Страница:
баатурiв, що супроводили його.
Добриня внутрiшньо здригнувся. Жадiгер наближався i вже запримiтив на
обочинi дороги дивну пару полоненикiв.
З часу втечi з полону Добриня рiдко згадував свого колишнього
господаря. Навiть зринала було думка, що вже нiколи з ним не зустрiнеться,
що вiн або загинув пiд час облоги Ки ва, або, якщо вижив, пiшов далi з
Бати м.
I ось - на тобi! Живий-здоровiсiнький, не загинув, не пiшов далi з
Бати м у похiд, а тут, за кiлька крокiв усього, i, по всьому видно, став
неабияким цабе, якщо не головним!
Що несе зустрiч з ним? Хiба мiг Жадiгер не впiзнати його? Чи забути
його зухвалу втечу разом iз сином ки©вського во води? Чи смерть брата вiд
рук киян?.. Чим обернеться i для нього, i для Янки ця несподiвана зустрiч?
Жадiгер смикнув повiд i повернув прямо до них. За ним рушила охорона.
- Що тут? Чому звернули вбiк? Де варта? Куди вона дивиться? - голос
його звучав незадоволено, з погрозою.
Добриня зиркнув на нього з-пiд шапки, не пiднiмаючи голови i
сподiваючись, що Жадiгер не впiзна його.
- Ось брат захворiв. Не може йти - буду тягти,пояснив коротко.
Почувши щось знайоме в голосi полоненика, Жадiгер пiд'©хав ближче,
нагайкою торкнувся його пiдборiддя, заглянув в обличчя. Очi його
округлилися.
- Ба, ба, ба! Добриня! - вiн не приховував подиву.Виходить, живий? Не
пощастило втекти вiд мене? Орусутський собака! Я мав через тебе великi
непри мностi! Я мiг через тебе, негiднику, не тiльки втратити мiсце
джагуна, сотника, а й позбутися голови! Дякуючи захистовi добрих духiв i
Вiчного Неба, я залишився живий i навiть не лишився прихильностi мого
благодiйника Менгу-каана. Але то тiльки щасливий збiг обставин, щасливий
для мене випадок, а iнакше б... Я тобi цього не забуду!
Добриня мовчав, розумiючи, що зараз вiн у повнiй владi цього
всесильного монгола, який може одним ударом шаблi чи сокири обiрвати його
життя. А це означало б i смерть для Янки.
- Чому мовчиш, собако! - гримнув Жадiгер.- Чи язика проковтнув?
Добриня розвiв руками.
- А що казати? Ти, джагуне, на мо му мiсцi вчинив би так само, як i я.
Коли б потрапив у полон, то шукав би можливостi визволитися. А коли б
визволився, то знову разом iз сво©м народом захищався б вiд нападникiв.
Хiба не так? Навiть за ць, коли потрапля в капкан, намага ться
звiльнитися вiд нього, навiть найплохiший кiнь, коли на нього напада
вовк, копитами вiдбива ться вiд нього. А ми ж люди!
Ти вельми розумний, боголе!
Добриня пропустив цi слова мимо ушей.
- Ти мене уб' ш? Тодi вбивай нас з братом обох, бо вiн без мене все
одно пропаде.
- Якщо вiн захворiв i не може далi йти, то мо© люди доб'ють його.
- А мене?
- А ти пiдеш далi! Ти знову станеш мо©м рабом - i на цей раз навiки! Аж
поки не здохнеш вiд непосильно© працi та голоду! Це я тобi обiцяю!
- Не вбивай брата, Жадiгере! Прошу тебе! - заблагав Добриня, жахаючись
думки, що Янка може зараз загинути.- Я потягну його сам! Вiн скоро
видужа ... Не вбивай!
Жадiгер скосив очi вниз, на ялинки, де розпростерлося нерухоме тiло.
- Потягнеш? Ти гада ш, що витрима ш таку далеку i нелегку дорогу?
- Витримаю.
- Тодi тягни, а я подивлюся. За тобою слiдкуватимуть! I не подумай
тiкати!
- Я не тiкатиму.
- Ще б пак! Куди тут втечеш?
- Отже, я можу йти?
- Iди! I тримайся тут неподалiк - зразу за мною!
Добриня упрiгся в сво© ялинки, як в оглоблi, i рушив, полишаючи пiсля
себе широко прометений слiд.
Йти стало значно легше. Тягнути - не нести. I як йому вiдразу не спало
на думку влаштувати щось подiбне? Не вибився б так iз сил. I все ж вiн
поволi вiдставав. Незчувся, як його почали обганяти тi, хто йшов позаду.
Вiн i далi не звертав би на це уваги, та важкий удар гарапникам по плечах,
що навiть через кожух дошкулив, змусив його стрепенутися, вiдiгнути думки
i оглянутися.
Баатур здибив коня i замахнувся вдруге. Його плоске обвiтрене обличчя
було темне й похмуре.
- Не вiдставай, рабе! Хiба забув, що сказав джагун? - кинув погрозливо.
I Добриня зрозумiв, що тепер вiн кожного дня, кожно© митi буде пiд
пильним наглядом. Вiн не ма права вiдставати, Жадiгер подба про те, щоб
пiдiгнати його бичем або й пристукнути обушком бойово© сокири. Якщо хочеш
жити, якщо хочеш урятувати Янку, то знаходь силу i йди, уперто йди вперед
услiд за сво©м хазя©ном - аж до Iтилю або й далi.
I, нагнувши голову та мiцнiше упершись ногами в стоптаний снiг, вiн
прискорив ходу.
2
На щастя, пересiлися морози. Йти по рихлому снiгу стало важче, зате
Янка не так мерзла, як ранiше. До того ж Добриня скинув з себе кожуха i,
сам залишившись у благенькому каптанi, укутав ©© з голови до нiг, щоб вона
могла зiгрiтися.
Вечорами, коли ставали на нiчлiг, вiн приносив ©й гарячо© юшки i по©в,
як малу дитину. А коли вона вiдмовлялася, посилаючись на те, що не
хочеться, гримав:
- Пий! Через силу пий!
Тодi вона покiрно вiдкривала рота i з огидою ковтала гаряче питво, що
смердiло димом i старою кониною, довго жувала жилаве солодкувате м'ясо, а
вiн пiдтримував ©© за голову i радiв, коли дерев'яний тостаган
спорожнювався до дна.
- Ну, от - тепер ти молодчина! Тепер ти поправишся! Вiдчува ш, як тепло
розлива ться по всьому тво му тiлi?
Одного разу, коли вiн отак, сидячи бiля Янки на ялинцi, пiдносив ©й до
рота закiптюжений корець i примовляв при цьому, щоб вона не вiдмовлялася
вiд бридкого маслака з кiнсько© ноги, йому на плече раптом опустилася
чиясь рука, а над вухом пролунав хрипкий, простуджений, але знайомий
голос:
- Добрине, це ти?
Вiд несподiванки Добриня мало не випустив посудину: над ним стояв Iлля.
Зарослий, схудлий, брудний, з кучмою густого-прегустого чуба, що замiняв
йому шапку, та все ж це був вiн! Це був вiн - брат Янки, син во води
Дмитра!
Хвиля радостi переповнила Добрининi груди. Вiн обережно поставив у снiг
Янчин корець з недопитою юшкою, рвучко пiдвiвся i, скiльки дозволяла
канта, стиснув Iллю в обiймах.
- Iлля! Iлля! Це ти! Боярине мiй! Друже мiй! А ми з Янкою думали, що ти
загинув... А ти живий! Яка радiсть!
Iлля був радий цiй зустрiчi не менше, нiж Добриня. Вiн по-ведмежому
стискував плечi свого друга, широко усмiхався, показуючи бiлизну сво©х
мiцних зубiв, i не соромився слiз, що наповнили його чистi яснi очi.
Коли перший подив, перший приплив радостi минув, Iлля раптом
перемiнився в лицi. Все ще тримаючи Добриню за плечi, вiн рвучко вiдхилив
його вiд себе на вiддаль витягнутих рук.
- Ти згадав про Янку... Коли ти бачив ©© востанн ? Вона жива?
Добриня глянув униз.
- Вона перед тобою.
- Як? Це... Ти хочеш сказати...
Iлля на якусь мить остовпiв, пильно вдивляючись у невеличку постать, що
лежала, прикрита кожухом, на зеленому ложi з ялинок, потiм кинувся на
колiна, вiдхилив комiр кожуха i впiзнав сестру. З його очей уже
по-справжньому бризнули сльози.
- Яночко! Сестронько! Що з тобою? Я Iлля... Ти пiзна ш мене?
Янка теж заплакала.
- Братику! Iлля! Де ти взявся? Я така рада, що ти живий... Така рада...
А я, бачиш, заслабла... Коли б не Добриня, то вже б стала досi поживою для
крукiв та хижо© звiрини...
Iлля прихилився до не©, обняв, притулився обличчям до ©© гарячого лоба.
- Бiдненька моя!.. Рiднесенька моя!.. А де ж нашi? Що з ними? Я нiчого
нi про кого не знаю... Лише про Миколу...
З Янчиних очей знову бризнули сльози.
- I Степана нема - на очах у Добринi загинув в останнiй день... I
братових наших з маленькими дiтками, i матусю нашу - всiх роздавила
Десятинна церква...
- О Боже! - простогнав Iлля.- Я чув про те лихо. Кажуть, у не© набилося
стiльки люду, що стара будiвля не витримала тiсняви i велико© ваги -
завалилася.
- Не сама... © мунгали били пороками.
- Ось як! Святу церкву били пороками©.. Невiри!
- Це трапилося на мо©х очах. З дзвiницi Янчиного монастиря я все
бачила... Лише про батька нiчого не знаю. Добриня каже, що ще на Бабиному
торжку вiн бився з нападниками... Там, мабуть, i загинув.
Iлля перехрестився.
- Мир душам загиблих... Залишилося з нашого роду лише нас дво ,
сестронько. Та й то краще б не лишатися... Що нас чека ?
Вони довго розмовляли, розповiдали одне одному про пережите, сумували i
плакали, згадуючи сво©х, кого вже нiколи не побачать, згадували рiдний
Ки©в, знелюднений, розгромлений, спалений, сплюндрований, до якого не було
нiяко© надi© повернутися коли-небудь.
Добриня не заважав ©м, сподiваючись, що зустрiч з братом пiдбадьорить
Янку, додасть ©й сил, допоможе перебороти хворiсть, що вже трива цiлий
тиждень. Наносив сухого гiлля, принiс палаючу головешку i розвiв невелике
багаття. Навколо нього намостив з ялинового та соснового гiлля м'яке ложе,
прикрив його сухим очеретом та осокою, у казанку, що знайшовся у когось з
бранцiв, скип'ятив окропу з шипшиною та зеленою глицею - напо©в Янку.
Уже вся валка, що стягнулася у затишну долину, до вогнищ, спала. Тiльки
кiнна монгольська сторожа про©здила туди та назад, стежачи за порядком. А
вони, збудженi зустрiччю, не могли заснути, довго гомонiли, аж поки ©х
перед свiтлом не зморив сон.
Наступний ранок розпочався, як завжди, рiзким гортанним криком дозорцiв
та дошкульними ударами гарапника.
- Вставай!
Та на цей раз нi окрики, нi удари не здалися такими огидними i
болючими, як ранiш. х стало тро ! Поява Iллi пiдняла дух, особливо у
Янки. Дiвчина ще вiдчувала велику слабiсть, щось хрипiло у не© в грудях,
ще кашель бив i голова болiла, але очi ©© повеселiли, заблищали,
сповiщаючи про скоре одужання.
Побачивши це, Добриня полегшено зiтхнув, перехрестився, налаштував сво©
незвичайнi санчата в далеку дорогу i, коли почув голос сторожi, зрушив з
мiсця. Тут же з другого боку взялася за ялинкову гiлку рука Iллi - i
тягнути вiдразу стало легше...
3
Мiсто Крем'янець лежить у глибокiй тiснiй долинi, а фортеця, кам'яна,
мурована, височить на стрiмкому вапняковому шпилi. Уже тиждень Батий
пiдступа до нього зi всiх бокiв, а взяти не може. День i нiч б'ють пороки
- i марно. Вiд свiтанку i до темноти лiзуть по зв'язаних драбинах на
нiздрюватi стiни тумени Субедея, Гуюка та Бурундая, та досягти вершини не
зумiв жоден з них. Вже не сiрими були тi стiни, а стали червоними вiд
кровi - i все даремно.
Батий лютував. Скiльки баатурiв загинуло! А скiльки поранених,
скалiчених! Так можна загубити все вiйсько! З ким же йти далi?
Вiн стояв на горбi, приметеному снiгом, в оточеннi темникiв та нойонiв.
Серед бронзоволицих безбородих монголiв видiлялася густа темно-руса борода
во води Дмитра, якого стерегли бистроокi кешиктени Са©н-хана. А позаду
кутався в витерту верблюдячу опанчу, накинуту на кожуха, Доман, що
сподобався Бати вi чи то собачою вiдданiстю, чи досить виразною
монгольською вимовою, чи тим, що не мiг зрадити, бо заложниками залишилися
в Бату-сара© його старi батько, мати, жона та дiти.
Всi похмуро мовчали. Субедей заплющив очi i, здавалося, дрiмав.
Батий помiтив це i розсердився.
- Ми не спати сюди прийшли, а вирiшувати, що нам далi робити з цi ю
клятою фортецею! - пiдвищив голос.- Думитре, може, ти порадиш?
Дмитро здивувався. Ось уже бiльше мiсяця Батий трима його бiля себе,
нiби навмисне показу палаючi села, взятi приступом зруйнованi мiста, купи
трупiв нi в чому не винних людей, навiть тих, хто i меча в руках не мiг
тримати чи то через старечу немiч, чи через малолiтство. I, видно,
втiша ться, бачачи, яких душевних мук зазна гордий полоненик.
А перед зором во води в одну мить зринули три подi©, що потрясли його.
Залишивши напризволяще дотла розорений, вкрай знелюднений Ки©в, Батий
Бiлгородським шляхом рушив на захiд. Iшов широко - спочатку понад Iрпенем,
потiм - понад Верхньою Россю. I всюди лилася кров, горiли села й городища
- вiд смердючих димiв по всiй Ки©вськiй землi почорнiв снiг. Народ гинув,
але не пiддавався... I ось показалися високi вали Колодяжена. Як i всюди,
Батий послав послiв до колодяженцiв, щоб здалися без бою, але тi не
захотiли ©х навiть слухати.
- Взяти - i спалити! А мешканцiв перебити! - наказав Батий.
Однак легко сказати, та нелегко, виявилося, взяти. Вали Колодяжена
високi i мiцнi. Дванадцять порокiв з ранку до вечора i з вечора до ранку
кiлька днiв гупали безперервно i нiчого не могли вдiяти. Час минав. Батий
мiг ждати, але не хотiв, а колодяженцi не могли ждати, бо з кожним днем
все мiцнiше здушувала ©х за горло кiстлява рука голоду.
I тодi Батий об'явив ©м:
- Я поважаю мужнiх. Вiдчинiть ворота - i зi збро ю, з жiнками та дiтьми
йдiть собi на всi чотири сторони свiту! Я вас не зачеплю. Слово великого
каана!
Почувши цю брехливу обiцянку, Дмитро сподiвався, що колодяженцi
зрозумiють, що ©х обманюють, i дадуть гiдну вiдмову. Як же вiн здивувався,
коли побачив, що ворота города вiдчиняються i з них виходять попи з
кропилами, церковний причет з корогвами, жiнки, дiти, старики i, нарештi,
во©ни.
- Божевiльнi! Кому повiрили! - простогнав тодi вiн, хапаючись за
голову.- Кому повiрили!
Його болiсний стогiн мовби став знаком для туменiв, що стояли в
мовчаннi по узгiр'ях. В ту ж мить вони з диким ревом - "ур! ур!" -
кинулися зi всiх бокiв на довiрливих людей i почали бити, рiзати, колоти,
топтати кiньми, не жалiючи нiкого. Болiсно-жахливi крики знялися вiд землi
до неба i там поволi гаснули. Нi, то не крики в небi згасали, затихали, то
навiки замовкали тисячi обманутих колодяженцiв, устилаючи сво©ми трупами i
зрошуючи сво ю кров'ю рiдну землю. Лише кiльком смiливцям пощастило мечами
прокласти собi дорогу крiзь ворожi лави i лiсами та байраками пробитися в
невеличке сусiдн Болохiвське князiвство.
Думка - як блискавка. Миттю перенесла Дмитра з-пiд стiн Колодяжена на
границю Болохiвського князiвства.
Коли Батий з вiйськом кiлькома днями пiзнiше ступив на Болохiвську
землю, вiн не повiрив сво©м очам: у чистому полi, на снiгу стояли на
колiнах тисячi людей. I жодного - з мечем, луком чи бойовою сокирою!
- Хто це? - спитав Батий.
Терджумани хутко помчали вперед i незабаром привели кiлькох знатних
людей, якi пiднесли хановi хлiб-сiль.
- Ми князi та бояри болохiвськi,- сказали вони.-- Ми почули про твою
силу i вийшли просити пощади, бо не хочемо роздiлити долю колодяженцiв...
Обiйди, великий хане, нашу землю стороною - i ми довiку будемо тво©ми
слугами. Ось нашi дари тобi!
I поклали на простеленi рушники золотi та срiбнi келихи, тарелi,
каблучки, сережки та гривнi.
Засмагле на морозних вiтрах Бати ве обличчя прояснiло.
- Моя слава завойовника йде попереду мого бойового коня! - промовив
урочисто Са©н-хан, звертаючись до монгольських тайджi-царевичiв та
нойонiв.- Бачите - ось що таке страх! Я провчив колодяженцiв - i тепер не
тiльки простi люди, а й самi князi прийшли до мене i готовi служити менi.
- Ой , ой ,- схвально закивали головами царевичi.- Це добрий знак! Ми
провчили орусутiв у Киювi та Колодяженi, i тепер вони будуть пiддаватися
нам без спротиву. Прояви до болохiвських князiв, Са©н-хане, сво
милосердя.
Батий наказав, щоб болохiвцi пiдiйшли ближче. А коли тi стали перед
ним, урочисто прорiк:
- Я, Бату-каан, посол царя небесного, приймаю вас, князi Болохiвсько©
землi, зi всiм людом вашим пiд свою руку. Вiднинi ви мо© пiдданi. Жоден
мiй во©н не ступить на землю вашу. Жодна волосина не впаде з голiв ваших i
з голiв пiдданих ваших. Це кажу вам я, Са©н-каан, тобто Справедливий хан,
i всi орусути знають про це. Хто прийде до мене з покорою, той повернеться
в землю свою i в житла сво© з мо ю милiстю... А за це ви мусите сiяти для
мене i для мого вiйська на ваших полях просо i жито, пшеницю i ромейський
злак - гречку, а також постачати для во©нiв мо©х коней та овець... Чи
згоднi ви на це?
Болохiвцi низько схилилися в поклонi.
- Згоднi, великий хане!..
Дмитро тремтiв тодi, як у пропасницi. Що ж це робиться? Добровiльно
пiддаватися найлютiшим ворогам нашим, якi кров'ю залили всю Переяславську
укра©ну, зруйнували i спалили всю Ки©вську землю i винищили ©© народ? По
власнiй волi вирощувати для ворога жито, пшеницю, просо та гречку?
Вiддавати йому i коней, i худобу, i овець? А чи не забажа вiн згодом
молодих хлопцiв до вiйська, а дiвчат - для нiчного слугування?
Яка ганьба!
Вiн мовчки стояв посеред знатних монголiв, слухав, як Доман переклада
слова Батия, а внутрiшньо тремтiв вiд обурення та вiдчаю. Так, чого
доброго, пiддадуться всi захiднi городи Ки©всько© укра©ни, Волинського та
Галицького князiвств!
А Батий, сидячи на конi, зиркав на нього i зловтiшне усмiхався. Бачиш,
мовляв, войводо Думитре, як я завойовую всi тво© землi? Страхом i
милiстю... Один ти бився до останнього, нерозумний! I чого досягнув? Де
твiй Ки©в? Де тво© люди?
...Але потiм наступило щось незрозумiле для Батия. Замiсть того щоб,
подiбно болохiвцям, добровiльно пiддаватися, всi городи по Случi, по
Горинi, Прип'ятi та Стиру нi разу не вiдчинили перед ним ворiт, гинули у
вогнiв але не здавалися. А Данилiв та ось цей Крем'янець, скiльки не
тужиться Батий, узяти не може. I росте радiсть у Дмитровому серцi: народ
не зда ться, б' ться до останнього - за сво життя, за свободу!..
- Чому мовчиш, Думитре? - пiдвищив голос Батий.- Що робити з цим клятим
городищем? Як його взяти?
Дмитро опустив повiки, щоб пригасити радiсть, що загорiлася в очах, i,
трохи втамувавши сво© почуття, пильно глянув на монгольського владику.
- Нiяк ти не вiзьмеш цi © фортецi, Са©н-хане,вiдповiв твердо.- Як не
взяв ти i Данилова... Хiба не бачиш, якi тут стiни i яка рiшучiсть у
людей, що ©х захищають?.. Якщо ти просиш мо © ради, то я скажу: знiмай
облогу i йди далi, куди задумав. Але й там ти не знайдеш других
болохiвцiв... А коли хочеш узяти Крем'янець - стiй тут до весни...
Батий не спалахнув, не розсердився. Вiн ще в Ки вi зрозумiв душу
ки©вського во води: в нiй не було страху перед смертю. Чи то втрата родини
випалила ©© i зробила байдужою до власно© долi, чи розгром Ки ва - цього
хан не знав та й не дуже дошукувався причин. Вiн сприйняв Дмитра таким,
яким вiн , i дозволяв йому говорити так, як той думав, намагаючись
виудити з його слiв, з його думок iстину, корисну для себе, для головно©
мети - як пiдкорити монгольськiй владi всi землi i всi народи вiд Схiдного
до Захiдного океану.
Вiн перевiв погляд на мурованi стiни фортецi, що з трьох бокiв стояли
над стрiмкими i глибочезними урвищами. Скiльки смiливцiв-баатурiв лiзли на
не© - i де вони опинилися? Лежать, закляклi на морозi, внизу з
розтрощеними головами, i новi сотнi ставлять на них драбини i лiзуть
знову, виконуючи його наказ - узяти цю прокляту, заворожену мангусами
фортецю!
Чи не помиля ться вiн, намагаючись будь-що взяти всi городи, спалити
всi селища? А може, Дмитро правий? Може, залишити i Данилiв, i Крем'янець
у себе в тилу i йти далi? Що вони йому зроблять? Ударять з тилу? Так нiчим
же! Во©нiв там - жменька одна, вони сильнi лише тим, що заховалися за цi
неприступнi стiни. Ну, то й нехай сидять собi за ними! Настане час - i
самi прийдуть до нього з поклоном!..
Гм, що не кажи, а цей киювський войвода ма голову© Шкода, що такий
упертий i непiдкупний, а то б дав йому пiд його руку тисячу або й тумен -
i хай би позмагався з самим Субеде м, що вже постарiв! I ще видно було б,
хто з них вправнiший у вiйськовому мистецтвi!
Нiхто не порушував жодним словом роздумiв Са©н-хана. Темники стояли
мовчки. Кожному було ясно, що останн слово все одно за Бати м. Та вiн ©х,
зда ться, i не питав - обмежився вiдповiддю того завжди похмурого,
заглибленого в себе киянина, якого чомусь уподобав i тримав при собi.
Один Субедей, вiдкривши сво старе вовче око, проскрипiв:
- Са©н-каане, менi зда ться, ми даремно га мо тут час. Середина зими, а
ми топчемося на одному мiсцi... Монгольський кiнь застоявся, а вiн повинен
мчати, як буря! Як ти гада ш?
Батий ще раз змiряв поглядом вапняковi стiни фортецi, перед якою
застряв, а потiм глухо кинув:
- Я теж так думаю... Пiднiмайте вiйсько - i впередi На Володимир!
4
Тан! Тан![101] почулися попереду вигуки дозорцiв, що зупинилися на
горбi, звiдки вiдкривалася широка долина яко©сь велико© рiки.
Добриня переглянувся з Iллею. Дон! Добралися, нарештi, до та мничого
Дону, до землi незнано©, за якою, кажуть, зовсiм недалеко ще та мничiший
Iтиль, тобто добре вiдома Волога, Влага, Волга, велика пiвнiчна рiка!
Що там ©х жде - за Доном, за Iтилем?
Янка почала одужувати, але була ще така слабка, що вони i далi тягнули
©© на ялинках. Всiма правдами i неправдами намагалися роздобути ©й зайвий
казанок сорби чи шматок м'яса, щоб пiдгодувати дiвчину. А коли не щастило,
переполовинювали сво© пайки i залишали ©й на снiданок.
- Завезуть нас на край свiту,- прошепотiла вона.Там. i загинемо!
Вони промовчали i наддали ходу. Як би тяжко не було, а нове манить.
Хотiлося швидше поглянути на той далекий половецький Дон, чи Тан, як
перехрестили його монголи, про який стiльки побутувало розповiдей у
Ки©вськiй землi! Це ж тут, на Дону, на Дiнцi, мучилися в половецькiй
неволi тисячi полоненикiв з Ки©всько©, Переяславсько© та Сiверсько©
укра©ни. Звiдси декому з них щастило втекти i розповiсти землякам про
нестерпнi муки, яких зазнавали там нашi люди.
А Iтиль ще далi! А монгольська неволя ще тяжча!
Попереду поволi сунулися сани з квадригою. Стояла вiдлига, i десятеро
коней з натугою тягнули ©х по рихлому снiгу. Обабiч, готовi кинутися на
пiдмогу i пiдштовхнути чи витягти з приметеного невидимого ярка, ©хало
верхи десяткiв два дозорцiв. Жадiгер не вiдставав - пантрував за саньми,
як за дорогоцiнним скарбом. Та так воно й було, бо квадрига належала
самому Бати вi!
З горба стало видно Дон i задонськi простори, вкритi лiсами,
перелiсками та чагарями, приметеними сiрим вiд вологи снiгом. Улоговиною
спускалася вниз валка. Вона поволi сповзла на берег, а потiм i на Дон,
довга, рухлива, мов змiя.
На березi Жадiгер розпорядився розтягнутися, не товпитися при переправi
через рiку, але сам вiд саней та охоронцiв не вiдставав. I коли квадрига
з'©хала на лiд, тримався поряд з нею.
Добриня з Iллею та з Янкою лишилися трохи позаду.
Посеред рiки раптом почувся оглушливий трiск криги, i майже одночасно -
розпачливий крик вершникiв, що почали разом з кiньми провалюватись у воду.
Квадрига першою зникла з виду - ©© ваги не витримав пiдмитий бистриною
лiд, i вона швидко пiшла на дно, прихопивши з собою i сани, i коней, i
погоничiв, що тримали ©х за вуздечки.
Посеред Дону утворилася заповнена уламками криги велика ополонка, в
якiй борсалися конi та люди, що, затягуванi течi ю, зникали в темнiй
холоднiй глибинi.
Крик жаху сколихнув усю валку, що враз зупинилася. Люди застигли на
мiсцi, боячись ворухнутися, щоб i пiд ними не проламався лiд. Кiлька
вершникiв, що ©хали позаду, теж зупинилися, щосили натягнувши поводи
загнузданих коней.
А з ополонки ще чулися окремi поклики про допомогу: кiльком потопаючим
пощастило схопитися руками за кромку криги. Сильна течiя затягувала ©х
униз, але вони щосили трималися, намагалися вилiзти наверх. Та вилiзти не
могли: мокрi руки ковзалися, нi за що було вхопитися...
Добриня ринувся вперед. Iлля заступив йому дорогу.
- Ти куди, божевiльний? Утопишся!
Добриня вирвався з його чiпких рук, гукнувши на ходу:
- Бережи Янку!
А сам пiдбiг до найближчого вершника, схопив туго скручений,
причеплений до задньо© луки сiдла аркан i метнувся до ополонки. Там хтось
вiдчайдушне боровся зi стрiмкою течi ю, що затягувала пiд лiд. Видно, сили
залишали нещасного, бо вiн уже не кричав - лише рикав, як поранений звiр,
витягнувши поперед себе скоцюрбленi руки, що ковзали по льоду i не мали за
що вхопитися.
- Тримайся! - гукнув Добриня i, лiгши на лiд, почав поволi пiдповзати
до ополонки.- Я зараз допоможу тобi!
Наблизившись крокiв на десять, швидко розв'язав аркан, одну петлю,
меншу, натягнув собi на зап'ястя, а другу, бiльшу, разом з усiм арканом
метнув потопаючому. Той зразу ж спiймав ©© i затис у кулацi.
- Трима шся? - спитав Добриня. Той мовчки кивнув головою.
- Тягну!
I Добриня почав тягнути аркан до себе. Але тут збентежено помiтив, що
сам поволi сунеться до ополонки. Вiн зрозумiв: у нього не було нiяко©
опори, щоб витягти потопаючого, адже нi за що триматися на слизькiй
поверхнi льоду.
Вiн попустив аркан. Оглянувся, щоб знайти допомогу. Та нiхто не
поспiшав хоч чим-небудь допомогти йому. До всього заважала канта, що
боляче впиралася в шию.
Що ж робити? Кликати на допомогу? Та чи витрима крига? Недарма ж нiхто
не зрушив з мiсця - всi бояться провалитися.
Вiн знову безпорадно оглянувся. Цю його безпораднiсть зрозумiв
потопаючий i, цокаючи вiд холоду зубами, уперше подав голос:
- Добрине, ч-чекай! Я зараз д-дiстану н-ножа!
З несподiванки Добриня стрепенувся. Та це ж сотник Жадiгер! Це ж його
голос! Вiн навiки запам'ятав його. Нiколи i нiде не сплута з нiяким
iншим! Як же вiн його зразу не впiзнав? Правда, з-за кромки криги вигляда
лише пiвголови, прикрито© шапкою, але тепер вiн його добре уявля всього -
i плоске, з дьобатим носом обличчя, i широкi вилицi, i вузькi, з важкими
повiками очi...
Очi ворога!
Вiн мимоволi глянув на свою руку, що тримала аркан, i на аркан, що
простягнувся до Жадiгера, i зцiпив зуби. В одну мить, як блискавка, сяйнув
спомин: це було рокiв зо два тому, навеснi, вiдразу, як татари погромили
донських половцiв i Жадiгер узяв його собi за раба i приставив до
кiнського табуна конюхом. Одна з маток якраз перед тим, як ожеребитися,
потрапила в лисячу нору i зламала ногу. На нещастя, це була якась
непросто© породи матка, вiд яко© Жадiгер ждав приплоду. Як вiн тодi бив
його! Накинув на шию аркан i перiщив гарапником по голiй спинi та по
ногах, ганяючи довкола себе, аж поки стомився. Нарештi кiлька разiв копнув
його пiд бiк носком свого цупкого гутула.
- Знатимеш, рабе, як берегти хазяйське добро! Аркан! Тодi i тепер. Але
як все помiнялося!.. Тут його спогад обiрвався. Тримаючись за аркан,
Жадiгер другою рукою витягнув з-за халяви мiцного клича - захалявного ножа
i кинув Добринi.
- Лови!
Нiж був мiцний, широколезий, з роговою колодкою. Тепер можна
попробувати!
Увiгнавши його в лiд i вiдчувши тверду опору, Добриня натягнув аркан i
гукнув:
- Я триматиму, а ти вилазь!
Жадiгер ухопився за аркан двома руками, пiдважився лiктями i поволi
виповз iз ополонки на лiд. Пiдвестися вже не мiг - закляк вiд холоду. Тодi
Добриня внутрiшньо здригнувся. Жадiгер наближався i вже запримiтив на
обочинi дороги дивну пару полоненикiв.
З часу втечi з полону Добриня рiдко згадував свого колишнього
господаря. Навiть зринала було думка, що вже нiколи з ним не зустрiнеться,
що вiн або загинув пiд час облоги Ки ва, або, якщо вижив, пiшов далi з
Бати м.
I ось - на тобi! Живий-здоровiсiнький, не загинув, не пiшов далi з
Бати м у похiд, а тут, за кiлька крокiв усього, i, по всьому видно, став
неабияким цабе, якщо не головним!
Що несе зустрiч з ним? Хiба мiг Жадiгер не впiзнати його? Чи забути
його зухвалу втечу разом iз сином ки©вського во води? Чи смерть брата вiд
рук киян?.. Чим обернеться i для нього, i для Янки ця несподiвана зустрiч?
Жадiгер смикнув повiд i повернув прямо до них. За ним рушила охорона.
- Що тут? Чому звернули вбiк? Де варта? Куди вона дивиться? - голос
його звучав незадоволено, з погрозою.
Добриня зиркнув на нього з-пiд шапки, не пiднiмаючи голови i
сподiваючись, що Жадiгер не впiзна його.
- Ось брат захворiв. Не може йти - буду тягти,пояснив коротко.
Почувши щось знайоме в голосi полоненика, Жадiгер пiд'©хав ближче,
нагайкою торкнувся його пiдборiддя, заглянув в обличчя. Очi його
округлилися.
- Ба, ба, ба! Добриня! - вiн не приховував подиву.Виходить, живий? Не
пощастило втекти вiд мене? Орусутський собака! Я мав через тебе великi
непри мностi! Я мiг через тебе, негiднику, не тiльки втратити мiсце
джагуна, сотника, а й позбутися голови! Дякуючи захистовi добрих духiв i
Вiчного Неба, я залишився живий i навiть не лишився прихильностi мого
благодiйника Менгу-каана. Але то тiльки щасливий збiг обставин, щасливий
для мене випадок, а iнакше б... Я тобi цього не забуду!
Добриня мовчав, розумiючи, що зараз вiн у повнiй владi цього
всесильного монгола, який може одним ударом шаблi чи сокири обiрвати його
життя. А це означало б i смерть для Янки.
- Чому мовчиш, собако! - гримнув Жадiгер.- Чи язика проковтнув?
Добриня розвiв руками.
- А що казати? Ти, джагуне, на мо му мiсцi вчинив би так само, як i я.
Коли б потрапив у полон, то шукав би можливостi визволитися. А коли б
визволився, то знову разом iз сво©м народом захищався б вiд нападникiв.
Хiба не так? Навiть за ць, коли потрапля в капкан, намага ться
звiльнитися вiд нього, навiть найплохiший кiнь, коли на нього напада
вовк, копитами вiдбива ться вiд нього. А ми ж люди!
Ти вельми розумний, боголе!
Добриня пропустив цi слова мимо ушей.
- Ти мене уб' ш? Тодi вбивай нас з братом обох, бо вiн без мене все
одно пропаде.
- Якщо вiн захворiв i не може далi йти, то мо© люди доб'ють його.
- А мене?
- А ти пiдеш далi! Ти знову станеш мо©м рабом - i на цей раз навiки! Аж
поки не здохнеш вiд непосильно© працi та голоду! Це я тобi обiцяю!
- Не вбивай брата, Жадiгере! Прошу тебе! - заблагав Добриня, жахаючись
думки, що Янка може зараз загинути.- Я потягну його сам! Вiн скоро
видужа ... Не вбивай!
Жадiгер скосив очi вниз, на ялинки, де розпростерлося нерухоме тiло.
- Потягнеш? Ти гада ш, що витрима ш таку далеку i нелегку дорогу?
- Витримаю.
- Тодi тягни, а я подивлюся. За тобою слiдкуватимуть! I не подумай
тiкати!
- Я не тiкатиму.
- Ще б пак! Куди тут втечеш?
- Отже, я можу йти?
- Iди! I тримайся тут неподалiк - зразу за мною!
Добриня упрiгся в сво© ялинки, як в оглоблi, i рушив, полишаючи пiсля
себе широко прометений слiд.
Йти стало значно легше. Тягнути - не нести. I як йому вiдразу не спало
на думку влаштувати щось подiбне? Не вибився б так iз сил. I все ж вiн
поволi вiдставав. Незчувся, як його почали обганяти тi, хто йшов позаду.
Вiн i далi не звертав би на це уваги, та важкий удар гарапникам по плечах,
що навiть через кожух дошкулив, змусив його стрепенутися, вiдiгнути думки
i оглянутися.
Баатур здибив коня i замахнувся вдруге. Його плоске обвiтрене обличчя
було темне й похмуре.
- Не вiдставай, рабе! Хiба забув, що сказав джагун? - кинув погрозливо.
I Добриня зрозумiв, що тепер вiн кожного дня, кожно© митi буде пiд
пильним наглядом. Вiн не ма права вiдставати, Жадiгер подба про те, щоб
пiдiгнати його бичем або й пристукнути обушком бойово© сокири. Якщо хочеш
жити, якщо хочеш урятувати Янку, то знаходь силу i йди, уперто йди вперед
услiд за сво©м хазя©ном - аж до Iтилю або й далi.
I, нагнувши голову та мiцнiше упершись ногами в стоптаний снiг, вiн
прискорив ходу.
2
На щастя, пересiлися морози. Йти по рихлому снiгу стало важче, зате
Янка не так мерзла, як ранiше. До того ж Добриня скинув з себе кожуха i,
сам залишившись у благенькому каптанi, укутав ©© з голови до нiг, щоб вона
могла зiгрiтися.
Вечорами, коли ставали на нiчлiг, вiн приносив ©й гарячо© юшки i по©в,
як малу дитину. А коли вона вiдмовлялася, посилаючись на те, що не
хочеться, гримав:
- Пий! Через силу пий!
Тодi вона покiрно вiдкривала рота i з огидою ковтала гаряче питво, що
смердiло димом i старою кониною, довго жувала жилаве солодкувате м'ясо, а
вiн пiдтримував ©© за голову i радiв, коли дерев'яний тостаган
спорожнювався до дна.
- Ну, от - тепер ти молодчина! Тепер ти поправишся! Вiдчува ш, як тепло
розлива ться по всьому тво му тiлi?
Одного разу, коли вiн отак, сидячи бiля Янки на ялинцi, пiдносив ©й до
рота закiптюжений корець i примовляв при цьому, щоб вона не вiдмовлялася
вiд бридкого маслака з кiнсько© ноги, йому на плече раптом опустилася
чиясь рука, а над вухом пролунав хрипкий, простуджений, але знайомий
голос:
- Добрине, це ти?
Вiд несподiванки Добриня мало не випустив посудину: над ним стояв Iлля.
Зарослий, схудлий, брудний, з кучмою густого-прегустого чуба, що замiняв
йому шапку, та все ж це був вiн! Це був вiн - брат Янки, син во води
Дмитра!
Хвиля радостi переповнила Добрининi груди. Вiн обережно поставив у снiг
Янчин корець з недопитою юшкою, рвучко пiдвiвся i, скiльки дозволяла
канта, стиснув Iллю в обiймах.
- Iлля! Iлля! Це ти! Боярине мiй! Друже мiй! А ми з Янкою думали, що ти
загинув... А ти живий! Яка радiсть!
Iлля був радий цiй зустрiчi не менше, нiж Добриня. Вiн по-ведмежому
стискував плечi свого друга, широко усмiхався, показуючи бiлизну сво©х
мiцних зубiв, i не соромився слiз, що наповнили його чистi яснi очi.
Коли перший подив, перший приплив радостi минув, Iлля раптом
перемiнився в лицi. Все ще тримаючи Добриню за плечi, вiн рвучко вiдхилив
його вiд себе на вiддаль витягнутих рук.
- Ти згадав про Янку... Коли ти бачив ©© востанн ? Вона жива?
Добриня глянув униз.
- Вона перед тобою.
- Як? Це... Ти хочеш сказати...
Iлля на якусь мить остовпiв, пильно вдивляючись у невеличку постать, що
лежала, прикрита кожухом, на зеленому ложi з ялинок, потiм кинувся на
колiна, вiдхилив комiр кожуха i впiзнав сестру. З його очей уже
по-справжньому бризнули сльози.
- Яночко! Сестронько! Що з тобою? Я Iлля... Ти пiзна ш мене?
Янка теж заплакала.
- Братику! Iлля! Де ти взявся? Я така рада, що ти живий... Така рада...
А я, бачиш, заслабла... Коли б не Добриня, то вже б стала досi поживою для
крукiв та хижо© звiрини...
Iлля прихилився до не©, обняв, притулився обличчям до ©© гарячого лоба.
- Бiдненька моя!.. Рiднесенька моя!.. А де ж нашi? Що з ними? Я нiчого
нi про кого не знаю... Лише про Миколу...
З Янчиних очей знову бризнули сльози.
- I Степана нема - на очах у Добринi загинув в останнiй день... I
братових наших з маленькими дiтками, i матусю нашу - всiх роздавила
Десятинна церква...
- О Боже! - простогнав Iлля.- Я чув про те лихо. Кажуть, у не© набилося
стiльки люду, що стара будiвля не витримала тiсняви i велико© ваги -
завалилася.
- Не сама... © мунгали били пороками.
- Ось як! Святу церкву били пороками©.. Невiри!
- Це трапилося на мо©х очах. З дзвiницi Янчиного монастиря я все
бачила... Лише про батька нiчого не знаю. Добриня каже, що ще на Бабиному
торжку вiн бився з нападниками... Там, мабуть, i загинув.
Iлля перехрестився.
- Мир душам загиблих... Залишилося з нашого роду лише нас дво ,
сестронько. Та й то краще б не лишатися... Що нас чека ?
Вони довго розмовляли, розповiдали одне одному про пережите, сумували i
плакали, згадуючи сво©х, кого вже нiколи не побачать, згадували рiдний
Ки©в, знелюднений, розгромлений, спалений, сплюндрований, до якого не було
нiяко© надi© повернутися коли-небудь.
Добриня не заважав ©м, сподiваючись, що зустрiч з братом пiдбадьорить
Янку, додасть ©й сил, допоможе перебороти хворiсть, що вже трива цiлий
тиждень. Наносив сухого гiлля, принiс палаючу головешку i розвiв невелике
багаття. Навколо нього намостив з ялинового та соснового гiлля м'яке ложе,
прикрив його сухим очеретом та осокою, у казанку, що знайшовся у когось з
бранцiв, скип'ятив окропу з шипшиною та зеленою глицею - напо©в Янку.
Уже вся валка, що стягнулася у затишну долину, до вогнищ, спала. Тiльки
кiнна монгольська сторожа про©здила туди та назад, стежачи за порядком. А
вони, збудженi зустрiччю, не могли заснути, довго гомонiли, аж поки ©х
перед свiтлом не зморив сон.
Наступний ранок розпочався, як завжди, рiзким гортанним криком дозорцiв
та дошкульними ударами гарапника.
- Вставай!
Та на цей раз нi окрики, нi удари не здалися такими огидними i
болючими, як ранiш. х стало тро ! Поява Iллi пiдняла дух, особливо у
Янки. Дiвчина ще вiдчувала велику слабiсть, щось хрипiло у не© в грудях,
ще кашель бив i голова болiла, але очi ©© повеселiли, заблищали,
сповiщаючи про скоре одужання.
Побачивши це, Добриня полегшено зiтхнув, перехрестився, налаштував сво©
незвичайнi санчата в далеку дорогу i, коли почув голос сторожi, зрушив з
мiсця. Тут же з другого боку взялася за ялинкову гiлку рука Iллi - i
тягнути вiдразу стало легше...
3
Мiсто Крем'янець лежить у глибокiй тiснiй долинi, а фортеця, кам'яна,
мурована, височить на стрiмкому вапняковому шпилi. Уже тиждень Батий
пiдступа до нього зi всiх бокiв, а взяти не може. День i нiч б'ють пороки
- i марно. Вiд свiтанку i до темноти лiзуть по зв'язаних драбинах на
нiздрюватi стiни тумени Субедея, Гуюка та Бурундая, та досягти вершини не
зумiв жоден з них. Вже не сiрими були тi стiни, а стали червоними вiд
кровi - i все даремно.
Батий лютував. Скiльки баатурiв загинуло! А скiльки поранених,
скалiчених! Так можна загубити все вiйсько! З ким же йти далi?
Вiн стояв на горбi, приметеному снiгом, в оточеннi темникiв та нойонiв.
Серед бронзоволицих безбородих монголiв видiлялася густа темно-руса борода
во води Дмитра, якого стерегли бистроокi кешиктени Са©н-хана. А позаду
кутався в витерту верблюдячу опанчу, накинуту на кожуха, Доман, що
сподобався Бати вi чи то собачою вiдданiстю, чи досить виразною
монгольською вимовою, чи тим, що не мiг зрадити, бо заложниками залишилися
в Бату-сара© його старi батько, мати, жона та дiти.
Всi похмуро мовчали. Субедей заплющив очi i, здавалося, дрiмав.
Батий помiтив це i розсердився.
- Ми не спати сюди прийшли, а вирiшувати, що нам далi робити з цi ю
клятою фортецею! - пiдвищив голос.- Думитре, може, ти порадиш?
Дмитро здивувався. Ось уже бiльше мiсяця Батий трима його бiля себе,
нiби навмисне показу палаючi села, взятi приступом зруйнованi мiста, купи
трупiв нi в чому не винних людей, навiть тих, хто i меча в руках не мiг
тримати чи то через старечу немiч, чи через малолiтство. I, видно,
втiша ться, бачачи, яких душевних мук зазна гордий полоненик.
А перед зором во води в одну мить зринули три подi©, що потрясли його.
Залишивши напризволяще дотла розорений, вкрай знелюднений Ки©в, Батий
Бiлгородським шляхом рушив на захiд. Iшов широко - спочатку понад Iрпенем,
потiм - понад Верхньою Россю. I всюди лилася кров, горiли села й городища
- вiд смердючих димiв по всiй Ки©вськiй землi почорнiв снiг. Народ гинув,
але не пiддавався... I ось показалися високi вали Колодяжена. Як i всюди,
Батий послав послiв до колодяженцiв, щоб здалися без бою, але тi не
захотiли ©х навiть слухати.
- Взяти - i спалити! А мешканцiв перебити! - наказав Батий.
Однак легко сказати, та нелегко, виявилося, взяти. Вали Колодяжена
високi i мiцнi. Дванадцять порокiв з ранку до вечора i з вечора до ранку
кiлька днiв гупали безперервно i нiчого не могли вдiяти. Час минав. Батий
мiг ждати, але не хотiв, а колодяженцi не могли ждати, бо з кожним днем
все мiцнiше здушувала ©х за горло кiстлява рука голоду.
I тодi Батий об'явив ©м:
- Я поважаю мужнiх. Вiдчинiть ворота - i зi збро ю, з жiнками та дiтьми
йдiть собi на всi чотири сторони свiту! Я вас не зачеплю. Слово великого
каана!
Почувши цю брехливу обiцянку, Дмитро сподiвався, що колодяженцi
зрозумiють, що ©х обманюють, i дадуть гiдну вiдмову. Як же вiн здивувався,
коли побачив, що ворота города вiдчиняються i з них виходять попи з
кропилами, церковний причет з корогвами, жiнки, дiти, старики i, нарештi,
во©ни.
- Божевiльнi! Кому повiрили! - простогнав тодi вiн, хапаючись за
голову.- Кому повiрили!
Його болiсний стогiн мовби став знаком для туменiв, що стояли в
мовчаннi по узгiр'ях. В ту ж мить вони з диким ревом - "ур! ур!" -
кинулися зi всiх бокiв на довiрливих людей i почали бити, рiзати, колоти,
топтати кiньми, не жалiючи нiкого. Болiсно-жахливi крики знялися вiд землi
до неба i там поволi гаснули. Нi, то не крики в небi згасали, затихали, то
навiки замовкали тисячi обманутих колодяженцiв, устилаючи сво©ми трупами i
зрошуючи сво ю кров'ю рiдну землю. Лише кiльком смiливцям пощастило мечами
прокласти собi дорогу крiзь ворожi лави i лiсами та байраками пробитися в
невеличке сусiдн Болохiвське князiвство.
Думка - як блискавка. Миттю перенесла Дмитра з-пiд стiн Колодяжена на
границю Болохiвського князiвства.
Коли Батий з вiйськом кiлькома днями пiзнiше ступив на Болохiвську
землю, вiн не повiрив сво©м очам: у чистому полi, на снiгу стояли на
колiнах тисячi людей. I жодного - з мечем, луком чи бойовою сокирою!
- Хто це? - спитав Батий.
Терджумани хутко помчали вперед i незабаром привели кiлькох знатних
людей, якi пiднесли хановi хлiб-сiль.
- Ми князi та бояри болохiвськi,- сказали вони.-- Ми почули про твою
силу i вийшли просити пощади, бо не хочемо роздiлити долю колодяженцiв...
Обiйди, великий хане, нашу землю стороною - i ми довiку будемо тво©ми
слугами. Ось нашi дари тобi!
I поклали на простеленi рушники золотi та срiбнi келихи, тарелi,
каблучки, сережки та гривнi.
Засмагле на морозних вiтрах Бати ве обличчя прояснiло.
- Моя слава завойовника йде попереду мого бойового коня! - промовив
урочисто Са©н-хан, звертаючись до монгольських тайджi-царевичiв та
нойонiв.- Бачите - ось що таке страх! Я провчив колодяженцiв - i тепер не
тiльки простi люди, а й самi князi прийшли до мене i готовi служити менi.
- Ой , ой ,- схвально закивали головами царевичi.- Це добрий знак! Ми
провчили орусутiв у Киювi та Колодяженi, i тепер вони будуть пiддаватися
нам без спротиву. Прояви до болохiвських князiв, Са©н-хане, сво
милосердя.
Батий наказав, щоб болохiвцi пiдiйшли ближче. А коли тi стали перед
ним, урочисто прорiк:
- Я, Бату-каан, посол царя небесного, приймаю вас, князi Болохiвсько©
землi, зi всiм людом вашим пiд свою руку. Вiднинi ви мо© пiдданi. Жоден
мiй во©н не ступить на землю вашу. Жодна волосина не впаде з голiв ваших i
з голiв пiдданих ваших. Це кажу вам я, Са©н-каан, тобто Справедливий хан,
i всi орусути знають про це. Хто прийде до мене з покорою, той повернеться
в землю свою i в житла сво© з мо ю милiстю... А за це ви мусите сiяти для
мене i для мого вiйська на ваших полях просо i жито, пшеницю i ромейський
злак - гречку, а також постачати для во©нiв мо©х коней та овець... Чи
згоднi ви на це?
Болохiвцi низько схилилися в поклонi.
- Згоднi, великий хане!..
Дмитро тремтiв тодi, як у пропасницi. Що ж це робиться? Добровiльно
пiддаватися найлютiшим ворогам нашим, якi кров'ю залили всю Переяславську
укра©ну, зруйнували i спалили всю Ки©вську землю i винищили ©© народ? По
власнiй волi вирощувати для ворога жито, пшеницю, просо та гречку?
Вiддавати йому i коней, i худобу, i овець? А чи не забажа вiн згодом
молодих хлопцiв до вiйська, а дiвчат - для нiчного слугування?
Яка ганьба!
Вiн мовчки стояв посеред знатних монголiв, слухав, як Доман переклада
слова Батия, а внутрiшньо тремтiв вiд обурення та вiдчаю. Так, чого
доброго, пiддадуться всi захiднi городи Ки©всько© укра©ни, Волинського та
Галицького князiвств!
А Батий, сидячи на конi, зиркав на нього i зловтiшне усмiхався. Бачиш,
мовляв, войводо Думитре, як я завойовую всi тво© землi? Страхом i
милiстю... Один ти бився до останнього, нерозумний! I чого досягнув? Де
твiй Ки©в? Де тво© люди?
...Але потiм наступило щось незрозумiле для Батия. Замiсть того щоб,
подiбно болохiвцям, добровiльно пiддаватися, всi городи по Случi, по
Горинi, Прип'ятi та Стиру нi разу не вiдчинили перед ним ворiт, гинули у
вогнiв але не здавалися. А Данилiв та ось цей Крем'янець, скiльки не
тужиться Батий, узяти не може. I росте радiсть у Дмитровому серцi: народ
не зда ться, б' ться до останнього - за сво життя, за свободу!..
- Чому мовчиш, Думитре? - пiдвищив голос Батий.- Що робити з цим клятим
городищем? Як його взяти?
Дмитро опустив повiки, щоб пригасити радiсть, що загорiлася в очах, i,
трохи втамувавши сво© почуття, пильно глянув на монгольського владику.
- Нiяк ти не вiзьмеш цi © фортецi, Са©н-хане,вiдповiв твердо.- Як не
взяв ти i Данилова... Хiба не бачиш, якi тут стiни i яка рiшучiсть у
людей, що ©х захищають?.. Якщо ти просиш мо © ради, то я скажу: знiмай
облогу i йди далi, куди задумав. Але й там ти не знайдеш других
болохiвцiв... А коли хочеш узяти Крем'янець - стiй тут до весни...
Батий не спалахнув, не розсердився. Вiн ще в Ки вi зрозумiв душу
ки©вського во води: в нiй не було страху перед смертю. Чи то втрата родини
випалила ©© i зробила байдужою до власно© долi, чи розгром Ки ва - цього
хан не знав та й не дуже дошукувався причин. Вiн сприйняв Дмитра таким,
яким вiн , i дозволяв йому говорити так, як той думав, намагаючись
виудити з його слiв, з його думок iстину, корисну для себе, для головно©
мети - як пiдкорити монгольськiй владi всi землi i всi народи вiд Схiдного
до Захiдного океану.
Вiн перевiв погляд на мурованi стiни фортецi, що з трьох бокiв стояли
над стрiмкими i глибочезними урвищами. Скiльки смiливцiв-баатурiв лiзли на
не© - i де вони опинилися? Лежать, закляклi на морозi, внизу з
розтрощеними головами, i новi сотнi ставлять на них драбини i лiзуть
знову, виконуючи його наказ - узяти цю прокляту, заворожену мангусами
фортецю!
Чи не помиля ться вiн, намагаючись будь-що взяти всi городи, спалити
всi селища? А може, Дмитро правий? Може, залишити i Данилiв, i Крем'янець
у себе в тилу i йти далi? Що вони йому зроблять? Ударять з тилу? Так нiчим
же! Во©нiв там - жменька одна, вони сильнi лише тим, що заховалися за цi
неприступнi стiни. Ну, то й нехай сидять собi за ними! Настане час - i
самi прийдуть до нього з поклоном!..
Гм, що не кажи, а цей киювський войвода ма голову© Шкода, що такий
упертий i непiдкупний, а то б дав йому пiд його руку тисячу або й тумен -
i хай би позмагався з самим Субеде м, що вже постарiв! I ще видно було б,
хто з них вправнiший у вiйськовому мистецтвi!
Нiхто не порушував жодним словом роздумiв Са©н-хана. Темники стояли
мовчки. Кожному було ясно, що останн слово все одно за Бати м. Та вiн ©х,
зда ться, i не питав - обмежився вiдповiддю того завжди похмурого,
заглибленого в себе киянина, якого чомусь уподобав i тримав при собi.
Один Субедей, вiдкривши сво старе вовче око, проскрипiв:
- Са©н-каане, менi зда ться, ми даремно га мо тут час. Середина зими, а
ми топчемося на одному мiсцi... Монгольський кiнь застоявся, а вiн повинен
мчати, як буря! Як ти гада ш?
Батий ще раз змiряв поглядом вапняковi стiни фортецi, перед якою
застряв, а потiм глухо кинув:
- Я теж так думаю... Пiднiмайте вiйсько - i впередi На Володимир!
4
Тан! Тан![101] почулися попереду вигуки дозорцiв, що зупинилися на
горбi, звiдки вiдкривалася широка долина яко©сь велико© рiки.
Добриня переглянувся з Iллею. Дон! Добралися, нарештi, до та мничого
Дону, до землi незнано©, за якою, кажуть, зовсiм недалеко ще та мничiший
Iтиль, тобто добре вiдома Волога, Влага, Волга, велика пiвнiчна рiка!
Що там ©х жде - за Доном, за Iтилем?
Янка почала одужувати, але була ще така слабка, що вони i далi тягнули
©© на ялинках. Всiма правдами i неправдами намагалися роздобути ©й зайвий
казанок сорби чи шматок м'яса, щоб пiдгодувати дiвчину. А коли не щастило,
переполовинювали сво© пайки i залишали ©й на снiданок.
- Завезуть нас на край свiту,- прошепотiла вона.Там. i загинемо!
Вони промовчали i наддали ходу. Як би тяжко не було, а нове манить.
Хотiлося швидше поглянути на той далекий половецький Дон, чи Тан, як
перехрестили його монголи, про який стiльки побутувало розповiдей у
Ки©вськiй землi! Це ж тут, на Дону, на Дiнцi, мучилися в половецькiй
неволi тисячi полоненикiв з Ки©всько©, Переяславсько© та Сiверсько©
укра©ни. Звiдси декому з них щастило втекти i розповiсти землякам про
нестерпнi муки, яких зазнавали там нашi люди.
А Iтиль ще далi! А монгольська неволя ще тяжча!
Попереду поволi сунулися сани з квадригою. Стояла вiдлига, i десятеро
коней з натугою тягнули ©х по рихлому снiгу. Обабiч, готовi кинутися на
пiдмогу i пiдштовхнути чи витягти з приметеного невидимого ярка, ©хало
верхи десяткiв два дозорцiв. Жадiгер не вiдставав - пантрував за саньми,
як за дорогоцiнним скарбом. Та так воно й було, бо квадрига належала
самому Бати вi!
З горба стало видно Дон i задонськi простори, вкритi лiсами,
перелiсками та чагарями, приметеними сiрим вiд вологи снiгом. Улоговиною
спускалася вниз валка. Вона поволi сповзла на берег, а потiм i на Дон,
довга, рухлива, мов змiя.
На березi Жадiгер розпорядився розтягнутися, не товпитися при переправi
через рiку, але сам вiд саней та охоронцiв не вiдставав. I коли квадрига
з'©хала на лiд, тримався поряд з нею.
Добриня з Iллею та з Янкою лишилися трохи позаду.
Посеред рiки раптом почувся оглушливий трiск криги, i майже одночасно -
розпачливий крик вершникiв, що почали разом з кiньми провалюватись у воду.
Квадрига першою зникла з виду - ©© ваги не витримав пiдмитий бистриною
лiд, i вона швидко пiшла на дно, прихопивши з собою i сани, i коней, i
погоничiв, що тримали ©х за вуздечки.
Посеред Дону утворилася заповнена уламками криги велика ополонка, в
якiй борсалися конi та люди, що, затягуванi течi ю, зникали в темнiй
холоднiй глибинi.
Крик жаху сколихнув усю валку, що враз зупинилася. Люди застигли на
мiсцi, боячись ворухнутися, щоб i пiд ними не проламався лiд. Кiлька
вершникiв, що ©хали позаду, теж зупинилися, щосили натягнувши поводи
загнузданих коней.
А з ополонки ще чулися окремi поклики про допомогу: кiльком потопаючим
пощастило схопитися руками за кромку криги. Сильна течiя затягувала ©х
униз, але вони щосили трималися, намагалися вилiзти наверх. Та вилiзти не
могли: мокрi руки ковзалися, нi за що було вхопитися...
Добриня ринувся вперед. Iлля заступив йому дорогу.
- Ти куди, божевiльний? Утопишся!
Добриня вирвався з його чiпких рук, гукнувши на ходу:
- Бережи Янку!
А сам пiдбiг до найближчого вершника, схопив туго скручений,
причеплений до задньо© луки сiдла аркан i метнувся до ополонки. Там хтось
вiдчайдушне боровся зi стрiмкою течi ю, що затягувала пiд лiд. Видно, сили
залишали нещасного, бо вiн уже не кричав - лише рикав, як поранений звiр,
витягнувши поперед себе скоцюрбленi руки, що ковзали по льоду i не мали за
що вхопитися.
- Тримайся! - гукнув Добриня i, лiгши на лiд, почав поволi пiдповзати
до ополонки.- Я зараз допоможу тобi!
Наблизившись крокiв на десять, швидко розв'язав аркан, одну петлю,
меншу, натягнув собi на зап'ястя, а другу, бiльшу, разом з усiм арканом
метнув потопаючому. Той зразу ж спiймав ©© i затис у кулацi.
- Трима шся? - спитав Добриня. Той мовчки кивнув головою.
- Тягну!
I Добриня почав тягнути аркан до себе. Але тут збентежено помiтив, що
сам поволi сунеться до ополонки. Вiн зрозумiв: у нього не було нiяко©
опори, щоб витягти потопаючого, адже нi за що триматися на слизькiй
поверхнi льоду.
Вiн попустив аркан. Оглянувся, щоб знайти допомогу. Та нiхто не
поспiшав хоч чим-небудь допомогти йому. До всього заважала канта, що
боляче впиралася в шию.
Що ж робити? Кликати на допомогу? Та чи витрима крига? Недарма ж нiхто
не зрушив з мiсця - всi бояться провалитися.
Вiн знову безпорадно оглянувся. Цю його безпораднiсть зрозумiв
потопаючий i, цокаючи вiд холоду зубами, уперше подав голос:
- Добрине, ч-чекай! Я зараз д-дiстану н-ножа!
З несподiванки Добриня стрепенувся. Та це ж сотник Жадiгер! Це ж його
голос! Вiн навiки запам'ятав його. Нiколи i нiде не сплута з нiяким
iншим! Як же вiн його зразу не впiзнав? Правда, з-за кромки криги вигляда
лише пiвголови, прикрито© шапкою, але тепер вiн його добре уявля всього -
i плоске, з дьобатим носом обличчя, i широкi вилицi, i вузькi, з важкими
повiками очi...
Очi ворога!
Вiн мимоволi глянув на свою руку, що тримала аркан, i на аркан, що
простягнувся до Жадiгера, i зцiпив зуби. В одну мить, як блискавка, сяйнув
спомин: це було рокiв зо два тому, навеснi, вiдразу, як татари погромили
донських половцiв i Жадiгер узяв його собi за раба i приставив до
кiнського табуна конюхом. Одна з маток якраз перед тим, як ожеребитися,
потрапила в лисячу нору i зламала ногу. На нещастя, це була якась
непросто© породи матка, вiд яко© Жадiгер ждав приплоду. Як вiн тодi бив
його! Накинув на шию аркан i перiщив гарапником по голiй спинi та по
ногах, ганяючи довкола себе, аж поки стомився. Нарештi кiлька разiв копнув
його пiд бiк носком свого цупкого гутула.
- Знатимеш, рабе, як берегти хазяйське добро! Аркан! Тодi i тепер. Але
як все помiнялося!.. Тут його спогад обiрвався. Тримаючись за аркан,
Жадiгер другою рукою витягнув з-за халяви мiцного клича - захалявного ножа
i кинув Добринi.
- Лови!
Нiж був мiцний, широколезий, з роговою колодкою. Тепер можна
попробувати!
Увiгнавши його в лiд i вiдчувши тверду опору, Добриня натягнув аркан i
гукнув:
- Я триматиму, а ти вилазь!
Жадiгер ухопився за аркан двома руками, пiдважився лiктями i поволi
виповз iз ополонки на лiд. Пiдвестися вже не мiг - закляк вiд холоду. Тодi