Хвильовий М.. Синi етюди

А Же прийшла й сказала:
- Нiчого, Валько, то не вбивство, коли цього вимагають iнтереси
суспiльства.
Валентина:
- Не те, Же, ннне те. Ммменi ннне того...
...Ну-с... Iще два тижнi:
Туп! Туп!
...Стояв мороз бадьорий, мов молода кропива, крiпкий, як спирт.
...На сани сiли всi, вся комуна. Сiв i Гордi нко - "пунктуальна
педантичнiсть".
Мороз кричав:
- Ан-дре.
I хилила Мура свою пухку голiвку на обiдране плече поетове.
А Андрiй розсипав у степ:
- Передавайте по лiнi©: Чумакiвська комуна салюту в мороз: хай живе
свiтова революцiя.
I одкликався мороз:
- Слава. Слава. Слава.
...А втiм, Варвара так i не по©хала (одвозили Валентину). Одяг усi мали
дуже легкий, а Варвара до того була ще й стара. До саней ©© не пустила
сама Валентина.
...Селянський коник весело бiжить по пухкiй снiговiй дорозi.
Одступа манастир усе далi й далi - назад, ©демо в снiгову даль.
Ця комуна й зараз iсну - вона на Слобожанщинi. НА ОЗЕРА
...Коли твiй човен покинув осоння й захлюпотiв пiд парасолями старо©
лапасто© верби (верба самотньо маячить серед глухо© дичавини комишiв),
тодi ти помiча ш раптом, що небо нiколи не бува таке хрустально-голубе,
як у серпнi. I саме в цей момент життя запахне вранiшнiм запахом i ти
дума ш: чи не поверта ться буря тво © молодости?
Колись, мiльйони рокiв тому (чи то був сон?), тебе тривожили очi яко©сь
романтизовано© дiвчини, i ти йшов у бiлий сад, iшов похитуючись, мов
п'яний,- така солодка путь була перед тобою. Ти падав на землю й
безумствував, бо ти згоряв у пожарi першого неповторного кохання.
Але хiба ти думав, що все це нiколи не повернеться, i тiльки раптом
(пiд парасолями лапасто© верби) перед очима тво©ми вiтром помчаться
спогади? Хiба ти думав?
Так уклонись же цьому хрустально-голубому небу, що зробило бурю в тво©й
душi i хоч на мить вивело на загубленi дорiжки тво © юности.
А втiм, життя таке барвисте, що кожному своя путь. Один сидить у
б' ргальцi й нюха тютюновий дим за чашкою пива, другий флiрту десь з
радянськими "мадам", третiй млi бiля самовара й радiо-рупора останньо©
конструкцi©.
Я вiдпочиваю на полюваннi, i тому покраса незнаних свiтiв менi також
вiдома, як i всякому флямарiону.
В суботу я одягаю ботфорти, перекидаю через плече ремнi, патронташi,
ягдташi й рушницi i кличу свою суку Нелi. Собака добре зна , в чому
справа, i почина хвилюватись: лiзе до мого обличчя, з вдячнiстю лиже менi
руки й верещить. Тодi я одчиняю дверi й дивлюсь на свого iрландського
сетера. Але Нелi не пiде без мене. Вона скалить зуби й кокету тоненьким
вереском.
- Що з вами? - запитую я.- На якiй мовi ви говорите? На мовi паризьких
кокоток? Дуже при мно! Ви пита те, чи я розумiю вас? О, безперечно! Сеlа
vа sаns dirе!
Нелi робить кiлька плижкiв по кiмнатi. Тодi я рiшуче кiнчаю з цi ю
церемонi ю i йду з дому.
На вулицi ми беремо вiзника, i за пiвгодини я вже за городом, на
товарнiй станцi©. Сюди подадуть дачний потяг на степовi пiвстанки, i за
кiлька хвилин ми розпроща мось iз шумом мiських вулиць.
I вже тут, на дальньому перонi, я починаю перероджуватись. Я забуваю
сiреньке життя сiреньких болiв i турбот i пiзнаю iнший солодкий свiт. Менi
так легко на душi, нiбито я нiколи не знав тоски й терзанiй. Дух мо©х
прадiдiв ожива в менi, i я, безтурботний, дивлюся на землю з висоти
птичого польоту. Я ©ду туди, де мене чека вiльний степ, тихi задумливi
озера, пiснi на чумацьких дорогах i смiх безтурботних селянок.
Коли ми з Нелi при©жджа мо на станцiю, там уже давно бродять ватаги
мисливцiв, i давно вже верещать родичi мого сетера. Iз степу летить
бадьорий надвечiрнiй вiтерець i хвилю менi нiздрi. Нарештi подають потяг,
i я лiзу в мисливський вагон. Нелi маха хвостом i дивиться на мене
ласкавими очима. Я розумiю, в чому справа: вона просить допомогти ©й
зiбратись на верхню полку.
- Добре! - кажу я й пiдiймаю ©©.
У вагонi сто©ть неймовiрний шум. В одному закутку спiвають. старовинних
козацьких пiсень, в другому - якийсь мисливець розповiда анекдоти. Тодi
менi прокида ться вовчий апетит, i я розгортаю пакунок.
- Ей, держи! Держи ©© - кричать мисливцi: то пробiгла вагоном якась
дiвчина.
Нарештi потяг рушив. Перед очима промайнули кiоски, баби з яблуками (у
вагонi страшенно пахне яблуками), промайнув семафор. Потяг вилiта в степ.
Коли мiсця бiля вiкон зайнято, я виймаю з ягдташу Горацiя й перегортаю
сторiнки. Мiй епiкурейський настрiй цiлком вiдповiда вiршам римського
поета. Iнодi я беру з собою турген вськi "Нотатки мисливця", але перечитую
в них тiльки тi абзаци, де автор малю природу. Дiалоги я обминаю й
обминаю все те, що не вiдповiда мо му настро вi. Навiть на полюваннi я не
прислухаюсь до так званих "серйозних" розмов, i все, що я спостерiгаю там,
все воно свiтиться крiзь рожевий димок мо © безтурботно© епiкурейсько©
уяви. Сьогоднi субота, завтра день вiдпочинку, i я тiкаю вiд людей.
- Пробачте менi, дорогi друзi,- думаю я.- Але дозвольте забути про вас.
Потяг розрива простори й летить. Нарештi я бачу, що бiля правого вiкна
звiльнилось мiсце, i я поспiшаю туди. Я притиснув чоло до скла й дивлюся в
степ. Сонце пливе кудись за ярки, i спокiйнi кургани стережуть спокiй
безмежности.
Тодi надходить задума, i передi мною вироста наш посьолок,
батько-мисливець i той прекрасний вечiр, коли я в перший раз по©хав з ним
на полювання. Пам'ятаю, ми при©хали на луки вночi. Я думав, що це "Б жин
луг". Десь хропли, конi. Наша пiдвода зупинилась в комишах. Кобилу пустили
на пашу, а самi лягли на вiз. Я довго не спав. Були мiрiяди зiр, i я довго
мрiяв i дивився в небо. Потiм я заснув. Сон був короткий i тривожний. А
розбудив мене пострiл. Батько вже стояв в комишах i зустрiчав вранiшнiй
перелiт. Парувала рiка, й десь загорявся свiтанок. Пам'ятаю, я хотiв тодi
умерти - так прекрасно було й так билось мо молоде серце.
Але все це так давно було! Батько давно вже лежить у могилi, посьолок
навiки зник з мого горизонту, i менi залиша ться тiльки згадувати ©х. Та й
згадувати менi треба обережно, щоб хтось не помiтив. Моя путь уже теж
заламу ться до могили.
Нарештi потяг затриму ходу: попереду нас перша вiлла й пiвстанок. Я
одриваюсь од скла й сiдаю на сво мiсце. Нелi положила лапу на свою голову
й уважно дивиться на мене. Метушаться мисливцi й бiжать до дверей. Потяг
зупинився.
- Вiлла Стаховського! - кричить кондуктор.
Вилiтають постатi - люди, собаки, вилiтають клунки, i знову свисток.
Потяг рушив, i знову бiжать поля, луки й обрi©.
На кожному пiвстанку лиша ться кiлька мисливцiв. Що далi, то бiльше
порожнi вагон. Я ©ду на дальнiй пiвстанок, на лиманськi озера.
Напроти мене мовчки сидять селяни (в наш вагон уже заходять i стороннi
люди). Тодi я звертаюсь до них, i ми перекида мось словами. Вони дивляться
суворо й похмуро, i я почуваю себе нiяково, бо менi вже зда ться, що я в
©хнiх очах зайва людина, яка зовсiм непотрiбна суспiльству i т. д. i т.
iнш. Але я поспiшаю одiгнати вiд себе цi думки й переконую себе, що це
зовсiм не так.
I от наближа ться лиман. Нелi хвилю ться, i я здiймаю ©© з верхньо©
полки. Сонце ще сто©ть на два метри вiд горизонту, i на вечiрнiй перелiт
ми, очевидно, встигнемо. Ми зустрiнемо його десь у дорозi, на степових
озерах.
- Ви де будете? - пита мене якийсь мисливець.
- На Троватому! - вiдповiдаю я.
Дiалоги коротенькi, бо тепер уже не до розмов. Тiльки маленький
робiтник iз старенькою шомполкою ще регоче на ввесь вагон i з захопленням
розповiда , як вiн сварився iз жiнкою перед ви©здом. Вона, мовляв,
страшенно репету й завжди не пуска його. Бiля робiтника сто©ть його
синок i усмiха ться. Ця парочка мене завжди зворушу . Але, коли потяг
прогримить залiзничним мостом, я вже збираюсь i спiшу на ганок.
Нарештi замаячив i наш пiвстанок. Потяг пiшов поволi й зупинився. Ми
висипа мо на перон. За станцiйними будiвлями вже стоять пiдводи, i тихо
iржуть конi. Частина мисливцiв почвалала пiшки, частина сiда на вози й
©де на лиман.
Мене завжди зустрiча бабуся iз мисливсько© хати.
- Ах ти, мо соколятко! - говорить вона й влаштову на возi сiно.
Я тисну бабусi руку, розпитую, що, як i сiдаю на воза. Туди ж плига й
Нелi. Ми руша мо в степ. Рушають i iншi пiдводи - з криком, гамом i
пiснями. Потяг заревiв в останнiй раз. Потiм майнув чорним хвостом i зник
за поворотом. Станцiя осиротiла. Але я ще поглядаю на не©. Iншi мисливцi,
очевидно, не цiкавляться цим забутим степовим пiвстанком. Мене ж вiн
завжди тривожить i виклика багато спогадiв. Я взагалi не можу спокiйно
дивитись на станцiю, бо по станцiях пройшла вся буря горожансько© вiйни.
На станцiях так недавно люди вмiли вмирати, i вони вмiли так надзвичайно
жити.
- Ну, розказуй, синку, що там у вас у городi,- каже бабуся й тут же, не
дочекавшись мого оповiдання, почина виливати сво© селянськi болi й
радостi.
- Ну, а як же дiд Зiдул? - питаю я про ©© чоловiка.
Що ж Зiдул? Зiдул, мовляв, шкандиба потроху. Вчора був там-то,
сьогоднi ©здив по сiно. Приходила сваха, трохи випили. I бабуся регоче.
Вона теж любить випити, i особливо в компанi©.
Тодi передi мною виростають милi й далекi постатi Пульхерi© Iванiвни й
Афанасiя Iвановича, що так тривожили колись Гоголя. Я думаю, що цi постатi
безсмертнi й що Зiдул i бабуся - це тiльки варiацi© одного i того ж типу.
Навколо нас фантастичний степ. Гостро пахнуть бур'яни. Бабуся поганя
коника.
Тодi я бачу мертвi кра©, "старосвiтських помiщикiв" i гоголiвських
старичкiв. Я бачу Пульхерiю Iванiвну, Афанасiя Iвановича i ©хнiй домик.
Вiн сто©ть тепер (чомусь) над кручею. Внизу духмяна рiка, далi пiски, як
нова Сахара. Збоку стоять Сорочинцi - тi кра©, де блукала колись "червона
свитка". Лiворуч - сам славетний Миргород. Коли ясна погода, за
кучугурами, крiзь марево, гоголiвський край як на долонi.
Менi зда ться, що я теж бував у Афанасiя Iвановича. Тут живе тепер його
якась троюрiдна правнучка. Вона глуха, столiтня й тихо дожива вiк, i
домик теж похилився пiд вагою вiкiв - от-от завалиться. Правнучку не
зачепили нашi осiннi мятежi. Тiльки там, у старiй халупцi з химерною
вивiскою "Сiльська Рада" та в бур'янах на майданi метушиться чуже життя -
то пiонери i якiсь ще комсомольцi тривожать старосвiтську мертвоту. I чути
- ще повелись комiсари. Але не з тих часiв, коли в нiч пiд Рiздво чорт
сховав мiсяць у кишеню, а зовсiм iншi, незнанi. До Афанасiя Iвановича,
власне до його глухо© праправнучки (старичка давно-давно нема, тiльки
чебрець на могилi пахне), приходить зрiдка десятник. Проте й вiн зветься
тепер сiльським виконавцем. Бiжить коник. Бабуся раптом заспiвала. Вона
заспiвала сво©м старечим голосом:

Ой на горi та женцi жнуть,
А попiд горою, попiд зеленою козаки йдуть...

Тодi передi мною знову виростають забутi постатi й деталi. Я бачу
древнi етажерки, що на них пiд густим серпанком пилу лежать старовиннi
пожовклi книги, чую, як хрипить годинник сво ю старовинною зозулею. Чи не
Пульхерiя Iванiвна так тепло глянула на мене? Чи не Афанасiй Iванович
кива менi з вогкого кутка?..
- Чи© це динi так запахли менi? - думаю я.
Ми ©хали повз баштан. Загавкав собака, i я прокинувся вiд задуми. Моя
бабуся аж залива ться сво ю пiснею. Попереду нас маячать пiдводи.
Ми вже про©хали верстви три, i я прошу бабусю зупинити коня. Вона
зупиня , i ми з Нелi йдемо вбiк. Ми наказали нашiй бабусi зробити нам
вечерю й зустрiти нас на порозi сво © хатки. Вiдци до лиману двi верстви,
i ми з Нелi дiйдемо пiшки. Зараз ми йдемо на степове озерце, що праворуч,
i там посто©мо на вечiрньому перельотi. Ми йдемо на надплесне, що його вже
тепер нема. Як i багато степових озер, воно навiки зникло з мого
мисливського горизонту. Щороку я гублю радiснi води, а за ними всихають
рештки струнких комишiв та пишних осок. I на мою вразливу душу злiтають
метелики жури, бо ж так недавно, так недавно все це було.
Я любив зустрiчати вечiрнi прельоти на цьому озерi. Коли на дальню рiку
спадали липкi тумани i води тихо парували на захiд, тодi вогняна куля
прекрасного сонця пливла за лiси - туди, за Атлантiку, за океан. Надходив
вечiр. Моя старосвiтська бабуся годувала мене кавунами. Я брав рушницю i
йшов у степ. Дорога бiгла повз табiр вiтрякiв, минала цвинтар i пересiкала
даль бiля багаття, що раптом спалахувало серед степу. Тодi на глухому
пiвстанку кричав паровик, i пролiтала стьожка огнiв. Нарештi надходило
надплесне. Я стягував на ботфортах ременi й брiв у болото. Сторожова
стоянка була на сходi, так що передi мною стояло все озеро, i було воно в
багрянцях вечорово© зорi. Над озером пливла м'яка й тендiтна тиша. I тодi
в селi дзвонили до Вечiрнi. На небi вже булькали зорi, i iз степу йшов
легкий димок пожарища. Починався перелiт. Та мними кажанами носились над
водою чирята. Моя "бельгiйка" раз у раз розривала пострiлом матовий
присмерк...
Це були чудовi вечори, i я ©х нiколи не забуду. Але надплесне вже давно
висохло. Вже давно там, де пахли осоки й сво©м запахом викликали химернi
асоцiацi©, вже давно там рiже землю проза©чний i могутнiй трактор. I
тiльки я, як невгамовний дон Квiзадо, все шукаю нових iлюзiй до нових
невiдомих берегiв.
...Нелi захвилювалась i раптом зробила стiйку. Зiрвався перепел. Я
вистрiлив i промазав. Нелi повернула голову й докiрливо подивилась на
мене. Вона так докiрливо дивиться на мене, що я мимоволi перевожу очi в
iнший бiк: менi соромно. О, Нелi вмi присоромити свого двоногого
товариша!.. Тодi ми йдемо до озера мовчки. Я нiяк не наважусь поласкати
свою суку, а вона теж почува себе нiяково. I тiльки другий вдалий пострiл
остаточно помирить нас.
Сонце вже лежить на горизонтi грандiозною червоною трояндою i
збира ться на ночiвлю. По степу метушаться маленькi вiтерцi. З далекого
села зрiдка долiтають парубочi й дiвочi вигуки.
- Бац! Бац! - чую навкруги.
Потiм сонце хова ться, i тiльки ледве помiтний слiд його залиша ться на
заходi. Я ще кiлька разiв "промазав", але я вже не бачу очей мо © Нелi, i
до того ж на ягдташi менi висить дво чирят. I потiм я давно вже не стежу
за перельотом - я слухаю степ. Пострiли рiдiють, i нарештi ©х не чути.
Перельот скiнчився. Надi мною сто©ть зоряне небо, i десь блимають степовi
огнi.
- Нелi! - кличу я суку, i ми поволi йдемо до лиману - туди, де нар
зустрiне бабуся i ©© пахуча вечеря.
Двi верстви ми проходимо скоро. От уже ми дiйшли оселi й бредемо глухою
вулицею. Гавкають собаки, по хатах жеврiють каганцi. Ми обмина мо
старовинну козацьку церкву. Десь кахикають парубки й верещать пiд
повiтками дiвчата.
Нарештi ми бачимо хату старосвiтських друзiв. Бiля хвiртки нас
зустрiча дiдусь Зiдул.
- Здрастуйте! - каже вiн.- 3 качками вас... Чи, може, не пощастило? .
Я передаю йому двох чирят. Але вiн хита головою i скаржиться: ранiш,
бувало, як зробиш один пострiл - то й десять качок, а тепер тiльки порох
переводиш. Це - традицiйна зустрiч, i я на не©, як завжди, "пiдтакую".
Тодi ми йдемо до хати, i на порозi нас зустрiча бабуся. В хатi пахне
смачним борщем. Я виймаю з ягдташу пляшку з горiлкою, i ми сiда мо
вечеряти. Зiдул iнформу мене, як сто©ть справа з лиманськими озерами.
Завжди бува так, що "вчора" було страшенно багато дичини, а сьогоднi
"щось" мало. Тодi я питаю, скiльки ж Зiдул "вчора взяв". Дiд зiтха й
каже:
- Та одного поганенького куличка.
- В чому ж справа? - питаю я.
А справа, бачите, в тому, що йому вже перестали очi служити. З такими
очима, мовляв, багато не вб' ш. Потiм вiн розповiда менi кiлька
мисливських анекдотiв. Цi анекдоти я чув в сотий раз, але я ©х вислухав i
тепер з охотою. Зiдул завжди розповiда ©х як правду, i менi хочеться йому
вiрити. Менi так хочеться вiрити, що я нарештi й вiрю.
- Це ж така на©вна брехня, i стiльки в нiй на©вно© дитячо© правди,думаю
я парадоксами.
Нарештi пляшка моя порожня. До мене тиснеться Нелi, i я ©й кидаю два
шматочки м'яса. Вона з подякою дивиться на мене й ляга бiля мо©х нiг.
На дзвiницi дзвонар б' одинадцять. Тодi бабуся вносить у кiмнату
солому, i я лягаю на нiй. Завтра, ледве засiрi , Зiдул пiдiйде до мене й
скаже пiдводитись. Ми зберемо рушницi й помандру мо на озера. А сьогоднi я
лежу на соломi, i мо© мислi пливуть по хатцi мо©х старосвiтських друзiв.
- У чому справа? - думаю я.- Чому я з такою свiтлою радiстю ©ду сюди?
Але вiдповiдi я не найду. В кутку вистуку цвiркун, десь на вулицi
спiвають дiвчата - i все це як якась дитяча казка. Мислi мене в'ялiють, i
я починаю засипати. I тодi приходить менi мисль, що мо© старосвiтськi
друзi просто туман фантастики, що вони зовсiм не живi люди, що це тiльки
тiнi справжньо© людини.
- Цебто? - знову запитую себе.- Виходить, що мiй вiдпочинок - це не що
iнше як порожн й мертве мiсце в мо му коротенькому життi?
Але й тепер я не найду вiдповiдi. Мислi менi зовсiм зiв'яли. Збоку
шарудить солома - очевидно, кошеня блука по хатi. Крiзь сон я бачу
клаптик зоряного неба й лежачi силуети мо©х старосвiтських друзiв...
...Але на свiтанку я пiдводжуся бадьорий i веселий i з надi ю дивлюся
на бабусю й Зiдула.
- Ну, Нелi, сьогоднi пополю мо на славу,- кажу я iрландцi, i ми йдемо
за дiдом. Нас випроваджа , як i завжди, наша мила бабуся. Тодi кричать
пiвнi й стихають парубочi вигуки.
Зiдха пiвтемрява. Ми довго йдемо вуличками. Зiдул пахтить люлькою й
мовчить. Нас обминають хатки, повiтки. Де-не-де знову жеврiють каганцi.
Нарештi ми входимо в степ, i тодi перед нами блищить матове срiбло озер.
Ми вже на лиманi. За кiлька хвилин я буду з Нелi рiзати човном тиху
поверхню комишуватих вод.
- А ранок добрий! - каже Зiдул.- Качки пiдуть iз сходу. Тодi десь
розрива ться пострiл, i луна бiжить на озера. Ми прискорю мо крок. Свiжий
вiтерець ласка нашi обличчя. Нарештi пiд ногами забулькало. Мiй
старосвiтський друг переда менi весло, кладе в човен солому, i за хвилину
я на водi.
Десь просвистiли чирята. Десь закричав кулик. Нелi тихо заверещала.
Тодi я глибоко, на всi легенi, зiдхаю й починаю свою напiвфантастичну
путь.



БАРАКИ, ЩО ЗА МIСТОМ

I

Юхим пiдiйшов до паркана й прочитав такий плакат:

Товаришi!
Тероризуйте тил ворога. Бийте нiмчуру!
Бийте гайдамаччину. Наше вiйсько недалеко.
Хто не з нами, той проти нас. Пiдпiльний ревком

Д'ех! Мать твою бог любив!
I тут же Юхим подумав про Мазiя:
- Так... Розумiю... Ну, держись, Мазiю! Посмотрим твою ухватку. Потiм
заложив руки в кишенi i, посвистуючи, пiшов до баракiв. Це було вдень.

II

Розсипа ться небесний дрiб по даху i спiвають ринви одноманiтну пiсню в
переливах легкого дзвону.
Тиха осiння нiч, коли темно, як сажа, а десь запiзнився невiдомий птах
вилетiти на пiвдень.
Над бараками лiхтар примружив сво старече око, засльозився, з сумом
дивиться на провалля. Бiля города присiли бараки, а далi ховаються
провалля, де навалено смiття з мiстких будiвель, з помийних ям.
А цвинтар, що праворуч, зарився в стоси жовтого листя, i по колiна
загрузли могильнi верби...
Ну i прислухався Мазiй, санiтар барачний, i чути було -_ шарудять у
листях мишенята дощовито© осенi.
То падають дрiбненькi горошинки, щоб напо©ти землю невеселим сумом.
Холодно.
Вiтер iде широкою вулицею, добiга до баракiв i тодi з важким духом
трупiв несеться до провалля, щоб заритися в смiття.
До баракiв, у двiр, крiзь ворота просунулись рейки, що провели в
п'ятнадцятому роцi, коли з далеких сопок Галичини привезли ранених.
Але зараз не видно рейок - темно, як сажа.
...Ах, Нiмеччино, Нiмеччино! Кожного дня заганя м у ворота чотири-п'ять
вагонiв напiвтрупiв, i бараки повнi до неможливости.
Тягнуться потяги без станцiй, без води, без хлiба на батькiвщину - i
приходять потяги до баракiв.
...I от до Мазiя прибiг Юхим, кинув спрожогу:
- Ну, сть плакат!
- Що кажеш, Юхиме?
Мазiй дивиться двома ярками. Вiд нього йде труповий дух.
- Кажу - прояви себе!
I розповiв: треба товаришам пiдсобити. Одним словом, приштокати.
Мазiй дума не довго i вже гудить голосом польово© порожнечi:
- Це можна... Чого ж не можна?
Юхим дивиться непевним поглядом:
- А не брешеш?
- Навiщо брехати?
- Ну, тодi слухай: давай конкретно абсудим. Скажемо так: зробити треба.
Це ясно. А як зробити - подивимось. Згодний?
- Згодний.
- Дивись... Щоб, значить, вийшло все в акурат i нiкоторо© зм ни вiд
тiб не було.
...Отже, в цю нiч ухвалили так: одного обов'язково приштокати, а далi
буде видно.
Окупацiя - слово не наше, i прийшло воно з темних кра©в, щоб захмарити
наше блакитне небо. Ходять по городу каски, суворо дивиться голуба одiж.
Не голубiють днi.
Мовчки бунтують вулицi, мовчки бунту завод.
I порожньо очам, мов о дванадцятiй годинi ночi в обложенiм мiстi.
Мочить дощ i шлики з червоними китицями й червоними поверхами.
Звичайно, з наших.
Але чорно на душi.
I шкiрить зуби почуття помсти, i хочеться клацнути.
...Окупацiя - слово не наше.
Вiд Мазiя Юхим пiшов до Оришки. Були у не© iншi санiтари, так би
мовити, товаришi Юхимовi.
"Разговори розговарювали".
Говорили про доктора - старшого лiкаря та про iнше. Ну, i лаяли - всiх
лаяли. Навiть мерцiв i хорих.
Сказав один:
- А не помiча те, хлопцi, як старший лiкар почав хвостом крутити?
Це не спроста.
Юхим наставив вухо.
- Невже i вiн прочитав плакат?
Гм!
I чогось образився:
- Понiма ш, "хвостом круте". Дума ш, тiб спужався?
Регочеться санiтар:
- Що це ти, Юхимушко, чи не з Мазi м побував? Здригнув Юхим: "В акурат
влучив":
- Перехрестись. Який мiн антирес?
- Та хто його зна ! Мазiй чоловiк темний...
А другий розповiв:
- Проходжу це я, братцi, бiля кладовиська. Дивлюсь - щось блука там.
Перелякався я, бо темно було. А потiм кричу: "Хто там такий?" Не
вiдклика ться. Взяв я тодi на бугайця: "Хто там такий? Стрiляти буду". Не
вiдклика ться i йде до мене. Конче перелякався я, але стою. Коли це
пiдходить. Дивлюсь - Мазiй. "Чого ти тут шля шся"? - "Могилу,- каже,рив".-
"Це уночi?" - "А не все одно: завтра ж знову штук двадцять закопа мо".
Отакий!
- Та то його, мабуть, мерцi збили з пантелику. Уже нiчого йому не
страшно.
- Воно так. Та його вже страшно становиться.
Юхим заспоко©вся й покликав у сiни Оришку.
Така й така iсторiя. Дума мо одного приштокати. Сам бачив плакат.
Оришка:
- Ну ©х до чортово© матерi! Не зв'язуйся. Коли б чого не вийшло. Юхим
поважно взявся в боки:
- Сайдьоть! Лиш би тiб турботи не було.
А потiм пожартував:
- Мiн що - як треба, то й жистi рiшусь. Пайдьош на похорон, музика
загра марша...
Отже, говорили ще й про iншу справу, бо помiтив Юхим, що Оришка
пiдморгувала комусь.
-Ти гляди, щоб нiкотро© зм ни. Нащот зм ни я чолов к пронзит льной.
Оришка в знемозi похилилась Юхимовi на груди.
...А за дверима ринви спiвали одноманiтну пiсню в переливах легкого
дзвону.

III

Чи не зда ться вам, що ми вже давно в бараках, де труповий дух?
Га?
Су та. Су та. Су та.
Хiба можна кожного зводити у ванну пiсля довго© дороги без станцiй?
...Потiм рили величезнi ями й кидали туди необмитi, чорнi, виснаженi
цурпалки живого м'яса.
Не чекали й смерти - валили на пiдводи й везли на цвинтар. Везли на
цвинтар наших полонених, що були в Нiмеччинi.
Отже, праця на двi змiни.
Лiкарi ходили по палатах розгубленi, сестри й служанки без нiг.
Носi©. Носi©. Носi©.
...Мазiй i Юхим теж.
I через край перелива ться в палатах стогiн - чорний, смердючий. I
вовтузяться люди й шукають виходу, нiби пацюки, що попали в раковину з
рiдким калом.
Душить труповий дух.
Не чути смiху в палатах.
Але не можна ввесь час у такiй задусi. Виходять на повiтря й з жагою
ссуть його, як телята материнi груди.
...Пройшла Оришка. До Юхима каже:
- Це не завод пахне.
А Юхим вуглем сто©ть, дума :
- Без сумл ння.
I Мазiя очима шука .
...Палатськi служники лiками пахнуть, i все це народ, так би мовити,
пiд знаком запитання.
Ядернi баби, звикли жирувати з хорими, i пухкi та смачнi, недарма на
"хорих" порцiях одгодовуються.
Котлети, а не баби!
От i з Юхимом: нежонатий хлопець, а пiдморгу не одно бабське око.
...Ну, а Оришка у©длива, шоколадна баба. Одразу до сво © палати
принадлива ("Карi глазки, де ви скрились? Мiн заставили страждать") .
Оришка в аптецi крутиться. "Дохтурь!"
Як нема фельдшера, то й сама лiкiв дасть:
- Що вам требу ться? Олiум рiцiнi?
I регочеться.
- Ги! Ги!
Хоч окуляри на носа натягай.
- ...У-ух, ти! Шльондро непiдтикана! У Хранцiю надумала ©хати, чи що?
Iще гигоче, шоколадна, а груди, нiби холодець, тiпаються.
...Набачив Юхим Мазiя - покликав, убiк одвiв.
- Ну, що? Може, передумав?
Мазiй на цибатих ногах до сонця тягнеться, баньками з безодень
виблиску .
Що вiн дума , ця мавпа з зоологiчного? А говорить спокiйно, наче дитина
конфету ссе.
Напевне, вiд трупового духу заморока найшла.
- Згарба мо - не писне!
Юхим хвилю ться:
- Завела сорока про Якова. Ти дiлом говори. Що за манера? От
падазрiт льной!
Одрубав Мазiй:
- Не вiриш, то йди!
Заблимали очi:
- Мiн усьо одно. Пiдсобити треба товаришам. Возьми в унiмання... А ти
вола, мабуть, перетягнеш... Значить, сьогоднi?
...Увечорi зiйшлись бiля Оришчино© кiмнати.
- Все готове?
- Все.
Тодi вже насувалось сiре рядно осiннього вечора.
Пiшли до Оришки: поки стемнi .
Оришка з Юхимом жартували на кроватi. Борюкались.
Мазiй пахтiв цигаркою на палатськiй лавi - бiлiй з голубим блиском.
В Оришки не очi - поросята кувiкають.
Натягнула на Юхима млинця (кашкета цебто) i на вухо телеграфу :
- Нащо цього привiв? Погратися не да . Ги! Ги!
Взяв Юхим Оришчине вухо в зуби:
- Мовчи! Хай сидить. Поспi мо.
Вiд борюкання кiмната повна спеки. Оришка мов сонце, що за обрiй
перевалю .
П'ють воду, прицмокують.
Потiм вiдпочивали.
Каже Оришка:
- Чого ти, Мазiю, такий непривiтливий?
Мазiй у вiкно дивиться, де огнi по бараках ходять - хорих переносять.
Мовчить. Як пугач.
- Скоро год у нас, а все однаковой!
Це Оришка, i проглинула:
- Кажуть, з мерцями приятелю ш. Ги! Ги!
Мовчить Мазiй. Безоднi у вiкно вставив.
...Ще пожартували.
I от вечiр провалився в темряву.
Юхим загортався:
- Мабуть, ходiм!
Пiдвелись. А Оришка Юхимовi пiдморгу , щоб спати приходив.
"Тяжоло положенi : мужчин война перевела".
От...
Та, бачите, на дворi гомiн глухий пiшов.
Наставили вуха.
Оришка:
- Кличуть... Неначе як хворих привезли.
I крикнуло за вiкном:
- Виходь!
Юхим досадливе махнув рукою:
- Подаждьош, не пужар!..
...Зiйшли з ганку в багно. Двiр увесь шумить.
Полiз у кашкет Юхим:
- Ховай струмент. Дiла сьогоднi не буде.
Пiшли за натовпом до рейок.