Хвильовий М.. Синi етюди

- Та як же: все таки слабода...
Савко скрушно похитав головою:
- Мало тобi слабоди!.. Пiд ким ти сидиш: пiд королем чи нi? Ну?
- Звiсно, що нi.
- Отож-бо й . Бандити ви гарнi, як на вас подивишся.
Останнi четверо мiлiцiонерiв пахтiли цигарками i мовчки оглядали
гущавину. Сизий дим махорки хмаркою стояв над отрядом, а потiм струмками
розходився за вiтами, за зеленню.
...Пiд'©жджали до Солонського Яру.
Дорiжка веде прямо в село, а треба за©хати з iншого боку.
Пустили конi в гущавину, й зашумiв, затрiщав лiс.
Загiнчани потикали обличчя в арчики, а конi легко хропли й уперто
продирались до рiжi.
Сонце давно вже гримало над лiсом, але тут його не було.
Ту© нiколи не було сонця й завжди стояла тiнь.
...Порiшили: коли ви©дуть на рiжу, гайда на Голохватський край (це
квартал у Солонськiм Яру).
Гвинтiвки приготовили, але без наказу голови не стрiляти.
Iще продирались, i нарештi крiзь гущавину прорiзалися стьожки свiтла.
Нарештi загiн вискочив на рiжу.
...Загавкали собаки. По ярку забiгали постатi.
- Стiй! Куди бiжиш? Стiй!
Голоси запнчан метушились у зеленi, i з усiх кiнцiв одкликались луни.
Савко скрикнув:
- Стрiляй у повiтря!
Бухнувся випал над Солонським Яром, i раптом село стало мертве.
Пiд'©хали до голохватських будiвель.
- Дома хазя©?
Виходили баби, перелякано дивились на загiнчан, але, впiзнавши
млинкiвських хлопцiв, сплескували руками.
- А щоб вам нi дна, нi покришки. Як же ви налякали. А ми подумали -i
справдi комунiя наскочила.
Савко суворо подивився i спитав:
- Де ваш предсiдатель?
- Та староста ж!
- Так би ви й казали... Марфо! Ану-бо поклич голову.
Незабаром прийшов голова. До нього:
- Де тво© голохвастiвцi? З у©зду прийшов наказ заарештувати ©х.
Усмiха ться:
- Де ж я ©х вiзьму... Господи! Лiси ж такi, слава тобi, Микола
угоднику, не маленькi - де сховатися.
А потiм заморгав пiдслiпуватим оком:
- Пожди, Савко, я, мабуть, пiду дiстану чогось. Як же так: гостi
при©хали, треба ж таки пiдправитись.
Савко рiшуче одрiзав:
- Нiкоторого гвоздя! Спольняй, що требують.
Рудий мiлiцiонер досадливе почухав потилицю:
- Слиш, Савко, а могорич i не помiшав би, ©й-богу!
Але млинкiвський голова нiчого не слухав. Наказав сво©м хлопцям
вибирати з голохвастiвських скринь шмаття, а "старостi" наказав негайно
подати пiдводу.
Зарепетували, заскиглили баби; заметушився "староста".
Зашумiв Солонський Яр.
У кожнiй хатi розчинено скриню й повибирано з не© одiж на пiдводу. А
вiд'©жджаючи, Савко пообiцяв ще й спалити все голохвас-тiвське кубло, коли
острожники не з'являться доброхiтно в Млинки.
Скоро загiн iз пiдводою зник у лiсi, i до хатiв посунулись чоловiчi
постатi. I довго чути було грiзний гомiн у Солонськiм Яру.

III

У Млинках гомонiв базар. Декiлька осiлих тутешнiх циганчат сiпали коней
за хвости й вигукували, як двiстi лiт тому.
Бiгали, лопотiли перекупки.
А бiля блискучих гiр горшкiв стояли поважнi гончарi Полтавщини.
Савко й рудий мiлiцiонер носили по базару шмаття, що забрали в
Солонськiм Яру, i викрикували:
- Люди добрi, пiзнавайте сво добро!
Пiдходили, лапали одiж, хитали головами, але нiхто не ризикував пiзнати
сво .
В натовп падало бiле сонце, й пахло сливами й яблуками. Пахло ще
кiнським потом, i мукали покiрнi корови.
...До Савка пiдiйшов низенький чоловiк в обiдранiй свитинi. Обличчя
йому стягнуло зморшками, i здавалося, що вiн плаче.
Полапав зелену хустку, погладив ©© нiжно й ледве чутно промовив:
- Конешно, Дуньчина... Дуньки мо ©... Але раптом зник кудись: впiрнув у
натовп. Тiльки бiля "потребiлки" вiн пiдiйшов знову до Савка й тоненько,
нiби горох розсипав, запитав:
- А що, Савко, чи не чути, довго ще вiйна буде?
А потiм ще полапав зелену хустку й зiдхнув про себе:
- Конешно, Дуньчина...
...Мекають вiвцi. Через базар пройшла отара, i пил сховав сонце. Десь
викрикують щiтники й бiжить гул за вигiн, де стоять забитi панськi
будiвлi.
- Люди добрi, пiзнавайте сво добро.
...Але не бачите Савко, що за ним стежать солончани; злосливо, лукаво
дивляться на нього. А коли поверта ться до них, вони показують йому спину,
а по спинi бiсового батька пiзна ш.
Рудий мiлiцiонер виблиску червоним носом, i вiд нього далеко несеться
дух самогону.
Iще з годину походили - нiхто не призна ...
- Що за напасть!
Пiшли у волосну Раду, зложили солончанське шмаття бiля шафи.
...В Радi повно народу.
Зайшло декiлька чоловiка в кiмнату голови:
- Не так ви робите, Савка, не слiд його виносити на базар.
- Чому це?
Пiдiйшов до Савка Онищенко, з комнезаму, на вухо каже:
- Тут вони.
- Хто це?
- Та солончани ж, голохвастiвцi.
Вдарив себе Савко по потилицi:
- Так он воно чого нiхто не визна !
Покликав рудого мiлiцiонера:
- Зараз збери хлопцiв, треба оточити, голохвастiвцi тут.
Похитав головою рудий:
- Де там ©х тепер найдеш... Давайте, мабуть, удвох.
Нiколи Савковi базiкати, схопив гвинтiвку й побiг. Ходить повз
гончарiв, нiби горщики уважно розгляда , а сам оком уп'явся в натовп.
Гра сонце в горщиках, i весело виблискують тори гончарського добра.
А голохвастiвцi, мабуть, запримiтили щось недобре - до коней пiшли.
Нарештi Савко побачив ©х. Кинувся у натовп.
Але вже було пiзно: тiльки пил закурив до вiтрякiв, що на полтавський
лiс.
- Гай, держи!
Савко нацiлився й вистрiлив.
Галас! Галас! Галас!
Але голохвастiвськi конi зникли вже за вiтряками.
Кинувся Савко до волости, скочив на кобилу, покликав рудого мiлiцiонера
- й гайда за солончанами.
...Затривожився базар, гончарi заходились складати горщики на вози,
циганчата потягли за хвости коней, посунули люди до дворiв.
Тiльки щiтники уважно розглядали свiй крам у скриньках i ще закликали
до себе наляканий нарiд.
Десь кричала перекупка:
- Куди ти потягнув, харцизяко! Людоньки добрi, держiть злодiя!

IV

...Темна наша батькiвщина. Розбiглась по жовтих кварталах чорнозему й
зойка росою на обнiжках сво©х золотих ланiв. Блука вона за вiтряками й
нiяк не найде веселого шляху.
...Болить наше мiльйонове серце, i хочемо запалити ©й груди сво©м
комунiстичним сяйвом... Темна наша батькiвщина...
...Змиленi конi зупинилися на узлiссi. Сказав Савко:
- Втекли!
В рудого мiлiцiонера од скаженого бiгу нiс був. мов та цибуля.
Втирав хусткою пiт.
- Повернемо, мабуть, додому, чи що?
- Нi! Гайда на Солонський Яр.
- Та чого ж ми по©демо?
- А того, що треба видивитись, осточортiли вже.
Рудий казав, що небезпечно удвох в таке кубло телiпатися. Але Савко був
упертий.
По©хали. За пiвверстви зупинились, позлазили з коней i з гущавини
оглядали Солонський Яр. Савко сподiвався, що бiля дворiв буде метушня, але
по вуличках нiкого не видно було: i яр, i лiс, i село - усе ховалося в
зеленiй тишi.
Так перебули, мабуть, з пiвгодини. Потiм Савко казав пере©хати на
другий край, що поринув у дубняку, куди не добиралося око.
Коли посiдали на конi, в лiс зайшов уже вечiр, i знову гостро пахло
молодняком. Зiрвався за ць i залопотiв по листях.
(...Темна наша батькiвщина, i темнi в нiй лiси. Тягнуться вони на
Полтавщинi мовчазно на захiд, на пiвдень).
...Казав мiлiцiонер:
- А може б, помирилися... Слиш, Савко?
- Нiззя...
- А то, ©й-богу, могорич запили б...
Савко гостро дивився в гущавину.
Сонце, мабуть, упливло за обрiй, i в лiсi ходив уже важкий присмерк.
Коли знову з'©хали на стежку, що веде на Млинки, Савко раптом схопив
рукою гвинтiвку. Але в цей момент гримнув випал, i далеко пiшла грiзна
луна.
Конi рвонулись i кинулися з лiсу.
Засвистiв вiтер.
Гримнув ще один випал, i зашумiв лiс вiд цокоту копит: за млинчанами
летiла погоня з голохвастiвцiв.
Рудий мiлiцiонер зупинив коня:
- Братцi, не бийте!
Але Савко розумiв, що йому милостй не буде. Як божевiльний, гнав вiн
свою кобилу на Млинки.
- Цок! Цок! Цок!
Iще далеко позаду солончани, але Савковi треба бiгти до вiтрякiв, поки
острожники не вискочать iз лiсу.
- Цок! Цок! Цок!
Свистить вiтер у вухах. Гнiда кобила запiзнилась, важко диха на
дерева... (Невже навздоженуть?)
...Свистить вiтер.
...Нарештi Савко вискочив у поле.
На заходi жеврiло (конало) небо. Десь горiли бур'яни пiд огнем
польового повiтря. Поле горiло бур'янами.
Знову гримнув випал - то вискочила на узлiсся ватага солончан.
Савчина кобила пролетiла ще декiлька крокiв i гепнулась на землю.
Захропла.
Савко залiг за кiнський тулуб i почав одстрiлюватись.
Ватага зупинилася.
Але то був один момент: одразу ж солончани пiшли в обхiд.
Тодi Савко рачки полiз до Млинкiв.
Бiля вiтрякiв вiн випустив останню кулю й кинувся до першо© хати.
Ускочивши у двiр, вiн залiз пiд комору...
...Скоро в дворi були й солончани.
...Млинки наче вимерли, тiльки собаки завзято гавкали по дворах.
Зачувши пострiли, млинчани поховались по хатах, не виходили.
Голохвастiвцi витягли з хати хазя©на:
- Кажи, де вiн? Ти ж бачив, куди вiн сховався? '
- Та я ж... ©й-богу... Свиснув чмiлем у повiтря нагай.
Хазя©н заплакав i вказав на комору.
Заревли солончани, оточили будiвлю.
Гей, ти! Чого перелякався - вилазь!
I наставили пiд комору одрiзи.
...Савко мовчки вилiз, подивився навкруги себе й похилив голову.
Зловтiшними огняницями горiли в голохвастiвцiв очi.
Пiдiйшли до Савка, мовчки роздягли його й голого повели в поле.
Iшов по дорозi Савко й тупо дивився на полтавський лiс.
...Млинки мовчали.
...За вiтряками голохвастiвцi зупинились;
- Хлопцi! В кого гострiший нiж? Виймай!
...А потiм дво одiйшли вбiк, пiдiйшли до хати й пустили два червонi
пiвнi.
...На далеких гонах горiли огнем сухого повiтря запашнi бур'яни.
Пiднявся вiтер. Зашумiли Млинки. Забили в розбитi дзвони. Загаласували
вулицi.
- Рятуйте! Рятуйте!
...А глибоко© ночi iз злизаного пожаром краю посунулись натовпи людей
до голохвастiвцiв.
...Тi © ж ночi величезна заграва пожежi стояла над Солонським Яром.
I знову на далеких гонах горiли огнем сухого повiтря запашнi бур'яни, i
гостро пахло дубовим молодняком.



СИЛУЕТИ

Дядя Варфоломiй прийшов на далеку закутну станцiю в ортечека (там був
знайомий, теж далекий, але вiн робив посадку поза чергою) й чекав на
потяг. На станцi© було порожньо, майже нiкого: двi-три фiгури в постолах,
i було прокисло. В залi першо©-друго© класи буфет: двi-три сосиски,
три-чотири булки. Ще в кiмнатi ортечека шипiв блiдо-зелений самовар, з
нього й подавали чай випадковим подорожникам, що випадково застряли на
закинутiй станцi©. I от станцiю так далеко закинуло, що тiльки скажеш -
"дивно!". Навiть повiтовий город (маячить вiдци). прокида ться,
насторожився, а тут i досi в "мужськiй уборнiй" лежить огризок сосиски й
ручка вiд кулемета "Махim". Але саме ця-то станцiя й ворушила сво ю
приступнiстю почуття рiшучого задоволення. Тому: тут було тихо, радiсно,
лише зрiдка сторож Матвiй збентежить спокiй перону рiзкими дзвонами на
повiстку. Потiм удари одлунають - i знову тихо. Дядя Варфоломiй вийняв з
кишенi телеграму й перечитав ©© ще раз. Стефан писав так: " д ь т е. З г
о д н и й". Це значить, Стефан поведе наступ на Веронiку. I слiд: на то
вiн i брат. Не можна ж ©© залишити в такiм становищi. I тут же дядя
Варфоломiй подумав: "Чудово! Божественно! При©де - курочок розведе!" А
потiм ще подумав (по традицi©: "хто не був молодий, той не був дурень"):
"А лiта вгамують, навчать. Ох-о-хо! Су та житт йська".
Нарештi потяг подали. Тодi Варфоломiй забрав клунок i вийшов з далеким
знайомим з ортечека. Звичайно, на дорогу (вшиву, коли вiтер рветься в
щiлини, а пiчки ще нема; коли придавлять так, що тiльки охнеш; коли
одноманiтний стук колiс заколиса й присниться все, що пройшло, що
вiдходить - i жах, i грюк, i чорт зна що), за таку дорогу остаточно
розболиться тiло. Потяг летить за гори, за лiси, на пiвнiч. Дядя
Варфоломiй дрiма . I сниться йому це:
...Стефан. Дема. Веронiка. Веронiка кричить. Веронiка в кучеряшках (в
каштанових, як каштан) i так нагаду строкатий плакат, нiби вiн висить на
перших громах повстання.
"...Ну добре! Коли тобi так плакатне, що ти забула, не хочеш знати
родину, то..."
...Дядя Варфоломiй хвилю ться:
-...Добре. Добре. Так. Так. I кiнчай, будь ласка, скорiш. Дай i менi
сказати.
Замовкла.
-...А тепер я тобi скажу. При©жджа в наш город, провiнцiальний, так
сказать... Ми ж люди темнi, провiнцiальнi, так сказать (iронiя) ...
При©жджа , скажемо, ваш ячейкiвський губернiяльний секретар i кричить на
всю горлянку:
"Што тут розв шалi разних Мазепов да Коцюбiнскiх!" I що ти йому на це
скажеш? Ну?
Тодi Веронiка кричить, що Коцюбинський - син Михайла - живе у Вiднi й
бiльшовик, i, як резонно замiча Стефан, Веронiка нiчого не доказу .
Дядя Варфоломiй трiумфу .
I розказу ще про другого, "онi, так сказать" -
- Про хал дв стi вьорст по Укра©н i не нашол мови, но зато, правда,
нашол укра©нскi настро нiя.
- Ага! Ага!
Дядя Варфоломiй ще трiумфу . А на мольберт прорвалось анемiчне промiння
й тускло пiшло до дверей. З вулицi запахло бензолом. Стефан збира книги:
чверть години на лекцiю. Дема надхненно дивиться на небо, вiдкiля
прорвалось сонце.
Стефан сказав:
- I все-таки я за Веронiку.
Дядя Варфоломiй розмаху руками. Пода ться корпусом:
- О, безумовно! Як же: рука руку ми . Тодi Стефан ще каже:
- Ви, дядю, вчитель гiмназi©, i я уявляю, що вашi учнi - мабуть,
безпросвiтна тупiсть. Ви не ображайтесь, бо я звик агiтувати в фабричнiй
авдиторi©. Невже й вам казати, що треба дивитись глибше на речi? Хоч би
посоромились цього ж Коцюбинського. Як ви зна те: який обсяг мiж вашим
полiтиканством i автором "Вiн iде"?
Дядя Варфоломiй хвилю ться:
- Софiстика! Софiстика!
А Христина, що випадково зайшла сюди, каже:
- А ти б чого хотiв?
- Як чого?
- Якого хвiстика?
Христина сива бабуся й мудрих слiв не розумi .
Тодi, звичайно, трiумфу Веронiка. Дядя Варфоломiй розмаху руками i -
- бац!
- побiг на вокзал, не попрощавшись, на дачний потяг, щоб знову на
закинуту станцiю, в ортечека й випити там з далеким знайомим чаю, а потiм
уже додому, на заняття.
...I знову кiмната. Десь проходять вiтри, десь стоять пругкi снiги. I
от раптом за вiкном димить туман. На сивiм фонi в iмлi маячить постать. Це
Дема. Дема сто©ть бiля мольберта i з мукою дивиться на лiнi©. Вiн каже:
"Коли я нарештi напишу картину?.." А далi йде мiська нiч, десь тривожно
б' ться калатушка нiчного сторожа. Потiм калатушка змовкла. Iде свiтанок
анемiчний, матовий, зажурний. Дема сто©ть бiля вiкна, здавивши голову, пiд
очима лежать синицi, i погляд його блука . Дядя Варфоломiй спитав:
"Стефане, чи не збожеволiв вiн?" А Дема пiдiйшов i написав:
"Мане, факел, фарес..."
Десь закричала Веронiка.
Дядя Варфоломiй прокинувся.
Чорт зна що лiзе в голову! Це ж було так давно! Хiба Веронiка та? Дядя
Варфоломiй каже тихо, ледве чути: "I слава Богу!.. Потяг мчить". У дядi
Варфоломiя одна радiсть: сестричi, i вiн давно вже хова теплу надiю, що
змовкне нарештi дзвiн шабель: тодi засвiтить хтось сво©м смiхом у цiм
домi, що на Тарасовiй вулицi, вище вiд гiмназi©, в тихiм повiтовiм
мiстi... Чудово! Божественно: в кiмнатi музика - це спiва тиша сво© тихi
мелодi©, за дверима садок i пищить птичка "чик-чирик! чик-чирик!
чик-чирик!". А хтось каже: - Дя-адя! - нарозпiв, i тьохка солов' м серце.
Дядя Варфоломiй ще раз згадав телеграму. Ще раз вийняв ©© з кишенi,
полапав пальцями в темрявi вагона й зiдхнув з полегкiстю.
...Потяг мчав на пiвнiч. Стукали одноманiтно колеса. Знову дрiмалось.
Тра-та-та-та... Тра-та-та-та... I тут смердiло прокисло, а вiтер рвався в
щiлини.
...I сниться все, що пройшло, вiдходить - i жах, i грюк, i чорт зна
що.
...Потяг мчав на пiвнiч.
Дядя Варфоломiй при©хав. На порозi стрiча Стефан. Дема спить, хропить.
Посерединi мольберт i розкиданi пензлi. Дядя Варфоломiй каже:
- Нарештi. От дорiжка!
Стефан дивиться крiзь синi окуляри тихими, розумними, як воленя, очима
й мовчки розв'язу клунок. Дядя Варфоломiй спитав:
- Ну, як дiла?
- Нiчого.
- Добре. I ми нiчого, живемо - хлiб жу мо. "Красную Ниву" виписую. сть
i вiршики, i "технiка" - все як полага ться. А то iнодi пiсля обiду
полiтичний огляд прослуха ш, i недорого, i гарно, i промовцi приличнi.
...Вузлик розв'язаний. Пахне свiжим хлiбом, ще чимось смачним,
солодким. Стефан каже, що це дуже до речi, бо якраз вийшли продукти й живе
з Демою на сухарях.
-...Як же Веронiка? Часто бува в тебе?
- Два тижнi не бачились.
- Два тижнi?
- Так, i не знаю де, бо жила ранiш за раднаргоспом, а тепер треба
шукати...
Дядя Варфоломiй перебива :
- Так ти з нею досi не говорив???
- Нi.
- Нехороше. А виклика ш телеграмою.
- Я написав тiльки про згоду...
- Нехорошо.
Дядя Варфоломiй ма вигляд остаточно ображеного, i це для того:
завоювати Стефана. А в душi вiн зовсiм не ображений. В його душi спiвають
зараз олесiвськi солов'©, i пахнуть там укра©нськi троянди, зна те,
пелюстки, що в альбом провiнцiальнi баришнi.
...В холостяцькiй кiмнатi поетичний розгардiяш. Наприклад, на столi:
"Капiтал", тараня, калоша, повидло, фарби, Мiкель-Анджело i - чого тут
тiльки нема!
В кутку блiдi плями шумного мiського дня. В коридорах крики мешканцiв,
чути - кричить, грима брук. Город пiдвiвся, i летять мотори, i бiжать
тротуари. Дзвiн, грюк рев заполонили кожний заулок. Над городом нависли
велетнi пiвденно-захiдних хмар.
Дядя Варфоломiй при©хав, скинув пальто й капелюх, поговорив iз Стефаном
i сiв на кровать. Тодi вiдхиля ковдру й лоскоче п'ятку Демово© ноги. Дема
мука . Дядя регоче. До Стефана:
- В драмi був?
- Нi, на концертi молодо© фiлгармонi©. Дядя Варфоломiй ще лоскоче:
- Ах ти, ячейко!
-...i от Республiка УСРР. Коли подивитись на пiвдень крiзь сивi масиви
весняних хмар туди далi - звичайно його не видно, а вiн на пiвднi:
маленький городок i бiля нього закинута станцiя. Колись Веронiка казала:
"Це мiй милий степовий край, i по ньому тiкають дороги на Донеччину". А
Дема казав з патосом - "Ой ти, краю мiй тривожний - виконкоми й сум!.."
...I, значить, у цьому городку жила-була сiм'я: папа, мама, брат,
сестра й т. д. Це Стефанова родина. I от вийшло так (iз драми батьки й
дiти): папа прокляв дiтей - Стефана й Веронiку, тому що вони пiшли...
Потiм папа й мама сiли на корабель i не пiшли, а по©хали в Болгарiю. Дядя
Варфоломiй, очевидно, не прокляв. Мiж iншим: Дема iншо© фамiлi©, просто
товариш... I от городок (крiзь сивi масиви весняних хмар на пiвднi),
закинута станцiя, спогади, революцiя. I кричить революцiя над вухом:
Бундзз! Бундзз! I лежить в просторах цiле провалля вiкiв, i Досто вський,
i Рафаель, i глибина глибин.
А в домi за раднаргосом жила з Веронiкою Христина (робiтниця, бабуся).
Веронiка перейшла на другу квартиру - i бабуся перейшла. Тепер Христина
каже:
- Що з мо ю Веронiкою зробили? Не зна ш, Стефане?
Стефан мовчить...
...Дядя Варфоломiй ще полоскотав:
- Ах ти, ячейко!
Потiм дядя Варфоломiй сказав до Стефана:
- Гляди: я чоловiк не столичний, не звик до вашого грюку. Чу ш?
Тодi йшла весна.
Зачалась дико, божевiльне, надзвичайно - пожарами. З далеких курганiв
республiки на лонi сизо© безвiсти палахтiли заграви, а потiм небо тануло i
по вулицях проходив сторожкий, запашний шум. Ночi клекотiли, кипiли й
зачаровано блукали по кварталах. Iнодi приходили неяснi сни. На прозорiй,
чистiй блакитi зорi творили нечувану загiрну симфонiю.
...I от сидить Веронiка й робiтниця Христина. А от з книги дум
народнiх:
прийде, гряде час: забармашать посьолки, машини, заводи, оселi.
Забармашить земля. I як музика польових просторiв, лл ться ця надзвичайна
агiтацiя. Ходять бояни невiдомих комун i спiвають вечiрню молитву, коли
жеврi свiча загiрного сонця.
-...Слава в верхiв'ях революцi© i на землi радiсть.
...Отже, сидить Веронiка, а Христина пiдбира сво сиве волосся. I каже
Христина:
-...Так, прийшла я в призидум. Що ж ти, кажу, за призидум, що в тебе
нема нiкоторо© правди? Буржуй ти - i больш нiчого. А що я безпарт йна, то
я на тебе плюю, потому как ресефесер не призидум, а делегацько собрання.
Должон за правду стоять.
...Веронiка сидить, нахиливши голову.
На каланчi горить огонь, вiдтiля чути неясний клекiт iз слобожанських
степiв, що оточили город. Весна.
I лише сторожкий клекiт по туманних шляхах. I спiва боян вечiрню
молитву, i каже слово "о полку" людяности: за морями, за лiсами, за
широкими тривожними ланами лежать золотi пiски, i блукають там отари
здiйснених бажань, i чути вже шум - то зграями линуть на захiд. I кажуть з
тоскою:
- Чи скоро, горлице? I розбiгаються мислi по древу, по степах, далеко,
за невiдомiсть. Боян змовк. ...Веронiка сказала:
- Бабусю, менi хочеться ласкати ваше сиве волосся,
Христина сказала:
- Товаришочок! Чого ти така сумна стала, змарнiла зовсiм? Парубчину
тобi треба. Ой, бачу, парубчину! Недарма весна пливе. Веронiка сiла бiля
Христини й перебирала ©© сиве волосся.
-...Зна те, колись у дитинствi в мо © мами були обмороки. I от я бiгала
за доктором. Так бiгала, що аж вiтер свистiв. Я, зна те, дуже кохала маму.
I менi хотiлось ©© закохати, зовсiм, щоб мене не було. Ляжеш бiля мами,
притулишся до не©, i так щiльно, що хочеться влiзти в ©© тiло, злитись як
одно тiло... I от приходив доктор, мама була мертва, блiда, як смерть, i
©© одкачували. А я тодi йшла терпiти. Пiдходила до дверей, закладала свою
лапку в щiлину й потiм давила дверима дуже, аж сльози капали, щоб болiло.
I тодi, зна те, менi було легше. Це радiсть терпiння, бабусю!
Змовкла й ще сказала:
- Це радiсть терпiння, бабусю.
...На Полярних Посьолках темрява. Зрiдка виють пси, зрiдка прокинеться
брук. В кiмнатi вогко, жеврi каганець.
...I в цей час на другому кiнцi города за рiкою Дема сто©ть бiля
мольберта, потiм пiдходить до вiкна i з мукою дивиться в глуху весняну
iмлу. Гори важких мовчазних хмар стоять мовчазно над покрiвлями. Навпроти
в кабачку "Дайош" раз у раз одчиняються дверi i випускають, i випускають
(як це в Горького?) "безпокойних i iних".
Дема знову пiдходить до мольберта i з мукою дивиться в глуху весняну
iмлу. Дядя Варфоломiй спитав: "Де тут у вас полiтичний огляд кажуть? Думаю
завтра пiти". Стефан сказав: "Не знаю. Я, дядю, в полiтичних дiлах не
фахiвець".- "А хто ж ти?" Стефан мовчав. Дядя Варфоломiй розгнiвався й лiг
спати. Спить.
...Стефан, як i завжди пiсля роботи, спокiйно чита газети й щось
заносить у щоденник. Повернувся. Тихi розумнi очi, як в оленя, уважно
дивляться крiзь окуляри.
-...Демо, покинь! Лягай спати.
- Нi, Стефане, ти надто просто дивишся на життя. Я так не можу. I от -
мо© пензлi лежать.
Стефан усмiхнувся:
- Знову за сво . Чудний ти, Демо.
Тодi Дема кида ться до столу й жагуче говорить:
- Образливо оце; от ти такий собi Стефан, ма ш такий же свiтогляд, як i
я. I чого ж тво життя так тихо, лагiдно йде? Чому мо не так? Ти не хам,
ти не дурень, ти не iдiот, ти не вiл...
- Дякую за комплiмент!
- Дякуй - не дякуй, а це правда. I от виходиш ранком спокiйно на
роботу, потiм спокiйно йдеш читати лекцiю, потiм чита ш газети. Що це?
Стефан ще усмiха ться, пiдводиться й дивиться на гори важких хмар, що
мовчазно стоять над покрiвлями.
-...Я, Демо, бувший математик, фiзик, i я знаю, скажемо, цiну
Декартовiй системi координатiв... Лягай спати. Я теж утомився.
...Проходили шумно по вулицi натовпи з опери й зникали поодинцi у
вогких масивах весняно© ночi.
-...Слава в верхiв'ях революцi© i
на землi радiсть.
...Гряде весна. I повiнь так шумить, що на серцi надзвичайний
божевiльний пожар.
Дядя Варфоломiй пiшов у город.
...Було свято. Були вдвох: грали в шахи. Дема розказував щось з
iндiйського, що занесено в епоху хрестових походiв, про шахи: королю мат!
про смерть! Iще розказував з Кiплiнга, з iндiйського життя чудову казку:
"Рiкi-Тiкi-Тавi". Дема пiшов. За стiною хтось у©дливо-одноманiтно
повторював:
- Суб' кт в об' ктi.
Стефан подумав, чогось згадав старого врея-ортодокса з Полiсся. Аd
litteram.
...А вчора прийшов з Полярних Посьолкiв, був на заводi Стругаль i Ко.
Тодi тихо конав синiй мiський вечiр. Але гули трамва©, собор, брук.
-...Веронiка не приходила?
- Нi! - це Дема.
- Варфоломiй казав, що бачив ©©.
...Дема сто©ть бiля мольберта, й знову пада тоскний погляд на
мольберт. "Тiльки лiнi©". Бiльш нiчого. "Тiльки лiнi©".
...Трамвай, собор, брук.
А дядя Варфоломiй дiйсно бачив Веронiку. Бачив, як вигляда , але
Стефановi про це не сказав. Обiцяла завтра зайти. Веронiка йшла з
парткому. По вулицi мчали автомобiлi. Небо спiвало блакитну весняну пiсню.
Радiсть так лоскотала, що прямо - чорт! Веронiка розказала, що живе тепер
на Поярних Посьолках. Перебралася з квартири, що за раднаргосом. Дядя
Варфоломiй легенько натякнув. Не сказала...
"Ну, не кажи". I тут же згадав телеграму. Дядя Варфоломiй навiть
ужалив: "Чого ж ти така неплакатна?" Веронiка сказала: "Не вiк дивитись
плакатне; треба, Стефан каже, подивитись глибше. Виросла досить з того
часу. Не мала дiвчина".
Дядя Варфоломiй глянув на не© й раптом зрозумiв:
"Веронiка жона". I згадав якийсь портрет з Третьяковсько© галере©...
...Це було вчора...
...А зараз пахло свiжим хлiбом, а з вулицi пахло бензолом. Стефан
подивився у вiкно.
- Йшла в калошах на босу ногу, без хустки, в якiмсь арха©чного покрою
пальтi. Йшла, похиливши голову, бiля бюста Артема по пустельнiй дорiжцi
саду. Покликав:
- Веронiко!
- Я.
Коли увiйшла, обняв, довго держав в обiймах, i довго не говорили.
Гладив ©© каштанове волосся, матове обличчя й сувору скидку на чолi.
Синiй весняний вечiр танув.
-...Чого не ходиш, Веронiко? Що за фокуси?
Сказала, хоробливо усмiхнувшись:
- По тво©й проповiдi живу, брате: треба дивитись глибше на життя.
Стефан спитав про по©здку:
- Ну, як, говорила з ним?
- Знаю.
- Що ж ти?
- Нiчого!
Стефан сказав:
- Ну, ми ще з тобою поговоримо.
Потiм нахилився пiд кровать i дiстав чоботи.
- Надягай.
Вона одхилила його руку.
Стефан незадоволено подивився:
- В ролi страдницi?
- Так.
Хотiв переконати, говорив, переконуючи, агiтацiйне:
- Глупо. Ти хочеш ближче до маси, але цим ти тiльки одрива шся вiд не©.
До кого в робiтникiв антагонiзм - до iнтелiгенцi©? Помилка. До тих, що
ходять у чоботях? Помилка. От до кого: до тих, що хочуть пiдробитися пiд
них. Скажи щиро: "Я - iнтелiгент", працюй щиро, i маса буде поважати тебе.
Веронiка зiтхнула i сказала:
- Стефане! Це риторика, фразерство.- I тут же скинулась: - Проте я кажу
неправду. Не так. У нас, брате, одна путь, але рiзнi дорiжки. Я йду по
цiй, ти по тiй - десь зiйдуться.
- Веронiко...
- Нi, Стефане, ти мене не перекона ш... У тебе сть чай?
...Стефан вийшов. Веронiка сiла й дивилась на портрет Мiкель-Анджело.