Малик Владимир. Горить свiча

Вiн хотiв сказати ще щось, але його заступив собою ведмiдькуватий
Жадiгер.
- Досить!
А Менгу спитав Добриню:
- Що сказав наостанку темник Думитро? Згоден вiн здати Ки©в чи нi?
- Нi.
- I навiть страта сина не ляка його?
- Ляка . Але Ки ва здавати не збира ться!
- О Вiчне Небо! О Високе Небо! Мангуси затьмарили його розум!
Нещасний!.. Чи ж вiн до кiнця уторопав, що завтра його син лежатиме тут i
конатиме в страшних муках? Ти правильно йому розтлумачив?
- Вiн зна про це.
- Тодi нам нiчого бiльше робити тут! - з досадою вигукнув Менгу i
повернув коня назад.


4

Темна осiння нiч важко налягла на Ки©в та його околицi. На заборолах -
чатовi. Вони чутко вслухаються в темряву, що ста ще густiшою вiд далеких
татарських багать, що оперезали мiсто. Там форкають конi, гавкають собаки,
ремига захоплена по селах на м'ясо худоба, перегукуються караули.
А в мiстi - темно i тихо. Нi багать, нi голосних розмов. Нiби страшне
Бати ве нашестя всiм зацiпило вуста-Навiть собак не чути, якi в мирнi часи
нерiдко валували вечорами аж до пiвночi. Тiльки де-не-де у вiконцях блимав
вогник свiчки чи лучини, та й той швидко згасав, нiби боявся, що його
помiтить ворог.
Лиш у хоромах во води Дмитра довго не гасне свiча. За столом сидить уся
сiм'я. I нiкого чужого. Всi вкрай засмученi, у печалi жiнки плачуть, а
бояриня Анастасiя схилилася на стiл, i ©© плечi, вкритi барвистою хусткою,
здригаються вiд глухого ридання.
Янка, теж у сльозах, гладить матiр по плечах рукою, втiша :
- Мамочко! Рiднесенька! Не плач! Чу мо серце - не загине Iлля! Не
знаю, звiдки в менi така вiра, але вiрю - не загине! Не плач, не ховай
його завчасно! Та й себе разом з ним!
Всi похмуро мовчать. Микола нахилився батьковi до вуха - шепоче:
- Iлля ж просив не казати матерi... Во вода скрушно стена плечима.
- Ну, як же не сказати? Все одно дiзналася б... А бояриня судорожно
хапа Янчинi руки, цiлу ©х, притиска собi до обличчя, мов шука в них
розради й захисту, а потiм знову заходиться вiдча м:
- А-а-а!.. Не вiрю! Нiкому не вiрю! Загине вiн! Загине синочок мiй!..
Не загляну я в його яснi очi, не почую його голосу, не доторкнуся до його
бiлого лиця!.. Навiщо менi жити!
Янчинi губи кривляться, очi наповнюються слiзьми, i дiвчина, припавши
до матерi, почина голосити теж - а-а-а! м поспiшили на пiдмогу невiстки,
i в хороминi вкотре за вечiр вибуха сльозами i криком розпач.
Дмитро - нiби занiмiв. Сидiв похмурий, зчорнiлий. Болючi думи охмурили
його чоло, стягнули на ньому шкiру в глибокi зморшки. Обидва сини
закам'янiло сидiли поряд i збоку поглядали на нього, мовби чекали якогось
наказу. Та во вода, мiцно стиснувши зуби, мовчав.
Нарештi Микола узяв його за руку.
- Тату, час бiжить... Треба зважуватись!.. Нiч темна - допоможе нам
непомiченим пробратися до хати чинбаря Солопка. Хлопцi там! Ми ж усi
бачили, що ©х завели туди, а я слiдкував до самого вечора i переконався,
що ©х звiдти не виводили. Отже, вони там! Дозволь узяти сотню охочих - ми
визволимо ©х!.. Охоронцiв там не бiльше десятка. Дозволь!
- Дозволь, батьку, - пiдтримав брата Степан. - На вилазку - дина
надiя!
Дмитро i сам це розумiв. Та його охоплювали сумнiви.
- А якщо самi загинете? Що тодi скаже мати? А якщо загинуть iншi, що
скажуть люди?
- Вiйна, тату... Комусь чи так, чи iнак доведеться загинути... А може,
i всiм!
Вони вже цiлий вечiр домагалися, щоб батько дозволив зробити вилазку,
та вiн вагався. Боявся утратити всiх трьох синiв зразу, боявся утратити
молодих гриднiв, а найголовнiше - боявся ворожо© пiдступностi. Вiн не раз
чув, що монголи вдаються до хитрощiв. А хiба тут ©© не може бути? Чому
вони не вiдвели Iллю та Добриню в глибину свого табору? Чому помiстили на
нiч зовсiм недалеко вiд Золотих ворiт? Та, ще й на очах киян? Чи не
виманюють на вилазку навмисне, щоб скористатися нею i знищити всiх, хто
вийде з мiста, аби увiрватися у розчиненi ворота?.. Ось що непоко©ло
во воду i змушувало його вагатися, стримуватися вiд рiшучих дiй.
Останнi синовi слова повернули думки в iнший бiк.
Ки©в - город могутнiй, запасiв у ньому вдосталь, тож триматися можна
довго. Але ж не безконечно! Хай мiсяць, два, три... А там i запаси
вичерпаються, i голод здола , а головне - розтануть загони ки©вських
захисникiв. У мiстi п'ятдесят тисяч мешканцiв, прибуло з околиць ще десять
тисяч - всього шiстдесят... Лише кожен четвертий - во©н. Отже, всього
п'ятнадцять тисяч захисникiв Ки ва! А у Батия скiльки - сто, двiстi чи
триста тисяч? Навiть побiжного погляду досить, щоб переконатися, що
супроти одного киянина стане десять, а то й двадцять мунгалiв! Тож, може,
всiм доведеться загинути? Навряд чи, iдучи на захiднi кра©ни, Батий
залишить у себе в тилу непiдкореним таке велике мiсто, як Ки©в!
Безперечно, вiн спробу будь-що взяти його! Отже, смерть або полон!..
- Гаразд, iдiть! - погодився нарештi Дмитро. - Вiзьмiть скiльки треба
охочих - i йдiть! Та будьте обережнi - не заривайтеся! А я чатуватиму з
кiлькома сотнями бiля ворiт...


5

Добриню та Iллю завели в якесь чимале примiщення i штурхнули в темний
куток, i вони обо попадали на купу сирих, невичинених овечих, телячих та
кiнських шкур. Сморiд, що йшов з них, забивав вiддих, вивертав нутрощi.
- Тьху! - сплюнув Добриня, сiдаючи i обпираюись спиною на стiну. -
Чинбарня це, чи що?
- Чинбарня Солопка, - вiдповiв Iлля. - Я знав його... Вiн постачав
пергамент на князiвський двiр. Та й ми купували в нього.
- Дихати нiчим! У ротi повно шерстi! - Добриня знову сплюнув. - I
придумали ж зачинити нас сюди! Задихнутися можна!
Руки у нього були зв'язанi за спиною, важка дубова качга давила на
карк, страшенно хотiлося пити. Та найбiльше дошкуляв сморiд - важкий,
густий, що тхнув падлом. Видно, шкури лежали тут давненько.
Вiн пiдвiвся i рушив у протилежний кiнець примiщення, де пiд стелею,
крiзь вузьку щiлину, запнуту бичачим пузирем, пробивалося трохи сiрого
денного свiтла. Де вони? Чи не можна звiдси втекти?
- Iлля, йди-но сюди!
Пiдiйшов Iлля, став поряд.
Коли ©хнi очi призвича©лися до темряви, вони почали розглядати
чинбарню. Тут було просторiше, виднiше, легше дихалося. Середину чинбарнi
займав довгий дощаний стiл, на якому жовтiла вже вичинена, вим'ята теляча
шкура - заготовка для пергаменту. Пiд стiнами стояли низькi широкi корита,
де мокли шкури, дерев'янi цебра з вапном, квасом та борошном, на полицях
безладно валялося рiзне чинбарське причандалля - залiзнi шкребки,
розтяжки, важкi дерев'янi молотки, березовi качалки з рублями, кованi
гранчастi гвiздки, щоб напинати на столi шкури. Збоку, в темному закутку,
застромлений глибоко в щiлину, прича©вся широколезий нiж з вишмульганою до
блиску дерев'яною колодочкою.
- Iлля, глянь, що я знайшов! - повернувшись спиною до стiни, Добриня
пальцями намацав ножа i висмикнув його iз щiлини. - Оце так знахiдка!
- Ти гада ш - вiн нам пригодиться?
- Ще б пак! Iди-но сюди - стань до мене спиною i мiцно тримай руки, а я
спробую перерiзати сирицю! Що буде завтра - побачимо, а сьогоднi
скориста мося тим, що посила нам доля!
З цими словами Добриня обережно почав пильгучити цупку сирицю, якою
було скручено руки Iллi. Незабаром вона впала, а через хвилину i Добриня
був вiльний.
- Ох, як стало легко! - вигукнув вiн, потираючи затерплi зап'ястя.
- То, може, скинемо й кангу? - спитав Iлля,
- Та, звичайно ж, скинемо iк бiсовiй мамi! На - рiж! - i пiдставив шию.
Упала одна колодка, потiм - друга. Упала - нiби гора з плiч звалилася.
Кляте ярмо не тiльки давило шию i плечi, не тiльки заважало ходити,
бiгати, спати - воно гнiтило душу, не давало житти. Вiл звика до ярма,
людина - нiколи. I тепер, коли ненависна канта упала на пiдлогу, Добринi
здалося, що вiн вдруге народився на свiт.
Як легко! Як вiльно! То дарма, що вони з Iллею взапертi. У них попереду
ще цiлий вечiр, цiла нiч, i вони щось придумають. А якщо доведеться
померти, то помруть достойно - в боротьбi! Iншого кiнця Добриня собi не
мислив.
Тут грюкнули дверi. Не заходячи до примiщення, вартовий поставив просто
на пiдлогу казанок з сорбою.
- жте! - i знову засунув засов.
Хлопцi переглянулися. Пронесло! Було б гiрше, значно гiрше, коли б
вартовий помiтив, що вони звiльнилися вiд пут i колодок.
Вони швидко вихлебтали рiдку сорбу, в якiй де-не-де плавали шматочки
м'яса, i прислухалися. Вартовий неспiшно чалапав по двору, мугикаючи щось
собi пiд нiс. Отже, ©х стережуть! Тож, щоб зараз вибратися з чинбарнi,
нiчого й думати.
Добриня уважно оглянув примiщення. Збудоване добротно, мiцно! Смолистi
сосновi колоди пригнанi одна до одно© щiльно. В дине вузьке вiконце, що
тьмянiло пiд стелею, не пролiзти. На горище лазу нема - отже, надвiр
вийти можна тiльки в дверi. Вони ж запертi, а за ними - вартовий!
Що ж робити?
Iлля теж нiчого не мiг придумати. Обидва довго мовчали.
- А зна ш, давай поспимо, - несподiвано запропонував Добриня. - До
вечора не близько, а спати хочеться...
Iлля не перечив.
Вони знайшли кiлька м'яких овечих шкур, що не дуже вiдгонили
тухлятиною, постелили на долiвцi, лягли i швидко поснули.
Тихо в чинбарнi, глухо. Не долiтають сюди нi гортаннi вигуки монголiв,
половцiв, башкирдiв, булгар, саксинiв та синiв iнших племен, змушених
Бати м iти з ним у похiд, нi кiнське iржання, нi рев верблюдiв. Не чути i
скрадливих крокiв вартових за стiною. Все, здавалося, заснуло - спить
непробудним сном.
Так би i проспали стомленi полоненики весь вечiр i всеньку нiч, та тут
раптом десь загавкали, завалували собаки.
Добриня схопився. В чинбарнi було темно. Невже нiч?
У грудях тривожно тенькнуло серце. Проспали!
Вiн штовхнув Iллю пiд бiк.
- Вставай!
I тут же його мозок пронизала несподiвана думка: ось хто може змусити
вартових вiдчинити дверi - Iлля! Це ж його вони стережуть! На нього ©хня
надiя, бо вони сподiваються, що во вода Дмитро заради сина вiдчинить ©м
ворота мiста. А що, коли спробувати?
- Iлля, послухай! - зашепотiв вiн на вухо боярчуковi. - Утекти можна
лише через дверi. Отже, треба вигадати важливу i ймовiрну причину, щоб
вартовi ©х вiдчинили. I я, зда ться придумав, як це зробити!
- Як?
- Треба сказати ©м, що тобi погано, що ти помира ш...
- Ти гада ш, вони зважать на це?
- Ще й як! Адже тебе вони стережуть, як зiницю ока! Уявля ш, що сказав
би завтра охоронцям Менту, коли б ти справдi упоко©вся? Та вiн голови ©м
постинав би! I вони це добре знають! Ось чому я впевнений, що дверi вони
нам вiдчинять.
- А тодi що?
- Якщо ©х буде дво чи навiть тро , то ми ©х зможемо приголомшити i
втекти. Ось тримай! - i Добриня вклав у руки Iллi важку дубову качалку,
якою чинбарi розкачують i рiвняють вичиненi шкiри. - Такою довбешкою не
тiльки людину, а й вола можна вбити.
- Замашна! - погодився Iлля, виважуючи качалку в руцi.
- Якщо добре торохнути, то вважай, що й кiнець!
От ми й при збро©. Лише б заманити одного чи двох у чинбарню, а з тим,
хто залишиться надворi, теж справимося!
- Ну, що ж - згода!
Вони стали обабiч дверей. Вартових не чути. Поснули чи пiшли до хати?
- На допомогу! На допомогу! - раптом голосно заволав Добриня.
З-за дверей вiдразу ж почувся стривожений голос.
- Що там? Що стряслося?
- Iлля помира ! Син ки©вського во води! Швидше! Води!
- Що з ним?
- З'©в щось погане.
- Хай не буде свинею i не жере чого не слiд! Почека до ранку!
- Дурню! Якщо вiн околi , то вранцi тобi хан Менгу знесе голову!
Вартовий довго мовчав - видно, обмiрковував i зважував почуте. Потiм
вилаявся:
- Прокляття! Хай заберуть вас мангуси! Хай пожеруть вас собаки! - Але
важливiсть звiстки, видно, дiйшла до нього, бо вiн зразу ж загукав до
свого напарника, що був десь у другому кiнцi двору: - Хасар! Хасар! Поклич
десятника Товлура! Полонениковi погано - помира ! Та бiгом менi! Бiгом!
Здалеку долинуло важке гупання нiг - якийсь невiдомий баатур Хасар
побiг будити десятника. Ось, чути, загрюкав вiн ногами по дощаних сходах
ганку, хряпнув дверима... Потiм настала тиша.
Вона тривала зовсiм недовго. За стiною чинбарнi знову загупало кiлька
нiг, зчинилося якесь вовтузiння, нiби хтось кого душив, почувся болiсний
скрик, хрип - i так же раптово все затихло.
Стривожений Iлля стиснув руку Добринi, шепнув:
- Що там?..
- Не знаю... - так же шепотом вiдповiв Добриня.
Тут грюкнув засув - i дверi широко розчинилися. В ©х отворi стояло
кiлька темних постатей. Хтось тихо покликав:
- Iлля! Добриня!
Хлопцi завмерли. Це було так несподiвано, що ©м на якусь хвилину
вiдiбрало мову. Хто там? Сво©? Звiдки? Як?
Другий голос прозвучав невпевнено:
- Невже ©х тут нема ? То де ж вони? Це був Степанiв голос - такий
характерний, що не впiзнати його було неможливо. I Iлля скрикнув радiсно:
- Братику! Степане! Невже це ти? Вiн кинувся надвiр до брата, та
Добриня, що пильнував також i за хатою, де спала охорона, перехопив його.
- Тихо! Варта йде! Ховайтеся всi сюди! Тiкати було пiзно. З хати вийшло
дво i попростували прямо до чинбарнi, перетинаючи шлях для вiдступу. Вони
вiдразу помiтили б утiкачiв i зняли тривогу. Тому кияни - а ©х було бiльше
десятка - вскочили в чинбарню i прича©лися там.
- Всiм мовчати! Говоритиму я! - пошепки сказав Добриня. - Заманю ©х
сюди - i прикiнчимо обох! Але Микола заперечив:
- Нi, нi, хоч одного бажано взяти живцем!
- Гаразд, одного брати живцем, - погодився Добриня i застерiг: - Тихо!
Наближаються! Iлля, стогни! Та дужче! Нiби тобi й справдi невтерпець! Ну!
Iлля голосно застогнав, заохкав - ох, ох! Дво наближалися швидко, не
пiдозрюючи небезпеки.
Крокiв за десять десятник Товлур - то був його голос - запитав:
- Егей, де ти, хлопче? В сара©?
- Ой , ой , - глухо вiдповiв Добриня.
Дво смiливо вступили до чинбарнi. I тут один вiдразу впав додолу,
вражений невiдворотним ударом захалявного ножа, а другий заборсався в
залiзних обiймах молодих гриднiв, що вмить скрутили його i забили рота
ганчiркою.
Вiн опирався недовго: його стягнули туго мотузками, поставили на ноги.
- Ходiмо! - подав голос Микола. - Нас ждуть!
Сю нiч нiхто в господi во води Дмитра i не думав спати. Як тiльки
Микола та Степан з невеликою дружиною охочих гриднiв почали готуватися до
вилазки, во вода наказав челядi дiстати з погребiв ситу та сирiвець, пекти
пироги, смажити м'ясо.
Двiр сповнився гамором. Повсюди загорiлися свiчки, запалали смолоскипи.
Миттю поширилася чутка, що во вода жде молодшого сина Iллю, якого мають
визволити з монгольського полону.
Здивована i вражена бояриня кинулася до чоловiка.
- Дмитре, що ти затiяв? Чому зi мною не порадився? А якщо не пощастить
визволити Iллю? Що тодi? Навiщо цей пир?
Дмитро узяв ©© за плечi - заглянув в очi. Вiн знав - може не пощастити.
Бiльше того, вiн знав, що сю нiч може втратити не тiльки Iллю, а й Миколу
та Степана, бо вилазка може закiнчитися по-рiзному - i щасливо, i
нещасливо. Тодi навiщо ж цi приготування?
- Крiпись, мати, - сказав вiн якимось дивним, незвичним голосом. - Нинi
нас спiтка або велика радiсть - i ми зустрiнемо сина Iллю, або...
Вiн запнувся.
Бояриня вiдсахнулася. Очi ©© округлилися вiд страху.
- Або?.. Що ти хочеш сказати? Дмитре!
- Або ж ми втратимо всiх синiв - ось що я хочу сказати! - Дмитрiв голос
здригнувся. - Я зрозумiв це в ту мить, коли погодився на вилазку. Ось чому
я наказав готувати вечерю. Це буде або велика наша радiсть, або велике
горе - i на той випадок, i на iнший потрiбна учта... Ти мене зрозумiла,
мати?
Вiн стиснув ©© плечi.
- Боже, Боже! - прошепотiла бояриня. - Який час настав! Пiду ж до себе
- молитимуся за вас усiх, за мо©х синочкiв!..
- Гаразд, мати, йди! Тут усе зробиться без нас. А я до Золотих ворiт -
ждатиму там... Там ждатиму...
...Коли сотня молодцiв тихо вислизнула з Ки ва, перебралася через рiв i
розтанула в густiй темрявi ночi, Дмитро наказав гридням опустити важкi
пiдйомнi ворота, скованi у виглядi грат iз товстих залiзних прутiв, а сам
сiв у прибрамнiй нiшi, бiля мовчазних сторожiв, i задумався.
Думи були важкi i гнiтили душу.
Ще рiк тому вiн нiяк не сподiвався, що йому доведеться очолювати
оборону Ки ва. Навiть у думцi такого не мав. Завжди у Ки вi був князь. Не
цей - так iнший. Але князь! Вiн i був вiйськовим вождем дружини i всього
ки©вського ополчення, вiн думав або мав думати про все: про зброю, про
дружину, про людей та припаси для них на випадок облоги.
Правда, Ки©в давно вже став не той, що був ранiше. Колись Ки©в був
столицею всi © Русько© землi, матiр'ю городiв руських, а з часом занепав,
утратив не тiльки значення i вагу як столиця, бо вiд нього вiдокремилися
бiльшi i меншi князiвства, а й перестав бути вагомою вiйськовою силою.
Ки©вських великих князiв нiхто вже не слухався, не поважав i не боявся.
Слухаються, поважають та бояться сильного, а нинi у ки©вського князя
тiльки й залишилося, що одна назва - великий. Насправдi ж - нi сили, нi
величi! А тепер - i князя нема ! Нiхто з останнiх ки©вських князiв, крiм
Данила Галицького, не користувався на Русi повагою i не мав тако© сили,
щоб повернути Ки ву його колишню славу, а Данило, ставши волею обставин
ки©вським князем, знехтував ки©вським столом, бо галицький золотокований
стiл здався йому лiпшим. Та насправдi так i було - пiсля загибелi
Володимиро-Суздальського князiвства, сплюндрованого Бати м, Галицьке
князiвство залишилося диною силою, що могла протистояти монголо-татарам.
Отже, Ки©в залишився сам на сам з усi ю силою Степу! Город могутнiй -
мови нема . Мабуть, наймогутнiший з-помiж тих, якi ще були незалежними,
але людськi сили у ньому обмеженi, а вiйськовi ще меншi, бо жоден князь не
залишив тут сво © дружини. диною справжньою вiйськовою силою була
ки©вська мiська залога, яку утриму боярська дума, але вона невелика. Тож
уся надiя на городян, здатних узяти зброю до рук, на бояр, купцiв,
ремiсникiв, смердiв, що втекли сюди з навколишнiх сiл. Але скiльки ©х?
Десять тисяч. Ну, дванадцять вiд сили. А ворогiв? Цiкаво, скiльки ж ©х?
Якщо подивитися з мiських валiв, то - тьма-тьмуща!
Дмитро зiтхнув i заплющив очi. Перед його внутрiшнiм зором постав Ки©в
- Гора i Подiл. Як його утримати? Куди передусiм ударить Батий - на Гору
чи на Подiл? На Золотi ворота? На Бiлгородськi? Чи на Лядськi? Де
зосередити головнi сили киян? Одних валiв - кiлька верстов! Якщо
рiвномiрно розподiлити во©нiв, то вийде по тисячi на верству - дуже
рiденько! Один рядочок - та й той не густий! А Батий, напевне ж, ударить
десь в одному мiсцi. Великою силою! Але - де? Подiл слабше укрiплений, нiж
Гора, його, мабуть, не варто i захищати. Але вiдразу переводити подiльцiв
у Верхн мiсто теж нерозумно. Поки не стане ясно, де Батий готуватиме
приступ, зривати ©х з мiсця не слiд.
Вiд думок трiщить голова. I все одно зараз нiчого путнього придумати не
можна. Майбутн покажеi В комiрчину заглянув гридень.
- Во водо, нашi подають знак! Повертаються! Дмитро швидко схопився i
вийшов у пiдворiття. Тут було темно, лише крiзь грати залiзного заборола у
брамi пробивалося тьмяне нiчне свiтло.
- Щось нiкого не чути.
- Перебираються через рiв. Зараз будуть тута. Справдi, з глибокого рову
долинув якийсь неясний шум, шурхiт, а потiм пролунав умовний знак -
скрекiт сороки:
- Скре-ке-ке-ке!
- Пiднiмайте ворота! - наказав схвильовано во вода. Заскрипiли пiдойми,
загуркотiли, намотуючись на дерев'янi барабани, кованi ланцюги - i залiзнi
грати поволi поповзли вгору. Попiд ними, пригинаючись, почали входити до
мiста во©ни.
Хтось принiс палаючий смолоскип - стало виднiше. Темнi постатi все iшли
i йшли, поминаючи мовчки во воду. I раптом у цiй напруженiй тишi пролунало
коротке i радiсне:
- Батьку!
Во вода здригнувся, розкинув руки.
- Iлля! Синку!
Iлля був зарослий, худий, одягнутий у чужий брудний одяг, але Дмитро
вiдразу впiзнав його по голосу i пригорнув до грудей. Вони вiдступили
вбiк, щоб не заважати нiкому, i, обнявшись, мовчки заплакали. Бiля них
стали Микола, Степан та Добриня. Зупинилися також два гриднi, що тримали
зв'язаного полоненика.
Всi довго мовчали, аж поки Дмитро вiдiрвав вiд грудей сина i не глянув
затуманеним поглядом на них i не спитав:
- А це ж кого ви привели? Невже мунгал?
- Це десятник Товрул, во водо.
- Добре, що спiймали такого птаха. Тримайте його мiцно! - I звернувся
до Миколи: - Втрати великi?
- Втрат нема , тату. Нам пощастило.
- Це ще краще! Тодi - не гаймося! Ходiмо додому - там уже нетерпляче
ждуть нас.
...Невдовзi всi сидiли в боярському теремi за гостинним столом.
Потрiскували у пiдсвiчниках свiчки, пахло воском. Чашники наливали у
келихи холодну шипучу ситу.
Во вода, що сидiв у головi стола, пiдняв келих.
- Сину наш, за тво повернення! Нерадiсний, правда, зараз час, але все
одно ми радi, що ти з нами, а далi - що Бог дасть!
Бояриня з другого боку пригорнулася до Iллi, поцiлувала в зарослу щоку,
схлипнула. Вона все ще не вiрила в сво щастя.
У Янчиних очах теж стояли сльози. Вона не вiдриваючись дивилася на
брата i нiкого бiльше не помiчала. Добринi здалося, що за той недовгий
час, що вiн ©© не бачив, дiвчина пiдросла, подорослiшала. Пiд очима у не©
залягли ледь помiтнi тiнi, а щоки схудли, обриси ©х порiзкiшали. Хворiсть
яка чи мунгальська навала наклали на не© цю печать дорослостi?
Задумавшись, вiн не помiтив, як вона швидко глянула на нього. Очi ©хнi
зустрiлися. Йому здалося, що вона приголубила його поглядом, нiби сонячний
промiнь зазирнув у його серце. I воно здригнулося.
Янко!
Вiн потягнувся до не© через стiл i ще раз у думцi вигукнув: "Янко!".
I вона нiби почула. Блiдi щоки враз спалахнули, бровенята здригнулися,
а губи розкрилися йому назустрiч, беззвучно прошепотiли одно- дине слово:
- Добрику!
Так це було чи не так - хтозна. Але саме так прочитав вiн ту нiму мову
©© погляду, i йому стало раптом радiсно i легко, як колись, у далеку пору
дитинства, коли пiсля довго© зими вибiгав вiн босонiж надвiр i мчав на
Широкий Берег по ще жовтiй, непробудженiй пiсля довго© зимово© сплячки
травi назустрiч теплому весняному сонцю. I такий вiн був тодi щасливий!
I тепер був щасливий теж.
Скiльки тривала ©хня нiма мова поглядiв, нiхто з них сказати б не мiг.
За столом наростав гамiр. Пiсля п'янко© сити швидше запрацювали щелепи
зголоднiлих людей, забрязкотiв посуд, загомонiли чоловiчi й жiночi голоси.
А вони всього цього не помiчали, заглибленi у сво© пота мнi для всiх
перемови.
Обiрвав ту та мничу мову молодят голос во води.
- Хлопцi, а введiть-но сюди полоненика - дещо спитати його маю!
Ввели полоненого - поставили посеред хоромини. Гамiр затих. Всi
прикипiли поглядами до чужинця, що прибув з далеких незнаних земель, щоб
знищити Ки©в, а мешканцiв його перебити чи поневолити.
Полоненик був худий, жилавий, мав широке, спечене сонцем та вiтрами
вилицювате обличчя, на якому де-не-де стирчали чорнi волосинки. Пiд
рiдкими бровами жмурилися вузькi розкосi очi. Був вiн одягнутий у
баранячий кожух та гостроверху лисячу шапку. Шапку хтось iз гриднiв з
нього зняв, i всi побачили, що його цупкий чуб був заплетений у багато
косичок, що масними пацьорками звисали з голови.
Руки його були зв'язанi за спиною, тому стояв вiн прямо, навiть
задерикувато, хоча очi бiгали вiд страху, як у зацькованого тхора.
- Як тебе звати, чужинцю? - спитав Дмитро, кивнувши Добринi, щоб
переклав.
- Я Товлур.
- Скiльки тобi лiт?
- Тридцять.
- Чого ж ти прийшов сюди, до Ки ва, Товруле? Той заморгав очима,
улесливо вклонився.
- Войвода-баатур сам зна , чого прибув сюди джи-хангiр Бату.
- А ти все-таки скажи!
- Щоб узяти Киюв... А потiм - пiти до Останнього моря, як заповiдав нам
Чiнгiсхан.
- Де ж те Останн море?
- Не знаю. Десь на захiд сонця.
- Ну, гаразд... А скiльки во©нiв у Батия?
- I цього я не знаю. А хоч би й знав, то не сказав би.
- Ось як! - Дмитровi очi наповнилися гнiвом. - А я хотiв було
подарувати тобi життя. Тепер же бачу, що ти не заслугову ш на це. Як у вас
страчують тих, кого Батий прирiк до смертi?
Тавдур посiрiв, затупцяв кривими ногами. Йому перехопило дихання - i
вiн пробелькотав:
- По-рiзному...
- А все-таки?
- Вiдрубують голову, розтинають навпiл, четвертують, саджають на кiл...
- А ще? Вчора вiд Менгу-хана я дiзнався, що у вас, бува , ламають
спину, i людина кiлька днiв умира в страшних муках.
Товлур упав на колiна.
- Невже найсвiтлiший нойон учинить таке зi мною? За вiщо?
- Якщо скажеш, скiльки во©нiв привiв з собою Батий i хто з його во вод
прийшов з ним сюди, тодi я залишу тобi життя. Якщо нi - завтра ми виведемо
тебе на мiський вал, злама мо на виду у тво©х одноплемiнникiв хребет i
кинемо вниз, щоб ти там конав у страшних муках. Вибирай!
У Товлура вiдвисла нижня щелепа.
- Войводо Думитро! Войводо Думитро! Я скажу... Все скажу...
- Кажи!
- Бату-хан привiв пiд Киюв п'ятнадцять туменiв та ще стiльки ж
невiйськового люду - вiзникiв, погоничiв верблюдiв, пастухiв, рабiв,
жiнок... Усiх не перелiчити.
- А во вод мунгальських?
- Теж багато. Найвизначнiшi серед них - джихан-гiри Орду, Байдар,
Бiрюй, Кайдан, Бечак, Менту, Кююк, а також нойони-баатури Субедей та
Бурундай.
- Та-ак... - протягнув Дмитро i надовго задумався. - Зда ться, мунгал
каже правду. Батий пiдняв у цей похiд усю силу, що була пiд його рукою, бо
задумав дiйти до нiмцiв, до франкiв, а може, i до гiшпанцiв. А оскiльки ми
першi на його шляху, то нам буде найважче.


7

Пiзнiй осiннiй ранок похмуро пiднiмався над Ки вом та його околицями.
По Хрещатицькiй долинi та понад Либiддю сивiв холодний туман, на безлистих
гiлках дерев, на кущах та столоченiй пожовтiлiй травi висiли крупнi
краплини роси.
У монгольському станi всi вже були на ногах. Палали багаття, у великих
казанах шумувала жовтою пiною юшка i лоскотала нiздрi майже завжди
голодних аратiв рiзким запахом кiнського м'яса, що варилося всумiш iз
пшоном та пахучим зiллям.
О цiй порi до бiлого шатра Менгу-хана прискакав сотник Жадiгер.
Охоронцi вiдкинули перед ним важкий вологий полог.
У шатрi було тепло. Горiла свiчка. Менту сидiв на широкiй подушцi i з
похiдного дерев'яного тостагана запивав кумисом золотистi шматки
бiшбармаку, приготовленого iз м'яса молодо© кобилицi.
Жадiгер упав ниць на килим.
- Бiда, каане, - прошелестiв задерев'янiлими вiд страху губами.
Менгу вiдставив набiк тостаган.
- Що трапилося? Яка бiда?
- Утiк син киювського войводи, а з ним i товмач.
- Як вiн мiг утекти? А де ж була сторожа? - гримнув Менгу.