Страница:
I мариться йому, нiби лежить вiн горiлиць на возi, на снопах запашного
свiжоскошеного жита, вiз ©де, погойду ться, поскрипують ярма, важко сопуть
воли, небо синi над головою, але дихати важко, бо його притягнуто через
груди рублем, i той рубель поволi сповза з грудей до горла i от-от
задушить його. Вiн намага ться закричати, покликати на допомогу батька,
який сидить попереду з батогом у руках i не бачить, як мучиться син, та
скрикнути не може, бо йому не вистача повiтря - забило вiддих. Тодi вiн
збира ться з силами, пiднiма руки i штовха рубель вiд себе, щоб хоч раз
дихнути i криком чи хоча б стогоном покликати батька...
Нарештi його свiдомiсть проясню ться, i вiн розплющу очi. Нi воза, нi
батька, нi жита, нi волiв. А лежить вiн горiлиць на валу, бiля дубового
заборола, i на нього навалився проткнутий мечем баатур i сво ю вагою та
рукояткою меча, що стримить у ньому, здавлю йому груди i горло.
- А-а... - намага ться подати голос Добриня. - А-а-а!.. Хтось нахилився
над ним, стягнув набiк мертвого баатура, а його схопив за чуприну,
струснув i посадив пiд заборолом. Добриня жадiбно ковтнув кiлька разiв
холодного повiтря i розплющив очi.
Перед ним стояли два монголи. Молодший тримав у руцi закривавлену
шаблю, запитально дивився на старшого.
- Прикiнчити?
- Якщо поранений, то користi з нього нiяко©... Кiнчай!
Добриня пiдняв голову.
- Чекайте. Я, зда ться, не поранений.
Враженi монголи переглянулися.
- Ти дивись - вiн балака по-нашому! А старший ногою копнув пiд бiк,
зняв з плеча волосяний аркан-жель.
- Ну, якщо не поранений, то вставай, орусутська собако!
Вiн миттю накинув петлю аркана Добринi на шию - потягнув до себе.
Добриня пiдвiвся.
- Iди! - штовхнув ззаду молодший.
Його звели з валу вниз, кинули в гурт таких же, як i вiн, бранцiв. х
було не багато - сотня, не бiльше. Зате всюди - i на валу, i в городищi -
лежали купи загиблих во©нiв, дiтей, старикiв. На стiнах i на землi -
кривавi плями кровi. Догорали, потрiскуючи i чадячи смердючим гаром,
будiвлi. Ревла худоба, яку арати-пастухи гарапниками виганяли через
розламанi ворота в поле. Нiде не видно було жiнок та дiвчат - ©х, мабуть,
переможцi вже вивели з городища.
Одна тiльки постать недоладно стовбичила посеред ру©н, пожарищ та
трупiв - то був во вода Всеслав.
Добриня здивувався, побачивши його. Як же вiн залишився живий? Усi сини
загинули, мабуть, i Грицька вже нема на свiтi, онуки лежать порубанi,
стара во во-диха десь поряд з ними, невiстки - в полонi... А вiн - живий!
Невидющий! Нiкому не потрiбний. Навiть ворогам... Сто©ть посеред згарищ
свого городища, серед рiдних i близьких йому, але мертвих людей, простяга
наперед руки, щоб ухопитися за що-небудь, i не знаходить пiдпори...
Нещасний!
Враз татари загелготали, захвилювалися. До городища в'©хав на баских
конях гурт нойонiв. Попереду на бiлiй кобилицi сидiв невисокий, прямий,
щоб здаватися вищим, чоловiк. Його темно-жовте непроникне обличчя було
знайоме Добринi, а дорогий чекмен i багата збруя свiдчили, що належить вiн
до вищо© знатi.
Добриня прикипiв до нього поглядом. Менгу-хан! Двоюрiдний брат i темник
Батия! Недобра слава йшла про нього по Степу - жорстоким, невблаганним був
вiн. Де скрутно, туди посилав його Батий - i лилися там рiки кровi, i
вiдрiзанi голови переможених встилали землю.
Перед полоненими Менгу-хан зупинився.
- Чому ©х так мало? Хтось iз нойонiв пояснив:
- Уперто оборонялися. Довелося майже всiх висiкти!
- Так ©м i треба!.. А то що за опудало сто©ть? - вiн показав на во воду
Всеслава. - Чому не тут? Не в гуртi, серед полонених?
- То старий во вода орусутiв. Вiн слiпий. Убити?
- Слiпий? Якщо слiпий, то не треба. Всiх нездатних до працi винищити, а
його залишити! Хай бродить серед трупiв та пожарищ! Дарую йому життя! -
Крива усмiшка промайнула по його темному обличчi. - Полоненикам - кожному!
- надiти на шию кангу i вивести звiдси, а городище розорити дотла, щоб
нiколи вже не вiдродилося тут життя[67]! Хто чинить опiр великим монголам,
того знищувати!
Вiн ще якийсь час постояв мовчки, споглядаючи на страшне дiло рук
сво©х, i, судячи по тому, як хижо-радiсно роздувалися його нiздрi, воно
його тiшило. Потiм торкнув поводи i рушив назад. Нойони повернули за ним.
Полонених теж почали по десятку виводити за ворота i тут кожному
накидали на шию канту, туго скручували сирицею. Добриня виходив з Княжо©
Гори останнiм. Бiля ворiт оглянувся: слiпий во вода, почувши гул голосiв,
рушив було услiд, але перечепився, упав. Пiдвiвшись, застиг на мiсцi,
потiм знову рушив - i знову впав...
"Нещасний!" - зiтхнув Добриня i змахнув з ока сльозу.
8
Того ж дня Менгу-хан зi сво©м туменом та валкою полоненикiв рушив до
Канева, де була ставка Бату. Сонце ще не опустилося за небосхил, як вiн
з'©хав на гору i побачив перед золотою юртою дев'ятихвостий туг[68]
джихан-гiра.
Кiннi i пiшi тургауди - охоронцi хансько© ставки - впiзнали його,
схилилися перед несамовитим тайджi[69] в низькому поклонi, провели до
юрти, вiдкинули полог.
Менгу високо пiдняв ногу, переступив через порiг, щоб не зачепити його
i цим не накликати на господаря нещастя, i вступив до розкiшно© юрти з
золотистого шовку. Побачивши Са©н-хана, що сидiв на пiдвищеннi, опустився
на одно колiно.
- Встань, брате! - промовив тихо Бату. - Пiдiйди до мене. Я вiдчуваю,
що ти принiс менi щасливу i при мну вiстку! Сiдай ось тут!
Менгу сiв на оксамитовий половецький мiндер[70], що лежав бiля право©
ноги Бату, пiдняв очi, бо Бату був вищий за нього на цiлу голову.
- Са©н-хане, брате! Княжа Гора пiсля рiшучого бою упала i бiльше нiколи
не пiднiметься! Радуйся!
- Дякую, брате! Це перша перемога в нашому походi на вечiрнi кра©ни - i
вона вiщу нам новi славнi перемоги. Але це тiльки початок. Твiй тумен
доблесних пiде далi!
- Куди, брате? Пiд Киюв? - Хижi очi Менгу заблищали. - Я давно очiкую
щасливо© хвилини, коли знову побачу золотi хрести його церков! О, горе
йому!
Бату заперечно похитав головою.
- Нi, пiд столицю орусутiв iти рано. Поки не вiзьмемо всiх городищ, - а
©х тут багато, - доти на Киюв не пiдемо. Ми не можемо залишати у себе в
тилу жодного орусугського баатура! Щоб не сталося так, як пiсля взяття
Рязанi, коли не знати звiдки взявся баатур впатiй Коловрат i завдав нам
дошкульного удару. Зараз мо© тумени обложили Канiв, Чучин, Iван-город та
Витачiв на Днiпрi, Дiвич-гору, Корсунь, Богуславль, Торцьк, Юр'©в та
Володарiв на Росi. Це велика сила! Якщо ми ©© не знищимо i пiдемо на Киюв,
то вона вдарить нам у спину... Ми не можемо допустити такого!
- Я згоден з тобою, Са©н-хане.
- Але це ще не все. Киюв оточив себе не тiльки з пiвдня, а й з заходу
багатьма городищами. Торiк ти розвiдав ©х, але взяти не змiг. Треба
зробити це зараз.
- Ти хочеш послати туди мене?
- Так. Твiй тумен доблесних i непереможних узяв Княжу Гору. Поки iншi
воюватимуть на Днiпрi та Росi, ти пройдеш на Стугну та Iрпiнь i вiзьмеш
Василiв, Плiсенськ, Чорногород, Звенигород, Ясногород, Мутажир та обложиш
Бiлгород...
- Чи не забагато для одного тумена?
- Ти тiльки обложи i не випускай нiкого, а тобi на пiдмогу прийдуть
iншi темники. А там, де зможеш узяти, - бери! Патрай орусутськi села - нам
потрiбно якомога бiльше захопити рабiв, коней, скоту, хлiба! Не дозволяй
нiкому тiкати до Киюва, бо кожен втiкач посилить залогу того мiста. А нам
його брати!
Батий говорив тихо, повiльно, нiби розмовляв сам з собою, а Менгу знизу
вгору дивився на двоюрiдного брата i думав про дивовижну примхливiсть
людських доль.
Бату був другим сином Джучi - отже, одним з багатьох онукiв Чiнгiсхана.
Спадко мцем усiх завойованих монголами захiдних земель, що належали Джучi,
мав бути старший син - Орду, аде добрий i не владолюбний Орду вiдмовився
вiд влади на користь Бату... Щасливчик Бату! Його взяло пiд свiй захист
Вiчне Небо! I вiн став великим ханом! Якщо йому пощастить пiдкорити всю
Русь i всi захiднi кра©ни аж до моря франкiв, то вiн, чого доброго,
зрiвня ться славою зi сво©м дiдом - Чiнгiсханом... Гм, а чого досягнув
вiн, Мунке? Невже йому до кiнця бути простим темником Бату? Невже онгони -
добрi духи - не прихиляться до нього? Невже Вiчне Небо нiколи не
ощасливить його милiстю сво ю?
Вiн здригнувся, бо помiтив, як, замовкнувши, Бату пильно зазирав йому в
очi. Бату розумний i проникливий! Не вiдбереш цього у нього! Кажуть, що
вiн i справедливий. Може, й так. Недарма ж прозвали його Са©н-ханом, тобто
справедливим ханом. Та чи буде вiн справедливим, якщо розгада його думки?
- Так, так, будуть зайвi втрати, - повторив вiн поспiшно останнi слова
Бату. - А ми не можемо допустити зайвих втрат, бо ще довгий нам шлях до
останнього моря, до моря франкiв! Я подбаю, щоб ©х не було!
- Ти мене правильно зрозумiв, брате, - вiдвiв очi Бату.
- Бай-аралла[71], Са©н-хане, - схилив у поклонi голову Менгу. - Дякую
за добрi слова. Завтра вранцi копита мо©х коней торуватимуть путь на
Iрпiнь! Побажай менi удачi!
- Бажаю тобi удачi! Бай-артай[72]!
9
Василiв, Плiсенськ, Чорногород i Звенигород були оточенi одночасно.
З-пiд Звенигорода Менгу розiслав летючi загони у навколишнi села.
Калиновий Кут дiстався джигуновi Жадiгеру.
- Кажуть, там поряд укрiплений монастир. Знай: якщо служителi
орусутського Синього Неба пiддадуться нам, то нiкого з них не чiпай. Така
воля Са©н-хана! - пояснив йому Менгу-хан. - Тодi вiн дасть монастиревi
тархан[73]... Але якщо вчинять опiр, вiзьми приступом i спали! Щоб i слiду
не залишилося! А ченцям на шию кангу - i в рабство! Це теж воля Са©н-хана!
- Слухаюсь i покоряюсь! - схилив голову Жадiгер, але тут же
випростався. - 3 дозволу найяснiшого каана я вiзьму десяткiв два або три
полоненикiв - може, доведеться вести облогу.
- Бери.
Стомленi, голоднi полоненики лежали на високому березi Iрпеня i похмуро
дивилися, як до них на конi мчить якийсь мунгальський нойон, ©м зараз усе
було байдуже: три днi пiшого ходу - бiльше як по пiвсотнi верст за день,
та ще впроголодь - знесилили людей. Мунгальськi гарапники збасамужили
спини. А попереду - голод, холод, кров, смерть, страждання. Тож нiхто не
надав значення якомусь нойоновi, що шпарко мчав до них. Один Добриня
пiдняв голову, нечесану, скуйовджену, бо був без шапки, яку загубив ще на
валах Княжо© Гори. Йому не лежалося: ген-ген за рiчкою, вниз по течi©, в
сiрiй осiннiй iмлi мрiло рiдне село - Калиновий Кут. Що там? Як там? Чи
знають, яка доля ©х чека ? Чи, може, вже його рiднi полягли пiд шаблями
мунгальськими? Чи почули вони, як забив у Звенигорода дзвiн на сполох?
Зрозумiли, про яке лихо сповiща ? Тiкають у лiси, в густi хащi, в печери?
Чи занiмiли в жаховi i ждуть бiди покiрно, як вiл обуха?
Вiн перший помiтив нойона та його нукерiв. Щось знайоме в його
зовнiшностi змусило його пiдвестися. Жадiгер? Невже вiн? Так, вiн,
Жадiгерi Що ж несе йому ця зустрiч?
Жадiгер зупинив коня прямо перед ним. Витрiщив очi. Його тверде
обличчя, бронзове i безвусе, виражало непiдробний подив.
- Добриня? Ти? Ти був на Княжiй Горi?
- Був.
- Авжеж! Товрул казав, та нiколи менi було шукати тебе. Тепер я знаю:
пiсля загибелi брата Жокте ти залишився в Киювi. Але, як бачиш, ти
помилився. Кожен, хто виступа проти нас, помиля ться i гине або потрапля
в полон, i на нього накидають кангу, як оце на тебе.
- Так, я знову став полонеником... Ти уб' ш мене?
- Навiщо? Ти одного разу принiс менi щастя. Не виключено, що i вдруге
принесеш. Я вiрю в долю. Ти знову станеш мо©м полонеником i разом з
iншими, яких я вiдберу зараз, пiдеш зi мною!
Вiн вибрав три десятки найсильнiших, i ©х зразу ж Жадiгеровi нукери
погнали по лiсовiй дорозi на схiд. Нiхто не знав, куди ©х ведуть. Нiхто,
крiм Добринi.
У нього похололо пiд серцем - лiсова дорога вела прямо в Лисiвку, до
Лисiвського монастиря i до Калинового Кута. А туди ж усього три чи чотири
версти!
Скiльки разiв ходив вiн по цiй дорозi! Довкола стояв глухий осiннiй
лiс. Вiковi жовтогарячi сосни високо здiймалися вгору зеленими головами i
прикривали вiд вiтрiв i бур густий пiдлiсок - всю оту вiльшину, горобину,
лiщину, калину, що зараз, в осiнню пору, горiла десятками барв i
сповнювала повiтря п'янкими запахами опадаючого листя та дозрiлих плодiв.
Нукери пiдганяли полоненикiв гарапниками. Люди спотикалися, але тюпали
прискорено, пiдбiгцем. Незграбнi канти на ©хнiх шиях похитувалися, моя
ярма, поскрипували i чiплялися за кущi лiщини, на яких ще подекуди висiли
потемнiлi кiм'яхи горiхiв. Невiльники рвали ©х i ховали в кишенi, щоб
потiм, на привалi, хоч трохи втамувати голод.
Лише Добриня не рвав. Його серце тужно стискалося. Ось - Погар, ось
дорога на Скиток, ось мiсток через тихий ручай. Нарештi - Кладова... А
зараз i Лисiвка...
З кожним кроком наближалося страшне лихо до рiдних мiсць, до
найдорожчих людей. А вiн нiчим не може ©м допомогти!
Лисiвський монастир виринув раптово, як тiльки мунгальський загiн
ви©хав на широку галявину. Вiн стояв на крутому пагорбi, що обривисто
спадав до Iрпеня. За посiрiлим вiд часу заборолом здiймалася золотими
хрестами дерев'яна церква з високою дзвiницею, а довкруг не© темнiли
приземкуватi будинки - келi© ченцiв та всякi служби.
В ту ж мить забив на сполох дзвiн. Iз-за заборола виглянули чорнi
ковпаки. Такi ж ковпаки з'явилися i на дзвiницi. То ченцi у великому
страховi стежили за тим, як мунгали виринали з лiсових хащiв i оточували
монастир.
Жадiгер, що ©хав попереду, щось крикнув - i один загiн звернув лiворуч
i навскач помчав по узвозу до греблi, що вела в Калиновий Кут, а другий -
до монастиря.
Добриня обiмлiв. Калиновий Кут лежав на тому боцi рiчки, як на долонi,
i було видно все, що там робиться. З першими ударами дзвону люди вискочили
з хат - побачили вершникiв. Крик жаху долинув через заплаву до Лисiвки.
Люди враз заметалися по селу, по дворах, по городах. Однi поверталися до
хат, щоб сповiстити сво©х про несподiваний напад, iншi вибiгали з вилами,
косами, надвiр, третi - таких було небагато - кинулися через Рудку в лiс,
що темнiв попiд горою.
"Тiкайте! Тiкайте! - безмовно волала Добринина душа. - В цьому ваш
диний порятунок! Тiкайте!"
Вiн глянув на Рокитне озеро, знайшов свою хатину. Що там? Вiн же не раз
казав, щоб, зачувши небезпеку, всi тiкали до лiсу! Хтось iз двору нiби
метнувся до Рудки i зник в заростях верболозу, але хто - не розiбрати!
Далеко!
А тим часом нападники одним духом перехопилися через луг i почали
оточувати село. I тут трапилося те, чого нiяк не чекав Добриня. Назустрiч
нападникам з-за хат, з-за хлiвiв виступили лучники i зустрiли ворога ро м
стрiл. Кiлька вершникiв упало, ©хнi конi теж упали, але страшна у сво му
нестримному натисковi лавина вже досягла села, i там зав'язався рукопашний
бiй.
Добриня застогнав. Що можуть зробити його погано озбро нi земляки, якi
до того ж нiколи не воювали, супроти загартованих у безперервних боях,
досвiдчених i добре озбро них во©нiв Батия? Вони не встигли зiбратися
докупи i оборонялися розрiзнено, купками або навiть поодинцi. Тому ставали
легкою здобиччю степовикiв.
За бо м у Калиновому Кутi спостерiгав не тiльки Добриня, а й Жадiгер.
Побачивши, що сотня зазнала втрат ще на пiдходi до села, вiн бридко
вилаявся i спорядив гiнця.
- Передай - спалити все дотла! Не залишати жодно© хати! Пощади не
давати нi старим, нi малим. Всiх непотрiбних нам перебити, дужих - забрати
в полон!
Гонець схилив у поклонi голову i миттю помчав по греблi на той бiк
рiчки.
- Жадiгер! Жадiгер! Не роби цього! - гукнув у розпачi Добриня,
кидаючись до сотника i хапаючи його за стремено.
- Чому? - витрiщився той.
- То мо село! Там мо© рiднi! Мене убий - ©х не чiпай! Жадiгер хижо
вищiрив крупнi кiнськi зуби, уперiщив Добриню гарапником по плечах.
- Як смi ш, рабе, заступатися за тих собак? Наша сила - в жорстокостi,
а ти просиш про милосердя! Чiнгiсхан заповiдав нам не мати жалю навiть до
сво©х спiвплемiнникiв, а ти хочеш, щоб я проявив спiвчуття до тих, хто
вчинив спротив мо©м во©нам, хто пiдняв на них руку! Нiколи не буде цього!
Не проси! Дякуй, що тебе не вбив! - i вiн, сидячи на конi, чоботом
вiдштовхнув вiд себе нахабного богола.
Добриня впав, але тут же схопився i, рятуючись вiд ударiв, кинувся до
гурту полоненикiв. Вони розступилися - i довгий Жадiгерiв гарапник уже не
дiстав його.
Тим часом Калиновий Кут запалав з чотирьох кiнцiв. Дерев'янi хатини,
хлiви i клунi, критi очеретом та соломою, спалахнули, як сухе сiно. Серед
того пожарища зчинився страшний крик, лемент, виск, що перелетiв через
луг, через рiчку - аж до монастиря i рiзким болем вiддався в Добрининому
серцi. Чу ш? Це ж, зда ться, кричить мати - i голос ©© слабне i раптово
замовка , обрива ться... А ось нiби озива ться батько, а потiм Ганночка...
Вищать дiти... По подвiр'ю гасають вершники. Над ©хнiми головами
зблискують шаблi i падають вниз, укорочуючи комусь вiку... Боже! Що
робити? Як i чим ©м допомогти? Нiчим допомогти, нiяк допомогти...
Добриня охопив голову руками, заплющив очi i, схилившись комусь на
груди, беззвучно заридав.
- Не хочу жити! Не хочу бачити цього страшного суду! Цього пекла! Я
уб'ю Жадiгера!
Вiн стиснув кулаки i рвонувся, щоб бiгти, але мiцнi руки притримали
його.
- Куди? Ти збожеволiв? Не встигнеш i кроку зробити, як тобi довбешкою
розтрощать черепi Нiкому не допоможеш i сам загинеш даремно!
Добриня схилився комусь на плече i крiзь сльози глянув на Калиновий
Кут.
Бодай був не дивився! Там усе палахкотiло. Отой невеличкий шматочок
рiдно© землi, обмежений з трьох бокiв болотами, рiчками та озерами, де вiн
народився, жив i був колись щасливий, тепер вирував морем полум'я. Знизу
бухало жовтогаряче, аж малинове пекло, звiдки линули голоси болю i вiдчаю,
а зверху клубочився темний дим, що летiв у небо, пронизуване червоними
iскрами. I все покривалося переможними вигуками нападникiв, iржанням коней
та ревiнням нажахано© худоби.
По греблi вели бранцiв. х було небагато. Одягнутi хто в чому встиг
вискочити з хатин, простоволосi, обсмаленi вогнем, закривавленi, вони
вперемiш з худобою брели понуро, страдницькими очима оглядаючись назад, на
рiдне село, що потонуло у вогнi.
Добриня намагався впiзнати кого-небудь iз сво©х, але впiзнати не мiг -
нi чоловiкiв, нi жiнок, нi дiвчат. Всi вони здалеку здавалися на одне
лице.
Вiн довго ще на щось сподiвався - вдивлявся в кожну постать. Чи нiкого
не пiзна iз сво©х? Та нiкого не впiзнав. Пройшли сусiди - ближчi й
дальшi, пройшли односельцi, а сво©х не було, i Добриня зрозумiв, що ©х уже
й не буде. Надiя розтанула, випарувалася, як весняний снiг, i вiн опустив
голову, вiдчувши, як щось важке й холодне наляга йому на плечi...
Так вiн стояв довго. Дивився услiд валцi невiльникiв, яку повели до
Жорнiвського лiсу, потiм поглянув на Калиновий Кут, що вже догорав. I з
його очей бризнули сльози, там тепер димiлися чаднi згарища, чорнiли
обгорiлi кущi та дерева. Щойно був Калиновий Кут - i не стало його!
Iз розпачу його пробудив рiзкий голос Жадiгера:
- Добрине! Де ти? Добрине!
Добриня пiдвiв голову, поправив тверду кангу, що муляла шию, похмуро
озвався:
- Я тут!
- Iди лишень сюди, паршивцю! Скажи сво©м патлатим шаманам, щоб негайно
вiдчиняли ворота! Iнакше i ©м те буде, що тво©м землякам! Iди!
В першу мить Добриня хотiв було вiдмовитися виконувати цей мерзенний
наказ, щоб Жадiгер розкраяв йому шаблею голову, тодi всьому був би швидкий
кiнець - життю, мукам, горю. Але зразу ж подумав, що в такому випадку
смерть рiдних залишиться не вiдомщеною, бо, крiм нього, нiкому буде
вiдомстити. А душа палахкотiла ненавистю, i серце гримiло в грудях, i руки
рвалися до збро©... I вiн стримався.
- Гаразд, джагуне. Тодi ходiмо разом! - сказав глухо. - Найкраще буде,
коли ти сам це ©м скажеш! Жадiгер засопiв, засовався в сiдлi.
- А ще чого? Щоб пустили стрiлу в живiт? Iди сам, коли тобi кажуть!
Добриня поторкав руками кангу.
- То знiми хоча б оцю колодку! Бо й менi незручно, i що подумають
обложенi! Як-не-як, а я ж, виходить, посол твiй!
- Не посол ти мiй, а раб! I хай бачать служителi орусутського бога, що
©х чека , якщо не пiддадуться менi по власнiй волi! Iди!
Добриня поколивав до ворiт. Скiльки разiв приходив вiн сюди, коли був
пiдлiтком, - з радiстю i цiкавiстю, бо вiдкривав тут для себе новий свiт,
а тепер прийшов ницим рабом, щоб розорити це мирне гнiздо, а його
мешканцiв теж завдати в рабство.
Йому перехопило подих, а невидима рука здавила болем горло. Вiн довго
не мiг промовити жодного слова.
- Ти хто? I чого тобi треба? - нарештi почулося згори, з брами.
Його не впiзнали, i це пiддало йому духу.
- Братi ... Це я... Добриня... Мене прислав до вас мунгальський сотник
Жадiгер... Он вiн там сто©ть... I я хотiв би поговорити з iгуменом Яковом.
- Я iгумен Якiв, сину. - Iз-за дубового заборола показався чорний
клобук, насунутий на голову. - 3 чим прислав тебе мунгальський сотник? I
як ти, сину, потрапив до нього? Судячи по тому, що на ши© у тебе
телiпа ться бридке мунгальське ярмо, ти став ©хнiм рабом?
- Отче, ще кiлька днiв тому я був во©ном i захищав Княжу Гору, а тепер
ось - бачиш...
- Бачу. Кажи, чого прийшов!
- Жадiгер хоче, щоб ви вiдчинили йому ворота. Ось чого хоче клятий
убивця! На ваших очах вiн сплюндрував, спалив Калиновий Кут, мо© всi
загинули... А тих, хто залишився, потягнули в неволю.
- Ми бачили, - вiдповiв iгумен. - А далi?
- А далi... Вiн згоден залишити вам життя, якщо вiдчините ворота... Але
не вiрте йому! Не вiрте клятому! То все обман! Всi ви станете рабами!
Кожному з вас на шию почеплять ось таку канту, як у мене, i довiку вже не
бачити вам волi! Краще смерть, нiж таке життя! Обороняйтеся! х не багато
- всього двi сотнi! А ви сидите за мiцним частоколом - тож можете
протриматися якийсь час i покласти не одного поганина! Тримайтеся!
Iгумен перехилився через забороло. Тепер було видно все його обличчя -
крупне, заросле довгою бородою. Пiд рясою випиналися могутнi плечi, що так
i просилися, щоб на них була надiта кольчуга.
- Сину, - сказав вiн. - Тепер я бачу, що ти Добриня, той Добриня, якого
ми колись знали i якому давали притулок за цими ворiтьми!.. Радий бачити
тебе такимi Iди до мунгальського сотника i скажи, що ми мирнi божi люди i
нiкого не хочемо чiпати, але якщо хто-не-будь зачепить нас, ми станемо не
ченцями, а во©нами! Так i скажи! А тепер - прощай! Бо наста наш смертний
час!
Жадiгер, не дослухавши, розлютився - гримнув:
- Взяти приступом i спалити це кубло! I попiл розвiяти по вiтру! А
шаманiв, котрi залишаться живими, забити в колодки i потягти пiд Киюв! Ми
поженемо ©х, як бикiв, у саме пекло бою! I хай там гинуть вiд рук сво©х
же!
10
До вечора i всю нiч мунгали довкола монастиря палили багаття, варили
м'ясну сорбу з яловичини та конини, ©ли, а потiм розгрiбали жар i на
гарячiй землi вкладалися спати, накриваючись широкими заяложеними кошмами
- i вiд того земля зберiгала тепло аж до ранку.
А боголи в цей час працювали пiд наглядом молодих аратiв. При свiтлi
багать звалили кiлька сосон, зробили три пороки i пiдтягнули до монастиря.
Як тiльки зiйшло сонце, мунгали, поснiдавши прямо з котлiв пiдiгрiтою
юшкою, оточили монастир.
- Бийте пороками! - наказав Жадiгер, зупиняючись насупроти ворiт на
вiддалi польоту стрiли.
Молодi арати гарапниками пiдняли з землi полоненикiв, якi лише перед
свiтанком прилягли спочити, i погнали до порокiв.
- Бийте! Та сильнiше, смердючi свинi!
Заляскали гарапники. Добринi удар прийшовся по головi та обличчю - на
лобi здулася багрово-синя смуга.
Нехотя загупали тарани. Задвигтiли ворота. З-за монастирсько© стiни
виглянули ченцi - пустили кiлька стрiл, але нiкого не влучили, бо над
пороками лежав товстий настил iз жердин.
Кожен удар тарана вiдгукувався болем у серцi Добринi. Ось як трапилося:
власними руками йому доводиться допомагати ворогам плюндрувати рiдну
землю, вбивати сво©х людей! I хоч Калиновий Кут був знищений без його
найменшого втручання, вiн не мiг позбутися вiдчуття провини перед рiдними,
перед земляками. Адже вiн був не з ними, а з ворогами! Не бився проти
нападникiв, не випив смертну чашу разом з батьком, матiр'ю, братами, а з
ворожого стану мовчки спостерiгав, як вони гинуть пiд шаблями чужинцiв, як
палахкотить рiдна хата i щеза у вогнi, може, навiки його дорогий, милiший
за все на свiтi Калиновий Кут!
Вiн ледве тримався за шкарубку кору тарана. I це вiдразу помiтили
наглядачi. Дошкульнi удари один за одним посипалися на його голову.
- Проклятий орусут!
Довго i натужно гупали пороки. Трiщало пiд ©хнiми ударами старе дерево.
Щоб ченцi не висовувалися з-за стiн, мунгали посипали ©х стрiлами.
Пiдпалювачi, ставши за вiтром, закидали дахи будiвель китатським вогнем, i
там уже спалахнули ножежi.
Майже одночасно утворилися проломи в стiнах i в брамi. В них з вереском
кинулися баатури. Недосвiдченi в рукопашному бою ченцi не змогли стримати
©х - i це був початок кривавого кiнця Лисiвського монастиря. Мунгали
убивали ченцiв списами, шаблями, шокпарами або вражали стрiлами.
Тим часом пiднявся вiтер - i роздмухав пожежу. Вогонь перекинувся на
церкву та дзвiницю. Смолисте дерево зашкварчало i спалахнуло, мов солома.
Тi з ченцiв, хто заховався в будiвлях, тепер змушенi були вибiгати надвiр,
i тут на них накидалися баатури, зчiплювалися в по динках.
До обiду монастир перестав iснувати. Все, що могло, згорiти, згорiло.
Поранених переможцi без жалю добили, а живих, уцiлiлих кинули до гурту
полоненикiв. Серед них був i iгумен Якiв.
- Господи, кара ш нас за грiхи нашi! - перехрестився вiн i рясою витер
на обличчi кров.
Лiва щока його була розсiчена вiстрям шаблi. Кров стiкала на бороду i
на рясу, падала червоними краплинами на холодну осiнню землю.
Добриня вiдiрвав шмат сорочки - перев'язав рану.
- Тримайся, отче! Заго©ться!
- Все в руцi Божiй... Дякую, сину.
- Так, все в руцi Божiй, - погодився Добриня, але тут же важко, з
болем, нiби погрожуючи комусь невидимому, вигукнув: - Тiльки чому та рука
така немилосердна до нас?! Чому така важка!
- Не богохульствуй, сину! - застерiг iгумен i поправив на обличчi
пов'язку. - Не гнiви Всевишнього!
Роздiл V. ОБЛОГА КИ ВА
"В лiто 6749 (1240). У той же рiк прийшов Батий до Ки ва в силi тяжкiй
зi многим множеством во©в сво©х i оточив мiсто i обступив силою
татарською. I опинилося воно в облозi великiй. I став Батий неподалiк вiд
свiжоскошеного жита, вiз ©де, погойду ться, поскрипують ярма, важко сопуть
воли, небо синi над головою, але дихати важко, бо його притягнуто через
груди рублем, i той рубель поволi сповза з грудей до горла i от-от
задушить його. Вiн намага ться закричати, покликати на допомогу батька,
який сидить попереду з батогом у руках i не бачить, як мучиться син, та
скрикнути не може, бо йому не вистача повiтря - забило вiддих. Тодi вiн
збира ться з силами, пiднiма руки i штовха рубель вiд себе, щоб хоч раз
дихнути i криком чи хоча б стогоном покликати батька...
Нарештi його свiдомiсть проясню ться, i вiн розплющу очi. Нi воза, нi
батька, нi жита, нi волiв. А лежить вiн горiлиць на валу, бiля дубового
заборола, i на нього навалився проткнутий мечем баатур i сво ю вагою та
рукояткою меча, що стримить у ньому, здавлю йому груди i горло.
- А-а... - намага ться подати голос Добриня. - А-а-а!.. Хтось нахилився
над ним, стягнув набiк мертвого баатура, а його схопив за чуприну,
струснув i посадив пiд заборолом. Добриня жадiбно ковтнув кiлька разiв
холодного повiтря i розплющив очi.
Перед ним стояли два монголи. Молодший тримав у руцi закривавлену
шаблю, запитально дивився на старшого.
- Прикiнчити?
- Якщо поранений, то користi з нього нiяко©... Кiнчай!
Добриня пiдняв голову.
- Чекайте. Я, зда ться, не поранений.
Враженi монголи переглянулися.
- Ти дивись - вiн балака по-нашому! А старший ногою копнув пiд бiк,
зняв з плеча волосяний аркан-жель.
- Ну, якщо не поранений, то вставай, орусутська собако!
Вiн миттю накинув петлю аркана Добринi на шию - потягнув до себе.
Добриня пiдвiвся.
- Iди! - штовхнув ззаду молодший.
Його звели з валу вниз, кинули в гурт таких же, як i вiн, бранцiв. х
було не багато - сотня, не бiльше. Зате всюди - i на валу, i в городищi -
лежали купи загиблих во©нiв, дiтей, старикiв. На стiнах i на землi -
кривавi плями кровi. Догорали, потрiскуючи i чадячи смердючим гаром,
будiвлi. Ревла худоба, яку арати-пастухи гарапниками виганяли через
розламанi ворота в поле. Нiде не видно було жiнок та дiвчат - ©х, мабуть,
переможцi вже вивели з городища.
Одна тiльки постать недоладно стовбичила посеред ру©н, пожарищ та
трупiв - то був во вода Всеслав.
Добриня здивувався, побачивши його. Як же вiн залишився живий? Усi сини
загинули, мабуть, i Грицька вже нема на свiтi, онуки лежать порубанi,
стара во во-диха десь поряд з ними, невiстки - в полонi... А вiн - живий!
Невидющий! Нiкому не потрiбний. Навiть ворогам... Сто©ть посеред згарищ
свого городища, серед рiдних i близьких йому, але мертвих людей, простяга
наперед руки, щоб ухопитися за що-небудь, i не знаходить пiдпори...
Нещасний!
Враз татари загелготали, захвилювалися. До городища в'©хав на баских
конях гурт нойонiв. Попереду на бiлiй кобилицi сидiв невисокий, прямий,
щоб здаватися вищим, чоловiк. Його темно-жовте непроникне обличчя було
знайоме Добринi, а дорогий чекмен i багата збруя свiдчили, що належить вiн
до вищо© знатi.
Добриня прикипiв до нього поглядом. Менгу-хан! Двоюрiдний брат i темник
Батия! Недобра слава йшла про нього по Степу - жорстоким, невблаганним був
вiн. Де скрутно, туди посилав його Батий - i лилися там рiки кровi, i
вiдрiзанi голови переможених встилали землю.
Перед полоненими Менгу-хан зупинився.
- Чому ©х так мало? Хтось iз нойонiв пояснив:
- Уперто оборонялися. Довелося майже всiх висiкти!
- Так ©м i треба!.. А то що за опудало сто©ть? - вiн показав на во воду
Всеслава. - Чому не тут? Не в гуртi, серед полонених?
- То старий во вода орусутiв. Вiн слiпий. Убити?
- Слiпий? Якщо слiпий, то не треба. Всiх нездатних до працi винищити, а
його залишити! Хай бродить серед трупiв та пожарищ! Дарую йому життя! -
Крива усмiшка промайнула по його темному обличчi. - Полоненикам - кожному!
- надiти на шию кангу i вивести звiдси, а городище розорити дотла, щоб
нiколи вже не вiдродилося тут життя[67]! Хто чинить опiр великим монголам,
того знищувати!
Вiн ще якийсь час постояв мовчки, споглядаючи на страшне дiло рук
сво©х, i, судячи по тому, як хижо-радiсно роздувалися його нiздрi, воно
його тiшило. Потiм торкнув поводи i рушив назад. Нойони повернули за ним.
Полонених теж почали по десятку виводити за ворота i тут кожному
накидали на шию канту, туго скручували сирицею. Добриня виходив з Княжо©
Гори останнiм. Бiля ворiт оглянувся: слiпий во вода, почувши гул голосiв,
рушив було услiд, але перечепився, упав. Пiдвiвшись, застиг на мiсцi,
потiм знову рушив - i знову впав...
"Нещасний!" - зiтхнув Добриня i змахнув з ока сльозу.
8
Того ж дня Менгу-хан зi сво©м туменом та валкою полоненикiв рушив до
Канева, де була ставка Бату. Сонце ще не опустилося за небосхил, як вiн
з'©хав на гору i побачив перед золотою юртою дев'ятихвостий туг[68]
джихан-гiра.
Кiннi i пiшi тургауди - охоронцi хансько© ставки - впiзнали його,
схилилися перед несамовитим тайджi[69] в низькому поклонi, провели до
юрти, вiдкинули полог.
Менгу високо пiдняв ногу, переступив через порiг, щоб не зачепити його
i цим не накликати на господаря нещастя, i вступив до розкiшно© юрти з
золотистого шовку. Побачивши Са©н-хана, що сидiв на пiдвищеннi, опустився
на одно колiно.
- Встань, брате! - промовив тихо Бату. - Пiдiйди до мене. Я вiдчуваю,
що ти принiс менi щасливу i при мну вiстку! Сiдай ось тут!
Менгу сiв на оксамитовий половецький мiндер[70], що лежав бiля право©
ноги Бату, пiдняв очi, бо Бату був вищий за нього на цiлу голову.
- Са©н-хане, брате! Княжа Гора пiсля рiшучого бою упала i бiльше нiколи
не пiднiметься! Радуйся!
- Дякую, брате! Це перша перемога в нашому походi на вечiрнi кра©ни - i
вона вiщу нам новi славнi перемоги. Але це тiльки початок. Твiй тумен
доблесних пiде далi!
- Куди, брате? Пiд Киюв? - Хижi очi Менгу заблищали. - Я давно очiкую
щасливо© хвилини, коли знову побачу золотi хрести його церков! О, горе
йому!
Бату заперечно похитав головою.
- Нi, пiд столицю орусутiв iти рано. Поки не вiзьмемо всiх городищ, - а
©х тут багато, - доти на Киюв не пiдемо. Ми не можемо залишати у себе в
тилу жодного орусугського баатура! Щоб не сталося так, як пiсля взяття
Рязанi, коли не знати звiдки взявся баатур впатiй Коловрат i завдав нам
дошкульного удару. Зараз мо© тумени обложили Канiв, Чучин, Iван-город та
Витачiв на Днiпрi, Дiвич-гору, Корсунь, Богуславль, Торцьк, Юр'©в та
Володарiв на Росi. Це велика сила! Якщо ми ©© не знищимо i пiдемо на Киюв,
то вона вдарить нам у спину... Ми не можемо допустити такого!
- Я згоден з тобою, Са©н-хане.
- Але це ще не все. Киюв оточив себе не тiльки з пiвдня, а й з заходу
багатьма городищами. Торiк ти розвiдав ©х, але взяти не змiг. Треба
зробити це зараз.
- Ти хочеш послати туди мене?
- Так. Твiй тумен доблесних i непереможних узяв Княжу Гору. Поки iншi
воюватимуть на Днiпрi та Росi, ти пройдеш на Стугну та Iрпiнь i вiзьмеш
Василiв, Плiсенськ, Чорногород, Звенигород, Ясногород, Мутажир та обложиш
Бiлгород...
- Чи не забагато для одного тумена?
- Ти тiльки обложи i не випускай нiкого, а тобi на пiдмогу прийдуть
iншi темники. А там, де зможеш узяти, - бери! Патрай орусутськi села - нам
потрiбно якомога бiльше захопити рабiв, коней, скоту, хлiба! Не дозволяй
нiкому тiкати до Киюва, бо кожен втiкач посилить залогу того мiста. А нам
його брати!
Батий говорив тихо, повiльно, нiби розмовляв сам з собою, а Менгу знизу
вгору дивився на двоюрiдного брата i думав про дивовижну примхливiсть
людських доль.
Бату був другим сином Джучi - отже, одним з багатьох онукiв Чiнгiсхана.
Спадко мцем усiх завойованих монголами захiдних земель, що належали Джучi,
мав бути старший син - Орду, аде добрий i не владолюбний Орду вiдмовився
вiд влади на користь Бату... Щасливчик Бату! Його взяло пiд свiй захист
Вiчне Небо! I вiн став великим ханом! Якщо йому пощастить пiдкорити всю
Русь i всi захiднi кра©ни аж до моря франкiв, то вiн, чого доброго,
зрiвня ться славою зi сво©м дiдом - Чiнгiсханом... Гм, а чого досягнув
вiн, Мунке? Невже йому до кiнця бути простим темником Бату? Невже онгони -
добрi духи - не прихиляться до нього? Невже Вiчне Небо нiколи не
ощасливить його милiстю сво ю?
Вiн здригнувся, бо помiтив, як, замовкнувши, Бату пильно зазирав йому в
очi. Бату розумний i проникливий! Не вiдбереш цього у нього! Кажуть, що
вiн i справедливий. Може, й так. Недарма ж прозвали його Са©н-ханом, тобто
справедливим ханом. Та чи буде вiн справедливим, якщо розгада його думки?
- Так, так, будуть зайвi втрати, - повторив вiн поспiшно останнi слова
Бату. - А ми не можемо допустити зайвих втрат, бо ще довгий нам шлях до
останнього моря, до моря франкiв! Я подбаю, щоб ©х не було!
- Ти мене правильно зрозумiв, брате, - вiдвiв очi Бату.
- Бай-аралла[71], Са©н-хане, - схилив у поклонi голову Менгу. - Дякую
за добрi слова. Завтра вранцi копита мо©х коней торуватимуть путь на
Iрпiнь! Побажай менi удачi!
- Бажаю тобi удачi! Бай-артай[72]!
9
Василiв, Плiсенськ, Чорногород i Звенигород були оточенi одночасно.
З-пiд Звенигорода Менгу розiслав летючi загони у навколишнi села.
Калиновий Кут дiстався джигуновi Жадiгеру.
- Кажуть, там поряд укрiплений монастир. Знай: якщо служителi
орусутського Синього Неба пiддадуться нам, то нiкого з них не чiпай. Така
воля Са©н-хана! - пояснив йому Менгу-хан. - Тодi вiн дасть монастиревi
тархан[73]... Але якщо вчинять опiр, вiзьми приступом i спали! Щоб i слiду
не залишилося! А ченцям на шию кангу - i в рабство! Це теж воля Са©н-хана!
- Слухаюсь i покоряюсь! - схилив голову Жадiгер, але тут же
випростався. - 3 дозволу найяснiшого каана я вiзьму десяткiв два або три
полоненикiв - може, доведеться вести облогу.
- Бери.
Стомленi, голоднi полоненики лежали на високому березi Iрпеня i похмуро
дивилися, як до них на конi мчить якийсь мунгальський нойон, ©м зараз усе
було байдуже: три днi пiшого ходу - бiльше як по пiвсотнi верст за день,
та ще впроголодь - знесилили людей. Мунгальськi гарапники збасамужили
спини. А попереду - голод, холод, кров, смерть, страждання. Тож нiхто не
надав значення якомусь нойоновi, що шпарко мчав до них. Один Добриня
пiдняв голову, нечесану, скуйовджену, бо був без шапки, яку загубив ще на
валах Княжо© Гори. Йому не лежалося: ген-ген за рiчкою, вниз по течi©, в
сiрiй осiннiй iмлi мрiло рiдне село - Калиновий Кут. Що там? Як там? Чи
знають, яка доля ©х чека ? Чи, може, вже його рiднi полягли пiд шаблями
мунгальськими? Чи почули вони, як забив у Звенигорода дзвiн на сполох?
Зрозумiли, про яке лихо сповiща ? Тiкають у лiси, в густi хащi, в печери?
Чи занiмiли в жаховi i ждуть бiди покiрно, як вiл обуха?
Вiн перший помiтив нойона та його нукерiв. Щось знайоме в його
зовнiшностi змусило його пiдвестися. Жадiгер? Невже вiн? Так, вiн,
Жадiгерi Що ж несе йому ця зустрiч?
Жадiгер зупинив коня прямо перед ним. Витрiщив очi. Його тверде
обличчя, бронзове i безвусе, виражало непiдробний подив.
- Добриня? Ти? Ти був на Княжiй Горi?
- Був.
- Авжеж! Товрул казав, та нiколи менi було шукати тебе. Тепер я знаю:
пiсля загибелi брата Жокте ти залишився в Киювi. Але, як бачиш, ти
помилився. Кожен, хто виступа проти нас, помиля ться i гине або потрапля
в полон, i на нього накидають кангу, як оце на тебе.
- Так, я знову став полонеником... Ти уб' ш мене?
- Навiщо? Ти одного разу принiс менi щастя. Не виключено, що i вдруге
принесеш. Я вiрю в долю. Ти знову станеш мо©м полонеником i разом з
iншими, яких я вiдберу зараз, пiдеш зi мною!
Вiн вибрав три десятки найсильнiших, i ©х зразу ж Жадiгеровi нукери
погнали по лiсовiй дорозi на схiд. Нiхто не знав, куди ©х ведуть. Нiхто,
крiм Добринi.
У нього похололо пiд серцем - лiсова дорога вела прямо в Лисiвку, до
Лисiвського монастиря i до Калинового Кута. А туди ж усього три чи чотири
версти!
Скiльки разiв ходив вiн по цiй дорозi! Довкола стояв глухий осiннiй
лiс. Вiковi жовтогарячi сосни високо здiймалися вгору зеленими головами i
прикривали вiд вiтрiв i бур густий пiдлiсок - всю оту вiльшину, горобину,
лiщину, калину, що зараз, в осiнню пору, горiла десятками барв i
сповнювала повiтря п'янкими запахами опадаючого листя та дозрiлих плодiв.
Нукери пiдганяли полоненикiв гарапниками. Люди спотикалися, але тюпали
прискорено, пiдбiгцем. Незграбнi канти на ©хнiх шиях похитувалися, моя
ярма, поскрипували i чiплялися за кущi лiщини, на яких ще подекуди висiли
потемнiлi кiм'яхи горiхiв. Невiльники рвали ©х i ховали в кишенi, щоб
потiм, на привалi, хоч трохи втамувати голод.
Лише Добриня не рвав. Його серце тужно стискалося. Ось - Погар, ось
дорога на Скиток, ось мiсток через тихий ручай. Нарештi - Кладова... А
зараз i Лисiвка...
З кожним кроком наближалося страшне лихо до рiдних мiсць, до
найдорожчих людей. А вiн нiчим не може ©м допомогти!
Лисiвський монастир виринув раптово, як тiльки мунгальський загiн
ви©хав на широку галявину. Вiн стояв на крутому пагорбi, що обривисто
спадав до Iрпеня. За посiрiлим вiд часу заборолом здiймалася золотими
хрестами дерев'яна церква з високою дзвiницею, а довкруг не© темнiли
приземкуватi будинки - келi© ченцiв та всякi служби.
В ту ж мить забив на сполох дзвiн. Iз-за заборола виглянули чорнi
ковпаки. Такi ж ковпаки з'явилися i на дзвiницi. То ченцi у великому
страховi стежили за тим, як мунгали виринали з лiсових хащiв i оточували
монастир.
Жадiгер, що ©хав попереду, щось крикнув - i один загiн звернув лiворуч
i навскач помчав по узвозу до греблi, що вела в Калиновий Кут, а другий -
до монастиря.
Добриня обiмлiв. Калиновий Кут лежав на тому боцi рiчки, як на долонi,
i було видно все, що там робиться. З першими ударами дзвону люди вискочили
з хат - побачили вершникiв. Крик жаху долинув через заплаву до Лисiвки.
Люди враз заметалися по селу, по дворах, по городах. Однi поверталися до
хат, щоб сповiстити сво©х про несподiваний напад, iншi вибiгали з вилами,
косами, надвiр, третi - таких було небагато - кинулися через Рудку в лiс,
що темнiв попiд горою.
"Тiкайте! Тiкайте! - безмовно волала Добринина душа. - В цьому ваш
диний порятунок! Тiкайте!"
Вiн глянув на Рокитне озеро, знайшов свою хатину. Що там? Вiн же не раз
казав, щоб, зачувши небезпеку, всi тiкали до лiсу! Хтось iз двору нiби
метнувся до Рудки i зник в заростях верболозу, але хто - не розiбрати!
Далеко!
А тим часом нападники одним духом перехопилися через луг i почали
оточувати село. I тут трапилося те, чого нiяк не чекав Добриня. Назустрiч
нападникам з-за хат, з-за хлiвiв виступили лучники i зустрiли ворога ро м
стрiл. Кiлька вершникiв упало, ©хнi конi теж упали, але страшна у сво му
нестримному натисковi лавина вже досягла села, i там зав'язався рукопашний
бiй.
Добриня застогнав. Що можуть зробити його погано озбро нi земляки, якi
до того ж нiколи не воювали, супроти загартованих у безперервних боях,
досвiдчених i добре озбро них во©нiв Батия? Вони не встигли зiбратися
докупи i оборонялися розрiзнено, купками або навiть поодинцi. Тому ставали
легкою здобиччю степовикiв.
За бо м у Калиновому Кутi спостерiгав не тiльки Добриня, а й Жадiгер.
Побачивши, що сотня зазнала втрат ще на пiдходi до села, вiн бридко
вилаявся i спорядив гiнця.
- Передай - спалити все дотла! Не залишати жодно© хати! Пощади не
давати нi старим, нi малим. Всiх непотрiбних нам перебити, дужих - забрати
в полон!
Гонець схилив у поклонi голову i миттю помчав по греблi на той бiк
рiчки.
- Жадiгер! Жадiгер! Не роби цього! - гукнув у розпачi Добриня,
кидаючись до сотника i хапаючи його за стремено.
- Чому? - витрiщився той.
- То мо село! Там мо© рiднi! Мене убий - ©х не чiпай! Жадiгер хижо
вищiрив крупнi кiнськi зуби, уперiщив Добриню гарапником по плечах.
- Як смi ш, рабе, заступатися за тих собак? Наша сила - в жорстокостi,
а ти просиш про милосердя! Чiнгiсхан заповiдав нам не мати жалю навiть до
сво©х спiвплемiнникiв, а ти хочеш, щоб я проявив спiвчуття до тих, хто
вчинив спротив мо©м во©нам, хто пiдняв на них руку! Нiколи не буде цього!
Не проси! Дякуй, що тебе не вбив! - i вiн, сидячи на конi, чоботом
вiдштовхнув вiд себе нахабного богола.
Добриня впав, але тут же схопився i, рятуючись вiд ударiв, кинувся до
гурту полоненикiв. Вони розступилися - i довгий Жадiгерiв гарапник уже не
дiстав його.
Тим часом Калиновий Кут запалав з чотирьох кiнцiв. Дерев'янi хатини,
хлiви i клунi, критi очеретом та соломою, спалахнули, як сухе сiно. Серед
того пожарища зчинився страшний крик, лемент, виск, що перелетiв через
луг, через рiчку - аж до монастиря i рiзким болем вiддався в Добрининому
серцi. Чу ш? Це ж, зда ться, кричить мати - i голос ©© слабне i раптово
замовка , обрива ться... А ось нiби озива ться батько, а потiм Ганночка...
Вищать дiти... По подвiр'ю гасають вершники. Над ©хнiми головами
зблискують шаблi i падають вниз, укорочуючи комусь вiку... Боже! Що
робити? Як i чим ©м допомогти? Нiчим допомогти, нiяк допомогти...
Добриня охопив голову руками, заплющив очi i, схилившись комусь на
груди, беззвучно заридав.
- Не хочу жити! Не хочу бачити цього страшного суду! Цього пекла! Я
уб'ю Жадiгера!
Вiн стиснув кулаки i рвонувся, щоб бiгти, але мiцнi руки притримали
його.
- Куди? Ти збожеволiв? Не встигнеш i кроку зробити, як тобi довбешкою
розтрощать черепi Нiкому не допоможеш i сам загинеш даремно!
Добриня схилився комусь на плече i крiзь сльози глянув на Калиновий
Кут.
Бодай був не дивився! Там усе палахкотiло. Отой невеличкий шматочок
рiдно© землi, обмежений з трьох бокiв болотами, рiчками та озерами, де вiн
народився, жив i був колись щасливий, тепер вирував морем полум'я. Знизу
бухало жовтогаряче, аж малинове пекло, звiдки линули голоси болю i вiдчаю,
а зверху клубочився темний дим, що летiв у небо, пронизуване червоними
iскрами. I все покривалося переможними вигуками нападникiв, iржанням коней
та ревiнням нажахано© худоби.
По греблi вели бранцiв. х було небагато. Одягнутi хто в чому встиг
вискочити з хатин, простоволосi, обсмаленi вогнем, закривавленi, вони
вперемiш з худобою брели понуро, страдницькими очима оглядаючись назад, на
рiдне село, що потонуло у вогнi.
Добриня намагався впiзнати кого-небудь iз сво©х, але впiзнати не мiг -
нi чоловiкiв, нi жiнок, нi дiвчат. Всi вони здалеку здавалися на одне
лице.
Вiн довго ще на щось сподiвався - вдивлявся в кожну постать. Чи нiкого
не пiзна iз сво©х? Та нiкого не впiзнав. Пройшли сусiди - ближчi й
дальшi, пройшли односельцi, а сво©х не було, i Добриня зрозумiв, що ©х уже
й не буде. Надiя розтанула, випарувалася, як весняний снiг, i вiн опустив
голову, вiдчувши, як щось важке й холодне наляга йому на плечi...
Так вiн стояв довго. Дивився услiд валцi невiльникiв, яку повели до
Жорнiвського лiсу, потiм поглянув на Калиновий Кут, що вже догорав. I з
його очей бризнули сльози, там тепер димiлися чаднi згарища, чорнiли
обгорiлi кущi та дерева. Щойно був Калиновий Кут - i не стало його!
Iз розпачу його пробудив рiзкий голос Жадiгера:
- Добрине! Де ти? Добрине!
Добриня пiдвiв голову, поправив тверду кангу, що муляла шию, похмуро
озвався:
- Я тут!
- Iди лишень сюди, паршивцю! Скажи сво©м патлатим шаманам, щоб негайно
вiдчиняли ворота! Iнакше i ©м те буде, що тво©м землякам! Iди!
В першу мить Добриня хотiв було вiдмовитися виконувати цей мерзенний
наказ, щоб Жадiгер розкраяв йому шаблею голову, тодi всьому був би швидкий
кiнець - життю, мукам, горю. Але зразу ж подумав, що в такому випадку
смерть рiдних залишиться не вiдомщеною, бо, крiм нього, нiкому буде
вiдомстити. А душа палахкотiла ненавистю, i серце гримiло в грудях, i руки
рвалися до збро©... I вiн стримався.
- Гаразд, джагуне. Тодi ходiмо разом! - сказав глухо. - Найкраще буде,
коли ти сам це ©м скажеш! Жадiгер засопiв, засовався в сiдлi.
- А ще чого? Щоб пустили стрiлу в живiт? Iди сам, коли тобi кажуть!
Добриня поторкав руками кангу.
- То знiми хоча б оцю колодку! Бо й менi незручно, i що подумають
обложенi! Як-не-як, а я ж, виходить, посол твiй!
- Не посол ти мiй, а раб! I хай бачать служителi орусутського бога, що
©х чека , якщо не пiддадуться менi по власнiй волi! Iди!
Добриня поколивав до ворiт. Скiльки разiв приходив вiн сюди, коли був
пiдлiтком, - з радiстю i цiкавiстю, бо вiдкривав тут для себе новий свiт,
а тепер прийшов ницим рабом, щоб розорити це мирне гнiздо, а його
мешканцiв теж завдати в рабство.
Йому перехопило подих, а невидима рука здавила болем горло. Вiн довго
не мiг промовити жодного слова.
- Ти хто? I чого тобi треба? - нарештi почулося згори, з брами.
Його не впiзнали, i це пiддало йому духу.
- Братi ... Це я... Добриня... Мене прислав до вас мунгальський сотник
Жадiгер... Он вiн там сто©ть... I я хотiв би поговорити з iгуменом Яковом.
- Я iгумен Якiв, сину. - Iз-за дубового заборола показався чорний
клобук, насунутий на голову. - 3 чим прислав тебе мунгальський сотник? I
як ти, сину, потрапив до нього? Судячи по тому, що на ши© у тебе
телiпа ться бридке мунгальське ярмо, ти став ©хнiм рабом?
- Отче, ще кiлька днiв тому я був во©ном i захищав Княжу Гору, а тепер
ось - бачиш...
- Бачу. Кажи, чого прийшов!
- Жадiгер хоче, щоб ви вiдчинили йому ворота. Ось чого хоче клятий
убивця! На ваших очах вiн сплюндрував, спалив Калиновий Кут, мо© всi
загинули... А тих, хто залишився, потягнули в неволю.
- Ми бачили, - вiдповiв iгумен. - А далi?
- А далi... Вiн згоден залишити вам життя, якщо вiдчините ворота... Але
не вiрте йому! Не вiрте клятому! То все обман! Всi ви станете рабами!
Кожному з вас на шию почеплять ось таку канту, як у мене, i довiку вже не
бачити вам волi! Краще смерть, нiж таке життя! Обороняйтеся! х не багато
- всього двi сотнi! А ви сидите за мiцним частоколом - тож можете
протриматися якийсь час i покласти не одного поганина! Тримайтеся!
Iгумен перехилився через забороло. Тепер було видно все його обличчя -
крупне, заросле довгою бородою. Пiд рясою випиналися могутнi плечi, що так
i просилися, щоб на них була надiта кольчуга.
- Сину, - сказав вiн. - Тепер я бачу, що ти Добриня, той Добриня, якого
ми колись знали i якому давали притулок за цими ворiтьми!.. Радий бачити
тебе такимi Iди до мунгальського сотника i скажи, що ми мирнi божi люди i
нiкого не хочемо чiпати, але якщо хто-не-будь зачепить нас, ми станемо не
ченцями, а во©нами! Так i скажи! А тепер - прощай! Бо наста наш смертний
час!
Жадiгер, не дослухавши, розлютився - гримнув:
- Взяти приступом i спалити це кубло! I попiл розвiяти по вiтру! А
шаманiв, котрi залишаться живими, забити в колодки i потягти пiд Киюв! Ми
поженемо ©х, як бикiв, у саме пекло бою! I хай там гинуть вiд рук сво©х
же!
10
До вечора i всю нiч мунгали довкола монастиря палили багаття, варили
м'ясну сорбу з яловичини та конини, ©ли, а потiм розгрiбали жар i на
гарячiй землi вкладалися спати, накриваючись широкими заяложеними кошмами
- i вiд того земля зберiгала тепло аж до ранку.
А боголи в цей час працювали пiд наглядом молодих аратiв. При свiтлi
багать звалили кiлька сосон, зробили три пороки i пiдтягнули до монастиря.
Як тiльки зiйшло сонце, мунгали, поснiдавши прямо з котлiв пiдiгрiтою
юшкою, оточили монастир.
- Бийте пороками! - наказав Жадiгер, зупиняючись насупроти ворiт на
вiддалi польоту стрiли.
Молодi арати гарапниками пiдняли з землi полоненикiв, якi лише перед
свiтанком прилягли спочити, i погнали до порокiв.
- Бийте! Та сильнiше, смердючi свинi!
Заляскали гарапники. Добринi удар прийшовся по головi та обличчю - на
лобi здулася багрово-синя смуга.
Нехотя загупали тарани. Задвигтiли ворота. З-за монастирсько© стiни
виглянули ченцi - пустили кiлька стрiл, але нiкого не влучили, бо над
пороками лежав товстий настил iз жердин.
Кожен удар тарана вiдгукувався болем у серцi Добринi. Ось як трапилося:
власними руками йому доводиться допомагати ворогам плюндрувати рiдну
землю, вбивати сво©х людей! I хоч Калиновий Кут був знищений без його
найменшого втручання, вiн не мiг позбутися вiдчуття провини перед рiдними,
перед земляками. Адже вiн був не з ними, а з ворогами! Не бився проти
нападникiв, не випив смертну чашу разом з батьком, матiр'ю, братами, а з
ворожого стану мовчки спостерiгав, як вони гинуть пiд шаблями чужинцiв, як
палахкотить рiдна хата i щеза у вогнi, може, навiки його дорогий, милiший
за все на свiтi Калиновий Кут!
Вiн ледве тримався за шкарубку кору тарана. I це вiдразу помiтили
наглядачi. Дошкульнi удари один за одним посипалися на його голову.
- Проклятий орусут!
Довго i натужно гупали пороки. Трiщало пiд ©хнiми ударами старе дерево.
Щоб ченцi не висовувалися з-за стiн, мунгали посипали ©х стрiлами.
Пiдпалювачi, ставши за вiтром, закидали дахи будiвель китатським вогнем, i
там уже спалахнули ножежi.
Майже одночасно утворилися проломи в стiнах i в брамi. В них з вереском
кинулися баатури. Недосвiдченi в рукопашному бою ченцi не змогли стримати
©х - i це був початок кривавого кiнця Лисiвського монастиря. Мунгали
убивали ченцiв списами, шаблями, шокпарами або вражали стрiлами.
Тим часом пiднявся вiтер - i роздмухав пожежу. Вогонь перекинувся на
церкву та дзвiницю. Смолисте дерево зашкварчало i спалахнуло, мов солома.
Тi з ченцiв, хто заховався в будiвлях, тепер змушенi були вибiгати надвiр,
i тут на них накидалися баатури, зчiплювалися в по динках.
До обiду монастир перестав iснувати. Все, що могло, згорiти, згорiло.
Поранених переможцi без жалю добили, а живих, уцiлiлих кинули до гурту
полоненикiв. Серед них був i iгумен Якiв.
- Господи, кара ш нас за грiхи нашi! - перехрестився вiн i рясою витер
на обличчi кров.
Лiва щока його була розсiчена вiстрям шаблi. Кров стiкала на бороду i
на рясу, падала червоними краплинами на холодну осiнню землю.
Добриня вiдiрвав шмат сорочки - перев'язав рану.
- Тримайся, отче! Заго©ться!
- Все в руцi Божiй... Дякую, сину.
- Так, все в руцi Божiй, - погодився Добриня, але тут же важко, з
болем, нiби погрожуючи комусь невидимому, вигукнув: - Тiльки чому та рука
така немилосердна до нас?! Чому така важка!
- Не богохульствуй, сину! - застерiг iгумен i поправив на обличчi
пов'язку. - Не гнiви Всевишнього!
Роздiл V. ОБЛОГА КИ ВА
"В лiто 6749 (1240). У той же рiк прийшов Батий до Ки ва в силi тяжкiй
зi многим множеством во©в сво©х i оточив мiсто i обступив силою
татарською. I опинилося воно в облозi великiй. I став Батий неподалiк вiд