Страница:
кутку приморсько© полоси рибалки пiдводять чайму над кайорою, беруть невiд
i йдуть у море.
Мiцнiша вiтер. Вiтер iз моря. У порту проревiв пароплав, але враз
змовк: вiн сьогоднi не вийде за хвилерiз, бо збира ться на нiч неабияка
буря. Кайора метнулася на обрi© й раптом зникла. Тодi з одиноко©
рибальсько© хати вийшла мати й дивилася на море. I пiдiйшла до не© ще
молода жiнка, i вони довго стояли на березi.
I сьогоднi море казиться, i казяться пiщанi береги в хуртовинi
камiнцiв, але це останнiй шквал. Даль жене табуни: вал, вали i гребнi
хвиль розкидають бiсер. Сходить сонце. I одинокий рибацький посьолок
зустрiча його золотих вершникiв тишею.
На якорi кайора. Вона плавко колиса ться. Але вже скоро вщухне вiтер,
над морем стане мертвий зиб. Тодi вщухнуть i береги. На камiнцях буде
муркотiти море. Чайки полинуть на болота, i стане велика морська пустеля.
I от вранцi Бригiта була на узлiссi й там рвала пролiски. Бригiтi було
щось бiля шiстнадцятьох. Вона рвала пролiски й дивилась на них. Потiм вона
пiшла до батька. Це було в тому лiсi, де ©© батько був лiсником.
У цей час бiля хати з шумом зупинилась кавалькада. То при©хав молодий
граф. Вiн був як казковий лицар, i одяг йому було всипано дiамантами. На
кашкетi, збоку, бiля фазанового пера, стояв великий рубiн. Молодий граф
грав тростинкою. Кiнь його раз у раз хропiв i переступав з ноги на ногу.
Це був породистий англiйський жеребець з агатом на лобi. Бригiта винесла
кухоль кринично© води й подала молодому графовi. Той подивився на не©,
сильно вдарив коня, так що кiнь знявся на диби, i сказав, що Бригiта як
мавка. Всi зареготали, Бригiта почервонiла. Кавалькада поскакала далi.
Був весняний вечiр; за лiсом, в оселi, скликали до вечiрнi. Бригiта
вийшла з хати, взяла пойнтера Мiлорда й пiшла в глуш.
Там вона знову зустрiла графа. Вiн злiз iз коня, погладив пойнтера й
пiдiйшов до Бригiти.
Вiн притиснув ©© до сво©х грудей i скрикнув. Бригiта не перелякалась i
тiльки зiдхнула глибоко. Молодий граф схопив ©© й положив на свого коня.
Потiм вони поскакали по лiсових дорiжках.
За годину граф був у сво му ма тку. Вiн узяв Бригiту за руку й повiв ©©
до себе. Там вiн сказав ©й, що вона вiдци вже нiколи не пiде.
Бригiта вирвала руку й стала серед кiмнати.
- Графе,- сказала вона,- я виросла в лiсi. Пустiть мене.
Граф став ©© умовляти, але вона його не слухала. Тодi вiн пообiцяв ©й,
що примусить ©© силою. Бригiта пiдскочила до вiкна й вискочила на веранду.
Граф свиснув; зграя борзякiв кинулась за Бригiтою, але ©© вже не було.
Вона прибiгла до сво © лiсово© хатки й нiчого не сказала батьковi. Цiлу
нiч вона думала про графа. А вранцi по слiдах копит вона сама пiшла до
графського ма тку.- От!
I от мо©м арабескам несподiваний finis. Навколо тиша. Тiльки зрiдка
пострiли вартових, тiльки зрiдка прошелестять пiдошви незнайомих людей.
Люди йдуть i зникають, мов безшумнi шуми мо©х строкатих аналогiй i
асоцiяцiй. Город спить. Над ратушею даль божевiльне далекого неба. I
нерозгаданий зоряний Вiфлi м сто©ть у квадрильйонах вiкiв та мною
загадкою. Мовчки бавляться люкси сво©м свiтлом - бiлим до рiзi в очах; i
ховаються по темних кутках луни трамвайних ударiв. Мовчазно сто©ть нiчний
город, стоять заулки, пiд'©зди, й усе, що тут на землi, загубилося в хаосi
планетарного руху i тiльки ледве-ледве блищить у свiдомостi. I зда ться:
це химерний Сатурн бiжить у телескопi, i бiжать його кiльця й десять
дальнiх супутникiв.
Мо©м арабескам - finis. I геро©, i подi©, i пригоди, що ©х зовсiм не
було, зда ться, iдуть i вже нiколи-нiколи не прийдуть. I нiколи я не
повернусь до сво©х арабесок, щоб мучити себе над кожною крапкою. I вже
нiколи не промчать фой рверки гiперболiзму крiзь темряву буденщини, i не
спалахне огнецвiт мо © фантазi©: на рiк бува тiльки одна нiч - на Iвана
Купала - коли в зачарованому колi жеврi жемчуг химерно© папоротi.
Мо©м арабескам - finis. Але я не тоскую. Я ще раз пiзнав силу
безсмертного слова, i воно перетворилось у менi. I з океану варiацiй я
випливаю, м'ятежний i радiсний, до нових невiдомих берегiв.
- О Марiям! Хiба не коштовнi крупинки золотих камчатських розсипин хочу
я вихопити з бурi емоцiональних вибухiв.
Мо©м арабескам - finis. Тодi Стерн, Гоголь, Дiккенс, Гофман, Свiфт
iдуть теж вiд мене, i вже маячать ©хнi романтичнi постатi, як голубi
дилiжанси на шляхах мо © безумно© подорожi.
Так сказав Теодор: це радiсть бунту проти логiки. Я такий же химерний,
як Сатурн у телескопi в хаосi планетарного руху. Я - щасливий, о Марiям!
Який орган так божественно звучить у кожному нервi мо © iстоти? Кому так.
спiвають славу?
Це тобi, мо син , вечiрн мiсто з легенд Шехерезади. Це ж з тобою я
розмовляв по заходi сонця, коли треба було найти слово.
- О Марiям! Ти - жiнка, й ти пiзна ш радiсть мо © пiснi про синiй
вечiрнiй город.
...Тихий вечiр. Синiй вечiрнiй город. Азiя. I я цього тут не бачу: нi
проституток, нi чорно© бiржi, нi старцiв, нi бруду, Я бачу: iдуть квакери
- не тi, XVII вiку, а цi, сповiдники свiтла, горожани щасливо© кра©ни. I я
вiрю, я безумно вiрю: це - не квадратура кола, це - iстина, що буде на
мо му сентиментальному серцi. I тодi в молитовнiй екстазi я дивлюся, як
мiльйони разiв дивився, в далекий димок на курган, де склика муедзин до
загiрно© Мекки.
Синiй вечiрнiй город. Азiя. I менi, Сатурновi, не божеству, що бiжить у
телескопi, коли темна зоряна нiч нависла над обсерваторi ю, менi радiсно
сказати, що тут увесь я: iз сво ю мукою, iз сво©м "знаю", iз сво©ми трьома
кiльцями: вiра, надiя, любов. Синiй вечiр. Синiй вечiрнiй город. Азiя.
- Але на сучаснiсть я дивлюсь крiзь призму легенд Шехерезади. Liberum
arbitrum. Для епохи великого ренесансу характерним буде тихий азiятський
город - без проституток, без чорно© бiржi, без бруду. I душевна
дисгармонiя буде тодi легенький вир пiд водяними лiлiями, коли човен без
весел несе не несе, а комишi стоять на кордонi зелених лукiв i
прислухаються.
Для епохи великого ренесансу буде характерним строката весна й плебе©в
Великдень. Тодi пiдуть тисячi горожан на площу м'ятежно© комуни, а потiм
пiдуть карнавалом на аеродром. I цей строкатий колiр б' менi в вiчi, мов
чiтка червона пляма, що вiд слова "ярмарок".
- О Марiям, я безмежно щасливий. Тiльки тепер не забрудню тво ©
родинки, що впала на тво слонове рамено.
Так сказав Теодор.
Тодi прийшла слава про синiй вечiрнiй город. Азiя. Тодi пiшли горожани
не в академiчнi колiзе©, де йшла нудота декадансу, де тисячi анемiчних
надломлених людей дивилися на бутафорiю минуло© епохи, а пiшли до цирку,
на футбольне поле, в спортивнi клуби. I були ще клуби дiлового будня i
клуби наук.
- ...Мат королю! Я вам готовий дати форою й ферзя, але й тодi я вийду
переможцем. Бо й великий маестро Капабланка не мiг перемогти модернiста
Ретi.
...Мо©м арабескам - finis. I тобi, син вечiрн мiсто, надхненно спiваю
славу. I йдуть, i пливуть квартали, а за ними трамва© й густий присмерк.
Сторожкий дзвiн. Бiгають огники - такi химернi, мов фiолетово-рожевi
лiхтарики в ресторанi японських куртизанок. Над площею м'ятежно© комуни
сто©ть прожектор i уперто розгляда строкатi вiтрини державних крамниць.
Iду. Раптом пада пiд ноги рiзнокольорова реклама, i я згадую чарiвний
лiхтар, що в забутiй школi мого дитинства демонстрував на стiнi картини.
Це - не кiно, це - примiтив, але я його нiколи не зрiвняю з кiно, бо тодi
була надзвичайна вразливiсть i таке миле й симпатичне дитинство.
Iду. Синiй вечiрнiй город. Азiя. Б' годинник. Iду.
...А за мною прожектор, трамвайнi лiхтарики, тротуарнi свiтловi плакати
й мiльйон iнших дрiбниць. I все це мчиться в химерному колi асоцiацiй i
пливе, мов Сатурн у телескопi, коли темна зоряна нiч нависла над
обсерваторi ю i все, що тут, на землi, загубилось у хаосi планетарного
руху i тiльки ледве-ледве блищить у свiдомостi.
...Iду. Синiй вечiрнiй город. Азiя. Б' годинник. Iду.
Я (РОМАНТИКА)
I
"Цвiтовi яблунi"
З далекого туману, з тихих озер загiрно© комуни шелестить шелест: то
йде Марiя. Я виходжу на безграннi поля, проходжу перевали i там, де
жеврiють кургани, похиляюсь на самотню пустельну скелю. Я дивлюсь в даль.-
Тодi дума за думою, як амазонянки, джигiтують навколо мене. Тодi все
пропада ... Та мнi вершники летять, ритмiчно похитуючись, до отрогiв, i
гасне день; бiжить у могилах дорога, а за нею - мовчазний степ... Я
одкидаю вi© i згадую... воiстину моя мати - втiлений прообраз тi ©
надзвичайно© Марi©, що сто©ть на гранях невiдомих вiкiв. Моя мати -
на©внiсть, тиха жура i добрiсть безмежна. (Це я добре пам'ятаю!). I мiй
неможливий бiль, i моя незносна мука теплiють у лампадi фанатизму перед
цим прекрасним печальним образом.
Мати каже, що я (©© м'ятежний син) зовсiм замучив себе... Тодi я беру
©© милу голову з нальотом срiблясто© сивини i тихо кладу на сво© груди...
За вiкном iшли росянi ранки i падали перламутри. Проходили неможливi днi.
В далi з темного лiсу брели подорожники й бiля синьо© криницi, де
розлетiлись дороги, де розбiйний хрест, зупинялись. То - молоде загiр'я.
- Але минають ночi, шелестять вечори бiля тополь, тополi вiдходять у
шосейну безвiсть, а за ними - лiта, роки i моя буйна юнiсть. Тодi днi
перед грозою. Там, за отрогами сизого боку, спалахують блискавицi i
накипають, i пiняться гори. Важкий душний грiм нiяк не прорветься з Iндi©,
зi сходу. I томиться природа в передгроззi. А втiм, за хмарним накипом
чути й iнший гул - ...глуха канонада. Насуваються двi грози.
- Тривога! - Мати каже, що вона поливала сьогоднi м'яту, м'ята вмира в
тузi. Мати каже: "Надходить гроза!" I я бачу: в ©© очах стоять двi
хрустальнi росинки. I
Атака за атакою. Шалено напирають ворожi полки. Тодi наша кавалерiя з
флангу, i йдуть фаланги iнсургентiв у контратаку, а гроза росте, i мо©
мислi - до неможливости натягнутий дрiт.
День i нiч я пропадаю в "чека".
Помешкання наше - фантастичний палац: це будинок розстрiляного
шляхтича. Химернi порть ри, древнi вiзерунки, портрети княжо© фамiлi©. Все
це дивиться на мене з усiх кiнцiв мойого випадкового кабiнету.
Десь апарат вiйськового телефону тягне свою печальну тривожну мелодiю,
що нагаду дальнiй вокзальний рiжок.
На розкiшнiй канапi сидить, пiдклавши пiд себе ноги, озбро ний татарин
i монотонне наспiву азiятське: "ала-ла-ла".
Я дивлюсь на портрети: князь хмурить брови, княгиня - надменна зневага,
княжата - в темрявi столiтнiх дубiв.
I в цiй надзвичайнiй суворостi я вiдчуваю весь древнiй свiт, всю
безсилу грандiознiсть i красу третьо© молодости минулих шляхетних лiт.
Це чiткий перламутр на бенкетi дико© голодно© кра©ни.
I я, зовсiм чужа людина, бандит - за одною термiнологi ю, iнсургент -
за другою, я просто i ясно дивлюсь на цi портрети i в мо©й душi нема й не
буде гнiву. I це зрозумiло:
- я - чекiст, але i людина.
Темно© ночi, коли за вiкном проходять мiськi вечори (ма ток злетiв на
гору й царить над мiстом), коли синi димки здiймаються над цегельнею й
обивателi, як мишi,- за пiдворiття, у канаре чний замок, темно© ночi в
мойому надзвичайному кабiнетi збираються мо© товаришi. Це новий синедрiон,
це чорний трибунал комуни.
Тодi з кожного закутка дивиться справжня й воiстину жахна смерть.
Обиватель:
- Тут засiда садизм!
Я:
- ...(мовчу).
На мiськiй баштi за перевалом тривожно дзвенить мiдь. То б' годинник.
З темного степу доноситься глуха канонада.
Мо© товаришi сидять за широким столом, що з чорного дерева. Тиша.
Тiльки дальнiй вокзальний рiжок телефонного апарату знов тягне свою
печальну, тривожну мелодiю. Зрiдка за вiкном проходять iнсургенти.
Мо©х товаришiв легко пiзнати:
доктор Тагабат,
Андрюша,
третiй - дегенерат (вiрний вартовий на чатах).
Чорний трибунал у повному складi.
Я:
- Увага! На порядку денному дiло крамаря iкс!
З давнiх поко©в виходять льока© i також, як i перед князями,
схиляються, чiтко дивляться на новий синедрiон i ставлять на стiл чай.
Потiм нечутно зникають по оксамиту килимiв у лабiринтах високих кiмнат.
Канделябр на двi свiчi тускло горить. Свiтлу не сила досягти навiть
чверти кабiнету. У височинi ледве манячить жирандоля. В городi - тьма. I
тут - тьма: електричну станцiю зiрвано. Доктор Тагабат розвалився на
широкiй канапi вдалi вiд канделябра, i я бачу тiльки бiлу лисину й надто
високий лоб. За ним iще далi в тьму - вiрний вартовий iз дегенеративною
будiвлею черепа. Менi видно лише його трохи безумнi очi, але я знаю:
- у дегенерата - низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й
приплюснутий нiс. Менi вiн завжди нагаду каторжника, i я думаю, що вiн не
раз мусiв стояти у вiддiлi кримiнально© хронiки.
Андрюша сидить праворуч мене з розгубленим обличчям i зрiдка тривожно
погляда на доктора. Я знаю, в чому справа.
Андрюшу, мого бiдного Андрюшу, призначив цей неможливий ревком сюди, в
"чека", проти його кволо© волi. I Андрюша, цей невеселий комунар, коли
треба енергiйно розписатись пiд темною постановою -
- "розстрiлять",
завше мнеться, завше розпису ться так:
не iм'я i прiзвище на суворому життьовому документi ставить, а зовсiм
незрозумiлий, зовсiм химерний, як хетейський i роглiф, хвостик.
Я:
- Дiло все. Докторе Тагабате, як ви гада те?
Доктор (динамiчно):
- Розстрiлять!
Андрюша трохи перелякано дивиться на Тагабата й мнеться. Нарештi,
тремтячи i непевним голосом, каже:
- Я з вами, докторе, не згодний.
- Ви зi мною не згоднi? - i грохот хриплого реготу покотився в темнi
княжi поко©.
Я цього реготу чекав. Так завше було. Але й на цей раз здригаюсь i менi
зда ться, що я йду в холодну трясовину. Прудкiсть мо © мислi доходить
кульмiнацiй.
I в той же момент раптом передi мною пiдводиться образ мо © матерi...
- ..."Розстрiлять"???
I мати тихо, зажурено дивиться на мене.
...Знову на далекiй мiськiй баштi за перевалом дзвенить мiдь: то б'
годинник. Пiвнiчна тьма. В шляхетний дiм ледве доноситься глуха канонада.
Передають у телефон: нашi пiшли в контратаку. За порть рою в скляних
дверях сто©ть заграва: то за дальнiми кучугурами горять села, горять степи
й виють на пожар собаки по закутках мiських пiдворiть. В городi тиша й
мовчазний передзвiн серць.
....Доктор Тагабат нажав кнопку.
Тодi льокай приносить на пiдносi старi вина. Потiм льокай iде, i тануть
його кроки, вiддаляються по леопардових мiхах.
Я дивлюсь на канделябр, але мiй погляд мимоволi скрада ться туди, де
сидить доктор Тагабат i вартовий. В ©хнiх руках пляшки з вином, i вони
його п'ють пожадливо, хижо.
Я думаю "так треба".
Але Андрюша нервово переходить iз мiсця на мiсце i все порива ться щось
сказати. Я знаю, що вiн дума : вiн хоче сказати, що так нечесно, що так
комунари не роблять, що це - бакханалiя i.т. д. i т. п.
Ах, який вiн чудний, цей комунар Андрюша!
Але, коли доктор Тагабат кинув на оксамитовий килим порожню пляшку й
чiтко написав сво прiзвище пiд постановою -
- "розстрiлять",-
мене раптово взяла розпука. Цей доктор iз широким лобом i бiлою
лисиною, з холодним розумом i з каменем замiсть серця,- це ж вiн i мiй
безвихiдний хазя©н, мiй .звiрячий iнстинкт. I я, главковерх , чорного
трибуналу комуни,- нiкчема в його руках, яка вiддалася на волю хижо©
стихi©.
"Але який вихiд?"
- Який вихiд?? - I я не бачив виходу.
Тодi проноситься передi мною темна iсторiя цивiлiзацi©, i бредуть
народи, i вiки, i сам час...
- Але я не бачив виходуi
Воiстину правда була за доктором Тагабатом.
...Андрюша поспiшно робив свiй хвостик пiд постановою, а дегенерат,
смакуючи, вдивлявся в лiтери.
Я подумав: "коли доктор - злий генiй, зла моя воля, тодi дегенерат
палач iз гiльйотини".
Але я подумав:
- Ах, яка нiсенiтниця! Хiба вiн палач? Це ж йому, цьому вартовому
чорного трибуналу комуни, в моменти великого напруження я складав гiмни.
I тодi вiдходила, удалялась од мене моя мати - прообраз загiрно© Марi©,
i застигала, у тьмi чекаючи.
...Свiчi танули.
Суворi постатi князя й княгинi пропадали в синiм туманi цигаркового
диму.
...До розстрiлу присуджено,
- шiсть!
Досить! На цю нiч досить!
Татарин знову тягне сво азiятське: "ала-ла-ла". Я дивлюся на порть ру,
на заграву в скляних дверях.- Андрюша вже зник. Тагабат i вартовий п'ють
старi вина. Я перекидаю через плече мавзер i виходжу з княжого дому. Я йду
по пустельних мовчазних вулицях обложеного мiста.
Город мертвий. Обивателi знають, що нас за три-чотири днi не буде, що
даремнi нашi контратаки: скоро зариплять нашi тачанки в далекий сiверкий
край. Город прича©вся. Тьма.
Темним волохатим силуетом сто©ть на сходi княжий ма ток, тепер - чорний
трибунал комуни.
Я повертаюсь i дивлюсь туди, i тодi раптом згадую, що шiсть на мо©й
совiстi.
...Шiсть на мо©й совiстi?
Нi, це неправда. Шiсть сотень,
шiсть тисяч, шiсть мiльйонiв -
тьма на мо©й совiстi!!!
- Тьма?
I я здавлюю голову.
...Але знову передi мною проноситься темна iсторiя цивiлiзацi©, i
бредуть народи, i вiки, i сам час...
Тодi я, знеможений, похиляюсь на паркан, становлюся на колiна й жагуче
благословляю той момент, коли я зустрiвся з доктором Тагабатом i вартовим
iз дегенеративною будiвлею черепа. Потiм повертаюсь i молитовне дивлюся на
схiдний волохатий силует.
...Я гублюсь у переулках. I нарештi виходжу до самотнього домика, де
живе моя мати. У дворi пахне м'ятою. За сара м палахкотять блискавицi й
чути гуркiт задушеного грому.
Тьма!
Я йду в кiмнату, знiмаю мавзера й запалюю свiчу.
...Ти спиш?
Але мати не спала.
Вона пiдходить до мене, бере мо стомлене обличчя в сво© сухi старечi
долонi й схиля свою голову на мо© груди. Вона знову каже, що я, ©©
м'ятежний син, зовсiм замучив себе.
I я чую на сво©х руках ©© хрустальнi росинки.
Я:
- Ах, як я втомився, мамо!
Вона пiдводить мене до свiчi й дивиться на мо зморене обличчя. Потiм
становиться бiля тускло© лампади й зажурено дивиться на образ Марi©.- Я
знаю: моя мати i завтра пiде в манастир: ©й незноснi нашi тривоги й хиже
навколо.
Але тут же, дiйшовши до лiжка, здригнув:
- Хиже навколо? Хiба мати смi думати так? Так думають тiльки
версальцi!
I тодi, збентежений, запевняю себе, що це неправда, що нiяко© матерi
нема передi мною, що це не бiльше, як фантом.
- Фантом? - знову здригнув я.
Нi, саме це - неправда! Тут, у тихiй кiмнатi, моя мати не фантом, а
частина мого власного злочинного "я", якому я даю волю. Тут, у глухому
закутку, на краю города, я ховаю вiд гiльйотини один кiнець сво © душi.
I тодi в твариннiй екстазi я заплющую очi i, як самець напровеснi,
захлинаюсь i шепочу.
- Кому потрiбно знати деталi мо©х переживань? Я справжнiй комунар. Хто
посмi сказати iнакше? Невже я не маю права вiдпочити одну хвилину?
Тускло горить лампада перед образом Марi©. Перед лампадою, як
рiзьблення, сто©ть моя зажурна мати. Але я вже нiчого не думаю. Мою голову
гладить тихий голубий сон.
II
...Нашi назад: з позицi© на позицiю: на фронтi - панiка, в тилу -
панiка. Мiй батальйон напоготовi. За два днi я й сам кинусь у гарматний
гул. Мiй батальон на пiдбiр: це юнi фанатики комуни.
Але зараз я не менше потрiбний тут. Я знаю, що таке тил, коли ворог пiд
стiнами города. Цi мутнi чутки ширяться з кожним днем i, як змi©,
розповзлись по вулицях. Цi чутки мутять уже гарнiзоннi роти.
Менi доносять:
- Iдуть глухi нарiкання.
- Може спалахнути бунт.
Так! Так! Я знаю: може спалахнути бунт, i мо© вiрнi агенти ширяють по
заулках, i вже нiкуди вмiщати цей винний i майже невинний обивательський
хлам.
...А канонада все ближче й ближче. Частiш гонцi з фронту. Хмарами
збира ться пил i сто©ть над городом, покриваючи мутне вогняне сонце.
Зрiдка палахкотять блискавицi. Тягнуться обози, кричать тривожно паровики,
проносяться кавалеристи.
Тiльки бiля чорного трибуналу комуни сто©ть гнiтюча мовчазнiсть.
Так:
будуть сотнi розстрiлiв, i я остаточно збиваюся з нiг!
Так:
вже чують версальцi, як у гулкiй i мертвiй тишi княжого ма тку над
городом спалахують чiткi й короткi пострiли; версальцi знають:
-_ Штаб Духонiна!
...А ранки цвiтуть перламутром i падають вранiшнi зорi в туман
дальнього бору.
...А глуха канонада росте.
Росте передгроззя: скоро буде гроза.
...Я входжу в княжий ма ток.
Доктор Тагабат i вартовий п'ють вино. Андрюша похмурий сидить у кутку.
Потiм Андрюша пiдходить до мене й на©вно печально каже:
- Слухай, друже! Одпусти мене!
Я:
- Куди?
Андрюша:
- На фронт. Я бiльше не можу тут.
Ага! Вiн бiльше не може! I в менi раптом спалахнула злiсть. Нарештi
прорвалось. Я довго стримував себе.- Вiн хоче на фронт? Вiн хоче подалi
вiд цього чорного брудного дiла? Вiн хоче витерти руки й бути невинним, як
голуб? Вiн менi вiдда "сво право" купатися в калюжах крови?
Тодi я кричу:
- Ви забува тесь! Чу те?.. Коли ви ще раз скажете про це, я вас негайно
розстрiляю.
Доктор Тагабат динамiчно:
- Так його! так його! - i покотив регiт по пустельних лабiринтах княжих
кiмнат.- Так його! так його!
Андрюша знiтився, зблiд i вийшов iз кабiнету.
Доктор сказав:
- Точка! Я вiдпочину! Працюй ще ти!
Я:
- Хто на черзi?
- Дiло N 282.
Я:
- Ведiть.
Вартовий мовчки, мов автомат, вийшов iз кiмнати.
(Так, це був незамiнимий вартовий: не тiльки Андрюша - i ми грiшили: я
й доктор. Ми часто ухилялися доглядати розстрiли. Але вiн, цей дегенерат,
завше був солдатом революцi©, i тiльки тодi йшов з поля, коли танули димки
й закопували розстрiляних).
...Порть ра роздвинулась, i в мiй кабiнет увiйшло дво : женщина в
траурi й мужчина в пенсне. Вони були остаточно наляканi обстановкою:
аристократична розкiш, княжi портрети й розгардiяш - порожнi пляшки,
револьвери й синiй цигарковий дим.
Я:
- Ваша фамiлiя?
Зет!
- Ваша фамiлiя?
- Iгрек!
Мужчина зiбрав тонкi зблiдлi губи i впав у безпардонно-плаксивий тон:
вiн просив милости. Женщина втирала платком очi.
Я:
- Де вас забрали?
- Там-то!
- За що вас забрали?
- За те-то!
Ага, у вас було зiбрання! Якi можуть бути зiбрання в такий тривожний
час уночi на приватнiй квартирi?
Ага, ви теософи! Шука те правди!.. Ново©? Так! Так!.. Хто ж це?..
Христос?.. Нi?.. Iнший спаситель свiту?.. Так! Вас не задовольня нi
Конфуцiй, нi Лаотсе, нi Будда, нi Магомет, нi сам чорт!.. Ага, розумiю:
треба заповнити порожн мiсце...
Я:
- Так по-вашому, значить, назрiв час приходу Месi©?
Мужчина й женщина:
- Так!
Я:
- Ви гада те, що цей психологiчний кризис треба спостерiгати i в
вропi, i в Азi©, i по всiх частинах свiту?
Мужчина й женщина:
- Так!
Я:
- Так якого ж ви чорта, мать вашу перетак, не зробите цього Месiю з
"чека"?
Женщина заплакала. Мужчина ще бiльше зблiд. Суворi портрети князя й
княгинi похмуро дивились iз стiн. Доносилась канонада й тривожнi гудки з
вокзалу. Ворожий панцерник насiда на нашi станцi© - передають у телефон.
З города долiта гамiр: грохотали по мостовiй тачанки.
...Мужчина впав на колiна й просив милости. Я з силою штовхнув його
ногою - i вiн розкинувся горiлиць.
Женщина приложила траур до скронi i в розпуцi похилилася на стiл.
Женщина сказала глухо й мертво:
- Слухайте, я мати трьох дiтей!..
Я:
- Розстрiлять!
Вмить пiдскочив вартовий, i через пiвхвилини в кабiнетi нiкого не було.
Тодi я пiдiйшов до столу, налив iз графина вина й залпом випив. Потiм
положив на холодне чоло руку й сказав:
- Далi!
Увiйшов дегенерат. Вiн радить менi одложити дiла й розiбрати
позачергову справу:
- Тiльки-но привели з города нову групу версальцiв, зда ться, всi
черницi, вони на ринку вели одверту агiтацiю проти комуни.
Я входив у роль. Туман стояв перед очима, i я був у тiм станi, який
можна квалiфiкувати, як надзвичайний екстаз.
Я гадаю, що в такiм станi фанатики йшли на священну вiйну.
Я пiдiйшов до вiкна й сказав:
- Ведiть!
...В кабiнет увалився цiлий натовп черниць. Я цього не бачив, але я це
вiдчував. Я дивився на город. Вечорiло - Я довго не повертався, я
смакував: всiх ©х через двi години не буде! - Вечорiло.- I знову
передгрозовi блискавицi рiзали кра вид. На дальному обрi© за цегельнею
пiдводились димки. Версальцi насiдали люто й яро - це передають у телефон.
На пустельних трактах зрiдка виростають обози й поспiшно вiдступають на
пiвнiч. В степу стоять, як дальнi богатирi, кавалерiйськi сторожовi
загони.
Тривога.
В городi крамницi забитi. Город мертвий i йде в дику середньовiчну
даль. На небi виростають зорi й поливають на землю зелене болотяне свiтло.
Потiм гаснуть, пропадають.
Але менi треба спiшити! За мо ю спиною група черниць! Ну да, менi треба
спiшити: в пiдвалi битком набито. Я рiшуче повертаюсь i хочу сказати
безвихiдне:
- Роз-стрi-лять!
але я повертаюсь i бачу - прямо передi мною сто©ть моя мати, моя
печальна мати з очима Марi©.
Я в тривозi метнувся вбiк: що це - галюцинацiя? Я в тривозi метнувся
вбiк i скрикнув:
- Ти?
I чую з натовпу женщин зажурне:
- Сину! мiй м'ятежний сину!
Я почуваю, що от-от упаду. Менi дурно, я схопився рукою за крiсло й
похилився.
Але в той же момент регiт грохотом покотився, бухнувся об стелю й
пропав. То доктор Тагабат:
- "Мамо"?! Ах ти, чортова кукло! Сiсi захотiв? "Мамо"?!! Я вмить
опам'ятався й схопився рукою за мавзер. '
- Чорт! - i кинувся на доктора.
Але той холодно подивився на мене й сказав:
- Ну, ну, тихше, зраднику комуни! Зумiй розправитись i з "мамою" (вiн
пiдкреслив "з мамою"), як умiв розправлятися з iншими.
I мовчки одiйшов.
...Я остовпiв. Блiдий, майже мертвий, стояв перед мовчазним натовпом
черниць iз розгубленими очима, як зацькований вовк (Це ,я бачив у
гiгантське трюмо, що висiло напроти).
Так! - схопили нарештi й другий кiнець мо © душi! Вже не пiду я на край
города злочинне ховати себе. I тепер я маю одно тiльки право:
- нiкому, нiколи й нiчого не говорити, як розкололось мо власне "я".
I я голови не загубив.
Мислi рiзали мiй мозок. Що я мушу робити? Невже я, солдат революцi©,
схиблю в цей вiдповiдальний момент? Невже я покину чати й ганебно зраджу
комуну?
...Я здавив щелепи, похмуро подивився на матiр i сказав рiзко:
- Всiх у пiдвал. Я зараз буду тут.
Але не встиг я цього промовити, як знову кабiнет задрижав од реготу.
Тодi я повернувся до доктора й кинув чiтко:
- Докторе Тагабат! Ви, очевидно, забули, з ким ма те дiло? Чи не хочете
й ви в штаб Духонiна... з цi ю сволоччю! - я махнув рукою в бiк, де стояла
моя мати, i мовчки вийшов iз кабiнету.
...Я за собою нiчого не почув.
...Вiд ма тку я пiшов, мов п'яний, в нiкуди по сутiнках передгрозового
i йдуть у море.
Мiцнiша вiтер. Вiтер iз моря. У порту проревiв пароплав, але враз
змовк: вiн сьогоднi не вийде за хвилерiз, бо збира ться на нiч неабияка
буря. Кайора метнулася на обрi© й раптом зникла. Тодi з одиноко©
рибальсько© хати вийшла мати й дивилася на море. I пiдiйшла до не© ще
молода жiнка, i вони довго стояли на березi.
I сьогоднi море казиться, i казяться пiщанi береги в хуртовинi
камiнцiв, але це останнiй шквал. Даль жене табуни: вал, вали i гребнi
хвиль розкидають бiсер. Сходить сонце. I одинокий рибацький посьолок
зустрiча його золотих вершникiв тишею.
На якорi кайора. Вона плавко колиса ться. Але вже скоро вщухне вiтер,
над морем стане мертвий зиб. Тодi вщухнуть i береги. На камiнцях буде
муркотiти море. Чайки полинуть на болота, i стане велика морська пустеля.
I от вранцi Бригiта була на узлiссi й там рвала пролiски. Бригiтi було
щось бiля шiстнадцятьох. Вона рвала пролiски й дивилась на них. Потiм вона
пiшла до батька. Це було в тому лiсi, де ©© батько був лiсником.
У цей час бiля хати з шумом зупинилась кавалькада. То при©хав молодий
граф. Вiн був як казковий лицар, i одяг йому було всипано дiамантами. На
кашкетi, збоку, бiля фазанового пера, стояв великий рубiн. Молодий граф
грав тростинкою. Кiнь його раз у раз хропiв i переступав з ноги на ногу.
Це був породистий англiйський жеребець з агатом на лобi. Бригiта винесла
кухоль кринично© води й подала молодому графовi. Той подивився на не©,
сильно вдарив коня, так що кiнь знявся на диби, i сказав, що Бригiта як
мавка. Всi зареготали, Бригiта почервонiла. Кавалькада поскакала далi.
Був весняний вечiр; за лiсом, в оселi, скликали до вечiрнi. Бригiта
вийшла з хати, взяла пойнтера Мiлорда й пiшла в глуш.
Там вона знову зустрiла графа. Вiн злiз iз коня, погладив пойнтера й
пiдiйшов до Бригiти.
Вiн притиснув ©© до сво©х грудей i скрикнув. Бригiта не перелякалась i
тiльки зiдхнула глибоко. Молодий граф схопив ©© й положив на свого коня.
Потiм вони поскакали по лiсових дорiжках.
За годину граф був у сво му ма тку. Вiн узяв Бригiту за руку й повiв ©©
до себе. Там вiн сказав ©й, що вона вiдци вже нiколи не пiде.
Бригiта вирвала руку й стала серед кiмнати.
- Графе,- сказала вона,- я виросла в лiсi. Пустiть мене.
Граф став ©© умовляти, але вона його не слухала. Тодi вiн пообiцяв ©й,
що примусить ©© силою. Бригiта пiдскочила до вiкна й вискочила на веранду.
Граф свиснув; зграя борзякiв кинулась за Бригiтою, але ©© вже не було.
Вона прибiгла до сво © лiсово© хатки й нiчого не сказала батьковi. Цiлу
нiч вона думала про графа. А вранцi по слiдах копит вона сама пiшла до
графського ма тку.- От!
I от мо©м арабескам несподiваний finis. Навколо тиша. Тiльки зрiдка
пострiли вартових, тiльки зрiдка прошелестять пiдошви незнайомих людей.
Люди йдуть i зникають, мов безшумнi шуми мо©х строкатих аналогiй i
асоцiяцiй. Город спить. Над ратушею даль божевiльне далекого неба. I
нерозгаданий зоряний Вiфлi м сто©ть у квадрильйонах вiкiв та мною
загадкою. Мовчки бавляться люкси сво©м свiтлом - бiлим до рiзi в очах; i
ховаються по темних кутках луни трамвайних ударiв. Мовчазно сто©ть нiчний
город, стоять заулки, пiд'©зди, й усе, що тут на землi, загубилося в хаосi
планетарного руху i тiльки ледве-ледве блищить у свiдомостi. I зда ться:
це химерний Сатурн бiжить у телескопi, i бiжать його кiльця й десять
дальнiх супутникiв.
Мо©м арабескам - finis. I геро©, i подi©, i пригоди, що ©х зовсiм не
було, зда ться, iдуть i вже нiколи-нiколи не прийдуть. I нiколи я не
повернусь до сво©х арабесок, щоб мучити себе над кожною крапкою. I вже
нiколи не промчать фой рверки гiперболiзму крiзь темряву буденщини, i не
спалахне огнецвiт мо © фантазi©: на рiк бува тiльки одна нiч - на Iвана
Купала - коли в зачарованому колi жеврi жемчуг химерно© папоротi.
Мо©м арабескам - finis. Але я не тоскую. Я ще раз пiзнав силу
безсмертного слова, i воно перетворилось у менi. I з океану варiацiй я
випливаю, м'ятежний i радiсний, до нових невiдомих берегiв.
- О Марiям! Хiба не коштовнi крупинки золотих камчатських розсипин хочу
я вихопити з бурi емоцiональних вибухiв.
Мо©м арабескам - finis. Тодi Стерн, Гоголь, Дiккенс, Гофман, Свiфт
iдуть теж вiд мене, i вже маячать ©хнi романтичнi постатi, як голубi
дилiжанси на шляхах мо © безумно© подорожi.
Так сказав Теодор: це радiсть бунту проти логiки. Я такий же химерний,
як Сатурн у телескопi в хаосi планетарного руху. Я - щасливий, о Марiям!
Який орган так божественно звучить у кожному нервi мо © iстоти? Кому так.
спiвають славу?
Це тобi, мо син , вечiрн мiсто з легенд Шехерезади. Це ж з тобою я
розмовляв по заходi сонця, коли треба було найти слово.
- О Марiям! Ти - жiнка, й ти пiзна ш радiсть мо © пiснi про синiй
вечiрнiй город.
...Тихий вечiр. Синiй вечiрнiй город. Азiя. I я цього тут не бачу: нi
проституток, нi чорно© бiржi, нi старцiв, нi бруду, Я бачу: iдуть квакери
- не тi, XVII вiку, а цi, сповiдники свiтла, горожани щасливо© кра©ни. I я
вiрю, я безумно вiрю: це - не квадратура кола, це - iстина, що буде на
мо му сентиментальному серцi. I тодi в молитовнiй екстазi я дивлюся, як
мiльйони разiв дивився, в далекий димок на курган, де склика муедзин до
загiрно© Мекки.
Синiй вечiрнiй город. Азiя. I менi, Сатурновi, не божеству, що бiжить у
телескопi, коли темна зоряна нiч нависла над обсерваторi ю, менi радiсно
сказати, що тут увесь я: iз сво ю мукою, iз сво©м "знаю", iз сво©ми трьома
кiльцями: вiра, надiя, любов. Синiй вечiр. Синiй вечiрнiй город. Азiя.
- Але на сучаснiсть я дивлюсь крiзь призму легенд Шехерезади. Liberum
arbitrum. Для епохи великого ренесансу характерним буде тихий азiятський
город - без проституток, без чорно© бiржi, без бруду. I душевна
дисгармонiя буде тодi легенький вир пiд водяними лiлiями, коли човен без
весел несе не несе, а комишi стоять на кордонi зелених лукiв i
прислухаються.
Для епохи великого ренесансу буде характерним строката весна й плебе©в
Великдень. Тодi пiдуть тисячi горожан на площу м'ятежно© комуни, а потiм
пiдуть карнавалом на аеродром. I цей строкатий колiр б' менi в вiчi, мов
чiтка червона пляма, що вiд слова "ярмарок".
- О Марiям, я безмежно щасливий. Тiльки тепер не забрудню тво ©
родинки, що впала на тво слонове рамено.
Так сказав Теодор.
Тодi прийшла слава про синiй вечiрнiй город. Азiя. Тодi пiшли горожани
не в академiчнi колiзе©, де йшла нудота декадансу, де тисячi анемiчних
надломлених людей дивилися на бутафорiю минуло© епохи, а пiшли до цирку,
на футбольне поле, в спортивнi клуби. I були ще клуби дiлового будня i
клуби наук.
- ...Мат королю! Я вам готовий дати форою й ферзя, але й тодi я вийду
переможцем. Бо й великий маестро Капабланка не мiг перемогти модернiста
Ретi.
...Мо©м арабескам - finis. I тобi, син вечiрн мiсто, надхненно спiваю
славу. I йдуть, i пливуть квартали, а за ними трамва© й густий присмерк.
Сторожкий дзвiн. Бiгають огники - такi химернi, мов фiолетово-рожевi
лiхтарики в ресторанi японських куртизанок. Над площею м'ятежно© комуни
сто©ть прожектор i уперто розгляда строкатi вiтрини державних крамниць.
Iду. Раптом пада пiд ноги рiзнокольорова реклама, i я згадую чарiвний
лiхтар, що в забутiй школi мого дитинства демонстрував на стiнi картини.
Це - не кiно, це - примiтив, але я його нiколи не зрiвняю з кiно, бо тодi
була надзвичайна вразливiсть i таке миле й симпатичне дитинство.
Iду. Синiй вечiрнiй город. Азiя. Б' годинник. Iду.
...А за мною прожектор, трамвайнi лiхтарики, тротуарнi свiтловi плакати
й мiльйон iнших дрiбниць. I все це мчиться в химерному колi асоцiацiй i
пливе, мов Сатурн у телескопi, коли темна зоряна нiч нависла над
обсерваторi ю i все, що тут, на землi, загубилось у хаосi планетарного
руху i тiльки ледве-ледве блищить у свiдомостi.
...Iду. Синiй вечiрнiй город. Азiя. Б' годинник. Iду.
Я (РОМАНТИКА)
I
"Цвiтовi яблунi"
З далекого туману, з тихих озер загiрно© комуни шелестить шелест: то
йде Марiя. Я виходжу на безграннi поля, проходжу перевали i там, де
жеврiють кургани, похиляюсь на самотню пустельну скелю. Я дивлюсь в даль.-
Тодi дума за думою, як амазонянки, джигiтують навколо мене. Тодi все
пропада ... Та мнi вершники летять, ритмiчно похитуючись, до отрогiв, i
гасне день; бiжить у могилах дорога, а за нею - мовчазний степ... Я
одкидаю вi© i згадую... воiстину моя мати - втiлений прообраз тi ©
надзвичайно© Марi©, що сто©ть на гранях невiдомих вiкiв. Моя мати -
на©внiсть, тиха жура i добрiсть безмежна. (Це я добре пам'ятаю!). I мiй
неможливий бiль, i моя незносна мука теплiють у лампадi фанатизму перед
цим прекрасним печальним образом.
Мати каже, що я (©© м'ятежний син) зовсiм замучив себе... Тодi я беру
©© милу голову з нальотом срiблясто© сивини i тихо кладу на сво© груди...
За вiкном iшли росянi ранки i падали перламутри. Проходили неможливi днi.
В далi з темного лiсу брели подорожники й бiля синьо© криницi, де
розлетiлись дороги, де розбiйний хрест, зупинялись. То - молоде загiр'я.
- Але минають ночi, шелестять вечори бiля тополь, тополi вiдходять у
шосейну безвiсть, а за ними - лiта, роки i моя буйна юнiсть. Тодi днi
перед грозою. Там, за отрогами сизого боку, спалахують блискавицi i
накипають, i пiняться гори. Важкий душний грiм нiяк не прорветься з Iндi©,
зi сходу. I томиться природа в передгроззi. А втiм, за хмарним накипом
чути й iнший гул - ...глуха канонада. Насуваються двi грози.
- Тривога! - Мати каже, що вона поливала сьогоднi м'яту, м'ята вмира в
тузi. Мати каже: "Надходить гроза!" I я бачу: в ©© очах стоять двi
хрустальнi росинки. I
Атака за атакою. Шалено напирають ворожi полки. Тодi наша кавалерiя з
флангу, i йдуть фаланги iнсургентiв у контратаку, а гроза росте, i мо©
мислi - до неможливости натягнутий дрiт.
День i нiч я пропадаю в "чека".
Помешкання наше - фантастичний палац: це будинок розстрiляного
шляхтича. Химернi порть ри, древнi вiзерунки, портрети княжо© фамiлi©. Все
це дивиться на мене з усiх кiнцiв мойого випадкового кабiнету.
Десь апарат вiйськового телефону тягне свою печальну тривожну мелодiю,
що нагаду дальнiй вокзальний рiжок.
На розкiшнiй канапi сидить, пiдклавши пiд себе ноги, озбро ний татарин
i монотонне наспiву азiятське: "ала-ла-ла".
Я дивлюсь на портрети: князь хмурить брови, княгиня - надменна зневага,
княжата - в темрявi столiтнiх дубiв.
I в цiй надзвичайнiй суворостi я вiдчуваю весь древнiй свiт, всю
безсилу грандiознiсть i красу третьо© молодости минулих шляхетних лiт.
Це чiткий перламутр на бенкетi дико© голодно© кра©ни.
I я, зовсiм чужа людина, бандит - за одною термiнологi ю, iнсургент -
за другою, я просто i ясно дивлюсь на цi портрети i в мо©й душi нема й не
буде гнiву. I це зрозумiло:
- я - чекiст, але i людина.
Темно© ночi, коли за вiкном проходять мiськi вечори (ма ток злетiв на
гору й царить над мiстом), коли синi димки здiймаються над цегельнею й
обивателi, як мишi,- за пiдворiття, у канаре чний замок, темно© ночi в
мойому надзвичайному кабiнетi збираються мо© товаришi. Це новий синедрiон,
це чорний трибунал комуни.
Тодi з кожного закутка дивиться справжня й воiстину жахна смерть.
Обиватель:
- Тут засiда садизм!
Я:
- ...(мовчу).
На мiськiй баштi за перевалом тривожно дзвенить мiдь. То б' годинник.
З темного степу доноситься глуха канонада.
Мо© товаришi сидять за широким столом, що з чорного дерева. Тиша.
Тiльки дальнiй вокзальний рiжок телефонного апарату знов тягне свою
печальну, тривожну мелодiю. Зрiдка за вiкном проходять iнсургенти.
Мо©х товаришiв легко пiзнати:
доктор Тагабат,
Андрюша,
третiй - дегенерат (вiрний вартовий на чатах).
Чорний трибунал у повному складi.
Я:
- Увага! На порядку денному дiло крамаря iкс!
З давнiх поко©в виходять льока© i також, як i перед князями,
схиляються, чiтко дивляться на новий синедрiон i ставлять на стiл чай.
Потiм нечутно зникають по оксамиту килимiв у лабiринтах високих кiмнат.
Канделябр на двi свiчi тускло горить. Свiтлу не сила досягти навiть
чверти кабiнету. У височинi ледве манячить жирандоля. В городi - тьма. I
тут - тьма: електричну станцiю зiрвано. Доктор Тагабат розвалився на
широкiй канапi вдалi вiд канделябра, i я бачу тiльки бiлу лисину й надто
високий лоб. За ним iще далi в тьму - вiрний вартовий iз дегенеративною
будiвлею черепа. Менi видно лише його трохи безумнi очi, але я знаю:
- у дегенерата - низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й
приплюснутий нiс. Менi вiн завжди нагаду каторжника, i я думаю, що вiн не
раз мусiв стояти у вiддiлi кримiнально© хронiки.
Андрюша сидить праворуч мене з розгубленим обличчям i зрiдка тривожно
погляда на доктора. Я знаю, в чому справа.
Андрюшу, мого бiдного Андрюшу, призначив цей неможливий ревком сюди, в
"чека", проти його кволо© волi. I Андрюша, цей невеселий комунар, коли
треба енергiйно розписатись пiд темною постановою -
- "розстрiлять",
завше мнеться, завше розпису ться так:
не iм'я i прiзвище на суворому життьовому документi ставить, а зовсiм
незрозумiлий, зовсiм химерний, як хетейський i роглiф, хвостик.
Я:
- Дiло все. Докторе Тагабате, як ви гада те?
Доктор (динамiчно):
- Розстрiлять!
Андрюша трохи перелякано дивиться на Тагабата й мнеться. Нарештi,
тремтячи i непевним голосом, каже:
- Я з вами, докторе, не згодний.
- Ви зi мною не згоднi? - i грохот хриплого реготу покотився в темнi
княжi поко©.
Я цього реготу чекав. Так завше було. Але й на цей раз здригаюсь i менi
зда ться, що я йду в холодну трясовину. Прудкiсть мо © мислi доходить
кульмiнацiй.
I в той же момент раптом передi мною пiдводиться образ мо © матерi...
- ..."Розстрiлять"???
I мати тихо, зажурено дивиться на мене.
...Знову на далекiй мiськiй баштi за перевалом дзвенить мiдь: то б'
годинник. Пiвнiчна тьма. В шляхетний дiм ледве доноситься глуха канонада.
Передають у телефон: нашi пiшли в контратаку. За порть рою в скляних
дверях сто©ть заграва: то за дальнiми кучугурами горять села, горять степи
й виють на пожар собаки по закутках мiських пiдворiть. В городi тиша й
мовчазний передзвiн серць.
....Доктор Тагабат нажав кнопку.
Тодi льокай приносить на пiдносi старi вина. Потiм льокай iде, i тануть
його кроки, вiддаляються по леопардових мiхах.
Я дивлюсь на канделябр, але мiй погляд мимоволi скрада ться туди, де
сидить доктор Тагабат i вартовий. В ©хнiх руках пляшки з вином, i вони
його п'ють пожадливо, хижо.
Я думаю "так треба".
Але Андрюша нервово переходить iз мiсця на мiсце i все порива ться щось
сказати. Я знаю, що вiн дума : вiн хоче сказати, що так нечесно, що так
комунари не роблять, що це - бакханалiя i.т. д. i т. п.
Ах, який вiн чудний, цей комунар Андрюша!
Але, коли доктор Тагабат кинув на оксамитовий килим порожню пляшку й
чiтко написав сво прiзвище пiд постановою -
- "розстрiлять",-
мене раптово взяла розпука. Цей доктор iз широким лобом i бiлою
лисиною, з холодним розумом i з каменем замiсть серця,- це ж вiн i мiй
безвихiдний хазя©н, мiй .звiрячий iнстинкт. I я, главковерх , чорного
трибуналу комуни,- нiкчема в його руках, яка вiддалася на волю хижо©
стихi©.
"Але який вихiд?"
- Який вихiд?? - I я не бачив виходу.
Тодi проноситься передi мною темна iсторiя цивiлiзацi©, i бредуть
народи, i вiки, i сам час...
- Але я не бачив виходуi
Воiстину правда була за доктором Тагабатом.
...Андрюша поспiшно робив свiй хвостик пiд постановою, а дегенерат,
смакуючи, вдивлявся в лiтери.
Я подумав: "коли доктор - злий генiй, зла моя воля, тодi дегенерат
палач iз гiльйотини".
Але я подумав:
- Ах, яка нiсенiтниця! Хiба вiн палач? Це ж йому, цьому вартовому
чорного трибуналу комуни, в моменти великого напруження я складав гiмни.
I тодi вiдходила, удалялась од мене моя мати - прообраз загiрно© Марi©,
i застигала, у тьмi чекаючи.
...Свiчi танули.
Суворi постатi князя й княгинi пропадали в синiм туманi цигаркового
диму.
...До розстрiлу присуджено,
- шiсть!
Досить! На цю нiч досить!
Татарин знову тягне сво азiятське: "ала-ла-ла". Я дивлюся на порть ру,
на заграву в скляних дверях.- Андрюша вже зник. Тагабат i вартовий п'ють
старi вина. Я перекидаю через плече мавзер i виходжу з княжого дому. Я йду
по пустельних мовчазних вулицях обложеного мiста.
Город мертвий. Обивателi знають, що нас за три-чотири днi не буде, що
даремнi нашi контратаки: скоро зариплять нашi тачанки в далекий сiверкий
край. Город прича©вся. Тьма.
Темним волохатим силуетом сто©ть на сходi княжий ма ток, тепер - чорний
трибунал комуни.
Я повертаюсь i дивлюсь туди, i тодi раптом згадую, що шiсть на мо©й
совiстi.
...Шiсть на мо©й совiстi?
Нi, це неправда. Шiсть сотень,
шiсть тисяч, шiсть мiльйонiв -
тьма на мо©й совiстi!!!
- Тьма?
I я здавлюю голову.
...Але знову передi мною проноситься темна iсторiя цивiлiзацi©, i
бредуть народи, i вiки, i сам час...
Тодi я, знеможений, похиляюсь на паркан, становлюся на колiна й жагуче
благословляю той момент, коли я зустрiвся з доктором Тагабатом i вартовим
iз дегенеративною будiвлею черепа. Потiм повертаюсь i молитовне дивлюся на
схiдний волохатий силует.
...Я гублюсь у переулках. I нарештi виходжу до самотнього домика, де
живе моя мати. У дворi пахне м'ятою. За сара м палахкотять блискавицi й
чути гуркiт задушеного грому.
Тьма!
Я йду в кiмнату, знiмаю мавзера й запалюю свiчу.
...Ти спиш?
Але мати не спала.
Вона пiдходить до мене, бере мо стомлене обличчя в сво© сухi старечi
долонi й схиля свою голову на мо© груди. Вона знову каже, що я, ©©
м'ятежний син, зовсiм замучив себе.
I я чую на сво©х руках ©© хрустальнi росинки.
Я:
- Ах, як я втомився, мамо!
Вона пiдводить мене до свiчi й дивиться на мо зморене обличчя. Потiм
становиться бiля тускло© лампади й зажурено дивиться на образ Марi©.- Я
знаю: моя мати i завтра пiде в манастир: ©й незноснi нашi тривоги й хиже
навколо.
Але тут же, дiйшовши до лiжка, здригнув:
- Хиже навколо? Хiба мати смi думати так? Так думають тiльки
версальцi!
I тодi, збентежений, запевняю себе, що це неправда, що нiяко© матерi
нема передi мною, що це не бiльше, як фантом.
- Фантом? - знову здригнув я.
Нi, саме це - неправда! Тут, у тихiй кiмнатi, моя мати не фантом, а
частина мого власного злочинного "я", якому я даю волю. Тут, у глухому
закутку, на краю города, я ховаю вiд гiльйотини один кiнець сво © душi.
I тодi в твариннiй екстазi я заплющую очi i, як самець напровеснi,
захлинаюсь i шепочу.
- Кому потрiбно знати деталi мо©х переживань? Я справжнiй комунар. Хто
посмi сказати iнакше? Невже я не маю права вiдпочити одну хвилину?
Тускло горить лампада перед образом Марi©. Перед лампадою, як
рiзьблення, сто©ть моя зажурна мати. Але я вже нiчого не думаю. Мою голову
гладить тихий голубий сон.
II
...Нашi назад: з позицi© на позицiю: на фронтi - панiка, в тилу -
панiка. Мiй батальйон напоготовi. За два днi я й сам кинусь у гарматний
гул. Мiй батальон на пiдбiр: це юнi фанатики комуни.
Але зараз я не менше потрiбний тут. Я знаю, що таке тил, коли ворог пiд
стiнами города. Цi мутнi чутки ширяться з кожним днем i, як змi©,
розповзлись по вулицях. Цi чутки мутять уже гарнiзоннi роти.
Менi доносять:
- Iдуть глухi нарiкання.
- Може спалахнути бунт.
Так! Так! Я знаю: може спалахнути бунт, i мо© вiрнi агенти ширяють по
заулках, i вже нiкуди вмiщати цей винний i майже невинний обивательський
хлам.
...А канонада все ближче й ближче. Частiш гонцi з фронту. Хмарами
збира ться пил i сто©ть над городом, покриваючи мутне вогняне сонце.
Зрiдка палахкотять блискавицi. Тягнуться обози, кричать тривожно паровики,
проносяться кавалеристи.
Тiльки бiля чорного трибуналу комуни сто©ть гнiтюча мовчазнiсть.
Так:
будуть сотнi розстрiлiв, i я остаточно збиваюся з нiг!
Так:
вже чують версальцi, як у гулкiй i мертвiй тишi княжого ма тку над
городом спалахують чiткi й короткi пострiли; версальцi знають:
-_ Штаб Духонiна!
...А ранки цвiтуть перламутром i падають вранiшнi зорi в туман
дальнього бору.
...А глуха канонада росте.
Росте передгроззя: скоро буде гроза.
...Я входжу в княжий ма ток.
Доктор Тагабат i вартовий п'ють вино. Андрюша похмурий сидить у кутку.
Потiм Андрюша пiдходить до мене й на©вно печально каже:
- Слухай, друже! Одпусти мене!
Я:
- Куди?
Андрюша:
- На фронт. Я бiльше не можу тут.
Ага! Вiн бiльше не може! I в менi раптом спалахнула злiсть. Нарештi
прорвалось. Я довго стримував себе.- Вiн хоче на фронт? Вiн хоче подалi
вiд цього чорного брудного дiла? Вiн хоче витерти руки й бути невинним, як
голуб? Вiн менi вiдда "сво право" купатися в калюжах крови?
Тодi я кричу:
- Ви забува тесь! Чу те?.. Коли ви ще раз скажете про це, я вас негайно
розстрiляю.
Доктор Тагабат динамiчно:
- Так його! так його! - i покотив регiт по пустельних лабiринтах княжих
кiмнат.- Так його! так його!
Андрюша знiтився, зблiд i вийшов iз кабiнету.
Доктор сказав:
- Точка! Я вiдпочину! Працюй ще ти!
Я:
- Хто на черзi?
- Дiло N 282.
Я:
- Ведiть.
Вартовий мовчки, мов автомат, вийшов iз кiмнати.
(Так, це був незамiнимий вартовий: не тiльки Андрюша - i ми грiшили: я
й доктор. Ми часто ухилялися доглядати розстрiли. Але вiн, цей дегенерат,
завше був солдатом революцi©, i тiльки тодi йшов з поля, коли танули димки
й закопували розстрiляних).
...Порть ра роздвинулась, i в мiй кабiнет увiйшло дво : женщина в
траурi й мужчина в пенсне. Вони були остаточно наляканi обстановкою:
аристократична розкiш, княжi портрети й розгардiяш - порожнi пляшки,
револьвери й синiй цигарковий дим.
Я:
- Ваша фамiлiя?
Зет!
- Ваша фамiлiя?
- Iгрек!
Мужчина зiбрав тонкi зблiдлi губи i впав у безпардонно-плаксивий тон:
вiн просив милости. Женщина втирала платком очi.
Я:
- Де вас забрали?
- Там-то!
- За що вас забрали?
- За те-то!
Ага, у вас було зiбрання! Якi можуть бути зiбрання в такий тривожний
час уночi на приватнiй квартирi?
Ага, ви теософи! Шука те правди!.. Ново©? Так! Так!.. Хто ж це?..
Христос?.. Нi?.. Iнший спаситель свiту?.. Так! Вас не задовольня нi
Конфуцiй, нi Лаотсе, нi Будда, нi Магомет, нi сам чорт!.. Ага, розумiю:
треба заповнити порожн мiсце...
Я:
- Так по-вашому, значить, назрiв час приходу Месi©?
Мужчина й женщина:
- Так!
Я:
- Ви гада те, що цей психологiчний кризис треба спостерiгати i в
вропi, i в Азi©, i по всiх частинах свiту?
Мужчина й женщина:
- Так!
Я:
- Так якого ж ви чорта, мать вашу перетак, не зробите цього Месiю з
"чека"?
Женщина заплакала. Мужчина ще бiльше зблiд. Суворi портрети князя й
княгинi похмуро дивились iз стiн. Доносилась канонада й тривожнi гудки з
вокзалу. Ворожий панцерник насiда на нашi станцi© - передають у телефон.
З города долiта гамiр: грохотали по мостовiй тачанки.
...Мужчина впав на колiна й просив милости. Я з силою штовхнув його
ногою - i вiн розкинувся горiлиць.
Женщина приложила траур до скронi i в розпуцi похилилася на стiл.
Женщина сказала глухо й мертво:
- Слухайте, я мати трьох дiтей!..
Я:
- Розстрiлять!
Вмить пiдскочив вартовий, i через пiвхвилини в кабiнетi нiкого не було.
Тодi я пiдiйшов до столу, налив iз графина вина й залпом випив. Потiм
положив на холодне чоло руку й сказав:
- Далi!
Увiйшов дегенерат. Вiн радить менi одложити дiла й розiбрати
позачергову справу:
- Тiльки-но привели з города нову групу версальцiв, зда ться, всi
черницi, вони на ринку вели одверту агiтацiю проти комуни.
Я входив у роль. Туман стояв перед очима, i я був у тiм станi, який
можна квалiфiкувати, як надзвичайний екстаз.
Я гадаю, що в такiм станi фанатики йшли на священну вiйну.
Я пiдiйшов до вiкна й сказав:
- Ведiть!
...В кабiнет увалився цiлий натовп черниць. Я цього не бачив, але я це
вiдчував. Я дивився на город. Вечорiло - Я довго не повертався, я
смакував: всiх ©х через двi години не буде! - Вечорiло.- I знову
передгрозовi блискавицi рiзали кра вид. На дальному обрi© за цегельнею
пiдводились димки. Версальцi насiдали люто й яро - це передають у телефон.
На пустельних трактах зрiдка виростають обози й поспiшно вiдступають на
пiвнiч. В степу стоять, як дальнi богатирi, кавалерiйськi сторожовi
загони.
Тривога.
В городi крамницi забитi. Город мертвий i йде в дику середньовiчну
даль. На небi виростають зорi й поливають на землю зелене болотяне свiтло.
Потiм гаснуть, пропадають.
Але менi треба спiшити! За мо ю спиною група черниць! Ну да, менi треба
спiшити: в пiдвалi битком набито. Я рiшуче повертаюсь i хочу сказати
безвихiдне:
- Роз-стрi-лять!
але я повертаюсь i бачу - прямо передi мною сто©ть моя мати, моя
печальна мати з очима Марi©.
Я в тривозi метнувся вбiк: що це - галюцинацiя? Я в тривозi метнувся
вбiк i скрикнув:
- Ти?
I чую з натовпу женщин зажурне:
- Сину! мiй м'ятежний сину!
Я почуваю, що от-от упаду. Менi дурно, я схопився рукою за крiсло й
похилився.
Але в той же момент регiт грохотом покотився, бухнувся об стелю й
пропав. То доктор Тагабат:
- "Мамо"?! Ах ти, чортова кукло! Сiсi захотiв? "Мамо"?!! Я вмить
опам'ятався й схопився рукою за мавзер. '
- Чорт! - i кинувся на доктора.
Але той холодно подивився на мене й сказав:
- Ну, ну, тихше, зраднику комуни! Зумiй розправитись i з "мамою" (вiн
пiдкреслив "з мамою"), як умiв розправлятися з iншими.
I мовчки одiйшов.
...Я остовпiв. Блiдий, майже мертвий, стояв перед мовчазним натовпом
черниць iз розгубленими очима, як зацькований вовк (Це ,я бачив у
гiгантське трюмо, що висiло напроти).
Так! - схопили нарештi й другий кiнець мо © душi! Вже не пiду я на край
города злочинне ховати себе. I тепер я маю одно тiльки право:
- нiкому, нiколи й нiчого не говорити, як розкололось мо власне "я".
I я голови не загубив.
Мислi рiзали мiй мозок. Що я мушу робити? Невже я, солдат революцi©,
схиблю в цей вiдповiдальний момент? Невже я покину чати й ганебно зраджу
комуну?
...Я здавив щелепи, похмуро подивився на матiр i сказав рiзко:
- Всiх у пiдвал. Я зараз буду тут.
Але не встиг я цього промовити, як знову кабiнет задрижав од реготу.
Тодi я повернувся до доктора й кинув чiтко:
- Докторе Тагабат! Ви, очевидно, забули, з ким ма те дiло? Чи не хочете
й ви в штаб Духонiна... з цi ю сволоччю! - я махнув рукою в бiк, де стояла
моя мати, i мовчки вийшов iз кабiнету.
...Я за собою нiчого не почув.
...Вiд ма тку я пiшов, мов п'яний, в нiкуди по сутiнках передгрозового