Малик Владимир. Горить свiча

радощiв.
Зблизька море було не таким синiм, як з гiр. Вiд нього вiяло прохолодою
i вологiстю. Вдалинi темнiли береги i округлi вершини кiлькох бiльших та
менших островiв. До них направляли свiй бiг численнi човни i фелюки пiд
бiлими вiтрилами - то тiкали на смерть переляканi жителi прибережних мiст
i сiл.
- Король Бела теж утiк на острiв, як останнiй боягуз,- сказав,
привiтавшись, Гуюк-хан.- Тепер нам його не дiстати. А жаль!
Бати вi було байдуже. Втiк - то й утiк. Вiйсько Бели розгромлене, земля
пiдкорена, а сам Бела з сiм' ю та кiлькома десятками вельмож його не
цiкавив. Зовсiм iншi мислi ро©лися в заклопотанiй головi Са©н-хана. Що
робити далi? Перервати похiд? Повернутися додому? Чи виконати заповiт
великого дiда Чiнгiсхана - досягти Останнього моря? Але ж для цього
потрiбно зламати опiр усi © вропи! Чи ж зумi вiн? Чи вистачить сил?
Йому поставили юрту на високому пагорбi, щоб мiг кожно© митi, коли
захоче, тiшити свiй зiр синьою далиною моря; йому принесли найцiннiшу
здобич - три шкiрянi хурджуни, начиненi золотом, срiблом та самоцвiтами,
щоб мiг досхочу милуватися мистецькими виробами вропейських умiльцiв;
привели пiвсотнi красунь-полонянок, щоб спiвом, i танцями розвеселили його
зачерствiлу душу, а неземною красою i юною жагою розiгрiли його немолоду
кров.
Та вiн, насуплений, похмурий, байдужим оком глипав на все те i млявим
порухом руки вiдсилав тi дари назад.
Джихангiри-царевичi, не розумiючи, чому золота юрта, перед якою
похитувався на весняному вiтрi дев'ятибунчужний туг, раптом стала така
неприступна i чужа, перешiптувалися мiж собою: чи не захворiв, бува,
Са©н-хан?
А Батий цiлими днями лежав на пухких хорватських перинах, думав щось
сво i ховав цi думи в собi або, коли опiвднi пригрiвало сонце, виходив з
юрти, сiдав у зручне ромейське крiсло i надовго втуплював свiй зiр у синю
морську далечiнь.
Про що думав? Що там бачив?
На початку мiсяця нураза, який в орусутiв назива ться березолем, а в
роме©в - мартом, коли вiн отак, як завжди, сидiв, безмовний, на високому
горбi, а охоронцi-тургауди здалеку пантрували за кожним його рухом,
вдалинi почувся тупiт кiнських копит.
По дорозi щодуху мчав загiн вершникiв. Тургауди зупинили його.
Зав'язалася суперечка. Батий кволо махнув рукою.
- Пропустiть!
Вiд загону вiддiлилося тро баатурiв i швидко попростували до хансько©
юрти. У переднього, молодого, дужого, на грудях виблискувала золота
пайцза. Музалiм[108]!
О, здалеку ж вiн прибув! Судячи по пайцзi i одягу, з самого Каракорума!
Зупинившись, всi тро упали ниць, поцiлували землю, а пiдхопившись,
ступили крок наперед. Старший простягнув сувiй цупкого китайського паперу,
тихо, але урочисто промовив:
- Великi сили Неба! Са©н-каане! Тобi належить знати, що одинадцятого
дня мiсяця желтоксана року хукар-iля[109] помер великий каан й ка-монголiв
Угедей[110].
Горе нам!
У Батия раптом розширилися i задрижали нiздрi. Вiн весь напружився, як
натягнута тятива лука. Ось вона - судьба! Сама прийшла до нього у
найскрутнiшу мить! Закiнчився великий похiд на Захiд! Тепер вiн негайно
поверне свого коня на схiд, на Iтиль, а звiдти помчить до Каракорума, на
великий курултай, на якому, можливо, оберуть його... його... О великi сили
Неба!
Вiн узяв себе в руки. Кивком голови вiдпустив музалiмiв.
- Покличте джихангiрiв, темникiв, нойонiв! - наказав тургаудам.
Зовнi вiн знову був спокiйний, хоча в серцi клекотiла радiсть.
Коли всi во начальники зiбралися i стали пiвколом перед золотим шатром,
Батий пiдвiвся i пiдняв угору сувiй з червоною печаттю.
- Браття! Нойони! Монголи! Чорна звiстка перерива наш переможний похiд
до Останнього моря: помер великий каан Угедей! Лаштуйте коней до
зворотного походу! Поверта мося зi славою додому! Iдемо новим шляхом, де
ще у тишi й достатку дрiмають ситi городяни, де по селах вдосталь для мо©х
доблесних во©нiв хлiба i м'яса, а для коней - корму. Iдемо понад
Туна-дар' ю[111] на рацiв[112], болгарiв, валхiв, а потiм через кипчацькi
степи,- а вони навеснi якраз зазеленiють,- на Тан та Iтиль! Iдiть - i не
затримуйтесь! Завтра вируша мо!
Всi пiшли.
А вiн стояв i думав. Як вчасно помер каан Угедей! Як вчасно надiйшла до
нього ця печальна звiстка! Вона, як мечем, в одну мить розрубала всi його
сумнiви i вагання...
Вiд села до села, вiд мiста до мiста полетiла радiсна вiсть:
Батий повернув назад.
Першим iз вiнценосцiв дiзнався про це Бела. Переконавшись, що це
правда, вiн залишив острiв, на якому рятувався, i поспiшив до сво ©
розтерзано© столицi Естергома.
З Угорщини вiсть перекинулася в Словаччину, Моравiю, Чехiю, Польщу.
Долетiла вона i до Галицького та Ки©вського князiвств та до князiв, що
знайшли в Польщi притулок. Данило Романович попростував до Галича, щоб
самому побачити страшнi ру©ни сво © столицi. Його брат Василько Романович
повернув до Володимира, а Михайло Чернiгiвський, що зовсiм зубожiв i
постарiв за часи лихолiття, з великою сiм' ю, нечисленною челяддю та двома
чи трьома десятками гриднiв потягнув до Ки ва - свого останнього
князiвства. хати йому було далеко. Пробирався майже безлюдними дорогами з
острахом. Всюди - спаленi мiста, розоренi села. Поля позаростали бур'яном.
А серед бур'янiв та на згарищах мiст - обглемеданi звiрями та здичавiлими
собаками людськi кiстяки.
- Свят, свят, свят! - хрестилася княгиня.- Куди ми ©демо! Боже мiй!
В Луцьку ©х перестрiли монголи. Дiзнавшись, що перед ним князь
ки©вський, даругачi сказав:
- Можеш ©хати далi, коназ. Збирай людей - хай бесерменам[113] платять
ясак[114]: i мал - податок за землю, i купчур - за скот, i мит - з
торгiвлi, i тамгу - з ремiсникiв, i ямне - дорожнiй податок, i подушний, i
посошний, i мимо©жджий, i становий, i поклiнний, i помийний, i покормний,
i ратний, i податок хансько© ловитви... Бо земля знелюднiла - нi з кого
зараз брати... дь!
Дивний татарин!
Князь не все второпав, що говорив даругачi, але зрозумiв, що ©хати далi
можна, i через Житомир та Бiлгород попростував до Ки ва.
Бiлгород, лiтня резиденцiя пращура, Володимира Святославича, на Iрпенi,
стояв пусткою - жодно© живо© душi. Все спалене, зруйноване, знищене.
Подорожнiх тут застала нiч, але моторошна тиша i трупний запах, що ще й
досi висiв у повiтрi, змусили ©х швидше залишити мiсто. Переночувавши в
лiсi, вранцi рушили до Ки ва.
Коли показалися високi дзвiницi храмiв i ки©вськi заборола, князь
Михайло перехрестився i заспiшив.
- Швидше! Швидше!
Але стомленi конi не хотiли поспiшати, i невелика валка пiд'©хала до
Бiлгородських ворiт лише опiвднi. Ворота були розбитi, дорога до них
почала заростати бур'янами.
З придорожнiх кущiв виткнувся якийсь обiрванець. Побачивши озбро них
вершникiв, кинувся тiкати, та гриднi затримали його i привели до князя.
- Чого тiка ш?- спитав Михайло.
- Злякався... Думав - мунгали,- вiдповiв обiрванець.Аж, виходить, сво©.
- Скажи, даругачi у Ки вi ?
- Нема .
- А баскак?
- Баскак Куремса[115] сидить у Каневi. А сюди присила сво©х
бесерменiв...
- А хто ж тут за старшого?
- Боярин Дмитро.
- Боярин Дмитро? То вiн живий? - вигукнув вражений князь.- Оце так
новина! А де його знайти? Ки©в же сплюндрований, як i iншi мiста...
- А де йому бути? Звичайно, вдома. Його дворище збереглося. Одно з
небагатьох...
- Ось як! Тодi - рушаймо! Спасибi тобi, чоловiче! За якийсь час валка
пiд'©хала до двору боярина Дмитра.
Князь кинув поводи гридневi i загрюкав у ворота.
Ворота вiдразу розчинилися, нiби його тут давно ждали.
Боярина Дмитра князь упiзнав вiдразу. Хоч i схудлий, посивiлий, вiн був
такий же мiцний, широкоплечий, як i ранiш. Стояв посеред двору, бiля
колодязя, i дивився, як молодий челядник шкреблом, солом'яним вiхтем та
водою, яку набирав з корита ковшиком, чистив коня.
На скрип ворiт Дмитро повернувся. Довго вдивлявся в прибулого, а тодi,
впiзнавши, кинувся з розпростертими руками наперед.
- Княже! От несподiванка! Яким побитом? Вони обнялися, почоломкалися.
- Птахи не повертаються до розорених гнiзд, а люди повертаються. От i я
повернувся. Та не сам, а зi всiм родом. Приймай, боярине. Якщо ма ш чим,
пригости, бо ми з дороги i голоднi, i зморенi. I дай притулок, поки я
влаштуюся на княжому дворi.
- На княжому дворi все спалено, княже. Однi стiни кам'янi стоять.
Михайла ця звiстка приголомшила.
- Як? Так-таки нiчого не лишилося?
- Та ти не хвилюйся, княже. Попервах зупинишся у мене - шматок хлiба
знайдеться. А там подума мо, як далi бути.
- То, може, який монастир уцiлiв? То я там знайду пристановище.
- Жоден не вцiлiв. Все розграбили, сплюндрували, клятi. Лавра сто©ть
пусткою. Бiльшiсть братi© монастирсько© загинула, захищаючи свою обитель.
Решта, коли несила було триматися, заховалася в печери. То нечестивцi
запалили при входi багаття з сирого дерева, напустили в печери диму, вихiд
засипали землею, i всi, хто там був, подушилися.
- Боже, Боже! - прошепотiв Михайло.- Який жах!.. Що ж менi робити?
Невже в усьому Ки вi не вцiлiло жодного порядного будинку для мене та мо ©
родини?
Дмитро на мить замислився. Потiм пальцями постукав себе по лобi.
- Не все понищили безбожники... Пам'ята ш, княже, загороднiй двiр на
Песовому островi, що на Днiпрi? Так ось вiн зберiгся. Татари побоялися
перебиратися туди по тонкому льоду, щоб не потопитися. От челядь i
зберегла все - i худобу, i коней, i рибальськi снастi. Можеш там, якщо не
знайдемо нiчого кращого, зупинитися.
Михайло зрадiв.
- Це якраз те, що треба!.. Я хочу по©хати - побачити.
- Ну, чого ж поспiшати? Пообiда мо, чим Бог послав,я зараз скажу
челядi, щоб приготували щось,- а тодi можна i по©хати.
Вiн наказав гридневi вiдчинити ворота. На подвiр'я почала за©жджати
змучена, обпалена сонцем, бита дощем i вiтрами князiвська валка. З
переднього воза, вiдхиливши полог будки, виглянула княгиня Олена.
Дмитро вклонився, подав руку, допомiг зiйти з воза.
- Княгинюшко наша! Жива-здорова! Милостi прошу до господи!
Пiсля скромно© трапези князiвська родина розташувалася на спочинок у
боярських хоромах, хоч i пограбованих, але вже чистих, охайних; гриднi i
челядь вiдправилися в людську, а князь забажав зразу ж оглянути Ки©в та
побувати на Песовому островi.
Вирушили на свiжих боярських конях: князь, боярин Федiр, княжий
духiвник отець Iван, боярин Дмитро та його два охоронцi-гриднi.
дучи сплюндрованим мiстом, князь хрестився i жахався. Будинки боярськi
та купецькi, спаленi або пограбованi, стояли пустками. На згарищах
проростав бур'ян, на обгорiлих деревах не розпустилося листя, зате ©х
густо обсiло чорне вороння i сво©м огидним карканням наводило сум. Один
храм свято© Софi©, хоч i обдертий та пограбований, зовнi зберiгав свою
первозданну велич i красу. Зате Iрининський i Георгi©вський собори,
розташованi неподалiк, були розбитi, зруйнованi, знiвеченi дотла.
- Боже, Боже! Як споганили, як осквернили святинi! - з болем вигукнув
Михайло. Вiн зблiд, пожовк на лицi, як мрець, i сльози котилися йому з
очей.- А де ж люди, де ж мо© любi кияни i киянки?
Дмитро розповiв про останнi днi Ки ва.
- Однi наклали головами, iнших потягнули в полон, а хто уцiлiв,правда,
таких зовсiм мало,- той, повернувшись пiсля вiдходу Батия, поселився на
Подолi. й такi, хто втiк свiт за очi або пережива лихолiття десь у
глухому полiському селi, куди татари не дiйшли.
Вигляд Володимирового города зовсiм прибив, приголомшив князя. Всi
дерев'янi будинки згорiли, храми зруйнованi, пишнi князiвськi тереми
перестали iснувати - вiд них залишилися однi стiни. Не в кращому станi
були й храми. На мiсцi Десятинно© церкви лежали купи камiння, потрощеного
дерева.
Дмитро зняв шапку, став на колiна, схилив перед ру©нами голову.
- Тут лежить моя родина - жона, донька, невiстки, онуки,- промовив
глухо, i голос його здригнувся.- А сини загинули в боях... Один я лишився.
Для чого? Щоб нудив свiтом, мов неприкаяний? Коли б загинув, менi б легше
було...
Всi плакали. Скупi чоловiчi сльози каламутилися, тремтiли в ©хнiх очах
i пекучими краплинами падали на нещасну ки©вську землю.
Потiм пiднялися на вал. З надбрамно© вежi, що пiдносилася над Боричевим
узвозом, вiдкрився широкий величний кра вид - Подiл, Днiпро, Заднiпря,
гори Хоревиця та Щекавиця, синi бори над далекою Десною...
Свiтило призахiдне лiтн сонце, i небо, чисте, безхмарне, голубiло у
високостi. I Днiпро срiбною стрiчкою повився мiж зеленими берегами... Все
було, як i ранiш, гарне, вiчне, величне. Тiльки у кожного на душi було
сумно, нiби на груди налiг важкий холодний камiнь.
Дмитро мовчав. Отець Iван, сухий, сивий, з блiдо-жовтим лицем схимника,
беззвучно творив молитву, i було це видно лише по тому, як ворушилися його
сухi безкровнi губи. А князь Михайло пiднявся на дерев'яний приступець,
простер руки через забороло i крiзь сльози промовив, звертаючись не до
людей, а до землi та до небес:
- О свiтло-пресвiтла i красно украшена земле Руська! Многими красотами
дивувала ти! Озерами многими дивувала ти, рiками i джерелами уславленими,
горами крутими, холмами високими, дiбровами густими, полями
чудово-щедрими, звiрами рiзними, птахами незчисленними, мiстами великими,
селами ошатними, садами монастирськими, домами церковними i князями
грiзними, боярами чесними, вельможами многими - всiм си ти переповнена
була, земле Руська, о правiрна, вiро християнська!.. А тепер... А тепер...
Що з тобою сталося? Що вiд красот тво©х зосталося? - Тут вiн заридав, як
мала дитина, i схилився на забороло.- Я грiшник великий, земле моя! Я
кинув тебе напризволяще в твою найтяжчу годину, i нема менi прощення!..
Але я спокутую грiх свiй! Рано чи пiзно - спокутую!
Вибух цього небуденно-глибокого почуття, проникливi слова, що злетiли з
княжих уст, вразили Дмитра.
Видно, немало пережив i перестраждав цей немолодий чоловiк, немало
передумав. I колишня неприязнь, що була викликана втечею князя з Ки ва i
що знову було ворухнулося в Дмитровому серцi, поволi почала гаснути. Всi
ми люди, всi ми чоловiки - i нiщо людське нам не чуже. Мабуть, i князевi
не чужi звичайнi людськi почуття любовi до сво © землi, до вiри
прабатькiвсько©, жаль до загиблих i спiвчуття до покривджених та
принижених.
А отець Iван пiдiйшов до Михайла, поклав йому руку на плече.
- Поплач, княже, поплач, тобi легше буде. Поплач - i пiднiмайся:
загиблим вiчна пам'ять, а живий ма про живе думати. Про те, як пiдняти цю
землю з ру©н, з чого почати, до чого руки прикласти...
Михайло витер сльози i мовчки рушив з валу вниз.
Шлях до Песового острова був недалекий. З Угорського спустилися мимо
Аскольдово© могили на берег Днiпра i повернули праворуч. Не до©жджаючи до
Видубицького монастиря, зупинилися i спiшилися.
Перед ними лежав довгий плоский острiв, вкритий густими заростями верб,
вiльхи, осокорiв та верболозу. На пiщаному березi темнiли човни, на кiлках
сушилися рибальськi сiтi. Але нiде жодно© живо© душi.
- Софроне, подай голос! - звернувся Дмитро до одного з гриднiв.
Той затрубив у рога - раз i вдруге. На березi iз заростiв виринуло
кiлька постатей у довгих полотняних сорочках - приклали проти сонця
козирками долонi до лобiв.
- Хто сте? - почувся далекий голос.
- Князь Михайло i боярин Дмитро-о! - гукнув гридень. - Перевозу-у!
Постатi заметушилися. Незабаром на водi загойдався чималий човен, а за
якийсь час пристав до берега. На вологий пiсок вистрибнули три колишнi
князiвськi челядники. Старший, дебелий, чорний, з перев'язаною шнурком
чуприною, вигукнув:
- Князь Михайло! Батечку наш! Живий! Здоровий! А я, якщо пам'ята ш,
княжий тiун на Песовому островi i рибалка Парфентiй по прiзвиську
Солоний... Все життя ловив для князiв рибу в Днiпрi i солив. I так сам
просолiв, що й прiзвисько таке прилипло до мене... А це мо© сини.
- Пам'ятаю, пам'ятаю,- вiдповiв князь, хоч вiдчував, що кривить душею,
бо за сво недовге князювання в Ки вi нi разу не вiдвiдав Песового
острова, однак риба на княжому столi бувала часто, i Парфентiй Солоний мiг
©© привозити не раз.- А тепер хочу сам побувати на островi. Як там? Все
збереглося?
- Все, княже, все. Вiн, наш острiв, i врятував нас вiд татарсько©
напастi.
- Тодi перевези нас!
Тiун вклонився.
- Милостi прошу, княже, до човна.
Песiв острiв лежав посеред Днiпра. Зарослий по берегах кущами,
кучерявими вербами, темними вiльхами та срiблястими тополями, всерединi
вiн був розораний великою i роботящою родиною тiуна Парфентiя, i зараз
ниви врунилися рiзними злаками. У найширшiй частинi на дубових палях
стояло кiлька дерев'яних, критих тесом будинкiв. Серед них вивищувався
княжий терем з рiзьбленим коньком на даху i невеликими вiконцями з
кольоровими шибками. За будiвлями, у лiтнiй оборi, стiйлувала череда
худоби та отара овець, а на протилежному боцi, нанизана на довгi шнури,
сушилася днiпровська риба - i судак, i окунь, i лящ, i сазан. Звiдти тягло
при мно-солоним запахом.
- Тут так гарно! - не втримався вiд вигуку князь. Пiсля дворiчних
поневiрянь по чужих краях цей куточок здався йому справжнiм ра м. Все тут
дихало лiтньою красою, споко м i достатком.
А коли зайшов до терема i побачив, що тут збереглося все, як було при
багатьох його попередниках,- i вовнянi дорiжки на жовтiй дощанiй пiдлозi,
i покритi скатертинами столи i лави обабiч, i пуховi подушки на лiжках,вiн
перехрестився i повернувся до Дмитра.
- Слава Богу, притулок, якого я не мав давно. Завтра перебира мося
сюди...


6

Сотник Жадiгер стояв перед Менгу-кааном нi живий нi мертвий. В руках
тримав ковпака, на ши© телiпався пояс - знак каяття i просьби про
помилування. Те, чого вiн боявся, не оминуло його. Наступного дня пiсля
прибуття монгольського вiйська з походу на захiднi кра©ни Менгу покликав
його до себе. Лиховiсний погляд вузьких ханських очей свiдчив, що вiн уже
все зна . Хтось, видно, нашептав йому i про втрату мiдних орусутських
коней, i про кляту красуню-iудейку Марiам, яку хан наказав берегти для
нього, як зiницю ока, i яка, повiйниця, умудрилася недавно народити дочку.
Вiн гарячкове думав - що сказати хановi? В останню мить вiн помiтив у колi
нукерiв Марiам з немовлям на руках. Вона зблiдла, але страху в очах не
проявляла. Негiдниця!
- Ну? Що скажеш, джагуне? - промовив грiзно Менгу.Отак ти виконав мiй
наказ? Де мiднi конi, призначенi для Са©н-хана? Де дiвоча честь мо ©
невiльницi? Це ти спокусився на не©, собако?
Жадiгер вiдчув, як ноги раптом потерпли, пiдiгнулися, i вiн уклякнув на
колiна. О Високе Небо! Яке обвинувачення! Та за нього одна кара - дебелi
ханськi пси-торгауди вивезуть у степ, кинуть ниць на землю i зламають
хребет. I лежатимеш ти, Жадiгере, у бур'янi, як падло, поки не здохнеш у
муках або ще живого не розтерзають звiрi. О аруах! Аруах!
Вiн обхопив ноги хана, взутi в жовтi гутули, пробелькотiв:
- Всемилостивий каане! Та як би я посмiв! Я й пальцем не доторкнувся до
тi © повi©! Вся орда - менi свiдок!
- Тодi - хто ж? Назви його менi!
- Я не знаю.
- Ти мусив знати! Я послав тебе для того, щоб ти берiг мо майно i мо©х
рабiв!
- Я й берiг рабiв. Але ©х так багато, що я ледве встигав.
- А конi? Мiднi конi для Са©н-каана? Де вони? Жадiгер знову затремтiв.
В ротi йому пересохло.
- За це карай - не вберiг. Вони потонули при переправi через Тан. Лiд
пiд ©хньою вагою вломився - i вони потонули... Важкi були...
- Важкi! Важкi!.. Дурний ти баран! - Менгу кiлька разiв стьобнув його
камчею по зiгнутiй спинi.- Я даремно настановив тебе джагуном. I тепер
бачу - помилився. Я позбавляю тебе цього високого звання. Вiд сьогоднi
знову будеш простим нукером. Але не думай, що цим я обмежусь у покараннi.-
I гукнув сторожi:- Гей, усипте йому пiвсотнi ки©вi Та дужче!
Не встиг Жадiгер отямитися, як з нього здерли чепкен, розпластали на
землi i почали гамселити замашними прутами по чiм попало - i по спинi, i
по стегнах, i по литках. Вiн спочатку звивався, як вуж, намагався
вирватися, але тримали його мiцно - один усiвся на шию, а другий на ступнi
нiг. Як вирвешся? Потiм, пiсля особливо дошкульного удару, зiв'яв, затих i
вже лежав, як лантух, ще, правда, вiдчуваючи, що з кожним ударом злi
мангуси рвуть на частини не тiльки його тiло, а й душу. О вай-пай!
Коли його пiдвели i на синю збасамужену спину накинули чепкен, що став
тепер затiсним i завдавав нестерпного болю, до його слуху i до свiдомостi
ледве дiйшли слова Менгу.
- Всiх боголiв на майдан-хан! Приготуйте все, що потрiбно для допиту
вогнем цi © мерзенно© шльондри! - хан кивнув головою у бiк Марiам.- Бийте
в тулумбас! Закликайте людей на майдан-хан! Я залiзом i вогнем наведу
порядок в Ордi! Розпустилися!
Перед вечором, коли спала спека, майдан-хан завирував, зашумiв.
Туленгiти i нукери ледве стримували горластий строкатий натовп, що напирав
на них. Кожному хотiлося пробитися наперед, стати поближче, щоб побачити i
почути, як каан Менгу каратиме зрадницю-наложницю, чутка про що швидко
прокотилася по всiй Ордi.
З протилежного боку стояла мовчазна стiна невiльникiв. Стомленi,
голоднi пiсля цiлоденно© працi, вони не знали, чого привели ©х сюди, i
губилися в здогадках.
- Щось готу ться лихе,- сказав Iлля.- Стовп-Казан... Купа сухого хмизу
пiд ним... Вiрьовки...
- Когось катуватимуть,- погодився Добриня, обводячи поглядом гурт
монгольських старшин, якi про щось тихо шварготiли мiж собою.Може,
вбивцю... Та ще й з невiльникiв... Бо чого б i нас сюди привели?
До них пiдiйшла Янка - звела зляканi очi.
- Що тут? Що затiва ться? Добриня обняв ©©.
- Не знаю... Не на добро се, гадаю... Але дивiться, дивiться...
Вони замовкли. Крiзь широкий прохiд у натовпi на майдан в'©хав у
супроводi молодшого брата Бучека та нойонiв Менгу-каан. Його сiрий, у
яблуках, випещений i вичищений до блиску кiнь зупинився посеред майдану,
якраз насупроти стовпа. Услiд за ханом i його почтом на майдан вийшов
щiльний гурт туленгiтiв. У кожного оголена шабля, а очi так i нишпорять,
так i просвердлюють тисячний натовп, що колихався довкола.
Iлля витягнувся на весь свiй немалий зрiст, став навшпиньки - проглянув
пильним оком щiльний круг, у якому щось темнiло. Серце його раптом
завмерло, вид зблiд.
- МарiамI - прошепотiв з вiдча м.- Боже! Марiам!..
Добриня з тривогою глянув на нього.
- Ну, що ти, брате! Адже нiчого не видно. Чому так дума ш?
Iлля застогнав.
- Дивись... Це вона... Вона!
В цю мить туленгiти розступилися i випхнули з-помiж себе невисоку жiнку
в чорному покривалi з немовлям на руках. Це справдi була Марiам. Легке
покривало упало з ©© голови на плечi, i Добриня з Янкою в один голос
зойкнули:
- Вона!
хнi серця враз закрижанiли.
- Боже, що ж це буде? - прошепотiла Янка.- Бiдна МарiамI Бiдне
немовлятко! Наше кровенятко!
На Iллю страшно було дивитися. Янка мiцно вхопилася за його руку i
вiдчула, як вiн увесь тремтить. Худе обличчя зблiдло, лиш очi палали
страшним вогнем.
Менгу подав знак - i наперед виступив бiрюч[116]. Гучним лиховiсним
голосом прорiк:
- Люди! Менгу-каан повелiв за перелюбство покарати цю жiнку. За нашими
монгольськими звичаями чоловiкiв за таку провину саджають на кiл,
роздирають кiньми на чотири частини, а жiнок закопують живцем у землю або
кидають у киплячий казан. Саме до тако© кари - кинути у киплячий казан - i
засуджено цю щльондру. Але перед тим ©© ще битимуть батогами, щоб
зiзналася, з ким тягалася-волочилася.
Натовп сколихнувся, загомонiв, загув: його чекало жорстоке, але
захопливе видовище, яке не так уже й рiдко влаштовували для свого народу
монгольськi хани. Народ нiколи не бува ситий, тож хай ма хоч видовища!
Два туленгiти запалили пiд казаном сухий хмиз. А Менгу, незворушно
сидячи на конi, подав знак:
- Починайте!
У Марiам вихопили з рук немовля, що пронизливо заверещало на весь
майдан, зiрвали одяг i, голу, почали прив'язувати вiрьовками до стовпа.
Iлля глухо застогнав, рвонувся, але його зупинили мiцнi Добрининi руки,
що здушили, мов обценьками.
- Куди?
Iлля зi сказаного бiрючем мало що зрозумiв, тiльки бачив, що над Марiам
знущаються, i першим його поривом було - захистити кохану. Та, вiдчувши,
що з обiймiв Добринi не вирватися, обм'як, тiльки безсило запитав:
- Що вiн сказав? Що робитимуть з Марiам?
- Битимуть батогами.- У Добринi не вистачило мужностi сказати всю
правду.
- Я не витримаю цього! - Iлля затулив обличчя руками.
Добриня послабив обiйми. I в ту ж мить свиснув батiг - i над майданом
пролунав болiсний жiночий скрик:
- А-а-а!..
Далi все трапилось несподiвано для всiх: i для Добринi, i для Янки, i
для хана Менгу, i для його почту, i для багатотисячного натовпу. Iлля
рвонувся щосили, вирвався з Добрининих рук, розметав туленгiтiв, що стояли
попереду, i кинувся до стовпа, де звивалося пiд ударами нiжно-бiле жiноче
тiло.
- Марiам! Кохана моя! Марiам!
Його нiхто не встиг перепинити - i вiн, вiдштовхнувши ката, прикрив
собою навхрест збасамужену спину Марiам i щосили вчепiрився в смолистий
сосновий стовп.
Все це було великою несподiванкою для всiх. Майдан завмер. Кати з
пiднятими батогами занiмiли теж. Мовчав Менгу. Тiльки трiскотiв охоплений
полум'ям хмиз пiд казаном. Та Марiам подала голос:
- Iлля! Любий! Це ти? Навiщо ти це зробив? Навiщо занапастив себе?
- Я кохаю тебе, Марiам! - простогнав Iлля.- Я кохаю тебе, мила моя! Я
люблю над усе на свiтi нашу крихiтку-доню, нашу Настуню... Чи мiг же я
вчинити iнакше?
- О, я нещасна iудейка, я нещасна, як i мiй народ, приречений на
довiчне скитания, на загибель... Навiщо доля пов'язала мене з тобою? Я й
тобi принесла нещастя, i тебе занапастила!
- Не кажи! Ми коха мо одне одного, а все iнше - пусте! Не думай про це,
дорога моя! Тут очумався вiд зацiпенiння Менгу.
- Хто це? Терджумана сюди!
Iллю вiдiрвали вiд стовпа i вiд Марiам - поставили перед ханом. Вирiс,
як iз-пiд землi Доман, шарпнув Iллю за плече:
- Хан пита , хто ти?
Iлля випростався.
- Я боярин Iлля, син ки©вського тисяцького Дмитра.
Менгу витрiщив очi.
- То ти живий? Отже, мене знову зводить з тобою доля! Чого ж ти кинувся
рятувати цю повiйницю?
- Марiам не повiйниця, вона моя жона!
- Виходить, та дитина вiд тебе?
- Так, то наша донька Настуня.
- А ти знав, що Марiам належить менi? Що вона моя раба?
- Знав.
- I все-таки посягнувся на не©?
- Ми кохалися ранiше, нiж вона стала тво ю рабою, хане.
- Це не виправдову тебе! - сказав Менгу.- Ти посягнув на мою честь i