Малик Владимир. Горить свiча

Ребекка розв'язала шнурок, вiдкинула кришку. В скриньцi тьмяно блищали
золотi монети рiзних часiв i рiзних народiв, срiбнi та золотi обручки,
сережки, перснi з коштовним камiнням. Все ©хн багатство, яке дiсталося ©м
вiд ©хнiх батькiв та яке вони самi вже придбали!
- I все це пропаде! Вей-вей! - знову затужила Ребекка. - А ми ж його
збирали для нашо© дино©, нашо© ненаглядно© доньки Марiам! О горе!
Вона запустила руку в скриньку i почала пальцями перебирати холодний i
важкий вмiст ©©. До не© при днався i рабин. Вони поволi пересипали крiзь
пальцi сво© коштовностi, пригадували, де й коли придбали чи одержали в
подарунок ту або iншу рiч, i мимоволi спливало перед ними все ©хн життя.
I виходило, що не так i багато прожили вони на свiтi: Iсаак - сорок i
чотири лiта, а Ребеццi заледве минуло тридцять п'ять. Ще зовсiм не старi
люди - i погибати? хнi руки зустрiлися, сплелися в тiснiй скриньцi,
золото висипалося з них, як нiби вони й не цiкавило уже ©х, а в ©хнiх очах
стояли сльози.
- Рибонько, любко моя, - Iсаак поцiлував руку дружини i обняв ©©, - не
знаю, чи буде у нас ще час для того, щоб ось так удвох постояти,
погомонiти, тому сьогоднi хочу сказати тобi, що я не шкодую, що взяв тебе,
що прожив з тобою усе наше життя, бо любив тебе i люблю безмiрно!
- Я теж, голубе мiй! I не вiриться, що це вже кiнець. Вони довго стояли
мовчки, кожен думаючи про сво , аж поки затрiщала, спалахнувши, свiчка i
вивела ©х iз дивного зацiпенiння. Тодi Iсаак пiдняв руку i почав скидати з
пальця золоту обручку.
- Зараз вона менi нi до чого. Хай лежить у скриньцi! Але обручка, як
вiн не силкувався, нiяк не хотiла перелазити через потовщений суглоб, що
вже давненько поболював.
Ребекка зняла свою вiдразу.
- Ти бачиш? Та що ж це таке - не злазить! - дивувався Iсаак. - Нiяк не
злазить! Доведеться залишити!
- Тодi й моя хай буде на менi, - сказала Ребекка i надiла обручку на
палець.
На тому й порiшили. Ребекка знову зав'язала скриньку, i вони вийшли
надвiр.
Було по-осiнньому темно, холодно, шарудiв у безлистiй грушi, що одиноко
росла за хатою, дрiбний дощик, десь глухо валували собаки. I жодного
вогника - нi в хатах, нi на валах. Якщо десь i горiла свiчка або лучина,
то ©хн слабке свiтло не пробивалося назовнi крiзь маленькi затуленi
вiконця. I тiльки вряди-годи чувся протяжний оклик вартових на валу:
- Слу-хай! Слу-хай!
Рабин знайшов дерев'яного заступа iз залiзним лезом, тихцем запитав:
- Де копати?
- Десь у примiтному мiсцi, щоб не забути, - вiдповiла жiнка. - Може,
пiд грушею?
- Можна i пiд грушею. - Вiн швидко викопав невелику, глибиною в колiно
ямку, поставив у не© скриньку, закидав сирою вiд дощу землею. - Щоб знала
- мiж грушею i причiлком хати. Завтра покажемо це мiсце Марiам - може, ©й
доведеться вiдколупувати.
Вони ще трохи постояли бiля свого скарбу, а потiм рушили до двору. Але
з-за хати раптом долинули приглушенi голоси. Iсаак притримав дружину, що
йшла позаду, - тс-с-с! - i завмер за рогом.
Вони впiзнали голоси Марiам та боярина Iллi. Самих молодят не видно
було в темрявi. Мабуть, вони щойно зайшли в двiр i стояли пiд дашком
ганку, щоб не мокнути пiд дощем. Та ©хнi голоси, хоча вони говорили тихо,
доносилися виразно.
Батько й мати стали мимовiльними свiдками розмови дочки з боярином
Iллею. м би було озватися, показатися, але ноги мов прикипiли до землi.
- Нi, я завтра не вийду - не проси! I так мати вже запiдозрила, що я
зустрiчаюся з тобою, мiй милий. Прямо сказала менi про це сьогоднi. Я
якось викрутилася, а завтра вже не викручуся, - сказала Марiам. - Хай уже
днiв через два.
- Та ти що, дорога, через два днi! - вигукнув Iлля. - Два днi для мене
- як два роки! Ти ж зна ш, що я не можу й пiвдня прожити, не побачивши
тебе, не поцiлувавши тво©х оченят!
- Це ти зараз так кажеш, - заперечила йому дещо вередливим голосом
Марiам. - А потiм забудеш мене, нiби й не знав. Подума ш - якась iудейка!
Над нею можна i посмiятися! Хiба не так?
Чути було, як Iлля пригорнув ©©, поцiлував.
- Звiдки такi думки, Марiам? Чому ти заговорила про це? Невже ти можеш
повiрити, що я кину тебе, та ще й насмiюся з тебе? Нi, такого не буде!
Нiколи такого не може бути, бо я люблю тебе так сильно, що ладен життя
сво вiддати за тебе!
- Любий мiй! - шепнула Марiам, i тепер було чути, як мiцно поцiлувала
вона свого коханого. - Гаразд. Хай буде завтра! Чекай мене там же, як
стемнi . Я вже якось вирвуся вiд матерi, а батько приходить пiзно. Якось
вирвуся, хоч би i посваритися мала! Он я яка!
- Мо голуб'ятко! Я знав, що ти така! Я знаю, що ти коха ш мене, а я
тебе - безмiрно! За тебе я i на вогонь пiду!
- Я теж... - ледь чутно вiдповiла дiвчина.
Потiм була довга тиша. Потiм брязнула хвiртка, грюкнули хатнi дверi.
Iсаак i Ребекка ще довго стояли онiмiлi, не в силi вимовити слова, ©м
раптом вiдкрилася найбiльша та мниця душi рiдно© дитини, найрiднiшо© i
дино© кровинки, щастям яко© вони жили i хотiли прожити всi останнi днi
свого життя.
- А ти казала! - нарештi порушив мовчанку Iсаак.Мовчи та диш!
- Та я що! Я нiчого! - глибоко зiтхнула Ребекка i сторожко рушила до
ганку.


3

В тi осiннi похмурi днi, коли навколо Ки ва зашморгнулася мiцна
монгольська петля, король мадярiв Бела Четвертий отримав вiд Батия листа
i, ознайомившись з ним, негайно закликав до Пешта сво©х васалiв -
можновладних банiв-феодалiв, щоб порадитися, як бути. Бани з'©жджалися
неохоче i дихали лиховiсне, бо короля не шанували i ставили нi в грiш, а
намагалися всiма засобами випручатися з-пiд його влади i зажити самостiйно
- королев'ятами.
Бани сидiли у великiй королiвськiй залi за гостинним столом. Все було
приготовлене для учти. Однак з ©© початком король не поспiшав, поглядав
крiзь вiкно у двiр - видно, чекав ще когось.
Нарештi знадвору долинув тупiт копит, людський гомiн, почувся грюкiт
дверей - i до зали зайшли хан Котян з п'ятьма синами та половецькими
вельможами. Одягнутi в блискуче, шите срiблом та золотом вбрання роботи
вiзантiйських кравцiв, вони поважно вклонилися королевi, його найяснiшому
братовi Коломану та високому зiбранню i прослiдували наперед, за окремий
стiл, указаний ©м мажордомом.
Бани переглянулися, глухо загули. Всiм у кра©нi була вiдома ©хня
неприязнь до половцiв, що пiсля появи ©х в Угорщинi стали вiйськовою - i
не малою! - опорою королiвсько© влади.
Тепер ©м з ласки короля доводиться сидiти поряд з цими дикими
степовиками, якi лише з примусу, бо нiде було дiтися, прийняли католицтво!
Король пiдвiвся i пiдняв руку.
- Достославнi панове! Держателi землi Угорсько©! Високошанованi мною
родичi, хане Котяне i вся братiя половецька! Закликали ми вас з братом
мо©м Коломаном сюди для того, щоб сповiстити, що богопротивний
нехрист-язичник Батий надiслав нам листа. Правда, дiйшов лист до нас
запiзно, через третi руки, бо посольство хана Батия в дорозi було
затримане князем суздальським, i лист ним був вiдiбраний. Лише згодом,
коли з нашо© далеко© прабатькiвщини, Великой Угорщини, повертався додому
посланий туди Папою Римським з посольською мiсi ю брат Юлiан, князь
передав ним того листа. Вiн був написаний язичницькими лiтерами на
татарськiй мовi. Пере©жджаючи Куманiю, брат Юлiан знайшов якогось
язичника, який переклав його зрозумiлою нам латиною, а ми вже - нашим
письмом. Послухаймо його i подумаймо, що вiдповiсти!
Бела ще не закiнчив мови, як зал вибухнув обуренням, лайками та
прокльонами. I неясно було, кого лають бани: Батия, короля чи половцiв, бо
в тому гаморi i гармидерi чулися рiзнi наймення.
Король знову пiдняв руку i довго ждав, поки розхвильоване магнатство
заспоко©ться. Потiм узяв листа i почав читати:
- "Я, хан, посол Царя Небесного, якому вiн дав владу над землею
пiдносити тих, хто пiдкоря ться менi, i придушувати тих, що противиться
менi, дивуюся тобi, королю угорський. Хоча я в тридцяте посилаю до тебе
послiв, ти чомусь нi одного з них не повернув до мене назад, та й сво©х
послiв анi листiв не шлеш. Знаю, що ти король багатий i могутнiй, i що
много у тебе во©нiв, i один ти правиш великим королiвством. Тому-то тобi
важко по добрiй волi менi пiдкоритися. А це було б краще i кориснiше для
тебе, коли б ти пiдкорився менi добровiльно. Дiзнався я зверх того, що
рабiв мо©х, куманiв, ти трима ш пiд сво©м захистом. Я наказую тобi надалi
не тримати ©х у себе, щоб через них я не став проти тебе. Куманам легше
тiкати, нiж тобi, оскiльки вони, кочуючи в шатрах, можливо, i в змозi
тiкати. Ти ж, живучи в будинках, ма ш замки i мiста: як же тобi уникнути
руки мо ©? Подумай - i пришли послiв, щоб я взяв тебе пiд свiй захист, як
данника мого!"
Король замовк. Вражене i приголомшене почутим, вельможне зiбрання теж
нiмувало, лише поволi приходячи до тями. Про Батия чули всi. Знали, що вiн
погромив половину руських князiвств, знищив половцiв, пiдкорив башкирдiв,
булгар, буртасiв, саксинiв та асiв. Але нiхто i в думцi не мав, що
наступить час, коли Батий зверне свiй погляд також на далеку вiд нього
Угорщину, розташовану за високими горами, в самому серцi вропи, на
благословенних просторах Придунав'я. Нiхто нiколи не думав, що таке
можливе. Де та Волга, а де Дунай! I ось - на тобi! Заздренне око Бати ве
досягло i сюди, за гори Карпати! Тепер - жди бiди! I чомусь нiхто не
пригадав, що й самi мадяри кiлька сотень рокiв тому iз-за далеко© Волги
перекочували в саме серце вропи, захопили межирiччя Тиси та Дунаю i
поволi почали розширювати сво© володiння за рахунок навколишнiх, переважно
слов'янських, племен, вогнем i мечем нав'язуючи ©м свою мову i свiй спосiб
життя.
Зате вiдразу почали дошукуватися причини - чому Батий саме на Угорщину
звернув увагу? ж Русь, Литва, Польща, Валахiя, Болгарiя... нiмцi,
франки, римляни... Нi, чомусь саме Угорщина впала йому в око!
Недарма кажуть: що в кого на умi, те i на язицi.
- Це все через половцiв! Це через них поклав Батий на нас гнiв! -
вигукнув гоноровитий i не залежний нi вiд кого, навiть вiд короля, магнат
Iштван Сегедський.- Батий прямо говорить про це в листi! Коли б хан Котян
не привiв на нашi землi сво©х недобиткiв, коли б король не дозволив йому
поселитися в угорськiй пуштi i не перетягнув його разом зi всi ю ордою в
нашу святу католицьку вiру, Батий просто не згадав би про нас! Вiн не знав
би, що iсну на землi така кра©на - Угорщина! Тепер - ма ш! Через
половцiв, що втекли вiд його шаблi, ми потрапили самi пiд його гнiв!
Вiн рикав, мов бик. Його чорна шерсть на обличчi на©жачилась, крута,
дебела шия налилася кров'ю, а буйволячi очi витрiщилися на короля так,
нiби хотiли спопелити його.
Iскра кинута. Кинута на пiдготовлений грунт. Присутнiсть
тридцятитисячно© орди хана Котяна в Угорщинi була корисна королевi,
змiцнювала його несказанно, i це бiсило можновладне магнатство, бо
зв'язувало йому руки в боротьбi з королем.
Тепер, зда ться, настав час розрубати цей ненависний союз.
Гнiв спалахнув, як суха солома, i гучним громом покотився попiд високим
склепiнням зали.
- Геть куманiв з нашо© землi! Це вони виннi!
- Вигнати ©х! Видати Бати вi, на розправу!
- Вони посiли нашi землi!
- Почувають себе тут, як удома!
Король Бела замахав руками, намагаючись утихомирити це роздратоване,
розбурхане стадо розлютованих буйволiв. За ним пiдхопився королевич
Коломан - теж щось кричав. Але в загальному гармидерi ©хнiх голосiв нiхто
не чув i не хотiв слухати. Навпаки, зрозумiвши, що король хоче захистити
сво©х родичiв-половцiв, бани зчинили ще дужчий галас. Хтось забажав кровi.
Хтось вихопив шаблю.
- Геть степовикiв! Смерть королiвським конюхам! Хани збилися в куток,
спiдлоба зиркаючи на грiзний натовп, що наближався до них з прокльонами i
погрозами. Котян шепнув синовi Тiгаку, що опинився поряд нього:
- Бачиш дверi? Там, за королем? Тiкай туди, бо зараз пролл ться кров!
Через королiвськi поко© спустишся вниз - i до сво©х! У бiйку не вступай -
я наказую тобi! Рятуй народ наш!
До них уже бiгли. Над головами нападникiв заблискотiли щаблi. Король
кинувся навперейми раптово знавiснiлiй юрбi.
- Панове! Що ви робите! Це ж нашi союзники!
- Тво© союзники, а не нашi! - ревнув Iштван Сегедський i з розмаху
рубонув хана Котяна по головi.
Той упав, обливаючись кров'ю.
Хани вихопили шаблi - почали вiдбиватися. Дзвякнула сталь, загуркотiв,
перекинувшись, стiл, закричали пораненi, захрипiли вмираючi. Все
закрутилося, як у шаленому вирi.
У цiй круговертi нiхто не помiтив, як Тiгак вiдступив назад, у
напiвтемний закуток, i поза колонами шуснув у дверi. Вiн ще встиг
оглянутися i побачити, як загинули, порубанi на шмаття, його брати та iншi
родичi, а тодi у розпачi великому кинувся геть. Стража, що хотiв зупинити
його, вiдштовхнув, перебiг кiлька поко©в i мармуровими сходами збiг униз.
На широкому подвiр'©, бiля конов'язi, стояло багато коней, вешталися
конюхи, слуги, озбро нi магнатськi охоронцi. Вiн бистрою стрiлою притьмом
промчав мимо них - до невеликого гурточка половцiв, що в дальньому кутку
двору стерегли ханських коней, з лету стрибнув у сiдло i гукнув:
- Наших побили! Тiкаймо! Вперед! За мною! Двiчi повторювати наказ йому
не довелося. Та й не оглядався вiн. Половцi миттю попадали у сiдла i,
охопленi жахом, помчали услiд за молодим ханом. Вирвавшись iз ворiт замку,
вони навскач рвонули на схiд, де в пуштi, нiчого не вiдаючи, спокiйно
випасали сво© стада i табуни ©хнi роди.
Другого дня, опiвднi, Тiгак доскочив до половецьких становищ. Жахлива
звiстка блискавично поширилася по степу i пiдняла всю орду. Тiгак бив себе
в груди i кричав:
- Мадяри порубали наших ханiв! Смерть ©м! Смерть! Серце мо бажа
помсти! Криваво© i справедливо© помсти! За батька Котяна, за братiв, за
iнших ханiв наших!.. Люди! Знiмайте юрти! Лаштуйте вози для дальньо©
дороги! Ми пiдемо в Болгарiю - там приймуть нас! Але ми залишимо пiсля
себе на цiй землi кривавий слiд! На коней, во©ни! Шаблi наголо! Не жалiйте
нiкого - нi старих, нi малих! Помсти бажають нашi серця! Помсти бажають
душi загиблих ханiв! Палiть i нищiть усе нещадно, щоб земля пiдпливала
кров'ю i небо палало вогнем! Уперед, джигiти, i горе мадярам!
Так нерозважливий, нерозумний вчинок угорських магнатiв призвiв до
страшних для кра©ни наслiдкiв. Тiгак вогнем i мечем прорубав собi широкий
шлях з угорсько© пушти в Болгарiю i залив його кров'ю тисяч безвинних
жертв, освiтив його пожарами, скропив слiзьми мадярських дiтей[94]. I це -
напередоднi монголо-татарського вторгнення!


4

Останнi днi Добриня жив нiби в рожевому туманi. Кохання з Янкою, що
спалахнуло з шаленою силою, перевернуло його душу, пiднесло над буденнiстю
- до самих небес.
Зовнi вiн залишався таким же спокiйним, урiвноваженим, як i ранiш, хiба
що попрохав Василакiя, щоб пiдстриг розрослий чубище, та голився кожен
день, чим немало дивував бородатих киян, а в душi вiдчував якусь могутню
силу, що хтозна-звiдки взялася, якусь незбагненну радiсть, несподiвану i
навiть кощунську для того становища, в якому опинився Ки©в.
Душа його спiвала. Так пояснював вiн сам собi цей дивний стан, що
охопив його пiсля випадково© зустрiчi з Янкою на валу бiля Лядських ворiт.
Душа його спiвала вiд кохання, вiд усвiдомлення того, що i його кохають,
вiд молодо© сили, що сповнювала його вщерть, i ще хтозна вiд чого. Це було
бiльше нiж дивно. Довкола безпощадний ворог, що готу ться, як лютий хижак,
до вирiшального стрибка, всi ждуть найгiршого, всюди - страх, вiдчай,
сльози, смерть, а душа його спiвала i тремтiла вiд радощiв.
Янка! Ось причина того стану. Це юне, прекрасне i вередливе дiвча
перевернуло його свiт, збаламутило розум, загострило до останку його
почуття i змусило забути про все, навiть про те страшне, що чигало на них
попереду. Такого з ним ще нiколи не було. Кохання до Милани нагадувало, як
вiн це тепер розумiв, лише iскру, що вилетiла з-пiд кресала, а кохання до
Янки було подiбне сонцю, що не тiльки грiло, а могло й спопелити. Таким
сильним було воно! А крiм того - чистим, цнотливим, невинним, як ранкова
роса, але й пекучим, як вогонь©
Може, це сталося тому, думав вiн, що довго був вiдiрваний вiд рiдного
порога, вiд життя, що неволя так жорстоко гнiтила його молоду душу, а
тепер, здобувши свободу, душа розпростала крила? Чи, може, в передчуттi
велико© бiди доля в останню мить послала йому сонячний промiнь щастя? Бо
хiба ж не так i в Iллi? Вiн винiс, пережив те ж, так само
несподiвано-негадано став вiльною людиною, зустрiв спорiднену душу, яку
саме небо послало йому в особi чарiвно© Марiам, i так же безоглядно
кинувся назустрiч ©й... Спiльнiсть доль? Чи ж таке бува ? I чим ця
спiльнiсть завершиться? Смертю? Полоном? Новими муками?
Однак обставини були такi, що зустрiчалися вони з Янкою не часто.
Добриня вставав рано, а повертався пiзно - iнодi навiть опiвночi, коли всi
вже спали. Боячись випадково© стрiли, що могла залетiти через вал, бояриня
вiдпускала Янку з дому неохоче - хiба що в церкву. Тому зустрiчi ©хнi були
випадковi i короткоплиннi, десь на вулицi чи на валу, серед людей, де вони
могли перекинутися поглядом та двома-трьома словами. Але й цьому вони були
радi. Тi люблячi погляди i тi слова були такi значущi i говорили ©м так
багато, що ©х вистачало до ново© зустрiчi.
I все ж, живучи в рожевому туманi надiй i сподiвань, Добриня постiйно
вiдчував неясну тривогу i тугу, що гнiтили його серце. Кияни були
впевненiшi за нього у тому, що Бати вi не пощастить здолати могутнi
ки©вськi вали i ввiрватися в мiсто. Вiн же дуже добре вивчив ворога i
знав, що Батий швидше покладе тут половину сво©х людей, нiж вiдступить без
перемоги. Що тодi буде з Янкою? З ним? З усiм людом ки©вським?..
Перебуваючи ось у такому тривожно-радiсному настро©, одного разу, в
недiлю вечором, вiн побачив бiля Софi© Янку. Дiвчина не помiтила його i
швидко завернула у розчиненi дверi собору. Добриня пiшов услiд за нею.
У соборi правилася вечiрня служба, глухо i грiзно рокотали чоловiчi
баси хору, тьмяно блимали свiчки, пахло ладаном i воском.
Янка купила у притворi свiчку, запалила ©© i помiж людьми направилася
до iкони Божо© Матерi. Там, опустившись навколiшки та склавши молитовне
руки, схилила голову.
Добриня теж купив свiчку, пробрався крiзь натовп до не© i, непомiчений,
став поряд.
Янка молилася:
- Мати Божа, Царице Небесна, допоможи йому i захисти його!
Добриня зрозумiв, що вона молиться за нього.
Вона гаряче шепотiла свою нехитру, але щиру, що виходила з самого
серця, молитву i низько схилялася в поклонi. В соборi було напiвтемне,
довкола стояло на колiнах багато людей, i дiвчина не помiтила, як хтось
опустився поряд з нею.
Лише тодi, коли Добриня запалив свою свiчку вiд ©© свiчки i поставив
перед iконою, Янка пiдвела очi.
- Добрику! Ти?!
Навiть при тьмяному свiтлi було видно, як здивовано звелися брови, а
лице спалахнуло густим рум'янцем.
Добриня потиснув ©й холоднi руки, шепнув над саме вухо:
- Люба! Ти за нас молилася?
- За тебе!
- Значить, за нас!
Не випускаючи ©© руки, вiн пiдняв голову до iкони i пристрасно повторив
©© молитву:
- Мати Божа, Царице Небесна, допоможи ©й i захисти ©©! Допоможи ©й i
захисти ©©! Допоможи ©й i захисти ©©!
На очах у Янки виступили сльози. Вона з вдячнiстю i любов'ю дивилася на
юнака, i ©© прекрасне зажурене личко поволi яснiло, свiтлiло, нiби
освiтлювалося сонцем, ставало якимось неземним, одухотвореним, по-дитячому
нiжним, невинним i добрим.
Вiд надмiру радiсних почуттiв вона мiцно стиснула йому руку.
- Любий мiй! Наша сьогоднiшня молитва, я вiрю в це, не лише нас
захистить, а й вiдверне напасть вiд Ки ва та киян. У мене таке вiдчуття
нинi, нiби ми з тобою щойно обвiнчалися!
- I в мене таке вiдчуття!
Добриня нахилився, нiби в поклонi, i припав устами до ©© рук. I його
тверде, заклопотане лице теж розпогодилося i просвiтлiло.
Облога затягувалася. Минув жовтень, минуло два тижнi падолисту.
Наростало загальне напруження, i тривога все бiльше холодила людськi
серця. Батий не вiдступав та й, судячи по тому, як його сотнi та тумени
грунтовно обсiли навколишнi пагорби, не думав вiдступати. А запаси киян
все танули i танули. У мiстi почався справжнiй голод. Бiдняки та люди
прийшлi, що втекли до Ки ва пiд захист його валiв без достатнього запасу
харчiв, уже голодували. Спочатку на майданах для них варили тричi на день
гарячий кулiш, потiм стали варити двiчi - вранцi та ввечерi, а починаючи з
п'ятого тижня облоги, перейшли на одноразове харчування - вранцi. Лише для
дiтей церкви та собори на свiй кошт влаштовували вечiрнi трапези - варили
борошняну затiрку, капустяну та морквяну юшку або роздавали по одному
млинцю-гречанику. Та цього було явно мало, люди, особливо старi та хворi,
почали мерти. Ховали тут же у мiстi, у глибоких братських могилах, що з
наказу во води Дмитра заготовлялися про запас, на випадок великих втрат у
боях. Значних сутичок з ворогом ще не вiдбувалося, а ями поволi
наповнювалися трупами померлих, ©х прикидали тонким шаром землi, на яку
наступного дня клали нових мерцiв.
Сум i безнадiя падали на обложене мiсто i поволi пiдточували вiру в
порятунок.
- Краще б уже ворожий приступ, то, поки сила , поки зовсiм не охляли,
пощербили б сво© мечi об голови бузувiрськi! - гарячкували вiдчайдушнi.
- Встигнемо з козами на торг,- вiдповiдали ©м обачнiшi.- Ще немало
крiвцi пролл ться i нашо©, i ©хньо©! Ще встигнемо всi в братську яму! Куди
поспiшати?
Над Ки вом котилися низькi сiрi хмари, кропили землю i мiсто холодними
дощами, що iнодi переходили в крижану крупу. Потiм хмари розходилися,
крiзь них прозирало скупе осiнн сонце, i на якийсь час у зневiрених душах
загорався промiнчик надi©.
- Постоять татари, померзнуть у сво©х юртах та й, чого доброго,
дременуть звiдси куди-небудь в iнше мiсце... Тут ©м теж голодно, теж не з
медом, бо вже обiбрали всi навколишнi села - нiчим бiльше поживитися!
- Аякже - жди! Дременуть! Он Переяслав дiждався? Або Чернiгiв? I нам
таке буде! Ординцi нахапали по селах збiжжя, худоби, коней - вистачить ©м
жерти на цiлу зиму! А ми за той час дуба врiжемо з голоду! Краще вже
справдi загинути в бою, щоб не гнити заживо трухлявою колодою в болотi!
Такi розмови точилися серед киян, рiзнi думки висловлювалися. Лише про
добровiльну здачу Ки ва нiхто й словом не обмовився, бо всiм було ясно, що
Батий не подару киянам побиття послiв Менгу-хана. Та й кому охота самому
надiвати на шию ярмо?
Непевнiсть очiкування закiнчилася раптово - в третю суботу падолисту.
Напередоднi ще моросив надокучливий дощик, а надвечiр хмари розiйшлися,
розвiялися, виглянуло сонце i заходило криваво - на мороз. I справдi,
суботнiй ранок видався ясний, морозний. Мокра земля затужавiла, замерзла i
дзвенiла, мов криця. Вiтер улiгся, i в ранковiй тишi в голубе небо раптом
ударив на сполох дзвiн.
Ки©в ураз переполошився, загув.
Звуки сполоху - протяжнi i тривожнi - линули з Подолу, з дзвiницi
Пирогощi.
Во вода Дмитро кинувся у Володимирiв город - на вал, звiдки було видно
весь Подiл. Його супроводили сини, бояри та лiпшi ки©вськi мужi.
Подiл кипiв, вирував. Тисячi людей копошилися по вулицях та дворах,
бiгли зi збро ю у визначенi мiсця - ставали на заборола.
А по той бiк валiв сунули до Подолу, як мурашня, ординськi полчища.
Понад Глибочицею та Сетомлею вони везли стiнобитнi пристро© - пороки,
тягнули важкi самострiли, що метали камiння та горщики з китатським
вогнем, несли штурмовi драбини.
- Батий хоче захопити Подiл,- сказав Дмитро.- Зараз нам буде гаряче!
- Треба допомогти подолянам, самi вони не втримаються,- вставив боярин
Воротислав.
- Як саме?
- Послати туди з Гори кiлька тисяч людей.
- А якщо це хитрiсть Бати ва? - спитав Домажир.- Ми оголимо Гору, а вiн
- тут як тут! Нападе на Золотi або Лядськi ворота! Що тодi?
Дмитро задумався. Вiн давно вже передбачав, що Батий може спочатку
напасти на Подiл. Хана могло привабити те, що там нижчi вали, слабшi на
вигляд ворота, менша залога. На такий випадок Дмитро обмiзкував двi
можливостi - оборону Подолу до останку, скiльки сил стане, i виведення
мешканцiв його на Гору, здачу Подолу без бою. Однак тепер, коли кияни
почали боятися голоду i прагнули схрестити з ворогом зброю, друга
можливiсть вiдпадала. Подiл потрiбно було захищати. Але як? Лише силами
подолян чи справдi послати туди пiдмогу, як радить Воротислав? Нi,
потрiбно зробити так, щоб вороговi завдати втрат якнайбiльших, а сво©х
людей зберегти.
- Добрине,- повернувся вiн до свого молодого помiчника,- скачи вниз i
передай подiльським во водам, щоб не гаючись вивели всiх, хто не може
тримати меча в руках, сюди, на Гору. Дiтей, жiнок, старих! Усiх, хто не
потрiбен для оборони! Хай забирають з собою найне-обхiднiше, що в кого ,
харчi та одяг! Передусiм - харчi!
- Що ти надумав, Дмитре? - спитав Домажир.
- Надумав я ось що, бояри,- Дмитро вiдповiдав Домажиру, але звертався
до всiх.- Не знаю, чи зумi мо ми утримати Подiл. Батий посунув проти нього
великою силою. Гляньте, скiльки ©х пре! Тож, щоб не було у нас зайвих
утрат, половину люду треба вивести у Верхн мiсто. Заздалегiдь! Що це
дасть? А дасть те, що во©ни будуть спокiйнi за сво© сiм'© i на випадок
здачi Подолу зумiють без штовханини вiдступити теж.
- А з допомогою ©м як? - спитав Воротислав.
- Пошлемо два полки. З ними пiдуть мо© сини - Микола та Степан. А щоб
не було сум'яття, полкам спускатися на Подiл Глибочицькими ворiтьми, а
подолянам пiднiматися Боричевим узвозом через Подiльськi ворота та
Кожум'яцьким узвозом через Кожум'яцькi ворота. На Горi - пильнувати за
ворогом, щоб не захопив нас зненацька, i варити бiльше кулешу для
прибулих! Iдiтьi I хай вас береже Бог!


6

Вiдправивши на Гору останнiх подолян з тих, хто не стояв на валу зi
збро ю в руках, Добриня зупинився посеред опустiлого торговища, перед
храмом Богородицi Пирогощi, i задумався. А що далi? Повертатися на Гору до
во води чи залишитися на Подолi?
Iнших розпоряджень вiн не одержав. Отже, йти на Гору? Але там поки що
спокiйно, а тут ось-ось розпочнеться ворожий приступ. Як же в таку хвилину
покинути Подiл i його захисникiв? Що скаже Дмитро, коли вiн постане перед
ним? Чи не розцiнить такий вчинок як боягузтво?
Глухi крики i далеке гупання порокiв у Дорогожицьку браму перервали