Страница:
Леонтович у бур'янах мойого степового краю? Чи розкажу тобi, як повiльною
ходою бредуть круторогi воли з молочно© ферми? Чи сплету тобi вiнок iз
польових дзвоникiв - з подiй: як була, як пройшла, як гримiла, як
народжувалася молода епоха? Iшла м'ятежна епоха. Iшла духмяна романтика, i
нечутно ходили в борах тiнi середньовiчних лицарiв. Бiгли вiтри iз сходу -
сторожкi й тривожнi. I тодi в аулах мо © голубо© Савой© стояв гул. Через
перевали, з азiятського степу, з глухо© тайги, летiли: депеша за депешею.
О Мартiнесе Сi рра!..
Нiч. Весна. Гримить повiнь. На дальньому костьолi горить огонь i теж
творить поему. Я мовчу. Марiя мовчить. На мосту тихо, i тiльки мутнi води
клекочуть i тiкають у невiдому даль. Тодi я знову пiзнаю, як я безумно
люблю город. Уранцi, в городi, де незнайомi вулицi, а по них проходиш,
якось невiдомо й задумано: проходять i зникають давно забутi тiнi
iхтiозаврiв, i розчиня ться рожеве вiкно в майбуття. Гарно при©хати в
город iз села, коли в кварталах дрiма тиша, дрiмають вiзники, а по
вулицях метуть двiрники, коли в городi прокида ться ранок i гулко
процокотить фаетон, а потiм -
- змовкне.
Слухай, Nicolas! Коли я думаю про мiськi квартали, я думаю, що я чула
юнка з голубими прозорими вiями, що я амазонянка й джигiтую десь у
заозерних краях... Слухай, Nicolas!
Нiч. Весна. Гримить повiнь. I тiкають мутнi води в невiдому даль.
Нiч.
Весна.
Мiст.
Марiя.
Але так можна збожеволiти, коли ранок почне рундуки: за м'якою зеленню
дерев стоять рундуки. I плентаються сюди люди - бiлi, незнайомi, забутi,
як далека Еспанiя, як троглодитний вiк, коли люди ловили за хвiст леопарда
й тут же роздирали його надво , щоб ©сти. I почина ще ранок - битий шлях,
а за ним плентаються фургони селянсько© городини.
- Марi ! Я безумно люблю город! Я люблю робiтничi квартали й квартали
врейсько© голоти, коли дивишся вiдтiля на костьол, коли на костьолi в
дiадемi ночi горить казковим огнем циферблат. Тодi я похиляюсь на
телеграфний стовп i думаю, що я нiколи не розкажу, що робиться в мо©й
душi, якi виникають образи, якi, як потоки, як жемчуг, протiкають бiля
мого романтичного серця: жемчуг хрумтить i японськi лiхтарики (коли
гоголiвський ярмарок) бiля прозоро-фантастичних леденцiв (коники), що я ©х
уже нiколи, нiколи не побачу на базарi. Тодi я наливаю себе вишневим соком
мо © неможливо© муки i молюся, щоб "Боженька" зробив мене генi м: щоб
розказати, як хрумтить жемчуг бiля японських лiхтарикiв: будинок на розi,
N: горить.
Я безумно люблю город.
_Деталь iз мо © бiографi©_
Народився я (Сойрейль, припустiм, бо для мене просвiтянський реалiзм -
"к чорту" ...навiть у прiзвищах, бо я його органiчно "органонами" не
виношу), народився я, Сойрейль, которого не треба плутати з Карейлем,
автором "Французько© республiки", оскiльки в Англi© нема просвiтянства
такого, як у нас, але, може, й покраще: я маю на увазi Iрландiю й
англiйський бокс, пiсля якого й пiсля лiтургi© (пiдсмаленi очi д'горi)
навiть соitus за "розписанням",народився я в одному з тих городкiв, саме в
степовому краю, саме в полковiй залозi, де колись - так давно! -
слобожанськi полки, а потiм недалеко Диканька з Мазепою на шведських
могилах перед полтавським побо©щем. Я був сином якогось чиновника, який
вiд мене одмовився. Звичайна iсторiя: чиновник спокусив гоняшку однi ©
прекрасно© травнево© ночi, коли зацвiли яблунi, пiд яблунями. А коли я
народився, чиновник, котрий мене народив, щоб не годувати Сойрейля, утiк
iз провiнцiального городка. Таким чином у кра©нi покриток стало одною
покриткою бiльше. Але моя мати не пiшла дорогою - на Сагайдак -
шевченкiвсько© Катерини й мо © Оксани iз "Життя" - з тi © книги, що "Синi
етюди", яких, етюдiв, я вже нiколи, нiколи не буду писати, бо я пишу -
- роман.
Моя мати не пiшла цi ю дорогою, бо на другий день умерла. Тодi другий
чиновник, гадаючи, що його жiнка безплiдна й нездiбна родити, взяв мене за
сина. Чиновник помилився. Прийшла друга травнева нiч, коли небо було в
яблуневiй завiрюсi й пахло горизонтом (а небо може пахнути горизонтом
наперекiр усякiй мiщанськiй логiцi), коли степовий городок Дрiмав пiд
голубим крилом весняно© ночi, безплiдна чиновникова жiнка родила
майбутнього колезького ре стратора.
Чиновник цикнув i сказав:
- Помилка-с!
А мене не можна було викинути, бо формальностi щодо закрiплення було
пророблено. Таким чином, не глядячи на те, що чиновникова жiнка була не
безплiдна, що в травневу нiч, коли стояла яблунева завiрюха, родила
колезького ре стратора,- не зважаючи на все це, я лишився в чиновника на
його хлiбах.
Я не буду описувати те iнше, що, може, когось i цiкавить, але мене,
навпаки, i нiскiльки; не буду описувати так, як писали нашi корифе©; я
буду писати так, щоб зрiдка почути кармазиновi дзвони з глухого зарiччя,
коли серце так стисне, нiби погляд струнко© юнки, коли вона на мо буйне
бажання каже крiзь яблуневу завiрюху, здригнувши:
- Да!
...Але як же хрумтить жемчуг бiля японських лiхтарикiв, бiля
прозоро-фантастичних леденцiв (коники), що я ©х уже нiколи, нiколи не
побачу на базарi!
- Слухай, Nicolas! А що ж далi? Як же з тво©м чиновником?
- Марi ! Ти на©внича ш. Нiчого подiбного не було. Я тiльки принiс тобi
запах слова.
Нiч. Весна. Гримить повiнь. I тiкають мутнi води в невiдому даль.
Нiч.
Весна.
Мiст.
Марiя.
...А сьогоднi вiтри насiдають iз пiвночi. Цiлий день шаленi хуртовина,
i ростуть на дорозi замети. Iде грудень року вiд народження легендарного
Христа тисяча дев'ятсот двадцять третього, вiд народження епохи
громадянських вiйн - шостого. Я ще не знаю, що я напишу, але на мо©й душi
- бiль. Бо ж подумай, Марi :
- Я читаю кожного дня книжки, але я анi разу не зустрiв справжньо©
книжки (поеми) про нашу - у вiки - революцiю. Тодi я знову молюся, щоб
"Боженька" зробив мене генi м, щоб розказати, як iшла, як пройшла, як
гримiла молода епоха.
Iшла м'ятежна епоха. Iшла духмяна романтика, i нечутно ходили в борах
тiнi середньовiчних лицарiв. Бiгли вiтри iз сходу, сторожкi й тривожнi. I
тодi в аулах мо © голубо© Савой© стояв гул. Ще деталь
Менi пророкують велике майбуття: однi кажуть, що я буду командором
ново© художньо© школи; на погляд других, я "прорублю вiкно в вропу", куди
й буде (бiс!) виглядати мiй чумацький надзвичайний край; третi запевняють
мене, що я в потенцi©... ...Менi навiть неловко писати...
, правда, i четвертi, якi вважають мене графоманом, дилетантом,
парвеню i т. д. Але, на радiсть, я цим не хочу вiрити: я гадаю, що я
все-таки напишу гарний твiр, бо ж яблунi тiльки-но зацвiтають у садах мо ©
духмяно© фантазi©, бо ж передi мною й за мною гори поетичного матерiалу.
Словом, коли б я хотiв загубити свою iндивiдуальнiсть, я б давно ©©
загубив. А коли б я був через мiру шанобливою людиною (зовсiм без
шанолюбства - нi риба нi м'ясо), я мiг би використати сво становище.
Але я дуже тиха, лагiдна людина. I тому, коли менi, як лiтераторовi, що
пода надi©, запропонували взяти посаду командора одного чималого, правда,
видавництва, я навiть з охотою взяв ©©.
Отже, там, де я працюю, де все так iмпозантно, там ви найдете всiх,
кого вам треба. Тут i Пульхерiя Iванiвна Жоха, тут i тов. Крутик (мiй
заступник, прекрасний "зам"), тут i цiла академiя рiзнобарвно© професури.
Але бiльш за все менi подобаються тi веснянi днi, коли потоки ласкавого
сонця заливають усi кiмнати мо © установи, коли з мого iмпозантного
будинку пада весняна "капель", коли за мо©м кабiнетом шум дiлового будня.
Я розвалююсь у крiслi, закурюю гаванську сигару (недавно прислав iз
Германi© дипломатичний кур' р) i кричу:
- Антошка!
Антошка тут як тут. Цей бородатий симпатяга до чотирьох годин сидить за
мо©ми дверима й тиче - автоматично - пальцем у напис:
- "Без докладу не входити".
- Що прикажете, товаришу?
Що ж я йому прикажу? Власне, менi нiчого приказувати, бо за мене
приказали мо© пiдручнi, мо© прекраснi пiдручнi, якi зараз шумлять, як
музика, за дверима мого кабiнету.
Тодi я кажу:
- Антошка! - i потираю руки.- Альянс?
Антошка:
- Альянс!
- Ах ти, моя карапуля,- млiю я вiд гарного настрою.- Ах ти, моя
дурашка!
- Так точно! - каже Антошка й пiдходить до мого столу.- Дозвольте
прикурити?
Ця фамiльярнiсть мене зовсiм не нерву : по-перше, в кабiнетi нiкого
нема; по-друге, я радий ще раз доказати свою демократичнiсть, свiй
комунальний лiбералiзм.
- Прикурюй, каналья! Прикурюй! - i я галантно пiдношу йому свою
гаванську сигару.
За мо©м вiкном гра голубе небо. Десь,-очевидно, гомонять жайворонки;
десь, очевидно, такий простiр, така легкокрила даль, що я не можу не
мрiяти. З мого iмпозантного будинку летить весняна "капель", ©© не може
заглушити навiть шум шумного мiста.
- Антошка! - i я потираю руки.- Альянс?
Антошка:
- Альянс!
...А Пульхерiя Iванiвна завiду в мене редвидатом. Це славетна людина.
Коли я приймав посаду, менi стiльки про не© наговорили, що я й справдi
думав ©© викинути з установи. Але тепер я бачу, що це була робота злих
язикiв. I справдi - Пульхерiя Iванiвна така прекрасна женщина: у не© таке
прекрасне волосся - золотом, що я прямо дивуюсь. I потiм вона така
енергiйна, така розбитна.
- Пульхерi Iванiвно! - питаю я.- Ви заключили договiр iз професором
Чам?
- Як же! Давно заключила. Вiн такий хороший чоловiк; у нього таке,
зна те, велике горе: вчора фокстер' р здох, i потiм вiн такi прекраснi
роботи пише... Я гадаю, що йому треба дати найвищу ставку.
О, Пульхерiя Iванiвна не проморгне. Це я добре знаю. Вона не пiдiрве
авторитету нашого видавництва. Вона викине на ринок, так би мовити, сливки
науково© мислi.
- Обов'язково! Обов'язково! - кажу я.- Найвищу ставку. I, щоб завжди
бути в курсi справ, виймаю з боково© кишенi порожнiй блокнот i беру
олiвець.
- Дозвольте, Пульхерi Iванiвно, записати цi прекраснi роботи, якi
незабаром випустить наше видавництво.
Вона:
- Ах, Миколо Григоровичу, я й забула... От пам'ять... Я зараз принесу
©х.
- Що ви! Що ви, Пульхерi Iванiвно! Не турбуйтесь. Дозвольте тодi менi
просто написати: в якому це буде вiддiлi?
Вона:
- Вiддiлi?.. Ах, боже мiй... от пам'ять... Це ж вiдомий професор Чам...
по... по... неврогеологi©, зда ться. Професор Чам. Професор Чам.
Нiч.
Весна.
Мiст.
Марiя.
Гримить повiнь. I тiкають мутнi води в невiдому дадь.
- Nicolas! Про що ти дума ш? Милий мiй!.. Ти дума ш про осiнь? Невже ти
дума ш про осiнь? Милий мiй! Похили свою голову на мо плече, розкажи менi
голубу поему.
- Марi ! - i я чую, як гримить повiнь, як бiжать мутнi води в невiдому
даль, i моя радiсна Марiя кладе на мо чоло сво© духмянi кучеряшки й
пахне, як юнiсть, як безмежнi дороги в прекрасний невiдомий край.
...Уранцi прийшла весна.
I цiлий день тануть снiги. Бiжать по дорогах потоки, i чути: десь
хропуть конi. Сто©ть таке неможливе небо, нiбито воно тiльки-но
народилось.
Учора опiвночi, коли за городом урочисто скликав гудок нiчну змiну, над
костьолом iз захiдного боку повис теплий туман. Учора я думав про
Турген ва й про вальдшнепiв, тому що це в кровi, тому що мiй батько був
стрiльцем, думав про заводi на Ворсклi, про свiй степовий край, про його
одинокi озера, що стоять там, де пересiкаються чумацькi шляхи. Сьогоднi
мо© мислi про iнше. Це зна й Марiя. Я думаю зараз про женщину революцi©.
- Nicolas! - i Марiя вийма хустку, що пахне конвалi ю, i пiдбира
волосинки пiд капелюшок, що ©х розкида весняний вiтер.- Nicolas! Ти скажи
менi: невже женщина так мiцно зв'язана з революцi ю, що без не©
новелiстовi не можна обiйтись?
- Да, Марi ! Без женщини не можна обiйтись. Бо женщина - це круг наших
емоцiй.
- А я от тобi не вiрю! - говорить Марiя й пiдставля весняному вiтровi
сво обличчя.
Нiч.
Весна.
Мiст.
Марiя.
Гримить весняна повiнь. I тiкають мутнi води в невiдому даль. Ми сто©мо
на мосту. Перед нами й за нами - город. Ми чу мо, як глухо б' ться крига.
Над костьолом горить огонь.
- Nicolas! Я тобi не вiрю, тому що ти й досi не показав женщини в
революцi©.
- Да, Марi ! Я ще не показав, але я покажу.
- Нi, ти ©© не покажеш, бо в тво©м уявленнi вона не бiльше, як самичка.
- Марi !
- Да, Nicolas! Так.
Гримить повiнь.
I тiкають мутнi води в невiдому даль.
_Кводлiбет_
У Дiккенса, зда ться, в "Записках Пiквiкського клубу" герой скрикнув: -
- хать - так ©хать, як говорив папуга, коли кiшка потягла його за
хвiст. У Дiккенса, зда ться, з тих же "Записок Пiквiкського клубу", й
такий радiсний вираз:
- А от i я! - як сказав хтось, падаючи з десятиповерхового будинку.
Студент жив у пiдвалi, в кiмнатi з одним тусклим вiкном, що виходило на
глуху брудну вулицю. Але й тут вiн жив милостю яко©сь грузно© баби, що
знiмала весь пiдвал i одводила йому цю кiмнату виключно за його прекраснi
очi: кожно© суботи баба тягла студента до себе на кухню, напоювала його
там жовтим (якась примiсь) самогоном, i, коли студент часто починав хилити
голову на бiк, коли повз вiкна проходив iз калатушкою сторож, грузна баба
брала енергiйним жестом свою жертву за плече, роздягала ©© догола i клала
на сво лiжко. Пiсля так звано© суботньо© ночi студент завжди почував у
ротi якийсь непри мний запах i потiм цiлий день спльовував. Це теж деталь,
i, "позаяк" вона з життя, я й ©© пишу.
- Марi ! Не будь на©вна. Я даю тобi запах слова.
...I знову передi мною легко-синя даль надзвичайного минулого. I знову
я чую далекий загiрний голос: "Пройдуть вiки, найдуть свою змужнiлiсть,
пiзнають радiсть i журу тво © прекрасно© землi, вiдiйдуть по древнiй
дорозi в небуття, але нiколи не повториться народження тво © м'ятежно©
наречено©".
- Тiльки один раз!
- Тiльки один раз!
Так б' годинник над ратушею глибоко© ночi, коли тривожно горить
циферблат.
...I я, романтик, закоханий у свою наречену, знову бачу ©© сiроокою
гарячою юнкою з багряною полоскою на прострiленiй скронi. Вона затулила
рану жмутом духмяного чебрецю й мчить по ланах часу в безсмертя.
- Чи наздожену ©© - свою сiрооку м'ятежну наречену? Гримить повiнь. I
тiкають мутнi води в невiдому даль.
Я безумно люблю город. Але я похиляюсь на телеграфний стовп i думаю, що
я нiколи не розкажу, шо робиться в мо©й душi, якi виникають образи, якi,
як потоки, як жемчуг, протiкають бiля мого романтичного серця: жемчуг
хрумтить i японськi лiхтарики (коли гоголiвський ярмарок) бiля
прозоро-фантастичних леденцiв (коники), що я ©х уже нiколи, нiколи не
побачу на базарi. Тодi я наливаю себе вишневим соком мо © неможливо© муки
й молюся, щоб "Боженька" зробив мене генi м: щоб розказати, як хрумтить
жемчуг бiля японських лiхтарикiв: будинок, на розi, N: горить. Я безумовно
люблю город! Нiч.
Весна.
Мiст.
Марiя.
- Марi ! Ти пам'ята ш той день, коли. я перший раз побачив тебе? ,
- Да, Nicolas! Ходiм! - i вона енергiйно переступа калюжi весняно©
води.- Да, Nicolas, пам'ятаю.
- Марi ! - i я зупинився.
Вона - теж.
Тодi я беру кiнчик ©© солдатсько© блузки й кладу на нього сво© гарячi
уста. Марiя мовчить. Я мовчу. Пахне конвалi ю. Весняний вiтерець б' ться в
кучеряшки мо © наречено©.
- Nicolas! Милий мiй! Не треба думати про осiнь.
- Марi ! - i я тисну ©й руку.
Вона мовчить. Я мовчу. На костьолi горить циферблат, i далеко гримить
повiнь. Марiя оправля блузку й раптом зника в темряву, в глухий мiський
заулок.
Р.S. Я говорю не про чарiвну мандрагору, я говорю про адамову голову:
про метелика, що з черепом на головi. Менi навiть сни якiсь химернi. З-пiд
канапи вискочив звичайний пацюк з перебитим задом. Менi кажуть, щоб я його
добив. Тодi я беру чималий молоток, i, коли пацюк iде на переднiх лапах
повз мене, я з гидливiстю опускаю з силою молоток на його голову. Але
диво: пiсля мого удару пацюк раптом вирiс, став розмiром iз болонку й
пiшов на заднiх лапах, а на його головi я бачу череп: я говорю не про
чарiвну мандрагору, я говорю про адамову голову, про метелика. Тодi менi
зупиняються мислi, i сто©ть передi мною якась настирлива пляма, що може
довести до божевiлля. Я знову пiдводжу чималий молоток i з гидливiстю
опускаю з силою на пацюкову голову. Але диво: пацюк знову вирiс i став
розмiром з фокстер' ра. Пацюк з перебитим задом iде на заднiх лапках. В
кiмнатi тихо, за вiкном тихо, i тiльки на костьолi горить циферблат. Я
мовчу.
XIV слово
...Коли цвiркуни на далекому зруйнованому курортi починають мовчазний
концерт, тодi за косою в порту горить маяк. Маяк блима , булька , погаса
на мить, i знову за косою в порту неможливо привабливий огник. Тодi далеко
серед морсько© мертвоти реве пароплав i несе людей, ©хнi муки й сподiвання
в iншi кра©, у виноградну даль.
- I от поет з тi © божественно-незрiвнянно© кра©ни, що, як золота
осiнь, димить на тво©й патетичнiй душi, пiзнав сiрого чортика й тiсно жив
з ним, i не в сенсi банально-сантиментально© нудьги, а так, як може жити
художник. Вiн був страшенний нахаба, але вiн мiг тiльки жеврiти, i то в
тайзi, i то для утилiзацiй обмеженого кола часто обмежених людей. Поет
зна , як далеко одiйшов запах тобiлевичо-старицьких бур'янiв, що прекрасно
пахли пiсля "Гайдамакiв" i "Катерини", як далеко i "Тiнi забутих предкiв",
i все, що хвилювало юнiсть, а тепер залишило тiльки сiрого чортика. Поет
знав, що в iсторi© народiв його божественно-незрiвняннiй кра©нi, що, як
золота осiнь, димить на тво©й патетичнiй душi, принаймнi на першу пiвсотню
лiт одведено силою рабсько© психiки тiльки два рядки, i то петитом; i на
цi два рядки нiхто й нiколи (аж поки пройде пiвсотнi лiт!) не зверне
уваги. I поет, що крiзь огонь сво © iнту©цi© побачить новi береги, загине,
як Катерина на глухiй дорозi невi-домости.
...Тодi бiжить коник мо © фантазi© по першiй снiговiй дорозi, i летять
од його копит дiаманти снiжинок. У далекому бору, що ледве маячить,
дiд-мороз трусить бiлою бородою, i якась фантасмагорiя навкруги. Пiд
столом сидить кiшечка i муркотить про радiсть морозного дня. Над оселею
здiймаються димки й пливуть у тихе голубе небо. I нiхто не розкаже менi:
що це?
Степова .оселя й дальнi виноградники - все потопало в мовчазному
концертi цвiркунiв. Стояли похмурi хмари, i десь традицiйно глухо билось i
грало з берегами сiре туманне море. Природа, цей незрiвнянний художник,
шукала цi © ночi химерного жанру. В кожнiм шелестi й тремтiннi приморсько©
сиротливо© флори я вiдчував напружену боротьбу за майбутнього прекрасного
Рафаеля. Вмирала стара форма, як лицарство, як запорожцi. По та мних
лабiринтах мистецтва мчав вiтер iз незнаного краю.
...I жили в тiй оселi, що ©© звали по циркулярах курортом, люди,
собаки, коти та iншi тварини. Чим годували котiв чи то собак, я напевне не
знаю. Але людей годували дохлою гнилою рибою, трохи не кращими яйцями й
такими ж сосисками. Все це привозили з нудного провiнцiяльного мiста.
За тих днiв, коли до столу подавали (висловлюючись канцелярською мовою)
вищезазначене, за тих днiв зчинявся бунт. Бунтували пролетарi, службовцi й
навiть комунари. Тодi комунарiв збирали й говорили:
- Вам бунтувати не можна, бо ви - комунари, будiвничi ново© держави, а
курорт, як вам вiдомо, державний.
Комунари хвилювались, але вони знали, що ©м бунтувати не можна, а можна
говорити iншим "халатникам" (хорi), що курорт дуже гарний i коли риба
гнила, то це - помилка, бо вона зовсiм не гнила.
I комунари розпинались i доказували, бо вони знали, що таке дисциплiна
i що таке для всесвiтньо© революцi© ця непри мна деталь, коли ми сто©мо
напередоднi. Тiльки один написав щось у центральну пресу, пiсля чого стало
багато краще, бо вже не подавали гнило© риби, а подавали гнилi сосиски.
Проте не зайвим буде зупинитись i на цiй деталi: нудне провiнцiальне
мiсто, на жаль, лежало далеко вiд степово© оселi, що по циркулярах
називалась курортом. Отже, пiдтримуючи iнтереси свого населення, курортна
адмiнiстрацiя органiзувала на сво©й територi© непоганий буфет. Коли
халатники були незадоволенi обiдом, вони мали цiлковите право пiти до
буфету й узяти там те, що ©м було потрiбно. Дешевка тут була надзвичайна:
коли, припустiм, десь пачка цигарок коштувала сiмнадцять копiйок, то тут
брали всього (за таку ж таки пачку) тридцять п'ять. Те саме i з iншими
продуктами.
Тодi в мовчазнiм концертi цвiркунiв я бачив жiнку, ©© звали панна... не
пам'ятаю добре - хай буде за Винниченком: панна Мара. Вона виходила, коли
йшли з вечерi халатники, до виноградникiв, де кiнча ться степ i
почина ться море, i думала. Панна Мара думала про те, що вона -
жiнка-лiкар, прийшла сюди за три червiнцi на вiсiмнадцять годин працi, але
вона нiколи не почула ласкавого слова вiд сво©х пацi нтiв, бо вона була
трохи крива i з звичайним сiрим обличчям, що нiколи не зупиня . Вона
дивувалась, чому хорi незадоволенi гнилою рибою, бо ж гнилу рибу подають
не кожного дня, а вона добре зна , як важко вiдбудувати курорт, що зазнав
великих пертурбацiй за часiв громадянсько© вiйни. Правда, багато
непри мних явищ i ©х легко усунути, висловлюючись газетною мовою, але для
цього бунтувати не треба, особливо комунарам (вона зовсiм позапартiйна!),
бо про це напишуть письменники в рiзних газетах та журналах.
Але панна Мара думала й про те, як би гарно йти в цей вечiр, коли
цвiркуни починають свiй химерний концерт, а недалеко рокотить море, з
гарною людиною, що буде ©© нареченим. Вона була за цих хвилин безмежно
сентиментальною й вона трошки плакала.
Море традицiйно глухо билось у береги, i тодi за виноградниками
зливалися в дину гармонiю i море, i нiчний степ, i одинока оселя серед
пустелi.
Панна Мара йшла до курзалi, сiдала там бiля шахматистiв, дивилася. Але
нiхто на не© не звертав уваги й нiхто не хотiв покохати панну Мару, бо
такий уже жорстокий закон природи.
..."Мила мамусю! Яке хороше життя, який божественний запах навкруги
мене. Тут море таке надзвичайне i тут такi мислi, наче я не звичайний
рядовий лiкар, якого нiхто не зна i який нiкому, за винятком хорих,
непотрiбний, а якийсь Персi-Бiш Шеллi, що про нього я мрiяла колись у
сво©й студентськiй кiмнатцi. Увечерi я йду до моря, дивлюся в синi кра© й
думаю: вiдтiля буря принесла уламки кайори й тiло Шеллi, а тут, на
пiщаному березi, його наречена вихопила з огню його прекрасне серце. Ти,
мамусю, будь ласка, не читай нiкому мого листа, бо цим ти зробиш менi
багато непри много. Прошу я тебе також нiколи, нiколи не згадувати в сво©х
листах Стефана, бо я й досi не можу прийти в себе. Ах, як вiн насмiявся
надi мною! Але я йому простила, я йому все простила. Ти, як жiнка, повiриш
менi, бо зна ш, що нема меж тiй любовi, що ©© носимо ми. Я пiзнала цю
любов, i я щаслива. Нехай фiгляри й скептики "возводять в канон" бездушний
американiзм, але людини вони все одно не перероблять. Ах, мамусю! Яке
прекрасне життя, який божественний запах навкруги мене, як чудово пахне
одвiчне море, яка даль за темними виноградниками, що так тривожать мою
душу цi © химерно© пiвденно© ночi".
Коли цвiркуни на далекому зруйнованому курортi починають мовчазний
концерт, тодi за косою в порту горить маяк. Маяк блима , булька , погаса
на мить, i знову за косою в порту неможливий морський вогник. Тодi далеко
серед морсько© мертвоти реве пароплав i несе людей, ©хнi муки й сподiвання
в iншi кра©, у виноградну даль.
- ...Товаришко Маро, ще раз i ще раз: воiстину прекрасне життя. I, коли
я умру i на мо©й могилi ви положите пучок чебрецю - знайте: я воскрес.
I знайте: бiля тi © криницi, що в нiй, як у верцадлi, ввесь свiт, давно
вже стою я, i на мо©й душi таке тихе, таке свiтле й прозоре озерце, що я
вiдчуваю себе Господом-Богом. Товаришко Маро, схилiть свою голову на мо©
груди i знайте: я ваш друг.
...Маяк блима , булька , погаса на мить, i знову в порту неможливий
морський вогник. Праворуч - море, далi - виноградники й моя мука за
пароплавом - у виноградну даль.
Тихо. Тiльки одвiчнi цвiркуни плетуть легенду iз далi первiсних вiкiв,
i нема ©й нi кiнця нi краю. Тодi зникають i дороги в диких половецьких
краях.
Лiто тисяча дев'ятсот двадцять четвертого року. - Головний лiкар читав
сьогоднi лекцiю про душу. Це характерно: про душу. Народу було досить,
майже всi халатники.
Цiкавились усi й особливо комунари. Справдi, що може сказати спец про
душу?
I от, коли головний лiкар скiнчив, один несмiливий голос запитав:
- А дозвольте, товаришу професоре, спитати вас, що появилось ранiш:
мисль чи слово?
Лiкар, що мусiв сказати не те, що хотiв сказати, крутнувся:
- А ви як дума те?
- Скажiть, як ви дума те,- уперто сказав комунар.
- Я думаю,- головний лiкар проковтнув слово й кинув: - Я думаю - мисль.
- Тодi дозвольте й менi слово,- i комунар полiз на трибуну.
Вiн говорив довго, уперто. Вiн говорив так весело, що майже всi
поснули. Комунар був добрим книжником, бо вчився вiн у партшколi й не мiг
не знати, як на це питання дивиться товариш Богданов.
I, коли б спец не прийшов у себе пiсля першо© й не зовсiм вдало©
вилазки i, набравшись нахабства, не зупинив промовця, промовець, мабуть, i
досi розмахував би руками.
Спец:
- Зупинiться, будь ласка. Ми з вами нiколи не договоримося, бо це
аналогiчно цьому: що ранiш появилось - курка чи яйце.
- Звичайно, курка,- вирвалось з мовчазно© авдиторi© (жiночий голос), бо
курка...
- Ну, ну, що ж таке курка,- хидно запитав спец,- слово чи мисль?
- Ви, товаришу професоре, застали нас зовсiм не пiдготовленими,скрикнув
жiночий голос.- Треба було попередити комгурток.
Тодi головний лiкар зняв окуляри й сказав, що лекцiю скiнчено i що
халатники можуть розходитись. Що ж до того, що ранiш появилось - мисль чи
слово, даному зiбранню нема нiякого дiла, бо хорим заборонено хвилюватись,
i потiм останнi науковi данi недвозначно натякають: ранiш появилась мисль.
Отже, мораль: ранiш появилось не слово i не мисль, а гнила риба, бо
лекцiю про душу було розраховано спецiально на заспоко ння нервiв, якi
розтривожено було вищезазначеною морською твариною.
Повз одиноко© оселi, що бiля моря, iде залiзниця - тупик. I на тупику,
коли вийдеш увечерi слухати, як прилива море, бачиш зруйнованi вагони,
розiрванi снаряди, бачиш ру©ну.
То пройшла махновщина i зникла в степовiй тирсi, як згадка про дику
татарву. Увечерi, коли на малому лиманi кричать чайки й десь важко сiдають
баклани, над морем сто©ть чiткий мiсяць i гра срiбними веслами на
поверхнi синьо© води. На березi, як хрусталь, медуза. Кажуть; медуза
горить, коли йде зграями. I це - як древн сказання. Тодi в пустельному
ходою бредуть круторогi воли з молочно© ферми? Чи сплету тобi вiнок iз
польових дзвоникiв - з подiй: як була, як пройшла, як гримiла, як
народжувалася молода епоха? Iшла м'ятежна епоха. Iшла духмяна романтика, i
нечутно ходили в борах тiнi середньовiчних лицарiв. Бiгли вiтри iз сходу -
сторожкi й тривожнi. I тодi в аулах мо © голубо© Савой© стояв гул. Через
перевали, з азiятського степу, з глухо© тайги, летiли: депеша за депешею.
О Мартiнесе Сi рра!..
Нiч. Весна. Гримить повiнь. На дальньому костьолi горить огонь i теж
творить поему. Я мовчу. Марiя мовчить. На мосту тихо, i тiльки мутнi води
клекочуть i тiкають у невiдому даль. Тодi я знову пiзнаю, як я безумно
люблю город. Уранцi, в городi, де незнайомi вулицi, а по них проходиш,
якось невiдомо й задумано: проходять i зникають давно забутi тiнi
iхтiозаврiв, i розчиня ться рожеве вiкно в майбуття. Гарно при©хати в
город iз села, коли в кварталах дрiма тиша, дрiмають вiзники, а по
вулицях метуть двiрники, коли в городi прокида ться ранок i гулко
процокотить фаетон, а потiм -
- змовкне.
Слухай, Nicolas! Коли я думаю про мiськi квартали, я думаю, що я чула
юнка з голубими прозорими вiями, що я амазонянка й джигiтую десь у
заозерних краях... Слухай, Nicolas!
Нiч. Весна. Гримить повiнь. I тiкають мутнi води в невiдому даль.
Нiч.
Весна.
Мiст.
Марiя.
Але так можна збожеволiти, коли ранок почне рундуки: за м'якою зеленню
дерев стоять рундуки. I плентаються сюди люди - бiлi, незнайомi, забутi,
як далека Еспанiя, як троглодитний вiк, коли люди ловили за хвiст леопарда
й тут же роздирали його надво , щоб ©сти. I почина ще ранок - битий шлях,
а за ним плентаються фургони селянсько© городини.
- Марi ! Я безумно люблю город! Я люблю робiтничi квартали й квартали
врейсько© голоти, коли дивишся вiдтiля на костьол, коли на костьолi в
дiадемi ночi горить казковим огнем циферблат. Тодi я похиляюсь на
телеграфний стовп i думаю, що я нiколи не розкажу, що робиться в мо©й
душi, якi виникають образи, якi, як потоки, як жемчуг, протiкають бiля
мого романтичного серця: жемчуг хрумтить i японськi лiхтарики (коли
гоголiвський ярмарок) бiля прозоро-фантастичних леденцiв (коники), що я ©х
уже нiколи, нiколи не побачу на базарi. Тодi я наливаю себе вишневим соком
мо © неможливо© муки i молюся, щоб "Боженька" зробив мене генi м: щоб
розказати, як хрумтить жемчуг бiля японських лiхтарикiв: будинок на розi,
N: горить.
Я безумно люблю город.
_Деталь iз мо © бiографi©_
Народився я (Сойрейль, припустiм, бо для мене просвiтянський реалiзм -
"к чорту" ...навiть у прiзвищах, бо я його органiчно "органонами" не
виношу), народився я, Сойрейль, которого не треба плутати з Карейлем,
автором "Французько© республiки", оскiльки в Англi© нема просвiтянства
такого, як у нас, але, може, й покраще: я маю на увазi Iрландiю й
англiйський бокс, пiсля якого й пiсля лiтургi© (пiдсмаленi очi д'горi)
навiть соitus за "розписанням",народився я в одному з тих городкiв, саме в
степовому краю, саме в полковiй залозi, де колись - так давно! -
слобожанськi полки, а потiм недалеко Диканька з Мазепою на шведських
могилах перед полтавським побо©щем. Я був сином якогось чиновника, який
вiд мене одмовився. Звичайна iсторiя: чиновник спокусив гоняшку однi ©
прекрасно© травнево© ночi, коли зацвiли яблунi, пiд яблунями. А коли я
народився, чиновник, котрий мене народив, щоб не годувати Сойрейля, утiк
iз провiнцiального городка. Таким чином у кра©нi покриток стало одною
покриткою бiльше. Але моя мати не пiшла дорогою - на Сагайдак -
шевченкiвсько© Катерини й мо © Оксани iз "Життя" - з тi © книги, що "Синi
етюди", яких, етюдiв, я вже нiколи, нiколи не буду писати, бо я пишу -
- роман.
Моя мати не пiшла цi ю дорогою, бо на другий день умерла. Тодi другий
чиновник, гадаючи, що його жiнка безплiдна й нездiбна родити, взяв мене за
сина. Чиновник помилився. Прийшла друга травнева нiч, коли небо було в
яблуневiй завiрюсi й пахло горизонтом (а небо може пахнути горизонтом
наперекiр усякiй мiщанськiй логiцi), коли степовий городок Дрiмав пiд
голубим крилом весняно© ночi, безплiдна чиновникова жiнка родила
майбутнього колезького ре стратора.
Чиновник цикнув i сказав:
- Помилка-с!
А мене не можна було викинути, бо формальностi щодо закрiплення було
пророблено. Таким чином, не глядячи на те, що чиновникова жiнка була не
безплiдна, що в травневу нiч, коли стояла яблунева завiрюха, родила
колезького ре стратора,- не зважаючи на все це, я лишився в чиновника на
його хлiбах.
Я не буду описувати те iнше, що, може, когось i цiкавить, але мене,
навпаки, i нiскiльки; не буду описувати так, як писали нашi корифе©; я
буду писати так, щоб зрiдка почути кармазиновi дзвони з глухого зарiччя,
коли серце так стисне, нiби погляд струнко© юнки, коли вона на мо буйне
бажання каже крiзь яблуневу завiрюху, здригнувши:
- Да!
...Але як же хрумтить жемчуг бiля японських лiхтарикiв, бiля
прозоро-фантастичних леденцiв (коники), що я ©х уже нiколи, нiколи не
побачу на базарi!
- Слухай, Nicolas! А що ж далi? Як же з тво©м чиновником?
- Марi ! Ти на©внича ш. Нiчого подiбного не було. Я тiльки принiс тобi
запах слова.
Нiч. Весна. Гримить повiнь. I тiкають мутнi води в невiдому даль.
Нiч.
Весна.
Мiст.
Марiя.
...А сьогоднi вiтри насiдають iз пiвночi. Цiлий день шаленi хуртовина,
i ростуть на дорозi замети. Iде грудень року вiд народження легендарного
Христа тисяча дев'ятсот двадцять третього, вiд народження епохи
громадянських вiйн - шостого. Я ще не знаю, що я напишу, але на мо©й душi
- бiль. Бо ж подумай, Марi :
- Я читаю кожного дня книжки, але я анi разу не зустрiв справжньо©
книжки (поеми) про нашу - у вiки - революцiю. Тодi я знову молюся, щоб
"Боженька" зробив мене генi м, щоб розказати, як iшла, як пройшла, як
гримiла молода епоха.
Iшла м'ятежна епоха. Iшла духмяна романтика, i нечутно ходили в борах
тiнi середньовiчних лицарiв. Бiгли вiтри iз сходу, сторожкi й тривожнi. I
тодi в аулах мо © голубо© Савой© стояв гул. Ще деталь
Менi пророкують велике майбуття: однi кажуть, що я буду командором
ново© художньо© школи; на погляд других, я "прорублю вiкно в вропу", куди
й буде (бiс!) виглядати мiй чумацький надзвичайний край; третi запевняють
мене, що я в потенцi©... ...Менi навiть неловко писати...
, правда, i четвертi, якi вважають мене графоманом, дилетантом,
парвеню i т. д. Але, на радiсть, я цим не хочу вiрити: я гадаю, що я
все-таки напишу гарний твiр, бо ж яблунi тiльки-но зацвiтають у садах мо ©
духмяно© фантазi©, бо ж передi мною й за мною гори поетичного матерiалу.
Словом, коли б я хотiв загубити свою iндивiдуальнiсть, я б давно ©©
загубив. А коли б я був через мiру шанобливою людиною (зовсiм без
шанолюбства - нi риба нi м'ясо), я мiг би використати сво становище.
Але я дуже тиха, лагiдна людина. I тому, коли менi, як лiтераторовi, що
пода надi©, запропонували взяти посаду командора одного чималого, правда,
видавництва, я навiть з охотою взяв ©©.
Отже, там, де я працюю, де все так iмпозантно, там ви найдете всiх,
кого вам треба. Тут i Пульхерiя Iванiвна Жоха, тут i тов. Крутик (мiй
заступник, прекрасний "зам"), тут i цiла академiя рiзнобарвно© професури.
Але бiльш за все менi подобаються тi веснянi днi, коли потоки ласкавого
сонця заливають усi кiмнати мо © установи, коли з мого iмпозантного
будинку пада весняна "капель", коли за мо©м кабiнетом шум дiлового будня.
Я розвалююсь у крiслi, закурюю гаванську сигару (недавно прислав iз
Германi© дипломатичний кур' р) i кричу:
- Антошка!
Антошка тут як тут. Цей бородатий симпатяга до чотирьох годин сидить за
мо©ми дверима й тиче - автоматично - пальцем у напис:
- "Без докладу не входити".
- Що прикажете, товаришу?
Що ж я йому прикажу? Власне, менi нiчого приказувати, бо за мене
приказали мо© пiдручнi, мо© прекраснi пiдручнi, якi зараз шумлять, як
музика, за дверима мого кабiнету.
Тодi я кажу:
- Антошка! - i потираю руки.- Альянс?
Антошка:
- Альянс!
- Ах ти, моя карапуля,- млiю я вiд гарного настрою.- Ах ти, моя
дурашка!
- Так точно! - каже Антошка й пiдходить до мого столу.- Дозвольте
прикурити?
Ця фамiльярнiсть мене зовсiм не нерву : по-перше, в кабiнетi нiкого
нема; по-друге, я радий ще раз доказати свою демократичнiсть, свiй
комунальний лiбералiзм.
- Прикурюй, каналья! Прикурюй! - i я галантно пiдношу йому свою
гаванську сигару.
За мо©м вiкном гра голубе небо. Десь,-очевидно, гомонять жайворонки;
десь, очевидно, такий простiр, така легкокрила даль, що я не можу не
мрiяти. З мого iмпозантного будинку летить весняна "капель", ©© не може
заглушити навiть шум шумного мiста.
- Антошка! - i я потираю руки.- Альянс?
Антошка:
- Альянс!
...А Пульхерiя Iванiвна завiду в мене редвидатом. Це славетна людина.
Коли я приймав посаду, менi стiльки про не© наговорили, що я й справдi
думав ©© викинути з установи. Але тепер я бачу, що це була робота злих
язикiв. I справдi - Пульхерiя Iванiвна така прекрасна женщина: у не© таке
прекрасне волосся - золотом, що я прямо дивуюсь. I потiм вона така
енергiйна, така розбитна.
- Пульхерi Iванiвно! - питаю я.- Ви заключили договiр iз професором
Чам?
- Як же! Давно заключила. Вiн такий хороший чоловiк; у нього таке,
зна те, велике горе: вчора фокстер' р здох, i потiм вiн такi прекраснi
роботи пише... Я гадаю, що йому треба дати найвищу ставку.
О, Пульхерiя Iванiвна не проморгне. Це я добре знаю. Вона не пiдiрве
авторитету нашого видавництва. Вона викине на ринок, так би мовити, сливки
науково© мислi.
- Обов'язково! Обов'язково! - кажу я.- Найвищу ставку. I, щоб завжди
бути в курсi справ, виймаю з боково© кишенi порожнiй блокнот i беру
олiвець.
- Дозвольте, Пульхерi Iванiвно, записати цi прекраснi роботи, якi
незабаром випустить наше видавництво.
Вона:
- Ах, Миколо Григоровичу, я й забула... От пам'ять... Я зараз принесу
©х.
- Що ви! Що ви, Пульхерi Iванiвно! Не турбуйтесь. Дозвольте тодi менi
просто написати: в якому це буде вiддiлi?
Вона:
- Вiддiлi?.. Ах, боже мiй... от пам'ять... Це ж вiдомий професор Чам...
по... по... неврогеологi©, зда ться. Професор Чам. Професор Чам.
Нiч.
Весна.
Мiст.
Марiя.
Гримить повiнь. I тiкають мутнi води в невiдому дадь.
- Nicolas! Про що ти дума ш? Милий мiй!.. Ти дума ш про осiнь? Невже ти
дума ш про осiнь? Милий мiй! Похили свою голову на мо плече, розкажи менi
голубу поему.
- Марi ! - i я чую, як гримить повiнь, як бiжать мутнi води в невiдому
даль, i моя радiсна Марiя кладе на мо чоло сво© духмянi кучеряшки й
пахне, як юнiсть, як безмежнi дороги в прекрасний невiдомий край.
...Уранцi прийшла весна.
I цiлий день тануть снiги. Бiжать по дорогах потоки, i чути: десь
хропуть конi. Сто©ть таке неможливе небо, нiбито воно тiльки-но
народилось.
Учора опiвночi, коли за городом урочисто скликав гудок нiчну змiну, над
костьолом iз захiдного боку повис теплий туман. Учора я думав про
Турген ва й про вальдшнепiв, тому що це в кровi, тому що мiй батько був
стрiльцем, думав про заводi на Ворсклi, про свiй степовий край, про його
одинокi озера, що стоять там, де пересiкаються чумацькi шляхи. Сьогоднi
мо© мислi про iнше. Це зна й Марiя. Я думаю зараз про женщину революцi©.
- Nicolas! - i Марiя вийма хустку, що пахне конвалi ю, i пiдбира
волосинки пiд капелюшок, що ©х розкида весняний вiтер.- Nicolas! Ти скажи
менi: невже женщина так мiцно зв'язана з революцi ю, що без не©
новелiстовi не можна обiйтись?
- Да, Марi ! Без женщини не можна обiйтись. Бо женщина - це круг наших
емоцiй.
- А я от тобi не вiрю! - говорить Марiя й пiдставля весняному вiтровi
сво обличчя.
Нiч.
Весна.
Мiст.
Марiя.
Гримить весняна повiнь. I тiкають мутнi води в невiдому даль. Ми сто©мо
на мосту. Перед нами й за нами - город. Ми чу мо, як глухо б' ться крига.
Над костьолом горить огонь.
- Nicolas! Я тобi не вiрю, тому що ти й досi не показав женщини в
революцi©.
- Да, Марi ! Я ще не показав, але я покажу.
- Нi, ти ©© не покажеш, бо в тво©м уявленнi вона не бiльше, як самичка.
- Марi !
- Да, Nicolas! Так.
Гримить повiнь.
I тiкають мутнi води в невiдому даль.
_Кводлiбет_
У Дiккенса, зда ться, в "Записках Пiквiкського клубу" герой скрикнув: -
- хать - так ©хать, як говорив папуга, коли кiшка потягла його за
хвiст. У Дiккенса, зда ться, з тих же "Записок Пiквiкського клубу", й
такий радiсний вираз:
- А от i я! - як сказав хтось, падаючи з десятиповерхового будинку.
Студент жив у пiдвалi, в кiмнатi з одним тусклим вiкном, що виходило на
глуху брудну вулицю. Але й тут вiн жив милостю яко©сь грузно© баби, що
знiмала весь пiдвал i одводила йому цю кiмнату виключно за його прекраснi
очi: кожно© суботи баба тягла студента до себе на кухню, напоювала його
там жовтим (якась примiсь) самогоном, i, коли студент часто починав хилити
голову на бiк, коли повз вiкна проходив iз калатушкою сторож, грузна баба
брала енергiйним жестом свою жертву за плече, роздягала ©© догола i клала
на сво лiжко. Пiсля так звано© суботньо© ночi студент завжди почував у
ротi якийсь непри мний запах i потiм цiлий день спльовував. Це теж деталь,
i, "позаяк" вона з життя, я й ©© пишу.
- Марi ! Не будь на©вна. Я даю тобi запах слова.
...I знову передi мною легко-синя даль надзвичайного минулого. I знову
я чую далекий загiрний голос: "Пройдуть вiки, найдуть свою змужнiлiсть,
пiзнають радiсть i журу тво © прекрасно© землi, вiдiйдуть по древнiй
дорозi в небуття, але нiколи не повториться народження тво © м'ятежно©
наречено©".
- Тiльки один раз!
- Тiльки один раз!
Так б' годинник над ратушею глибоко© ночi, коли тривожно горить
циферблат.
...I я, романтик, закоханий у свою наречену, знову бачу ©© сiроокою
гарячою юнкою з багряною полоскою на прострiленiй скронi. Вона затулила
рану жмутом духмяного чебрецю й мчить по ланах часу в безсмертя.
- Чи наздожену ©© - свою сiрооку м'ятежну наречену? Гримить повiнь. I
тiкають мутнi води в невiдому даль.
Я безумно люблю город. Але я похиляюсь на телеграфний стовп i думаю, що
я нiколи не розкажу, шо робиться в мо©й душi, якi виникають образи, якi,
як потоки, як жемчуг, протiкають бiля мого романтичного серця: жемчуг
хрумтить i японськi лiхтарики (коли гоголiвський ярмарок) бiля
прозоро-фантастичних леденцiв (коники), що я ©х уже нiколи, нiколи не
побачу на базарi. Тодi я наливаю себе вишневим соком мо © неможливо© муки
й молюся, щоб "Боженька" зробив мене генi м: щоб розказати, як хрумтить
жемчуг бiля японських лiхтарикiв: будинок, на розi, N: горить. Я безумовно
люблю город! Нiч.
Весна.
Мiст.
Марiя.
- Марi ! Ти пам'ята ш той день, коли. я перший раз побачив тебе? ,
- Да, Nicolas! Ходiм! - i вона енергiйно переступа калюжi весняно©
води.- Да, Nicolas, пам'ятаю.
- Марi ! - i я зупинився.
Вона - теж.
Тодi я беру кiнчик ©© солдатсько© блузки й кладу на нього сво© гарячi
уста. Марiя мовчить. Я мовчу. Пахне конвалi ю. Весняний вiтерець б' ться в
кучеряшки мо © наречено©.
- Nicolas! Милий мiй! Не треба думати про осiнь.
- Марi ! - i я тисну ©й руку.
Вона мовчить. Я мовчу. На костьолi горить циферблат, i далеко гримить
повiнь. Марiя оправля блузку й раптом зника в темряву, в глухий мiський
заулок.
Р.S. Я говорю не про чарiвну мандрагору, я говорю про адамову голову:
про метелика, що з черепом на головi. Менi навiть сни якiсь химернi. З-пiд
канапи вискочив звичайний пацюк з перебитим задом. Менi кажуть, щоб я його
добив. Тодi я беру чималий молоток, i, коли пацюк iде на переднiх лапах
повз мене, я з гидливiстю опускаю з силою молоток на його голову. Але
диво: пiсля мого удару пацюк раптом вирiс, став розмiром iз болонку й
пiшов на заднiх лапах, а на його головi я бачу череп: я говорю не про
чарiвну мандрагору, я говорю про адамову голову, про метелика. Тодi менi
зупиняються мислi, i сто©ть передi мною якась настирлива пляма, що може
довести до божевiлля. Я знову пiдводжу чималий молоток i з гидливiстю
опускаю з силою на пацюкову голову. Але диво: пацюк знову вирiс i став
розмiром з фокстер' ра. Пацюк з перебитим задом iде на заднiх лапках. В
кiмнатi тихо, за вiкном тихо, i тiльки на костьолi горить циферблат. Я
мовчу.
XIV слово
...Коли цвiркуни на далекому зруйнованому курортi починають мовчазний
концерт, тодi за косою в порту горить маяк. Маяк блима , булька , погаса
на мить, i знову за косою в порту неможливо привабливий огник. Тодi далеко
серед морсько© мертвоти реве пароплав i несе людей, ©хнi муки й сподiвання
в iншi кра©, у виноградну даль.
- I от поет з тi © божественно-незрiвнянно© кра©ни, що, як золота
осiнь, димить на тво©й патетичнiй душi, пiзнав сiрого чортика й тiсно жив
з ним, i не в сенсi банально-сантиментально© нудьги, а так, як може жити
художник. Вiн був страшенний нахаба, але вiн мiг тiльки жеврiти, i то в
тайзi, i то для утилiзацiй обмеженого кола часто обмежених людей. Поет
зна , як далеко одiйшов запах тобiлевичо-старицьких бур'янiв, що прекрасно
пахли пiсля "Гайдамакiв" i "Катерини", як далеко i "Тiнi забутих предкiв",
i все, що хвилювало юнiсть, а тепер залишило тiльки сiрого чортика. Поет
знав, що в iсторi© народiв його божественно-незрiвняннiй кра©нi, що, як
золота осiнь, димить на тво©й патетичнiй душi, принаймнi на першу пiвсотню
лiт одведено силою рабсько© психiки тiльки два рядки, i то петитом; i на
цi два рядки нiхто й нiколи (аж поки пройде пiвсотнi лiт!) не зверне
уваги. I поет, що крiзь огонь сво © iнту©цi© побачить новi береги, загине,
як Катерина на глухiй дорозi невi-домости.
...Тодi бiжить коник мо © фантазi© по першiй снiговiй дорозi, i летять
од його копит дiаманти снiжинок. У далекому бору, що ледве маячить,
дiд-мороз трусить бiлою бородою, i якась фантасмагорiя навкруги. Пiд
столом сидить кiшечка i муркотить про радiсть морозного дня. Над оселею
здiймаються димки й пливуть у тихе голубе небо. I нiхто не розкаже менi:
що це?
Степова .оселя й дальнi виноградники - все потопало в мовчазному
концертi цвiркунiв. Стояли похмурi хмари, i десь традицiйно глухо билось i
грало з берегами сiре туманне море. Природа, цей незрiвнянний художник,
шукала цi © ночi химерного жанру. В кожнiм шелестi й тремтiннi приморсько©
сиротливо© флори я вiдчував напружену боротьбу за майбутнього прекрасного
Рафаеля. Вмирала стара форма, як лицарство, як запорожцi. По та мних
лабiринтах мистецтва мчав вiтер iз незнаного краю.
...I жили в тiй оселi, що ©© звали по циркулярах курортом, люди,
собаки, коти та iншi тварини. Чим годували котiв чи то собак, я напевне не
знаю. Але людей годували дохлою гнилою рибою, трохи не кращими яйцями й
такими ж сосисками. Все це привозили з нудного провiнцiяльного мiста.
За тих днiв, коли до столу подавали (висловлюючись канцелярською мовою)
вищезазначене, за тих днiв зчинявся бунт. Бунтували пролетарi, службовцi й
навiть комунари. Тодi комунарiв збирали й говорили:
- Вам бунтувати не можна, бо ви - комунари, будiвничi ново© держави, а
курорт, як вам вiдомо, державний.
Комунари хвилювались, але вони знали, що ©м бунтувати не можна, а можна
говорити iншим "халатникам" (хорi), що курорт дуже гарний i коли риба
гнила, то це - помилка, бо вона зовсiм не гнила.
I комунари розпинались i доказували, бо вони знали, що таке дисциплiна
i що таке для всесвiтньо© революцi© ця непри мна деталь, коли ми сто©мо
напередоднi. Тiльки один написав щось у центральну пресу, пiсля чого стало
багато краще, бо вже не подавали гнило© риби, а подавали гнилi сосиски.
Проте не зайвим буде зупинитись i на цiй деталi: нудне провiнцiальне
мiсто, на жаль, лежало далеко вiд степово© оселi, що по циркулярах
називалась курортом. Отже, пiдтримуючи iнтереси свого населення, курортна
адмiнiстрацiя органiзувала на сво©й територi© непоганий буфет. Коли
халатники були незадоволенi обiдом, вони мали цiлковите право пiти до
буфету й узяти там те, що ©м було потрiбно. Дешевка тут була надзвичайна:
коли, припустiм, десь пачка цигарок коштувала сiмнадцять копiйок, то тут
брали всього (за таку ж таки пачку) тридцять п'ять. Те саме i з iншими
продуктами.
Тодi в мовчазнiм концертi цвiркунiв я бачив жiнку, ©© звали панна... не
пам'ятаю добре - хай буде за Винниченком: панна Мара. Вона виходила, коли
йшли з вечерi халатники, до виноградникiв, де кiнча ться степ i
почина ться море, i думала. Панна Мара думала про те, що вона -
жiнка-лiкар, прийшла сюди за три червiнцi на вiсiмнадцять годин працi, але
вона нiколи не почула ласкавого слова вiд сво©х пацi нтiв, бо вона була
трохи крива i з звичайним сiрим обличчям, що нiколи не зупиня . Вона
дивувалась, чому хорi незадоволенi гнилою рибою, бо ж гнилу рибу подають
не кожного дня, а вона добре зна , як важко вiдбудувати курорт, що зазнав
великих пертурбацiй за часiв громадянсько© вiйни. Правда, багато
непри мних явищ i ©х легко усунути, висловлюючись газетною мовою, але для
цього бунтувати не треба, особливо комунарам (вона зовсiм позапартiйна!),
бо про це напишуть письменники в рiзних газетах та журналах.
Але панна Мара думала й про те, як би гарно йти в цей вечiр, коли
цвiркуни починають свiй химерний концерт, а недалеко рокотить море, з
гарною людиною, що буде ©© нареченим. Вона була за цих хвилин безмежно
сентиментальною й вона трошки плакала.
Море традицiйно глухо билось у береги, i тодi за виноградниками
зливалися в дину гармонiю i море, i нiчний степ, i одинока оселя серед
пустелi.
Панна Мара йшла до курзалi, сiдала там бiля шахматистiв, дивилася. Але
нiхто на не© не звертав уваги й нiхто не хотiв покохати панну Мару, бо
такий уже жорстокий закон природи.
..."Мила мамусю! Яке хороше життя, який божественний запах навкруги
мене. Тут море таке надзвичайне i тут такi мислi, наче я не звичайний
рядовий лiкар, якого нiхто не зна i який нiкому, за винятком хорих,
непотрiбний, а якийсь Персi-Бiш Шеллi, що про нього я мрiяла колись у
сво©й студентськiй кiмнатцi. Увечерi я йду до моря, дивлюся в синi кра© й
думаю: вiдтiля буря принесла уламки кайори й тiло Шеллi, а тут, на
пiщаному березi, його наречена вихопила з огню його прекрасне серце. Ти,
мамусю, будь ласка, не читай нiкому мого листа, бо цим ти зробиш менi
багато непри много. Прошу я тебе також нiколи, нiколи не згадувати в сво©х
листах Стефана, бо я й досi не можу прийти в себе. Ах, як вiн насмiявся
надi мною! Але я йому простила, я йому все простила. Ти, як жiнка, повiриш
менi, бо зна ш, що нема меж тiй любовi, що ©© носимо ми. Я пiзнала цю
любов, i я щаслива. Нехай фiгляри й скептики "возводять в канон" бездушний
американiзм, але людини вони все одно не перероблять. Ах, мамусю! Яке
прекрасне життя, який божественний запах навкруги мене, як чудово пахне
одвiчне море, яка даль за темними виноградниками, що так тривожать мою
душу цi © химерно© пiвденно© ночi".
Коли цвiркуни на далекому зруйнованому курортi починають мовчазний
концерт, тодi за косою в порту горить маяк. Маяк блима , булька , погаса
на мить, i знову за косою в порту неможливий морський вогник. Тодi далеко
серед морсько© мертвоти реве пароплав i несе людей, ©хнi муки й сподiвання
в iншi кра©, у виноградну даль.
- ...Товаришко Маро, ще раз i ще раз: воiстину прекрасне життя. I, коли
я умру i на мо©й могилi ви положите пучок чебрецю - знайте: я воскрес.
I знайте: бiля тi © криницi, що в нiй, як у верцадлi, ввесь свiт, давно
вже стою я, i на мо©й душi таке тихе, таке свiтле й прозоре озерце, що я
вiдчуваю себе Господом-Богом. Товаришко Маро, схилiть свою голову на мо©
груди i знайте: я ваш друг.
...Маяк блима , булька , погаса на мить, i знову в порту неможливий
морський вогник. Праворуч - море, далi - виноградники й моя мука за
пароплавом - у виноградну даль.
Тихо. Тiльки одвiчнi цвiркуни плетуть легенду iз далi первiсних вiкiв,
i нема ©й нi кiнця нi краю. Тодi зникають i дороги в диких половецьких
краях.
Лiто тисяча дев'ятсот двадцять четвертого року. - Головний лiкар читав
сьогоднi лекцiю про душу. Це характерно: про душу. Народу було досить,
майже всi халатники.
Цiкавились усi й особливо комунари. Справдi, що може сказати спец про
душу?
I от, коли головний лiкар скiнчив, один несмiливий голос запитав:
- А дозвольте, товаришу професоре, спитати вас, що появилось ранiш:
мисль чи слово?
Лiкар, що мусiв сказати не те, що хотiв сказати, крутнувся:
- А ви як дума те?
- Скажiть, як ви дума те,- уперто сказав комунар.
- Я думаю,- головний лiкар проковтнув слово й кинув: - Я думаю - мисль.
- Тодi дозвольте й менi слово,- i комунар полiз на трибуну.
Вiн говорив довго, уперто. Вiн говорив так весело, що майже всi
поснули. Комунар був добрим книжником, бо вчився вiн у партшколi й не мiг
не знати, як на це питання дивиться товариш Богданов.
I, коли б спец не прийшов у себе пiсля першо© й не зовсiм вдало©
вилазки i, набравшись нахабства, не зупинив промовця, промовець, мабуть, i
досi розмахував би руками.
Спец:
- Зупинiться, будь ласка. Ми з вами нiколи не договоримося, бо це
аналогiчно цьому: що ранiш появилось - курка чи яйце.
- Звичайно, курка,- вирвалось з мовчазно© авдиторi© (жiночий голос), бо
курка...
- Ну, ну, що ж таке курка,- хидно запитав спец,- слово чи мисль?
- Ви, товаришу професоре, застали нас зовсiм не пiдготовленими,скрикнув
жiночий голос.- Треба було попередити комгурток.
Тодi головний лiкар зняв окуляри й сказав, що лекцiю скiнчено i що
халатники можуть розходитись. Що ж до того, що ранiш появилось - мисль чи
слово, даному зiбранню нема нiякого дiла, бо хорим заборонено хвилюватись,
i потiм останнi науковi данi недвозначно натякають: ранiш появилась мисль.
Отже, мораль: ранiш появилось не слово i не мисль, а гнила риба, бо
лекцiю про душу було розраховано спецiально на заспоко ння нервiв, якi
розтривожено було вищезазначеною морською твариною.
Повз одиноко© оселi, що бiля моря, iде залiзниця - тупик. I на тупику,
коли вийдеш увечерi слухати, як прилива море, бачиш зруйнованi вагони,
розiрванi снаряди, бачиш ру©ну.
То пройшла махновщина i зникла в степовiй тирсi, як згадка про дику
татарву. Увечерi, коли на малому лиманi кричать чайки й десь важко сiдають
баклани, над морем сто©ть чiткий мiсяць i гра срiбними веслами на
поверхнi синьо© води. На березi, як хрусталь, медуза. Кажуть; медуза
горить, коли йде зграями. I це - як древн сказання. Тодi в пустельному