Страница:
пощастить чи не пощастить - я залишуся в Галичi, щоб бути в осереддi свого
князiвства, де матиму змогу черпати сили для себе i для допомоги вам та
iншим мiстам... Ки©в зараз став вiстрям нашого списа, направленого проти
Поля, супроти нього передусiм i вдарить Батий. Чи буду я тут, чи не буду,
ви, гадаю, оборонятиметеся до кiнця, а ми по сво©х галицьких та волинських
городах теж стоятимемо на смерть! Зараз iдеться не про Ки©в чи Галич, а
про всю нашу землю, i я вважаю, що князь ма бути там, де принесе бiльше
користi!
- Кого ж ти, княже, залишиш замiсть себе в Ки вi? - спитав пископ. -
Потрiбен муж вельми хоробрий i досвiдчений у вiйськовому дiлi!
- Такий муж серед вас ! - не задумуючись, вiдповiв Данило. - Вiн зi
мною був на Калцi - стояв проти нашого нинiшнього ворога лицем до лиця. Не
в одному бою вiдстоював вiн Ки©в i честь князiв, яким служив. Муж
досвiдчений i достойний!
- Хто ж це?
Гридниця завмерла. Анi покашлювання, нi сопiння, нi шаргання ногами.
Здавалося, нiхто навiть не дише.
- Боярин Дмитро, - вiдповiв князь суворо, нiби даючи зрозумiти всiм, що
всякi сумнiви у його виборi не повиннi мати мiсця. - Вiн буде ки©вським
тисяцьким i во водою - я залишаю його замiсть себе! I ви повиннi слухатися
його, як мене самого!
Гридниця зiтхнула полегшено. Цей вибiр нi в кого не викликав
заперечення. Дмитра в Ки вi любили i поважали за щедрiсть, справедливiсть
i доброту. Та й у вiйськовому дiлi муж вiн справдi досвiдчений!
Дмитро пiдвiвся i, мовчки вклонившись князевi, сiв.
Один Домажир засовався на лавi.
- Княже, а я... Отже, я...
Данило зрозумiв стан його душi. До того ж був вiн мудрий i не захотiв
напередоднi великих подiй, що грiзно, як вiдчували всi, насувалися на
Ки©в, залишати в мiстi iскру, з яко© заздрiсть i пiдлiсть могли б
роздмухати всепожира-юче полум'я розбрату. Тому швидко сказав:
- На випадок смертi чи тяжкого поранення тисяцького Дмитра ти його
заступиш, Домажире! Це теж моя воля!
Домажир полегшено зiтхнув i вiд задоволення почав рожевiти. Вiн уже
вiдчув смак влади, i йому було важко розставатися з нею. Тепер же князь
залишав якусь надiю. Заступник тисяцького, а там, дивись, i знову
тисяцький! Правда, вiн, мабуть, не розумiв до кiнця, в який час ця влада
приходить до нього.
Пiд кiнець Данило знову низько вклонився киянам.
- Кланяюся вам, бо ви першi грудьми станете проти ворога, i сподiваюся
зустрiтися з вами в лiпшi часи! I хочу тодi обняти всiх вас!
На очах багатьох виступили сльози. Тепер кожен розумiв та мний смисл
княжих поклонiв: Данило не тiльки вручав ©м долю Ки ва в ©хнi руки, а й
прощався з ними. Може, назавжди!
Роздiл IV. КНЯЖА ГОРА
1
Пiсля обiду Никодим з Горпиною вклалися у комiрчинi спочивати, а
Добриня сiв на лавку пiд крислатою грушею i, пiдставивши обличчя теплому
сонцю, задивився на бiлих голубiв, що шугали у високостi. Вони нагадали
йому Калиновий Кут, де ось так же шугали i голуби, i горлицi, i чаплi, що
гнiздилися в Жорнiвському лiсi, за Iрпенем. Захотiлося додому, в той
розкiшний i дорогий серцю куточок землi, що здавався йому найкращим на
свiтi.
Та чому здавався? Вiн i був найкращий! Розкiшнi лiси довкола, луги,
поля, озера, тиха, спокiйна рiчка. А сонця, сонця - хоч вiдбавляй! Чого ще
треба?
Вiн би i зараз полинув туди, та Дмитро, ©дучи до князя, наказав
дочекатися його. Отож i нудився з самого ранку, не знаючи, куди себе
подiти.
Тут його увагу привернули молодi бояри - Степан та Микола. Вийшовши з
терема, вони рiшуче повернули прямо до нього. З чого б то? В грудях
тьохнуло - невже все те ж? Невже знову мова про Янку?
Поки ©здив до Галича, трохи призабулося невдоволення бояринi Анастасi©.
Думав - минулося. А воно, бач, не мина ться. Як повернувся, так вiдразу i
вiдчув, яким лихом дише вона на нього, ну, а заодно з нею i ©© сини. Лише
засмученi оченята дiвчини, яка не приховувала нi вiд кого свого горя, та
приязне ставлення боярина Дмитра утримували його вiд негайно© втечi з
цього двору.
Брати пiдiйшли i мовчки сiли обабiч нього. Довго сопли, не кажучи
нiчого. Вiн теж мовчав: чекав, що буде далi. Насупленi обличчя i стиснутi
кулаки на колiнах свiдчили, що розмова буде важка.
Почав Степан - вiдразу круто.
- Ти чого тут сидиш?
- Чекаю боярина. Такий був його наказ.
- Я не про те... ©хав би ти звiдси, хлопче, i бiльше не з'являвся! Ось
я про що!
- I не баламуть Янку! Не тривож матiр нашу - бояриню! - додав Микола. -
Чого пристав до дiвчини? Чого зводиш ©© з ума? Чи вона тобi рiвня? Сам би
подумав! До не© свата ться син тисяцького!
- Я ©й не рiвня, - погодився Добриня. - Але я ©© не баламучу i з розуму
не зводжу.
- Нiби ми не бачимо, що з нею дi ться!
- Ну, я в тому не винен. Плаче вона не через мене.
- Слухай, хлопче, не прикидайся ягнятком! - пiдвищив голос Степан. - Не
думай, що коли ти заступив собою Янку та зробив нам деяку послугу, то все
тобi тут дозволя ться! Нi, братику! Ми й так до тебе ставимося поблажливо,
бо вдячнi тобi за гарнi вчинки. Не кожен здатен на таке! Але ж не ставай
нам поперек дороги, бо терпець коли-небудь увiрветься! Тодi нарiкай на
себе!
Добриня розумiв, що брати ледве стримуються, щоб не випхати його
силомiць за ворота. Ну, що ж - не ждатиме вiн при©зду боярина, а вiдразу
вирушить у дорогу. Ще сонце височенько - до перших пiвнiв буде в
Калиновому Кутi.
Вiн пiдвiвся i мовчки попрямував до навiсу, де стояв кiнь. Власне, кiнь
був боярський, але Дмитро подарував його йому ще перед по©здкою в Галич.
Та й хiба не заробив? Чи боярин збiднi ? Ма ж у сво©х ма тках цiлi
косяки!
Швидко осiдлавши Гнiдого i приторочивош до сiдла сакви з хлiбом,
солониною та цибулею, вiн, не поспiшаючи, рушив до ворiт. На пiвдорозi
зупинився i глянув на братiв, що мовчки стежили за його приготуваннями.
- Прощавайте! Я бiльше нiколи не повернуся сюди, щоб не завдавати вашiй
родинi, що так тепло i щиро привiтала мене, прикрощiв i нещастя!
Вiн хотiв ще сказати, щоб боярин не ображався на нього за поспiшний
вiд'©зд, але, передумавши, махнув рукою i смикнув за поводи.
- Вйо!
Посеред двору його наздогнав Микола. Пiдбiгши, поклав йому на плече
руку, винувато опустив очi.
- Ти ось що, Добрине, не сердься на нас, - промовив глухо. - Ти хороший
хлопець, хоч i смерд, але ж... Ну, сам розумi ш... Так треба!
- Розумiю, - з натугою в голосi вiдповiв Добриня i знову торкнув коня.
- Но-о!
Та тут над ворiтьми закалатало било.
- Батько при©хав! - з радiсним криком кинувся до ворiт Микола i пiдняв
защiпку. - За©зди, тату!
Це справдi був боярин Дмитро. Боярин вiддав синовi коня, окинув оком
двiр.
- От добре, що ви всi тут! Маю звiстку, та й побалакати треба! - Вiн
попростував до лавки, сiв. - Пiдходьте ближче!
Добринi було нiяково, i вiн лаяв себе, що не ви©хав з двору трохи
ранiше. Тепер, чого доброго, Дмитро помiтить, що мiж ним i Миколою та
Степаном пробiгла чорна кiшка, почне розпитувати. А що сказати?
Та боярин був чимось так заклопотаний, що нiчого не помiтив. Був
заглиблений у себе i думками витав бозна-де, аж поки Степан запитав:
- Так що ж за звiстка? Ми тебе слуха мо, тату© Дмитро тихо промовив:
- Князь Данило настановив мене ки©вським тисяцьким, во водою.
Це була для всiх справдi несподiвана новина. Степан здивовано вигукнув:
- Та ну! Ух, ти! Чому ж ти не радi ш, батьку?
- А чому радiти? Турботам, що впадуть на мою голову?
- Ну, якi там турботи! Хiба що Домажир злитиметься! Заздритиме!
- Е-е, що там Домажир! Якщо дурний, то хай злиться! Але то пусте! Князь
Данило завтра вiд'©жджа до Галича, а Ки©в залиша напризволяще! Ось моя
справжня непри мна звiстка!
- Як залиша ?.. Не хоче бути великим князем? Ще такого не бувало© А хто
ж порядкуватиме в Ки вi? - Сини були страшенно враженi.
- Виходить, я. I за князя, i за тисяцького. I це тодi, коли ось-ось
нагрянуть непроханi гостi!
- Батий з ордами?
- Батий.
- Ти це зна ш напевне, тату?
- Батий пiдняв чорне знамено вiйни! Отже, незабаром вирушить у похiд, а
може, вже й вирушив i ось-ось буде тут. Про це повiдомив князь Данило.
Вiд цi © звiстки всi занiмiли. Степан помiтно зблiд i перестав
розпитувати батька, у Миколи округлилися очi, а Добриня раптом вiдчув, як,
незважаючи на спекотний день, поза спиною прокотився непри мний холодок.
Нарештi до Степана повернувся дар мови, i вiн хрипло видавив з себе:
- Що ж нам робити?
- От давайте гуртом i помiрку мо. А завтра, пiсля вiд'©зду князя, зберу
боярську думу - теж подума мо...
- Ет, що ми тут надума мо! - махнув рукою Микола. - Якщо ти вже щось
надумав, то й кажи, а ми послуха мо!
Дмитро важко зiтхнув. З його стомленого лиця остаточно злетiла подоба
ледь помiтно© усмiшки, що з'явилася, коли вiн побачив синiв та Добриню.
Тепер воно стало похмурим, заклопотаним. Рiзкiше здвинулися до перенiсся
брови, так що мiж ними залягла сувора зморшка, а плечi опустилися, нiби на
них налiг непосильний тягар. Здавалося, боярин враз постарiв на кiлька
рокiв.
- Що тут скажеш? Якщо Батий справдi пiде на нас, то буде нам нелегко.
Але ж не тiкати нам з Ки ва! Де ж знайдемо мiцнiшу фортецю? Ки©в - це
Ки©в! Будемо тут оборонятися! Така моя думка... А раз так, то тривало©
облоги нам не уникнути. Отже, треба до не© готуватися - запастися збро ю,
збiжжям, салом, м'ясом, дровами, сiном для худоби. Ось iз чого треба
починати, поки не пiзно! Завтра й почнемо... Ти, Миколо, по©деш у нашi
ма тки - в Музичi та Личанку - iз тiунами розпочнеш молотьбу. Хай не ждуть
до осенi та до зими, а зараз молотять i зерно везуть до Ки ва. Хай везуть
також сiно, овес, товч, щоб було чим годувати худобу, коней, птицю та
свиней, яких смерди приженуть до Ки ва, як тiльки дам знати... А ти,
Степане, вирушиш на Тетерiв у нашi ма тки i зробиш там те ж саме.
Зрозумiли?
- Зрозумiли.
- От i добре... Це ж зроблять також iншi бояри, купцi та монастирi, i
ми запасемося гуртом усiм необхiдним.
- Скiльки ж може тривати облога? Мiсяць, два чи пiвроку?
- Облога може тривати стiльки, скiльки Бати ва орда матиме чим
харчуватися тут, пiд Кi вом, а головне, скiльки вистачить пашi для коней.
Думаю, не бiльше двох-трьох мiсяцiв, а потiм змушена буде знiматися i йти
далi. Орда i на вiйнi, як i пiд час миру, повинна постiйно рухатися, щоб
випасати сво© табуни та стада. За мiсяць чи два довколо Ки ва на вiдстанi
п'ятдесяти або й ста верстов татари i ©хнi конi та верблюди з'©дять усе,
що можна ©сти. На це покладаю всi надi© нашi. Якщо висто©мо, то
вряту мося, а якщо нi, тодi... Ну, ви самi зна те, що Батий зробив з
Рязанню, Володимиром, Переяславом та Чернiговом...
- Зна мо, - тихо вiдгукнулися Микола та Степан. А Добриня подумав, що
знають вони мало, бо не бачили тих жахiв на власнi очi, не чули страшного
гуркоту обкованих залiзом порокiв, пiд ударами яких трiщать наймiцнiшi
ворота i здригаються та осипаються вали, шаленого посвисту тисяч стрiл, що
затьмарюють небо, брязкоту мечiв та грюкоту щитiв, коли нападники, як
сарана, здираються на мiськi стiни i сходяться врукопаш з захисниками ©х,
бо не стояв у ©хнiх ушах несамовитий, нелюдський крик жiнок та дiтей, яких
рубали шаблями та били сокирами i булавами ошалiлi завойовники, бо
смердючий дим пожарищ не ви©дав ©м очi, а нутро ©хн не виверталося
навиворiт вiд нестерпного запаху тисяч трупiв та моря пролито© кровi. А
вiн все те бачив у Переяславi та Чернiговi, а також по iнших, менших,
мiстечках Переяславського та Чернiгiвського князiвств. I вiд однi © думки,
що така жахлива доля може спiткати Ки©в та киян, у нього завмирало серце,
а спину обсипало морозом.
Iз задуми його вивiв голос боярина. Дмитро, нiби радячись сам iз собою,
тихо промовив:
- ще одне дiло. Дуже важливе. Треба комусь ©хати на Рось - у
Юр'©в[60], Торцьк, на Дiвич-гору та Княжу Гору i оповiстити тамтешнiх
по вод про те, що першого удару Батий завдасть ©м, бо не залишить вiн у
себе в тилу тако© сили. А ще ж там не менше п'ятдесяти тисяч чорних
клобукiв! Кожен третiй з них - во©н! Нi, не обмине ©х Батий сво ю увагою -
ударить по них. Та й через Днiпро зможе перейти лише там - по
зарубинському чи канiвському бродах. Отож треба комусь ©хати туди! Може,
тобi, Добрине? Гадаю, в такий час ти залишишся у мене на службi...
Останнi слова застали Добриню зненацька. Вiн не сподiвався такого
повороту подiй. I вразило його не те, що йому доведеться пiсля далеко© i
нелегко© по©здки до Галича знову ©хати хтозна-куди, а те, що вiн,
поступивши на службу до тисяцького, мимоволi залишиться в Ки вi, в
оточеннi боярина i його сiм'©. Вiн глянув на Миколу i Степана - тi були
враженi не менше за нього.
Що ж робити?
- Все це для мене така несподiванка, боярине! Я ж збирався додому!
- Ну, домiвка - не вовк, не втече! - вiдповiв тисяцький. - За©деш по
дорозi й додому, бо твiй шлях спочатку лежатиме на Звенигород,
Чорногород[61], Юр'©в... Ну, а на службу до мене хочеш не хочеш доведеться
поступати: така воля князя. Правда, вiн хотiв би взяти тебе з собою в
Галич, але я подумав, що ти пригодишся i тут, у Ки вi. Чи як? Вибирай!
Добриня розвiв руками.
- Та вже якщо дозволя ться вибирати, то хай буде Ки©в. До Галича менi
©хати не з руки, - сказав твердо.
I з якимось - хай i невеликим - почуттям злорадства, що раптом
ворухнулося в серцi, глянув на боярчукiв. Вони теж дивилися на нього, але
здивовано й розгублено. Ще б пак! В одну мить ©хнi потуги пiшли
шкереберть! Добриня знову залиша ться тут i пiсля прибуття з Росi буде
вхожий до ©хньо© оселi!
2
Другого дня, надвечiр, Добриня прибув до Калинового Кута. Вдома провiв
лише одну нiч, а вранцi, порадивши рiдним i сусiдам не ждати нападу, а
влаштовувати в навколишнiх лiсах тайники, вирушив далi в путь.
Перша його зупинка була зовсiм близько, на тому боцi Iрпеня, в
Лисiвському монастирi[62]. Розташований на узвишшi, на крутому березi
рiчки, монастир являв собою добре укрiплену фортецю з дерев'яними стiнами,
вузькими вiкнами-бiйницями та печерами, прокопаними в твердому лесовому
пiдгрунтi, що виводили вниз, до води, та в лiс.
Добриню провели до iгумена Якова. Це був ще не старий, дебелий
чолов'яга з густою чорною гривою на головi i такою ж чорною, подекуди
покрапленою сивинками бородою. Вiн знав Добриню з давнiх лiт, тому й
привiтав, як давнього знайомого.
- Заходь, сину, заходь!
Келiя iгумена нiчим не вiдрiзнялася вiд келiй iнших ченцiв - невелика,
напiвтемна, бо вузьке вiконце пропускало мало свiтла. В одному кутку -
просте дерев'яне лiжко, в другому - стiл та два стiльцi, на стiнах -
потемнiлi вiд часу iкони, на столi - книги, бiля дверей - липове цеберце з
водою та ковшик.
Iгумен показав на стiлець.
- Сiдай! Кажи, чого прийшов!
Добриня витягнув з-за пазухи листа боярина Дмитра до во вод, iгуменiв,
священикiв та тiунiв з проханням вислухати його i зробити все, що вiн
скаже, бо то наказ самого князя Данила. Мовчки простягнув.
Iгумен прочитав i, не приховуючи подиву, запитав:
- Що ж ти ма ш менi сказати, отроче? Добриня розповiв про змiну князiв
на великокнязiвському ки©вському столi та про чутки, що доходили з Поля,
про готування Батия до велико© вiйни. Iгумен перехрестився.
- Спаси i помилуй нас, Господи! Кара небесна гряде на нашi голови! Коли
ж ©© чекати?
- Хто те зна ? - розвiв руками Добриня. - Але коли вже Батий пiдняв
чорне знамено вiйни, то не для того, щоб лише погрозити комусь. Це знак,
що буде великий похiд! А коли? Може, через мiсяць, а може, й завтра...
- Кажуть, Батий не чiпа ченцiв, черниць i священикiв?
- Це не так, отче. Я був мунгальським полонеником, коли тумени Батия
ввiрвалися в Переяслав, i на власнi очi бачив, як горiли церкви, собори й
монастирi, як ченцiв убивали, а молодих черниць безчестили, як дубовим
со©лом розтрощили голову преподобному пископовi Симеону, а решту клiру
потопили в Трубежi... Справдi, бува й таке, що окремим священикам Батий
залиша жаття, але тiльки таким, хто разом з городянами не чинить спротиву
i молиться за здоров'я хана та проголошу йому осанну[63].
- Ми за поганих молитися не будемо!
- Тодi повиннi оборонятися! Закличте до себе чоловiкiв з Калинового
Кута, готуйте зброю, припаси - i стiйте на смерть!
- А жiнки, дiти?
- Хай iдуть у лiси... Когось, звичайно, знайдуть, схоплять, уб'ють,
заберуть у полон, але хтось, можливо, й зостанеться...
- Про страшнi дiла розповiда ш ти, отроче.
- Про страшнi. Та iншого виходу нема . Ворог сильний, лютий i
безжальний. Його анi впросити, анi вмолити! Залиша ться одно - битися до
загину!
- Будемо битися, сину! - сказав тихо iгумен i поклав перед собою на
колiна важкi кулаки, нiби хотiв цим переконати молодого спiвбесiдника, що
намiри його твердi.
- I ще одно, отче. Боярин Дмитро просив оповiстити люд по селах про
небезпеку - хай кожен шука собi захисту, хай iдуть у Ки©в, у Василiв, у
Звенигород, Чорногород, Ясногород, Бiлгород. Хай там разом з городянами
обороняються!.. I дай знати, отче, во водам у Василевi та Ясногородi, а в
Звенигород та Чорногород я за©ду сьогоднi сам... Благослови, отче, в
дорогу!
- Може, потрапезу мо? - спитав iгумен, осiняючи його хрестом.
- Нi, отче, я ситий - снiдав дома. А дорога далека - мушу ©хати!
Келiйник вивiв його у двiр, вiдчинив ворота. Добриня спритно скочив у
сiдло i повернув праворуч, до лiсу, на биту дорогу, що пролягла понад
Iрпенем вiд Бiлгорода до Звенигорода та Чорногорода, а там далi через
Змi вi вали - до Юр' ва та до Галича.
3
Майже два тижнi ©хав Добриня вiд мiста до мiста, вiд городища до
городища, вiд селища до селища - спочатку понад Iрпенем на захiд, а потiм
понад Россю на схiд, сповiщаючи во вод, тiунiв, духовенство, чорний люд та
чорних клобукiв про небезпеку. Нарештi на початку вересня прибув до Княжо©
Гори, старовинного городища, розташованого на високому шпилi, якраз там,
де Рось впада в Днiпро. Воно було добре укрiплене самою природою. З трьох
бокiв його оточували стрiмкi урвища та яри, порослi непролазними хащами. З
четвертого, вiд поля, вузький перешийок материка був перекопаний глибоким
ровом. Високий вал та мiцний дубовий частокiл по ньому доповнювали цi
природнi обороннi укрiплення i робили городище майже неприступним.
Стояв у розпалi сонячний передосiннiй ранок, коли Добриня пiд'©хав до
Княжо© Гори. Тут, видно, як i всюди, не ждали бiди. Ворота розчиненi
навстiж, на луках понад Россю косарi косили буйну отаву. Одягнутi ще
по-лiтньому в бiлi сорочки жiнки й дiвчата йшли за ними слiдом i граблями
та дерев'яними вилами-дворiжками розтрушували ©© тонким шаром, щоб швидше
сохла.
Добриня торкнув коня i рушив до ворiт, але тут з них ви©хало кiлька
вершникiв. Усi були при збро©: мечi, луки, списи, у тулах повно стрiл.
Попереду на гнiдому огиревi басував немолодий уже, але ще мiцний,
широкоплечий чолов'яга. Його чорна кострубата борода закривала пiвгрудей,
над нею червонiв спечений на сонцi кирпатий нiс, а з-пiд крутого лоба
зорило одне- дине око - друге чоловiк десь загубив.
Помiтивши незнайомця, вiн зупинився, по-буйволячому нагнув голову.
- Ти хто, хлопче? Звiдки i до кого?
Добриня вклонився.
- Я посланець великого князя ки©вського Данила та тисяцького Дмитра,
©ду до во води Всеслава. А звати мене Добринею.
- Я во вода Всеслав, - сповiстив одноокий i, не приховуючи подиву,
запитав: - От тiльки не розумiю, чому ти назвався посланцем князя Данила
та тисяцького Дмитра? Хiба... Ти хочеш сказати, що в Ки вi...
- Так, зараз у Ки вi новий князь i новий тисяцький, - закiнчив його
думку Добриня. - Вони й послали мене на Поросся, щоб я попередив усiх про
можливий напад хана Батия.
- Батия? - Звiстка, видно, приголомшила во воду, бо вiн, розкривши
рота, так i забув його стулити i довго клiпав диним оком: - Ти хочеш
сказати, що на нас iдуть татарове? Коли ж ©х ждати тут?
- От цього я не знаю. Дмитро просив, щоб ви слiдкували за Полем i, як
тiльки помiтите ворога, сповiстили Ки©в i всi навколишнi городи.
- Гм, от так притичина! - во вода розгублено оглянувся на сво©х
супутникiв. - А ми тут саме зiбралися на лови...
Його подив був такий непiдробний, страх видимий, а розчарування i
розгубленiсть такi безпосереднi, що Добриня не змiг стримати усмiшки.
- Лови, во водо, доведеться вiдкласти. Князь наказав готуватися до
оборони i в разi нападу - стояти на смерть! Передусiм треба вислати дозори
до бродiв через Днiпро - один на пiвдень, за Рось, а другий на пiвнiч, до
Зарубинецького броду. Потiм - завезти в городище припаси, зброю, зiбрати
людей... Лови таки доведеться вiдкласти!
Во вода Всеслав розвiв руками, надовго задумався, досадуючи, мабуть, що
не пощастить поганятися за дичиною, а потiм рiшуче сказав:
- Побий мене грiм, хлопче, якщо ти не зiпсував нам сьогоднi день! Та що
поробиш? Щоб не стати легкою здобиччю iншого ловця - хана Батия,
доведеться тебе послухатися. Пошлю дозорцiв - хай постережуть броди! - I
вже зовсiм iншим голосом, твердим, суворим, звернувся до молодикiв, що
стояли мовчки позаду: - Ось що, синки, припаси у вас , конi свiжi - гайда
в дорогу! Ви, Iванцю та Петрусю, за Рось, а ти, Дмитрику, з Грицьком
по©деш до Зарубинцiв! Слiдкуйте пильно! Як тiльки помiтите орду, мчiть до
мене! Замiну пришлю завтра над вечiр... Зрозумiли?
- Зрозумiли, батьку. Дозволь рушати?
- Рушайте! I пильнуйте добре, щоб самим не стати здобиччю степовикiв!
Ми ж з Добринею залишимося дома. Йому пiсля дороги не грiх i спочити. Чи
не так?
- Так. Спочину день чи два - та й назад, до Ки ва.
- Ну от. А я займуся iншим. Дiла у нас, бачу, буде зараз невпрогорт.
Спочити кiлька днiв Добринi не пощастило. Наступного ранку, коли вiн ще
спав на сiновалi, до нього заглянув во вода Всеслав - гукнув:
- Вставай, голубе! Вставай! Татари!
Добриня миттю пiдхопився. Сон - як рукою зняло. Спочатку вiн подумав,
що во вода жарту , хоче його налякати, але тут же, вийшовши з повiтi,
побачив у дворi стомлених, прибитих дорожньою пилюкою, якихось наляканих,
пригнiчених синiв во води - Дмитрика та Грицька, що тримали за поводи
змокрiлих вiд швидко© ©зди коней, а навколо них - увесь численний рiд:
високу, худу його жону Килину, двох дочок-отроковиць, трьох невiсток, до
яких горнулися бiлоголовi дiтваки, - i думка про жарт вiдразу вiдлетiла.
- Де татари?
- Хлопцi кажуть - переправляються Зарубинським бродом через Днiпро.
Чоловi, тобто передовi загони уже встигли перетнути степ аж до Росави, а
заднi ще тiльки пiдходять з того боку до переправи. Iде ©х тьма-тьмуща!..
Перетнули степ! Ця звiстка змусила Добриню здригнутися.
- Як же я доберуся до Ки ва?
- Нiяк не доберешся, якщо не хочеш потрапити ©м до рук...
- Не хочу!
- Тодi доведеться тобi залишитися з нами.
- Але ж я повинен сповiстити боярина Дмитра i всiх киян про нашестя! Як
же я можу залишатися тут?
- Ну, про це не слiд турбуватися. Уже, напевне, хто-небудь з
Iван-города чи з Чучина скаче до Ки ва з такою звiсткою... Нам треба
турбуватися про iнше - куди повернуть татари? На Ки©в чи спочатку на нас,
тобто на Поросся?
- А ви як дума те, батьку?
- Я думаю - вони спочатку вдарять на Поросся, - невпевнено вiдповiв
Всеслав, а пiсля роздуму додав: - Хоча можуть вiдразу пiти i на Ки©в... Це
вже як захоче Батий. Йому нашого розуму не позичати.
Пам'ятаючи слова во води Дмитра, Добриня заперечив:
- Ударять вони спочатку на Поросся, бо Батий побо©ться залишати у себе
в тилу велику вiйськову силу. А окрiм того, йому потрiбен полон.
- Полон? Для чого?
- Мунгали звикли всi найважчi та найнебезпечнiшi роботи в походi
перекладати на плечi полоненикiв. А ©х на початку походу у них або обмаль,
або зовсiм нема . Тож вони постараються набрати якомога бiльше люду тут,
на Пороссi.
Во вода пильно вдивлявся сво©м диним оком у молодого киянина, потiм
скрушно похитав великою кудлатою головою.
- Отже, вдарять вони спочатку на нас... Треба скликати людей! Бийте у
вiчовий дзвiн, хлопцi!
Хтось швидко метнувся до невеличко© дерев'яно© церкви. Поки лунав
вiчовий дзвiн, скликаючи всiх у городище прибули ще два сини во води -
Iванцьо та Петрусь, якi ©здили за Рось. Ледве скочивши з коней, загукали в
один голос:
- Батьку, татари! Переправилися через Днiпро! Сюди йдуть!
Жiнки заголосили, ©м завторили дiти. Невидимий жах почав заповзати в
людськi серця, сковувати ©х крижаним холодом.
- Боже, Боже, що з нами буде! - зойкнула стара во водиха i пригорнула
до себе бiлявих простоволосих онукiв. - Дiтоньки мо©! Мо© голуб'ятонька!
Мо© перепеленятонька!
Дiти злякано тулилися до бабусi.
- Цитьте! Не гомонiть! - гримнув во вода Всеслав. - Що буде, те й буде!
Що людям, те й нам! Але ж не пiддаватися проклятому Бати вi - будемо
битися до останнього! Хлопцi, збирайте людей! Шлiть гiнцiв у найближчi
села - хай усi тiкають сюди, в городище! Та не з голими руками, а зi
збро ю! Та й збiжжя, скiльки мають, - хай прихоплюють з собою! Та й
всiлякi iншi припаси нам не завадять! Щоб було що кинути на зуби!
Молодi во©ни сiдали на коней i шпарко пускалися навскач. А назустрiч ©м
уже поспiшали поршани - з дiтьми, з худобою, з домашнiм скарбом. I ©х
пiдганяли тривожнi невгаваючi звуки голосистого вiчового дзвона - бем,
бем, бем!..
4
Надвечiр того ж погожого дня тумени Батия почали затоплювати Поросся:
мов сльота-сквира, нахлинули вони на обидва береги прадавньо© слов'янсько©
рiки, що довгi столiття була пiвденним рубежем Ки©всько© землi, i
заполонили ©© селища, а високi городища обступили i взяли у важкi обiйми.
Княжа Гора першою грудьми зустрiла страшну навалу. Не всi довколишнi
поршани встигли сховатися за ©© валами. Багато хто вiдразу став легкою
здобиччю нападникiв, дехто втiк у лiси, а найспритнiшi перепливли Днiпро i
пiрнули у зеленi хащi його безмежних плавнiв. Та все ж бiльшостi пощастило
заховатися за валами городища, i тепер воно нагадувало розворушений
мурашник. Всюди вешталися чоловiки, жiнки, дiти, iржали прив'язанi до
конов'язiв конi, ревла худоба. Всi були стривоженi, наляканi - ждали бiди,
ждали смертi.
Во вода Всеслав з синами i Добринею стояв на надбрамнiй вежi, коли на
дорозi, що вела з Дiвич-гори, з'явився, здiймаючи куряву, великий кiнний
загiн. Татари! Вже видно кошлатi малаха© вершникiв, широкi вилицюватi
обличчя з вузькими очима, кривi шаблi при боках, Тонкi списи, незвично
вигнутi луки та пишнi бунчуки з кiнських хвостiв, що розвiвалися на вiтрi.
князiвства, де матиму змогу черпати сили для себе i для допомоги вам та
iншим мiстам... Ки©в зараз став вiстрям нашого списа, направленого проти
Поля, супроти нього передусiм i вдарить Батий. Чи буду я тут, чи не буду,
ви, гадаю, оборонятиметеся до кiнця, а ми по сво©х галицьких та волинських
городах теж стоятимемо на смерть! Зараз iдеться не про Ки©в чи Галич, а
про всю нашу землю, i я вважаю, що князь ма бути там, де принесе бiльше
користi!
- Кого ж ти, княже, залишиш замiсть себе в Ки вi? - спитав пископ. -
Потрiбен муж вельми хоробрий i досвiдчений у вiйськовому дiлi!
- Такий муж серед вас ! - не задумуючись, вiдповiв Данило. - Вiн зi
мною був на Калцi - стояв проти нашого нинiшнього ворога лицем до лиця. Не
в одному бою вiдстоював вiн Ки©в i честь князiв, яким служив. Муж
досвiдчений i достойний!
- Хто ж це?
Гридниця завмерла. Анi покашлювання, нi сопiння, нi шаргання ногами.
Здавалося, нiхто навiть не дише.
- Боярин Дмитро, - вiдповiв князь суворо, нiби даючи зрозумiти всiм, що
всякi сумнiви у його виборi не повиннi мати мiсця. - Вiн буде ки©вським
тисяцьким i во водою - я залишаю його замiсть себе! I ви повиннi слухатися
його, як мене самого!
Гридниця зiтхнула полегшено. Цей вибiр нi в кого не викликав
заперечення. Дмитра в Ки вi любили i поважали за щедрiсть, справедливiсть
i доброту. Та й у вiйськовому дiлi муж вiн справдi досвiдчений!
Дмитро пiдвiвся i, мовчки вклонившись князевi, сiв.
Один Домажир засовався на лавi.
- Княже, а я... Отже, я...
Данило зрозумiв стан його душi. До того ж був вiн мудрий i не захотiв
напередоднi великих подiй, що грiзно, як вiдчували всi, насувалися на
Ки©в, залишати в мiстi iскру, з яко© заздрiсть i пiдлiсть могли б
роздмухати всепожира-юче полум'я розбрату. Тому швидко сказав:
- На випадок смертi чи тяжкого поранення тисяцького Дмитра ти його
заступиш, Домажире! Це теж моя воля!
Домажир полегшено зiтхнув i вiд задоволення почав рожевiти. Вiн уже
вiдчув смак влади, i йому було важко розставатися з нею. Тепер же князь
залишав якусь надiю. Заступник тисяцького, а там, дивись, i знову
тисяцький! Правда, вiн, мабуть, не розумiв до кiнця, в який час ця влада
приходить до нього.
Пiд кiнець Данило знову низько вклонився киянам.
- Кланяюся вам, бо ви першi грудьми станете проти ворога, i сподiваюся
зустрiтися з вами в лiпшi часи! I хочу тодi обняти всiх вас!
На очах багатьох виступили сльози. Тепер кожен розумiв та мний смисл
княжих поклонiв: Данило не тiльки вручав ©м долю Ки ва в ©хнi руки, а й
прощався з ними. Може, назавжди!
Роздiл IV. КНЯЖА ГОРА
1
Пiсля обiду Никодим з Горпиною вклалися у комiрчинi спочивати, а
Добриня сiв на лавку пiд крислатою грушею i, пiдставивши обличчя теплому
сонцю, задивився на бiлих голубiв, що шугали у високостi. Вони нагадали
йому Калиновий Кут, де ось так же шугали i голуби, i горлицi, i чаплi, що
гнiздилися в Жорнiвському лiсi, за Iрпенем. Захотiлося додому, в той
розкiшний i дорогий серцю куточок землi, що здавався йому найкращим на
свiтi.
Та чому здавався? Вiн i був найкращий! Розкiшнi лiси довкола, луги,
поля, озера, тиха, спокiйна рiчка. А сонця, сонця - хоч вiдбавляй! Чого ще
треба?
Вiн би i зараз полинув туди, та Дмитро, ©дучи до князя, наказав
дочекатися його. Отож i нудився з самого ранку, не знаючи, куди себе
подiти.
Тут його увагу привернули молодi бояри - Степан та Микола. Вийшовши з
терема, вони рiшуче повернули прямо до нього. З чого б то? В грудях
тьохнуло - невже все те ж? Невже знову мова про Янку?
Поки ©здив до Галича, трохи призабулося невдоволення бояринi Анастасi©.
Думав - минулося. А воно, бач, не мина ться. Як повернувся, так вiдразу i
вiдчув, яким лихом дише вона на нього, ну, а заодно з нею i ©© сини. Лише
засмученi оченята дiвчини, яка не приховувала нi вiд кого свого горя, та
приязне ставлення боярина Дмитра утримували його вiд негайно© втечi з
цього двору.
Брати пiдiйшли i мовчки сiли обабiч нього. Довго сопли, не кажучи
нiчого. Вiн теж мовчав: чекав, що буде далi. Насупленi обличчя i стиснутi
кулаки на колiнах свiдчили, що розмова буде важка.
Почав Степан - вiдразу круто.
- Ти чого тут сидиш?
- Чекаю боярина. Такий був його наказ.
- Я не про те... ©хав би ти звiдси, хлопче, i бiльше не з'являвся! Ось
я про що!
- I не баламуть Янку! Не тривож матiр нашу - бояриню! - додав Микола. -
Чого пристав до дiвчини? Чого зводиш ©© з ума? Чи вона тобi рiвня? Сам би
подумав! До не© свата ться син тисяцького!
- Я ©й не рiвня, - погодився Добриня. - Але я ©© не баламучу i з розуму
не зводжу.
- Нiби ми не бачимо, що з нею дi ться!
- Ну, я в тому не винен. Плаче вона не через мене.
- Слухай, хлопче, не прикидайся ягнятком! - пiдвищив голос Степан. - Не
думай, що коли ти заступив собою Янку та зробив нам деяку послугу, то все
тобi тут дозволя ться! Нi, братику! Ми й так до тебе ставимося поблажливо,
бо вдячнi тобi за гарнi вчинки. Не кожен здатен на таке! Але ж не ставай
нам поперек дороги, бо терпець коли-небудь увiрветься! Тодi нарiкай на
себе!
Добриня розумiв, що брати ледве стримуються, щоб не випхати його
силомiць за ворота. Ну, що ж - не ждатиме вiн при©зду боярина, а вiдразу
вирушить у дорогу. Ще сонце височенько - до перших пiвнiв буде в
Калиновому Кутi.
Вiн пiдвiвся i мовчки попрямував до навiсу, де стояв кiнь. Власне, кiнь
був боярський, але Дмитро подарував його йому ще перед по©здкою в Галич.
Та й хiба не заробив? Чи боярин збiднi ? Ма ж у сво©х ма тках цiлi
косяки!
Швидко осiдлавши Гнiдого i приторочивош до сiдла сакви з хлiбом,
солониною та цибулею, вiн, не поспiшаючи, рушив до ворiт. На пiвдорозi
зупинився i глянув на братiв, що мовчки стежили за його приготуваннями.
- Прощавайте! Я бiльше нiколи не повернуся сюди, щоб не завдавати вашiй
родинi, що так тепло i щиро привiтала мене, прикрощiв i нещастя!
Вiн хотiв ще сказати, щоб боярин не ображався на нього за поспiшний
вiд'©зд, але, передумавши, махнув рукою i смикнув за поводи.
- Вйо!
Посеред двору його наздогнав Микола. Пiдбiгши, поклав йому на плече
руку, винувато опустив очi.
- Ти ось що, Добрине, не сердься на нас, - промовив глухо. - Ти хороший
хлопець, хоч i смерд, але ж... Ну, сам розумi ш... Так треба!
- Розумiю, - з натугою в голосi вiдповiв Добриня i знову торкнув коня.
- Но-о!
Та тут над ворiтьми закалатало било.
- Батько при©хав! - з радiсним криком кинувся до ворiт Микола i пiдняв
защiпку. - За©зди, тату!
Це справдi був боярин Дмитро. Боярин вiддав синовi коня, окинув оком
двiр.
- От добре, що ви всi тут! Маю звiстку, та й побалакати треба! - Вiн
попростував до лавки, сiв. - Пiдходьте ближче!
Добринi було нiяково, i вiн лаяв себе, що не ви©хав з двору трохи
ранiше. Тепер, чого доброго, Дмитро помiтить, що мiж ним i Миколою та
Степаном пробiгла чорна кiшка, почне розпитувати. А що сказати?
Та боярин був чимось так заклопотаний, що нiчого не помiтив. Був
заглиблений у себе i думками витав бозна-де, аж поки Степан запитав:
- Так що ж за звiстка? Ми тебе слуха мо, тату© Дмитро тихо промовив:
- Князь Данило настановив мене ки©вським тисяцьким, во водою.
Це була для всiх справдi несподiвана новина. Степан здивовано вигукнув:
- Та ну! Ух, ти! Чому ж ти не радi ш, батьку?
- А чому радiти? Турботам, що впадуть на мою голову?
- Ну, якi там турботи! Хiба що Домажир злитиметься! Заздритиме!
- Е-е, що там Домажир! Якщо дурний, то хай злиться! Але то пусте! Князь
Данило завтра вiд'©жджа до Галича, а Ки©в залиша напризволяще! Ось моя
справжня непри мна звiстка!
- Як залиша ?.. Не хоче бути великим князем? Ще такого не бувало© А хто
ж порядкуватиме в Ки вi? - Сини були страшенно враженi.
- Виходить, я. I за князя, i за тисяцького. I це тодi, коли ось-ось
нагрянуть непроханi гостi!
- Батий з ордами?
- Батий.
- Ти це зна ш напевне, тату?
- Батий пiдняв чорне знамено вiйни! Отже, незабаром вирушить у похiд, а
може, вже й вирушив i ось-ось буде тут. Про це повiдомив князь Данило.
Вiд цi © звiстки всi занiмiли. Степан помiтно зблiд i перестав
розпитувати батька, у Миколи округлилися очi, а Добриня раптом вiдчув, як,
незважаючи на спекотний день, поза спиною прокотився непри мний холодок.
Нарештi до Степана повернувся дар мови, i вiн хрипло видавив з себе:
- Що ж нам робити?
- От давайте гуртом i помiрку мо. А завтра, пiсля вiд'©зду князя, зберу
боярську думу - теж подума мо...
- Ет, що ми тут надума мо! - махнув рукою Микола. - Якщо ти вже щось
надумав, то й кажи, а ми послуха мо!
Дмитро важко зiтхнув. З його стомленого лиця остаточно злетiла подоба
ледь помiтно© усмiшки, що з'явилася, коли вiн побачив синiв та Добриню.
Тепер воно стало похмурим, заклопотаним. Рiзкiше здвинулися до перенiсся
брови, так що мiж ними залягла сувора зморшка, а плечi опустилися, нiби на
них налiг непосильний тягар. Здавалося, боярин враз постарiв на кiлька
рокiв.
- Що тут скажеш? Якщо Батий справдi пiде на нас, то буде нам нелегко.
Але ж не тiкати нам з Ки ва! Де ж знайдемо мiцнiшу фортецю? Ки©в - це
Ки©в! Будемо тут оборонятися! Така моя думка... А раз так, то тривало©
облоги нам не уникнути. Отже, треба до не© готуватися - запастися збро ю,
збiжжям, салом, м'ясом, дровами, сiном для худоби. Ось iз чого треба
починати, поки не пiзно! Завтра й почнемо... Ти, Миколо, по©деш у нашi
ма тки - в Музичi та Личанку - iз тiунами розпочнеш молотьбу. Хай не ждуть
до осенi та до зими, а зараз молотять i зерно везуть до Ки ва. Хай везуть
також сiно, овес, товч, щоб було чим годувати худобу, коней, птицю та
свиней, яких смерди приженуть до Ки ва, як тiльки дам знати... А ти,
Степане, вирушиш на Тетерiв у нашi ма тки i зробиш там те ж саме.
Зрозумiли?
- Зрозумiли.
- От i добре... Це ж зроблять також iншi бояри, купцi та монастирi, i
ми запасемося гуртом усiм необхiдним.
- Скiльки ж може тривати облога? Мiсяць, два чи пiвроку?
- Облога може тривати стiльки, скiльки Бати ва орда матиме чим
харчуватися тут, пiд Кi вом, а головне, скiльки вистачить пашi для коней.
Думаю, не бiльше двох-трьох мiсяцiв, а потiм змушена буде знiматися i йти
далi. Орда i на вiйнi, як i пiд час миру, повинна постiйно рухатися, щоб
випасати сво© табуни та стада. За мiсяць чи два довколо Ки ва на вiдстанi
п'ятдесяти або й ста верстов татари i ©хнi конi та верблюди з'©дять усе,
що можна ©сти. На це покладаю всi надi© нашi. Якщо висто©мо, то
вряту мося, а якщо нi, тодi... Ну, ви самi зна те, що Батий зробив з
Рязанню, Володимиром, Переяславом та Чернiговом...
- Зна мо, - тихо вiдгукнулися Микола та Степан. А Добриня подумав, що
знають вони мало, бо не бачили тих жахiв на власнi очi, не чули страшного
гуркоту обкованих залiзом порокiв, пiд ударами яких трiщать наймiцнiшi
ворота i здригаються та осипаються вали, шаленого посвисту тисяч стрiл, що
затьмарюють небо, брязкоту мечiв та грюкоту щитiв, коли нападники, як
сарана, здираються на мiськi стiни i сходяться врукопаш з захисниками ©х,
бо не стояв у ©хнiх ушах несамовитий, нелюдський крик жiнок та дiтей, яких
рубали шаблями та били сокирами i булавами ошалiлi завойовники, бо
смердючий дим пожарищ не ви©дав ©м очi, а нутро ©хн не виверталося
навиворiт вiд нестерпного запаху тисяч трупiв та моря пролито© кровi. А
вiн все те бачив у Переяславi та Чернiговi, а також по iнших, менших,
мiстечках Переяславського та Чернiгiвського князiвств. I вiд однi © думки,
що така жахлива доля може спiткати Ки©в та киян, у нього завмирало серце,
а спину обсипало морозом.
Iз задуми його вивiв голос боярина. Дмитро, нiби радячись сам iз собою,
тихо промовив:
- ще одне дiло. Дуже важливе. Треба комусь ©хати на Рось - у
Юр'©в[60], Торцьк, на Дiвич-гору та Княжу Гору i оповiстити тамтешнiх
по вод про те, що першого удару Батий завдасть ©м, бо не залишить вiн у
себе в тилу тако© сили. А ще ж там не менше п'ятдесяти тисяч чорних
клобукiв! Кожен третiй з них - во©н! Нi, не обмине ©х Батий сво ю увагою -
ударить по них. Та й через Днiпро зможе перейти лише там - по
зарубинському чи канiвському бродах. Отож треба комусь ©хати туди! Може,
тобi, Добрине? Гадаю, в такий час ти залишишся у мене на службi...
Останнi слова застали Добриню зненацька. Вiн не сподiвався такого
повороту подiй. I вразило його не те, що йому доведеться пiсля далеко© i
нелегко© по©здки до Галича знову ©хати хтозна-куди, а те, що вiн,
поступивши на службу до тисяцького, мимоволi залишиться в Ки вi, в
оточеннi боярина i його сiм'©. Вiн глянув на Миколу i Степана - тi були
враженi не менше за нього.
Що ж робити?
- Все це для мене така несподiванка, боярине! Я ж збирався додому!
- Ну, домiвка - не вовк, не втече! - вiдповiв тисяцький. - За©деш по
дорозi й додому, бо твiй шлях спочатку лежатиме на Звенигород,
Чорногород[61], Юр'©в... Ну, а на службу до мене хочеш не хочеш доведеться
поступати: така воля князя. Правда, вiн хотiв би взяти тебе з собою в
Галич, але я подумав, що ти пригодишся i тут, у Ки вi. Чи як? Вибирай!
Добриня розвiв руками.
- Та вже якщо дозволя ться вибирати, то хай буде Ки©в. До Галича менi
©хати не з руки, - сказав твердо.
I з якимось - хай i невеликим - почуттям злорадства, що раптом
ворухнулося в серцi, глянув на боярчукiв. Вони теж дивилися на нього, але
здивовано й розгублено. Ще б пак! В одну мить ©хнi потуги пiшли
шкереберть! Добриня знову залиша ться тут i пiсля прибуття з Росi буде
вхожий до ©хньо© оселi!
2
Другого дня, надвечiр, Добриня прибув до Калинового Кута. Вдома провiв
лише одну нiч, а вранцi, порадивши рiдним i сусiдам не ждати нападу, а
влаштовувати в навколишнiх лiсах тайники, вирушив далi в путь.
Перша його зупинка була зовсiм близько, на тому боцi Iрпеня, в
Лисiвському монастирi[62]. Розташований на узвишшi, на крутому березi
рiчки, монастир являв собою добре укрiплену фортецю з дерев'яними стiнами,
вузькими вiкнами-бiйницями та печерами, прокопаними в твердому лесовому
пiдгрунтi, що виводили вниз, до води, та в лiс.
Добриню провели до iгумена Якова. Це був ще не старий, дебелий
чолов'яга з густою чорною гривою на головi i такою ж чорною, подекуди
покрапленою сивинками бородою. Вiн знав Добриню з давнiх лiт, тому й
привiтав, як давнього знайомого.
- Заходь, сину, заходь!
Келiя iгумена нiчим не вiдрiзнялася вiд келiй iнших ченцiв - невелика,
напiвтемна, бо вузьке вiконце пропускало мало свiтла. В одному кутку -
просте дерев'яне лiжко, в другому - стiл та два стiльцi, на стiнах -
потемнiлi вiд часу iкони, на столi - книги, бiля дверей - липове цеберце з
водою та ковшик.
Iгумен показав на стiлець.
- Сiдай! Кажи, чого прийшов!
Добриня витягнув з-за пазухи листа боярина Дмитра до во вод, iгуменiв,
священикiв та тiунiв з проханням вислухати його i зробити все, що вiн
скаже, бо то наказ самого князя Данила. Мовчки простягнув.
Iгумен прочитав i, не приховуючи подиву, запитав:
- Що ж ти ма ш менi сказати, отроче? Добриня розповiв про змiну князiв
на великокнязiвському ки©вському столi та про чутки, що доходили з Поля,
про готування Батия до велико© вiйни. Iгумен перехрестився.
- Спаси i помилуй нас, Господи! Кара небесна гряде на нашi голови! Коли
ж ©© чекати?
- Хто те зна ? - розвiв руками Добриня. - Але коли вже Батий пiдняв
чорне знамено вiйни, то не для того, щоб лише погрозити комусь. Це знак,
що буде великий похiд! А коли? Може, через мiсяць, а може, й завтра...
- Кажуть, Батий не чiпа ченцiв, черниць i священикiв?
- Це не так, отче. Я був мунгальським полонеником, коли тумени Батия
ввiрвалися в Переяслав, i на власнi очi бачив, як горiли церкви, собори й
монастирi, як ченцiв убивали, а молодих черниць безчестили, як дубовим
со©лом розтрощили голову преподобному пископовi Симеону, а решту клiру
потопили в Трубежi... Справдi, бува й таке, що окремим священикам Батий
залиша жаття, але тiльки таким, хто разом з городянами не чинить спротиву
i молиться за здоров'я хана та проголошу йому осанну[63].
- Ми за поганих молитися не будемо!
- Тодi повиннi оборонятися! Закличте до себе чоловiкiв з Калинового
Кута, готуйте зброю, припаси - i стiйте на смерть!
- А жiнки, дiти?
- Хай iдуть у лiси... Когось, звичайно, знайдуть, схоплять, уб'ють,
заберуть у полон, але хтось, можливо, й зостанеться...
- Про страшнi дiла розповiда ш ти, отроче.
- Про страшнi. Та iншого виходу нема . Ворог сильний, лютий i
безжальний. Його анi впросити, анi вмолити! Залиша ться одно - битися до
загину!
- Будемо битися, сину! - сказав тихо iгумен i поклав перед собою на
колiна важкi кулаки, нiби хотiв цим переконати молодого спiвбесiдника, що
намiри його твердi.
- I ще одно, отче. Боярин Дмитро просив оповiстити люд по селах про
небезпеку - хай кожен шука собi захисту, хай iдуть у Ки©в, у Василiв, у
Звенигород, Чорногород, Ясногород, Бiлгород. Хай там разом з городянами
обороняються!.. I дай знати, отче, во водам у Василевi та Ясногородi, а в
Звенигород та Чорногород я за©ду сьогоднi сам... Благослови, отче, в
дорогу!
- Може, потрапезу мо? - спитав iгумен, осiняючи його хрестом.
- Нi, отче, я ситий - снiдав дома. А дорога далека - мушу ©хати!
Келiйник вивiв його у двiр, вiдчинив ворота. Добриня спритно скочив у
сiдло i повернув праворуч, до лiсу, на биту дорогу, що пролягла понад
Iрпенем вiд Бiлгорода до Звенигорода та Чорногорода, а там далi через
Змi вi вали - до Юр' ва та до Галича.
3
Майже два тижнi ©хав Добриня вiд мiста до мiста, вiд городища до
городища, вiд селища до селища - спочатку понад Iрпенем на захiд, а потiм
понад Россю на схiд, сповiщаючи во вод, тiунiв, духовенство, чорний люд та
чорних клобукiв про небезпеку. Нарештi на початку вересня прибув до Княжо©
Гори, старовинного городища, розташованого на високому шпилi, якраз там,
де Рось впада в Днiпро. Воно було добре укрiплене самою природою. З трьох
бокiв його оточували стрiмкi урвища та яри, порослi непролазними хащами. З
четвертого, вiд поля, вузький перешийок материка був перекопаний глибоким
ровом. Високий вал та мiцний дубовий частокiл по ньому доповнювали цi
природнi обороннi укрiплення i робили городище майже неприступним.
Стояв у розпалi сонячний передосiннiй ранок, коли Добриня пiд'©хав до
Княжо© Гори. Тут, видно, як i всюди, не ждали бiди. Ворота розчиненi
навстiж, на луках понад Россю косарi косили буйну отаву. Одягнутi ще
по-лiтньому в бiлi сорочки жiнки й дiвчата йшли за ними слiдом i граблями
та дерев'яними вилами-дворiжками розтрушували ©© тонким шаром, щоб швидше
сохла.
Добриня торкнув коня i рушив до ворiт, але тут з них ви©хало кiлька
вершникiв. Усi були при збро©: мечi, луки, списи, у тулах повно стрiл.
Попереду на гнiдому огиревi басував немолодий уже, але ще мiцний,
широкоплечий чолов'яга. Його чорна кострубата борода закривала пiвгрудей,
над нею червонiв спечений на сонцi кирпатий нiс, а з-пiд крутого лоба
зорило одне- дине око - друге чоловiк десь загубив.
Помiтивши незнайомця, вiн зупинився, по-буйволячому нагнув голову.
- Ти хто, хлопче? Звiдки i до кого?
Добриня вклонився.
- Я посланець великого князя ки©вського Данила та тисяцького Дмитра,
©ду до во води Всеслава. А звати мене Добринею.
- Я во вода Всеслав, - сповiстив одноокий i, не приховуючи подиву,
запитав: - От тiльки не розумiю, чому ти назвався посланцем князя Данила
та тисяцького Дмитра? Хiба... Ти хочеш сказати, що в Ки вi...
- Так, зараз у Ки вi новий князь i новий тисяцький, - закiнчив його
думку Добриня. - Вони й послали мене на Поросся, щоб я попередив усiх про
можливий напад хана Батия.
- Батия? - Звiстка, видно, приголомшила во воду, бо вiн, розкривши
рота, так i забув його стулити i довго клiпав диним оком: - Ти хочеш
сказати, що на нас iдуть татарове? Коли ж ©х ждати тут?
- От цього я не знаю. Дмитро просив, щоб ви слiдкували за Полем i, як
тiльки помiтите ворога, сповiстили Ки©в i всi навколишнi городи.
- Гм, от так притичина! - во вода розгублено оглянувся на сво©х
супутникiв. - А ми тут саме зiбралися на лови...
Його подив був такий непiдробний, страх видимий, а розчарування i
розгубленiсть такi безпосереднi, що Добриня не змiг стримати усмiшки.
- Лови, во водо, доведеться вiдкласти. Князь наказав готуватися до
оборони i в разi нападу - стояти на смерть! Передусiм треба вислати дозори
до бродiв через Днiпро - один на пiвдень, за Рось, а другий на пiвнiч, до
Зарубинецького броду. Потiм - завезти в городище припаси, зброю, зiбрати
людей... Лови таки доведеться вiдкласти!
Во вода Всеслав розвiв руками, надовго задумався, досадуючи, мабуть, що
не пощастить поганятися за дичиною, а потiм рiшуче сказав:
- Побий мене грiм, хлопче, якщо ти не зiпсував нам сьогоднi день! Та що
поробиш? Щоб не стати легкою здобиччю iншого ловця - хана Батия,
доведеться тебе послухатися. Пошлю дозорцiв - хай постережуть броди! - I
вже зовсiм iншим голосом, твердим, суворим, звернувся до молодикiв, що
стояли мовчки позаду: - Ось що, синки, припаси у вас , конi свiжi - гайда
в дорогу! Ви, Iванцю та Петрусю, за Рось, а ти, Дмитрику, з Грицьком
по©деш до Зарубинцiв! Слiдкуйте пильно! Як тiльки помiтите орду, мчiть до
мене! Замiну пришлю завтра над вечiр... Зрозумiли?
- Зрозумiли, батьку. Дозволь рушати?
- Рушайте! I пильнуйте добре, щоб самим не стати здобиччю степовикiв!
Ми ж з Добринею залишимося дома. Йому пiсля дороги не грiх i спочити. Чи
не так?
- Так. Спочину день чи два - та й назад, до Ки ва.
- Ну от. А я займуся iншим. Дiла у нас, бачу, буде зараз невпрогорт.
Спочити кiлька днiв Добринi не пощастило. Наступного ранку, коли вiн ще
спав на сiновалi, до нього заглянув во вода Всеслав - гукнув:
- Вставай, голубе! Вставай! Татари!
Добриня миттю пiдхопився. Сон - як рукою зняло. Спочатку вiн подумав,
що во вода жарту , хоче його налякати, але тут же, вийшовши з повiтi,
побачив у дворi стомлених, прибитих дорожньою пилюкою, якихось наляканих,
пригнiчених синiв во води - Дмитрика та Грицька, що тримали за поводи
змокрiлих вiд швидко© ©зди коней, а навколо них - увесь численний рiд:
високу, худу його жону Килину, двох дочок-отроковиць, трьох невiсток, до
яких горнулися бiлоголовi дiтваки, - i думка про жарт вiдразу вiдлетiла.
- Де татари?
- Хлопцi кажуть - переправляються Зарубинським бродом через Днiпро.
Чоловi, тобто передовi загони уже встигли перетнути степ аж до Росави, а
заднi ще тiльки пiдходять з того боку до переправи. Iде ©х тьма-тьмуща!..
Перетнули степ! Ця звiстка змусила Добриню здригнутися.
- Як же я доберуся до Ки ва?
- Нiяк не доберешся, якщо не хочеш потрапити ©м до рук...
- Не хочу!
- Тодi доведеться тобi залишитися з нами.
- Але ж я повинен сповiстити боярина Дмитра i всiх киян про нашестя! Як
же я можу залишатися тут?
- Ну, про це не слiд турбуватися. Уже, напевне, хто-небудь з
Iван-города чи з Чучина скаче до Ки ва з такою звiсткою... Нам треба
турбуватися про iнше - куди повернуть татари? На Ки©в чи спочатку на нас,
тобто на Поросся?
- А ви як дума те, батьку?
- Я думаю - вони спочатку вдарять на Поросся, - невпевнено вiдповiв
Всеслав, а пiсля роздуму додав: - Хоча можуть вiдразу пiти i на Ки©в... Це
вже як захоче Батий. Йому нашого розуму не позичати.
Пам'ятаючи слова во води Дмитра, Добриня заперечив:
- Ударять вони спочатку на Поросся, бо Батий побо©ться залишати у себе
в тилу велику вiйськову силу. А окрiм того, йому потрiбен полон.
- Полон? Для чого?
- Мунгали звикли всi найважчi та найнебезпечнiшi роботи в походi
перекладати на плечi полоненикiв. А ©х на початку походу у них або обмаль,
або зовсiм нема . Тож вони постараються набрати якомога бiльше люду тут,
на Пороссi.
Во вода пильно вдивлявся сво©м диним оком у молодого киянина, потiм
скрушно похитав великою кудлатою головою.
- Отже, вдарять вони спочатку на нас... Треба скликати людей! Бийте у
вiчовий дзвiн, хлопцi!
Хтось швидко метнувся до невеличко© дерев'яно© церкви. Поки лунав
вiчовий дзвiн, скликаючи всiх у городище прибули ще два сини во води -
Iванцьо та Петрусь, якi ©здили за Рось. Ледве скочивши з коней, загукали в
один голос:
- Батьку, татари! Переправилися через Днiпро! Сюди йдуть!
Жiнки заголосили, ©м завторили дiти. Невидимий жах почав заповзати в
людськi серця, сковувати ©х крижаним холодом.
- Боже, Боже, що з нами буде! - зойкнула стара во водиха i пригорнула
до себе бiлявих простоволосих онукiв. - Дiтоньки мо©! Мо© голуб'ятонька!
Мо© перепеленятонька!
Дiти злякано тулилися до бабусi.
- Цитьте! Не гомонiть! - гримнув во вода Всеслав. - Що буде, те й буде!
Що людям, те й нам! Але ж не пiддаватися проклятому Бати вi - будемо
битися до останнього! Хлопцi, збирайте людей! Шлiть гiнцiв у найближчi
села - хай усi тiкають сюди, в городище! Та не з голими руками, а зi
збро ю! Та й збiжжя, скiльки мають, - хай прихоплюють з собою! Та й
всiлякi iншi припаси нам не завадять! Щоб було що кинути на зуби!
Молодi во©ни сiдали на коней i шпарко пускалися навскач. А назустрiч ©м
уже поспiшали поршани - з дiтьми, з худобою, з домашнiм скарбом. I ©х
пiдганяли тривожнi невгаваючi звуки голосистого вiчового дзвона - бем,
бем, бем!..
4
Надвечiр того ж погожого дня тумени Батия почали затоплювати Поросся:
мов сльота-сквира, нахлинули вони на обидва береги прадавньо© слов'янсько©
рiки, що довгi столiття була пiвденним рубежем Ки©всько© землi, i
заполонили ©© селища, а високi городища обступили i взяли у важкi обiйми.
Княжа Гора першою грудьми зустрiла страшну навалу. Не всi довколишнi
поршани встигли сховатися за ©© валами. Багато хто вiдразу став легкою
здобиччю нападникiв, дехто втiк у лiси, а найспритнiшi перепливли Днiпро i
пiрнули у зеленi хащi його безмежних плавнiв. Та все ж бiльшостi пощастило
заховатися за валами городища, i тепер воно нагадувало розворушений
мурашник. Всюди вешталися чоловiки, жiнки, дiти, iржали прив'язанi до
конов'язiв конi, ревла худоба. Всi були стривоженi, наляканi - ждали бiди,
ждали смертi.
Во вода Всеслав з синами i Добринею стояв на надбрамнiй вежi, коли на
дорозi, що вела з Дiвич-гори, з'явився, здiймаючи куряву, великий кiнний
загiн. Татари! Вже видно кошлатi малаха© вершникiв, широкi вилицюватi
обличчя з вузькими очима, кривi шаблi при боках, Тонкi списи, незвично
вигнутi луки та пишнi бунчуки з кiнських хвостiв, що розвiвалися на вiтрi.