Хвильовий М.. Синi етюди

Прийшов Дема. I чути було, як ростуть днi, i хотiлось слухати вiтру.
...А вiтер на арфi грав, як у книзi "Золотий гомiн". За городом шумiли
слобожанськi степи. Степи творили буйну весну, i щастя ©м, як вагiтнiй
матерi, що рожа в перший раз.
Дема сказав:
- Коли я намалюю цю велику рiч, у якiй вiдчуваю "сьогоднi"? Як легко
було писати картину на тему "повстання".
Стефан сказав:
- Ясно. Геро©чнi буднi важче написати, нiж геро©чне свято.
Веронiка сказала:
- Демо! Ти митець революцi©, а от "сьогоднi" ти й не напишеш, тому що
"сьогоднi" зовсiм не те, що каже Стефан. Не геро©чнi буднi, а геро©чне
терпiння. Зрозумi ш - напишеш.
Стефан сказав:
- Це патетика. Це тво© босi ноги в калошах, Веронiко!
- Може.
...Розмову кинули - увiйшов дядя Варфоломiй. Вiн прийшов з Донецького
вокзалу, з синього шуму. Вiн остаточно був радий, що нарештi й Веронiка
тут, бо завтра якраз iде потяг на закинуту станцiю. Дядя Варфоломiй був
певний, що Стефан умовить Веронiку, i вiн жартував.
...Дядя Варфоломiй говорив:
- Послухайте старого. Треба ©хати. Боятись нiчого: у нас все
"благонадьожно". Бiльше. Скажу по щиростi - матерiялiзм. Як у свiй час
носили винниченкiвськi сорочки, так тепер наше глухе мiсто поринуло в
матерiялiзмi. Якась пошесть. Пiдеш у гiмназiю - матерiялiзм. Пiдеш у
просвiту - матерiялiзм. Навiть в автокефалi© про матерiялiзм чу ш, словом,
цiлком "благонадьожно"... А наша, так сказать, генерацiя старих зубрiв, що
ведуть свою родословну вiд Грушевських, Петлюр та iнших - цих, зна те,
елегантних панiв та паничок з орi нтацi ю на першу паризьку моду, цих
скоро не буде. Де дiнуться - Бог його зна . Напевне тiльки це: незабаром
станем iхтiозаврами, матерiялом для археологiв... демо, Веронiко - цiлком
"благонадьожно".
I тут же дядя Варфоломiй подумав про курочок: "Гарно б завести!.. I вся
ця су та житейська... Охо-хо! Позiхнув i ретельно перехрестив уста.
Тодi Веронiка сказала:
- Демо, сюди не заходила Христина?
- Нi.
- Ну, так менi треба йти. Сьогоднi на Поярних Посьолках спектакль.
Дядя Варфоломiй скинувся; щось закричав, заверещав.
Веронiка мовчала. Дядя Варфоломiй покликав у сiни Стефана. Як же так?
Завтра ж потяг! I рiшили йти з нею.
...Вийшли всi на ганок. Небо вiдходило в даль. Зорi творили нечувану
загiрну симфонiю. Пiшли до рiки. Дядя Варфоломiй проводив до берега,
останнi - з Веронiкою на спектакль. Коли виходили за город, дядя
Варфоломiй, що йшов позаду всiх, покликав Стефана. Розмахував руками,
хвилювався.
...З города сунулись вози. Перекликались у вогкiй веснянiй iмлi. На
сходi стояла чiтка зоря. Пахло (Дема казав) цедрою з лимона. В далинi
густо розкиданi були заводськi огнi. Дема творив сентименти:
- Це не вiд Луки, а вiд повстання. З нього одна глава на мотив: "гей,
долиною, гей, широкою козаки йдуть". I це тому, що я чую далекий тупiт
фантастичних коней. Тому, що положила на мо серце головку малюсенька
дiвчинка, i. я бачу народження нового життя.
...Веронiка мовчала.
Тодi промовив Стефан:
- Веронiко, тобi холодно в калошах. Ти хоч би чулки надiла.
Близько пiдiйшла, подивилась в очi й тихо, але чiтко й суворо сказала:
- Брате, не глузуй. Я з тобою не буду стрiчатись.
Стефан подумав i кинув:
- Добре. Але скажи менi: ти чула що-небудь про аристократизм духа?
Веронiка сказала:
- Чула.
...Пiдiйшов Дема.
- Про що ви говорите?
Стефан:
- Про цiнностi: Евклiдову на площинi i Лобачевського на сферичнiй
поверхнi.
- Ну, це не про мене писано.
...Нарештi й рiка. Пiдiйшов i дядя Варфоломiй. Десь чиркнув сiрник - у
веснянiй ночi стояли два цигарковi огники. Далеко на Поярних Посьолках
спiвали дiвчата.
По©дуть туди, до Христини. Це з книги дум народнiх: ходять бояни
невiдомих комун i спiвають вечiрню молитву, коли жеврi свiча загiрного
сонця:
- Слава в верхiв'ях революцi© i на землi радiсть! I чути ще боянову
молитву пiд тихий акомпаньямент земного хору - весняного шуму. Сто©ть
чiтка вiфле мська зоря. Боян дивиться в даль i тихо каже: "... тво життя,
ти, тво© руки, твiй кожний день - це агiтацiя невiдомих комун. Чого ж вони
хочуть вiд мене? Невже я вирву сво чингальне серце, невже я зможу
погасити цей надзвичайний ранковий пожар?" I пише дiва -
жiночий ватажок - наказ. I, звичайно, вона добре зна , що Христина й
без не© це зна , i, мабуть, у не© теж горить серце, коли бачить Христину,
i вона не може погасити пожар сво © творчости.
- Слава в верхiв'ях революцi© i на землi радiсть! Боян сказав: "Можна
згорiти, як свiчка перед образом мо © мадонни Христини". Але не втихала
боянова молитва пiд тихий акомпаньямент земного хору - весняного шуму.
...Сказав дядя Варфоломiй:
- Стефане, йди сюди.
Пiдiйшов.
- Ну, говори по правдi: вламав?
Стефан нiчого не вiдповiв, одiйшов i сiв на кайору.
...Сплеснули весла.
...Стояла тиха вогка темрява, i вабили полярськi огнi, i брiв зелений
запах iз слобожанських безкра©х степiв.
...Сплеснули весла.
Дядя Варфоломiй подумав не то з iронi ю, не то так:
- Ячейка!
Потiм подумав про потяг, про закинуту станцiю, ортечека i про далекого
знайомого з ортечека.
Потiм дядя Варфоломiй уважно дивився в синяву запашно© ночi. Туди, де
стояли полярськi огнi, де маячiла кайора й силуети цих чудних, невiдомих
людей.



ШЛЯХЕТНЕ ГНIЗДО

I

Найзвичайнiсiнька баба, але ©© звуть бабушкою, дiда - д душкою. Бабушцi
- шiстдесят шiсть, вона жлукто з жаром, вiд не© вогка бiлизна з попелом.
Батько д душчин чумакував у Крим по сiль, тому й у д душки широкi суворi
брови нависли, чорнi - йому сiмдесят, а волосся на головi, як пух з
трусика для касторового капелюшка - сивий-сивий.
Д душка - патрiярх i тепер: правнучата, внучата, дiти - всi вкупi,
шiстдесят десятин не подiленi, тридцять одiбрав ревко - це так ревком, а
потiм прийшов виконком, а землi все-таки не повернули...
У д душки був i син - його Бубирець-незаможник "згрiб", а потiм Бубирця
"зiребли", i загинули обидва.
Д душка - патрiярх, i син був би патрiярх, коли б не чотирнадцятий рiк:
втягли в споживче товариство за скарбника i ходив уже в збiрню. А синовi
сини вже не те: викинули хату на степ - бiля шведських могил, i вже хотiли
не шiстдесят, а двiстi шiстдесят. У Харкiв до банку ©здили, щоб д душка не
знав.
От-от щось у Папуцячiм ма тку - Папуцi прiзвище - от-от...
Кожного тижня правили службу в недiлю - у недiлю вмирав тиждень i
народжувався другий. Тижнi вмирали, i тижнi йшли. Комусь ближче до смерти,
а комусь - до народження. I так вiки, коли ще й Слобожанщини не було -
довго-довго.
Тижнi були галасливi, кривавi, буйнi.
Андрiя - синового сина - звабив вовчий Шкуровський загiн, а Василь i
досi живе вдома. сть такi в нас, i досi нiкому не служили: нi вашим, нi
нашим. I не хитрi - фортуна, кажуть. От i Василь.
Уночi розсипаються зорi i зникають у Папуцячiм лiсi - тепер
громадський. Д душка нiяк не мiг звикнути: як громадський? А йому наказали
ще й хмизу не збирати без дозволу. Тодi вiн зовсiм не розумiв: як це? з
мого лiсу?
Потiм узнав, що це - закон такий, а коли закон, то це закон.
Ранком д душка каже бабушцi:
- Доглянь-бо за хлопцями, а я, мабуть, пiду.
I йде в свiй не свiй лiс. Вiн теж доглядати. Проте д душка - мiцний
дiд: i тепер як вiзьме косу, то чорта з два вженешся за ним. Старе
поколiння, iз тих, що до двадцятьох лiт без штанiв у цурки грали.
Догляда д душка добре: колись застав члена виконкому - лiс рубав не по
закону - було дiло!
Бiля Велико© Шведсько© Могили - д душчин хутiр (хутори, одруби,
Столипiн). Бiля хутора Горбанькове Озеро. Добра земля. Ввечерi д душка
запряга воли i - через лiс - невеличкий, кострубатий, недотепний, i сосни
на пiвнiч хиляться. Рипить вiз до Велико© Шведсько© Могили. Пiсок, пiсок,
а далi степи, чорноземля важка, плодюча, мiцна, оранжерiйна: культура...
(...I ввижа ться iнодi, що вся Укра©на оранжерея - там десь, близько
моря тулиться. I пiдпливають до не© кораблi - багато кораблiв пiд червоний
стяг...)
Рипить вiз: ри-ип!
Тягнуться воли до Велико© Шведсько© Могили.
Д душка при©де на хутiр i дивиться на ярину. I тут ярина, i далi ярина.
Друга ярина - своя не своя. I серце радi - тiльки з сумом - i за свою, i
за свою не свою... Пишно дметься вгору ярина...
(...I Укра©на дметься вгору... I люблю я ©© - бiльшовицьку Укра©ну -
ясно i буйно...)
...Ходить д душка по кварталах, сторожу д душка, а сонце лл ться на
його патрiяршу голову, i смi ться сонце: скоро-скоро вмреш ти, д душко,
одiйдеш у вiчнiсть i на землi тебе, д душко, не буде. Тепер земля
бiльшовицька.
Увечерi правнучка Манька приганя корови з д душчиного свого не свого
вигону. Бабушка становиться проти iкони й молиться:
- Отче наш, iже си на небесi...
I дивиться у вiкно: правнучка Манька заганя не в ту кошару дiйну
Маньку. Бабушка кричить у вiкно:
- Ах ти, капосна дiвчино! Куди ж ти дивишся? I знову до iкони:
- Отче наш, iже си на небесi...
Але Манька не слуха , i бабушка кричить i знову до iкони.
У бабушки всi ключi вiд усiх скринь. Бабушка - хазяйка, а молодицям i
жiнцi синовiй - слухнянiсть i робота. Робота довга, вiчна, до само© смерти
- як конi, як воли, як завжди осiнь. Це те, що виспiвують у сумних пiснях
дiвчата на буряках. Простяглася ця пiсня на великi степовi гони. Не можна
не слухати цi © пiснi: ©© нашi матерi спiвають, нашi сестри, нашi жiнки. I
темно в цiй пiснi, бо сумно в нiй, це народна пiсня, це жiноча пiсня, i
всюди i завжди треба казати про не©. Слухав i я цих пiсень бiля шведських
могил, i нагорнули вони в мо©х грудях велику могилу народного горя...
...У недiлю при©здить до д душки батюшка. Д душка - церковний староста,
двi медалi на грудях. Палажка приносить самогон вiд Онуфрiя, i вони
сiдають за стiл. Батюшка каже:
- Ох, времена, времена, i ти, смутне врем'я.
А д душка каже:
- Не розумiю, отче Полiкарпе, в чiм тут рiч. Одiбрали в мене лiс, i
луки, i землю. А хiба це закон?
Батюшка випива стаканчик i голосно, щоб за вiкном чули, щоб усi чули:
- Закон, д душко. Бiльшовицький закон.
А потiм нахиля ться до д душчиного вуха i, оглядаючись, шепоче:
- Столпотворенi вавiлонське. Смутне врем'я на Русi. Он воно що!
Розумi те? От воно що!
Але д душка не розумi : столипiнськi одруби, вiйна, революцiя,
бiльшовики, повстанцi, бiлi, червонi, комунiсти, зеленi, бандити,
партизани - д душка не розумi . Д душка патрiярх.
Якийсь чад, якийсь сумбур ходить по селах, i виють собаки по селах -
д душка не розумi .
У недiлю приходить i вчитель. Вiн хитрий, вiн шкандальник - так каже
д душка.
Випива i вчитель iз стаканчика.
- За ваше здоров'я! А все-таки ви, д душка, пожертвуйте щось на книжки,
©й-богу, нiчим учити дiтей.
Д душка колись був попечителем, а тепер - нi. Каже:
- Ага, знову до мене! Як доглядав школи, то й усе було.
Учитель:
- Тодi й без вас було... Бувайте здоровенькi (п' )... Ви й тодi нiчого
не давали.
Старий хвилю ться:
- Ах ти, шкандальнику! Як же нiчого не давав? Зате доглядав. Га?
- Батюшка зна , що вчитель у Червонiй Армi© був, i вiн обережний.
- Буде, Митре Юхимовичу, буде, голубчику... Бувайте здоровенькi (теж
п' ).
Свiй не свiй лiс, щасливий-нещасливий Василь. Щасливий - не вбили,
нещасливий - живий.
За повiткою сто©ть кузня: було велике господарство, i була потрiбна
кузня. Вона й тепер потрiбна.
Василь бiля ковадла.
З лукiв iде дух свiжого сiна, iде дух свiжого вугiлля - з кузнi,
сплiтаються i йдуть до кошари, до загону, до волiв. Воли ремигають похилi
й думають про ранки, коли ©х виженуть на роботу, коли за ©хнiми ратицями
зарипить вiз, а вони будуть тягти на захiд сонця, а вони будуть тягти до
Велико© Шведсько© Могили.
Василь каже про себе:
- За що вбито батька? За що вбито брата?
А потiм знову мовчить i одбива молотком по ковадлi. Вiн дума : старе
не вернеться. I шкода йому: не батька й брата, не д душчиного й
бабушчиного добра, а шкода йому газети "Ново© ради", що виписував колись
батько, шкода йому харкiвського банку й думок непокiйних про двiстi
шiстдесят.
Василь зна , що старе не вернеться. Смi ться життя: заходили люди в
Сибiр шукати золота i щастя, думав викупити в них надiли. А люди думали
про та мну тайгу, про "священний" Байкал, про невiдомий Сибiр - золотий i
арештантський. I прийшли знову люди - голi й голоднi, i одiбрали проданi
надiли.
А в розправi той же пифан, той же Кирилович, а в розправi Василевi
все-таки мiсце,- одрiзаний шматок, одрiзанi шматки, i сила ©х, силенська
сила. Вiн уже не вiн. Треба життя перевернути - i сво , сiм'©, i всього
Папуцячого гнiзда.
...Бiля кузнi пролетiв кажан, завив Сiрко на цепу. I було в головi
далеке, i село було не село.
...Так пiсля вибухiв. А в маленькiй хатi - ще й мала - жiнки
незадоволенi.
- Глядiть, i завтра щось сполкомщики загадають везти.
Друга:
- На заможних завжди вiдбутки бiльш було.
Третя:
- I чорт з цим заможництвом. Не хочу жити тут. Покину - i бiльш нiчого.
Пiду краще наймусь десь.
I каже Параска, жiнка д душчиного сина, того, що загинув:
- Господи, що ти кажеш, Дунько!
I йде Параска в кошару, утира запаскою сльози й почува , що вже щось
не вернеться - не тiльки чоловiк; що вже чогось нема , хоч i ще в
бабушки ключi, а в скринях пiд замком солодощi, цукерки для гостей. Та не
буде вже тепер гостей тих.
Над селом мiсяць, над селом голубi голуби. Не свiтло на душi - щось
мина , щось не вернеться.
Бабушка прокида ться, ледве засiрi . В ©© кiмнатi горить бiля iкони
лампадка - Божа Матiр iз Сином. В другiй кiмнатi хтось важко кахика .
Бабушка молиться:
- Божа Мати! Та коли ж ти одженеш цю нечисту бiльшовицьку силу?
Та нема злоби в ©© словах, ©© злоба в минулому i крихкотiла, як сама
бабушка.
В кiмнатi розвидня ться. Бабушка молиться:
- Богородице Дiво, радуйся.
Але згаду , що вже пора корови виганяти, i кличе:
- Ану-бо, хлопцi, вставайте! Вже нерано.
I знову:
- Богородице Дiво, радуйся...
...Д душка вчора не по©хав на хутiр, вiн сьогоднi ©де. Василь запряга
воли. Василь завжди з невеселою думою.
...Рипить вiз: ри-ип! Тягнуться воли до Велико© Шведсько© Могили.
Свiжий вiтрець дмуха на д душчине сиве волосся. Його широкi чумацькi
брови похмуро нависли, його брови задумались.
Д душка мовчить. Василь мовчить. Тягнеться вiз, обiймають його сосни
кострубатi, на пiвнiч похилились. Ходить по соснах ранковий вiтер, вибiга
iз сосен ранковий вiтер i летить на поле до гречки.
...Мовчить д душка...
Скоро-скоро одiйде у вiчнiсть i не буде д душки на землi.
Тепер земля бiльшовицька...
...Про©хали лiс, ви©хали в степ.
У степу манячить Велика Шведська Могила. СИНIЙ ЛИСТОПАД I
З моря джигiтували солонi вiтри. Мчались степом i зникали в Закаспi©.
...Пiвнiчний Кавказ...
Над станицею мовчали недосяжнi голубi верхiв'я. Дрижали зорi й
сполохано перебiгали до небокраю, до гiрського масиву.
Iще проходив невiдомий синiй листопад. Плентався по садках, по городах,
заходив пiд стрiхи й вiдходив за вiтрами, такий же невiдомий, невiдгаданий
i мовчазний.
Ще огнище не погасло - догоряло, i обличчя Вадимовi ходило в перельотах
тiней.
Будинок вилюднявся, розходились: дво -тро залишилось.
В стiну глухо входили цвяхи.
Прибивали, мабуть, гiрлянди.
Скоро пiдуть i цi.
Пiзно.
Нiч.
Коли Зиммель пiшов, оддзвенiв шпорами, Марiя лукаво спитала:
- А все-таки й тобi журно?
Вадим сказав:
- Звичайно, журно. Але... ти мене розумi ш...
Вадим сухо й гостро дивився на вугiль. Зрiдка налiтав вiтер, з-пiд
папахи виривалось волосся й падало йому на тьмяний лоб.
Марiя здавила руками голову й глухо говорила:
- Так, Вадиме, тоска. Буднi приймаю i серцем, i розумом. Але все-таки -
тоска. Це те, коли покида ш позицi© й непевний, що скоро повернешся.
Мовчав.
Марiя знiтилась на колодцi - крапка. Зелений вугiль i в огнищi, i в ©©
зiницях. Теж у шинелi.
Кажуть: "останнiй з могiкан". Правда: женщини революцi© пiшли плодити
дiтей. Тiльки Марiя й небагато не пiшли.
Будемо слухати солонi вiтри, коли мовчазно йде на схiд синiй листопад.
Говорили ще про Зиммеля, про нрави сучасности й говорили про комуну.
Вадим - комiсар бригади, Марiя - крапка, вночi: вона надто знiтилась, i
полiтком.
Марiя ще говорила глухо:
- Ну да - певний, i ну да - непевний, бо iнакше шукала б iншо© правди.
Тут тоска.
Вадим:
- Ти нагаду ш менi жабу з геологiчно© революцi©, що мала голову з
аршин.
...По станичних заулках бродили червоноармiйцi. I знову по станичних
заулках джигiтував солоний вiтер.
Прямо - широка церква проколола хрестом мовчазне небо.
Бiля Марi© лежав стос запашно© сосни (гiрлянди робити) i гiрськi трави:
Зиммель привiз.
Невiдомо, чий запах - сосни, гiрських трав чи то пахтить синiй
листопад.
Проте, може, то Кавказ, може, гiрськi аули, а може, солонi вiтри.
...Боляче вдарило: "жаба"!
Але Марiя раптом згадала - полковий лiкар казав, що Вадим дожива
останнi днi. Вона подивилась на Вадимове обличчя. Жарина лягла бiля серця
- запекло.
...Кашель сухий, як степовий пожар. Це Вадим. I сказав ласкаво:
- Сiдай-но, ближче, моя неспокiйна Марi .
Здригнула.
- Твоя?
- А чому ж не моя? Моя товаришка... так: я буду говорити тихо, щоб не
почули. Це моя найбiльша тайна... от...
(...Бува , в синю нiч зарипить далеко журавель - витягають воду.
Зарипiв.)
-...Я теж романтик. Але романтика така: я закоханий у комуну. Про це не
можна казати нiкому, як про перше кохання. Тiльки тобi. Це ж роки,
мiльйони рокiв! Це незабутня вiчнiсть. Так, Марi , все треба, як . I
всефедеративне мiщанство, i трагедi© в душах окремих одиниць, i
бюрократизм. Нарештi потрiбно зупинитися... Так. Але подумай: сто©ть
непоетизований пролетарiат, що гiгантським бичем пiдiгнав iсторiю, а поруч
нього сто©мо ми з сво ю нудьгою, з сво©м незадоволенням. Хiба це природно?
Знову бiля серця запекло:
- Ти теж менi нагаду ш жабу з геологiчного руху.
Вадим:
- Не хвилюйся, Марi ...
Марiя грубо й чiтко:
- Те, чого я хочу, зветься: рух уперед, а не назад. Це не романтика.
...Марiя - крапка. Збiглась у грудку, й не видно. А зiницi й бiлки
зеленiють. Сама говорила: песик революцi© - тяв, тяв! Але не приблудились:
знала Фiгнер i ще багато.
Вугiль розтанув. Дивилась крадькома на туберкульозного Вадима й думала
з тоскою й про кохання: вона хотiла кохати. Знала - i Вадим хоче кохати.
Вадим догоряв. Лiкар казав: на курорт пiзно.
Ще глухо входили в стiну цвяхи.
Гiрськi трави й сосну привезли на гiрлянди, для свята сьомого
листопада. Через три днi в забутiй станицi Передкавказзя згадають буйний
день. Червоноармiйцi заквiтчають, причепурять штаб, де буде
мiтинг-концерт, де жив колись генерал-отаман з шляхетною сiм' ю.
...На заходi було море. Звичайно, його сюди не чути, але воно
почувалось. Почували це Марiя й Вадим. Море завжди нагаду мiльйони рокiв.
Так, це було на Кавказi, на Пiвнiчнiм, недалеко узгiр'©в.
А вдень бачили сивi верхiв'я Ельбрусу. Iнодi верхiв'я бiгли в тумани.
Огнище вмирало. Мовчали.
Заговорив Вадим, прокидаючись, тихо:
- Так, Марi , i я люблю твою любов. Але я дивлюсь на нашу сучаснiсть з
ХХV вiку, коли наша сучаснiсть сива. Тому-то я в не© й надто закоханий. Ти
он не чу ш, а я чую, як по нашiй республiцi ходить комуна. Урочисто
переходить вона з оселi в оселю, i тiльки слiпi цього не бачать. А нащадки
запишуть, я вiрю. I що нашi трагедi© в цiй величнiй симфонi© в майбутн ?
Вадим ледве договорив i схопився за груди: кашель сухий, як степовий
пожар.
Марiя пiдвелась i похмуро кинула:
- Ходiм!
Марiя погасила останню головню - i огнище вмерло.
Коли проходили бiля вiкна, постукали.
- Товаришу Гофмане, годi вже, лягайте спати.
Гiрськi трави й сосну забрали з собою в кiмнату. Знову важко було
розiбрати, що пахтить: чи сосна, чи трави.
...А може, то Кавказ, може, гiрськi аули, а може, солонi вiтри.
Проте солонi вiтри джигiтували в Закаспi© й зникли в невiдомих пiсках.
...Мабуть, сосна, бо тiльки сосна ма забутий запах.
Марiя прийшла до себе й думала про Вадима. А сказати йому про кохання
вона не думала: ©© дратувала Вадимова впертiсть.
Потiм вона читала брошуру Ленiна, але, лягаючи, знову згадала Вадима...
й було боляче.
...Ще думала, що кохання таке зелене, як травневий цвiт. Але раптом
вдарило: "Вадим дожива останнi днi".
В штабi стояла нiч.

II

По республiцi також урочисто, як i комуна, iшла ру©на вiкових пiдвалин
темряви. Це було так вiдважно, так широко й безмежно, неначе океан, бо
горiло бажання на тисячi гiн.
З пiвночi по глухих нетрях республiки продирався рожевий лосунь.
Марiя пiшла в школу.
...Сотня. Напруженiсть.
...А може, то пiдводилось мудре сонце в Закаспi©?
- Ми не ра-би!
Клас гудiв грубо, незграбно.
Пахло рiллею, грунтом.
Це було найвище та©нство, бо люди темнi, неяснi, як туман, вiдходили
вiдцiля з радiстю кринично© прозоро© води.
В цiм була правда тисячолiть, яку пiзнали тiльки ми, сучасники.
...В обiд прийшов до Марi© Гофман - гладкий, ласкавий, суворий -
паровик на парах, тиха мудрiсть.
Обiдав з Марi ю, ©в, як i завжди, мало.
Марiя вдень була струнка, пружиста, гiрсько© породи, а в бiлках стояла
зелена вода.
Вона (Марiя) дочка пiвденно© Кубанi.
Сказав Гофман:
- А Зиммель знову накапостив. Марiя:
- Що там таке?
- Як же: послав червоноармiйця по карти (зна те, женщини, карти та
iнше), а ©х бiля Шкурiвсько© станцi© в колодязь укинуто. Сьогоднi на
пiдводах привезено.
- Ну й радiйте. Ви ж самi кажете - не можна без цього. Гофман уперто
одрубав:
- Безумовно, не можна. Але треба довбати: крапля довба камiнь.
Ще говорив.
Тодi Марiя спитала:
- Скажiть менi: де кiнча ться ваша дурiсть i почина ться
контрреволюцiйнiсть? I Вадим теж спiва : урочисто ходить по оселях комуна.
Де ви ©© бачите? Просто - тоска. Просто - харя непереможеного хама.
- Ви так дума те?
- Я цього певна.
Гофман пiдiйшов до вiкна й сказав:
- Тодi виходьте з партi©.
- А чому вам не вийти?
Марiя пiдвелась.
Гофман сказав спокiйно:
- Тому, що нам все ясно.
- Гм... логiка!
...А потiм говорила про тоску, про сумнiви, про Вадима.
Прийшов Зиммель, дзвенiв шпорами, виблискував нашивками.
Марiя усмiхнулась:
- Коли погони носили на плечах, тодi вирiзували плечi, а тепер будуть
викручувати руки.
Зиммель:
- Почекайте, товаришко.
Ще усмiхнулась:
- Ну, що ви... то я так... жартую...
З вiкна бачили гори й сивi верхiв'я Ельбрусу. Верхiв'я знову бiгли в
тумани.
Десь спiвали червоноармiйцi кавказьких пiсень i радянських пiсень.
Думалось, що й пiснi теж зникають у Закаспi©, бо й пiснi були солонi й
забутi, мов мiльйони лiт.
Пiснi були веселi й сумнi - радянськi.
Сосна, що привiз ©й Зиммель, лежала на книгах, а одну вiтку Марiя
держала в руцi.
Зиммель говорив про сво©х козакiв, що ©х знайдено бiля Шкурiвсько©
станцi© в колодязi.
Гофман суворо вiдрубав:
- Ви б мовчали краще.
Знизав плечима Зиммель:
- Я думаю, що я можу розпоряджатися сво©ми людьми?
Вмiшалася Марiя й лукаво наводила балачку на питання про норми
комунiстично© етики.
Зиммель розiйшовся й уперто доводив:
1) не можна зрiвняти матерiальне становище всiх комунiстiв;
2) норми полово© моралi й Коллонтай не найти;
3) поняття про мораль дуже "односительне".
Нарештi вiн сказав:
- Кожний комунiст мусить бути купцем. Це слова Ленiна. А скажiть, будь
ласка, яка в купця мораль? Не одуриш - не продаси, от його мораль i етика.
Дурнем буде той комунiст, що ма , припустiм, грошi й не да ©х на
проценти.
Марiя:
- Вiдци?
- Що ж вiдци? Мабуть, прийдеться плюнути на мораль.
Гофман почервонiв:
- Е... ви за©хали дуже далеко. Так можна й того... з партi©.
I раптом закричав на Зиммелля:
- Геть вiдци... мальчишка!..
Зиммель зблiд i вiдступив на два кроки.
- Чого це ви... Бог з вами! Хiба не моя думка? Я в центрi чув. Це
вiдповiдальний робiтник висловився. На партзiбраннi.
Гофман одразу ж одiйшов:
- Ну, от... вiдповiдальна балда сказала, а ви повторю те. Мабуть,
бувший комiвояжер говорив, комерсантик.
I сiв на лiжко.
Марiя усмiхалась.
Зиммель свиснув демонстративно.
- Робоча опозицiя.
Ще раз звякнув шпорами й вийшов.
Марiя дивилась у вiкно й думала про всефедеративне мiщанство, про
Вадима i м'яла в руках вiтку сосни. Вона думала, що мiщанство йде,
проходить, коли засiрiло, але ще не зiйшов схiдний огонь. Було надто
боляче, бо за спиною стояли каларнi, але яснi днi, коли з кожного нерва
било джерело непохитно© завзятости й певности в казковiсть майбутнiх
годин.
У вестибюлi чiтко й агiтацiйне кричав хтось:
- Ми не раби!
А другий голос дзвiнко одкликався:
- Рабами не будемо!
Ще думала Марiя про дитячу на©внiсть мiльйоново© маси, що на протязi
довгих рокiв умирала стiйко, мов фанатики середньовiччя, що пiд стягом
вiчности пройшла з гарячими очима вздовж i впоперек рiвнини республiки.
Гофман заспоко©вся й дивився на сосну:
- От куди б нашому Вадимовi. В бiр.
Марiя раптом згадала й сказала з сумом:
- Це ж жорстоко...
- Ви про Вадима?
- Ну да... Вiчний iдiотський трафарет: mеmеntо mоri.

За вiкном знову посувався синiй листопад.
Iшов вечiр, як i завжди, невiдомий i глибокий.
Iшов сiрий i та мний i вiдходив за вiтрами в Закаспi©.
Iнодi з моря пролiтала самотня хмара i, сполохано озираючись, бiгла й
зникала за обрi м.

III

Марiя пiшла в свою роту.
Три зводи були в караулi, тому й у помешканнi майже нiкого.
Пiдiйшла до лампи:
- Що пишете?
Червоноармi ць старанно виводив лiтеру й сказав незадоволено:
- Клята буква. Нiяк не пишеться. "Чи". Буква - "чи". Виходить буква
"ги", бо схожа... Хочу оце письмо додому.
Марiя сiла допомагати.
Взяла в руку корявi пальцi червоноармiйця й виводила букву "чи".
Писали довго вдвох.
...А в сво©й кiмнатi згадувала червоне обличчя бородатого солдата
республiки i його лiтеру "чи".
Лiтера "чи" довго стояла за вiкном знаком запитання, i це мучило.
Потiм Марiя пiшла до Вадима.
Було пiзно, але вiн працював.
Голубом положила руку йому на плече:
- Слухай, Вадиме!
Вiн пiдвiвся i сiв з нею на лiжко.
Знову був сухий кашель, як степовий пожар. Вона приложила ухо до його
грудей.
- Слухай, Вадиме.
- Так... слухаю...
Марiя схилила голову на Вадимову скроню i вбирала чаймою нiздер запах
мужського тiла. Потiм ледве чутно сказала:
- Вадиме! Кохаю тебе так, як гiрськi аули.
Вадим уважно подивився на Марiю:
- I... я тебе теж кохаю!
Вона:
- Але...
Потiм сiла з ногами на лiжко, знiтилась у крапку й дивилась запаленими
очима у вiкно. Хтось невiдомий стояв бiля ясена й тихо, ледве помiтно
перебирав похиле листя.
Вадим сказав напiвсерйозно:
- Я тебе розумiю: ворогам не до кохання.