Страница:
стипендiяльний фонд- 1/2% будiвля нардому- ½%,_ помешкання робочкому
i утримання столу роботодателiв - 3 1/2% - всього 27%) - отже, 2 карб. 48
коп. плюс 67 коп.- 3.15. Купоросники, сапальники, терпiйники...
Виноградар не вгомонявся. А коли вiн пiдiйшов до довiйськових цiн i
сказав, що пiдрiзник дiстав вiд нього "тiльки 1 карб.", Леся по вернулась
до нього i кинула:
- До вiйни вiн дiставав 1 карб., тепер 2.48 (27% до рук його не
попада ). Невже ви гада те, що це вже таке велике збiльшення, коли взяти
на увагу, що курс довiйськового карбованця був вищий i ще революцiю саме
для робiтникiв та селян i роблено?
- Справедливо! Цiлком справедливо,- заметушився виноградар.- Але
увiйдiть i у наше становище.
Але лагiдна Леся на цей раз не захотiла "увiйти в становище" i
подякувавши Бергмановi за iнформацiю, чемно вклонилася i пiшла з Топченком
на дальнiй виноградник.
Пiвденне гаряче сонце почало вже падати, але ще стояла шалена спека. На
небi жодно© хмари, в повiтрi жодного хижака, наче вимерле все. Сипучi
пiски дюнами посувалися праворуч, i в цьому безмежному степу не було ©м нi
кiнця, нi краю. I коли б не винограднi лози, що участками витикались то
тут, то там, здавалося б, що це не надднiпрянський степ, а сама пустельна
Сахара. Словом, далi йти не можна було, i тому ревiзор i Леся повернули до
Днiпра. I, як тiльки вони ступили на високий берег, одразу повiяло
холодком. I одразу ж розмову повернено було на вiдношення Валентина до
сво © дружини.
- Це все-таки, ©й-богу, домостро м вiдгонить,- продовжував ревiзор,
сiдаючи бiля Лесi, що вже, найшовши тiнь, вмостилась на береговiй травi.Як
хочете, а я вас все-таки вважаю за iдеальну жiнку. Такi жiнки залишились
тiльки на провiнцi©.
Леся розумiла, що Топченко просто говорить ©й комплiменти, що Топченко,
повернувшись до Харкова, забуде про не© i саме на другий день, i все-таки
Леся з задоволенням слухала ревiзора, i все таки вона слухала б його без
кiнця.
- Я, зна те,- говорив далi Топченко, наче невзначай притискуючись
плечем до Лесиного плеча,- я... власне, менi... нiколи не везе з жiнками!
Ви, очевидно, хочете спитати, для чого це я говорю? Вiдповiдаю одверто: я
заздрю вашому чоловiковi.
Леся знала, що ревiзор хоч, може, й не бреше, але у всякому разi
"трохи" перебiльшу , i все-таки ©й при мно було слухати його: хоч як там,
а його, самоупевненого i нахабного, не можна рiвняти з Валентином,
нiкчемним i справдi безпорадним провiнцiалом. Боже мiй, як Лесi боляче i
непри мно дивитись сьогоднi на чоловiка! Так боляче, що вона з охотою ще
випила б вина: вино ще бiльше затуманить голову i серце ще скорiш
заб' ться.
Леся так i зробила: повертаючись до Бергмана, вона завiтала з ревiзором
до одного iз виноградарiв i там випила ще одну пляшку вина. I Леся не
помилилась: свiт тепер постав перед нею уже в надзвичайно прекрасних
фарбах.
Але Леся помилилась, думаючи (а вона про це таки думала), що Валентин
зустрiне ©© розгнiваними очима: ревнивий репортер, розгубившись остаточно
i не знаючи, як вiн ма припинити залицяння ревiзора до дружини, "з горя"
напився i лежав в Бергмановому саду, як то кажуть, без нiг. Друга новина,
якою зустрiв Лесю i Топченка виноградар, була та, що мовчазний Сiрко,
залишившись сам, пiшов на пристань i вiдтiля моторкою по©хав додому.
- От тобi й ма ш! - сказав Топченко.- Так багато чекали вiд пiкнiка, а
вийшло, а вийшло, пробачте на словi, пшик. У вас на провiнцi© завжди так
улаштовують пiкнiки?
Ревiзор говорив це ображеним голосом, але трохи сп'янiла Леся розумiла,
що вiн дуже задоволений з такого фiналу i що кращого вiн i не бажав. Цi
новини прийняла з задоволенням i Леся; i ©й при мно було залишитись з
ревiзором сам на сам на декiлька годин, але i вона це глибоко заховала
бiля свого схвильованого серця.
- Ну, що ж,- сказав ревiзор,- нам залиша ться тiльки подякувати
хазя©новi за гостиннiсть i йти на пристань... Коли тут пароплав бува ?
- Може бути за годину, а може i за три! - вiдповiв Бергман.- Це
залежить вiд Херсона.
- Коли так, то давайте помаленьку рушати. Я сьогоднi обов'язково мушу
ви©хати до Харкова.
IV
З Валентином була велика морока: вiн нiяк не мiг пiдвестися. Лаявся,
щось бурмотiв i нiкого не пiзнавав. I тiльки за допомогою Бергмана його
вдалося довести до пристанi. Там вiн лiг на траву i захропiв. За якийсь
час вiн раптом прокинувся, заложив в рот два пальцi i, зробивши бiля себе
калюжу, знову заснув.
- Як це противно! - сказала Леся, зиркнувши на чоловiка, i зробила
гримасу незадоволення.
- Прекрасного малувато,- кинув Топченко i запропонував женщинi одiйти
пiд тiнь дальшого дуба.
Вони вже сидiли бiля пристанi години пiвтори, а пароплава не видно
було. Вони просидiли ще з годину, але й тодi пароплав не появлявся.
Нарештi почало темнiти. Зайшло сонце, спалахнув десь далеко на днiпрових
водах маяк, i заблищали зорi. З села висипали дiвчата та хлопцi й,
згрупувавшись бiля пристанi, стали розважатись пiснями й танками.
Пароплав, очевидно, спiзнявся на кiлька годин. Валентин не прокидався.
- Як химерно зараз бiля цi © глухо© пристанi,- сказала Леся.- Химернi i
зорi, i небо, i це голубе повiтря, i води Днiпровi - i все. Ви вiдчува те?
- Як же! Безперечно! - кинув ревiзор, наче невзначай положивши свою
руку на руку Лесiну.- Я теж вiдчуваю.
- I зна те,- мрiйливо поглядаючи кудись, говорила далi Леся,- я думаю,
що все нещастя людське тiльки в тому, що серед них багато провiнцiялiв.
Коли б, скажiм, всi вони жили в таких городах, як Харкiв, вони б не знали
мо©х мук. Провiнцiя звужу кругозiр.
- Особливо такi... в такiй родинi,- обережно додав Топченко. Леся
раптом повернулась до ревiзора i сказала:
- Н , ви говорiть прямо: i особливо звужують такi чоловiки, як
Валентин. Ви мене цим зовсiм не образите.- Леся зiдхнула й додала: - Так,
товаришу. Я хочу зараз говорити одверто: менi дуже боляче, що Валя не вмi
себе так тримати в компанi©, як... ну, от ви, скажiм.
Топченко замахав руками. Мовляв, вiн теж людина з чималими хибами,
брати його за зразок нiяк не можна. Але говорив вiн це так, що в цьому
самознищеннi можна було бачити тiльки бажання показати свою надзвичайну
скромнiсть. Скромнiсть Леся бачила, але бажання показати ©© вона не
помiчала - i тому, що на не© так сильно вплинуло вино, i тому, що в цей
вечiр все ©й здавалось прекрасним, крiм, звичайно, п'яного Валентина.
Рушили вони вiд Берестечка тiльки о 10 годинi вечора: так запiзнився
пароплав. З Валентином була нова морока: його ледве-ледве втягли в каюту,
i то зарання поговоривши з капiтаном i взявши в нього вiдповiдний дозвiл.
Як тiльки вiн добрiв до свого лiжка (в каютi), знову одразу ж заснув. Леся
i Топченко залишились на палубi.
На землю зiйшла мiсячна нiч. Днiпровi води взялися блиском дiаманта i
клекотали пiд колесами пароплава.
Було тихо: тiльки легенький вiтерець ласкав обличчя. На верхнiй палубi
нiкого не було, так що ревiзор i Леся залишилися тет-а-тет.
- Я вас розумiю! - сказав ревiзор, знову притискаючись до Лесi плечем.-
Розумiю ваше нещастя. З вашим характером i з вашею вдачею - вам жити не в
цьому болотi, що ви в ньому живете. Вам жити...
Ревiзор взяв Лесiну руку i нiжно стиснув ©©. Вона не бачила бiля себе
нiкого, вiдчувала, як ©й спалахнуло обличчя, i вiдповiла ревiзоровi тим
же.
- Ви така прекрасна женщина,- говорив далi ревiзор.- Ви... Починалась
звичайна iсторiя: п'яний чоловiк не мiг пiдвестися, а трохи пiдпила i
зневiрена в чоловiковi жiнка з охотою приймала залицяння хоч i
стороннього, але вже до певно© мiри симпатичного ©й мужчини. За деякий час
ревiзор уже обiймав Лесю, а ще за деякий час вiн ризикнув ©© й обережно
поцiлувати. Тепер вони вже нiчого не говорили i красномовно мовчали. Вони
тiльки кидали швидкi погляди то в ту, то в другу сторону, боячись, щоб
хтось не наскочив на них.
Але боятись не приходилось. В залi першого класу нiкого не було, нiхто
не виходив i на палубу. В першому i другому класi ©хало народу малувато, а
тi, що ©хали, вiдпочивали по сво©х каютах. Тiльки на палубi третього класу
чути було голоси та зрiдка доносилась вiдтiля зажурна пiсня яко©сь
селянсько© дiвчини, що ©хала на пiвнiч.
Як так трапилось, що Леся хутко пiддалась на залицяння стороннього
мужчини, сама Леся, мабуть, не зумiла б вiдповiсти, але Топченко знав, що,
не випий Леся стiльки, скiльки вона випила, i не поводься з нею Валентин
так, як вiн поводився сьогоднi, iз залицяння, безперечно, нiчого б не
вийшло, саме тому ревiзор i поспiшав використати момент. Вiн уже не тiльки
цiлував Лесю, але вiн, набравшись нахабства, вже й пропонував ©й на вухо
зайти до його каюти i "там трохи полежати".
- Що ви говорите! - з жахом промовила жiнка i сама вiдчувала, що вона
зовсiм не жаха ться, що вона таки зайде до каюти Топченка i що там
трапиться те, чого так боявся ревнивий Валентин, коли вiдпускав ©© з
ревiзором до виноградникiв.- Що ви говорите?
- Лесiчко! - шепотiв Топченко.- Ну, скажи менi (вiн уже говорив ©й
"ти"): чому ти не хочеш пiти зi мною? невже ти любиш свого чоловiка?
- Так. Я люблю його. Не говорiть менi цього. Я не пiду. Леся величала
ревiзора на "ви" i пручалася. Але ревiзор i сама вона - обидво вони
знали, що з цього пручання нiчого не вийде, що вони таки пiдуть до
ревiзорово© каюти. Нарештi, коли Лесiне обличчя мало не згорiло вiд
ревiзорових поцiлункiв, вона раптом тремтячим голосом промовила:
- Я згодна. Тiльки спершу пiдiть i взнайте, чи не прокинувся Валя.
Топченко поспiшно рвонувся i пiшов до репортера. Леся залишилася сама.
Вона пiдiйшла до бильця i сперлась на нього. Нервовий дрiж охопив всю ©©
iстоту. Якось так просто виходило, нiби в цьому нiчого поганого й
надзвичайного не було, i все-таки вона знала, що робить щось непоправиме,
жахливе i злочинне.
Пароплав поспiшно повертався на пiвнiч. Розсiкаючи тихi води днiпровi,
вiн ритмiчно клекотав сво©ми колесами. Мiсяць уже давно зiйшов i остаточно
задiамантив поверхню рiки. Даль була напiвтемна, зрiдка вискакував огник
якогось маяка i булькав сво©м привабливим свiтлом. Берегiв не видно було -
вони посунулись в сторони, i тiльки коли пароплав пiдходив до якогось iз
них, на око падали неяснi силуети темних дерев.
Топченко скоро повернувся i, обiймаючи Лесю, сказав, що Валентин мiцно
спить.
- Ви певнi, що вiн мiцно спить? - спитала тремтячим голосом Леся.
- Так. Ми можемо бути цiлком спокiйними. Залишалося йти до ревiзорово©
каюти, але жiнка ще вагалася i тому, пiдвiвши Топченка до бильця, сказала:
- Ви розумi те, що ми хочемо робити?
- Розумiю.
- I вам не страшно? - Леся в цей момент тремтiла в нервовiй зимницi.Вам
не страшно? А я - скажу вам одверто - я дуже боюсь!
- Ну що ти, Лесiчко! - сказав ревiзор, обiймаючи i пригортаючи до себе
жiнку.- Це ж, Лесiчко, мiщанство.
- Ви цiлком переконанi, що це i справдi мiщанство?
- Цiлком.
- Ну, а як я себе буду почувати пiсля того, як це трапиться? Ви над цим
подумали?
Топченковi Лесiна поведiнка не зовсiм подобалась. Будучи нетерплячою
людиною, вiн далi не мiг чекати i тому схитрував:
- Коли ви бо©тесь чи то не хочете вiддатись менi, то... не треба.
- Нi,- тихо сказала жiнка,- я хочу i я вже не боюся. Ревiзор обняв Лесю
i, взявши ©© пiд руку, обережно потяг ©© до сво © каюти...
Та не пройшли вони i трьох крокiв, як ©м назустрiч хтось пiшов. Вони
зупинились. I Леся, i ревiзор подумали, що iде Валентин, i, зупинившись,
ревiзор приготовився щось говорити, а Леся, спалахнувши огнем чистоти,
вирiшила сказати чоловiковi всю правду i сказати йому, що вона вже не
любить його, розповiсти йому, який вiн нiкчемний, i що вона уже далi не
може з ним жити. Вона вирiшила навiть запропонувати йому не перешкоджати
©й вiддатись Топченковi. Цi мислi, метнувшись в жiночiй головi з хуткiстю
блискавицi, навiть заспоко©ли Лесю. Але, коли з ними порiвнялась людина,
вони побачили, що це - не Валентин: хоч обличчя пасажира й не видно було,
але вiн був досить високого зросту i в цьому сенсi нiчого спiльного не мав
з репортером. Проте зустрiч все таки мала сво© наслiдки. Пасажир,
порiвнявшись з Лесею i ревiзором, несподiвано кинув:
- Це ви, Топченку?
- Я! - вiдповiв ревiзор i раптом, кинувши Лесiну руку, побiг до
пасажира.- Семене Петровичу? От не сподiвався вас бачити!
- А ви ж це як попали сюди? - суворо сказав той, що його ревiзор назвав
Семеном Петровичем.- Менi зда ться, ви вже давно мусiли бути в Харковi?
Ревiзор заюлив. Видно було, що перед ним сто©ть його начальник. Вiн
став вибрiхуватись. Вибрiхувався вiн якось мамуловато, а юлив саме так, як
в день перед ним юлив репортер i почасти Сiрко. Навiть гiрше за них. Вiн
навiть не попрохав у Лесi пробачення i пiшов зi сво©м Семеном Петровичем,
нiби з ним, з ревiзором, нiколи й не було жiнки.
- Семене Петровичу! - говорив десь ревiзор,- даю вам чесне слово, що я
©здив по справах. Я...
Але Леся уже нiчого не чула. Спершу ©© цей випадок так приголомшив, що
вона навiть одразу протверезилась, але потiм, не бачачи з собою Топченка,
вона вiдчула, як ©й знову боляче, надзвичайно боляче, заскемiло в грудях.
Не тому заскемiло, що не трапилося те, що могло трапитись, а тому, що
ревiзор, якого вона взяла за людину винятково© вдачi, за людину, яка
принаймi нiчого спiльного не ма з Валентином, був, як виявилось,
звичайним чиновником i навiть бiльше: мабуть, гiршим за ©© чоловiка.
"I це я йому допiру хотiла вiддатися?" - зло усмiхнувшись, подумала
Леся.
I побачила вона раптом життя в його звичайних, непiдроблених фарбах i
побачила, що люди цього життя всюди, завжди до смiшного однаковi. Леся
схилилась на бильце i подивилась в даль. Даль була напiвтемна. Тiльки десь
дуже далеко, мало не бiля Кiчкасу, блимав рiчний маяк. Леся замислилась.
За п'ять хвилин прибiг ревiзор i, положивши свою руку на плече жiнки,
сказав:
- Пробач мене, Лесiчко. Я... зустрiв свойого бурбона i примушений
був... Ну, словом, я вже вiльний. Ходiм.
Леся обережно зняла зi свого плеча ревiзорову руку, мовчки подивилась в
обличчя свого кавалера i, схилившись на бильце, тихо заплакала.
З ЛАБОРАТОРI
Письменник вирiшив написати роман. Письменник був не зовсiм бездарний
(так принаймi авторитетна критика заявила) i безперечно близький
пролетарiатовi.
- Але про що писати? - подумав письменник.- Про старi часи?
Нi в якому разi! Про буденнi, непомiтнi дрiбницi? Нi за що! Треба
писати про великi подi© наших днiв.
Хто робить подi© - письменниковi вiдомо: ©х робить робiтничо-селянська
маса! Вiдомо йому i за чи©м проводом: за проводом комунiстично© партi©.
Отже, в його романi головними дiйовими особами будуть виступати
партiйцi. Це по-перше. По-друге, треба вирiшити, яку подiю вiн вiзьметься
описувати. Тут письменник замислився.
- Ага! - раптом сказав вiн.- Я опишу початок реконструктивно© доби.
Ця iдея (описати початок реконструктивно© доби) йому дуже сподобалася:
вона давала йому можливiсть показати не тiльки сильних людей нашого часу,
але й без велико© затрати енергi© показати опозицiонерiв (головними ж
героями мусять виступати партiйцi), без велико© затрати енергi© тому, що
тодi ж, на початку реконструктивно© доби, опозицiонери виступали зi сво©ми
самовпевненими заявами одверто, нахабно й неприховане.
Словом, iдея сть, i iдея не погана. Залиша ться ще розв'язати таке
питання: в якому планi писати - сатиричному чи в психологiчному? Була
потрiбна сатира (були ж негативнi типи), але й без психологi© письменник
нiяк не мiг обiйтися. Як вiн, скажiм, покаже такого опозицiонера, який з
душевними болями й стражданнями находить правильну лiнiю? Тодi письменник
вирiшив по днати два плани. I вирiшивши так, вiн став, як то кажуть, роман
"виношувати". "Виношував" вiн приблизно рiк. На кiнець року вiн мав
цiлковите уявлення про геро©в свого оповiдання, мав зав'язку й загальний
план, нарештi мав зошитiв з 5 рiзних замiток для сво © роботи.
I от одного бадьорого осiннього ранку, вiдчувши в собi величезне
надхнення, письменник сiв до столу i розпочав.
Роздiл перший
1
З захiдних провiнцiй республiки на Харкiв насувалась гроза. Поважно й
поволi повзла вона чорним драконом i, зрiдка блимаючи сво©ми вогненними
очима, грiзно й незадоволено буркотiла. Коли б в цей час якийсь допитливий
горожании зiйшов, скажiм, на Холодну Гору i, приставивши до очей
цейсiвський бiнокль, подивився на поля й дороги грозово© магiстралi, вiн
не тiльки мiг би бачити розтрiпаних та переляканих подорожникiв i не
тiльки дiстав би можливiсть спостерiгати, як панiчно тiкають на схiд якiсь
пiдводи, але i, можливо, поспiшав би негайно сигналiзувати небезпеку
принаймнi в напрямку тих безтурботних тротуарiв сво © столицi i що по них
шпацiрували його добрi знайомi.
В городi i справдi нiчого не знали. Нiкому й на думку не спадало, що за
якiсь двадцять хвилин по вулицях пронесеться страшний ураган. Нiкому й на
думку не спадало, що скоро все полетить шкереберть i над Харковом забушу
шалена злива. Весняне сонце, що весело посмiхалося з голубо© банi й
кокетливо шпурляло на брук сво© золотi промiння, остаточно зачарувало
всiх: святкова публiка весело пливла по асфальтових тротуарах i, шмигаючи
сво©м строкатим вбранням, безтурботно шелестiла симпатичним, мiським
гомоном, комхозiвськi автобуси цiлком нормально курсували по сво©х
маршрутних напрямках i на©вно покрикували сво©ми англiйськими сиренами,
навiть журавлiвськi вiзники - цi музейнi експонати, що ©м без грози
приходиться тримати себе сторожко,- навiть вони, на подив, легковажно
шмигали по вулицях, жартiвливо демонструючи пiшоходам задрипанiсть сво©х
старозавiтних екiпажiв.
Але от гроза нарештi доповзла i дракон розкинув сво© крила над
околицею. I тодi якось враз, блискавично, над костьолом повисли темно-синi
шмаття авангардних хмар i колись дальнiй грiм уже забуркотiв чiтко,
голосно i недвозначно. Якось враз над городом знялась курява й завертiвся
передгрозовий вихор. Закрапав рiдкий, краплистий дощ.
I милi до цього часу харкiвськi вулицi перетворились: ласкаве сонце
зникло з теплого неба i тiльки зрiдка викидало на брук сво© переляканi
промiння; автобуси тривожно заревли до цього часу спокiйними сиренами;
вiзники взяли на добрi вiжки сво©х незагнузданих шкап i стали поспiшно
натягувати на голови брезентовi капюшони; жiнки полетiли кудись,
безрезультатно притримуючи кiнцi сво©х, пiдхоплених вiтром, легеньких
спiдниць; мужчини в панiцi кинулись на брук, наганяючи сво© жартiвливi
капелюхи; навiть заре строванi по фiнвiддiлах породистi й слухнянi собаки,
загубивши сво©х хазя©в, з виттям i скавучанням раз у раз почали тикатись у
пiдворiтнi, як справжнi бродячi пси.
Так уже було пiзно: чорний дракон мiцно й упевнено насiв на свою на©вну
й безтурботну жертву. Над Харковом метнулась огняно-бiла блискавиця i,
роздерши небо, потрясала город рiзким, улюлюкаючим ударом розлютованого
грому. На землю впала фантастична пiвтемрява й забушувала шалена злива.
Все це трапилось так раптово, що святкова публiка встигла тiльки втекти
пiд випадковi навiси крамниць i вже й не мрiяла про затишнi куточки сво©х
мiських квартир та домикiв.
I саме в цей час по порожнiй вулицi Карла Лiбкнехта крiзь оскаженiлий
потоп весняного дощу плигала через калюжi маленька жiнка й у тривозi
озиралася навкруги. Блюзка й спiдниця так уже змокли ©й, що вона не найшла
б на собi жодно© сухо© нитки. Пiдбiгаючи то до одного, то до другого
навiсу й не находячи потрiбного ©й затишку, вона якось смiшно сплескувала
руками й плигала далi. I так вона метушилася доти, аж поки погляд ©©
нарештi впав на порожнiй ганок, що на ньому обличчям до стiни стояв якийсь
високий мужчина в таких же високих чоботях. Тодi вона безпорадно махнула
рукою й рiшуче залишила тротуар.
I от вона вже сто©ть пiд поганенькою покрiвлею (недарма стихiя тiльки
одного чудасiя занесла сюди) й протира вогкими руками очi. От вона
озира ться навкруги, от поправля мизинцями свою розтрiпану зачiску, от
погляд ©© на мить зупиня ться на спинi високого мужчини. I чи то спина
була ©й така вже сонгородна, чи то й справдi ©й спати хотiлось, але - як
би там не було,- вона нi з того нi з сього широко й з задоволенням
позiхнула. I позiхнувши з задоволенням, жiнка скинула догори стрiлки сво©х
тоненьких химерних брiв, сперлась на бильце i замислилась. Так пройшло
кiлька секунд.
Раптом нiжне створiння зiпхнуло i, швидко пiдвiвши голову, знову
зиркнуло на свого сусiду. I тодi одразу ж з жiнкою трапилось щось
надзвичайне: спершу вона зблiдла, потiм ©© обличчя зайнялося червоною
фарбою i, нарештi, вона - i без того тендiтна й маленька - якось зразу
зробилась ще тендiтнiша, ще мiнiятюрнiша. На одну мить здалося навiть, що
©© перелякала нерухомiсть мужчини (ураганна злива так мертво прицвяхувала
цю велетенську фiгуру до дверей, що мужчину й справдi можна було прийняти
за рiзьблення), але в скорому часi все остаточно вияснилось: жiнка просто
пiзнала свого знайомого. Вона вже горталась, переступала з ноги на ногу й
зiдхала. Вона голосно скаржилась на дощ i, нарештi, коли нiщо не допомогло
i коли мужчина, не звертаючи на не© жодно© уваги пiд напором зливи ще
бiльше почав вгрузати головою в дверi, вона промовила тремтячим (чи то вiд
хвилювання, чи то вiд холоду) спiвучим i воднораз надiрваним сопрано:
- Я, зда ться, не помиляюсь?.. Ви - товариш Марченко? В ©© голосi
прозвучало одразу кiлька ноток: була тут i нотка поваги до того, до кого
вона зверталася, i нотка ледве помiтного страху, i навiть нотка яко©сь
тривоги. Але мужчину, мабуть, нiщо не зворушило. Принаймi вiн не найшов
потрiбним навiть на мить пiдставити сво обличчя пiд удари зливи i вступив
до розмови в тому ж станi мертвого рiзьблення, в якому вiн був i до цього
часу.
- Так,- вiдповiв вiн.- Я - Потап Марченко.
В цей момент в небi метнулась огняна блискавиця i над Харковом
розсипався черговий удар грому. Жiнка вiд несподiванки здригнула i,
iнстинктивно вiдкинувшись до сусiди, тихо скрикнула.
- Страшнувато? - тим же спокiйним басом промовив мужчина.
- Я думаю... Хiба не бачите, як люту ? - вона розгублено подивилась
навкруги себе й сказала: - Але почекайте, товаришу. Чому ви й досi не
поцiкавились, з ким ма те задоволення розмовляти?
- А хiба я не знаю, з ким я маю задоволення розмовляти?
Справдi? Вiн зна , з ким ма задоволення розмовляти? Так-таки й не
жартуючи вiн говорить це? Ну, тодi вона знову скине догори стрiлки сво©х
тоненьких химерних брiв i з таким здивованням подивиться на свого сусiду,
що навiть спина його (а вiн же сто©ть до не© спиною) почне якось реагувати
на ©© розгубленiсть.
- Невже ви так запам'ятали мене, що навiть по голосу пiзна те?
Запитання було поставлене прямо i досить голосно. Але мужчина чомусь не
вiдповiдав. I не вiдповiдав вiн, здавалось тому, що запитанням зачеплено
було щось дуже лоскотливе, щось таке, що про нього можна говорити тiльки
по темних закутках.
- Чого ж ви мовчите? - дивлячись тим же здивованим поглядом, спитала
жiнка.- Ну, переконайте ж мене, що ви зна те, хто я?
- Хто ви? - бас, мабуть, добродушно посмiхнувся.- Ви - настирлива
дiвчина. Я бачу, що ви досi не переробили себе... Ну, нате вам,
заспокiйтесь: ви - Лiда Спиридонова.
- Саме це я й хотiла вiд вас почути. Я i справдi - Лiда Спиридонова...
Та тiльки чому ви не хочете до мене повернутись? Га?
- А тому я не хочу повернутись,- цiлком резонно вiдповiв мужчина,- що
не хочу пiдставляти сво обличчя дощевi.
- Тiльки цьому?.. Я задоволена!
Жiнка змовкла. Мовчав i мужчина. Буря безумствувала. Що далi, то бiльше
темнiшало, i вулицi остаточно закутало в скло дощевого урагану. Тодi чи то
в мужчинi прокинувся середньовiчний лицар, i вiн за всяку цiну вирiшив
здобути для сво © несподiвано© дами хоч поганенький затишний закуток, чи
то вiн i сам не мiг далi терпiти,- як би там не було, вiн рiшуче i з силою
застукав у дверi незнайомого йому помешкання.
Деякий час нiхто й нiяк не вiдповiдав. Але коли велетень знову
розправив сво© плечi i знову гуркнув кулаком у дверi, в коридорi хтось
поспiшно зачовгав пантофлями, i за якiсь пiвхвилини вже чути було
обережний кашель. Нарештi дзвякнув замок, i дверi з шумом одлетiли вбiк.
Перед непроханими гостями стояв якийсь чоловiчок i, одбiгаючи невеличкими
кроками в глибину коридора, наперекiр сподiванням, гостинно посмiхався
милою усмiшкою.
- Будь ласка! - ввiчливо запрохав вiн, захищаючись халатом вiд
оскаженiлого вiтру та раз у раз показуючи на незакутаний вихiд.- Будь
ласка! Не чекав сьогоднi такого гостя. Пробачте... це ваша дружина?
- Нi, це не моя дружина! - обтрушуючись вiд дощу i нiбито зовсiм не
дивуючись несподiваному запитанню, спокiйно сказав той, що його
Спиридонова назвала Марченком.
Гостинний господар знiяковiв. Вiн щось тихо скрикнув, якось зовсiм не
до речi похитав головою i, зробивши легкий уклiн дамi, промовив:
- Пробачте. Пробачте за помилку! Пробачте!
Чоловiк остаточно увiйшов в роль доброго приятеля, але Спиридонова
навiть не пiдвела на нього очей: ще раз широко i енергiйно позiхнувши,
вона мовчки одiйшла вбiк. Зате Марченко нарештi подивився на свого
спiвбесiдника уже трохи здивованими очима.
- Себто вiдкiля ж ви зна те мене? - спитав вiн.
- Вiдкiля я вас знаю? - i собi здивувався господар.- Невже ви забули? Я
- професор Ярута.
Тепер прийшла черга за високим мужчиною: вiн теж знiяковiв. I знiяковiв
вiн саме тому, що нiяк не мiг пригадати, де вiн бачив Яруту. Очевидно, вiн
так багато зустрiчав професорiв, що всi вони, на жаль, не могли залишитись
у його пам'ятi.
- Пардон, професоре,- пробасив Марченко,- я... як би вам сказати...
- Будь ласка, будь ласка! Я розумiю,- i, мило простягаючи руку, Ярута
рушив до дверей.
Ясно було, що професор ма бажання поручкатись нарештi зi сво©м гостем.
Марченко одразу зрозумiв це, але (мабуть, за сво ю звичкою) спершу пiднiс
праву руку догори, як це роблять пiонери, i тiльки потiм, бачачи рiшучий
професорiв намiр стиснути йому долоню, зробив рiзкий рух уперед i
попередливо пiдхопив тендiтно-бiлi пальцi свого спiвбесiдника.
- Пардон, професоре... ("пардон" вiн вимовляв без усякого французького
акценту). Трапилась, зна те...
Марченко многозначно пiдкреслив сво "зна те", що ж до "професоре", то
i утримання столу роботодателiв - 3 1/2% - всього 27%) - отже, 2 карб. 48
коп. плюс 67 коп.- 3.15. Купоросники, сапальники, терпiйники...
Виноградар не вгомонявся. А коли вiн пiдiйшов до довiйськових цiн i
сказав, що пiдрiзник дiстав вiд нього "тiльки 1 карб.", Леся по вернулась
до нього i кинула:
- До вiйни вiн дiставав 1 карб., тепер 2.48 (27% до рук його не
попада ). Невже ви гада те, що це вже таке велике збiльшення, коли взяти
на увагу, що курс довiйськового карбованця був вищий i ще революцiю саме
для робiтникiв та селян i роблено?
- Справедливо! Цiлком справедливо,- заметушився виноградар.- Але
увiйдiть i у наше становище.
Але лагiдна Леся на цей раз не захотiла "увiйти в становище" i
подякувавши Бергмановi за iнформацiю, чемно вклонилася i пiшла з Топченком
на дальнiй виноградник.
Пiвденне гаряче сонце почало вже падати, але ще стояла шалена спека. На
небi жодно© хмари, в повiтрi жодного хижака, наче вимерле все. Сипучi
пiски дюнами посувалися праворуч, i в цьому безмежному степу не було ©м нi
кiнця, нi краю. I коли б не винограднi лози, що участками витикались то
тут, то там, здавалося б, що це не надднiпрянський степ, а сама пустельна
Сахара. Словом, далi йти не можна було, i тому ревiзор i Леся повернули до
Днiпра. I, як тiльки вони ступили на високий берег, одразу повiяло
холодком. I одразу ж розмову повернено було на вiдношення Валентина до
сво © дружини.
- Це все-таки, ©й-богу, домостро м вiдгонить,- продовжував ревiзор,
сiдаючи бiля Лесi, що вже, найшовши тiнь, вмостилась на береговiй травi.Як
хочете, а я вас все-таки вважаю за iдеальну жiнку. Такi жiнки залишились
тiльки на провiнцi©.
Леся розумiла, що Топченко просто говорить ©й комплiменти, що Топченко,
повернувшись до Харкова, забуде про не© i саме на другий день, i все-таки
Леся з задоволенням слухала ревiзора, i все таки вона слухала б його без
кiнця.
- Я, зна те,- говорив далi Топченко, наче невзначай притискуючись
плечем до Лесиного плеча,- я... власне, менi... нiколи не везе з жiнками!
Ви, очевидно, хочете спитати, для чого це я говорю? Вiдповiдаю одверто: я
заздрю вашому чоловiковi.
Леся знала, що ревiзор хоч, може, й не бреше, але у всякому разi
"трохи" перебiльшу , i все-таки ©й при мно було слухати його: хоч як там,
а його, самоупевненого i нахабного, не можна рiвняти з Валентином,
нiкчемним i справдi безпорадним провiнцiалом. Боже мiй, як Лесi боляче i
непри мно дивитись сьогоднi на чоловiка! Так боляче, що вона з охотою ще
випила б вина: вино ще бiльше затуманить голову i серце ще скорiш
заб' ться.
Леся так i зробила: повертаючись до Бергмана, вона завiтала з ревiзором
до одного iз виноградарiв i там випила ще одну пляшку вина. I Леся не
помилилась: свiт тепер постав перед нею уже в надзвичайно прекрасних
фарбах.
Але Леся помилилась, думаючи (а вона про це таки думала), що Валентин
зустрiне ©© розгнiваними очима: ревнивий репортер, розгубившись остаточно
i не знаючи, як вiн ма припинити залицяння ревiзора до дружини, "з горя"
напився i лежав в Бергмановому саду, як то кажуть, без нiг. Друга новина,
якою зустрiв Лесю i Топченка виноградар, була та, що мовчазний Сiрко,
залишившись сам, пiшов на пристань i вiдтiля моторкою по©хав додому.
- От тобi й ма ш! - сказав Топченко.- Так багато чекали вiд пiкнiка, а
вийшло, а вийшло, пробачте на словi, пшик. У вас на провiнцi© завжди так
улаштовують пiкнiки?
Ревiзор говорив це ображеним голосом, але трохи сп'янiла Леся розумiла,
що вiн дуже задоволений з такого фiналу i що кращого вiн i не бажав. Цi
новини прийняла з задоволенням i Леся; i ©й при мно було залишитись з
ревiзором сам на сам на декiлька годин, але i вона це глибоко заховала
бiля свого схвильованого серця.
- Ну, що ж,- сказав ревiзор,- нам залиша ться тiльки подякувати
хазя©новi за гостиннiсть i йти на пристань... Коли тут пароплав бува ?
- Може бути за годину, а може i за три! - вiдповiв Бергман.- Це
залежить вiд Херсона.
- Коли так, то давайте помаленьку рушати. Я сьогоднi обов'язково мушу
ви©хати до Харкова.
IV
З Валентином була велика морока: вiн нiяк не мiг пiдвестися. Лаявся,
щось бурмотiв i нiкого не пiзнавав. I тiльки за допомогою Бергмана його
вдалося довести до пристанi. Там вiн лiг на траву i захропiв. За якийсь
час вiн раптом прокинувся, заложив в рот два пальцi i, зробивши бiля себе
калюжу, знову заснув.
- Як це противно! - сказала Леся, зиркнувши на чоловiка, i зробила
гримасу незадоволення.
- Прекрасного малувато,- кинув Топченко i запропонував женщинi одiйти
пiд тiнь дальшого дуба.
Вони вже сидiли бiля пристанi години пiвтори, а пароплава не видно
було. Вони просидiли ще з годину, але й тодi пароплав не появлявся.
Нарештi почало темнiти. Зайшло сонце, спалахнув десь далеко на днiпрових
водах маяк, i заблищали зорi. З села висипали дiвчата та хлопцi й,
згрупувавшись бiля пристанi, стали розважатись пiснями й танками.
Пароплав, очевидно, спiзнявся на кiлька годин. Валентин не прокидався.
- Як химерно зараз бiля цi © глухо© пристанi,- сказала Леся.- Химернi i
зорi, i небо, i це голубе повiтря, i води Днiпровi - i все. Ви вiдчува те?
- Як же! Безперечно! - кинув ревiзор, наче невзначай положивши свою
руку на руку Лесiну.- Я теж вiдчуваю.
- I зна те,- мрiйливо поглядаючи кудись, говорила далi Леся,- я думаю,
що все нещастя людське тiльки в тому, що серед них багато провiнцiялiв.
Коли б, скажiм, всi вони жили в таких городах, як Харкiв, вони б не знали
мо©х мук. Провiнцiя звужу кругозiр.
- Особливо такi... в такiй родинi,- обережно додав Топченко. Леся
раптом повернулась до ревiзора i сказала:
- Н , ви говорiть прямо: i особливо звужують такi чоловiки, як
Валентин. Ви мене цим зовсiм не образите.- Леся зiдхнула й додала: - Так,
товаришу. Я хочу зараз говорити одверто: менi дуже боляче, що Валя не вмi
себе так тримати в компанi©, як... ну, от ви, скажiм.
Топченко замахав руками. Мовляв, вiн теж людина з чималими хибами,
брати його за зразок нiяк не можна. Але говорив вiн це так, що в цьому
самознищеннi можна було бачити тiльки бажання показати свою надзвичайну
скромнiсть. Скромнiсть Леся бачила, але бажання показати ©© вона не
помiчала - i тому, що на не© так сильно вплинуло вино, i тому, що в цей
вечiр все ©й здавалось прекрасним, крiм, звичайно, п'яного Валентина.
Рушили вони вiд Берестечка тiльки о 10 годинi вечора: так запiзнився
пароплав. З Валентином була нова морока: його ледве-ледве втягли в каюту,
i то зарання поговоривши з капiтаном i взявши в нього вiдповiдний дозвiл.
Як тiльки вiн добрiв до свого лiжка (в каютi), знову одразу ж заснув. Леся
i Топченко залишились на палубi.
На землю зiйшла мiсячна нiч. Днiпровi води взялися блиском дiаманта i
клекотали пiд колесами пароплава.
Було тихо: тiльки легенький вiтерець ласкав обличчя. На верхнiй палубi
нiкого не було, так що ревiзор i Леся залишилися тет-а-тет.
- Я вас розумiю! - сказав ревiзор, знову притискаючись до Лесi плечем.-
Розумiю ваше нещастя. З вашим характером i з вашею вдачею - вам жити не в
цьому болотi, що ви в ньому живете. Вам жити...
Ревiзор взяв Лесiну руку i нiжно стиснув ©©. Вона не бачила бiля себе
нiкого, вiдчувала, як ©й спалахнуло обличчя, i вiдповiла ревiзоровi тим
же.
- Ви така прекрасна женщина,- говорив далi ревiзор.- Ви... Починалась
звичайна iсторiя: п'яний чоловiк не мiг пiдвестися, а трохи пiдпила i
зневiрена в чоловiковi жiнка з охотою приймала залицяння хоч i
стороннього, але вже до певно© мiри симпатичного ©й мужчини. За деякий час
ревiзор уже обiймав Лесю, а ще за деякий час вiн ризикнув ©© й обережно
поцiлувати. Тепер вони вже нiчого не говорили i красномовно мовчали. Вони
тiльки кидали швидкi погляди то в ту, то в другу сторону, боячись, щоб
хтось не наскочив на них.
Але боятись не приходилось. В залi першого класу нiкого не було, нiхто
не виходив i на палубу. В першому i другому класi ©хало народу малувато, а
тi, що ©хали, вiдпочивали по сво©х каютах. Тiльки на палубi третього класу
чути було голоси та зрiдка доносилась вiдтiля зажурна пiсня яко©сь
селянсько© дiвчини, що ©хала на пiвнiч.
Як так трапилось, що Леся хутко пiддалась на залицяння стороннього
мужчини, сама Леся, мабуть, не зумiла б вiдповiсти, але Топченко знав, що,
не випий Леся стiльки, скiльки вона випила, i не поводься з нею Валентин
так, як вiн поводився сьогоднi, iз залицяння, безперечно, нiчого б не
вийшло, саме тому ревiзор i поспiшав використати момент. Вiн уже не тiльки
цiлував Лесю, але вiн, набравшись нахабства, вже й пропонував ©й на вухо
зайти до його каюти i "там трохи полежати".
- Що ви говорите! - з жахом промовила жiнка i сама вiдчувала, що вона
зовсiм не жаха ться, що вона таки зайде до каюти Топченка i що там
трапиться те, чого так боявся ревнивий Валентин, коли вiдпускав ©© з
ревiзором до виноградникiв.- Що ви говорите?
- Лесiчко! - шепотiв Топченко.- Ну, скажи менi (вiн уже говорив ©й
"ти"): чому ти не хочеш пiти зi мною? невже ти любиш свого чоловiка?
- Так. Я люблю його. Не говорiть менi цього. Я не пiду. Леся величала
ревiзора на "ви" i пручалася. Але ревiзор i сама вона - обидво вони
знали, що з цього пручання нiчого не вийде, що вони таки пiдуть до
ревiзорово© каюти. Нарештi, коли Лесiне обличчя мало не згорiло вiд
ревiзорових поцiлункiв, вона раптом тремтячим голосом промовила:
- Я згодна. Тiльки спершу пiдiть i взнайте, чи не прокинувся Валя.
Топченко поспiшно рвонувся i пiшов до репортера. Леся залишилася сама.
Вона пiдiйшла до бильця i сперлась на нього. Нервовий дрiж охопив всю ©©
iстоту. Якось так просто виходило, нiби в цьому нiчого поганого й
надзвичайного не було, i все-таки вона знала, що робить щось непоправиме,
жахливе i злочинне.
Пароплав поспiшно повертався на пiвнiч. Розсiкаючи тихi води днiпровi,
вiн ритмiчно клекотав сво©ми колесами. Мiсяць уже давно зiйшов i остаточно
задiамантив поверхню рiки. Даль була напiвтемна, зрiдка вискакував огник
якогось маяка i булькав сво©м привабливим свiтлом. Берегiв не видно було -
вони посунулись в сторони, i тiльки коли пароплав пiдходив до якогось iз
них, на око падали неяснi силуети темних дерев.
Топченко скоро повернувся i, обiймаючи Лесю, сказав, що Валентин мiцно
спить.
- Ви певнi, що вiн мiцно спить? - спитала тремтячим голосом Леся.
- Так. Ми можемо бути цiлком спокiйними. Залишалося йти до ревiзорово©
каюти, але жiнка ще вагалася i тому, пiдвiвши Топченка до бильця, сказала:
- Ви розумi те, що ми хочемо робити?
- Розумiю.
- I вам не страшно? - Леся в цей момент тремтiла в нервовiй зимницi.Вам
не страшно? А я - скажу вам одверто - я дуже боюсь!
- Ну що ти, Лесiчко! - сказав ревiзор, обiймаючи i пригортаючи до себе
жiнку.- Це ж, Лесiчко, мiщанство.
- Ви цiлком переконанi, що це i справдi мiщанство?
- Цiлком.
- Ну, а як я себе буду почувати пiсля того, як це трапиться? Ви над цим
подумали?
Топченковi Лесiна поведiнка не зовсiм подобалась. Будучи нетерплячою
людиною, вiн далi не мiг чекати i тому схитрував:
- Коли ви бо©тесь чи то не хочете вiддатись менi, то... не треба.
- Нi,- тихо сказала жiнка,- я хочу i я вже не боюся. Ревiзор обняв Лесю
i, взявши ©© пiд руку, обережно потяг ©© до сво © каюти...
Та не пройшли вони i трьох крокiв, як ©м назустрiч хтось пiшов. Вони
зупинились. I Леся, i ревiзор подумали, що iде Валентин, i, зупинившись,
ревiзор приготовився щось говорити, а Леся, спалахнувши огнем чистоти,
вирiшила сказати чоловiковi всю правду i сказати йому, що вона вже не
любить його, розповiсти йому, який вiн нiкчемний, i що вона уже далi не
може з ним жити. Вона вирiшила навiть запропонувати йому не перешкоджати
©й вiддатись Топченковi. Цi мислi, метнувшись в жiночiй головi з хуткiстю
блискавицi, навiть заспоко©ли Лесю. Але, коли з ними порiвнялась людина,
вони побачили, що це - не Валентин: хоч обличчя пасажира й не видно було,
але вiн був досить високого зросту i в цьому сенсi нiчого спiльного не мав
з репортером. Проте зустрiч все таки мала сво© наслiдки. Пасажир,
порiвнявшись з Лесею i ревiзором, несподiвано кинув:
- Це ви, Топченку?
- Я! - вiдповiв ревiзор i раптом, кинувши Лесiну руку, побiг до
пасажира.- Семене Петровичу? От не сподiвався вас бачити!
- А ви ж це як попали сюди? - суворо сказав той, що його ревiзор назвав
Семеном Петровичем.- Менi зда ться, ви вже давно мусiли бути в Харковi?
Ревiзор заюлив. Видно було, що перед ним сто©ть його начальник. Вiн
став вибрiхуватись. Вибрiхувався вiн якось мамуловато, а юлив саме так, як
в день перед ним юлив репортер i почасти Сiрко. Навiть гiрше за них. Вiн
навiть не попрохав у Лесi пробачення i пiшов зi сво©м Семеном Петровичем,
нiби з ним, з ревiзором, нiколи й не було жiнки.
- Семене Петровичу! - говорив десь ревiзор,- даю вам чесне слово, що я
©здив по справах. Я...
Але Леся уже нiчого не чула. Спершу ©© цей випадок так приголомшив, що
вона навiть одразу протверезилась, але потiм, не бачачи з собою Топченка,
вона вiдчула, як ©й знову боляче, надзвичайно боляче, заскемiло в грудях.
Не тому заскемiло, що не трапилося те, що могло трапитись, а тому, що
ревiзор, якого вона взяла за людину винятково© вдачi, за людину, яка
принаймi нiчого спiльного не ма з Валентином, був, як виявилось,
звичайним чиновником i навiть бiльше: мабуть, гiршим за ©© чоловiка.
"I це я йому допiру хотiла вiддатися?" - зло усмiхнувшись, подумала
Леся.
I побачила вона раптом життя в його звичайних, непiдроблених фарбах i
побачила, що люди цього життя всюди, завжди до смiшного однаковi. Леся
схилилась на бильце i подивилась в даль. Даль була напiвтемна. Тiльки десь
дуже далеко, мало не бiля Кiчкасу, блимав рiчний маяк. Леся замислилась.
За п'ять хвилин прибiг ревiзор i, положивши свою руку на плече жiнки,
сказав:
- Пробач мене, Лесiчко. Я... зустрiв свойого бурбона i примушений
був... Ну, словом, я вже вiльний. Ходiм.
Леся обережно зняла зi свого плеча ревiзорову руку, мовчки подивилась в
обличчя свого кавалера i, схилившись на бильце, тихо заплакала.
З ЛАБОРАТОРI
Письменник вирiшив написати роман. Письменник був не зовсiм бездарний
(так принаймi авторитетна критика заявила) i безперечно близький
пролетарiатовi.
- Але про що писати? - подумав письменник.- Про старi часи?
Нi в якому разi! Про буденнi, непомiтнi дрiбницi? Нi за що! Треба
писати про великi подi© наших днiв.
Хто робить подi© - письменниковi вiдомо: ©х робить робiтничо-селянська
маса! Вiдомо йому i за чи©м проводом: за проводом комунiстично© партi©.
Отже, в його романi головними дiйовими особами будуть виступати
партiйцi. Це по-перше. По-друге, треба вирiшити, яку подiю вiн вiзьметься
описувати. Тут письменник замислився.
- Ага! - раптом сказав вiн.- Я опишу початок реконструктивно© доби.
Ця iдея (описати початок реконструктивно© доби) йому дуже сподобалася:
вона давала йому можливiсть показати не тiльки сильних людей нашого часу,
але й без велико© затрати енергi© показати опозицiонерiв (головними ж
героями мусять виступати партiйцi), без велико© затрати енергi© тому, що
тодi ж, на початку реконструктивно© доби, опозицiонери виступали зi сво©ми
самовпевненими заявами одверто, нахабно й неприховане.
Словом, iдея сть, i iдея не погана. Залиша ться ще розв'язати таке
питання: в якому планi писати - сатиричному чи в психологiчному? Була
потрiбна сатира (були ж негативнi типи), але й без психологi© письменник
нiяк не мiг обiйтися. Як вiн, скажiм, покаже такого опозицiонера, який з
душевними болями й стражданнями находить правильну лiнiю? Тодi письменник
вирiшив по днати два плани. I вирiшивши так, вiн став, як то кажуть, роман
"виношувати". "Виношував" вiн приблизно рiк. На кiнець року вiн мав
цiлковите уявлення про геро©в свого оповiдання, мав зав'язку й загальний
план, нарештi мав зошитiв з 5 рiзних замiток для сво © роботи.
I от одного бадьорого осiннього ранку, вiдчувши в собi величезне
надхнення, письменник сiв до столу i розпочав.
Роздiл перший
1
З захiдних провiнцiй республiки на Харкiв насувалась гроза. Поважно й
поволi повзла вона чорним драконом i, зрiдка блимаючи сво©ми вогненними
очима, грiзно й незадоволено буркотiла. Коли б в цей час якийсь допитливий
горожании зiйшов, скажiм, на Холодну Гору i, приставивши до очей
цейсiвський бiнокль, подивився на поля й дороги грозово© магiстралi, вiн
не тiльки мiг би бачити розтрiпаних та переляканих подорожникiв i не
тiльки дiстав би можливiсть спостерiгати, як панiчно тiкають на схiд якiсь
пiдводи, але i, можливо, поспiшав би негайно сигналiзувати небезпеку
принаймнi в напрямку тих безтурботних тротуарiв сво © столицi i що по них
шпацiрували його добрi знайомi.
В городi i справдi нiчого не знали. Нiкому й на думку не спадало, що за
якiсь двадцять хвилин по вулицях пронесеться страшний ураган. Нiкому й на
думку не спадало, що скоро все полетить шкереберть i над Харковом забушу
шалена злива. Весняне сонце, що весело посмiхалося з голубо© банi й
кокетливо шпурляло на брук сво© золотi промiння, остаточно зачарувало
всiх: святкова публiка весело пливла по асфальтових тротуарах i, шмигаючи
сво©м строкатим вбранням, безтурботно шелестiла симпатичним, мiським
гомоном, комхозiвськi автобуси цiлком нормально курсували по сво©х
маршрутних напрямках i на©вно покрикували сво©ми англiйськими сиренами,
навiть журавлiвськi вiзники - цi музейнi експонати, що ©м без грози
приходиться тримати себе сторожко,- навiть вони, на подив, легковажно
шмигали по вулицях, жартiвливо демонструючи пiшоходам задрипанiсть сво©х
старозавiтних екiпажiв.
Але от гроза нарештi доповзла i дракон розкинув сво© крила над
околицею. I тодi якось враз, блискавично, над костьолом повисли темно-синi
шмаття авангардних хмар i колись дальнiй грiм уже забуркотiв чiтко,
голосно i недвозначно. Якось враз над городом знялась курява й завертiвся
передгрозовий вихор. Закрапав рiдкий, краплистий дощ.
I милi до цього часу харкiвськi вулицi перетворились: ласкаве сонце
зникло з теплого неба i тiльки зрiдка викидало на брук сво© переляканi
промiння; автобуси тривожно заревли до цього часу спокiйними сиренами;
вiзники взяли на добрi вiжки сво©х незагнузданих шкап i стали поспiшно
натягувати на голови брезентовi капюшони; жiнки полетiли кудись,
безрезультатно притримуючи кiнцi сво©х, пiдхоплених вiтром, легеньких
спiдниць; мужчини в панiцi кинулись на брук, наганяючи сво© жартiвливi
капелюхи; навiть заре строванi по фiнвiддiлах породистi й слухнянi собаки,
загубивши сво©х хазя©в, з виттям i скавучанням раз у раз почали тикатись у
пiдворiтнi, як справжнi бродячi пси.
Так уже було пiзно: чорний дракон мiцно й упевнено насiв на свою на©вну
й безтурботну жертву. Над Харковом метнулась огняно-бiла блискавиця i,
роздерши небо, потрясала город рiзким, улюлюкаючим ударом розлютованого
грому. На землю впала фантастична пiвтемрява й забушувала шалена злива.
Все це трапилось так раптово, що святкова публiка встигла тiльки втекти
пiд випадковi навiси крамниць i вже й не мрiяла про затишнi куточки сво©х
мiських квартир та домикiв.
I саме в цей час по порожнiй вулицi Карла Лiбкнехта крiзь оскаженiлий
потоп весняного дощу плигала через калюжi маленька жiнка й у тривозi
озиралася навкруги. Блюзка й спiдниця так уже змокли ©й, що вона не найшла
б на собi жодно© сухо© нитки. Пiдбiгаючи то до одного, то до другого
навiсу й не находячи потрiбного ©й затишку, вона якось смiшно сплескувала
руками й плигала далi. I так вона метушилася доти, аж поки погляд ©©
нарештi впав на порожнiй ганок, що на ньому обличчям до стiни стояв якийсь
високий мужчина в таких же високих чоботях. Тодi вона безпорадно махнула
рукою й рiшуче залишила тротуар.
I от вона вже сто©ть пiд поганенькою покрiвлею (недарма стихiя тiльки
одного чудасiя занесла сюди) й протира вогкими руками очi. От вона
озира ться навкруги, от поправля мизинцями свою розтрiпану зачiску, от
погляд ©© на мить зупиня ться на спинi високого мужчини. I чи то спина
була ©й така вже сонгородна, чи то й справдi ©й спати хотiлось, але - як
би там не було,- вона нi з того нi з сього широко й з задоволенням
позiхнула. I позiхнувши з задоволенням, жiнка скинула догори стрiлки сво©х
тоненьких химерних брiв, сперлась на бильце i замислилась. Так пройшло
кiлька секунд.
Раптом нiжне створiння зiпхнуло i, швидко пiдвiвши голову, знову
зиркнуло на свого сусiду. I тодi одразу ж з жiнкою трапилось щось
надзвичайне: спершу вона зблiдла, потiм ©© обличчя зайнялося червоною
фарбою i, нарештi, вона - i без того тендiтна й маленька - якось зразу
зробилась ще тендiтнiша, ще мiнiятюрнiша. На одну мить здалося навiть, що
©© перелякала нерухомiсть мужчини (ураганна злива так мертво прицвяхувала
цю велетенську фiгуру до дверей, що мужчину й справдi можна було прийняти
за рiзьблення), але в скорому часi все остаточно вияснилось: жiнка просто
пiзнала свого знайомого. Вона вже горталась, переступала з ноги на ногу й
зiдхала. Вона голосно скаржилась на дощ i, нарештi, коли нiщо не допомогло
i коли мужчина, не звертаючи на не© жодно© уваги пiд напором зливи ще
бiльше почав вгрузати головою в дверi, вона промовила тремтячим (чи то вiд
хвилювання, чи то вiд холоду) спiвучим i воднораз надiрваним сопрано:
- Я, зда ться, не помиляюсь?.. Ви - товариш Марченко? В ©© голосi
прозвучало одразу кiлька ноток: була тут i нотка поваги до того, до кого
вона зверталася, i нотка ледве помiтного страху, i навiть нотка яко©сь
тривоги. Але мужчину, мабуть, нiщо не зворушило. Принаймi вiн не найшов
потрiбним навiть на мить пiдставити сво обличчя пiд удари зливи i вступив
до розмови в тому ж станi мертвого рiзьблення, в якому вiн був i до цього
часу.
- Так,- вiдповiв вiн.- Я - Потап Марченко.
В цей момент в небi метнулась огняна блискавиця i над Харковом
розсипався черговий удар грому. Жiнка вiд несподiванки здригнула i,
iнстинктивно вiдкинувшись до сусiди, тихо скрикнула.
- Страшнувато? - тим же спокiйним басом промовив мужчина.
- Я думаю... Хiба не бачите, як люту ? - вона розгублено подивилась
навкруги себе й сказала: - Але почекайте, товаришу. Чому ви й досi не
поцiкавились, з ким ма те задоволення розмовляти?
- А хiба я не знаю, з ким я маю задоволення розмовляти?
Справдi? Вiн зна , з ким ма задоволення розмовляти? Так-таки й не
жартуючи вiн говорить це? Ну, тодi вона знову скине догори стрiлки сво©х
тоненьких химерних брiв i з таким здивованням подивиться на свого сусiду,
що навiть спина його (а вiн же сто©ть до не© спиною) почне якось реагувати
на ©© розгубленiсть.
- Невже ви так запам'ятали мене, що навiть по голосу пiзна те?
Запитання було поставлене прямо i досить голосно. Але мужчина чомусь не
вiдповiдав. I не вiдповiдав вiн, здавалось тому, що запитанням зачеплено
було щось дуже лоскотливе, щось таке, що про нього можна говорити тiльки
по темних закутках.
- Чого ж ви мовчите? - дивлячись тим же здивованим поглядом, спитала
жiнка.- Ну, переконайте ж мене, що ви зна те, хто я?
- Хто ви? - бас, мабуть, добродушно посмiхнувся.- Ви - настирлива
дiвчина. Я бачу, що ви досi не переробили себе... Ну, нате вам,
заспокiйтесь: ви - Лiда Спиридонова.
- Саме це я й хотiла вiд вас почути. Я i справдi - Лiда Спиридонова...
Та тiльки чому ви не хочете до мене повернутись? Га?
- А тому я не хочу повернутись,- цiлком резонно вiдповiв мужчина,- що
не хочу пiдставляти сво обличчя дощевi.
- Тiльки цьому?.. Я задоволена!
Жiнка змовкла. Мовчав i мужчина. Буря безумствувала. Що далi, то бiльше
темнiшало, i вулицi остаточно закутало в скло дощевого урагану. Тодi чи то
в мужчинi прокинувся середньовiчний лицар, i вiн за всяку цiну вирiшив
здобути для сво © несподiвано© дами хоч поганенький затишний закуток, чи
то вiн i сам не мiг далi терпiти,- як би там не було, вiн рiшуче i з силою
застукав у дверi незнайомого йому помешкання.
Деякий час нiхто й нiяк не вiдповiдав. Але коли велетень знову
розправив сво© плечi i знову гуркнув кулаком у дверi, в коридорi хтось
поспiшно зачовгав пантофлями, i за якiсь пiвхвилини вже чути було
обережний кашель. Нарештi дзвякнув замок, i дверi з шумом одлетiли вбiк.
Перед непроханими гостями стояв якийсь чоловiчок i, одбiгаючи невеличкими
кроками в глибину коридора, наперекiр сподiванням, гостинно посмiхався
милою усмiшкою.
- Будь ласка! - ввiчливо запрохав вiн, захищаючись халатом вiд
оскаженiлого вiтру та раз у раз показуючи на незакутаний вихiд.- Будь
ласка! Не чекав сьогоднi такого гостя. Пробачте... це ваша дружина?
- Нi, це не моя дружина! - обтрушуючись вiд дощу i нiбито зовсiм не
дивуючись несподiваному запитанню, спокiйно сказав той, що його
Спиридонова назвала Марченком.
Гостинний господар знiяковiв. Вiн щось тихо скрикнув, якось зовсiм не
до речi похитав головою i, зробивши легкий уклiн дамi, промовив:
- Пробачте. Пробачте за помилку! Пробачте!
Чоловiк остаточно увiйшов в роль доброго приятеля, але Спиридонова
навiть не пiдвела на нього очей: ще раз широко i енергiйно позiхнувши,
вона мовчки одiйшла вбiк. Зате Марченко нарештi подивився на свого
спiвбесiдника уже трохи здивованими очима.
- Себто вiдкiля ж ви зна те мене? - спитав вiн.
- Вiдкiля я вас знаю? - i собi здивувався господар.- Невже ви забули? Я
- професор Ярута.
Тепер прийшла черга за високим мужчиною: вiн теж знiяковiв. I знiяковiв
вiн саме тому, що нiяк не мiг пригадати, де вiн бачив Яруту. Очевидно, вiн
так багато зустрiчав професорiв, що всi вони, на жаль, не могли залишитись
у його пам'ятi.
- Пардон, професоре,- пробасив Марченко,- я... як би вам сказати...
- Будь ласка, будь ласка! Я розумiю,- i, мило простягаючи руку, Ярута
рушив до дверей.
Ясно було, що професор ма бажання поручкатись нарештi зi сво©м гостем.
Марченко одразу зрозумiв це, але (мабуть, за сво ю звичкою) спершу пiднiс
праву руку догори, як це роблять пiонери, i тiльки потiм, бачачи рiшучий
професорiв намiр стиснути йому долоню, зробив рiзкий рух уперед i
попередливо пiдхопив тендiтно-бiлi пальцi свого спiвбесiдника.
- Пардон, професоре... ("пардон" вiн вимовляв без усякого французького
акценту). Трапилась, зна те...
Марченко многозначно пiдкреслив сво "зна те", що ж до "професоре", то