Страница:
його роздуми. Там тривожно - отже, треба йти туди!
Во водич Микола зрадiв йому.
- Добриня? А тут у нас така крута каша заварю ться! - Вiн перехилився
через забороло i показав рукою вниз.- Поглянь!
Ворота здригалися i трiщали пiд могутнiми ударами обкованих залiзом
дубових "баранiв", а понад рiчечкою Сетомлею вишикувалися готовi до
наступу Бати вi тумени. Попереду молодi баатури ставили полоненикiв з
довгими драбинами в руках, щоб вiдразу, як тiльки пролуна сигнал, погнати
©х попереду i поставити тi драбини до валiв мiста.
Во водич не перебiльшував. Тут справдi незабаром завариться криваве
бойовисько. Чи ж готовi подоляни?
Добриня оглянувся. Ворота зсередини були закладенi мiцною загатою -
товстими колодами та мiхами з землею. Це добре! Микола не гайнував даремно
часу. Але людей на валу було обрiдно. Чи ж зможуть вони вiдбитися вiд
густих, як лiс, мунгальських полкiв?
- Мало во©в. Ще б тисячу або хоч пiвтисячi.
- А де ж ©х узяти? - здвигнув плечима Микола.
- Зняти там, де приступу не передбача ться. Над Почайною чи над
Глибочицею...
- Чи ж тамтешнi бояри дадуть?
- Якщо сам по©деш, то дадуть. Вони ж не слiпi! Ми не втрима мось - i ©м
погибель. Микола задумався.
- А що? Це справдi розумна думка! Залишайся тут за мене, а я по©ду!
Тим часом пороки все били i били. Вал осипався, надбрамна вежа
здригалася, трiщала, заборола обабiч не© двиготiли, нiби ©х колихав
землетрус. А пiсля полудня з пiдворiття раптом пролунали переможнi
поклики:
- Гурракх! Гурракх!
Там, нарештi, впали ворота, i баатури, що проломили ©х, гучними
покликами сповiщали вiйсько про свiй успiх.
Монгольськi тумени, що темною стiною стояли за Сетомлею, вiдповiли на
це глухим, але грiзним, як пiдземний клекiт вулкана, бойовим кличем:
- Кху, кху! Кху, кху!
I вiдразу ж рушили на приступ.
Попереду йшли полоненики з драбинами, ©х пiдганяли баатури-наглядачi.
Слiдом, ховаючись за спинами полоненикiв, поспiшали вiдбiрнi штурмовi
загони на чолi з десятниками та сотниками. Лучники трималися позаду i
засипали подiльський вал спiвучими стрiлами, що сво©м гудiнням наводили
страх на киян.
Давно очiкуваний приступ розпочався!
Правда, з пiдворiття незабаром пролунали лютi лайки i прокльони: то
виявилася за брамою нова перепона - загата, крiзь яку не пробитися. Та це
вже не могло зупинити нападаючих. Ворог нестримно рвався вперед,
заглушуючи i супротивника, i себе грiзним криком:
- Кху, кху! Кху, кху!
Добриня вдарив у залiзне било. Його тривожне гучання пiдняло всiх.
Спiтнiлий, задиханий боярин Микола злетiв на вежу, припав до бiйницi,
довго мовчки дивився на ворожi лави, що накочувалися на Подiл, i лице
його, рум'яне вiд швидко© ©зди, почало раптом блiднути.
- Почалося! - прошепотiв вiн.- Це йде моя смерть! Добриня вражено
пiдвiв на нього очi.
- Чому ти заговорив про смерть, боярине? Хто вiда , .коли кому вона
судилася?
- Чу мо серце,- тихо вiдповiв Микола.- Розум пiдказу , що не всi в
бою гинуть, а серце так тривожно б' ться, так ни , нiби вiщу щось
недобре. А що серце навiщу , того нiяким конем не об'©деш! Бо то - судьба!
- Кинь про це думати, боярине! Всi ми смертнi...
Микола сумно усмiхнувся.
- I хочеться не думати, так не можу. Щось дi ться зi мною
незрозумiле...
Щоб припинити цю бентежну розмову, Добриня спитав:
- Пiдмога нам буде?
- Уже йде... Подiльський тисяцький Свiчка видiлив кiлька сотень во©в.
Тим часом ворожий вал наближався.
- Боярине, одягни лати,- порадив Добриня.- Зараз почнеться!
- А ти?
- У мене нема . А ти одягни!
Вiн допомiг Миколi натягнути потемнiлi вiд часу важкi лати, прикрiпив
поручi та поножi, зав'язав пiд бородою шолом. I лише встиг це зробити, як
на стiни з гуркотом упали штурмовi драбини.
- Стрiляйте! - гукнув во водич.- Та влучно! Не витрачайте даремно
стрiлi
Добриня пiдняв лука. Ворог уже був зовсiм близько. Видно схудлi,
зарослi, знеможеш обличчя невiльникiв, що, добiгши до валiв, з натугою
пiднiмають важеннi драбини. Видно ©хнiх наглядачiв-баатурiв з шаблями та
шокпарами в руках, готових кожно© митi опустити ©х на голови пiдневiльних
людей, коли б хто загаявся чи проявив непослух. А за ними - ряди мунгалiв.
Кожен нападник у кожусi або чепкенi з цупкими шкiряними нашивками на
грудях та на животi, що добре захищали вiд стрiл, кожен з шаблею чи
бойовою сокирою - йдуть безстрашно, твердо ступають по ки©вськiй землi, як
по сво©й власнiй, несучи щити при боцi i пильно зирячи за подолянами.
Iз-за подiльських заборол свиснули стрiли. То вистрiлили подоляни -
вчорашнi кожум'яки, ковалi, бондарi та кравцi - похапливо, безладно, не
цiлячись. Лише якась десята, якщо не двадцята, стрiла знайшла свою цiль.
Лише де-не-де в мунгальських рядах хтось похитнувся чи схопився за
поранену руку. А ще рiдше - упав.
Во водич Микола з досадою похитав головою, а Добриня не стримав гнiву.
- Влучнiше, братове! - гукнув в один бiк i в другий.Ось дивiться, як
треба стрiляти! Тут поспiх нi до чого!
Вiн витягнув з тула стрiлу, пересвiдчився, чи вона цiла та не
викривлена, потiм наклав на лука, уважно прицiлився - i вiдпустив тятиву.
Хльось!
Полiт стрiли був блискавичний i точний. Один з баатурiв, що наглядали
за полонениками, змахнув руками i повалився навзнак.
- Так треба стрiляти! - сказав Добриня, легким помахом пiдбивши вгору
шапку, що сповзла на очi.- Ось погляньте, як Бог мо ю рукою покара ще
одного бусурмена, що пiдганя наших людей!
Вiн знову неспiшно прицiлився. Знову хльоснула тятива - i похмурий
баатур, що видiлявся серед сво©х переважно низькорослих одноплемiнникiв
високим зростом i могутньою статурою, раптом заточився, зiпнув щелепастим
ротом i важко впав пiд ноги полоненикам, яких вiн щойно пiдганяв.
Вигуки радостi i задоволення пролунали над валом. Виявля ться, ворог
теж смертний! Треба тiльки вiдiгнати вiд себе страх i спокiйно робити сво
дiло, як робив ти колись у чинбарнi чи в кузнi.
I полетiли тепер з подiльського валу стрiли рiдше, але влучали частiше.
Це зразу внесло в ряди нападаючих поспiх i розгардiяш. Наглядачi бичами i
шаблями почали пiдганяти полонених, щоб швидше пiднiмали драбини, а
стрiльцi, що йшли позаду, теж заспiшили, стрiляли не цiлячись, а тому не
причиняли особливо© шкоди подолянам.
Лише одна стрiла, пущена, як i iншi, навмання, знайшла свою жертву -
влучила во водичу Миколi в лiву щоку. Правда, вона вже закiнчувала свiй
лет i втратила убивчу силу, та все ж дзьобнула в тiло, так що бризнула
кров.
Микола охнув i сполотнiв.
- Ну, от - передчуття не пiдвело мене! - Вiн вийняв з-за халяви шмат
чистого полотна i приклав до рани.- Кого доля обере, того смерть не
обмине!
Добриню боляче вразили його слова: в них вчулася приреченiсть.
- Ну, що-бо ти, боярине, мовиш! Дай перев'яжу - i вiдразу присохне!
Поки перев'язував, монголи почали здиратися на вал. Лiзли по драбинах
швидко, спритно, один за одним i зразу кидалися в рукопашний бiй. Микола i
Добриня витягли мечi.
З цi © хвилини всюди на валу закипiла i тривала до самого вечора люта
сiча. В багатьох мiсцях монголам спочатку пощастило прорватися, але скоро
вони застряли i далi не пробилися. Рiзалися люто, шалено, намагаючись
скинути подолян вниз, та тi утрималися до темряви, що рано впала на мiсто.
Годi було розiбрати, де свiй, де чужий, всi проходи, увесь помiст було
завалено вбитими та пораненими. Короткий зимовий день згасав у кровi й
муках, примусивши монголiв вiдступити.
Однак радостi у подолян не було. Коли при свiтлi смолоскипiв розтягли
полеглих, поранених та приголомшених, коли пiдрахували втрати, то
побачили, що наступного дня воювати нiкому - залога Дорогожицько© брами
зменшилася вдвiчi.
До того ж занедужав во водич Микола. Йому раптом стало погано, руки й
ноги потерпли, голос охрип, а в грудях сперло дихання.
- Знiмiть з мене лати,- попросив вiн, опускаючись на залитий кров'ю
помiст.- Та вкрийте чим-небудь... Так морозить!
Прибiг Добриня - схилився над ним.
- Що з тобою, боярине? Вдруге поранений?
- Нi, Бог милував... Але щось зi мною сталося, нiби ось-ось
помиратиму...
- Та що-бо ти кажешi
- Так менi ще нiколи не було важко... Руки й ноги мовби не мо©, а в
грудях - вогнем пече!..
- Може, ти з'©в що-небудь погане?
- Нiчого поганого не ©в. За весь день лише окра ць хлiба...
Добриня поклав йому на лоба долоню. Лоб був холодний i рясно зрошений
потом. У червонястому вiдблиску смолоскипа обличчя боярина здавалося чужим
- якимось позеленiлим, спотвореним. У вiдкритих очах застигли бiль i жах.
У Добринi похололо пiд серцем: боярин помира . Що робити? Яка хворiсть
причепилася до нього? I чим йому зарадити? Отут, на валу, пiд холодним
нiчним небом...
Вiн гукнув гриднiв.
- Готуйте коней i носилки - повеземо боярина додому!
Гриднi швидко знесли хворого з валу, поклали на похiднi носилки,
прикрiпленi до стремен поставлених один за одним коней, i невеличкий загiн
рушив на Гору.
7
У хоромi було натоплено, пахло воском. На столi, в узголiв'© бiля
лiжка, на якому лежав, важко дихаючи, Микола, горiли свiчки.
Гречин Василакiй довго прислухався до того дихання, розцiплював хворому
рота - розглядав язика, прикладав Руку до грудей, де лунко стугонiло
серце, пальцями розплющував скаламутнiлi очi i скрушно хитав головою.
Всi, хто стояв довкола, з острахом ждали, що скаже лiкар. Та вiн
мовчав.
Першою не витримала бояриня.
- Ну, що? Василакiю, що з ним? Кажи! Гречин розвiв безпорадно руками.
- Погано! Дуже погано!
Тепер до нього кинувся во вода Дмитро.
- Що ж з ним? Адже рана неглибока! Чи, може, якась хвороба вселилася в
Миколу? Чи хто наврочив?
- Нi, це не хвороба. I нiхто не наврочив. Молодий боярин отру ний...
- Отру ний? Ким? Коли? Хто посмiв це зробити? - Дмитрiв голос пролунав
зловiсне.
Але Василакiй заперечно похитав головою.
- Не шукай винуватцiв, боярине. Винна отру на мунгальська стрiла.
Досить було невелико© подряпини, щоб отрута потрапила в кров.
Вiд цих слiв голосно заридала молода Миколина жона, схилилася Янцi на
плече. Бояриня Анастасiя сплеснула руками, обняла синовi ноги i теж у
розпачi заплакала. Во вода Дмитро потемнiв на лицi.
- Що ж то за отрута? Невже нiчим не можна врятувати Миколу? Василакiю!
- вiн аж скрикнув i в безнадi© здушив голову руками.
Василакiй винувато вiдповiв:
- Не знаю, що це за отрута, боярине. Може, з якогось зiлля зварена, а
може, змi©на - з гюрзи чи з кобри... Кочовики умiють добувати ©©.
Дмитро простогнав:
- Змi©на! Боже мiй, Боже, яке лихо! Так це ж певна смерть! I не в бою,
а вiд яко©сь нiкчемно© змi©! Хто б мiг подумати, що такою смертю помре мiй
син!
Добриня тихо заперечив:
- Боярине, твiй син Микола хоробро бився i отримав рану в бою! Вiн
сьогоднi перемiг мунгалiв - i вони змушенi були вiдступити! Вiн проявив
себе справжнiм витязем...
Нiхто на цi слова не вiдгукнувся, бо всiм було важко. Одна Янка з
вдячнiстю пiдвела на мить сво© заплаканi оченята, але зразу й опустила. ©
плечi здригнулися вiд ридання.
Добринi до болю стало жалко ©©. Бiдна дiвчина! Хотiлося якось
розрадити, втiшити добрим словом. Та як? При всiх? Цього зробити вiн не
мiг, тому мiцно стиснув вуста i перевiв погляд на вмираючого.
Микола метався на постелi, стогнав, важко дихав. По його тiлi пробiгав
дрiбний дрож, нiби вiн щойно вихопився з крижано© води, а руки невпинно
шарили бiля грудей, у судомi, в корчах теребили сорочку.
На його муки важко було дивитися. Всiм стало ясно - молодий боярин
помира .
- Василакiю, невже не можна полегшити його страждання! - з болем
вигукнув Дмитро.
- Чим же? - винувато вiдповiв Василакiй.- Коли б вiдразу пiсля
поранення, то можна було б висмоктати отруту разом з кров'ю. Чи припекти
рану розжареним мечем. А зараз... що я зараз зроблю? Отрута розiйшлася по
всьому тiлi... Крiпись, боярине! I уповай на Бога!
Дмитро опустився на стiлець, охопив голову руками i заплакав. Плакав
вiн тихо, беззвучно, по-чоловiчому. Здавалося, ось так просто сiв собi
чоловiк, задумався чи задрiмав. I тiльки плечi, що здригалися
дрiбно-дрiбно, видавали всю глибину його болю.
Нi Василакiй, нi Добриня, нi тим бiльше домочадцi, що самi занiмiли в
горi, не посмiли потривожити i розрадити старого. Яка тут розрада!
Врештi Дмитро пiдвiв голову, витер долонями мокре вiд слiз обличчя i,
важко зiтхнувши, глянув на Добриню.
- Що на Подолi? Мунгали всюди вiдступили?
- Вiдступили, боярине. Та вранцi знову пiдуть на приступ i ввiрвуться в
мiсто.
- Чому вважа ш, що ввiрвуться?
- Тому, що Дорогожицькi ворота розбитi. Там поставлено загату позаду
них, та мунгали знову б'ють i до сходу сонця розiб'ють ©© остаточно. Тодi
вже нiщо не спинить ©х...
- Що ж робити?
- Не знаю.
- Скiльки людей у вас залишилося?
- Менше половини. Решта або пораненi, або загинули.
- Боже, якi втрати! А в iнших мiсцях?
- Там трохи легше, але всюди точилися тяжкi бо©. Багато вулиць
вигорiло.
- Отже, половини людей нема ... За один день - половини...- Дмитро
довго мовчав, i важко було зрозумiти, про що вiн дума , про долю Подолу та
його захисникiв чи про сина, що в нестямi метався на лiжку. Потiм пiдвiв
на Добриню змученi очi.- Ти ось що, парубче, мчи назад i передай боярам,
щоб виводили людей на Гору. Подiл нам не втримати! Та не забудьте винести
поранених. Iди!
Вражений почутим, Добриня не зрушив з мiсця.
- Але ж, во водо... Здати без бою Подiл? Так я зрозумiв?
Дмитро посуворiшав.
- Що ж тут незрозумiлого? Подолу нам не втримати. Будемо гуртом
захищатися тут, на Горi! Уторопав? Iди!
На цей раз Добриня не посмiв перечити i вийшов.
Надворi стояла темна осiння нiч, пролiтав рiдкий холодний снiг, по
Ки ву валували розтривоженi собаки та на валах чувся поклик нiчно©
сторожi:
- Слу-хай!
Гриднi пiдвели коней. Добриня скочив у сiдло i на чолi невеличкого
загону помчав у темряву - до Боричевого узвозу.
8
Всю нiч подоляни не спали. Без шуму, без гвалту залишали мiськi вали,
рiднi житла, забираючи з собою лише зброю та харчi, якi ще тут
зберiгалися, а також поранених товаришiв, i пiднiмалися в темрявi у Верхн
мiсто.
До ранку Подiл спорожнiв. Чулося лише безперервне, одноманiтне гупання
дубового "барана", та шарудiв набридливий крижаний снiжок.
Наступний ранок принiс змiну погоди. Пiдморозило. Небо прояснилося,
iз-за далекого Дарницького бору раптом виглянув малиново-кривавий круг
сонця i осяяв усе довкола - i гонтовi дахи ремiсницьких халуп, i золотi
куполи церков, i сiру Днiпрову гладiнь, i зеленi бори, що темно мрiли
вдалинi.
Добриня був стомлений, змучений, та спати не йшов. Стояв разом з iншими
подолянами i киянами на вежi Боричевого узвозу i дивився вниз. Подiл
виднiвся як на долонi. За нiч Батий пiдтягнув до нього новi сили, i вони
стали понад Глибочицею, нижче Копиревого кiнця, понад Сетомлею та
Почайною. Тисячi во©нiв, не вiдаючи того, що подоляни вiдступили на Гору,
готувалися до нового приступу. Сотнi полоненикiв з драбинами вже поволi
рушили вперед, i за ними поспiшали баатури з оголеними шаблями.
- Боже, твоя воля! - прошепотiв боярин Свiчка, що стояв поряд.- Це був
би для всiх нас Судний день, коли б во вода Дмитро не наказав
вiдступити...
Так, це був би справдi Судний день, подумав Добриня, i во вода
передбачив його. Утримати Подiл сьогоднi до ночi було б неможливо, а
кiлька тисяч виведених на Гору подолян укрiплять оборону Верхнього мiста.
- Дивiться, дивiться! - вигукнув хтось.- Мунгали здираються вгору!
Десятки баатурiв, що лiзли попереду, вибралися на подiльськi вали i
зупинилися, враженi тим, що мiсто порожн . Вони деякий час мовчали, потiм
забiгали, замахали руками, закричали, сповiщаючи сво©х про несподiване
вiдкриття.
I тодi мунгали, не остерiгаючись небезпеки, швидко, один за одним,
полiзли, мов комашня, вгору i незабаром затопили весь Подiл. Вони бiгали
вiд хати до хати, хапали все, що мало в ©хнiх очах хоч яку-небудь
вартiсть, розбивали дверi склепiв, лавок, церков, запихали у сво© шкiрянi
хурджуни - торби для здобичi - найцiннiше. Крик, гам, вереск зчинився над
Подолом i досягнув Гори. Кияни, що зi сво©х валiв спостерiгали за цим
дикунським розгулом розбою та грабiжництва, здригнулися вiд думки, що й
сам Ки©в може одного дня подiлити долю Нижнього мiста. З ©хнiх грудей
мимоволi вирвався крик вiдчаю. На той крик прибували все новi i новi сотнi
людей, виглядали iз-за дерев'яних заборол i нiмiли вiд жахливого видовища.
При©хав во вода Дмитро. Змарнiлий, за одну нiч посивiлий, став поруч з
Добринею - мовчки глянув униз.
Добринi хотiлося спитати про Миколу, та не наважувався. Як спита ш,
коли i так видно, яке горе налягло на старого? Спитати - завдавати нового
болю, ще одного удару...
Перегодя, нiби вiдчуваючи за собою якусь провину i караючись нею,
во вода, не повертаючи голови, тихо, з мукою в голосi сам сповiстив
страшну вiсть:
- Не стало Миколи... Перед свiтом душа його вiдлетiла вiд нас...
- Боже правий! - прошепотiв Добриня.- Яке горе!
- Приходь перед вечором - похова мо... У нас на подяiр'©, бо всi
кладовища мiськi за межами мiста i нам тепер недоступнi... Приходь!
Роздiл VII. ПАДIННЯ КИ ВА
1
Минув мiсяць падолист. Хоча пiсля взяття Подолу Батий поклявся Вiчним
Небом, що заморить киян голодом, якщо не здадуться, i горластi терджумани
прокричали цю погрозу бiля всiх ворiт мiста, Ки©в не здавався. Дмитро
твердою рукою установив серед городян суворий порядок: зiбрав усi припаси
- раз на день кожен отримував миску кашi або кулешу. Звичайно, вiд цього
ситий не будеш, але нiхто не вмирав голодною смертю.
Та настрiй в обложених був пригнiчений. Гасла надiя на те, що ворог, не
домiгшись успiху, знiме облогу i вiдступить. Нi, вiн стояв, як i ранiше,
непорушне. По горбах та долинах горiли вогнi, темнiли юрти, вешталися
во©ни, мчали гiнцi, ревли верблюди, iржали конi - i вiд усього цього у
киян ставало тужно на душi. Та скiльки ж це катування, це морiння голодом
триватиме?
Рано-вранцi першого грудня весь Ки©в почув глухе рiвномiрне гупання -
гуп, гуп, гуп! Воно доносилося з Хрещатого яру, вiд Лядських ворiт.
Дмитро перервав снiданок - вiдклав набiк ложку, стривожено глянув на
домочадцiв.
- Зда ться, Бати вi увiрвався терпець. Не ждеться йому - почина
приступ! Сiдлайте, хлопцi, коней - по©демо!
Поки во вода з синами збиралися, Добриня метнувся до стайнi - осiдлав i
вивiв коней. До Лядських ворiт вони прискакали, коли почало розвиднятися.
Швидко пiднялися на вал i з його висоти глянули навколо. Внизу стояли три
пороки, накритi для захисту вiд стрiл щитами з довгих соснових ворин та
бичачими шкурами. Один бив у браму, iншi - в сумiжнi з брамою стiни. Вал
здригався, осипався, ворота стугонiли, трiщали, вежа колихалася, нiби пiд
нею ворочалося якесь велетенське страховисько.
Звiдусюди поспiшали кияни. Прибiг задиханий боярин Домажир, витер
спiтнiле чоло.
- Що, Дмитре? Почалося?
- Зда ться, почалося,- похмуро вiдповiв во вода.Глянь, скiльки пре ©х
сюди!
По Хрещатiй долинi густо, не поспiшаючи, наближалися пiшi загони,
ставали на перестрiл - кожен на визначеному мiсцi, во©ни клали шити на
землю i всiдалися на них, чекаючи свого урочного часу.
Потiм проскакав кiнний загiн - вершники спiшилися на тому боцi
Хрещатика, на високому горбi, звiдки можна було заглянути в мiсто, на тi
його вулицi, що з Гори спускалися до Лядських ворiт. То прибули
монгольськi во води.
- Невже сам Батий серед них? - спитав, нi до кого особисто не
звертаючись, Домажир.
Йому нiхто не вiдповiв. Батий чи Субедей, Менгу-хан чи Бурундай - хто
розбере ©х здалеку? Та й яке це ма значення? Все вiдбува ться по волi
Батия, цей приступ теж. Прибуття во вод лише свiдчило, що чекати нападу
недовго.
Дмитро не став гайнувати часу на зайвi розмови. Передусiм розпорядився
вдарити на сполох - закликав народ на вали. Звелiв найбо здатнiшi сотнi
стягнути вниз, до Лядських ворiт, i кожному сотниковi визначив мiсце -
дiлянку валу, яку той мав захищати. До заборол поставив найлiпших лучникiв
та списометальникiв. Решту озбро ного люду залишив унизу - будувати
внутрiшню загату, грiти в казанах смолу та варити кулiш чи просто чекати
свого часу.
До Лядських ворiт все бiльше i бiльше прибувало народу. Во©ни ставали
таборами по ближнiх вулицях, майданах та дворах, навiть у будинках, звiдки
поспiшно втiкали мешканцi, що не могли тримати зброю в руках.
Пiдтягували сво© сили i монголо-татари. Увесь розлогий Хрещатий яр уже
кишiв ратним людом, що на очах у киян готувався до приступу - пiдносив
ближче до валiв штурмовi драбини, бичами i шаблями пiдганяючи полоненикiв,
що йшли неохоче, шикував сво© сотнi i встановлював казани над багаттями,
щоб варити сорбу.
Час спливав швидко - напруження наростало. Кияни бачили всi
приготування ворога, але зашкодити ©м нiчим не могли.
Добриня тримався бiля во води, щоб бути у нього пiд рукою: захистити
вiд випадково© стрiли чи виконати перше-лiпше розпорядження. А що мунгали
поки що не стрiляли i розпоряджень не надходило, то у нього була
можливiсть дивитися, стежити за ворогом i думати.
Чи вiрив вiн у те, що Ки©в висто©ть?
Вiрив. Вiн знав, якi мiцнi, майже неприступнi ки©вськi вали. За всю
iсторiю мiста жодному нападниковi не пощастило взяти ©х приступом/ Iнодi
Ки©в здавався добровiльно князям, що хотiли сiсти на великокнязiвський
стiл i були любi городянам, зокрема боярству,- ©м кияни вiдчиняли ворота.
Iнодi ворог проникав силою, пiдступом чи обманом - теж крiзь ворота. Але
щоб через вал - такого не бувало. Батий, безперечно, розумiв, що лiзти на
вали - смертi подiбно. Тому й вирiшив шукати щастя бiля Лядських ворiт.
Чому саме тут? Щоб вони були слабшi, менш укрiпленi за Бiлгородськi,
Михайлiвськi, Подiльськi чи тим бiльше Золотi - нi. Причина, мабуть, у
тому, що до них був зручний пiдступ - рiвний, як долоня, а не похилий чи й
зовсiм стрiмкий, як до iнших ворiт. Окрiм того, тут поряд, у струмку, що
тiк по Хрещатому яру, було вдосталь чисто© джерельно© води та дров з лiсу,
який пiдступав майже пiд стiни мiста. Бо як же бути вiйську без води, як
готувати ©жу без дров? Та найголовнiша причина, чому Батий вибрав для
штурму Лядськi ворота, полягала не в цьому, а в тому, що насупроти них, за
якихось двi чи три гони, здiймалася висока крута гора з уступами, звiдки
Бати вi та його во водам вiдкривалося пiв-Ки ва. Звiдти було видно все, що
вiдбувалося i на валу, i в мiстi. До того ж i сонце, якщо буде ясний день,
допомагатиме хановi, бо свiтитиме в вiчi киянам i заслiплюватиме ©х.
Ось i зараз мунгальськi во води, серед яких, напевне, сто©ть сам Батий,
пильно зирять на мiсто, радяться, як краще, легше i без великих втрат
прорвати його оборону.
До полудня били пороки, до полудня тривога холодила серця киян.
Витримають ворота чи нi?
Не витримали. Пiсля полудня затрiщали, повалилися, а вал, по якому без
угаву гамселили дубовi "барани", обсунувся i разом з частиною дерев'яного
заборола упав у рiв. У цей пролом вiдразу ж хлинув тумен темника Бурундая.
Тисячi горлянок при цьому дружно проквоктали свiй грiзний бойовий клич
"кху, кху", пiдхоплений усiм монгольським вiйськом. Незабаром вiн перерiс
у грiзний рев - гурракх, гурракх!
З цi © митi час для киян перестав iснувати. Почався безперервний
кривавий пир, що тримав рiвно шiсть дiб, страшний пир, похмелятися пiсля
якого кривавим вином довелося нашому народовi пiвтисячолiття[95].
2
Щоб пiдтримати вiдчайдушний порив Бурундая, монгольськi катапульти
метнули на Ки©в цiлi кошелi камiння. Воно градом упало на вали, на вулицi
та будинки, на во©нiв, що запруджували ©х, калiчачи тих, хто не встиг
сховатися чи прикритися щитом. Потiм услiд полетiв китат-ський вогонь. Вiн
вибухав на сiрому гонтi дахiв, сичав, шипiв, та сире дерево не хотiло
займатися.
Потiм спiвучi монгольськi стрiли затьмили киянам бiлий свiт. Летiли
вони густо, гули, мов тисяча бджолиних ро©в, i пiд ©хнiм прикриттям сотнi
полоненикiв, пiдстьобуванi бичами, з драбинами в руках помчали вперед. За
ними рушили тумени Гуюк-каана та Субедея. Щоб вiдвернути увагу киян вiд
Бурундая, вони мали штурмувати прилеглi до Лядських ворiт вали.
Кияни зустрiли ©х ро м стрiл. Десятки баатурiв раптом спiткнулися i
впали пiд ноги сво©м товаришам. Це роздратувало, розлютило живих. Жахливий
крик прокотився понад Хрещатим яром:
- Ур! Ур! Бий! Бий!
I темна людська лавина покотилася на Ки©в, хлюпнула по драбинах шпарко
вгору, сподiваючись одним ударом зiпхнути киян з валу. х пiдтримали
стрiльцi, що йшли позаду. Вони зупинилися, викинули перед собою луки;
натягли тятиви - i ро© стрiл, ще густiшi, нiж ранiше, змусили киян
заховатися за темнi дерев'янi за-борола.
- Стрiляйте! Стрiляйте! - гукнув Дмитро, сам пускаючи стрiлу за
стрiлою.- Бийте тих, що попереду! Скидайте донизу! Метайте камiння! Сипте
пiсок! Лийте розтоплену смолу!
Вiн висунувся iз-за заборола, наклав стрiлу, прицiлився - i тут же
голосно скрикнув: - Ох! - i випустив лука.
До нього кинулися Добриня i во водич Степан, нахилилися над ним.
- Що, во водо? Що, батьку?
Дмитро пiдняв лiву руку - в нiй стримiла закривавлена стрiла. З ©©
оперення на брудний дощаний помiст капали яскраво-червонi краплини кровi.
- Боже, яке горе!
Добриня стягнув з поранено© руки боярина шкiряну рукавичку, ножем
розiтнув рукав каптана. Стрiла пронизала передплiччя наскрiзь, якраз
посерединi мiж зап'ястям i лiктем, але зда ться, кiсток не зачепила.
- Зараз, во водо, зараз! Потерпи! Я перев'яжу! - I витягнув з кишенi
тугий згорток тонкого полотна.
- Треба ©хати додому, до Василакiя,- сказав Степан.
- Нi, нi,- швидко заперечив Дмитро.- Додому я не по©ду. Привезiть
Василакiя сюди!
- Але ж така рана, батьку! Це не жарт!
- Рана як рана! Поболить - i перестане... Я залишаюся тут, на валах, з
людьми! Хiба я можу пiти звiдси в таку хвилину?
Добриня тим часом наклав пов'язку, натягнув бояриновi кожуха, а саму
руку пiд'вязав на грудях, перекинувши перев'язь через шию.
Дмитро пiдвiвся.
- От i добре. Тепер i Василакiя не треба. Та й що тут Василакiй
зарадить, коли наступна стрiла влучить уже не в руку, а в груди? Ходiмо!
Звiстка про те, що поранено во воду Дмитра, блискавично поширилася по
валах. Люди засмутилися. Хто ж тепер очолить оборону? Крiм нього - бiльше
Во водич Микола зрадiв йому.
- Добриня? А тут у нас така крута каша заварю ться! - Вiн перехилився
через забороло i показав рукою вниз.- Поглянь!
Ворота здригалися i трiщали пiд могутнiми ударами обкованих залiзом
дубових "баранiв", а понад рiчечкою Сетомлею вишикувалися готовi до
наступу Бати вi тумени. Попереду молодi баатури ставили полоненикiв з
довгими драбинами в руках, щоб вiдразу, як тiльки пролуна сигнал, погнати
©х попереду i поставити тi драбини до валiв мiста.
Во водич не перебiльшував. Тут справдi незабаром завариться криваве
бойовисько. Чи ж готовi подоляни?
Добриня оглянувся. Ворота зсередини були закладенi мiцною загатою -
товстими колодами та мiхами з землею. Це добре! Микола не гайнував даремно
часу. Але людей на валу було обрiдно. Чи ж зможуть вони вiдбитися вiд
густих, як лiс, мунгальських полкiв?
- Мало во©в. Ще б тисячу або хоч пiвтисячi.
- А де ж ©х узяти? - здвигнув плечима Микола.
- Зняти там, де приступу не передбача ться. Над Почайною чи над
Глибочицею...
- Чи ж тамтешнi бояри дадуть?
- Якщо сам по©деш, то дадуть. Вони ж не слiпi! Ми не втрима мось - i ©м
погибель. Микола задумався.
- А що? Це справдi розумна думка! Залишайся тут за мене, а я по©ду!
Тим часом пороки все били i били. Вал осипався, надбрамна вежа
здригалася, трiщала, заборола обабiч не© двиготiли, нiби ©х колихав
землетрус. А пiсля полудня з пiдворiття раптом пролунали переможнi
поклики:
- Гурракх! Гурракх!
Там, нарештi, впали ворота, i баатури, що проломили ©х, гучними
покликами сповiщали вiйсько про свiй успiх.
Монгольськi тумени, що темною стiною стояли за Сетомлею, вiдповiли на
це глухим, але грiзним, як пiдземний клекiт вулкана, бойовим кличем:
- Кху, кху! Кху, кху!
I вiдразу ж рушили на приступ.
Попереду йшли полоненики з драбинами, ©х пiдганяли баатури-наглядачi.
Слiдом, ховаючись за спинами полоненикiв, поспiшали вiдбiрнi штурмовi
загони на чолi з десятниками та сотниками. Лучники трималися позаду i
засипали подiльський вал спiвучими стрiлами, що сво©м гудiнням наводили
страх на киян.
Давно очiкуваний приступ розпочався!
Правда, з пiдворiття незабаром пролунали лютi лайки i прокльони: то
виявилася за брамою нова перепона - загата, крiзь яку не пробитися. Та це
вже не могло зупинити нападаючих. Ворог нестримно рвався вперед,
заглушуючи i супротивника, i себе грiзним криком:
- Кху, кху! Кху, кху!
Добриня вдарив у залiзне било. Його тривожне гучання пiдняло всiх.
Спiтнiлий, задиханий боярин Микола злетiв на вежу, припав до бiйницi,
довго мовчки дивився на ворожi лави, що накочувалися на Подiл, i лице
його, рум'яне вiд швидко© ©зди, почало раптом блiднути.
- Почалося! - прошепотiв вiн.- Це йде моя смерть! Добриня вражено
пiдвiв на нього очi.
- Чому ти заговорив про смерть, боярине? Хто вiда , .коли кому вона
судилася?
- Чу мо серце,- тихо вiдповiв Микола.- Розум пiдказу , що не всi в
бою гинуть, а серце так тривожно б' ться, так ни , нiби вiщу щось
недобре. А що серце навiщу , того нiяким конем не об'©деш! Бо то - судьба!
- Кинь про це думати, боярине! Всi ми смертнi...
Микола сумно усмiхнувся.
- I хочеться не думати, так не можу. Щось дi ться зi мною
незрозумiле...
Щоб припинити цю бентежну розмову, Добриня спитав:
- Пiдмога нам буде?
- Уже йде... Подiльський тисяцький Свiчка видiлив кiлька сотень во©в.
Тим часом ворожий вал наближався.
- Боярине, одягни лати,- порадив Добриня.- Зараз почнеться!
- А ти?
- У мене нема . А ти одягни!
Вiн допомiг Миколi натягнути потемнiлi вiд часу важкi лати, прикрiпив
поручi та поножi, зав'язав пiд бородою шолом. I лише встиг це зробити, як
на стiни з гуркотом упали штурмовi драбини.
- Стрiляйте! - гукнув во водич.- Та влучно! Не витрачайте даремно
стрiлi
Добриня пiдняв лука. Ворог уже був зовсiм близько. Видно схудлi,
зарослi, знеможеш обличчя невiльникiв, що, добiгши до валiв, з натугою
пiднiмають важеннi драбини. Видно ©хнiх наглядачiв-баатурiв з шаблями та
шокпарами в руках, готових кожно© митi опустити ©х на голови пiдневiльних
людей, коли б хто загаявся чи проявив непослух. А за ними - ряди мунгалiв.
Кожен нападник у кожусi або чепкенi з цупкими шкiряними нашивками на
грудях та на животi, що добре захищали вiд стрiл, кожен з шаблею чи
бойовою сокирою - йдуть безстрашно, твердо ступають по ки©вськiй землi, як
по сво©й власнiй, несучи щити при боцi i пильно зирячи за подолянами.
Iз-за подiльських заборол свиснули стрiли. То вистрiлили подоляни -
вчорашнi кожум'яки, ковалi, бондарi та кравцi - похапливо, безладно, не
цiлячись. Лише якась десята, якщо не двадцята, стрiла знайшла свою цiль.
Лише де-не-де в мунгальських рядах хтось похитнувся чи схопився за
поранену руку. А ще рiдше - упав.
Во водич Микола з досадою похитав головою, а Добриня не стримав гнiву.
- Влучнiше, братове! - гукнув в один бiк i в другий.Ось дивiться, як
треба стрiляти! Тут поспiх нi до чого!
Вiн витягнув з тула стрiлу, пересвiдчився, чи вона цiла та не
викривлена, потiм наклав на лука, уважно прицiлився - i вiдпустив тятиву.
Хльось!
Полiт стрiли був блискавичний i точний. Один з баатурiв, що наглядали
за полонениками, змахнув руками i повалився навзнак.
- Так треба стрiляти! - сказав Добриня, легким помахом пiдбивши вгору
шапку, що сповзла на очi.- Ось погляньте, як Бог мо ю рукою покара ще
одного бусурмена, що пiдганя наших людей!
Вiн знову неспiшно прицiлився. Знову хльоснула тятива - i похмурий
баатур, що видiлявся серед сво©х переважно низькорослих одноплемiнникiв
високим зростом i могутньою статурою, раптом заточився, зiпнув щелепастим
ротом i важко впав пiд ноги полоненикам, яких вiн щойно пiдганяв.
Вигуки радостi i задоволення пролунали над валом. Виявля ться, ворог
теж смертний! Треба тiльки вiдiгнати вiд себе страх i спокiйно робити сво
дiло, як робив ти колись у чинбарнi чи в кузнi.
I полетiли тепер з подiльського валу стрiли рiдше, але влучали частiше.
Це зразу внесло в ряди нападаючих поспiх i розгардiяш. Наглядачi бичами i
шаблями почали пiдганяти полонених, щоб швидше пiднiмали драбини, а
стрiльцi, що йшли позаду, теж заспiшили, стрiляли не цiлячись, а тому не
причиняли особливо© шкоди подолянам.
Лише одна стрiла, пущена, як i iншi, навмання, знайшла свою жертву -
влучила во водичу Миколi в лiву щоку. Правда, вона вже закiнчувала свiй
лет i втратила убивчу силу, та все ж дзьобнула в тiло, так що бризнула
кров.
Микола охнув i сполотнiв.
- Ну, от - передчуття не пiдвело мене! - Вiн вийняв з-за халяви шмат
чистого полотна i приклав до рани.- Кого доля обере, того смерть не
обмине!
Добриню боляче вразили його слова: в них вчулася приреченiсть.
- Ну, що-бо ти, боярине, мовиш! Дай перев'яжу - i вiдразу присохне!
Поки перев'язував, монголи почали здиратися на вал. Лiзли по драбинах
швидко, спритно, один за одним i зразу кидалися в рукопашний бiй. Микола i
Добриня витягли мечi.
З цi © хвилини всюди на валу закипiла i тривала до самого вечора люта
сiча. В багатьох мiсцях монголам спочатку пощастило прорватися, але скоро
вони застряли i далi не пробилися. Рiзалися люто, шалено, намагаючись
скинути подолян вниз, та тi утрималися до темряви, що рано впала на мiсто.
Годi було розiбрати, де свiй, де чужий, всi проходи, увесь помiст було
завалено вбитими та пораненими. Короткий зимовий день згасав у кровi й
муках, примусивши монголiв вiдступити.
Однак радостi у подолян не було. Коли при свiтлi смолоскипiв розтягли
полеглих, поранених та приголомшених, коли пiдрахували втрати, то
побачили, що наступного дня воювати нiкому - залога Дорогожицько© брами
зменшилася вдвiчi.
До того ж занедужав во водич Микола. Йому раптом стало погано, руки й
ноги потерпли, голос охрип, а в грудях сперло дихання.
- Знiмiть з мене лати,- попросив вiн, опускаючись на залитий кров'ю
помiст.- Та вкрийте чим-небудь... Так морозить!
Прибiг Добриня - схилився над ним.
- Що з тобою, боярине? Вдруге поранений?
- Нi, Бог милував... Але щось зi мною сталося, нiби ось-ось
помиратиму...
- Та що-бо ти кажешi
- Так менi ще нiколи не було важко... Руки й ноги мовби не мо©, а в
грудях - вогнем пече!..
- Може, ти з'©в що-небудь погане?
- Нiчого поганого не ©в. За весь день лише окра ць хлiба...
Добриня поклав йому на лоба долоню. Лоб був холодний i рясно зрошений
потом. У червонястому вiдблиску смолоскипа обличчя боярина здавалося чужим
- якимось позеленiлим, спотвореним. У вiдкритих очах застигли бiль i жах.
У Добринi похололо пiд серцем: боярин помира . Що робити? Яка хворiсть
причепилася до нього? I чим йому зарадити? Отут, на валу, пiд холодним
нiчним небом...
Вiн гукнув гриднiв.
- Готуйте коней i носилки - повеземо боярина додому!
Гриднi швидко знесли хворого з валу, поклали на похiднi носилки,
прикрiпленi до стремен поставлених один за одним коней, i невеличкий загiн
рушив на Гору.
7
У хоромi було натоплено, пахло воском. На столi, в узголiв'© бiля
лiжка, на якому лежав, важко дихаючи, Микола, горiли свiчки.
Гречин Василакiй довго прислухався до того дихання, розцiплював хворому
рота - розглядав язика, прикладав Руку до грудей, де лунко стугонiло
серце, пальцями розплющував скаламутнiлi очi i скрушно хитав головою.
Всi, хто стояв довкола, з острахом ждали, що скаже лiкар. Та вiн
мовчав.
Першою не витримала бояриня.
- Ну, що? Василакiю, що з ним? Кажи! Гречин розвiв безпорадно руками.
- Погано! Дуже погано!
Тепер до нього кинувся во вода Дмитро.
- Що ж з ним? Адже рана неглибока! Чи, може, якась хвороба вселилася в
Миколу? Чи хто наврочив?
- Нi, це не хвороба. I нiхто не наврочив. Молодий боярин отру ний...
- Отру ний? Ким? Коли? Хто посмiв це зробити? - Дмитрiв голос пролунав
зловiсне.
Але Василакiй заперечно похитав головою.
- Не шукай винуватцiв, боярине. Винна отру на мунгальська стрiла.
Досить було невелико© подряпини, щоб отрута потрапила в кров.
Вiд цих слiв голосно заридала молода Миколина жона, схилилася Янцi на
плече. Бояриня Анастасiя сплеснула руками, обняла синовi ноги i теж у
розпачi заплакала. Во вода Дмитро потемнiв на лицi.
- Що ж то за отрута? Невже нiчим не можна врятувати Миколу? Василакiю!
- вiн аж скрикнув i в безнадi© здушив голову руками.
Василакiй винувато вiдповiв:
- Не знаю, що це за отрута, боярине. Може, з якогось зiлля зварена, а
може, змi©на - з гюрзи чи з кобри... Кочовики умiють добувати ©©.
Дмитро простогнав:
- Змi©на! Боже мiй, Боже, яке лихо! Так це ж певна смерть! I не в бою,
а вiд яко©сь нiкчемно© змi©! Хто б мiг подумати, що такою смертю помре мiй
син!
Добриня тихо заперечив:
- Боярине, твiй син Микола хоробро бився i отримав рану в бою! Вiн
сьогоднi перемiг мунгалiв - i вони змушенi були вiдступити! Вiн проявив
себе справжнiм витязем...
Нiхто на цi слова не вiдгукнувся, бо всiм було важко. Одна Янка з
вдячнiстю пiдвела на мить сво© заплаканi оченята, але зразу й опустила. ©
плечi здригнулися вiд ридання.
Добринi до болю стало жалко ©©. Бiдна дiвчина! Хотiлося якось
розрадити, втiшити добрим словом. Та як? При всiх? Цього зробити вiн не
мiг, тому мiцно стиснув вуста i перевiв погляд на вмираючого.
Микола метався на постелi, стогнав, важко дихав. По його тiлi пробiгав
дрiбний дрож, нiби вiн щойно вихопився з крижано© води, а руки невпинно
шарили бiля грудей, у судомi, в корчах теребили сорочку.
На його муки важко було дивитися. Всiм стало ясно - молодий боярин
помира .
- Василакiю, невже не можна полегшити його страждання! - з болем
вигукнув Дмитро.
- Чим же? - винувато вiдповiв Василакiй.- Коли б вiдразу пiсля
поранення, то можна було б висмоктати отруту разом з кров'ю. Чи припекти
рану розжареним мечем. А зараз... що я зараз зроблю? Отрута розiйшлася по
всьому тiлi... Крiпись, боярине! I уповай на Бога!
Дмитро опустився на стiлець, охопив голову руками i заплакав. Плакав
вiн тихо, беззвучно, по-чоловiчому. Здавалося, ось так просто сiв собi
чоловiк, задумався чи задрiмав. I тiльки плечi, що здригалися
дрiбно-дрiбно, видавали всю глибину його болю.
Нi Василакiй, нi Добриня, нi тим бiльше домочадцi, що самi занiмiли в
горi, не посмiли потривожити i розрадити старого. Яка тут розрада!
Врештi Дмитро пiдвiв голову, витер долонями мокре вiд слiз обличчя i,
важко зiтхнувши, глянув на Добриню.
- Що на Подолi? Мунгали всюди вiдступили?
- Вiдступили, боярине. Та вранцi знову пiдуть на приступ i ввiрвуться в
мiсто.
- Чому вважа ш, що ввiрвуться?
- Тому, що Дорогожицькi ворота розбитi. Там поставлено загату позаду
них, та мунгали знову б'ють i до сходу сонця розiб'ють ©© остаточно. Тодi
вже нiщо не спинить ©х...
- Що ж робити?
- Не знаю.
- Скiльки людей у вас залишилося?
- Менше половини. Решта або пораненi, або загинули.
- Боже, якi втрати! А в iнших мiсцях?
- Там трохи легше, але всюди точилися тяжкi бо©. Багато вулиць
вигорiло.
- Отже, половини людей нема ... За один день - половини...- Дмитро
довго мовчав, i важко було зрозумiти, про що вiн дума , про долю Подолу та
його захисникiв чи про сина, що в нестямi метався на лiжку. Потiм пiдвiв
на Добриню змученi очi.- Ти ось що, парубче, мчи назад i передай боярам,
щоб виводили людей на Гору. Подiл нам не втримати! Та не забудьте винести
поранених. Iди!
Вражений почутим, Добриня не зрушив з мiсця.
- Але ж, во водо... Здати без бою Подiл? Так я зрозумiв?
Дмитро посуворiшав.
- Що ж тут незрозумiлого? Подолу нам не втримати. Будемо гуртом
захищатися тут, на Горi! Уторопав? Iди!
На цей раз Добриня не посмiв перечити i вийшов.
Надворi стояла темна осiння нiч, пролiтав рiдкий холодний снiг, по
Ки ву валували розтривоженi собаки та на валах чувся поклик нiчно©
сторожi:
- Слу-хай!
Гриднi пiдвели коней. Добриня скочив у сiдло i на чолi невеличкого
загону помчав у темряву - до Боричевого узвозу.
8
Всю нiч подоляни не спали. Без шуму, без гвалту залишали мiськi вали,
рiднi житла, забираючи з собою лише зброю та харчi, якi ще тут
зберiгалися, а також поранених товаришiв, i пiднiмалися в темрявi у Верхн
мiсто.
До ранку Подiл спорожнiв. Чулося лише безперервне, одноманiтне гупання
дубового "барана", та шарудiв набридливий крижаний снiжок.
Наступний ранок принiс змiну погоди. Пiдморозило. Небо прояснилося,
iз-за далекого Дарницького бору раптом виглянув малиново-кривавий круг
сонця i осяяв усе довкола - i гонтовi дахи ремiсницьких халуп, i золотi
куполи церков, i сiру Днiпрову гладiнь, i зеленi бори, що темно мрiли
вдалинi.
Добриня був стомлений, змучений, та спати не йшов. Стояв разом з iншими
подолянами i киянами на вежi Боричевого узвозу i дивився вниз. Подiл
виднiвся як на долонi. За нiч Батий пiдтягнув до нього новi сили, i вони
стали понад Глибочицею, нижче Копиревого кiнця, понад Сетомлею та
Почайною. Тисячi во©нiв, не вiдаючи того, що подоляни вiдступили на Гору,
готувалися до нового приступу. Сотнi полоненикiв з драбинами вже поволi
рушили вперед, i за ними поспiшали баатури з оголеними шаблями.
- Боже, твоя воля! - прошепотiв боярин Свiчка, що стояв поряд.- Це був
би для всiх нас Судний день, коли б во вода Дмитро не наказав
вiдступити...
Так, це був би справдi Судний день, подумав Добриня, i во вода
передбачив його. Утримати Подiл сьогоднi до ночi було б неможливо, а
кiлька тисяч виведених на Гору подолян укрiплять оборону Верхнього мiста.
- Дивiться, дивiться! - вигукнув хтось.- Мунгали здираються вгору!
Десятки баатурiв, що лiзли попереду, вибралися на подiльськi вали i
зупинилися, враженi тим, що мiсто порожн . Вони деякий час мовчали, потiм
забiгали, замахали руками, закричали, сповiщаючи сво©х про несподiване
вiдкриття.
I тодi мунгали, не остерiгаючись небезпеки, швидко, один за одним,
полiзли, мов комашня, вгору i незабаром затопили весь Подiл. Вони бiгали
вiд хати до хати, хапали все, що мало в ©хнiх очах хоч яку-небудь
вартiсть, розбивали дверi склепiв, лавок, церков, запихали у сво© шкiрянi
хурджуни - торби для здобичi - найцiннiше. Крик, гам, вереск зчинився над
Подолом i досягнув Гори. Кияни, що зi сво©х валiв спостерiгали за цим
дикунським розгулом розбою та грабiжництва, здригнулися вiд думки, що й
сам Ки©в може одного дня подiлити долю Нижнього мiста. З ©хнiх грудей
мимоволi вирвався крик вiдчаю. На той крик прибували все новi i новi сотнi
людей, виглядали iз-за дерев'яних заборол i нiмiли вiд жахливого видовища.
При©хав во вода Дмитро. Змарнiлий, за одну нiч посивiлий, став поруч з
Добринею - мовчки глянув униз.
Добринi хотiлося спитати про Миколу, та не наважувався. Як спита ш,
коли i так видно, яке горе налягло на старого? Спитати - завдавати нового
болю, ще одного удару...
Перегодя, нiби вiдчуваючи за собою якусь провину i караючись нею,
во вода, не повертаючи голови, тихо, з мукою в голосi сам сповiстив
страшну вiсть:
- Не стало Миколи... Перед свiтом душа його вiдлетiла вiд нас...
- Боже правий! - прошепотiв Добриня.- Яке горе!
- Приходь перед вечором - похова мо... У нас на подяiр'©, бо всi
кладовища мiськi за межами мiста i нам тепер недоступнi... Приходь!
Роздiл VII. ПАДIННЯ КИ ВА
1
Минув мiсяць падолист. Хоча пiсля взяття Подолу Батий поклявся Вiчним
Небом, що заморить киян голодом, якщо не здадуться, i горластi терджумани
прокричали цю погрозу бiля всiх ворiт мiста, Ки©в не здавався. Дмитро
твердою рукою установив серед городян суворий порядок: зiбрав усi припаси
- раз на день кожен отримував миску кашi або кулешу. Звичайно, вiд цього
ситий не будеш, але нiхто не вмирав голодною смертю.
Та настрiй в обложених був пригнiчений. Гасла надiя на те, що ворог, не
домiгшись успiху, знiме облогу i вiдступить. Нi, вiн стояв, як i ранiше,
непорушне. По горбах та долинах горiли вогнi, темнiли юрти, вешталися
во©ни, мчали гiнцi, ревли верблюди, iржали конi - i вiд усього цього у
киян ставало тужно на душi. Та скiльки ж це катування, це морiння голодом
триватиме?
Рано-вранцi першого грудня весь Ки©в почув глухе рiвномiрне гупання -
гуп, гуп, гуп! Воно доносилося з Хрещатого яру, вiд Лядських ворiт.
Дмитро перервав снiданок - вiдклав набiк ложку, стривожено глянув на
домочадцiв.
- Зда ться, Бати вi увiрвався терпець. Не ждеться йому - почина
приступ! Сiдлайте, хлопцi, коней - по©демо!
Поки во вода з синами збиралися, Добриня метнувся до стайнi - осiдлав i
вивiв коней. До Лядських ворiт вони прискакали, коли почало розвиднятися.
Швидко пiднялися на вал i з його висоти глянули навколо. Внизу стояли три
пороки, накритi для захисту вiд стрiл щитами з довгих соснових ворин та
бичачими шкурами. Один бив у браму, iншi - в сумiжнi з брамою стiни. Вал
здригався, осипався, ворота стугонiли, трiщали, вежа колихалася, нiби пiд
нею ворочалося якесь велетенське страховисько.
Звiдусюди поспiшали кияни. Прибiг задиханий боярин Домажир, витер
спiтнiле чоло.
- Що, Дмитре? Почалося?
- Зда ться, почалося,- похмуро вiдповiв во вода.Глянь, скiльки пре ©х
сюди!
По Хрещатiй долинi густо, не поспiшаючи, наближалися пiшi загони,
ставали на перестрiл - кожен на визначеному мiсцi, во©ни клали шити на
землю i всiдалися на них, чекаючи свого урочного часу.
Потiм проскакав кiнний загiн - вершники спiшилися на тому боцi
Хрещатика, на високому горбi, звiдки можна було заглянути в мiсто, на тi
його вулицi, що з Гори спускалися до Лядських ворiт. То прибули
монгольськi во води.
- Невже сам Батий серед них? - спитав, нi до кого особисто не
звертаючись, Домажир.
Йому нiхто не вiдповiв. Батий чи Субедей, Менгу-хан чи Бурундай - хто
розбере ©х здалеку? Та й яке це ма значення? Все вiдбува ться по волi
Батия, цей приступ теж. Прибуття во вод лише свiдчило, що чекати нападу
недовго.
Дмитро не став гайнувати часу на зайвi розмови. Передусiм розпорядився
вдарити на сполох - закликав народ на вали. Звелiв найбо здатнiшi сотнi
стягнути вниз, до Лядських ворiт, i кожному сотниковi визначив мiсце -
дiлянку валу, яку той мав захищати. До заборол поставив найлiпших лучникiв
та списометальникiв. Решту озбро ного люду залишив унизу - будувати
внутрiшню загату, грiти в казанах смолу та варити кулiш чи просто чекати
свого часу.
До Лядських ворiт все бiльше i бiльше прибувало народу. Во©ни ставали
таборами по ближнiх вулицях, майданах та дворах, навiть у будинках, звiдки
поспiшно втiкали мешканцi, що не могли тримати зброю в руках.
Пiдтягували сво© сили i монголо-татари. Увесь розлогий Хрещатий яр уже
кишiв ратним людом, що на очах у киян готувався до приступу - пiдносив
ближче до валiв штурмовi драбини, бичами i шаблями пiдганяючи полоненикiв,
що йшли неохоче, шикував сво© сотнi i встановлював казани над багаттями,
щоб варити сорбу.
Час спливав швидко - напруження наростало. Кияни бачили всi
приготування ворога, але зашкодити ©м нiчим не могли.
Добриня тримався бiля во води, щоб бути у нього пiд рукою: захистити
вiд випадково© стрiли чи виконати перше-лiпше розпорядження. А що мунгали
поки що не стрiляли i розпоряджень не надходило, то у нього була
можливiсть дивитися, стежити за ворогом i думати.
Чи вiрив вiн у те, що Ки©в висто©ть?
Вiрив. Вiн знав, якi мiцнi, майже неприступнi ки©вськi вали. За всю
iсторiю мiста жодному нападниковi не пощастило взяти ©х приступом/ Iнодi
Ки©в здавався добровiльно князям, що хотiли сiсти на великокнязiвський
стiл i були любi городянам, зокрема боярству,- ©м кияни вiдчиняли ворота.
Iнодi ворог проникав силою, пiдступом чи обманом - теж крiзь ворота. Але
щоб через вал - такого не бувало. Батий, безперечно, розумiв, що лiзти на
вали - смертi подiбно. Тому й вирiшив шукати щастя бiля Лядських ворiт.
Чому саме тут? Щоб вони були слабшi, менш укрiпленi за Бiлгородськi,
Михайлiвськi, Подiльськi чи тим бiльше Золотi - нi. Причина, мабуть, у
тому, що до них був зручний пiдступ - рiвний, як долоня, а не похилий чи й
зовсiм стрiмкий, як до iнших ворiт. Окрiм того, тут поряд, у струмку, що
тiк по Хрещатому яру, було вдосталь чисто© джерельно© води та дров з лiсу,
який пiдступав майже пiд стiни мiста. Бо як же бути вiйську без води, як
готувати ©жу без дров? Та найголовнiша причина, чому Батий вибрав для
штурму Лядськi ворота, полягала не в цьому, а в тому, що насупроти них, за
якихось двi чи три гони, здiймалася висока крута гора з уступами, звiдки
Бати вi та його во водам вiдкривалося пiв-Ки ва. Звiдти було видно все, що
вiдбувалося i на валу, i в мiстi. До того ж i сонце, якщо буде ясний день,
допомагатиме хановi, бо свiтитиме в вiчi киянам i заслiплюватиме ©х.
Ось i зараз мунгальськi во води, серед яких, напевне, сто©ть сам Батий,
пильно зирять на мiсто, радяться, як краще, легше i без великих втрат
прорвати його оборону.
До полудня били пороки, до полудня тривога холодила серця киян.
Витримають ворота чи нi?
Не витримали. Пiсля полудня затрiщали, повалилися, а вал, по якому без
угаву гамселили дубовi "барани", обсунувся i разом з частиною дерев'яного
заборола упав у рiв. У цей пролом вiдразу ж хлинув тумен темника Бурундая.
Тисячi горлянок при цьому дружно проквоктали свiй грiзний бойовий клич
"кху, кху", пiдхоплений усiм монгольським вiйськом. Незабаром вiн перерiс
у грiзний рев - гурракх, гурракх!
З цi © митi час для киян перестав iснувати. Почався безперервний
кривавий пир, що тримав рiвно шiсть дiб, страшний пир, похмелятися пiсля
якого кривавим вином довелося нашому народовi пiвтисячолiття[95].
2
Щоб пiдтримати вiдчайдушний порив Бурундая, монгольськi катапульти
метнули на Ки©в цiлi кошелi камiння. Воно градом упало на вали, на вулицi
та будинки, на во©нiв, що запруджували ©х, калiчачи тих, хто не встиг
сховатися чи прикритися щитом. Потiм услiд полетiв китат-ський вогонь. Вiн
вибухав на сiрому гонтi дахiв, сичав, шипiв, та сире дерево не хотiло
займатися.
Потiм спiвучi монгольськi стрiли затьмили киянам бiлий свiт. Летiли
вони густо, гули, мов тисяча бджолиних ро©в, i пiд ©хнiм прикриттям сотнi
полоненикiв, пiдстьобуванi бичами, з драбинами в руках помчали вперед. За
ними рушили тумени Гуюк-каана та Субедея. Щоб вiдвернути увагу киян вiд
Бурундая, вони мали штурмувати прилеглi до Лядських ворiт вали.
Кияни зустрiли ©х ро м стрiл. Десятки баатурiв раптом спiткнулися i
впали пiд ноги сво©м товаришам. Це роздратувало, розлютило живих. Жахливий
крик прокотився понад Хрещатим яром:
- Ур! Ур! Бий! Бий!
I темна людська лавина покотилася на Ки©в, хлюпнула по драбинах шпарко
вгору, сподiваючись одним ударом зiпхнути киян з валу. х пiдтримали
стрiльцi, що йшли позаду. Вони зупинилися, викинули перед собою луки;
натягли тятиви - i ро© стрiл, ще густiшi, нiж ранiше, змусили киян
заховатися за темнi дерев'янi за-борола.
- Стрiляйте! Стрiляйте! - гукнув Дмитро, сам пускаючи стрiлу за
стрiлою.- Бийте тих, що попереду! Скидайте донизу! Метайте камiння! Сипте
пiсок! Лийте розтоплену смолу!
Вiн висунувся iз-за заборола, наклав стрiлу, прицiлився - i тут же
голосно скрикнув: - Ох! - i випустив лука.
До нього кинулися Добриня i во водич Степан, нахилилися над ним.
- Що, во водо? Що, батьку?
Дмитро пiдняв лiву руку - в нiй стримiла закривавлена стрiла. З ©©
оперення на брудний дощаний помiст капали яскраво-червонi краплини кровi.
- Боже, яке горе!
Добриня стягнув з поранено© руки боярина шкiряну рукавичку, ножем
розiтнув рукав каптана. Стрiла пронизала передплiччя наскрiзь, якраз
посерединi мiж зап'ястям i лiктем, але зда ться, кiсток не зачепила.
- Зараз, во водо, зараз! Потерпи! Я перев'яжу! - I витягнув з кишенi
тугий згорток тонкого полотна.
- Треба ©хати додому, до Василакiя,- сказав Степан.
- Нi, нi,- швидко заперечив Дмитро.- Додому я не по©ду. Привезiть
Василакiя сюди!
- Але ж така рана, батьку! Це не жарт!
- Рана як рана! Поболить - i перестане... Я залишаюся тут, на валах, з
людьми! Хiба я можу пiти звiдси в таку хвилину?
Добриня тим часом наклав пов'язку, натягнув бояриновi кожуха, а саму
руку пiд'вязав на грудях, перекинувши перев'язь через шию.
Дмитро пiдвiвся.
- От i добре. Тепер i Василакiя не треба. Та й що тут Василакiй
зарадить, коли наступна стрiла влучить уже не в руку, а в груди? Ходiмо!
Звiстка про те, що поранено во воду Дмитра, блискавично поширилася по
валах. Люди засмутилися. Хто ж тепер очолить оборону? Крiм нього - бiльше