Страница:
iзбiгати й повернутись. - У двiрцi-таки?
- На лузi! - збуджено мовив Горват. По тому, ледве стримуючи
хвилювання, додав: - Бери готський шолом.
- Видiв-си ©©? - схаменувся старший брат.
Горват бадьористо заторохтiв:
- Сто©ть, сто©ть у сiнях. Бери, тобi речу, готський шолом!
Сiкур полiз у припасований до Гайового сiдла шкiряний мiх i дiстав
звiдти важкий чорний шолом iз широчезним заборолом. Гано скинув з голови
руський i натяг сей. Тепер межи круглим козирком i заборолом виднiли
тiльки його синi вiчi. Вiн поправив на грудях цупку шкiряну луску рiзницi,
взяв сулицю й руський червлений щит i вийшов, зi стайнi. Молодший брат вiв
йому вороного коня, вiддавши повiд свого Сiкуровi. Гано хвацьке вихопився
в сiдло й пiдняв воронця дибки - просто так, для смiливостi, щоб
розiгрiтись. Усi графовi челядники й домочадцi зирили тепер тiльки на
нього, й се вже було щось. Коло ворiт стояла на бiлому жеребцi Брунгiльда,
тримаючи в правицi довге ратище, а в шуйцi - зелений щит. Обличчя ©©
ховалося пiд заборолом, i Гано, пiд'©хавши, спробував розгледiти його в
щiлину. Звiдти блиснули на нього допитливi й холоднi очi. Яка ж хоч вона
, яка вона , подумав Гано, та в сей час вiд ста нь привели гнiдого
спокiйного коня й коло ганку всадили на нього графа.
Старий пiд'©хав i махнув рукою. Всi посунули з ворiт у поле. Попереду,
незручно горблячись, виступав граф, за ним, стремено в стремено,
Брунгiльда з охочим до ©© руки або коп'я. Гано косував у бiк дiвчини, вона
робила те саме. Коли ще низьке весняне сонце сяйнуло ©й у вiчi, Гановi
здалося, що повiки в Брунгiльди зневажливо примруженi. Його взяло на шал,
вiн би зараз охоче зострожив свого вороного, та попереду виступав граф, i
доводилося стримуватись.
У лузi бiля рiчечки граф став i показав Гановi рукою: ©дь туди. Гано
смикнув повiддя й погнав у бiк недалекого лiсу. Брати з Сiкуром теж
незабаром прискакали.
- Де вона сть? - поспитав Гано, бо дiвчини на бiлому жеребцi коло
графа не було.
- В тамтому гайку, - вiдповiв Горват. - Ма те розганятись i сходитись
коло дiдугана. Так вiн мовить.
Гано придивився. Мiж деревами напроти забiлiв кiнь. Отже, коло рiчечки.
Хлопець поправив щит на лiвому лiктi, поважив довге товсте коп' й став
чекати сигналу. Й коли граф махнув шапкою, вiн уп'явсь острогами коневi
пiд ребра й стрiмголов помчав.
Там, навпроти, замигтiла бiла пляма Брунгiльдиного коня. Гано, мов
скажений, упинавсь острогами жеребцевi в боки, й той майже слався над
землею, й з кожним стрибком рiчечка ближчала й ближчала, бiлий кiнь теж, i
серце Гановi заходилося вiд передчуття того, що мало статися попереду,
статися наступно© митi.
Як вихитрився Гано пручнути в останню хвилю щитом - того нi вiн, нi
хтось iз помiж спостерiгачiв пояснити не мiг, але вiн таки пручнувся, й
жива бiла блискавка Брунгiльдиного жеребця просто жухнула повз нього.
Тепер, за законами герцю, Гано мусив гнати вгору, туди, звiдки щойно
вихопилася Брунгiльда, вiн се добре знав i попустив повiддя. Серце
калатало - мало не вискакувало з грудей. Коли б дiвчина вцiлила йому в
щит, хто й зна, чим би все скiнчилося, бо ж удар був просто шалений.
Вихопившись до взлiсся, Гано повернув коня й глянув у бiк рiчки. Старий
граф уже пiдняв руку. Й коли махнув, хлопець крикнув:
- Ан-но-о!
Й зострожив свого вороного. Й знову замигтiла земля пiд коневими
ногами, й кiнь Брунгiльди так само швидко наближався й рiс, а Гано штрикав
i штрикав острогами, й коли вже проминув юрму, що тирлувалася навколо
графа, знову вiдчув той самий удар. Але й Ганове коп' придалося сього
разу. В ту саму мить, як вони зiткнулися, Гано почув чи то розпачливий, чи
лютий зойк, - i враз озирнувсь. Та дiвчина вже вiддалялася до гаю. Хлопець
осадив коня бiля сво©х братiв та Сiкура. Вони були блiдi й схвильованi,
неначе самi билися з тi ю впертою дiвчиною.
- Стережи колiно! - гукнув йому Сiкур, i Гано знову понiсся назустрiч
бiлому жеребцевi.
Трет зiткнення не дало нiчого, дiвчина, як i тi рази, наполегливо
цiлилася йому в широку верхню частину щита, й не колiно, а голову треба
було пильнувати. Гано розiгнався ще дужче, хоч кiнь починав томитися й
форкати. Комонник разiв зо три вдарив його по крупi ратищем, кiнь мов
ошалiв, i вже не форкав, а кричав страшним неприродним голосом, кричав i
нiсся наче вогняний змiй, а там навпроти й насупротиву мчавсь iнший звiр,
теж ошалiлий вiд острогiв i небезпечно© гонитви.
Гано тепер ясно бачив, як Брунгiльда виважу в руцi сво довге коп' й
примiря ться вниз, таки вниз, до його колiна. Хлопець устиг подумати, що
Сiкур таки правду каже, й непомiтно зсунув щит униз. Коли Брунгiльда
прицiлиться в голову, то ©й iншого виходу не лишиться та й часу теж, вiн
скориста ться з того, скориста ться, скориста ться... © коп' з гострим
овершям i справдi пiднялося вгору, цiлячи йому вiдкриту шию. Гано якось
хижо зрадiв, устиг зрадiти - й раптом сталося незбагненне: його мов
блискавкою зiрвало з сiдла й кидонуло об землю, вiн тiльки квакнув, але
болю не вiдчув, схопився на ноги й без щита й коп'я побiг навздогiн
коневi, який гнав, озираючись, до дiброви. В Гана тремтiли ноги й тремтiли
губи, сталося невиправне, хоч вiн ще не мiг усього збагнути.
Збагнув лише тодi, як добiг на край лiсу, де стояли його брати. Вiн
розгублено глянув на них, по тому на Сiкура й упав навколiшки. 3-од рiчки
чулися захопленi вигуки, та Гано й не подивився туди. Все кiнчено, все
пiшло прахом, i надi©, й сподiвання, лишався тiльки бiль у попереку та
незмивна ганьба.
- Мовив смь: стережи колiно, - проказав Сiкур.
- Колiно, - безтямно повторив услiд йому Гано.
- Перехитрила тебе...
Так минула хвиля, й друга, й третя, й Сiкур обiзвався:
- Дай менi твiй обладунок.
Вони стояли за густими кущами, й конi тупцювались неподалiк, немов
пройнятi хвилюванням людей.
- Дай, мовлю!
Гано й досi чипiв навколiшках, i Сiкур пiдiйшов i заходився розстiбати
його шкiряну лускату рiзницю. Тодi грубо стяг ©©, роздягся сам i кинув
свою вдяганку Гановi пiд нiс, а перебравшись, узяв готський шолом i
всунувсь у нього. Потому лапнув себе за ногавицi, але вони були до сутi
такi самi, як i в Гана.
- Лови вороного.
Найменший з трьох братiв ухопив Гайового коня й привiв ближче, Сiкур
скочив у сiдло й безоружний погнав до рiчки, де й досi галасували, радi
перемогою Брунгiльди, готи. Коло рiчки Сiкур, не зсiдаючи, пiдiбрав
Гановий щит i коп' й ударив ними раз, i в друге, й утрет . Всiма мовами
свiту се означало одне: бiй не закiнчено, супротивник вимага герцю.
В юрмi запала тиша. Старий граф нестямно рячився на зухвалого жениха,
яким його донька щойно так ударила об землю. Вiн навiть сердито махнув на
нього рукою, щоб вiдчепивсь i забирався пiд три чорти, але Сiкур повторив
свiй виклик.
I се вивело Брунгiльду з себе. Вона раптом ускочила в сiдло й подалася
до того мiсця коло гаю, звiдки починала сьогоднiшнiй герць, а Сiкур
повернув Гайового коня в протилежному напрямку. Вiн навiть не блимнув у
той бiк, де за кущами й досi чипiв навколiшки переможений Гано й
тупцювалися його молодшi брати. Коли б же глянув, то, певно б, розгубився
й притримав коня, бо Горват, його полiток Горват просто спопеляв Сiкура
очима. Сiкур звiвся в стременах, прикипiв головою до конячо© мокро© холки
й понiсся назустрiч бiлому коневi та його вершницi, й гнав, до болю в
суглобах стискаючи коп' й довгий червлений щит о лiвому боцi, й вороний
Ганiв жеребець знову жахно кричав, i Сiкур теж кричав, сам того не
помiчаючи, й коли до бiлого коня й низько припало© на луку Брунгiльди
лишалося крокiв iз двадцять, вiн почав здiймати свого щита пiд саму
бороду, пiд широке забороло, куди цiлилась Брунгiльда, й сам стискав
коп' , майже прирiсши до грубого ратища, та в останню мить, випереджаючи
пiдступний порух Брунгiльди, сiпнув щитом униз, прикривши ним усю лiву
ногу й усе сiдло. Брунгiльдине коп' ковзнуло по щитi, й дiва надто дуже
перехилилась уперед, мавши на оцi допомогти важкому ратищу всi ю вагою
свого тiла, й не могла вже вберегтися, бо супротивник, певно, розгадав ©©
замiр i скористався з нього, його коп' вп'ялося ©й попiд щит i попiд лiву
ногу, захищену цупкою шкiряною латою, ковзнуло по лискучому сiдлi,
розпанахало бiлому жеребцевi ввесь мокрий клуб i просто зняло вершницю.
Брунгiльда перекинулася в повiтрi, й коп' випало теж, та лiва рука якийсь
час тримала кiнський повiд, i зошалiлий од несподiванки й раптового болю
жеребець тяг ©© по землi ще крокiв iз двадцять, потому став дибки, вирвав
повiддя й майнув просто лугу й просто рiчки, й червона кров з його рани
горiла на яскраво-бiлiй шерстi.
То було вже по той бiк людського юрмища, де стояв на сумирному конi
старий граф. Сiкур осадив Гайового воронця, з нiздрiв якого летiла рожева
пiна, й скочив додолу.
Графова донька лежала навзнак, та коли Сiкур схилився над нею, вона
пiдвелась на лiкоть, а вiльною рукою розщепнула й скинула важкий шолом,
шолом глухо дзенькнув i покотився вниз. Волосся Брунгiльди сипонуло, й
розпливлося по плечах, i сягнуло березiльно© трави, а Сiкура мов бичем
стьобнули холоднi, повнi зненавистi Брунгiльдинi очi.
Переможець, насилу здолавши в собi той раптовий острах, простяг до не©
руку й щосили рвонув за лускату шкiряну рiзницю, розпанахав ©©, тодi
схопив за складчасту сорочку й теж сiпонув, бо так належало робити
переможцевi, й Брунгiльда не пручалась, мiцно пiдперши себе ззаду обома
лiктями. Бiлi перса з рожевими вершечками випорснули й затрiпотiли пiд
поглядом Сiкура, й вiн дивився на них мов зачарований, бо ще зроду не
бачив нiчого такого, дивився й не мiг одвести погляду, й досi схилений над
розголеною до пояса дiвою, й вона не боронилася, лише заглядала в щiлину
мiж заборолом i козирком шолома.
Тодi Сiкур, i досi несилий одвести вiч, позадкував - i задкував би не
знати доки, коли б не вдарив острогом об кований мiдний щит Брунгiльди, й
се вивело його з нетями, вiн побiг до Гайового коня й просто злетiв у
сiдло й .уп'явся в змиленi боки п'ятами.
Брати Вогняничi й досi стояли за кущем на взлiссi, стояли всi тро , й
Гано теж, i дивилися то на Сiкура, то туди, в долину, де над розголеною
Брунгiльдою вже юрмився народ. У Ганових очах тремтiли сльози вiд лютi й
безсилi, Горват, мiцно стиснувши вуста, катав жовна на щелепах, i тiльки
наймолодший, Огнян, зорив на Сiкура ясним хлопчачим поглядом.
Але Сiкур того не бачив i не хотiв бачити. Вiн притулився за кущем i
почав скидати з себе обладунки. Зняв шолома, стяг торохку лускату рiзницю
й лишився в самiй сорочцi та ногавицях, тодi пiдiйшов до Гана й почав
мовчки стягати з нього сво© речi.
- Пощо? - мовив Гано.
Сiкур вiдповiв:
- Ти женитися ма ш iз нею.
- Пощо? - вперто повторив Гано.- - Ти роздяг си Брунгiльду.
- Тебе ради роздяг смь.
Гано подивився на нього з недовiрою й пiдняв руки догори, даючи
Сiкуровi роздягти й себе.
- Ось тво© обладунки.
Скоса блимаючи на товариша. Гано почав натягати рiзницю, й коли натяг,
Сiкур подав йому й шолома.
- Забороло пусти, - нагадав вiн Гановi, тодi вбрався й злiз уже на
свого коня. - Йди попереду.
Гано сiв на сивого вiд пiни ©© поту жеребця, й усi четверо почали
сходити в долину. Коли пiдiйшли до того мiсця, де щойно вiдбулася сутичка,
Брунгiльда вже стояла застебнена й причепурена й тримала свою розiрвану
латницю в руках. Далi, аж по той бiк рiчки, дво готiв ганялися за
здурiлим од болю й кровi бiлим жеребцем.
Четверо гостей пiдiйшло й стало навпроти дiвчини з синiми очима та
довгим рудуватим волоссям. Граф щось мовив до Гана, й Горват переклав:
- Устань i пiдiйди.
Гано скочив додолу, i пiдiйшов, але граф удруге сказав щось.
- Мовить, аби-с шолома зняв.
Найстарший з Вогняничiв повагавсь i таки зняв шолома. В натовпi зачувся
схвальний шепiт, а Брунгiльда тихо скрикнула:
- А-а!..
Гано рясно спiтнiв, на нього дивилося десятки пар очей, i вiн потупив
зiр, вiдчуваючи, як густий червець залива йому й щоки, й нiс, i вуха,
хотiв одiгнати вiд себе ту напасть, але не мiг i далi стояв, не дивлячись
нi на братiв та Сiкура, нi на Брунгiльду, нi на цiкаве маснооке юрмисько
графських челядникiв i домочадцiв.
Але не сталося нiчого страшного. Граф щось проказав, махнув рукою,
Брунгiльда взяла спашiлого й розгубленого Гана за бронзовий пояс, i всi
посунули туди, де на пагорку стояв оточений чорним заборолом гостроколу
графiв двiр. Лише Брунгiльда кiлька разiв потай зирнула на супутникiв
свого нареченого.
А вже ввечерi, сидячи в тiй самiй хижi, де ночували, трохи пiдпилий
Гано розчулено сказав Сiкуровi:
- Я тобi сього нiколи не забуду. Дам тобi жоною свою сестру Гриму. Вона
сидить на Русi, коло матерi нашо©. Ма чотирнадцять лiт. Учинив си вельми
многе для мене, й сього я не забуду.
Й подивився на товариша, тодi перевiв погляд на русяву наречену.
Брунгiльда сидiла оплiч, рожева й щасна, й вiддано всмiхалася до свого
богом посланого жониха.
В ЛIТО 435-е
Прийшли на Русь у стольний Витичiв сли вiрменськi й просили о помiч
супротиву перського царя, бо забрав собi землю ©хню Гурарту ще в лiто 428.
Й не дав Рогволод во©в, мав-бо ратитися з чудинами.
В те ж лiто пiшов Великий князь Рогволод на чудинiв, i побiгли чудини,
й узяв князь дань велику.
В ЛIТО 436-е
Найшла язва морова на землю Римську, й вимерли римляни многi, й готи, й
iллiри, й словiни вендськi. Й ходив Годечан, князь кошовий луганський, на
латин, i не мав ратi з ними, й прийшов усп'ять, убоявшись язви морово©.
В ЛIТО 437-е
Повстали словiни вендськi в Галi©, й пiшов супротиву ©м Флавiй Ецiй,
полководець римський, i примучив ©х у дань.
Того ж лiта зусобив Ецiй супротиву словiнам вендським в Iспанi©
вiзiготiв Теодорiка, й пiшов Теодорiк, i став перед горами Пiренейськими,
й убоявся йти далi, хоч Ецiй та iмператор Валентинiан обiцяли йому землю
Iспанську за те.
В ЛIТО 438-е мiсяця травного
Богдан Гатило вертався з далеко© ратi. Вiзiготський конунг Теодорiк,
понехтувавши давнiм замир'ям, пiдбурюваний захiднiм римським iмператором
Валентинiаном III Флавi м та його полководцями Ецi м i Лiторi м, наслав
кiлькох маркграфiв на землi пруссiв, литовцiв та жмудинiв, якi здавна
визнавали зверхнiсть руського князя. Богдан Гатило з двома тисячами
комонникiв нагнав страху маркграфам i тепер повертався до городу Ки вого.
Лишив коло студеного Полунiчного моря триста можiв руських, i сiврських, i
деревлян, i косакiв з Лугу, й вертався з добрим полоном, i з даниною. Та
коли вийшов на Залозний шлях, у землi Червенськiй його зустрiв гонець.
Великий князь витичiвський Рогволод переказав довго жити...
- Сидiв у полотцi, тодi впав та й по ньому...
Так пояснив гонець, що прибув iз вiсткою. Гатила в першу мить охопило
почуття невиразного страху та жалю. Коли вмира дiдо, людина мовби
проща ться зi сво ю юнiстю, й усi турботи й усi бiди перелягають iз
дiдових плiч на тво©, й у тому нема нiчого радiсного й утiшного.
- Вiншую тебе Великим князем, Гатиле, - мовив Борислав, але Богдан лише
зiтхнув i наказав ставати станом, хоч до вечора було ще далеко й могли
подолати вiсiмдесят, а то й усi сто гонь дороги.
Те почуття жалю й непевностi володiли Богданом увесь лишок дня й увесь
вечiр, i навiть снилося йому щось жалобне й сумне, хоч вiн уранцi й не мiг
пригадати, що саме. Та коли з першими променями сонця полк рушив битим
Залозним шляхом далi на всхiд, у бiк городу Ки вого, Богдан Гатило вже
думав про iнше, бо живий мусить думати й дбати про живе, й од учорашнього
настрою не лишилось у його серцi майже нiчого. Вiн тiльки скоса позирав на
цибатого Борислава, бо той одверто радiв.
- Як помислити, Гатиле, то що лiпого видiв си вiд Рогволода? Нiчого.
Самi страхи та примучi.
Борислав мостився на сво му гнiдому якось боком - щоб увесь час мати
перед очима нового Великого князя. Старий же конюший Випита, як завше,
мовчав, мовчав, але й вiн мусив радiти, бо його широким вилицюватим
обличчям раз по раз маяла стримана посмiшка.
- Що вречеш, княже, - спитав велiй болярин, коли здолали добрих сорок
гонь дороги, - що вречеш, коли вiзьму собi ту бiляву готку з першого воза?
- Бери, - байдуже вiдповiв Гатило. Тодi повернувся до Борислава й
пильно глянув на нього: - Пощо тобi готка?
- До теремця. Жоною.
- Жону ж ма ш.
- Вiзьму ще ©дну. Хiба-м. гiрший за инчих боляр? Усi мають по двi, й по
три, й по чотири.
- Греки смiяти-ймуться, - кинув Богдан Гатило.
- Хай на сво©х грекiв Годой озира ться. Не смь вiри грецько©, нi
юдейсько©.
Князь подивився на Вишату, не на болярина, а саме на Вишату, й старий
конюший вiдчув на собi його погляд i ясно всмiхнувся. Пiсля одруження з
Годо вою сестрою мiж ним i луганським кошовим князем зав'язалася приязнь,
але Вишата не поступався християниновi сво©ми вiтчими кумирами, хоч Богдан
i був майже певен, що Годой не раз i не двiчi пiдбивав свого зятя на те.
Тепер Вишата лагiдно всмiхавсь, отже ж, не засуджував давнього побратима
за його намiр. А всi ж у Ки вому городi вiдали, як любить Вишата свою
Радмилу.
- Бери, коли хiть ма ш, - подивився князь на Борислава. Й той
повернувсь назад - чи не видно русяво© готки. Та вози котилися в самому
хвостi, так наказав Гатило, вiдставати ж Борислав не наважувавсь. Вiн
знав, як живе князь зi сво ю Русаною, йому було шкода Гатила - ще ж
молодий мiж, усього тридцять восьме лiто ряст топче, й несмiливо,
ховаючись у машкару можесько© вiдвертостi, що породилася довгими лiтами й
давньою дружбою, закинув:
- А ти, княже?
- Що?
- Коли не жону, то... налiжницю... Не внух же си. Спом'яни, як ми в
греках!
- То в греках, - вiдповiв Богдан таким тоном, що в Борислава зникла
всяка хiть сперечатися. - Нехай тодi, як i Вишата вдруге позлюбиться.
Несподiваний жарт розiгнав непри мнiсть напруги, й усi тро засмiялися.
- Нехай, як рак свисне! - пiдсумував цибатий болярин, хоч, власне, й
розмову цю завiв не ради бiляво© готки, а навздогад Богдановi. В Борислава
й сво©х роб i робiв було досить, i не мав потреби й питати, коли б вирiшив
позлюбитися з другою жоною.
На вiче нiхто з-помiж ратникiв не сподiвавсь, i найменше за всiх
Богдан, але в Ки вому городi, куди вiн завiв полк перепочити, його
повiдомили, що в стольному Витичевi зiбралося повно старцiв i можiв з усiх
кра©н i чекають на нього. Богдана Гатила це трохи знепоко©ло. В чому рiч?
Пощо знову вiче? Адже ще чотири лiта. тому старцi примучили Рогволода
нарiкти ки©вського князя "в себе мiсто", й вiн сам, i нинi покiйний дiдо
©ли в усiх на виду землю?
Наступного вечора Богдан Гатило був зi сво©м полком у стольному
Витичевi, й старцi заспоко©ли його. Старiйший, Пошогод, пiднiс йому
хлiб-сiль на рушнику й сказав:
- Здоровий будь у сво му домi, Великий княже.
Богдан Гатило вклонився старцям i перейняв дари землi Русько©. "Великий
княже", отже, вiче не в тiм.
Потому з'ясувалося, що помiж старцiв спалахнула сварка: як ховати
померлого князя? За руським законом i поконом? Тодi його тiло слiд
покласти в ладдю й спалити на чистому вогнi. Але ж Рогволод сидiв на
великокняжому столi й вiд решти укра©н: вiд Сiврсько©, й од Дерев, i вiд
Лугiв.
- Як ти речеш, по тому й буде, - сказав Пошогод, i всi закивали сивими
головами: а так, а так. - Бо не дiйшли смо згоди.
Богдан стояв i не знав, що вiдповiсти. Нарештi мовив:
- Рогволод був кровi русько© й костi русько©. Але ж. був i вiтцем усiх
чотирьох укра©н. Так ?
- Так, так, - закивали старцi знову.
- То я й речу: ховаймо, щоб кожний кинув йому на могилу жменю землi.
Всi ж ми требу требимо й Боговi, й Дажбоговi, й Данi, й Перуновi, й
Волосовi, й Моранi, й усiм, кому кланялися нашi дiди й прадiди. Хотiв би-м
i я, щоб i мене так поховано було, коли ляжу в старостi чи на полi
боронному. Бо нарiкли мене сво©м князем i поляни-русичi, й деревляни, й
сiври й лугарi, що носять довгий чуб за вухом, наче князi.
Старцям припала до вподоби така мова молодого правителя, й вони пiшли
втрясати подробицi майбутнього похорону.
Складний ритуал тривав майже цiлий мiсяць: небiжчик мусив пiти в iрiй,
коли нiчне свiтило стане в тому самому поверту, як було в день смертi, й
сього часу треба чекати рiвно двадцять вiсiм днiв. А доти належало
пiдготувати вмерлого за всiма правилами дiднього локону.
Кiлька боляр i старцiв дiлили золото, й срiбло, й усякi цiнностi
Рогволода на три частини: одна пiде родинi небiжчика, друга на треби, а за
решту буде влаштовано тризну. утихiй кривився, що старцi так вiльно
вештаються в скiтницi його батька, виносять на дерев'яних точених мисах
жовтi та бiлi номизми грецького й латинського карбу, ваговитi шестиграннi
руськi гривни, кiльця, обручi та iншi прикраси, але нiчого вдiяти не мiг.
До красно© свiтлицi вiн не заходив, лише страхливо заглядав, як там
одягають i чепурять його вiтця, раз по раз клав на себе хрести, м'яв
кулаками вiчi, тодi знову йшов до скiтницi, до ста нь i кошар, до клiтей i
пiдклiтей, де теж господарювали сивi дiди.
На високому пагорi над самим Днiпром теслi клали дубовий зруб, де мали
ставити ладдю з небiжчиком. утихiй слухав цюкiт ©хнiх сiкир i бородов, i
на душi в нього ставало лячно. Йому жодного разу й на думку не спало, що,
може, треба прочитати над старим якусь богоспасенну молитву, й коли вiн
навiть хрестився, то робив те зо страху за самого себе й за свою душу. Що
буде? Що буде тепер?
Вiн не всвiдомлював, що досi жив пiд батьковою рукою, мов курча пiд
теплим i надiйним крилом квочки, а тепер нев'яснимий страх опосiв його.
утихiй спробував навiть усмiхнутися до свого двоюрiдного племiнника, та
Богдан ходив заклопотаний i не звертав на нього уваги.
Тим часом од Днiпра десятьма парами волiв притягли величезну ладдю. В
нiй могло вмiститися щонайменше пiвтораста можiв, коли б щiльно поставали
один коло одного, але призначалася вона для останньо© подорожi князя й
тiльки князя. То було гарне й глибоке судно з рiзьбленими насадами й
величезним дерев'яним змi м на носi.
Того змiя витичiвцi бачили незлiч разiв, але тiльки тепер належно
придивилися до нього, бо вiн мав одвезти в iрiй ©хнього Великого князя;
якого там не , але ©хнього, руського. Змiй був сердитий i лютий, зi
скляними червоними очима та справжнiми дикунячими iклами, що стримiли йому
з пащi. Досi вiн одганяв з-перед себе ворогiв землi Русько©, тепер же мав
одганяти вiд небiжчика злих духiв, i навiв, i перевертнiв, i вовкулак, що,
як вiдомо, так i нишпорять навколо померлого, аби забрати його душу й
перейняти собi його силу.
Ладдю котками прикотили до ворiт, вона туди насилу влiзла, бо
призначалася для широких вод, а не для суходолу, тодi потягли далi, в
княжий дворець, i поставили коло самого ганку терема. Небiжчик пробув, у
свiтлицi рiвно три днi, бiльше не належало. Вiн устиг попрощатися й з
Цуром, i зi сво©м домовиком, i всiма тими, що стережуть хату, й вогонь у
печi, й кочерги з рогачами, й теплий дух людський узимку, й не пускають на
порiг навiв, i вовкулак, i перевертнiв. Усi три днi й три ночi на столi
довкруж домовини, й на лавах, i на лутках вiкон, i по кутках та полицях
стояли горнецi та горнятка з медами та стравами, й небiжчик частував ©х на
прощання й сам ©в, i тепер його можна було вже виносити й ставити в ладдю.
Труну несло шестеро можiв оружних. Вони ступали повiльно й у ногу, й
старi жони та жiнки кидали ©м пiд поробошнi м'яту й любисток. У свiтлицi,
й у сiнях, i на сходинах, i в нижнiх сiнях пахтiло рiзким зiллям, а можi
несли й несли домовину, й коли поминули й останнi дверi, трохи пiдняли
голову труни, щоб небiжчик мiг побачити ладдю, в якiй полишить сей свiт.
А ладдя вже стояла на величезних, ще бiлих i вогких од земного соку
полозках, i то теж так належало, хай спокiйною буде остання путь i хай
змочують ©© земними соками витичiвськi дуби. Й коли домовину поставили на
човен, старе й молоде жiноцтво порозв'язувало на собi хустки й заголосило.
В яко© не бiгли сльози, та дряпала себе нiгтями по лицях i теж голосила.
Кожна сльозина придасться небiжчиковi там, бо хоч в iрiю й гарно та
зелено, й квiти ввесь час квiтнуть, i не бува зими, зате нема й води,
тому жони витирали мокрi щоки полотками й клали в човен.
Жiноче голосiння розчулювало й можiв, i вони теж плакали, не криючись,
i так тривало вiд княжого ганку за ворота двiрця, за ворота городу й аж до
того мiсця, де вже стояла мiцна бiла хата о трьох стiнах, крита житнiми
кулями. Жито - се життя, мертвому iрiй, а живим треба думати про сво ,
бо життя нiколи не почина ться й нiколи не кiнча ться, й люди все те
знають. Навколо хатини зiбралися всi старцi, що прийшли до городу
стольного з усiх укра©н, усi городяни й багато смердiв iз городищ i сiл.
Пагiр аж рябiв од узороччя й дорогих оздоб на можах i жонах, бо смерть -
то теж частина життя, й людина мусить стрiчати ©©, як дорогу й бажану
гостю. Що було б, коли б люди не вмирали? Земля зважнiла б од сього й
провалилася б у прiрву.
Тут-таки бiля хати тризна закiнчилась i почалася страва. Мрець ма
востанн скуштувати зi сво©ми близькими й кревними всього того, що любив
за життя, бо в iрiю не ©дять, а якщо й ©дять, то ще не вiдомо й що. Тож
небiжчик мусить мати страви на всю довгу путь до вирiю.
Столiв не ставили, прослали тiльки довгi суво© вибiленого сонцем
полотна. Княжi челядники слiдом за поминальниками везли хури всякого на©ду
й напою: кадi стоялого меду, пива, смажених баранiв та волiв, хуру
дерев'яного й череп'яного посуду, хуру хлiба та коржiв, а ще меду
бджолиного, рiзних юшок, та пирогiв, та млинцiв, та вареникiв iз м'ясом,
iз сиром i з медовою затiркою.
Насамперед кожно© страви потроху пiдносили мерцевi й ставили, де було
мiсце, в маленьких мисочках i горнятах, тодi заходилися сипати й
поминальникам.
- Се ж поведiмо по тризнi страву, - сказав, коли всi помовкли, старий
старець Пошогод i додав: - Князь наш Великий любив меду випити.
Люди поналивали, хто в вiщо, й випили, тодi взялися закушувати, чим
Волос дав, а Рогволод сидiв, обернений обличчям до всiх, i не дивився, бо
йому вже дивитись не дано було. Новий Великий князь Богдан Гатило
намагався стерегти свого келиха й свого полумиска, та очi його мов тягло
до небiжчика, й кожного разу важке зiтхання роздимало Богдановi груди. Вiн
сьогоднi, мабуть, уперше замислився над метою людського життя. Що
- На лузi! - збуджено мовив Горват. По тому, ледве стримуючи
хвилювання, додав: - Бери готський шолом.
- Видiв-си ©©? - схаменувся старший брат.
Горват бадьористо заторохтiв:
- Сто©ть, сто©ть у сiнях. Бери, тобi речу, готський шолом!
Сiкур полiз у припасований до Гайового сiдла шкiряний мiх i дiстав
звiдти важкий чорний шолом iз широчезним заборолом. Гано скинув з голови
руський i натяг сей. Тепер межи круглим козирком i заборолом виднiли
тiльки його синi вiчi. Вiн поправив на грудях цупку шкiряну луску рiзницi,
взяв сулицю й руський червлений щит i вийшов, зi стайнi. Молодший брат вiв
йому вороного коня, вiддавши повiд свого Сiкуровi. Гано хвацьке вихопився
в сiдло й пiдняв воронця дибки - просто так, для смiливостi, щоб
розiгрiтись. Усi графовi челядники й домочадцi зирили тепер тiльки на
нього, й се вже було щось. Коло ворiт стояла на бiлому жеребцi Брунгiльда,
тримаючи в правицi довге ратище, а в шуйцi - зелений щит. Обличчя ©©
ховалося пiд заборолом, i Гано, пiд'©хавши, спробував розгледiти його в
щiлину. Звiдти блиснули на нього допитливi й холоднi очi. Яка ж хоч вона
, яка вона , подумав Гано, та в сей час вiд ста нь привели гнiдого
спокiйного коня й коло ганку всадили на нього графа.
Старий пiд'©хав i махнув рукою. Всi посунули з ворiт у поле. Попереду,
незручно горблячись, виступав граф, за ним, стремено в стремено,
Брунгiльда з охочим до ©© руки або коп'я. Гано косував у бiк дiвчини, вона
робила те саме. Коли ще низьке весняне сонце сяйнуло ©й у вiчi, Гановi
здалося, що повiки в Брунгiльди зневажливо примруженi. Його взяло на шал,
вiн би зараз охоче зострожив свого вороного, та попереду виступав граф, i
доводилося стримуватись.
У лузi бiля рiчечки граф став i показав Гановi рукою: ©дь туди. Гано
смикнув повiддя й погнав у бiк недалекого лiсу. Брати з Сiкуром теж
незабаром прискакали.
- Де вона сть? - поспитав Гано, бо дiвчини на бiлому жеребцi коло
графа не було.
- В тамтому гайку, - вiдповiв Горват. - Ма те розганятись i сходитись
коло дiдугана. Так вiн мовить.
Гано придивився. Мiж деревами напроти забiлiв кiнь. Отже, коло рiчечки.
Хлопець поправив щит на лiвому лiктi, поважив довге товсте коп' й став
чекати сигналу. Й коли граф махнув шапкою, вiн уп'явсь острогами коневi
пiд ребра й стрiмголов помчав.
Там, навпроти, замигтiла бiла пляма Брунгiльдиного коня. Гано, мов
скажений, упинавсь острогами жеребцевi в боки, й той майже слався над
землею, й з кожним стрибком рiчечка ближчала й ближчала, бiлий кiнь теж, i
серце Гановi заходилося вiд передчуття того, що мало статися попереду,
статися наступно© митi.
Як вихитрився Гано пручнути в останню хвилю щитом - того нi вiн, нi
хтось iз помiж спостерiгачiв пояснити не мiг, але вiн таки пручнувся, й
жива бiла блискавка Брунгiльдиного жеребця просто жухнула повз нього.
Тепер, за законами герцю, Гано мусив гнати вгору, туди, звiдки щойно
вихопилася Брунгiльда, вiн се добре знав i попустив повiддя. Серце
калатало - мало не вискакувало з грудей. Коли б дiвчина вцiлила йому в
щит, хто й зна, чим би все скiнчилося, бо ж удар був просто шалений.
Вихопившись до взлiсся, Гано повернув коня й глянув у бiк рiчки. Старий
граф уже пiдняв руку. Й коли махнув, хлопець крикнув:
- Ан-но-о!
Й зострожив свого вороного. Й знову замигтiла земля пiд коневими
ногами, й кiнь Брунгiльди так само швидко наближався й рiс, а Гано штрикав
i штрикав острогами, й коли вже проминув юрму, що тирлувалася навколо
графа, знову вiдчув той самий удар. Але й Ганове коп' придалося сього
разу. В ту саму мить, як вони зiткнулися, Гано почув чи то розпачливий, чи
лютий зойк, - i враз озирнувсь. Та дiвчина вже вiддалялася до гаю. Хлопець
осадив коня бiля сво©х братiв та Сiкура. Вони були блiдi й схвильованi,
неначе самi билися з тi ю впертою дiвчиною.
- Стережи колiно! - гукнув йому Сiкур, i Гано знову понiсся назустрiч
бiлому жеребцевi.
Трет зiткнення не дало нiчого, дiвчина, як i тi рази, наполегливо
цiлилася йому в широку верхню частину щита, й не колiно, а голову треба
було пильнувати. Гано розiгнався ще дужче, хоч кiнь починав томитися й
форкати. Комонник разiв зо три вдарив його по крупi ратищем, кiнь мов
ошалiв, i вже не форкав, а кричав страшним неприродним голосом, кричав i
нiсся наче вогняний змiй, а там навпроти й насупротиву мчавсь iнший звiр,
теж ошалiлий вiд острогiв i небезпечно© гонитви.
Гано тепер ясно бачив, як Брунгiльда виважу в руцi сво довге коп' й
примiря ться вниз, таки вниз, до його колiна. Хлопець устиг подумати, що
Сiкур таки правду каже, й непомiтно зсунув щит униз. Коли Брунгiльда
прицiлиться в голову, то ©й iншого виходу не лишиться та й часу теж, вiн
скориста ться з того, скориста ться, скориста ться... © коп' з гострим
овершям i справдi пiднялося вгору, цiлячи йому вiдкриту шию. Гано якось
хижо зрадiв, устиг зрадiти - й раптом сталося незбагненне: його мов
блискавкою зiрвало з сiдла й кидонуло об землю, вiн тiльки квакнув, але
болю не вiдчув, схопився на ноги й без щита й коп'я побiг навздогiн
коневi, який гнав, озираючись, до дiброви. В Гана тремтiли ноги й тремтiли
губи, сталося невиправне, хоч вiн ще не мiг усього збагнути.
Збагнув лише тодi, як добiг на край лiсу, де стояли його брати. Вiн
розгублено глянув на них, по тому на Сiкура й упав навколiшки. 3-од рiчки
чулися захопленi вигуки, та Гано й не подивився туди. Все кiнчено, все
пiшло прахом, i надi©, й сподiвання, лишався тiльки бiль у попереку та
незмивна ганьба.
- Мовив смь: стережи колiно, - проказав Сiкур.
- Колiно, - безтямно повторив услiд йому Гано.
- Перехитрила тебе...
Так минула хвиля, й друга, й третя, й Сiкур обiзвався:
- Дай менi твiй обладунок.
Вони стояли за густими кущами, й конi тупцювались неподалiк, немов
пройнятi хвилюванням людей.
- Дай, мовлю!
Гано й досi чипiв навколiшках, i Сiкур пiдiйшов i заходився розстiбати
його шкiряну лускату рiзницю. Тодi грубо стяг ©©, роздягся сам i кинув
свою вдяганку Гановi пiд нiс, а перебравшись, узяв готський шолом i
всунувсь у нього. Потому лапнув себе за ногавицi, але вони були до сутi
такi самi, як i в Гана.
- Лови вороного.
Найменший з трьох братiв ухопив Гайового коня й привiв ближче, Сiкур
скочив у сiдло й безоружний погнав до рiчки, де й досi галасували, радi
перемогою Брунгiльди, готи. Коло рiчки Сiкур, не зсiдаючи, пiдiбрав
Гановий щит i коп' й ударив ними раз, i в друге, й утрет . Всiма мовами
свiту се означало одне: бiй не закiнчено, супротивник вимага герцю.
В юрмi запала тиша. Старий граф нестямно рячився на зухвалого жениха,
яким його донька щойно так ударила об землю. Вiн навiть сердито махнув на
нього рукою, щоб вiдчепивсь i забирався пiд три чорти, але Сiкур повторив
свiй виклик.
I се вивело Брунгiльду з себе. Вона раптом ускочила в сiдло й подалася
до того мiсця коло гаю, звiдки починала сьогоднiшнiй герць, а Сiкур
повернув Гайового коня в протилежному напрямку. Вiн навiть не блимнув у
той бiк, де за кущами й досi чипiв навколiшки переможений Гано й
тупцювалися його молодшi брати. Коли б же глянув, то, певно б, розгубився
й притримав коня, бо Горват, його полiток Горват просто спопеляв Сiкура
очима. Сiкур звiвся в стременах, прикипiв головою до конячо© мокро© холки
й понiсся назустрiч бiлому коневi та його вершницi, й гнав, до болю в
суглобах стискаючи коп' й довгий червлений щит о лiвому боцi, й вороний
Ганiв жеребець знову жахно кричав, i Сiкур теж кричав, сам того не
помiчаючи, й коли до бiлого коня й низько припало© на луку Брунгiльди
лишалося крокiв iз двадцять, вiн почав здiймати свого щита пiд саму
бороду, пiд широке забороло, куди цiлилась Брунгiльда, й сам стискав
коп' , майже прирiсши до грубого ратища, та в останню мить, випереджаючи
пiдступний порух Брунгiльди, сiпнув щитом униз, прикривши ним усю лiву
ногу й усе сiдло. Брунгiльдине коп' ковзнуло по щитi, й дiва надто дуже
перехилилась уперед, мавши на оцi допомогти важкому ратищу всi ю вагою
свого тiла, й не могла вже вберегтися, бо супротивник, певно, розгадав ©©
замiр i скористався з нього, його коп' вп'ялося ©й попiд щит i попiд лiву
ногу, захищену цупкою шкiряною латою, ковзнуло по лискучому сiдлi,
розпанахало бiлому жеребцевi ввесь мокрий клуб i просто зняло вершницю.
Брунгiльда перекинулася в повiтрi, й коп' випало теж, та лiва рука якийсь
час тримала кiнський повiд, i зошалiлий од несподiванки й раптового болю
жеребець тяг ©© по землi ще крокiв iз двадцять, потому став дибки, вирвав
повiддя й майнув просто лугу й просто рiчки, й червона кров з його рани
горiла на яскраво-бiлiй шерстi.
То було вже по той бiк людського юрмища, де стояв на сумирному конi
старий граф. Сiкур осадив Гайового воронця, з нiздрiв якого летiла рожева
пiна, й скочив додолу.
Графова донька лежала навзнак, та коли Сiкур схилився над нею, вона
пiдвелась на лiкоть, а вiльною рукою розщепнула й скинула важкий шолом,
шолом глухо дзенькнув i покотився вниз. Волосся Брунгiльди сипонуло, й
розпливлося по плечах, i сягнуло березiльно© трави, а Сiкура мов бичем
стьобнули холоднi, повнi зненавистi Брунгiльдинi очi.
Переможець, насилу здолавши в собi той раптовий острах, простяг до не©
руку й щосили рвонув за лускату шкiряну рiзницю, розпанахав ©©, тодi
схопив за складчасту сорочку й теж сiпонув, бо так належало робити
переможцевi, й Брунгiльда не пручалась, мiцно пiдперши себе ззаду обома
лiктями. Бiлi перса з рожевими вершечками випорснули й затрiпотiли пiд
поглядом Сiкура, й вiн дивився на них мов зачарований, бо ще зроду не
бачив нiчого такого, дивився й не мiг одвести погляду, й досi схилений над
розголеною до пояса дiвою, й вона не боронилася, лише заглядала в щiлину
мiж заборолом i козирком шолома.
Тодi Сiкур, i досi несилий одвести вiч, позадкував - i задкував би не
знати доки, коли б не вдарив острогом об кований мiдний щит Брунгiльди, й
се вивело його з нетями, вiн побiг до Гайового коня й просто злетiв у
сiдло й .уп'явся в змиленi боки п'ятами.
Брати Вогняничi й досi стояли за кущем на взлiссi, стояли всi тро , й
Гано теж, i дивилися то на Сiкура, то туди, в долину, де над розголеною
Брунгiльдою вже юрмився народ. У Ганових очах тремтiли сльози вiд лютi й
безсилi, Горват, мiцно стиснувши вуста, катав жовна на щелепах, i тiльки
наймолодший, Огнян, зорив на Сiкура ясним хлопчачим поглядом.
Але Сiкур того не бачив i не хотiв бачити. Вiн притулився за кущем i
почав скидати з себе обладунки. Зняв шолома, стяг торохку лускату рiзницю
й лишився в самiй сорочцi та ногавицях, тодi пiдiйшов до Гана й почав
мовчки стягати з нього сво© речi.
- Пощо? - мовив Гано.
Сiкур вiдповiв:
- Ти женитися ма ш iз нею.
- Пощо? - вперто повторив Гано.- - Ти роздяг си Брунгiльду.
- Тебе ради роздяг смь.
Гано подивився на нього з недовiрою й пiдняв руки догори, даючи
Сiкуровi роздягти й себе.
- Ось тво© обладунки.
Скоса блимаючи на товариша. Гано почав натягати рiзницю, й коли натяг,
Сiкур подав йому й шолома.
- Забороло пусти, - нагадав вiн Гановi, тодi вбрався й злiз уже на
свого коня. - Йди попереду.
Гано сiв на сивого вiд пiни ©© поту жеребця, й усi четверо почали
сходити в долину. Коли пiдiйшли до того мiсця, де щойно вiдбулася сутичка,
Брунгiльда вже стояла застебнена й причепурена й тримала свою розiрвану
латницю в руках. Далi, аж по той бiк рiчки, дво готiв ганялися за
здурiлим од болю й кровi бiлим жеребцем.
Четверо гостей пiдiйшло й стало навпроти дiвчини з синiми очима та
довгим рудуватим волоссям. Граф щось мовив до Гана, й Горват переклав:
- Устань i пiдiйди.
Гано скочив додолу, i пiдiйшов, але граф удруге сказав щось.
- Мовить, аби-с шолома зняв.
Найстарший з Вогняничiв повагавсь i таки зняв шолома. В натовпi зачувся
схвальний шепiт, а Брунгiльда тихо скрикнула:
- А-а!..
Гано рясно спiтнiв, на нього дивилося десятки пар очей, i вiн потупив
зiр, вiдчуваючи, як густий червець залива йому й щоки, й нiс, i вуха,
хотiв одiгнати вiд себе ту напасть, але не мiг i далi стояв, не дивлячись
нi на братiв та Сiкура, нi на Брунгiльду, нi на цiкаве маснооке юрмисько
графських челядникiв i домочадцiв.
Але не сталося нiчого страшного. Граф щось проказав, махнув рукою,
Брунгiльда взяла спашiлого й розгубленого Гана за бронзовий пояс, i всi
посунули туди, де на пагорку стояв оточений чорним заборолом гостроколу
графiв двiр. Лише Брунгiльда кiлька разiв потай зирнула на супутникiв
свого нареченого.
А вже ввечерi, сидячи в тiй самiй хижi, де ночували, трохи пiдпилий
Гано розчулено сказав Сiкуровi:
- Я тобi сього нiколи не забуду. Дам тобi жоною свою сестру Гриму. Вона
сидить на Русi, коло матерi нашо©. Ма чотирнадцять лiт. Учинив си вельми
многе для мене, й сього я не забуду.
Й подивився на товариша, тодi перевiв погляд на русяву наречену.
Брунгiльда сидiла оплiч, рожева й щасна, й вiддано всмiхалася до свого
богом посланого жониха.
В ЛIТО 435-е
Прийшли на Русь у стольний Витичiв сли вiрменськi й просили о помiч
супротиву перського царя, бо забрав собi землю ©хню Гурарту ще в лiто 428.
Й не дав Рогволод во©в, мав-бо ратитися з чудинами.
В те ж лiто пiшов Великий князь Рогволод на чудинiв, i побiгли чудини,
й узяв князь дань велику.
В ЛIТО 436-е
Найшла язва морова на землю Римську, й вимерли римляни многi, й готи, й
iллiри, й словiни вендськi. Й ходив Годечан, князь кошовий луганський, на
латин, i не мав ратi з ними, й прийшов усп'ять, убоявшись язви морово©.
В ЛIТО 437-е
Повстали словiни вендськi в Галi©, й пiшов супротиву ©м Флавiй Ецiй,
полководець римський, i примучив ©х у дань.
Того ж лiта зусобив Ецiй супротиву словiнам вендським в Iспанi©
вiзiготiв Теодорiка, й пiшов Теодорiк, i став перед горами Пiренейськими,
й убоявся йти далi, хоч Ецiй та iмператор Валентинiан обiцяли йому землю
Iспанську за те.
В ЛIТО 438-е мiсяця травного
Богдан Гатило вертався з далеко© ратi. Вiзiготський конунг Теодорiк,
понехтувавши давнiм замир'ям, пiдбурюваний захiднiм римським iмператором
Валентинiаном III Флавi м та його полководцями Ецi м i Лiторi м, наслав
кiлькох маркграфiв на землi пруссiв, литовцiв та жмудинiв, якi здавна
визнавали зверхнiсть руського князя. Богдан Гатило з двома тисячами
комонникiв нагнав страху маркграфам i тепер повертався до городу Ки вого.
Лишив коло студеного Полунiчного моря триста можiв руських, i сiврських, i
деревлян, i косакiв з Лугу, й вертався з добрим полоном, i з даниною. Та
коли вийшов на Залозний шлях, у землi Червенськiй його зустрiв гонець.
Великий князь витичiвський Рогволод переказав довго жити...
- Сидiв у полотцi, тодi впав та й по ньому...
Так пояснив гонець, що прибув iз вiсткою. Гатила в першу мить охопило
почуття невиразного страху та жалю. Коли вмира дiдо, людина мовби
проща ться зi сво ю юнiстю, й усi турботи й усi бiди перелягають iз
дiдових плiч на тво©, й у тому нема нiчого радiсного й утiшного.
- Вiншую тебе Великим князем, Гатиле, - мовив Борислав, але Богдан лише
зiтхнув i наказав ставати станом, хоч до вечора було ще далеко й могли
подолати вiсiмдесят, а то й усi сто гонь дороги.
Те почуття жалю й непевностi володiли Богданом увесь лишок дня й увесь
вечiр, i навiть снилося йому щось жалобне й сумне, хоч вiн уранцi й не мiг
пригадати, що саме. Та коли з першими променями сонця полк рушив битим
Залозним шляхом далi на всхiд, у бiк городу Ки вого, Богдан Гатило вже
думав про iнше, бо живий мусить думати й дбати про живе, й од учорашнього
настрою не лишилось у його серцi майже нiчого. Вiн тiльки скоса позирав на
цибатого Борислава, бо той одверто радiв.
- Як помислити, Гатиле, то що лiпого видiв си вiд Рогволода? Нiчого.
Самi страхи та примучi.
Борислав мостився на сво му гнiдому якось боком - щоб увесь час мати
перед очима нового Великого князя. Старий же конюший Випита, як завше,
мовчав, мовчав, але й вiн мусив радiти, бо його широким вилицюватим
обличчям раз по раз маяла стримана посмiшка.
- Що вречеш, княже, - спитав велiй болярин, коли здолали добрих сорок
гонь дороги, - що вречеш, коли вiзьму собi ту бiляву готку з першого воза?
- Бери, - байдуже вiдповiв Гатило. Тодi повернувся до Борислава й
пильно глянув на нього: - Пощо тобi готка?
- До теремця. Жоною.
- Жону ж ма ш.
- Вiзьму ще ©дну. Хiба-м. гiрший за инчих боляр? Усi мають по двi, й по
три, й по чотири.
- Греки смiяти-ймуться, - кинув Богдан Гатило.
- Хай на сво©х грекiв Годой озира ться. Не смь вiри грецько©, нi
юдейсько©.
Князь подивився на Вишату, не на болярина, а саме на Вишату, й старий
конюший вiдчув на собi його погляд i ясно всмiхнувся. Пiсля одруження з
Годо вою сестрою мiж ним i луганським кошовим князем зав'язалася приязнь,
але Вишата не поступався християниновi сво©ми вiтчими кумирами, хоч Богдан
i був майже певен, що Годой не раз i не двiчi пiдбивав свого зятя на те.
Тепер Вишата лагiдно всмiхавсь, отже ж, не засуджував давнього побратима
за його намiр. А всi ж у Ки вому городi вiдали, як любить Вишата свою
Радмилу.
- Бери, коли хiть ма ш, - подивився князь на Борислава. Й той
повернувсь назад - чи не видно русяво© готки. Та вози котилися в самому
хвостi, так наказав Гатило, вiдставати ж Борислав не наважувавсь. Вiн
знав, як живе князь зi сво ю Русаною, йому було шкода Гатила - ще ж
молодий мiж, усього тридцять восьме лiто ряст топче, й несмiливо,
ховаючись у машкару можесько© вiдвертостi, що породилася довгими лiтами й
давньою дружбою, закинув:
- А ти, княже?
- Що?
- Коли не жону, то... налiжницю... Не внух же си. Спом'яни, як ми в
греках!
- То в греках, - вiдповiв Богдан таким тоном, що в Борислава зникла
всяка хiть сперечатися. - Нехай тодi, як i Вишата вдруге позлюбиться.
Несподiваний жарт розiгнав непри мнiсть напруги, й усi тро засмiялися.
- Нехай, як рак свисне! - пiдсумував цибатий болярин, хоч, власне, й
розмову цю завiв не ради бiляво© готки, а навздогад Богдановi. В Борислава
й сво©х роб i робiв було досить, i не мав потреби й питати, коли б вирiшив
позлюбитися з другою жоною.
На вiче нiхто з-помiж ратникiв не сподiвавсь, i найменше за всiх
Богдан, але в Ки вому городi, куди вiн завiв полк перепочити, його
повiдомили, що в стольному Витичевi зiбралося повно старцiв i можiв з усiх
кра©н i чекають на нього. Богдана Гатила це трохи знепоко©ло. В чому рiч?
Пощо знову вiче? Адже ще чотири лiта. тому старцi примучили Рогволода
нарiкти ки©вського князя "в себе мiсто", й вiн сам, i нинi покiйний дiдо
©ли в усiх на виду землю?
Наступного вечора Богдан Гатило був зi сво©м полком у стольному
Витичевi, й старцi заспоко©ли його. Старiйший, Пошогод, пiднiс йому
хлiб-сiль на рушнику й сказав:
- Здоровий будь у сво му домi, Великий княже.
Богдан Гатило вклонився старцям i перейняв дари землi Русько©. "Великий
княже", отже, вiче не в тiм.
Потому з'ясувалося, що помiж старцiв спалахнула сварка: як ховати
померлого князя? За руським законом i поконом? Тодi його тiло слiд
покласти в ладдю й спалити на чистому вогнi. Але ж Рогволод сидiв на
великокняжому столi й вiд решти укра©н: вiд Сiврсько©, й од Дерев, i вiд
Лугiв.
- Як ти речеш, по тому й буде, - сказав Пошогод, i всi закивали сивими
головами: а так, а так. - Бо не дiйшли смо згоди.
Богдан стояв i не знав, що вiдповiсти. Нарештi мовив:
- Рогволод був кровi русько© й костi русько©. Але ж. був i вiтцем усiх
чотирьох укра©н. Так ?
- Так, так, - закивали старцi знову.
- То я й речу: ховаймо, щоб кожний кинув йому на могилу жменю землi.
Всi ж ми требу требимо й Боговi, й Дажбоговi, й Данi, й Перуновi, й
Волосовi, й Моранi, й усiм, кому кланялися нашi дiди й прадiди. Хотiв би-м
i я, щоб i мене так поховано було, коли ляжу в старостi чи на полi
боронному. Бо нарiкли мене сво©м князем i поляни-русичi, й деревляни, й
сiври й лугарi, що носять довгий чуб за вухом, наче князi.
Старцям припала до вподоби така мова молодого правителя, й вони пiшли
втрясати подробицi майбутнього похорону.
Складний ритуал тривав майже цiлий мiсяць: небiжчик мусив пiти в iрiй,
коли нiчне свiтило стане в тому самому поверту, як було в день смертi, й
сього часу треба чекати рiвно двадцять вiсiм днiв. А доти належало
пiдготувати вмерлого за всiма правилами дiднього локону.
Кiлька боляр i старцiв дiлили золото, й срiбло, й усякi цiнностi
Рогволода на три частини: одна пiде родинi небiжчика, друга на треби, а за
решту буде влаштовано тризну. утихiй кривився, що старцi так вiльно
вештаються в скiтницi його батька, виносять на дерев'яних точених мисах
жовтi та бiлi номизми грецького й латинського карбу, ваговитi шестиграннi
руськi гривни, кiльця, обручi та iншi прикраси, але нiчого вдiяти не мiг.
До красно© свiтлицi вiн не заходив, лише страхливо заглядав, як там
одягають i чепурять його вiтця, раз по раз клав на себе хрести, м'яв
кулаками вiчi, тодi знову йшов до скiтницi, до ста нь i кошар, до клiтей i
пiдклiтей, де теж господарювали сивi дiди.
На високому пагорi над самим Днiпром теслi клали дубовий зруб, де мали
ставити ладдю з небiжчиком. утихiй слухав цюкiт ©хнiх сiкир i бородов, i
на душi в нього ставало лячно. Йому жодного разу й на думку не спало, що,
може, треба прочитати над старим якусь богоспасенну молитву, й коли вiн
навiть хрестився, то робив те зо страху за самого себе й за свою душу. Що
буде? Що буде тепер?
Вiн не всвiдомлював, що досi жив пiд батьковою рукою, мов курча пiд
теплим i надiйним крилом квочки, а тепер нев'яснимий страх опосiв його.
утихiй спробував навiть усмiхнутися до свого двоюрiдного племiнника, та
Богдан ходив заклопотаний i не звертав на нього уваги.
Тим часом од Днiпра десятьма парами волiв притягли величезну ладдю. В
нiй могло вмiститися щонайменше пiвтораста можiв, коли б щiльно поставали
один коло одного, але призначалася вона для останньо© подорожi князя й
тiльки князя. То було гарне й глибоке судно з рiзьбленими насадами й
величезним дерев'яним змi м на носi.
Того змiя витичiвцi бачили незлiч разiв, але тiльки тепер належно
придивилися до нього, бо вiн мав одвезти в iрiй ©хнього Великого князя;
якого там не , але ©хнього, руського. Змiй був сердитий i лютий, зi
скляними червоними очима та справжнiми дикунячими iклами, що стримiли йому
з пащi. Досi вiн одганяв з-перед себе ворогiв землi Русько©, тепер же мав
одганяти вiд небiжчика злих духiв, i навiв, i перевертнiв, i вовкулак, що,
як вiдомо, так i нишпорять навколо померлого, аби забрати його душу й
перейняти собi його силу.
Ладдю котками прикотили до ворiт, вона туди насилу влiзла, бо
призначалася для широких вод, а не для суходолу, тодi потягли далi, в
княжий дворець, i поставили коло самого ганку терема. Небiжчик пробув, у
свiтлицi рiвно три днi, бiльше не належало. Вiн устиг попрощатися й з
Цуром, i зi сво©м домовиком, i всiма тими, що стережуть хату, й вогонь у
печi, й кочерги з рогачами, й теплий дух людський узимку, й не пускають на
порiг навiв, i вовкулак, i перевертнiв. Усi три днi й три ночi на столi
довкруж домовини, й на лавах, i на лутках вiкон, i по кутках та полицях
стояли горнецi та горнятка з медами та стравами, й небiжчик частував ©х на
прощання й сам ©в, i тепер його можна було вже виносити й ставити в ладдю.
Труну несло шестеро можiв оружних. Вони ступали повiльно й у ногу, й
старi жони та жiнки кидали ©м пiд поробошнi м'яту й любисток. У свiтлицi,
й у сiнях, i на сходинах, i в нижнiх сiнях пахтiло рiзким зiллям, а можi
несли й несли домовину, й коли поминули й останнi дверi, трохи пiдняли
голову труни, щоб небiжчик мiг побачити ладдю, в якiй полишить сей свiт.
А ладдя вже стояла на величезних, ще бiлих i вогких од земного соку
полозках, i то теж так належало, хай спокiйною буде остання путь i хай
змочують ©© земними соками витичiвськi дуби. Й коли домовину поставили на
човен, старе й молоде жiноцтво порозв'язувало на собi хустки й заголосило.
В яко© не бiгли сльози, та дряпала себе нiгтями по лицях i теж голосила.
Кожна сльозина придасться небiжчиковi там, бо хоч в iрiю й гарно та
зелено, й квiти ввесь час квiтнуть, i не бува зими, зате нема й води,
тому жони витирали мокрi щоки полотками й клали в човен.
Жiноче голосiння розчулювало й можiв, i вони теж плакали, не криючись,
i так тривало вiд княжого ганку за ворота двiрця, за ворота городу й аж до
того мiсця, де вже стояла мiцна бiла хата о трьох стiнах, крита житнiми
кулями. Жито - се життя, мертвому iрiй, а живим треба думати про сво ,
бо життя нiколи не почина ться й нiколи не кiнча ться, й люди все те
знають. Навколо хатини зiбралися всi старцi, що прийшли до городу
стольного з усiх укра©н, усi городяни й багато смердiв iз городищ i сiл.
Пагiр аж рябiв од узороччя й дорогих оздоб на можах i жонах, бо смерть -
то теж частина життя, й людина мусить стрiчати ©©, як дорогу й бажану
гостю. Що було б, коли б люди не вмирали? Земля зважнiла б од сього й
провалилася б у прiрву.
Тут-таки бiля хати тризна закiнчилась i почалася страва. Мрець ма
востанн скуштувати зi сво©ми близькими й кревними всього того, що любив
за життя, бо в iрiю не ©дять, а якщо й ©дять, то ще не вiдомо й що. Тож
небiжчик мусить мати страви на всю довгу путь до вирiю.
Столiв не ставили, прослали тiльки довгi суво© вибiленого сонцем
полотна. Княжi челядники слiдом за поминальниками везли хури всякого на©ду
й напою: кадi стоялого меду, пива, смажених баранiв та волiв, хуру
дерев'яного й череп'яного посуду, хуру хлiба та коржiв, а ще меду
бджолиного, рiзних юшок, та пирогiв, та млинцiв, та вареникiв iз м'ясом,
iз сиром i з медовою затiркою.
Насамперед кожно© страви потроху пiдносили мерцевi й ставили, де було
мiсце, в маленьких мисочках i горнятах, тодi заходилися сипати й
поминальникам.
- Се ж поведiмо по тризнi страву, - сказав, коли всi помовкли, старий
старець Пошогод i додав: - Князь наш Великий любив меду випити.
Люди поналивали, хто в вiщо, й випили, тодi взялися закушувати, чим
Волос дав, а Рогволод сидiв, обернений обличчям до всiх, i не дивився, бо
йому вже дивитись не дано було. Новий Великий князь Богдан Гатило
намагався стерегти свого келиха й свого полумиска, та очi його мов тягло
до небiжчика, й кожного разу важке зiтхання роздимало Богдановi груди. Вiн
сьогоднi, мабуть, уперше замислився над метою людського життя. Що