Страница:
- От, примiром, вiзьмемо Христа,- сказав вiн.- Наш народ i досi не
зна , що Христос був врей.
- А де вiн тепер працю ? - спитав Iван Iванович.
- Христос? - здивовано подививсь Методiй Кирилович.
- Та який там Христос! Товариш Лайтер!
Мiй герой вже давно надiв другу пару окулярiв i уважно розглядав
дискусiйщика. Його зовсiм не обходить, що товариш Лайтер врей: соцiальна
боротьба не зна нацiональних рамцiв, i вiн, як витриманий партi ць,
мусить бити всякого, хто так чи iнакше пiде проти самокритики i, значить,
проти пролетарiату. I, коли Iван Iванович узнав, що в останнiй час товариш
Лайтер завiду трестiвською бiблiотекою, вiн тут же вирiшив: "iнтелiгент!
деморалiзований член партi©"!
Але на товариша Лайтера дивились зараз мало не всi члени комосередку.
Марфа Галактiонiвна передала новину сусiдцi, сусiдка сусiдовi i т. д.
Погляди були пронизливi i такi iдеологiчно-витриманi, що "дискусiйщик",
зда ться, ще бiльш зблiд.
...Нарештi на дзвiницi покинули дзвонити. Вечiрня почалась. Тодi до
залу увiйшов головний начальник i секретар комячейки. В залi ще тихше
стало, навiть зникло шушукання. Все прича©лось в напруженнi: дисциплiна в
комгуртку була зразкова, i члени осередку органiзовано i по-товариському
поважали свого начальника.
- Товаришi,- сказав секретар, сходячи на трибуну.- Прошу намiтити
кандидатуру на голову даного зiбрання.
- Семена Яковича! - скрикнуло одразу кiлька голосiв.
Головний начальник (Семен Якович) поправив свою краватку, мило
усмiхнувся й розвiв руками: мовляв, не можу! Дякую, тисячу разiв дякую за
таке зворушливе довiр'я, але - не можу! Вiн зрiдка показував на сво
горло, i присутнi могли подумати, що справа в задусi (головний начальник
теж страждав на зажирiння серця), але цi припущення (правда, ©х i не було)
одразу ж розвiяв секретар.
- Семен Якович сьогоднi не може головувати,- сказав вiн,- бо сьогоднi
Семен Якович робить доповiдь.
- А... а... це iнша справа,- загуло в залi, i комосередок, добре
пам'ятаючи вирiшення партi© про середпартiйну демократiю, запропонував
кандидатуру з низiв.
- Методiя Кириловича! - знову скрикнуло одразу кiлька голосiв.
Iвановi Iвановичу якось непри мно йойкнуло пiд серцем. Рiч у тiм, що
вiн з Методi м Кириловичем був, так би мовити, на рiвних правах: обидва
були члени колегi© i обидва вважалися "замами". I тому, коли комосередок
пiсля головного начальника називав iм'я Методiя Кириловича, мiй герой
завжди почував себе не зовсiм гарно i думав, що трапилось велике
непорозумiння.
Марфа Галактiонiвна одразу помiтила це.
- Я гадаю, так i треба! - сказала вона, коли Методiй Кирилович не
тулився вже до не© i сiв на мiсце голови зiбрання (звичайно, пiсля
одноголосного голосування).Саме його й треба було вибирати по останнiй
iнструкцi© з ЦК. Не можна ж весь час вибирати Семена Яковича й тебе. Треба
ж видвигати й бiльш нижчi iнстанцi©.
Iван Iванович з вдячнiстю подивився на свою дружину i, можна сказати,
трохи заспоко©вся.
- Товаришi! - сказав Методiй Кирилович.- Перше питання нашого порядку
дня - це остання вилазка проти самокритики. Слово ма Семен Якович.
В залi зовсiм змертвiло. Навiть чути було, як ударив по вiкнах дрiбний
осiннiй дощик. Частина поглядiв пронизала головного начальника, що в цей
момент зiйшов на трибуну i вже положив конспект для доповiдi - номер
"Правди", частина комгуртка дивилась на товариша Лайтера, що в цей час
нервово ламав вальцi i уперто дивився на пiдлогу. ''
- Товаришi! - почав головний начальник.- На попередньому зiбраннi я
робив доповiдь про режим економi©. Що я говорив? Я говорив, що до режиму
економi© ми, комунiсти, не можемо ставитись пасивно i потiм я говорив, що
таке режим економi©. Що ж таке режим економi©? Режим економi© один iз
останнiх бойових лозунгiв нашо© пролетарсько© партi©, i треба його
розумiти не тiльки... е... так би мовити, в широкому масштабi, але треба
найти йому мiсце i в нашому особистому життi. Беремо знову ж таки олiвець.
Без режиму економi© як би ми до нього ставились? Ми до його ставились...
е... е... так би мовити, неохайно. Я сам мав честь бачити, як один iз
наших шановних товаришiв (тут Семен Якович мило усмiхнувся й подивився на
управдiла) викинув у кошика олiвець на 1 1/2, приблизно, ще не списаного
вершка... Тек-с!.. хе... хе...
Головний начальник зупинився, налив з графина води й, запиваючи водою
початок сво © цiкаво© промови, батькiвським весело-докiрливим оком дивився
на управдiла, що викинув у кошик олiвець на 1 1/2 приблизно ще не
списаного вершка. Дивилась в цей час i вся авдиторiя на вищеназваного
управдiла.
Але нiхто не дивився на управдiла вовком: всiм грала на устах мила й
симпатична усмiшка, хоч i трохи докiрлива, як i головному начальниковi, бо
всi були певнi, що управдiл цiлком свiдома людина i цього бiльше не
зробить.
- Тек-с! - продовжував Семен Якович.- Але що треба було зробити при
iншiй ситуацi©?.. Е... е... Так би мовити, при режимi економi©?.. Ну-с?..
Треба було цього олiвця не викидати в кошика, а купити для нього
наконечника за двi копiйки i списати олiвець до кiнця. Ну-с?.. От що, на
мiй погляд, режим економi©, так би мовити, в буденному життi.
Головний начальник ще налив з графiна води i запив дальшу частину сво ©
цiкаво© промови.
- Тек-с!..- продовжував вiн далi.- I коли я тепер пiдходжу до останньо©
вилазки проти самокритики, то що я бачу в нiй? Я в нiй бачу ту ж саму
несвiдомiсть!.. Цим я зовсiм не думаю образити нашого шановного Климентiя
Степановича i прирiвняти його цiлком законну помилку з олiвцем до
беззаконно© вилазки проти самокритики, але елементи несвiдомости... е...
е... так би мовити, трохи сходяться!
- Семене Яковичу! - скрикнув управдiл.- Я свою помилку давно вже
визнав. Для мене нема самолюбства в партiйних справах.
- Прекрасно! - сказав головний начальник.- В партiйних справах i не
може бути самолюбства. Треба завжди одверто i публiчно визнавати сво©
помилки... Але позвольте до дiла... Отже... е... е... остання вилазка
проти самокритики.
Тут докладчик зробив вiдповiдно серйозне обличчя, вийняв з боково©
кишенi пенсне, розгорнув "Правду" i совiсно, без всяких лiричних рефренiв,
цiлком конкретно розповiв комосередковi те, що було написано в газетi з
приводу самокритики i що читали партiйцi i що вони мусiли ще прослухати.
Доповiдь була цiкава й авдиторiя так захопилась нею, як нiколи.
- Тепер дозвольте зрезюмувати! - сказав нарештi головний
начальник.Отже, остання вилазка проти самокритики , так би мовити, цiлком
несвiдомий i бузотерський акт. Але ми вiримо, що товаришi визнають сво©
помилки i покинуть бузу. Коли ж вони цього не зроблять (тут Семен Якович
прийняв вiдповiдно суворе обличчя), то... е... е... пролетарiат примусить
©х це зробити!
Гучнi оплески покрили промову оратора. Хтось скрикнув: "Хай живуть нашi
вождi" i авдиторiя, зробивши Семену Яковичу овацiю, мало не проспiвала
Iнтернацiонал. Такого ентузiазму давно вже не було в комосередку, i
вiдчувалось, що загроза з боку Лайтера мiцно з' днала ввесь, коли так
можна висловитись, авангард пролетарiату.
- Товаришi! - сказав Методiй Кирилович, коли авдиторiя стихла.- Хто
хоче взяти слово?
Всi подивились на того ж таки товариша Лайтера. Хто ж, як не вiн,
мусить перший виступити? Звичайно, йому не зовсiм при мно боротись з такою
витриманою авдиторi ю, але що ж робити: не лiзь куди не треба!
- Дайте менi слово! - сказав нарештi товариш Лайтер.
По авдиторi© пронiсся шум i раптом стих. Так бува перед грозою, коли
замирають дерева i десь далеко синi грiзний тайфун. Чути було, як у вiкно
б' дрiбний осiннiй дощик i як Iван Iванович протира собi роговi окуляри
бiлоснiжною хусткою.
- Товаришi! - сказав товариш Лайтер.- Я не тiльки не думаю виступати з
критикою постанов ЦК, я, навпаки, я...
Але тайфун уже налетiв: авдиторiя зашумiла. Скажiть, будь ласка, яка
самовпевненiсть! Вiн "не дума виступати з критикою постанов ЦК"? Боже
мiй, до чого ми дожили! Який-небудь шпiнгалет i... з такими претензiями:
"вiн не дума виступати проти постанов ЦК"! Яке нахабство, яка
самозакоханiсть.
- Товаришi! - скрикнув товариш Лайтер i ще бiльше зблiд.- Дозвольте
менi висловити деякi думки з приводу справжньо© постановки самокритики.
- Що таке? Що вiн там каже?.. "справжньо© постановки самокритики"?
Скажiть, будь ласка, який науковий спiвробiтник! Яка самозакоханiсть!..
Ну, це вже занадто! Ми не припустимо, щоб рiзнi шпiнгалети морочили нам
голову сво ю демагогi ю.
- Товаришi! - ще раз скрикнув товариш Лайтер.- Я тiльки хочу дещо
сказати про членiв нашого комосередку... Я...
Авдиторiя ще бiльше зашумiла. В кожному прокинувся бойовий дух, коли
так можна висловитись, "бiльшовицького старогвардiйця", i кожному хотiлось
пiдскочити до трибуни i скрикнути: "Досить нам меншовицьких промов"!
- Товаришi! - востанн скрикнув товариш Лайтер.- Я... я... я... ми...
ми... ми...
Але даремно: тайфун бушував! Тодi Методiй Кирилович зробив знак рукою,
i тайфун зник. Методiй Кирилович звернувся до товариша Лайтера з милою,
батькiвською усмiшкою:
- Як бачите, товаришу Лайтер, авдиторiя вас не хоче слухати. Я тут
зовсiм нi при чому. Очевидно, вашi iде© користуються в масi поспiхом.
Товариш Лайтер знизив очi (йому, очевидно, було нiяково за сво© ухили i
за провал сво©х iдей в масi), i сiв на сво попередн мiсце.
- Хто ще хоче взяти слово? - сказав Методiй Кирилович.
Iван Iванович вiдчув, що тепер якраз прийшла черга за ним. Саме тепер i
вiн мусить виступити i показати свiй ораторський хист в боротьбi з
мiсцевою опозицi ю.
- Я прошу! - сказав мiй герой i, побiдно ступаючи, зiйшов на. трибуну.
Мiй рiшучий i симпатичний герой положив свiй портфель на портфель
головного начальника, протер сво© окуляри бiлоснiжною хусткою й почав:
- Дорогi товаришi! Наш друг, товариш Лайтер, хоче взяти на себе роль
мiсiонера i проповiдувати сво© сумнiвнi i, як ви бачили, безгрунтовнi iде©
в тiй кра©нi, яка нiколи не була християнською - ерiscohpus in partibus.
Ви розумi те?..
Тут Iван Iванович, як i його начальник, налив з графина води i побiдно
подивився поверх окулярiв на авдиторiю: мовляв, хидний початок?
- Ловко! - пронiсся шум похвали по авдиторi©.
- Але,- продовжував мiй герой,- ми таких мiсiонерiв не прийма мо!..
(Голоси: "Правильно! Правильно!"). Попереднiй оратор, себто товариш
Лайтер, багато розпинався з цi © трибуни, запевняючи нас, що самокритика
нам не потрiбна, що самокритика загальму наш господарчий процес, що i т.
д. i т. п. А я от говорю - нiчого подiбного! Вона не може загальмувати
господарчий процес! (Голоси: "Правильно! Правильно"!). Хто повiрить
товаришу Лайтеру? Ну, скажiть менi: хто йому повiрить?
- Нiхто! - скрикнуло одразу кiлька голосiв.
- Цiлком справедливо: нiхто! Тисячу разiв - нiхто! (Мiй герой вже
входив в азарт). Ми всi пам'ята мо, як важко нам було завоювати диктатуру
пролетарiату, скiльки ми крови пролили на полях громадянсько© вiйни,
скiльки наших дорогих товаришiв розстрiляно в контррозвiдцi, i ми не
можемо мовчати i не сказати товаришу Лайтеру: "уберiть, будь ласка, вашi
сумнiвнi руки вiд досягнень пролетарiату i не морочте нам голови!" Ви
хочете розколоти партiю, але це вам не вдасться. Ви хочете... але -
досить! Досить!...
Тут Iван Iванович раптом взявся за серце i сказав, що вiн не може
скiнчити сво © промови, бо бо©ться "за розрив серця". Авдиторiя покрила
Iвана Iвановича гучними i вдячними оплесками. Видно було, що товариш
Лайтер i справдi помилився: осередок був цiлком iдеологiчно витриманий.
Пiсля Iвана Iвановича ще виступали промовцi, але все вже було ясно, i
тому Методiй Кирилович закрив зiбрання.
Комосередок повалив на вулицю. Дощик в цей час ущух i над городом
мовчазно стояли важкi осiннi хмари.
...Ну, як я його? Добре? - спитав Iван Iванович.
- Ти сьогоднi прекрасно говорив,- сказала Марфа Галактiонiвна.- Мар'я
Iвановна прямо захоплена тво ю промовою.
- Шкода тiльки, що менi серце не да розiйтися! - зiдхнув мiй
герой.Тепер я цiлком переконаний, що маю ораторський хист. Цiлком!
V
I от мо© симпатичнi геро© увiйшли вже в свою кватиру, також i про те,
як може звичайний випадок наробити багато непри мностей.
I от мо© симпатичнi геро© увiйшли вже в свою кватиру. Всюди зразковий
порядок i все на сво му мiсць Явдоха пора ться у кухнi бiля помийного
корита, мадмуазель Люсi вишива сорочку сво му майбутньому нареченому.
Дiти уже сплять безм'ятежним сном.
- Ти не пам'ята ш,- спитав Iван Iванович,- менi не подавали на зiбраннi
записок?
- Зда ться, нi! - сказала Марфа Галактiонiвна. Мiй цiлком задоволений
герой одсунув од себе чашку з ча м i взяв портфель.
- А все-таки подивимось! - сказав вiн.- Може, я так захопився, що й не
помiтив, як укинув якось.
Iван Iванович полiз у теку i почав там ритись. Рився вiн не довго, бо
раптом натрапив на якийсь документ. Вiн витяг його.
- В чому справа? - сказав Iван Iванович i зблiд.
- Що ти там найшов, Жане? - спитала Марфа Галактiонiвна.
Iван Iванович подивився на дружину розгубленими очима й передав ©й
документ. Марфа Галактiонiвна вихопила iз рук Iвана Iвановича вищезгаданий
та мний документ i теж зблiдла.
- Як ти гада ш,- спитав Iван Iванович.- Що це значить?
- Не розумiю! - розвела руками Марфа Галактiонiвна.
- Чи не пiдсунув хтось нарочито... з метою скомпрометувати мене? Як ти
гада ш?
Марфа Галактiонiвна уважно подивилась на стелю: вона думала. Вона довго
думала i нарештi сказала:
- Все можливо... - сказала вона.- Я знаю: у тебе багато ворогiв.
- Що ти кажеш, Галакточко! - скрикнув Iван Iванович.- У мене багато
ворогiв? Чого ж ти менi ранiш про це не говорила?
- Я не хотiла тебе турбувати! - зiдхнула Марфа Галактiонiвна.- Навiщо
про це говорити, коли в тебе й так погане серце!
- Хто ж тi вороги? - знову скрикнув Iван Iванович.
- Я не знаю! - зiдхнула Марфа Галактiонiвна.- Як я ©х можу знати, коли
вони та мнi.
Iван Iванович в розпуцi схопився руками за сво волосся й похилився на
стiл.
Проте вiн мав рацiю: документ, що його хтось пiдсунув у його портфель,
i справдi був страшний документ. Це була хоч, може, й легальна, але, на
жаль, ще не оголошена стенограма якогось пленуму ЦК. Це була, можливо,
зовсiм не та мна, а можливо, й цiлком та мна книжечка, бо мiй герой ©©, на
жаль, зовсiм не читав, а прочитати зараз (та ще й всю!) вiн нiяк не мiг.
Як нарочито, в цей момент за вiкном знову побiг дрiбний осiннiй дощик, i
здавалося уже Iвану Iвановичу, що й справдi в нашому життi мiсце для
мiнору i що не завжди однаково свiтить електрика: iнодi бадьорим радiсним
свiтлом iдеологiчно витриманого куточка, а iнодi трохи iнакше.
- Ну, так що ж робити? - спитав Iван Iванович пiдстреленим голосом.
- Очевидно, треба цю книжечку негайно спалити - i квит! - сказала Марфа
Галактiонiвна.
- Спалити? А ти певна, що ©© не нарочито пiдложено менi? А що як
спитають, де я ©© дiв?.. Може, однести ©© Семену Яковичу?
- I це не дiло! - сказала Марфа Галактiонiвна.- Знову ж таки спитають,
де ти ©© взяв?
- Боже мiй! - простогнав мiй герой.- Що менi робити! Марфа
Галактiонiвна теж не знала, що робити. Чого тiльки вона не передумала в
цей момент. Але проклятий документ загадково маячiв на столi i розгадки не
видно було.
Але от раптом почало вияснятись, i Марфа Галактiонiвна скрикнула.
- Я вже знаю! - скрикнула вона.- Це непорозумiння!
- Що ти хочеш сказати? - з полегшенням зiдхнув Iван Iванович.
- Я хочу спитати тебе: де лежав твiй портфель? Зда ться, на портфелi
Семена Яковича?
Iван Iванович приложив пальця до сво©х уст i задумався.
- Зда ться,- сказав вiн,- зда ться, на портфелi Семена Яковича.
- Ну й от! Так знай же: цей документ положив у твiй портфель не хто
iнший, як Семен Якович, i положив зовсiм випадково.
- Як так випадково? - не зрозумiв Iван Iванович.
- А так! Я пам'ятаю, вiн щось виймав зi свого портфеля, i, очевидно,
саме цю книжечку. Вiн, мабуть, хотiв нею iлюструвати свою промову, але
потiм передумав i положив ©©... та уже не в свiй портфель, а випадково - в
твiй!
- Генiальна iдея! - скрикнув Iван Iванович.- Ти, голубко, ©й-богу, як
Шерлок Холмс... Тiльки як його спитати?
- Ну, це просто,- сказала Марфа Галактiонiвна.- Iди зараз до телефону i
поцiкався, чи не загубив вiн чогось iз свого портфеля.
Мiй герой схопивсь зi свого стiльця й побiг до кабiнету. Чути було, як
вiн нервово взяв рурку i чiтко сказав:
- Сорок ноль два... Не вiльно?.. Фу!.. Чорт!..
Чути було, як вiн знову сказав: "4002", але знову було не вiльно. I так
до трьох разiв. На четвертий раз Iвана Iвановича сполучили з Семеном
Яковичем, а за двi хвилини мiй герой вже вскочив до ©дальнi.
- Ти не помилилась! - скрикнув вiн i схопив в сво© обiйми свою
симпатичну й догадливу дружину.- Ти не помилилась! Семен Якович випадково
положив цей документ у мiй портфель!
Марфа Галактiонiвна надзвичайно радiла такому щасливому кiнцю i
запропонувала навiть Iвану Iвановичу повечеряти з вiрменською.
I от Iван Iванович вже лежить на сво©й сюрпризнiй лiжницi i чита
останнiй номер "Правды". З радiорупора чути оркестр яко©сь оперетки, а з
кухнi чути, як Явдоха пора ться бiля помийного корита.
Марфа Галактiонiвна зняла спiдницю й залишилась в панталонах. Вона
пiдiйшла до дверей в дитячу спальню i сказала:
- Ессоutez! Передайте менi, будь ласка, ночний горщик.
- Avec plaisir, madame,сказала мадмуазель Люсi i передала сосуд.
Потiм мадмуазель Люсi пiшла до дитячих колисок, де вже спали
безм'ятежним сном Май i Фiалка, а Марфа Галактiонiвна полiзла на сюрпризну
лiжницю й посунула Iвана Iвановича до стiни сво©м шикарним торсом.
...Ну, а все ж таки,- сказала вона.- Чим же соцiалiзм вiдрiзня ться вiд
комунiзму... Конкретно?
- Боже мiй! Я ж тобi вже говорив,- сказав Iван Iванович,- комунiзм - це
вища, так би мовити, iдеальна суспiльна форма.
Марфа Галактiонiвна . широко позiхнула й погасила електрику. Скоро в
кiмнатi чути було легенький храп. За вiкном мжичив осiннiй дощик мажорного
сезону. Пiсля трагiчно© подi© з вищеназваним документом Iвану Iвановичу
снились поля i м'яко-бiрюзове небо, де прекраснi горизонти тривожать душу
тi ю легенькою тривогою, що не запалю тебе бунтом дрiбнобуржуазного
iмпресiонiзму, а зовсiм навпаки: ласка радiсним споко м
мажорно-монументального реалiзму.
VI
Чим же треба кiнчити, а також i про те, що ж не да авторовi скiнчити
негайно.
Чим же треба кiнчати? Кiнчати, очевидно, прийдеться не сном Iвана
Iвановича (хай вiн собi спить на здоров'я), а описом такого трагiчного
фiналу, що все-таки звалився на зовсiм i нiяк невинну голову мойого
iдеологiчно витриманого героя.
Правда, славетний винахiд (про нього далi, це саме той винахiд, що
зробив iм'я Iвана Iвановича безсмертним!) примушу автора написати ще
невеликий роздiл, але, по-перше, цей передостаннiй роздiл , так би
мовити, роздiл не обов'язковий (нетерплячий читач може його й не читати),
а, по-друге, великим злочином було б обминути те, чого обминути нiяк не
можна.
Отже, пiсля осени прийшла, як i треба було чекати, зима.
Морози були лютi, але мiй герой самовiддано томився в духотi: його
будинок, що на вулицi Томаса Мора, викликав на "соцiалiстичне змагання"
(так саме i написано в домкомiвських книжках) будинок, що на вулицi
Щукина, i тому не можна було "пiдкачати" навiть в сенсi опалення: кожний
iз будинкiв доводив, що вiн теплiший за свого супротивника i що вiн не
тiльки умi боротись з буржуазi ю, але й з природою з поспiхом
спереча ться. I от колись, сидячи в такiй от духотi, Iван Iванович сказав:
- Галакточко! - сказав колись Iван Iванович.- Я почуваю, що я можу
прислужитись сво©й партi©, по-перше - партiйною та радянською роботою, а
по-друге - й сво©ми винаходами.
- Що ти надумав, Жане? - сказала Марфа Галактiонiвна, кусаючи державнi
горiхи (вона нiколи принципово не купувала горiхiв у приватника i ©ла
тiльки державнi горiхи з державних лiсiв, саме тi, що, як подарунок,
присилав ©й брат - лiсничий). Ну, говори - я послухаю.
- Бачиш,- промовив Iван Iванович,- сидiв я оце й думав про лiто.
Прийде, значить, лiто, а з ним прилетять i мухи. Ти уявля ш, як вони
перешкоджають нашiй роботi? Жах! Так от я й вирiшив: треба вигадати якусь
мухобойку. I я вигадаю, даю тобi чесне комунiстичне слово. Ти дума ш, що
менi браку таланту? Ну, не скажи, голубонько!
- Чому ж браку ? - промовила товаришка Галакта, пiдкочуючи очi до
лоба.- Я зовсiм не сумнiваюсь! Бува так, що талант проявля ться навiть у
простого народу, а ти ж iнтелiгент, з вищою освiтою.
Такий вiдгук з боку дружини на його бажання винайти мухобойку так
пiдбадьорив мойого героя, що вiн тут же приступив до роботи. По-перше, вiн
написав заяву до свого комосередку, щоб його звiльнили вiд
партнавантаження (бюро комосередку вже на другий день звiльнило його вiд
партнавантаження "як наукового робiтника, що працю над власним
винаходом"), а подавши заяву, взявся за мухобойку.
Всю зиму Iван Iванович самовiддано ламав собi голову i тiльки
напровеснi прийшов до того висновку, що вiдповiдно найновiшим досягненням
технiки, мухобойку треба зробити за допомогою електрики. Тодi Iван
Iванович почав студiювати деякi дисциплiни i почав робити спроби. На його
столi появились електроскопи з листочками, вiн утворював, скажiм,
протилежнi електрики на сполучених електроскопах, вiн ловив "електричний
вiтер" i гасив ним свiчку. Вiн звертався до лейденсько© банки та
франклiнового колеса i, нарештi, пiсля довго© працi, вражений був раптом у
саме серце загадкою про т. зв. спробу Гальванi. Як вiдомо, Гальванi довiв,
що м'язи й нерви у тварини можуть бути за джерела електрики, але Iвана
Iвановича страшенно зворушило те, що при сполученнi нерва i м'язiв жаби,
скажiм, жаб'яча нiжка дрига . Зворушувало саме те, що вона дрига . Мiй
герой iнакше i не уявляв собi смерти мухи на електричнiй мухобойцi, як
смерть, що ©й, так би мовити, прелiмiнарне вiдповiдало дригання нiжками.
В скорому часi Iван Iванович зробився геро м дня нашого, як вiн
говорить, заздалегiдь i з обуренням вiдкидаючи ганебне мiщанство, "з
голови до п'ят революцiйного мiста": вiн таки винайшов електричну
мухобойку. Про нього заговорили всюди, а Марфа Галактiонiвна стала ще
бiльше поважати його. Секрет винаходу не було оголошено, але вiдомо було,
що мухобойка надзвичайно оригiнальне била мух: коли муха сiдала на апарат
мойого героя i саме на тому мiсцi, де за проектом бажано було, щоб вона
сiла, електрика обов'язково вбивала ©©.
- От тiльки бiда,- говорив Iван Iванович,- що муха не завжди сiда там,
де треба... Ну, нiчого,-додавав вiн.- Нiчого!..
I вiн мав рацiю - так додавати. Головне - початок, а потiм якось
удосконалиться: коли не вiн удосконалить свiй апарат-мухобойку, то синок
його Май, пiдрiсши, завершить справу свого талановитого
батька-винахiдника. Одним словом, Iван Iванович на деякий час заспоко©вся.
Саме на той час, поки його голову знову не пронизала нова генiальна iдея.
Як уже було сказано, будинок мойого героя був у станi "соцiалiстичного
змагання". Цей надзвичайно похвальний факт теж мiг би навести Iвана
Iвановича на ту думку, що "соцiалiстичне" можуть змагатися не тiльки
колективи, але й окремi iндивiдууми, та цього не трапилося, а навiв його
на цю думку (хоч на перший погляд i дивно!) - навiв його власний
радiорупор.
Вiдпочивав, значить, мiй герой на канапi i чекав чергового концерту з
мiсцево© радiостанцi©. Май i Фiалка гралися в спальнi з мадмуазель Люсi,
товаришка Галакта сидiла з його другом Методi м Кириловичем у кабiнетi.
Раптом зашипiло.
- Гало! Гало! Говорить радiостанцiя на хвилi...- i т. д. Прекрасно! Але
чу тут Iван Iванович вiд конферанса, що радiостанцiя бере сьогоднi на
себе роль плацдарму для "соцiалiстичного змагання". Конкретно кажучи,
сьогоднi (конферанс говорить) змагаються: балаба шник, скрипник,
бандурист, пiанiстка, домрист, гармонiст та гобойщик.
- Iнтересно послухати! - подумав мiй герой.- Подивимось, хто кого!
Першим виступив балаба шник. Беручи до уваги, що саме так, по
вищезазначеному, змагатися можуть тiльки здоровi мажорнi елементи нашого
суспiльства, балаба шник на цей раз найшов можливим заграти якусь
песимiстичну пiсеньку, що ©й досi не давали мiсця на радiостанцi©. В
такому ж дусi грали й iншi змагальники. Мiй герой спершу незадоволено
хитав головою, але потiм прийшов до тi © ж думки, що й балаба шник ("саме
так, по вищезазначеному, змагатися можуть тiльки здоровi, мажорнi елементи
нашого суспiльства"), i, прийшовши до цi © думки, раптом прийшов i до
друго©.
- Методiю Кириловичу,- покликав вiн схвильованим голосом свого
симпатичного колегу.- Я вас викликаю на соцiалiстичне змагання!
Сказавши це, Iван Iванович протер окуляри сво ю бiлоснiжною хусткою, з
вдячнiстю подивився на радiорупор i нарештi помандрував до ©дальнi, де
його симпатичний друг сидiв з його ж таки милою дружиною. Момент був не
зовсiм вдалий для зустрiчi двох приятелiв (Методiй Кирилович ще не встиг
зовсiм очутитись пiсля iнтимно© розмови з товаришкою Галактою), i все-таки
до згоди прийшли негайно.
- Я ваш виклик приймаю! - обсмикнувшись нарештi, рiшуче заявив Методiй
Кирилович.Будь ласка!
I тут же вирiшено було, що Iван Iванович зробить три мухобойки, а
Методiй Кирилович буде три днi агiтувати серед службовцiв тресту за
утворення фабрики виробництва цих же таки мухобойок.
В таких цiкавих розмовах i в таких же не менш цiкавих думках проходили
днi мойого героя.
Пiсля Рiздва при©хав до Iвана Iвановича брат Марфи Галактiонiвни -
товариш Мрачний (псевдонiм). Саме той брат, що лiсничий. Брат при©хав, як
вияснилось, надовго, бо його, як вияснилося, партiя зняла з партi© та з
лiсництва чи то за шахрайство ("за шахрайство" - говорили злi язики), чи
то за опозицiйнi ухили ("за опозицiйнi ухили" - говорила товаришка
Галакта). Проти ухилiв Iван Iванович, як вiдомо, рiшуче боровся, але в
даному разi вiн не мiг боротись,- не тому, що справа йшла про боротьбу
проти родича, а тому, що мiй герой був тактовною, шляхетною людиною i
нешляхетне поводитись iз гостем, можна сказати, органiчно не мiг, тим
паче, що по городу почали ходити "тривожнi" чутки вiдносно якогось
"переобрання" полiтбюро.
Товариш Мрачний цiлими днями громив "апаратчикiв" i запевняв Iвана
зна , що Христос був врей.
- А де вiн тепер працю ? - спитав Iван Iванович.
- Христос? - здивовано подививсь Методiй Кирилович.
- Та який там Христос! Товариш Лайтер!
Мiй герой вже давно надiв другу пару окулярiв i уважно розглядав
дискусiйщика. Його зовсiм не обходить, що товариш Лайтер врей: соцiальна
боротьба не зна нацiональних рамцiв, i вiн, як витриманий партi ць,
мусить бити всякого, хто так чи iнакше пiде проти самокритики i, значить,
проти пролетарiату. I, коли Iван Iванович узнав, що в останнiй час товариш
Лайтер завiду трестiвською бiблiотекою, вiн тут же вирiшив: "iнтелiгент!
деморалiзований член партi©"!
Але на товариша Лайтера дивились зараз мало не всi члени комосередку.
Марфа Галактiонiвна передала новину сусiдцi, сусiдка сусiдовi i т. д.
Погляди були пронизливi i такi iдеологiчно-витриманi, що "дискусiйщик",
зда ться, ще бiльш зблiд.
...Нарештi на дзвiницi покинули дзвонити. Вечiрня почалась. Тодi до
залу увiйшов головний начальник i секретар комячейки. В залi ще тихше
стало, навiть зникло шушукання. Все прича©лось в напруженнi: дисциплiна в
комгуртку була зразкова, i члени осередку органiзовано i по-товариському
поважали свого начальника.
- Товаришi,- сказав секретар, сходячи на трибуну.- Прошу намiтити
кандидатуру на голову даного зiбрання.
- Семена Яковича! - скрикнуло одразу кiлька голосiв.
Головний начальник (Семен Якович) поправив свою краватку, мило
усмiхнувся й розвiв руками: мовляв, не можу! Дякую, тисячу разiв дякую за
таке зворушливе довiр'я, але - не можу! Вiн зрiдка показував на сво
горло, i присутнi могли подумати, що справа в задусi (головний начальник
теж страждав на зажирiння серця), але цi припущення (правда, ©х i не було)
одразу ж розвiяв секретар.
- Семен Якович сьогоднi не може головувати,- сказав вiн,- бо сьогоднi
Семен Якович робить доповiдь.
- А... а... це iнша справа,- загуло в залi, i комосередок, добре
пам'ятаючи вирiшення партi© про середпартiйну демократiю, запропонував
кандидатуру з низiв.
- Методiя Кириловича! - знову скрикнуло одразу кiлька голосiв.
Iвановi Iвановичу якось непри мно йойкнуло пiд серцем. Рiч у тiм, що
вiн з Методi м Кириловичем був, так би мовити, на рiвних правах: обидва
були члени колегi© i обидва вважалися "замами". I тому, коли комосередок
пiсля головного начальника називав iм'я Методiя Кириловича, мiй герой
завжди почував себе не зовсiм гарно i думав, що трапилось велике
непорозумiння.
Марфа Галактiонiвна одразу помiтила це.
- Я гадаю, так i треба! - сказала вона, коли Методiй Кирилович не
тулився вже до не© i сiв на мiсце голови зiбрання (звичайно, пiсля
одноголосного голосування).Саме його й треба було вибирати по останнiй
iнструкцi© з ЦК. Не можна ж весь час вибирати Семена Яковича й тебе. Треба
ж видвигати й бiльш нижчi iнстанцi©.
Iван Iванович з вдячнiстю подивився на свою дружину i, можна сказати,
трохи заспоко©вся.
- Товаришi! - сказав Методiй Кирилович.- Перше питання нашого порядку
дня - це остання вилазка проти самокритики. Слово ма Семен Якович.
В залi зовсiм змертвiло. Навiть чути було, як ударив по вiкнах дрiбний
осiннiй дощик. Частина поглядiв пронизала головного начальника, що в цей
момент зiйшов на трибуну i вже положив конспект для доповiдi - номер
"Правди", частина комгуртка дивилась на товариша Лайтера, що в цей час
нервово ламав вальцi i уперто дивився на пiдлогу. ''
- Товаришi! - почав головний начальник.- На попередньому зiбраннi я
робив доповiдь про режим економi©. Що я говорив? Я говорив, що до режиму
економi© ми, комунiсти, не можемо ставитись пасивно i потiм я говорив, що
таке режим економi©. Що ж таке режим економi©? Режим економi© один iз
останнiх бойових лозунгiв нашо© пролетарсько© партi©, i треба його
розумiти не тiльки... е... так би мовити, в широкому масштабi, але треба
найти йому мiсце i в нашому особистому життi. Беремо знову ж таки олiвець.
Без режиму економi© як би ми до нього ставились? Ми до його ставились...
е... е... так би мовити, неохайно. Я сам мав честь бачити, як один iз
наших шановних товаришiв (тут Семен Якович мило усмiхнувся й подивився на
управдiла) викинув у кошика олiвець на 1 1/2, приблизно, ще не списаного
вершка... Тек-с!.. хе... хе...
Головний начальник зупинився, налив з графина води й, запиваючи водою
початок сво © цiкаво© промови, батькiвським весело-докiрливим оком дивився
на управдiла, що викинув у кошик олiвець на 1 1/2 приблизно ще не
списаного вершка. Дивилась в цей час i вся авдиторiя на вищеназваного
управдiла.
Але нiхто не дивився на управдiла вовком: всiм грала на устах мила й
симпатична усмiшка, хоч i трохи докiрлива, як i головному начальниковi, бо
всi були певнi, що управдiл цiлком свiдома людина i цього бiльше не
зробить.
- Тек-с! - продовжував Семен Якович.- Але що треба було зробити при
iншiй ситуацi©?.. Е... е... Так би мовити, при режимi економi©?.. Ну-с?..
Треба було цього олiвця не викидати в кошика, а купити для нього
наконечника за двi копiйки i списати олiвець до кiнця. Ну-с?.. От що, на
мiй погляд, режим економi©, так би мовити, в буденному життi.
Головний начальник ще налив з графiна води i запив дальшу частину сво ©
цiкаво© промови.
- Тек-с!..- продовжував вiн далi.- I коли я тепер пiдходжу до останньо©
вилазки проти самокритики, то що я бачу в нiй? Я в нiй бачу ту ж саму
несвiдомiсть!.. Цим я зовсiм не думаю образити нашого шановного Климентiя
Степановича i прирiвняти його цiлком законну помилку з олiвцем до
беззаконно© вилазки проти самокритики, але елементи несвiдомости... е...
е... так би мовити, трохи сходяться!
- Семене Яковичу! - скрикнув управдiл.- Я свою помилку давно вже
визнав. Для мене нема самолюбства в партiйних справах.
- Прекрасно! - сказав головний начальник.- В партiйних справах i не
може бути самолюбства. Треба завжди одверто i публiчно визнавати сво©
помилки... Але позвольте до дiла... Отже... е... е... остання вилазка
проти самокритики.
Тут докладчик зробив вiдповiдно серйозне обличчя, вийняв з боково©
кишенi пенсне, розгорнув "Правду" i совiсно, без всяких лiричних рефренiв,
цiлком конкретно розповiв комосередковi те, що було написано в газетi з
приводу самокритики i що читали партiйцi i що вони мусiли ще прослухати.
Доповiдь була цiкава й авдиторiя так захопилась нею, як нiколи.
- Тепер дозвольте зрезюмувати! - сказав нарештi головний
начальник.Отже, остання вилазка проти самокритики , так би мовити, цiлком
несвiдомий i бузотерський акт. Але ми вiримо, що товаришi визнають сво©
помилки i покинуть бузу. Коли ж вони цього не зроблять (тут Семен Якович
прийняв вiдповiдно суворе обличчя), то... е... е... пролетарiат примусить
©х це зробити!
Гучнi оплески покрили промову оратора. Хтось скрикнув: "Хай живуть нашi
вождi" i авдиторiя, зробивши Семену Яковичу овацiю, мало не проспiвала
Iнтернацiонал. Такого ентузiазму давно вже не було в комосередку, i
вiдчувалось, що загроза з боку Лайтера мiцно з' днала ввесь, коли так
можна висловитись, авангард пролетарiату.
- Товаришi! - сказав Методiй Кирилович, коли авдиторiя стихла.- Хто
хоче взяти слово?
Всi подивились на того ж таки товариша Лайтера. Хто ж, як не вiн,
мусить перший виступити? Звичайно, йому не зовсiм при мно боротись з такою
витриманою авдиторi ю, але що ж робити: не лiзь куди не треба!
- Дайте менi слово! - сказав нарештi товариш Лайтер.
По авдиторi© пронiсся шум i раптом стих. Так бува перед грозою, коли
замирають дерева i десь далеко синi грiзний тайфун. Чути було, як у вiкно
б' дрiбний осiннiй дощик i як Iван Iванович протира собi роговi окуляри
бiлоснiжною хусткою.
- Товаришi! - сказав товариш Лайтер.- Я не тiльки не думаю виступати з
критикою постанов ЦК, я, навпаки, я...
Але тайфун уже налетiв: авдиторiя зашумiла. Скажiть, будь ласка, яка
самовпевненiсть! Вiн "не дума виступати з критикою постанов ЦК"? Боже
мiй, до чого ми дожили! Який-небудь шпiнгалет i... з такими претензiями:
"вiн не дума виступати проти постанов ЦК"! Яке нахабство, яка
самозакоханiсть.
- Товаришi! - скрикнув товариш Лайтер i ще бiльше зблiд.- Дозвольте
менi висловити деякi думки з приводу справжньо© постановки самокритики.
- Що таке? Що вiн там каже?.. "справжньо© постановки самокритики"?
Скажiть, будь ласка, який науковий спiвробiтник! Яка самозакоханiсть!..
Ну, це вже занадто! Ми не припустимо, щоб рiзнi шпiнгалети морочили нам
голову сво ю демагогi ю.
- Товаришi! - ще раз скрикнув товариш Лайтер.- Я тiльки хочу дещо
сказати про членiв нашого комосередку... Я...
Авдиторiя ще бiльше зашумiла. В кожному прокинувся бойовий дух, коли
так можна висловитись, "бiльшовицького старогвардiйця", i кожному хотiлось
пiдскочити до трибуни i скрикнути: "Досить нам меншовицьких промов"!
- Товаришi! - востанн скрикнув товариш Лайтер.- Я... я... я... ми...
ми... ми...
Але даремно: тайфун бушував! Тодi Методiй Кирилович зробив знак рукою,
i тайфун зник. Методiй Кирилович звернувся до товариша Лайтера з милою,
батькiвською усмiшкою:
- Як бачите, товаришу Лайтер, авдиторiя вас не хоче слухати. Я тут
зовсiм нi при чому. Очевидно, вашi iде© користуються в масi поспiхом.
Товариш Лайтер знизив очi (йому, очевидно, було нiяково за сво© ухили i
за провал сво©х iдей в масi), i сiв на сво попередн мiсце.
- Хто ще хоче взяти слово? - сказав Методiй Кирилович.
Iван Iванович вiдчув, що тепер якраз прийшла черга за ним. Саме тепер i
вiн мусить виступити i показати свiй ораторський хист в боротьбi з
мiсцевою опозицi ю.
- Я прошу! - сказав мiй герой i, побiдно ступаючи, зiйшов на. трибуну.
Мiй рiшучий i симпатичний герой положив свiй портфель на портфель
головного начальника, протер сво© окуляри бiлоснiжною хусткою й почав:
- Дорогi товаришi! Наш друг, товариш Лайтер, хоче взяти на себе роль
мiсiонера i проповiдувати сво© сумнiвнi i, як ви бачили, безгрунтовнi iде©
в тiй кра©нi, яка нiколи не була християнською - ерiscohpus in partibus.
Ви розумi те?..
Тут Iван Iванович, як i його начальник, налив з графина води i побiдно
подивився поверх окулярiв на авдиторiю: мовляв, хидний початок?
- Ловко! - пронiсся шум похвали по авдиторi©.
- Але,- продовжував мiй герой,- ми таких мiсiонерiв не прийма мо!..
(Голоси: "Правильно! Правильно!"). Попереднiй оратор, себто товариш
Лайтер, багато розпинався з цi © трибуни, запевняючи нас, що самокритика
нам не потрiбна, що самокритика загальму наш господарчий процес, що i т.
д. i т. п. А я от говорю - нiчого подiбного! Вона не може загальмувати
господарчий процес! (Голоси: "Правильно! Правильно"!). Хто повiрить
товаришу Лайтеру? Ну, скажiть менi: хто йому повiрить?
- Нiхто! - скрикнуло одразу кiлька голосiв.
- Цiлком справедливо: нiхто! Тисячу разiв - нiхто! (Мiй герой вже
входив в азарт). Ми всi пам'ята мо, як важко нам було завоювати диктатуру
пролетарiату, скiльки ми крови пролили на полях громадянсько© вiйни,
скiльки наших дорогих товаришiв розстрiляно в контррозвiдцi, i ми не
можемо мовчати i не сказати товаришу Лайтеру: "уберiть, будь ласка, вашi
сумнiвнi руки вiд досягнень пролетарiату i не морочте нам голови!" Ви
хочете розколоти партiю, але це вам не вдасться. Ви хочете... але -
досить! Досить!...
Тут Iван Iванович раптом взявся за серце i сказав, що вiн не може
скiнчити сво © промови, бо бо©ться "за розрив серця". Авдиторiя покрила
Iвана Iвановича гучними i вдячними оплесками. Видно було, що товариш
Лайтер i справдi помилився: осередок був цiлком iдеологiчно витриманий.
Пiсля Iвана Iвановича ще виступали промовцi, але все вже було ясно, i
тому Методiй Кирилович закрив зiбрання.
Комосередок повалив на вулицю. Дощик в цей час ущух i над городом
мовчазно стояли важкi осiннi хмари.
...Ну, як я його? Добре? - спитав Iван Iванович.
- Ти сьогоднi прекрасно говорив,- сказала Марфа Галактiонiвна.- Мар'я
Iвановна прямо захоплена тво ю промовою.
- Шкода тiльки, що менi серце не да розiйтися! - зiдхнув мiй
герой.Тепер я цiлком переконаний, що маю ораторський хист. Цiлком!
V
I от мо© симпатичнi геро© увiйшли вже в свою кватиру, також i про те,
як може звичайний випадок наробити багато непри мностей.
I от мо© симпатичнi геро© увiйшли вже в свою кватиру. Всюди зразковий
порядок i все на сво му мiсць Явдоха пора ться у кухнi бiля помийного
корита, мадмуазель Люсi вишива сорочку сво му майбутньому нареченому.
Дiти уже сплять безм'ятежним сном.
- Ти не пам'ята ш,- спитав Iван Iванович,- менi не подавали на зiбраннi
записок?
- Зда ться, нi! - сказала Марфа Галактiонiвна. Мiй цiлком задоволений
герой одсунув од себе чашку з ча м i взяв портфель.
- А все-таки подивимось! - сказав вiн.- Може, я так захопився, що й не
помiтив, як укинув якось.
Iван Iванович полiз у теку i почав там ритись. Рився вiн не довго, бо
раптом натрапив на якийсь документ. Вiн витяг його.
- В чому справа? - сказав Iван Iванович i зблiд.
- Що ти там найшов, Жане? - спитала Марфа Галактiонiвна.
Iван Iванович подивився на дружину розгубленими очима й передав ©й
документ. Марфа Галактiонiвна вихопила iз рук Iвана Iвановича вищезгаданий
та мний документ i теж зблiдла.
- Як ти гада ш,- спитав Iван Iванович.- Що це значить?
- Не розумiю! - розвела руками Марфа Галактiонiвна.
- Чи не пiдсунув хтось нарочито... з метою скомпрометувати мене? Як ти
гада ш?
Марфа Галактiонiвна уважно подивилась на стелю: вона думала. Вона довго
думала i нарештi сказала:
- Все можливо... - сказала вона.- Я знаю: у тебе багато ворогiв.
- Що ти кажеш, Галакточко! - скрикнув Iван Iванович.- У мене багато
ворогiв? Чого ж ти менi ранiш про це не говорила?
- Я не хотiла тебе турбувати! - зiдхнула Марфа Галактiонiвна.- Навiщо
про це говорити, коли в тебе й так погане серце!
- Хто ж тi вороги? - знову скрикнув Iван Iванович.
- Я не знаю! - зiдхнула Марфа Галактiонiвна.- Як я ©х можу знати, коли
вони та мнi.
Iван Iванович в розпуцi схопився руками за сво волосся й похилився на
стiл.
Проте вiн мав рацiю: документ, що його хтось пiдсунув у його портфель,
i справдi був страшний документ. Це була хоч, може, й легальна, але, на
жаль, ще не оголошена стенограма якогось пленуму ЦК. Це була, можливо,
зовсiм не та мна, а можливо, й цiлком та мна книжечка, бо мiй герой ©©, на
жаль, зовсiм не читав, а прочитати зараз (та ще й всю!) вiн нiяк не мiг.
Як нарочито, в цей момент за вiкном знову побiг дрiбний осiннiй дощик, i
здавалося уже Iвану Iвановичу, що й справдi в нашому життi мiсце для
мiнору i що не завжди однаково свiтить електрика: iнодi бадьорим радiсним
свiтлом iдеологiчно витриманого куточка, а iнодi трохи iнакше.
- Ну, так що ж робити? - спитав Iван Iванович пiдстреленим голосом.
- Очевидно, треба цю книжечку негайно спалити - i квит! - сказала Марфа
Галактiонiвна.
- Спалити? А ти певна, що ©© не нарочито пiдложено менi? А що як
спитають, де я ©© дiв?.. Може, однести ©© Семену Яковичу?
- I це не дiло! - сказала Марфа Галактiонiвна.- Знову ж таки спитають,
де ти ©© взяв?
- Боже мiй! - простогнав мiй герой.- Що менi робити! Марфа
Галактiонiвна теж не знала, що робити. Чого тiльки вона не передумала в
цей момент. Але проклятий документ загадково маячiв на столi i розгадки не
видно було.
Але от раптом почало вияснятись, i Марфа Галактiонiвна скрикнула.
- Я вже знаю! - скрикнула вона.- Це непорозумiння!
- Що ти хочеш сказати? - з полегшенням зiдхнув Iван Iванович.
- Я хочу спитати тебе: де лежав твiй портфель? Зда ться, на портфелi
Семена Яковича?
Iван Iванович приложив пальця до сво©х уст i задумався.
- Зда ться,- сказав вiн,- зда ться, на портфелi Семена Яковича.
- Ну й от! Так знай же: цей документ положив у твiй портфель не хто
iнший, як Семен Якович, i положив зовсiм випадково.
- Як так випадково? - не зрозумiв Iван Iванович.
- А так! Я пам'ятаю, вiн щось виймав зi свого портфеля, i, очевидно,
саме цю книжечку. Вiн, мабуть, хотiв нею iлюструвати свою промову, але
потiм передумав i положив ©©... та уже не в свiй портфель, а випадково - в
твiй!
- Генiальна iдея! - скрикнув Iван Iванович.- Ти, голубко, ©й-богу, як
Шерлок Холмс... Тiльки як його спитати?
- Ну, це просто,- сказала Марфа Галактiонiвна.- Iди зараз до телефону i
поцiкався, чи не загубив вiн чогось iз свого портфеля.
Мiй герой схопивсь зi свого стiльця й побiг до кабiнету. Чути було, як
вiн нервово взяв рурку i чiтко сказав:
- Сорок ноль два... Не вiльно?.. Фу!.. Чорт!..
Чути було, як вiн знову сказав: "4002", але знову було не вiльно. I так
до трьох разiв. На четвертий раз Iвана Iвановича сполучили з Семеном
Яковичем, а за двi хвилини мiй герой вже вскочив до ©дальнi.
- Ти не помилилась! - скрикнув вiн i схопив в сво© обiйми свою
симпатичну й догадливу дружину.- Ти не помилилась! Семен Якович випадково
положив цей документ у мiй портфель!
Марфа Галактiонiвна надзвичайно радiла такому щасливому кiнцю i
запропонувала навiть Iвану Iвановичу повечеряти з вiрменською.
I от Iван Iванович вже лежить на сво©й сюрпризнiй лiжницi i чита
останнiй номер "Правды". З радiорупора чути оркестр яко©сь оперетки, а з
кухнi чути, як Явдоха пора ться бiля помийного корита.
Марфа Галактiонiвна зняла спiдницю й залишилась в панталонах. Вона
пiдiйшла до дверей в дитячу спальню i сказала:
- Ессоutez! Передайте менi, будь ласка, ночний горщик.
- Avec plaisir, madame,сказала мадмуазель Люсi i передала сосуд.
Потiм мадмуазель Люсi пiшла до дитячих колисок, де вже спали
безм'ятежним сном Май i Фiалка, а Марфа Галактiонiвна полiзла на сюрпризну
лiжницю й посунула Iвана Iвановича до стiни сво©м шикарним торсом.
...Ну, а все ж таки,- сказала вона.- Чим же соцiалiзм вiдрiзня ться вiд
комунiзму... Конкретно?
- Боже мiй! Я ж тобi вже говорив,- сказав Iван Iванович,- комунiзм - це
вища, так би мовити, iдеальна суспiльна форма.
Марфа Галактiонiвна . широко позiхнула й погасила електрику. Скоро в
кiмнатi чути було легенький храп. За вiкном мжичив осiннiй дощик мажорного
сезону. Пiсля трагiчно© подi© з вищеназваним документом Iвану Iвановичу
снились поля i м'яко-бiрюзове небо, де прекраснi горизонти тривожать душу
тi ю легенькою тривогою, що не запалю тебе бунтом дрiбнобуржуазного
iмпресiонiзму, а зовсiм навпаки: ласка радiсним споко м
мажорно-монументального реалiзму.
VI
Чим же треба кiнчити, а також i про те, що ж не да авторовi скiнчити
негайно.
Чим же треба кiнчати? Кiнчати, очевидно, прийдеться не сном Iвана
Iвановича (хай вiн собi спить на здоров'я), а описом такого трагiчного
фiналу, що все-таки звалився на зовсiм i нiяк невинну голову мойого
iдеологiчно витриманого героя.
Правда, славетний винахiд (про нього далi, це саме той винахiд, що
зробив iм'я Iвана Iвановича безсмертним!) примушу автора написати ще
невеликий роздiл, але, по-перше, цей передостаннiй роздiл , так би
мовити, роздiл не обов'язковий (нетерплячий читач може його й не читати),
а, по-друге, великим злочином було б обминути те, чого обминути нiяк не
можна.
Отже, пiсля осени прийшла, як i треба було чекати, зима.
Морози були лютi, але мiй герой самовiддано томився в духотi: його
будинок, що на вулицi Томаса Мора, викликав на "соцiалiстичне змагання"
(так саме i написано в домкомiвських книжках) будинок, що на вулицi
Щукина, i тому не можна було "пiдкачати" навiть в сенсi опалення: кожний
iз будинкiв доводив, що вiн теплiший за свого супротивника i що вiн не
тiльки умi боротись з буржуазi ю, але й з природою з поспiхом
спереча ться. I от колись, сидячи в такiй от духотi, Iван Iванович сказав:
- Галакточко! - сказав колись Iван Iванович.- Я почуваю, що я можу
прислужитись сво©й партi©, по-перше - партiйною та радянською роботою, а
по-друге - й сво©ми винаходами.
- Що ти надумав, Жане? - сказала Марфа Галактiонiвна, кусаючи державнi
горiхи (вона нiколи принципово не купувала горiхiв у приватника i ©ла
тiльки державнi горiхи з державних лiсiв, саме тi, що, як подарунок,
присилав ©й брат - лiсничий). Ну, говори - я послухаю.
- Бачиш,- промовив Iван Iванович,- сидiв я оце й думав про лiто.
Прийде, значить, лiто, а з ним прилетять i мухи. Ти уявля ш, як вони
перешкоджають нашiй роботi? Жах! Так от я й вирiшив: треба вигадати якусь
мухобойку. I я вигадаю, даю тобi чесне комунiстичне слово. Ти дума ш, що
менi браку таланту? Ну, не скажи, голубонько!
- Чому ж браку ? - промовила товаришка Галакта, пiдкочуючи очi до
лоба.- Я зовсiм не сумнiваюсь! Бува так, що талант проявля ться навiть у
простого народу, а ти ж iнтелiгент, з вищою освiтою.
Такий вiдгук з боку дружини на його бажання винайти мухобойку так
пiдбадьорив мойого героя, що вiн тут же приступив до роботи. По-перше, вiн
написав заяву до свого комосередку, щоб його звiльнили вiд
партнавантаження (бюро комосередку вже на другий день звiльнило його вiд
партнавантаження "як наукового робiтника, що працю над власним
винаходом"), а подавши заяву, взявся за мухобойку.
Всю зиму Iван Iванович самовiддано ламав собi голову i тiльки
напровеснi прийшов до того висновку, що вiдповiдно найновiшим досягненням
технiки, мухобойку треба зробити за допомогою електрики. Тодi Iван
Iванович почав студiювати деякi дисциплiни i почав робити спроби. На його
столi появились електроскопи з листочками, вiн утворював, скажiм,
протилежнi електрики на сполучених електроскопах, вiн ловив "електричний
вiтер" i гасив ним свiчку. Вiн звертався до лейденсько© банки та
франклiнового колеса i, нарештi, пiсля довго© працi, вражений був раптом у
саме серце загадкою про т. зв. спробу Гальванi. Як вiдомо, Гальванi довiв,
що м'язи й нерви у тварини можуть бути за джерела електрики, але Iвана
Iвановича страшенно зворушило те, що при сполученнi нерва i м'язiв жаби,
скажiм, жаб'яча нiжка дрига . Зворушувало саме те, що вона дрига . Мiй
герой iнакше i не уявляв собi смерти мухи на електричнiй мухобойцi, як
смерть, що ©й, так би мовити, прелiмiнарне вiдповiдало дригання нiжками.
В скорому часi Iван Iванович зробився геро м дня нашого, як вiн
говорить, заздалегiдь i з обуренням вiдкидаючи ганебне мiщанство, "з
голови до п'ят революцiйного мiста": вiн таки винайшов електричну
мухобойку. Про нього заговорили всюди, а Марфа Галактiонiвна стала ще
бiльше поважати його. Секрет винаходу не було оголошено, але вiдомо було,
що мухобойка надзвичайно оригiнальне била мух: коли муха сiдала на апарат
мойого героя i саме на тому мiсцi, де за проектом бажано було, щоб вона
сiла, електрика обов'язково вбивала ©©.
- От тiльки бiда,- говорив Iван Iванович,- що муха не завжди сiда там,
де треба... Ну, нiчого,-додавав вiн.- Нiчого!..
I вiн мав рацiю - так додавати. Головне - початок, а потiм якось
удосконалиться: коли не вiн удосконалить свiй апарат-мухобойку, то синок
його Май, пiдрiсши, завершить справу свого талановитого
батька-винахiдника. Одним словом, Iван Iванович на деякий час заспоко©вся.
Саме на той час, поки його голову знову не пронизала нова генiальна iдея.
Як уже було сказано, будинок мойого героя був у станi "соцiалiстичного
змагання". Цей надзвичайно похвальний факт теж мiг би навести Iвана
Iвановича на ту думку, що "соцiалiстичне" можуть змагатися не тiльки
колективи, але й окремi iндивiдууми, та цього не трапилося, а навiв його
на цю думку (хоч на перший погляд i дивно!) - навiв його власний
радiорупор.
Вiдпочивав, значить, мiй герой на канапi i чекав чергового концерту з
мiсцево© радiостанцi©. Май i Фiалка гралися в спальнi з мадмуазель Люсi,
товаришка Галакта сидiла з його другом Методi м Кириловичем у кабiнетi.
Раптом зашипiло.
- Гало! Гало! Говорить радiостанцiя на хвилi...- i т. д. Прекрасно! Але
чу тут Iван Iванович вiд конферанса, що радiостанцiя бере сьогоднi на
себе роль плацдарму для "соцiалiстичного змагання". Конкретно кажучи,
сьогоднi (конферанс говорить) змагаються: балаба шник, скрипник,
бандурист, пiанiстка, домрист, гармонiст та гобойщик.
- Iнтересно послухати! - подумав мiй герой.- Подивимось, хто кого!
Першим виступив балаба шник. Беручи до уваги, що саме так, по
вищезазначеному, змагатися можуть тiльки здоровi мажорнi елементи нашого
суспiльства, балаба шник на цей раз найшов можливим заграти якусь
песимiстичну пiсеньку, що ©й досi не давали мiсця на радiостанцi©. В
такому ж дусi грали й iншi змагальники. Мiй герой спершу незадоволено
хитав головою, але потiм прийшов до тi © ж думки, що й балаба шник ("саме
так, по вищезазначеному, змагатися можуть тiльки здоровi, мажорнi елементи
нашого суспiльства"), i, прийшовши до цi © думки, раптом прийшов i до
друго©.
- Методiю Кириловичу,- покликав вiн схвильованим голосом свого
симпатичного колегу.- Я вас викликаю на соцiалiстичне змагання!
Сказавши це, Iван Iванович протер окуляри сво ю бiлоснiжною хусткою, з
вдячнiстю подивився на радiорупор i нарештi помандрував до ©дальнi, де
його симпатичний друг сидiв з його ж таки милою дружиною. Момент був не
зовсiм вдалий для зустрiчi двох приятелiв (Методiй Кирилович ще не встиг
зовсiм очутитись пiсля iнтимно© розмови з товаришкою Галактою), i все-таки
до згоди прийшли негайно.
- Я ваш виклик приймаю! - обсмикнувшись нарештi, рiшуче заявив Методiй
Кирилович.Будь ласка!
I тут же вирiшено було, що Iван Iванович зробить три мухобойки, а
Методiй Кирилович буде три днi агiтувати серед службовцiв тресту за
утворення фабрики виробництва цих же таки мухобойок.
В таких цiкавих розмовах i в таких же не менш цiкавих думках проходили
днi мойого героя.
Пiсля Рiздва при©хав до Iвана Iвановича брат Марфи Галактiонiвни -
товариш Мрачний (псевдонiм). Саме той брат, що лiсничий. Брат при©хав, як
вияснилось, надовго, бо його, як вияснилося, партiя зняла з партi© та з
лiсництва чи то за шахрайство ("за шахрайство" - говорили злi язики), чи
то за опозицiйнi ухили ("за опозицiйнi ухили" - говорила товаришка
Галакта). Проти ухилiв Iван Iванович, як вiдомо, рiшуче боровся, але в
даному разi вiн не мiг боротись,- не тому, що справа йшла про боротьбу
проти родича, а тому, що мiй герой був тактовною, шляхетною людиною i
нешляхетне поводитись iз гостем, можна сказати, органiчно не мiг, тим
паче, що по городу почали ходити "тривожнi" чутки вiдносно якогось
"переобрання" полiтбюро.
Товариш Мрачний цiлими днями громив "апаратчикiв" i запевняв Iвана