Страница:
Довкола шляху стояв лiс. Пахло суницями. Попереду ©хало дво - князь
Данило та Добриня. Хоча ©х нiхто не мiг пiдслухати, розмова велася
впiвголоса, бо була серйозна i важила багато.
- Вже скоро Ки©в. Як же безперешкодно в'©хати в нього? - спитав князь.
- Якщо дозорцi Ростислава здалеку помiтять нас, то зачинять ворота. А тодi
що? Брати мiсто приступом?
Добриня заперечив:
- Приступом не вiзьмемо, князю. У Ростислава Мстиславича дружина
невелика, зате мiськi вали могутнi. Як ©х узяти? Менгу мав значно бiльше
вiйська, нiж у тебе, та й то вiдступив... Нi, треба придумати щось iнше!
- Що ж?
- Не знаю... Мабуть, менi варто по©хати попереду до боярина Дмитра, а
вiн уже щось придума .
- Згоден з тобою. А як же ми?
- Поки дорога йде лiсом, дружину з Ки ва нiхто не побачить, а на
пiдходi до мiста, бiля Кудрявця, заховайтеся в заростях i ждiть мого знаку
- я двiчi ударю в дзвiн. Тодi чимдуж мчiть до ворiт...
Князь задоволене оглянув ставну постать свого спiврозмовника, похвалив:
- А ти молодець! Розумно намислив! Зробимо так, як ти кажеш, - ©дь до
боярина Дмитра! Я ждатиму твого знаку.
Добриня приклав руку до грудей, мовчки вклонився i вдарив ногами коня.
Широка дорога незабаром розгалузилася на двi - одна повела вгору, до
Бiлгородських ворiт, а друга повернула праворуч - низом, понад Либiддю, до
Золотих. Добриня по©хав прямо, пiднявся на гору, поминув ремiсницький
посад, густо забудований i чималими будинками, i халупами, i рiзними
майстернями, i опинився на майданi перед Бiлгородськими ворiтьми. Тут було
людно. Однi входили в мiсто, iншi виходили. Немолодий рудобородий страж
преспокiйно дрiмав собi, сидячи проти сонця на лавi пiд стiною. З вежi
звисала йому до колiн вiрьовка: смикни - i вдарить на сполох дзвiн. При
боцi - меч, а щит i спис лежали просто на землi.
Добриня скочив з коня - наблизився. Чому така безпечнiсть? Чому лише
один страж бiля ворiт? Iншi сплять у сторожцi чи гайнули кудись?
Вiн зазирнув у сторожку - нiде нiкого. Дивно!
Глянув на Iудейськi ворота, до яких вела пряма широка вулиця, -
вiдчиненi. I теж жодного стража не видно.
Вийшов знову на майдан - вартовий, як i ранiш, посопував носом,
вряди-годи, не розплющуючи очей, вiдмахувався вiд мух, що ро©лися бiля
заслиненого рота. Ледь помiтний подих вiтерцю донiс вiд нього сильний
запах пива.
Так от воно що! Мабуть, варта набухалася i розiйшлася хто куди, а цей
залишився на чатах...
Добриня замислився. Що робити? ©хати до боярина Дмитра чи самому
впоратися з цим сплюхою? хати до боярина - згайнувати дорогий час. I
хтозна, що буде потiм. А тут така слушна нагодаi
Вiн сiв поряд зi стражем, обняв його попiд руки - легенько струснув.
Той буркнув спросоння:
- Це ти, Саво? - Але очей не розплющив.
- Я, - глухо вiдповiв Добриня. - Може, подрiма ш у сторожцi? А я тим
часом посиджу замiсть тебе.
- Умгу, посидь...
- То тримайся за мене! Вставай От-так! Ходiмо! Страж ледве плутав
ногами. Добриня перекинув його руку собi через плечi i так дотягнув до
дерев'яно© сторожки, що прилiпилася бiля внутрiшнього боку мiського валу.
Там поклав на низький пiл для спання, засланий якоюсь кожушиною, зачинив
дверi i взяв ©х зовнi на засув.
Ну, от - пiвдiла зроблено. Тепер треба подати сигнал князевi i
дочекатися, поки вiн з дружиною вступить у Ки©в. Тiльки б якась
випадковiсть не стала на перешкодi!
Добриня повернувся на майдан, сiв на лаву i, нiби ненароком, двiчi
сiпнув за вiрьовку. Протяжно, басовито загув дзвiн.
Люди оглянулися на всi боки, пiдвели голови вгору, але всюди було
спокiйно. Страж дрiмав собi, повiсивши голову, вiрьовка лежала на його
плечi. Отже, сп'яну, мабуть, - так можна було подумати. I кожен поспiшив
по сво му дiлу.
Та незабаром загула земля - iз долини на гору, де кiнчалося передмiстя,
виринув загiн вершникiв. Вiн мчав щодуху - i перехожi сипонули врозтiч
з-поперед кiнських копит. А гул нароста , наближа ться - вже видно, як ма
червоне корзно князя Данила. Вже чути, як хропуть, як важко дишуть зморенi
конi.
Тодi Добриня схопився з лави i скочив у сiдло. При днався до галичан.
- Шлях вiльний, князю! Вперед!
Вони без перешкод промчали Бiлгородськi, Iудейськi, Софiйськi ворота i
ввiрвалися на Бабин торжок - оточили великокнязiвський двiр. Приголомшенi
несподiваним нападом, дружинники смоленського князя не вчинили нiякого
опору - здалися вiдразу.
- Де ж князь Ростислав? Знайдiть його! Приведiть сюди! - гукнув Данило.
Гриднi метнулися в терем - невдовзi вивели на майдан переляканого князя
Ростислава, i вiн покiрно схилив голову перед переможцем.
- Пробач, брате Даниле, зайняв я Ки©в не по старшинству. Тепер прийшов
з повинною - здаюся на твою милiсть.
Закам'янiле Данилове обличчя трохи розпогодилося, але голос прозвучав
суворо:
- Ну, що ж - повинну голову i меч не сiче... Вiдведiть князя в терем до
пори до часу!
13
Не гаючись нi хвилини, Добриня притьмом помчав до боярина Дмитра. На
стукiт в оглядове вiконце виглянув дворецький Никодим.
- Добриня! - вигукнув зрадiло i вiдчинив ворота. - Де ти стiльки
пропадав? Боярин уже питав - чи не заявлявся? Для чогось ти йому дуже
потрiбен. Казав: прибуде - вiдразу до мене! Та й моя стара зрадi :
полюбили ми тебе, мов сина!
Добриня розчулено обняв старого, суворого на вигляд чоловiка. Вiн знав,
що у Никодима та Горпини нема дiтей, що вони одинокi, але не сподiвався
на такi щирi, навiть батькiвськi почуття до себе. Очi його зволожилися.
- Дякую, вую Никодиме! Дякую за добрi слова! Ви теж для мене як рiднi!
- Тут вiн помiтив бiля конов'язi осiдланих коней. - Чи© то? У боярина
гостi?
Никодим дещо зневажливо махнув рукою.
- Е-е... Набиваються в гостi... Тисяцький Домажир з сином. Уже вдруге
при©жджають. Чув, хочуть молоденьку бояришню висватати.
Добриню мов хто вдарив по серцю.
- Ну, й що? Висватали?
- Який бiс зна ! Нам же того не кажуть... Бачу тiльки - з обiду
сидять... Наше дiло - вiвса коням завдати, сiна, води, ворота зачиняти та
вiдчиняти, а ©хн - боярське...
Яке боярське - не сказав, хоч i бубонiв ще щось. Та Добриня вже не чув.
Або ж чув - та нiщо вже не доходило до його свiдомостi, бо був оглушений
несподiваною звiсткою.
Янка виходить замiж! Виходить замiж! Янка виходить замiж!
Усього сподiвався - тiльки не цього.
Не хотiлося вiрити! Навпаки, хотiлося думати, що це лише поганий жарт,
хворобливий сон, якась бридка омана. Однак пiдстав не вiрити нема .
Никодим - прямодушний чоловiк i сказав те, що знав, правду.
Вiн гiрко в душi усмiхнувся i незлобиво, з болем покепкував з себе:
"Гм, а чого ж ти хотiв, на що сподiвався? Що вона уподоба тебе? Тебе -
смерда? Ждатиме тебе - половецького кощiя[58]? Смiшний ти, хлопче! Як така
безглузда думка могла залiзти тобi в голову? I як ти насмiлився навiть
думати про таке? Вiл коневi - не товариш! Брага меду - не рiдня! Смерд
бояришнi - не рiвня!"
Та тут в його уявi раптом випливли, мов з туману, глибинно-темнi Янчинi
оченята. Як вони поглянули на нього! Нiби заглянули в саму душу! Вiд того
погляду навiть холодний камiнь забризкав би iскрами i загорiвся б, як
смола! А в нього ж у грудях не камiнь, а живе гаряче серце! Невже ж воно
помилилося? Дало себе обманути? Так нi ж! Був той погляд, був! I сорочка
вишивана була! Хiба б вiн, смерд, посмiв без усього цього на щось
надiятися? Хiба б мiг сподiватися, коли б Янчинi очi, сповненi якихось
неясних, невисловлених, зата них почуттiв, не сказали йому того, що
творилося у дiвчини в серцi i чого не мiг, чи не хотiв, чи боявся сказати
©© язик?
Iз зацiпенiння його вивiв далеко не лагiдний голос Никодима:
- Гей, хлопче! Ти часом не оглух? Чого стовбичиш, питаю? Iди до
боярина! Вiн казав же... I не дивись, що там гостi, iди!
Добриня прочумався.
- До боярина?.. Ах, так, до боярина... Авжеж треба!.. До боярина...
Вiн струснув головою, нiби скидав з себе якесь сатанинське навождення,
що забило йому памороки, затуманило розум, i важко зiтхнув. Авжеж, вiн
повинен iти до боярина i повiдомити, що наказ його виконано i що князь
Данило у Ки вi. I нiякi гостi, що п'ють-гуляють за боярським столом, не
повиннi перешкодити йому зробити це! Навiть якщо це сам тисяцький, що
при©хав висватувати Янку за свого сина!
14
Тим часом у боярських хоромах розмова пiдходила до кiнця. За столом,
заставленим мисками та кухлями, сидiло п'ятеро: боярин Дмитро з бояринею
та дочкою, а з другого боку - тисяцький Домажир з сином. Всi були
збудженi, схвильованi. Янка витирала сльози, на зблiдлому Iворовому
обличчi то з'являлися, то зникали рожевi плями.
Дмитро мовчав, похмуро дивлячись у куток кiмнати, бояриня, насупившись,
кусала губи. Тисяцький Домажир, не приховуючи роздратування, нагнув, як
бугай, ситу почервонiлу шию i, дивлячись поперед себе у напiвпорожнi
миски, сердито кидав словами:
- Не сподiвався я такого сорому, Дмитре, не сподiвався! Минулого разу,
коли тебе не було вдома, ми з бояринею Анастасi ю майже домовилися, а
сьогоднi ти раптом - назад! Бояриня Анастасiя, пробач менi, ма тверезий
розум i тверде чоловiче серце, а ти... Вона сказала - вiддам! I на цьому
сто©ть! А ти, коли дочка розпустила нюнi, сам пустив сльозу. Негоже так!
Вiн на якусь мить замовк, i цим скористалася бояриня.
- I я так думаю, Дмитре, - сказала з притиском. - Янка б погодилась,
коли б ти пiдтримав мене! Бо як це так, щоб дiти не слухалися батькiв!
Скажи - i пiде! Або хоча б перенеси заручини на осiнь. Не кажи зараз - нi!
- I восени я не пiду! - вигукнула Янка. - Хоч на вiрьовцi тягнiть - не
пiду! Не хочу! Та й молода я ще!
У не© був, видно, материн норов - твердий, упертий. Вона закусила губу
i вiдвернулася, витираючи невеликими кулачками сльози з очей.
Дмитро осудливо глянув на жону i тихо промовив:
- Гаразд. Щоб припинити цю непри мну для всiх нас розмову, я не скажу
зараз - нi. Побалака мо ще восени. Тодi i Янка стане старшою, i ми, може,
будемо iнакше думати. Але наперед скажу - останн слово i восени буде за
нею!
- Дмитре! - вигукнула Анастасiя. - Ти знову сво ©! Коли б не твоя
упертiсть або, швидше сказати, коли б не твоя не гiдна чоловiчо© статi
доброта, що притаманна бiльше жiноцтву, нiж чоловiкам, то ми б незабаром i
весiлля зiграли!.. Давай скажемо дорогим гостям просто:
"Приходьте восени - то й пов'яжемо рушники!"
- Мамо! - схопилася Янка. - Мамо!..
Тут рипнули дверi - i несподiвано для всiх на порозi виросла ставна
постать Добринi. Його з'ява вразила всiх, мов громом. У поко© стало враз
так тихо, що було чути, як б' ться i дзижчить у вiкнi муха.
Добриня зробив наперед два кроки i мовчки вклонився. Привiтання
застряло йому в горлi, i вiн не мiг його вимовити.
Мовчанка затягувалася.
Янка завмерла i ще дужче зблiдла. Однак Добриня помiтив, як у ©©
зiницях спалахнула раптово шалена радiсть, нiби його прихiд означав для
не© несподiваний порятунок.
Домажир сидiв з розкритим ротом, i з його ситого лиця та буйволячо© ши©
хутко зникав сердитий рум'янець. А що вiн був не дурень, то домiзкував, що
цей молодик i причиною невдачi в цих нещасливих заручинах, а також, що
найприкрiше, причиною сорому та досади, яких вiн щойно зазнав. Вiн
подумав, що десятник Доман недарма запроторив його в поруб, i пошкодував,
що щасливий випадок допомiг парубковi звiдти вибратися живим. Сьогоднi вiн
би його й сам запроторив туди.
Та всю делiкатнiсть i гостроту цi © несподiвано© появи найкраще вiдчула
i зрозумiла прониклива бояриня Анастасiя. Звичайно ж, тепер нiяка сила не
змусить Янку погодитися на шлюб з Iвором Домажиричем. Вона нахмурилася,
розмiрковуючи, як швидше спекатися непроханого гостя. Однак нiчого не
встигла надумати, бо раптом Дмитро кинувся до Добринi. Обнявши його за
плечi, з надi ю запитав:
- Ну, що?
- Князь Данило з дружиною вступив до Ки ва!
- Не може бути! - Обличчя боярина просвiтлiло.
- Вiн досi вже бiля Софi©.
У цю мить ударили в усi дзвони - пролунав радiсний благовiст. Спочатку
задзвонили на Софi©, потiм вiдразу пiдхопили iншi собори та церкви, i над
мiстом та околицями попливла урочиста музика святкового передзвону.
Дмитро полегшено зiтхнув i перехрестився.
- Слава Богу! Ви чу те - князь Данило Романович прибув!
Схопився з-за столу Домажир. Очi перелякано округлилися.
- Як - Данило? А князь Ростислав? Де ж вiн?
- Князь Ростислав тiльки що залишив Ки©в - без суперечки i без опору, -
сказав Добриня.
Домажир заморгав повiками, безпорадно розвiв руками.
- Що ж нам тепера робити? Га? Iворе, чи чу ш? Що ж нам тепера робити?
Тисяцький так розгубився, вигляд його був такий по-чудернацькому
нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засмiятися.
- А що робити? Йти до нового князя на поклiн! Йти до нового князя!
15
Увечерi вiдбулася зустрiч Дмитра з князем Данилом. Востанн вони
бачилися сiмнадцять лiт тому в палючому пiвденному степу мiж Днiпром i
Калкою, коли руськi полки переслiдували загони вивiдачiв хана Джучi i
темника Субедея. Перед тим Дмитро раз чи двiчi мав нагоду розмовляти з
юним князем на снемi у Ки вi, де вирiшувалося - iти на допомогу половцям,
розгромленим невiдомим народом, що називав себе мунгалами, чи не йти. Тодi
Дмитровi було стiльки лiт, як тепер князевi, пiд сорок, а сам князь був
зовсiм юним витязем, бо йому ледь-ледь звернуло з двадцяти. Однак,
незважаючи на рiзницю у вiковi, вони знайшли спiльну мову i вiдчули якусь
ще не усвiдомлену до кiнця приязнь. Тепер перед Дмитром стояв зрiлий муж
неабияко© сили i, певно, неабиякого розуму. Був вiн i зараз по-юнацькому
стрункий, молодцюватий, але стриманий, розважливий. З-пiд високого чола на
боярина глянули яснi, виразнi очi, а рожевi губи розкрилися в добрiй
усмiшцi.
- Дорогий мiй боярине, я радий бачити тебе при здоров'©! - Князь пiшов
назустрiч Дмитровi. - I дуже вдячний за звiстку, що й стала причиною нашо©
сьогоднiшньо© зустрiчi.
- Княже, я теж радий тебе бачити, та ще й Великим князем ки©вським.
Данило провiв боярина до столу, i вони сiли один проти одного.
- Чим живе Ки©в, Дмитре? - спитав князь.
- Тривогами, княже. Чу моя душа, що Поле ворушиться, гомонить i одного
дня рушить на нас. А ми не готовi. Лише за пiвроку змiнилося кiлька
князiв: ти - четвертий. Хто ж подба про оборону Ки ва? Вся надiя на тебе,
княже!
- Кияни самi повиннi подбати про себе! Нiякий князь, якщо бояри, купцi,
духовенство та й увесь люд сидiтимуть склавши руки, нiчого не зробить. Ти
ж зна ш, як оборонявся Козельськ: князь Василiй був ще дитиною нетямущою i
не мiг очолити оборону свого мiста. Тодi городяни самi вирiшили - битися
до останнього! I трималися довше, нiж Рязань чи Володимир, - аж сiм
тижнiв! За той час вони поклали тисячi Бати вих во©нiв, а скiлькох
поранили! А Ки©в же - не Козельськ...
- Ми дещо робимо, княже. Я сам уже заготовив сiмнадцять тисяч стрiл,
тисячу лукiв, стiльки ж мечiв та списiв, завiз камiння для метання, смоли,
жита, пшеницi, проса - в засiки... Коли б кожен боярин так!
- Отож-то! Коли б кожен так! - повторив у задумi князь, а потiм,
помовчавши, раптом запитав зовсiм про iнше: - Боярине, вiддай менi свого
пахолка! Тямущий хлопець! Ну, того, що при©здив до мене!
- Добриню? Так вiн не мiй пахолок. Вiн вiльний смерд, i я на нього не
маю нiякого права. А що вiн тямущий хлопець, то ти не помилився, княже.
- Я набираю дружину - якраз iз смердiв, iз закупiв, бо галицьке
боярство зазналося, запанiло, так i норовить встромити палку в колеса
сво му князевi. Ти пробач менi, що так кажу, бо ти й сам боярин, але ти
розумний чоловiк i зна ш, як менi важко тримати князiвство в руках, коли
бояри розтягують його в рiзнi боки.
- Знаю, княже. Я побалакаю з Добринею, може, вiн пiде до тебе на
службу.
16
Два наступнi днi князь Данило вiв перемови з пископом, з настоятелями
монастирiв та соборiв, з боярством та купецтвом. А на третiй, у
пiсляобiдню пору, у гридницi зiбрав боярську думу. Запросив на не© лiпших
людей Ки ва. Бояри сiли лiворуч, пископ з настоятелями - праворуч, купцi
- позаду.
Коли всi повсiдалися на мiцнi, вишмульганi до блиску дубовi лави,
Домажир на правах тисяцького покликав князя. Данило ввiйшов стрiмкою ходою
- стрункий, дужий i тугий, мов дуб, що росте на сонячному привiллi. Вiн
досягнув свого лiта!
Усi пiдвелися i привiтали його низьким поклоном, а пископ осiнив
великим срiбним хрестом.
- Дякую, - сказав князь .i сам низько вклонився. По гридницi прокотився
гомiн здивування. Князь кланя ться? Такого не бувало© Бувало, князiв
запрошували, виганяли, iнодi навiть убивали, як це трапилося з Iгорем
Ольговичем, дядьком Iгоря Сiверського. Але щоб кланявся думi?..
Данило попросив усiх сiсти.
- Не дивуйтеся, - сказав вiн. - Я вклонився Ки ву, матерi городiв
руських, що вiднинi належатиме по праву старшинства менi. Вклонився його
славному минулому, його хоробрим захисникам, якi не раз рятували мiсто вiд
печенiгiв та половцiв. Вклонився з надi ю, що i ви разом зi всiма киянами
не осоромите сво©х пращурiв i, коли настане час, життя свого не пошкоду те
за його свободу! Бо турбу мене день завтрашнiй...
- Слуха мо тебе, княже! День завтрашнiй i нас турбу !
- Ось для того я i зiбрав вас, щоб повести про нього мову... Всi ви
зна те, яке велике лихо упало на нас. Таке велике, якого ще й не зазнавала
земля наша. Половина ©© - по той бiк Днiпра - вже лежить у ру©нах. Брати
нашi - князi, бояри, простолюдини - побитi i пострiля-нi, а жони i дочки
©хнi поганьбленi. Хто уцiлiв, той кида рiднi мiсця i тiка свiт за очi.
Скiльки ©х iз землi Рязансько©, Суздальсько©, Переяславсько©,
Чернiгiвсько© уже прибуло в Галичину та на Волинь - i не злiчити! Вони
шукають шматка хлiба i захисту вiд поганих. Я широко вiдчинив дверi свого
князiвства для всiх знедолених, i в мо©й землi поселилося зараз стiльки
нових людей, що кожен четвертий або i третiй мiй пiдданий - то прише-лець.
Ви про них чули, ви ©х бачили, але вони не зупиняються у вас, бо Ки©в
зараз сам опинився на межi з Полем... Бо Ки ву зараз...
Вiн замовк.
По гридницi прокотився гомiн. Пролунали голоси:
- Ти щось зна ш, княже! Кажи!
Данило виждав хвилину, а потiм твердо сказав:
- Знаю... По дорозi до вас я зустрiв двох суздальцiв, якi втекли з
татарського полону. Вони повiдомили, що Батига-хан поставив насупроти
свого золотого шатра дев'ятибунчужний чорний туг - знамено вiйни[59].
Готу ться новий кривавий похiд. А куди? Всi сумiжнi з Ордою землi
завойованi Еати м - булгари, половцi, касоги, Пiвнiчна Русь, Чернiгiвська
i Переяславська землi... Залишилися лише ми! Ось куди направить свого коня
окаянний Батий! На нашi мiста i села! I передусiм - на Ки©вi Чому? Та
тому, що вiн сто©ть на ©хньому шляху! Поки мунгали не вiзьмуть Ки ва, вони
не зможуть пiти далi - на Болохiвську землю, на Галичину та Волинь, на
Польщу та Угорщину... Та ви й самi зна те, що хан Менгу вже побував пiд
стiнами Ки ва - розвiдав, а Батий прийде зi всi ю ордою, щоб узяти його!
- Що ж нам робити, княже?
- А ви як гада те?
Спочатку бояри задумалися, почали переглядатися, перешiптуватися.
Справдi, що робити? Iшлося ж про життя або смерть! Тут криком не вiзьмеш -
треба добре помiзкувати...
- Зiбрати дружини з усiх земель, зiбрати ополчення чорного люду - i
виступити Бати вi назустрiчi - крикнув боярин Микита Глiбович, сухий сивий
старик, що бував не раз ки©вським тисяцьким.
- Послати гiнцiв у Смоленськ, у Полоцьк, у Новгород, щоб прислали
допомогу! - додав плечистий, крупноголовий Давид Корж, ще не старий
боярин, що мав двiр над обривом, що стрiмко спускався до Хрещатого яру.
- Послати також послiв до короля угорського та князiв польських! Якщо
Батий злама нас, то дiйде i до них! Хай пришлють дружини або
розкошеляться на наймане вiйсько! - вигукнув голосно Домажир i оглянувся
назад - чи всi чули?
- Вiдiслати з Ки ва нашi сiм'©! Хай залишаться тiльки тi, хто здатен
тримати меча в руках!
- Нi, нi, помирати - так разом!
Пiдвiвся Дмитро.
- Княже! Доброчеснi мужi ки©вськi! Я гадаю, перш нiж напасти на Ки©в,
Батий неминуче вдарить по наших укра©нних мiстах на Росi та по чорних
клобуках, що здавна поселилися там. Вiн ©х не залишить у себе в тилу. Тож
треба нам подумати, як змiцнити тамтешнi городки i городи... А Ки©в уже
сьогоднi готувати до облоги - кувати мечi, списи, виготовляти луки,
стрiли, завозити збiжжя, борошно, сiно для коней та худоби, яку ми
приженемо в мiсто для м'яса! Обновити вали та заборола! Роздiлити людей на
десятки, сотнi та тисячi i настановити старших! Це все треба зробити
зараз, щоб не було пiзно! - Дмитро, говорячи це, дивився на князя, а потiм
повернувся до гридницi. - А нам, лiпшим мужам ки©вським, купцям та церквi,
треба подумати i про те, щоб зiбрати грошей, бо без них ми нiчого не
зробимо. Я завтра для початку внесу в ки©вську скарбницю двадцять i п'ять
гривень срiбла... А як настане нагла потреба, то i все сво майно, i життя
сво та життя синiв сво©х покладу на вiвтар землi ки©всько©! Хто пiдтрима
мене?
Гридниця загула. Твереза, помiркована, а разом з тим i запальна мова
боярина Дмитра сколихнула всiх. Стало раптом ясно, що загроза ворожого
нападу не десь далеко, за горами, не через рiк, два або й три, а може,
завтра чи позавтрьому... А це вже було страшно. У багатьох по станах
поповзли холоднi мурашки. Так, легковажити тут не слiд! Дмитро правий -
треба не ждати допомоги вiд короля угорського та князiв польських, а самим
розкошелюватися i щось робити!
Така була одностайна думка бiльшостi, а хто був не згоден, той мовчав.
- А що скаже князь? - спитав хтось. - Тепер це наша спiльна турбота.
- Так, спiльна, - погодився Данило i виждав, поки уляжеться гамiр. - I
я уважно вислухав вашi думки i скажу ось що... Передусiм про те, щоб
зiбрати дружини з усiх руських земель, ще не завойованих Бати м. Чи можемо
ми це зробити зараз i чи доцiльно йти з дружинами в степ, щоб зустрiти там
ворога? Гадаю, нi! Сiмнадцять лiт тому ми зiбрали дружини всiх
пiвденноруських князiв - сто три тисячi во©нiв, до нас при дналися
численнi половецькi орди - i що ж? На Калцi татари нас погромили! Не було
згоди мiж нами? Так, не було. А тепер, гада те, буде? Я сумнiваюся, як i
сумнiваюся в тому, що хто-небудь пришле свою дружину на допомогу Ки ву...
Треба нам визнати, що татари сильнiшi за нас. У них усi во©ни кiннi, а у
нас багато пiших - майже всi чорнi люди. Це було також одною з причин
нашо© поразки на Калцi - багато тисяч галичан князя Мстислава Удалого, що
припливли по Днiстру на човнах, були пiшi. А пiшому проти кiнного важко
битися!.. Та й зброя у мунгалiв лiпша, особливо луки, з яких стрiли летять
набагато далi, нiж з наших... А найголовнiше - татар завжди бiльше, нiж
нас, i вони всi на конях - отож швидше, нiж ми, можуть вибрати мiсце для
удару, i напасти, i вiдступити, i обiйти. Та й ще одно: а що буде з нашими
мiстами та селами, з жонами нашими та дiтьми, якщо ми в Полi зазна мо
поразки? Пiсля одно©- дино© битви татари похапають ©х голими руками!.. Нi,
йти в Поле ми не можемо! Там Батий матиме над нами подвiйну чи й потрiйну
перевагу, а це - смертi подiбно! Тож за валами городiв ми до яко©сь мiри
ста мо сильнiшi. Укрiплення нас посилюють - будемо опиратися на них!
Деякi, безперечно, упадуть, але не всi. Будуть такi, що витримають облогу.
На них - наша надiя!
Тепер подумаймо про князiв польських та короля угорського. Чи на них
надiя? Деяка . Коли б нам пощастило переконати ©х, що Батий, перемiгши
нас, добереться i до них, вони, може б, i прислали сво© дружини. Але
переконати ©х важко. Князь Михайло уже був у короля Бели, хотiв висватати
його дочку Анну за сина Ростислава, щоб змiцнити вiйськовий союз Ки ва i
всi © Русi з Угорщиною, та Бела вiдмовив йому - не дав нi дочки, нi
вiйськово© допомоги. Тодi Михайло, забравши сiм'ю, яка мала притулок у
мене, по©хав у Польщу, до свого родича князя Кiндрата. I що ж? По дорозi
його пограбували нiмецькi бюргери, а внучку навiть убили. А князi
польськi, не вiдчуваючи прямо© загрози вiд татар, не поспiшають з
допомогою йому... Однак я думаю, треба ще раз спробувати прихилити на свiй
бiк Белу угорського i в надi© на це я незабаром по©ду з сином Левком до
нього. Може, менi пощастить висватати за Лева його молодшу дочку, а разом
з нею привести угорськi полки в Галичину.
Бояри й купцi слухали князя уважно, але по всьому було видно, що
турботи ©х не кидають, а ще тяжче налягають на плечi.
- А все-таки - що ж нам робити, княже? Не здаватися ж на милiсть Батияi
То як же з ним битися? - пролунали стривоженi голоси. - Ти сам кажеш, що
вiн сильнiший за нас...
Данило пiдняв перед собою руки - стиснув кулаки.
- У нас один вихiд - оборонятися в укрiплених мiстах! За ©хнiми
могутнiми валами, за високими заборонами нас не так просто дiстати, а з-за
них ми можемо завдавати нападникам дошкульних втрат. Це - головне! Русь
повинна перемолоти на сво©х городищах Бати ву силу! Хай вiн i далi суне
вперед, хай падатимуть нашi мiста i гинутимуть ©хнi захисники, але ж
настане такий час, коли Бати вi сили вичерпаються i вiн змушений буде
зупинитися або й повернути назад. Я не знаю, де це станеться i холи, та
вiрю, що так буде!..
Всi мовчали. Князь говорив сувору правду, вiд яко© ставало моторошно.
Чи ж утрима ться Ки©в, чи впаде разом з ними? Тодi - смерть!
- Батигу-хана не зупинили високi вали Рязанi, Володимира, Козельська,
Чернiгова, Переяслава. Невже князь дума , що Ки©в його зупинить? - запитав
Карпило, молодий багатий купець.
- Не знаю, - твердо вiдповiв Данило i в свою чергу кинув у притихлу
гридницю зустрiчне запитання: - А хiба iнший вихiд? Га? Мовчите? Я
iншого не бачу!
- Отже, Ки ву готуватися до облоги? Так треба розумiти?
- Так, боярин Дмитро сказав те, що думаю i я, - готуватися до облоги,
до оборони! У Ки вi п'ятдесят тисяч люду, кожен четвертий - во©н. Та сюди,
пiд захист його стiн, збiжиться ще пiвстiльки ж! Сила ваша буде велика...
Тут його перебив Дмитро.
- Княже, чому ти говориш про нашу силу, а не про свою? Хiба твоя
дружина мала i хiба галицькi та волинськi полки не захищатимуть нашого
мiста?
- Нi, не захищатимуть! - рiшуче вiдповiв Данило i хвилину помовчав,
обводячи твердим поглядом ошелешених киян.
- Чому? Хiба ти не наш князь? - вражено глянув на нього Дмитро.
- Князь я ваш, але в Ки вi не залишуся! Найближчим часом хочу по©хати
до короля Бели. Може, пощастить схилити його до союзу з нами. Пiсля того -
Данило та Добриня. Хоча ©х нiхто не мiг пiдслухати, розмова велася
впiвголоса, бо була серйозна i важила багато.
- Вже скоро Ки©в. Як же безперешкодно в'©хати в нього? - спитав князь.
- Якщо дозорцi Ростислава здалеку помiтять нас, то зачинять ворота. А тодi
що? Брати мiсто приступом?
Добриня заперечив:
- Приступом не вiзьмемо, князю. У Ростислава Мстиславича дружина
невелика, зате мiськi вали могутнi. Як ©х узяти? Менгу мав значно бiльше
вiйська, нiж у тебе, та й то вiдступив... Нi, треба придумати щось iнше!
- Що ж?
- Не знаю... Мабуть, менi варто по©хати попереду до боярина Дмитра, а
вiн уже щось придума .
- Згоден з тобою. А як же ми?
- Поки дорога йде лiсом, дружину з Ки ва нiхто не побачить, а на
пiдходi до мiста, бiля Кудрявця, заховайтеся в заростях i ждiть мого знаку
- я двiчi ударю в дзвiн. Тодi чимдуж мчiть до ворiт...
Князь задоволене оглянув ставну постать свого спiврозмовника, похвалив:
- А ти молодець! Розумно намислив! Зробимо так, як ти кажеш, - ©дь до
боярина Дмитра! Я ждатиму твого знаку.
Добриня приклав руку до грудей, мовчки вклонився i вдарив ногами коня.
Широка дорога незабаром розгалузилася на двi - одна повела вгору, до
Бiлгородських ворiт, а друга повернула праворуч - низом, понад Либiддю, до
Золотих. Добриня по©хав прямо, пiднявся на гору, поминув ремiсницький
посад, густо забудований i чималими будинками, i халупами, i рiзними
майстернями, i опинився на майданi перед Бiлгородськими ворiтьми. Тут було
людно. Однi входили в мiсто, iншi виходили. Немолодий рудобородий страж
преспокiйно дрiмав собi, сидячи проти сонця на лавi пiд стiною. З вежi
звисала йому до колiн вiрьовка: смикни - i вдарить на сполох дзвiн. При
боцi - меч, а щит i спис лежали просто на землi.
Добриня скочив з коня - наблизився. Чому така безпечнiсть? Чому лише
один страж бiля ворiт? Iншi сплять у сторожцi чи гайнули кудись?
Вiн зазирнув у сторожку - нiде нiкого. Дивно!
Глянув на Iудейськi ворота, до яких вела пряма широка вулиця, -
вiдчиненi. I теж жодного стража не видно.
Вийшов знову на майдан - вартовий, як i ранiш, посопував носом,
вряди-годи, не розплющуючи очей, вiдмахувався вiд мух, що ро©лися бiля
заслиненого рота. Ледь помiтний подих вiтерцю донiс вiд нього сильний
запах пива.
Так от воно що! Мабуть, варта набухалася i розiйшлася хто куди, а цей
залишився на чатах...
Добриня замислився. Що робити? ©хати до боярина Дмитра чи самому
впоратися з цим сплюхою? хати до боярина - згайнувати дорогий час. I
хтозна, що буде потiм. А тут така слушна нагодаi
Вiн сiв поряд зi стражем, обняв його попiд руки - легенько струснув.
Той буркнув спросоння:
- Це ти, Саво? - Але очей не розплющив.
- Я, - глухо вiдповiв Добриня. - Може, подрiма ш у сторожцi? А я тим
часом посиджу замiсть тебе.
- Умгу, посидь...
- То тримайся за мене! Вставай От-так! Ходiмо! Страж ледве плутав
ногами. Добриня перекинув його руку собi через плечi i так дотягнув до
дерев'яно© сторожки, що прилiпилася бiля внутрiшнього боку мiського валу.
Там поклав на низький пiл для спання, засланий якоюсь кожушиною, зачинив
дверi i взяв ©х зовнi на засув.
Ну, от - пiвдiла зроблено. Тепер треба подати сигнал князевi i
дочекатися, поки вiн з дружиною вступить у Ки©в. Тiльки б якась
випадковiсть не стала на перешкодi!
Добриня повернувся на майдан, сiв на лаву i, нiби ненароком, двiчi
сiпнув за вiрьовку. Протяжно, басовито загув дзвiн.
Люди оглянулися на всi боки, пiдвели голови вгору, але всюди було
спокiйно. Страж дрiмав собi, повiсивши голову, вiрьовка лежала на його
плечi. Отже, сп'яну, мабуть, - так можна було подумати. I кожен поспiшив
по сво му дiлу.
Та незабаром загула земля - iз долини на гору, де кiнчалося передмiстя,
виринув загiн вершникiв. Вiн мчав щодуху - i перехожi сипонули врозтiч
з-поперед кiнських копит. А гул нароста , наближа ться - вже видно, як ма
червоне корзно князя Данила. Вже чути, як хропуть, як важко дишуть зморенi
конi.
Тодi Добриня схопився з лави i скочив у сiдло. При днався до галичан.
- Шлях вiльний, князю! Вперед!
Вони без перешкод промчали Бiлгородськi, Iудейськi, Софiйськi ворота i
ввiрвалися на Бабин торжок - оточили великокнязiвський двiр. Приголомшенi
несподiваним нападом, дружинники смоленського князя не вчинили нiякого
опору - здалися вiдразу.
- Де ж князь Ростислав? Знайдiть його! Приведiть сюди! - гукнув Данило.
Гриднi метнулися в терем - невдовзi вивели на майдан переляканого князя
Ростислава, i вiн покiрно схилив голову перед переможцем.
- Пробач, брате Даниле, зайняв я Ки©в не по старшинству. Тепер прийшов
з повинною - здаюся на твою милiсть.
Закам'янiле Данилове обличчя трохи розпогодилося, але голос прозвучав
суворо:
- Ну, що ж - повинну голову i меч не сiче... Вiдведiть князя в терем до
пори до часу!
13
Не гаючись нi хвилини, Добриня притьмом помчав до боярина Дмитра. На
стукiт в оглядове вiконце виглянув дворецький Никодим.
- Добриня! - вигукнув зрадiло i вiдчинив ворота. - Де ти стiльки
пропадав? Боярин уже питав - чи не заявлявся? Для чогось ти йому дуже
потрiбен. Казав: прибуде - вiдразу до мене! Та й моя стара зрадi :
полюбили ми тебе, мов сина!
Добриня розчулено обняв старого, суворого на вигляд чоловiка. Вiн знав,
що у Никодима та Горпини нема дiтей, що вони одинокi, але не сподiвався
на такi щирi, навiть батькiвськi почуття до себе. Очi його зволожилися.
- Дякую, вую Никодиме! Дякую за добрi слова! Ви теж для мене як рiднi!
- Тут вiн помiтив бiля конов'язi осiдланих коней. - Чи© то? У боярина
гостi?
Никодим дещо зневажливо махнув рукою.
- Е-е... Набиваються в гостi... Тисяцький Домажир з сином. Уже вдруге
при©жджають. Чув, хочуть молоденьку бояришню висватати.
Добриню мов хто вдарив по серцю.
- Ну, й що? Висватали?
- Який бiс зна ! Нам же того не кажуть... Бачу тiльки - з обiду
сидять... Наше дiло - вiвса коням завдати, сiна, води, ворота зачиняти та
вiдчиняти, а ©хн - боярське...
Яке боярське - не сказав, хоч i бубонiв ще щось. Та Добриня вже не чув.
Або ж чув - та нiщо вже не доходило до його свiдомостi, бо був оглушений
несподiваною звiсткою.
Янка виходить замiж! Виходить замiж! Янка виходить замiж!
Усього сподiвався - тiльки не цього.
Не хотiлося вiрити! Навпаки, хотiлося думати, що це лише поганий жарт,
хворобливий сон, якась бридка омана. Однак пiдстав не вiрити нема .
Никодим - прямодушний чоловiк i сказав те, що знав, правду.
Вiн гiрко в душi усмiхнувся i незлобиво, з болем покепкував з себе:
"Гм, а чого ж ти хотiв, на що сподiвався? Що вона уподоба тебе? Тебе -
смерда? Ждатиме тебе - половецького кощiя[58]? Смiшний ти, хлопче! Як така
безглузда думка могла залiзти тобi в голову? I як ти насмiлився навiть
думати про таке? Вiл коневi - не товариш! Брага меду - не рiдня! Смерд
бояришнi - не рiвня!"
Та тут в його уявi раптом випливли, мов з туману, глибинно-темнi Янчинi
оченята. Як вони поглянули на нього! Нiби заглянули в саму душу! Вiд того
погляду навiть холодний камiнь забризкав би iскрами i загорiвся б, як
смола! А в нього ж у грудях не камiнь, а живе гаряче серце! Невже ж воно
помилилося? Дало себе обманути? Так нi ж! Був той погляд, був! I сорочка
вишивана була! Хiба б вiн, смерд, посмiв без усього цього на щось
надiятися? Хiба б мiг сподiватися, коли б Янчинi очi, сповненi якихось
неясних, невисловлених, зата них почуттiв, не сказали йому того, що
творилося у дiвчини в серцi i чого не мiг, чи не хотiв, чи боявся сказати
©© язик?
Iз зацiпенiння його вивiв далеко не лагiдний голос Никодима:
- Гей, хлопче! Ти часом не оглух? Чого стовбичиш, питаю? Iди до
боярина! Вiн казав же... I не дивись, що там гостi, iди!
Добриня прочумався.
- До боярина?.. Ах, так, до боярина... Авжеж треба!.. До боярина...
Вiн струснув головою, нiби скидав з себе якесь сатанинське навождення,
що забило йому памороки, затуманило розум, i важко зiтхнув. Авжеж, вiн
повинен iти до боярина i повiдомити, що наказ його виконано i що князь
Данило у Ки вi. I нiякi гостi, що п'ють-гуляють за боярським столом, не
повиннi перешкодити йому зробити це! Навiть якщо це сам тисяцький, що
при©хав висватувати Янку за свого сина!
14
Тим часом у боярських хоромах розмова пiдходила до кiнця. За столом,
заставленим мисками та кухлями, сидiло п'ятеро: боярин Дмитро з бояринею
та дочкою, а з другого боку - тисяцький Домажир з сином. Всi були
збудженi, схвильованi. Янка витирала сльози, на зблiдлому Iворовому
обличчi то з'являлися, то зникали рожевi плями.
Дмитро мовчав, похмуро дивлячись у куток кiмнати, бояриня, насупившись,
кусала губи. Тисяцький Домажир, не приховуючи роздратування, нагнув, як
бугай, ситу почервонiлу шию i, дивлячись поперед себе у напiвпорожнi
миски, сердито кидав словами:
- Не сподiвався я такого сорому, Дмитре, не сподiвався! Минулого разу,
коли тебе не було вдома, ми з бояринею Анастасi ю майже домовилися, а
сьогоднi ти раптом - назад! Бояриня Анастасiя, пробач менi, ма тверезий
розум i тверде чоловiче серце, а ти... Вона сказала - вiддам! I на цьому
сто©ть! А ти, коли дочка розпустила нюнi, сам пустив сльозу. Негоже так!
Вiн на якусь мить замовк, i цим скористалася бояриня.
- I я так думаю, Дмитре, - сказала з притиском. - Янка б погодилась,
коли б ти пiдтримав мене! Бо як це так, щоб дiти не слухалися батькiв!
Скажи - i пiде! Або хоча б перенеси заручини на осiнь. Не кажи зараз - нi!
- I восени я не пiду! - вигукнула Янка. - Хоч на вiрьовцi тягнiть - не
пiду! Не хочу! Та й молода я ще!
У не© був, видно, материн норов - твердий, упертий. Вона закусила губу
i вiдвернулася, витираючи невеликими кулачками сльози з очей.
Дмитро осудливо глянув на жону i тихо промовив:
- Гаразд. Щоб припинити цю непри мну для всiх нас розмову, я не скажу
зараз - нi. Побалака мо ще восени. Тодi i Янка стане старшою, i ми, може,
будемо iнакше думати. Але наперед скажу - останн слово i восени буде за
нею!
- Дмитре! - вигукнула Анастасiя. - Ти знову сво ©! Коли б не твоя
упертiсть або, швидше сказати, коли б не твоя не гiдна чоловiчо© статi
доброта, що притаманна бiльше жiноцтву, нiж чоловiкам, то ми б незабаром i
весiлля зiграли!.. Давай скажемо дорогим гостям просто:
"Приходьте восени - то й пов'яжемо рушники!"
- Мамо! - схопилася Янка. - Мамо!..
Тут рипнули дверi - i несподiвано для всiх на порозi виросла ставна
постать Добринi. Його з'ява вразила всiх, мов громом. У поко© стало враз
так тихо, що було чути, як б' ться i дзижчить у вiкнi муха.
Добриня зробив наперед два кроки i мовчки вклонився. Привiтання
застряло йому в горлi, i вiн не мiг його вимовити.
Мовчанка затягувалася.
Янка завмерла i ще дужче зблiдла. Однак Добриня помiтив, як у ©©
зiницях спалахнула раптово шалена радiсть, нiби його прихiд означав для
не© несподiваний порятунок.
Домажир сидiв з розкритим ротом, i з його ситого лиця та буйволячо© ши©
хутко зникав сердитий рум'янець. А що вiн був не дурень, то домiзкував, що
цей молодик i причиною невдачi в цих нещасливих заручинах, а також, що
найприкрiше, причиною сорому та досади, яких вiн щойно зазнав. Вiн
подумав, що десятник Доман недарма запроторив його в поруб, i пошкодував,
що щасливий випадок допомiг парубковi звiдти вибратися живим. Сьогоднi вiн
би його й сам запроторив туди.
Та всю делiкатнiсть i гостроту цi © несподiвано© появи найкраще вiдчула
i зрозумiла прониклива бояриня Анастасiя. Звичайно ж, тепер нiяка сила не
змусить Янку погодитися на шлюб з Iвором Домажиричем. Вона нахмурилася,
розмiрковуючи, як швидше спекатися непроханого гостя. Однак нiчого не
встигла надумати, бо раптом Дмитро кинувся до Добринi. Обнявши його за
плечi, з надi ю запитав:
- Ну, що?
- Князь Данило з дружиною вступив до Ки ва!
- Не може бути! - Обличчя боярина просвiтлiло.
- Вiн досi вже бiля Софi©.
У цю мить ударили в усi дзвони - пролунав радiсний благовiст. Спочатку
задзвонили на Софi©, потiм вiдразу пiдхопили iншi собори та церкви, i над
мiстом та околицями попливла урочиста музика святкового передзвону.
Дмитро полегшено зiтхнув i перехрестився.
- Слава Богу! Ви чу те - князь Данило Романович прибув!
Схопився з-за столу Домажир. Очi перелякано округлилися.
- Як - Данило? А князь Ростислав? Де ж вiн?
- Князь Ростислав тiльки що залишив Ки©в - без суперечки i без опору, -
сказав Добриня.
Домажир заморгав повiками, безпорадно розвiв руками.
- Що ж нам тепера робити? Га? Iворе, чи чу ш? Що ж нам тепера робити?
Тисяцький так розгубився, вигляд його був такий по-чудернацькому
нещасний, що Дмитро ледве стримався, щоб не засмiятися.
- А що робити? Йти до нового князя на поклiн! Йти до нового князя!
15
Увечерi вiдбулася зустрiч Дмитра з князем Данилом. Востанн вони
бачилися сiмнадцять лiт тому в палючому пiвденному степу мiж Днiпром i
Калкою, коли руськi полки переслiдували загони вивiдачiв хана Джучi i
темника Субедея. Перед тим Дмитро раз чи двiчi мав нагоду розмовляти з
юним князем на снемi у Ки вi, де вирiшувалося - iти на допомогу половцям,
розгромленим невiдомим народом, що називав себе мунгалами, чи не йти. Тодi
Дмитровi було стiльки лiт, як тепер князевi, пiд сорок, а сам князь був
зовсiм юним витязем, бо йому ледь-ледь звернуло з двадцяти. Однак,
незважаючи на рiзницю у вiковi, вони знайшли спiльну мову i вiдчули якусь
ще не усвiдомлену до кiнця приязнь. Тепер перед Дмитром стояв зрiлий муж
неабияко© сили i, певно, неабиякого розуму. Був вiн i зараз по-юнацькому
стрункий, молодцюватий, але стриманий, розважливий. З-пiд високого чола на
боярина глянули яснi, виразнi очi, а рожевi губи розкрилися в добрiй
усмiшцi.
- Дорогий мiй боярине, я радий бачити тебе при здоров'©! - Князь пiшов
назустрiч Дмитровi. - I дуже вдячний за звiстку, що й стала причиною нашо©
сьогоднiшньо© зустрiчi.
- Княже, я теж радий тебе бачити, та ще й Великим князем ки©вським.
Данило провiв боярина до столу, i вони сiли один проти одного.
- Чим живе Ки©в, Дмитре? - спитав князь.
- Тривогами, княже. Чу моя душа, що Поле ворушиться, гомонить i одного
дня рушить на нас. А ми не готовi. Лише за пiвроку змiнилося кiлька
князiв: ти - четвертий. Хто ж подба про оборону Ки ва? Вся надiя на тебе,
княже!
- Кияни самi повиннi подбати про себе! Нiякий князь, якщо бояри, купцi,
духовенство та й увесь люд сидiтимуть склавши руки, нiчого не зробить. Ти
ж зна ш, як оборонявся Козельськ: князь Василiй був ще дитиною нетямущою i
не мiг очолити оборону свого мiста. Тодi городяни самi вирiшили - битися
до останнього! I трималися довше, нiж Рязань чи Володимир, - аж сiм
тижнiв! За той час вони поклали тисячi Бати вих во©нiв, а скiлькох
поранили! А Ки©в же - не Козельськ...
- Ми дещо робимо, княже. Я сам уже заготовив сiмнадцять тисяч стрiл,
тисячу лукiв, стiльки ж мечiв та списiв, завiз камiння для метання, смоли,
жита, пшеницi, проса - в засiки... Коли б кожен боярин так!
- Отож-то! Коли б кожен так! - повторив у задумi князь, а потiм,
помовчавши, раптом запитав зовсiм про iнше: - Боярине, вiддай менi свого
пахолка! Тямущий хлопець! Ну, того, що при©здив до мене!
- Добриню? Так вiн не мiй пахолок. Вiн вiльний смерд, i я на нього не
маю нiякого права. А що вiн тямущий хлопець, то ти не помилився, княже.
- Я набираю дружину - якраз iз смердiв, iз закупiв, бо галицьке
боярство зазналося, запанiло, так i норовить встромити палку в колеса
сво му князевi. Ти пробач менi, що так кажу, бо ти й сам боярин, але ти
розумний чоловiк i зна ш, як менi важко тримати князiвство в руках, коли
бояри розтягують його в рiзнi боки.
- Знаю, княже. Я побалакаю з Добринею, може, вiн пiде до тебе на
службу.
16
Два наступнi днi князь Данило вiв перемови з пископом, з настоятелями
монастирiв та соборiв, з боярством та купецтвом. А на третiй, у
пiсляобiдню пору, у гридницi зiбрав боярську думу. Запросив на не© лiпших
людей Ки ва. Бояри сiли лiворуч, пископ з настоятелями - праворуч, купцi
- позаду.
Коли всi повсiдалися на мiцнi, вишмульганi до блиску дубовi лави,
Домажир на правах тисяцького покликав князя. Данило ввiйшов стрiмкою ходою
- стрункий, дужий i тугий, мов дуб, що росте на сонячному привiллi. Вiн
досягнув свого лiта!
Усi пiдвелися i привiтали його низьким поклоном, а пископ осiнив
великим срiбним хрестом.
- Дякую, - сказав князь .i сам низько вклонився. По гридницi прокотився
гомiн здивування. Князь кланя ться? Такого не бувало© Бувало, князiв
запрошували, виганяли, iнодi навiть убивали, як це трапилося з Iгорем
Ольговичем, дядьком Iгоря Сiверського. Але щоб кланявся думi?..
Данило попросив усiх сiсти.
- Не дивуйтеся, - сказав вiн. - Я вклонився Ки ву, матерi городiв
руських, що вiднинi належатиме по праву старшинства менi. Вклонився його
славному минулому, його хоробрим захисникам, якi не раз рятували мiсто вiд
печенiгiв та половцiв. Вклонився з надi ю, що i ви разом зi всiма киянами
не осоромите сво©х пращурiв i, коли настане час, життя свого не пошкоду те
за його свободу! Бо турбу мене день завтрашнiй...
- Слуха мо тебе, княже! День завтрашнiй i нас турбу !
- Ось для того я i зiбрав вас, щоб повести про нього мову... Всi ви
зна те, яке велике лихо упало на нас. Таке велике, якого ще й не зазнавала
земля наша. Половина ©© - по той бiк Днiпра - вже лежить у ру©нах. Брати
нашi - князi, бояри, простолюдини - побитi i пострiля-нi, а жони i дочки
©хнi поганьбленi. Хто уцiлiв, той кида рiднi мiсця i тiка свiт за очi.
Скiльки ©х iз землi Рязансько©, Суздальсько©, Переяславсько©,
Чернiгiвсько© уже прибуло в Галичину та на Волинь - i не злiчити! Вони
шукають шматка хлiба i захисту вiд поганих. Я широко вiдчинив дверi свого
князiвства для всiх знедолених, i в мо©й землi поселилося зараз стiльки
нових людей, що кожен четвертий або i третiй мiй пiдданий - то прише-лець.
Ви про них чули, ви ©х бачили, але вони не зупиняються у вас, бо Ки©в
зараз сам опинився на межi з Полем... Бо Ки ву зараз...
Вiн замовк.
По гридницi прокотився гомiн. Пролунали голоси:
- Ти щось зна ш, княже! Кажи!
Данило виждав хвилину, а потiм твердо сказав:
- Знаю... По дорозi до вас я зустрiв двох суздальцiв, якi втекли з
татарського полону. Вони повiдомили, що Батига-хан поставив насупроти
свого золотого шатра дев'ятибунчужний чорний туг - знамено вiйни[59].
Готу ться новий кривавий похiд. А куди? Всi сумiжнi з Ордою землi
завойованi Еати м - булгари, половцi, касоги, Пiвнiчна Русь, Чернiгiвська
i Переяславська землi... Залишилися лише ми! Ось куди направить свого коня
окаянний Батий! На нашi мiста i села! I передусiм - на Ки©вi Чому? Та
тому, що вiн сто©ть на ©хньому шляху! Поки мунгали не вiзьмуть Ки ва, вони
не зможуть пiти далi - на Болохiвську землю, на Галичину та Волинь, на
Польщу та Угорщину... Та ви й самi зна те, що хан Менгу вже побував пiд
стiнами Ки ва - розвiдав, а Батий прийде зi всi ю ордою, щоб узяти його!
- Що ж нам робити, княже?
- А ви як гада те?
Спочатку бояри задумалися, почали переглядатися, перешiптуватися.
Справдi, що робити? Iшлося ж про життя або смерть! Тут криком не вiзьмеш -
треба добре помiзкувати...
- Зiбрати дружини з усiх земель, зiбрати ополчення чорного люду - i
виступити Бати вi назустрiчi - крикнув боярин Микита Глiбович, сухий сивий
старик, що бував не раз ки©вським тисяцьким.
- Послати гiнцiв у Смоленськ, у Полоцьк, у Новгород, щоб прислали
допомогу! - додав плечистий, крупноголовий Давид Корж, ще не старий
боярин, що мав двiр над обривом, що стрiмко спускався до Хрещатого яру.
- Послати також послiв до короля угорського та князiв польських! Якщо
Батий злама нас, то дiйде i до них! Хай пришлють дружини або
розкошеляться на наймане вiйсько! - вигукнув голосно Домажир i оглянувся
назад - чи всi чули?
- Вiдiслати з Ки ва нашi сiм'©! Хай залишаться тiльки тi, хто здатен
тримати меча в руках!
- Нi, нi, помирати - так разом!
Пiдвiвся Дмитро.
- Княже! Доброчеснi мужi ки©вськi! Я гадаю, перш нiж напасти на Ки©в,
Батий неминуче вдарить по наших укра©нних мiстах на Росi та по чорних
клобуках, що здавна поселилися там. Вiн ©х не залишить у себе в тилу. Тож
треба нам подумати, як змiцнити тамтешнi городки i городи... А Ки©в уже
сьогоднi готувати до облоги - кувати мечi, списи, виготовляти луки,
стрiли, завозити збiжжя, борошно, сiно для коней та худоби, яку ми
приженемо в мiсто для м'яса! Обновити вали та заборола! Роздiлити людей на
десятки, сотнi та тисячi i настановити старших! Це все треба зробити
зараз, щоб не було пiзно! - Дмитро, говорячи це, дивився на князя, а потiм
повернувся до гридницi. - А нам, лiпшим мужам ки©вським, купцям та церквi,
треба подумати i про те, щоб зiбрати грошей, бо без них ми нiчого не
зробимо. Я завтра для початку внесу в ки©вську скарбницю двадцять i п'ять
гривень срiбла... А як настане нагла потреба, то i все сво майно, i життя
сво та життя синiв сво©х покладу на вiвтар землi ки©всько©! Хто пiдтрима
мене?
Гридниця загула. Твереза, помiркована, а разом з тим i запальна мова
боярина Дмитра сколихнула всiх. Стало раптом ясно, що загроза ворожого
нападу не десь далеко, за горами, не через рiк, два або й три, а може,
завтра чи позавтрьому... А це вже було страшно. У багатьох по станах
поповзли холоднi мурашки. Так, легковажити тут не слiд! Дмитро правий -
треба не ждати допомоги вiд короля угорського та князiв польських, а самим
розкошелюватися i щось робити!
Така була одностайна думка бiльшостi, а хто був не згоден, той мовчав.
- А що скаже князь? - спитав хтось. - Тепер це наша спiльна турбота.
- Так, спiльна, - погодився Данило i виждав, поки уляжеться гамiр. - I
я уважно вислухав вашi думки i скажу ось що... Передусiм про те, щоб
зiбрати дружини з усiх руських земель, ще не завойованих Бати м. Чи можемо
ми це зробити зараз i чи доцiльно йти з дружинами в степ, щоб зустрiти там
ворога? Гадаю, нi! Сiмнадцять лiт тому ми зiбрали дружини всiх
пiвденноруських князiв - сто три тисячi во©нiв, до нас при дналися
численнi половецькi орди - i що ж? На Калцi татари нас погромили! Не було
згоди мiж нами? Так, не було. А тепер, гада те, буде? Я сумнiваюся, як i
сумнiваюся в тому, що хто-небудь пришле свою дружину на допомогу Ки ву...
Треба нам визнати, що татари сильнiшi за нас. У них усi во©ни кiннi, а у
нас багато пiших - майже всi чорнi люди. Це було також одною з причин
нашо© поразки на Калцi - багато тисяч галичан князя Мстислава Удалого, що
припливли по Днiстру на човнах, були пiшi. А пiшому проти кiнного важко
битися!.. Та й зброя у мунгалiв лiпша, особливо луки, з яких стрiли летять
набагато далi, нiж з наших... А найголовнiше - татар завжди бiльше, нiж
нас, i вони всi на конях - отож швидше, нiж ми, можуть вибрати мiсце для
удару, i напасти, i вiдступити, i обiйти. Та й ще одно: а що буде з нашими
мiстами та селами, з жонами нашими та дiтьми, якщо ми в Полi зазна мо
поразки? Пiсля одно©- дино© битви татари похапають ©х голими руками!.. Нi,
йти в Поле ми не можемо! Там Батий матиме над нами подвiйну чи й потрiйну
перевагу, а це - смертi подiбно! Тож за валами городiв ми до яко©сь мiри
ста мо сильнiшi. Укрiплення нас посилюють - будемо опиратися на них!
Деякi, безперечно, упадуть, але не всi. Будуть такi, що витримають облогу.
На них - наша надiя!
Тепер подумаймо про князiв польських та короля угорського. Чи на них
надiя? Деяка . Коли б нам пощастило переконати ©х, що Батий, перемiгши
нас, добереться i до них, вони, може б, i прислали сво© дружини. Але
переконати ©х важко. Князь Михайло уже був у короля Бели, хотiв висватати
його дочку Анну за сина Ростислава, щоб змiцнити вiйськовий союз Ки ва i
всi © Русi з Угорщиною, та Бела вiдмовив йому - не дав нi дочки, нi
вiйськово© допомоги. Тодi Михайло, забравши сiм'ю, яка мала притулок у
мене, по©хав у Польщу, до свого родича князя Кiндрата. I що ж? По дорозi
його пограбували нiмецькi бюргери, а внучку навiть убили. А князi
польськi, не вiдчуваючи прямо© загрози вiд татар, не поспiшають з
допомогою йому... Однак я думаю, треба ще раз спробувати прихилити на свiй
бiк Белу угорського i в надi© на це я незабаром по©ду з сином Левком до
нього. Може, менi пощастить висватати за Лева його молодшу дочку, а разом
з нею привести угорськi полки в Галичину.
Бояри й купцi слухали князя уважно, але по всьому було видно, що
турботи ©х не кидають, а ще тяжче налягають на плечi.
- А все-таки - що ж нам робити, княже? Не здаватися ж на милiсть Батияi
То як же з ним битися? - пролунали стривоженi голоси. - Ти сам кажеш, що
вiн сильнiший за нас...
Данило пiдняв перед собою руки - стиснув кулаки.
- У нас один вихiд - оборонятися в укрiплених мiстах! За ©хнiми
могутнiми валами, за високими заборонами нас не так просто дiстати, а з-за
них ми можемо завдавати нападникам дошкульних втрат. Це - головне! Русь
повинна перемолоти на сво©х городищах Бати ву силу! Хай вiн i далi суне
вперед, хай падатимуть нашi мiста i гинутимуть ©хнi захисники, але ж
настане такий час, коли Бати вi сили вичерпаються i вiн змушений буде
зупинитися або й повернути назад. Я не знаю, де це станеться i холи, та
вiрю, що так буде!..
Всi мовчали. Князь говорив сувору правду, вiд яко© ставало моторошно.
Чи ж утрима ться Ки©в, чи впаде разом з ними? Тодi - смерть!
- Батигу-хана не зупинили високi вали Рязанi, Володимира, Козельська,
Чернiгова, Переяслава. Невже князь дума , що Ки©в його зупинить? - запитав
Карпило, молодий багатий купець.
- Не знаю, - твердо вiдповiв Данило i в свою чергу кинув у притихлу
гридницю зустрiчне запитання: - А хiба iнший вихiд? Га? Мовчите? Я
iншого не бачу!
- Отже, Ки ву готуватися до облоги? Так треба розумiти?
- Так, боярин Дмитро сказав те, що думаю i я, - готуватися до облоги,
до оборони! У Ки вi п'ятдесят тисяч люду, кожен четвертий - во©н. Та сюди,
пiд захист його стiн, збiжиться ще пiвстiльки ж! Сила ваша буде велика...
Тут його перебив Дмитро.
- Княже, чому ти говориш про нашу силу, а не про свою? Хiба твоя
дружина мала i хiба галицькi та волинськi полки не захищатимуть нашого
мiста?
- Нi, не захищатимуть! - рiшуче вiдповiв Данило i хвилину помовчав,
обводячи твердим поглядом ошелешених киян.
- Чому? Хiба ти не наш князь? - вражено глянув на нього Дмитро.
- Князь я ваш, але в Ки вi не залишуся! Найближчим часом хочу по©хати
до короля Бели. Може, пощастить схилити його до союзу з нами. Пiсля того -