Страница:
руку.
- Не радий? Бачу, не радий... Не бiйся - не з'©м. Навiщо тепер менi ти,
богол татарський?
Земляк був не з при мних. Вiд згадки про ки©вськi з ним зустрiчi по
спинi пробiг дрож. Але тепер у Доманових очах не було ворожнечi - i
Добриня потиснув простягнуту руку.
- А ти ж де живеш? Що робиш? Бачу, тобi тут незле ведеться?
- Нi, незле, бо маю голову на плечах. Терджуман я. А живу ген там, на
пригiрку,- i показав на одиноку юрту, що стояла на горбi.
Доман став ситий, крiзь щетину просвiчувався на округлих щоках
густо-сизий рум'янець. Новi чоботи, синi штани i шовкова сорочка,
пiдперезана шнурком з китицями, свiдчили, що Доман живе справдi добре i що
на його ши© нiколи не телiпалася канга. Окинувши прискiпливим оком
зношений одяг Добринi i його худу жилаву статуру, вiн перевiв погляд на
Янку i враз поперхнувся:
- Те-те-те! Либонь, донька во води Дмитра? Дай, Боже, пам'ятi - Янка?
Авжеж, вона! Тiльки чом же в чоловiчому вбраннi?
Холодна хвиля прокотилася по серцю Добринi. Ось де справжня загроза!
Ось кому - Янцi! - небезпечна ця зустрiч! Видно, Доман не забув сво©х
ки©вських кривдникiв, в тiм числi i тисяцького, i хто зна, як вiдплатить
його дочцi. Розповiсть Менту? А той як вчинить?
- © одяг зносився - от вона й одяглася в що мала,скоромовкою пояснив
Добриня.- Та тут майже всi жiнки носять шаровари.
- Гм, Янка... Хто б мiг подумати! - не вслухаючись у пояснення Добринi,
бубонiв Доман, все ще пильно приглядаючись до дiвчини.- Красуня! I в
хизарi... Далебi, те мiсце не для тебе, дiвчино! Можна й краще тут
влаштуватися! Дзе-дзе!
Вiн примружив очi i зацмокав язиком, як справжнiй татарин.
- Менi й у хизарi добре,- прошепотiла враз зблiдла Янка.
- Зна мо, як там добре, ги-ги! - хихикнув Доман i враз прибрав
поважного вигляду.- А ви куди пряму те? Часом не Михайла, князя
чернiгiвського, зустрiчати?
Добриня був збитий з пантелику новою заявою Домана
- Князя Михайла? А хiба вiн тут? - в його голосi забринiла надiя.
Доман помiтив це. Заперечно похитав головою.
- Не радiй. Не визволяти невiльникiв при©хав вiн, а просити Батия, щоб
дозволив знову посiсти чернiгiвський стiл. Уже два тижнi клянчить великого
хана, шоб допустив у золоту юрту перед його яснi очi.. От сьогоднi Батий i
допустив... Я йду туди - хан Менгу звелiв, щоб я був одним з
терджуманiв-товмачiв... Там буде багато народу - бачите, всi простують
туди. Ходiмо! - I вiн пiдхопив Добриню i Янку попiд руки i потягнув за
собою.- Я знайду вам зручне мiсце.
Пробившись крiзь натовп, вiн зупинився побiля ханського стража.
- Стiйте тут! Звiдси вам буде видно i князя Михайла, i xaнa Батия.
З цими словами вiн при днався до невеликого гуртка ханських
терджуманiв, що тихо гомонили помiж собою.
2
Князь Михайло Всеволодович наклав на шию золоте ожерелля, накинув на
плечi легке червоне корзно. Служник подав чорну оксамитову шапку з
малиновим верхом. Михайло перехрестився i натягнув ©© на свою срiбну
голову.
Було тепло. Стояв двадцятий день вересня. В чистому голубому небi
пливли бiлi нитки павутиння - наступало бабине лiто.
На мить вiн примружив очi - i перед його внутрiшнiм зором спливли
картини рiдного Чернiгова. Як, мабуть, гарно зараз там, на широких берегах
тихоплинно© Десни!
Там теж наступа золота осiння пора - бабине лiто. Чи ж повернеться вiн
додому, чи побачить ще раз тогу красу, чи вдихне пахощi рiдно© землi?
Гай-гай, далеко батькiвщина - Чернiгiвська укра©на! Невже навiки
розлучився з нею, назавжди втратив й?
Вiн пригадав день вiд'©зду.
Зiбралася вся сiм'я. Княгиня плакала вголос, дiти й онуки мовчки
ковтали сльози, а вiн усiх цiлував i осiняв хресним знаменням. Потiм
пiдiйшов до свого духовного отця, схилив голову.
- Благослови, отче! Хочу ©хати до Батия! Отець Iван, зовсiм постарiлий,
ще бiльше висохлий, але такий же невгамовний, як i в молодостi, пiдняв
хреста. Очi його палали.
- Княже,- сказав вiн.- Многi, хто по©хав до Батия, виконали волю
поганина, спокусилися славою свiту цього, пройшли через вогонь,
поклонилися кущу та iдолам поганським i погубили душу свою. Але ти,
Михаиле, якщо хочеш ©хати, не роби так: не йди через вогонь, не кланяйся
нi кущевi, нi iдолам, нi ©жi погансько©, нi питва ©хнього не бери в уста
сво©, бо не личить християнам поклонятися нiчому, створеному людьми, а лиш
Господу Богу Iсусу Христу!
Вiн, пам'ята ться, вiдповiв тодi тихо, але твердо:
- По молитвi тво©й, отче, як Бог захоче, так i буде. Я хотiв би кров
свою пролити за Христа i за християнську вiру!
I ось вiн сто©ть у ваганнi - вже ждуть його ханськi посланцi, щоб
провести до Батия. Як поведеться вiн там? Чи ж стачить сили i духу
достойно зустрiти цю судчу мить?
Вже готовi йти з ним юний онук Борис, князь ростовський, боярин Федiр,
однолiток, друг i однодумець-порадник, iншi бояри та лiпшi мужi, що
супроводжують його в Орду.
Посланi Бати м туленгiти нетерпляче гарячать коней.
- Ходiмо, княже! Са©н-хан кличе тебе!
Вiн рушив перший - поволi, статечно, i крок його був твердий. За ним
пiшли всi, кому належало супроводити його: боярин Федiр, князь Борис та
десяток найближчих княжих сподвижникiв, людей переважно лiтнiх i добре
знаних в землi Чернiгiвськiй.
Подивитися на великого князя орусутiв зiбралися тисячнi натовпи.
Туленгiти прокладали шлях, вiдтiсняли набiк зiвак, а тих, хто лiз наперед,
били списами без жалю, мов скотину.
Вийшли на широкий майдан. На його протилежному боцi вивищувалася велика
золота юрта. Перед нею, на килимах, сидiли пiвколом монгольськi царевичi
та знатнi нойони. В серединi цього пiвкола возсiдав на високих подушках,
пiдiбгавши пiд себе ноги, Батий, Са©н-хан, силою Високого Неба володар
Золото© Орди.
На шляху до нього палахкотiло два багаття, а там далi, ближче до юрти,
рiс великий кущ глоду, уквiтчаний рiзнобарвними стрiчками, стояли кам'янi
та дерев'янi монгольськi iдоли.
Князь Михайло зупинився. Ось наступа мить, коли треба проявити
твердiсть духу! Чи ж витрима вiн?
- Iди, коназ! Iди помiж вогнями, щоб очистився вiд злих мангусiв, якi
можуть зашкодити Са©н-каановi! - сказав старший туленгiт-джагун.
Михайло завагався. Тодi наперед виступив боярин Федiр i сказав, бажаючи
укрiпити князеве серце:
- Не личить християнам проходити через вогонь i кланятися йому, як ви
кланя тесь. Така вже вiра християнська: не велить поклонятися нiчому,
створеному людьми, а велить поклонятися тiльки Богу-отцю, Богу-сину та
Святому Духовi.
Михайло пiдтвердив:
- Так, нам, християнам, не можна поклонятися тому, чому ви
поклоня тесь!
Посланцi-туленгiти застигли в замiшаннi. Що говорить цей орусут?
Старший помчав до Батия. Упав ниць,
- Са©н-каане, коназ Михайло не слуха ться твого повелiння: через вогонь
не йде i богам тво©м не кланя ться. Що робити?
Батий важко засопiв. Нiхто з князiв нi разу не посмiв не виконати його
наказу. То що ж собi надумав цей упертий стариган? Це ж, зда ться, вiн
перебив у Ки вi послiв Менгу-каана?
- Вiн i тодi був такий же упертий i незговiрливий! - пiдтвердив Менгу.
Батий покликав нойона лдечу, похмурого плечистого баатура, темника
туленгiтiв.
- Йди до Михайла, скажи йому: як посмiв вiн повелiнням мо©м знехтувати?
Чому богам мо©м не вклонився? Тепер хай вибира одно з двох: або богам
мо©м поклониться - i тодi залишиться живий та отрима княжiння, або ж,
якщо не поклониться богам мо©м, злою смертю помре! Iди!
лдеча у супроводi джагуна, товмача Домана та десятка сво©х туленгiтiв
рушив до князя чернiгiвського, що стояв перед багаттям незворушно, мов
укопаний,- нi кроку з мiсця!
- Князь Михайло, ось тобi останнiй наказ Са©н-каана: або ти поклонишся
нашим богам та пройдеш крiзь вогонь, або ж умреш лютою смертю! - об'явив
лдеча.
Михайло зблiд, але вiдповiв твердо:
- Царю татарському Батию поклонюсь, тому що Бог доручив йому
владарювати на цьому свiтi. А iдолам i кущевi - не поклонюсь!
- Iдоли - нашi боги, а кущ - це душа великого Чiнгiсхана i сина його
Джучi, батька Бату-каана. Як же ти ©м не поклонишся?
- м, живим, поклонився б, а бездушнiй деревинi не поклонюсь! Така моя
вiдповiдь!
- Дiдусю! - вигукнув злякано Борис, кидаючись князевi на груди i
обiймаючи його - Поклонись! Мiй господине i батьку, прошу тебе вiд нашого
роду всього - поклонись! Вони уб'ють тебе!
Загомонiли бояри:
- Поклонись, княже! Ми всi i зi всiма людьми сво©ми приймемо пiтимiю -
вiдбудемо кару за вчинок твiй богопротивний! Тiльки поклонись!
Наперед виступив Доман - зняв шапку.
- Княже, ти не впiзна ш мене??
Михайло протер очi.
- Нi,- i повернувся до сво©х, нiби просячи пiдказки.Дивiться - мунгал,
а добре балака по-нашому...
Доман спересердя махнув рукою.
- Та нi ж! Доман я! Доман! Невже забув? Путивльський тiун, якого ти
кинув у поруб, де я замалим не врiзав дуба!
- Шкода, що не врiзав,- вiдповiв князь.- Було б одним негiдником менше
серед народу нашого! Бо бач як вирядився в чужинський одяг! Ще й шаблю
мунгальську причепив до бока - став справжнiм бусурменом! Згинь з очей
мо©х, поганцю!
Доман побуряковiв, налився люттю.
- Даремно, князю, обража ш мене. Я хотiв тобi добра... Пройди крiзь
вогонь, поклонися кущу та iдолам татарським - i житимеш! Iнакше за тво
життя я не дам i пiвногати!
- Киш, недолюдку! Вiдстань вiд князя! - втрутився в розмову боярин
Федiр.- Не намовляй нас на богопротивне дiло! Не схиляй до вiдступництва!
лдеча, що пильно слiдкував за цi ю розмовою, спитав Домана:
- Що каже коназ Михайло? Що сказав його темник?
Доман криво усмiхнувся.
- Вiдмовляються обидва пiдкоритися Са©н-хановi. Зневажають вiру
монгольську i богiв монгольських. Не хочуть чиститися вогнем, хочуть
завдати шкоди найяснiшому хановi Бату - наслати хворобу якусь!
- Так смерть же клятому орусутовi! - заревiв лдеча i вдарив Михайла
Всеволодовича кулаком у лице. - Бийте його!
Туленгiти накинулись на князя зi всiх бокiв. Хтось зiрвав з нього
корзно i золоте ожерелля. Дво схопили за руки - розтягнули ©х, щоб вiн не
мiг захищатися, а iншi почали бити в груди - по серцю та печiнцi.
Князь Борис з плачем припав до нiг лдечi, заволав:
- Не бийте старого! Бийте мене - молодого!
Та лдеча вiдштовхнув його чоботом.
- Геть, орусутьський собако!
Тим часом у князя з рота пiшла кров, його звалили на землю i почали
бити ногами. Доман прилучився до вбивць теж i все виважував, щоб ударити
його в найболючiше мiсце - в обличчя чи в живiт. Спочатку князь здригався
пiсля кожного удару, стогнав, а потiм затих.
Але його, обм'яклого, закривавленого, били ще довго. Лише засапавшись,
розступилися, вiдiйшли. I тодi всi побачили зiгнуте бездиханне тiло князя.
Живий вiн чи мертвий?
Народ мовчав. Доман i туленгiти, що брали участь у катуваннi, важко
дихали i з подивом дивилися на дiло рук сво©х - на розтерзане тiло старого
чоловiка.
Ось воно здригнулося - раз i вдруге. Легко здригнулося, але все ж
помiтно.
Таки тлi в ньому якась iскра! Не хоче помирати великий князь! Невже
жива душа його ще не вилетiла з нього?
- Домане, на мою шаблю, вiдрубай йому голову! - наказав лдеча.- Цим
засвiдчиш свою щиру вiдданiсть Са©н-каановi! Ну! Не вагайся!
Доман розмахнувся i вдарив князя по ши©. Голова вiдкотилася вбiк. Вiн
узяв ©© за срiблясте волосся, пiдняв високо перед собою, щоб усiм було
видно, а потiм жбурнув у гурт собак, що вiддалеки вовтузилися в дорожнiй
пилюцi довкола якогось маслака.
- Готовий! - об'явив Доман.
- А цей - другий, князiв боярин? Запитай, чи згоден вiн поклонитися
нашим богам? - спитав ладеча.- Якщо згоден, стане князем!
- Нi, княжiння вашого я не хочу,- вiдповiв Федiр.- I богам вашим не
поклонюсь, а хочу постраждати за Христа, як i князь мiй!
- Ну, то вмирай! Туди тобi й дорога! - I гукнув лдеча во©нам сво©м: -
Бийте його!
Федора мучили довго, били так само люто, як i князя, в серце, в
печiнку, в живiт, аж поки вiн не впав на землю. Тодi вiдрiзали йому голову
i викинули геть.
- Трупи хай лежать! - наказав лдеча.- Хай зжеруть ©х собаки! Щоб усi
бачили, що роблять з неслухняними, i жахалися!
3
Як тiльки закiнчилося це криваво-огидне видовище, Добриня схопив Янку
за руку i потягнув з натовпу.
- Швидше!! Боюся, що Доман не забув про нас. Особливо про тебе. Цей
мерзенний убивця, щоб вислужитися, ладен на все - особливо на пiдлiсть.
Поки на волi, ми повиннi тiкати!
- Тiкати? Куди?
- Хоч свiт за очi, аби не в лапи Домана! В степи, в лiси - там якось
проживемо!
- Але ж я в такому... такому станi.
- Ну й що? Дитина народиться не скоро, а Доман з'явиться в хизар
сьогоднi або завтра. I хтозна, що тодi буде з нами. Нi, нам треба негайно
тiкати! В цьому наш порятунок.
- А одяг? Залишимо в хизарi? Скоро ж наступлять холоди... А Милана? А
Айджу? Це ж дякуючи ©м ми на свободi... Що ©м буде?
- Айджу нiчого не буде. А з Милани що вiзьмуть - вона жiнка. Та й Айджу
©© захистить... Не сумнiвайся, я все обдумав. Порятунок для нас один -
втеча. I якщо ми не зробимо цього сьогоднi, завтра може бути пiзно.
- Гаразд, любий. Роби як зна ш,- погодилася Янка. Вони довго блукали по
запилених вулицях Бату-сарая, щоб дiждатися вечора. А коли стемнiло,
вийшли за його околицi - в степ.
Попростували манiвцями, бо не хотiли зустрiчатися з припiзнiлими
подорожнiми, спочатку на пiвнiч, де на безмiсячному небi, опустивши вниз
зламаного дишля, котився Великий Вiз, а десь опiвночi повернули на. захiд,
до Iтилю.
Нiч була по-осiнньому свiжа, прохолодна, але швидка хода зiгрiвала ©х.
Гiрше стало пiд ранок, коли випали холоднi роси,- ноги по колiна змокрiли,
захололи, i йти стало важко. Янка зовсiм пристала, почала мерзнути.
- Ну, ще трохи, люба! Потримайся! Скоро зiйде сонце - i ми зiгрi мось,
обсохнемо i спочинемо, бо вдень iти небезпечно. Знайдемо затишне мiсце i
там перебудемо до вечора,- пiдбадьорював ©© Добриня.
Зi сходом сонця степ ожив, загомонiв тисячами голосiв. То степове
птаство, що гуртувалося до перельоту в теплi кра©, гучним гелготом, криком
та спiвом вiтало прихiд нового дня.
Виднокруг свiтлiшав, ширшав. Вдалинi - то в одному кiнцi, то в iншому -
мрiли отари овець та косяки коней. Там десь були пастухи i могли помiтити
раннiх подорожнiх.
Добриня звернув до степового озера.
- Передню мо тута, в заростях.
Опiвднi, коли припекло сонце, вони зiгрiлися та обсохли. Але почав
дошкуляти голод. Довкола - i в заростях, i на озерi копошилося багато
птаства, пiсля лiта ситого, обважнiлого. Та як його спiйма ш? Голими
руками? I як запечеш чи звариш? Нi вогню, нi посуду.
Так вони йшли три доби - вдень спали, а вночi, прокладаючи шлях по
зорях, поволi, бо зовсiм, знесилiли вiд голоду, просувалися на пiвнiчнiй
захiд - до Волги, до Чорного лiсу, де Добриня сподiвався знайти якийсь
притулок i захисток.
На третю нiч, пiд ранок, ледве дошкандибали до якогось великого озера i
звернули до води. Попили, пожували солодкавих корiнцiв ситнягу. Янка ледве
трималася на ногах. Пiд очима залягли синi кола, на губи вiд внутрiшнього
жару та голоду впала чорна смага.
Добриня знайшов у кущах затишне мiсце, намостив iз сухого очерету та
комишу високе тепле ложе, сказав тихо:
- Ляж вiдпочинь! Бо вечором знову в путь! А я пiду на розглядини. Та й,
може, щось iз ©стiвного знайду.
Янка жалiбно простогнала:
- Не йди! Я боюся, щоб з тобою чогось не трапилося. Як же я залишусь
сама? Вiн поцiлував ©© в змарнiлi щоки.
- Я буду обережний. Не бiйся! Вiдпочивай!
Вiн i сам не знав, на що сподiвався, але дивитися на Янчинi страждання,
на муки голоду, що свiтився в ©© очах, бiльше не мiг.
Прохиливши кущi, розглянувся довкола. Нiде нiкого. Тодi вийшов на
простiр i, прилiгши в бур'ян, поплазував до недалекого пригiрка, звiдки
вiдкривався широкий виднокруг. Висунув, мов ховрах, з бур'яну голову, i
завмер. Прямо на нього котився табун коней. "На водопiй,- зрозумiв
Добриня.- До озера".
Вiн прилiг i став чекати. Табун швидко наблизився i, оминувши пригiрок,
спустився прямо до води. Пiдстаркуватий пастух i його пiдпасич-пiдлiток
з'©хали вслiд за табуном на бережину, напо©ли коней, самi напилися i
вiдв'язали вiд сiдел шкiрянi торбини. На розстелений килимок виклали ©хнiй
вмiст - нехитрий пастуший снiданок: шмат засмажено© баранини, сухий ячний
корж та бурдюк з кумисом.
Добриня вiдчув, як засудомило пiд грудьми. Йому не вперше голодувати, i
вiн знав, що найсильнiше почуття голоду приходить на третiй i четвертий
день. Згадав Янку - як вона там? Заснула чи стражда ? I така враз охопила
його жадоба заволодiти тим снiданком, що вiн ледве стримав себе, щоб враз
не кинутися голiруч на пастухiв.
Що робити? Напасти? Випросити? А може, викрасти, коли пастухи
задрiмають? Та чи задрiмають? А може, гайнуть знову в степ?
Думки плуталися в головi. Четвертий день голодування та страх за життя
i здоров'я Янки, що стала йому дорожчою за власне життя, пiдштовхнули його
на вiдчайдушний крок.
Вiн весь напружився - як барс перед стрибком. Вiдчай i безвихiдь
скаламутили його розум. Але в останню мить стримав себе, поволi пiдвiвся i
повiльно попростував до пастухiв.
Вони сидiли до нього спинами i не помiчали його.
Вiн тихо ступав по м'якiй травi, вiдчуваючи, як лунко б' ться в грудях
серце. Був готовий, як звiр, кожно© митi при спротивi напасти на старого i
малого, зiм'яти, зв'язати або навiть задушити ©х, аби лиш заволодiти
©хньою ©жею.
Коли наблизився крокiв на десять, пiд ногою хруснула гiлка. Пастухи
оглянулися i завмерли. Його вид, видно, налякав ©х, бо пiдлiток скрикнув
по-половецькому:
- Ван-пай! Кулi-баба, хто це? Який страшний чоловiк!
Добриня вмить зрозумiв, що перед ним половцi, монгольськi полоненики,
конюхи, змушенi випасати табуни якогось знатного нойона чи царевича, i
полегшено зiтхнув. Половцi - не монголи. До того ж вони самi раби, з ними
легше домовитися по-доброму. Та й бояться вони його. Ще б пак! I вiн збоку
глянув на себе - який чубисько! Як вороняче гнiздо! Бородище - на
пiвгрудей, а кулаки - мов довбешки! Iде до них - а очi палають несамовитим
голодним вогнем! вiд чого злякатися.
- Мир вам! Не бiйтеся мене, я вам нiчого поганого не заподiю,- сказав
тихо.
Оторопiлий старий зрештою подав голос:
- Ти хто? Кипчак? Що балака ш по-нашому.
- Нi, я орусут. Як ви, полоненик мунгальський. Я з товаришем заблудився
в степу, вже четвертий день ми нiчого не ©ли. - Вiн склав на грудях руки,
пiдiйшов до них впритул i вдихнув запах смаженого м'яса. - Ради Бога,
дайте нам попо©сти! Вмира мо з голоду!
Старий заметушився, заохкав:
- Якшi, якшi. Сiдай до нас - ©ж, скiльки тобi хочеться. А де ж твiй
товариш? Хай iде - йому теж вистачить!
- Вiн тут. Я зараз покличу його,- вiдповiв Добриня i, приклавши долонi
до рота, загукав: - Янко, Янко, йди-но хутчiй сюди!
З кущiв боязко визирнула Янка.
- Не бiйся! Йди! Тут добрi люди!
Янка пiдiйшла, злегка вклонилася. Старий пильно поглянув на ©© змарнiле
обличчя, ковзнув поглядом по ©© постатi i, показавши на мiсце поряд з
собою, несподiвано сказав:
- Салям, катум! ж - тобi треба ©сти, бо ти ж носиш пiд серцем сина чи
дочку.
Добриня був вражений проникливiстю старого, але не сказав на це нiчого,
а зразу ж i собi сiв до трапези.
Вони накинулися на ©жу, як голоднi вовки, ©ли пожадливо, майже не
пережовуючи, запиваючи коржi та м'ясо прохолодним кумисом. Закiнчили
тiльки тодi, коли на килимку не залишилося нi крихти. Добриня знiяковiв.
- Оце так! Пусти свиню за стiл, то вона й ноги на стiл! Ми все по©ли, а
господарi нехай облизуються! Ай-ай-ай!
Старий усмiхнувся.
- Не бiда! У нас для себе ще знайдеться що-не-будь, щоб напхати курсак.
Аби зуби!.. Навпаки, ми радi, що врятували вас вiд голодно© смертi.- Вiн
раптом прищурив сво© i без того вузькi очi.- А тепер же куди ви?
I вiн хитрувато усмiхнувся.
Добриня збентежився. Вiд цього старого нiчого не прихова ться.
Зда ться, крiзь землю бачить. Сказати правду чи збрехати? Нi, за добро
лжею не платять!
- Кулi-баба, а ти як гада ш - чого ми тута?
- Думаю - тiка те,- серйозно вiдповiв старий i пильно заглянув у вiчi
сво му гостю.
- Авжеж тiка мо,- пiдтвердив Добриня.- Я вiрю тобi - i кажу правду.
Тiка мо з ненависного полону, бо несила вже терпiти неволю. Може, Бог
допоможе знайти путь на батькiвщину.
- Хай вам щастить,- вiдповiв старий половець.- А нам i тiкати нiкуди:
наш народ розбитий, розсiяний, земля наша знелюднiла вiд Iтилю до Днiпра,
а там i до Дунаю так, що й живо© душi кипчацько© не знайдеш. Хiба що
монгольськi тумени гасають по нiй вiд краю до краю, виловлюючи тих, кому
пощастило десь приховатися. Куди нам подiтися? Був би я молодший, а мiй
онук трохи старший, утiк би i я та й при днався б до загону баримтачi
Бачмана - налетiли б з ним на монгольськi кибитки, та кошi, нищили б сво©х
кривдникiв, а ©хнi табуни та отари забирали б собi - на прокорм.
Добриня аж кинувся. Несподiвана новина вразила його.
- Кулi-баба, як ти сказав - баримтача Бачман? Ти зна ш Бачмана?
Зустрiчався з ним? Де його шукати? Скажи менi!
На цей раз не приховав подиву половець i в свою чергу запитав:
- Чекай, чекай! А для чого тобi Бачман? Ти що - знав його?
- Авжеж! Ми разом жили в одному хизарi. Я допомiг йому та його друговi
Качиру-укуле, ясу, втекти. Скажи менi, де ©х шукати!
Пастух задумався лиш на якусь мить.
- Для чого це тобi?
- Вiн допоможе нам з Янкою. Сам бачиш - ми в безвихiдному становищi: нi
одягу, нi коней, нi збро©, нi ©жi. Шлях додому далекий, степи безлюднi, як
доберемося?
- Гм, схоже, що ти правду мовиш,- тихо промовив старий.- Але я не знаю,
де шукати Бачмана. Вiн нi дня не сидить на одному мiсцi. Сьогоднi вiн тут,
а завтра - там. Нападе на монгольський улус, поб' , пограбу , забере
свiжих коней, а сво©х, стомлених, залишить - i тiка далi. Вже не раз
монгольськi бе© ганялися за ним, та не змогли спiймати. Бо вiн - як вiтер!
- I все ж - де його шукати? Ти бачив його?
- Бачив. Учора вiн зi сво©ми хлопцями був тут.
- Був тут! - вигукнув Добриня.- Отже, вiн десь недалеко?
- Може, недалеко, а може, й далеко,- ухильно вiдповiв Кулi-баба.- Хто
те зна ? Один Бачман. Але я тобi, орусуте, дам ©жi на три днi, а за цей
час ви, може, зустрiнете Бачмана.
З цими словами старий витягнув з мiшка торбинку сиру i кiлька шматкiв
в'яленого на сонцi м'яса.
- Дякую,- розчулено вiдповiв Добриня, приймаючи такий дорогий
подарунок.- Колись ми були ворогами, тепер стали друзями. Свiт не без
добрих людей - i на цьому вiн трима ться! Бувайте!
4
Старий половець помилився: втiкачi були такi зголоднiлi, що ©жi, яко©
вiн ©м дав, вистачило не на три днi, а лише на два. Та й то на вечерю
залишилися однi крихти. А третiй i четвертий день знову йшли голоднi i
ледве брели осiннiм степом навпростець.
Янка змарнiла, пристала зовсiм. Тому, коли вони пiд ранок натрапили на
покинуте кимось пригасаюче вогнище, навколо якого лежали обгризенi кiнськi
маслаки, Добриня сказав:
- Все. Далi - нi кроку. Що буде, те й буде - зупинимось тут. Сiдай до
вогню - грiйся, а я спробую спiймати що-небудь - байбака, степову черепаху
чи овечку, що вiдбилася вiд отари. Запечемо на вогнi - i трохи
пiдкрiпимося.
Вiн назгрiбав сухого зiлля - кинув на багаття, а другий оберемок
пiдiслав Янцi, яка зразу ж опустилася на нього i простягла до вогню
холоднi руки. Тепер вона не перечила Добринi, бо так стомилася i стiльки
витратила за цi днi сил, що ©й уже було однаково - жити чи померти.
Добриня мовчки попростував у туманний ранковий степ. Та не вiдiйшов i
на сотню крокiв, як раптом побачив на витолоченiй травi залишки
розчленовано© на шматки кiнсько© тушi. Кращi шматки м'яса були кимось
вирiзанi i забранi, але залишилися голова, ноги та тельбухи. Зверху лежало
велике блiдо-рожеве серце. Добриня притьмом кинувся до нього.
Вiн принiс свою здобич до багаття i кинув кiлька шматкiв м'яса в
вогонь, а сам опустився бiля Янки на колiна, обняв ©© за плечi i крiзь
радiсне ридання, що клекотало в його грудях, хрипко проказав:
- Ми врятованi... I на цей раз врятованi... Щаслива доля оберiга нас,
Яночко!
Вони сидiли тихо i не вiдривали погляду вiд багаття, де шипiло, сичало,
шкварчало, поволi обвуглюючись, кiнське серце. Сидiли довго, поки воно не
спеклося, а потiм дiстали з жару i, дмухаючи на нього, щоб швидше
остудилося, накинулися на ©жу.
Коли наситилися i зiгрiлися бiля вогню, вiдчули, як на них накочу ться
тепла хвиля сну. Янка пiдiбгала пiд себе ноги, зiщулилася, зручнiше
вмостилася в сво му гнiздечку i незабаром заснула. Йти далi вона не могла
- ©й потрiбен був спочинок.
Добриня лiг бiля не© i заснув теж.
Прокинулися вони одночасно, розбудженi тупотом копит, голосним кiнським
iржанням та гомоном багатьох людських голосiв, пiдхопилися i завмерли вiд
жаху. Довкола них щiльним колом стояло кiлька десяткiв озбро них
вершникiв.
- Хто ви? - спитав по-половецькому круглолиций немолодий
чоловiк.Орусути? Келари? Звiдки i куди пряму те? Втiкачi?
Добриня мовчав. Хто цi люди? Якi ©хнi намiри? Що ©м вiдповiсти?
Вiн зацьковано зиркав довкола, вiдчуваючи в серцi холодну тугу вiд
безвиходi i гарячкове шукаючи вiдповiдi, яка могла б ©х порятувати. Але
жодна путяща думка не лiзла в голову. Залишалося одно - сказати правду.
- Так, ми орусути,- глухо промовив вiн.- Що вам вiд нас треба?
Вiд його голосу один з верхiвцiв, що стояв позаду, здригнувся i
вигукнув:
- Добриня? Ти? Невже це ти?
Добриня пiдняв голову - перед ним на карому конi сидiв Качир-укуле.
Помолодiлий, гарно зодягнений, оперезаний дорогою збро ю, вiн з подивом i
радiсною усмiшкою придивлявся до обiдраного, змарнiлого, зарослого буйною
чуприною та бородою втiкача-богола.
- Качир! Качир-укуле! - стрепенувся Добриня.- От яка несподiвана
зустрiч!
Качир-укуле зiскочив з коня, обняв його.
- Я радий, що зустрiв тебе, друже! А це твiй брат? - повернувся до
Янки.
- Це моя жона,- усмiхнувся Добриня.- Тобi я можу вiдкритися - це моя
жона, Янка. У хизарi ми це приховували, а тепер нема потреби... Ми
втекли, бо зустрiли одного недруга, Домана, що ще в Ки вi заповзявся
звести мене зi свiту та й Янку знав добре. Ми боялися, що вiн розповiсть
про нас хановi, i вiдразу втекли. Вже тиждень блука мо в степу, охляли з
голоду, мерзнемо... Думали - пропадемо...
- Ну, тепер не пропадете - по©дете з нами. Бачман буде радий бачити
вас!
- Бачман? Отже, ти з ним? Займа тесь баримтою? Я чув, чув про нього!
Сподiвався зустрiтися з ним.
- Не радий? Бачу, не радий... Не бiйся - не з'©м. Навiщо тепер менi ти,
богол татарський?
Земляк був не з при мних. Вiд згадки про ки©вськi з ним зустрiчi по
спинi пробiг дрож. Але тепер у Доманових очах не було ворожнечi - i
Добриня потиснув простягнуту руку.
- А ти ж де живеш? Що робиш? Бачу, тобi тут незле ведеться?
- Нi, незле, бо маю голову на плечах. Терджуман я. А живу ген там, на
пригiрку,- i показав на одиноку юрту, що стояла на горбi.
Доман став ситий, крiзь щетину просвiчувався на округлих щоках
густо-сизий рум'янець. Новi чоботи, синi штани i шовкова сорочка,
пiдперезана шнурком з китицями, свiдчили, що Доман живе справдi добре i що
на його ши© нiколи не телiпалася канга. Окинувши прискiпливим оком
зношений одяг Добринi i його худу жилаву статуру, вiн перевiв погляд на
Янку i враз поперхнувся:
- Те-те-те! Либонь, донька во води Дмитра? Дай, Боже, пам'ятi - Янка?
Авжеж, вона! Тiльки чом же в чоловiчому вбраннi?
Холодна хвиля прокотилася по серцю Добринi. Ось де справжня загроза!
Ось кому - Янцi! - небезпечна ця зустрiч! Видно, Доман не забув сво©х
ки©вських кривдникiв, в тiм числi i тисяцького, i хто зна, як вiдплатить
його дочцi. Розповiсть Менту? А той як вчинить?
- © одяг зносився - от вона й одяглася в що мала,скоромовкою пояснив
Добриня.- Та тут майже всi жiнки носять шаровари.
- Гм, Янка... Хто б мiг подумати! - не вслухаючись у пояснення Добринi,
бубонiв Доман, все ще пильно приглядаючись до дiвчини.- Красуня! I в
хизарi... Далебi, те мiсце не для тебе, дiвчино! Можна й краще тут
влаштуватися! Дзе-дзе!
Вiн примружив очi i зацмокав язиком, як справжнiй татарин.
- Менi й у хизарi добре,- прошепотiла враз зблiдла Янка.
- Зна мо, як там добре, ги-ги! - хихикнув Доман i враз прибрав
поважного вигляду.- А ви куди пряму те? Часом не Михайла, князя
чернiгiвського, зустрiчати?
Добриня був збитий з пантелику новою заявою Домана
- Князя Михайла? А хiба вiн тут? - в його голосi забринiла надiя.
Доман помiтив це. Заперечно похитав головою.
- Не радiй. Не визволяти невiльникiв при©хав вiн, а просити Батия, щоб
дозволив знову посiсти чернiгiвський стiл. Уже два тижнi клянчить великого
хана, шоб допустив у золоту юрту перед його яснi очi.. От сьогоднi Батий i
допустив... Я йду туди - хан Менгу звелiв, щоб я був одним з
терджуманiв-товмачiв... Там буде багато народу - бачите, всi простують
туди. Ходiмо! - I вiн пiдхопив Добриню i Янку попiд руки i потягнув за
собою.- Я знайду вам зручне мiсце.
Пробившись крiзь натовп, вiн зупинився побiля ханського стража.
- Стiйте тут! Звiдси вам буде видно i князя Михайла, i xaнa Батия.
З цими словами вiн при днався до невеликого гуртка ханських
терджуманiв, що тихо гомонили помiж собою.
2
Князь Михайло Всеволодович наклав на шию золоте ожерелля, накинув на
плечi легке червоне корзно. Служник подав чорну оксамитову шапку з
малиновим верхом. Михайло перехрестився i натягнув ©© на свою срiбну
голову.
Було тепло. Стояв двадцятий день вересня. В чистому голубому небi
пливли бiлi нитки павутиння - наступало бабине лiто.
На мить вiн примружив очi - i перед його внутрiшнiм зором спливли
картини рiдного Чернiгова. Як, мабуть, гарно зараз там, на широких берегах
тихоплинно© Десни!
Там теж наступа золота осiння пора - бабине лiто. Чи ж повернеться вiн
додому, чи побачить ще раз тогу красу, чи вдихне пахощi рiдно© землi?
Гай-гай, далеко батькiвщина - Чернiгiвська укра©на! Невже навiки
розлучився з нею, назавжди втратив й?
Вiн пригадав день вiд'©зду.
Зiбралася вся сiм'я. Княгиня плакала вголос, дiти й онуки мовчки
ковтали сльози, а вiн усiх цiлував i осiняв хресним знаменням. Потiм
пiдiйшов до свого духовного отця, схилив голову.
- Благослови, отче! Хочу ©хати до Батия! Отець Iван, зовсiм постарiлий,
ще бiльше висохлий, але такий же невгамовний, як i в молодостi, пiдняв
хреста. Очi його палали.
- Княже,- сказав вiн.- Многi, хто по©хав до Батия, виконали волю
поганина, спокусилися славою свiту цього, пройшли через вогонь,
поклонилися кущу та iдолам поганським i погубили душу свою. Але ти,
Михаиле, якщо хочеш ©хати, не роби так: не йди через вогонь, не кланяйся
нi кущевi, нi iдолам, нi ©жi погансько©, нi питва ©хнього не бери в уста
сво©, бо не личить християнам поклонятися нiчому, створеному людьми, а лиш
Господу Богу Iсусу Христу!
Вiн, пам'ята ться, вiдповiв тодi тихо, але твердо:
- По молитвi тво©й, отче, як Бог захоче, так i буде. Я хотiв би кров
свою пролити за Христа i за християнську вiру!
I ось вiн сто©ть у ваганнi - вже ждуть його ханськi посланцi, щоб
провести до Батия. Як поведеться вiн там? Чи ж стачить сили i духу
достойно зустрiти цю судчу мить?
Вже готовi йти з ним юний онук Борис, князь ростовський, боярин Федiр,
однолiток, друг i однодумець-порадник, iншi бояри та лiпшi мужi, що
супроводжують його в Орду.
Посланi Бати м туленгiти нетерпляче гарячать коней.
- Ходiмо, княже! Са©н-хан кличе тебе!
Вiн рушив перший - поволi, статечно, i крок його був твердий. За ним
пiшли всi, кому належало супроводити його: боярин Федiр, князь Борис та
десяток найближчих княжих сподвижникiв, людей переважно лiтнiх i добре
знаних в землi Чернiгiвськiй.
Подивитися на великого князя орусутiв зiбралися тисячнi натовпи.
Туленгiти прокладали шлях, вiдтiсняли набiк зiвак, а тих, хто лiз наперед,
били списами без жалю, мов скотину.
Вийшли на широкий майдан. На його протилежному боцi вивищувалася велика
золота юрта. Перед нею, на килимах, сидiли пiвколом монгольськi царевичi
та знатнi нойони. В серединi цього пiвкола возсiдав на високих подушках,
пiдiбгавши пiд себе ноги, Батий, Са©н-хан, силою Високого Неба володар
Золото© Орди.
На шляху до нього палахкотiло два багаття, а там далi, ближче до юрти,
рiс великий кущ глоду, уквiтчаний рiзнобарвними стрiчками, стояли кам'янi
та дерев'янi монгольськi iдоли.
Князь Михайло зупинився. Ось наступа мить, коли треба проявити
твердiсть духу! Чи ж витрима вiн?
- Iди, коназ! Iди помiж вогнями, щоб очистився вiд злих мангусiв, якi
можуть зашкодити Са©н-каановi! - сказав старший туленгiт-джагун.
Михайло завагався. Тодi наперед виступив боярин Федiр i сказав, бажаючи
укрiпити князеве серце:
- Не личить християнам проходити через вогонь i кланятися йому, як ви
кланя тесь. Така вже вiра християнська: не велить поклонятися нiчому,
створеному людьми, а велить поклонятися тiльки Богу-отцю, Богу-сину та
Святому Духовi.
Михайло пiдтвердив:
- Так, нам, християнам, не можна поклонятися тому, чому ви
поклоня тесь!
Посланцi-туленгiти застигли в замiшаннi. Що говорить цей орусут?
Старший помчав до Батия. Упав ниць,
- Са©н-каане, коназ Михайло не слуха ться твого повелiння: через вогонь
не йде i богам тво©м не кланя ться. Що робити?
Батий важко засопiв. Нiхто з князiв нi разу не посмiв не виконати його
наказу. То що ж собi надумав цей упертий стариган? Це ж, зда ться, вiн
перебив у Ки вi послiв Менгу-каана?
- Вiн i тодi був такий же упертий i незговiрливий! - пiдтвердив Менгу.
Батий покликав нойона лдечу, похмурого плечистого баатура, темника
туленгiтiв.
- Йди до Михайла, скажи йому: як посмiв вiн повелiнням мо©м знехтувати?
Чому богам мо©м не вклонився? Тепер хай вибира одно з двох: або богам
мо©м поклониться - i тодi залишиться живий та отрима княжiння, або ж,
якщо не поклониться богам мо©м, злою смертю помре! Iди!
лдеча у супроводi джагуна, товмача Домана та десятка сво©х туленгiтiв
рушив до князя чернiгiвського, що стояв перед багаттям незворушно, мов
укопаний,- нi кроку з мiсця!
- Князь Михайло, ось тобi останнiй наказ Са©н-каана: або ти поклонишся
нашим богам та пройдеш крiзь вогонь, або ж умреш лютою смертю! - об'явив
лдеча.
Михайло зблiд, але вiдповiв твердо:
- Царю татарському Батию поклонюсь, тому що Бог доручив йому
владарювати на цьому свiтi. А iдолам i кущевi - не поклонюсь!
- Iдоли - нашi боги, а кущ - це душа великого Чiнгiсхана i сина його
Джучi, батька Бату-каана. Як же ти ©м не поклонишся?
- м, живим, поклонився б, а бездушнiй деревинi не поклонюсь! Така моя
вiдповiдь!
- Дiдусю! - вигукнув злякано Борис, кидаючись князевi на груди i
обiймаючи його - Поклонись! Мiй господине i батьку, прошу тебе вiд нашого
роду всього - поклонись! Вони уб'ють тебе!
Загомонiли бояри:
- Поклонись, княже! Ми всi i зi всiма людьми сво©ми приймемо пiтимiю -
вiдбудемо кару за вчинок твiй богопротивний! Тiльки поклонись!
Наперед виступив Доман - зняв шапку.
- Княже, ти не впiзна ш мене??
Михайло протер очi.
- Нi,- i повернувся до сво©х, нiби просячи пiдказки.Дивiться - мунгал,
а добре балака по-нашому...
Доман спересердя махнув рукою.
- Та нi ж! Доман я! Доман! Невже забув? Путивльський тiун, якого ти
кинув у поруб, де я замалим не врiзав дуба!
- Шкода, що не врiзав,- вiдповiв князь.- Було б одним негiдником менше
серед народу нашого! Бо бач як вирядився в чужинський одяг! Ще й шаблю
мунгальську причепив до бока - став справжнiм бусурменом! Згинь з очей
мо©х, поганцю!
Доман побуряковiв, налився люттю.
- Даремно, князю, обража ш мене. Я хотiв тобi добра... Пройди крiзь
вогонь, поклонися кущу та iдолам татарським - i житимеш! Iнакше за тво
життя я не дам i пiвногати!
- Киш, недолюдку! Вiдстань вiд князя! - втрутився в розмову боярин
Федiр.- Не намовляй нас на богопротивне дiло! Не схиляй до вiдступництва!
лдеча, що пильно слiдкував за цi ю розмовою, спитав Домана:
- Що каже коназ Михайло? Що сказав його темник?
Доман криво усмiхнувся.
- Вiдмовляються обидва пiдкоритися Са©н-хановi. Зневажають вiру
монгольську i богiв монгольських. Не хочуть чиститися вогнем, хочуть
завдати шкоди найяснiшому хановi Бату - наслати хворобу якусь!
- Так смерть же клятому орусутовi! - заревiв лдеча i вдарив Михайла
Всеволодовича кулаком у лице. - Бийте його!
Туленгiти накинулись на князя зi всiх бокiв. Хтось зiрвав з нього
корзно i золоте ожерелля. Дво схопили за руки - розтягнули ©х, щоб вiн не
мiг захищатися, а iншi почали бити в груди - по серцю та печiнцi.
Князь Борис з плачем припав до нiг лдечi, заволав:
- Не бийте старого! Бийте мене - молодого!
Та лдеча вiдштовхнув його чоботом.
- Геть, орусутьський собако!
Тим часом у князя з рота пiшла кров, його звалили на землю i почали
бити ногами. Доман прилучився до вбивць теж i все виважував, щоб ударити
його в найболючiше мiсце - в обличчя чи в живiт. Спочатку князь здригався
пiсля кожного удару, стогнав, а потiм затих.
Але його, обм'яклого, закривавленого, били ще довго. Лише засапавшись,
розступилися, вiдiйшли. I тодi всi побачили зiгнуте бездиханне тiло князя.
Живий вiн чи мертвий?
Народ мовчав. Доман i туленгiти, що брали участь у катуваннi, важко
дихали i з подивом дивилися на дiло рук сво©х - на розтерзане тiло старого
чоловiка.
Ось воно здригнулося - раз i вдруге. Легко здригнулося, але все ж
помiтно.
Таки тлi в ньому якась iскра! Не хоче помирати великий князь! Невже
жива душа його ще не вилетiла з нього?
- Домане, на мою шаблю, вiдрубай йому голову! - наказав лдеча.- Цим
засвiдчиш свою щиру вiдданiсть Са©н-каановi! Ну! Не вагайся!
Доман розмахнувся i вдарив князя по ши©. Голова вiдкотилася вбiк. Вiн
узяв ©© за срiблясте волосся, пiдняв високо перед собою, щоб усiм було
видно, а потiм жбурнув у гурт собак, що вiддалеки вовтузилися в дорожнiй
пилюцi довкола якогось маслака.
- Готовий! - об'явив Доман.
- А цей - другий, князiв боярин? Запитай, чи згоден вiн поклонитися
нашим богам? - спитав ладеча.- Якщо згоден, стане князем!
- Нi, княжiння вашого я не хочу,- вiдповiв Федiр.- I богам вашим не
поклонюсь, а хочу постраждати за Христа, як i князь мiй!
- Ну, то вмирай! Туди тобi й дорога! - I гукнув лдеча во©нам сво©м: -
Бийте його!
Федора мучили довго, били так само люто, як i князя, в серце, в
печiнку, в живiт, аж поки вiн не впав на землю. Тодi вiдрiзали йому голову
i викинули геть.
- Трупи хай лежать! - наказав лдеча.- Хай зжеруть ©х собаки! Щоб усi
бачили, що роблять з неслухняними, i жахалися!
3
Як тiльки закiнчилося це криваво-огидне видовище, Добриня схопив Янку
за руку i потягнув з натовпу.
- Швидше!! Боюся, що Доман не забув про нас. Особливо про тебе. Цей
мерзенний убивця, щоб вислужитися, ладен на все - особливо на пiдлiсть.
Поки на волi, ми повиннi тiкати!
- Тiкати? Куди?
- Хоч свiт за очi, аби не в лапи Домана! В степи, в лiси - там якось
проживемо!
- Але ж я в такому... такому станi.
- Ну й що? Дитина народиться не скоро, а Доман з'явиться в хизар
сьогоднi або завтра. I хтозна, що тодi буде з нами. Нi, нам треба негайно
тiкати! В цьому наш порятунок.
- А одяг? Залишимо в хизарi? Скоро ж наступлять холоди... А Милана? А
Айджу? Це ж дякуючи ©м ми на свободi... Що ©м буде?
- Айджу нiчого не буде. А з Милани що вiзьмуть - вона жiнка. Та й Айджу
©© захистить... Не сумнiвайся, я все обдумав. Порятунок для нас один -
втеча. I якщо ми не зробимо цього сьогоднi, завтра може бути пiзно.
- Гаразд, любий. Роби як зна ш,- погодилася Янка. Вони довго блукали по
запилених вулицях Бату-сарая, щоб дiждатися вечора. А коли стемнiло,
вийшли за його околицi - в степ.
Попростували манiвцями, бо не хотiли зустрiчатися з припiзнiлими
подорожнiми, спочатку на пiвнiч, де на безмiсячному небi, опустивши вниз
зламаного дишля, котився Великий Вiз, а десь опiвночi повернули на. захiд,
до Iтилю.
Нiч була по-осiнньому свiжа, прохолодна, але швидка хода зiгрiвала ©х.
Гiрше стало пiд ранок, коли випали холоднi роси,- ноги по колiна змокрiли,
захололи, i йти стало важко. Янка зовсiм пристала, почала мерзнути.
- Ну, ще трохи, люба! Потримайся! Скоро зiйде сонце - i ми зiгрi мось,
обсохнемо i спочинемо, бо вдень iти небезпечно. Знайдемо затишне мiсце i
там перебудемо до вечора,- пiдбадьорював ©© Добриня.
Зi сходом сонця степ ожив, загомонiв тисячами голосiв. То степове
птаство, що гуртувалося до перельоту в теплi кра©, гучним гелготом, криком
та спiвом вiтало прихiд нового дня.
Виднокруг свiтлiшав, ширшав. Вдалинi - то в одному кiнцi, то в iншому -
мрiли отари овець та косяки коней. Там десь були пастухи i могли помiтити
раннiх подорожнiх.
Добриня звернув до степового озера.
- Передню мо тута, в заростях.
Опiвднi, коли припекло сонце, вони зiгрiлися та обсохли. Але почав
дошкуляти голод. Довкола - i в заростях, i на озерi копошилося багато
птаства, пiсля лiта ситого, обважнiлого. Та як його спiйма ш? Голими
руками? I як запечеш чи звариш? Нi вогню, нi посуду.
Так вони йшли три доби - вдень спали, а вночi, прокладаючи шлях по
зорях, поволi, бо зовсiм, знесилiли вiд голоду, просувалися на пiвнiчнiй
захiд - до Волги, до Чорного лiсу, де Добриня сподiвався знайти якийсь
притулок i захисток.
На третю нiч, пiд ранок, ледве дошкандибали до якогось великого озера i
звернули до води. Попили, пожували солодкавих корiнцiв ситнягу. Янка ледве
трималася на ногах. Пiд очима залягли синi кола, на губи вiд внутрiшнього
жару та голоду впала чорна смага.
Добриня знайшов у кущах затишне мiсце, намостив iз сухого очерету та
комишу високе тепле ложе, сказав тихо:
- Ляж вiдпочинь! Бо вечором знову в путь! А я пiду на розглядини. Та й,
може, щось iз ©стiвного знайду.
Янка жалiбно простогнала:
- Не йди! Я боюся, щоб з тобою чогось не трапилося. Як же я залишусь
сама? Вiн поцiлував ©© в змарнiлi щоки.
- Я буду обережний. Не бiйся! Вiдпочивай!
Вiн i сам не знав, на що сподiвався, але дивитися на Янчинi страждання,
на муки голоду, що свiтився в ©© очах, бiльше не мiг.
Прохиливши кущi, розглянувся довкола. Нiде нiкого. Тодi вийшов на
простiр i, прилiгши в бур'ян, поплазував до недалекого пригiрка, звiдки
вiдкривався широкий виднокруг. Висунув, мов ховрах, з бур'яну голову, i
завмер. Прямо на нього котився табун коней. "На водопiй,- зрозумiв
Добриня.- До озера".
Вiн прилiг i став чекати. Табун швидко наблизився i, оминувши пригiрок,
спустився прямо до води. Пiдстаркуватий пастух i його пiдпасич-пiдлiток
з'©хали вслiд за табуном на бережину, напо©ли коней, самi напилися i
вiдв'язали вiд сiдел шкiрянi торбини. На розстелений килимок виклали ©хнiй
вмiст - нехитрий пастуший снiданок: шмат засмажено© баранини, сухий ячний
корж та бурдюк з кумисом.
Добриня вiдчув, як засудомило пiд грудьми. Йому не вперше голодувати, i
вiн знав, що найсильнiше почуття голоду приходить на третiй i четвертий
день. Згадав Янку - як вона там? Заснула чи стражда ? I така враз охопила
його жадоба заволодiти тим снiданком, що вiн ледве стримав себе, щоб враз
не кинутися голiруч на пастухiв.
Що робити? Напасти? Випросити? А може, викрасти, коли пастухи
задрiмають? Та чи задрiмають? А може, гайнуть знову в степ?
Думки плуталися в головi. Четвертий день голодування та страх за життя
i здоров'я Янки, що стала йому дорожчою за власне життя, пiдштовхнули його
на вiдчайдушний крок.
Вiн весь напружився - як барс перед стрибком. Вiдчай i безвихiдь
скаламутили його розум. Але в останню мить стримав себе, поволi пiдвiвся i
повiльно попростував до пастухiв.
Вони сидiли до нього спинами i не помiчали його.
Вiн тихо ступав по м'якiй травi, вiдчуваючи, як лунко б' ться в грудях
серце. Був готовий, як звiр, кожно© митi при спротивi напасти на старого i
малого, зiм'яти, зв'язати або навiть задушити ©х, аби лиш заволодiти
©хньою ©жею.
Коли наблизився крокiв на десять, пiд ногою хруснула гiлка. Пастухи
оглянулися i завмерли. Його вид, видно, налякав ©х, бо пiдлiток скрикнув
по-половецькому:
- Ван-пай! Кулi-баба, хто це? Який страшний чоловiк!
Добриня вмить зрозумiв, що перед ним половцi, монгольськi полоненики,
конюхи, змушенi випасати табуни якогось знатного нойона чи царевича, i
полегшено зiтхнув. Половцi - не монголи. До того ж вони самi раби, з ними
легше домовитися по-доброму. Та й бояться вони його. Ще б пак! I вiн збоку
глянув на себе - який чубисько! Як вороняче гнiздо! Бородище - на
пiвгрудей, а кулаки - мов довбешки! Iде до них - а очi палають несамовитим
голодним вогнем! вiд чого злякатися.
- Мир вам! Не бiйтеся мене, я вам нiчого поганого не заподiю,- сказав
тихо.
Оторопiлий старий зрештою подав голос:
- Ти хто? Кипчак? Що балака ш по-нашому.
- Нi, я орусут. Як ви, полоненик мунгальський. Я з товаришем заблудився
в степу, вже четвертий день ми нiчого не ©ли. - Вiн склав на грудях руки,
пiдiйшов до них впритул i вдихнув запах смаженого м'яса. - Ради Бога,
дайте нам попо©сти! Вмира мо з голоду!
Старий заметушився, заохкав:
- Якшi, якшi. Сiдай до нас - ©ж, скiльки тобi хочеться. А де ж твiй
товариш? Хай iде - йому теж вистачить!
- Вiн тут. Я зараз покличу його,- вiдповiв Добриня i, приклавши долонi
до рота, загукав: - Янко, Янко, йди-но хутчiй сюди!
З кущiв боязко визирнула Янка.
- Не бiйся! Йди! Тут добрi люди!
Янка пiдiйшла, злегка вклонилася. Старий пильно поглянув на ©© змарнiле
обличчя, ковзнув поглядом по ©© постатi i, показавши на мiсце поряд з
собою, несподiвано сказав:
- Салям, катум! ж - тобi треба ©сти, бо ти ж носиш пiд серцем сина чи
дочку.
Добриня був вражений проникливiстю старого, але не сказав на це нiчого,
а зразу ж i собi сiв до трапези.
Вони накинулися на ©жу, як голоднi вовки, ©ли пожадливо, майже не
пережовуючи, запиваючи коржi та м'ясо прохолодним кумисом. Закiнчили
тiльки тодi, коли на килимку не залишилося нi крихти. Добриня знiяковiв.
- Оце так! Пусти свиню за стiл, то вона й ноги на стiл! Ми все по©ли, а
господарi нехай облизуються! Ай-ай-ай!
Старий усмiхнувся.
- Не бiда! У нас для себе ще знайдеться що-не-будь, щоб напхати курсак.
Аби зуби!.. Навпаки, ми радi, що врятували вас вiд голодно© смертi.- Вiн
раптом прищурив сво© i без того вузькi очi.- А тепер же куди ви?
I вiн хитрувато усмiхнувся.
Добриня збентежився. Вiд цього старого нiчого не прихова ться.
Зда ться, крiзь землю бачить. Сказати правду чи збрехати? Нi, за добро
лжею не платять!
- Кулi-баба, а ти як гада ш - чого ми тута?
- Думаю - тiка те,- серйозно вiдповiв старий i пильно заглянув у вiчi
сво му гостю.
- Авжеж тiка мо,- пiдтвердив Добриня.- Я вiрю тобi - i кажу правду.
Тiка мо з ненависного полону, бо несила вже терпiти неволю. Може, Бог
допоможе знайти путь на батькiвщину.
- Хай вам щастить,- вiдповiв старий половець.- А нам i тiкати нiкуди:
наш народ розбитий, розсiяний, земля наша знелюднiла вiд Iтилю до Днiпра,
а там i до Дунаю так, що й живо© душi кипчацько© не знайдеш. Хiба що
монгольськi тумени гасають по нiй вiд краю до краю, виловлюючи тих, кому
пощастило десь приховатися. Куди нам подiтися? Був би я молодший, а мiй
онук трохи старший, утiк би i я та й при днався б до загону баримтачi
Бачмана - налетiли б з ним на монгольськi кибитки, та кошi, нищили б сво©х
кривдникiв, а ©хнi табуни та отари забирали б собi - на прокорм.
Добриня аж кинувся. Несподiвана новина вразила його.
- Кулi-баба, як ти сказав - баримтача Бачман? Ти зна ш Бачмана?
Зустрiчався з ним? Де його шукати? Скажи менi!
На цей раз не приховав подиву половець i в свою чергу запитав:
- Чекай, чекай! А для чого тобi Бачман? Ти що - знав його?
- Авжеж! Ми разом жили в одному хизарi. Я допомiг йому та його друговi
Качиру-укуле, ясу, втекти. Скажи менi, де ©х шукати!
Пастух задумався лиш на якусь мить.
- Для чого це тобi?
- Вiн допоможе нам з Янкою. Сам бачиш - ми в безвихiдному становищi: нi
одягу, нi коней, нi збро©, нi ©жi. Шлях додому далекий, степи безлюднi, як
доберемося?
- Гм, схоже, що ти правду мовиш,- тихо промовив старий.- Але я не знаю,
де шукати Бачмана. Вiн нi дня не сидить на одному мiсцi. Сьогоднi вiн тут,
а завтра - там. Нападе на монгольський улус, поб' , пограбу , забере
свiжих коней, а сво©х, стомлених, залишить - i тiка далi. Вже не раз
монгольськi бе© ганялися за ним, та не змогли спiймати. Бо вiн - як вiтер!
- I все ж - де його шукати? Ти бачив його?
- Бачив. Учора вiн зi сво©ми хлопцями був тут.
- Був тут! - вигукнув Добриня.- Отже, вiн десь недалеко?
- Може, недалеко, а може, й далеко,- ухильно вiдповiв Кулi-баба.- Хто
те зна ? Один Бачман. Але я тобi, орусуте, дам ©жi на три днi, а за цей
час ви, може, зустрiнете Бачмана.
З цими словами старий витягнув з мiшка торбинку сиру i кiлька шматкiв
в'яленого на сонцi м'яса.
- Дякую,- розчулено вiдповiв Добриня, приймаючи такий дорогий
подарунок.- Колись ми були ворогами, тепер стали друзями. Свiт не без
добрих людей - i на цьому вiн трима ться! Бувайте!
4
Старий половець помилився: втiкачi були такi зголоднiлi, що ©жi, яко©
вiн ©м дав, вистачило не на три днi, а лише на два. Та й то на вечерю
залишилися однi крихти. А третiй i четвертий день знову йшли голоднi i
ледве брели осiннiм степом навпростець.
Янка змарнiла, пристала зовсiм. Тому, коли вони пiд ранок натрапили на
покинуте кимось пригасаюче вогнище, навколо якого лежали обгризенi кiнськi
маслаки, Добриня сказав:
- Все. Далi - нi кроку. Що буде, те й буде - зупинимось тут. Сiдай до
вогню - грiйся, а я спробую спiймати що-небудь - байбака, степову черепаху
чи овечку, що вiдбилася вiд отари. Запечемо на вогнi - i трохи
пiдкрiпимося.
Вiн назгрiбав сухого зiлля - кинув на багаття, а другий оберемок
пiдiслав Янцi, яка зразу ж опустилася на нього i простягла до вогню
холоднi руки. Тепер вона не перечила Добринi, бо так стомилася i стiльки
витратила за цi днi сил, що ©й уже було однаково - жити чи померти.
Добриня мовчки попростував у туманний ранковий степ. Та не вiдiйшов i
на сотню крокiв, як раптом побачив на витолоченiй травi залишки
розчленовано© на шматки кiнсько© тушi. Кращi шматки м'яса були кимось
вирiзанi i забранi, але залишилися голова, ноги та тельбухи. Зверху лежало
велике блiдо-рожеве серце. Добриня притьмом кинувся до нього.
Вiн принiс свою здобич до багаття i кинув кiлька шматкiв м'яса в
вогонь, а сам опустився бiля Янки на колiна, обняв ©© за плечi i крiзь
радiсне ридання, що клекотало в його грудях, хрипко проказав:
- Ми врятованi... I на цей раз врятованi... Щаслива доля оберiга нас,
Яночко!
Вони сидiли тихо i не вiдривали погляду вiд багаття, де шипiло, сичало,
шкварчало, поволi обвуглюючись, кiнське серце. Сидiли довго, поки воно не
спеклося, а потiм дiстали з жару i, дмухаючи на нього, щоб швидше
остудилося, накинулися на ©жу.
Коли наситилися i зiгрiлися бiля вогню, вiдчули, як на них накочу ться
тепла хвиля сну. Янка пiдiбгала пiд себе ноги, зiщулилася, зручнiше
вмостилася в сво му гнiздечку i незабаром заснула. Йти далi вона не могла
- ©й потрiбен був спочинок.
Добриня лiг бiля не© i заснув теж.
Прокинулися вони одночасно, розбудженi тупотом копит, голосним кiнським
iржанням та гомоном багатьох людських голосiв, пiдхопилися i завмерли вiд
жаху. Довкола них щiльним колом стояло кiлька десяткiв озбро них
вершникiв.
- Хто ви? - спитав по-половецькому круглолиций немолодий
чоловiк.Орусути? Келари? Звiдки i куди пряму те? Втiкачi?
Добриня мовчав. Хто цi люди? Якi ©хнi намiри? Що ©м вiдповiсти?
Вiн зацьковано зиркав довкола, вiдчуваючи в серцi холодну тугу вiд
безвиходi i гарячкове шукаючи вiдповiдi, яка могла б ©х порятувати. Але
жодна путяща думка не лiзла в голову. Залишалося одно - сказати правду.
- Так, ми орусути,- глухо промовив вiн.- Що вам вiд нас треба?
Вiд його голосу один з верхiвцiв, що стояв позаду, здригнувся i
вигукнув:
- Добриня? Ти? Невже це ти?
Добриня пiдняв голову - перед ним на карому конi сидiв Качир-укуле.
Помолодiлий, гарно зодягнений, оперезаний дорогою збро ю, вiн з подивом i
радiсною усмiшкою придивлявся до обiдраного, змарнiлого, зарослого буйною
чуприною та бородою втiкача-богола.
- Качир! Качир-укуле! - стрепенувся Добриня.- От яка несподiвана
зустрiч!
Качир-укуле зiскочив з коня, обняв його.
- Я радий, що зустрiв тебе, друже! А це твiй брат? - повернувся до
Янки.
- Це моя жона,- усмiхнувся Добриня.- Тобi я можу вiдкритися - це моя
жона, Янка. У хизарi ми це приховували, а тепер нема потреби... Ми
втекли, бо зустрiли одного недруга, Домана, що ще в Ки вi заповзявся
звести мене зi свiту та й Янку знав добре. Ми боялися, що вiн розповiсть
про нас хановi, i вiдразу втекли. Вже тиждень блука мо в степу, охляли з
голоду, мерзнемо... Думали - пропадемо...
- Ну, тепер не пропадете - по©дете з нами. Бачман буде радий бачити
вас!
- Бачман? Отже, ти з ним? Займа тесь баримтою? Я чув, чув про нього!
Сподiвався зустрiтися з ним.