таких могутнiх фортець, i вiн швидко проникне в кра©ну келарiв[96], чехiв
i башкордiв[97]. А звiдти недалеко i до Останнього моря! Хай раду ться
безсмертна душа дiда, великого Потрясателя Всесвiту Чiнгiсхана, вiн
викона його найважливiший заповiт - пiдкорить всi сущi на землi народи
владi великих монголiв!
Вiн не по©хав у свою ставку на Бати ву гору, як почали ©© називати
пiсля того, як там був поставлений дев'ятихвостий туг повелителя Золото©
орди, а залишився в Ки вi, щоб самому керувати останнiми боями. Туленгiти
очистили Софiйський собор вiд трупiв та поранених, вигнали блукаючих тут у
пошуках здобичi нукерiв i натопили для нього пископськi палати. Але спати
йому не хотiлося. Душа прагнула бо©в, останнiх бо©в, що, можливо, стануть
найславетнiшими у його життi.
Вiн пiдкликав Менгу. Сидячи на конi, камчею показав на Копирiв кiнець.
- Вiзьми його, брате! Здобич - твоя!
- Вiзьму,- з готовнiстю вiдгукнувся тайджi.- Але менi хотiлося б
помiрятися силами з самим войводою ДумитромI
- Встигнеш i туди,- кивнув головою Батий.- Думитра взяти не так просто!
- Слухаюсь i скоряюсь,- вклонився Менгу i, вдаривши коня ногами пiд
боки, помчав до свого тумена.


7

Вiдступаючи з боями вiд Лядських ворiт по вузьких ки©вських вуличках,
Iлля загубив десь батька, брата Степана та Добриню. Киплячий вир вуличних
бо©в несподiвано занiс його помiж Iрининською, Георгi©вською церквами та
Софiйським собором до Копиревого кiнця. Там разом з iншими вiдступаючими
йому пощастило проскочити в Iудейськi ворота i, зачинивши ©х за собою,
пiднятися на вал.
Мунгали з ходу кинулися на заборола, але ©х легко скинули вниз. Пiсля
цього зав'язалася млява перестрiлка, що тривала до самого вечора i не
завдавала вiдчутно© шкоди жоднiй iз сторiн. Коли стемнiло, перестрiлка
припинилася, бiй лучникiв поволi ущух. Над Копиревим кiнцем залягла
тривожна морозяна тиша.
Iлля пiднявся на вежу. Кривавi вiдблиски пожеж миготiли у вузьких
вiкнах Софiйського собору. З темних
вулиць долiтали радiснi поклики переможцiв, стогони та плач киян i
киянок, гiрки дими пожарищ нагонили на око сльозу. З валiв Iзяславового
города чулися крики: там не припинявся приступ.
Iлля зцiпив зуби. От i наступив Судний день! Всьому кiнець - життю,
волi, славi золотоверхого Ки ва. Хай ще день чи два - i кiнець. I вiн сам
теж десь лежатиме з розтрощеним черепом, як тисячi iнших, пiд низьким
зимовим небом, i хижi круки клюватимуть його скрижанiле тiло, вийматимуть
мертвi очi. Бр-р-р!..
Вiн перевiв погляд на той куток мiста, де стояв ©хнiй дiм. Там пожеж
поки що не було. Але свого обiйстя вiн не розгледiв, бо все окутувала
криваво-iмлиста пелена, зрiдка пронизувана вогнистими пасмами iскор, що
пiднiмалися над палаючими будинками, розлiталися довкруж i падали в
почорнiлий снiг.
Серце його стиснулося. Що там? Як там? Чи встигли втекти мати з Янкою i
всi ю родиною? Де вони? Чи мунгали захопили ©х, побили, i ©хнi тiла зараз
скову грудневий мороз?
Уявивши таку жахливу картину, вiн мимоволi стиснув кулаки i глухо
застогнав. Навiщо вiн живе? Чому доля милувала його до цього часу? Адже
вiн не уникав небезпек i кидався в самий вир бою! Чому не вкоротила йому
вiку, щоб не знати цього лиха, не бачити загибелi Ки ва i найрiднiших,
найдорожчих людей?
А Марiам? Де його кохана? Що з нею? За цi днi, вiдколи Батий розпочав
шаленi приступи на Лядськi ворота, а потiм ввiрвався в мiсто i зав'язав
бо© на валу та мiських вулицях, вiн нi разу не бачив ©©. Якщо жива, то
десь тут, на Копиревому кiнцi.
Несподiвано вiн вiдчув, як на плече йому лягла чиясь рука. Вiн швидко
оглянувся, сподiваючись побачити кого-небудь iз сво©х во©в. Але перед ним
темнiла невисока i в темрявi невиразна постать чи то отрока, чи
отроковицi. Щось знайоме привидiлося йому в нiй. Голос його здригнувся.
- Марiам? Ти? Не може бути! Тут? О доле! Вiн все ще не вiрив, аж поки
дiвчина вiдгорнула комiр кожушка i промовила:
- Так, це я, мiй голубе. Це я, твоя Марiам! Вiн кинувся до не©, стис в
обiймах.
- Марiам! Боже! Щастя мо кохане! Я такий радий! Але звiдки ти тут
узялася? Як ти мене знайшла?
- Цiлий день усе мiсто було на валу. Я теж. От i впiзнала тебе, коли ти
разом з iншими воями входив у ворота. Я гукала тебе, але ти не почув. Тодi
я кинулась на пошуки. Та хiба легко знайти людину у такiй круговертi? Я
бiгала туди, сюди, розпитувала, аж поки хтось не пiдказав, що бачив, як ти
пiднiмався на вежу. Отак я опинилася тут...
Iлля дивувався i радiв, радiв i знову дивувався такому несподiваному,
неймовiрному щастю.
- Як це добре! Я такий щасливий, що ми знову разом!
Вона тихо i сумно вiдповiла:
- Разом, голубоньку! Разом! Тепер аж до кiнця, до останнього подиху!
Вона раптом припала йому до грудей i тихо заплакала. Вiн сторопiв i
повернув ©© голiвку до свiтла. Кривавi вiдблиски пожежi осяяли ©©
прекраснi темнi очi, наповненi слiзьми.
- Чого ти? Не рада нашiй зустрiчi?
- Рада,- вiдповiла Марiам пошепки.- Дуже рада! Тiльки що нас чека ?
Подивись навколо - бачиш?
Вона обвела рукою мiський виднокiл з його пожежами i трупами,
розпачливими зойками i стогоном, що неслися звiдусюди, i знову заплакала.
Вiн почав утiшати ©©.
- Не плач, люба моя. Що б не трапилося з нами, знай, я кохаю тебе над
усе на свiтi! I нема тако© сили, яка б вирвала з мо©х грудей це кохання!
Нi людськi пересуди, нi Батий, нi навiть сам Господь Бог! Хiба що одна
смерть!
- Я вiрю тобi, диний мiй! Бо i в мо му серцi живуть такi ж почуття! I
я вже перестала плакати. Бачиш?
Вона витерла сльози i навiть усмiхнулась. I сяйнуло в ©© поглядовi щось
дитинно-невинне, жалiсне i разом з тим таке палке, зазивне, що серце
молодого во водича здригнулося, нiби його щось опекло вогнем. Вiн
пригорнув ©© i поцiлував у пухкi прохолодно-трепетнi вуста, а вона не
вiдвернулася, припала до його грудей i завмерла, сп'янiвши вiд його
гарячо© ласки.
Плинув час, бралося на мороз, але вони нiчого не помiчали. Стали у
затишний куток, щоб не продимав крижаний пiвнiчний вiтер, i нiмiли вiд
щастя, якого - вони це обо добре розумiли - доля вiдпустила ©м так мало.
Майже нiчого.
Перед ранком до ©хнього слуху долинув глухий гул i гуркiт.
Iлля перехилився через забороло. Марiам пiдiйшла до нього.
По вузьких вулицях, затягнутих сiрою передранковою iмлою, сунули до
ворiт натовпи монголiв. Полоненики, впряженi в шле© та довгi вiрьовки,
тягнули попереду по замерзлих, припорошених снiгом дерев'яних мостових
важкi, незграбнi пороки та обкованi залiзом дубовi "барани" до них. Гуркiт
вiд того здiймався такий, що здавалося - десь далеко гримить грiм.
- Прокляття! - прошепотiв Iлля.- Iдуть на приступ!
- Ой мамочко! - злякано вигукнула Марiам i приклала руку до уст.
- Тобi тут залишатися небезпечно! Йди додому!
- Я зостануся з тобою!
- Дурненька, як же ти можеш залишитися зi мною? Я ж не сидiтиму тут, на
вежi, я буду там, де литиметься кров! Ми вiдiб' мо ворога! - Вiн i сам не
вiрив у сво© останнi слова, але, щоб пiдбадьорити дiвчину, надав сво му
голосовi упевненостi i твердостi.- Так, ми зупинимо i вiдкинемо його!
Вiн звiв ©© вниз, поцiлував у холоднi щоки i вiдiрвав вiд себе.
- Любий мiй, прощай! - вигукнула Марiам з болем.
- Iди! Якщо буду живий, я знайду тебе! Iлля постояв, поки Марiам зникла
за рогом, а тодi вийняв меча i рушив до гурту во©в, що збиралися бiля
ворiт.


8

Того надвечiр'я, коли знемагав у криках i гуркотi бою Iзяславiв город,
а Копирiв кiнець опинився в кiльцi, во вода Дмитро стояв, безсилий
допомогти ©м, на вежi Софiйських ворiт[98]. У нього болiла рука, скнiла
душа i студенiло серце. Вiн розумiв, що це загибель. Якщо впав могутнiй
Ярославiв город, то нiщо вже не зупинить Батия. Що йому Iзяславiв город чи
Копирiв кiнець? Вали ж Володимирового города високi. Софiйськi ворота теж
мiцнi, та самого города - жменька одна. Вiд Софiйських ворiт до Боричевого
узвозу - два перестрiли всього або й менше. I хоча люду тут зiбралося
чимало, протриматися довго нiяк, бо всi запаси вичерпалися, i ось-ось
притисне киян справжнiй голод. Що тодi?
Во водич Степан помiтив, як батько морщиться, i зрозумiв це по-сво му.
- Болить? - кивнув на руку, що висiла на перев'язi.
- Е-е, що там рука,- скривився во вода.- Поболить та й перестане... Ось
де по-справжньому болить,- i показав здоровою рукою на груди.
Степан пiдступив ближче, тихо запитав:
- Невже нiяко© надi©?
Дмитро ще тихше вiдповiв:
- Нiяко©... Не будемо обманювати себе, сину. День або два...
- То, може...- Степан замовк, боячись висловити думку, що вертiлася на
язицi.
Але во вода зрозумiв його i заперечно похитав головою.
- Нi, будемо битися до останнього! Про те, щоб вiдчинити Бати вi ворота
i пiддатися, i не думай! Це нiкого не вряту , бо вороги нашi - то люди
пiдступнi, слова не дотримуються - без честi i совiстi. Краще вже iспити
смертну чашу до дна, нiж самому пiдставити шию пiд мунгальську шаблю!..
- А як же нашi - мати, Янка, дiти, моя та Миколина жони?
Дмитро стиснув зуби. Погляд його затвердiв, посуворiшав, а з грудей
вирвався глухий клекiт.
- Як i всiм... I нам, i ©м - як усiм... До речi, треба ©х провiдати,
поки тихо, бо, може, iншого часу не буде. Де вони зупинилися?
- Добриня ©х супроводив, вiн зна .
- То гукни його - пiде з нами.
На вулицях було повно людей. Пiзнаючи во воду, вони розступалися,
замовкали, багато хто знiмав шапку i кланявся. Дмитра любили: втратив у
боях сина, сам поранений, а воював нарiвнi з молодими i здоровими, на
валах спав, ©в iз спiльного котла. А те, що кияни здали Лядськi ворота i
Ярославiв город, нiхто йому в провину не ставив. Всi розумiли, який ворог
сто©ть перед ними - многолюдний i безпощадний. Нi, киянам докоряти Дмитра
i себе нi за що!
На майданах горiли багаття, над ними варилася якась юшка - вечеря для
змучених, голодних, змарнiлих, а часто й поранених захисникiв мiста. Але
довкола вже стояли натовпи жiнок з дiтьми - у кого ж з во©нiв
простягнеться рука з ложкою до того варива?
Дмитро пiдняв очi.
Перед Десятинною церквою, на Бабиному торжку, у вiдблисках багать
здибилася квадрига баских мiдних коней, запряжених у бойову колiсницю.
Вони стояли на мармуровому постаментi. х вивiз iз Херсонеса пiсля
перемоги над ромеями князь Володимир, i вони простояли тут двiстi
п'ятдесят лiт, ставши такою ж невiд' мною ознакою Ки ва, як i собор Свято©
Софi© та Золотi ворота.
Конi басують, рвуться вперед, високо пiднявши переднi копита. З ©хнiх
нiздрiв, зда ться, пашить вогонь, а рвучкий вiтер розвiва буйнi гриви, на
©хньому тiлi видно кожен напружений м'яз, кожну жилку - так досконало
вилив i вирiзьбив ©х невiдомий ромейський майстер у нестримному летi.
А хiба не так i Русь-Укра©на летiла кiлька вiкiв серед iнших народiв i
iнших держав, могутня i нестримна? I слава ©©, слава ©© столицi - красеня
Ки ва - широко рознеслася по всiх ближнiх i дальнiх землях.
Дмитро зiтхнув i опустив голову.
Була слава, була могутнiсть, а тепер усьому - кiнець. Половина
Ки©всько© укра©ни лежить у ру©нах, у пожарищах, пiд п'ятою Батия, Ки©в
дожива сво© останнi днi, а решта земель i князiвств, споглядаючи, як
колишня столиця у нерiвнiй борнi знемага пiд ударами кочовикiв-язичникiв,
тремтять i нiмiють у великому страсi.
Було вiд чого впасти у вiдчай. Хiба думав-гадав вiн, проживши у Ки вi
пiвста лiт, тобто все сво життя, що стоятиме бiля його смертного одра, що
його, боярина Дмитра, iм'я навiки буде зв'язане з загибеллю рiдного мiста?
Цi важкi думи так охмарили йому чоло, що на якийсь час вiн забув, куди
i чого йшов, i тiльки голос Янки, що сплеснула руками i вигукнула таке
звичне слово: "Таточку!" - вивiв його iз задуми i змусив пiдняти голову.
Бояриня Анастасiя зi всi ю сiм' ю стояла на ганку князiвського палацу,
де вони поселилися пiсля того, як залишили свою оселю в Ярославовому
городi. Зараз рiдко хто сидiв у хатi, тривога гнала надвiр - на вали, на
заборола.
Вiн кинувся до них.
- Рiднi мо©!
- Дмитре! - скрикнула бояриня голосно i, впаьши бояриновi на груди,
заридала.- Дмитре! Що ж буде з нами! Що буде з нашими малятами-внучатами!
Всi заплакали. Во вода крiпився, але i на його очах заблищали сльози.
Здоровою рукою вiн обнiмав усiх, цiлував, голубив онучат, що тулилися йому
до нiг.
- Любi мо©, дорогi мо©! Настали для Ки ва i для всiх нас найважчi днi.
Усе, що могли, ми зробили, щоб захистити вас. Тисячi киян полягли. Та не
вистояти, бачу, нам, не утриматися,- це ви повиннi знати i бути готовими
до найгiршого. Не лякайтеся нiчого - видно, так угодно Господу нашому, бо
все в руцi його! На нього упова мо ми всi!
Вiн розумiв, якi важкi й жорстокi слова каже, i все ж казав, бо вважав,
що не ма права приховувати правду. До смертi теж треба кожному
приготуватися.
Всi збилися в невеличкий гурточок i, обнявшись, плакали тихо,
беззвучно. Добриня вiдчув, як його руку знайшла i стиснула Янчина рука, i
вiн, незважаючи на те, що хто-небудь може помiтити, пригорнув дiвчину до
себе.
- Люба моя,- шепнув на вухо.- Янко, Яночко!
- Я хочу бути з тобою, Добрику,- вiдповiла вона ледве чутно.- В останню
хвилину хочу бути з тобою разом! А там - що буде! Хоч i смерть!
- Я теж цього хочу. Якщо мунгали ввiрвуться в город Володимира, шукай
мене бiля Янчиного монастиря[99]. Буду живий, то прийду туди.- Непомiтно,
користуючись темрявою, що насувалась, вiн вiдсторонив ©© вiд гурту.
- Бiля Янчиного монастиря... Який дивний збiг! Чи думала княжна Анна
Ярославна, теж Янка, що бiля ©© монастиря, який вона заклала, коли
дiвчиною вiд'©здила в далеку Францiю, щоб вийти замiж за французького
короля Генрiха Першого, обiрветься колись життя iншо©, незнано© ©й дiвчини
по iменi Янка? Нi, не знала вона. А чи думала я, що впаду вiд ворожо©
шаблi саме в Янчиному монастирi? Боже, Боже! - Янка заплакала.- Добрику,
невже це всьому кiнець? Невже це кiнець свiту?
Що вiн мiг ©й сказати?
Вiн уже, як i всi, розумiв, що Ки ву не встояти, що цi холоднi грудневi
днi - це його останнi днi. Вiн краще, нiж будь-хто iнший, знав, що пощади
нiкому не буде, що. смерть i неволя чигають на всiх. I хтозна, що краще -
раптова смерть чи важка доля раба або рабинi?
Тому вiн не став ©© втiшати, заспокоювати, а сказав вiдверто:
- Яночко, ми приреченi на смерть. Це так же ясно, як i те, що ти сто©ш
передi мною. Але я буду з тобою i захищатиму тебе до останнього! Будь
мужньою! Такою, як молода рязанська княгиня. Пам'ята ш, ти розповiдала
менi?
- Пам'ятаю. Я буду мужньою.
- А ще раджу тобi в останнiй день одягнутися в чоловiчий одяг.
- Навiщо?
- Бо за жiнками та дiвчатами буде страшне полювання.
- Я зроблю так, як ти кажеш. А ти пообiцяй менi, що не даси мене живою
в руки ненависному вороговi! Пообiцяй! Бачиш, я вiдчувала, що настане
такий день, от вiн i настав! Обiцяй же менi!
- Обiцяю, люба!
В цю мить страшний гуркiт долинув вiд Софiйських ворiт. Усi вiдчули, як
пiд ногами здригнувся кам'яний пiдмурiвок палацу.
- Мунгали пiдтянули пороки - б'ють у браму та в заборола! - вигукнув
во вода Дмитро i поцiлував внучат, невiсток, Янку, бояриню.- Дорогi мо©,
будемо прощатися! Нам пора! Ходiмо, хлопцi!


9

В головi стояв якийсь надокучливий безперервний гул, нiби то гув, не
перестаючи, вiчовий дзвiн. Але чомусь не чути було ударiв била - лише один
протяжний гул, що дратував сво ю нескiнченнiстю, викликав внутрiшнiй
спротив, змушував напружувати всi сили, щоб вiдiгнати його вiд себе,
стряхнути, як в'©дливу муху, що настирливо лiзе в обличчя.
Все це Iлля вiдчував, як у глибокому снi. А ще вiдчував, що йому важко
лежати, важко дихати, нiби камiнь налiг на груди i давить, давить до
землi.
Потiм свiдомiсть поволi прояснилася, i вiн раптом зрозумiв, де вiн i що
з ним сталося. Лежав вiн горiлиць на заснiженiй дерев'янiй мостовiй поряд
з мертвим мунгалом-баатуром, а зверху на них обох навалилася цiла купа ще
теплих тiл - убитих чи поранених, що не давали йому перевести подих.
I тодi вiн враз пригадав, як на свiтаннi на нього налетiв якийсь баатур
i занiс над головою шаблю. Та йому пощастило пiдставити щита, вiдбити ©©
мечем i самому нанести невiдворотний удар. Баатур упав.
Ще один! Бо це був не перший, що полiг вiд його меча! Вiн не вiв лiку,
скiлькох ворогiв перемiг сьогоднi. Трьох, п'ятьох чи десятьох? Хiба до
цього було в тому несамовитому кривавому вирi, що закрутив його опiвночi i
не вiдпускав до самого ранку? Це був просто "ще один".
Однак не встиг вiн порадiти цiй перемозi, не встиг оглянутися, як
монгольська довбешка обрушилася ззаду йому на голову. В очах блиснув
голубий снiп iскор, ноги пiдкосилися - i вiн поринув у темряву. Як упав -
не пам'ята ... Чи довго лежав тут - не зна теж...
Вiн розплющив очi.
Над ним стояв пiдстаркуватий мунгал. У правiй руцi вiн тримав бойову
сокиру, геть заляпану кров'ю i чимось рожево-блiдим.
"Мозком? - подумав Iлля, не вiдчуваючи страху.Авжеж, мозком! Це ж
баатур добива поранених! Зараз доб' i мене! Топiрцем по головi!"
Думалося йому якось важко, нiби то думав не вiн, а хтось чужий. I тi
думки були йому байдужi, та й власна доля зовсiм не турбувала його.
Мунгал довго не помiчав його погляду, вiн був зайнятий iншим. Сво ю
сокирою, тильною ©© стороною, гострим i тонким, як палець, обушком, вiн
поволi, не поспiшаючи, бив поранених киян по головах. При цьому вiн не
дуже придивлявся - живi вони ще чи нi. Просто на всяк випадок бив усiх
пiдряд, щоб не пропустити жодного живого.
Страху Iлля не вiдчував. Усе, що вiн бачив i що пережив минуло© ночi i
особливо в цей холодний грудневий ранок, притупило в його дупгi почуття
страху. Ну, що ж - кiнець! Один удар - i все зникне: Ки©в, рiднi, кохана
Марiам, важкi трупи, що лежать на його грудях. Усе!
Мунгал ударив сво ю страшною сокирою ще одного пораненого - i раптом
помiтив широко розкритi голубi очi, що мовчки слiдкували за ним. Його
занесена вгору рука завмерла, вiн прикипiв поглядом до тих очей, довго
вдивлявся в них.
Iлля не знав, якi думки ро©лися пiд лисячим малаха м баатура. Вони
обидва мовчки дивилися один одному в вiчi, i що кожен думав при цьому, що
вiдчував, було вiдоме тiльки кожному з них.
Нарештi мунгал ворухнувся, ошкiрився i почав пiднiмати сокиру.
- Що? Страшно, орусуте? - спитав, показавши крупнi зуби.
Пiд вагою мертвих тiл Iлля ледве дихав, тому вiдповiв з натугою:
- Йок! - i похитав головою.- Нi!
Мунгал витрiщив очi. Здивувала його не вiдповiдь, а те, що орусут
зрозумiв його.
- Як? Ти зна ш по-нашому?
- Знаю.
- Звiдки?
- Я два лiта був у вас у полонi.
Мунгал заклiпав важкими повiками, опустив сокиру, пiдкликав кiлькох
товаришiв.
- Вiн говорить по-нашому! Що будемо робити? Прикiнчити?
Мунгали переглянулись. Потiм так швидко почали шварготiти мiж собою, що
Iлля нiчого з ©хньо© мови не второпав. Нарештi один, найстарший, худий i
темний, як висушена тараня, сказав:
- Покажiмо його джагуновi Жадiгеру,- штовхнув Iллю ногою пiд бiк.Дякуй
Вiчному Небу, орусуте! Вставай! А не встанеш - доб' мо!
Вони розтягли трупи, i Iлля пiдвiвся, натягнув чиюсь чужу шапку i
ступив кiлька крокiв. У головi гуло, як у млинi, свiт коливався перед
очима, ноги дибали, мов дерев'янi, i непри мно-солодкава млiсть розлилася
по всьому тiлу, але вiн розумiв, що треба йти, i через силу йшов.
Його повели на майдан, до церкви. Всюди лежали вбитi, стогнали
пораненi, ©х тут же добивали без нiякого жалю. В кiлькох мiсцях
розгоралися пожежi - бурий дим, змiшаний з холодним морозяним туманом,
поволi котився понад притихлим пiсля бою Копиревим кiнцем, забивав вiддих,
судомою зводив горло.
Сотник Жадiгер здалеку помiтив сво©х во©нiв i помахав ©м рукою, але тут
на майдан ви©хав гурт вершникiв на чолi з ханом Менгу, i сотник повернув
до них.
Баатури зупинилися неподалiк, не смiючи наближатися до благородних
нойонiв.
Тим часом Жадiгер зняв шапку .i низько вклонився темниковi.
- Вiтаю з перемогою, каане.
- Спасибi, джагуне. Я знаю, ти бився хоробро,вiдповiв Менгу.- Я
розповiм про тебе самому Са©н-каановi.
- Дозволь, каане, пiднести тобi подарунки. Ми здобули ©х у боях!
Вiн плеснув у долонi - i до нього наблизилися три нукери. На
простягнутих руках, покритих вишитими рушниками, лежали незбагненно© краси
вироби ки©вських умiльцiв - великий золотий хрест, срiбний посуд - чашi,
тарелi, ложки, боярський меч, оздоблений черню та усiяний самоцвiтами.
Нойони зацмокали язиками.
- Дзе-дзе! Яка розкiш!
А хан Менту розплився в усмiшцi.
- Ой-бой! Ти молодець, Жадiгере! Я задоволений тобою!
Для рядового сотника це була найвища нагорода. Жадiгер упав ниць,
поцiлував помiж простягненими до хана руками заснiжену ки©вську землю i
зразу ж схопився.
- Дякую, пресвiтлий каане! Дозволь показати тобi полоненикiв. Ми ©х тут
набрали вдосталь. Це киювськi ковалi, зброярi, ткачi, гончарi, золотих дiл
умiльцi, вишивальницi, кравцi та кравчинi... Всiх i не злiчити! В
подарунок Са©н-каановi i тобi!
Менгу доброзичливо кивнув головою, йому все дужче подобався цей
хоробрий i розумний сотник.
На знак Жадiгера його нукери почали проводити перед кааном пов'язаних
десятками чоловiкiв та жiнок. Витягнувши з кожуха жилаву шию, вiн
приглядався, прицмокував язиком i задоволене потирав руки.
- Дзе-дзе! Ой-бой!
Коли невiльникiв повели, Жадiгер вклонився знову.
- Каане, тепер прийми ще один подарунок. Це вже тобi вiд мене!
- Ну, що там? - обiзвався Менгу мляво.- Всiх подарункiв, бачу, я тут i
за день не передивлюся!
Йому вже набридло мерзнути, i в його голосi почулося невдоволення.
Вузькi очицi були закритi, i здавалося, що хан дрiма .
Жадiгер вловив цi нотки невдоволення i швидко плеснув у долонi. На цей
знак з ближчого двору два нукери вивели невiльницю i поставили перед
ханом. © обличчя було закутане шматком прозоро© шовково© тканини.
Менгу розплющив одно око, здивовано пiдняв брову.
- Хто це?
Жадiгеровi губи розтягнулися в улесливiй усмiшцi.
- Уй, уй! Це красуня iз красунь, каане! Подивися сам - i зiрвав з лиця
дiвчини покривало.
Вигук захоплення пролунав над майданом. Нойони дружно зацмокали язиками
- дзе-дзе! Менгу крякнув i подався в сiдлi наперед, схилившись коневi мало
не до голови.
Нойони почали судити-рядити:
- Гарненька! Вай-пай!
- Серед орусуток багато гарненьких...
- I нiяка вона не орусутка©
- А хто ж?
- Ромейка або iудейка. Хiба не видно?
- А може, аланка? Тiльки не орусутка! Орусутки бiлявi...
- Ну, не скажи!.. Не всi!
Цi суди-пересуди припинив Менгу.
- Про що базiка те! Яке це ма значення, з якого вона племенi? Аби
красуня!
- А так, а так! - погодилися нойони, не спускаючи з дiвчини очей.
- Жадiгер ма смак! - вiв далi Менгу.- Знав, що вибирав! Чи не так,
сотнику?
Той, приховуючи радiсть, що знову розперла йому груди, приклав руку до
лоба, низько вклонився.
- Так, мiй каане. Я радий, що дiвчина сподобалася тобi.
- Гм, ще б пак! Чому б i не порадiти! Пiднiс каановi такий подарунок!
Бачу, хочеш стати не простим сотником, а благородним нойоном. Ха-ха!
Менгу смiявся весело, а Жадiгеровi вiд того смiху стало раптом холодно.
Невже хитрий джихангiр розгадав його та мнi намiри? Справдi, даруючи
полонянку, вiн сподiвався, що каан належним чином оцiнить його вiдданiсть
i надасть йому звання благородного нойона. Та чи не забагато вiн захотiв?
Як розцiнять цей його крок родовитi нойони, якi ревно стежать за тим, щоб
нiхто, а тим паче якийсь безрiдний чабан, не затесався помiж них? Чи не
пiднiмуть його на глузи? Не виштовхнуть зi свого гурту? I як все це
сприйме сам каан Менгу?
Цi думки миттю промайнули в Жадiгеровiй головi, i вiн скромно вiдповiв:
- Куди iшаковi, каане, рiвнятися до верблюда!
Та Менгу нелегко провести. Вiн хитро оскiрнувся.
- Е-е, не кажи! Хочеш! По очах бачу - хочеш дорiвнятися! Однак не
поспiшай - всякому овочу свiй час!.. Скажу прямо - я задоволений тобою,
сотнику! Ти смiливий, розторопний во©н, вiдданий сво му каановi, я люблю
таких! Прийде час - i ти станеш благородним нойоном! Аби Високе Небо було
ласкаве до тво © долi i зберегло тобi життя. Ще, може, й емiром станеш -
тисяцьким або й темником! Хiба не з чабанiв вийшов вiрний пес мого дiда,
великого Чiнгiсхана, непереможний Субедей? Але не поспiшай! - Менгу на
хвилину замовк, задумався, а потiм рiшуче сказав: - Зараз мова про iнше!
Ми повалили гордий КиювI Ми розтоптали столицю орусугiв, захопили ©©
незчисленнi багатства i тисячi людей! Майстрових ми на рабiв перетворимо,
що будуватимуть столицю й ка-монголiв - Бату-сарай, ткатимуть сукна i
шитимуть нам одяг, випасатимуть табуни наших коней, а молодi гарнi
орусутки стануть нам утiхою в темних надрах наших юрт. Але все це треба
допровадити туди. Хто це зробить? Це зробиш ти, Жадiгере!
- Я? - збентежено запитав джагун, що нiяк не сподiвався на такий
поворот у сво©й долi, бо це означало, що вiн на довгий час вiдлуча ться з
вiйська, над ним не летiтимуть ворожi стрiли, не свистiтимуть чужинськi
мечi.- О Високе Небо!
- Так, ти! - пiдтвердив Менгу.- Зi сво ю сотнею ти допровадиш здобич до
Iтилю, на нашу батькiвщину, в благословенну Золоту орду! Цю дiвчину теж!
Зрозумiв?
- Як не зрозумiти, каане! Слухаюсь i пiдкоряюсь! Тим часом, поки
тривала ця розмова, позад гурту нойонiв, якi не особливо звертали увагу на
те, що дiялося довкола, бо були зайнятi полонянкою, вiдбулася подiя, може,
й незначна на тлi всього того, що творилося в цi хвилини в Ки вi, але
важлива для доль деяких учасникiв цих трагiчних подiй.
Коли Жадiгер зiрвав з полонянки покривало i нойони, враженi ©© красою,
почали голосно висловлювати сво захоплення, нiхто з них не почув
болiсного вигуку, що вирвався з грудей Iллi.
- Марiам! Це ти? Ти? Марiам!
Не почула його i Марiам. Налякана, приглушена, приголомшена тим, що
сталося, вона стояла перед завойовниками нi жива нi мертва. З ©© темних
очей струменiв жах, брови болiсно заломилися на чистому мармуровому лобi,
а завжди рум'янi щоки тепер були бiлiшi за снiг.
Iлля застогнав. Марiам, його кохана Марiам стане наложницею жорстокого
i брутального хана Менгу! Краще б не знати йому про це! Краще б лежати
нинi з проломаним черепом, нiж зазнавати тако© душевно© муки, такого
нестерпного болю!
Вiн хотiв кинутись до дiвчини, хотiв крикнути, щоб вона почула i
побачила, що вiн тут, але, замiсть крику, з грудей видобувся лише хрипкий
стогiн, а ноги враз зiмлiли, пiдiгнулися, в головi зашумiло, в очах
потемнiло - i вiн поволi посунувся додолу.