Страница:
серйознi, фривольнi, страшнi, жахливi подi© часiв революцi© й божевiльно©
громадянсько© вiйни, що вимагали незчисленних людських жертв.
Навiть у перекладi, який, коли судити з передмови, значно послаблю
досто©нство укра©нського автора, кожне поодиноке оповiдання становить
маленький шедевр (Меisterwerk), якому з письменницького боку мало чого
можна закинути. Але тим бiльше треба дорiкати .друкарському укладачевi.
Для дозрiлих читачiв, для молодi й народнiх бiблiотек непридатна,
комунiстична! (пiдкреслення мо .- М. X.).
Як бачите, мо© оповiдання не тому непридатнi для закордонно© молодi й
закордонних народнiх бiблiотек, що вони недосконалi ("кожне поодиноке
оповiдання становить маленький шедевр - "Меisterwerk"), а саме тому, що
вони комунiстичнi! Так дума буржуазний рецензент, i так зовсiм не дума
дехто iз наших радянських критикiв.
Хто ж iз них помиля ться?
Не будемо гадати. Подаю на суд читачiв збiрку вибраних сво©х творiв у
двох томах. Перший том iде пiд назвою - "Лiричнi етюди", другий пiд назвою
- "Сатиричнi етюди". Проте, без сатири в першому томi, як i без лiрики в
другому, звичайно, не обiйшлося. Лiричнi етюди пiдiбранi в такий порядок:
оповiдання про громадянську вiйну, далi - роки вiдбудовчого перiоду.
Мотиви мисливських новел продовжують другий вiддiл. Кiнча ться книга
циклом шахтарських оповiдань. Сатири другого тому, на мiй погляд, не
вимагають класифiкацi©, i тому кожна iз них посiла випадкове мiсце.
Маючи на увазi, що мо© книжки можуть попасти в руки малодосвiдчених
читачiв, я до кожного твору написав невеличке вступне слово. Микола
Хвильовий
"Сатиричнi етюди"._ Як уже наголошувалось, цей том Вибраних творiв (до
речi, ледь чи не диний у спадщинi М. Хвильового iлюстрований i сво рiдно
оформлений Анатолем Петрицьким) був першим i останнiм iз прижитт вих
видань письменника. Нi "Сатиричним етюдам" (т. 2 Вибраних .творiв), нi
будь-якiй iншiй книжцi творiв М. Хвильового аж дотепер вийти у нашiй
кра©нi не судилося.
У само© новели "Я (Романтика)" у цьому виданнi був такий вступ: "Герой
новели "Я" - не революцiонер. Це,- так би мовити, "революцiонiзований"
iндивiдуалiст, себто один iз тих дрiбнобуржуазних iнтелiгентiв, що не
позбулися психологiчного вантажу "молодо© людини XIX сторiччя",- людини,
про яку зараз, з легко© руки М. Горького, багато пишуть у нашiй пресi й
яка, на жаль (та й на радiсть), i досi живе серед нас: жалкувати треба, що
живе, радiти - що вже в невеликiй кiлькостi.
Новелою "Я" автор рiшуче повста проти iндивiдуалiзму. Дегенерата
введено не випадково! Навiть кращий iз тих, що в них "розколю ться "я",
навiть вiн iде в супроводi "низенького лоба, розкуйовдженого волосся i
приплюснутого носа". Подвiйнiсть натури послiдовно веде до виродження, до
дегенерацi©.
Мiг такий iндивiдуалiст активiзуватися за часiв громадянсько© вiйни?
Принаймнi в уявi - безперечно© В 20-х роках XX сторiччя на землi вже не
iснувало тихих закуткiв шатобрiанiвських Рене.
Невже i герой новели був колись, як вiн говорить, "главковерхом чорного
трибуналу комуни"? Нiчого подiбного! Це просто марення зарозумiлого
плутаника. В кращому разi вiн мiг хiба що вiдступати з бiльшовиками! I то
не командиром якогось червоного загону, а одним iз пасажирiв тих ешелонiв,
що в них евакуювались нашi родини.
Яку роль зiграла новела свого часу? Автор певний, що вона зiграла роль
революцiйну. Таких, як "я", сьогоднi ми майже не бачимо на нашiй
радянськiй землi, на початку ж непу серед Дрiбнобуржуазно© iнтелiгенцi© ©х
було чимало. Поставивши "я" в "красиву", романтичну обстановку й у той же
час показавши його нiкчемнiсть ("дрiбненькi сльози", iстеричнiсть,
вiдсутнiсть справжньо© стiйкостi i т. д.), автор тим самим, очевидно,
сприяв перевихованню вищезгадано© iнтелiгенцi© в дусi комунiстичного
свiтогляду.
Чи сенс друкувати цю новелу зараз? Мабуть, ! Хiба б ми в противному
разi випускали житт писи "молодо© людини XIX сторiччя"? Останньою заявою
автор, до речi, не збира ться порiвнювати себе з великими творцями "зайвих
людей".
Новелу "Я" написано на початку 1923 року.
Синедрiон_ (грец.) -_ збори, рада старiйшин у давнiй Iуде©. У
християнськi часи частiше вжива ться iронiчно як зборище, неправедний суд
(напр., над Iсусом).
Жирандоля _(фр.) -_ багато оздоблений висячий свiчник, по-сучасному -
люстра.
Штаб Духонiна_ - начальника штабу i головнокомандуючого росiйсько©
армi©, який не визнав Жовтнево© революцi©, на початку грудня 1917 р. за
наказом М. Криленка було розстрiляно у м. Могилевi. Звiдси й походження
евфемiзму - "вiдправити у штаб Духонiна", тобто розстрiляти.
Errare humanum est_ (лат.) -_ людинi властиво помилятись.
СЕНТИМЕНТАЛЬНА IСТОРIЯ_. Друкувалось це оповiдання тiльки у т. 2 Творiв
1928-го i 1929 рр. Пода мо за останнiм виданням.
Кочубей Марiя_ - дочка полтавського полковника Василя Кочубея, в яку ще
юну був закоханий старiючий гетьман Iван Мазепа, згодом одружена з сином
нiжинського полковника Степана Забiли. Хоч якою романтичною була ця любов,
однак i вона певним чином сприяла появi доносу Кочубея та Iскри про
зрадливi замiри гетьмана Мазепи Петровi I.
"Пiсня про Нiбелунгiв"_ - найдавнiший нiмецький геро©чний епос
(дату ться приблизно 1200 р.), в якому використанi iсторичнi перекази про
знищення гуннами держави бургундiв (нiбелунгiв), подвиги i смерть лицаря
Зiгфрiда та криваву помсту за вбивство Зiгфрiда дружини Кримхiльди.
Б' ргалка _розмовна назва пивнички, походить вiд нiм. Вiег або ж вiд
фр. biеге, де можна було дешево випити i попо©сти.
Делеклюз Шарль_ (1809-1871) -активний учасник революцi© 1848 р. у
Францi©, член Паризько© комуни 1871 р., загинув на барикадах.
Бульйонський Лiс_ (точнiше - Булонський) - знаменитий лiсопарк на
околицi Парижа.
Узамiтна Нiцца_ - омрiяна (в темрявi) французька столиця курортiв на
березi Середземного моря._
Атрамент _чорнило.
Мо_rituri te salutant_ (лат.) -_ приреченi на смерть вiтають вас.
Моветон_ (з франц.) -_ невихованiсть, розбещенiсть
Епiкурейцi _послiдовники вчення давньогрецького фiлософа Епiкура
(341-270 р. до н. е.), за яким жити треба самiтником з метою уникнути
страждань, щоб досягти тiлесного здоров'я i стану повно© безтурботностi
духу (атараксi©); пiзнання за Епiкуром природних законiв звiльня вiд
страху смертi, забобонностi та й релiгiйних марновiрств у цiлому.
НАРЕЧЕНИЙ._ Надруковане це оповiдання вперше у журналi "Всесвiт"
(1927.-N 35). Згодом у т. З Творiв i т. 1 Вибраних творiв (звiдки й
пода мо) з такою передмовою:
"Для контрреволюцi© нiчого нема "святого". Вона не милу навiть
маленьку людину з глухо© провiнцi© - людину, що, мабуть, нiкому, нiколи й
нiчого поганого не зробила. Як же iнакше розумiти це оповiдання?"
Написано 1927 року.
БАНДИТИ._ Видане диний раз у т. З Творiв 1930 р., звiдки й
передрукову мо.
ЗАВ'ЯЗКА_ (Етюд). Iсторiя цього твору досить складна; спочатку вiн
друкувався у журналi "Життя i революцiя" (1925.-N 11) як початок роману
"Iра©да" пiд такою ж назвою. Однак подальша доля цього роману невiдома. Як
самостiйний твiр пiд новим заголовком "Зав'язка" видрукуваний у т. З
Творiв (1930), де майже цiлком переiнакшенi прiзвища геро©в (напр.,
дипломат Баторiй змiнено на Криленка, iнженер Ламене став Сердюком,
журналiст Пастелян - Шарком, а професора Поло названо Полозом) та з
кiлькома незначними стилiстичними виправленнями.
Отож етюд, який пода мо за т. З Творiв, цiкавий насамперед як зав'язка
цiкаво© i навiть iнтригуючо© епiчно© форми, вiдмiнно© вiд досить статично©
i локально© недi востi "Вальдшнепiв". Шкода, що не можна порiвняти ©х
уповнi. Певним чином наближа ться до цих творiв i "З лабораторi©" за
цiлком вiдчутним епiчним розмахом i смiливим експериментом з формою?.. як,
,на жаль, i цiлком вiдчутною незавершенiстю.
Д'Анунцiо Габрiеле_ (1863-1938) - iталiйський письменник i полiтичний
дiяч, iдеолог iталiйського iмперiалiзму. Перейнятий декадентськими i
нiцшеанськими iдеями. Г. Д'Анунцiо пiсля першо© свiтово© вiйни посилено
пропагував фашизм. Свого часу його рiзко критикувала Леся Укра©нка.
МАТИ._ Надруковане вперше у т. З Творiв, потiм у т. 1 Вибраних творiв,
за яким пода мо у це видання, з такою передмовою:
"Це оповiдання дехто плута з новелою "Я". Мiж ними нiчого спiльного
нема. Основна мисль оповiдання "Мати" така: подiлення людей
капiталiстичного суспiльства на класовi табори така ж неминучiсть, як
неминуча загибiль свiтогляду "старосвiтських" людей. Проте думку авторову
почасти видно й з епiграфа". Написано 1927 року.
IЗ ВАРИНО БIОГРАФI _. Вперше з'явилось у журналi "Лiтературний
ярмарок" (1928.- N 1). Згодом у т. З Творiв та Вибраних творах, звiдки ми
передрукову мо. У цiй книжцi М. Хвильовий додав до твору розлогiшу
передмову:
"В перший раз оповiдання "Iз Варино© бiографi©" надруковано 1928 року в
книзi першiй альманаху "Лiтературний Ярмарок". Прочитавши це оповiдання,
критики заметушилися: один iз авторитетних на той час демостенiв дуже
жалкував, що автор зробив з геро©нi "робiтничо-селянську богородицю",
другий скаржився, що автор зацiкавився такою собi зовсiм непотрiбною
Варею. Третiй навiть обвинувачував мене у великiй прихильностi до грубого
натуралiзму. Подивiмось, чи мали вони рацiю. Коротко.
В образi Варi, як це видно й без окулярiв, автор пода читачевi збiрний
тип масовика дрiбно© буржуазi©. Словом, щодо натуралiзму, то це оповiдання
типовий романтичний етюд ("щодо вина, то вiн пив воду", як говорив
колись, зда ться, Вiктор Гюго). Гiперболи, узагальнення - це попутники
романтичного письма, а саме ними й просякнуто мо оповiдання. Чи, може,
без окулярiв не видно, що Богодухiвська Варя не одна Варя,- що це тисячi
Вар, i не лише богодухiвських?
Другому критиковi вiдповiдь коротенька. Вiрно: вульгаризатори
пролетарсько© лiтератури нiколи не цiкавились перевихованням
дрiбнобуржуазних мас. Я цим питанням завжди цiкавився, саме тому я й
звернув увагу на таку собi нiкому не потрiбну Варю.
Але перед третiм демостеном я схиляю сво непокiрне чоло й роблю йому
елегантний кнiксен. Вiн мав рацiю жалкувати, що я зробив з геро©нi
"робiтничо-селянську богородицю", бо... з не© я справдi нiчого iншого й не
мiг зробити.
Яка основна iдея твору? Життя дрiбно© буржуазi© завжди йде пiд
контролем "чужо© волi", себто пiд контролем волi якогось класу - чи то
буржуазi©, чи то пролетарiату - в залежностi вiд обставин. За часiв
велико© громадянсько© вiйни пролетарiат, тягнучи за собою вищезгаданий
соцiальний прошарок, не мiг не заплiднити його сво©ми iдеями, i вiн його,
як вiдомо, заплiднив. Великi маси дрiбно© буржуазi© побiгли туди, куди з
боями "пiдступили загони червоних полкiв", бо заплiднена iдеями
революцiйного класу дрiбна буржуазiя вiдчула "щось таке, що з його властi
©й уже нiколи не вирватись". I коли дрiбнобуржуазна Варя з Монастирсько©,
народивши сина, не найшла свiтлiших порiвнянь, як порiвняти себе з
богородицею, то чому автор мусить робити з не© щось iнше?"
Аттiла_ (приблизно 406-453) - вождь гуннiв з 434 р. Очолив спустошливi
походи на Схiдну Римську iмперiю, Галлiю, Пiвнiчну Iталiю, створив
велетенську державу гуннiв од Волги до Рейну, яка iснувала тiльки впродовж
його життя.
IВАН IВАНОВИЧ_. Надруковано перший раз у журналi "Лiтературний ярмарок"
(1929.- N 7), згодом у томi 3 Творiв (1930), за яким i пода ться у цьому
виданнi.
"Хулiо Хуренiто"_ i "Любов Жанни Ней"_ - романи Iллi Еренбурга, який на
той час перебував у емiграцi©. Перший iз названих творiв (повна його назва
"Надзвичайнi пригоди Хулiо Хуренiто та його учнiв") набув неабияко©
популярностi у першi пореволюцiйнi роки завдяки позитивному до нього
ставленню i схвальнiй рецензi© М. Бухарiна.
РСI _робiтиичо-селянська iнспекцiя, родоначальник нинiшнього народного
контролю.
Кака _Контрольна комiсiя ВКП (б), прообраз теперiшньо©
партiйно-ревiзiйно© комiсi© у структурi КПРС.
"Друг дiтей_", "Повiтрофлот", "Доброхiм"_ - добровiльнi громадськi
органiзацi©, в якi входили радянськi службовцi, що об' днувались для опiки
над безпритульними дiтьми, сприяли розвитковi авiацi© та добривно-хiмiчно©
промисловостi.
Vouz aimez les fleur_ (фр.) -_ ви любите квiти.
Со_mment donc, madame_ (фр.) -_ як це так, панi.
А lа _bonne heure, madame_ (фр.) -_ на все добре вам, панi.
Oui, oui, madame_ (фр.) -_ так, так, мамо.
Avec plaisir, madame_ (фр.) -_ дуже при мно, панi.
Iона Вочревiсущий_ - псевдонiм широковiдомого для тих часiв одiозного
публiциста i фейлетонiста газети ВУЦВК "Вiстi" Миколи Новицького.
РЕВIЗОР._ Надруковано вперше у журналi "Лiтературний ярмарок" (1929.-N
9), згодом у т. З Творiв та т. 1 Вибраних творiв з такою передмовою:
"Оповiдання "Ревiзор" належить до серi© тих же етюдiв, що й "Пудель".
"Всi ми виросли iз гоголiвсько© шинелi",- сказав колись Досто вський. Леся
теж ма багато спiльного i з Акакi м Акакi вичем, i з "Бедннми людьми", i
з багатьма чеховськими героями. Але вона, безперечно, нiчого не ма
спiльного зi збiрним типом сучасно© радянсько© жiнки: Що й говорити, по
глухих закутках такi люди, як ©© чоловiк Бродський, ще iснують, iснують i
такi, як Топченко (в противному разi Контрольнiй Комiсi© не прихопилось би
працювати над перевихованням "партiйцiв"), звичайно, Леся ма рацiю
рватися вiд пелюшок, вiд "добровiльного рабства", i з цього боку вона -
позитивний тип, але бачити, що "люди цього життя всюди, завжди й до
смiшного однаковi" - так бачити могла все-таки лише мiщанка. Оповiдання
написано 1928 року. Оцiнювати його треба як вiдбиток побуту й настро©в
тогочасного "партiйного" мiщанства".
Передрукову мо за цим виданням.
Акерман _до 1944 року так називалось м. Бiлгород-Днiстровський.
З ЛАБОРАТОРI _. Друкувався цей твiр вперше у журналi "Червоний шлях"
(1931.- NN 7-8.-С. 5-18), наступного року з'явився окремою книжечкою у
харкiвському видавництвi "Лiтература i мистецтво". Пода мо за першодруком.
Холодна Гора_ - район Харкова зi знаменитою в'язницею.
П.МАЙДАЧЕНКО
ЗМIСТ
Вступна новела
Життя
Колонi©, вiлли...
Редактор Карк
Кiт у чоботях
Юрко
На глухiм шляху
Солонський Яр
Силуети
Шляхетне гнiздо
Синiй листопад
Чумакiвська комуна
На озера
Бараки, що за мiстом
Свиня
Кiмната N 2
Легенда
Заулок
Елегiя
Дорога й ластiвка
Пудель
"Лiлюлi"
Арабески
Я (Романтика)
Сентиментальна iсторiя
Наречений
Бандити
Зав'язка
Мати
Iз Варино© бiографi©
Iван Iванович
Ревiзор
З лабораторi©
Примiтки та коментарi
громадянсько© вiйни, що вимагали незчисленних людських жертв.
Навiть у перекладi, який, коли судити з передмови, значно послаблю
досто©нство укра©нського автора, кожне поодиноке оповiдання становить
маленький шедевр (Меisterwerk), якому з письменницького боку мало чого
можна закинути. Але тим бiльше треба дорiкати .друкарському укладачевi.
Для дозрiлих читачiв, для молодi й народнiх бiблiотек непридатна,
комунiстична! (пiдкреслення мо .- М. X.).
Як бачите, мо© оповiдання не тому непридатнi для закордонно© молодi й
закордонних народнiх бiблiотек, що вони недосконалi ("кожне поодиноке
оповiдання становить маленький шедевр - "Меisterwerk"), а саме тому, що
вони комунiстичнi! Так дума буржуазний рецензент, i так зовсiм не дума
дехто iз наших радянських критикiв.
Хто ж iз них помиля ться?
Не будемо гадати. Подаю на суд читачiв збiрку вибраних сво©х творiв у
двох томах. Перший том iде пiд назвою - "Лiричнi етюди", другий пiд назвою
- "Сатиричнi етюди". Проте, без сатири в першому томi, як i без лiрики в
другому, звичайно, не обiйшлося. Лiричнi етюди пiдiбранi в такий порядок:
оповiдання про громадянську вiйну, далi - роки вiдбудовчого перiоду.
Мотиви мисливських новел продовжують другий вiддiл. Кiнча ться книга
циклом шахтарських оповiдань. Сатири другого тому, на мiй погляд, не
вимагають класифiкацi©, i тому кожна iз них посiла випадкове мiсце.
Маючи на увазi, що мо© книжки можуть попасти в руки малодосвiдчених
читачiв, я до кожного твору написав невеличке вступне слово. Микола
Хвильовий
"Сатиричнi етюди"._ Як уже наголошувалось, цей том Вибраних творiв (до
речi, ледь чи не диний у спадщинi М. Хвильового iлюстрований i сво рiдно
оформлений Анатолем Петрицьким) був першим i останнiм iз прижитт вих
видань письменника. Нi "Сатиричним етюдам" (т. 2 Вибраних .творiв), нi
будь-якiй iншiй книжцi творiв М. Хвильового аж дотепер вийти у нашiй
кра©нi не судилося.
У само© новели "Я (Романтика)" у цьому виданнi був такий вступ: "Герой
новели "Я" - не революцiонер. Це,- так би мовити, "революцiонiзований"
iндивiдуалiст, себто один iз тих дрiбнобуржуазних iнтелiгентiв, що не
позбулися психологiчного вантажу "молодо© людини XIX сторiччя",- людини,
про яку зараз, з легко© руки М. Горького, багато пишуть у нашiй пресi й
яка, на жаль (та й на радiсть), i досi живе серед нас: жалкувати треба, що
живе, радiти - що вже в невеликiй кiлькостi.
Новелою "Я" автор рiшуче повста проти iндивiдуалiзму. Дегенерата
введено не випадково! Навiть кращий iз тих, що в них "розколю ться "я",
навiть вiн iде в супроводi "низенького лоба, розкуйовдженого волосся i
приплюснутого носа". Подвiйнiсть натури послiдовно веде до виродження, до
дегенерацi©.
Мiг такий iндивiдуалiст активiзуватися за часiв громадянсько© вiйни?
Принаймнi в уявi - безперечно© В 20-х роках XX сторiччя на землi вже не
iснувало тихих закуткiв шатобрiанiвських Рене.
Невже i герой новели був колись, як вiн говорить, "главковерхом чорного
трибуналу комуни"? Нiчого подiбного! Це просто марення зарозумiлого
плутаника. В кращому разi вiн мiг хiба що вiдступати з бiльшовиками! I то
не командиром якогось червоного загону, а одним iз пасажирiв тих ешелонiв,
що в них евакуювались нашi родини.
Яку роль зiграла новела свого часу? Автор певний, що вона зiграла роль
революцiйну. Таких, як "я", сьогоднi ми майже не бачимо на нашiй
радянськiй землi, на початку ж непу серед Дрiбнобуржуазно© iнтелiгенцi© ©х
було чимало. Поставивши "я" в "красиву", романтичну обстановку й у той же
час показавши його нiкчемнiсть ("дрiбненькi сльози", iстеричнiсть,
вiдсутнiсть справжньо© стiйкостi i т. д.), автор тим самим, очевидно,
сприяв перевихованню вищезгадано© iнтелiгенцi© в дусi комунiстичного
свiтогляду.
Чи сенс друкувати цю новелу зараз? Мабуть, ! Хiба б ми в противному
разi випускали житт писи "молодо© людини XIX сторiччя"? Останньою заявою
автор, до речi, не збира ться порiвнювати себе з великими творцями "зайвих
людей".
Новелу "Я" написано на початку 1923 року.
Синедрiон_ (грец.) -_ збори, рада старiйшин у давнiй Iуде©. У
християнськi часи частiше вжива ться iронiчно як зборище, неправедний суд
(напр., над Iсусом).
Жирандоля _(фр.) -_ багато оздоблений висячий свiчник, по-сучасному -
люстра.
Штаб Духонiна_ - начальника штабу i головнокомандуючого росiйсько©
армi©, який не визнав Жовтнево© революцi©, на початку грудня 1917 р. за
наказом М. Криленка було розстрiляно у м. Могилевi. Звiдси й походження
евфемiзму - "вiдправити у штаб Духонiна", тобто розстрiляти.
Errare humanum est_ (лат.) -_ людинi властиво помилятись.
СЕНТИМЕНТАЛЬНА IСТОРIЯ_. Друкувалось це оповiдання тiльки у т. 2 Творiв
1928-го i 1929 рр. Пода мо за останнiм виданням.
Кочубей Марiя_ - дочка полтавського полковника Василя Кочубея, в яку ще
юну був закоханий старiючий гетьман Iван Мазепа, згодом одружена з сином
нiжинського полковника Степана Забiли. Хоч якою романтичною була ця любов,
однак i вона певним чином сприяла появi доносу Кочубея та Iскри про
зрадливi замiри гетьмана Мазепи Петровi I.
"Пiсня про Нiбелунгiв"_ - найдавнiший нiмецький геро©чний епос
(дату ться приблизно 1200 р.), в якому використанi iсторичнi перекази про
знищення гуннами держави бургундiв (нiбелунгiв), подвиги i смерть лицаря
Зiгфрiда та криваву помсту за вбивство Зiгфрiда дружини Кримхiльди.
Б' ргалка _розмовна назва пивнички, походить вiд нiм. Вiег або ж вiд
фр. biеге, де можна було дешево випити i попо©сти.
Делеклюз Шарль_ (1809-1871) -активний учасник революцi© 1848 р. у
Францi©, член Паризько© комуни 1871 р., загинув на барикадах.
Бульйонський Лiс_ (точнiше - Булонський) - знаменитий лiсопарк на
околицi Парижа.
Узамiтна Нiцца_ - омрiяна (в темрявi) французька столиця курортiв на
березi Середземного моря._
Атрамент _чорнило.
Мо_rituri te salutant_ (лат.) -_ приреченi на смерть вiтають вас.
Моветон_ (з франц.) -_ невихованiсть, розбещенiсть
Епiкурейцi _послiдовники вчення давньогрецького фiлософа Епiкура
(341-270 р. до н. е.), за яким жити треба самiтником з метою уникнути
страждань, щоб досягти тiлесного здоров'я i стану повно© безтурботностi
духу (атараксi©); пiзнання за Епiкуром природних законiв звiльня вiд
страху смертi, забобонностi та й релiгiйних марновiрств у цiлому.
НАРЕЧЕНИЙ._ Надруковане це оповiдання вперше у журналi "Всесвiт"
(1927.-N 35). Згодом у т. З Творiв i т. 1 Вибраних творiв (звiдки й
пода мо) з такою передмовою:
"Для контрреволюцi© нiчого нема "святого". Вона не милу навiть
маленьку людину з глухо© провiнцi© - людину, що, мабуть, нiкому, нiколи й
нiчого поганого не зробила. Як же iнакше розумiти це оповiдання?"
Написано 1927 року.
БАНДИТИ._ Видане диний раз у т. З Творiв 1930 р., звiдки й
передрукову мо.
ЗАВ'ЯЗКА_ (Етюд). Iсторiя цього твору досить складна; спочатку вiн
друкувався у журналi "Життя i революцiя" (1925.-N 11) як початок роману
"Iра©да" пiд такою ж назвою. Однак подальша доля цього роману невiдома. Як
самостiйний твiр пiд новим заголовком "Зав'язка" видрукуваний у т. З
Творiв (1930), де майже цiлком переiнакшенi прiзвища геро©в (напр.,
дипломат Баторiй змiнено на Криленка, iнженер Ламене став Сердюком,
журналiст Пастелян - Шарком, а професора Поло названо Полозом) та з
кiлькома незначними стилiстичними виправленнями.
Отож етюд, який пода мо за т. З Творiв, цiкавий насамперед як зав'язка
цiкаво© i навiть iнтригуючо© епiчно© форми, вiдмiнно© вiд досить статично©
i локально© недi востi "Вальдшнепiв". Шкода, що не можна порiвняти ©х
уповнi. Певним чином наближа ться до цих творiв i "З лабораторi©" за
цiлком вiдчутним епiчним розмахом i смiливим експериментом з формою?.. як,
,на жаль, i цiлком вiдчутною незавершенiстю.
Д'Анунцiо Габрiеле_ (1863-1938) - iталiйський письменник i полiтичний
дiяч, iдеолог iталiйського iмперiалiзму. Перейнятий декадентськими i
нiцшеанськими iдеями. Г. Д'Анунцiо пiсля першо© свiтово© вiйни посилено
пропагував фашизм. Свого часу його рiзко критикувала Леся Укра©нка.
МАТИ._ Надруковане вперше у т. З Творiв, потiм у т. 1 Вибраних творiв,
за яким пода мо у це видання, з такою передмовою:
"Це оповiдання дехто плута з новелою "Я". Мiж ними нiчого спiльного
нема. Основна мисль оповiдання "Мати" така: подiлення людей
капiталiстичного суспiльства на класовi табори така ж неминучiсть, як
неминуча загибiль свiтогляду "старосвiтських" людей. Проте думку авторову
почасти видно й з епiграфа". Написано 1927 року.
IЗ ВАРИНО БIОГРАФI _. Вперше з'явилось у журналi "Лiтературний
ярмарок" (1928.- N 1). Згодом у т. З Творiв та Вибраних творах, звiдки ми
передрукову мо. У цiй книжцi М. Хвильовий додав до твору розлогiшу
передмову:
"В перший раз оповiдання "Iз Варино© бiографi©" надруковано 1928 року в
книзi першiй альманаху "Лiтературний Ярмарок". Прочитавши це оповiдання,
критики заметушилися: один iз авторитетних на той час демостенiв дуже
жалкував, що автор зробив з геро©нi "робiтничо-селянську богородицю",
другий скаржився, що автор зацiкавився такою собi зовсiм непотрiбною
Варею. Третiй навiть обвинувачував мене у великiй прихильностi до грубого
натуралiзму. Подивiмось, чи мали вони рацiю. Коротко.
В образi Варi, як це видно й без окулярiв, автор пода читачевi збiрний
тип масовика дрiбно© буржуазi©. Словом, щодо натуралiзму, то це оповiдання
типовий романтичний етюд ("щодо вина, то вiн пив воду", як говорив
колись, зда ться, Вiктор Гюго). Гiперболи, узагальнення - це попутники
романтичного письма, а саме ними й просякнуто мо оповiдання. Чи, може,
без окулярiв не видно, що Богодухiвська Варя не одна Варя,- що це тисячi
Вар, i не лише богодухiвських?
Другому критиковi вiдповiдь коротенька. Вiрно: вульгаризатори
пролетарсько© лiтератури нiколи не цiкавились перевихованням
дрiбнобуржуазних мас. Я цим питанням завжди цiкавився, саме тому я й
звернув увагу на таку собi нiкому не потрiбну Варю.
Але перед третiм демостеном я схиляю сво непокiрне чоло й роблю йому
елегантний кнiксен. Вiн мав рацiю жалкувати, що я зробив з геро©нi
"робiтничо-селянську богородицю", бо... з не© я справдi нiчого iншого й не
мiг зробити.
Яка основна iдея твору? Життя дрiбно© буржуазi© завжди йде пiд
контролем "чужо© волi", себто пiд контролем волi якогось класу - чи то
буржуазi©, чи то пролетарiату - в залежностi вiд обставин. За часiв
велико© громадянсько© вiйни пролетарiат, тягнучи за собою вищезгаданий
соцiальний прошарок, не мiг не заплiднити його сво©ми iдеями, i вiн його,
як вiдомо, заплiднив. Великi маси дрiбно© буржуазi© побiгли туди, куди з
боями "пiдступили загони червоних полкiв", бо заплiднена iдеями
революцiйного класу дрiбна буржуазiя вiдчула "щось таке, що з його властi
©й уже нiколи не вирватись". I коли дрiбнобуржуазна Варя з Монастирсько©,
народивши сина, не найшла свiтлiших порiвнянь, як порiвняти себе з
богородицею, то чому автор мусить робити з не© щось iнше?"
Аттiла_ (приблизно 406-453) - вождь гуннiв з 434 р. Очолив спустошливi
походи на Схiдну Римську iмперiю, Галлiю, Пiвнiчну Iталiю, створив
велетенську державу гуннiв од Волги до Рейну, яка iснувала тiльки впродовж
його життя.
IВАН IВАНОВИЧ_. Надруковано перший раз у журналi "Лiтературний ярмарок"
(1929.- N 7), згодом у томi 3 Творiв (1930), за яким i пода ться у цьому
виданнi.
"Хулiо Хуренiто"_ i "Любов Жанни Ней"_ - романи Iллi Еренбурга, який на
той час перебував у емiграцi©. Перший iз названих творiв (повна його назва
"Надзвичайнi пригоди Хулiо Хуренiто та його учнiв") набув неабияко©
популярностi у першi пореволюцiйнi роки завдяки позитивному до нього
ставленню i схвальнiй рецензi© М. Бухарiна.
РСI _робiтиичо-селянська iнспекцiя, родоначальник нинiшнього народного
контролю.
Кака _Контрольна комiсiя ВКП (б), прообраз теперiшньо©
партiйно-ревiзiйно© комiсi© у структурi КПРС.
"Друг дiтей_", "Повiтрофлот", "Доброхiм"_ - добровiльнi громадськi
органiзацi©, в якi входили радянськi службовцi, що об' днувались для опiки
над безпритульними дiтьми, сприяли розвитковi авiацi© та добривно-хiмiчно©
промисловостi.
Vouz aimez les fleur_ (фр.) -_ ви любите квiти.
Со_mment donc, madame_ (фр.) -_ як це так, панi.
А lа _bonne heure, madame_ (фр.) -_ на все добре вам, панi.
Oui, oui, madame_ (фр.) -_ так, так, мамо.
Avec plaisir, madame_ (фр.) -_ дуже при мно, панi.
Iона Вочревiсущий_ - псевдонiм широковiдомого для тих часiв одiозного
публiциста i фейлетонiста газети ВУЦВК "Вiстi" Миколи Новицького.
РЕВIЗОР._ Надруковано вперше у журналi "Лiтературний ярмарок" (1929.-N
9), згодом у т. З Творiв та т. 1 Вибраних творiв з такою передмовою:
"Оповiдання "Ревiзор" належить до серi© тих же етюдiв, що й "Пудель".
"Всi ми виросли iз гоголiвсько© шинелi",- сказав колись Досто вський. Леся
теж ма багато спiльного i з Акакi м Акакi вичем, i з "Бедннми людьми", i
з багатьма чеховськими героями. Але вона, безперечно, нiчого не ма
спiльного зi збiрним типом сучасно© радянсько© жiнки: Що й говорити, по
глухих закутках такi люди, як ©© чоловiк Бродський, ще iснують, iснують i
такi, як Топченко (в противному разi Контрольнiй Комiсi© не прихопилось би
працювати над перевихованням "партiйцiв"), звичайно, Леся ма рацiю
рватися вiд пелюшок, вiд "добровiльного рабства", i з цього боку вона -
позитивний тип, але бачити, що "люди цього життя всюди, завжди й до
смiшного однаковi" - так бачити могла все-таки лише мiщанка. Оповiдання
написано 1928 року. Оцiнювати його треба як вiдбиток побуту й настро©в
тогочасного "партiйного" мiщанства".
Передрукову мо за цим виданням.
Акерман _до 1944 року так називалось м. Бiлгород-Днiстровський.
З ЛАБОРАТОРI _. Друкувався цей твiр вперше у журналi "Червоний шлях"
(1931.- NN 7-8.-С. 5-18), наступного року з'явився окремою книжечкою у
харкiвському видавництвi "Лiтература i мистецтво". Пода мо за першодруком.
Холодна Гора_ - район Харкова зi знаменитою в'язницею.
П.МАЙДАЧЕНКО
ЗМIСТ
Вступна новела
Життя
Колонi©, вiлли...
Редактор Карк
Кiт у чоботях
Юрко
На глухiм шляху
Солонський Яр
Силуети
Шляхетне гнiздо
Синiй листопад
Чумакiвська комуна
На озера
Бараки, що за мiстом
Свиня
Кiмната N 2
Легенда
Заулок
Елегiя
Дорога й ластiвка
Пудель
"Лiлюлi"
Арабески
Я (Романтика)
Сентиментальна iсторiя
Наречений
Бандити
Зав'язка
Мати
Iз Варино© бiографi©
Iван Iванович
Ревiзор
З лабораторi©
Примiтки та коментарi