Страница:
мусиш бути покараний, як i вона! Гей, туленгiти, прив'яжiть цього богола з
другого боку стовпа i всипте удвiчi бiльше батогiв, нiж цiй жiнцi! Ну!
Iллю потягнули до стовпа, зiрвали одяг - мiцно прив'язали.
- Бийте! - нахилив голову Менгу.
Знову над майданом розлiгся пронизливий зойк Марiам. До нього долучився
глухий стогiн Iллi.
Коли Марiам замовкла, не витримавши i половини ударiв, кати перестали
бити: нещасну ждало ще страшнiше покарання, i вона повинна була прийняти
його при повнiй свiдомостi.
Iлля витримав всi сто ударiв. Вiн кволо стогнав, облизуючи язиком
пересохлi губи, i намагався звестися i стати на ноги, бо обвис на
вiрьовках. Вся спина була збасамужена, шкiра телiпалася кривавими
клаптями.
В казанi закипiла, завирувала вода.
Менгу повiв пальцем.
- Розв'язати!
Марiам ледве трималася, i Iлля пiдхопив ©© попiд руки.
- Прости мене, найдорожча моя,- простогнав хрипко.Скоро скiнчаться нашi
муки... Скоро...
Марiам заплакала.
- А наша крихiтка? Настуня? Що з нею буде? Свiт цей такий жорстокий!
Боже!
Дитина випиналася i кричала на руках у туленгiта. Нiби зрозумiвши, про
що ведуть мову приреченi до страти невiльник i невiльниця, Менгу швидко
зиркнув на маленький бiлий клубочок, у якому випиналися ручки та нiжки, i
рiзко кинув туленгiтовi:
- В казан!
Той пiдняв перед собою живе тiльце у бiлому сповиточку i, мить
повагавшись i стиснувши зуби, жбурнув у киплячий вир. Крик немовляти
обiрвався враз - раптово.
Навiть призвича нi до всього ординцi глухо охнули, загули. В рядах
невiльникiв здiйнявся галас, вгору зметнулися темнi жилавi кулаки. А над
усiм пролунали два пронизливо-розпачливi голоси - жiночий i чоловiчий:
- А-а-а!.. А-а-а!.. Ой людоньки-и-и! Звiрi-i!
То кричали Марiам i Iлля, кричали несамовито, кричали так, як не
кричали, коли ©х самих щойно катували. Той крик перекрив усi голоси, всi
шуми, гомони i гули, що здiйнялися над майданом, i нiхто не почув у тому
гамi тихо-розпачливого зойку душi:
- Ой Добрику! Та що ж це? А-а-а!..
Добриня притиснув Янку до грудей, у яких несамовито бухало серце, а
коли побачив, як туленгiти пiднiмають над собою i несуть до казана Марiам,
долонею затулив ©й очi.
Марiам знепритомнiла, не кричала, не пручалася, i ©© тихо, як срiбну
рибу, опустили головою у скажене кипляче пекло, де метлявся бiлий сповиток
©© донечки.
Зате Iлля,- де й сила взялася пiсля страшного катування,- раптом
вiдштовхнув вiд себе охоронцiв i кинувся з високо пiднятими кулаками до
Менгу.
- Проклятий! Я уб'ю тебе!
Оторопiвши, Менгу здибив коня, розриваючи йому рота вудилами, а
правицею шарив бiля лiвого боку, шукаючи рукiв'я шаблi. Та не встиг ©©
витягти, як охоронець, що був поряд, опустив на пшеничну голову Iллi свою
гостро-блискучу шаблю.
Майдан охнув - i загув.
Добриня ще мiцнiше пригорнув до себе Янку, щоб не бачила, що ко©ться з
©© братом. Вiн уже знав, що у не© пiд серцем б' ться малесенький живчик,
визрiва нове молоде життя, i оберiгав ©©, як мiг.
8
Батий сидiв на вершечку крутого степового пригiрка, пiдставивши обличчя
сонцю, а розхристанi груди вiтровi, дивився в синю далечiнь i думав. Пiсля
щасливо© соколино© ловитви йому завжди добре думалося.
Вiн нещодавно повернувся з Каракорума, повернувся з подвiйним почуттям
- розчаруванням i задоволенням: великий курултай нащадкiв Чiнгiсхана не
захотiв i слухати, щоб обрати його, Бату-хана, великим ханом монгольського
улуса, що розметнувся на пiвсвiту. Натомiсть всi зiйшлися на тому, щоб
правителькою стала жона покiйного хана Угедея Туракiна, мати Гуюка. Це,
звичайно, його вразило. Вiн - завойовник половини вропи, i... Туракiна!
Якою слiпою i примхливо-незрозумiлою бува iнодi доля! Ця хитра, але не
дуже розумна стара жiнка тепер правитиме всiма монгольськими землями,
починаючи вiд тих, де сходить сонце, i кiнчаючи тими, де воно заходить,
тобто всi ю iмперi ю Чiнгiсхана. Яке вона ма право на це?
Вiн знав ©© молодою. Коли ще був зовсiм малий, вона була жоною
огуз-меркiтського хана. Пiсля переможно© битви з огуз-меркiтами Чiнгiсхан
узяв ©х обох у полон. Хана велiв стратити, а юну Туракiну вiддав сво му
третьому синовi Угедею. Вона народила йому кiлькох дочок i сина Гуюка. I
ось на тобi: колишня рабиня-меркiтка тепер править усiма землями
Чiнгiсхана i всiма його нащадками! Яка примха долi!
Та хай править! Може, то й краще, що вiн не залишився в далекому i вже
нерiдному, чужому для нього Каракорумi, а повернувся сюди, на береги
прекрасного Iтилю, в свiй улус, що розпростерся вiд нiсею, вiд бiлих
вершин Ала-Тоо до Вiсли-дар'© та голубо© Туна-дар'©. Вiн в душi
задоволений, що доля розпорядилася саме так - залишила його правителем
Жовто© та Синьо© Орд, створених батьком Джучi та братом Орду на безмежних
просторах Iбiр-Сибiру. Тепер, пiсля пiдкорення Болгара, орусутiв,
кипчакiв, асiв, келарiв та башкирдiв, вiн створить новий улус - Золоту
Орду. Так, Золоту Орду! I столицею ©© стане Бату-сарай, що буду ться у
самому серцi цього улуса. Це буде пишне мiсто! Куди задрипаному
Каракорумовi! Тисячi рабiв, сотнi умiльцiв збудують його за кiлька лiт. В
загальник рисах воно вже вимальову ться. А пiдлеглi навколишнi народи
постачатимуть сюди i скот, i хлiб, i одяг, i коштовнi прикраси, щоб його
народ - й ка-монголи - нi в чому не зазнавав нужди.
А Каракорум... Е-е, що там Каракорум! Влада Каракорума простира ться
лише на корiннi монгольськi землi, а в завойованих - i в Кита©, i в Iндi©,
i в Персi©, i в Сiрi©, i в Хорасанi, а тим бiльше в його Золотiй Ордi вона
нетривка, непомiтна, примарна. Тож краще бути справжнiм диноосiбним
правителем тут, нiж мати примарну владу в Каракорумi.
Ця заспокiйлива, втiшлива думка загнала шашiль образи, що точив душу,
десь у глибину, на серцi стало легко.
Царевичi-тайджi, нойони i охоронцi-туленгiти, всi, хто ви©хав на
соколинi лови разом з ним, стояли осторонь i не заважали йому думати. То й
хто б посмiв потривожити спокiй всевладного хана, Са©н-хана,
Далай-хана[117], над яким володарю лише одна сила - сила Вiчного Неба?
Його думки перервав тупiт копит. Хтось гнав щодуху. Гонець? Яку ж вiсть
несе вiн йому - радiсть чи печаль?
Туленгiти перед вершником перехрестили списи - i вiн зупинився, скочив
на землю, поплазував до Батия. За ним рушили джихангiри.
- Са©н-каане, - сказав гонец пiдвiвшись,- в Орду прибув з поклоном i
премногими дарами син суздальського коназа Iскандер Ярославич[118].
Менгу-каан пита , як його приймати - як друга чи як ворога?
Батий пiдняв очi на джихангiрiв. Тi зацмокали язиками.
- Дзе, дзе! Це добрий знак! Це перший орусутський коназ, який сам, по
добрiй волi прибув в Орду. Привiтай його, Са©н-каане!
Батий знав, що не по добрiй волi прибув Iскандер, що ханськi баскаки не
раз нагадували коназу Ярославу, щоб прибув сам або прислав кого-нибудь iз
синiв. Але це зараз не так важливо. Головне - прибув. Перший iз
орусутських коназiв! А за ним прибудуть i iншi. Вiн також уже давно
обдумав, як поводитися з ними,- не як рiвний з рiвними, а як переможець з
переможеними, як господар зi слугами, з рабами. I нацьковувати ©х треба
один на одного, щоб не об' дналися, щоб гризлися, мов собаки,- тодi владi
Золото© Орди над орусутами не буде кiнця. А з непокiрливими коротка
розмова - удавку на шию або ложку отрути у вино. Ось так!.. Цiкаво, з чим
же прибув Iскандер?
Вiн пiдвiвся.
- Коня! По©демо додому!
Однак прийняти Iскандера не поспiшав. Кажуть, молодий орусутський коназ
перемiг свевiв на рiчцi Невi, вiд чого його i прозвали Невським, а цi ©
весни потопив у Чудському озерi крижакiв-тевтонiв. Спритний! Подивимося,
що за птиця! I як поводитиметься. Вiд того залежатиме i подальше до нього
ставлення.
Iскандер не набридав домаганнями швидшого прийому. Терпляче ждав, коли
Батий сам покличе.
Нарештi одного дня в супроводi пiвсотнi туленгiтiв та терджумана Домана
явився старший ханський бiрюч i об'явив, що конязь Iскандер може стати
перед яснi очi Са©н-хана.
Процесiя просувалася повiльно - через усе мiсто.
Попереду ©хав бiрюч з десятком охоронцiв, за ним - конязь Iскандер з
невеликим почтом i слугами, що несли дари Бати вi, позаду - туленгiти, якi
батогами вiдганяли надто цiкавих.
Перед золото-шовковою юртою Батия горiли два багаття. Тут же рiс кущ
глоду, на якому розвiвалися кольоровi стрiчки.
Бiрюч зупинився, а Доман сказав князевi:
- Татарський звичай, княже, велить пройти мiж цими вогнями, щоб
очиститися вiд мангусiв, злих духiв, а потiм поклонитися кущу. А ще,
княже, коли будеш вступати до юрти, то зважай, щоб ногою не зачепився об
високий порiг, бо то дуже погана прикмета,- господар юрти може померти.
Отже, за цим пильно слiдкують, i неуважному... Ну, сам зна ш...
- Знаю,- вiдповiв Олександр, спiшуючись.
- А ще коли ввiйдеш до юрти, то не озирайся по боках, а йди прямо до
Батия, упади перед ним ниць i, простягнувши наперед руки, поцiлуй мiж ними
килим.
Олександр незворушно буркнув:
- Ну, а далi?
- Батия називай Са©н-ханом, тобто справедливим ханом... А вже далi - що
Бог дасть... Я весь час буду при тобi... Ага, ще одно. Вiд ханського
пригощення не вiдмовляйся. Що б тобi не подавали, ©ж i пий! Бо вiдмова -
то найбiльша образа.
Перед юртою на срiбному стружi© майорiв бiлий ханський прапор i
дев'ятихвостий туг, пiвколом стояла сотня туленгiтiв, а бiля самого входу
- великий гурт нойонiв та iнших ханських достойникiв. Десятки очей
уп'ялися в невисоку, але гарно скро ну постать молодого орусутського
коназа. Якi дари привiз? Як вiн поведеться? Дари були багатi - вороно©
мастi кiнь, i багатий одяг, i срiбний та золотий посуд, i орусутськi
гривнi.
Олександр не вагався нi митi.
Пройшов крiзь вогонь, низько вклонився кушу, що уособлював собою душi
померлих Бати вих предкiв, i рiшуче повернув до юрти. Два привратники в
малинових чапанах i лисячих малахаях вiдкинули перед ним важкий полог.
Князь високо пiдняв ногу i переступив через позолочений порiг.
Величезна юрта була повна людей - найближчих родичiв i сподвижникiв
Батия. Крiзь вiдкритий шанрак - дiрку на верху юрти для свiтла й виходу
диму - вривалося золотим снопом яскраве сонячне промiння. Вся пiдлога була
застелена пухкими килимами.
На почесному мiсцi юрти - на торi - сидiв Батий.
Олександр не дозволив собi роззиратися по боках, а прикипiв поглядом до
нiчим не примiтного чоловiка, вже немолодого, жовтолицього, вилицюватого,
як i всi його спiвродичi, але з твердим поглядом вузьких чорних очей.
Кажуть, бату означа по-монгольськи твердий. Ну що ж - характер, видно, у
нього справдi твердий. Про це говорять i його кривавi дiла, i твердий,
пронизливий погляд. Як вiн проявиться по вiдношенню до нього, першого
руського князя, що прибув в Орду з поклоном?
Батий був одягнутий скромно: простий чекмень, легкий шовковий пояс, на
головi червоний кипчацький борик, оторочений хутром бiлки, на ногах -
легкi лiтнi iчиги з червоно© шкiри з голубим орнаментом. I нiчого зайвого
- нi срiбла, нi золота, нi коштовних камiнцiв-самоцвiтiв.
Гордий був князь Олександр Ярославич, переможець шведiв i хрестоносцiв,
але свою гординю затиснув у кулацi - i бухнувся ниць перед Бати м, бо
потрiбно було рятувати Русь. Простягнув наперед руки, як учив Доман,
поцiлував килим i, пiдвiвши очi, голосно проказав:
- Десять тисяч лiт Са©н-хановi, володаревi багатьох народiв!
Доман переклав. Батий виждав довгу хвилину, нiби сподiвався пiдловити
недосвiдченого молодика на якiй-небудь необачностi, але той не пiдводився
i не зводив з нього погляду.
- Встань, Iскандере, i сядь отут, бiля мене,- нарештi промовив хан i
показав на подушку по праву руку вiд себе. Це була висока честь. По юртi
прошелестiв нерозбiрливий гомiн, почулися вигуки задоволення - "дзе,
дзе!".
Олександр сiв.
Батий повiв пальцем, i бакаул, прислужник хана, налив iз шкiряно©
саби[119] в срiбний кумган яко©сь каламутно© рiдини. Пiднiс князевi.
- Пий, Iскандере, це кумис-улюблений напiй монголiв, подарований ©м
Високим Небом. - сказав Батий.
Олександр знав, що кумис - це заквашене дрiжджами кобиляче або
верблюдяче молоко, але нiколи не пив його i внутрiшньо здригнувся вiд
вiдрази. Глянув на кумган - чималий! Боже, як його випити, як проковтнути?
У нiс ударив кислуватий запах.
Пiднiс до рота i - нi живий нi мертвий - випив до дна, не переводячи
подиху. Кумган вiддав бакауловi, рукавом витер рота.
- Дякую, хане.
- Смачно?
- Дуже.
- Кумис - це напiй здоров'я. Пий кумис, конязю, i ти завжди почуватимеш
мiць у тiлi i бадьорiсть у душi,- задоволене сказав Батий. I враз
посуворiшав: - 3 чим прибув? Як здоров'я вiтця твого, конязя Ярослава?
- Отець шле тобi найкращого скакуна зi сво©х табунiв, вовчу шубу,
червоне князiвське корзно, п'ятдесят гривнiв i золотий та срiбний посуд,
щоб великий хан був завжди дужий та милостивий до Русi.
Вiн плеснув у долонi - i слуги внесли дари. Крiзь вiдкритий полог юрти
було видно красеня коня, якого тримали за вузду два конюшi.
На якусь мить Батий затримав погляд на коневi, зиркнув на золото та
срiбло, а потiм запитав:
- Чого Iскандер прибув сюди? Чого хоче конязь Ярослав? Чого вiн сам не
прибув до мене?
- Отець хворi , хане. Зовсiм було зiбрався в дорогу i раптом злiг. От i
послав мене, щоб я засвiдчив тобi його вiдданiсть.
- Ярослав - мудрий чоловiк. Я слухаю тебе, Iскандере.
- Хане, ти заволодiв Руссю. Але це обширна земля, якою не так просто
управляти. Тво© баскаки знають про це.
Батий перебив Олександра.
- Баскаки доносять, що орусути бунтують, повстають проти мо©х людей,
iнодi убивають. Як це розумiти?
- Хане, бунтують смерди, простолюдини. Над ними ма бути сильна
князiвська влада. А отець ©© не ма . Надiли нею вiтця, вiддай пiд його
руку завойованi тобою князiвства - i вiн наведе там порядок.
Батий задумався. Всi князiвства? А чи не забагато? Чи не посилиться
Ярослав так, що одного дня захоче сам виявити непослух?
Олександр розгадав його думки.
- В особi князя Ярослава ти матимеш на Русi надiйну опору, хане.
"Можливо, й так,- подумав Батий.- Русь розорена дотла - не пiднятися ©й
нiколи. А надiйна рука там потрiбна. Хай нею буде Ярослав".
- Я згоден в д дати тво му вiтцевi всi орусутськi землi - вiд Рязанi до
Ки ва. Але хай вiн сам при©де до мене - я хочу побачити його.
- Вiн при©де, хане. Як тiльки видужа , так i при©де. На нього можеш
покластися,- вiдповiв Олександр, радiючи в душi вiд того, що не зустрiв
спротиву Батия сво му найголовнiшому домаганню.
9
Минуло пiвроку.
Високi бiлi снiги вкрили Ки©в i його околицi, але i з-пiд них, хоча вже
йшла третя зима пiсля Бати вого погрому, тхнуло гаром. Безлюддя i
запустiння гнiтили Дмитра, краяли серце гострим болем. Масниця! Як весело
було ранiше в цi днi на ки©вських вулицях - смiх, пiснi, iгрища!
Передзвони церков! Шаленi перегони однокiнних, двокiнних i трьохкiнних
саней-козирок - гей, стережись! На мiських торговищах - велелюддя! Не
вщуха гомiн, скоморохи розважають i старих, i малих, гудуть гуслi, а над
усiм - линуть сизi димки, лоскочучи нiздрi смачними на©дками, що готуються
тут же, на жаровнях i багаттях,- i млинцi, i вареники, i сирники, i бабки,
i смаженина, i гаряча юшка iз судаком, стерляддю та лином... Боже! Де все
те подiлося? Чи й буде коли знову?
Про©хавши безлюдними вулицями мiста, боярин Дмитро i князь Михайло з
княгинею та отцем Iваном мовчки вилiзли з саней i попростували до
боярського терему. Нечисленна боярська челядь уже приготувала обiд - i
господар з гостями, сполоснувши над цеберком руки, сiли до столу.
Скромний це був обiд. Не колишнiй князiвський чи боярський, коли на
масницю столи вгиналися вiд на©дкiв та напо©в. Але на теперiшнi часи i не
убогий - полiське село, що належало Дмитровi i куди не дiйшли татари,
постачало бояриновi i хлiб, i яловичину, i дичину, i морожену рибу.
Спочатку ©ли мовчки, а коли трохи наситились, князь, що й завжди знав
мiру в ©дi, вiдклав ложку.
- Горе нам за грiхи нашi! Сиджу та й думаю: що чека нас, дiтей та
онукiв наших завтра i позавтра? На що надiятися? Земля розорена, городи
понищенi, князiвства у занепадi страшному. Тепер над ними один владика -
баскак Бати©в! Вiн нього залежить наше життя, наш добробут i навiть наша
смерть... Хiба думалося нам, що якийсь недоносок Куремса, племiнник
Бати©в, сидiтиме в Каневi i повелiватиме i Ки вом, i Переяславом, i
Чернiговом - усi ю Поднiпровською укра©ною?
Починалася розмова, яку вони вели при кожнiй зустрiчi i яка нiчого не
вирiшувала та й не могла вирiшити, бо не мали вони нi грошей, нi
вiйськово© сили пiд сво ю рукою, нi чорного люду в достатнiй кiлькостi, що
один мiг бути основою могутностi князiвсько© i боярсько© влади. Бiльше
того, занепала церква, майже поголовно були винищенi можновладнi люди в
мiстах i книжники по монастирях. На кого опертися?
- Так, княже,- погодився Дмитро,- сподiватися ми можемо тiльки на Бога
та на щасливий випадок, який може врятувати нас, бо самi ми зараз нiчого
не вартi. Без вiйськово© сили ми нiщо. Держава наша розпалася i лежить у
ру©нах. Чи й пiднiметься колись?
Вони й це знали, i давно це обмiркували. Справдi, на що сподiватися?
Але як потопаючий хапа ться за соломинку, так i вони хапалися за кожну
примарну думку - що робити, як, на кого опертися? Бо живому властиво
сподiватися...
- Кажуть, князь суздальський Ярослав знову ма чималу дружину,- докинув
отець Iван, витираючи рушником руки i сиву бороду. А його син Олександр,
князь новгородський, погромив хрестоносцiв на Чудському озерi... Якщо так,
то ще сили, здатнi стати супроти нечестивця Батиги!
- Зараз нема ,- твердо заперечив Дмитро.- Нi, зараз нема тако© сили. У
жодного iншого народу, пiдкореного Бати м, ©© нема .
- То що ж робити? - вдесяте, якщо не всоте запитав похмуро князь.
Дмитро здвигнув плечима.
- Я во©н i мiг би вiдповiсти коротко: боротися. Але, окрiм того, я ще
твереза людина, i ось тверезий розум пiдказу , що боротьба, повстання
приведуть зараз до ще бiльшого розорення нашо© землi, до ще бiльшого
пригноблення нашого народу.
- Отже?
- Нам треба просто вижити,- тихо сказав Дмитро.Вижити - ось що зараз
головне! Залишитись на сво©й землi, зберегти вiру нашу i мову нашу. А час
покаже... А час покаже, чи зумi мо ми прийти до пам'ятi пiсля такого
вселенського погрому, якого завдав нашому народовi Батий, чи остаточно
занидi мо серед iнших народiв - i вiд нас i слiду не залишиться на землi,
як вiд половцiв, котрi враз зникли, нiби ©х i не було.
Роздiл Х. БАРИМТАЧА
1
Наступили важкi днi. Пiсля потрясiння, перенесеного намайдан-ханi пiд
час страти Марiам, Iллi та ©хньо© малесенько© доньки, тяжко захворiла
Янка. З майдан-хану Добриня принiс ©© до хизару на руках непритомну.
Холодна вода привела ©© до тями, але вона тут же пригадала все i забилася
в нестримному риданнi.
- Я не хочу жити, Добрикуi Чу ш? Не хочу жити! - промовляла крiзь
сльози.- Перед нами - темна нiч! I нiякого просвiтку! Це ж i з нами таке
буде! © з нашим Дмитриком, якщо у нас народиться синок... Нi, нi, я не
хочу! Краще вкоротити собi вiку зараз, нiж укоротять нам його тi бузувiри
таким жахливим чином!
Добриня поклав ©© голову на колiна, цiлував схудлi щоки i заплаканi
очi, пригортав до себе.
- Заспокойся, люба! Заспокойся! Iллю, Марiам i Настуню вже не
повернути, а ми повиннi думати не тiльки про себе, а й про те нове життя,
що б' ться у тебе пiд серцем!
- Краще йому не родитися, якщо жити так, як ми рабом! - Вона билася у
нього в руках, як пташка в сильцi.
- Будемо сподiватись на краще, люба. Заспокойся! А час заго©ть твою
душевну рану! - шепотiв Добриня.- Нумо, люба, засни, засни!
Поволi Янка стихла, але заснути не могла. Очi ©© свiтилися у темрявi,
як свiтлячки. Лице горiло ― ©© почала бити пропасниця, i Добриня
вкутав ©© сво©м кожухом i просидiв над нею всю нiч, не склеплюючи очей.
З того дня минув мiсяць. Довгий жахливий мiсяць, коли Добринi
здавалось, що всьому кiнець - Янцi, i йому. Вiн був у розпачi.
Врятував ©х щасливий випадок.
Одного разу, коли Добриня вранцi, повiсивши голову, голодний i
невиспаний, разом з товаришами брiв на роботу, ©хню валку обiгнав широкий,
з халабудою, монгольський вiз, запряжений двома волами. На передку сидiв
молодий монгол. Ззаду в нього, опираючись до спини чоловiка, сидiла жiнка
зi спеленутою дитиною на руках, ©© обличчя ховалося в халабудi. Дитина
щось весело аукала, щебетала. Монгола тiшили дитячi пустощi, i вiн,
блискаючи бiлими зубами, повертав назад голову i розгонисте реготав.
Добриня глипнув похмурим поглядом на чуже щастя i знову опустив голову.
Та тут раптом здригнувся вiд пронизливого жiночого вигуку:
- Добрику! Добрику-у!
Вiн не встиг зрозумiти, що сталося, як жiнка пташкою злетiла з воза i з
плачем упала йому на груди.
Стрiй невiльникiв зламався. Монгол зупинив волiв. Обличчя його
витягнулося вiд крайнього здивування.
Добриня все ще не впiзнавав жiнку, що припала обличчям до його грудей.
Тодi вiн обережно взяв ©© голову шкарубкими долонями i вiдiрвав вiд себе.
I тут на нього глянули такi колись милi, такi коханi очi, що вiн з
несподiванки аж заточився.
- Милано! Ти? Милане! - промовив хрипко, з натугою i навiть якоюсь
розгубленiстю.- Ти... Тут?
- А де б же я мала бути, Добрику? Хто вижив, тi всi тут, а хто не вижив
- тому царство небесне.- I тихо додала: - Я нещасна слабка жiнка, Добрику.
Я прихилилася туди, куди мене доля прихилила. Бачиш - то мiй чоловiк i мiй
синок... Чоловiк здивований мо©м вчинком, але я йому скажу, що ти мiй
брат. Правда? А хiба ж я могла стриматися, коли пiсля всього, що з нами
сталося, зустрiла брата?
Вона вивiльнилася з рув Добринi i сказала монголовi:
- Айджу, це мiй брат. дь попереду, а я пiду пiшки - поговорю з ним.
Айджу прискiпливо оглянув Добриню з нiг до голови, але не став перечити
жонi. Сказав щось охоронцям, що, стурбованi несподiваною зупинкою, вже
бiгли сюди, i торкнув волiв батогом.
Валка невiльникiв рушила теж. Заспоко нi словами Айджу, охоронцi не
здiймали крику, лиш заляскали батогами.
- Гайда! Гайда!
Милана взяла Добриню за руку.
- Про наших нiчого не зна ш, Добрику?
- Нiчого. Мабуть, усi загинули. Милана схлипнула.
- Усi. I мiй синочок... Мiй Добричок... Боже, яке нещастя! Яке горе!
- Ну, в тебе вже другий,- не стримався Добриня, хоча й вiдчував, що
завда ©й болю, що не слiд так говорити.
- Ти мене докоря ш, Добрине?.. ! Звичайно, !.. Звичайно, я люблю
його, хоча вiн i вiд чужинця,- болiсно скривилася Милана.- Та хiба я
хотiла? Серце ни -пече за мо©м первiсточком, за Добриком... Коли б я
знала, що вiн живий... Що в добрих людей... Боже, яка б я була щаслива!
Добриня почервонiв, йому стало жалко ©©. Вiн обняв ©© за плечi -
втiшив:
- Вiр, що живий! Вiр! I тобi буде легше... Та й справдi, чому б йому не
зостатися живим? Не всi ж, далеко не всi загинули. Багато хто
врятувався... Хiба не так?
- Може, й так,- погодилася жiнка i пiдвела вгору очi.- А ти ж як?
- Погано.
- Я бачу, що недобре.
- Е-е, що я? Я звик до такого життя. До всього звик... А ось iз Янкою
зовсiм погано.
- З Янкою? Хто це?
- Моя жона... Правда, ми з нею не повiнчанi, але скоро матимемо сина
або дочку. Грiх великий, але Бог нам простить...
- Що ж iз Янкою?
- Заслабла. Тяжко занедужала... Пiсля того, як хан Менту вбив ©© брата,
а його жону i доньку зварив живцем у казанi, вона стала сама не своя...
Коли б якiсь лiки, якесь зiлля... Та де його взяти? Не до зiлля тут, коли
нiчого до рота кинути.
Милана заглянула в засмученi очi Добринi.
- Де ви живете?
- У хизарi.
- У хизарi? I Янка з тобою? Але ж то чоловiчий хизар!
- Вона вида себе за мого брата, пiдлiтка. Нiхто не зна , що вона
жiнка.
- Ось як! Але хизарiв багато. В якому ж?
- Наш примiтний. Бiля ворiт - колодязь, а над ним - молода шовковиця.
Та для чого це тобi?
- Я принесу Янцi зiлля. Сьогоднi ж i принесу...- i вона побiгла до
воза.
Увечерi його зустрiла збуджена Янка.
- У мене була Милана. Така добра душа! Поглянь, що принесла менi,- i
вона показала на клунок.- Тут i цiлющi трави, i кумис, i козине молоко, i
пшоняна каша, i добрий шмат печенини... Вона була б тобi гарною жоною!
Добринi вчувся прихований докiр в ©© останнiх словах. Вiн присiв бiля
не© i обняв за плечi.
- Люба моя! Ти менi найкраща, наймилiша. Ти - моя доля, моя судьба! А з
Миланою не судилося щастя... Пий усе, що вона принесла. У не© легка рука -
може, тобi полегша i ти видужа ш...
ж i ти - тут вистачить на двох.
- Нi, нi, це все тво .
- Милана казала, що принесе ще. © чоловiк - монгол, теж добра душа, не
перечить ©й. Вiн зовсiм не бiдний - у нього косяки коней вигулюються в
степу i отари овець випасаються.
I Янка розв'язала чималу торбину i почала виймати з не© ©жу.
...Непомiтно промайнув мiсяць. Тривога Добринi за здоров'я i життя Янки
поволi вщухла. Добрий ангел в образi Милани майже щодня з'являвся в
темному хизарi, приносив гiркi цiлющi напо© з духмяних степових трав i не
менш цiлющий кумис i силою змушував Янку пити. Пiсля цього ©й хотiлося
©сти i спати... сти i спати...
За тиждень таких вiдвiдин Янка звелася на ноги, а ще за три тижнi на ©©
щоках заграв рум'янець. До роботи ©© не змушували ставати. Бей Айджу, що в
перший же день прибув до хизару разом з Миланою, щоб побачити вмираючу
дружину свояка-орусута, замовив за не© слово, i наглядачi залишили ©© в
споко©. Бiльше того, вiн домiгся права двом боголам - Янцi i Добринi -
виходити за межi хизару, i вони одного дня, в недiлю, вперше за довгий час
неволi вийшли в мiсто.
Був полудень. Слiпуче сонце щедро поливало курнi вулицi Бату-сарая,
строкатi людськi натовпи, купи будiвельного смiття, бо мiсто гарячкове
будувалося, юрти кочовикiв i палаци царевичiв та багатих нойонiв,
неосяжний базар-хан, де все продавалося i купувалося, де стояв безугавний
рiзномовний гомiн i запах смажено© баранини, що шкварчала на жаровнях. Все
було для них нове, цiкаве, але чуже i недоступне.
Якi вони нещаснi, малi пiщинки серед цього багатоголосого велелюддя! Як
далеко вiд батькiвщини занiс ©х розбурханий холодний вiтрюган! Нi степом
до не© перебрести, нi морем перепливти, хiба що думкою перелетiти!
Тут Добринi на плече лягла чиясь рука, а над вухом прогув голос:
- Добриня? Ти?
Добриня оглянувся - i закам'янiв: перед ним стояв Доман. Простягав
другого боку стовпа i всипте удвiчi бiльше батогiв, нiж цiй жiнцi! Ну!
Iллю потягнули до стовпа, зiрвали одяг - мiцно прив'язали.
- Бийте! - нахилив голову Менгу.
Знову над майданом розлiгся пронизливий зойк Марiам. До нього долучився
глухий стогiн Iллi.
Коли Марiам замовкла, не витримавши i половини ударiв, кати перестали
бити: нещасну ждало ще страшнiше покарання, i вона повинна була прийняти
його при повнiй свiдомостi.
Iлля витримав всi сто ударiв. Вiн кволо стогнав, облизуючи язиком
пересохлi губи, i намагався звестися i стати на ноги, бо обвис на
вiрьовках. Вся спина була збасамужена, шкiра телiпалася кривавими
клаптями.
В казанi закипiла, завирувала вода.
Менгу повiв пальцем.
- Розв'язати!
Марiам ледве трималася, i Iлля пiдхопив ©© попiд руки.
- Прости мене, найдорожча моя,- простогнав хрипко.Скоро скiнчаться нашi
муки... Скоро...
Марiам заплакала.
- А наша крихiтка? Настуня? Що з нею буде? Свiт цей такий жорстокий!
Боже!
Дитина випиналася i кричала на руках у туленгiта. Нiби зрозумiвши, про
що ведуть мову приреченi до страти невiльник i невiльниця, Менгу швидко
зиркнув на маленький бiлий клубочок, у якому випиналися ручки та нiжки, i
рiзко кинув туленгiтовi:
- В казан!
Той пiдняв перед собою живе тiльце у бiлому сповиточку i, мить
повагавшись i стиснувши зуби, жбурнув у киплячий вир. Крик немовляти
обiрвався враз - раптово.
Навiть призвича нi до всього ординцi глухо охнули, загули. В рядах
невiльникiв здiйнявся галас, вгору зметнулися темнi жилавi кулаки. А над
усiм пролунали два пронизливо-розпачливi голоси - жiночий i чоловiчий:
- А-а-а!.. А-а-а!.. Ой людоньки-и-и! Звiрi-i!
То кричали Марiам i Iлля, кричали несамовито, кричали так, як не
кричали, коли ©х самих щойно катували. Той крик перекрив усi голоси, всi
шуми, гомони i гули, що здiйнялися над майданом, i нiхто не почув у тому
гамi тихо-розпачливого зойку душi:
- Ой Добрику! Та що ж це? А-а-а!..
Добриня притиснув Янку до грудей, у яких несамовито бухало серце, а
коли побачив, як туленгiти пiднiмають над собою i несуть до казана Марiам,
долонею затулив ©й очi.
Марiам знепритомнiла, не кричала, не пручалася, i ©© тихо, як срiбну
рибу, опустили головою у скажене кипляче пекло, де метлявся бiлий сповиток
©© донечки.
Зате Iлля,- де й сила взялася пiсля страшного катування,- раптом
вiдштовхнув вiд себе охоронцiв i кинувся з високо пiднятими кулаками до
Менгу.
- Проклятий! Я уб'ю тебе!
Оторопiвши, Менгу здибив коня, розриваючи йому рота вудилами, а
правицею шарив бiля лiвого боку, шукаючи рукiв'я шаблi. Та не встиг ©©
витягти, як охоронець, що був поряд, опустив на пшеничну голову Iллi свою
гостро-блискучу шаблю.
Майдан охнув - i загув.
Добриня ще мiцнiше пригорнув до себе Янку, щоб не бачила, що ко©ться з
©© братом. Вiн уже знав, що у не© пiд серцем б' ться малесенький живчик,
визрiва нове молоде життя, i оберiгав ©©, як мiг.
8
Батий сидiв на вершечку крутого степового пригiрка, пiдставивши обличчя
сонцю, а розхристанi груди вiтровi, дивився в синю далечiнь i думав. Пiсля
щасливо© соколино© ловитви йому завжди добре думалося.
Вiн нещодавно повернувся з Каракорума, повернувся з подвiйним почуттям
- розчаруванням i задоволенням: великий курултай нащадкiв Чiнгiсхана не
захотiв i слухати, щоб обрати його, Бату-хана, великим ханом монгольського
улуса, що розметнувся на пiвсвiту. Натомiсть всi зiйшлися на тому, щоб
правителькою стала жона покiйного хана Угедея Туракiна, мати Гуюка. Це,
звичайно, його вразило. Вiн - завойовник половини вропи, i... Туракiна!
Якою слiпою i примхливо-незрозумiлою бува iнодi доля! Ця хитра, але не
дуже розумна стара жiнка тепер правитиме всiма монгольськими землями,
починаючи вiд тих, де сходить сонце, i кiнчаючи тими, де воно заходить,
тобто всi ю iмперi ю Чiнгiсхана. Яке вона ма право на це?
Вiн знав ©© молодою. Коли ще був зовсiм малий, вона була жоною
огуз-меркiтського хана. Пiсля переможно© битви з огуз-меркiтами Чiнгiсхан
узяв ©х обох у полон. Хана велiв стратити, а юну Туракiну вiддав сво му
третьому синовi Угедею. Вона народила йому кiлькох дочок i сина Гуюка. I
ось на тобi: колишня рабиня-меркiтка тепер править усiма землями
Чiнгiсхана i всiма його нащадками! Яка примха долi!
Та хай править! Може, то й краще, що вiн не залишився в далекому i вже
нерiдному, чужому для нього Каракорумi, а повернувся сюди, на береги
прекрасного Iтилю, в свiй улус, що розпростерся вiд нiсею, вiд бiлих
вершин Ала-Тоо до Вiсли-дар'© та голубо© Туна-дар'©. Вiн в душi
задоволений, що доля розпорядилася саме так - залишила його правителем
Жовто© та Синьо© Орд, створених батьком Джучi та братом Орду на безмежних
просторах Iбiр-Сибiру. Тепер, пiсля пiдкорення Болгара, орусутiв,
кипчакiв, асiв, келарiв та башкирдiв, вiн створить новий улус - Золоту
Орду. Так, Золоту Орду! I столицею ©© стане Бату-сарай, що буду ться у
самому серцi цього улуса. Це буде пишне мiсто! Куди задрипаному
Каракорумовi! Тисячi рабiв, сотнi умiльцiв збудують його за кiлька лiт. В
загальник рисах воно вже вимальову ться. А пiдлеглi навколишнi народи
постачатимуть сюди i скот, i хлiб, i одяг, i коштовнi прикраси, щоб його
народ - й ка-монголи - нi в чому не зазнавав нужди.
А Каракорум... Е-е, що там Каракорум! Влада Каракорума простира ться
лише на корiннi монгольськi землi, а в завойованих - i в Кита©, i в Iндi©,
i в Персi©, i в Сiрi©, i в Хорасанi, а тим бiльше в його Золотiй Ордi вона
нетривка, непомiтна, примарна. Тож краще бути справжнiм диноосiбним
правителем тут, нiж мати примарну владу в Каракорумi.
Ця заспокiйлива, втiшлива думка загнала шашiль образи, що точив душу,
десь у глибину, на серцi стало легко.
Царевичi-тайджi, нойони i охоронцi-туленгiти, всi, хто ви©хав на
соколинi лови разом з ним, стояли осторонь i не заважали йому думати. То й
хто б посмiв потривожити спокiй всевладного хана, Са©н-хана,
Далай-хана[117], над яким володарю лише одна сила - сила Вiчного Неба?
Його думки перервав тупiт копит. Хтось гнав щодуху. Гонець? Яку ж вiсть
несе вiн йому - радiсть чи печаль?
Туленгiти перед вершником перехрестили списи - i вiн зупинився, скочив
на землю, поплазував до Батия. За ним рушили джихангiри.
- Са©н-каане, - сказав гонец пiдвiвшись,- в Орду прибув з поклоном i
премногими дарами син суздальського коназа Iскандер Ярославич[118].
Менгу-каан пита , як його приймати - як друга чи як ворога?
Батий пiдняв очi на джихангiрiв. Тi зацмокали язиками.
- Дзе, дзе! Це добрий знак! Це перший орусутський коназ, який сам, по
добрiй волi прибув в Орду. Привiтай його, Са©н-каане!
Батий знав, що не по добрiй волi прибув Iскандер, що ханськi баскаки не
раз нагадували коназу Ярославу, щоб прибув сам або прислав кого-нибудь iз
синiв. Але це зараз не так важливо. Головне - прибув. Перший iз
орусутських коназiв! А за ним прибудуть i iншi. Вiн також уже давно
обдумав, як поводитися з ними,- не як рiвний з рiвними, а як переможець з
переможеними, як господар зi слугами, з рабами. I нацьковувати ©х треба
один на одного, щоб не об' дналися, щоб гризлися, мов собаки,- тодi владi
Золото© Орди над орусутами не буде кiнця. А з непокiрливими коротка
розмова - удавку на шию або ложку отрути у вино. Ось так!.. Цiкаво, з чим
же прибув Iскандер?
Вiн пiдвiвся.
- Коня! По©демо додому!
Однак прийняти Iскандера не поспiшав. Кажуть, молодий орусутський коназ
перемiг свевiв на рiчцi Невi, вiд чого його i прозвали Невським, а цi ©
весни потопив у Чудському озерi крижакiв-тевтонiв. Спритний! Подивимося,
що за птиця! I як поводитиметься. Вiд того залежатиме i подальше до нього
ставлення.
Iскандер не набридав домаганнями швидшого прийому. Терпляче ждав, коли
Батий сам покличе.
Нарештi одного дня в супроводi пiвсотнi туленгiтiв та терджумана Домана
явився старший ханський бiрюч i об'явив, що конязь Iскандер може стати
перед яснi очi Са©н-хана.
Процесiя просувалася повiльно - через усе мiсто.
Попереду ©хав бiрюч з десятком охоронцiв, за ним - конязь Iскандер з
невеликим почтом i слугами, що несли дари Бати вi, позаду - туленгiти, якi
батогами вiдганяли надто цiкавих.
Перед золото-шовковою юртою Батия горiли два багаття. Тут же рiс кущ
глоду, на якому розвiвалися кольоровi стрiчки.
Бiрюч зупинився, а Доман сказав князевi:
- Татарський звичай, княже, велить пройти мiж цими вогнями, щоб
очиститися вiд мангусiв, злих духiв, а потiм поклонитися кущу. А ще,
княже, коли будеш вступати до юрти, то зважай, щоб ногою не зачепився об
високий порiг, бо то дуже погана прикмета,- господар юрти може померти.
Отже, за цим пильно слiдкують, i неуважному... Ну, сам зна ш...
- Знаю,- вiдповiв Олександр, спiшуючись.
- А ще коли ввiйдеш до юрти, то не озирайся по боках, а йди прямо до
Батия, упади перед ним ниць i, простягнувши наперед руки, поцiлуй мiж ними
килим.
Олександр незворушно буркнув:
- Ну, а далi?
- Батия називай Са©н-ханом, тобто справедливим ханом... А вже далi - що
Бог дасть... Я весь час буду при тобi... Ага, ще одно. Вiд ханського
пригощення не вiдмовляйся. Що б тобi не подавали, ©ж i пий! Бо вiдмова -
то найбiльша образа.
Перед юртою на срiбному стружi© майорiв бiлий ханський прапор i
дев'ятихвостий туг, пiвколом стояла сотня туленгiтiв, а бiля самого входу
- великий гурт нойонiв та iнших ханських достойникiв. Десятки очей
уп'ялися в невисоку, але гарно скро ну постать молодого орусутського
коназа. Якi дари привiз? Як вiн поведеться? Дари були багатi - вороно©
мастi кiнь, i багатий одяг, i срiбний та золотий посуд, i орусутськi
гривнi.
Олександр не вагався нi митi.
Пройшов крiзь вогонь, низько вклонився кушу, що уособлював собою душi
померлих Бати вих предкiв, i рiшуче повернув до юрти. Два привратники в
малинових чапанах i лисячих малахаях вiдкинули перед ним важкий полог.
Князь високо пiдняв ногу i переступив через позолочений порiг.
Величезна юрта була повна людей - найближчих родичiв i сподвижникiв
Батия. Крiзь вiдкритий шанрак - дiрку на верху юрти для свiтла й виходу
диму - вривалося золотим снопом яскраве сонячне промiння. Вся пiдлога була
застелена пухкими килимами.
На почесному мiсцi юрти - на торi - сидiв Батий.
Олександр не дозволив собi роззиратися по боках, а прикипiв поглядом до
нiчим не примiтного чоловiка, вже немолодого, жовтолицього, вилицюватого,
як i всi його спiвродичi, але з твердим поглядом вузьких чорних очей.
Кажуть, бату означа по-монгольськи твердий. Ну що ж - характер, видно, у
нього справдi твердий. Про це говорять i його кривавi дiла, i твердий,
пронизливий погляд. Як вiн проявиться по вiдношенню до нього, першого
руського князя, що прибув в Орду з поклоном?
Батий був одягнутий скромно: простий чекмень, легкий шовковий пояс, на
головi червоний кипчацький борик, оторочений хутром бiлки, на ногах -
легкi лiтнi iчиги з червоно© шкiри з голубим орнаментом. I нiчого зайвого
- нi срiбла, нi золота, нi коштовних камiнцiв-самоцвiтiв.
Гордий був князь Олександр Ярославич, переможець шведiв i хрестоносцiв,
але свою гординю затиснув у кулацi - i бухнувся ниць перед Бати м, бо
потрiбно було рятувати Русь. Простягнув наперед руки, як учив Доман,
поцiлував килим i, пiдвiвши очi, голосно проказав:
- Десять тисяч лiт Са©н-хановi, володаревi багатьох народiв!
Доман переклав. Батий виждав довгу хвилину, нiби сподiвався пiдловити
недосвiдченого молодика на якiй-небудь необачностi, але той не пiдводився
i не зводив з нього погляду.
- Встань, Iскандере, i сядь отут, бiля мене,- нарештi промовив хан i
показав на подушку по праву руку вiд себе. Це була висока честь. По юртi
прошелестiв нерозбiрливий гомiн, почулися вигуки задоволення - "дзе,
дзе!".
Олександр сiв.
Батий повiв пальцем, i бакаул, прислужник хана, налив iз шкiряно©
саби[119] в срiбний кумган яко©сь каламутно© рiдини. Пiднiс князевi.
- Пий, Iскандере, це кумис-улюблений напiй монголiв, подарований ©м
Високим Небом. - сказав Батий.
Олександр знав, що кумис - це заквашене дрiжджами кобиляче або
верблюдяче молоко, але нiколи не пив його i внутрiшньо здригнувся вiд
вiдрази. Глянув на кумган - чималий! Боже, як його випити, як проковтнути?
У нiс ударив кислуватий запах.
Пiднiс до рота i - нi живий нi мертвий - випив до дна, не переводячи
подиху. Кумган вiддав бакауловi, рукавом витер рота.
- Дякую, хане.
- Смачно?
- Дуже.
- Кумис - це напiй здоров'я. Пий кумис, конязю, i ти завжди почуватимеш
мiць у тiлi i бадьорiсть у душi,- задоволене сказав Батий. I враз
посуворiшав: - 3 чим прибув? Як здоров'я вiтця твого, конязя Ярослава?
- Отець шле тобi найкращого скакуна зi сво©х табунiв, вовчу шубу,
червоне князiвське корзно, п'ятдесят гривнiв i золотий та срiбний посуд,
щоб великий хан був завжди дужий та милостивий до Русi.
Вiн плеснув у долонi - i слуги внесли дари. Крiзь вiдкритий полог юрти
було видно красеня коня, якого тримали за вузду два конюшi.
На якусь мить Батий затримав погляд на коневi, зиркнув на золото та
срiбло, а потiм запитав:
- Чого Iскандер прибув сюди? Чого хоче конязь Ярослав? Чого вiн сам не
прибув до мене?
- Отець хворi , хане. Зовсiм було зiбрався в дорогу i раптом злiг. От i
послав мене, щоб я засвiдчив тобi його вiдданiсть.
- Ярослав - мудрий чоловiк. Я слухаю тебе, Iскандере.
- Хане, ти заволодiв Руссю. Але це обширна земля, якою не так просто
управляти. Тво© баскаки знають про це.
Батий перебив Олександра.
- Баскаки доносять, що орусути бунтують, повстають проти мо©х людей,
iнодi убивають. Як це розумiти?
- Хане, бунтують смерди, простолюдини. Над ними ма бути сильна
князiвська влада. А отець ©© не ма . Надiли нею вiтця, вiддай пiд його
руку завойованi тобою князiвства - i вiн наведе там порядок.
Батий задумався. Всi князiвства? А чи не забагато? Чи не посилиться
Ярослав так, що одного дня захоче сам виявити непослух?
Олександр розгадав його думки.
- В особi князя Ярослава ти матимеш на Русi надiйну опору, хане.
"Можливо, й так,- подумав Батий.- Русь розорена дотла - не пiднятися ©й
нiколи. А надiйна рука там потрiбна. Хай нею буде Ярослав".
- Я згоден в д дати тво му вiтцевi всi орусутськi землi - вiд Рязанi до
Ки ва. Але хай вiн сам при©де до мене - я хочу побачити його.
- Вiн при©де, хане. Як тiльки видужа , так i при©де. На нього можеш
покластися,- вiдповiв Олександр, радiючи в душi вiд того, що не зустрiв
спротиву Батия сво му найголовнiшому домаганню.
9
Минуло пiвроку.
Високi бiлi снiги вкрили Ки©в i його околицi, але i з-пiд них, хоча вже
йшла третя зима пiсля Бати вого погрому, тхнуло гаром. Безлюддя i
запустiння гнiтили Дмитра, краяли серце гострим болем. Масниця! Як весело
було ранiше в цi днi на ки©вських вулицях - смiх, пiснi, iгрища!
Передзвони церков! Шаленi перегони однокiнних, двокiнних i трьохкiнних
саней-козирок - гей, стережись! На мiських торговищах - велелюддя! Не
вщуха гомiн, скоморохи розважають i старих, i малих, гудуть гуслi, а над
усiм - линуть сизi димки, лоскочучи нiздрi смачними на©дками, що готуються
тут же, на жаровнях i багаттях,- i млинцi, i вареники, i сирники, i бабки,
i смаженина, i гаряча юшка iз судаком, стерляддю та лином... Боже! Де все
те подiлося? Чи й буде коли знову?
Про©хавши безлюдними вулицями мiста, боярин Дмитро i князь Михайло з
княгинею та отцем Iваном мовчки вилiзли з саней i попростували до
боярського терему. Нечисленна боярська челядь уже приготувала обiд - i
господар з гостями, сполоснувши над цеберком руки, сiли до столу.
Скромний це був обiд. Не колишнiй князiвський чи боярський, коли на
масницю столи вгиналися вiд на©дкiв та напо©в. Але на теперiшнi часи i не
убогий - полiське село, що належало Дмитровi i куди не дiйшли татари,
постачало бояриновi i хлiб, i яловичину, i дичину, i морожену рибу.
Спочатку ©ли мовчки, а коли трохи наситились, князь, що й завжди знав
мiру в ©дi, вiдклав ложку.
- Горе нам за грiхи нашi! Сиджу та й думаю: що чека нас, дiтей та
онукiв наших завтра i позавтра? На що надiятися? Земля розорена, городи
понищенi, князiвства у занепадi страшному. Тепер над ними один владика -
баскак Бати©в! Вiн нього залежить наше життя, наш добробут i навiть наша
смерть... Хiба думалося нам, що якийсь недоносок Куремса, племiнник
Бати©в, сидiтиме в Каневi i повелiватиме i Ки вом, i Переяславом, i
Чернiговом - усi ю Поднiпровською укра©ною?
Починалася розмова, яку вони вели при кожнiй зустрiчi i яка нiчого не
вирiшувала та й не могла вирiшити, бо не мали вони нi грошей, нi
вiйськово© сили пiд сво ю рукою, нi чорного люду в достатнiй кiлькостi, що
один мiг бути основою могутностi князiвсько© i боярсько© влади. Бiльше
того, занепала церква, майже поголовно були винищенi можновладнi люди в
мiстах i книжники по монастирях. На кого опертися?
- Так, княже,- погодився Дмитро,- сподiватися ми можемо тiльки на Бога
та на щасливий випадок, який може врятувати нас, бо самi ми зараз нiчого
не вартi. Без вiйськово© сили ми нiщо. Держава наша розпалася i лежить у
ру©нах. Чи й пiднiметься колись?
Вони й це знали, i давно це обмiркували. Справдi, на що сподiватися?
Але як потопаючий хапа ться за соломинку, так i вони хапалися за кожну
примарну думку - що робити, як, на кого опертися? Бо живому властиво
сподiватися...
- Кажуть, князь суздальський Ярослав знову ма чималу дружину,- докинув
отець Iван, витираючи рушником руки i сиву бороду. А його син Олександр,
князь новгородський, погромив хрестоносцiв на Чудському озерi... Якщо так,
то ще сили, здатнi стати супроти нечестивця Батиги!
- Зараз нема ,- твердо заперечив Дмитро.- Нi, зараз нема тако© сили. У
жодного iншого народу, пiдкореного Бати м, ©© нема .
- То що ж робити? - вдесяте, якщо не всоте запитав похмуро князь.
Дмитро здвигнув плечима.
- Я во©н i мiг би вiдповiсти коротко: боротися. Але, окрiм того, я ще
твереза людина, i ось тверезий розум пiдказу , що боротьба, повстання
приведуть зараз до ще бiльшого розорення нашо© землi, до ще бiльшого
пригноблення нашого народу.
- Отже?
- Нам треба просто вижити,- тихо сказав Дмитро.Вижити - ось що зараз
головне! Залишитись на сво©й землi, зберегти вiру нашу i мову нашу. А час
покаже... А час покаже, чи зумi мо ми прийти до пам'ятi пiсля такого
вселенського погрому, якого завдав нашому народовi Батий, чи остаточно
занидi мо серед iнших народiв - i вiд нас i слiду не залишиться на землi,
як вiд половцiв, котрi враз зникли, нiби ©х i не було.
Роздiл Х. БАРИМТАЧА
1
Наступили важкi днi. Пiсля потрясiння, перенесеного намайдан-ханi пiд
час страти Марiам, Iллi та ©хньо© малесенько© доньки, тяжко захворiла
Янка. З майдан-хану Добриня принiс ©© до хизару на руках непритомну.
Холодна вода привела ©© до тями, але вона тут же пригадала все i забилася
в нестримному риданнi.
- Я не хочу жити, Добрикуi Чу ш? Не хочу жити! - промовляла крiзь
сльози.- Перед нами - темна нiч! I нiякого просвiтку! Це ж i з нами таке
буде! © з нашим Дмитриком, якщо у нас народиться синок... Нi, нi, я не
хочу! Краще вкоротити собi вiку зараз, нiж укоротять нам його тi бузувiри
таким жахливим чином!
Добриня поклав ©© голову на колiна, цiлував схудлi щоки i заплаканi
очi, пригортав до себе.
- Заспокойся, люба! Заспокойся! Iллю, Марiам i Настуню вже не
повернути, а ми повиннi думати не тiльки про себе, а й про те нове життя,
що б' ться у тебе пiд серцем!
- Краще йому не родитися, якщо жити так, як ми рабом! - Вона билася у
нього в руках, як пташка в сильцi.
- Будемо сподiватись на краще, люба. Заспокойся! А час заго©ть твою
душевну рану! - шепотiв Добриня.- Нумо, люба, засни, засни!
Поволi Янка стихла, але заснути не могла. Очi ©© свiтилися у темрявi,
як свiтлячки. Лице горiло ― ©© почала бити пропасниця, i Добриня
вкутав ©© сво©м кожухом i просидiв над нею всю нiч, не склеплюючи очей.
З того дня минув мiсяць. Довгий жахливий мiсяць, коли Добринi
здавалось, що всьому кiнець - Янцi, i йому. Вiн був у розпачi.
Врятував ©х щасливий випадок.
Одного разу, коли Добриня вранцi, повiсивши голову, голодний i
невиспаний, разом з товаришами брiв на роботу, ©хню валку обiгнав широкий,
з халабудою, монгольський вiз, запряжений двома волами. На передку сидiв
молодий монгол. Ззаду в нього, опираючись до спини чоловiка, сидiла жiнка
зi спеленутою дитиною на руках, ©© обличчя ховалося в халабудi. Дитина
щось весело аукала, щебетала. Монгола тiшили дитячi пустощi, i вiн,
блискаючи бiлими зубами, повертав назад голову i розгонисте реготав.
Добриня глипнув похмурим поглядом на чуже щастя i знову опустив голову.
Та тут раптом здригнувся вiд пронизливого жiночого вигуку:
- Добрику! Добрику-у!
Вiн не встиг зрозумiти, що сталося, як жiнка пташкою злетiла з воза i з
плачем упала йому на груди.
Стрiй невiльникiв зламався. Монгол зупинив волiв. Обличчя його
витягнулося вiд крайнього здивування.
Добриня все ще не впiзнавав жiнку, що припала обличчям до його грудей.
Тодi вiн обережно взяв ©© голову шкарубкими долонями i вiдiрвав вiд себе.
I тут на нього глянули такi колись милi, такi коханi очi, що вiн з
несподiванки аж заточився.
- Милано! Ти? Милане! - промовив хрипко, з натугою i навiть якоюсь
розгубленiстю.- Ти... Тут?
- А де б же я мала бути, Добрику? Хто вижив, тi всi тут, а хто не вижив
- тому царство небесне.- I тихо додала: - Я нещасна слабка жiнка, Добрику.
Я прихилилася туди, куди мене доля прихилила. Бачиш - то мiй чоловiк i мiй
синок... Чоловiк здивований мо©м вчинком, але я йому скажу, що ти мiй
брат. Правда? А хiба ж я могла стриматися, коли пiсля всього, що з нами
сталося, зустрiла брата?
Вона вивiльнилася з рув Добринi i сказала монголовi:
- Айджу, це мiй брат. дь попереду, а я пiду пiшки - поговорю з ним.
Айджу прискiпливо оглянув Добриню з нiг до голови, але не став перечити
жонi. Сказав щось охоронцям, що, стурбованi несподiваною зупинкою, вже
бiгли сюди, i торкнув волiв батогом.
Валка невiльникiв рушила теж. Заспоко нi словами Айджу, охоронцi не
здiймали крику, лиш заляскали батогами.
- Гайда! Гайда!
Милана взяла Добриню за руку.
- Про наших нiчого не зна ш, Добрику?
- Нiчого. Мабуть, усi загинули. Милана схлипнула.
- Усi. I мiй синочок... Мiй Добричок... Боже, яке нещастя! Яке горе!
- Ну, в тебе вже другий,- не стримався Добриня, хоча й вiдчував, що
завда ©й болю, що не слiд так говорити.
- Ти мене докоря ш, Добрине?.. ! Звичайно, !.. Звичайно, я люблю
його, хоча вiн i вiд чужинця,- болiсно скривилася Милана.- Та хiба я
хотiла? Серце ни -пече за мо©м первiсточком, за Добриком... Коли б я
знала, що вiн живий... Що в добрих людей... Боже, яка б я була щаслива!
Добриня почервонiв, йому стало жалко ©©. Вiн обняв ©© за плечi -
втiшив:
- Вiр, що живий! Вiр! I тобi буде легше... Та й справдi, чому б йому не
зостатися живим? Не всi ж, далеко не всi загинули. Багато хто
врятувався... Хiба не так?
- Може, й так,- погодилася жiнка i пiдвела вгору очi.- А ти ж як?
- Погано.
- Я бачу, що недобре.
- Е-е, що я? Я звик до такого життя. До всього звик... А ось iз Янкою
зовсiм погано.
- З Янкою? Хто це?
- Моя жона... Правда, ми з нею не повiнчанi, але скоро матимемо сина
або дочку. Грiх великий, але Бог нам простить...
- Що ж iз Янкою?
- Заслабла. Тяжко занедужала... Пiсля того, як хан Менту вбив ©© брата,
а його жону i доньку зварив живцем у казанi, вона стала сама не своя...
Коли б якiсь лiки, якесь зiлля... Та де його взяти? Не до зiлля тут, коли
нiчого до рота кинути.
Милана заглянула в засмученi очi Добринi.
- Де ви живете?
- У хизарi.
- У хизарi? I Янка з тобою? Але ж то чоловiчий хизар!
- Вона вида себе за мого брата, пiдлiтка. Нiхто не зна , що вона
жiнка.
- Ось як! Але хизарiв багато. В якому ж?
- Наш примiтний. Бiля ворiт - колодязь, а над ним - молода шовковиця.
Та для чого це тобi?
- Я принесу Янцi зiлля. Сьогоднi ж i принесу...- i вона побiгла до
воза.
Увечерi його зустрiла збуджена Янка.
- У мене була Милана. Така добра душа! Поглянь, що принесла менi,- i
вона показала на клунок.- Тут i цiлющi трави, i кумис, i козине молоко, i
пшоняна каша, i добрий шмат печенини... Вона була б тобi гарною жоною!
Добринi вчувся прихований докiр в ©© останнiх словах. Вiн присiв бiля
не© i обняв за плечi.
- Люба моя! Ти менi найкраща, наймилiша. Ти - моя доля, моя судьба! А з
Миланою не судилося щастя... Пий усе, що вона принесла. У не© легка рука -
може, тобi полегша i ти видужа ш...
ж i ти - тут вистачить на двох.
- Нi, нi, це все тво .
- Милана казала, що принесе ще. © чоловiк - монгол, теж добра душа, не
перечить ©й. Вiн зовсiм не бiдний - у нього косяки коней вигулюються в
степу i отари овець випасаються.
I Янка розв'язала чималу торбину i почала виймати з не© ©жу.
...Непомiтно промайнув мiсяць. Тривога Добринi за здоров'я i життя Янки
поволi вщухла. Добрий ангел в образi Милани майже щодня з'являвся в
темному хизарi, приносив гiркi цiлющi напо© з духмяних степових трав i не
менш цiлющий кумис i силою змушував Янку пити. Пiсля цього ©й хотiлося
©сти i спати... сти i спати...
За тиждень таких вiдвiдин Янка звелася на ноги, а ще за три тижнi на ©©
щоках заграв рум'янець. До роботи ©© не змушували ставати. Бей Айджу, що в
перший же день прибув до хизару разом з Миланою, щоб побачити вмираючу
дружину свояка-орусута, замовив за не© слово, i наглядачi залишили ©© в
споко©. Бiльше того, вiн домiгся права двом боголам - Янцi i Добринi -
виходити за межi хизару, i вони одного дня, в недiлю, вперше за довгий час
неволi вийшли в мiсто.
Був полудень. Слiпуче сонце щедро поливало курнi вулицi Бату-сарая,
строкатi людськi натовпи, купи будiвельного смiття, бо мiсто гарячкове
будувалося, юрти кочовикiв i палаци царевичiв та багатих нойонiв,
неосяжний базар-хан, де все продавалося i купувалося, де стояв безугавний
рiзномовний гомiн i запах смажено© баранини, що шкварчала на жаровнях. Все
було для них нове, цiкаве, але чуже i недоступне.
Якi вони нещаснi, малi пiщинки серед цього багатоголосого велелюддя! Як
далеко вiд батькiвщини занiс ©х розбурханий холодний вiтрюган! Нi степом
до не© перебрести, нi морем перепливти, хiба що думкою перелетiти!
Тут Добринi на плече лягла чиясь рука, а над вухом прогув голос:
- Добриня? Ти?
Добриня оглянувся - i закам'янiв: перед ним стояв Доман. Простягав