Страница:
Але тут з дальнього кутка пiдвелася ще одна постать - пролунав ще один
голос:
- Замовкни, Iльясе! Я хочу слово мовити...- I запитав миролюбно: - Хто
ви, люди? Звiдки?
- Ми з Ки ва,- вiдповiв Добриня.- А ти хто? З темряви до жаровнi
виступив високий чоловiк рокiв сорока. Червонясте свiтло упало на його
по-схiдному жовтаве, рiзко окреслене обличчя, на якому чорним вогнем
горiли розкосi очi. Одяг його, як i на його товарищах, давно зносився. Але
цi лахи сво ю потворнiстю не принижували чоловiка, а, здавалося, вiдтiняли
його вогненно-горду красу. Вiн чимось скидався на степового беркута.
- Я половецький хан Бачман iз племенi ольбурлик,вiдповiв половець i
пiсля недовго© мовчанки додав: - Звичайно, колишнiй хан... А тепер
невiльник, раб, як i всi iншi, що потрапили в мунгальське ярмо... Колись
ми, нерозумнi, ворогували з вами, а ви - з нами. От i доворогувалися!
Стали - i ви, i ми - рабами мерзенного Бату-хана!.. Отже, Ки©в упав?
Очi його палали, а кулаки стискувалися. I Добринi мимоволi вiн уявився
на конi, з кривою половецькою шаблею в руцi - справжнiй вiльний i гордий
степовий беркут!
- Упав,- вiдповiв Добриня.- I бiльше не iсну ... Нема його... А Батий
пiшов далi - i зараз по всiй нашiй землi лл ться кров, сто©ть стогiн i
плач, все горить у пекельному вогнi!
- А я сподiвався, що хоч ви стрима те Батигу! - похитав скрушно головою
Бачман.- А ви теж... Невже вiн справдi дiйде до Останнього моря?
Що мiг про це знати Добриня? Вiн стенув плечима i перевiв розмову на
iнше, на те, що зараз ©х усiх, голодних i смертельно стомлених далекою
дорогою, цiкавило найбiльше - упасти i заснути.
- Отже, нам тут мiсця нема ? Так багато тут люду? - спитав тихо,
безнадiйно.
- Багато. Але для вас мiсце знайдеться - лягайте ось на цьому боцi, а
ми потiснимося. Чи не так, Iльясе? Невже для цих нещасних не знайдеться
тут мiсця?
Iльяс люто вишкiрив зуби, знову затряс кулаками.
- Ти занадто добрий, Бачмане! Не ханське у тебе серце... Але якщо ти
такий добрий, якщо жалi ш цих жовточубих собак, то поклади ©х на сво
мiсце, а сам сиди цiлу нiч бiля дверей! А я свого мiсця нiкому не уступлю!
Гадаю, усi мо© спiвродичi теж тако© ж думки. Гей, люди, скажiть хановi!
В хизарi здiйнявся галас. Однi пiдтримали Iльяса, iншi - Бачмана.
Значна частина боголiв мовчала - чи то спали, чи не розумiли, про що мова,
бо, як зрозумiв Добриня, тут зiбралися люди з рiзних кiнцiв землi.
Бачман не вiдступив, хоча Iльяс сукав кулаками перед самим його носом.
- Не будь дурнем, Iльясе! - гримнув вiн.- Ти такий же раб, як i вони!
Чого ж розприндився, чого носа тут задира ш?
Вiн увесь напружився i випнув наперед худе обличчя. Здавалося, ще мить
- i цi два половцi вчепляться один одному в горло.
Тут до них метнулася ще одна постать. Це був молодий, в'юнкий, бистрий
в рухах чоловiк з вузьким, не половецьким обличчям, густою чорною бородою
i копицею кучерявого чорного волосся на головi.
- Iльясе! Бачмане! Зупинiться! - голосно вигукнув вiн, розводячи ©х
руками. В його половецькiй мовi виразно вчувалося вiдлуння яко©сь чужо©,
невiдомо© Добринi говiрки.- Чого сварка! Чого не подiлили! Соромно тобi
хай буде, Iльясе, що виганя ш цих нещасних на мороз! Хiба забув, якi ми
були, коли нас пригнали сюди? Та й зараз не кращi!.. I тобi, Бачмане, годi
сваритися!
- Не я сварюся, друже Качир-укуле. То Iльяс, як бачиш, зневажа добре
iм'я половцiв, що завжди були гостинними людьми, як i орусути, коли до них
ми приходили з добром, а не мечем, як i твiй гордий народ - аси[106]...
- Аси завжди були гостиннi,- погодився Качир-укуле.Хто приходив до нас
з вiдкритим серцем, того ми приймали з вiдкритими обiймами i пригощали
всiм, що у нас було найкращого. Але хто приходив з лихим умислом, того ми
зустрiчали з мечами в руках...
- Як i кожен народ, зрештою. Чу ш, Iльясе? А ти хочеш цих нещасних
вигнати в люту нiч, на мороз,- сказав Бачман.- Вони прийшли до нас як до
братiв по нещастю, а ти...
- Як хочете собi, а я сво©м мiсцем бiля жаровнi не поступлюся,- кинув
сердито Iльяс i вiдвернувся.
А Бачман рукою показав на темний, заповнений людськими тiлами хизар.
- Розташовуйтесь де хто зможе... Не мине й тижня, як стане тут
просторiше - люди мруть щодня, як мухи восени. Он бачите - лежать
доходяги. Чи й доживуть до ранку...
Добриня глянув у той бiк, куди показав половець, i здригнувся: на матах
лежало кiлька голих, скоцюрблених тiл.
- Так вони ж уже мертвi! - вигукнув Добриня.
- Нi, вони ще живi.
- А чому ж голi?
- м уже однаково, i хтось здер з них одяг. Тут Добриня помiтив, як
легкий дрож проходить по голих тiлах людей, яких вiн прийняв у першу мить
за мерцiв. Йому стало ще моторошнiше, i вiн мимоволi пригорнув до себе
Янку.
Починалося зовсiм нове життя. Що несе воно ©м? Невже отаку страшну
холодну смерть? О Боже!
Роздiл IX. НЕВОЛЯ
1
Добриня випростався, витер шкарубкою долонею спiтнiле чоло, оперся на
держак кайла i з висоти вапняково© скелi, де разом з iншими невiльниками
ламав камiнь, глянув на довколишнiй степ, що буйно зазеленiв, зацвiв
весняним рiзнотрав'ям, загомонiв тисячоголосим хором дрiбно© звiрини,
птаства та комашнi. Ген на видноколi гасають табуни лошакiв-однолiткiв, що
вилискують проти сонця гладенькою шкiрою, пiд якою вже нагулювався молодий
жирок. Ближче понад озерами в iзмарагдових лугах паслися поважнi кобилицi,
а бiля них вихвицували стрункими нiжками нiжнооксамитовi лошата. А ззаду,
попiд горою, пишно зацвiв терном, дикосливом та шипшиною
кострубато-обрiдний гай.
Чужа земля! Але - гей! - яка гарна весною! Чу ш, як видзвонюють у
голубому небi на срiбних струнах невидимi жайворонки? Як весело
висвистують, стоячи над сво©ми норами, байбаки? Як закохано ячать на
спокiйних плесах озер бiлокрилi лебедi?
Весняна воля i краса! Яка розкiш! Рай - та й годi!
Сонце спуска ться десь у далинi за широку, як море, рiку Iтиль. Над
гамiрливим Бату-сара м, що з ранньо© весни почав швидко будуватися,
попливли сизi димки, i звiдти дихнуло дражливо-лоскiтним запахом
бiшбар-маку.
Добриня схитнувся. Краса зникла, потьмянiла. Боже, як раптом захотiлося
©сти! Голод, мов хижий звiр, роздер нутрощi, холодною гадиною засмоктав
пiд грудьми. Навiть ненависна канта, яку зняли, як тiльки невiльникiв
погнали на роботу, не так дошкуляла, як дошкуля голод.
Вiн пригадав першi зимовi мiсяцi в неволi. Тодi було зовсiм погано,
просто жахливо: на день давали ложку просяно© кашi та обгризеного
кiнського маслака. Люди пухли i вмирали вiд голоду, деякi вкорочували собi
вiку.
Навеснi стало легше. Частiше почали перепадати монгольськi об'©дки -
залишки овечого сиру, не до кiнця обгризенi кiстки, недопитий кумис та
айран. А головне - багато хто з невiльникiв, а особливо тi, хто працював у
бе©в, аянiв та простих аратiв, мали бiльше волi - проникали в степ, ловили
там всiляку дрiбну живнiсть - ховрашкiв, сусликiв, польових мишей,
черепах, видирали з гнiзд пташинi яйця. Все йшло в ©жу - все, що бiга ,
повза , плава чи лiта , все, що можна було знайти чи спiймати. М'ясо - на
©жу, шкiрки - на одяг та взуття. З них шили штани, сорочки, шапки,
рукавицi, навiть кожухи.
Янка дещо заробляла на цьому. Нiхто поки що не пiдозрював, що вона
дiвчина. А хто з сво©х знав, той мовчав. Вона працювала в карханi, тобто
майстернi, там ©й було легше, нiж тим, хто ламав камiнь чи будував з нього
будiвлi, там ©й за пошиту чи полагоджену сорочку невiльники платили м'ясом
байбака чи гусячими або лебединими яйцями. Цi ю ©жею вона дiлилася з
Добринею та братом. Але цих заробiткiв було не густо, i вони часто
голодували.
Янка!
Одна згадка про не© змусила Добриню здригнутися. Серце стиснулося вiд
болю та жалю. Йому, сильному, витривалому, бувалому в бувальцях, звиклому
до всього, важко. А як же ©й, молодесенькiй слабосилiй дiвчинi? Як ©й,
тендiтнiй бояришнi, що звикла до розкошiв, до затишних, теплих боярських
хоромiв, сито© ©жи та материнсько© i батькiвсько© ласки? Як ©й переносити
татарську неволю, з яко© вирватися - нiяко© надi©? Що ©© жде далi? Довiчне
нидiння в напiвтемному холодному хизарi чи, якщо виявиться, що вона
дiвчина, у юртi кочовика, де стане рабинею-наложницею?
З цих гiрких думок його вивiв дошкульно-пекучий удар нагайкою, що
неждано-негадано впав на голову. Одночасно ззаду пролунав гнiвний голос:
- Оце ти так працю ш, клятий боголе? Я давно слiдкую за тобою! Уже
сонце спустилося на ширину свого круга, а ти все сто©ш та сто©ш! Я провчу
тебе, тварюко!
Другий удар прийшовся по плечах.
Добриня обернувся. Перед ним стояв сам сотник Жадiгер, старший наглядач
над усiма рабами, що будували мiсто. Вiн не кожного дня навiдувався до
каменоломнi, але кожнi вiдвiдини закiнчувалися для багатьох батогами.
Видно було, що Добриню, обдертого, зарослого, схудлого, вiн не впiзнав.
Гнiв спотворив його обличчя - вузькi очi палахкотiлi чорним вогнем,
засмаглий лоб збрижився поздовжнiми зморшками, а великий рот ошкiрився
недоброю усмiшкою.
Вiн знову пiдняв нагая.
Добриня не вiдхилився, не втiк. Лише мiцнiше затиснув у руцi кайло та
весь напружився так, що було чути, як скрипнули його зуби, а на лобi та на
ши© батогами здулися жили.
Коли б його потiм запитали, чи кинувся б вiн з кайлом на свого
кривдника, вiн не зумiв би вiдповiсти. В таку мить чоловiком керу не
розум, а якесь пiдсвiдоме, глибинне, може, навiть тваринне почуття
самозахисту, коли всяка з його боку дiя непередбачена, невгадна.
Отож в ту мить Добриня був внутрiшньо готовий на непоправне. Та
непоправного не трапилося, бо несподiвано мiж ним i Жадiгером виросла
кремезна постать Бачмана.
- Стiйте! Опам'ятайтеся! Сотнику! Добрине! Вiн розкинув мiж ними руки i
звертався то до Жадiгера, то до Добринi. Вiн усе бачив i зрозумiв, що
зараз станеться оте непоправне - напад на джагуна, пiсля чого Добриня
поплатиться життям, а iншi невiльники скуштують нещадних батогiв.
- Зупинiться!.. Джагуне Жадiгере, Добриня нi в чому не винен! Вiн
зробив сьогоднi бiльше, нiж будь-хто з нас! Не бий його! Вiн трохи
вiдпочив i надолужить прогаяне!
Жадiгер налився кров'ю, аж задихнувся. Чи то вiн не розумiв, що був на
волосинку вiд смертi, чи висока посада наглядача за всiма рабами Бату-хана
i Менгу-хана закрутила йому голову i переповнила серце зарозумiлiстю i
пихою, невiдомо, але було ясно, що його вкрай обурив цей брудний,
мерзенний кипчак, що посмiв втрутитися не в сво дiло.
- Караул! - заверещав вiн.- Сюди! До мене! Караул i без того вже мчав
до свого начальника, що непомiченим появився в каменоломнi. Це були
переважно пiдстаркуватi монголи, яких Батий не взяв до вiйська, але ще
досить мiцнi i прудкi, щоб нести караульну службу по охоронi невiльникiв
та пiдтриманнi порядку в Ордi. Вони вмить оточили Жадiгера i наставили
списи в груди невiльникам, що стояли проти нього.
- Гар-гар! Назад!
Списами вони вiдтiснили обох пiд сiру вапнякову скелю i, позираючи на
джагуна, ждали його дальших наказiв. Жадiгер мовчки пiдiйшов до Добринi
майже впритул i пильно заглянув в вiчi.
- Це ти? Це знову ти ста ш на мо му шляху? Стережись! Терпець менi
увiрветься - i тодi... А зараз - iди!
Котрийсь iз караульних штурхонув Добриню тупим кiнцем списа в спину.
- Геть! До роботи!
Уже вiддаляючись, Добриня почув, як Жадiгер сказав:
- А цього стерегти i вечором кинути в зiндан! Я з ним поговорю окремо.
Зда ться, це кипчацький хан... Занадто вiн розумний i смiливий, собака!
Суне носа куди не слiд!
Добриня оглянувся. Караульнi, як пси, гуртом накинулись на Бачмана,
збили з нiг i почали арканами в'язати руки. Бачман глухо скрикнув,
запручався, але його вдарили списом по головi, i вiн замовк.
2
Цей день був рясний на подi©. Перед вечором, коли невiльники мовчки,
поопускавши голови, понуро брели на околицю Бату-сарая, до сво©х темних
хизарiв, Добриня, що йшов крайнiм у ряду, помiтив жiнку чи дiвчину в
квiтчастому балахонi i легкiй шовковiй хустинi, що закривала ©й
пiв-обличчя. Вона йшла по обочинi дороги, по столоченому бур'яну,
плуталась у ньому, то вириваючись наперед, то вiдстаючи, i все пильно
приглядалася до невiльникiв, якi, одначе, не звертали на не© уваги. Разом
з тим ©©, видно, турбувала присутнiсть караульного, бо вона часто зиркала
i на нього, нiби боялася, щоб не прогнав.
Нарештi жiнка перестала забiгати наперед чи вiдставати, а
прилаштувалася поряд з Добринею та Iллею. Тепер вона не зводила з них
очей, хоча й трималася на деякiй вiдстанi.
"Дивна якась",- подумав Добриня i штовхнув лiктем Iллю, що, повiсивши
голову, плентав по дорожнiй пилюцi, заглиблений у сво© думи.
- Глянь - що за одна? Шука когось, чи що? Iлля пiдвiв очi - i раптом
здригнувся. З його уст зiрвався приглушений скрик:
- Марiамi Марiам! Це ти?
Жiноча постать теж здригнулася. Хустка впала з голови на плечi. Тепер i
Добриня впiзнав ©© - це була Марiам.
- Iлля! Коханий мiй! - зойкнула дiвчина. Вона метнулась до нього, впала
йому на груди, забилася в риданнi.
Але тут же прибiг караульний - шарпнув за плече, випхав з ряду.
- Геть-но звiдси, хатун! Не велено! - i ляснув у повiтрi гарапником,
даючи зрозумiти, що гарапник може погуляти i по ©© спинi.
- Завтра в обiдню пору я прийду в гай бiля каменоломнi! - гукнула
Марiам.- А якщо не завтра, то в наступнi днi.
Iлля кинувся до не©, та Добриня притримав.
- Куди, божевiльний? Списа в спину захотiлося? Чи стрiли в живiт? Чув
же - завтра в обiдню пору... Чи в якийсь iнший день...
- Пусти! - Iлля рвонувся.- Я хочу ще раз побачити ©©!
- Завтра побачиш!
- Звiдки така впевненiсть? Може, вона не прийде. Може, я не зможу
вiдлучитися...
- I вона прийде, i ти зможеш на якийсь час вiдлучитися,- умовляв його
Добриня.- А зараз - будь розумний! Не наражай себе на калiцтво чи й
смерть!
Iлля був сам не свiй. Несподiвана зустрiч з коханою дiвчиною, з якою
вiн уже не мав нiяко© надi© зустрiтися, бо думав, що ©© завезли
хтозна-куди, розвередила його душу. Вiн витягав шию, оглядався,
сподiваючись хоч здалеку ще раз побачити ©©, та вiд десяткiв невiльницьких
нiг у повiтря пiднiмалася така пилюка, що дiвоча постать швидко щезла у
нiй.
Лише присмерком добралися невiльники до хизару. Зайшли у двiр. Тут
караульнi витягли з гурту зв'язаного Бачмана i кинули в зiндан - глибоку
яму, викопану в дальньому закутку, поряд iз ямою для нечистот.
До них пiдбiгла Янка. Схудла, почорнiла, вона скидалася на
хлопчака-пiдлiтка. Однi очi, тепер сумнi, скривдженi, нагадували колишню
Янку. Побачивши, як дозорцi швиргонули Бачмана в зiндан, вона зiщулилась:
- Ой лишенько! Завiщо його так?
- За те, що заступився перед Жадiгером за Добриню,похмуро сказав Iлля.
А Добриня стукнув кулаком об кулак.
- Мерзотник Жадiгер завтра знущатиметься з нього або й заб' на
смерть... Ми повиннi визволити його!
- Як? Удвох? - Iлля здивувався.- Не пiд силу це нам!
- Ну, вiзьмемо ще з собою Качира-укуле. Вiн дружить з Бачманом, то,
гадаю, не вiдмовиться. А бiльше нам нiхто i не потрiбний.
- I як ти собi це мислиш? Як ми його витягнемо з ями? Де вiзьмемо
вiрьовку? Добриня стенув плечима.
- Не знаю. Поки що не знаю. Не думав про це.
- Я знайду,- прошепотiла Янка.- В карханi плетуть желi iз кiнського
волосу - мiцнi i довгi. Зда ться, там кiлька.
- Як же ти його винесеш? Хiба кархан вночi не сторожують?
- Нi, не сторожують. Тiльки дверi пiдпирають кiлком... Як стемнi , я й
пiду.
- Я боюся за тебе, Яночко,- обняв дiвчину за плечi Добриня.- Може, i я
з тобою?
- Не треба, Добрику. Я вiзьму клунок з одягом i пiду сама. А ви тим
часом домовтеся з Качиром-укуле.
Качир-укуле погодився вiдразу. Затряс густою чорною бородою, блиснув
гарними коричнево-оксамитовими очима i мiцно стиснув Добринi та Iллi руки.
- Про що мова! Безперечно, я з вами! Янка повернулася, коли стемнiло.
Зморенi невiльники вже повкладалися спати. Добриня взяв клунок.
- ?
- .
Вони теж лягли, але не спали. Мовчки ждали пiвночi, коли заснуть не
тiльки невiльники, а й караульнi бiля ворiт задрiмають, коли затихне весь
Бату-сарай i тiльки гавкiт собак порушуватиме нiчну тишу.
Опiвночi з хизару вийшло тро - Добриня, Iлля та Качир-укуле.
Нiч була темна, безмiсячна. До того ж з заходу напливали хмари i
вiщували грозу.
Хизар спав. Десь за високою глинобитною стiною, за грубо обтесаними
дерев'яними ворiтьми чатували караульнi. А може, теж спали чи дрiмали,
закутавшись у старi овчини.
Над зiнданом зупинилися. Добриня нахилився над отвором ями.
- Бачмане, Бачмане, ти спиш?
- Нi, не сплю... Це ти, Добрине? Зда ться, я чую твiй голос...
- Так, це я. Ми з Iллею та Качиром-укуле прийшли, щоб визволити тебе.
Ми зараз опустимо тобi аркан.
- Але ж я не можу вхопитися, бо зв'язанi руки.
Про це вони не подумали. Що ж робити?
- Спускайте мене,- прошепотiв Качир-укуле.- Я розв'яжу його. А потiм
витягнете нас обох.
Вiн швидко спустився в яму. Минуло зовсiм небагато часу, i знизу
долинув його голос: - Тягнiть!
Спочатку витягли Бачмана, а потiм i Качира-укуле. Бачман обняв усiх
трьох.
- Дякую, браття! Дякую, друзi! Не знаю, чим я зможу вiддячити вам, але
знайте, що за мною добре дiло не пропаде... Що ж далi? Як же менi
перебратися через стiну, що вже два лiта вiддiля мене вiд волi, вiд мо©х
рiдних степiв?
- Я теж з тобою! - сказав Качир-укуле.- Тодi вся вина за цю втечу ляже
на мене. Але мене вже не буде! Захопимо в степу коней - i хто куди: ти на
Дон, а я на Кавказ! Друзi, а може, i ви з нами - така нагода! Помчите до
свого Ки ва!
Добриня переглянувся з Iллею.
- Нi,- вiдповiв вiн,- ми не можемо зараз тiкати.
- Чому? - здивувався Качир-укуле.- Гуртом переберемося через стiну - i
в степ. Там нападемо на пастухiв-коноводiв, захопимо коней, зброю - i
гайда!
- Нi,- знову заперечив Добриня,- у мене тут брат, я не можу залишити
його самого в неволi напризволяще, а Iлля сьогоднi зустрiв кохану
дiвчину... Нi, не час нам тiкати!
- Ну, що ж, браття, тодi прощайте! - сказав Бачман.Ми вас не силу мо. А
нам допоможiть перелiзти через стiну. Якщо не натрапимо на сторожу, то до
сходу сонця будемо далеко в степу, а там - шукай вiтра в полi! Качир-укуле
хоче гайнути додому, на Кавказ, а в мене i дому нема : всi рiднi перебитi
або в неволi, тож я стану баримтачею[107]. I хай начуваються мо© вороги!
Вони обнялися, попрощалися. Потiм Добриня та Iлля стали пiд стiною.
Добриня зiгнувся, i йому на спину вибрався спочатку Бачман, а потiм, коли
половець, ставши Iллi на плечi, перемахнув через стiну, те ж саме зробив i
Качир-укуле.
Постояли - прислухалися. Тихо. Нi крику караульних, нi собачого
гавкоту. Отже, втiкачам поталанило - i вони скоро вийдуть з Бату-сарая i
загубляться в безкра©х степах та в Чорному лiсi, що простягнувся далеко на
пiвнiч понад Iтилем.
Ще трохи постоявши i переконавшись, що тривоги караульнi не здiйняли,
мовчки попростували до свого богом забутого i людьми проклятого хизару.
3
Наступного дня опiвднi Iлля помiтив на стежцi невеличку дiвочу постать
у барвистому схiдному одязi - i серце його тьохнуло.
- Марiам! - прошепотiв вiн, опускаючи кайло.- Просту до гаю!
Попiд горою, побiля зарослого ситнягом та кугою степового озерця,
зеленiв густий весняний гай. Там з-пзд гори било джерело, i невiльники
ходили туди пити чисту холодну воду.
- Iди! - пiдштовхнув його Добриня в спину.- Вiзьми цеберце - i гайда!
Якщо караульнi похопляться, я свисну...
Iлля кинув кайло, взяв дерев'яне цеберце i, намагаючись не привертати
уваги караульних, шаснув у вузьку ущелину, що вела до гаю.
Зупинився в кущах - вiдхилив вiття. Дiвчина наближалася.
Iлля вiдчув, як лунко забилося в грудях серце, запаленiли щоки. Скiльки
днiв i ночей думав вiн про цю зустрiч i не вiрив, що вона коли-небудь
буде! Гадав, що доля навiки розлучила ©х, розкидала в рiзнi кiнцi свiту i
нiколи вже не зведе докупи. Аж нi - щастя усмiхнулося ©м, ©хньому палкому
коханню.
- Марiам! - гукнув вiн приглушено i розгорнув кущi.Я тут!
Дiвчина кинулася до нього - упала йому на груди, заридала.
- Iлля! Соколе мiй ясний!
Вони замовкли i довго нiмували, сповненi радощами, горем i щастям.
- Ну, як ти? - спитав нарештi Iлля, цiлуючи ©© очi.Де ти? Що з тобою?
Марiам посмутнiла.
- Менi легше, нiж тобi, голубе мiй... Я живу не в хизарi, а в теплiй i
чистiй юртi, не встаю рано, щоб до©ти корiв i кобилиць чи варити сорбу,
мене не ганяють, як iнших жiнок-невiльниць, мiсити ногами глину, щоб
зводити саманнi будiвлi, чинити в карханах завошивлене дрантя або прясти з
вовни пряжу...
Вона замовкла i опустила голову.
Iлля пальцями торкнувся ©© пiдборiддя.
- А що ж... Що ж вони змушують тебе робити?
- Нiчого... Тримають у ханськiй юртi, як пташку в клiтцi... Зодягають,
годують... Бережуть для хана Менгу...
- Але ж його ще нема ! - вигукнув Iлля.
- То буде скоро... Що тодi?
- Я уб'ю його! - скрикнув зубами Iлля.- Розкраю каменем його паскудний
череп!
- Це тiльки слова, любий... Як ти доберешся до нього? Як викона ш свою
погрозу? I що з тобою потiм буде?
Iлля безсило зiтхнув.
- Справдi, це тiльки слова... Пустi слова... А як же тобi щастить
вiдлучатися з юрти? Хто тебе стереже?
- Нас багато таких, як я... Доглядають нас старi монголки, а стереже
ханський караул.
- I все ж ти тут?
- Кiлька мiсяцiв нас нiкуди не вiдпускали, а тепер, щоб ми не нидiли,
дозволяють пiсля обiду у супроводi старшо© хатун прогулюватися по
Бату-сараю, а часто й по степу. Я чимось сподобалася старiй - i вона
вiдпуска мене розшукувати брата... Я сказала ©й, що тут десь мiй нещасний
брат... Коли б вона тiльки знала правду!
Iлля стиснув ©© в обiймах.
- Кохана моя, як ти ризику ш! А що буде, коли дiзнаються?
- Що буде, те й буде! Я знайшла тебе, я люблю тебе, я з тобою, коханий
мiй, ненаглядний мiй, а там - хоч i смерть! Менi тепер не страшно нiчого!
Iлля був вражений глибиною почуттiв дiвчини. Вiн i сам тисячу разiв
ладен був вiддати життя за одну зустрiч з нею, i все ж не сподiвався на
таку ©© жертовнiсть.
- Кохана моя! Марiам! I я безмiрно люблю тебе! За наше кохання, за
можливiсть бачити тебе, чути твiй голос, тримати тво© руки в сво©х руках я
пiду на все - на муки i на смерть! Майбутн тепер не ляка мене - яким би
воно не було!
Вiн пiдняв ©© на руки i поволi пiшов у глиб гаю.
4
Вогнем i мечем пiдкоряв Батий владi й ка-монголiв великi i малi народи
Схiдно© вропи. Впали могутнi i об-пiирнi держави - Болгар Камський,
Дешт-i-Кипчак, Русь Пiвнiчна i Русь Пiвденна, килари i башкирди. Тисячнi
валки полоненикiв битими дорогами i манiвцями йшли i йшли на схiд, у
татарську неволю, устилаючи свiй шлях трупами.
Стогiн i плач стояв над землею. Люди гинули, обороняючи сво© мiста i
села. Гинули тисячами, десятками тисяч. Три мiсяцi оборонявся Ки©в, всi
городи укра©нних земель Ки©вських вчинили шалений опiр. Загинули в боях i
у вогнi всi жителi Райковецького городища i всiх городищ по Iрпеню,
Здвижу, Пiвденному Бугу, Горинi, Случу, Черемошу i Сяну, по Захiдному
Буговi. Володимир i Луцьк сплюндрованi, спаленi, Галич знищений так, що
вже нiколи не вiдродився, в Берестi всi полягли - i старi, i малi, i
нiкому було поховати ©хнi трупи. Ки©вська укра©на, Галицька i Волинська
укра©ни лежали пiсля потопту Бати вого в кровi, в суцiльних ру©нах.
Те ж саме робилося в Польщi, Угорщинi, Словаччинi, Моравi© та Хорватi©.
З-пiд Кракова, що уперто оборонявся, вирушила страшна валка на Iтиль: у
ста тисяч убитих полякiв було вiдрiзане праве вухо, цими кривавими
трофеями начинили сотню мiхiв i вiдправили в Орду, щоб там бачили велич
Бати вих перемог.
Однак чим далi з боями просувалися Бати вi тумени, тим рiдшими ставали
©хнi ряди. О, скiльки баатурiв знайшли вiчний спочинок пiд стiнами Ки ва,
Крем'янця, Галича, Володимира, Берестя, пiд стiнами польських мiст, в
угорських горах та в угорськiй пуштi! А скiльки ©х полягло в Моравi©, де
вiн, Батий, потерпiв поразку! То був справжнiй розгром! I чому?
Батий розумiв: розтанула монгольська сила. Вiн ще просувався на
пiвднi,в Далмацi©, але вже знав напевне, що не зможе пiдкорити сво©й владi
нi роме©в, нi германцiв, нi франкiв, нi далеку Гiшпанiю. Нi, не викреше
його бойовий кiнь копитом вогню об крем'янистi береги Останнього моря!
Батий все частiше задумувався: що робити? Визнати сво безсилля i
повернути вiйсько назад? Але чим це пояснити? Чи йти, незважаючи нi на що,
далi? А там? Безславно загинути? Вiддати на загибель усе монгольське
вiйсько? Без нього загине вся Орда, весь народ, що залишився на Iтилi.
В душi вiн уже давно вирiшив сам для себе: треба повертати назад. Але
для цього потрiбна важлива причина, яка б виправдовувала його в очах
вiйська i всього народу.
Та причини не було, i вiн iшов далi i далi. Уже всупереч сво©й волi i
здоровому глуздовi. Субедей-баатур, коли вони зоставалися наодинцi,
бурчав:
- Все! Повертай тумени, Са©н-каане, назад! Бо втратимо i вiйсько, i
владу над завойованими народами!
Батий мовчав. Добре йому, старому псовi Чiнгiсхана, говорити - вiн
давно вже зажив слави "непереможного". А йому, Бати вi, онуковi
Потрясателя Всесвiту, як завертати сво© тумени з пiвдороги? Весь
монгольський народ зна , що вiн вирушив до Останнього моря. I раптом -
назад! З яко© причини? Кишка тонка?
Рання весна, пишна природа Далмацi© не розважали його, не розвiювали
пригнiченостi, що ятрила серце. I навiть тодi, коли примчав гонець вiд
Гуюка i сповiстив, що передовi загони монгольського вiйська досягли
Останнього моря, вiн не розвеселився. Яке там Останн море! До Останнього
моря ще так само далеко, як i назад, до Iтилю. I кра©н на тому шляху
немало, а народiв - ще бiльше: чехи, германцi, роме©, франки, гiшпанцi...
З ким ©х перемагати? Його тумени порiдiли бiльш як на половину, а
набраними з пiдкорених народiв полонениками не навою ш - вони здатнi лише
на те, щоб штурмувати укрiпленi мiста, та й то коли ззаду вiдчувають
холодок гострих монгольських шабель. А в польових битвах взагалi нiчого не
вартi.
Опiвднi Батий побачив з високого перевалу голубе i безкра , як небо,
море. Настрiй його полiпшився. Хай це i не Останн море, та все ж
пiв- вропи вже лягло пiд копита монгольських коней!
- Вперед!
Море швидко наближалося. Схудлi, засмаглi на зимових вiтрах нукери
радiли, мов дiти. Вони вiрили, що це вже кiнець, кiнець великому походовi.
Радiли й нойони, i навiть принци кровi - джихангiри не приховували
голос:
- Замовкни, Iльясе! Я хочу слово мовити...- I запитав миролюбно: - Хто
ви, люди? Звiдки?
- Ми з Ки ва,- вiдповiв Добриня.- А ти хто? З темряви до жаровнi
виступив високий чоловiк рокiв сорока. Червонясте свiтло упало на його
по-схiдному жовтаве, рiзко окреслене обличчя, на якому чорним вогнем
горiли розкосi очi. Одяг його, як i на його товарищах, давно зносився. Але
цi лахи сво ю потворнiстю не принижували чоловiка, а, здавалося, вiдтiняли
його вогненно-горду красу. Вiн чимось скидався на степового беркута.
- Я половецький хан Бачман iз племенi ольбурлик,вiдповiв половець i
пiсля недовго© мовчанки додав: - Звичайно, колишнiй хан... А тепер
невiльник, раб, як i всi iншi, що потрапили в мунгальське ярмо... Колись
ми, нерозумнi, ворогували з вами, а ви - з нами. От i доворогувалися!
Стали - i ви, i ми - рабами мерзенного Бату-хана!.. Отже, Ки©в упав?
Очi його палали, а кулаки стискувалися. I Добринi мимоволi вiн уявився
на конi, з кривою половецькою шаблею в руцi - справжнiй вiльний i гордий
степовий беркут!
- Упав,- вiдповiв Добриня.- I бiльше не iсну ... Нема його... А Батий
пiшов далi - i зараз по всiй нашiй землi лл ться кров, сто©ть стогiн i
плач, все горить у пекельному вогнi!
- А я сподiвався, що хоч ви стрима те Батигу! - похитав скрушно головою
Бачман.- А ви теж... Невже вiн справдi дiйде до Останнього моря?
Що мiг про це знати Добриня? Вiн стенув плечима i перевiв розмову на
iнше, на те, що зараз ©х усiх, голодних i смертельно стомлених далекою
дорогою, цiкавило найбiльше - упасти i заснути.
- Отже, нам тут мiсця нема ? Так багато тут люду? - спитав тихо,
безнадiйно.
- Багато. Але для вас мiсце знайдеться - лягайте ось на цьому боцi, а
ми потiснимося. Чи не так, Iльясе? Невже для цих нещасних не знайдеться
тут мiсця?
Iльяс люто вишкiрив зуби, знову затряс кулаками.
- Ти занадто добрий, Бачмане! Не ханське у тебе серце... Але якщо ти
такий добрий, якщо жалi ш цих жовточубих собак, то поклади ©х на сво
мiсце, а сам сиди цiлу нiч бiля дверей! А я свого мiсця нiкому не уступлю!
Гадаю, усi мо© спiвродичi теж тако© ж думки. Гей, люди, скажiть хановi!
В хизарi здiйнявся галас. Однi пiдтримали Iльяса, iншi - Бачмана.
Значна частина боголiв мовчала - чи то спали, чи не розумiли, про що мова,
бо, як зрозумiв Добриня, тут зiбралися люди з рiзних кiнцiв землi.
Бачман не вiдступив, хоча Iльяс сукав кулаками перед самим його носом.
- Не будь дурнем, Iльясе! - гримнув вiн.- Ти такий же раб, як i вони!
Чого ж розприндився, чого носа тут задира ш?
Вiн увесь напружився i випнув наперед худе обличчя. Здавалося, ще мить
- i цi два половцi вчепляться один одному в горло.
Тут до них метнулася ще одна постать. Це був молодий, в'юнкий, бистрий
в рухах чоловiк з вузьким, не половецьким обличчям, густою чорною бородою
i копицею кучерявого чорного волосся на головi.
- Iльясе! Бачмане! Зупинiться! - голосно вигукнув вiн, розводячи ©х
руками. В його половецькiй мовi виразно вчувалося вiдлуння яко©сь чужо©,
невiдомо© Добринi говiрки.- Чого сварка! Чого не подiлили! Соромно тобi
хай буде, Iльясе, що виганя ш цих нещасних на мороз! Хiба забув, якi ми
були, коли нас пригнали сюди? Та й зараз не кращi!.. I тобi, Бачмане, годi
сваритися!
- Не я сварюся, друже Качир-укуле. То Iльяс, як бачиш, зневажа добре
iм'я половцiв, що завжди були гостинними людьми, як i орусути, коли до них
ми приходили з добром, а не мечем, як i твiй гордий народ - аси[106]...
- Аси завжди були гостиннi,- погодився Качир-укуле.Хто приходив до нас
з вiдкритим серцем, того ми приймали з вiдкритими обiймами i пригощали
всiм, що у нас було найкращого. Але хто приходив з лихим умислом, того ми
зустрiчали з мечами в руках...
- Як i кожен народ, зрештою. Чу ш, Iльясе? А ти хочеш цих нещасних
вигнати в люту нiч, на мороз,- сказав Бачман.- Вони прийшли до нас як до
братiв по нещастю, а ти...
- Як хочете собi, а я сво©м мiсцем бiля жаровнi не поступлюся,- кинув
сердито Iльяс i вiдвернувся.
А Бачман рукою показав на темний, заповнений людськими тiлами хизар.
- Розташовуйтесь де хто зможе... Не мине й тижня, як стане тут
просторiше - люди мруть щодня, як мухи восени. Он бачите - лежать
доходяги. Чи й доживуть до ранку...
Добриня глянув у той бiк, куди показав половець, i здригнувся: на матах
лежало кiлька голих, скоцюрблених тiл.
- Так вони ж уже мертвi! - вигукнув Добриня.
- Нi, вони ще живi.
- А чому ж голi?
- м уже однаково, i хтось здер з них одяг. Тут Добриня помiтив, як
легкий дрож проходить по голих тiлах людей, яких вiн прийняв у першу мить
за мерцiв. Йому стало ще моторошнiше, i вiн мимоволi пригорнув до себе
Янку.
Починалося зовсiм нове життя. Що несе воно ©м? Невже отаку страшну
холодну смерть? О Боже!
Роздiл IX. НЕВОЛЯ
1
Добриня випростався, витер шкарубкою долонею спiтнiле чоло, оперся на
держак кайла i з висоти вапняково© скелi, де разом з iншими невiльниками
ламав камiнь, глянув на довколишнiй степ, що буйно зазеленiв, зацвiв
весняним рiзнотрав'ям, загомонiв тисячоголосим хором дрiбно© звiрини,
птаства та комашнi. Ген на видноколi гасають табуни лошакiв-однолiткiв, що
вилискують проти сонця гладенькою шкiрою, пiд якою вже нагулювався молодий
жирок. Ближче понад озерами в iзмарагдових лугах паслися поважнi кобилицi,
а бiля них вихвицували стрункими нiжками нiжнооксамитовi лошата. А ззаду,
попiд горою, пишно зацвiв терном, дикосливом та шипшиною
кострубато-обрiдний гай.
Чужа земля! Але - гей! - яка гарна весною! Чу ш, як видзвонюють у
голубому небi на срiбних струнах невидимi жайворонки? Як весело
висвистують, стоячи над сво©ми норами, байбаки? Як закохано ячать на
спокiйних плесах озер бiлокрилi лебедi?
Весняна воля i краса! Яка розкiш! Рай - та й годi!
Сонце спуска ться десь у далинi за широку, як море, рiку Iтиль. Над
гамiрливим Бату-сара м, що з ранньо© весни почав швидко будуватися,
попливли сизi димки, i звiдти дихнуло дражливо-лоскiтним запахом
бiшбар-маку.
Добриня схитнувся. Краса зникла, потьмянiла. Боже, як раптом захотiлося
©сти! Голод, мов хижий звiр, роздер нутрощi, холодною гадиною засмоктав
пiд грудьми. Навiть ненависна канта, яку зняли, як тiльки невiльникiв
погнали на роботу, не так дошкуляла, як дошкуля голод.
Вiн пригадав першi зимовi мiсяцi в неволi. Тодi було зовсiм погано,
просто жахливо: на день давали ложку просяно© кашi та обгризеного
кiнського маслака. Люди пухли i вмирали вiд голоду, деякi вкорочували собi
вiку.
Навеснi стало легше. Частiше почали перепадати монгольськi об'©дки -
залишки овечого сиру, не до кiнця обгризенi кiстки, недопитий кумис та
айран. А головне - багато хто з невiльникiв, а особливо тi, хто працював у
бе©в, аянiв та простих аратiв, мали бiльше волi - проникали в степ, ловили
там всiляку дрiбну живнiсть - ховрашкiв, сусликiв, польових мишей,
черепах, видирали з гнiзд пташинi яйця. Все йшло в ©жу - все, що бiга ,
повза , плава чи лiта , все, що можна було знайти чи спiймати. М'ясо - на
©жу, шкiрки - на одяг та взуття. З них шили штани, сорочки, шапки,
рукавицi, навiть кожухи.
Янка дещо заробляла на цьому. Нiхто поки що не пiдозрював, що вона
дiвчина. А хто з сво©х знав, той мовчав. Вона працювала в карханi, тобто
майстернi, там ©й було легше, нiж тим, хто ламав камiнь чи будував з нього
будiвлi, там ©й за пошиту чи полагоджену сорочку невiльники платили м'ясом
байбака чи гусячими або лебединими яйцями. Цi ю ©жею вона дiлилася з
Добринею та братом. Але цих заробiткiв було не густо, i вони часто
голодували.
Янка!
Одна згадка про не© змусила Добриню здригнутися. Серце стиснулося вiд
болю та жалю. Йому, сильному, витривалому, бувалому в бувальцях, звиклому
до всього, важко. А як же ©й, молодесенькiй слабосилiй дiвчинi? Як ©й,
тендiтнiй бояришнi, що звикла до розкошiв, до затишних, теплих боярських
хоромiв, сито© ©жи та материнсько© i батькiвсько© ласки? Як ©й переносити
татарську неволю, з яко© вирватися - нiяко© надi©? Що ©© жде далi? Довiчне
нидiння в напiвтемному холодному хизарi чи, якщо виявиться, що вона
дiвчина, у юртi кочовика, де стане рабинею-наложницею?
З цих гiрких думок його вивiв дошкульно-пекучий удар нагайкою, що
неждано-негадано впав на голову. Одночасно ззаду пролунав гнiвний голос:
- Оце ти так працю ш, клятий боголе? Я давно слiдкую за тобою! Уже
сонце спустилося на ширину свого круга, а ти все сто©ш та сто©ш! Я провчу
тебе, тварюко!
Другий удар прийшовся по плечах.
Добриня обернувся. Перед ним стояв сам сотник Жадiгер, старший наглядач
над усiма рабами, що будували мiсто. Вiн не кожного дня навiдувався до
каменоломнi, але кожнi вiдвiдини закiнчувалися для багатьох батогами.
Видно було, що Добриню, обдертого, зарослого, схудлого, вiн не впiзнав.
Гнiв спотворив його обличчя - вузькi очi палахкотiлi чорним вогнем,
засмаглий лоб збрижився поздовжнiми зморшками, а великий рот ошкiрився
недоброю усмiшкою.
Вiн знову пiдняв нагая.
Добриня не вiдхилився, не втiк. Лише мiцнiше затиснув у руцi кайло та
весь напружився так, що було чути, як скрипнули його зуби, а на лобi та на
ши© батогами здулися жили.
Коли б його потiм запитали, чи кинувся б вiн з кайлом на свого
кривдника, вiн не зумiв би вiдповiсти. В таку мить чоловiком керу не
розум, а якесь пiдсвiдоме, глибинне, може, навiть тваринне почуття
самозахисту, коли всяка з його боку дiя непередбачена, невгадна.
Отож в ту мить Добриня був внутрiшньо готовий на непоправне. Та
непоправного не трапилося, бо несподiвано мiж ним i Жадiгером виросла
кремезна постать Бачмана.
- Стiйте! Опам'ятайтеся! Сотнику! Добрине! Вiн розкинув мiж ними руки i
звертався то до Жадiгера, то до Добринi. Вiн усе бачив i зрозумiв, що
зараз станеться оте непоправне - напад на джагуна, пiсля чого Добриня
поплатиться життям, а iншi невiльники скуштують нещадних батогiв.
- Зупинiться!.. Джагуне Жадiгере, Добриня нi в чому не винен! Вiн
зробив сьогоднi бiльше, нiж будь-хто з нас! Не бий його! Вiн трохи
вiдпочив i надолужить прогаяне!
Жадiгер налився кров'ю, аж задихнувся. Чи то вiн не розумiв, що був на
волосинку вiд смертi, чи висока посада наглядача за всiма рабами Бату-хана
i Менгу-хана закрутила йому голову i переповнила серце зарозумiлiстю i
пихою, невiдомо, але було ясно, що його вкрай обурив цей брудний,
мерзенний кипчак, що посмiв втрутитися не в сво дiло.
- Караул! - заверещав вiн.- Сюди! До мене! Караул i без того вже мчав
до свого начальника, що непомiченим появився в каменоломнi. Це були
переважно пiдстаркуватi монголи, яких Батий не взяв до вiйська, але ще
досить мiцнi i прудкi, щоб нести караульну службу по охоронi невiльникiв
та пiдтриманнi порядку в Ордi. Вони вмить оточили Жадiгера i наставили
списи в груди невiльникам, що стояли проти нього.
- Гар-гар! Назад!
Списами вони вiдтiснили обох пiд сiру вапнякову скелю i, позираючи на
джагуна, ждали його дальших наказiв. Жадiгер мовчки пiдiйшов до Добринi
майже впритул i пильно заглянув в вiчi.
- Це ти? Це знову ти ста ш на мо му шляху? Стережись! Терпець менi
увiрветься - i тодi... А зараз - iди!
Котрийсь iз караульних штурхонув Добриню тупим кiнцем списа в спину.
- Геть! До роботи!
Уже вiддаляючись, Добриня почув, як Жадiгер сказав:
- А цього стерегти i вечором кинути в зiндан! Я з ним поговорю окремо.
Зда ться, це кипчацький хан... Занадто вiн розумний i смiливий, собака!
Суне носа куди не слiд!
Добриня оглянувся. Караульнi, як пси, гуртом накинулись на Бачмана,
збили з нiг i почали арканами в'язати руки. Бачман глухо скрикнув,
запручався, але його вдарили списом по головi, i вiн замовк.
2
Цей день був рясний на подi©. Перед вечором, коли невiльники мовчки,
поопускавши голови, понуро брели на околицю Бату-сарая, до сво©х темних
хизарiв, Добриня, що йшов крайнiм у ряду, помiтив жiнку чи дiвчину в
квiтчастому балахонi i легкiй шовковiй хустинi, що закривала ©й
пiв-обличчя. Вона йшла по обочинi дороги, по столоченому бур'яну,
плуталась у ньому, то вириваючись наперед, то вiдстаючи, i все пильно
приглядалася до невiльникiв, якi, одначе, не звертали на не© уваги. Разом
з тим ©©, видно, турбувала присутнiсть караульного, бо вона часто зиркала
i на нього, нiби боялася, щоб не прогнав.
Нарештi жiнка перестала забiгати наперед чи вiдставати, а
прилаштувалася поряд з Добринею та Iллею. Тепер вона не зводила з них
очей, хоча й трималася на деякiй вiдстанi.
"Дивна якась",- подумав Добриня i штовхнув лiктем Iллю, що, повiсивши
голову, плентав по дорожнiй пилюцi, заглиблений у сво© думи.
- Глянь - що за одна? Шука когось, чи що? Iлля пiдвiв очi - i раптом
здригнувся. З його уст зiрвався приглушений скрик:
- Марiамi Марiам! Це ти?
Жiноча постать теж здригнулася. Хустка впала з голови на плечi. Тепер i
Добриня впiзнав ©© - це була Марiам.
- Iлля! Коханий мiй! - зойкнула дiвчина. Вона метнулась до нього, впала
йому на груди, забилася в риданнi.
Але тут же прибiг караульний - шарпнув за плече, випхав з ряду.
- Геть-но звiдси, хатун! Не велено! - i ляснув у повiтрi гарапником,
даючи зрозумiти, що гарапник може погуляти i по ©© спинi.
- Завтра в обiдню пору я прийду в гай бiля каменоломнi! - гукнула
Марiам.- А якщо не завтра, то в наступнi днi.
Iлля кинувся до не©, та Добриня притримав.
- Куди, божевiльний? Списа в спину захотiлося? Чи стрiли в живiт? Чув
же - завтра в обiдню пору... Чи в якийсь iнший день...
- Пусти! - Iлля рвонувся.- Я хочу ще раз побачити ©©!
- Завтра побачиш!
- Звiдки така впевненiсть? Може, вона не прийде. Може, я не зможу
вiдлучитися...
- I вона прийде, i ти зможеш на якийсь час вiдлучитися,- умовляв його
Добриня.- А зараз - будь розумний! Не наражай себе на калiцтво чи й
смерть!
Iлля був сам не свiй. Несподiвана зустрiч з коханою дiвчиною, з якою
вiн уже не мав нiяко© надi© зустрiтися, бо думав, що ©© завезли
хтозна-куди, розвередила його душу. Вiн витягав шию, оглядався,
сподiваючись хоч здалеку ще раз побачити ©©, та вiд десяткiв невiльницьких
нiг у повiтря пiднiмалася така пилюка, що дiвоча постать швидко щезла у
нiй.
Лише присмерком добралися невiльники до хизару. Зайшли у двiр. Тут
караульнi витягли з гурту зв'язаного Бачмана i кинули в зiндан - глибоку
яму, викопану в дальньому закутку, поряд iз ямою для нечистот.
До них пiдбiгла Янка. Схудла, почорнiла, вона скидалася на
хлопчака-пiдлiтка. Однi очi, тепер сумнi, скривдженi, нагадували колишню
Янку. Побачивши, як дозорцi швиргонули Бачмана в зiндан, вона зiщулилась:
- Ой лишенько! Завiщо його так?
- За те, що заступився перед Жадiгером за Добриню,похмуро сказав Iлля.
А Добриня стукнув кулаком об кулак.
- Мерзотник Жадiгер завтра знущатиметься з нього або й заб' на
смерть... Ми повиннi визволити його!
- Як? Удвох? - Iлля здивувався.- Не пiд силу це нам!
- Ну, вiзьмемо ще з собою Качира-укуле. Вiн дружить з Бачманом, то,
гадаю, не вiдмовиться. А бiльше нам нiхто i не потрiбний.
- I як ти собi це мислиш? Як ми його витягнемо з ями? Де вiзьмемо
вiрьовку? Добриня стенув плечима.
- Не знаю. Поки що не знаю. Не думав про це.
- Я знайду,- прошепотiла Янка.- В карханi плетуть желi iз кiнського
волосу - мiцнi i довгi. Зда ться, там кiлька.
- Як же ти його винесеш? Хiба кархан вночi не сторожують?
- Нi, не сторожують. Тiльки дверi пiдпирають кiлком... Як стемнi , я й
пiду.
- Я боюся за тебе, Яночко,- обняв дiвчину за плечi Добриня.- Може, i я
з тобою?
- Не треба, Добрику. Я вiзьму клунок з одягом i пiду сама. А ви тим
часом домовтеся з Качиром-укуле.
Качир-укуле погодився вiдразу. Затряс густою чорною бородою, блиснув
гарними коричнево-оксамитовими очима i мiцно стиснув Добринi та Iллi руки.
- Про що мова! Безперечно, я з вами! Янка повернулася, коли стемнiло.
Зморенi невiльники вже повкладалися спати. Добриня взяв клунок.
- ?
- .
Вони теж лягли, але не спали. Мовчки ждали пiвночi, коли заснуть не
тiльки невiльники, а й караульнi бiля ворiт задрiмають, коли затихне весь
Бату-сарай i тiльки гавкiт собак порушуватиме нiчну тишу.
Опiвночi з хизару вийшло тро - Добриня, Iлля та Качир-укуле.
Нiч була темна, безмiсячна. До того ж з заходу напливали хмари i
вiщували грозу.
Хизар спав. Десь за високою глинобитною стiною, за грубо обтесаними
дерев'яними ворiтьми чатували караульнi. А може, теж спали чи дрiмали,
закутавшись у старi овчини.
Над зiнданом зупинилися. Добриня нахилився над отвором ями.
- Бачмане, Бачмане, ти спиш?
- Нi, не сплю... Це ти, Добрине? Зда ться, я чую твiй голос...
- Так, це я. Ми з Iллею та Качиром-укуле прийшли, щоб визволити тебе.
Ми зараз опустимо тобi аркан.
- Але ж я не можу вхопитися, бо зв'язанi руки.
Про це вони не подумали. Що ж робити?
- Спускайте мене,- прошепотiв Качир-укуле.- Я розв'яжу його. А потiм
витягнете нас обох.
Вiн швидко спустився в яму. Минуло зовсiм небагато часу, i знизу
долинув його голос: - Тягнiть!
Спочатку витягли Бачмана, а потiм i Качира-укуле. Бачман обняв усiх
трьох.
- Дякую, браття! Дякую, друзi! Не знаю, чим я зможу вiддячити вам, але
знайте, що за мною добре дiло не пропаде... Що ж далi? Як же менi
перебратися через стiну, що вже два лiта вiддiля мене вiд волi, вiд мо©х
рiдних степiв?
- Я теж з тобою! - сказав Качир-укуле.- Тодi вся вина за цю втечу ляже
на мене. Але мене вже не буде! Захопимо в степу коней - i хто куди: ти на
Дон, а я на Кавказ! Друзi, а може, i ви з нами - така нагода! Помчите до
свого Ки ва!
Добриня переглянувся з Iллею.
- Нi,- вiдповiв вiн,- ми не можемо зараз тiкати.
- Чому? - здивувався Качир-укуле.- Гуртом переберемося через стiну - i
в степ. Там нападемо на пастухiв-коноводiв, захопимо коней, зброю - i
гайда!
- Нi,- знову заперечив Добриня,- у мене тут брат, я не можу залишити
його самого в неволi напризволяще, а Iлля сьогоднi зустрiв кохану
дiвчину... Нi, не час нам тiкати!
- Ну, що ж, браття, тодi прощайте! - сказав Бачман.Ми вас не силу мо. А
нам допоможiть перелiзти через стiну. Якщо не натрапимо на сторожу, то до
сходу сонця будемо далеко в степу, а там - шукай вiтра в полi! Качир-укуле
хоче гайнути додому, на Кавказ, а в мене i дому нема : всi рiднi перебитi
або в неволi, тож я стану баримтачею[107]. I хай начуваються мо© вороги!
Вони обнялися, попрощалися. Потiм Добриня та Iлля стали пiд стiною.
Добриня зiгнувся, i йому на спину вибрався спочатку Бачман, а потiм, коли
половець, ставши Iллi на плечi, перемахнув через стiну, те ж саме зробив i
Качир-укуле.
Постояли - прислухалися. Тихо. Нi крику караульних, нi собачого
гавкоту. Отже, втiкачам поталанило - i вони скоро вийдуть з Бату-сарая i
загубляться в безкра©х степах та в Чорному лiсi, що простягнувся далеко на
пiвнiч понад Iтилем.
Ще трохи постоявши i переконавшись, що тривоги караульнi не здiйняли,
мовчки попростували до свого богом забутого i людьми проклятого хизару.
3
Наступного дня опiвднi Iлля помiтив на стежцi невеличку дiвочу постать
у барвистому схiдному одязi - i серце його тьохнуло.
- Марiам! - прошепотiв вiн, опускаючи кайло.- Просту до гаю!
Попiд горою, побiля зарослого ситнягом та кугою степового озерця,
зеленiв густий весняний гай. Там з-пзд гори било джерело, i невiльники
ходили туди пити чисту холодну воду.
- Iди! - пiдштовхнув його Добриня в спину.- Вiзьми цеберце - i гайда!
Якщо караульнi похопляться, я свисну...
Iлля кинув кайло, взяв дерев'яне цеберце i, намагаючись не привертати
уваги караульних, шаснув у вузьку ущелину, що вела до гаю.
Зупинився в кущах - вiдхилив вiття. Дiвчина наближалася.
Iлля вiдчув, як лунко забилося в грудях серце, запаленiли щоки. Скiльки
днiв i ночей думав вiн про цю зустрiч i не вiрив, що вона коли-небудь
буде! Гадав, що доля навiки розлучила ©х, розкидала в рiзнi кiнцi свiту i
нiколи вже не зведе докупи. Аж нi - щастя усмiхнулося ©м, ©хньому палкому
коханню.
- Марiам! - гукнув вiн приглушено i розгорнув кущi.Я тут!
Дiвчина кинулася до нього - упала йому на груди, заридала.
- Iлля! Соколе мiй ясний!
Вони замовкли i довго нiмували, сповненi радощами, горем i щастям.
- Ну, як ти? - спитав нарештi Iлля, цiлуючи ©© очi.Де ти? Що з тобою?
Марiам посмутнiла.
- Менi легше, нiж тобi, голубе мiй... Я живу не в хизарi, а в теплiй i
чистiй юртi, не встаю рано, щоб до©ти корiв i кобилиць чи варити сорбу,
мене не ганяють, як iнших жiнок-невiльниць, мiсити ногами глину, щоб
зводити саманнi будiвлi, чинити в карханах завошивлене дрантя або прясти з
вовни пряжу...
Вона замовкла i опустила голову.
Iлля пальцями торкнувся ©© пiдборiддя.
- А що ж... Що ж вони змушують тебе робити?
- Нiчого... Тримають у ханськiй юртi, як пташку в клiтцi... Зодягають,
годують... Бережуть для хана Менгу...
- Але ж його ще нема ! - вигукнув Iлля.
- То буде скоро... Що тодi?
- Я уб'ю його! - скрикнув зубами Iлля.- Розкраю каменем його паскудний
череп!
- Це тiльки слова, любий... Як ти доберешся до нього? Як викона ш свою
погрозу? I що з тобою потiм буде?
Iлля безсило зiтхнув.
- Справдi, це тiльки слова... Пустi слова... А як же тобi щастить
вiдлучатися з юрти? Хто тебе стереже?
- Нас багато таких, як я... Доглядають нас старi монголки, а стереже
ханський караул.
- I все ж ти тут?
- Кiлька мiсяцiв нас нiкуди не вiдпускали, а тепер, щоб ми не нидiли,
дозволяють пiсля обiду у супроводi старшо© хатун прогулюватися по
Бату-сараю, а часто й по степу. Я чимось сподобалася старiй - i вона
вiдпуска мене розшукувати брата... Я сказала ©й, що тут десь мiй нещасний
брат... Коли б вона тiльки знала правду!
Iлля стиснув ©© в обiймах.
- Кохана моя, як ти ризику ш! А що буде, коли дiзнаються?
- Що буде, те й буде! Я знайшла тебе, я люблю тебе, я з тобою, коханий
мiй, ненаглядний мiй, а там - хоч i смерть! Менi тепер не страшно нiчого!
Iлля був вражений глибиною почуттiв дiвчини. Вiн i сам тисячу разiв
ладен був вiддати життя за одну зустрiч з нею, i все ж не сподiвався на
таку ©© жертовнiсть.
- Кохана моя! Марiам! I я безмiрно люблю тебе! За наше кохання, за
можливiсть бачити тебе, чути твiй голос, тримати тво© руки в сво©х руках я
пiду на все - на муки i на смерть! Майбутн тепер не ляка мене - яким би
воно не було!
Вiн пiдняв ©© на руки i поволi пiшов у глиб гаю.
4
Вогнем i мечем пiдкоряв Батий владi й ка-монголiв великi i малi народи
Схiдно© вропи. Впали могутнi i об-пiирнi держави - Болгар Камський,
Дешт-i-Кипчак, Русь Пiвнiчна i Русь Пiвденна, килари i башкирди. Тисячнi
валки полоненикiв битими дорогами i манiвцями йшли i йшли на схiд, у
татарську неволю, устилаючи свiй шлях трупами.
Стогiн i плач стояв над землею. Люди гинули, обороняючи сво© мiста i
села. Гинули тисячами, десятками тисяч. Три мiсяцi оборонявся Ки©в, всi
городи укра©нних земель Ки©вських вчинили шалений опiр. Загинули в боях i
у вогнi всi жителi Райковецького городища i всiх городищ по Iрпеню,
Здвижу, Пiвденному Бугу, Горинi, Случу, Черемошу i Сяну, по Захiдному
Буговi. Володимир i Луцьк сплюндрованi, спаленi, Галич знищений так, що
вже нiколи не вiдродився, в Берестi всi полягли - i старi, i малi, i
нiкому було поховати ©хнi трупи. Ки©вська укра©на, Галицька i Волинська
укра©ни лежали пiсля потопту Бати вого в кровi, в суцiльних ру©нах.
Те ж саме робилося в Польщi, Угорщинi, Словаччинi, Моравi© та Хорватi©.
З-пiд Кракова, що уперто оборонявся, вирушила страшна валка на Iтиль: у
ста тисяч убитих полякiв було вiдрiзане праве вухо, цими кривавими
трофеями начинили сотню мiхiв i вiдправили в Орду, щоб там бачили велич
Бати вих перемог.
Однак чим далi з боями просувалися Бати вi тумени, тим рiдшими ставали
©хнi ряди. О, скiльки баатурiв знайшли вiчний спочинок пiд стiнами Ки ва,
Крем'янця, Галича, Володимира, Берестя, пiд стiнами польських мiст, в
угорських горах та в угорськiй пуштi! А скiльки ©х полягло в Моравi©, де
вiн, Батий, потерпiв поразку! То був справжнiй розгром! I чому?
Батий розумiв: розтанула монгольська сила. Вiн ще просувався на
пiвднi,в Далмацi©, але вже знав напевне, що не зможе пiдкорити сво©й владi
нi роме©в, нi германцiв, нi франкiв, нi далеку Гiшпанiю. Нi, не викреше
його бойовий кiнь копитом вогню об крем'янистi береги Останнього моря!
Батий все частiше задумувався: що робити? Визнати сво безсилля i
повернути вiйсько назад? Але чим це пояснити? Чи йти, незважаючи нi на що,
далi? А там? Безславно загинути? Вiддати на загибель усе монгольське
вiйсько? Без нього загине вся Орда, весь народ, що залишився на Iтилi.
В душi вiн уже давно вирiшив сам для себе: треба повертати назад. Але
для цього потрiбна важлива причина, яка б виправдовувала його в очах
вiйська i всього народу.
Та причини не було, i вiн iшов далi i далi. Уже всупереч сво©й волi i
здоровому глуздовi. Субедей-баатур, коли вони зоставалися наодинцi,
бурчав:
- Все! Повертай тумени, Са©н-каане, назад! Бо втратимо i вiйсько, i
владу над завойованими народами!
Батий мовчав. Добре йому, старому псовi Чiнгiсхана, говорити - вiн
давно вже зажив слави "непереможного". А йому, Бати вi, онуковi
Потрясателя Всесвiту, як завертати сво© тумени з пiвдороги? Весь
монгольський народ зна , що вiн вирушив до Останнього моря. I раптом -
назад! З яко© причини? Кишка тонка?
Рання весна, пишна природа Далмацi© не розважали його, не розвiювали
пригнiченостi, що ятрила серце. I навiть тодi, коли примчав гонець вiд
Гуюка i сповiстив, що передовi загони монгольського вiйська досягли
Останнього моря, вiн не розвеселився. Яке там Останн море! До Останнього
моря ще так само далеко, як i назад, до Iтилю. I кра©н на тому шляху
немало, а народiв - ще бiльше: чехи, германцi, роме©, франки, гiшпанцi...
З ким ©х перемагати? Його тумени порiдiли бiльш як на половину, а
набраними з пiдкорених народiв полонениками не навою ш - вони здатнi лише
на те, щоб штурмувати укрiпленi мiста, та й то коли ззаду вiдчувають
холодок гострих монгольських шабель. А в польових битвах взагалi нiчого не
вартi.
Опiвднi Батий побачив з високого перевалу голубе i безкра , як небо,
море. Настрiй його полiпшився. Хай це i не Останн море, та все ж
пiв- вропи вже лягло пiд копита монгольських коней!
- Вперед!
Море швидко наближалося. Схудлi, засмаглi на зимових вiтрах нукери
радiли, мов дiти. Вони вiрили, що це вже кiнець, кiнець великому походовi.
Радiли й нойони, i навiть принци кровi - джихангiри не приховували