Страница:
Його пiдхопили нукери.
- Йому погано! Доб' мо? - спитав один.
- Ай справдi, вiн не жилець на свiтi,- пiдтримав його другий.
Однак третiй засумнiвався.
- Прямо тут? На очах у каана? Долю полоненика вирiшив старий, висохлий
на тараню десятник:
- До сотника Жадiгера зараз лiзти не з руки, - розважно промовив
вiн.Давайте вiдведемо до гурту полоненикiв. Виживе - його щастя. Хирiтиме
- доб'ють i без нас!
На цьому всi погодились. Схопивши Iллю попiд руки, баатури потягли його
до церкви i штовхнули з натовп, що розступився перед ними. А там хтось
допомiг йому пробратися до папертi i посадив на приступець, де вже сидiло
чимало старих, жiнок i дiтей.
10
Того ж дня, надвечер, упали Софiйськi ворота. Монголо-татари здерлися
на вали i ввiрвалися у Володимирiв город. Сiча тривала цiлу нiч: кияни
вiдчайдушне захищали сво останн пристановище. Вiдступати було вже
нiкуди. Тому, збудувавши нову загату, утримували ©© до полудня, аж поки
Батий не кинув на не© тумен хана Менгу, що, трохи вiдпочивши пiсля
захоплення Копиревого кiнця, з новою силою ринув в атаку.
Дмитро бився нарiвнi з простими воями. Поряд з ним стояли во водич
Степан та Добриня. Вони захищали старого, скiльки мали сил, бо поранений у
руку во вода не мiг тримати щита i був, по сутi, беззахисний. Спочатку у
них був намiр взагалi вивести боярина з бою, та коли йому сказали, що тут
дуже небезпечно i що його мiсце десь позаду, звiдки б вiн мiг спокiйно
керувати обороною, во вода похмуро кинув:
- Мо мiсце тут! Хто ж зараз дума про життя!
Пiсля цього вiн нi на хвилину не випускав з правицi меча - кидався
туди, де було важче, i за ним поспiшали всi, хто був поблизу.
- Тримаймося, синове! - пiдбадьорював вiн во©в, що вже вкрай знемогли
вiд безперервних бо©в та голоду.- Тримаймося! Там позаду - нашi жони та
дiти! Невже ж вiддамо ©х на поталу поганину?
Кияни трималися з останнiх сил. Татар було в кiлька разiв бiльше, i
вони проривалися крiзь ряди захисникiв Ки ва, оточували ©х i вирубували
всiх до ноги.
Дмитро бився затято, нiби шукав смертi. Бiля нього трималося кiлька
десяткiв смiливцiв-вiдчайдухiв, вони не давали оточити себе, та все ж пiд
натиском ворога поволi вiдступали до княжого двору та Десятинно© церкви.
Опiвднi,- це було шостого грудня, на Миколин день,кiлька сотен украй
знесилених киян було витiснено з навколишнiх вулиць та завулкiв на Бабин
торжок - стародавнiй, первiсний майдан мiста. За ним зовсiм близько -
княжi палати, Десятинна церква, збудована ще Володимиром Святославичем,
квадрига та Янчин монастир.
Дмитро оглянувся i з тугою окинув поглядом величнi споруди - колишню
окрасу i славу Ки ва. Там десь бояриня Анастасiя, Янка, невiстки, малi
онучата... Що ©х жде через годину-другу? Смерть? Неволя? Ганьба? Боже,
Боже!
Вiн окликнув сина.
- Степане! Бiжи до наших! Будь в останню хвилину бiля них! Розваж!
Пiдтримай у смертний час!
- Тату! - хотiв було заперечити во водич, важко дихаючи i витираючи
рукавом спiтнiле чоло.- Як же я залишу...
Вiн хотiв сказати - тебе.
Та Дмитро суворо обiрвав його мову:
- Слухай, що кажу,- iди! Прощай! I поцiлуй за мене всiх!
Степан кинувся до батька, обняв, ткнувся обличчям у його обтягнуте
латами плече i, як колись у дитинствi, крiзь сльози промовив:
- Тату! А ти?..
I раптом здригнувся, обвис у Дмитрових руках. З рота цiвкою бризнула
кров - залила во водi груди. В його спинi, мiж лопатками, туго забринiла
довга монгольска стрiла, що призначалася батьковi, а дiсталася синовi.
Дмитро охнув, сполотнiв. З грудей у нього вирвався розпачливий зойк:
- Степане! Що з тобою? Що-о?
Та молодий во водич уже не чув батькового крику. Стрiла наскрiзь
пронизала його серце - в одну мить чорними долонями закрила очi, смертною
глухотою заткнула ушi.
- Боже! Сину! - застогнав во вода, ледве втримуючись на ногах, що стали
враз чужими.
Добриня пiдхопив обважнiле Степанове тiло - поклав на землю. Дмитро
опустився на колiна, змертвiлими вустами цiлував синове обличчя, а
пальцями безтямно перебирав русявi кучерi, що вибилися з-пiд шолома.
- Во водо, вставай! - затермосив його Добриня.- Нас оточують!
Та Дмитро мов оглух - не чув, не звертав уваги на те, що Добриня щосили
шарпав його, намагаючись пiдняти, та, мабуть, вiн i не хотiв нiчого чути.
Смерть сина потрясла, приголомшила його. Та ще яка смерть - просто на
руках у нього, в обiймах!
Кияни ледве стримували ворогiв. Над ©хнiми головами шалено дзвякали
чужинськi шаблi, хурчали списи, цьвохкали стрiли, розтинали повiтря
волосянi желi.
- Во водо, вставай!
Дмитро пiдняв голову, безтямно глянув на Добриню.
- Ти чого тут? - Очi його блиснули гнiвом.- Я ж казав - бiжи! Бiжи до
наших! Пiдтримай в останню хвилину!
Вiн забув, що не Добриню, а Степана посилав, та Добриня не став
виправдовуватися - з силою вiдiрвав боярина вiд мертвого сина, поставив на
ноги. I зразу ж серед мунгалiв учинився крик:
- Войвода Думитро! Войвода Думитро! Не стрiляйте! Хапайте його живим!
Бату-каан наказав узяти його живцем!
Кiлька арканiв, кинутих вправними руками, обвили шию во води. Добриня
рубонув ©х мечем. Але тут же i його здушила, мов гадина, тверда волосяна
вiрьовка. В останню мить, уже вiдчуваючи, як темнi в очах, вiн рубонув
мечем, i петля на ши© попустилася. В очах розвиднiлося. Вiн оглянувся.
- Во водо! Дмитра нiде не було.
- Де во вода Дмитро? Де боярин?
Нiхто не почув його крику. Бiй шаленiв по всьому Бабиному торжку i
збирав сво останн щедре жниво. Падали кияни, падали i вмирали на
залитому кров'ю снiгу ©хнi супротивники. Але ©х було втро -вп'ятеро
бiльше, i не було упину ©хньому натисковi.
Видираючись iз цього киплячого котла, рубаючи направо i налiво сво©м
важким мечем, Добриня подумав, що це вже кiнець, що навiть саме гiрке
ки©вське повiтря напо не смертю...
А де ж Янка? Що з нею? Як вiн мiг забути про не©?
Згадка про дiвчину додала йому сили i, вiдбивши щитом занесену над ним
шаблю, вiн вирвався з тiсного ворожого кiльця i помчав до Десятинно©
церкви.
11
Сiм'я во води стояла там же, на ганку князiвського терему. Звiдси Бабин
торжок було видно як на долонi. Коли мунгальска хвиля виринула на нього i
стало ясно, що киянам не стримати ©©, Янка зчинила крик.
- Нашi вiдступають! Боже, що робиться! Люди ховаються в Десятинну
церкву! Княгиня сплеснула руками.
- Ой лишенько! Це ж Страшний суд! Тiкаймо! Де Никодим?
- Я тут, боярине,- подав голос старий дворецький.Ходiмо!
Вони притьмом схопилися з ганку i навпростець побiгли до церковно©
папертi. Невiстки на руках несли дiтей, бояриня Анастасiя - вузлик з ©жею,
дворецький - вiдро з водою, а його немолода жона - оберемок одягу, щоб
захистити малят вiд холоду.
Одна Янка вернулася в дiм, швидко натягла на себе, як радив Добриня,
заздалегiдь приготовлений одяг котрогось iз братiв - штани, сорочку,
кожух, чоботи, на голову - шапку, до пояса прикрiпила меча, i лише тодi
вибiгла надвiр.
Увесь майдан перед Десятинною церквою був запруджений втiкачами -
жiнками з дiтьми, дiвчатами, старими, що в страсi металися, не знаючи, де
шукати порятунку.
Багато хто, покладаючись на захист божого храму, ховався в ньому.
Крики, зойки, метушня, гуркiт i клекiт бою, що поволi наближався,- все
це в першу мить приголомшило дiвчину. Куди бiгти? Де сво©? Загубилися в
натовпi, в цьому киплячому вирi збожеволiлих людей? Нi, зда ться, ген вони
- продираються разом з iншими до входу в церкву...
Янка з високого ганку побачила ©х i кинулася вниз, але раптом хтось
заступив ©й дорогу.
- Янко!
Дiвчина пiдняла очi. Перед нею стояв Добриня, змучений, зчорнiлий,
забризканий кров'ю.
- Добрику! Добрику! Ти поранений?
- Нi, не поранений. Це не моя кров.- Вiн зам'явся. Йому не хотiлося
казати, що на його одязi, не тiльки ворожа i не стiльки ворожа кров,
скiльки кров ©© брата Степана.- Де ж бояриня? Де iншi?
- Вони побiгли до Десятинно© церкви.
- А ти?
- Я поспiшала туди теж, але...
- Тепер я буду з тобою...
- А де батько? Де Степан?
- Вони там,- махнув рукою Добриня в той бiк, де клекотало
бойовище.Во вода послав мене сюди, щоб дiзнатися, як ви тут.
Вiн знову нiчого не сказав про Степана: навiщо в таку хвилину, коли все
гине, завдавати дiвчинi зайвого болю? Тим бiльше промовчав про те, що
мабуть, i во води вже нема на свiтi. Хай краще дума , що вони живi,- так
©й легше буде.
- Добрику, що ж нам тепера робити? - спитала Янка пригнiчено.- Дивись -
мунгали затопляють весь Бабин торжок! Нашим несила вже триматися! Як ©х
мало, а ворогiв багато© Який жах!
Добриня оглянувся. На майданi ще точилися бо©, але швидко згасали. Лише
де-не-де розрiзненi купки киян чинили опiр, вiдчайдушний, але безнадiйний,
бо ©хня сила, швидко танула пiд шаблями та бойовими сокирами
мунгальськими. На Софiйських воротах - i це було видно дуже добре -
з'явився гурт людей у гостроверхих хутряних шапках. "Невже то сам Батий
спостерiга за бо м? - подумалося Добрию.- А чому б i нi? Втiша ться
перемогою, клятий!" Та тут же вiн i забув про Батия.
Янка - ось що зараз турбувало його. Коли б не вона, вiн миттю
повернувся б назад, у гущу бою. Але ж - Янка! Як бути з нею?
Вiн узяв дiвчину за плечi - зазирнув в очi.
- Янко, Яночко! Люба моя! Не для щастя ми народилися, не судилося нам
разом зазнати втiхи кохання! Приходить наш час - i ти повинна бути готова
до всього!
- Я готова, Добрику,- сумно вiдповiла дiвчина, i в кутиках ©© очей
заблискотiли сльозинки.- Готова до найгiршого - до смертi! Лиш не вiддай
мене ворогам на наругу!
- Тодi ходiмо зi мною! До Янчиного монастиря! Там будемо стояти до
останку! Зда ться, там люди! Ходiмо!
- А як же мо©? Вони заховалися в церкву, в Десятинну.
- Але ж ти сама сказала, що хочеш бути зi мною?
- Так, Добрику! Так! Тiльки з тобою!
- Ну, от бачиш... А я не можу заховатися в церквi.
- Тодi ходiмо!
Десятинним провулком, мимо Пiвденного плацу, вiн провiв ©© до Янчиного
монастиря. Тут перед ворiтьми кiлька десяткiв во©нiв спiшно споруджували
оборонну загату. Невисокий натоптуваний боярин у багатому вiйськовому
обладунку покрикував на них хрипким голосом:
- Швидше! Швидше! Тягнiть усе, що потрапля пiд руку! Ворог незабаром
буде тут! Поспiшайте!
Голос був знайомий, та Добриня не мiг пригадати, кому вiн належав. I
тiльки тодi, коли вони пiдiйшли ближче i боярин повернувся до них лицем,
Добриня охнув: перед ним стояв боярин Домажир. Змарнiлий, давно не
стрижений. Нiс у нього потоншав, загострився, а в очах чорнiла така
смертельна туга, нiби вiн щойно поховав найрiднiших людей.
Домажир упiзнав ©х теж - витрiщився на Янку.
- Ти? У такому вбраннi? I з мечем? - Потiм перевiв погляд на Добриню.I
ти тут, парубче? Я думав, Дмитро пiдмогу прислав, а виходить...
Вiн розчаровано знизав плечима.
- Пiдмоги не буде,- вiдповiв Добриня.- Татарове захопили вже половину
Володимирового мiста - наближаються до Десятинно© церкви...
- О Боже! Вони скоро будуть тут!
- Де ж ваш син, Iвор, боярине? - спитала Янка. Домажировi плечi враз
опустилися, а в почервонiлих очах заблискотiли сльози. Вiн витер ©х
рукавом.
- Нема Iвора,- вiдповiв глухо.- Нема сина мого... Полiг смертю...
смертю хоробрих... А ви... чого тут?
- Ми залишимося з вами, в Янчиному монастирi,вiдповiв Добриня.- Тутешня
Богородиця - покровителька Янки. Тут Янку хрестили, тут вона хоче битися з
ворогом... Дозволиш, боярине?
- Про мене... Робiть як хочете... Хоча не жiноче це дiло - з мечем
устрявати в бiйку... Однак - яке це ма тепер значення?
Домажир махнув рукою i поколивав до сво©х во©нiв, а Добриня з Янкою
метнулися в сусiдн подвiр'я i почали виносити звiдти все, що могло
пригодитися для будiвництва загати.
12
Коли Дмитро прийшов до пам'ятi, бiй уже вiддалився з Бабиного торжка в
найдальшi закутки Володимирового мiста - до князiвських хоромiв,
Боричевого узвозу та Янчиного монастиря. Звiдти доносилися крики, долинав
грiм щитiв i тужливий посвист стрiл.
Хтось допомiг йому пiдвестися. Довкола лунала чужа мова. А коли свiт
йому зовсiм прояснився, вiн побачив, що сто©ть з арканом на ши© посеред
майдану в оточеннi великого гурту баатурiв, якi з цiкавiстю розглядали
його.
- Войвода Думитро! Войвода Думитро! - розiбрав вiн два слова i
зрозумiв, що його опiзнали.
Шолома вiн загубив i тепер стояв простоволосий. Легкий зимовий вiтрець
куйовдив його чуба i бороду. Крицевi лати були залитi синовою кров'ю.
Вiд Софiйських ворiт до Десятинно© церкви наближався великий загiн
вершникiв. Конi хропли, обережно ступали помiж трупами, що густо всiяли
просторий майдан.
Баатури розступилися i миттю упали ниць. Тiльки один, невисокий,
плосколиций,- видно, хан,- з силою пригнув Дмитрову голову...
- Бату-каан! Хiба не бачиш? Кланяйся, орусуте! Падай, собако, на
землю!..
Його силою пригнули до землi. Так вiн i стояв, зiгнувшись, ледве
дихаючи, аж поки перед ним не зупинився вершник на буланому конi -
викоханому, блискучому, з бiлою гривою i бiлим хвостом. Тодi аркан
розслабився, i вiн пiдвiвся, став перед вершником, що, втупившись вузькими
очима в полоненика, мовчки розглядав його.
- Хто це, Менгу? - нарештi запитав Батий плосколикого.
- Войвода Думитро, Са©н-хане! Сам войвода Думитро! - Хан Менгу злегка
вклонився i пояснив: - Мо© люди заарканили його i замалим не задушили, але
вiн, на диво, видався мiцний i живучий - вижив, очумався.
- Хто ж узяв його в полон?
- Мiй джагун Жадiгер, Са©н-каане.
- Вiн нойон?
- Нi, брате, вiн простий во©н, але хоробрий. Справжнiй баатур! Я
настановив його сотником.
- Вiн достойний, щоб бути нойоном,- коротко кинув Батий.
- Вiн буде ним,- погодився Менгу.- За хоробрiсть я посилаю його з
полоном i здобиччю на Iтиль, додому,- вiн буде старшим обозу.
- Ти правильно вчинив, брате. За хоробрiсть i вiдданiсть треба людей
заохочувати,- сказав Батий i раптом, помiтивши квадригу, розширив очi.Гм,
а то що? Якi гарнi конi! Як живi!
I Менту, i його баатури стенули плечима: нiхто не мiг вiдповiсти на
запитання Са©н-хана.
Тодi iз-за спини Менту випхався наперед гостропикий i гостроносий
чолов'яга, схилився в низькому поклонi. Його нечесана борода i дзьобатий
нiс видалися Дмитровi знайомими, але вiн не мiг пригадати, де його бачив.
Загадку розвiяв хан Менту, який став раптом щось пояснювати Батию, i в
його мовi Дмитро ясно почув iм'я "Доман".
"Так ось хто мiг мене розпiзнати! - подумав во вода.-- Це вiн не дав
менi померти разом з мо©ми во©нами! Це вiн завдав мене в татарську неволю,
щоб я зазнав сорому i гiркоти чужинецького полону!"
Тим часом, заохочуваний Менгу-ханом, Доман, безперервно кланяючись,
почав розповiдати Бати вi все, що знав про квадригу:
- То мiднi ромейськi конi, Са©н-каане. Вони стоять тут двiстi i
п'ятдесят лiт. ©х колись вивiз великий князь Володимир iз Херсонеса,
взявши те мiсто приступом, як ти нинi Ки©в.
- Ось як! Коназ Ульдемар привiз ©х iз Куль-оби! Це наводить нас на
думку, а чому б нам не перевезти ©х до себе, за Iтиль, i не поставити в
мо©й столищ Бату-сара©? Га? - вiн запитально глянув на Менту.- Як ти
дума ш, брате? Зумi мо? Менгу знизав плечима.
- Нiчого складного, брате. Зробимо мiцнi сани, запряжемо в них три або
чотири пари волiв, i Жадiгер доставить ©х в Бату-сарай.
- Ти дума ш, це так просто?
- Ну, коназ Ульдемар якось доставив же! То чому ж ми не зумi мо?
- I то правда. Тодi прослiдкуй, брате, щоб у цiлостi допровадили ©х на
мiсце!
- Слухаюсь i пiдкоряюсь, Са©н-каане,- схилився в поклонi Менгу.- А що
робити з войводою Думит-ром? Зламати хребта? Обезголовити? Розiрвати
кiньми на чотири частини? Чи посадити на кiл?
Батий задумався. Довго дивився на ки©вського во воду, на його
пiдв'язану через плече руку. При цьому каанове непроникне, мов
закам'янiле, обличчя не оживилося жодним почуттям, хоча швидкi зiницi очей
свiдчили, що пiд його круглим черепом зя далеко не безнадiйна порожнеча,
що там нуртують тугi, напруженi мислi.
Потiм запитав:
- Ти поранений, Думитре? На тобi свiжа кров...
- То кров мого сина... Вiн умер вiд рани на мо©х руках.
- Яке нещастя!.. Пережити сина - то велике нещастя! Вай-вай!
- Так, хане. Я не хочу жити. Я хочу померти.
- Але як же ти помреш? На тобi нема свiжо© рани?
- Нема ,- вiдповiв Дмитро.
- Однак розповiдають, що ти нарiвнi з простими во©нами бився в переднiх
лавах. I лише - одна рана на руцi! Це що - щастя? Везiння?
- Трохи щастя, а бiльше - вiйськово© виучки. Я змалку був во©ном.
- Якщо ти змалку був во©ном, як i я, то мав би розумiти, що Киюв не мiг
вистояти супроти мене. Чому ж тодi чинив безнадiйний опiр? Чому не здав
мiста без бою?
- А хiба тобi не гидкi боягузи, хане? Хiба ти тодi бiльше поважав би
мене, нiж зараз? Я не поважав би себе!
- Але скiльки люду знищено! - вигукнув Батий з досадою.
- У нас була надiя, що висто©мо,- вiдповiв на це спокiйно Дмитро.- А не
висто©мо, то краще смерть, нiж довiчне ярмо! Ось чому ми билися, не
жалiючи живота свого! До того ж падали не тiльки нашi во©, а й тво©, хане,
а земля наша велика - якщо кожне мiсто захищатиметься так, як Ки©в, то з
ким ти залишишся, Батию?
Батий мовчав, а запальний Менгу схопився за шаблю.
- Що вiн говорить, собака! Я зарубаю його! Однак Батий пiдняв
застережно руку.
- Нi, Менгу, не треба! Я поважаю смiливих i хоробрих людей. Над
достойним супротивником достойно i перемогу одержати. Хiба не так? Це не
мо© слова, це слова нашого дiда Чiнгiсхана, а вiн, як завжди, i в цьому
був мудрий.
- Однак вiн не давав пощади ворогам! - вигукнув Менгу.- Його бойовий
шлях був усiяний черепами переможених!
- I мiй шлях буде усiяний черепами переможених - я вже подбаю про це,
Менгу! Будь спокiйний, ми не залишимо в Киювi нiкого навiть на розплiд!
Але войводi Думитру я дарую життя заради хоробростi його! Я вiзьму його з
собою в дальший похiд, щоб вiн побачив загибель землi сво ©, загибель
усiх, хто не захоче пiдкоритися менi! Всiх ©х чека люта смерть! - I
повернувся до полоненого во води: - Ти зрозумiв мене, Думитре?
- На все воля Божа,- з гiднiстю вiдповiв во вода.- Всi ми смертнi - i
я, i ти! I народи нашi смертнi, бо нiчого ©iема вiчного пiд зорями! I
якщо Бог вибрав тебе сво©м знаряддям - бичем Божим, щоб покарати мiй народ
за грiхи його, то знай: ми не пiдставимо добровiльно ши© пiд тво© шаблi!
Ми будемо оборонятися, скiльки сил наших стане! А там - що Бог дасть!
Батий усмiхнувся - холодно i зневажливо. Потiм погордливо прорiк:
- Вiчне Небо давно наперед визначило, що й ка-монголи пiдкорять собi
всi довколишнi народи зримого пiвсвiту. Невже ти сумнiва шся в цьому? Якщо
сумнiва шся, то найближчим часом матимеш змогу переконатися, що так воно й
буде! Як i те, що Киюв уже впав! Дивися - останнiх тво©х во©нiв, що
лишилися серед живих, уже в'яжуть желями i ведуть у полон, i в мо©й владi
вирiшити ©хню долю - умертвити чи завдати в рабство.
Дмитро i сам уже бачив, що Ки©в упав. Тiльки вiд Янчиного монастиря ще
долiтали крики i гуркiт бою - там, видно, трималася жменя киян. Та чи
довго вони протримаються?
Йому стало важко дихати, серце зайшлося гострим болем. Навiщо йому
бачити все це - смерть синiв, багатьох тисяч киян, загибель рiдного мiста?
Навiщо доля залишила йому життя? Щоб до кiнця випив гiрку чашу ганьби i
наруги?
А де бояриня Анастасiя? Де донька Янка? Невiстки? Онучата малi? Нема ,
нема ! Всi загинули, все пiшло прахом! Боже мiй. Боже!
Вiн вiдчув, як глибоко в грудях заклекотало, як у жлуктi, коли в нього
кинути розжарений камiнь, а очi наповнилися солоними слiзьми. Плечi
здригнулися, широкi крутi плечi, що не знали втоми упродовж багатьох лiт,
тепер поникли, опустилися.
Во вода плакав. Стояв посеред Ки ва, на Бабиному торжку, де колись
збиралися вiча, де вiдбувалися найважливiшi подi© ки©вського життя, i тихо
плакав, не соромлячись нiкого - нi Батия, нi його почту, нi
во©нiв-баатурiв, що стерегли знатного полоненика. Плакав, що всьому настав
кiнець...
13
Якийсь час Домажир з кiлькома десятками киян, що вiдступили сюди,
утримував загату перед ворiтьми Янчиного монастиря. Але сили були нерiвнi
- татаро-монголи зiм'яли цю слабку оборону, заарканили боярина i побили
найближчих його во©в, а потiм кинулися до церкви, до дзвiницi та до келiй,
куди вiдступили останнi оборонцi Ки ва. Там, у примiщеннях, зав'язалися
вiдчайдушнi кривавi сутички.
Добриня з десятком украй знесилених киян та з Янкою зачинився в
дзвiницi i пiдпер зсередини дверi.
- Бiжи нагору! - наказав вiн Янцi.
- Не пiду! Я залишуся тут! - вiдповiла дiвчина. Лице ©© розпашiлося,
коса вибилася з-пiд завелико© для не© шапки. Вона щойно побувала у
справжньому бою, вiдбивалася вiд супротивника мечем i, хоча Добриня
захищав ©© собою, вiдчувала в усьому тiлi якусь незвичайну напругу, що
змушувала ©© серце шалено колотитися.
- Не пiду! - повторила вона уперто.- Я залишуся тут!
Тодi Добриня схопив ©© за руку i потягнув по крутих сходах нагору. Вона
почала пручатися.
- Пусти!
Добриня розсердився i стиснув ©© невелику руку так, що дiвчина
скрикнула:
- Ой, менi боляче!
- А-а, боляче? То чому ж не слуха шся? Iди! Вiн розумiв, що наступають
останнi хвилини ©хнього життя, i пам'ятав Янчину просьбу - вкоротити ©й
вiку, коли постане загроза полону. Нi на мить не забував про це. Та як вiн
це зробить - не уявляв. Хiба пiднiметься у нього рука на не©? диний шлях
- разом кинутися з нею з високо© дзвiницi вниз i розбитися на смерть. А
якщо вiн загине ранiше, то, може, сама вона вчинить так, як вчинила
рязанська княгиня? Може, висота дзвiницi нагада ©й про таку можливiсть?
Ось така думка i змусила його тягнути Янку нагору, на високу, вiдкриту
всiм вiтрам дзвiницю, звiдки було видно мало не весь Ки©в.
- Iди! Iди, Яночко! Iди, люба моя! Це, мабуть, наш останнiй шлях, який
ми верста мо разом! - заблагав Добриня.
Вiн зупинився, обняв ©©, припав пошерхлими на морозi губами до ©©
теплих вуст. I Янка обм'якла, перестала пручатися - завмерла в його
обiймах, як дитина у маминих руках. Лише дрiбна сльоза викотилася з кутика
©© ока i впала йому на руку.
- Добрику, вiдпусти!
Вiн вiдпустив ©© - i вона покiрно подерлась за ним нагору.
З дзвiницi перед ними вiдкрилося жахливе видовище: всюди по вулицях i
майданах лежали трупи людей, переможцi никали по глухих завулках, по
дворах i хоромах - однi хапали жiнок, дiвчат, а малих i старих вбивали на
мiсцi, iншi тягнули з будинкiв одяг, третi в'язали чоловiкiв - по десятку,
руки назад, на шию - канта, а якщо ©© не було пiд рукою, то просто три
палки, стягнутi сирицею.
Крик вiдчаю летiв вiд закривавлено© ки©всько© землi до низького сiрого
неба. Та воно мовчало, не загримiло громом, не вдарило блискавицями, нiби
не бачило i не чуло всього того жаху, що творився внизу.
- Боже, що робиться! - прошепотiла Явка помертвiлими губами i, плачучи,
скинула шапку.- Страшний суд!
© туга коса, в якiй червонiв заплетений шовковий кiсник, впала ©й на
плече, Добриня погладив ©© рукою. Яка нiжна, яка шовковиста!
Раптом нова думка сяйнула йому в голову.
- Яночко, нахились! - i почав виймати меча з пiхов. Дiвчина злякано
вiдсахнулася.
- Добрику, невже час?
- Нi, нi, не те! - Вiн стиснув ©© плечi.- Бачиш, все може статися в
останнi хвилини. Може, навiть потрапиш живою до рук ворогiв, то краще хай
вони вважають тебе за отрока, за хлопця. Я хочу вiдрiзати твою косу.
Нахились до перекладини!
Тепер Янка зрозумiла - i покiрно поклала голову на потемнiлу вiд часу
дубову балку.
Добриня розпростав косу, натягнув - i одним ударом меча вiдсiк ©©.
Потримав якусь мить, потiм кинув униз.
- Ну от - тепер нiхто, тебе не прийме за дiвчину. Отрок - та й усе!
Нiкому не признавайся, що ти з боярського роду. Кажи - ремiсницького. I
стiй на сво му, що б там не було! Кажи - умiю шити, вишивати...
Знизу донiсся глухий удар. Потiм - ще. Дзвiниця здригнулася.
- Б'ють у дверi пороком або просто колодою,- сказав Добриня i обняв
дiвчину.- Яночко, залишайся тут, а я пiду вниз. Там зараз буде сутужно. Я
повинен туди йти.
Янка на знак згоди ледь помiтно похитала головою. З ©© очей бризнули
сльози. Тепер вона не перечила - лиш тихо-тихо прошепотiла:
- Iди! I знай - я кохаю тебе, Добрику! I бiльше нiкого в свiтi! Тiльки
тебе! До загину!
Вiн поцiлував ©© i швидко побiг униз, де трiщали пiд могутнiми ударами
дверi, а Янка, опустившись на лаву, довго сидiла нерухомо з заплющеними
очима, все ще вiдчуваючи на губах смак його солоного - з ©© слiзьми -
поцiлунку i не бажаючи розпрощатися з цим почуттям.
Раптом з Бабиного торжка долинув сильний гуркiт. Янка розплющила очi.
Те, що вона побачила, змусило ©© здригнутись i миттю пiдхопитися:
татаро-монголи пiдтягнули до Десятинно© церкви пороки, поставили ©х з
чотирьох бокiв i одночасно вдарили важкими дубовими "баранами" в кам'янi
стiни.
- Боже! Там же мо© - в нестямi скрикнула Янка, простираючи наперед
руки, мовби бажаючи захистити церкву вiд тих могутнiх ударiв.- Людоньки-и!
Що ж це робиться! Мамо-о!
Серце ©© занiмiло. Там же повно киян! Дiтей, жiнок, старих! Там же
мати! Матiнко! Люба! Там же малесенькi племiннички! Що ж з ними буде?
Вона металася по дзвiницi, мов у страшному снi. Ламала руки, плакала,
зверталася до Бога, до Матерi Божо© i всiх угодникiв, щоб захистили
Десятинну церкву, i не чула, як упали внизу дверi i в притворi закипiв,
завирував бiй, бо вся ©© увага була тепер скерована туди, де вирiшувалася
доля ©© рiдних та ближнiх.
- Боже! Спаси i помилуй ©х!
Було видно, як здригалися стiни Десятинно©. З них сипалися скалки
плiнфи. Трiщало дерев'яне перекриття бань. Зсередини церкви виривалися
приглушенi крики приречених - жiнок, дiтей, старих. Вiд того крику
крижанiла кров у жилах i терпли руки й ноги.
Раптом банi церкви з позолоченими хрестами поволi почали хилитися.
- Добрику-у! - схопилася за голову Янка.- Доб-рику-у!
В ту ж мить страшний трiск i гуркiт заглушив ©© крик. Десятинна церква,
переповнена людьми, що, шукаючи порятунку, набилися в усi ©© закутки i на
хори, поволi почала нижчати, осiдати, а потiм раптом завалилася, упала,
накриваючи всiх, хто в нiй заховався, вагою зруйнованих кам'яних стiн,
уламками дубових балок та важким олов'яним дахом, з-пiд якого глухо
залунали поодинокi розпачливо-болiснi зойки i стогони придушених. Хмара
пилюки шугнула високо вгору, в тьмяне зимове небо.
- Йому погано! Доб' мо? - спитав один.
- Ай справдi, вiн не жилець на свiтi,- пiдтримав його другий.
Однак третiй засумнiвався.
- Прямо тут? На очах у каана? Долю полоненика вирiшив старий, висохлий
на тараню десятник:
- До сотника Жадiгера зараз лiзти не з руки, - розважно промовив
вiн.Давайте вiдведемо до гурту полоненикiв. Виживе - його щастя. Хирiтиме
- доб'ють i без нас!
На цьому всi погодились. Схопивши Iллю попiд руки, баатури потягли його
до церкви i штовхнули з натовп, що розступився перед ними. А там хтось
допомiг йому пробратися до папертi i посадив на приступець, де вже сидiло
чимало старих, жiнок i дiтей.
10
Того ж дня, надвечер, упали Софiйськi ворота. Монголо-татари здерлися
на вали i ввiрвалися у Володимирiв город. Сiча тривала цiлу нiч: кияни
вiдчайдушне захищали сво останн пристановище. Вiдступати було вже
нiкуди. Тому, збудувавши нову загату, утримували ©© до полудня, аж поки
Батий не кинув на не© тумен хана Менгу, що, трохи вiдпочивши пiсля
захоплення Копиревого кiнця, з новою силою ринув в атаку.
Дмитро бився нарiвнi з простими воями. Поряд з ним стояли во водич
Степан та Добриня. Вони захищали старого, скiльки мали сил, бо поранений у
руку во вода не мiг тримати щита i був, по сутi, беззахисний. Спочатку у
них був намiр взагалi вивести боярина з бою, та коли йому сказали, що тут
дуже небезпечно i що його мiсце десь позаду, звiдки б вiн мiг спокiйно
керувати обороною, во вода похмуро кинув:
- Мо мiсце тут! Хто ж зараз дума про життя!
Пiсля цього вiн нi на хвилину не випускав з правицi меча - кидався
туди, де було важче, i за ним поспiшали всi, хто був поблизу.
- Тримаймося, синове! - пiдбадьорював вiн во©в, що вже вкрай знемогли
вiд безперервних бо©в та голоду.- Тримаймося! Там позаду - нашi жони та
дiти! Невже ж вiддамо ©х на поталу поганину?
Кияни трималися з останнiх сил. Татар було в кiлька разiв бiльше, i
вони проривалися крiзь ряди захисникiв Ки ва, оточували ©х i вирубували
всiх до ноги.
Дмитро бився затято, нiби шукав смертi. Бiля нього трималося кiлька
десяткiв смiливцiв-вiдчайдухiв, вони не давали оточити себе, та все ж пiд
натиском ворога поволi вiдступали до княжого двору та Десятинно© церкви.
Опiвднi,- це було шостого грудня, на Миколин день,кiлька сотен украй
знесилених киян було витiснено з навколишнiх вулиць та завулкiв на Бабин
торжок - стародавнiй, первiсний майдан мiста. За ним зовсiм близько -
княжi палати, Десятинна церква, збудована ще Володимиром Святославичем,
квадрига та Янчин монастир.
Дмитро оглянувся i з тугою окинув поглядом величнi споруди - колишню
окрасу i славу Ки ва. Там десь бояриня Анастасiя, Янка, невiстки, малi
онучата... Що ©х жде через годину-другу? Смерть? Неволя? Ганьба? Боже,
Боже!
Вiн окликнув сина.
- Степане! Бiжи до наших! Будь в останню хвилину бiля них! Розваж!
Пiдтримай у смертний час!
- Тату! - хотiв було заперечити во водич, важко дихаючи i витираючи
рукавом спiтнiле чоло.- Як же я залишу...
Вiн хотiв сказати - тебе.
Та Дмитро суворо обiрвав його мову:
- Слухай, що кажу,- iди! Прощай! I поцiлуй за мене всiх!
Степан кинувся до батька, обняв, ткнувся обличчям у його обтягнуте
латами плече i, як колись у дитинствi, крiзь сльози промовив:
- Тату! А ти?..
I раптом здригнувся, обвис у Дмитрових руках. З рота цiвкою бризнула
кров - залила во водi груди. В його спинi, мiж лопатками, туго забринiла
довга монгольска стрiла, що призначалася батьковi, а дiсталася синовi.
Дмитро охнув, сполотнiв. З грудей у нього вирвався розпачливий зойк:
- Степане! Що з тобою? Що-о?
Та молодий во водич уже не чув батькового крику. Стрiла наскрiзь
пронизала його серце - в одну мить чорними долонями закрила очi, смертною
глухотою заткнула ушi.
- Боже! Сину! - застогнав во вода, ледве втримуючись на ногах, що стали
враз чужими.
Добриня пiдхопив обважнiле Степанове тiло - поклав на землю. Дмитро
опустився на колiна, змертвiлими вустами цiлував синове обличчя, а
пальцями безтямно перебирав русявi кучерi, що вибилися з-пiд шолома.
- Во водо, вставай! - затермосив його Добриня.- Нас оточують!
Та Дмитро мов оглух - не чув, не звертав уваги на те, що Добриня щосили
шарпав його, намагаючись пiдняти, та, мабуть, вiн i не хотiв нiчого чути.
Смерть сина потрясла, приголомшила його. Та ще яка смерть - просто на
руках у нього, в обiймах!
Кияни ледве стримували ворогiв. Над ©хнiми головами шалено дзвякали
чужинськi шаблi, хурчали списи, цьвохкали стрiли, розтинали повiтря
волосянi желi.
- Во водо, вставай!
Дмитро пiдняв голову, безтямно глянув на Добриню.
- Ти чого тут? - Очi його блиснули гнiвом.- Я ж казав - бiжи! Бiжи до
наших! Пiдтримай в останню хвилину!
Вiн забув, що не Добриню, а Степана посилав, та Добриня не став
виправдовуватися - з силою вiдiрвав боярина вiд мертвого сина, поставив на
ноги. I зразу ж серед мунгалiв учинився крик:
- Войвода Думитро! Войвода Думитро! Не стрiляйте! Хапайте його живим!
Бату-каан наказав узяти його живцем!
Кiлька арканiв, кинутих вправними руками, обвили шию во води. Добриня
рубонув ©х мечем. Але тут же i його здушила, мов гадина, тверда волосяна
вiрьовка. В останню мить, уже вiдчуваючи, як темнi в очах, вiн рубонув
мечем, i петля на ши© попустилася. В очах розвиднiлося. Вiн оглянувся.
- Во водо! Дмитра нiде не було.
- Де во вода Дмитро? Де боярин?
Нiхто не почув його крику. Бiй шаленiв по всьому Бабиному торжку i
збирав сво останн щедре жниво. Падали кияни, падали i вмирали на
залитому кров'ю снiгу ©хнi супротивники. Але ©х було втро -вп'ятеро
бiльше, i не було упину ©хньому натисковi.
Видираючись iз цього киплячого котла, рубаючи направо i налiво сво©м
важким мечем, Добриня подумав, що це вже кiнець, що навiть саме гiрке
ки©вське повiтря напо не смертю...
А де ж Янка? Що з нею? Як вiн мiг забути про не©?
Згадка про дiвчину додала йому сили i, вiдбивши щитом занесену над ним
шаблю, вiн вирвався з тiсного ворожого кiльця i помчав до Десятинно©
церкви.
11
Сiм'я во води стояла там же, на ганку князiвського терему. Звiдси Бабин
торжок було видно як на долонi. Коли мунгальска хвиля виринула на нього i
стало ясно, що киянам не стримати ©©, Янка зчинила крик.
- Нашi вiдступають! Боже, що робиться! Люди ховаються в Десятинну
церкву! Княгиня сплеснула руками.
- Ой лишенько! Це ж Страшний суд! Тiкаймо! Де Никодим?
- Я тут, боярине,- подав голос старий дворецький.Ходiмо!
Вони притьмом схопилися з ганку i навпростець побiгли до церковно©
папертi. Невiстки на руках несли дiтей, бояриня Анастасiя - вузлик з ©жею,
дворецький - вiдро з водою, а його немолода жона - оберемок одягу, щоб
захистити малят вiд холоду.
Одна Янка вернулася в дiм, швидко натягла на себе, як радив Добриня,
заздалегiдь приготовлений одяг котрогось iз братiв - штани, сорочку,
кожух, чоботи, на голову - шапку, до пояса прикрiпила меча, i лише тодi
вибiгла надвiр.
Увесь майдан перед Десятинною церквою був запруджений втiкачами -
жiнками з дiтьми, дiвчатами, старими, що в страсi металися, не знаючи, де
шукати порятунку.
Багато хто, покладаючись на захист божого храму, ховався в ньому.
Крики, зойки, метушня, гуркiт i клекiт бою, що поволi наближався,- все
це в першу мить приголомшило дiвчину. Куди бiгти? Де сво©? Загубилися в
натовпi, в цьому киплячому вирi збожеволiлих людей? Нi, зда ться, ген вони
- продираються разом з iншими до входу в церкву...
Янка з високого ганку побачила ©х i кинулася вниз, але раптом хтось
заступив ©й дорогу.
- Янко!
Дiвчина пiдняла очi. Перед нею стояв Добриня, змучений, зчорнiлий,
забризканий кров'ю.
- Добрику! Добрику! Ти поранений?
- Нi, не поранений. Це не моя кров.- Вiн зам'явся. Йому не хотiлося
казати, що на його одязi, не тiльки ворожа i не стiльки ворожа кров,
скiльки кров ©© брата Степана.- Де ж бояриня? Де iншi?
- Вони побiгли до Десятинно© церкви.
- А ти?
- Я поспiшала туди теж, але...
- Тепер я буду з тобою...
- А де батько? Де Степан?
- Вони там,- махнув рукою Добриня в той бiк, де клекотало
бойовище.Во вода послав мене сюди, щоб дiзнатися, як ви тут.
Вiн знову нiчого не сказав про Степана: навiщо в таку хвилину, коли все
гине, завдавати дiвчинi зайвого болю? Тим бiльше промовчав про те, що
мабуть, i во води вже нема на свiтi. Хай краще дума , що вони живi,- так
©й легше буде.
- Добрику, що ж нам тепера робити? - спитала Янка пригнiчено.- Дивись -
мунгали затопляють весь Бабин торжок! Нашим несила вже триматися! Як ©х
мало, а ворогiв багато© Який жах!
Добриня оглянувся. На майданi ще точилися бо©, але швидко згасали. Лише
де-не-де розрiзненi купки киян чинили опiр, вiдчайдушний, але безнадiйний,
бо ©хня сила, швидко танула пiд шаблями та бойовими сокирами
мунгальськими. На Софiйських воротах - i це було видно дуже добре -
з'явився гурт людей у гостроверхих хутряних шапках. "Невже то сам Батий
спостерiга за бо м? - подумалося Добрию.- А чому б i нi? Втiша ться
перемогою, клятий!" Та тут же вiн i забув про Батия.
Янка - ось що зараз турбувало його. Коли б не вона, вiн миттю
повернувся б назад, у гущу бою. Але ж - Янка! Як бути з нею?
Вiн узяв дiвчину за плечi - зазирнув в очi.
- Янко, Яночко! Люба моя! Не для щастя ми народилися, не судилося нам
разом зазнати втiхи кохання! Приходить наш час - i ти повинна бути готова
до всього!
- Я готова, Добрику,- сумно вiдповiла дiвчина, i в кутиках ©© очей
заблискотiли сльозинки.- Готова до найгiршого - до смертi! Лиш не вiддай
мене ворогам на наругу!
- Тодi ходiмо зi мною! До Янчиного монастиря! Там будемо стояти до
останку! Зда ться, там люди! Ходiмо!
- А як же мо©? Вони заховалися в церкву, в Десятинну.
- Але ж ти сама сказала, що хочеш бути зi мною?
- Так, Добрику! Так! Тiльки з тобою!
- Ну, от бачиш... А я не можу заховатися в церквi.
- Тодi ходiмо!
Десятинним провулком, мимо Пiвденного плацу, вiн провiв ©© до Янчиного
монастиря. Тут перед ворiтьми кiлька десяткiв во©нiв спiшно споруджували
оборонну загату. Невисокий натоптуваний боярин у багатому вiйськовому
обладунку покрикував на них хрипким голосом:
- Швидше! Швидше! Тягнiть усе, що потрапля пiд руку! Ворог незабаром
буде тут! Поспiшайте!
Голос був знайомий, та Добриня не мiг пригадати, кому вiн належав. I
тiльки тодi, коли вони пiдiйшли ближче i боярин повернувся до них лицем,
Добриня охнув: перед ним стояв боярин Домажир. Змарнiлий, давно не
стрижений. Нiс у нього потоншав, загострився, а в очах чорнiла така
смертельна туга, нiби вiн щойно поховав найрiднiших людей.
Домажир упiзнав ©х теж - витрiщився на Янку.
- Ти? У такому вбраннi? I з мечем? - Потiм перевiв погляд на Добриню.I
ти тут, парубче? Я думав, Дмитро пiдмогу прислав, а виходить...
Вiн розчаровано знизав плечима.
- Пiдмоги не буде,- вiдповiв Добриня.- Татарове захопили вже половину
Володимирового мiста - наближаються до Десятинно© церкви...
- О Боже! Вони скоро будуть тут!
- Де ж ваш син, Iвор, боярине? - спитала Янка. Домажировi плечi враз
опустилися, а в почервонiлих очах заблискотiли сльози. Вiн витер ©х
рукавом.
- Нема Iвора,- вiдповiв глухо.- Нема сина мого... Полiг смертю...
смертю хоробрих... А ви... чого тут?
- Ми залишимося з вами, в Янчиному монастирi,вiдповiв Добриня.- Тутешня
Богородиця - покровителька Янки. Тут Янку хрестили, тут вона хоче битися з
ворогом... Дозволиш, боярине?
- Про мене... Робiть як хочете... Хоча не жiноче це дiло - з мечем
устрявати в бiйку... Однак - яке це ма тепер значення?
Домажир махнув рукою i поколивав до сво©х во©нiв, а Добриня з Янкою
метнулися в сусiдн подвiр'я i почали виносити звiдти все, що могло
пригодитися для будiвництва загати.
12
Коли Дмитро прийшов до пам'ятi, бiй уже вiддалився з Бабиного торжка в
найдальшi закутки Володимирового мiста - до князiвських хоромiв,
Боричевого узвозу та Янчиного монастиря. Звiдти доносилися крики, долинав
грiм щитiв i тужливий посвист стрiл.
Хтось допомiг йому пiдвестися. Довкола лунала чужа мова. А коли свiт
йому зовсiм прояснився, вiн побачив, що сто©ть з арканом на ши© посеред
майдану в оточеннi великого гурту баатурiв, якi з цiкавiстю розглядали
його.
- Войвода Думитро! Войвода Думитро! - розiбрав вiн два слова i
зрозумiв, що його опiзнали.
Шолома вiн загубив i тепер стояв простоволосий. Легкий зимовий вiтрець
куйовдив його чуба i бороду. Крицевi лати були залитi синовою кров'ю.
Вiд Софiйських ворiт до Десятинно© церкви наближався великий загiн
вершникiв. Конi хропли, обережно ступали помiж трупами, що густо всiяли
просторий майдан.
Баатури розступилися i миттю упали ниць. Тiльки один, невисокий,
плосколиций,- видно, хан,- з силою пригнув Дмитрову голову...
- Бату-каан! Хiба не бачиш? Кланяйся, орусуте! Падай, собако, на
землю!..
Його силою пригнули до землi. Так вiн i стояв, зiгнувшись, ледве
дихаючи, аж поки перед ним не зупинився вершник на буланому конi -
викоханому, блискучому, з бiлою гривою i бiлим хвостом. Тодi аркан
розслабився, i вiн пiдвiвся, став перед вершником, що, втупившись вузькими
очима в полоненика, мовчки розглядав його.
- Хто це, Менгу? - нарештi запитав Батий плосколикого.
- Войвода Думитро, Са©н-хане! Сам войвода Думитро! - Хан Менгу злегка
вклонився i пояснив: - Мо© люди заарканили його i замалим не задушили, але
вiн, на диво, видався мiцний i живучий - вижив, очумався.
- Хто ж узяв його в полон?
- Мiй джагун Жадiгер, Са©н-каане.
- Вiн нойон?
- Нi, брате, вiн простий во©н, але хоробрий. Справжнiй баатур! Я
настановив його сотником.
- Вiн достойний, щоб бути нойоном,- коротко кинув Батий.
- Вiн буде ним,- погодився Менгу.- За хоробрiсть я посилаю його з
полоном i здобиччю на Iтиль, додому,- вiн буде старшим обозу.
- Ти правильно вчинив, брате. За хоробрiсть i вiдданiсть треба людей
заохочувати,- сказав Батий i раптом, помiтивши квадригу, розширив очi.Гм,
а то що? Якi гарнi конi! Як живi!
I Менту, i його баатури стенули плечима: нiхто не мiг вiдповiсти на
запитання Са©н-хана.
Тодi iз-за спини Менту випхався наперед гостропикий i гостроносий
чолов'яга, схилився в низькому поклонi. Його нечесана борода i дзьобатий
нiс видалися Дмитровi знайомими, але вiн не мiг пригадати, де його бачив.
Загадку розвiяв хан Менту, який став раптом щось пояснювати Батию, i в
його мовi Дмитро ясно почув iм'я "Доман".
"Так ось хто мiг мене розпiзнати! - подумав во вода.-- Це вiн не дав
менi померти разом з мо©ми во©нами! Це вiн завдав мене в татарську неволю,
щоб я зазнав сорому i гiркоти чужинецького полону!"
Тим часом, заохочуваний Менгу-ханом, Доман, безперервно кланяючись,
почав розповiдати Бати вi все, що знав про квадригу:
- То мiднi ромейськi конi, Са©н-каане. Вони стоять тут двiстi i
п'ятдесят лiт. ©х колись вивiз великий князь Володимир iз Херсонеса,
взявши те мiсто приступом, як ти нинi Ки©в.
- Ось як! Коназ Ульдемар привiз ©х iз Куль-оби! Це наводить нас на
думку, а чому б нам не перевезти ©х до себе, за Iтиль, i не поставити в
мо©й столищ Бату-сара©? Га? - вiн запитально глянув на Менту.- Як ти
дума ш, брате? Зумi мо? Менгу знизав плечима.
- Нiчого складного, брате. Зробимо мiцнi сани, запряжемо в них три або
чотири пари волiв, i Жадiгер доставить ©х в Бату-сарай.
- Ти дума ш, це так просто?
- Ну, коназ Ульдемар якось доставив же! То чому ж ми не зумi мо?
- I то правда. Тодi прослiдкуй, брате, щоб у цiлостi допровадили ©х на
мiсце!
- Слухаюсь i пiдкоряюсь, Са©н-каане,- схилився в поклонi Менгу.- А що
робити з войводою Думит-ром? Зламати хребта? Обезголовити? Розiрвати
кiньми на чотири частини? Чи посадити на кiл?
Батий задумався. Довго дивився на ки©вського во воду, на його
пiдв'язану через плече руку. При цьому каанове непроникне, мов
закам'янiле, обличчя не оживилося жодним почуттям, хоча швидкi зiницi очей
свiдчили, що пiд його круглим черепом зя далеко не безнадiйна порожнеча,
що там нуртують тугi, напруженi мислi.
Потiм запитав:
- Ти поранений, Думитре? На тобi свiжа кров...
- То кров мого сина... Вiн умер вiд рани на мо©х руках.
- Яке нещастя!.. Пережити сина - то велике нещастя! Вай-вай!
- Так, хане. Я не хочу жити. Я хочу померти.
- Але як же ти помреш? На тобi нема свiжо© рани?
- Нема ,- вiдповiв Дмитро.
- Однак розповiдають, що ти нарiвнi з простими во©нами бився в переднiх
лавах. I лише - одна рана на руцi! Це що - щастя? Везiння?
- Трохи щастя, а бiльше - вiйськово© виучки. Я змалку був во©ном.
- Якщо ти змалку був во©ном, як i я, то мав би розумiти, що Киюв не мiг
вистояти супроти мене. Чому ж тодi чинив безнадiйний опiр? Чому не здав
мiста без бою?
- А хiба тобi не гидкi боягузи, хане? Хiба ти тодi бiльше поважав би
мене, нiж зараз? Я не поважав би себе!
- Але скiльки люду знищено! - вигукнув Батий з досадою.
- У нас була надiя, що висто©мо,- вiдповiв на це спокiйно Дмитро.- А не
висто©мо, то краще смерть, нiж довiчне ярмо! Ось чому ми билися, не
жалiючи живота свого! До того ж падали не тiльки нашi во©, а й тво©, хане,
а земля наша велика - якщо кожне мiсто захищатиметься так, як Ки©в, то з
ким ти залишишся, Батию?
Батий мовчав, а запальний Менгу схопився за шаблю.
- Що вiн говорить, собака! Я зарубаю його! Однак Батий пiдняв
застережно руку.
- Нi, Менгу, не треба! Я поважаю смiливих i хоробрих людей. Над
достойним супротивником достойно i перемогу одержати. Хiба не так? Це не
мо© слова, це слова нашого дiда Чiнгiсхана, а вiн, як завжди, i в цьому
був мудрий.
- Однак вiн не давав пощади ворогам! - вигукнув Менгу.- Його бойовий
шлях був усiяний черепами переможених!
- I мiй шлях буде усiяний черепами переможених - я вже подбаю про це,
Менгу! Будь спокiйний, ми не залишимо в Киювi нiкого навiть на розплiд!
Але войводi Думитру я дарую життя заради хоробростi його! Я вiзьму його з
собою в дальший похiд, щоб вiн побачив загибель землi сво ©, загибель
усiх, хто не захоче пiдкоритися менi! Всiх ©х чека люта смерть! - I
повернувся до полоненого во води: - Ти зрозумiв мене, Думитре?
- На все воля Божа,- з гiднiстю вiдповiв во вода.- Всi ми смертнi - i
я, i ти! I народи нашi смертнi, бо нiчого ©iема вiчного пiд зорями! I
якщо Бог вибрав тебе сво©м знаряддям - бичем Божим, щоб покарати мiй народ
за грiхи його, то знай: ми не пiдставимо добровiльно ши© пiд тво© шаблi!
Ми будемо оборонятися, скiльки сил наших стане! А там - що Бог дасть!
Батий усмiхнувся - холодно i зневажливо. Потiм погордливо прорiк:
- Вiчне Небо давно наперед визначило, що й ка-монголи пiдкорять собi
всi довколишнi народи зримого пiвсвiту. Невже ти сумнiва шся в цьому? Якщо
сумнiва шся, то найближчим часом матимеш змогу переконатися, що так воно й
буде! Як i те, що Киюв уже впав! Дивися - останнiх тво©х во©нiв, що
лишилися серед живих, уже в'яжуть желями i ведуть у полон, i в мо©й владi
вирiшити ©хню долю - умертвити чи завдати в рабство.
Дмитро i сам уже бачив, що Ки©в упав. Тiльки вiд Янчиного монастиря ще
долiтали крики i гуркiт бою - там, видно, трималася жменя киян. Та чи
довго вони протримаються?
Йому стало важко дихати, серце зайшлося гострим болем. Навiщо йому
бачити все це - смерть синiв, багатьох тисяч киян, загибель рiдного мiста?
Навiщо доля залишила йому життя? Щоб до кiнця випив гiрку чашу ганьби i
наруги?
А де бояриня Анастасiя? Де донька Янка? Невiстки? Онучата малi? Нема ,
нема ! Всi загинули, все пiшло прахом! Боже мiй. Боже!
Вiн вiдчув, як глибоко в грудях заклекотало, як у жлуктi, коли в нього
кинути розжарений камiнь, а очi наповнилися солоними слiзьми. Плечi
здригнулися, широкi крутi плечi, що не знали втоми упродовж багатьох лiт,
тепер поникли, опустилися.
Во вода плакав. Стояв посеред Ки ва, на Бабиному торжку, де колись
збиралися вiча, де вiдбувалися найважливiшi подi© ки©вського життя, i тихо
плакав, не соромлячись нiкого - нi Батия, нi його почту, нi
во©нiв-баатурiв, що стерегли знатного полоненика. Плакав, що всьому настав
кiнець...
13
Якийсь час Домажир з кiлькома десятками киян, що вiдступили сюди,
утримував загату перед ворiтьми Янчиного монастиря. Але сили були нерiвнi
- татаро-монголи зiм'яли цю слабку оборону, заарканили боярина i побили
найближчих його во©в, а потiм кинулися до церкви, до дзвiницi та до келiй,
куди вiдступили останнi оборонцi Ки ва. Там, у примiщеннях, зав'язалися
вiдчайдушнi кривавi сутички.
Добриня з десятком украй знесилених киян та з Янкою зачинився в
дзвiницi i пiдпер зсередини дверi.
- Бiжи нагору! - наказав вiн Янцi.
- Не пiду! Я залишуся тут! - вiдповiла дiвчина. Лице ©© розпашiлося,
коса вибилася з-пiд завелико© для не© шапки. Вона щойно побувала у
справжньому бою, вiдбивалася вiд супротивника мечем i, хоча Добриня
захищав ©© собою, вiдчувала в усьому тiлi якусь незвичайну напругу, що
змушувала ©© серце шалено колотитися.
- Не пiду! - повторила вона уперто.- Я залишуся тут!
Тодi Добриня схопив ©© за руку i потягнув по крутих сходах нагору. Вона
почала пручатися.
- Пусти!
Добриня розсердився i стиснув ©© невелику руку так, що дiвчина
скрикнула:
- Ой, менi боляче!
- А-а, боляче? То чому ж не слуха шся? Iди! Вiн розумiв, що наступають
останнi хвилини ©хнього життя, i пам'ятав Янчину просьбу - вкоротити ©й
вiку, коли постане загроза полону. Нi на мить не забував про це. Та як вiн
це зробить - не уявляв. Хiба пiднiметься у нього рука на не©? диний шлях
- разом кинутися з нею з високо© дзвiницi вниз i розбитися на смерть. А
якщо вiн загине ранiше, то, може, сама вона вчинить так, як вчинила
рязанська княгиня? Може, висота дзвiницi нагада ©й про таку можливiсть?
Ось така думка i змусила його тягнути Янку нагору, на високу, вiдкриту
всiм вiтрам дзвiницю, звiдки було видно мало не весь Ки©в.
- Iди! Iди, Яночко! Iди, люба моя! Це, мабуть, наш останнiй шлях, який
ми верста мо разом! - заблагав Добриня.
Вiн зупинився, обняв ©©, припав пошерхлими на морозi губами до ©©
теплих вуст. I Янка обм'якла, перестала пручатися - завмерла в його
обiймах, як дитина у маминих руках. Лише дрiбна сльоза викотилася з кутика
©© ока i впала йому на руку.
- Добрику, вiдпусти!
Вiн вiдпустив ©© - i вона покiрно подерлась за ним нагору.
З дзвiницi перед ними вiдкрилося жахливе видовище: всюди по вулицях i
майданах лежали трупи людей, переможцi никали по глухих завулках, по
дворах i хоромах - однi хапали жiнок, дiвчат, а малих i старих вбивали на
мiсцi, iншi тягнули з будинкiв одяг, третi в'язали чоловiкiв - по десятку,
руки назад, на шию - канта, а якщо ©© не було пiд рукою, то просто три
палки, стягнутi сирицею.
Крик вiдчаю летiв вiд закривавлено© ки©всько© землi до низького сiрого
неба. Та воно мовчало, не загримiло громом, не вдарило блискавицями, нiби
не бачило i не чуло всього того жаху, що творився внизу.
- Боже, що робиться! - прошепотiла Явка помертвiлими губами i, плачучи,
скинула шапку.- Страшний суд!
© туга коса, в якiй червонiв заплетений шовковий кiсник, впала ©й на
плече, Добриня погладив ©© рукою. Яка нiжна, яка шовковиста!
Раптом нова думка сяйнула йому в голову.
- Яночко, нахились! - i почав виймати меча з пiхов. Дiвчина злякано
вiдсахнулася.
- Добрику, невже час?
- Нi, нi, не те! - Вiн стиснув ©© плечi.- Бачиш, все може статися в
останнi хвилини. Може, навiть потрапиш живою до рук ворогiв, то краще хай
вони вважають тебе за отрока, за хлопця. Я хочу вiдрiзати твою косу.
Нахились до перекладини!
Тепер Янка зрозумiла - i покiрно поклала голову на потемнiлу вiд часу
дубову балку.
Добриня розпростав косу, натягнув - i одним ударом меча вiдсiк ©©.
Потримав якусь мить, потiм кинув униз.
- Ну от - тепер нiхто, тебе не прийме за дiвчину. Отрок - та й усе!
Нiкому не признавайся, що ти з боярського роду. Кажи - ремiсницького. I
стiй на сво му, що б там не було! Кажи - умiю шити, вишивати...
Знизу донiсся глухий удар. Потiм - ще. Дзвiниця здригнулася.
- Б'ють у дверi пороком або просто колодою,- сказав Добриня i обняв
дiвчину.- Яночко, залишайся тут, а я пiду вниз. Там зараз буде сутужно. Я
повинен туди йти.
Янка на знак згоди ледь помiтно похитала головою. З ©© очей бризнули
сльози. Тепер вона не перечила - лиш тихо-тихо прошепотiла:
- Iди! I знай - я кохаю тебе, Добрику! I бiльше нiкого в свiтi! Тiльки
тебе! До загину!
Вiн поцiлував ©© i швидко побiг униз, де трiщали пiд могутнiми ударами
дверi, а Янка, опустившись на лаву, довго сидiла нерухомо з заплющеними
очима, все ще вiдчуваючи на губах смак його солоного - з ©© слiзьми -
поцiлунку i не бажаючи розпрощатися з цим почуттям.
Раптом з Бабиного торжка долинув сильний гуркiт. Янка розплющила очi.
Те, що вона побачила, змусило ©© здригнутись i миттю пiдхопитися:
татаро-монголи пiдтягнули до Десятинно© церкви пороки, поставили ©х з
чотирьох бокiв i одночасно вдарили важкими дубовими "баранами" в кам'янi
стiни.
- Боже! Там же мо© - в нестямi скрикнула Янка, простираючи наперед
руки, мовби бажаючи захистити церкву вiд тих могутнiх ударiв.- Людоньки-и!
Що ж це робиться! Мамо-о!
Серце ©© занiмiло. Там же повно киян! Дiтей, жiнок, старих! Там же
мати! Матiнко! Люба! Там же малесенькi племiннички! Що ж з ними буде?
Вона металася по дзвiницi, мов у страшному снi. Ламала руки, плакала,
зверталася до Бога, до Матерi Божо© i всiх угодникiв, щоб захистили
Десятинну церкву, i не чула, як упали внизу дверi i в притворi закипiв,
завирував бiй, бо вся ©© увага була тепер скерована туди, де вирiшувалася
доля ©© рiдних та ближнiх.
- Боже! Спаси i помилуй ©х!
Було видно, як здригалися стiни Десятинно©. З них сипалися скалки
плiнфи. Трiщало дерев'яне перекриття бань. Зсередини церкви виривалися
приглушенi крики приречених - жiнок, дiтей, старих. Вiд того крику
крижанiла кров у жилах i терпли руки й ноги.
Раптом банi церкви з позолоченими хрестами поволi почали хилитися.
- Добрику-у! - схопилася за голову Янка.- Доб-рику-у!
В ту ж мить страшний трiск i гуркiт заглушив ©© крик. Десятинна церква,
переповнена людьми, що, шукаючи порятунку, набилися в усi ©© закутки i на
хори, поволi почала нижчати, осiдати, а потiм раптом завалилася, упала,
накриваючи всiх, хто в нiй заховався, вагою зруйнованих кам'яних стiн,
уламками дубових балок та важким олов'яним дахом, з-пiд якого глухо
залунали поодинокi розпачливо-болiснi зойки i стогони придушених. Хмара
пилюки шугнула високо вгору, в тьмяне зимове небо.