Хвильовий М.. Синi етюди

списи. Iде ватага, i сто©ть степ, як мариво в пожарах. Тисяча й одна нiч,
забута кра©на, медовi ландшафти, екзотика круторогих волiв...
- Чи не це понесе Чаргар на олтар свiтового мистецтва,- думаю я.
Тодi мене знову зажурено перебива сестра:
- Б'янко, ти чу ш?
- Що чу ш? - скрикнула я.- Сволоч! Замовчи, потаскухо!
Сестра уткнула обличчя у вовну сибiрського кота й тихенько заплакала.
- Сестро! - говорю я далi.- Ти не зна ш, хто буде цезарем майбутньо©
iмперi© - свiтовий мiльярдер чи свiтовий чиновник?
I каже сестра крiзь сльози:
- Яка ти чудна, Б'янко, хiба ця мисль i тебе тривожить? Тодi почина
колихатись хатка на курячих нiжках. Мене хилить. Я безумовно хочу заснути.
Сестра пестить мою голову. В кiмнатi - домовина - така змертвiла тиша,
i... раптом очi мо© зупинились: вони найшли крапку.
- Морiтурi те салютант! - скрикнула я, як римськi гладiатори, що йдуть
повз iмператора на бiй.
Але це було тiльки передчуття. Навколо мовчазно, i лише цвiркун, як
дячок над мертвим, одбива речитативом. Тодi я пiдходжу до вiкна й бачу:
на темно-синьому фонi бездонного неба, над порожнiм майданом, над
козацькою церквою, що одиноко сто©ть на краю оселi, в повiтряних просторах
маячить велетенський чорний силует. Це була така божевiльна фантастика, що
я мимоволi вiдкинулась вiд вiкна. Але - даремно: дика кiшка тривоги вже
торкнула мене сво ю ласкавою лапкою. Ще раз торкнула i так м'яко, i так
енергiйно. I впало мо серце, i розсипалось ледве чутним тривожним
дзвоном. Я напружую мислi, де я бачила цей велетенський силует в кепi?
- О, далекий! - раптом скрикнула я й побачила: з жахною силою,
розсiкаючи темно-синi простори, летiв на землю витвiр генiального
скульптора. Потiм удар - i тиша.
- О, далекий! - знову скрикнула я i, божевiльна, вискочила з хатки, що
на курячих нiжках.
I знову передi мною змертвiлий порожнiй майдан i нiчне темно-син небо.
"Де ж вiн упав? - думаю я.- Де ж цей генiальний витвiр у кепi?"
Тодi я побачила: там, де впав вiн, замаячiли три могили. I лежать у цих
могилах у середньовiчних капелюхах три витязi. I сказав перший:
- Морiтурi те салютант!
...Я знову прокинулась. На чолi менi лежали краплi холодного поту. У
вiкно вже зазирав мiський свiтанок. Я пiдвелась i надiла виступцi. Якесь
передчуття охопило всю мою iстоту. Невiдома сила потягла мене до дверей. Я
в розпуцi вiдчинила ©х i побачила перед дверима закривавлений труп
товаришки Уляни з розрубаною головою. Але дивно: я навiть не скрикнула. Я
тiльки подумала тодi, що товаришку Уляну вбив, очевидно, товариш Бе.
"Бiдний, бiдний товариш Бе!" - згадала я ©© теплу фразу.
Тодi я заперла дверi й, пiдiйшла до iкони (перед нею жеврiла лампадка).
Я спершу здивовано подивилась на образ Спасителя, а потiм суворо сказала:
- Ну, Боженько! Чому ж ти не вiдчинив дверей, коли до мене стукала твоя
раба Уляна? Ну?
В кiмнатi стояла пiвтемрява, i на не© поволi i обережно насувався
мiський свiтанок. Лампадка ввесь час миготiла й робила на образi Спасителя
химернi тiнi. Було тихо й урочисто.
Але я вже безумствувала. Якась дика злоба свердлила менi мозок, i
страшна образа лягла на мо серце. Менi прийшла мисль, що образ
"Спасителя" - це не що iнше, як мертвий Чаргар. Я вiдкинулась вiд iкони й
пiдiйшла до вiкна. Я буквально ковтала свiже повiтря, бо менi здавалось,
що от-от задихнуся. Потiм я пiдiйшла до Спасителя й з не меншою насолодою,
як i Чаргаровi, плюнула в його прекрасне обличчя. Потiм узяла iз стола
кухонний нiж i порубала дошку з образом Боженьки на маленькi трiсочки. Я
погасила лампадку й викинула ©© у вiкно.
Iшов свiтанок. Я вийшла в коридор, переступила через закривавлений труп
товаришки Уляни й пiшла на вулицю. В коридорi бiля розрубано© голови,
очевидно, було багато крови, бо я трохи забруднила свою спiдницю.
Я йшла поволi. Я вийшла на ту дорогу, що веде до глухо© провiнцi©. Тодi
я круто повернула й пiшла до квартири Кука. Повз мене про©хав
асенiзацiйний обоз, i вулиця раптом запахла важким калом. Але я не тiльки
не кинулась убiк, навпаки - з якоюсь пожадливiстю я вбирала носом важкий
запах мiських нечистот.
Надi мною, очевидно, стояло м'яко-голубе ранкове небо, але я його не
бачила. Я виходила на нову дорогу, де так усе просто й ясно, де люди
живуть i вмирають, як справжнi епiкурейцi. Ця дорога нiколи не була для
мене загадковою, i я знала, скiльки м'ятежних людей пройшло нею. Це мене
пiдбадьорювало. Я вийшла на майдан Трьох комунарiв i звернула в кривий
завулок.
Х_
На цьому я й мусiла б скiнчити свою блiденьку iсторiю, коли б не
маленька деталь, що остаточно схарактеризу мого останнього бога.
Я прийшла на квартиру Кука, коли вiн iще спав. Я постукала. Вiн вийшов
у кальсонах i став прохати в мене пробачення. Тодi я сказала, що нiчого не
маю проти. Вiн мене, звичайно, не зрозумiв. Я сказала йому, в чому справа.
Мовляв, я хочу вiддатись йому, але... з умовою: вiн мусить негайно дiстати
менi посильного. Кук спершу не повiрив менi - вiн, очевидно, боявся, щоб я
його знову не обдурила. Але раннiй час i мо блiде обличчя його
переконали, що я не жартую. Вiн заметушився.
Тодi я зайшла в кiмнату й сiла до столу. На конвертi я написала:
"Художниковi Чаргаровi", а в листi прохала Чаргара спiшно прийти до Кука
(я дала й адресу),iнакше я негайно вiддамся дiловодовi. Я написала, що я й
справдi ще не виходила замiж i взагалi не думаю виходити. Але сьогоднi
вранцi я хочу подарувати свою невиннiсть. Коли вiн встигне - я дарю йому,
не встигне - ©© забере дiловод iз мавпячою фiзiономi ю.
Я писала дуже незв'язно, але все-таки, що Чаргар мусiв мене зрозумiти.
Потiм я передала листа посильному.
Коли посильний побiг, я сiла бiля Кука й обняла його. Вiд нього пахло
непри мним потом, i я подумала: "асенiзацiйний обоз". Потiм я йому
вiддалася.
Але я ще не встигла й пiдвестися з лiжка, як у дверi постукали. Я вже
знала, хто там стояв. Тодi я взяла простиню й понесла ©© за дверi.
Чаргар стояв блiдий. Я йому мовчки показала на кров (менi на мить
блиснула розрубана голова товаришки Уляни) i сказала, усмiхаючись:
- Це рештки мо © невинности... Забери, коли хочеш.
Чаргар мовчав. Тодi я круто повернулась i пiшла в свою установу.
НАРЕЧЕНИЙ
Вона була тихесенька собi телефонiстка з волосно© телефонно© станцi©.
Вона жила й виросла в такiй глушинi, де, крiм фанта, нiяких розваг не
знають. Iм'я ©й було Катруся. © не можна було назвати красунею, але
навiть мiсцевi кумушки добачали в нiй багато симпатичних рисок. Якось так
трапилось, що вона закохалась у волосного писаря i якось так трапилось, що
волосний писар пiшов у партизани - у тi партизани, що проти бiлих загонiв.
До цього часу вона буквально нiчого не розумiла в полiтицi. Але тепер вона
зрозумiла, що треба воювати проти генералiв i що не треба царя. Вона,
нарештi, навiть зробилась справжньою революцiонеркою, бо Михайлик (так
звали ©© коханого) писав, що справжнi революцiонери не тiльки проти царя,
але й проти соцiал-угодовцiв. Коли приходили нуднi й довгi степовi ночi,
вона сiдала до столу й писала:
"Дорогий мiй, золотий мiй Михайлику! Пишу тобi на твою колишню адресу,
але не знаю, чи дiйде i чи дiстанеш ти цього листа. Я тебе кохаю, як i
колись кохала - дуже, так, що аж зiдхати важко. Я вже тепер не тiльки
проти царя, а й проти соцiал-угодовцiв. Коли до нас приходять червонi, я
страшенно радiю i навiть плачу вiд радости. Всi вони такi гарнi й хорошi,
нiби всi вони були тво©ми близькими товаришами. Так що, дорогий мiй,
золотий мiй Михайлику, тiльки вони мене трохи втiшають у мо му самотньому
життi".
I далi вона писала в такому ж дусi i довго потiм плакала i радiсними й
сумними слiзьми.
Михайлик написав ©й колись, що листiв вiд не© зовсiм не одержу , бо
©хнiй загiн весь час пересува ться з одного мiсця на друге, ©й боляче було
прочитати це, але вона мусiла примиритись з таким становищем.
Так пройшов рiк, другий i, нарештi, надiйшли останнi днi громадянсько©
вiйни. Одного ясного дня, коли над забутим селом стояло ласкаве осiнн
сонце, Катруся одержала вiд Михайлика звiстку, що вiн днями, мабуть,
пройде з загоном сво рiдне село. Вiн нiчого бiльше не писав, ( але вона
певна була, що вiн тепер обов'язково залишиться бiля не©, бо не вiк же
йому воювати за революцiю i страждати по фронтах: мовляв, тiльки його та
ще двох, зда теся, нема на селi, а решта давно вже сидить по сво©х хатах.
Вона думала, що вони тепер обов'язково поберуться i заживуть щасливим
життям, бо Михайлик тепер не звичайний собi писар, а червоний i, можливо,
навiть писар-комунiст.
Сидячи бiля телефонного апарата, вона раз у раз зазирала у вiкно й
дивилась на дорогу, що йшла вiд далеко© сиротливо© станцi©, де мусiв
зiскочити з потяга ©© наречений: вона не припускала й мислi, що Михайлик
може прийти зовсiм не зi станцi©, а з широкого степу, з яко©сь iншо©
слобiдки, походом.
На селi було зовсiм тихо, нiби тут нiколи й не було громадянсько©
вiйни.
Зрiдка iз степу тягнулися вози iз снопами i пахло молодим хлiбом. На
банi самотньо© церкви лежало спокiйне сонце i спокiйно випроваджало з
вигону першу череду iдилiчних корiв. Бiгли пастушки i чiтко замикали коло
селянського сентиментального ландшафту.
До Катрусi увечерi приходили подружки: Таня-попiвна й Соня - молода
вчителька. Вони довго й багато говорили про Михайлика i страшенно заздрили
Катрусi. Приходила ще до Катрусi й ©© мати i теж говорила про Михайлика.
Але й мати, й Таня-попiвна, i молода вчителька йшли додому, i тодi Катруся
брала з полички якусь книжку життя (у телефоннiй кiмнатi була ще й мiсцева
бiблiотека томiв на 20) i читала ©©, сторожко прислухаючись до кожного
шелесту за вiкном, бо вже було зовсiм темно й не видно було дороги до
станцi©.
Так пройшло кiлька днiв. Кожного дня над волосним селом сходило ласкаве
осiнн сонце i кожного дня заходило за золотою банею самотньо© церкви.
Кожного дня пахло молодим хлiбом i з вигону повертались сентиментальнi
пастушки. Катруся навiть змарнiла трохи: коли ж, нарештi, повернеться ©©
Михайлик? Вона вже не боялась, що його десь уб'ють злi вороги-царисти й
соцiал-угодовцi, але вона вже боялась, що ©© нареченого одiб' якась iнша
жiнка з тих невiдомих кра©в, що про них вона буквально нiчого не зна .
Жiнок на свiтi багато i кожна з них може покохати ©© Михайлика й навiть
може його причарувати. I тепер ©й так тривожно билось серце, як нiколи.
"Боже мiй! хоч би скорiш вiн ©хав!" - колись прошепотiла вона i тяжко
зiдхнула.
Саме в цей момент телефон задзвонив. Катруся здригнула. Дзвоник був
якийсь незвичайний i тривожний. Вона взяла до вуха рурку й сказала:
- Я слухаю.
- Дуже при мно, що ти слуха ш,- фамiльярно сказав незнайомий голос.
Катрусi хутко забилось серце, ©© раптом прийшла мисль, що говорить з
нею нiхто iнший, як ©© довгожданий Михайлик. I справдi: вiн же йде з
отрядом, i, очевидно, вони ©дуть на конях, а не по залiзницi.
Як це вона досi про це не думала?
- Це ти, Михайлику? - ледве вимовила вона вiд хвилювання. В рурцi
зареготало.
Регiт був якийсь непри мний i такий образливий, що ©й одразу ж тоскно
заскимiло в грудях.
- Я слухаю! - уже тремтячим голосом промовила вона.
- Дуже при мно, що ти слуха ш,- знову фамiльярно сказав той же голос.
Iншим разом Катруся, очевидно, з обуренням положила б рурку на мiсце i
вже не вiдповiдала б нахабi, але тепер вона цього не могла зробити й
стояла бiля апарата з розгубленими i стривоженими очима.
- Так ти чека ш Михайлика? - нарештi спитав ©© той же голос. Вiдкiля ж
вiн мусить дзвонити тобi?
- Коли ви щось зна те про нього, то, будь ласка, не жартуйте зi мною! -
у розпуцi промовила Катруся.
Тодi голос сказав ©й, що вiн, звичайно, зна Михайлика, але все-таки
цiкавиться, вiдкiля вона чека його.
Тодi Катруся сказала, що вона чека його з Червоно© Армi© i що вiн
мусить днями при©хати додому. Голос спитав, чи не наречена вона його? Вона
сказала - "так"! Тодi вияснилось, що той, хто говорить з нею, начальник ©©
Михайлика, i вони за якiсь двi години будуть у не©. I ще вiн спитав, як
вона ставиться до червоних. Катруся почервонiла i сказала, що вона давно
вже на боцi червоних i проти царя та соцiал-угодовцiв.
I ще вiн спитав, чи нема в ©© селi зараз загону якогось.
Вона сказала, що загону нiякого нема i що взагалi тут давно вже бачили
вiйсько. Тодi той, хто говорив з нею, покинув рурку, i вона одiйшла вiд
апарата. Вона дуже хвилювалась i навiть розчервонiлась вiд хвилювання, бо
за якiсь двi години мусiла, нарештi, побачити свого довгожданого
Михайлика.
Уже зовсiм звечорiло. На лiве вiкно впав промiнь вiд срiбного мiсяця, i
сам вiн, срiбний мiсяць, почав зазирати в кiмнату. На селi спiвали
дiвчата.
На дзвiницi старий дзвонар почав довго бити у розбитий дзвiн, нiби доба
ма не 24 години, а нiяк не менше, як 240. Катруся метушилася бiля сво ©
скринi, а потiм метушилася бiля дзеркала, що стояло на столi бiля
запалено© лампи. Вона готувалася до зустрiчi зi сво©м нареченим. На нiй
уже було найкраще ©© блакитне плаття, пошите за останньою провiнцiйною
модою, i також ©© найкращi черевики, що вона ©х торiк купила в найближчому
городi, на толкучцi. й дуже хотiлось зараз подiлитись з кимось сво ю
радiстю, але ©й нi з ким було подiлитись, бо мати, як i Таня-попiвна та
молода вчителька, сьогоднi не прийшли до не©, а до них бiгти вона боялась,
бо ©й здавалось, що от-от застукають у дверi й на порозi появиться ©©
золотий Михайлик.
Вона раз у раз виглядала у вiкно i прислухалась до степу.
Але поки що в степу було тихо. Тiльки вози зрiдка рипiли та
перегукувалися селяни. Десь угорi кричали гуси i так далеко, нiби вони
були вже за невiдомими морями. Колись Катрусi було сумно слухати ©хнiй
сумний гелгiт. Але тепер вона ставилась до нього зовсiм байдуже.
Катруся подивилася на годинник: треба було чекати з хвилини на хвилину.
Але вона вже не могла чекати. I тодi ж вона почула, як у степу раптом
зашумiло, загоготало й пiшов кiнський тупiт. То до села наближався дорогий
загiн з ©© Михайликом. Вона одiйшла вiд вiкна й сiла до апарата. Вона
зараз уже покине виглядати, бо - хто його зна ! - може, Михайликовi й
нiяково буде перед товаришами, коли вони побачать, як тоску за ним його
наречена.
Шум, гоготiння й кiнський тупiт наближались. Нарештi вона почула голоси
яко©сь команди i нарештi бiля телефонно© станцi© зупинилось кiлька коней.
Хтось зiйшов на ганок i постукав у дверi. Катруся вiдчула, як ©й
затремтiли колiна, i вона ледве-ледве дiйшла до сiней. Вона так довго
шукала защiпки, що за дверима навiть почали гнiватись.
Та от рука ©й зупинилась i защiпка з дзвоном одлетiла вбiк. Вона
пропустила гостей i пiшла за ними в кiмнату. При свiтлi сво © маленько©
лампочки вона побачила, що поки що нема ©© Михайлика. I тодi ж ©й чомусь
одразу ж тоскно стиснуло серце. Люди, що зайшли в кiмнату, були дуже
озбро нi, але якось химерно виглядали вони. На них зовсiм не було
червоноармiйських зiрок i не було навiть нiяких прикмет, що вони червонi.
Коли б це було рiк тому або навiть пiвроку, вона б подумала, що це тi, що
за царя i соцiал-угодовцiв. Але тепер вона цього не могла подумати, бо ©й,
як i всiй волостi, було вiдомо, що фронтiв уже нема i навiть Крим давно
вже забрано. Катруся зовсiм розгубилась i мовчки стояла перед химерними
людьми.
Тодi пiдвiвся зi стiльця чорнявий (очевидно, старший серед них) i
сказав, звертаючись до Катрусi:
- Так що ви, баришня, чека те свого нареченого? Вона одразу ж пiзнала
цей голос - це той, що говорив з нею по телефону i так непри мно реготав.
- Чого ж ви мовчите? Вашого нареченого, зда ться, звуть Михайликом?
- Його звуть Михайликом,- сказала Катруся i зблiдла.- Але чому його
нема з вами?.. Чи, може, вiн позаду залишився?
Чорнявий зареготав: мовляв, ©© Михайлик дiйсно позаду залишився. Але чи
не розповiсть вона йому ще раз, як вона ставиться до червоних? Чи, може,
вона вже не ма охоти розповiдати про це?
Катрусi раптом прийшло в голову, що цi незнайомi люди запiдозрюють ©©
чомусь у прихильностi до тих, що за царя й за соцiал-угодовцiв. Вона сiла
на стiлець i почала розповiдати, як вона любить червоних, як ©й
подоба ться обличчя Ленiна i як вона, нарештi, рада бачити ©х у сво©й
кiмнатi. Словом, ©м зовсiм нiчого турбуватись за не©, бо вона вже давно
мрi вступити до бiльшовицько© партi©.
- Так ви, баришня, так би мовити, уже бiльшовичка? - зареготав
непри мним реготом чорнявий.
Зареготали й iншi гостi. I iншi гостi реготали також непри мно. Катруся
здивовано подивилась на чорнявого i знову зблiдла.
- Ну, а як ви, баришня, нащот п'ятикутньо© зiрки? Не проти не©? Боже
мiй, як вона може бути проти? Чи, може, вони все-таки гадають, що вона з
тих, що за царя й соцiал-угодовцiв? Так хай тодi вони спитають Михайлика -
вiн ©м розкаже. Це просто непорозумiння - не довiряти ©й. Словом, вона
нiколи не була проти п'ятикутньо© зiрки.
- Коли ви, баришня, не проти п'ятикутньо© зiрки,- непри мно усмiхнувся
чорнявий,то ви ©© мусите носити при собi... Ану-бо, хлопцi, заголiть
©й,звернувся вiн до бiлявого,- подивимось!
Тiльки тут Катруся зрозумiла, що вона в лабетах невiдомих ворогiв. Вона
кинулась до дверей, але вже було пiзно: на плечах ©© лежали двi важкi
руки. Вона хотiла закричати, але й кричати було пiзно: обличчя ©й затулено
було величезною долонею. Вона вiдчула тiльки, як щось слизьке черкнуло по
©© колiну i як кiнцi ©© блакитного плаття залетiли ©й на голову.
- Нi!.. Поки що нема! - зареготав чорнявий, i важкi руки покинули ©©.
Катруся знову стояла серед страшних химерних людей.
- Чого вам треба вiд мене? - спитала вона i раптом заплакала.
- Я маю бажання бути тво©м нареченим! - сказав чорнявий i, схопивши ©©
в мiцнi обiйми, посадив на сво© колiна. Вона ще раз хотiла закричати, але
й тепер ©й не дали цього зробити. Тодi вона якось враз вiдчула в собi
велику порожнечу й мовчки дивилася сухими очима на пiдлогу. Все це
трапилось так несподiвано й так дико, нiби це був важкий кошмар, ©й навiть
прийшло в голову, що це ©й сниться i що цього нiколи не було i не буде в
©© тихому життi.
Але коли гостi почали пити горiлку й коли один iз них повалив ©© на
пiдлогу, вона раптом згадала про свого Михайлика i закричала диким криком.
Вона кусала чи©сь важкi руки, билась об пiдлогу, i тiльки тодi стихла,
коли загубила свiдомiсть.
- Ну, а тепер чия черга? - спитав чорнявий i сплюнув на блакитне плаття
наречено©.
До Катрусi пiдiйшов бiлявий з важкими руками i смачно облизався. ...А
за якiсь пiвгодини в кiмнату зайшов стрункий хлопець i одрапортував:
- Батьку отамане! Варту всюди розставлено i можна бути спокiйним!
Вiн ще щось почав був говорити, але, зиркнувши на пiдлогу, де лежала в
блакитному розiрваному платтi Катруся, раптом змовк i подивився на отамана
очима божевiльного.
Це був Михайлик, Катрусин наречений,- той, що не тiльки проти царя, але
й проти соцiал-угодовцiв.
Ранком, коли ще в небi стояв блiдий осiннiй мiсяць i темно-голубе небо
тiльки-но займалось добрим, здоровим свiтанком, махнiвський загiн поспiшав
на захiд, до Румунi©.



БАНДИТИ

I

До самого вечора слiпа Килина сидiла на призьбi й наставляла вухо в той
бiк, де по зеленому оксамиту лукiв срiблястою гадюкою плазувала рiка: там
погрозливо шумiло. Вона раз у раз зiдхала й хрестилась: мовляв, спаси
мене, Царице небесна! Потiм, налапуючи кiлочки на тину, iшла до ворiт i
кликала:
- Марько! Де ти ?
- Осьдечки, тьотю,- озивалась дiвчинка.
- Пасеш?
- Пасу, тьотю!
- Ну й паси з богом!
I знову прямувала до призьби, i знову прислухалась. Все ©й здавалося,
що хтось скрада ться до хати, i шепотiла:
- Одведи, мати божа! Змилуйся, заступнице! Яка ж то заздрiсть людська!
Безпремiнно одберуть, чу мо серце!.. Та воно й так: де ж таки водиться,
щоб чужу корову у дворi содержати?.. Незаможниця, кажуть... Яка ж то я
незаможниця - слiпенька я.
I ще раз зiдхала.
В цей час дячок Нечипiр, обгорнувшись добре свiжими снопами, дививсь у
невеличку дiрку на село. З Гордi во© клунi, де лежав вiн iз Кажаном.
Грушiвка була майже на долонi. Видно було, як сновигали люди по .дворах,
iнодi чути було навiть, про що говорять. Згадав дячок, як за ним гнались;
от-от доженуть, от-от!.. I дрiж пробiгав по спинi! Згадав червоне Кажанове
обличчя, i було гидко; мабуть, тому, що той такий вличезний парубок, а мав
вигляд переможеного пiвня. Навiть волосся йому стовбурчилось, як у того.
Кажан зарився в снопи й сопiв.
I подумав дячок про свого товариша: " й-бо, можна зарiзати, як кабанця.
Тiльки зареве, мабуть".
Було навiть трохи весело. Так завжди почував, коли мав бiля себе
боягуза.
Липневе сонце стояло вже над Котелевським лiсом. Але надворi було
душно, i майже в кожнiй хатi селяни порозчиняли вiкна. Чути було, як хтось
пiд вiкном люшню лагодив, а недалеко гавкав собака.
Надвечiр почало стихати i нарештi зовсiм стихло.
- Чи не час нам вилазити? -,сказав дячок.
Але Кажан i слухати не хотiв. Вiн прохав тремтячим голосом помовчати,
поки стемнi .
Тодi хотiлось говорити голосно, навiть налякати цього кабанця. "Плаче
чи ще?" - i нарочито давив ногою у той снiп, де лежала Кажанова голова.
На рiг до обiдрано© хати сходились уже цiкавi молодицi, i доносились
вiдтiля розмови про Бурися: мовляв, це з ним баталiя. Вже потяглися й фури
iз степу. Вже й селяни пiшли до розправи. Видно, як посiдали на ганочку,
дехто до пожежного iнструменту побрiв.
Подивився Нечипiр на луки й не мiг не продерти ще бiльшу дiрку.
Парувала рiка, а над нею скиглили чайки.
На покрiвлi клунi цвiрiнькали горобцi, i вiн згадав, як у дитинствi
драв ©х. Теж у клунi. Дядько у нього був, любив цю справу. Вiзьмуть
лантухи, свiчку й сiрники - i пiд стрiху. Горобцi вiд свiтла зовсiм
дурiють. Ну й складали ©х, як грудки. А як накладуть досить, дядько несе
лантух на середину двору й б' по ньому великим кийком. Пищать горобцi. А
на завтра хоч лантух i в кровi, зате на обiд гарних засухарених горобцiв
подають. Тодi вiн, пам'ята , частенько в кутку плакав - шкода було
пташину...
Нечипiр повернувся й сказав:
- Мабуть, незручно лежати, друже?
Заворушився Кажан i якось жалiбно прошепотiв:
- Та що там говорити... Ех!
Дячок витер рукавом пiт на чолi i скинув iз себе снопи. Вiн подивився
на селянина, що спокiйною ходою пройшов повз клуню, i промовив:
- Може, хоч тепер пiдемо?
Але Кажан i зараз боявся вилазити. Тодi Нечипiр сплюнув i полiз у
кишеню по цигарку.

II

Бiля розправи стояв гомiн.
Пiдбiг до голови Ванько Петренячий i закричав тоненьким голоском:
- Дядю, а якщо вони вискочуть iз тi © вулицi, що на Олексi ву леваду
веде?.. Що тодi буде?
- А тобi яке дiло? - сказав голова.
Хлопчик не зрозумiв "дядю" й весело застрекотав: мовляв, вiн напевно
зна , що "вони" саме вiдтiля вийдуть. Вiн не бачить, що селянський
патрiярх уже брови зводить докупи. I тiльки тодi почав угомонятись, коли
хтось iз селян порадив головi:
- Та ви його паличкою! - порадив хтось i додав: - Ану-бо, вишкварок,
додому гиля!
- Та ж я кажу, дядю, що вони вискочуть, а вам i не видно буде,образився
хлопчик.
- А воно й справдi,- сказав один.
- Та й на самiм дiлi,- додав другий i звернувся до Ванька: - Чий ти ?
Чи не вдовино© дочки?
- Та це ж Петренячий. Ось i батько сидить.
- Так би ти й казав одразу. Отож, мабуть, iди до Омельчиного тину та
дивись на шлях. А як зобачиш кого, то й подавай знак рукою.
Хлопчик побiг, а чоловiки запалили люльки.
Прителiпався й дiд Кудря. Довго не хотiв з льоху вилазити: ховався вiд
куль.
- Про мене що? - сказав дiд Кудря.- Моя хата з краю. А все ж таки
жалько хлопцiв. Це я завсiди скажу.
- Жалько? - на дiда Микита Гордiйович (глитай мiсцевий).- Чом же ти ©х
тодi не жалiв, як вони закликали до них у "партiю"? Ну?
- Куди менi в партiю, як я вже на кладовище дивлюсь.
- Отож-бо й : як цукор роздавали, то й ти брав. А як пiдсобити ©м, то
й нема.
Пiдiйшов до гурту й Онисько Кривий, i одразу ж до Микити Гордiйовича
звернувся:
- А по-тво му, Микито, як? За кого нам руку держати? За цих чи за тих?
- Це вже ти, голубчику, спитай у Панаса: вiн бiльше звiсний у цiм...
Ось iди сюди, Панасе! - покликав глитай худе обличчя iз зляканими очима.
Онисько рiшуче махнув рукою.
- Ти менi не наливай! - сказав вiн.- Панас Кажанiв, а Кажан у Бурисевiй
сотнi. Ти менi сам кажи.
- Що казати?
- Те, що я спитав.
- А що ти спитав?
- Не хитруй, Микито, не хитруй!
А Микита Гордiйович до людей спрожога:
- Людоньки добрi! Чого вiн присiкався до мене? Чим я винний перед ним?
Увiльнiть, спасибi вам!
- Та й справдi, Онисько! - загомонiли селяни.- Чого ти прилип до
чоловiка? I вiчно ти, кривий, з Микитою Гордiйовичем вовтузишся!
Одiйшов Онисько вбiк i похилив голову: мовляв, зна сорока, про що
стрекоче.
Та тiльки не встиг вiн про це промовити, як усi - на ноги! Що там таке?
Та що там таке?
Подивились на Ванька, а вiн нiби сказився. Голiвку в плечi втяг,
руками, як вiтряк крилами..
- Та що там таке? - скрикнув нарештi хтось.
- Ку-урява! По вулицi... бiжить! - закричав хлопчик.
Одразу трапилась надзвичайна метушня: хто куди. Той через тин, другий у
двiр, а дехто навiть пiд ганок залiз - тiльки ноги видно. Патрiярх нiяк не
влучить, куди йому бiгти. На лицi жах. Та зиркнув у цей момент на Ванька.
А той присiв, аж за живiт береться та регочеться.
- Кажи ж, сукин сину, що там таке? чого регочешся? - закричав голова.
- То, дядю,- кричить хлопчик,- Мар'янчина дiвка бiжить. Мабуть, до
Палажки Христино©.
- Ах ти, байстря незаконне!.. - сказав патрiярх.- Чу те, хлопцi?
Знову зiйшлися. Не дивляться один на одного - соромно. I кожному
хочеться над Ванькою помститись, та не знають, як зробити це. Перший
заговорив дiд Кудря. До Петренячого звернувся:
- I коли це ти вилупив такого?
- Це ти про Ванька?
- Авжеж!
Мовчить Петренячий - нiяково i йому. А Микита Гордiйович сто©ть бiля
дверей i обтрушу ться., Шкода: нову жилетку уболотив.
- Та ви б його хоч за вухо посмикали,- порадив хтось.
- Звiсно, що слiд,- нерiшуче додав другий.
Голова одкашлявся i сказав "несмiло":
- Ванько, ану-бо йди сюди!
- Чого, дядю?
- Iди, я тебе за вухо...
Крутить голiвкою хлопчик: мовляв, що це ви надумали?
- Як ти кажеш? - спитав патрiярх.
- Н !
- Як це "н "?
- Не хочу.
Шипить Микита Гордiйович: "
- Порядки новi!- "не хочу!". Теж у товаришi приписалось. Сказав би менi
це лiт п'ять позад. Я б тебе "не захотiв".