Страница:
тако© хвилини можна було прийняти за фронт.
Але те ж приблизно Ярина Федорiвна (Варя тепер майже не виходила з
дому) спостерiгала й на залiзницi. Станцiя ломилась вiд деморалiзованих
натовпiв i вiд не менш дезорганiзованих вагонiв. Тiльки "пульман з
заложниками" чiтко вирисовувався з цього евакуацiйного хаосу. Все
поспiшало вiд грiзно© канонади й пожарiв, якi обхоплювали мало не всi
кiнцi нiчного пiвденного неба.
Хоч Ярина Федорiвна категорично була проти ви©зду сво © доньки з
Богодухова, але вона не могла не цiкавитись, хто ж тiка на пiвнiч. Зрiдка
©й самiй боляче йокало пiд серцем i вона думала: "а може, хай ви©здить?"
Та, придивляючись до евакуацiйно© публiки, вона тiльки ще бiльше
заплуталась.
Людей, що поспiшали на пiвнiч, i справдi не можна було назвати диним
органiзованим i органiзуючим цiлим. Це був розхрiстаний конгломерат.
Тiкали з мiстечка й фiзично безсилi батьки та матерi комунiстiв, тiкали й
деякi комунари з барахлом, якi вважали, що фронт може почекати, а барахло
обов'язково треба "спасти" й обов'язково треба здати "пiд розписку" десь
за тисячу верстов вiд позицi©. Тiкали деякi нервовi обивателi, котрi
страждали на манiю переслiду i, щиро симпатизуючи пiвденному вiйськовi,
нiяк не могли припустити, що ©х помилують за "зраду", за те, що вони в
свiй час не пiшли з друзями англо-французьких ранть , тiкали й рiзнi
авантюристи, якi, придбавши "iменем пролетарiату" деяке майно, поспiшали
перенести його у бiльш безпечне мiсце. Словом, рiзнi люди тiкали на пiвнiч
за тих душних днiв тривожного дев'ятнадцятого року. I, придивляючись до
цих людей, Ярина Федорiвна, тiльки зiдхала тяжко.
Але Яринi Федорiвнi, як звичайно й Варi, на тиждень було десять
п'ятниць, i тому, зробивши одне вирiшення, вони вже почали думати про
протилежне. Справа в тому, що колись симпатичнi ©м крамарi,
дрiбнобуржуазнi iнтелiгенти та священики стали раптом потроху дiяти i вже,
очевидно, готували для Варi не зовсiм при мнi сюрпризи. Дочекавшись
довгожданого часу, цi люди тепер не ховали усмiшок задоволення й при
нагодi, коли це було безпечно, з надзвичайно злою iронi ю поглядали на
Варю й на Ярину Федорiвну. Правда, вони так поглядали й на всiх iнших
городян, якi так чи iнакше зв'язали свою долю з долею революцi© i якi з
тих чи iнших причин примушенi були залишатися вдома й чекати на прихiд
ново© влади, але вiд цього легше не було.
- Так що, мамо, буде бiда! - крикнула одного разу Варя, входячи до
хати.- Зустрiла я сьогоднi Карпа Сидоровича, так вiн так подивився на
мене, що аж сумно стало.
- Та й чого ж йому дивитись на тебе привiтно,- сказала прибита горем
бублешниця,коли твiй Серьога стояв у його зятя на квартирi по
камунiчеськiй лiнi©? Вон не асабливо до не© прихильний.
Бублешниця й тепер не помилялась. Карпо Сидорович, мiсцевий крамар i
давнiй ворог Ярини Федорiвни, давно вже "точив зуба" на Варку -
"камунiчеську шлюху" i тепер при зустрiчах з молодицею вже не мiг стерпiти
й не подивитись на не© вiдповiдно. Одного разу вiн уже навiть i
розперезався, можна сказати.
- Так що, здравстуйте, Варваро Трохимiвно Петренкова... то©сь в рная
гражданськая супруга камунiста Петренка,- сказав Карпо Сидорович,
зустрiвшись з Варею.- Що ж це ви пашли з пансько© фатери? Сумлiва тесь?
Карпо Сидорович особливо не мiг пробачити Варi, що вона жила в будинку
його зятя, крамаря друго© гiльдi©. I не те обурювало Карпа Сидоровича, що
подружжя Петренкових проживало на цiй квартирi, не заплативши анi копiйки
("цур ©м пек з цi ю платнею, зять навiть сам шукав когось iз чекiстiв до
себе в дiм, щоб менше робили реквiзицiй i щоб не тремтiти кожно©
хвилини!"),- обурювало Карпа Сидоровича те, що якась там Варка, дочка
погано© бублешницi, з якою вiн от уже кiлька рокiв судиться, котру вiн
зна "як облуплену" i яка, на його компетентний погляд, мiдного п'ятака не
варта,- так от ця Варка задрипана насмiлилась жити в покоях його зятя,
поважного крамаря друго© гiльдi©!
От що обурювало Карпа Сидоровича, i вiн уже давно постановив при першiй
нагодi подякувати ©й за таку образу.
- Чого ж це ви мовчите, Варваро Трохимiвно Петренкова? - говорив далi
крамар i дивився на Варю сво©ми маленькими пiдмасленими
очима.Сумлiва тесь?.. Воно й правда: камунiчеська платформа не пройшла,
тiкають по чiм попало!
Варя стояла перед крамарем i перелякано дивилась на нього. Та й що вона
скаже йому, коли вона давно вже в його властi? Пiде на нього пожалi ться?
Пiде до свого дальнього родича, Iвана Панасовича, i розповiсть йому про
думки Карпа Сидоровича? Нi, вона цього нiколи не зробить, бо тодi вже
напевне генерали ©© не помилують.
- А це ж... що це ви собi набiгали, Варваро Трохимiвно? - говорив
крамар, сально посмiхаючись i пальцем тикаючи у Варин живiт.- Вiд
гражданського мужа? Хi-хi!.. Камунiчеський приплод для нового офiцерського
режиму? Непогана справа - що й казати!.. Та тiльки - звиняюсь! Хто його
зна , де цей приплод опиниться. Звиняюсь!
Тут крамар уже не мiг не зiрватись iз тону й, пiдбадьорений свiдомiстю,
що Варя добровiльно мусить вiддати себе на глум i нi в якому разi не пiде
на нього скаржитись, заскреготiв зубами й дав волю сво©м схованим
почуттям.
- Звиняюсь! Господа генерали тобi, Варко, не подарують камунiчесько©
пропаганди. Звиняюсь!
- Що ви кажете, Карпе Сидоровичу,- не стерпiла тут перелякана Варя.Коли
ж це я пропаганду вела? Невже ви не зна те, що я нiколи не була в партi©?
- Ти не була в партi©? А чому ж ти тодi в гражданськiм браку состояла з
камунiстом? Ну? Ну, от скажи менi? Чому? Захотiлось камунiчеського? От
тобi й буде комунiчеський! - Тут Карпо Сидорович раптом облизався й
засюсюкав: - Я, звiсно, не проти природи... Воно й шлюха - чоловiк... Але
зачем ти, д тка, завагiтнiла? Зачем не зробила аборту? От що мене муча !..
На доказ того, що його й справдi муча , Карпо Сидорович нервово
висякався й тяжко зiдхнув. Варя мовчки стояла серед вулицi. В грудях ©й
було тiсно й непри мно. Варя думала: "Треба тiкати". Але Варя, мабуть, так
би й не втекла, коли б не випадок. Словом, Варя таки примушена була, мало
не остаточно вирiшивши не покидати Богодухова, знову передумати сво
вирiшення й не тiльки передумати, але й справдi покинути свiй рiдний
городок.
Це трапилося не тодi, коли можна було порiвнюючи добре влаштуватись в
якомусь з потягiв, що евакувались на пiвнiч, навiть не за тих душних днiв,
коли козачi роз'©зди були в якихось двадцяти верствах вiд повiтового
мiстечка - це трапилося якраз в останнiй день.
Нiч була гаряча. Грози не було, але далекi зоряницi аж до ранку
палахкотiли по всiх кiнцях повiтового мiстечка. Чути було короткi
пострiли. I на цей раз не тiльки обивателi не наважувались трошки поспати,
але й активнi дiячi робiтничо-селянського уряду нiяк не могли рацiонально
використати подарованi ©м судьбою години вiдпочинку. Все було в тривозi.
Центр города вже давно змертвiв, та цi © ночi вiн був особливо мертвий.
Ранок прийшой надзвичайно тривожний. До дев'ято© приблизно години решток
загонiв робiтничо-селянського уряду не видно було. I, тiльки коли вже
байдуже гаряче сонце височенько зупинилось над городком, по порожнiх
вулицях заторохкотiли полковi обози вiдступаючо© армi©. О дванадцятiй
приблизно годинi розiрвався перший шрапнель. Ворог був уже пiд "стiнами
города". Ярина Федорiвна, що ©© дуже тривожила Варина судьба, навiть цього
дня не стерпiла не вийти з дому. Повернулась вона захекана й червона.
- Ох, Варко! Ох, донечко моя! - сказала вона, важко дихаючи й сiдаючи
на ослiнчик.- Зустрiла я, значить, зараз Iвана Панасовича. Так ти слухай,
що вiн каже менi...
Тут бублешниця змовкла й раптом заплакала.
- Та що ж вiн каже, мамо! - затривожилась Варя.- Ну говорiть же, не
мучайте мене!
До Ярини Федорiвни пiдiйшов i Трохим Климентович: в таких випадках,
коли плакала бублешниця, вiн, завжди до всього байдужий i завжди трохи
п'яненький, мовчки зупинявся бiля сво © дружини й дивився на не© чомусь
здивованими очима.
- Що вiн каже? - промовила нарештi Ярина Федорiвна крiзь сльози й
витираючи очi кiнцями голов'янц© хустки.- А от що вiн каже. Як почув вiн,
що ти сидиш досi в городi, так як сплесне руками, як не закричить! Що це
ви, каже, зi сво ю донею надумали? Чи не тронулись розуму? Невже ж, каже,
дума те, що ©© б лi не розстрiляють? (Так i сказав, голубонько,
"розстрiляють"!) Я йому те, iнше, навiть про вагiтнiсть твою згадала. А
вiн менi сво . Невже, каже, забули, що Сергiй, цебто чоловiк твiй, у
"чецi" служив? Я йому те, iнше: мовляв, чим же моя донька винна, що вiн у
"чецi" служив? Так вiн i слухати не хоче. Негайно, каже, кличте до мене
товаришку Варю (цебто тебе так назива ) i бiльше, каже, я з вами й
розмовляти не хочу... цебто зо мною. Ну, оце я й прибiгла. Думаю: як уже
моя Варка товаришкою стала, то вже тут треба щось мiркувати... Ой, бiдна
моя головонько!
Ярина Федорiвна знову заплакала. Трохим Климентович ще бiльш поширив
сво© здивованi очi. А Варя зблiдла й мовчить.
- Невже ж таки, доню, тебе можуть розстрiляти?.. Б лi, значить,
афiцери?
- Бог його зна ... Може, й розстрiляють,- нарештi промовила перелякана
Варя.Карпо Сидорович дуже нахваля ться... Та далi Варя вже нiчого не
промовила. Ярина Федорiвна гнiвно подивилась на не© й скрикнула:
- Так чого ж це ти менi цього ранiш не говорила? Ну?
- Про Карпа Сидоровича? Та хiба ж я вам не говорила?
- Про якого там Карпа! Про те, що тебе б лi розстрiляють?
- А я ж почiм знала, мамо? - почала було Варя.- Та ви ж i самi менi не
радили тiкати...
- Я не радила? - ще голоснiше скрикнула Ярина Федорiвна.- Та я ж тiльки
не радила тобi зв'язуватись з цим жевжиком камунiчеським, з цим тво©м
Серьогою... щоб вiн тобi...
- Мамо! - в свою чергу скрикнула Варя.- Що ви говорите? Навiщо ви на
мене набрiху те?
Ярина Федорiвна вдарила об поли руками.
- Я набрiхую?.. Ой, Варко, гляди, щоб я тебе й сьогоднi не вибила.
- Ти того... не дуже! - вставив сво слово й Трохим Климентович.- Щоб,
значить, як мати каже...
Але Ярина Федорiвна вже нiчого не казала й знову витирала очi кiнцями
сво © голов'яно© хустки: в цей надто тривожний момент вона не могла до
кiнця показати свого характеру. Ярина Федорiвна тому не могла показати
характеру, що вона (ах. Боже мiй!), вона нiчого не розумi , буквально
нiчого, в цих "камунiчеських та афiцерських" справах, тому що вона - не
будемо ховатись - дещо й радила сво©й донi, але хiба ж вона думала, що все
так погано закiнчиться? Тому, що вона - й тепер не будемо ховатись - i
справдi не радила Варцi тiкати з Богодухова, але хiба ж таки всi й
тiкають? Чому ж не залишитись?.. Невже ж таки вона мусiла "безприкословно"
вiдпустити свою доньку чорт зна куди, та ще й в такий час, коли, мабуть,
на тому тижнi прийдеться до "кушерки" йти?.. I невiдомо, чим би скiнчилася
ця трагiкомiчна сценка, коли б у цей момент недалеко вiд ©хньо© хати не
розiрвався снаряд. Варя, що нiколи не вiдзначалася великою рiшучiстю, на
цей раз iнстинктивно рвонулася до дверей i, не попрощавшись з батьками,
кинулась на вулицю. За кiлька хвилин вона вже бiгла до центрального
майдану свого рiдного повiтового мiстечка.
Тiльки тепер Варя як слiд усвiдомила собi весь жах свого становища. I
справдi: хiба ж ©© чоловiка не зненавидiли мiсцевi крамарi тощо? Хiба ж
вони за Серьогу не зненавидiли й ©©? Боже мiй, як же ©й розум затуманило
на цей час! Хiба ж мати щось розумi в цих справах? Чому ж Варя тiльки до
©© порад прислухалася? Хiба Карпо Сидорович не нахваля ться щось зробити з
©© "приплодом"? Хiба вчора вiн не прямо натякнув ©й, що тiльки в тому
разi, коли вона стане його полюбовницею, вiн не пiде до ново©
генеральсько© влади з вiдповiдними доносами? Отже, треба негайно тiкати з
города! Негайно!
Варя мало не бiгла до ревкомiвського будинку, де вона сподiвалася
зустрiти Iвана Панасовича, голову, як вiдомо, цього ж таки ревкому, ©©
дальнього родича. Варине обличчя зовсiм спiтнiло i вiд швидко© ходи i вiд
гарячого сонця, ©© великий живiт випинався вперед, i здавалося, що Варя
несе велику повiтряну кулю.
На вулицях було зовсiм мертво. То тут, то там розривалися снаряди.
Рештки полкових обозiв уже пройшли, i тепер нiхто не порушував тишi.
Обивателi сидiли по льохах i не наважувались виходити на вулицi. Тiльки
де-не-де надто вже цiкавi мешканцi випроваджали з вiкон Варю сво©ми
здивованими поглядами. За Богодуховом йшла рясна перестрiлка.
Iван Панасович, що до нього поспiшала Варя, опинившись у скрутному
становищi не тiльки не перекинувся до якогось нового Петлюри, але й
енергiйно почав органiзовувати мiсцевий партизанський полк. По-перше, йому
подобався робiтничо-селянський лад i подобалось те, що за цього ладу
навiть вiн, непомiтний сiльський вчитель, що вийшов iз задрипаних
богодухiвських Соболiв, може керувати цiлим повiтом, по-друге, вiн, як вiн
сам говорив, почав "пропiкатися" матерiалiстичним розумiнням iсторi©:
мовляв, без пролетарсько© революцi© нiяк не обiйдешся i, значить, треба
довести ©© до кiнця. Соболiвськi кустарi хоч i почали вироджуватись в
десятих роках нашого сторiччя в п'яничок та непотрiбних людей, але, з
другого боку, вони почали й постачати для богодухiвського суспiльства
немало iнтелiгентних i надзвичайно цiкавих горожан. Iван Панасович саме до
останнiх, цебто до iнтелiгентних та цiкавих належав, (Мав вiн, до речi, й
голову таку левину й таку велику, як мав колись i Карло Маркс). Так що
Варя даремно поспiшала до ревкомiвського будинку. Iван Панасович у цей час
там не мiг бути: вiн, енергiйний та молодий (справа йде про його партiйний
стаж) бiльшовик, мiг бути тiльки на передових позицiях.
Саме там Iван Панасович i був. Ревкомiвський будинок - для голови
ревкому, а Iван Панасович ревком уже лiквiдував i виступав тепер у ролi
командира нового партизанського полку.
Варя вскочила в колишнiй дiм Савича, цебто в ревкомiвський будинок,
побачила там тiльки розкиданi папери. Тодi вона почала перебiгати з
кiмнати в кiмнату i доти перебiгала, аж поки гнiтюче безгомiння не
перелякало ©© до смертi. Варя знову вибiгла на вулицю й кинулась по
дорогах. Серце так билося, що от-от вискочить. I, безперечно, вона доти б
метушилася по мiстечку, доки б у мiстечко зайшли й бiлi. Але все Варине
життя складалося, по сутi, з випадкiв i завжди було пiд контролем чужо©
волi, а тому й на цей раз на допомогу прийшов новий випадок i нова чужа
воля.
- Куди це ти, Варю, так розiгналася? - зупинила ©© нарештi людина, що
раптом вийшла з-за рогу.
Варя вiд несподiванки мало не впала. Але, побачивши, що перед нею
сто©ть товариш Матвiй, з сльозами кинулась до нього й почала виясняти, в
чому справа. Виясняла вона довго й плутано, навiть можна було чекати, що
©© спiвбесiдник не витрима бесiди i втече, але товариш Матвiй, на щастя,
не втiк. Звичайно, колишньому бомбардиру-наводчиковi, а нинiшньому
помiчниковi командира полку, цебто помiчниковi Iвана Панасовича, не до
Варi було (вiн, вiддавши деякi розпорядження сво му обозовi, бiг до
бойово© частини), проте й не вислухати Вариного горя, цебто не вислухати
горя дружини свого великого приятеля Сергiя Петренка, вiн теж не мiг.
Товариш Матвiй нарештi зупинив свою спiвбесiдницю й незадоволено
сказав:
- До ревкому тобi,- незадоволено сказав вiн,- нiчого було й бiгти, бо
Iвана Панасовича не тiльки там давно нема, но, можна сказати, i в городi.
- Нема? - скрикнула Варя.- Що ж менi робити, товаришу Матвiю?
- А я ж почом знаю? - суворо кинув старий артилерист.- Ну, говори:
почом?.. Чи, може, ти дума ш, що ми до тебе спецiальну няньку приставимо?
Старий артилерист був дуже незадоволений з Варино© поведiнки. Вiн
навiть щось пробурмотiв собi пiд нiс з приводу того, що ще довго, мовляв,
Бого духовi прийдеться "давати порядок". Але, будучи по сутi добродушною
людиною й мало чим вiдрiзняючись вiд оспiваного в тисячах оповiдань та
романiв типу вояки-добряка, вiн, по-перше, пояснив Варi, що Iван Панасович
зараз за мiстечком, в шанцях, команду тi ю частиною, що стриму
офiцерськi банди, i по-друге, наказав ©й негайно бiгти до полкового обозу,
давши ©й точну адресу i записку з наказом пристро©ти Варю десь бiля
полково© кухнi.
Таким чином Варя й попала в партизанський полк.
У сво му мiстечку полк недовго простояв. Вiдбивався вiн досить
геро©чно, але видержати офiцерськi частини не було жодно© фiзично©
можливости. Полк знову зупинився тiльки в мiстечку (в колишньому
заштатному городку) Красному Кутi, або, як його ще iнакше називають, в
Краснокутську, що сто©ть на тому ж таки Мерлi, i мав тодi, зда ться, до
10000 мешканцiв. Мiстечко кiлька разiв переходило iз рук у руки i нарештi
залишилося за партизанським полком. Отже, партизани розтаборилися в
городi, по одному боцi Мерла, а офiцери в лiсi - по другому. Штаб
партизанського полку зупинився в мiстечкового крамаря. За кiлька днiв
безперервних бо©в противники так виснажилися, що тепер здiбнi були тiльки
досить в'яленько перестрiлюватись та посилати один одному по два чи то по
чотири снаряди в день. Полковий обоз теж стояв у вищеназваного крамаря,
отже, Варя опинилася там же. Полкова кухня поки що не функцiонувала
(партизани дiставали ©жу вiд мiсцевих городян), i Варя, по сутi, нiчого не
робила. Так що залишилося ©й тiльки зрiдка плакати по закутках i багато
думати про свiй рiдний Богодухiв.
I Варя плакала, i Варя думала. Думала, "кан шно", i про свою судьбу, що
розбила ©© молоде життя. Думала, що вона в Богодухiв, на Монастирську
вулицю, вже нiколи не повернеться, думала про сквер - "шквирю", про Стьопу
юродивого, головатого, що так багато ©сть на тротуарi i що його все-таки
дуже шкода, бо i з ним зв'язано запах богодухiвських закуткiв i запах
пахучих ночей бiля провiнцiального кiна. Думала навiть про Карпа
Сидоровича i думала, що Карпо Сидорович, мабуть, не пiшов би на не©
жалiтись бiлим i, значить, не треба було тiкати. Думала, нарештi, що вона
днями, очевидно, народить дитину, i тодi що ж ©й робити? Мабуть, все-таки
даремно вона ви©хала з Богодухова, даремно "кинулась у прiрву". I Варя
почала придивлятись до краснокутських мешканцiв, ©й вже бракувало чужо©
волi, i вона мусiла шукати добро© людини, що вивела б ©© iз цi © дороги в
безвiсть на дуже при мний i ясний шлях до Монастирсько© вулицi. Але, на
жаль, краснокутськi мешканцi були наляканi стрiляниною й боями так, що ©х
не видно було на вулицях, а шукати ©х по хатах Варя боялася.
Одного разу (саме в тi днi, коли партизани добре закрiпилися в Красному
Кутi, саме в тi днi, що на них кiнчаються уривки Варино© бiографi©),
одного разу над мiстечком сходив лiтнiй прозорий свiтанок. Мало не весь
штаб полку сидiв у садку крамаря. Дехто так досi й не лягав спати, дехто
вже вiдпочив трохи. Крамар раз у раз виносив з хати гарячi самовари й,
зата©вши злобу, люб'язно посмiхався та по©в "дорогих гостей" пахучим ча м,
що залишився в нього ще зi старого режиму, а також пiдносив рiзнi варення.
Партизани пили чай i ©ли з таким смаком варення, наче вони нiколи не пили
чаю й нiколи не бачили варення. (Правда, бiльшiсть з них варення таки й не
бачили). До столу раз у раз пiдбiгали вiстовi, що, прив'язавши бiля
палiсадничка сво©х коней, йшли iнформувати штаб про стан того чи iншого
фланга. За столом сидiли також Iван Панасович та товариш Матвiй. Вони вже
встигли по черзi вiдпочити й тепер зустрiчали новий день новими турботами.
Розмова йшла про батарею й про снаряди. Рiч у тому, що через
селян-перебiжчикiв ворог дуже вихваляв партизанську батарею (нею керував
товариш Матвiй) i через цих же селян партизани узнали, що ©хня батарея
"прямо-таки наводить панiку" на супротивника i що, можливо, тiльки завдяки
батаре© товариша Матвiя партизани так довго й затримуються пiд Красним
Кутом, але партизанам також було вiдомо, що ©хня батарея не
сьогоднi-завтра мусить змовкнути, бо снарядiв залишилося щось дуже мало, i
тодi вже, мабуть, i триматися далi пiд Красним Кутом буде неможливо.
Товариш Матвiй нарештi замислився: вiн, очевидно, думав про те, де б
дiстати снарядiв, а Iван Панасович тiльки трусив незадоволено сво ю
марксовою головою i, очевидно, нiчого не думав. З Iвана Панасовича вийшов
дуже непоганий вояка, його можна було бачити на найнебезпечнiших дiлянках
фронту, i тiльки завдяки капризам химерно© фортуни його не вибило з рядiв
у першiй же сутичцi iз супротивником. Iван Панасович так смiливо ©здив по
лiнi© фронту в час бою на сво©й бiлiй кобилi, що ©© вiн реквiзував ув
однiй з богодухiвських економiй, як мiг би ©здити лише якийсь полководець
за часiв Аттiли,- за тих часiв, коли ще наука не знала вогнестрiльно©
збро©, але органiзувати постачання, скажiмо, снарядiв для полку чи то щось
iнше органiзувати в тiй же частинi - на це Iван Панасович не мав, на жаль,
здiбностей. Отже, товариш Матвiй замислився, а Iван Панасович трусив
головою.
В цей момент раптом до столу пiдскочив один з безвусих партизанiв -
схвильований, червоний та, можна сказати, радiсний i, звернувшись до Iвана
Панасовича, скрикнув:
- Уже!
- Що таке "уже?" - спитав Iван Панасович, здивовано подивившись на
юнака.- Чи не склад снарядiв ти десь намацав?
- Якi там снаряди!.. - безнадiйно махнув той рукою.- Треба бiгти за
кушеркою.
Iван Панасович, як i товариш Матвiй, ще з бiльшим здивуванням поширили
очi на чудакуватого вояку робiтничо-селянського Уряду.
- За якою там "кушеркою"?..- мало не одночасно спитали вони.
- А за такою кушеркою,- сказав партизан,- що Варка дитину народила.
Цiлу нiч мучилась у клунi i тепер ось народила... Пищить!
Iван Панасович усмiхнувся. Посмiхнувся й товариш Матвiй. Тодi сказав,
значить, товариш Матвiй, трохи схвильованим голосом i начебто в задумi:
- Пищить!.. Кажеш, пищить новорождьонной малютка?.. Но, по-между
прочим, ти, товаришок, не в курсi дiла, i можна сказати, кушерка вже не
потрiбна, раз запищало.
Молодий партизан збентежено подивився на товариша Матвiя й почервонiв.
I справдi: як це йому досi не прийшло в голову, що "кушерка" потрiбна саме
тодi, коли дитина ще не появилась на свiт Божий i зовсiм не тодi, коли ця
дитина вже примружу очi пiд ударами досi невiдомого ©й свiта й пищить.
- Ну, так де ж там воно пищить? - сказав Iван Панасович i пiдвiвся.Веди
нас до нього.
Пiдвiвся й товариш Матвiй. За якусь хвилину вони мусiли бути в клунi.
Але, коли вони пiдiйшли до Варi, бiля не© вже був цiлий натовп партизан.
Варя лежала в яслах блiда й схудла, а бiля не© на ряднi - живий шматок
м'яса. Варя всмiхалась, можна сказати, зажурено-щасливою посмiшкою й раз у
раз позирала на сво немовля. На ©© чоло лягли тонкi риски втоми вiд
недавно перенесено© фiзично© муки, але ©© зовсiм не тривожила присутнiсть
бiля не© людей, ©й навiть при мно було, що цi люди прийшли до не©, i тому
анi Iван Панасович, анi товариш Матвiй - нiхто з них не найшов потрiбним
звiльнити клуню вiд натовпу, i тому командира та помiчника його одразу ж
замкнуло тiсне партизанське коло.
- Народила, Варю, дитину? - спитав Iван Панасович i, скинувши догори
свою марксову голову, теж чомусь почервонiв: вiн, мабуть, таким же
хлопчиком вiдчував себе, як i той пацан-партизан, що допiру доносив йому
про народження Вариного пацаночка.
- Народила, Iване Панасовичу? - ледве чутно промовила Варя i обвела
весь натовп сво©ми химерними й тепер уже перелякано-здивованими очима,
наче вона боялася, що в не© вiднiмуть ©© дитину.- Синочка народила. Вiд
камунiчеського бiльшовика.
Немовля запищало. Партизани ще тiснiшим колом оточили ясла. Всi цi
суворi вояки робiтничо-селянського уряду дивились на Варю такими
зацiкавленими очима, нiби й справдi Варина дитина раптом розв'язала ©м
якусь надзвичайну загадку.
- Так, значить, вiд камунiчеського бiльшовика? - промовив вражений в
саме серце товариш Матвiй i, зробивши надзвичайно серйозне обличчя,
замислився.- От гражданський случай. Сключит льний!
Старого артилериста, дуже, до речi, сентиментальну людину, так зворушив
цей "гражданський случай", що вiн навiть нi з того нi з сього сльозу
змахнув з правого ока. Старий артилерист далi вже нiчого не мiг промовити.
Мовчали i всi iншi партизани. В клунi зупинилась така урочиста тиша, нiби
в яслах лежав не Варин карапет, а син легендарно© богоматерi - легендарне
немовля Iсус. Якраз над яслами, де лежала Варя зi сво ю дитиною, ворожий
снаряд кiлька днiв тому прорвав .стелю (товариш Матвiй запевняв, що це
зовсiм випадково, бо й справдi бiльше таких вдалих пострiлiв супротивник
уже не робив), i тому якраз над яслами стояли голубi далi вранiшнього
лiтнього неба. Десь пiд стрiхою цвiрiнькали горобцi i так весело й бадьоро
iржали за повiтками конi, що навiть близька одноманiтна перестрiлка бiля
Мерла не викликала суму й важких думок. Варя тиснула до сво©х грудей сво
маленьке дитинча, i загадкова посмiшка (чи то щастя, чи то зажури) так i
не злiтала з ©© надхненного обличчя. Зрiдка вона позирала на партизанiв, i
те, що вони мамулувате топталися на одному мiсцi, що вони невiдомо для
чого оточили ©©, що вони, не знаючи, що ©й говорити, тiльки чомусь нiяково
посмiхалися дитячими, на©вними, такими ж, як Варя, посмiшками - це Варю
зовсiм не бентежило. В цих молодих i старих, бородатих i безусих обличчях
вона вiдчувала щось велике, незрозумiле, щось рiдне й одночасно чуже, щось
близьке й одночасно далеке, але все-таки щось таке, що з його власти ©й
вже нiколи не вирватись. Перервав безгомiння той же товариш Матвiй i таким
же занадто серйозним та врочистим голосом:
- Так що життя чоловiчеське возродилось! Вiд камунiчеського бiльшовика!
- фiлософськи вiдзначив товариш Матвiй.- Ну, що жi пущай живе паходной
малютка на здоров'я! А тебе, Варю, всi ми, можна сказати, од лиця всi ©
нашо© робочо-крестьянсько© маси поздоровля мо з новорождьонним сином i так
що просимо не турбуватись.
Але не встиг товариш Матвiй договорити останнiх слiв, як на Мерлi в цей
момент енергiйно затарахкали ворожi кулемети. Ворог, мабуть, вирiшив
перейти в наступ. Вiдсутнiсть снарядiв у партизанськiй батаре©
пiдбадьорила його. Червоне як кров сонце вже лягло на обрiй i обiцяло
Але те ж приблизно Ярина Федорiвна (Варя тепер майже не виходила з
дому) спостерiгала й на залiзницi. Станцiя ломилась вiд деморалiзованих
натовпiв i вiд не менш дезорганiзованих вагонiв. Тiльки "пульман з
заложниками" чiтко вирисовувався з цього евакуацiйного хаосу. Все
поспiшало вiд грiзно© канонади й пожарiв, якi обхоплювали мало не всi
кiнцi нiчного пiвденного неба.
Хоч Ярина Федорiвна категорично була проти ви©зду сво © доньки з
Богодухова, але вона не могла не цiкавитись, хто ж тiка на пiвнiч. Зрiдка
©й самiй боляче йокало пiд серцем i вона думала: "а може, хай ви©здить?"
Та, придивляючись до евакуацiйно© публiки, вона тiльки ще бiльше
заплуталась.
Людей, що поспiшали на пiвнiч, i справдi не можна було назвати диним
органiзованим i органiзуючим цiлим. Це був розхрiстаний конгломерат.
Тiкали з мiстечка й фiзично безсилi батьки та матерi комунiстiв, тiкали й
деякi комунари з барахлом, якi вважали, що фронт може почекати, а барахло
обов'язково треба "спасти" й обов'язково треба здати "пiд розписку" десь
за тисячу верстов вiд позицi©. Тiкали деякi нервовi обивателi, котрi
страждали на манiю переслiду i, щиро симпатизуючи пiвденному вiйськовi,
нiяк не могли припустити, що ©х помилують за "зраду", за те, що вони в
свiй час не пiшли з друзями англо-французьких ранть , тiкали й рiзнi
авантюристи, якi, придбавши "iменем пролетарiату" деяке майно, поспiшали
перенести його у бiльш безпечне мiсце. Словом, рiзнi люди тiкали на пiвнiч
за тих душних днiв тривожного дев'ятнадцятого року. I, придивляючись до
цих людей, Ярина Федорiвна, тiльки зiдхала тяжко.
Але Яринi Федорiвнi, як звичайно й Варi, на тиждень було десять
п'ятниць, i тому, зробивши одне вирiшення, вони вже почали думати про
протилежне. Справа в тому, що колись симпатичнi ©м крамарi,
дрiбнобуржуазнi iнтелiгенти та священики стали раптом потроху дiяти i вже,
очевидно, готували для Варi не зовсiм при мнi сюрпризи. Дочекавшись
довгожданого часу, цi люди тепер не ховали усмiшок задоволення й при
нагодi, коли це було безпечно, з надзвичайно злою iронi ю поглядали на
Варю й на Ярину Федорiвну. Правда, вони так поглядали й на всiх iнших
городян, якi так чи iнакше зв'язали свою долю з долею революцi© i якi з
тих чи iнших причин примушенi були залишатися вдома й чекати на прихiд
ново© влади, але вiд цього легше не було.
- Так що, мамо, буде бiда! - крикнула одного разу Варя, входячи до
хати.- Зустрiла я сьогоднi Карпа Сидоровича, так вiн так подивився на
мене, що аж сумно стало.
- Та й чого ж йому дивитись на тебе привiтно,- сказала прибита горем
бублешниця,коли твiй Серьога стояв у його зятя на квартирi по
камунiчеськiй лiнi©? Вон не асабливо до не© прихильний.
Бублешниця й тепер не помилялась. Карпо Сидорович, мiсцевий крамар i
давнiй ворог Ярини Федорiвни, давно вже "точив зуба" на Варку -
"камунiчеську шлюху" i тепер при зустрiчах з молодицею вже не мiг стерпiти
й не подивитись на не© вiдповiдно. Одного разу вiн уже навiть i
розперезався, можна сказати.
- Так що, здравстуйте, Варваро Трохимiвно Петренкова... то©сь в рная
гражданськая супруга камунiста Петренка,- сказав Карпо Сидорович,
зустрiвшись з Варею.- Що ж це ви пашли з пансько© фатери? Сумлiва тесь?
Карпо Сидорович особливо не мiг пробачити Варi, що вона жила в будинку
його зятя, крамаря друго© гiльдi©. I не те обурювало Карпа Сидоровича, що
подружжя Петренкових проживало на цiй квартирi, не заплативши анi копiйки
("цур ©м пек з цi ю платнею, зять навiть сам шукав когось iз чекiстiв до
себе в дiм, щоб менше робили реквiзицiй i щоб не тремтiти кожно©
хвилини!"),- обурювало Карпа Сидоровича те, що якась там Варка, дочка
погано© бублешницi, з якою вiн от уже кiлька рокiв судиться, котру вiн
зна "як облуплену" i яка, на його компетентний погляд, мiдного п'ятака не
варта,- так от ця Варка задрипана насмiлилась жити в покоях його зятя,
поважного крамаря друго© гiльдi©!
От що обурювало Карпа Сидоровича, i вiн уже давно постановив при першiй
нагодi подякувати ©й за таку образу.
- Чого ж це ви мовчите, Варваро Трохимiвно Петренкова? - говорив далi
крамар i дивився на Варю сво©ми маленькими пiдмасленими
очима.Сумлiва тесь?.. Воно й правда: камунiчеська платформа не пройшла,
тiкають по чiм попало!
Варя стояла перед крамарем i перелякано дивилась на нього. Та й що вона
скаже йому, коли вона давно вже в його властi? Пiде на нього пожалi ться?
Пiде до свого дальнього родича, Iвана Панасовича, i розповiсть йому про
думки Карпа Сидоровича? Нi, вона цього нiколи не зробить, бо тодi вже
напевне генерали ©© не помилують.
- А це ж... що це ви собi набiгали, Варваро Трохимiвно? - говорив
крамар, сально посмiхаючись i пальцем тикаючи у Варин живiт.- Вiд
гражданського мужа? Хi-хi!.. Камунiчеський приплод для нового офiцерського
режиму? Непогана справа - що й казати!.. Та тiльки - звиняюсь! Хто його
зна , де цей приплод опиниться. Звиняюсь!
Тут крамар уже не мiг не зiрватись iз тону й, пiдбадьорений свiдомiстю,
що Варя добровiльно мусить вiддати себе на глум i нi в якому разi не пiде
на нього скаржитись, заскреготiв зубами й дав волю сво©м схованим
почуттям.
- Звиняюсь! Господа генерали тобi, Варко, не подарують камунiчесько©
пропаганди. Звиняюсь!
- Що ви кажете, Карпе Сидоровичу,- не стерпiла тут перелякана Варя.Коли
ж це я пропаганду вела? Невже ви не зна те, що я нiколи не була в партi©?
- Ти не була в партi©? А чому ж ти тодi в гражданськiм браку состояла з
камунiстом? Ну? Ну, от скажи менi? Чому? Захотiлось камунiчеського? От
тобi й буде комунiчеський! - Тут Карпо Сидорович раптом облизався й
засюсюкав: - Я, звiсно, не проти природи... Воно й шлюха - чоловiк... Але
зачем ти, д тка, завагiтнiла? Зачем не зробила аборту? От що мене муча !..
На доказ того, що його й справдi муча , Карпо Сидорович нервово
висякався й тяжко зiдхнув. Варя мовчки стояла серед вулицi. В грудях ©й
було тiсно й непри мно. Варя думала: "Треба тiкати". Але Варя, мабуть, так
би й не втекла, коли б не випадок. Словом, Варя таки примушена була, мало
не остаточно вирiшивши не покидати Богодухова, знову передумати сво
вирiшення й не тiльки передумати, але й справдi покинути свiй рiдний
городок.
Це трапилося не тодi, коли можна було порiвнюючи добре влаштуватись в
якомусь з потягiв, що евакувались на пiвнiч, навiть не за тих душних днiв,
коли козачi роз'©зди були в якихось двадцяти верствах вiд повiтового
мiстечка - це трапилося якраз в останнiй день.
Нiч була гаряча. Грози не було, але далекi зоряницi аж до ранку
палахкотiли по всiх кiнцях повiтового мiстечка. Чути було короткi
пострiли. I на цей раз не тiльки обивателi не наважувались трошки поспати,
але й активнi дiячi робiтничо-селянського уряду нiяк не могли рацiонально
використати подарованi ©м судьбою години вiдпочинку. Все було в тривозi.
Центр города вже давно змертвiв, та цi © ночi вiн був особливо мертвий.
Ранок прийшой надзвичайно тривожний. До дев'ято© приблизно години решток
загонiв робiтничо-селянського уряду не видно було. I, тiльки коли вже
байдуже гаряче сонце височенько зупинилось над городком, по порожнiх
вулицях заторохкотiли полковi обози вiдступаючо© армi©. О дванадцятiй
приблизно годинi розiрвався перший шрапнель. Ворог був уже пiд "стiнами
города". Ярина Федорiвна, що ©© дуже тривожила Варина судьба, навiть цього
дня не стерпiла не вийти з дому. Повернулась вона захекана й червона.
- Ох, Варко! Ох, донечко моя! - сказала вона, важко дихаючи й сiдаючи
на ослiнчик.- Зустрiла я, значить, зараз Iвана Панасовича. Так ти слухай,
що вiн каже менi...
Тут бублешниця змовкла й раптом заплакала.
- Та що ж вiн каже, мамо! - затривожилась Варя.- Ну говорiть же, не
мучайте мене!
До Ярини Федорiвни пiдiйшов i Трохим Климентович: в таких випадках,
коли плакала бублешниця, вiн, завжди до всього байдужий i завжди трохи
п'яненький, мовчки зупинявся бiля сво © дружини й дивився на не© чомусь
здивованими очима.
- Що вiн каже? - промовила нарештi Ярина Федорiвна крiзь сльози й
витираючи очi кiнцями голов'янц© хустки.- А от що вiн каже. Як почув вiн,
що ти сидиш досi в городi, так як сплесне руками, як не закричить! Що це
ви, каже, зi сво ю донею надумали? Чи не тронулись розуму? Невже ж, каже,
дума те, що ©© б лi не розстрiляють? (Так i сказав, голубонько,
"розстрiляють"!) Я йому те, iнше, навiть про вагiтнiсть твою згадала. А
вiн менi сво . Невже, каже, забули, що Сергiй, цебто чоловiк твiй, у
"чецi" служив? Я йому те, iнше: мовляв, чим же моя донька винна, що вiн у
"чецi" служив? Так вiн i слухати не хоче. Негайно, каже, кличте до мене
товаришку Варю (цебто тебе так назива ) i бiльше, каже, я з вами й
розмовляти не хочу... цебто зо мною. Ну, оце я й прибiгла. Думаю: як уже
моя Варка товаришкою стала, то вже тут треба щось мiркувати... Ой, бiдна
моя головонько!
Ярина Федорiвна знову заплакала. Трохим Климентович ще бiльш поширив
сво© здивованi очi. А Варя зблiдла й мовчить.
- Невже ж таки, доню, тебе можуть розстрiляти?.. Б лi, значить,
афiцери?
- Бог його зна ... Може, й розстрiляють,- нарештi промовила перелякана
Варя.Карпо Сидорович дуже нахваля ться... Та далi Варя вже нiчого не
промовила. Ярина Федорiвна гнiвно подивилась на не© й скрикнула:
- Так чого ж це ти менi цього ранiш не говорила? Ну?
- Про Карпа Сидоровича? Та хiба ж я вам не говорила?
- Про якого там Карпа! Про те, що тебе б лi розстрiляють?
- А я ж почiм знала, мамо? - почала було Варя.- Та ви ж i самi менi не
радили тiкати...
- Я не радила? - ще голоснiше скрикнула Ярина Федорiвна.- Та я ж тiльки
не радила тобi зв'язуватись з цим жевжиком камунiчеським, з цим тво©м
Серьогою... щоб вiн тобi...
- Мамо! - в свою чергу скрикнула Варя.- Що ви говорите? Навiщо ви на
мене набрiху те?
Ярина Федорiвна вдарила об поли руками.
- Я набрiхую?.. Ой, Варко, гляди, щоб я тебе й сьогоднi не вибила.
- Ти того... не дуже! - вставив сво слово й Трохим Климентович.- Щоб,
значить, як мати каже...
Але Ярина Федорiвна вже нiчого не казала й знову витирала очi кiнцями
сво © голов'яно© хустки: в цей надто тривожний момент вона не могла до
кiнця показати свого характеру. Ярина Федорiвна тому не могла показати
характеру, що вона (ах. Боже мiй!), вона нiчого не розумi , буквально
нiчого, в цих "камунiчеських та афiцерських" справах, тому що вона - не
будемо ховатись - дещо й радила сво©й донi, але хiба ж вона думала, що все
так погано закiнчиться? Тому, що вона - й тепер не будемо ховатись - i
справдi не радила Варцi тiкати з Богодухова, але хiба ж таки всi й
тiкають? Чому ж не залишитись?.. Невже ж таки вона мусiла "безприкословно"
вiдпустити свою доньку чорт зна куди, та ще й в такий час, коли, мабуть,
на тому тижнi прийдеться до "кушерки" йти?.. I невiдомо, чим би скiнчилася
ця трагiкомiчна сценка, коли б у цей момент недалеко вiд ©хньо© хати не
розiрвався снаряд. Варя, що нiколи не вiдзначалася великою рiшучiстю, на
цей раз iнстинктивно рвонулася до дверей i, не попрощавшись з батьками,
кинулась на вулицю. За кiлька хвилин вона вже бiгла до центрального
майдану свого рiдного повiтового мiстечка.
Тiльки тепер Варя як слiд усвiдомила собi весь жах свого становища. I
справдi: хiба ж ©© чоловiка не зненавидiли мiсцевi крамарi тощо? Хiба ж
вони за Серьогу не зненавидiли й ©©? Боже мiй, як же ©й розум затуманило
на цей час! Хiба ж мати щось розумi в цих справах? Чому ж Варя тiльки до
©© порад прислухалася? Хiба Карпо Сидорович не нахваля ться щось зробити з
©© "приплодом"? Хiба вчора вiн не прямо натякнув ©й, що тiльки в тому
разi, коли вона стане його полюбовницею, вiн не пiде до ново©
генеральсько© влади з вiдповiдними доносами? Отже, треба негайно тiкати з
города! Негайно!
Варя мало не бiгла до ревкомiвського будинку, де вона сподiвалася
зустрiти Iвана Панасовича, голову, як вiдомо, цього ж таки ревкому, ©©
дальнього родича. Варине обличчя зовсiм спiтнiло i вiд швидко© ходи i вiд
гарячого сонця, ©© великий живiт випинався вперед, i здавалося, що Варя
несе велику повiтряну кулю.
На вулицях було зовсiм мертво. То тут, то там розривалися снаряди.
Рештки полкових обозiв уже пройшли, i тепер нiхто не порушував тишi.
Обивателi сидiли по льохах i не наважувались виходити на вулицi. Тiльки
де-не-де надто вже цiкавi мешканцi випроваджали з вiкон Варю сво©ми
здивованими поглядами. За Богодуховом йшла рясна перестрiлка.
Iван Панасович, що до нього поспiшала Варя, опинившись у скрутному
становищi не тiльки не перекинувся до якогось нового Петлюри, але й
енергiйно почав органiзовувати мiсцевий партизанський полк. По-перше, йому
подобався робiтничо-селянський лад i подобалось те, що за цього ладу
навiть вiн, непомiтний сiльський вчитель, що вийшов iз задрипаних
богодухiвських Соболiв, може керувати цiлим повiтом, по-друге, вiн, як вiн
сам говорив, почав "пропiкатися" матерiалiстичним розумiнням iсторi©:
мовляв, без пролетарсько© революцi© нiяк не обiйдешся i, значить, треба
довести ©© до кiнця. Соболiвськi кустарi хоч i почали вироджуватись в
десятих роках нашого сторiччя в п'яничок та непотрiбних людей, але, з
другого боку, вони почали й постачати для богодухiвського суспiльства
немало iнтелiгентних i надзвичайно цiкавих горожан. Iван Панасович саме до
останнiх, цебто до iнтелiгентних та цiкавих належав, (Мав вiн, до речi, й
голову таку левину й таку велику, як мав колись i Карло Маркс). Так що
Варя даремно поспiшала до ревкомiвського будинку. Iван Панасович у цей час
там не мiг бути: вiн, енергiйний та молодий (справа йде про його партiйний
стаж) бiльшовик, мiг бути тiльки на передових позицiях.
Саме там Iван Панасович i був. Ревкомiвський будинок - для голови
ревкому, а Iван Панасович ревком уже лiквiдував i виступав тепер у ролi
командира нового партизанського полку.
Варя вскочила в колишнiй дiм Савича, цебто в ревкомiвський будинок,
побачила там тiльки розкиданi папери. Тодi вона почала перебiгати з
кiмнати в кiмнату i доти перебiгала, аж поки гнiтюче безгомiння не
перелякало ©© до смертi. Варя знову вибiгла на вулицю й кинулась по
дорогах. Серце так билося, що от-от вискочить. I, безперечно, вона доти б
метушилася по мiстечку, доки б у мiстечко зайшли й бiлi. Але все Варине
життя складалося, по сутi, з випадкiв i завжди було пiд контролем чужо©
волi, а тому й на цей раз на допомогу прийшов новий випадок i нова чужа
воля.
- Куди це ти, Варю, так розiгналася? - зупинила ©© нарештi людина, що
раптом вийшла з-за рогу.
Варя вiд несподiванки мало не впала. Але, побачивши, що перед нею
сто©ть товариш Матвiй, з сльозами кинулась до нього й почала виясняти, в
чому справа. Виясняла вона довго й плутано, навiть можна було чекати, що
©© спiвбесiдник не витрима бесiди i втече, але товариш Матвiй, на щастя,
не втiк. Звичайно, колишньому бомбардиру-наводчиковi, а нинiшньому
помiчниковi командира полку, цебто помiчниковi Iвана Панасовича, не до
Варi було (вiн, вiддавши деякi розпорядження сво му обозовi, бiг до
бойово© частини), проте й не вислухати Вариного горя, цебто не вислухати
горя дружини свого великого приятеля Сергiя Петренка, вiн теж не мiг.
Товариш Матвiй нарештi зупинив свою спiвбесiдницю й незадоволено
сказав:
- До ревкому тобi,- незадоволено сказав вiн,- нiчого було й бiгти, бо
Iвана Панасовича не тiльки там давно нема, но, можна сказати, i в городi.
- Нема? - скрикнула Варя.- Що ж менi робити, товаришу Матвiю?
- А я ж почом знаю? - суворо кинув старий артилерист.- Ну, говори:
почом?.. Чи, може, ти дума ш, що ми до тебе спецiальну няньку приставимо?
Старий артилерист був дуже незадоволений з Варино© поведiнки. Вiн
навiть щось пробурмотiв собi пiд нiс з приводу того, що ще довго, мовляв,
Бого духовi прийдеться "давати порядок". Але, будучи по сутi добродушною
людиною й мало чим вiдрiзняючись вiд оспiваного в тисячах оповiдань та
романiв типу вояки-добряка, вiн, по-перше, пояснив Варi, що Iван Панасович
зараз за мiстечком, в шанцях, команду тi ю частиною, що стриму
офiцерськi банди, i по-друге, наказав ©й негайно бiгти до полкового обозу,
давши ©й точну адресу i записку з наказом пристро©ти Варю десь бiля
полково© кухнi.
Таким чином Варя й попала в партизанський полк.
У сво му мiстечку полк недовго простояв. Вiдбивався вiн досить
геро©чно, але видержати офiцерськi частини не було жодно© фiзично©
можливости. Полк знову зупинився тiльки в мiстечку (в колишньому
заштатному городку) Красному Кутi, або, як його ще iнакше називають, в
Краснокутську, що сто©ть на тому ж таки Мерлi, i мав тодi, зда ться, до
10000 мешканцiв. Мiстечко кiлька разiв переходило iз рук у руки i нарештi
залишилося за партизанським полком. Отже, партизани розтаборилися в
городi, по одному боцi Мерла, а офiцери в лiсi - по другому. Штаб
партизанського полку зупинився в мiстечкового крамаря. За кiлька днiв
безперервних бо©в противники так виснажилися, що тепер здiбнi були тiльки
досить в'яленько перестрiлюватись та посилати один одному по два чи то по
чотири снаряди в день. Полковий обоз теж стояв у вищеназваного крамаря,
отже, Варя опинилася там же. Полкова кухня поки що не функцiонувала
(партизани дiставали ©жу вiд мiсцевих городян), i Варя, по сутi, нiчого не
робила. Так що залишилося ©й тiльки зрiдка плакати по закутках i багато
думати про свiй рiдний Богодухiв.
I Варя плакала, i Варя думала. Думала, "кан шно", i про свою судьбу, що
розбила ©© молоде життя. Думала, що вона в Богодухiв, на Монастирську
вулицю, вже нiколи не повернеться, думала про сквер - "шквирю", про Стьопу
юродивого, головатого, що так багато ©сть на тротуарi i що його все-таки
дуже шкода, бо i з ним зв'язано запах богодухiвських закуткiв i запах
пахучих ночей бiля провiнцiального кiна. Думала навiть про Карпа
Сидоровича i думала, що Карпо Сидорович, мабуть, не пiшов би на не©
жалiтись бiлим i, значить, не треба було тiкати. Думала, нарештi, що вона
днями, очевидно, народить дитину, i тодi що ж ©й робити? Мабуть, все-таки
даремно вона ви©хала з Богодухова, даремно "кинулась у прiрву". I Варя
почала придивлятись до краснокутських мешканцiв, ©й вже бракувало чужо©
волi, i вона мусiла шукати добро© людини, що вивела б ©© iз цi © дороги в
безвiсть на дуже при мний i ясний шлях до Монастирсько© вулицi. Але, на
жаль, краснокутськi мешканцi були наляканi стрiляниною й боями так, що ©х
не видно було на вулицях, а шукати ©х по хатах Варя боялася.
Одного разу (саме в тi днi, коли партизани добре закрiпилися в Красному
Кутi, саме в тi днi, що на них кiнчаються уривки Варино© бiографi©),
одного разу над мiстечком сходив лiтнiй прозорий свiтанок. Мало не весь
штаб полку сидiв у садку крамаря. Дехто так досi й не лягав спати, дехто
вже вiдпочив трохи. Крамар раз у раз виносив з хати гарячi самовари й,
зата©вши злобу, люб'язно посмiхався та по©в "дорогих гостей" пахучим ча м,
що залишився в нього ще зi старого режиму, а також пiдносив рiзнi варення.
Партизани пили чай i ©ли з таким смаком варення, наче вони нiколи не пили
чаю й нiколи не бачили варення. (Правда, бiльшiсть з них варення таки й не
бачили). До столу раз у раз пiдбiгали вiстовi, що, прив'язавши бiля
палiсадничка сво©х коней, йшли iнформувати штаб про стан того чи iншого
фланга. За столом сидiли також Iван Панасович та товариш Матвiй. Вони вже
встигли по черзi вiдпочити й тепер зустрiчали новий день новими турботами.
Розмова йшла про батарею й про снаряди. Рiч у тому, що через
селян-перебiжчикiв ворог дуже вихваляв партизанську батарею (нею керував
товариш Матвiй) i через цих же селян партизани узнали, що ©хня батарея
"прямо-таки наводить панiку" на супротивника i що, можливо, тiльки завдяки
батаре© товариша Матвiя партизани так довго й затримуються пiд Красним
Кутом, але партизанам також було вiдомо, що ©хня батарея не
сьогоднi-завтра мусить змовкнути, бо снарядiв залишилося щось дуже мало, i
тодi вже, мабуть, i триматися далi пiд Красним Кутом буде неможливо.
Товариш Матвiй нарештi замислився: вiн, очевидно, думав про те, де б
дiстати снарядiв, а Iван Панасович тiльки трусив незадоволено сво ю
марксовою головою i, очевидно, нiчого не думав. З Iвана Панасовича вийшов
дуже непоганий вояка, його можна було бачити на найнебезпечнiших дiлянках
фронту, i тiльки завдяки капризам химерно© фортуни його не вибило з рядiв
у першiй же сутичцi iз супротивником. Iван Панасович так смiливо ©здив по
лiнi© фронту в час бою на сво©й бiлiй кобилi, що ©© вiн реквiзував ув
однiй з богодухiвських економiй, як мiг би ©здити лише якийсь полководець
за часiв Аттiли,- за тих часiв, коли ще наука не знала вогнестрiльно©
збро©, але органiзувати постачання, скажiмо, снарядiв для полку чи то щось
iнше органiзувати в тiй же частинi - на це Iван Панасович не мав, на жаль,
здiбностей. Отже, товариш Матвiй замислився, а Iван Панасович трусив
головою.
В цей момент раптом до столу пiдскочив один з безвусих партизанiв -
схвильований, червоний та, можна сказати, радiсний i, звернувшись до Iвана
Панасовича, скрикнув:
- Уже!
- Що таке "уже?" - спитав Iван Панасович, здивовано подивившись на
юнака.- Чи не склад снарядiв ти десь намацав?
- Якi там снаряди!.. - безнадiйно махнув той рукою.- Треба бiгти за
кушеркою.
Iван Панасович, як i товариш Матвiй, ще з бiльшим здивуванням поширили
очi на чудакуватого вояку робiтничо-селянського Уряду.
- За якою там "кушеркою"?..- мало не одночасно спитали вони.
- А за такою кушеркою,- сказав партизан,- що Варка дитину народила.
Цiлу нiч мучилась у клунi i тепер ось народила... Пищить!
Iван Панасович усмiхнувся. Посмiхнувся й товариш Матвiй. Тодi сказав,
значить, товариш Матвiй, трохи схвильованим голосом i начебто в задумi:
- Пищить!.. Кажеш, пищить новорождьонной малютка?.. Но, по-между
прочим, ти, товаришок, не в курсi дiла, i можна сказати, кушерка вже не
потрiбна, раз запищало.
Молодий партизан збентежено подивився на товариша Матвiя й почервонiв.
I справдi: як це йому досi не прийшло в голову, що "кушерка" потрiбна саме
тодi, коли дитина ще не появилась на свiт Божий i зовсiм не тодi, коли ця
дитина вже примружу очi пiд ударами досi невiдомого ©й свiта й пищить.
- Ну, так де ж там воно пищить? - сказав Iван Панасович i пiдвiвся.Веди
нас до нього.
Пiдвiвся й товариш Матвiй. За якусь хвилину вони мусiли бути в клунi.
Але, коли вони пiдiйшли до Варi, бiля не© вже був цiлий натовп партизан.
Варя лежала в яслах блiда й схудла, а бiля не© на ряднi - живий шматок
м'яса. Варя всмiхалась, можна сказати, зажурено-щасливою посмiшкою й раз у
раз позирала на сво немовля. На ©© чоло лягли тонкi риски втоми вiд
недавно перенесено© фiзично© муки, але ©© зовсiм не тривожила присутнiсть
бiля не© людей, ©й навiть при мно було, що цi люди прийшли до не©, i тому
анi Iван Панасович, анi товариш Матвiй - нiхто з них не найшов потрiбним
звiльнити клуню вiд натовпу, i тому командира та помiчника його одразу ж
замкнуло тiсне партизанське коло.
- Народила, Варю, дитину? - спитав Iван Панасович i, скинувши догори
свою марксову голову, теж чомусь почервонiв: вiн, мабуть, таким же
хлопчиком вiдчував себе, як i той пацан-партизан, що допiру доносив йому
про народження Вариного пацаночка.
- Народила, Iване Панасовичу? - ледве чутно промовила Варя i обвела
весь натовп сво©ми химерними й тепер уже перелякано-здивованими очима,
наче вона боялася, що в не© вiднiмуть ©© дитину.- Синочка народила. Вiд
камунiчеського бiльшовика.
Немовля запищало. Партизани ще тiснiшим колом оточили ясла. Всi цi
суворi вояки робiтничо-селянського уряду дивились на Варю такими
зацiкавленими очима, нiби й справдi Варина дитина раптом розв'язала ©м
якусь надзвичайну загадку.
- Так, значить, вiд камунiчеського бiльшовика? - промовив вражений в
саме серце товариш Матвiй i, зробивши надзвичайно серйозне обличчя,
замислився.- От гражданський случай. Сключит льний!
Старого артилериста, дуже, до речi, сентиментальну людину, так зворушив
цей "гражданський случай", що вiн навiть нi з того нi з сього сльозу
змахнув з правого ока. Старий артилерист далi вже нiчого не мiг промовити.
Мовчали i всi iншi партизани. В клунi зупинилась така урочиста тиша, нiби
в яслах лежав не Варин карапет, а син легендарно© богоматерi - легендарне
немовля Iсус. Якраз над яслами, де лежала Варя зi сво ю дитиною, ворожий
снаряд кiлька днiв тому прорвав .стелю (товариш Матвiй запевняв, що це
зовсiм випадково, бо й справдi бiльше таких вдалих пострiлiв супротивник
уже не робив), i тому якраз над яслами стояли голубi далi вранiшнього
лiтнього неба. Десь пiд стрiхою цвiрiнькали горобцi i так весело й бадьоро
iржали за повiтками конi, що навiть близька одноманiтна перестрiлка бiля
Мерла не викликала суму й важких думок. Варя тиснула до сво©х грудей сво
маленьке дитинча, i загадкова посмiшка (чи то щастя, чи то зажури) так i
не злiтала з ©© надхненного обличчя. Зрiдка вона позирала на партизанiв, i
те, що вони мамулувате топталися на одному мiсцi, що вони невiдомо для
чого оточили ©©, що вони, не знаючи, що ©й говорити, тiльки чомусь нiяково
посмiхалися дитячими, на©вними, такими ж, як Варя, посмiшками - це Варю
зовсiм не бентежило. В цих молодих i старих, бородатих i безусих обличчях
вона вiдчувала щось велике, незрозумiле, щось рiдне й одночасно чуже, щось
близьке й одночасно далеке, але все-таки щось таке, що з його власти ©й
вже нiколи не вирватись. Перервав безгомiння той же товариш Матвiй i таким
же занадто серйозним та врочистим голосом:
- Так що життя чоловiчеське возродилось! Вiд камунiчеського бiльшовика!
- фiлософськи вiдзначив товариш Матвiй.- Ну, що жi пущай живе паходной
малютка на здоров'я! А тебе, Варю, всi ми, можна сказати, од лиця всi ©
нашо© робочо-крестьянсько© маси поздоровля мо з новорождьонним сином i так
що просимо не турбуватись.
Але не встиг товариш Матвiй договорити останнiх слiв, як на Мерлi в цей
момент енергiйно затарахкали ворожi кулемети. Ворог, мабуть, вирiшив
перейти в наступ. Вiдсутнiсть снарядiв у партизанськiй батаре©
пiдбадьорила його. Червоне як кров сонце вже лягло на обрiй i обiцяло