Хвильовий М.. Синi етюди

здригалась, нiби менi була зимниця. Я й не могла не здригатись: в перший
раз менi довелося так одверто й так цинiчно говорити. "Як сiроока
журналiстка",- подумала я.
Пам'ятаю, тодi в перший раз я розгорнула бiблiю й почала ©© уважно
читати. Читала мало не всю нiч. Коли я одривалась од не©, передi мною
поставав наш бiленький домик, золотий пiвник на флюгерi й дорога до нашо©
глухо© степово© провiнцi©. "Боже мiй, до чого я дiйшла! Що це таке? Навiщо
мучити себе й другого?" Але тодi якийсь голос диявольськи шепотiв менi:
- Вiн зна все, ти мусиш його побороти й взяти в нього те, без чого
тебе нема, без чого ти не iсну ш!
Це був, звичайно, страшенний iдеалiзм, але я його й зараз поважаю.
Поважаю за непохитну волю, за прояви справжнього людського безумства.
Справа в тому, що я, як це потiм вияснилось, вiдважно намагалася
протиставити себе сво му вiковi, а вiн, вiк, глузував iз мене. Я хотiла
прилучити чистий, я сказала б, святий романтизм сво © натури до заголено©
й брудно© правди життя але це мо бажання розбивалось об глуху стiну
наманiкюреного вiку. Уже з останньо© зустрiчi з Чаргаром щось ворухнулось
менi, що з цього, мабуть, нiчого не вийде, в цiй нерiвнiй боротьбi мене
буде деморалiзовано - i тiльки. Проте все це я, мабуть, лише вiдчула, але
не пiзнала, бо iнакше Чаргар не маячiв би менi так довго серед бурного
моря сiро©, нудно© й частiш за все паскудно© буденщини.
- Ах, ти, мiй нещасненький дон-Квiзадо! - думала я про себе. Вся
трагедiя була в тому, що я народилася все-таки людиною свого часу. Були
такi хвилини, коли я й сама глузувала з себе. Тодi всесильний скепсис
з'©дав мою гарячу вiру - i вiд мого романтизму залишалося розбите корито.
Вiсiмнадцяти рокiв я вже знала: знала i глуху провiнцiю, i столичний рух i
навiть знала, чим живе цей прекрасний цвинтар - так звана гнила вропа.
Iнших дорiг я вже не бачила. Повертатися на провiнцiю я не могла, i нiякий
Руссо не змiг би привабити мене сiльськими пейзажами.
- Ах, ти, мiй нещасненький дон-Квiзадо! - знову думала я про себе.
Повз мо вiкно йшла синя мiська нiч, i десь торохтiли традицiйнi
пiдводи. Тодi я нарештi покинула бiблiю й пiдiйшла до вмивальника. Я
почистила зуби, витерла холодною водою сво© тугi груднi яблука й лягла
спати. Але i в лiжку я довго не могла заснути.
Уночi пiшов дощик. Була гроза, i блискавицi рiзали скло мого
пiдвального вiкна. Я пiдвелась i довго дивилася на зелену альтанку. Я
згадувала княжий теремок i Ярославну, i згадувала турген вських женщин -
таких чистих i хороших - i подумала, що вже таких женщин нiколи не буде й
що навiть я, що не знала ще жодного мужчини, навiть я давно вже загубила
свою чистоту й свою невиннiсть.
Блискавицi рiзали скло. Я вiдчинила вiкно. Цвiла десь липа, i запахло
чимсь прекрасним далеким. Город спав, але я тi © ночi не спала.

V

Коли я тепер мисленно перегортаю сторiнку того часу, тодi менi
зда ться, що з мо © iсторi© вийшов би не зовсiм поганий людський документ.
I як я шкодую, що менi браку тi © елементарно© майстерностi, якою
обточують слова.
Отже, пройшло лiто, прийшла осiнь, а я з Чаргаром бачилась, зда ться,
тiльки два чи три рази. Але й цi зустрiчi були страшенно коротенькi.
Чаргар пiсля тi © розмови, коли я пропонувала йому вiддатись, якось
замкнувся i, безперечно, запобiгав мене. До нього я, звичайно жодного разу
не ходила, бо тут уже голосно говорило мо самолюбство. Але я ввесь час
чекала чогось i тому завжди була в станi якогось неясного передчуття.
Колись до мене пiдiйшов дiловод i, як завжди, почав зi мною загравати.
Вiн питав мене, чому я не ходжу в мiський парк.
- Так що,- сказав вiн,- менi дуже хотiлося б пройтись iз такою красунею
по парку... бiля бюсту Карла Маркса, припустiм.
Я сказала, що взагалi рiдко виходжу з дому, i, щоб якомога швидше
вiдв'язатися вiд нього, подала йому для пiдпису папiрець. Але дiловод,
очевидно, на цей раз не хотiв кiнчати розмови.
- А що ж ви робите пiсля роботи? - спитав вiн.- Книжечки чита те?
Просвiщенське дiло! Я теж люблю рiзнi романси (вiн так i сказав "романси")
читати. Зна те,чомусь захоплено продовжував вiн,- ляжеш на лiжко,
розгорнеш книжечку й чита ш! Про любов та про всякi пригоди.
Я рiшуче не мала охоти його слухати й сказала йому, що поспiшаю, бо в
мене лежить строчна праця. Тодi вiн знову почав запрошувати мене до
парку...
- Н ,- говорив вiн.- ©й-богу, прийдiть! Там, наприклад, увесь цвiт
нашого города збира ться. Це прямо таки Бульйонський лiс! (вiн так i
сказав "Бульйонський"). З одного боку, дивишся, прийдуть народний комiсар,
з другого - iдуть сливки художества. Недавно бачив, наприклад, отого
художника... Пам'ята те?
Менi раптом забилося серце. Кiлька останнiх днiв я навiть спецiально
блукала по городу з надi ю зустрiти Чаргара. I тому, коли дiловод сказав
менi, що бачив його в мiському саду, одразу ж рiшила по©хати туди.
Як тiльки смерклось, я негайно пiшла до автобусно© стоянки. Там сiла на
шостий номер i за пiвгодини була вже бiля входу в мiський парк.
Стояла тепла й прозора осiнь. По алеях шелестiли парочки. В глибинах
га©в падало листя. Коли я зупинилась на дальньому горбику, менi здалося,
що йде частий дощ. Я тодi подивилась на небо - воно було криштально чисте,
i його тиха бiрюза ласкала мо© очi. За парком, десь на польових гонах,
спiвали дiвчата. Я згадала нашу провiнцiальну дичавину й шведськi могили.
З-за дерев сходив мiсяць. Мене затривожило. Передчуття зустрiчi з Чаргаром
пiсля довго© розлуки примушувало мо серце то стискатись, то прискорено
битись. Хвилинами менi здавалось навiть, що цей вечiр буде судним днем
мого неспокiйного життя. Коли я тепер оглядаю пройдену путь, то менi
цiлком ясно, що в менi менше всього говорила самичка. Але в той вечiр менi
навiть приходила мисль, що хочу я одного: хочу вiддатись художниковi. Я
хочу взяти його голову на сво© колiна й ласкати ©©.
- Яка безумна радiсть,- навiть раз прошепотiла я,- бути рабою цi ю
людини. Яке щастя лежати бiля його нiг i почувати себе такою маленькою й
нiкчемною.
Менi тодi i в голову не приходило чогось вимагати вiд нього. Менi вже
не потрiбнi були його тайники - так принаймнi здалося менi того вечора. Я
просто чекала Чаргара.
Тодi, як завжди було зi мною в такi хвилини, менi захотiлося реготати й
свистiти. Я свиснула. Потiм вивернула свiй капелюшок i вивернутим надiла
його. Я пiшла й сiла на стiлець. До мене летiла тоска вiолончелi: на
обсерваторi© стояв радiорупор, i це почалися вечоровi концерти. Вiолончель
тоскувала над парком. Потiм я зiрвалась до виходу: мiй терпець луснув -
так я хотiла бачити Чаргара.
Але в цей момент iз-за дерева виринула дiловодова постать i зупинилась
бiля мене.
- Добрий вечiр! - сказав вiн.
Я незадоволено вiдповiла. Кук сказав менi, що вiн уже давно шпацiру по
алеях i зовсiм не припускав, що й я тут. Потiм вiн зробив менi руку
калачиком i запропонував трохи поблукати з ним. Я хотiла вiдмовитись, але
згадала нашу вранiшню розмову й пiшла: я боялась, щоб вiн мене не
запiдозрив що до Чаргара.
- Ви, наприклад, не дума те виходити замiж? - раптом спитав дiловод i
подивився менi в очi.
- Це менi подоба ться,- iронiчно сказала я.
- Що вам подоба ться? - не зрозумiв мене Кук.
- А от те, що ви з мiсця в кар' р приступили до дiла.
- З мiсця в кар' р? Гм... Цю справу, як той казав, треба розжувати.
Кук грав олив'яними очима й так пiжонськи помахував хлистиком, що я
ледве втрималась, щоб не зареготати. Це було в буквальному сенсi втiлення
шаржу. Я дивилась на нього й думала, як могла затриматись до нашого часу
така архiвна фiгура, та ще й у великому городi.
Але довго тiшитись iз дiловодом я, звичайно, не мала охоти, i в
слiдуючий момент вiн почав уже нервувати мене. Щохвилини озиралась по
сторонах, приглядалась до городян i шукала серед них художника. Я вже
проклинала дiловода й шукала зачiпки якось одiйти вiд нього.
- Ервика! - раптом крикнув Кук.
- Еврика! - поправила я його.
Вiн, мабуть, почервонiв, бо йому заблищали очi. Кук одвернувся i змовк.
Вiн був страшенно самолюбивий, i всякий казус, подiбний до "ервики", його
страшенно хвилював. Тодi я, щоб зам'яти неловкий момент, спитала його:
- Ви, зда ться, хотiли менi щось сказати?
- Так, я вам хотiв щось сказати,- ледве чутно промовив Кук.
- От скажiть менi, чому ви на мене розгнiвались?
- Коли це я на вас розгнiвалась? - здивовано спитала я.
- Тодi ж ото, як з "мiсця в кар' р". Ви, може, подумали, що я вас хочу
по компрометувати (вiн так i сказав "покомпреметувати")? Так це зовсiм
напрасно: Боже спаси,- i в думках не було!
- В чому справа? - занервувалась я.
- Ви, може, подумали,- сказав Кук,- що я насмiшки строю над вами (вiн
так i сказав "насмiшки строю"): мовляв, не беруть ©© - от i не виходить
замiж!
Я зареготала. I справдi: як було не реготати? Ця мавпа не тiльки була
високого розумiння про себе, бiльше того: вiн хотiв якось там спiвчувати
менi!
- А може, ви мене вiзьмете за дружину? - iронiчно запитала я. Дiловод
зам'явся: виходить, i ця мавпа не хотiла брати мене. Власне, цей уже не
хотiв мене брати за дружину.
- Не турбуйтеся, товаришу Кук,- сказала я.- То просто жарт, я не думаю
виходити замiж.
Дiловод одразу ж пояснiв. Тодi я сказала Куковi, що я хочу просто бути
його любовницею, я хочу вiддатись йому, бо менi скучно жити. Я хочу, щоб
вiн заходив до мене на квартиру, i ми вдвох будемо вбивати час. Я, мовляв,
завжди була проти мiщансько© сiм'© з геранню на етажерцi. Навiщо, мовляв,
це? Можна й так прожити.
Ми виходили в мiсячну полосу. Це було далеко вiд головного виходу, i
городяни тут майже не зустрiчались. Зрiдка пройде боковою але ю парочка й
раптом зникне за деревами. На вокзалi кричав традицiйний паровик голосно i
протяжне. Падало листя, як тихий дощ.
Я подивилась на Кука: вiн тулився до мене i був блiдий. З рота йому
(можливо, це менi здалося) текла слина.
- Так що ви це правду говорите? - сказав вiн тремтячим голосом i змовк.
- Iстинну правду! - сказала я.
Тодi вiн спитав, чи дозволю я йому переночувати в себе. Я спитала для
чого - вiн мовчав. Я сказала, що хочу в нього переночувати. Кук зiдхнув: в
нього, мовляв, не можна, бо до нього на цi днi при©хала мати. Тодi ж я
спитала, що ж робити? Дiловод знову мовчав. Менi прийшла мисль i я кинула:
- А може, зараз пiдемо в кущi?
Вiн здригнув i погодився пiти в кущi. Вiн iще щiльнiше притиснувся до
мене й взявся правою рукою за мо лiве грудне яблуко. Я обережно вiдхилила
йому руку. Потiм дiловод зупинився.
- От тiльки я думаю,- сказав вiн,- скiльки тепер аборт кошту ?
- А вам це для чого? - спитала я.
Кук знову зам'явся... Тодi я зрозумiла його й кинула:
- Я з вас на аборт нiчого не буду вимагати.
Дiловод знову прояснiв. Вiн iз вдячнiстю подивився й ще щiльнiш
притулився до мене. Тодi ми прискореним кроком пiшли до кущiв. Небо було
таке прекрасне, а на душi менi лежав камiнь. Я тодi вже забула про
Чаргара, нiби й справдi мене цiкавив тiльки Кук - цей дiловод iз мавпячою
фiзiономi ю.
Над парком тоскувала вiолончель. Мiсяць стояв над гiгантським дубом i
байдуже продовжував свою гiгантську путь. Я спокiйно йшла поруч дiловода,
але тепер я не найду епiтета тiй бурi, що кипiла тодi в мо©х грудях.
Раптом я зупинилась:
- А зна те що,- сказала я.- Аборта я не думаю робити!
- Як так? - зупинився й Кук.
- Дуже просто: я хочу народити дитину.
Дiловод зам'явся. Я зрозумiла його й сказала, що перед coitusom йому
прийдеться трохи подумати. Вiн не вiсiмнадцятилiтнiй юнак i повинен знати,
чим це пахне.
- Ви, мабуть, говорите про алiменти? - хутко зрозумiв вiн.
- Так, я говорю про алiменти.
Тодi Кук свиснув i сказав розв'язне, що на таке дiло вiн не хоче йти,
бо це йому не по кишенi, i вiн краще буде користуватись проститутками. Та
не встиг вiн договорити останньо© фрази, як я з усього розмаху вдарила
його по фiзiономi©. Кук зблiд i стояв з опущеними очима.
Але я вже погасла. "За вiщо я його вдарила?" - метнулося менi в головi,
i мо серце занило. Справа в тому, що по сутi на землi я не бачила винних,
i справа в тому, що й себе я завжди вважала за добру наволоч. Кук був
такою маленькою й нiкчемною крапкою, що менi до болю шкода його стало.
Тодi ледве чутно промовила:
- Пробачте менi, товаришу Кук. Що хочете робiть зi мною, але не
гнiвайтесь на мене!
- Нiчого! Нiчого! - говорив вiн.- Це залишиться мiж нами... Я не думаю
вiднiмати у вас посади.
Вiн так i сказав "я не думаю вiднiмати у вас посади". Я тiльки це
почула. Ця фраза, як ножем рiзонула менi в грудях, бо Кук так i не
зрозумiв мене.
...Дiловод давно вже зник за деревами, а я стояла бiля дуба на
пустельнiй але© й тупо дивилась у голубе небо.

VI

З Чаргаром менi так i не вдалося побачитись, аж поки прийшла зима.
Зимою я бачилась iз ним кiлька разiв. Цi зустрiчi були холоднi - i тiльки
нервували мене. Я вже й сама стала запобiгати його. Але менi ввесь час
було таке почуття, яке бува людинi, коли вона ще щось не скiнчила й
мусить скiнчити. I те, що вона мусить скiнчити, прийде обов'язково, бо
воно таке ж неминуче, як i природна смерть.
Я ходила з порожнечею в душi, але розглядала такий свiй стан, як
тимчасове явище, як необхiдний i цiлком природний етап на темнiй дорозi
мого неспокiйного життя. Вранцi я йшла до установи, працювала там вiсiм
годин, потiм брала якусь роботу додому й дома працювала ще кiлька годин.
Зима була вогка, брудна. На вулицях завжди тонули в туманi мiськi
лiхтарi, i менi зовсiм не хотiлось iти на бульвари.
Iнодi до мене заходила товаришка Уляна, але я рiдко розмовляла з нею.
Iнодi я писала листи до мами - i тодi менi знову прокидалися далекi
спогади: бiленький домик, пiвник на флюгерi й темнi провiнцiальнi садки.
Але додому мене тепер зовсiм не тягнуло - я вже знала, що туди менi нема
повороту.
Розбуркала мене, як i треба було чекати, весна. Ця нова весна й була,
коли так можна висловитись, початком мого кiнця. Вже в перших числах
березня я знову затривожилась, i мiй зимовий сон якось хутко вiдлетiв. Я
знову затоскувала за даллю. Але ця тоска була така неможлива, що мене й
справдi взяв сумнiв, чи не захорiла я. З тоскою знову прийшло буйство,
веселий смiх i безтурботнiсть. Iнодi пiдходила я до дзеркала й дивилась на
себе, тодi я бачила двi гарячi й вогкi темно-кривавi вишнi: то були мо©
очi.
Очевидно, i Чаргар захвилювався. Колись вiн прислав менi листа й прохав
мене по©хати з ним у пригородний молодняк. "Моя хороша Б'янко (писав вiн),
сьогоднi так пахне весною, i сьогоднi мене так тягне в даль (вiн так i
написав "в даль"), сьогоднi летiли з вирiю гуси, i ми мусимо побачити
захiд сонця. Ти згодна?"
Ще б пак: хiба я могла не погодитись? По дорозi до мiсця зустрiчi я
купила плитку шоколаду i ввесь час облизувала губи.
Я iнодi працювала по п'ятнадцять годин на добу, я жила так, як хотiла,
i за це, до речi, мене в установi називали князiвною. Я любила шоколад,
голубе небо й прекраснi очi художника.
Чаргара я застала на призначеному мiсцi зустрiчi, бiля площi Трьох
комунарiв. Я мiцно стиснула йому руку, вiн вiдповiв менi тим же. Коли я
сiдала в фаетон, Чаргар невзначай зачепив менi груди. Це так мене
схвилювало, що я всю дорогу почувала, як поширюються менi нiздрi.
Коли ми ви©хали з останнього мiського кварталу й перед нами спалахнув
безмежнiстю степ, я подивилася на Чаргара й сказала:
- Чому ти на протязi цiло© зими був такий холодний до мене?
- Чому я був холодний, ти мусиш догадатись,- усмiхнувся вiн.
- Цю зиму так почували себе всi хмурi люди города.
- Рiшуче всi? - спитала я.- I комунiсти, i радслужбовцi, словом, усi
тi, хто не може помиритись iз сво©м оточенням?
- Рiшуче всi! - знову усмiхнувся вiн.
- Значить, i ти належиш до категорi© хмурих людей? Менi раптом прийшла
мисль, що Чаргар в тяжкому ж становищi, як i я, i болi мо©ми дрiбненькими
болями. Це припущення було таким несподiваним, що я зареготала. Зареготала
не то вiд радости, що я зовсiм не самотня в сво©х терзаннях: ©х, мовляв,
не запобiг навiть великий художник, чи тому, що менi гiрко стало на душi,
бо ж мiй кумир мусiв при такому припущеннi негайно полетiти iз свого
п' десталу.
- А що значить хмурi люди? - спитала я.- Як менi розумiти тебе?
- Я думаю, цей термiн такий же старий, як i сам свiт,- ухилився вiн од
вiдповiдi.
- А от я й не пам'ятаю, де я чула його.
Я збрехала, i Чаргар це помiтив. Тодi вiн прикусив нижню губу. Так
завжди було з ним, коли вiн починав нервуватись. Я рiшила не чiпати його,
i далi ми по©хали мовчки.
З фаетона ми вийшли верстов за десять вiд города. Ми наказали вiзниковi
чекати нас i пiшли на услiсся. Якраз заходило коротке сонце. Була
хрустальна тиша. Дерева стояли ще голi, але рання молода весна вже побiдно
ступала з пiвдня. То там, то тут проривалась зелена трава, i всюди
гомонiло птаство.
Ми пiшли по якомусь лiсовому кварталi. Iшли довго й мовчки. Потiм
перекидались фразами (я зараз забула ©х). Раптом Чаргар зупинився й
сказав:
- Я хочу тебе залишити на якiсь п'ять хвилин. Ти нiчого не ма ш проти?
- Прошу,- спокiйно сказала я, припускаючи, що йому треба... Ну, словом,
ясно.
Чаргар пiшов, i я залишилась серед лiсу сама. Тодi я знову подивилась
на небо. Воно було надзвичайно чисте й молоде. Тiльки з пiвдня наступала
якась хмарина, але й вона скоро розтанула в просторах. Я глибоко зiдхнула
й подумала про незнанi свiти, про мiльйони соняшних систем. Цi мислi якось
придавили мене. Я вiдчула себе страшенно нiкчемною й маленькою. Всi мо©
болi й радостi були такими смiшними на фонi цього грандiозного космосу, як
смiшний менi бiль комахи. Я подумала, що такi мислi приходять уже тисячi
рокiв мiльйонам людей i що вони будуть приходити ще тисячi рокiв i новим
мiльйонам людей. Тодi зачарований тупик постав передi мною з такою
яснiстю, нiби я вiдчула його якимсь новим, невiдомим менi почуттям.
Я стояла без Чаргара вже бiльше десяти хвилин, i це мене затривожило.
Чи не трапилось iз ним якогось нещастя? Я рiшуче рушила в тому напрямку,
куди пiшов художник. Iшла по гущавинi, i гiлки раз у раз били мене по
головi. Iшла довго (так здавалось менi тодi), а Чаргара не було. В лiсi
стояла надзвичайна тиша, i було вечiрньо. Що далi, то бiльше сутенiло.
Тодi менi прийшла мисль, що я можу тут заблудитись - i менi стало сумно. Я
зупинилась i скрикнула:
- Агов!
Але тiльки луна вiдгукувалась менi й замерла десь у гущавинi.
"Наче лiс життя",- подумала я й кинулась у другий бiк. Раптом я вийшла
на поляну. Я вийшла на поляну й зупинилась, як укопана. А втiм, iнакше й
не могло бути. Бо й справдi: Чаргар стояв серед дерев на колiнах обличчям
до вечiрнього сонця, i було таке вражiння, нiби вiн молиться. Це мене так
здивувало, що я навiть не найшла, що йому сказати, i мовчки чекала його.
На дальньому деревi жеврiла полоска конаючого сонця, i вiдблиск ©©
падав на пiвденний край чорного лiсу. Був прекрасний момент для
споглядання. Я пригадала Iндiю й священнi гiмни "Рамаяни". "Чи не найшли
вже на вiтчизнi Тагора,подумала я,- мою химерну даль?"
Нарештi Чаргар пiдвiвся. Вiн пiшов тихою ходою до мене, нiби нiчого не
трапилося. Його хода буквально загiпнотизувала мене, i я зустрiла його
мовчанкою.
- Ходiм! - спокiйно сказав вiн.
Очi йому було затуманено, вiн iшов, похитуючись, мов п'яний. Пам'ятаю,
зiдхнув i взяв мене пiд руку. Потiм забрав мою руку й притиснув ©© до
свого серця. Почуття радости обхопило мене, бо менi прийшла мисль, що
тiльки сьогоднi Чаргар став близькою менi людиною. Я вже не хотiла
тривожити його сво©ми частенько невдалими запитаннями й тому мовчала. Але
на цей раз вiн сам почав розмову.
- Я гадаю, Б'янко,- сказав вiн,- ти розумi ш мiй душевний стан i
простиш менi, що я тебе примусив так довго чекати.
- Я тебе розумiю, - сказала я.
Потiм вiн говорив, що йому приблизно такий стан, який був Мойсеевi,
коли вiн сходив з гори iз скрижалями. Але потiм вiн чомусь усмiхнувся,
наче не довiряв сам собi чи то iронiзував над сво ю останньою фразою про
Мойсея.
- Я тебе розумiю,- ще раз сказала я.
- Ти мене й не можеш не розумiти. Я вже не раз думав про спорiднення
наших душ.
- Спорiдненiсть наших душ? - якось хутко спитала я.
- Спорiдненiсть наших душ! - ще раз пiдкреслив Чаргар. Ця остання фраза
знов, як обухом, ударила мене по головi.- Отже, i вiн говорить, що я нiчим
не вiдрiзняюсь вiд нього? Я жодним рухом не показала цього Чаргаровi. Я
тепер так боялась, щоб вiн не покинув свою одвертiсть! Я вже добре знала
його - i знала, що найменша моя цiкавiсть одразу викличе небажану менi
реакцiю, i Чаргар знову стане неприступним.
- Ти зна ш,- раптом зупинився вiн,- менi на полянi блиснула така
генiальна мисль, яко© iснування я й не мiг припускати. I цiкаво.- говорив
вiн далi,- сиджу я десь у пiдвалi, а надi мною клуб...як його...
- Радслужбовцiв.
- Ну да, радслужбовцiв,- раптом занервувався вiн.
- Чому ти хвилю шся? - спитала я.
- А тому,- рiзко скрикнув вiн (i менi знову здалося - дитячим
дискантом), що я не виношу цi © самовпевнености нашого вiку. Всi цi
ячейки, комiсари, комунiсти - все це така дешева демагогiя. Така...
Чаргар не мiг пiдiбрати слова i змовк. Потiм зупинив мене, подивився
уважно менi в очi й сказав тихо:
- Тобi можна довiрятись?..
- Що з тобою? - здивовано кинула я.
- Я тобi вiрю,- сказав вiн i схопився руками за голову.
- Ах, Б'янко. Якби ти могла зрозумiти мене! Ну навiщо?.. Ну навiщо цi
комунiсти, цi ячейки, цi профспiлки й тисячi iнших органiзацiй? Боже мiй,
ну навiщо? Я задихаюсь! Я ©х зовсiм не хочу чiпати - Боже, спаси! Хай вони
завойовують цiлий свiт. Але при чому ж тут я? Чому я повинен кожно©
хвилини озиратись i повинен слухати цi мiтинги? Боже мiй, як я хотiв би,
щоб вони зовсiм не знали про мо iснування!
Чаргар iще раз у розпуцi схопився за голову i змовк. Я подивилась на
нього. Вiн плакав. Далебi, вiн плакав: я бачила, як кiлька сльозинок
покотилось йому по щоцi. Тодi менi прокинулось почуття неможливо© огиди -
i я рiзко й чiтко сказала:
- Сер Чаргаре. Що з вами?
Вiн стояв спиною до мене, похилившись на дерево. Вiн так постояв
хвилини двi. Але коли вiн повернувся, то я вже знову бачила колишнього
неприступного художника.
- В життi все бува ,- нарештi зовсiм iншим тоном i холодно сказав вiн.
Я здивовано подивилась на нього. Менi прийшла мисль, що Чаргар побачив,
як вiн далеко забрiв у розмовах зi мною, i поспiшив замести слiди.
Спецiально для цього й було розiграно жалкеньку мелодраму. Ця мисль
здалася менi такою правдивою, що я на другий день навiть забула про цей
епiзод. "Ну н ,- подумала я.- Тепер ти в мо©х руках - i я примушу тебе
сказати недоговорене".
...Ми вже знову стояли на узлiссi. Сонце зайшло. Стояв темний лiс, i
бiгла темна дорога. На дорозi маячiв наш фаетон. Скоро ми сiли в нього й
повертались до города. Чаргар усю дорогу мовчав, i розпрощались ми також
мовчки. Пам'ятаю, я стиснула йому руку й трохи ©© придержала. Вiн
здригнув, але я руки його все-таки не випустила. Тодi Чаргар мусiв ©©
вирвати. Я зареготала, вiн на це нiяк не реагував. Вiн просто повернувся i
пiшов од мене прискореним кроком.

VII

За кiлька днiв я знову бачилася з Чаргаром, але ця зустрiч нецiкава - i
я ©© обминаю. Пiшла я вiд нього, коли на небi стояв уже молодик. На вулицi
Делаклюза я зустрiла сiрооку журналiстку. Вона попрохала в мене п'ять
карбованцiв. Я дала. Вона сказала, що ©де до сво © матерi, що "живе на
пiвнiчному краю города". Вона хоче повезти ©й подарунок. Я ©й, звичайно,
не повiрила, бо знала, що вона просто ©де до свого любовника - вiн,
зда ться, тайний розпусник. Вона трохи збентежилась, але потiм зупинила
мене бiля вечiрньо© вiтрини й тихо, на вухо, запропонувала по©хати з нею.
Вони - ©© любовник i вона - хочуть улаштувати нiч п'янки й любовно© оргi©.
- Ну, Б'янко, по©демо на п'янку,- зробила вона гру слiв i всмiхнулась.
Я сказала, що я, можливо, i по©хала б, коли б загубила свою невиннiсть.
- Себто яку невиннiсть? - здивовано спитала вона. Я сказала й хотiла
йти. Тодi журналiстка схопила мене за руку й нахабно зареготала.
- Так ти ще...- i вона кинула непристойне слово. Потiм затягла мене в
куток пiдворiття i, майже захлинаючись, говорила менi:
- Так ти не брешеш, що не знала мужчини?
Я побожилась i раптом вiдчула, як мене обхопило пожаром бажання. Тодi
сiроока журналiстка здавила менi руку вище лiктя й так сильно, що я мусiла
©© вiдштовхнути. Вона казала менi, що я красуня, що за мо тiло дадуть двi
тисячi карбованцiв, що такi жiнки живуть в Одесi й Москвi, де багато
буржуа з капiталом. Я, мовляв, мушу негайно йти з нею - i я найду такий
чудовий закуток, який менi й не снився.
Вона менi малювала напрочуд привабливi й цинiчнi картини. Але вона
такими божевiльними очима дивилась на мене, що я мусiла ©© ще раз
одштовхнути.
- Ти не по©деш зi мною? - нарештi в розпуцi скрикнула вона.
- Не по©ду!
Я сказала рiшуче. Тодi вона замахнулась i хотiла вдарити мене в
обличчя. Але я вчасно схопила ©© за руку й одвела вдар. Я ©© так мiцно
схопила, що вона мусiла стати на колiна. Я й сама не знала, що я така
сильна жiнка. Журналiстка раптом заплакала. Тодi я поцiлувала ©© в голову
(пахло поганенькою пудрою) i посадила ©© в трамвай. Вона по©хала, а я
пiшла додому.
Додому я йшла переулками, не поспiшаючи. Легенька тривога раз у раз
примушувала мене здригатись. На площi Повстання я зупинилася бiля
шоколадного кiоска й купила плитку мiньйону.
Я прийшла за пiвтори години й сiла за стiл. Пам'ятаю, до мого вiкна
пiдiйшла товаришка Уляна й спитала, чи не хочу я посидiти в альтанцi. Менi
не хотiлось виходити з кiмнати - i я сказала:
- Чи не холоднувато надворi?
- Що ви? - сказала товаришка.
Я не знала, що ©й говорити, й мусiла вийти до альтанки. Ми сiли на
стiлець i почали розмовляти. З пiвгодини ми перекидалися якимись
незначними фразами, а потiм мiж нами виникла така розмова:
- Ви вiрите в судьбу? - спитала товаришка Уляна.
- Як би сказати вам... очевидно, не вiрю.
- Зна те,- сказала вона,- теоретично, коли так можна висловитись, я теж
не вiрю. Власне, я i не маю права вiрити (вона, очевидно, натякала на
приналежнiсть свою до партi©), але от на практицi якось iнакше виходить.
- Чи не дума те ви,- сказала я,- що iдеалiстичнi теорi© мають рацiю
iснувати?
Товаришка Уляна замахала руками.
- Що ви! Як може прийти менi така мисль,- перелякано сказала вона.- Я
думаю тiльки, що в свiтi завжди варiюються два свiтогляди. Але коли