Страница:
перетяла Дiброву над Хрещатим Яром, звернула лiворуч i помiж горами
Хоревицею та Щекавицею вийшла на Оболонь, де Соляний шлях перехрещувався
зi шляхом Залозним, i побралася на захiд.
хали майже мовчки, Борислав iз Гатилом попереду, Воротило крокiв за
двадцять вiд них, а по Воротиловi вся сотня молодшо© дружини. Борислав
боявся розмовляти, бо кожне невдало кинуте слово могло вразити Гатила, й
вiн тодi повернеться назад, i нiяка сила бiльше не зрушить його з мiсця.
Тiльки на п'ятий день, коли Дерева лишились позаду й Залозний шлях
зав'юнився вздовж берегiв Злуч-рiки, Бориславовi мов тягар з плiч упав.
Гатило не мiг не помiтити сього, й одного разу, вже десь у верхiв'ях
Злучi, вiн сказав:
- Мислиш, не вiдаю, куди ти везеш мене?
Борислав довгим стривоженим поглядом подивився на князя, та той
усмiхавсь.
- Я-м од першого разу зтямив тебе, - мовив Гатило, але не наказав
спинятись i не виявляв нiяких зломiрiв, i велiй болярин зiтхнув: - Мислиш,
ти хитрий си, а я-м ступiв геть?
Гатилова балакучiсть свiдчила про те, що дорога трохи таки розважила
його, а се було головне для Борислава.
- Взяв си на одур мене з тими вивiдами, еге ж?
Велiй болярин полегшено засмiявся. Вiн i справдi вигадав усi тi
побрехеньки про Видимира й Ардарiка, але не дуже й набрехав, бо варто
остроготам вiдчути слабiнь городу Ки вого - й вони одложаться геть вiд
руки полянського князя. Вiн так i сказав Гатиловi, й той нiчого не мовив
супротиву.
Далi Галича Борислав, як i сподiвався Гатило, його не повiз. Князь
галицький Острiй, тесть Богданiв, зустрiчав зятя з усi ю пишнотою, на яку
був здатний, далеко за Днiстром, дуже широким i каламутним о сю пору
мiсяця травного. Й серед учти була й Гатилова жона рка разом з
п'ятирiчною донькою, названою на честь вiтця Даною.
Богдан подивився на рку, яку за шiсть рокiв устиг забути, бо ж бачив
©© всього кiлька день, i на чорняву Данку, яко© взагалi не бачив, - i в
душi його не озвалася жодна струна. Й то було так, бо людей роздiляють не
тiльки роки, а й вiдстанi, рка ж, його жона Ярина, ввесь час безви©зно
сидiла в сво му приданому городi Войниловi, сидiла разом з донькою, яка
тут i народилася, й вiн анi разу майже так i не згадав про них...
рка дивилась на Богдана трохи злякано, й йому стало шкода ©©. Всi
дванадцять день, якi вiн пробув у Войниловi, бо ж Борислав сього прагнув,
Гатило намагався бути лагiдний i з Данкою, й iз жоною. Та крига в душi не
танула, й се розумiли всi, й насамперед сам вiн.
Довгими ночами вiн лежав, розплющивши в темряву очi, стомлений i
спорожнiлий, а коли засинав i раптом прокидався знову, щоразу здавалося,
що поряд лежить не рка, чорнобрива красуня рка, мати його дочки, а хтось
iнший, кого вже нема й нiколи не буде. Й уранцi вiн потiм уникав дивитись
рцi в вiчi, нiби й вона могла знати, що робиться в його зацiпенiлому
серцi.
Коли рка виряджала можа свого в дорогу, на вiях ©х тремтiли сльози, й
Богдановi було нiяково, що не змiг зiгрiти й приголубити сю гарну молоду
жiнку. Вiн уклонився ©й i Данi, торкнувши рукою трави, тодi вперше за всi
днi поплескав доньку по щоцi й сiв на коня. Мала ж заплакала голосно й
ревно, ображена чи налякана сво©м незнайомим вiтцем.
Так Гатило й повернувся додому, й нiякi Бориславовi хитрощi не
допомогли, й усе лишалося, як i було ввесь прожитий рiк, i нiхто не знав,
чого сподiватись вiд дня прийдешнього, й найменше за всiх знав се сам
Богдан Гатило.
Днi точилися сумно й одноманiтно, вiн цiле лiто не виходив за стiни
дiдинця, вiтчого й дiднього двору, тiльки надто паркими вечорами сiдав на
лавицi в молодому садку й мовчав разом iз дiдом Шумилом, який теж став
неговiрким, тiльки раз по раз бухикав - глухо й глибоко, мов iз порожньо©
дiжi.
Тепер Богдан од ранку до вечора читав. I то не була грецька книга з
великим хрестом, яку колись начебто забув у його свiтлицi луганський князь
Годой, а стос дощечок, змережаних та мничими четними рiзами давнього
руського письма, якого навчив Богдана сивовусий скоморох Харко Мурин. У
книзi йшлося про дивнi речi. Досi йому й на думку не спадало, що свiт
сто©ть споконвiку на трьох слонах, названих мамонтами, що тi мамонти
нiчого не ©дять, а тiльки глибоко дихають - коли вдихне перший,
полудневий, вiн роздима ться й бiльша , й свiт над ним пiдважу ться й
вiдхиля ться од сонця. Тодi сонце ходить низько над свiтом, i се зветься
зима. Коли ж сей мамонт видиха й худне, свiт нахиля ться до сонця, й
почина теплiшати. Два ж iншi мамонти перекидають одне одному сонце й
мiсяць, i тодi наста день або нiч. А зорi - то вiчi померлих людей, бо й
досi ж кажуть не тiльки "дивлюсь", а й "зорю". Де людина вмерла, над тим
самим мiсцем спалаху ©© зiрка. Найбiльше ж умира людей на важкому шляху
через полудневi степи, тому й на небi цiла дорога густих зiрок, якi теж
називаються Соляним Шляхом, бо дрiбка солi на Русi дорого важить, i
нелегко здобути ©© й привезти з далекого Руського моря, на яке греки
речуть Евксинське.
Розповiдалося й про те, звiдки на свiтi взялися звiрi й що кожен звiр у
собi несе, - собака вiрнiсть, бо створена богинею Вiрою, кiшка - лжу, бо
хова ться в нiч i дiтей сво©х зачина тiльки вночi, ведмiдь - силу й любов
до землi сво ©, бо в давнину ведмедiв звали русами, й поляни зродилися
саме вiд них i тому й звуться русинами й русичами, тобто синами руса.
Богдан читав i порiвнював те четмо з грецькою книгою про ©хнiх кумирiв.
I раптом замислився. Нiде в руському письмi не сказано про те, вiдколи ж
отi три слони-мамонти держать на сво©х спинах свiт. Се його дуже
дратувало, бо грецька книжка твердила, що ©хнiй Христос народився лiта
5508-го, Адамос же лiта 1-го.
Вiн перегорнув усю товсту книжку й нiде не знайшов про те, вiдколи ж
iсну свiт на Русi. Було сказано, що вiд окняжiння Великого князя Велiмира
до його смертi минуло лiт двадцять i п'ять. Але ж греки пишуть: лiта
божого такого-то. А як же ми?
Вiн сердито вiдсунув книжку, коли ж увечерi здибав коло порога
скомороха, спитав:
- Скiльки вже свiт на Русi?
- А що стало? - здивувався Харко Мурин.
- Бо в грецьких книгах се , а в тво©й нема. - Й розповiв скомороховi,
в чому рiч.
Харко Мурин запитав:
- А де починаються зорi?
- Як то де?
- Мають вони почин?
Се було зовсiм нелегке запитання, й Гатило не тямив одповiсти. Нiбито ж
усе мусить мати почин i кiнець? Тодi Харко намалював пальцем у поросi
велике коло круг себе й спитав:
- А де сьому коловi почин?
Почину й краю не було, й ся думка сподобалася Гатиловi.
Але, на вiдмiну од кола, книжка мала початок i кiнець, i князь урештi
дочитав ©©. Й знову потяглися кволi й сiрi днi та нестерпно довгi ночi.
Вранцi Богдан думав про те, що мерщiй би надходив вечiр, а лiгши в цупке
ложе, не мiг дочекатися сходу сонця. Й думки поволi теж замерзали в головi
й тяглися мляво й сонно, й вiн мiряв днi снiданням, обiдом та вечерею,
коли приходила чашниця грекиня Iладiка й приносила сво© одноманiтнi
полумиски.
Гатила дратували й тi полумиски, й сама дiвчина в довгому до п'ят
полоттi, в якому вона здавалася тесаним з дерева живим вистуканом, схожим
на тi, що споконвiку стоять на священному Перуновому горбi навпроти ворiт
княжого двору. Iладiка приходила з тремкою усмiшкою й трохи лякливим
поглядом широко розплющених очей i завжди довго торохтiла на столi
полумисками та братницями, довше, нiж мiг витримати Богдан. Його дратувало
все в нiй, i вiн грубо питав:
- Усе вже-с перемацала?
Тодi вона йшла з хати, не дивлячись на князя, й йому ставало трохи
мулько, що так грубо поводиться з нещасною полонянкою, яка не ма нi
вiтця, нi матерi, нi когось кревного в сьому чужому для не© свiтi. Але
наступного разу вiн знову грубо виряджав ©© геть, i все повторювалось, i
днi тяглися за днями, незалежно вiд години надворi, невиразнi, й
одноманiтнi, й сумнi.
Й сталося так, що Гатило потроху призвича©вся до братницi[45] й тiльки
в ©© товариствi почав одчувати якусь утiху та забуття...
Мiсяця снiжного
Коли Днiпро скувала крига й усi рiчки довкола городу Ки вого - й
Хрещатик, i Либiдь, i Глибочицю, й широкоплесу Почайну - вкутали глибокi
снiги, а над засiками та вежами кружляло гайвороння, збираючись у свiй
пiзнiй вирiй до теплих степiв над морем Руським, перший вельмiж Борислав
зi старим конюшим Войславом iшли з княжих ворiт просто двору до хорому.
Снiг сухо рипiв у них пiд узятими в дорогi остроги чобiтьми, мороз кусався
й щипав ©х за руки та обличчя, але вони йшли i йшли, повiльно, неквапом i
майже врочисто. Челядники й роби, що траплялися ©м на дорозi, здивовано
рячились услiд першим можам городу стольного, з во©нських i ста нь
визирали отроки й конюхи. Щось мало трапитися, щось небуденне й значне,
коли вельможi так урочо виступають рядком, убранi в сво найрозкiшнiше
вбрання, - бiлi гунi, критi шовком i паволоками, тороченi на рукавах i
подолi бурими куницями, в гостроверхих, також у кунячiм околi, шапках i
золотавими й срiблястими шликами з китицею, в червоних жупанах, якi
виглядали з-пiд розстебнених гунь, i при дорогiм оружжi.
Щось неодмiнно мало статись, i двором услiд за вельможами покотились
неймовiрнi чутки.
На ганку Борислав зупинився, вiдчинив дубовi дверi й ступив у сiни, за
ним пiшов i Войслав. Довгими сiньми лунко грюкали ©хнi кованi чоботи, й з
бiчних дверей також визирали тивуни й челядники. Вийшов старий домажирич
Адамiс у дубленiй гунi з бiлим ковнiром, скинув ягнячу шапку, але вони
проминули його й пiшли далi, до сходiв, що з кiнця сiней вели на повершя,
й ©хнi кроки були так само лункi й та мничi. Тiльки коло спочивальнi
великокняжо© вони спинились i випустили чашницю Iладiку.
- вiн? - кивнув на дверi Борислав.
- , - вiдповiла дiвчина й страдницькими очима обiйняла вельможiв. -
Сцо сте намислили, болярине?
Вона тримала поперед себе повнiсiнький, неторканий полумисок iз
пойнятою холодним смальцем свининою та три порожнi мiдянi братницi.
Борислав одтрутив дiвчину з-перед себе й рiшуче ступив через порiг. Вони
стали посеред спочивальнi, вистеленiй килимами й ряднами, з одним- диним
ложем пiд супротивною стiною, невеликим хрестоногим столом iз безлiччу
братниць i полумискiв та довгим дубовим ослоном, що сягав попiд обома
вiкнами вiд дверей до покуття.
- Великий княже! - незвично врочистим голосом продуднiв Борислав Борич,
i князь вiдгукнувся:
- Га?
Такого звертання вiн ще не чув од Борислава й тепер, здивований, блимав
то на одного, то на другого вельможа. Князь був у самiй полотнянiй сорочцi
та бузинових ногавицях, босий i простоволосий. Довгий сивий оселедець
заплутавсь у ©жакуватому, давно не голеному тiм'©, обличчя було теж
неголене хто зна й вiдколи, очi в обрезклих зморшках дивилися на
прибульцiв, мов крiзь iмлу, й усiм сво©м виглядом володар землi Русько©
швидше нагадував лiсовика-смолича, нiж Великого князя.
Борислав добру сiдмицю вже не бачив Гатила, i його окаянний вигляд
змусив серце боляринове болiсно стиснутись, але вiн узяв себе в руки й ще
врочистiшим голосом проказав:
- Рать сполча ться на землю Руську, Великий княже!
- Га? - знову безтямно прорипiв Гатило, бо до його свiдомостi не
доходили Бориславовi слова.
Велiй болярин доказав:
- Рать многа: й чудь, i м, i сум, i мурома з весами. Сiдлай, княже,
коня сивого та бери меч к опоясу.
Богдан Гатило ще якийсь час тупо дивився на Борислава й на старого
конюшого, який стояв праворуч першого вельможа, тодi схилив голову мiж
колiна й застиг. I тiльки Борислав Борич бачив, що мед у братницi, яку
мiцно стискав Гатило, раз по раз брижиться тонкою хвилькою.
Гатило плакав.
Борислав повернувсь i тихо вийшов, i Войслав теж подався за ним, i
бiльше того дня вони не ступили на порiг княжого хорому. Гатило засунувся
зсередини й нiкого не впускав у спочивальню, навiть усмерть перелякану
чашницю Iладiку, яка кiлька разiв намагалася погодувати його.
Попостовбичивши з годину пiд дверима, вона пiшла до Адамiса, не знаючи, що
сталось i що ма статися вiдтепер.
Та раннього ранку, щойно над княжим двором сiли першi сутiнки й
Борислав iз Войславом пiдiйшли до хорому, Гатило вже стояв на високому
порозi в короткiй баранячiй гунi пiд опояс, у смушевiй шапцi з чорного
ягняти та в чоботях о високих халявах. Спина йому ще сутулилась, але ноги
ледь розведеними вбiк пiдборами трималися мiцно на закрижавiлому порозi.
Вiн коротко рипнув голосом:
- Уходьте.
Й загримотiв сiньми всередину. Вельможi подалися вслiд йому, й серце в
Борислава Борича радiсно закалатало. Таки прокинувся князь, очуняв од
хмiльного чаду та липучо© байдужостi Гатило, очуняв-таки...
На десятий день, перед самими колядками, велике ополчення, зiбране з
окольних руських сiл i городiв, побралося нескiнченною вервою до Вишгорода
й далi на полунiч, куди вiв ще не добре вкочений Соляний шлях.
По трьох сiдмицях сполчення дiсталось Iльмень-озера, де вже лiт тому
тридцять почали селитися словiни, полишивши старi вiтчини на Березинi та
верхiв'ях Днiпра.
Очам руських ратникiв одкрилися жахнi видива. Вздовж лiсових дорiг i
просiк стояли довгi ряди хрестiв iз розiп'ятими на них бородатими людьми.
Трупи були без носiв i вух i давно поклякли на морозi, ноги в них висiли з
хрестiв, об'©денi вовками й лисицями, простоволосi кучматi голови, й
плечi, й одяг були засипанi снiгом, очi ж дивились похмуро й моторошно
крiзь холодну заскленiсть смертi. З одного старезного дiда було здерто
ввесь одяг, а на грудях i животi повирiзуванi великi й уже почорнiлi
хрести. Певно, то був колись старiйшина всього великого роду, який тепер
простягся вздовж лiсово© просiки шерегою розп'ять.
I тiльки тут Гатило прочнувсь остаточно. Здибивши яблукатого жеребця,
вiн уп'явсь острогами йому в живiт i погнав попiд страшними хрестами й
гнав доти, доки й тягся нескiнченний лiс. А ввечерi сказав, намагаючись не
дивитися в бiк болярина Ореста й князя Тодорiка Бернського:
- Хрестатi.
За теплою великокняжою полоткою вирував тисячоголосий табiр, а в
полотцi здавалося тихо, моторошно тихо. Тi хрести на старому дiдовому тiлi
й тi, iншi, дерев'янi, на яких були розiп'ятi сотнi людей, говорили про
одне. Рука грекiв, чи латин, чи, може, й готiв, сягла й сюди, бо нi чудь,
нi м, нi сум, нi якесь iнше з-помiж сих племен у Христа не вiрили; тим
бiльше - словiни iльменськi.
Наступного дня вивiдцям пощастило знайти кiлька недорiзаних родiв, що
ховались у найнеприступнiших лiсових хащах.
- Ви чи© сте? - спитав у зарослого по вiчi дiда соцький вивiду.
- Русьские.
- А хто сте?
- Славяне.
Сивий бородатий старiйшина, коли його привели до Гатила, розповiв, що
сталося й яка сiча була тут у кiнцi лiта й восени.
Велика тьма прибулих човнами з островiв та Холодно© землi фрягiв[46]
разом iз готами, якi невiдомо звiдки й узялися, швидко пiдкорили чудь, i
м, i сум, i ще декотрi меншi племена, примучили ©хнiх вождiв збирати
ополчення, й усi разом посунули на словiн. Може б, словiни й вiдбились од
напасникiв, та серед них ворог теж устиг посiяти прю. Дехто здавався
фрягам, та готам, та поведеним племенам, ©х порозселяли на всi чотири
вiтри. Iншi ж, хто не пiддавсь на одур, узялися до мечiв. Але мечiв було
замало, ворог iшов на полудень i на всхiд, куди хотiв, i скрiзь убивав, i
палив, i гарбав, а найнепокiрнiших, хто вiдмовлявсь уклонитися ©м,
розпинав на схрещених колодах, пiддаючи жахливiй повiльнiй смертi.
- Теперя нас десятеро, - закiнчив свою розповiдь старiйшина, моторошно
схожий на того дiда, якого всi бачили вчора на хрестi. - Я да девять
баб-маладух. А я уже стар для... Вигiбн т род...
Гатило гаркнув:
- Де вони?!
Дiд перелякався:
- Кто?
- Фряги, й готи, й чудини!..
- Не в даю, баарiн. - Вiн слово болярин вимовляв на полунiчнии лад, i в
нього виходило "баарiн" чи навiть "ба-рiн". - Но в даю, кто в да т.
I розповiв, як ©м про©хати понад берегом Iльмень-озера й знайти в
болотах iншi великi роди Балових та З мових.
За два днi вивiдцi розшукали в замерзлiй драговинi чимало словiнських
родiв, бо туди недруги не наважилися заходити. А ще за сiдмицю сталася
велика сiча. Гатилове ополчення розгромило дружини фрягiв та заблукалих
сюди готiв, а погано зоруженi ратники чудських, та сумських, та емських
вождiв, що пiддались на фрязький одур, самi порозбiгалися.
Гатило простояв на Iльменi до пiзньо© весни, коли стежки в лiсах i
драговищах протряхли. Вiн наказав чудинам посунутися на захiд, до великого
Драг-озера[47], сум та м пересадив за Ладогу та Волхов, а на сьому березi
Волхова зрубав чималий город, нарiкши його Новим, i лишив там посадника
свого Воротила з сотнею молодших дружинникiв.
- Воротило мiж пiдлий, - сказав вiн новим городянам, - як i всi ви. Але
нездоланний у сiчах i мудрий словом. Будьте руськими й слухайтесь його, як
би сте слухали мене.
Й у кiнцi мiсяця квiтного першими дорогами Гатило подавсь назад,
повiвши все ополчення й велiй полон у возах i за возами. Кiлька сот све©в,
узятих талями, вiн оддав Чернiгiвському князевi Божiво вi, сво му новому
родичевi, чия донька нещодавно таки пiшла за Володового сина Остоя.
Там, де Сож-рiка впада в Днiпро, син загиблого Волода Остой, побравши
полон свiй i тестiв, пiшов просто до Чернегова, Гатила ж манив рiдний
город Ки©в.
То було незбагненне. Вiн нiколи не думав, що може так сумувати за
вiтчим вогнищем, i навiть побоювався, чи не наслано йому яко©сь мани, чи
не приворожила та молода чашниця - грекиня, бо ©© великi засльозенi очi
ввижалися йому тепер i день i нiч. Нiхто його вдома не чекав - жодно©
рiдно© людини. Навiть син молодший Юрко, двадцятишестирiчний сотник, ©хав
на чолi сво © сотнi поряд iз вiтцем.
А Гатила тягло додому, й зелена весняна путь здавалася безконечно
довгою, й вiн не мiг дочекатися, коли ж нарештi сяйне перед очима
синьовода Прип'ять. А як i Прип'ять перепливли, Богдан заходився чекати з
дитинства знайомих пагорбiв Вишгорода. Й не тому, що в сьому городi довгi
роки жила його перша жона Руска, а через те, що з гiр вишгородських видно
заборола городу Ки вого.
Великий князь ©хав попереду на сво му яблукатому жеребцi, зовсiм не
схожий на того Гатила, який ще пiвроку тому загибав, доброхiть вiддавши
себе на поталу повiльнiй смертi вiд зелено© липучо© байдужостi. Спина його
випросталась, очi гостро дивилися з-пiд густо© стрiшки прямих брiв, довгi
сивi вуса та сивий князiвський оселедець маяли на стрiчному теплому вiтрi,
комiр просто© вишивано© сорочки був розсупонений, i струмiнь повiву
при мно лоскотав могутнi груди. Богдан дивився вперед, але пильно слухав
розмови сина Юрка з десятником. Княжич сказав, мрiйливо зiтхнувши:
- Менi б отак, як старий стану...
Десятник же впевнено вiдповiв:
- Усi такi вони.
Говорили про старого готамана косацького, й се була ще одна радiсть
Богданова. Таки ж радiсть, хай там що не , й вiн мiг би зi щирим серцем i
вiдвертою душею не те що хвалити Шумила - пiсню йому спiвати. Казали,
буцiм котрийсь гайдар уже склав про нього думу, але Гатиловi ще не
доводилося чути ©©. Вiн сам собi сказав покликати гайдаря того, як тiльки
при©дуть до городу стольного, - нехай спiва , й нехай чують ту правдиву
думу про руського витязя Шумила Косака...
Початок тiй пiснi слiд було шукати ще морозяного ранку мiсяця снiжного,
коли Гатило, стрiпнувши з себе облудну ману, запоясав меч Юра Всепобiдника
й став ногою в стремено. Тодi вiн так i лишивсь: одна нога в мiдяному
стременi, а друга долi, в утоптаному снiгу. Пiдiйшов старий Шумило й
гримнув так дуже, як уже давно не гримiв:
- Стiй, Гатиле!
Богдан похмуро дивився на дiда. Вiн уже знав, про що казатиме Шумило,
бо то було закiнченням ©хньо© розмови влiтку на садовiй лавочцi.
- Ма ш узяти й мене, Гатиле. - В голосi його було не стiльки прохання,
як наполегливо© впертостi. Вiн повторив: - Ма ш узяти й мене. Давно-м ждав
сього дня. Дяка Моранi - не взяла мене досi, дала дiждатися. Не дай же й
ти старому косаковi згибнути на полу. Рать прийшла на святу Русь - инчо© я
вже не дiждуся.
Вiн був у сво©х косацькнх червоних ногавицях та бiлiй вишиванцi,
пiдперезаний широким яскраво-синiм опоясом з доброго тонкого сукна, мав на
ногах зеленi чоботи, сиву ж смушеву шапку тримав у руцi. Спечене всiма
вiтрами, зборознене дрiбними й великими зморшками лице його здавалося
проти снiгастих брiв, i вус, i чуприни вилитим з давно потемнiло© бронзи,
яка не зна нi вiку, нi зносу. Стоячи в такiй незручнiй позi - одним
чоботом на снiгу, а другим у стременi, Гатило мимовiльно замилувався
колишнiм Юрковим учителем. А старий дививсь на нього з-пiд бiлих брiв,
однi ю рукою тримаючи шапку з червоним готаманським тулом, а другу
поклавши на свiжовичищене срiбне вруччя харалужного сiкуна.
- Дайте Шумиловi коня, - тихо мовив Гатило й нарештi сiв у сiдло.
Бiльше вiн i не бачив дiда, той нiби розчинивсь у пiстрявiй
нескiнченнiй лавi ратникiв. Не здибував його нi дорогою до Iльмень-озера,
нi в тих сумних лiсах, де на кожнiй просiцi тяглися хрести з розiп'ятими,
нi в непролазних, закиданих пiдступним снiгом драговищах, де ховалися
недобитi й недоловленi бороданi-словiни.
Зустрiв Шумила тiльки перед останньою, вирiшальною сiччу. Дiд сидiв на
кудлатому присадкуватому конику, яких полюбляв колись Гатилiв друг i
побратим Вишата, Вишеслав Огнянич. Русини шикувалися на лiвому березi
закуто© в кригу рiчечки, сотня до сотнi, полк до полку, й на чолi кожно©
лави стояв болярин або во вода. Шумило ж примостився мiж двома полками
комонцiв, i князь, сам не знаючи, для чого, раз по раз обертав голову й
дивився на старого косака.
Ворог стояв густою лавою на тiм боцi й не хотiв рушити вперед анi
вiдступати назад у поле, щоб дати руськiй ратi перейти на свiй берег. Тодi
досеред рiчки вихопилося кiлька охочих подрочити недругiв. Зав'язались
окремi герцi, гору брали то тi, то сi, лави ж стояли непорушнi, хоч
холодне сонце, яке котилося понад самiсiнькими лiсами, дiйшло сво ©
найвищо© точки. Русини ще вдосвiта вчинили требу сво©м кумирам, i
насамперед Юровi Побiдниковi. Жертви давали добрий знак, i всi були певнi
в перемозi, та Гатило стримував запал можiв. Кумири кумирами, але й вони
так просто, дурневi в руки, перемоги не дадуть, i треба було виманити
фрягiв.
Збоку могло здатися, що на герць виходить кожний, у кому заграла жага
кровi. Насправдi ж, Гатило керував герцем усiх витяславiв, що змагались на
льоду. Перед лiвим крилом русько© ратi зiбралося душ iз сорок смiливцiв,
якi вiч-на-вiч сiклися з охочими фрягами. Богдан потроху додавав туди
можiв, i по якомусь часi лiве крило вигнулося й заходилось поволi сунути
до по динцiв. I коли першi лави дiйшли досеред рiчки, протилежне крило
ворога не витримало тако© близькостi, зiгнулося й пiшло насупротиву. Мiж
ними та серединою втворилася трiщина, Гатило ж тiльки на се й чекав.
Середина руського ополчення теж вiдкотилась i несподiваним ривком
уклинилася в отвiр, дедалi дужче розпинаючи його й не даючи головним силам
ворога прийти на допомогу нерозважливому криловi. Сiча зав'язалась на
самому березi, й коли ворога достатньо потiснили, на нього сiли заднi лави
русинiв, схованi в близькому лiсi. Так розiрванi полки, позбавленi опори
збоку, було вже легше давити, й Гатило метнув свою сулицю вперед.
- Князь уже почав! - гукнули можi звичний оклик. - Потягнiмо й ми по
князевi!
Гатилiв задум удався. З могутнiм криком "Сла-ав-ва-а-а!", що то
захлинався, то вибухав з новою силою, рать руська в лоб ударила ворога,
який намагався прихистити себе там, де зяяв пролом у лавах, i тим самим ще
дужче розрiджував сво© лави.
Богдан бився в першiй шерезi синово© сотнi, княжич Юрко, могутнiй, як i
отець його, стояв о лiву руку, й пiшi фряги падали пiд ©хнiми кiньми один
за одним, хоч билися й вiдважно, навiть люто. Й тут, з одвалом стявши
голову високому рудобородому фряговi чи готовi, Богдан знову помiтив
Шумила. Дiд стояв трохи правiше й рубався з комонним супротивником, а
молодшi во© допомагали старому, не даючи фряговi зайти збоку. Князевi
хотiлося крикнути дiдовi щось гарне й пiдбадьорливе, але боявся, що той
може раптом обернутись i пiдставити себе. Та й навряд чи почув би його дiд
у страшному ляскотi мечiв i щитiв, у неймовiрному гаморi живих i конаючих.
Богдановi заплуталося стремено, й вiн одiйшов на пiвтора коня всп'ять,
а тодi почав завдруге протискатись до переднiх. Во© змiшалися в суцiльне
вировисько, та полян годi було сплутати з ворожими можами: всi, хто не мав
калантиря чи рiзницi-кольчуги, повивертали сво© гунi вовною догори, й
густе бараняче хутро правило ©м за найкращу бороню - мечi сковзали по
ньому, сулицi заплутувались у ковтунах i викликали розгубленiсть, якою
користалися русини: недаремно ж у всьому свiтi називали руське во©нство
гунами!
Ворожа стрiла, може, призначена йому, влучила яблукатому жеребцевi в
шию, але ковзнула попiд шкiру, й Гатило рвучко витяг ©©. Й перш нiж
пробитися до сина Юрка, який разом iз десятником тис поперед себе трьох
фрязьких комонцiв, що прийшли на спомогу пiшакам, Великий князь ки©вський
знову побачив Шумила. Й так i став, пiдсвiдоме затуляючись од припадкових
а чи нацiлених стрiл, якi лiтали в усi боки. Сталось те, чого ввесь час
сподiвався князь, - нiхто йому про се не казав, але вiн був певен, що
старий косак се зробить рано чи пiзно.
Коли зрiдiли лави фрягiв, зодягнених у цупкi калантирi з мiдною лускою,
й почали вже просвiчуватися наскрiзь, Шумило раптом зострожив свого
невтомного коника, пробився крiзь передню лаву й ударив у скопище, яке
стерегло фрязького князя. Там була добра сотня комонникiв, i переднi
фряги, що рубалися з русинами, пропустили косака, бо що мiг зробити якийсь
бiлобровий дiд iз княжою сотнею.
А Шумило, з розгону збивши кiлькох вершникiв, удерся в саму середину
варти й махав мечем сво©м так шалено, що там знявся переполох. Замелькали
в повiтрi мечi й сулицi, заметалися люди й конi, розгубленi таким зухвалим
нападом оскаженiлого гуна, тодi несподiвано все вляглось, i над головами
вершникiв з'явився Шумило. Вiн був ще живий, хоч його пiдняли вгору на
довгих коп'ях десяткiв зо два ворожих можiв. Гамiр навколо враз ущух,
Хоревицею та Щекавицею вийшла на Оболонь, де Соляний шлях перехрещувався
зi шляхом Залозним, i побралася на захiд.
хали майже мовчки, Борислав iз Гатилом попереду, Воротило крокiв за
двадцять вiд них, а по Воротиловi вся сотня молодшо© дружини. Борислав
боявся розмовляти, бо кожне невдало кинуте слово могло вразити Гатила, й
вiн тодi повернеться назад, i нiяка сила бiльше не зрушить його з мiсця.
Тiльки на п'ятий день, коли Дерева лишились позаду й Залозний шлях
зав'юнився вздовж берегiв Злуч-рiки, Бориславовi мов тягар з плiч упав.
Гатило не мiг не помiтити сього, й одного разу, вже десь у верхiв'ях
Злучi, вiн сказав:
- Мислиш, не вiдаю, куди ти везеш мене?
Борислав довгим стривоженим поглядом подивився на князя, та той
усмiхавсь.
- Я-м од першого разу зтямив тебе, - мовив Гатило, але не наказав
спинятись i не виявляв нiяких зломiрiв, i велiй болярин зiтхнув: - Мислиш,
ти хитрий си, а я-м ступiв геть?
Гатилова балакучiсть свiдчила про те, що дорога трохи таки розважила
його, а се було головне для Борислава.
- Взяв си на одур мене з тими вивiдами, еге ж?
Велiй болярин полегшено засмiявся. Вiн i справдi вигадав усi тi
побрехеньки про Видимира й Ардарiка, але не дуже й набрехав, бо варто
остроготам вiдчути слабiнь городу Ки вого - й вони одложаться геть вiд
руки полянського князя. Вiн так i сказав Гатиловi, й той нiчого не мовив
супротиву.
Далi Галича Борислав, як i сподiвався Гатило, його не повiз. Князь
галицький Острiй, тесть Богданiв, зустрiчав зятя з усi ю пишнотою, на яку
був здатний, далеко за Днiстром, дуже широким i каламутним о сю пору
мiсяця травного. Й серед учти була й Гатилова жона рка разом з
п'ятирiчною донькою, названою на честь вiтця Даною.
Богдан подивився на рку, яку за шiсть рокiв устиг забути, бо ж бачив
©© всього кiлька день, i на чорняву Данку, яко© взагалi не бачив, - i в
душi його не озвалася жодна струна. Й то було так, бо людей роздiляють не
тiльки роки, а й вiдстанi, рка ж, його жона Ярина, ввесь час безви©зно
сидiла в сво му приданому городi Войниловi, сидiла разом з донькою, яка
тут i народилася, й вiн анi разу майже так i не згадав про них...
рка дивилась на Богдана трохи злякано, й йому стало шкода ©©. Всi
дванадцять день, якi вiн пробув у Войниловi, бо ж Борислав сього прагнув,
Гатило намагався бути лагiдний i з Данкою, й iз жоною. Та крига в душi не
танула, й се розумiли всi, й насамперед сам вiн.
Довгими ночами вiн лежав, розплющивши в темряву очi, стомлений i
спорожнiлий, а коли засинав i раптом прокидався знову, щоразу здавалося,
що поряд лежить не рка, чорнобрива красуня рка, мати його дочки, а хтось
iнший, кого вже нема й нiколи не буде. Й уранцi вiн потiм уникав дивитись
рцi в вiчi, нiби й вона могла знати, що робиться в його зацiпенiлому
серцi.
Коли рка виряджала можа свого в дорогу, на вiях ©х тремтiли сльози, й
Богдановi було нiяково, що не змiг зiгрiти й приголубити сю гарну молоду
жiнку. Вiн уклонився ©й i Данi, торкнувши рукою трави, тодi вперше за всi
днi поплескав доньку по щоцi й сiв на коня. Мала ж заплакала голосно й
ревно, ображена чи налякана сво©м незнайомим вiтцем.
Так Гатило й повернувся додому, й нiякi Бориславовi хитрощi не
допомогли, й усе лишалося, як i було ввесь прожитий рiк, i нiхто не знав,
чого сподiватись вiд дня прийдешнього, й найменше за всiх знав се сам
Богдан Гатило.
Днi точилися сумно й одноманiтно, вiн цiле лiто не виходив за стiни
дiдинця, вiтчого й дiднього двору, тiльки надто паркими вечорами сiдав на
лавицi в молодому садку й мовчав разом iз дiдом Шумилом, який теж став
неговiрким, тiльки раз по раз бухикав - глухо й глибоко, мов iз порожньо©
дiжi.
Тепер Богдан од ранку до вечора читав. I то не була грецька книга з
великим хрестом, яку колись начебто забув у його свiтлицi луганський князь
Годой, а стос дощечок, змережаних та мничими четними рiзами давнього
руського письма, якого навчив Богдана сивовусий скоморох Харко Мурин. У
книзi йшлося про дивнi речi. Досi йому й на думку не спадало, що свiт
сто©ть споконвiку на трьох слонах, названих мамонтами, що тi мамонти
нiчого не ©дять, а тiльки глибоко дихають - коли вдихне перший,
полудневий, вiн роздима ться й бiльша , й свiт над ним пiдважу ться й
вiдхиля ться од сонця. Тодi сонце ходить низько над свiтом, i се зветься
зима. Коли ж сей мамонт видиха й худне, свiт нахиля ться до сонця, й
почина теплiшати. Два ж iншi мамонти перекидають одне одному сонце й
мiсяць, i тодi наста день або нiч. А зорi - то вiчi померлих людей, бо й
досi ж кажуть не тiльки "дивлюсь", а й "зорю". Де людина вмерла, над тим
самим мiсцем спалаху ©© зiрка. Найбiльше ж умира людей на важкому шляху
через полудневi степи, тому й на небi цiла дорога густих зiрок, якi теж
називаються Соляним Шляхом, бо дрiбка солi на Русi дорого важить, i
нелегко здобути ©© й привезти з далекого Руського моря, на яке греки
речуть Евксинське.
Розповiдалося й про те, звiдки на свiтi взялися звiрi й що кожен звiр у
собi несе, - собака вiрнiсть, бо створена богинею Вiрою, кiшка - лжу, бо
хова ться в нiч i дiтей сво©х зачина тiльки вночi, ведмiдь - силу й любов
до землi сво ©, бо в давнину ведмедiв звали русами, й поляни зродилися
саме вiд них i тому й звуться русинами й русичами, тобто синами руса.
Богдан читав i порiвнював те четмо з грецькою книгою про ©хнiх кумирiв.
I раптом замислився. Нiде в руському письмi не сказано про те, вiдколи ж
отi три слони-мамонти держать на сво©х спинах свiт. Се його дуже
дратувало, бо грецька книжка твердила, що ©хнiй Христос народився лiта
5508-го, Адамос же лiта 1-го.
Вiн перегорнув усю товсту книжку й нiде не знайшов про те, вiдколи ж
iсну свiт на Русi. Було сказано, що вiд окняжiння Великого князя Велiмира
до його смертi минуло лiт двадцять i п'ять. Але ж греки пишуть: лiта
божого такого-то. А як же ми?
Вiн сердито вiдсунув книжку, коли ж увечерi здибав коло порога
скомороха, спитав:
- Скiльки вже свiт на Русi?
- А що стало? - здивувався Харко Мурин.
- Бо в грецьких книгах се , а в тво©й нема. - Й розповiв скомороховi,
в чому рiч.
Харко Мурин запитав:
- А де починаються зорi?
- Як то де?
- Мають вони почин?
Се було зовсiм нелегке запитання, й Гатило не тямив одповiсти. Нiбито ж
усе мусить мати почин i кiнець? Тодi Харко намалював пальцем у поросi
велике коло круг себе й спитав:
- А де сьому коловi почин?
Почину й краю не було, й ся думка сподобалася Гатиловi.
Але, на вiдмiну од кола, книжка мала початок i кiнець, i князь урештi
дочитав ©©. Й знову потяглися кволi й сiрi днi та нестерпно довгi ночi.
Вранцi Богдан думав про те, що мерщiй би надходив вечiр, а лiгши в цупке
ложе, не мiг дочекатися сходу сонця. Й думки поволi теж замерзали в головi
й тяглися мляво й сонно, й вiн мiряв днi снiданням, обiдом та вечерею,
коли приходила чашниця грекиня Iладiка й приносила сво© одноманiтнi
полумиски.
Гатила дратували й тi полумиски, й сама дiвчина в довгому до п'ят
полоттi, в якому вона здавалася тесаним з дерева живим вистуканом, схожим
на тi, що споконвiку стоять на священному Перуновому горбi навпроти ворiт
княжого двору. Iладiка приходила з тремкою усмiшкою й трохи лякливим
поглядом широко розплющених очей i завжди довго торохтiла на столi
полумисками та братницями, довше, нiж мiг витримати Богдан. Його дратувало
все в нiй, i вiн грубо питав:
- Усе вже-с перемацала?
Тодi вона йшла з хати, не дивлячись на князя, й йому ставало трохи
мулько, що так грубо поводиться з нещасною полонянкою, яка не ма нi
вiтця, нi матерi, нi когось кревного в сьому чужому для не© свiтi. Але
наступного разу вiн знову грубо виряджав ©© геть, i все повторювалось, i
днi тяглися за днями, незалежно вiд години надворi, невиразнi, й
одноманiтнi, й сумнi.
Й сталося так, що Гатило потроху призвича©вся до братницi[45] й тiльки
в ©© товариствi почав одчувати якусь утiху та забуття...
Мiсяця снiжного
Коли Днiпро скувала крига й усi рiчки довкола городу Ки вого - й
Хрещатик, i Либiдь, i Глибочицю, й широкоплесу Почайну - вкутали глибокi
снiги, а над засiками та вежами кружляло гайвороння, збираючись у свiй
пiзнiй вирiй до теплих степiв над морем Руським, перший вельмiж Борислав
зi старим конюшим Войславом iшли з княжих ворiт просто двору до хорому.
Снiг сухо рипiв у них пiд узятими в дорогi остроги чобiтьми, мороз кусався
й щипав ©х за руки та обличчя, але вони йшли i йшли, повiльно, неквапом i
майже врочисто. Челядники й роби, що траплялися ©м на дорозi, здивовано
рячились услiд першим можам городу стольного, з во©нських i ста нь
визирали отроки й конюхи. Щось мало трапитися, щось небуденне й значне,
коли вельможi так урочо виступають рядком, убранi в сво найрозкiшнiше
вбрання, - бiлi гунi, критi шовком i паволоками, тороченi на рукавах i
подолi бурими куницями, в гостроверхих, також у кунячiм околi, шапках i
золотавими й срiблястими шликами з китицею, в червоних жупанах, якi
виглядали з-пiд розстебнених гунь, i при дорогiм оружжi.
Щось неодмiнно мало статись, i двором услiд за вельможами покотились
неймовiрнi чутки.
На ганку Борислав зупинився, вiдчинив дубовi дверi й ступив у сiни, за
ним пiшов i Войслав. Довгими сiньми лунко грюкали ©хнi кованi чоботи, й з
бiчних дверей також визирали тивуни й челядники. Вийшов старий домажирич
Адамiс у дубленiй гунi з бiлим ковнiром, скинув ягнячу шапку, але вони
проминули його й пiшли далi, до сходiв, що з кiнця сiней вели на повершя,
й ©хнi кроки були так само лункi й та мничi. Тiльки коло спочивальнi
великокняжо© вони спинились i випустили чашницю Iладiку.
- вiн? - кивнув на дверi Борислав.
- , - вiдповiла дiвчина й страдницькими очима обiйняла вельможiв. -
Сцо сте намислили, болярине?
Вона тримала поперед себе повнiсiнький, неторканий полумисок iз
пойнятою холодним смальцем свининою та три порожнi мiдянi братницi.
Борислав одтрутив дiвчину з-перед себе й рiшуче ступив через порiг. Вони
стали посеред спочивальнi, вистеленiй килимами й ряднами, з одним- диним
ложем пiд супротивною стiною, невеликим хрестоногим столом iз безлiччу
братниць i полумискiв та довгим дубовим ослоном, що сягав попiд обома
вiкнами вiд дверей до покуття.
- Великий княже! - незвично врочистим голосом продуднiв Борислав Борич,
i князь вiдгукнувся:
- Га?
Такого звертання вiн ще не чув од Борислава й тепер, здивований, блимав
то на одного, то на другого вельможа. Князь був у самiй полотнянiй сорочцi
та бузинових ногавицях, босий i простоволосий. Довгий сивий оселедець
заплутавсь у ©жакуватому, давно не голеному тiм'©, обличчя було теж
неголене хто зна й вiдколи, очi в обрезклих зморшках дивилися на
прибульцiв, мов крiзь iмлу, й усiм сво©м виглядом володар землi Русько©
швидше нагадував лiсовика-смолича, нiж Великого князя.
Борислав добру сiдмицю вже не бачив Гатила, i його окаянний вигляд
змусив серце боляринове болiсно стиснутись, але вiн узяв себе в руки й ще
врочистiшим голосом проказав:
- Рать сполча ться на землю Руську, Великий княже!
- Га? - знову безтямно прорипiв Гатило, бо до його свiдомостi не
доходили Бориславовi слова.
Велiй болярин доказав:
- Рать многа: й чудь, i м, i сум, i мурома з весами. Сiдлай, княже,
коня сивого та бери меч к опоясу.
Богдан Гатило ще якийсь час тупо дивився на Борислава й на старого
конюшого, який стояв праворуч першого вельможа, тодi схилив голову мiж
колiна й застиг. I тiльки Борислав Борич бачив, що мед у братницi, яку
мiцно стискав Гатило, раз по раз брижиться тонкою хвилькою.
Гатило плакав.
Борислав повернувсь i тихо вийшов, i Войслав теж подався за ним, i
бiльше того дня вони не ступили на порiг княжого хорому. Гатило засунувся
зсередини й нiкого не впускав у спочивальню, навiть усмерть перелякану
чашницю Iладiку, яка кiлька разiв намагалася погодувати його.
Попостовбичивши з годину пiд дверима, вона пiшла до Адамiса, не знаючи, що
сталось i що ма статися вiдтепер.
Та раннього ранку, щойно над княжим двором сiли першi сутiнки й
Борислав iз Войславом пiдiйшли до хорому, Гатило вже стояв на високому
порозi в короткiй баранячiй гунi пiд опояс, у смушевiй шапцi з чорного
ягняти та в чоботях о високих халявах. Спина йому ще сутулилась, але ноги
ледь розведеними вбiк пiдборами трималися мiцно на закрижавiлому порозi.
Вiн коротко рипнув голосом:
- Уходьте.
Й загримотiв сiньми всередину. Вельможi подалися вслiд йому, й серце в
Борислава Борича радiсно закалатало. Таки прокинувся князь, очуняв од
хмiльного чаду та липучо© байдужостi Гатило, очуняв-таки...
На десятий день, перед самими колядками, велике ополчення, зiбране з
окольних руських сiл i городiв, побралося нескiнченною вервою до Вишгорода
й далi на полунiч, куди вiв ще не добре вкочений Соляний шлях.
По трьох сiдмицях сполчення дiсталось Iльмень-озера, де вже лiт тому
тридцять почали селитися словiни, полишивши старi вiтчини на Березинi та
верхiв'ях Днiпра.
Очам руських ратникiв одкрилися жахнi видива. Вздовж лiсових дорiг i
просiк стояли довгi ряди хрестiв iз розiп'ятими на них бородатими людьми.
Трупи були без носiв i вух i давно поклякли на морозi, ноги в них висiли з
хрестiв, об'©денi вовками й лисицями, простоволосi кучматi голови, й
плечi, й одяг були засипанi снiгом, очi ж дивились похмуро й моторошно
крiзь холодну заскленiсть смертi. З одного старезного дiда було здерто
ввесь одяг, а на грудях i животi повирiзуванi великi й уже почорнiлi
хрести. Певно, то був колись старiйшина всього великого роду, який тепер
простягся вздовж лiсово© просiки шерегою розп'ять.
I тiльки тут Гатило прочнувсь остаточно. Здибивши яблукатого жеребця,
вiн уп'явсь острогами йому в живiт i погнав попiд страшними хрестами й
гнав доти, доки й тягся нескiнченний лiс. А ввечерi сказав, намагаючись не
дивитися в бiк болярина Ореста й князя Тодорiка Бернського:
- Хрестатi.
За теплою великокняжою полоткою вирував тисячоголосий табiр, а в
полотцi здавалося тихо, моторошно тихо. Тi хрести на старому дiдовому тiлi
й тi, iншi, дерев'янi, на яких були розiп'ятi сотнi людей, говорили про
одне. Рука грекiв, чи латин, чи, може, й готiв, сягла й сюди, бо нi чудь,
нi м, нi сум, нi якесь iнше з-помiж сих племен у Христа не вiрили; тим
бiльше - словiни iльменськi.
Наступного дня вивiдцям пощастило знайти кiлька недорiзаних родiв, що
ховались у найнеприступнiших лiсових хащах.
- Ви чи© сте? - спитав у зарослого по вiчi дiда соцький вивiду.
- Русьские.
- А хто сте?
- Славяне.
Сивий бородатий старiйшина, коли його привели до Гатила, розповiв, що
сталося й яка сiча була тут у кiнцi лiта й восени.
Велика тьма прибулих човнами з островiв та Холодно© землi фрягiв[46]
разом iз готами, якi невiдомо звiдки й узялися, швидко пiдкорили чудь, i
м, i сум, i ще декотрi меншi племена, примучили ©хнiх вождiв збирати
ополчення, й усi разом посунули на словiн. Може б, словiни й вiдбились од
напасникiв, та серед них ворог теж устиг посiяти прю. Дехто здавався
фрягам, та готам, та поведеним племенам, ©х порозселяли на всi чотири
вiтри. Iншi ж, хто не пiддавсь на одур, узялися до мечiв. Але мечiв було
замало, ворог iшов на полудень i на всхiд, куди хотiв, i скрiзь убивав, i
палив, i гарбав, а найнепокiрнiших, хто вiдмовлявсь уклонитися ©м,
розпинав на схрещених колодах, пiддаючи жахливiй повiльнiй смертi.
- Теперя нас десятеро, - закiнчив свою розповiдь старiйшина, моторошно
схожий на того дiда, якого всi бачили вчора на хрестi. - Я да девять
баб-маладух. А я уже стар для... Вигiбн т род...
Гатило гаркнув:
- Де вони?!
Дiд перелякався:
- Кто?
- Фряги, й готи, й чудини!..
- Не в даю, баарiн. - Вiн слово болярин вимовляв на полунiчнии лад, i в
нього виходило "баарiн" чи навiть "ба-рiн". - Но в даю, кто в да т.
I розповiв, як ©м про©хати понад берегом Iльмень-озера й знайти в
болотах iншi великi роди Балових та З мових.
За два днi вивiдцi розшукали в замерзлiй драговинi чимало словiнських
родiв, бо туди недруги не наважилися заходити. А ще за сiдмицю сталася
велика сiча. Гатилове ополчення розгромило дружини фрягiв та заблукалих
сюди готiв, а погано зоруженi ратники чудських, та сумських, та емських
вождiв, що пiддались на фрязький одур, самi порозбiгалися.
Гатило простояв на Iльменi до пiзньо© весни, коли стежки в лiсах i
драговищах протряхли. Вiн наказав чудинам посунутися на захiд, до великого
Драг-озера[47], сум та м пересадив за Ладогу та Волхов, а на сьому березi
Волхова зрубав чималий город, нарiкши його Новим, i лишив там посадника
свого Воротила з сотнею молодших дружинникiв.
- Воротило мiж пiдлий, - сказав вiн новим городянам, - як i всi ви. Але
нездоланний у сiчах i мудрий словом. Будьте руськими й слухайтесь його, як
би сте слухали мене.
Й у кiнцi мiсяця квiтного першими дорогами Гатило подавсь назад,
повiвши все ополчення й велiй полон у возах i за возами. Кiлька сот све©в,
узятих талями, вiн оддав Чернiгiвському князевi Божiво вi, сво му новому
родичевi, чия донька нещодавно таки пiшла за Володового сина Остоя.
Там, де Сож-рiка впада в Днiпро, син загиблого Волода Остой, побравши
полон свiй i тестiв, пiшов просто до Чернегова, Гатила ж манив рiдний
город Ки©в.
То було незбагненне. Вiн нiколи не думав, що може так сумувати за
вiтчим вогнищем, i навiть побоювався, чи не наслано йому яко©сь мани, чи
не приворожила та молода чашниця - грекиня, бо ©© великi засльозенi очi
ввижалися йому тепер i день i нiч. Нiхто його вдома не чекав - жодно©
рiдно© людини. Навiть син молодший Юрко, двадцятишестирiчний сотник, ©хав
на чолi сво © сотнi поряд iз вiтцем.
А Гатила тягло додому, й зелена весняна путь здавалася безконечно
довгою, й вiн не мiг дочекатися, коли ж нарештi сяйне перед очима
синьовода Прип'ять. А як i Прип'ять перепливли, Богдан заходився чекати з
дитинства знайомих пагорбiв Вишгорода. Й не тому, що в сьому городi довгi
роки жила його перша жона Руска, а через те, що з гiр вишгородських видно
заборола городу Ки вого.
Великий князь ©хав попереду на сво му яблукатому жеребцi, зовсiм не
схожий на того Гатила, який ще пiвроку тому загибав, доброхiть вiддавши
себе на поталу повiльнiй смертi вiд зелено© липучо© байдужостi. Спина його
випросталась, очi гостро дивилися з-пiд густо© стрiшки прямих брiв, довгi
сивi вуса та сивий князiвський оселедець маяли на стрiчному теплому вiтрi,
комiр просто© вишивано© сорочки був розсупонений, i струмiнь повiву
при мно лоскотав могутнi груди. Богдан дивився вперед, але пильно слухав
розмови сина Юрка з десятником. Княжич сказав, мрiйливо зiтхнувши:
- Менi б отак, як старий стану...
Десятник же впевнено вiдповiв:
- Усi такi вони.
Говорили про старого готамана косацького, й се була ще одна радiсть
Богданова. Таки ж радiсть, хай там що не , й вiн мiг би зi щирим серцем i
вiдвертою душею не те що хвалити Шумила - пiсню йому спiвати. Казали,
буцiм котрийсь гайдар уже склав про нього думу, але Гатиловi ще не
доводилося чути ©©. Вiн сам собi сказав покликати гайдаря того, як тiльки
при©дуть до городу стольного, - нехай спiва , й нехай чують ту правдиву
думу про руського витязя Шумила Косака...
Початок тiй пiснi слiд було шукати ще морозяного ранку мiсяця снiжного,
коли Гатило, стрiпнувши з себе облудну ману, запоясав меч Юра Всепобiдника
й став ногою в стремено. Тодi вiн так i лишивсь: одна нога в мiдяному
стременi, а друга долi, в утоптаному снiгу. Пiдiйшов старий Шумило й
гримнув так дуже, як уже давно не гримiв:
- Стiй, Гатиле!
Богдан похмуро дивився на дiда. Вiн уже знав, про що казатиме Шумило,
бо то було закiнченням ©хньо© розмови влiтку на садовiй лавочцi.
- Ма ш узяти й мене, Гатиле. - В голосi його було не стiльки прохання,
як наполегливо© впертостi. Вiн повторив: - Ма ш узяти й мене. Давно-м ждав
сього дня. Дяка Моранi - не взяла мене досi, дала дiждатися. Не дай же й
ти старому косаковi згибнути на полу. Рать прийшла на святу Русь - инчо© я
вже не дiждуся.
Вiн був у сво©х косацькнх червоних ногавицях та бiлiй вишиванцi,
пiдперезаний широким яскраво-синiм опоясом з доброго тонкого сукна, мав на
ногах зеленi чоботи, сиву ж смушеву шапку тримав у руцi. Спечене всiма
вiтрами, зборознене дрiбними й великими зморшками лице його здавалося
проти снiгастих брiв, i вус, i чуприни вилитим з давно потемнiло© бронзи,
яка не зна нi вiку, нi зносу. Стоячи в такiй незручнiй позi - одним
чоботом на снiгу, а другим у стременi, Гатило мимовiльно замилувався
колишнiм Юрковим учителем. А старий дививсь на нього з-пiд бiлих брiв,
однi ю рукою тримаючи шапку з червоним готаманським тулом, а другу
поклавши на свiжовичищене срiбне вруччя харалужного сiкуна.
- Дайте Шумиловi коня, - тихо мовив Гатило й нарештi сiв у сiдло.
Бiльше вiн i не бачив дiда, той нiби розчинивсь у пiстрявiй
нескiнченнiй лавi ратникiв. Не здибував його нi дорогою до Iльмень-озера,
нi в тих сумних лiсах, де на кожнiй просiцi тяглися хрести з розiп'ятими,
нi в непролазних, закиданих пiдступним снiгом драговищах, де ховалися
недобитi й недоловленi бороданi-словiни.
Зустрiв Шумила тiльки перед останньою, вирiшальною сiччу. Дiд сидiв на
кудлатому присадкуватому конику, яких полюбляв колись Гатилiв друг i
побратим Вишата, Вишеслав Огнянич. Русини шикувалися на лiвому березi
закуто© в кригу рiчечки, сотня до сотнi, полк до полку, й на чолi кожно©
лави стояв болярин або во вода. Шумило ж примостився мiж двома полками
комонцiв, i князь, сам не знаючи, для чого, раз по раз обертав голову й
дивився на старого косака.
Ворог стояв густою лавою на тiм боцi й не хотiв рушити вперед анi
вiдступати назад у поле, щоб дати руськiй ратi перейти на свiй берег. Тодi
досеред рiчки вихопилося кiлька охочих подрочити недругiв. Зав'язались
окремi герцi, гору брали то тi, то сi, лави ж стояли непорушнi, хоч
холодне сонце, яке котилося понад самiсiнькими лiсами, дiйшло сво ©
найвищо© точки. Русини ще вдосвiта вчинили требу сво©м кумирам, i
насамперед Юровi Побiдниковi. Жертви давали добрий знак, i всi були певнi
в перемозi, та Гатило стримував запал можiв. Кумири кумирами, але й вони
так просто, дурневi в руки, перемоги не дадуть, i треба було виманити
фрягiв.
Збоку могло здатися, що на герць виходить кожний, у кому заграла жага
кровi. Насправдi ж, Гатило керував герцем усiх витяславiв, що змагались на
льоду. Перед лiвим крилом русько© ратi зiбралося душ iз сорок смiливцiв,
якi вiч-на-вiч сiклися з охочими фрягами. Богдан потроху додавав туди
можiв, i по якомусь часi лiве крило вигнулося й заходилось поволi сунути
до по динцiв. I коли першi лави дiйшли досеред рiчки, протилежне крило
ворога не витримало тако© близькостi, зiгнулося й пiшло насупротиву. Мiж
ними та серединою втворилася трiщина, Гатило ж тiльки на се й чекав.
Середина руського ополчення теж вiдкотилась i несподiваним ривком
уклинилася в отвiр, дедалi дужче розпинаючи його й не даючи головним силам
ворога прийти на допомогу нерозважливому криловi. Сiча зав'язалась на
самому березi, й коли ворога достатньо потiснили, на нього сiли заднi лави
русинiв, схованi в близькому лiсi. Так розiрванi полки, позбавленi опори
збоку, було вже легше давити, й Гатило метнув свою сулицю вперед.
- Князь уже почав! - гукнули можi звичний оклик. - Потягнiмо й ми по
князевi!
Гатилiв задум удався. З могутнiм криком "Сла-ав-ва-а-а!", що то
захлинався, то вибухав з новою силою, рать руська в лоб ударила ворога,
який намагався прихистити себе там, де зяяв пролом у лавах, i тим самим ще
дужче розрiджував сво© лави.
Богдан бився в першiй шерезi синово© сотнi, княжич Юрко, могутнiй, як i
отець його, стояв о лiву руку, й пiшi фряги падали пiд ©хнiми кiньми один
за одним, хоч билися й вiдважно, навiть люто. Й тут, з одвалом стявши
голову високому рудобородому фряговi чи готовi, Богдан знову помiтив
Шумила. Дiд стояв трохи правiше й рубався з комонним супротивником, а
молодшi во© допомагали старому, не даючи фряговi зайти збоку. Князевi
хотiлося крикнути дiдовi щось гарне й пiдбадьорливе, але боявся, що той
може раптом обернутись i пiдставити себе. Та й навряд чи почув би його дiд
у страшному ляскотi мечiв i щитiв, у неймовiрному гаморi живих i конаючих.
Богдановi заплуталося стремено, й вiн одiйшов на пiвтора коня всп'ять,
а тодi почав завдруге протискатись до переднiх. Во© змiшалися в суцiльне
вировисько, та полян годi було сплутати з ворожими можами: всi, хто не мав
калантиря чи рiзницi-кольчуги, повивертали сво© гунi вовною догори, й
густе бараняче хутро правило ©м за найкращу бороню - мечi сковзали по
ньому, сулицi заплутувались у ковтунах i викликали розгубленiсть, якою
користалися русини: недаремно ж у всьому свiтi називали руське во©нство
гунами!
Ворожа стрiла, може, призначена йому, влучила яблукатому жеребцевi в
шию, але ковзнула попiд шкiру, й Гатило рвучко витяг ©©. Й перш нiж
пробитися до сина Юрка, який разом iз десятником тис поперед себе трьох
фрязьких комонцiв, що прийшли на спомогу пiшакам, Великий князь ки©вський
знову побачив Шумила. Й так i став, пiдсвiдоме затуляючись од припадкових
а чи нацiлених стрiл, якi лiтали в усi боки. Сталось те, чого ввесь час
сподiвався князь, - нiхто йому про се не казав, але вiн був певен, що
старий косак се зробить рано чи пiзно.
Коли зрiдiли лави фрягiв, зодягнених у цупкi калантирi з мiдною лускою,
й почали вже просвiчуватися наскрiзь, Шумило раптом зострожив свого
невтомного коника, пробився крiзь передню лаву й ударив у скопище, яке
стерегло фрязького князя. Там була добра сотня комонникiв, i переднi
фряги, що рубалися з русинами, пропустили косака, бо що мiг зробити якийсь
бiлобровий дiд iз княжою сотнею.
А Шумило, з розгону збивши кiлькох вершникiв, удерся в саму середину
варти й махав мечем сво©м так шалено, що там знявся переполох. Замелькали
в повiтрi мечi й сулицi, заметалися люди й конi, розгубленi таким зухвалим
нападом оскаженiлого гуна, тодi несподiвано все вляглось, i над головами
вершникiв з'явився Шумило. Вiн був ще живий, хоч його пiдняли вгору на
довгих коп'ях десяткiв зо два ворожих можiв. Гамiр навколо враз ущух,