Страница:
Добриня знiяковiв. Справдi, чому вiн повинен щось мати супроти брата?
Хiба Василь винен, що так сталося? I хiба було б легше на серцi, коли б
Милану взяв хтось чужий?
Вiн глянув на хлоп'я.
- Це твiй синок?
- Мiй i Василiв, - вiдповiла Милана. Добриня пiдiйшов до хлоп'яти.
- Як тебе звати, малий?
- Я Добриня, Доблик, - i хлоп'я шморгнуло посинiлим носиком.
Вражений Добриня пiдняв його перед собою, оглянувся на Милану.
- Ти назвала його Добринею?
- I я, i Василь... А як би iнакше ми мали його назвати пiсля того, що
сталося в нашому життi?
Сум'яття, викликане в душi несподiваною зустрiччю з Миланою i ще бiльше
тим, що Милана стала жоною брата Василя, поволi почало пригасати,
улягатися на днi серця. Добриня вiдчув, що знову почина мислити тверезо.
Що, власне, сталося? Життя не сто©ть на мiсцi - воно невпинно пливе,
руха ться, змiню ться щодня, щогодини, i було б дивно, коли б за минулi
п'ять рокiв, що вiн не був дома, тут нiчого не змiнилося. Тим бiльше, що
вiн для всiх зник, загинув, пропав безвiсти. Хiба завинили в чомусь
Милана, чи брат Василь, чи оце маля, його племiнник i тезка? Виннi
половцi, винен вiн сам, що не зумiв утекти, врятуватися, а бiльше
звинувачувати нiкого©
Вiн поцiлував племiнника в блiду щiчку, опустив на лiд i пiдiйшов до
Милани.
- Як дома? Усi живi-здоровi?
- Слава Богу, усi живi й здоровi.
- Я так боявся, що мунгали i до Калинового Кута дiйшли i всiх тут
перебили...
- Бог милував: до нас не дiйшли.
- Це велике щастя! Ходiмо ж тодi швидше додому! Хочу всiх бачити!
- Iди сам. А я доперу - i незабаром теж прийду. Милана дивилася на
нього якось винувато, благально, i Добриня зрозумiв, що ©й не хотiлося
повертатися додому разом з ним.
- Гаразд. Мабуть, справдi буде краще, коли я сам заявлюся, але скажу,
що бачив тебе на озерi i розмовляв з тобою.
Вiн скочив у сiдло i торкнув коня ногами.
4
Калиновий Кут дрiмав серед бiлих снiгiв тихо i мирно. Над
приземкуватими хатинами звивалися в небо сизi дими - то господинi топили
печi, варили вечерю.
Низьке зимове сонце, що заходило за лiс, забарвлювало все довкола в
синьо-червонястi кольори, а морозний вiтерець, що подував зi сходу, з
Ки ва, доносив запах диму з коминiв та смажено© цибулi з олi ю.
Стомлений кiнь iшов поволi, i Добриня не пiдганяв його, а, забувши враз
про все, навiть про несподiвану зустрiч з Миланою, жадiбним зором скидав
знайомi з дитинства мiсця.
Калиновий Кут лежав на низькому мисi, оточеному з трьох бокiв рiчками,
а з четвертого - Рокитним озером. На пiвдень вiд нього протiкав спокiйний
ясноводий Iрпiнь, що звивисто петляв по широкому лузi, прозваному Широким
Берегом. З заходу його вiддiляла вiд Княжич невеличка заболочена рiчечка
Олешня, а з пiвночi - вiд лiсу - глибока Рудка з багатьма джерелами та
озерцями, де копали болотяну руду i витоплювали крицю. Понад берегом тих
рiчок, а також над озерами стояли гiллястi кущi калини, що й дала назву
селу.
Ось i рiдна хатина пiд очеретяною стрiхою. Посеред двору - стара
гiлляста груша-дичка, на городi - батькiвська кузня. Добриня ударив коня -
швидше, швидше! На подвiр'© птахом злетiв з нього, прочинив дверi - i
вступив до темних сiней, а там навпомацки, по пам'ятi, знайшов дверi -
шарпнув на себе i вступив до низько© напiвтемно© хатини.
Все тут було таким, нiби вчора вийшов звiдси. Праворуч - пiч, у якiй
гоготав веселий вогонь, лiворуч, попiд стiною, широка лава, в кутку -
стiл, над ним, на покутi, двi потемнiлi iкони, а за пiччю - пiл для
спання. Пiд стелею, на вишмульганiй до блиску воринi висить одяг.
В хатинi було гамiрно, але, як тiльки скрипнули дверi, гомiн стих, i
всi враз повернулися до незнайомця у незвичному для села мiському одязi.
Його не впiзнавали, i вiн стояв бiля порога мовчки, не в силi вимовити
жодного слова. До того ж пiсля сонячного свiтла очi нiяк не хотiли
призвича©тися до жовтаво© напiвтемряви, що стояла в хатинi.
Тодi вiн зняв шапку i низько вклонився. I в ту ж мить вiд печi
метнулася до нього мати, припала йому до грудей i голосно зойкнула таким
рiдним i таким далеким голосом:
- Добрику! Добрику-у! Синочку мiй!
На ©© крик до нього кинулися всi: батько, брати Василь та Iванко,
сестриця Ганночка, яку вiн ледве впiзнав у вродливiй чорнявiй дiвчинi, що
повисла у нього на плечi, якась молодиця, мабуть, братова, з малюком, що
тримався за спiдницю i спiдлоба зиркав на незнайомого пришельця.
Вiн вiдчував, що ось-ось розплачеться, бо так раптом щось боляче
заклекотало в грудях, так мiцно перехопило подих!.. Нарештi вiн вдома!
Серед найрiднiших, найдорожчих людей! Невже це не сон? Невже доля зберегла
i його, i ©х усiх, аби вони гуртом зазнали нинi такого несподiваного,
неймовiрного щастя, яке й не снилося йому нiколи?
- Добрику, Добрику! - тихо жебонiла крiзь сльози щаслива мати,
припадаючи головою до його грудей.
- Добрику, братику! - вторувала ©й радiсно Ганночка.
Вони всi гуртом обступили його, обнiмали, цiлували, гладили плечi,
голову, руки, мовби хотiли пересвiдчитися, що це справдi вiн. А вiн теж
усiх обнiмав, цiлував i, врештi, не втримавшись, на радощах таки заплакав.
I всi заплакали разом з ним.
А потiм вони не знали, куди його посадити, нiби це було зараз
найголовнiше. А посадивши, дивувалися з його несподiвано© з'яви, з його не
сiльського, не смердiвського одягу i з його голеного обличчя, що було
таким незвичним для його вiку - безвусим, безбородим, нiби вiн все ще був
отроком, як i багато лiт тому. А найдужче дивувалися i радiли з того, що
ось вiн тут, серед них, живий-живiсiнький, бо давно звиклися з думкою, що
його вже й на свiтi нема , i поховали його в сво©х серцях.
Коли першi почуття уляглися, Добриня роздягнувся, попросив батька:
- Там, на вулицi, мiй кiнь, тату, заведiть його в стайню та напiйте i
нагодуйте, бо промчав вiн сорок верстов - аж iз Ки ва!
Поки батько порав коня, а мати з Ганночкою готували вечерю, Добриня
сидiв з братами бiля столу.
Василь, рудуватий, з краплинками ластовиння на носi, сидiв навпроти,
червонiв, пiтнiв i винувато бликав на старшого брата, мабуть, натужно
думаючи, як сповiстити йому, що його колишня наречена стала жоною
середульшого з братiв. Вiн не знав, що Добриня вже розмовляв з Миланою i
все йому вiдомо, i мучився вiд думки - що йому сказати?
Розумiючи, що Василевi зараз нелегко, Добриня, хоч i сам почувався
незручно, прийшов йому на допомогу.
- Гарний у тебе синок, Василю, - сказав вiн. - Дякую, що Добринею
назвав...
- Ти бачив Милану? - Василь пiдняв очi i ще сильнiше почервонiв.
- Бачив. На озерi, бiля ополонки...
- Ну, й що?..
- Я радий, що ви побралися.
- Справдi? А я думав... - Василь запнувся. - Що ти...
Добриня знову виручив його.
- А менi... Менi не судилося... Не всi тi© та вiнчаються, що любляться
та кохаються, брате.
- I ти не ма ш жалю на мене? I на Милану?
- Я вам бажаю щастя!
Василь полегшено зiтхнув, очi його заяснiли. Видно було, що з його душi
спав тягар.
- Дякую, брате. У тебе добре серце.
Щоб змiнити цю нелегку для обох розмову, Добриня перевiв погляд на
молодичку, що годувала малого кашею. Пiдморгнув Iванковi:
- А це твоя?
- Моя, - вiдповiв юний, ще безвусий Iванко. - Агафiя... А по-простому -
Гапка, або Гафiйка.
- Iз якого роду?
- Iз роду Лебедичiв, Корнiя Лебедича дочка...
- Гарна молодиця... А наслiдника як назвали?
- Теж Добриком... Добринею... - Чорнявий Iванко усмiхнувся широко,
приязно i сво©м ясним поглядом .приголубив жону i сина.
Добриня крякнув, здивовано розвiв руками.
- I цього в мою честь?
- I цього на згадку про тебе, брате.
- Мабуть, довго житиму, коли ви всi мене так любите.
- Живи, брате, всiм на радiсть, - вiдповiв Iванко.
В хату зайшла Милана з Добриком. Поставила бiля порога цеберце з
бiлизною, роздяглася сама, розкутала Добрика - i той вiдразу побiг до
двоюрiдного братика.
Милана була блiда, дивилася сторожко, напружено, нiби виважувала, що
тут трапилося без не© i як ©й триматися на людях. Тепер, коли вона
роздяглася i залишилася у полотнянiй вишитiй сорочцi i сукнянiй плахтi,
Добриня побачив колишню свою наречену, молоду i гарну, нiби i не минуло
тих проклятих п'ять рокiв, що розлучили ©х. Туга русява коса
золотисто-срiбною короною обрамляла ©© голову, а сама вона була струнка i
гнучка, як молода очеретина.
Добриня вiдчув, як знову заскнiло-заскiмлило серце, а в душi почала
пiднiматися важка хвиля жалю. Розум казав: "Змирися! Що втратив, того не
повернеш!" А серце кричало-волало: "Не хочу, не можу змиритися, бо
втрачено найдорожче - щастя".
Вiн сидiв мовчки, закам'янiло. Помiтивши, як глипнула на нього вiд печi
Ганночка, подав ©й ледь помiтний знак очима, щоб мовчала, та сестра або не
зрозумiла, або ж навмисне не захотiла зрозумiти i запитала голосно:
- Милано, чому не вiта шся з гостем? Хiба не впiзнала?
Милана зашарiлася.
- Впiзнала вiдразу... Ще там, на озерi... Коли Добриня ©хав додому...
- Ну й що?
- А нiчого! - твердо вiдповiла молодиця. - Привiталися, та й по всьому!
А тобi що?
- Менi? - здвигнула плечима Ганночка. - Менi теж нiчого!
- Ну то й мовчи! - вiдрiзала Милана сердито. Зайшов батько - i сварка,
що назрiвала, припинилася. Мати подала вечерю, ©ли мовчки, як здавна було
заведено в ©хнiй сiм'© та й повсюдно на селах. Спочатку з велико©
череп'яно© миски сьорбали дерев'яними ложками запашний, з олi ю та
цибулею, пшоняний кулiш, за©даючи його житнiм хлiбом, а потiм на закуску
були пироги з сиром та калиною. Запивали ©х холодним молоком, Добриня весь
час переводив погляд з одного обличчя на iнше.
Мати за цi роки постарiла, змарнiла. У косах заiскрилася сивина, а в
кутиках вуст з'явилися якiсь новi, гiркi рисочки - зморщечки. Чи не його
раптове i негадане зникнення наклало цей вiдбиток на ©© колись моложаве i
гарне обличчя?
Батько i ранiше був сивий, а тепер побiлiв ще дужче, хоча чуприну мав
густу, буйну. Темне вiд постiйного вогню i чаду в кузнi обличчя ще дужче
потемнiло, виразнiшими стали опiки на ньому вiд бризок розжарено© окалини,
що з силою розлiта ться на всi боки з-пiд молота. I очi примеркли,
вицвiли. Тiльки руки залишилися тi ж, що й ранiше, мiцнi, дужi, загрубiлi,
мов витягнутi з води дубовi корчаги.
Брати споважнiли, роздалися в плечах, запустили бороди й вуси, але
рiзнилися мiж собою: Василь, ясноокий, русявий, скидався рисами обличчя на
матiр, а Iванко, темночубий, кароокий, - на батька. Та все ж змiни в ©хнiй
зовнiшностi були незначнi.
Одна Ганночка змiнилася невпiзнанне: виросла, розквiтла. Коли б зустрiв
не дома, а десь-iнде, то й не впiзнав би. Тугi щоки пашiли здоров'ям,
ясно-карi, як i в нього, очi випромiнювали якесь тепле, нiби сонячне
свiтло, а чорна лискуча коса, заквiтчана голубим кiсником, важко спадала
по спинi до самого пояса!
Гарна! Дiвчина на виданнi!
Пiсля вечерi вони довго розмовляли. Спочатку Добриня розпитав, що
нового в селi, як вони жили цi роки, хто iз односельчан та родичiв помер,
хто одружився, вийшов замiж, а потiм розповiв про себе - як потрапив у
полон до половцiв хана Котяна, як завезли вони його в Половецьку землю i
як вiн там гибiв вiд голоду, холоду, знущань та рабсько© роботи. А тепер
нове лихо - татари.
Вiн розповiв про все, що з ним трапилося за останнi роки.
Мати схлипувала i витирала сльози, Ганночка зiщулилася, мов пташина,
коли над нею завис кiбець, Милана i Агафiя попритискували до себе дiтей, i
в ©хнiх очах застиг жах, а чоловiки, поклавши на стiл кулаки, сидiли
нахмуренi й суворi.
- Що ж це за плем'я таке люте йде на нас, сину? Невже Бог послав його
за грiхи нашi? Скiльки городiв наших уже впало, скiльки люду вибито - i
нiхто не зупинить його, не заверне назад? Чому? - спитав батько. - Невже
нашi князi розучилися воювати? Невже витязi перевелися на нашiй землi?
Скажи менi... Тiльки чудо врятувало Калиновий Кут, коли бузувiри палили
Княжичi та Жорнiвку...
- Це ваше щастя, що вони не дiсталися сюди, -
похитав головою Добриня. - А то б...
- Невже вони повернуться? Як ти гада ш, Добрине? - спитав Iванко, з
сумом глянувши на Агафiю та синка. - Невже i до нас дiстануть? А може,
пронесе? Може, ©м уже вистачить тi © кровi, що пролили на нашiй землi?
- Не вистачить, - похмуро вiдповiв Добриня. - Ой, боюся, не
вистачить... Як пригадаю, з якою жадобою дивився хан Менгу на Ки©в, то аж
моторошно ста . Чу мо серце, повернуться - сумнiву не маю!
Всi пригнiчено мовчали. Однi дiти, не звертаючи уваги на старших,
бавилися нехитрими iграшками, весело цвiрiнчали, а то й тузалися, не
подiливши щось мiж собою.
- Що ж нам робити? - спитав батько. - Ждати смертi, як вiл обуха, чи
тiкати свiт за очi?
Добриня пiдпер щоку рукою, замислився. Ну що тут порадиш? Правда, рiк,
проведений у станi ворога, багато чого навчив. Не раз вiн бачив неймовiрну
жорстокiсть завойовникiв: людей - i старих, i малих - витинали до ноги,
добро грабували, а оселi спалювали. Iнодi ж, особливо на селах, лише
грабували, гвалтували, але не вбивали i не палили - щадили майбутнiх
данникiв. Рятувалися також тi, хто заздалегiдь тiкав у недоступнi мiсця,
де ©х нiхто не мiг знайти, - в глухi лiси, в болота, яри, печери. А коли
навала котилася далi, поверталися додому... Та хто може поручитися, що
найгiрше лихо обмине стороною Калиновий Кут?
- Кияни, звичайно, будуть оборонятися, - тихо, з роздумом промовив вiн,
- Хоча князь Михайло залишив ©х, нiхто i думки не ма пiддатися вороговi
без бою. Во вода Дмитро просив мене, не барячись, привезти йому крицi, щоб
ки©вськi ковалi мали з чого накувати мечiв та наконечникiв для списiв та
стрiл. Я пообiцяв. Тож уже з завтрашнього дня треба нам ставати до
роботи...
- Крицi ми заготовимо, - сказав батько. - Вона допоможе киянам. А як же
нам? Хто поряту Калиновий Кут?
- Самим треба рятуватися!
- Таж як?
- Передусiм у лiсi, на горах, на найвищому деревi, а може, й на кiлькох
деревах влашту мо виту, щоб стежити за дорогами. Якщо вчасно помiтимо
нападникiв, то зможемо втекти з села в лiси, заховатися в непролазних
нетрях, у хащах, у ямах та кри©вках, якi зробимо заздалегiдь. Когось,
звичайно, знайдуть. Але ж не всiх! Комусь пощастить врятуватись...
- Ну, якщо татари нападуть зимою, то по наших слiдах у снiгу швидко
знайдуть нас i переловлять, мов курiпок, - зiтхнув Василь.
- Цьому можна зарадити, - заперечив Добриня. - Пiсля кожного снiгопаду
треба буде наробити в усi кiнцi безлiч слiдiв - пройти пiшки, про©хати
верхи чи на санях. Це зiб' татар з пантелику... До того ж вони самi, коли
оточуватимуть село, залишать пiсля себе ще бiльше слiдiв... Але ж вони
можуть напасти не взимку, а весною, лiтом чи восени. Тодi легше буде
заховатися... Знаю, не всiм пощастить, але ж не всiх i знайдуть - хтось i
вряту ться... А що можна ще зробити?
- Будемо битися! - вигукнув Iванко запальне. - Жiнок i дiтей вiдправимо
в лiс, а самi - за луки, за списи, за сокири та й станемо на супостата!
- I що-бо ти кажеш! - безнадiйно махнув рукою батько. - Половина Русi
не вистояла, а ти хочеш, щоб Калиновий Кут зупинив таку страшну силу!
Марна надiя!
- Чому марна, батьку? - на пiдтримку брата став Добриня. - Я згоден з
Iванком... Сила у Батия справдi страшна, велика, але ж i вона не
безконечна! Коли б кожне наше мiсто, кожне село, б'ючись iз ворогом так,
як билися козельцi, переяславцi або чернiгiвцi, вiдривали вiд тi © сили
тiльки по сто татарських багатурiв, то колись ©й, тiй силi, неминуче
прийшов би кiнець. Хiба не так?.. Я бачив, скiльки ©х полягло пiд
Переяславом та Чернiговом, i скажу вам - не мало! Не сто i не двiстi, а
десять раз по сто i по двiстi! I коли б так усюди... ©х так само вража
стрiла, меч i спис, як i нас, то чому, справдi, не стати в Калиновому Кутi
на прю з ними, чому хоч трохи не пiдрiзати, не присмалити ©м тут крила!
Земля наша велика, та шкода - кожен у нiй сам по собi! Ех, коли б ми всi
зiбралися гуртом, у полi, коли б усi нашi князi звели сво© дружини в одне
мiсце та виставили супроти Батия усю свою силу - що б вiн тодi сказав?
Знаю, Батий хоче завоювати не тiльки нас, а й увесь свiт - аж до
Останнього моря! Та свiт великий - у пельку не влiзе! Звичайно, якщо самi
не всунемо голову, а будемо до смертi битися з ворогом!
У Iванка блиснули очi, Василь теж розпростав плечi, вслухаючись у мову
Добринi. Та мати раптом заплакала, обняла внучат i почала приказувати:
- Мо© дiтоньки-и! Мо© голуб'ятонька-а! Мо© щебетушечки! Та що ж вас
чека , мо© дорогесенькi!
- Цить, Марi ! Завела! - гримнув батько. - I так на душi важко!
- Тобi важко, Пилипе, то помовч! - махнула на нього рукою мати. - А
менi легше, як виплачусь!
I заголосила ще дужче.
Молодицi i собi почали схлипувати i пригортати дiтей, мовби вже зараз
©х потрiбно було захистити вiд видимо© смертi.
Гнiтючий сум налiг кожному на плечi, на душу i гнув до землi, мов
важкий камiнь. Всi мовчали. Один батько, висловлюючи спiльнi почуття, тихо
прошепотiв:
- Iдуть племена дикi, незнанi! Iдуть гоги й магоги! Невiрнi
моаритяни!.. Що ж буде з нами? Що то буде?..
Довго ще, до самих пiвнiв, точилася в хатинi важка, некваплива бесiда,
перериваючись то моторошними мовчанками, коли кожен думав щось сво ,
нерадiсне, то тихим жiночим схлипуванням, то несподiваним скриком дiтей,
що вже поснули. I не бринiли в тiй бесiдi нi радощi, нi веселощi, як це
бува при зустрiчах рiдних людей пiсля багаторiчно© розлуки, а свiтилися в
очах лише вiдчай, туга i страх, як у тих, кого жде завтра неминучий судний
день.
5
Князь Данило Романович i здивувався вельми, i стурбувався, коли до його
хоромини поспiшно зайшов двiрський Бавило i сповiстив, що з Ки ва з малою
дружиною прибув у Галич великий князь ки©вський Михайло Всеволодович.
- Де ж вiн? - Данило вiдсунув книжку i легко схопився з ромейського
позолоченого дзиглика, нiби йому було не сорок рокiв, а лише
дев'ятнадцять. - Проси!
- Вiн на Золотому Току, княже, - вклонився Вавило. - 3 почтом.
- Чому ж мене не попередили ранiше? Я б зустрiв за мiстом.
- Князь ки©вський так мчав, що нiякий гонець не мiг його обiгнати. Всi
ледве тримаються на ногах...
- Ось як! Тодi - во вод у поко©, i хай там приготують для них що
потрiбно, гриднiв - у гридницю, а князя проси до мене!
Вавило вклонився i зник за дверима. Князь Данило рвучко заходив по
хороминi, мiркуючи над тим, яка причина привела ки©вського князя в Галич.
Однак нiяко© видимо© причини не знаходив. Залишилося одно - чекати.
Вiн накинув на себе червоне князiвське корзно i пiдiйшов до великого
дзеркала в позолоченiй оправi. Нi, не милуватися собою, бо його дiяльна,
палка натура не залишала йому вiльно© хвилини для цього жiночого заняття,
а лише причесати гребiнкою чорнявого непокiрного чуба та розправити
коротко пiдстрижену бороду i невеликi вуса.
Був вiн увесь тугий i мiцний, як молодий дуб. Струнка постава, широкi
плечi, гордо посаджена голова, високе чоло i яснi очi - все в цiй людинi
свiдчило, що природа щедро надiлила його i силою i розумом.
Причепурившись, вiн знову закрокував по просторiй хороминi. I зразу ж
думкою сягнув на сiмнадцять лiт назад. Тодi вiн уперше близько зiйшовся в
Ки вi на князiвському снемi[43] з Михайлом Всеволодовичем, сво©м близьким
родичем, бо князь Михайло держав його старшу сестру.
То був грiзний рiк. Не знати звiдки на Половецьку землю прийшло
нечувано сильне вiйсько - монголо-татарське. Половцi намагалися
оборонятися, але були розбитi. Навiть найсильнiший ©хнiй хан Юрiй
Кончако-вич був убитий, Данило Коб'якович теж. Прибiгли половецькi хани -
Котян та iншi - на Русь i сказали руським князям: "Якщо ви нам не
допоможете, то сьогоднi ми були побитi, а ви завтра побитi будете".
I зiбрали тодi галицький князь Мстислав Мстиславич Удалий та ки©вський
князь Мстислав Романович багатьох руських князiв на снем i вирiшили так:
"Краще нам зустрiти ©х на чужiй землi, нiж на сво©й". I були тодi на тому
снемi, окрiм багатьох iнших, також Данило Романович та Михайло
Всеволодович, i хоча князевi Данилу було тодi лише двадцять два роки, а
князевi Михайлу за сорок, вони числилися молодшими князями i не вiдали мiж
собою неприязнi, а були родичами, друзями.
Зiбралися руськi князi на Днiпрi, на Зарубi, а звiдти пiшли на низ до
острова Варязького, а потiм - до Олешшя, i коли переходили Днiпро вбрiд,
то вiд множества людей не видно було води. А бродники галицькi прийшли по
Днiстру на двох тисячах човнiв i пiднялися по Днiпру до Хортицi, де також
був брiд на бистринi. I прибули сюди татарськi передовi загони, щоб
подивитися на руськi човни i руських во©нiв.
Руськi стрiльцi напали i перемогли ©х i йшли за ними вiсiм днiв аж до
рiки Калки, поки не зустрiлися з татарськими сторожовими загонами. Тодi
наказав Мстислав Мстиславич Даниловi та iншим молодшим князям атакувати
татар. А iншим, найстаршим, князям - Мстиславу Ки©вському та Мстиславу
Чернiгiвському - нiчого не сказав, бо мiж ним i тими князями була давня
ворожда. I тi, нiчого не знаючи, залишилися стояти на мiсцi.
Так iз-за князiвських незгод була роз' днана руська сила. А була вона
не мала. Великий князь ки©вський Мстислав Романович наказав полiчити всiх
во©нiв, коли князi зiбралися на пониззi Днiпра, i вийшло небувале,
неймовiрно велике число - сто три тисячi. Вiдколи стояла пiд сонцем Руська
земля, вона нiколи ще не збирала тако© кiлькостi ратних людей. А ще ж
половцi обiцяли виставити п'ятдесят тисяч вершникiвi
Зiйшлися супротивнi полки. I були сiча люта. Добре пам'ята князь
Данило, нiби це було вчора, сво©х сподвижникiв, витязiв волинських, бо був
вiн тодi князем володимирським, Семена Олю вича i Василька Гавриловича.
Ударили вони втрьох i погнали татар, побиваючи ©х. А за Данилом кинулись
iншi князi - Мстислав Нiмий, i Олег Курський, i бродники галицькi з
боярами Юрi м Домажиричем та Держикра м Владиславичем. Тут вiн, Данило,
був поранений списом у груди, та, будучи молодим, незвичайно дужим та
хоробрим, спочатку не помiтив цього. Був поранений також i Василько
Гаврилович.
Тим часом пiдiйшли головнi сили хана Джучi та Субедей-багатура i
вдарили на половцiв, i тi, рятуючись, кинулися тiкати i роз' днали
галицько-волинськi полки. Хмари стрiл сипонули на них, так що затьмили
сонце. Падали люди, падали конi, придавлюючи собою верхiвцiв, i не стало
нiяко© змоги пробиватися далi вперед. I з цi © митi почали русичi
вiдступати, а потiм i тiкати - аж до Днiпра.
Добре пам'ята князь Данило, що раптом, тiкаючи, вiдчув велику спрагу i
слабiсть у всьому тiлi. I нахилився до струмка, щоб напитися, i побачив як
iз його грудей у воду упали червонi краплини. Тут вiн зрозумiв, що
поранений...
Важко, боляче згадувати той день 16 червня 1223 року, чорний день Русi.
Лише кожен десятий во©н добрався до Днiпра, а звiдти додому. Татари
наздоганяли втiкачiв i нещадно рубали, забираючи коней, зброю та одяг.
Потiм вогненним смерчем прокотилися по пiвденних окра©нах руських земель,
дiйшовши мало не до Чернiгова.
Ще страшнiшою була доля ки©вських та чернiгiвських полкiв Мстислава
Ки©вського та Мстислава Чернiгiвського, яких Мстислав Мстиславич Удалий не
сповiстив про початок битви. Цi полки стояли окремо, на кам'янистому
правому березi Калки, i дiзналися про початок битви тiльки тодi, коли
почули вдалинi шум, крики, тупiт та iржання коней, брязкiт мечiв. Спочатку
нiхто нiчого не мiг зрозумiти. Що сталося? Хто на кого напав? Татари на
русичiв чи русичi на татар? Потiм вiд Мстислава Удалого прискакав гонець з
проханням прийти на допомогу, бо, мовляв, половцi не втрималися, почали
вiдступати i розладнали галицькi та волинськi полки. Розгнiвався великий
князь на Мстислава Удалого i довго вагався - допомагати йому чи не
допомагати? Деякi молодшi князi i во води без дозволу великого князя
кинулися на поле бою. Першим серед них був Михайло Всеволодович... Бачачи
це, Мстислав Романович нарештi дав наказ перейти Калку i вступити в бiй.
Та було пiзно. Татари вже встигли розгромити половцiв i зiм'яти, розбити
полки Мстислава Удалого та Данила Романовича. Почався загальний вiдступ,
що скоро перерiс у безладну втечу.
Тепер Мстиславу Романовичу потрiбно було думати не про те, як допомогти
галичанам, волинянам та половцям, а як урятувати сво©х киян та
чернiгiвцiв. I вiн вiдвiв сво© вiйська за Калку, на старе мiсце, i тут
поспiхом поставив табiр - обнiс його камiнням та частоколом. Три днi
тривала оборона, люди знемагали вiд ран та спраги, вiд пекучого сонця.
Розумiючи, що довго протриматися не пощастить, великий князь послав до
татарських во вод
Черкана та Тешкана, а особливо до во води донських бродникiв Плоскинi
довiрених людей на переговори. Зрадник Плоскиня дав слово, що нiкого не
уб'ють, а випустять усiх за викуп. Повiривши його облудним словам, русичi
вийшли з табору. I тодi кочовики накинулися на них з усiх бокiв i всiх до
одного перебили, а князiв та во вод поклали на землю, покрили дошками i на
тому помостi бенкетували доти, доки нещаснi полоненики там сконали.
Калка[44]! Коротке колюче слово, що буде вiчно ятркти серце невгасимим
болем. Калка! Невеличка степова рiчечка, притока Кальмiуса! Ти могла б
стати мiсцем нашо© звитяги, якби знайшовся сильний i розумний вождь, що
зiбрав би все вiйсько в один кулак. Могла б! Але не стала - через нерозум,
через князiвськi незгоди та чвари, заздрiсть та роз' днання... Натомiсть
стала нашою неславою, нашою мукою i непоправною втратою - спiльною могилою
для тисяч i тисяч руських витязiв...
Хто ж винен? Мстислав Удалий та Мстислав Ки©вський, ворожда мiж якими
привела до роз' днання вiйська? Половцi, що кинулися тiкати вiд першого
натиску татар i розладнали стрiй галицько-волинських полкiв? Чи й вiн сам
та iншi молодшi князi, якi могли сказати сво слово i наполягти на
об' днаннi, але не сказали i не наполягли?
Може, коли б вони тодi на Калцi винищили вiйсько хана Джучi, - а така
можливiсть була, - то тепер не прийшов би i не погромив Рязансько© та
Суздальсько© земель його син Батий, не тiкали б звiдти в Галичину та на
Волинь тисячi втiкачiв - бояр, ремiсникiв, смердiв? Може...
Тут плин його думок перервався: до хоромини зайшов князь Михайло.
Данило викинув наперед руки - пiшов йому назустрiч.
- Брата! Я радий бачити тебе в Галичi! Мiй дiм - твiй дiм2 Ти сам! А де
ж твоя жона, а моя сестра, Олена?
Де тво© домочадцi?
- Я так поспiшав, що залишив ©х на пiвдорозi з дружиною. Вони незабаром
Хiба Василь винен, що так сталося? I хiба було б легше на серцi, коли б
Милану взяв хтось чужий?
Вiн глянув на хлоп'я.
- Це твiй синок?
- Мiй i Василiв, - вiдповiла Милана. Добриня пiдiйшов до хлоп'яти.
- Як тебе звати, малий?
- Я Добриня, Доблик, - i хлоп'я шморгнуло посинiлим носиком.
Вражений Добриня пiдняв його перед собою, оглянувся на Милану.
- Ти назвала його Добринею?
- I я, i Василь... А як би iнакше ми мали його назвати пiсля того, що
сталося в нашому життi?
Сум'яття, викликане в душi несподiваною зустрiччю з Миланою i ще бiльше
тим, що Милана стала жоною брата Василя, поволi почало пригасати,
улягатися на днi серця. Добриня вiдчув, що знову почина мислити тверезо.
Що, власне, сталося? Життя не сто©ть на мiсцi - воно невпинно пливе,
руха ться, змiню ться щодня, щогодини, i було б дивно, коли б за минулi
п'ять рокiв, що вiн не був дома, тут нiчого не змiнилося. Тим бiльше, що
вiн для всiх зник, загинув, пропав безвiсти. Хiба завинили в чомусь
Милана, чи брат Василь, чи оце маля, його племiнник i тезка? Виннi
половцi, винен вiн сам, що не зумiв утекти, врятуватися, а бiльше
звинувачувати нiкого©
Вiн поцiлував племiнника в блiду щiчку, опустив на лiд i пiдiйшов до
Милани.
- Як дома? Усi живi-здоровi?
- Слава Богу, усi живi й здоровi.
- Я так боявся, що мунгали i до Калинового Кута дiйшли i всiх тут
перебили...
- Бог милував: до нас не дiйшли.
- Це велике щастя! Ходiмо ж тодi швидше додому! Хочу всiх бачити!
- Iди сам. А я доперу - i незабаром теж прийду. Милана дивилася на
нього якось винувато, благально, i Добриня зрозумiв, що ©й не хотiлося
повертатися додому разом з ним.
- Гаразд. Мабуть, справдi буде краще, коли я сам заявлюся, але скажу,
що бачив тебе на озерi i розмовляв з тобою.
Вiн скочив у сiдло i торкнув коня ногами.
4
Калиновий Кут дрiмав серед бiлих снiгiв тихо i мирно. Над
приземкуватими хатинами звивалися в небо сизi дими - то господинi топили
печi, варили вечерю.
Низьке зимове сонце, що заходило за лiс, забарвлювало все довкола в
синьо-червонястi кольори, а морозний вiтерець, що подував зi сходу, з
Ки ва, доносив запах диму з коминiв та смажено© цибулi з олi ю.
Стомлений кiнь iшов поволi, i Добриня не пiдганяв його, а, забувши враз
про все, навiть про несподiвану зустрiч з Миланою, жадiбним зором скидав
знайомi з дитинства мiсця.
Калиновий Кут лежав на низькому мисi, оточеному з трьох бокiв рiчками,
а з четвертого - Рокитним озером. На пiвдень вiд нього протiкав спокiйний
ясноводий Iрпiнь, що звивисто петляв по широкому лузi, прозваному Широким
Берегом. З заходу його вiддiляла вiд Княжич невеличка заболочена рiчечка
Олешня, а з пiвночi - вiд лiсу - глибока Рудка з багатьма джерелами та
озерцями, де копали болотяну руду i витоплювали крицю. Понад берегом тих
рiчок, а також над озерами стояли гiллястi кущi калини, що й дала назву
селу.
Ось i рiдна хатина пiд очеретяною стрiхою. Посеред двору - стара
гiлляста груша-дичка, на городi - батькiвська кузня. Добриня ударив коня -
швидше, швидше! На подвiр'© птахом злетiв з нього, прочинив дверi - i
вступив до темних сiней, а там навпомацки, по пам'ятi, знайшов дверi -
шарпнув на себе i вступив до низько© напiвтемно© хатини.
Все тут було таким, нiби вчора вийшов звiдси. Праворуч - пiч, у якiй
гоготав веселий вогонь, лiворуч, попiд стiною, широка лава, в кутку -
стiл, над ним, на покутi, двi потемнiлi iкони, а за пiччю - пiл для
спання. Пiд стелею, на вишмульганiй до блиску воринi висить одяг.
В хатинi було гамiрно, але, як тiльки скрипнули дверi, гомiн стих, i
всi враз повернулися до незнайомця у незвичному для села мiському одязi.
Його не впiзнавали, i вiн стояв бiля порога мовчки, не в силi вимовити
жодного слова. До того ж пiсля сонячного свiтла очi нiяк не хотiли
призвича©тися до жовтаво© напiвтемряви, що стояла в хатинi.
Тодi вiн зняв шапку i низько вклонився. I в ту ж мить вiд печi
метнулася до нього мати, припала йому до грудей i голосно зойкнула таким
рiдним i таким далеким голосом:
- Добрику! Добрику-у! Синочку мiй!
На ©© крик до нього кинулися всi: батько, брати Василь та Iванко,
сестриця Ганночка, яку вiн ледве впiзнав у вродливiй чорнявiй дiвчинi, що
повисла у нього на плечi, якась молодиця, мабуть, братова, з малюком, що
тримався за спiдницю i спiдлоба зиркав на незнайомого пришельця.
Вiн вiдчував, що ось-ось розплачеться, бо так раптом щось боляче
заклекотало в грудях, так мiцно перехопило подих!.. Нарештi вiн вдома!
Серед найрiднiших, найдорожчих людей! Невже це не сон? Невже доля зберегла
i його, i ©х усiх, аби вони гуртом зазнали нинi такого несподiваного,
неймовiрного щастя, яке й не снилося йому нiколи?
- Добрику, Добрику! - тихо жебонiла крiзь сльози щаслива мати,
припадаючи головою до його грудей.
- Добрику, братику! - вторувала ©й радiсно Ганночка.
Вони всi гуртом обступили його, обнiмали, цiлували, гладили плечi,
голову, руки, мовби хотiли пересвiдчитися, що це справдi вiн. А вiн теж
усiх обнiмав, цiлував i, врештi, не втримавшись, на радощах таки заплакав.
I всi заплакали разом з ним.
А потiм вони не знали, куди його посадити, нiби це було зараз
найголовнiше. А посадивши, дивувалися з його несподiвано© з'яви, з його не
сiльського, не смердiвського одягу i з його голеного обличчя, що було
таким незвичним для його вiку - безвусим, безбородим, нiби вiн все ще був
отроком, як i багато лiт тому. А найдужче дивувалися i радiли з того, що
ось вiн тут, серед них, живий-живiсiнький, бо давно звиклися з думкою, що
його вже й на свiтi нема , i поховали його в сво©х серцях.
Коли першi почуття уляглися, Добриня роздягнувся, попросив батька:
- Там, на вулицi, мiй кiнь, тату, заведiть його в стайню та напiйте i
нагодуйте, бо промчав вiн сорок верстов - аж iз Ки ва!
Поки батько порав коня, а мати з Ганночкою готували вечерю, Добриня
сидiв з братами бiля столу.
Василь, рудуватий, з краплинками ластовиння на носi, сидiв навпроти,
червонiв, пiтнiв i винувато бликав на старшого брата, мабуть, натужно
думаючи, як сповiстити йому, що його колишня наречена стала жоною
середульшого з братiв. Вiн не знав, що Добриня вже розмовляв з Миланою i
все йому вiдомо, i мучився вiд думки - що йому сказати?
Розумiючи, що Василевi зараз нелегко, Добриня, хоч i сам почувався
незручно, прийшов йому на допомогу.
- Гарний у тебе синок, Василю, - сказав вiн. - Дякую, що Добринею
назвав...
- Ти бачив Милану? - Василь пiдняв очi i ще сильнiше почервонiв.
- Бачив. На озерi, бiля ополонки...
- Ну, й що?..
- Я радий, що ви побралися.
- Справдi? А я думав... - Василь запнувся. - Що ти...
Добриня знову виручив його.
- А менi... Менi не судилося... Не всi тi© та вiнчаються, що любляться
та кохаються, брате.
- I ти не ма ш жалю на мене? I на Милану?
- Я вам бажаю щастя!
Василь полегшено зiтхнув, очi його заяснiли. Видно було, що з його душi
спав тягар.
- Дякую, брате. У тебе добре серце.
Щоб змiнити цю нелегку для обох розмову, Добриня перевiв погляд на
молодичку, що годувала малого кашею. Пiдморгнув Iванковi:
- А це твоя?
- Моя, - вiдповiв юний, ще безвусий Iванко. - Агафiя... А по-простому -
Гапка, або Гафiйка.
- Iз якого роду?
- Iз роду Лебедичiв, Корнiя Лебедича дочка...
- Гарна молодиця... А наслiдника як назвали?
- Теж Добриком... Добринею... - Чорнявий Iванко усмiхнувся широко,
приязно i сво©м ясним поглядом .приголубив жону i сина.
Добриня крякнув, здивовано розвiв руками.
- I цього в мою честь?
- I цього на згадку про тебе, брате.
- Мабуть, довго житиму, коли ви всi мене так любите.
- Живи, брате, всiм на радiсть, - вiдповiв Iванко.
В хату зайшла Милана з Добриком. Поставила бiля порога цеберце з
бiлизною, роздяглася сама, розкутала Добрика - i той вiдразу побiг до
двоюрiдного братика.
Милана була блiда, дивилася сторожко, напружено, нiби виважувала, що
тут трапилося без не© i як ©й триматися на людях. Тепер, коли вона
роздяглася i залишилася у полотнянiй вишитiй сорочцi i сукнянiй плахтi,
Добриня побачив колишню свою наречену, молоду i гарну, нiби i не минуло
тих проклятих п'ять рокiв, що розлучили ©х. Туга русява коса
золотисто-срiбною короною обрамляла ©© голову, а сама вона була струнка i
гнучка, як молода очеретина.
Добриня вiдчув, як знову заскнiло-заскiмлило серце, а в душi почала
пiднiматися важка хвиля жалю. Розум казав: "Змирися! Що втратив, того не
повернеш!" А серце кричало-волало: "Не хочу, не можу змиритися, бо
втрачено найдорожче - щастя".
Вiн сидiв мовчки, закам'янiло. Помiтивши, як глипнула на нього вiд печi
Ганночка, подав ©й ледь помiтний знак очима, щоб мовчала, та сестра або не
зрозумiла, або ж навмисне не захотiла зрозумiти i запитала голосно:
- Милано, чому не вiта шся з гостем? Хiба не впiзнала?
Милана зашарiлася.
- Впiзнала вiдразу... Ще там, на озерi... Коли Добриня ©хав додому...
- Ну й що?
- А нiчого! - твердо вiдповiла молодиця. - Привiталися, та й по всьому!
А тобi що?
- Менi? - здвигнула плечима Ганночка. - Менi теж нiчого!
- Ну то й мовчи! - вiдрiзала Милана сердито. Зайшов батько - i сварка,
що назрiвала, припинилася. Мати подала вечерю, ©ли мовчки, як здавна було
заведено в ©хнiй сiм'© та й повсюдно на селах. Спочатку з велико©
череп'яно© миски сьорбали дерев'яними ложками запашний, з олi ю та
цибулею, пшоняний кулiш, за©даючи його житнiм хлiбом, а потiм на закуску
були пироги з сиром та калиною. Запивали ©х холодним молоком, Добриня весь
час переводив погляд з одного обличчя на iнше.
Мати за цi роки постарiла, змарнiла. У косах заiскрилася сивина, а в
кутиках вуст з'явилися якiсь новi, гiркi рисочки - зморщечки. Чи не його
раптове i негадане зникнення наклало цей вiдбиток на ©© колись моложаве i
гарне обличчя?
Батько i ранiше був сивий, а тепер побiлiв ще дужче, хоча чуприну мав
густу, буйну. Темне вiд постiйного вогню i чаду в кузнi обличчя ще дужче
потемнiло, виразнiшими стали опiки на ньому вiд бризок розжарено© окалини,
що з силою розлiта ться на всi боки з-пiд молота. I очi примеркли,
вицвiли. Тiльки руки залишилися тi ж, що й ранiше, мiцнi, дужi, загрубiлi,
мов витягнутi з води дубовi корчаги.
Брати споважнiли, роздалися в плечах, запустили бороди й вуси, але
рiзнилися мiж собою: Василь, ясноокий, русявий, скидався рисами обличчя на
матiр, а Iванко, темночубий, кароокий, - на батька. Та все ж змiни в ©хнiй
зовнiшностi були незначнi.
Одна Ганночка змiнилася невпiзнанне: виросла, розквiтла. Коли б зустрiв
не дома, а десь-iнде, то й не впiзнав би. Тугi щоки пашiли здоров'ям,
ясно-карi, як i в нього, очi випромiнювали якесь тепле, нiби сонячне
свiтло, а чорна лискуча коса, заквiтчана голубим кiсником, важко спадала
по спинi до самого пояса!
Гарна! Дiвчина на виданнi!
Пiсля вечерi вони довго розмовляли. Спочатку Добриня розпитав, що
нового в селi, як вони жили цi роки, хто iз односельчан та родичiв помер,
хто одружився, вийшов замiж, а потiм розповiв про себе - як потрапив у
полон до половцiв хана Котяна, як завезли вони його в Половецьку землю i
як вiн там гибiв вiд голоду, холоду, знущань та рабсько© роботи. А тепер
нове лихо - татари.
Вiн розповiв про все, що з ним трапилося за останнi роки.
Мати схлипувала i витирала сльози, Ганночка зiщулилася, мов пташина,
коли над нею завис кiбець, Милана i Агафiя попритискували до себе дiтей, i
в ©хнiх очах застиг жах, а чоловiки, поклавши на стiл кулаки, сидiли
нахмуренi й суворi.
- Що ж це за плем'я таке люте йде на нас, сину? Невже Бог послав його
за грiхи нашi? Скiльки городiв наших уже впало, скiльки люду вибито - i
нiхто не зупинить його, не заверне назад? Чому? - спитав батько. - Невже
нашi князi розучилися воювати? Невже витязi перевелися на нашiй землi?
Скажи менi... Тiльки чудо врятувало Калиновий Кут, коли бузувiри палили
Княжичi та Жорнiвку...
- Це ваше щастя, що вони не дiсталися сюди, -
похитав головою Добриня. - А то б...
- Невже вони повернуться? Як ти гада ш, Добрине? - спитав Iванко, з
сумом глянувши на Агафiю та синка. - Невже i до нас дiстануть? А може,
пронесе? Може, ©м уже вистачить тi © кровi, що пролили на нашiй землi?
- Не вистачить, - похмуро вiдповiв Добриня. - Ой, боюся, не
вистачить... Як пригадаю, з якою жадобою дивився хан Менгу на Ки©в, то аж
моторошно ста . Чу мо серце, повернуться - сумнiву не маю!
Всi пригнiчено мовчали. Однi дiти, не звертаючи уваги на старших,
бавилися нехитрими iграшками, весело цвiрiнчали, а то й тузалися, не
подiливши щось мiж собою.
- Що ж нам робити? - спитав батько. - Ждати смертi, як вiл обуха, чи
тiкати свiт за очi?
Добриня пiдпер щоку рукою, замислився. Ну що тут порадиш? Правда, рiк,
проведений у станi ворога, багато чого навчив. Не раз вiн бачив неймовiрну
жорстокiсть завойовникiв: людей - i старих, i малих - витинали до ноги,
добро грабували, а оселi спалювали. Iнодi ж, особливо на селах, лише
грабували, гвалтували, але не вбивали i не палили - щадили майбутнiх
данникiв. Рятувалися також тi, хто заздалегiдь тiкав у недоступнi мiсця,
де ©х нiхто не мiг знайти, - в глухi лiси, в болота, яри, печери. А коли
навала котилася далi, поверталися додому... Та хто може поручитися, що
найгiрше лихо обмине стороною Калиновий Кут?
- Кияни, звичайно, будуть оборонятися, - тихо, з роздумом промовив вiн,
- Хоча князь Михайло залишив ©х, нiхто i думки не ма пiддатися вороговi
без бою. Во вода Дмитро просив мене, не барячись, привезти йому крицi, щоб
ки©вськi ковалi мали з чого накувати мечiв та наконечникiв для списiв та
стрiл. Я пообiцяв. Тож уже з завтрашнього дня треба нам ставати до
роботи...
- Крицi ми заготовимо, - сказав батько. - Вона допоможе киянам. А як же
нам? Хто поряту Калиновий Кут?
- Самим треба рятуватися!
- Таж як?
- Передусiм у лiсi, на горах, на найвищому деревi, а може, й на кiлькох
деревах влашту мо виту, щоб стежити за дорогами. Якщо вчасно помiтимо
нападникiв, то зможемо втекти з села в лiси, заховатися в непролазних
нетрях, у хащах, у ямах та кри©вках, якi зробимо заздалегiдь. Когось,
звичайно, знайдуть. Але ж не всiх! Комусь пощастить врятуватись...
- Ну, якщо татари нападуть зимою, то по наших слiдах у снiгу швидко
знайдуть нас i переловлять, мов курiпок, - зiтхнув Василь.
- Цьому можна зарадити, - заперечив Добриня. - Пiсля кожного снiгопаду
треба буде наробити в усi кiнцi безлiч слiдiв - пройти пiшки, про©хати
верхи чи на санях. Це зiб' татар з пантелику... До того ж вони самi, коли
оточуватимуть село, залишать пiсля себе ще бiльше слiдiв... Але ж вони
можуть напасти не взимку, а весною, лiтом чи восени. Тодi легше буде
заховатися... Знаю, не всiм пощастить, але ж не всiх i знайдуть - хтось i
вряту ться... А що можна ще зробити?
- Будемо битися! - вигукнув Iванко запальне. - Жiнок i дiтей вiдправимо
в лiс, а самi - за луки, за списи, за сокири та й станемо на супостата!
- I що-бо ти кажеш! - безнадiйно махнув рукою батько. - Половина Русi
не вистояла, а ти хочеш, щоб Калиновий Кут зупинив таку страшну силу!
Марна надiя!
- Чому марна, батьку? - на пiдтримку брата став Добриня. - Я згоден з
Iванком... Сила у Батия справдi страшна, велика, але ж i вона не
безконечна! Коли б кожне наше мiсто, кожне село, б'ючись iз ворогом так,
як билися козельцi, переяславцi або чернiгiвцi, вiдривали вiд тi © сили
тiльки по сто татарських багатурiв, то колись ©й, тiй силi, неминуче
прийшов би кiнець. Хiба не так?.. Я бачив, скiльки ©х полягло пiд
Переяславом та Чернiговом, i скажу вам - не мало! Не сто i не двiстi, а
десять раз по сто i по двiстi! I коли б так усюди... ©х так само вража
стрiла, меч i спис, як i нас, то чому, справдi, не стати в Калиновому Кутi
на прю з ними, чому хоч трохи не пiдрiзати, не присмалити ©м тут крила!
Земля наша велика, та шкода - кожен у нiй сам по собi! Ех, коли б ми всi
зiбралися гуртом, у полi, коли б усi нашi князi звели сво© дружини в одне
мiсце та виставили супроти Батия усю свою силу - що б вiн тодi сказав?
Знаю, Батий хоче завоювати не тiльки нас, а й увесь свiт - аж до
Останнього моря! Та свiт великий - у пельку не влiзе! Звичайно, якщо самi
не всунемо голову, а будемо до смертi битися з ворогом!
У Iванка блиснули очi, Василь теж розпростав плечi, вслухаючись у мову
Добринi. Та мати раптом заплакала, обняла внучат i почала приказувати:
- Мо© дiтоньки-и! Мо© голуб'ятонька-а! Мо© щебетушечки! Та що ж вас
чека , мо© дорогесенькi!
- Цить, Марi ! Завела! - гримнув батько. - I так на душi важко!
- Тобi важко, Пилипе, то помовч! - махнула на нього рукою мати. - А
менi легше, як виплачусь!
I заголосила ще дужче.
Молодицi i собi почали схлипувати i пригортати дiтей, мовби вже зараз
©х потрiбно було захистити вiд видимо© смертi.
Гнiтючий сум налiг кожному на плечi, на душу i гнув до землi, мов
важкий камiнь. Всi мовчали. Один батько, висловлюючи спiльнi почуття, тихо
прошепотiв:
- Iдуть племена дикi, незнанi! Iдуть гоги й магоги! Невiрнi
моаритяни!.. Що ж буде з нами? Що то буде?..
Довго ще, до самих пiвнiв, точилася в хатинi важка, некваплива бесiда,
перериваючись то моторошними мовчанками, коли кожен думав щось сво ,
нерадiсне, то тихим жiночим схлипуванням, то несподiваним скриком дiтей,
що вже поснули. I не бринiли в тiй бесiдi нi радощi, нi веселощi, як це
бува при зустрiчах рiдних людей пiсля багаторiчно© розлуки, а свiтилися в
очах лише вiдчай, туга i страх, як у тих, кого жде завтра неминучий судний
день.
5
Князь Данило Романович i здивувався вельми, i стурбувався, коли до його
хоромини поспiшно зайшов двiрський Бавило i сповiстив, що з Ки ва з малою
дружиною прибув у Галич великий князь ки©вський Михайло Всеволодович.
- Де ж вiн? - Данило вiдсунув книжку i легко схопився з ромейського
позолоченого дзиглика, нiби йому було не сорок рокiв, а лише
дев'ятнадцять. - Проси!
- Вiн на Золотому Току, княже, - вклонився Вавило. - 3 почтом.
- Чому ж мене не попередили ранiше? Я б зустрiв за мiстом.
- Князь ки©вський так мчав, що нiякий гонець не мiг його обiгнати. Всi
ледве тримаються на ногах...
- Ось як! Тодi - во вод у поко©, i хай там приготують для них що
потрiбно, гриднiв - у гридницю, а князя проси до мене!
Вавило вклонився i зник за дверима. Князь Данило рвучко заходив по
хороминi, мiркуючи над тим, яка причина привела ки©вського князя в Галич.
Однак нiяко© видимо© причини не знаходив. Залишилося одно - чекати.
Вiн накинув на себе червоне князiвське корзно i пiдiйшов до великого
дзеркала в позолоченiй оправi. Нi, не милуватися собою, бо його дiяльна,
палка натура не залишала йому вiльно© хвилини для цього жiночого заняття,
а лише причесати гребiнкою чорнявого непокiрного чуба та розправити
коротко пiдстрижену бороду i невеликi вуса.
Був вiн увесь тугий i мiцний, як молодий дуб. Струнка постава, широкi
плечi, гордо посаджена голова, високе чоло i яснi очi - все в цiй людинi
свiдчило, що природа щедро надiлила його i силою i розумом.
Причепурившись, вiн знову закрокував по просторiй хороминi. I зразу ж
думкою сягнув на сiмнадцять лiт назад. Тодi вiн уперше близько зiйшовся в
Ки вi на князiвському снемi[43] з Михайлом Всеволодовичем, сво©м близьким
родичем, бо князь Михайло держав його старшу сестру.
То був грiзний рiк. Не знати звiдки на Половецьку землю прийшло
нечувано сильне вiйсько - монголо-татарське. Половцi намагалися
оборонятися, але були розбитi. Навiть найсильнiший ©хнiй хан Юрiй
Кончако-вич був убитий, Данило Коб'якович теж. Прибiгли половецькi хани -
Котян та iншi - на Русь i сказали руським князям: "Якщо ви нам не
допоможете, то сьогоднi ми були побитi, а ви завтра побитi будете".
I зiбрали тодi галицький князь Мстислав Мстиславич Удалий та ки©вський
князь Мстислав Романович багатьох руських князiв на снем i вирiшили так:
"Краще нам зустрiти ©х на чужiй землi, нiж на сво©й". I були тодi на тому
снемi, окрiм багатьох iнших, також Данило Романович та Михайло
Всеволодович, i хоча князевi Данилу було тодi лише двадцять два роки, а
князевi Михайлу за сорок, вони числилися молодшими князями i не вiдали мiж
собою неприязнi, а були родичами, друзями.
Зiбралися руськi князi на Днiпрi, на Зарубi, а звiдти пiшли на низ до
острова Варязького, а потiм - до Олешшя, i коли переходили Днiпро вбрiд,
то вiд множества людей не видно було води. А бродники галицькi прийшли по
Днiстру на двох тисячах човнiв i пiднялися по Днiпру до Хортицi, де також
був брiд на бистринi. I прибули сюди татарськi передовi загони, щоб
подивитися на руськi човни i руських во©нiв.
Руськi стрiльцi напали i перемогли ©х i йшли за ними вiсiм днiв аж до
рiки Калки, поки не зустрiлися з татарськими сторожовими загонами. Тодi
наказав Мстислав Мстиславич Даниловi та iншим молодшим князям атакувати
татар. А iншим, найстаршим, князям - Мстиславу Ки©вському та Мстиславу
Чернiгiвському - нiчого не сказав, бо мiж ним i тими князями була давня
ворожда. I тi, нiчого не знаючи, залишилися стояти на мiсцi.
Так iз-за князiвських незгод була роз' днана руська сила. А була вона
не мала. Великий князь ки©вський Мстислав Романович наказав полiчити всiх
во©нiв, коли князi зiбралися на пониззi Днiпра, i вийшло небувале,
неймовiрно велике число - сто три тисячi. Вiдколи стояла пiд сонцем Руська
земля, вона нiколи ще не збирала тако© кiлькостi ратних людей. А ще ж
половцi обiцяли виставити п'ятдесят тисяч вершникiвi
Зiйшлися супротивнi полки. I були сiча люта. Добре пам'ята князь
Данило, нiби це було вчора, сво©х сподвижникiв, витязiв волинських, бо був
вiн тодi князем володимирським, Семена Олю вича i Василька Гавриловича.
Ударили вони втрьох i погнали татар, побиваючи ©х. А за Данилом кинулись
iншi князi - Мстислав Нiмий, i Олег Курський, i бродники галицькi з
боярами Юрi м Домажиричем та Держикра м Владиславичем. Тут вiн, Данило,
був поранений списом у груди, та, будучи молодим, незвичайно дужим та
хоробрим, спочатку не помiтив цього. Був поранений також i Василько
Гаврилович.
Тим часом пiдiйшли головнi сили хана Джучi та Субедей-багатура i
вдарили на половцiв, i тi, рятуючись, кинулися тiкати i роз' днали
галицько-волинськi полки. Хмари стрiл сипонули на них, так що затьмили
сонце. Падали люди, падали конi, придавлюючи собою верхiвцiв, i не стало
нiяко© змоги пробиватися далi вперед. I з цi © митi почали русичi
вiдступати, а потiм i тiкати - аж до Днiпра.
Добре пам'ята князь Данило, що раптом, тiкаючи, вiдчув велику спрагу i
слабiсть у всьому тiлi. I нахилився до струмка, щоб напитися, i побачив як
iз його грудей у воду упали червонi краплини. Тут вiн зрозумiв, що
поранений...
Важко, боляче згадувати той день 16 червня 1223 року, чорний день Русi.
Лише кожен десятий во©н добрався до Днiпра, а звiдти додому. Татари
наздоганяли втiкачiв i нещадно рубали, забираючи коней, зброю та одяг.
Потiм вогненним смерчем прокотилися по пiвденних окра©нах руських земель,
дiйшовши мало не до Чернiгова.
Ще страшнiшою була доля ки©вських та чернiгiвських полкiв Мстислава
Ки©вського та Мстислава Чернiгiвського, яких Мстислав Мстиславич Удалий не
сповiстив про початок битви. Цi полки стояли окремо, на кам'янистому
правому березi Калки, i дiзналися про початок битви тiльки тодi, коли
почули вдалинi шум, крики, тупiт та iржання коней, брязкiт мечiв. Спочатку
нiхто нiчого не мiг зрозумiти. Що сталося? Хто на кого напав? Татари на
русичiв чи русичi на татар? Потiм вiд Мстислава Удалого прискакав гонець з
проханням прийти на допомогу, бо, мовляв, половцi не втрималися, почали
вiдступати i розладнали галицькi та волинськi полки. Розгнiвався великий
князь на Мстислава Удалого i довго вагався - допомагати йому чи не
допомагати? Деякi молодшi князi i во води без дозволу великого князя
кинулися на поле бою. Першим серед них був Михайло Всеволодович... Бачачи
це, Мстислав Романович нарештi дав наказ перейти Калку i вступити в бiй.
Та було пiзно. Татари вже встигли розгромити половцiв i зiм'яти, розбити
полки Мстислава Удалого та Данила Романовича. Почався загальний вiдступ,
що скоро перерiс у безладну втечу.
Тепер Мстиславу Романовичу потрiбно було думати не про те, як допомогти
галичанам, волинянам та половцям, а як урятувати сво©х киян та
чернiгiвцiв. I вiн вiдвiв сво© вiйська за Калку, на старе мiсце, i тут
поспiхом поставив табiр - обнiс його камiнням та частоколом. Три днi
тривала оборона, люди знемагали вiд ран та спраги, вiд пекучого сонця.
Розумiючи, що довго протриматися не пощастить, великий князь послав до
татарських во вод
Черкана та Тешкана, а особливо до во води донських бродникiв Плоскинi
довiрених людей на переговори. Зрадник Плоскиня дав слово, що нiкого не
уб'ють, а випустять усiх за викуп. Повiривши його облудним словам, русичi
вийшли з табору. I тодi кочовики накинулися на них з усiх бокiв i всiх до
одного перебили, а князiв та во вод поклали на землю, покрили дошками i на
тому помостi бенкетували доти, доки нещаснi полоненики там сконали.
Калка[44]! Коротке колюче слово, що буде вiчно ятркти серце невгасимим
болем. Калка! Невеличка степова рiчечка, притока Кальмiуса! Ти могла б
стати мiсцем нашо© звитяги, якби знайшовся сильний i розумний вождь, що
зiбрав би все вiйсько в один кулак. Могла б! Але не стала - через нерозум,
через князiвськi незгоди та чвари, заздрiсть та роз' днання... Натомiсть
стала нашою неславою, нашою мукою i непоправною втратою - спiльною могилою
для тисяч i тисяч руських витязiв...
Хто ж винен? Мстислав Удалий та Мстислав Ки©вський, ворожда мiж якими
привела до роз' днання вiйська? Половцi, що кинулися тiкати вiд першого
натиску татар i розладнали стрiй галицько-волинських полкiв? Чи й вiн сам
та iншi молодшi князi, якi могли сказати сво слово i наполягти на
об' днаннi, але не сказали i не наполягли?
Може, коли б вони тодi на Калцi винищили вiйсько хана Джучi, - а така
можливiсть була, - то тепер не прийшов би i не погромив Рязансько© та
Суздальсько© земель його син Батий, не тiкали б звiдти в Галичину та на
Волинь тисячi втiкачiв - бояр, ремiсникiв, смердiв? Може...
Тут плин його думок перервався: до хоромини зайшов князь Михайло.
Данило викинув наперед руки - пiшов йому назустрiч.
- Брата! Я радий бачити тебе в Галичi! Мiй дiм - твiй дiм2 Ти сам! А де
ж твоя жона, а моя сестра, Олена?
Де тво© домочадцi?
- Я так поспiшав, що залишив ©х на пiвдорозi з дружиною. Вони незабаром