Бiлик Iван. Меч Арея

натрапив рукою на щось обтiчне й прудке, яке ляпало на нього бризками й
вiдбивалось. То була третя качка, й теж крижень, вiн уже бiг по водi й
знiмавсь на крила, та потрапив до рук.
Кiлька часу Людота лише дихав i не мiг надихатись.
Лосько вже стояв пiд самими очеретами й чекав на нього, не наважуючись
iти в хащi сам. Крiм крижня, за поясом у хлопця висiло дво каченят, ледве
вбитих у колодочки.
- Пощо ти ©х? - запитав Людота, вiдсапуючись.
Той лише стенув плечима.
Вони продерлися крiзь рiзучi й дзвiнкi очерети й лягли мiж верболозом
спочити. Тут грало сонце, було тепло й затишно, хлопцi ж од холодно© води
та напруження аж колотились. Лосько витяг качки з-за пояса, розсупонивсь i
поскидав одiж - плоскiнну, мокру як хлющ сорочку й такi самi ногавицi й,
стрибаючи й клацаючи зубами, заходився викручувати. Людота
подумав-подумав, та й собi зробив те саме, сором'язливо вiдвертаючись од
товариша.
Потiм, ледве понатягавши на себе неслухняну одiж, вони лягли проти
сонця вiдпочити. Полотнянки сохли швидко, мов коло вогнища, й хлопцi
непомiтно поснули. Першим прокинувся Людота й торкнув товариша:
- Пiзно вже вельми.
Вони вийшли й заглибилися в гай, що бiг неширокою смугою понад берегом.
Неквапно перетнувши гайок, вибрались на левади. То були землi ©хнього
села, ©хньо© вири, хоч саме село й сховалося в балцi дiброви. Зате видно
було на дальшому пагорбi гострокiл болярського Бiлгорода. Людота часом
замислювався над тi ю назвою й не мiг дати собi раду, хто й за що назвав
той город Бiлим, коли гострокiл його давно почорнiв, гонтовi дахи терема
та хатiв теж, мов змащенi смолою.
- Дiдо лаятимуться, - сказав Лосько, й Людота мимоволi наддав ходу, бо
випросився ж на часинку. дине виправдання перед дiдом буде гарний
здобуток: чотири крижнi, три чирки та ще дво каченят. Тодi подумалося, що
за тi Лоськовi каченята можуть мати ще й прочуханку вiд дiда. Людота вже
хотiв сказати про се товаришевi, та Лосько раптом скрикнув несамовитим
голосом:
- А-а!..
Людота шаснув у той бiк, куди показував хлопець. Там, пiдiбгавши одну
руку пiд себе, а другу випручавши вбiк, лежала людина, нав. Що то таки
нав, Людота пересвiдчився дуже швидко. На потилицi в забитого виднiлася
глибока рубана рана, яка геть обкипiла чорною кров'ю й засохла. Людота
обiйшов докруж нава, та обличчя не було видно, воно воралося носом у
соковиту траву. Перестрашившись, хлопець обережно, за скривавлену сорочку
перекинув нава горiлиць.
То був незнайомий чоловiк, одягнений у подерту сорочку й латанi
ногавицi. Поробошнi давно протерлися, й з них виглядали бруднi репанi
п'яти. Навколо дзижчали великi зеленi мухи й сiдали навовi на непокрите
тiло.
Лосько дивився на мертвого здалеки, не наважуючись пiдiйти.
- Хто його? - прошепотiв вiн. Людота випростався й пошкрiб кружка
пiдстрижену потилицю.
- Не вiдаю...
Тодi зозирнувся й почав оглядати слiди навколо забитого.
- Трава вже встала, - проказав Людота. - Мабуть, зночi його... або
вчора.
Потiм вiн таки знайшов те, що шукав, пiдвiвся й пiшов, не розгинаючись,
якимось лише йому видимим слiдом.
- Ступали дво в поробошнях.
Вiн показав спершу один слiд, потiм, на сажень чи трохи менше праворуч
- другий. Се були слiди рiзного взуття, проте кожне мало посерединi
скоряний ремiнчик, якими прив'язують остроги комонники.
- А де ж конi?
Людота зiтхнув i випростався.
- Десь мають бути... хiба там, у гаю.
Вони пiшли слiдом й незабаром, на превеликий подив Лоська, побачили
кiнську пiдкову. Людота, тричi плюнувши на всхiд, пiдняв ©© й майже
крикнув:
- Наша!
- Та нi! - недовiрливо заглянув йому в руки Лосько.
- Таки наша! - пiдтвердив старший. - Терпугом обшкрiба кузнь лише
коваль Стоян. I шипи його.
Сховавши пiдкову за пазуху, Людота подався в бiк лiсу. Тут слiди копит
було видно добре. В одному вибалку конi тупцювалися, можливо, саме в сьому
мiсцi вбитники пiдняли жертву на сiдло. Далi слiди йшли в берег i зникали
в очеретах.
- Принесли його з-за Яропiнi, - зробив висновок Людота.
- Й що робити-ймемо?
- Не вiдаю.
Хлопцi повернулися до нава, глянули на нього скоса й бiгцем побрались у
бiк Городища.
Ворота, як завше вдень, були широко розчиненi, й хлопцi проскочили ©х,
та бiля кузнi пiд самим гостроколом Людоту гукнув коваль Стоян:
- Коней треба кувати.
- Скiльки?
- Трьох.
Людота кивнув головою й побiг далi, товариш захекано кинувся вслiд
йому. Проминувши кiлька хатiв, вони спинилися коло старцево© хижi.
- Дiду! Дiду, чу те?
Вийшла старцева невiстка, пiдтикана й iз позакасуваними рукавами
вишиванки.
- Чого вола ш? - спитала молодиця. Руки в не© були в тягучому тiстi.
- Хiба дiдо не ?
- , - вiдповiла невiстка. - На вгородцi. Огородець був за хатою, й
хлопцi подалися туди. Старець походжав мiж вуликами-колодками, ввесь бiлий
i сорочка до колiн, iз мережаним подолом, i рiденьке довге волосся, й
довга густа борода з вусами, ознака мудростi й влади над сво©м родом.
- Дiду! Там нав лежить... - притишеним голосом повiдав Людота.
Старець прикрив довбанку солом'яною стрiшкою й пiдiйшов ближче.
- Де?
- Там, - показав рукою ковальчук i витяг з-за пазухи пiдкову. - Знайшов
смь коло нава.
Дiд покрутив пiдкову з усiх бокiв.
- Видiли сте, хто?
- Не видiли смо, - вiдповiв юнак. - Лише пiдкова наша.
- Дай сюди - насiпався дiд i сховав пiдкову за пазуху. - Речеш, на
нашiй левадi?
- На нашiй, дiду.
- Може, на бiлогородськiй?
- Таки на нашiй племiнщинi.
Старець помацав пiдкову й зiтхнув:
- Чия?
- Дайте, я спитаю коваля Стояна.
- Цить! - раптом засичав старець, й очi його стали колючi, мов голки. -
Щоби сте не прохопилися нiкому! Зумiли сте?
- Зумiли смо, - вiдповiв Людота, й Лосько теж пiдтакнув.
Старий знову поторкав пiдкову й наказав Людотi:
- Пiди поклич Юрiя. Вiн за вигоном у балцi косе. А ти сиди тут, зумiв
си?
- Зумiв смь, дiду, - страхочинно прошепотiв Лосько.
Людота, минаючи можiв двiр, заглянув через засiку. Мiж Глiб сидiв на
ганку й мов зумисне дивився на Людоту. Хлопець присiв i попiд засiкою
чкурнув далi. Юрiй i справдi косив траву в балцi, й незабаром вони вдвох
стояли перед старцем, а коли сонце схилилося до вечiрнього пругу, взяли
ки© й подалися туди, де вранцi знайшли вбитого.
Юрiй мав лiт iз тридцять, був похваткий i дужий орач i, як i всi
смерди, носив волосся, стрижене кружка, пiд макотер, яке прикривав сивим
ягнячим клобуком. Людота теж не поступався йому силою й спритнiстю. Вони
взяли нава за негнучкi руки й ноги й, подолавши зо пять гонь, сховали в
густiй травi на бiлогородськiй левадi. Та потiм на них раптом напосiлося
душ iз п'ять. У темрявi було годi розпiзнати, хто то , але не малося
жодного сумнiву, що напасники - з Бiлого городу. Побитi й ледь живi Людота
з Юрi м приповзли до старцево© хати десь опiвночi й розповiли все. Вранцi
ж мрець лежав на тому мiсцi, де його знайшли Людота з Лоськом.
I повiдомив про се старця не хтось iнший, як сам городищенський мiж
Глiб. Вiн сказав дiдовi:
- Не лiпо так, старче. Хотiли суть тво© смерди перекинути нава на чужу
племiнщину, щоб не платити вирного. Не лiпо так. Коли знайдено вбитого -
шукай межи сво©х смердiв забiйцю. Якщо ж не хочеш, старче, шукати...
- То не нашi його вбили, сам вiда ш, може Глiбе.
- ...тодi плати вирне, - мов i не чувши старця, докiнчив сво мiж. -
Вiсiм гривен серебла.
Цiлий наступний день старець ходив лихий i тiльки смикав бороду.
Ввечерi ж, на сiльськiй вирi, сказав:
- Усе те вчинив Велiмир. Мовив тодi наш старець городиський Мовчан: "Не
даваймо князевi Юрового меча!" Так не послухали його буйнi голови. Чи то
чинно, щоб село, чого не знати ради, платило вирне за чужi грiхи! Знайшли,
бач, на вашiй племiнщинi!.. То й що з того?
Людота, який трохи оклигав пiсля побо©ська, ховався разом iз iншими
отроками за старцевою засiкою й слухав, а наступного дня пiшов до кузнi й
спитав коваля Стояна:
- Який то Юрiв меч?
Коваль спiдлоба глянув на отрока:
- Де чув си про нього?
- Ввечерi дiдо казав.
- Що казав?
- "Було б не давати Велiмировi меча!" - повторив Людота слова старця.
- То й що?
- Нiчого. Тiльки чув смь про той меч i вiд инчого.
- Вiд кого?
- Ки©вського князя молодого. Той допитувавсь, а домажирич Малко,
гладкий той, чув i в нас про те мовив.
Пiдоспiла в горнi кузнь, коваль Стоян витяг ©© щипцями й поклав на
ковадло, тодi заходився цюкати молотком, показуючи Людотi, де гатити
молотом. I тiльки коли розпечена кузнь охолола й почорнiла, сказав таке,
вiд чого в отрока очi на лоба полiзли:
- Дiдо Славута лже.
То було страшне святотатство - мовити отак про старiйшого старця, що
всьому й усiм i голова, й розум, i совiсть, - i Людота перестав смикати за
мотузку мiха.
- Як, дiдо лже? Але ж i ти, вуйку Стояне, нашого роду си, а речеш...
- Дми, - спокiйно завважив коваль. - До Велiмира на полянах вирного не
брали iз смердiв. Нi вири, нi димного, нi повозу - нiчого не брали нашi
князi, та боляри, та можi. Все готам iшло. А як Велiмир готiв з Русько©
землi прогнав, то став сам брати дань iз смерда.
Людота не мiг утямити, чого бунту проти старця вуй Стоян. Коваль знову
витяг розпечений лемiш i поклав на ковадло. Людота почав гупати, а думка
не давала спокою. Хотiлося ще спитати про Юрiв меч, та коли Стоян устромив
гарячий лемiш лезом у довбанку з водою, а потiм недбало кинув його пiд
ноги, отрок поспитав про iнше:
- Вуйку Стояне, ти чоловiка мiг би-с убити?
Коваль сердито глянув на юнака, проте стримався:
- Мiг би-м. - I додав: - Як якого.
Сi © думки з хлопця вистачило на добру годину, й вiн, коли зварювали
обiдок для плужного колiщати, мiж ударами молота видихнув:
- I я б... хек!.. як якого... хек!
Тодi поставив молотисько на плаху ковадла, сперсь об ручильно й
запитав:
- А який вiн , той... Юрiв меч?
- Не видiв смь, - одповiв коваль i замислився. - Мабути, вельми велик
i важок. - I вже як зачиняли кузню на нiч, доказав свою думку: - Його
держали суть старiйшi старцi за дев'ятьма лiсами в десятому дуплi. Давали
найхоробрiшому вождевi тiльки тодi, як на Русь приходив недруг.
Людота спитав:
- А тодi, по всьому, вiдбирали?
- Вiдбирали.
- Й у Велiмира?
Коваль якось дивно реготнув:
- I в Велiмира... Тiльки пiзно...
- А ти Велiмира видiв си? - раптом запитав отрок.
- Видiв смь.
- Iз мечем?
- Iз мечем. Тiльки не тим, що ти собi ма ш на думцi.
- А той... де ?
- Речу тобi: спитай дiда. Дiдо вiда ...


Мiсяця червця ж, у Купалiв день

Людота з Лоськом iшли навпростець Дiбровою. Торiк на Купалове свято
ковальчук випадково заблукав пiд Ки©в город i набачив собi дiвчину. Була
вона вельми красна з виду, чорнява й струнка, й хлопець потому кiлька
разiв ходив до городу, тинявся попiд засiками, пантрував на стежках понад
Хрещатим Яром, заходив i в сам город, але бiльше не побачив тi © дiви. На
Купала ж усi дiвчата виходять грати коло вогнiв, i Людота сподiвався
побачити ©©.
- Було б рiкти: як тебе кличуть? - повчав старшого товариша Лосько, хоч
сам до дiвчат не ходив i не наважувавсь.
Людота махнув рукою.
- Розумний си кiтцi хвоста зав'язати.
Сонце ще прозирало мiж дубами, та парубки вийшли ранiше - на всяк
випадок, щоб не вгавити чого.
- А що, коли вона ... княже чадо?
- Таке! Княгиня Рада ма тiльки два сини: Богдана й Володаря.
- А як... Богданова?
- Нi. Богдановi самому пiшло лише, мабути, двадесять сьоме лiто.
- А як... болярська?
Людота зiтхнув. Звичайно, болярiвни за нього нiхто не вiддасть, але що
переливати воду з порожнього дзбана та в розбитий, треба спершу побачити,
хто воно й що воно ...
По тому думка навернулася на старе. Ковач Стоян порадив тодi сходити до
старця Славути.
Й за сi днi дiзнався таки чимало. Знав уже, хто був той та мний
Велiмир. Колись нашу землю загарбали готи: збирали дань на смердах, брали
й так, поза всiм, i худобу, й хлiб, i молодих дiвчат i хлопцiв, яких
перетворювали на робiв, i нiхто не мiг ©м сказати слова супротиву. Вождi й
князi ховалися вiд готських дружин у найглухiших лiсах, одкупались од них
срiблом, i золотом, i худобою, й робами, й нiхто не вiда , як би далi й
доки було б. Та знайшовся князь Бус, який вийшов у степ i гукнув: "Хто не
бо©ться гота - ставай по праву руч од мене". Охочих знайшлося чимало, та в
першiй же ратi розбили ©х i розiп'яли на хрестах i самого Буса, й синiв
його, й сiмдесят боляр велi©х. Тодi зiбралося вiче старцiв, i вождiв, i
князiв i стали думати, як позбутися готського ярма. Найстарiший старець
привiз волами величезного меча й сказав, що то меч Юра Побiдника,
всемогутнього бога ратi й миру, кований на горнилi Соварога й гартований у
кровi непорочно© дiви. Хто подужа пiдняти меч, тому нiхто не зможе
противитися, той буде таким могутнiм, як сам Юр.
Пiдходили до воза князi й вождi, кожен, хто почувавсь на силi, та
тiльки князь Велiмир зумiв пiдняти його з воза. Вiн став Великим князем,
якому поклонилися князi й можi. Велiмир крутнув мечем на один бiк - пiшов
дим, крутнув на другий - усе взялося вогнем. Великий князь зрушив усiх
полян i повiв ©х супротиву готiв. Готи не могли впиратися такiй силi й
пустились навтiки. Так Велiмир визволив з-пiд готського ярма не тiльки
полян, а й Сiвер, i Дерева, й кривичiв, i смоличiв, i лугарiв, i всiх, хто
поклонявся Боговi, та Юровi, та Перуновi, готiв же загнав свiт за очi.
Було се лiт тому сорок i ©дне...
- Чу ш, Людото, - мовив Лосько, вивiвши товариша з глибоко© задуми. -
То ж ми тодi нiчого на дали смо водяному, вiн i покарав нас. Крижнiв i
чирочкiв дав уловити, а тодi пiдкинув нам на племiнщину того нава.
Людота подумав, що товариш ма -таки слушнiсть - нiколи не можна
нехтувати нi духами, нi бiсами, нi берегинями. То, напевно, було таки дiло
рук водяника, бо чого б се саме в них пiд ногами опинився мрець? Усi
ходили й не бачили, а ©м трапилось. Тодi ще бiлогородськi отроки й ребра
полоскотали. Хлопець озирнувся довкола й нiяково спитав Лоська:
- Що там у торбi ма ш?
Той зрозумiв, про що йдеться, й почав витягати житнiй хлiб, i пшенишнi
пироги, й смажену крижатину, й сир. Людота, повагавшись, уломив шмат
хлiба, взяв грудочку сиру, примiряв на око й зозирнувся довкола. Над
галявиною, до яко© пiдходили, крислатiв могутнiй старий дуб.
Хлопець поклав йому на нижню гiлку хлiб iз сиром, тодi полiз у торбу й
витяг пiвпирога:
- ж, лiсовий душе, й ви, русалi та нави, й Цуре, й Пеку, й ласкавi та
неласкавi обереги, й ти, Хороне-охоронцю, й ти, Марку, що мiтиш усяку
дорогу й стежку почалом i кiнчалом, ©жте всi й не заступайте нам очей, аби
могли смо дiйти туди, куди йдемо. Се молимо вас ми, Людота-ковальчук з
Городища та його брат утрет Лосько. - Проказавши, вiн глянув на товариша
й звiрився: - Як мислиш: почули?
- Авжеж! - вiдповiв той. - Остiльки дати, та щоб не...
Й вони веселiше подались навпрошки лiсом. Уже над Хрещатим Яром Лосько
сказав:
- Було б заразом i Купаловi наректи.
- Тодi, - сказав Людота. Лосько похитав головою.
- Тодi не буде. По©мо все.
Було ще рано, та на взлiссi Дiброви до самого Хрещатого Яру вже
майорiли яскраво гаптованi сорочки, темнi ногавицi та бiлi, перехрещенi
спереду шнурами, наво© хлопцiв. Дехто грався в гилки, дехто спочивав на
морiжку пiсля, мабуть, неблизько© дороги, iншi ж просто стояли гуртиками й
мовчали або ж справляли гигоньки, й те нiкого не дивувало, бо свято
великого сонцестояння бува раз у лiто, й на Купала нiхто не береться нi
за холодну воду.
В Ки вому городi ворота стояли навстiж, i хлопцi здалеку позирали на
них. Тiльки коли за Дiброву над горою Дитинкою сiло сонце, жовте й
розпечене, бо сей день найдовший у лiтi, хлопцi почали збиратися бiля
полуднево© засiки над кручею, що спадала одним боком до Почайни, а другим
- до Хрещатику. Перегодя з'явилося кiлька киянок, i парубки з'юрмилися
коло них. Народу бiльшало й бiльшало, приходили й з Можiв Ловчих, i з
Берестового, й з-за Днiпра, з земель сiврських - Дарницi, Броварiв,
Княжичiв, що були вiддавен пiд рукою ки©вського князя. Разiв зо три в юрбi
промайнули знайомi обличчя бiлогородських смердiв, та вся увага Людотина
лишалася коло Полудневих ворiт.
Уже зайнялись першi вогнища й пiшов угору дим, уже волхви й конячу
голову, й руду кiшку на вогнi спалили, а Людотино© дiвчини не було й не
було. Над усе боявся хлопець, що вона затрима ться, й тодi годi буде ©©
впiзнати в юрмиську.
Та вона з'явилася. Була ще гарнiша, нiж торiк, i Людоту взяло на жахи:
що, коли зараз ©© опосядуть з усiх бокiв?
Дiвчина стояла в воротях струнка й пишна, вдягнена в просту полотняну
сорочку, мережану на грудях, рукавах та подолi, й у картату червоно-зелену
полохту. Чорна коса була прихоплена з-за потилицi широким мiдним кiльцем,
а вiнок тримала й досi в руках поперед себе. Людота якийсь час дивився на
не© мов зачарований, Лосько, збагнувши, чого товариш деревi , почав
штовхати його лiктем, але той лише вiдбивавсь од Лоська.
- Речи: "Купало ся в Днiпрi скупало..." Речи!
Киянка й не дивилася в його бiк, уся ©© увага була прикута до гамiрного
корогоду, що вже визмiювавсь пiсля врочистого принесення жертви навколо
височенного багаття. Людота пiдбiг до не© в ту мить, коли дiвчина рушила
до гурту, й обiзвався неслухняним язиком:
- "Купало ся в Днiпрi скупало, чоло си вiнком уквiтчало, вiночком та
ще..." - Далi все вилетiло з голови, й вiн стояв, i дивився на дiвчину, й
не тямив, що ма робити.
Дiвчина зашарiлася й опустила вiчi долу, почала щось вимальовувати
пальцем ноги на пилюцi, й Людота вже чекав одкоша чи насмiшки, бо чого
ради забув купальницю, та незнайомка спитала його тихим голоском:
- Тебе як гукають?
Хлопець проказав протягло:
- Людо-ота.
- А мене Славка.
- Ти киянка си?
- Киянка смь.
- А я тебе знаю, - вже трохи посмiливiшав отрок. - Того лiта на
Купала...
- I я-м тебе видiла. Звiдкуду си?
- З Городища. Я-м ходив шукати тебе й виглядати, а тебе нiде не було.
- Була-м у городi. Не пускають мене за засiки.
- Що ради?
- Робота...
- Що ти чиниш?
- Усе: й пряду, й тчу, й так...
- Багато роботи?
- Вельми.
- А грати пiдеш зi мною? Сьогоднi Купала.
Вони побралися за руки й побiгли туди, де вже на повну силу йшло свято.
Дiвчата й хлопцi, половившись у довгий корогiд, визмiювалися мiж кiлькома
багаттями й спiвали купальних пiсень. Людота вхопився за крайню дiвчину, й
вони зi Славкою помчали. Дiвчина смiялася, ©© вiчi вилискували проти вогню
весело й заклично, Людота раз по раз озирався на не©, й серце йому
поймалось невимовною радiстю. Чи думав вiн, що найкраща в усьому Ки вому
городi, в цiлому свiтi найкраща дiвчина пiде з ним до гри! Вiн кружляв, i
тяг за собою Славку, й подумки обiцяв дати ясному Купаловi все, що б той
не забажав.
- Держись! - кричав Людота, коли корогодом починало метляти в усi боки.
Й вона радiсно вiдгукувалася:
- Держусь!
Парубки запалили в Хрещатому Яру, над самою рiчкою, ще бiльше вогнище,
й отаман корогоду потяг усiх iз кручi додолу. Знявся несамовитий вереск, i
виляск, i басовите гигикання, змi©сько довжелезного корогоду зазвивалося в
яр, хто тримався рук, хто пускався, кинутий гемонською силою в прiрву, й
од реготу, не можна було нiчого почути, та нiхто й не прагнув того. Над
яром стояла чорна нiч, тiльки багаття на березi осявало траву й пiсок
червоною загравою. Збiгаючи зi стрiмкого схилу, Людота пустив чужу руку й
тепер стрибав тiльки вдвох iз Славкою. Вже коли круча кiнчалась, дiвчина
так шалено бiгла в темрявi, що, спiткнувшись, упала просто в обiйми
хлопцевi.
Вони так i застигли, самi в чорнотi ночi, радiснi, й переляканi, й без
мiри щасливi.
- Ти чого? - сказала дiвчина й випручалась.
- Нiчого.
Людота взяв ©© за гарячу руку й пошкрiб дiвчинi пальцями долоню. То вже
був усiм вiдомий знак, i Славка спробувала висмикнути руку.
- Ти що мене деремезиш?
Людота мовчав.
- Якщо рiкти-ймеш, що любиш мене, то...
- То й що?
- То лжа ! - пiдвищила голос дiвчина. , Ковальчук сказав:
- А таки ж люблю.
Вона стишилася, перестала випручувати руку з його цупких пальцiв, якi й
досi деремезили ©й гарячу спiтнiлу долоню, й промовила:
- I я тебе люблю. Ще з того лiта запав си менi в душу.
- Й ти-с менi запала з того лiта, - визнав хлопець i цмокнув ©© в щоку.
Дiвчина сахнулась:
- А се що ради?
- Пiдеш за мною? - замiсть вiдповiдi, спитав вiн.
Славка глибоко зiтхнула:
- Мене за тебе не пустять.
- Хто?
- Хто?.. Й княгиня, й князь... i...
- Хiба вiтця не ма ш?
- Маю.
Вони помовчали, тодi Людота сказав:
- А я тебе вмикну.
Вона знову зiтхнула.
- Сам не схочеш.
- А то що ради?
- Бо я...
Вона зайшлася гiрким плачем i плакала довго й невтiшно. Нарештi трохи
вгамувалась.
- Ти хто си? Смерд а чи ж челядник?
- Смерд! - гордовито вiдповiв хлопець.
- А я-м... челядниця. Роба. Зумiв си?
- Нi! - вперто вiдповiв хлопець. - Умикну тебе, й годi.
Й потяг далi, в яр, де було тихо й безлюдно й куди не сягало свiтло
великих купальних вогнищ. Вiн увесь тремтiв, i дiвчина теж тремтiла, це
вiн одчував, мiцно тримаючи ©© гарячу руку в сво©й руцi...
З неба капали зорi, великi й ряснi, Людотi навiть здавалося, що вiн
чу , як вони булькають, канучи в неосяжне й глибоке море нiчного неба. Вiн
дививсь угору й намагався думати про тi зорi, що капають, мов дощ, але се
було так високо й незрозумiле, аж робилось лячно й моторошно на душi, й
вiн повертав голову до Славки, яка лежала поряд, поклавшись йому на
випростану руку. Вiд самого сього душу поймало тепло й радiсть, i не
хотiлося думати про та мничi холоднi зорi й про те, що буде взавтра, коли
кiнчиться коротка, найкоротша в лiтi купальна нiч.
- Заснула-с? - тихо спитав Людота.
Й дiвчина, так само тихо, не ворухнувшись, промовила:
- Он зоря покотилася. Видиш?
- Виджу.
- Пощо воно так, що й людина зорить i на небi зорi?
- То вiчi русинiв, що вiдiйшли в iрiй.
- А вiрiй на небi?
- На небi.
- Й тi люди видять нас?
- Мабути.
- Страшно.
- Що ради?
- Бо то суть нави.
- Нави не страшнi. Страшнi перевертнi, вовкулаки й упирi. Тi, що на
небi, не страшнi.
- Однаково страшно, - мовила дiвчина й довiрливо прилащилась, аж Людоту
пойняв новий закрут полум'я. Та просто на них iшли двi тiнi, й вони
внишкли. Славка почала шепотiти якiсь вiдвороти, але тiнi виявилися
хлопцем i дiвчиною. Хлопець той казав:
- Умикну, ось видiти-ймеш.
А дiвчина застерiгала:
- Отець ноги тобi переламне.
- Хай ламне, однаково вмикну.
Й пройшли далi.
- Ти не страха шся? - спитала Славка.
- Нi. Хоч нехай там що. Забiжiмо кудись. У Дерева, чи в Сiвер, чи на
Луги.
- Лугарi обiтнi: не водять жiн.
- Тодi пiдемо на Дунай або в Галицькi гори.
Славка не вiдповiла. Вiн устав i потяг ©© за руку:
- Ходiмо.
- Куди? В Галицькi гори?
Людота засмiявся:
- Нi, ще не в гори. Ходiмо до гурту.
Вони збiгли до рiчки, яка тихо дзюрчала в пiтьмi, тодi побралися
берегом угору, де блискали вогнi. Коло багаття з сього боку сидiв сивий
дiд у старiй ягнячiй гуньцi й грав на восьмиструннi гуслi, сам собi
приспiвуючи. Поряд сидiло й стояло душ iз двадцять юнакiв i юнок. Дiвчата
були простоволосi, й Славка тiльки тепер схаменулась:
- А мiй вiнок?
Тодi потягла Людоту до води й, пристоявши, кинула вже трохи зiв'яле
повиття в рiчку. Вiнок поплив, не занурюючись, але Славка не спiвала вслiд
йому, бо спiвати, щоб вiночок знайшов ©й ладу, зовсiм не треба було. Й
коли вода вiднесла його далеко в темряву, Славка, весела й жвава, потягла
Людоту сама до гусляра. Дiд уже доспiвував якусь, певно, довгу думу, бо
тiльки в цiкавих i довгих дум такi закiнчення, як у се©.
- Тако© сте хотiли? - поспитав дiд у молодi.
- Тако©! Тако©! - загули хлопцi й дiвчата.
- Тодi бувайте живi й здоровi, а я-м пiшов до сво © хижi.
- Дiду, ще однi ©, тодi й до хижi! - озвався переднiший отрок, не знати
чому переперезаний навхрест вiнками. Всi похопилися:
- Ще, ще однi ©, дiду!
- Ще хоч однiсiнько©!
Дiд хитро мружився до них i впиравсь, але всi знали, що заспiва ще
однi ©, й наполягали гуртом.
- Тодi я вам не думу, а бувалину, - нарештi згодився гусляр. - Хочете?
- Хочемо.
- То слухайте. Про Ки©в город хочете чи про язву морову?
- Про Ки©в город.
- Нехай. Тож були собi мiж та жона й мали вони чотирьох дiтей: синiв
Кия, Щека та Хорива й четверту доньку ясну - Либедицю. Коли отець ©хнiй
помирати здумав, то покликав до себе дiтей сво©х та й рече: "Осе, дiти
мо©, прийшов мiй духодав. Не в мене нiчого: нi золота, нi серебла, нi
горючого каменю бурштину. у мене тiльки три гори плiшi. Мислив смь, як
вас подiлити, й так дiлю: хто найвище стрибне, тому вищу гору вiддам, а
хто нижче, тому нижчу".
Стрибнув молодший, Хорив, i доскочив коневi до стремена, й отець вiддав
йому найнижчу гору. Стрибнув середульший i доскочив коневi до сiдла. Отець
дав йому вищу гору.
Тодi стрибнув старiйший i перескочив коневi на той бiк. Отець i вiддав
йому найбiльшу й найвищу гору. А четвертiй, сестрi, краснiй Либедi, нарiк
воду й берег рiчки, що оббiгала всi три братнi гори.
Тож помер отець, а дiти зосталися жити там, де заповiв ©м. Щек ловив
звiра, бо був гострооким стрiльцем, Хорив хоронив землю роду, а
найстарiйший брат, Кий, держав переправу на Залознiй путi через Почайну й
Днiпро, де збиралися гостi з усiх чотирьох вiтрiв i звозили всякi добра, й
скiт, i куни з усiх язик. Кий згородив город на горi сво©й i княжив у родi
сво му, й молодша браття соромилася й стидалася перед ним. Було то лiт
тому триста, а може, й п'ятсот, а може, й тисячу. Звiдтуду й пiшла земля
Руська, й сини Ки вi, й онуки Ки вi в нiй суть княжити стали, був-бо Кий
мудор вельми, й могуч дуже, й серцем хоробрий. Так вони жили-поживали.
Одного ж дня та й рече Кий до браттi сво ©:
"Братт й ти, ясна сестрице Либедице..."
Людота, заслухавшись гусляра, не зразу й вiдчув, що його Славка тягне
за рукав. Коли ж обернувся, дiвчина стояла злякана й ховалася йому за
спину.
- Ти чого? - спитав Людота.
Й дiвчина прожебонiла:
- Втiкаймо!
- Пощо?
- Бо Малко...
Людота глянув у той бiк, куди зирила вона. З кручi спускався гладкий
домажирич.
- А нехай собi! - мовив хлопець. - Я не страхаюсь Малка, того шопаря.
Нехай пiдступить! - i торкнув, нахилившись, колодочку ножа, що виглядала з
наво©в.
- Утiкаймо, завидить! - надмiру хвилюючись, мовила дiвчина й поза
спинами шаснула в пiтьму. Людота якусь мить повагався, й коли Славчина
бiла сорочка розтанула в ночi, гайнув услiд гукаючи:
- Та куди ти! Зажди-но, не лякайсь!
Йому кортiло почути, що ж мовив до братiв сво©х князь Кий...


Того ж таки червця, в наступний день

Людота привiв молоду жону додому, вже коли сонце пiдбилося вгору на три