Страница:
материним небажанням говорити вгадувалася та мниця, й вiн поклав собi
будь-що про все дiзнатися. Та раптом у пам'ятi випливло широке обличчя
Морятина з невловимими очима, й вiн чимдуж побiг до ста нь.
Мiсяця червця в останнiй день
Богдан Гатило вертався з ратi. Вiн виступав попереду на сiрому в чорне
яблуко жеребцевi, схожому на того, що був у нього в дитинствi. Повертався
з перемогою, ведучи по собi три сотнi молодих ясичiв i сакiв. Полоненi
йшли з тонкими цепиками на шиях, нужденнi й прибитi довгим шляхом, геть не
схожi на тих, що сполчилися були три днi перед сим супротиву його можiв.
Iшли, дрiботячи босими ногами, припалi пилом i виснаженi - можi окремо,
жони й дiви теж, скутi по четверо в лаву. Обабiч ©хали княжi комонники,
пiдганяючи бранцiв бичами.
Далi йшли можi комоннi, пара по парi, витягшись блискотливою змi ю на
цiлу версту, а за комонниками рипiли незмащенi яськi та сацькi вози з
полоном i довга вервечка овець, корiв та волiв. Найзаднiше гупали
позв'язуванi четвiрками, як i самi бранцi, рiзномастi конi, теж звойованi
в степовикiв.
Перемогу було здобуто нелегко. Русини такоже наклали головами в дикому
степу, чимало лишилося в далекiй сирiй землi або ж полетiло попелом iз
чотирма вiтрами, кожний за звича м його роду й племенi, та Гатило був
задоволений. Шлях за Пороги звiльнено, мабуть, i Рогволод подивиться тепер
на ки©вського князя по-iншому.
Гатило позирнув назад. У двох перших цепах виступали три яських й один
сацький князьки. Вони належать йому, i вiн не поступиться сво ю здобиччю
нi перед ким.
Хiба Рогволодовi дасть одного, та й то, коли дуже молитиме...
Богдан геть несподiвано потрапив на сю рать. Тодi, майнувши до ста нь,
вiн квапом осiдлав свого Сивка й гнав його добру годину, якщо не бiльше,
та так i не змiг наздогнати Морятина. Хотiв був довiдатися в нього про ту
та мницю, однак нарочитий Великого князя мов у землю запався. Соляний шлях
лежав порожнiй, хоча слiди Морятинових коней виднiлися зовсiм свiжi.
Повернувшись додому, вiн почав збирати можiв. Сам перевiряв оружжя,
послав нарочитих до посадiв i городищ i на ранок зiбрав у Ки вому городi
майже три сотнi комонних i пiшакiв, озбро них, чим кумири дали. Були з
мечами, двосiчними й однобокими, були з довгими копiями й сулицями, з
важкими шипатими киями або нашвидку випростаними в кузнях вилами. Були
малi й велi© боляри, були можi простi й лiпшi, й навiть смерди, бо вила
сим людям правили й за знаряд у роботi, й за оружжя в небезпецi.
Найбiльше можiв привiв за собою Борислав. Ще звечора Гатило повелiв
мiцно засунути обо ворiт i виставив густу сторожу на всiх кутках,
особливо за незахищеним урвищами гостроколом полудневих стiн. Уранцi Ки©в
город був схожий на обложену твердь, гомiнкий i незвичайно велелюдний.
Околишнi боляри та лiпшi можi попривозили з собою цiлi хури солонини,
хлiба, меду та iншого борошна[6], й вузенькi вулицi були позабиванi
возами, волами й кiньми. Городськi боляри, можi та вогнищани хто пустив до
себе на постiй, а хто й нi, попiдпиравши мiцнi ворота грубими колодами.
То було в недiлю, перший день сiдмицi, гостей же Богдан Гатило
дочекався в останнiй, соварождень, та й то над самий вечiр. Варта на
заборолi зняла лемент, i вiн побiг до Полудневих ворiт. Два можi й
зоружений вилами смерд пильно вдивлялися, наставивши долонi вiд сонця, в
той бiк яру, де над Хрещатиком розiп'явся мiст.
Хвиля незрозумiлого розчарування огорнула князя. Вiн повiльно зiйшов з
дерев'яного заборола. Кiнський тупiт чувся ближче й ближче, нарештi
вершники натягли повiддя. Чiльник сторожi запитально глянув на князя.
- Нарочитий Морятин.
- Я-м i сам видiв, - зло вiдмахнувся молодий князь.
- Молиться вiдчинити.
- Що треба?
- Вельми дуже молиться, - знову сказав чiльник у високому шоломi, один
з тих, кого притяг Борислав.
Богдан махнув рукою.
- Вiдчиняй.
У ворота вскочило п'ятеро комонникiв. Нарочитий мiж осадив коня перед
самим князем, кинув повiд сво му отроковi й торкнувся рукою землi, бо
трава бiля ворiт не росла.
- Чолом тобi, княже.
- Здоров будь. Що привiз менi си?
- Вiно од Великого князя витичiвського.
- Мiй дiд прислав менi вiно? Пощо ж сам не прийшов? Чи застрахався
можiв ки©вських?
Богдан був ущипливий, як нiколи. Напруга останнiх семи днiв жовчу
виливалася з його язика. Та Морятин здававсь урочистiшим, нiж звично. Вiн
мовчки взяв шкiряний мiх, який тримав один з отрокiв, ступив до ки©вського
князя й розв'язав ремiнний гузир. З мiха пiд ноги Богдановi викотилося
щось кругле й мокре. Богдан сторожко дивився.
- Що се ?
Морятин тихо мовив те саме, що й допiру:
- Вiно вiд Великого князя витичiвського.Тодi нахилився й пiдняв
принесене. На довгому чорному чубi-оселедцi висiла засолена людська
голова.
- Хто се ? - здавленим голосом перепитав Богдан.
- Роденський князь Вогнян. Ясичi тому два днi кинули через засiку.
- Ясичi?..
- Ясичi, - потвердив Морятин i вкотив голову назад у мiх, ще й добре
скрутив гузир сирицею.
А в недiлю вранцi Богдан Гатило на чолi сотнi добре зоружених мечами й
сулицями комонних можiв та боляр вирушив до стольного Витичева...
Сьогоднi вiн повертався з ратi, ведучи полон. Як зустрiне його Витичiв,
чужий i нелюбий город, до якого чомусь не лежало серце, дарма що там жив i
лiг у землю отець його вiтця й сидiв на великокняжому столi брат
батькового батька?
Лише на десятий день рать дiсталася Витичева. Зранку Гатило вiдiслав
уперед отрока-нарочитича й тепер думав про неминуче спiткання.
Зустрiч була пишна. За три версти вiд стольницi, на розвилку, де пiщана
дорога з Витичева вливалася в битий Соляний гостинець, переможцiв чекала
пiвсотня святково вбраних комонникiв. Можi були в яскравих ногавицях i
гунях, на головах мали до блиску начищенi шоломи - в кого мiдний, у кого
бронзовий чи залiзний, у руках блищали коп'я, а на плечах - рiзнобарвнi
корзна, що маяли на пружкому вiтрi. Вгледiвши Богдана, вони разом
попiднiмали сво© червленi щити й заходилися бити в них наконечниками
копiй. Конi, нажаханi несподiваним барабанням, тупцювалися й косували
бiлками очей. Коли ж лишилося крокiв iз десять, Богдан витяг iз пiхов
двосiчний харалужний меч i пiдняв його над головою.
Тодi комонники, переставши бити в червленi щити, голосно закричали:
- Слава! Сла-а-ва!
Почувсь окремий голосисько:
- Слава Гатиловi!
Ворота стольного Витичева були широко розчиненi, по сей i по той бiк
зiбралося багато всякого по-святечному вбраного люду. Вони щось гукали,
перекрикуючи одне одного, й вимахували чорними та сивими ягнячими шапками.
Вiд ворiт одiйшла зграйка молоденьких дiвчаток i попрямувала назустрiч
прибульцям. Попереду бiлява красуня, сором'язливо схиливши вiчi додолу,
несла високий коровай, уквiтчаний вiнком. Богдан стрибнув з коня й ступив
до дiвчини, та подала йому вiншування й схилилася в низькому поклонi, аж
намисто забряжчало ©й на грудях i загойдалося, мiнячись барвами райдуги.
Коли князь цiлував коровай, незнайомий досi трем пойняв усе його тiло.
Вiн завдав собi вроку, що коли в дiвчини синi очi, то на добре, коли ж нi,
то мусить пильнуватися в цьому городi. Красуня пiдвела зiр i нiяково
глянула на молодого князя. В сю мить полинула величальна пiсня, дiвчина
змiшалася з подругами, що спiвали, й Богдан так i не змiг роздивитися, якi
в не© очi. Хор спiвав:
де наш князь, ой ©де ясний,
Та на конi вороному.
Слава!
А за ним та можi з болярами,
Та всi на бiлих суть.
Слава!
- А Великого князя нема! Поряд, знявши мiдного шолома, тупцювався
Борислав. Побiч нього сопiв
Вишата. Всi сподiвались побачити Рогволода й тепер були нiби розчарованi.
- Горду , - непри мно посмiхнувся Борислав. Богдан вiддав коровай
Вишатi й скочив на коня. Ворота вiн промайнув в одну мить i спинився
тiльки бiля самiсiнького княжого терема. На ганку стояв хлопець у довгiй
сорочцi, пiдперезанiй мотузкою.
- А що князь Великий робе? - спитав у нього Бощан.
- Пощо тобi князь? - жваво всмiхнувся отрок у сорочцi.
- Прийшов смь запитати в нього, чи здоровий!
Хлопець мугикнув щось незрозумiле й шаснув у терем, а трохи згодом
виглянув у вiкно. Прискакали Борислав iз Вишатою й стали з обох бокiв.
- Ти хто си? - не тямлячись од образи, гукнув до отрока Гатило.
- Харя, - вiдповiв той, нахабно посмiхаючись.
- Скажи сво му князевi, що Богдан повернув з ополчення!
- Я-м не челядин, щоб гасати. Як ти си такий нетерплячий, то збiгай
сам.
Богдан рвонув коня, не знаючи, що робити вiд сорому, та в сю хвилю з
дверей вийшов опасистий мiж.
- Княже, - тоненьким голосом погукав вiн Гатила. - Великий князь
Рогволод просе тебе до хорому.
Ки©вський володар перезирнувся зi сво©ми вельможами, Борислав
зневажливо стенув плечима.
- Ходiм, коли просять.
Богдан, стиснувши зуби, злiз додолу й передав повiддя Вишатi. Борислав
зробив те саме, й вони вдвох увiйшли повз опасистого до хорому.
- Сюдою, - показував той у пiвтемрявi сiней. - До сi © свiтлицi, до
сi ©.
Вони ввiйшли в низькi дверi. Свiтлиця була простора й безлюдна. Попiд
стiнами тяглися лави, вкритi вовчими шкурами та ведмеднами. Середину
займав довгий дубовий стiл iз перехрещеними нiжками.
- Коли сте вмученi дорогою, то сiдайте чи влягайте на лавах, - сказав
опасистий.
Богдан придивився до нього. Вбраний був чоловiк у гарно поцяцьковану
гуню, з-пiд яко© визирав подiл бiло© лляно© сорочки, теж змережаний, на
ногах мав мiцнi поробошнi, наво© ж, обтелесавши всю литку, були
хрест-навхрест поперезанi червоним шнур'ям.
- Ти хто си? - спитав Богдан.
- Твiй дядько, княже, - вiдповiв гладун.
- утихiй? - недовiрливо поспитав Гатило. - То ти си такий старий i
гладкий? А ти не лжеш?
утихiй нiяково стенувся.
Богдан пiдiйшов до нього, безцеремонне розстебнув йому комiр гунi й
смикнув за вузенький ремiнчик сирицi, що виснув утихi вi з ши© в пазуху.
З пазухи вислизнув чималий срiбний хрест. Ки©вський князь потримав його
гидливо двома пальцями й кинув.
- Рекли можi, що ти-с хрестатий, а я-м не йняв ©м вiри. Виходить,
правду рекли?
- Правду, - знiчено мовив утихiй. Вiн поводився, мов на шкодi
впiйманий отрок, дарма що був удвiчi старший за Богдана.
Богдан повернувсь i пiшов до вiкна, зашибленого великими платiвками
слюди. Тодi повернувся й ще раз кинув оком на батькового двоюрiдного
брата. Поряд ще й досi стовбичив довготелесий Борислав, i кумеднiшо© пари
годi було й вигадати: утихiй сягав тому ледве до плеча, зате здавався
вп'ятеро гладшим. Лють вивiтрилася з Богдана, лишилась тiльки гидливiсть.
утихiй стояв посеред свiтлицi, широко розчепiривши товстi ноженята в
поробошнях, i ввесь масний вид його рясно вкрився потом. То це для такого
перегодованого кнура дiд пильну свiй стiл?
- А де ж Великий князь? - поспитав Богдан. утихiй розгубився.
- Отець... вiн... Його...
Богдан голосно засмiявся. Великий князь Рогволод умисне хова ться десь
у хоромi, й сього слiд було сподiватися. Стало по-справжньому смiшно -
iстину речуть, нiби старi люди на схилку лiт починають нагадувати дiтей.
Вiн пiдiйшов до двоюрiдного дядька й тицьнув пальцем у груди:
- А ти Великим князем скоро станеш?
Той усмiхнувся по-немовлячому щиро.
- Не вiдаю, княже.
- Як то? - скинув брови Богдан. Тодi махнув Бориславовi: - Йдiмо до
коней, болярине.
А ввечерi до тi © свiтлицi напхалося повно люду --то була шанувальна
трапеза. Прийшов нарештi й Великий князь. З'явився з бiчних дверей, худий
i чорний, а бiлi вуса й бiла чуприна, що звисала йому аж з-поза лисини
тоненьким оселедчиком на чоло, здавалися накле ними.
Вiн з погано прихованою ворожiстю глянув на Богдана й неспокiйно
заворушив рудуватими на кiнцях вусами, й той насторожений погляд молодий
князь ловив потiм на собi цiлий вечiр.
- Сiдай отут, княже, - рипучим голосом проказав старий, умостившись на
покутi, - по праворуч од мене. Ти сьогоднi си витязь.
I тi слова можна було розумiти як шану, коли б не лихий блиск у дiдових
вилинялих очах, що позирали з-пiд бiлих брiв.
- А так, а так, - пiдхопив слова Рогволода велiй болярин Ждан. - Один
головою наклав, i другий наклав, а Гатило, бач, повоював ясичiв i полону
тобi привiв, Рогволоде.
Гостi всiдалися весело й гамiрно. Стiл аж гнувся од усяких страв та
дзбанiв з медами. Дехто, не чекаючи, наливав собi в блискучий глечаний
полумисок i, прицмокуючи, куштував настояного на духмяному зiллi мiцного
питва. Дехто навiть посягав рукою до ще не торканих ягнят i пiдрум'янених
поросяток, бо княжо© чари не швидко дiждешся.
Богдан сiв о праву руку Великого князя й почав дивитися на гостей. Тут
були переважно Рогволодовi велiможi, багатьох вiн знав на ймення, декого
тiльки на вид, а були й геть незнайомi. Вiн сам до себе всмiхнувся. Нiчого
дивного, майже ж десять рокiв блукав iноземлями, шукаючи слави.
Бiля Богдана вмостивсь утихiй, i з тi © хвилi ки©вського князя почали
брати чорти. Гладезний куценький "дядечко" сопiв i шморгав носом, вiд
нього тхнуло потом i ще якимись гидкими чадищами. Богдан одсунувся трохи,
та опецькуватий спадко мець великого столу присунувся знову.
За утихi м возсiдав величний Ждан, по ньому йшла решта князiв та
велi©х боляр, i що далi, то ©хнi достойностi меншали. По лiву руч од
Великого князя мостилися менш значнi люди. Серед них Богдан помiтив нiби
зiбгану поставу Морятина. Мiж нарочитий, зустрiчаючись iз Богдановим
поглядом, опускав очi, й се Богдана страшно дивувало.
Великий князь пiдняв повну чару, велику й важку, мiдну, зокола ковану
срiблом i золотом, i надпив. Потому подав ©© Богдановi. В свiтлицi запала
мертва тиша, та Рогволод не проголосив жодно© здоровницi. Всi
заперезирались, подивованi й розгубленi, та з сiней полинула пiсня.
Спiвали дiви, як i вдень, славили князя на бiлому конi, й Богдановi трохи
попустило.
Кравчий з-поза спини долив надпиту Великим князем чару, Богдан пiдняв
©© й вихилив до дна. Хай би там що, але слiд триматися звичаю, лишеного
дiдами й прадiдами.
Чара пiшла далi, й Богдан подумав: "Добре, хоч пiсля сього слинявого
кабана утихiя не довелося пити".
Пили всi до Рогволода, й вiн коротко кивав головою, пили з одного
кубка, додержуючи всталеного ладу. Потому кравчий перенiс чашу по лiву руч
од Великого князя, й почалося частування друго© половини столу. Тим часом
дiвчата в сiнях спiвали славу, аж поки чара обiйшла ввесь довгий стiл.
Почалися розмови, згогом знявся гамiр, кожен ©в i пив, не добираючи вже
нi чину, нi ладу, перекрикуючи один одного й гримлячи по столi череп'яними
чашами-полумисками. Велiй болярин Ждан, вiдтиснувши утихiя, сказав
Богдановi гучним басом:
- Помстивсь си, княже, за честь роденського князя Вогняна. Хвала тобi.
П'ю до тебе!
Й пiднiс угору глечницю меду. В хатi запала тиша, бо Жданiв басило мов
поперерубував усi голоси. Й у тишi Великий князь Рогволод прорипiв:
- Шкода князя Вогняна. Земля йому пухом. Я-м любив його, як свого сина.
Богдан знову зустрiвся поглядом iз Морятином, i нарочитий мiж довше
дивився на нього.
- Де Харя? - спитав свого кравчого Рогволод.
- На тiй половинi, - показав рукою в бiк сiней кравчий.
Гостi заворушилися, всi поспiшили налити собi меду, й почулися голоси:
- Харю, Харю давай!
- Харю Мурина!
Кравчий привiв того отрока, з яким сьогоднi вдень розмовляв на ганку
Богдан. Вид у того був у сажi, в руках була козяча гайда з двома дудками.
Його всадовили бiля Морятина, хлопець надув шкiряний мiх i подивився на
Великого князя.
- Гуди, - сказав той.
- Яко©?
- Гуди яко©сь там...
Харя Мурин поклав пищаль у зуби. Сопiль зронила кiлька дрiбних
колiнець, i хату виповнила плавна й тягуча мелодiя. Надутий мiх гайдар
тримав пiд пахвою й поволi витискував з нього повiтря. Коли мiх западався,
вiн надував його знову. Нарештi, не припиняючи гудiння, вiн заспiвав:
Гей, хто в дорозi, та гей, хто в дорозi
Лиха-бiдоньки та й не зазнав...
Гайда спорожнювалась, вiн приклався до сопiлi вустами, граючи, додув i
заспiвав далi:
Той не вiда
Нi вiтрiв-стрибожичiв,
Нi трави, нi степу,
Нi солонь-сльозицi
Анi доброго добра,
Гей, гей та й ге-ей!..
Кiнчивши пiсню, Харя почав iншу, в нього був дзвiнкий i соковитий
голос, i Богдановi не вiрилося, що се той самий остюкуватий отрок, який
дрочився сьогоднi з ним на ганку. Ки©вський князь устав. Йому закортiло
пiдiйти ближче до ясноголосого хлопця, та Рогволод перепинив його:
- Сиди, княже. Зараз Харя повiда нам казочку.
Харя зiбгав бiлий мiх волохато© гайди, витер пiт з чола.
- Яку?
- Та якусь там...
- Казки! - заволали звiдусюди. - Казки!
- Не вiдаю яко©, - проказав Харя. - Всi вже-м переказав.
- Що видиш, про те й мов! - пiдказав йому хтось.
Харя обвiв присутнiх стомленим поглядом - було видно, що його дратують
осi люди.
- Виджу пiянi пики! - процiдив вiн крiзь зуби й чомусь подивився на
Великого князя, тодi ще довше - на Богдана. В Богдановi прокинулась образа
вiд сьогоднiшньо© розмови на ганку.
- То, може, тямиш на головi ходити? - з жовчю сказав вiн.
Харя зневажливо посмiхнувся.
- Тямлю й на головi, княже.
- На головi! - загукали гостi. - На головi! Богдан вiдвернувсь од
нього, та Харя Мурин казав тепер тiльки до ки©вського князя:
- Лiпше-таки повiдаю казочку.
- Сиди! - гримнув на нього Рогволод. - Хай Богдан, онука мiй, повiда
нам, як повоював недруга нашого яського кана.
- Кан утiк, - буркнув Гатило. - З-пiд копит менi втiк.
- А ти про тих, що не втекли. А чи-с мислив, що вiд тебе вже нiхто й
бiгти невольний?
Голос Рогволода був непри мний, i сам вiн мов настовбурчився - й
вусами, й бровами, й навiть оселедець, знак княжого досто©нства,
заворушився на лисому тiм'©.
- Можi мо© все повiдали сьогоднi, - стримуючись, мовив Богдан i
подумав: як вернеться додому, в Ки©в город, ма стяти собi довге волосся й
лишити саму кiску, бо й досi ходе, наче якийсь княжий мiж чи болярин. По
обидва боки сидiли кучматi, й лише Рогволод та ще тро носили на голеному
лобi князiвську довгу косу, заправлену поза вуха.
- Речеш "мо© можi", а хiба всi вони тво©? - обiзвався неголосно, але
так, щоб його чули, Рогволод. - А мо©х скiльки були з тобою?
Богдан зрозумiв, куди хилить старий, i похмуро вiдповiв:
- Дам тобi тiльки морзу Тохтока.
Великий князь ворухнув порудiлими на кiнцях вусами, й вид йому наллявся
кров'ю.
- Морзу Тохтока?
- Робiв забирай - хоч увесь полон. Менi до того байдуже.
- Менi - робiв, а собi морзакiв? Ха-ха!
Смiх його був неприродним, у ньому забринiла погроза. Се вiдчули всi,
бо дослухалися розмови мiж дiдом i онукою.
- Е, нi, княже, - втрутився велiй болярин Ждан. - А мо©х можiв зобидиш?
Я-м дав тобi тридесять i п'ять, а ти-с привiв менi всп'ять двадесять i
вiсiм. То як бути?
Богдан поглянув уздовж столу. На нього блискали десятки пар очей, i в
кожному вiчу засiла алч i жадоба. Навiть його власнi можi вперто дивились
на нього, чекаючи, що скаже ©хнiй князь.
- Беру собi трьох морзiв яських i сацьких! - проймаючись ©хньою
затятiстю, сказав Богдан.
Потроху хмiль брав гору, й за столом знову повис недоладний гомiн,
грюкали по стiльницi череп'янi келихи, цокали ножi об ягнячi маслаки, й
кожен жував, i хлебтав, i перекрикував сусiду. Велiй болярин Ждан недбало
вiдтрутив великокняжого сина, впнувшись йому лiктем у черево, й
перехилився до князя Богдана.
- Осе ж ходив си по свiтах, був-с у греках. Як там боляри маються?
- Кожен, як йому заманеться, - неохоче вiдповiв молодий князь: вiн i
досi злився на Ждана за його суплiку.
- Чував смь, що тамтi боляри держуть у руках усiх смердiв. Чи iстина
того?
- Iстина , - буркнув Богдан, а Борислав, який мостився на протилежному
боцi столу, охоче пояснив Ждановi:
- Робiв одпускають. Дають ©м те-се й одпускають, велiй болярине.
- Що дають? - наставив вухо й Великий князь.
- Що ж! Волiв дають, i плуга дають, i дерева на хижу, щоб мав де жити,
й садовлять на землю.
- Геть усi? - знову спитав Рогволод.
- Декоторi.
- Воно й наш смерд на землi сидить i воли ма . То й що з того? - сказав
Ждан.
А Борислав заходився пояснювати:
- Наш сидить на сво©й землi, й нам до тi © землi зась: вона до вири
належить. А ©хнi боляри держуть усю землю. На тобi, смерде, клапоть й ори
собi. Тодi восени менi за не© й жита, й пашеницi, й проса, й усього. Так
ото й .
- А-а, - протяг Ждан. - Де ж то таке в нас iзробиш, болярине! Вже його
прадiд, - Ждан кивнув головою в бiк Богдана, - таке брався робити, та...
- Що? - швидко спитав Богдан. - Що брався робити?
- З такого дива не буде пива, - протяг Ждан. - У нашого смерда лоб
твердий. Хоч ти його ки м по головi, а вiн сво ©: земля не болярська, а
вирська. Як вирське вiче мовить, так i буде. А вира чия ? - спитав Ждан.
I сам-таки вiдповiв: - ©хня, смердiвська, хай ©м Пек на голови. Що ма
чинити болярин? Повiдай менi, Богдане, що маю дiяти, коли в мене п'ятдесят
челядникiв? Далеко з ними розженешся?
Богдан мовчав. Усi вперто обминали його прадiда Велiмира. Нiхто нiчого
не хоче казати. Вiн подивився в той бiк, де сидiв скоморох Мурин. Харя
немовби чекав сi © митi й аж випростався.
- То волi ш казочки, княже ки©вський? - зло всмiхнувся вiн.
- Iди ти зi сво©ми казочками! - Богдановi од випитого йшла обертом
голова.
- Волi те казку, боляри? - спитав Харя.
I йому недружно вiдповiли:
- Давай казку, давай.
Скоморох кахикнув для уваги й почав:
- Були собi два вовки. дин старий, а другий молодий. Ото й жили
неподалiк один од одного й не здибувалися, бо нi той, нi той сього не
волiв. Та одного разу таки здибались на вузькому мiстку: той iшов туди, а
сей сюди. Стали вони й почали скiритися, та нi той, нi сей не поступався:
старий уже не мiг подужати молодого, молодий же ще не мiг зiпхнути старого
або перегризти йому горлянку. Сидiли отак, сидiли, тодi старий i рече:
"Чу ш, вовче-брате, давай так: хто дужче пащу роззяве, того й гора".
Зачали роззявляти. Один роззяве дуже, а другий ще дужче, один дуже, а
другий ще дужче. Тодi, як старий роззявився до самого глоту, молодий
ушилив йому в пащу хвiст, i той здох, бо не мав як одкусити молодому
хвоста.
Всi були радi вельми, бо старий вовк обрид ©м. Найборзше радiли вiвцi й
кози: великого лиха зазнали вiд нього...
Харя Мурин простяг руку до повно© чари й сьорбнув меду, Богдан же
пiдозрiливе дивився на скомороха. Вiн сподiвавсь iншого закiнчення, та
казочка виявилася безобидною. Ки©вський князь полегшено вiдiтхнув i
блиснув на Харю не сердито прискаленим оком.
- То й до чого твоя казочка? Старi завше вмирають, на тому й свiт
сто©ть i стояти-йме. Чи вiда ш се, скомороше?
Той поставив келиха й потиху сказав, роздiляючи кожне слово, нiби щоб i
нетямущi могли зрозумiти:
- Я те вiдаю, княже. Та нерозумнi вiвцi не вiдали того...
Князь i досi не помiчав пастки, кинуто© йому пiд ноги. Вiн простякувато
спитав:
- Чого не вiдали вiвцi?
- Не вiдали того, що в старого зубiв уже не було, а молодий мав повну
пащу великих i вельми гарних та... гострих зубiв.
Гостi вибухнули дружним реготом, бо Харя й сього разу доточив казцi
несподiваного хвостика. Всi прича©лися, позираючи то на молодого
ки©вського князя, то на скомороха.
Богдан, люто ухнувши, стрибнув на стiл i просто по мисках та
полумисках, перекидаючи полив'янi глечницi з медом, запереступав до
гайдара. Той сидiв незрушно, тiльки зблiд i мiцно стиснув ще мокрi вiд
меду вуста, проте сидiв i сидiв, навiть тодi, коли Богдан повис над ним,
задерши до стелi довгий лискучий меч. Але вiстря меча вп'ялося в сволок.
Богдан смикнув за вруччя раз i вдруге, нарештi висмикнув i застиг у
незручнiй позi посеред брудного, залитого й заляпаного столу.
В очах йому було здивування - й тим, що допiру сталося, i тим, що мало
статися, та якимось дивом не сталось. Малi боляри, велi© та простi можi,
якi сидiли на сьому кiнцi столу, повiдхилялися, майже падаючи долiспини
через лавицi. Богдан стрибнув додолу, вибiг у сiни й порозстiбав петлицi
гунi.
Таких дурощiв Богдан i не чекав од себе. Вийшло на те, хоч бери сiдлай
коня та просто додому. Й усе через свою пiдозрiливiсть. Марно сичав на
всiх - i на того череватого дядька, й на скомороха, й на Великого князя.
На душi стало тоскно. Треба, либонь, подивитися на самого себе. Великий
князь Рогволод, що б не було, йому дiд, рiдний брат його дiда Данка, рiдна
ж кров нiколи не стане водою, бо так улаштовано свiт, i Дажбог iз Даною
тому зарука.
Богдан вийшов у дворець, сiв на витолоченому споришi й глибоко зiтхнув.
По якомусь часi дверi знову рипнули, й чорна велика постать наблизилася
й стала збоку.
- То ти си, Морятине? - впiзнав Богдан.
- Я смь, - глухо проказав нарочитий мiж.
- Смiються тамтi?
- П'янi вони, - вiдповiв Морятин.
- Не лiпо ...
Богдан почувся раптом таким самотнiм, що хотiлось, аби бодай сей
похмурий чоловiк лишився при ньому.
- Позостанься коло мене, - мовив Богдан.
Морятин зненацька нахиливсь i дихнув молодому князевi просто в обличчя:
- Рогволод винний в тiм, що наклав головою Вогнян, роденський князь.
Ясичi пойняли його в полон i правили викупу, а Рогволод поскупився, не
дав. Пильнуйся й ти, княже!
I вiн мерщiй зник, розтанув у темрявi, лишивши Богдана самого з думками
й острахами.
В ЛIТО 423-е
Перейшли Iтиль-рiчку[7] унугундури, котраги, кутригури та iншi
булгарськi язики, й послав Рогволод косакiв на них луганських, i прийшов
князь луганський Годечан i рiк ©м: "Сле мене князь Великий у дань до вас".
I не вдали данi, й була сiча велика, й поворотив Годечан уп'ять, мав-бо
полки пiд рукою малi, й воротився вдруге, й була знову сiча вiд усходу до
заходу сонця, й подолiли косаки, й булгари побiгли волаючи, й появ Годечан
талiв[8], i полон многий, i вози, й вежi, й табуни, й вiвцi, й посадив
булгарам ©хнього ж князя кутригурського хана Коврата, й править пiд рукою
руського князя й до сьогоднi, даючи дань.
В ЛIТО 424-е мiсяця сухого
Зима кiнчалася, колись пращури в сей мiсяць сушили порубаний лiс, щоб
наступного, березоля, пустити його з вогнем, оддавши в жертву ненаситному
Пековi. Тепер же ланiв було досить, i не треба було сiкти i стинати дерев
i сушити ©х на морозi. Снiги стояли майже до колiна, твердi й злежанi за
зиму. Й з останнiм снiгом у вистелених теплим ведмедном санях, запряжених
парою коней, до городу Ки вого прибула гостя.
Богдан дивився на не© й не мiг угадати, хто б то мiг при©хати до них о
будь-що про все дiзнатися. Та раптом у пам'ятi випливло широке обличчя
Морятина з невловимими очима, й вiн чимдуж побiг до ста нь.
Мiсяця червця в останнiй день
Богдан Гатило вертався з ратi. Вiн виступав попереду на сiрому в чорне
яблуко жеребцевi, схожому на того, що був у нього в дитинствi. Повертався
з перемогою, ведучи по собi три сотнi молодих ясичiв i сакiв. Полоненi
йшли з тонкими цепиками на шиях, нужденнi й прибитi довгим шляхом, геть не
схожi на тих, що сполчилися були три днi перед сим супротиву його можiв.
Iшли, дрiботячи босими ногами, припалi пилом i виснаженi - можi окремо,
жони й дiви теж, скутi по четверо в лаву. Обабiч ©хали княжi комонники,
пiдганяючи бранцiв бичами.
Далi йшли можi комоннi, пара по парi, витягшись блискотливою змi ю на
цiлу версту, а за комонниками рипiли незмащенi яськi та сацькi вози з
полоном i довга вервечка овець, корiв та волiв. Найзаднiше гупали
позв'язуванi четвiрками, як i самi бранцi, рiзномастi конi, теж звойованi
в степовикiв.
Перемогу було здобуто нелегко. Русини такоже наклали головами в дикому
степу, чимало лишилося в далекiй сирiй землi або ж полетiло попелом iз
чотирма вiтрами, кожний за звича м його роду й племенi, та Гатило був
задоволений. Шлях за Пороги звiльнено, мабуть, i Рогволод подивиться тепер
на ки©вського князя по-iншому.
Гатило позирнув назад. У двох перших цепах виступали три яських й один
сацький князьки. Вони належать йому, i вiн не поступиться сво ю здобиччю
нi перед ким.
Хiба Рогволодовi дасть одного, та й то, коли дуже молитиме...
Богдан геть несподiвано потрапив на сю рать. Тодi, майнувши до ста нь,
вiн квапом осiдлав свого Сивка й гнав його добру годину, якщо не бiльше,
та так i не змiг наздогнати Морятина. Хотiв був довiдатися в нього про ту
та мницю, однак нарочитий Великого князя мов у землю запався. Соляний шлях
лежав порожнiй, хоча слiди Морятинових коней виднiлися зовсiм свiжi.
Повернувшись додому, вiн почав збирати можiв. Сам перевiряв оружжя,
послав нарочитих до посадiв i городищ i на ранок зiбрав у Ки вому городi
майже три сотнi комонних i пiшакiв, озбро них, чим кумири дали. Були з
мечами, двосiчними й однобокими, були з довгими копiями й сулицями, з
важкими шипатими киями або нашвидку випростаними в кузнях вилами. Були
малi й велi© боляри, були можi простi й лiпшi, й навiть смерди, бо вила
сим людям правили й за знаряд у роботi, й за оружжя в небезпецi.
Найбiльше можiв привiв за собою Борислав. Ще звечора Гатило повелiв
мiцно засунути обо ворiт i виставив густу сторожу на всiх кутках,
особливо за незахищеним урвищами гостроколом полудневих стiн. Уранцi Ки©в
город був схожий на обложену твердь, гомiнкий i незвичайно велелюдний.
Околишнi боляри та лiпшi можi попривозили з собою цiлi хури солонини,
хлiба, меду та iншого борошна[6], й вузенькi вулицi були позабиванi
возами, волами й кiньми. Городськi боляри, можi та вогнищани хто пустив до
себе на постiй, а хто й нi, попiдпиравши мiцнi ворота грубими колодами.
То було в недiлю, перший день сiдмицi, гостей же Богдан Гатило
дочекався в останнiй, соварождень, та й то над самий вечiр. Варта на
заборолi зняла лемент, i вiн побiг до Полудневих ворiт. Два можi й
зоружений вилами смерд пильно вдивлялися, наставивши долонi вiд сонця, в
той бiк яру, де над Хрещатиком розiп'явся мiст.
Хвиля незрозумiлого розчарування огорнула князя. Вiн повiльно зiйшов з
дерев'яного заборола. Кiнський тупiт чувся ближче й ближче, нарештi
вершники натягли повiддя. Чiльник сторожi запитально глянув на князя.
- Нарочитий Морятин.
- Я-м i сам видiв, - зло вiдмахнувся молодий князь.
- Молиться вiдчинити.
- Що треба?
- Вельми дуже молиться, - знову сказав чiльник у високому шоломi, один
з тих, кого притяг Борислав.
Богдан махнув рукою.
- Вiдчиняй.
У ворота вскочило п'ятеро комонникiв. Нарочитий мiж осадив коня перед
самим князем, кинув повiд сво му отроковi й торкнувся рукою землi, бо
трава бiля ворiт не росла.
- Чолом тобi, княже.
- Здоров будь. Що привiз менi си?
- Вiно од Великого князя витичiвського.
- Мiй дiд прислав менi вiно? Пощо ж сам не прийшов? Чи застрахався
можiв ки©вських?
Богдан був ущипливий, як нiколи. Напруга останнiх семи днiв жовчу
виливалася з його язика. Та Морятин здававсь урочистiшим, нiж звично. Вiн
мовчки взяв шкiряний мiх, який тримав один з отрокiв, ступив до ки©вського
князя й розв'язав ремiнний гузир. З мiха пiд ноги Богдановi викотилося
щось кругле й мокре. Богдан сторожко дивився.
- Що се ?
Морятин тихо мовив те саме, що й допiру:
- Вiно вiд Великого князя витичiвського.Тодi нахилився й пiдняв
принесене. На довгому чорному чубi-оселедцi висiла засолена людська
голова.
- Хто се ? - здавленим голосом перепитав Богдан.
- Роденський князь Вогнян. Ясичi тому два днi кинули через засiку.
- Ясичi?..
- Ясичi, - потвердив Морятин i вкотив голову назад у мiх, ще й добре
скрутив гузир сирицею.
А в недiлю вранцi Богдан Гатило на чолi сотнi добре зоружених мечами й
сулицями комонних можiв та боляр вирушив до стольного Витичева...
Сьогоднi вiн повертався з ратi, ведучи полон. Як зустрiне його Витичiв,
чужий i нелюбий город, до якого чомусь не лежало серце, дарма що там жив i
лiг у землю отець його вiтця й сидiв на великокняжому столi брат
батькового батька?
Лише на десятий день рать дiсталася Витичева. Зранку Гатило вiдiслав
уперед отрока-нарочитича й тепер думав про неминуче спiткання.
Зустрiч була пишна. За три версти вiд стольницi, на розвилку, де пiщана
дорога з Витичева вливалася в битий Соляний гостинець, переможцiв чекала
пiвсотня святково вбраних комонникiв. Можi були в яскравих ногавицях i
гунях, на головах мали до блиску начищенi шоломи - в кого мiдний, у кого
бронзовий чи залiзний, у руках блищали коп'я, а на плечах - рiзнобарвнi
корзна, що маяли на пружкому вiтрi. Вгледiвши Богдана, вони разом
попiднiмали сво© червленi щити й заходилися бити в них наконечниками
копiй. Конi, нажаханi несподiваним барабанням, тупцювалися й косували
бiлками очей. Коли ж лишилося крокiв iз десять, Богдан витяг iз пiхов
двосiчний харалужний меч i пiдняв його над головою.
Тодi комонники, переставши бити в червленi щити, голосно закричали:
- Слава! Сла-а-ва!
Почувсь окремий голосисько:
- Слава Гатиловi!
Ворота стольного Витичева були широко розчиненi, по сей i по той бiк
зiбралося багато всякого по-святечному вбраного люду. Вони щось гукали,
перекрикуючи одне одного, й вимахували чорними та сивими ягнячими шапками.
Вiд ворiт одiйшла зграйка молоденьких дiвчаток i попрямувала назустрiч
прибульцям. Попереду бiлява красуня, сором'язливо схиливши вiчi додолу,
несла високий коровай, уквiтчаний вiнком. Богдан стрибнув з коня й ступив
до дiвчини, та подала йому вiншування й схилилася в низькому поклонi, аж
намисто забряжчало ©й на грудях i загойдалося, мiнячись барвами райдуги.
Коли князь цiлував коровай, незнайомий досi трем пойняв усе його тiло.
Вiн завдав собi вроку, що коли в дiвчини синi очi, то на добре, коли ж нi,
то мусить пильнуватися в цьому городi. Красуня пiдвела зiр i нiяково
глянула на молодого князя. В сю мить полинула величальна пiсня, дiвчина
змiшалася з подругами, що спiвали, й Богдан так i не змiг роздивитися, якi
в не© очi. Хор спiвав:
де наш князь, ой ©де ясний,
Та на конi вороному.
Слава!
А за ним та можi з болярами,
Та всi на бiлих суть.
Слава!
- А Великого князя нема! Поряд, знявши мiдного шолома, тупцювався
Борислав. Побiч нього сопiв
Вишата. Всi сподiвались побачити Рогволода й тепер були нiби розчарованi.
- Горду , - непри мно посмiхнувся Борислав. Богдан вiддав коровай
Вишатi й скочив на коня. Ворота вiн промайнув в одну мить i спинився
тiльки бiля самiсiнького княжого терема. На ганку стояв хлопець у довгiй
сорочцi, пiдперезанiй мотузкою.
- А що князь Великий робе? - спитав у нього Бощан.
- Пощо тобi князь? - жваво всмiхнувся отрок у сорочцi.
- Прийшов смь запитати в нього, чи здоровий!
Хлопець мугикнув щось незрозумiле й шаснув у терем, а трохи згодом
виглянув у вiкно. Прискакали Борислав iз Вишатою й стали з обох бокiв.
- Ти хто си? - не тямлячись од образи, гукнув до отрока Гатило.
- Харя, - вiдповiв той, нахабно посмiхаючись.
- Скажи сво му князевi, що Богдан повернув з ополчення!
- Я-м не челядин, щоб гасати. Як ти си такий нетерплячий, то збiгай
сам.
Богдан рвонув коня, не знаючи, що робити вiд сорому, та в сю хвилю з
дверей вийшов опасистий мiж.
- Княже, - тоненьким голосом погукав вiн Гатила. - Великий князь
Рогволод просе тебе до хорому.
Ки©вський володар перезирнувся зi сво©ми вельможами, Борислав
зневажливо стенув плечима.
- Ходiм, коли просять.
Богдан, стиснувши зуби, злiз додолу й передав повiддя Вишатi. Борислав
зробив те саме, й вони вдвох увiйшли повз опасистого до хорому.
- Сюдою, - показував той у пiвтемрявi сiней. - До сi © свiтлицi, до
сi ©.
Вони ввiйшли в низькi дверi. Свiтлиця була простора й безлюдна. Попiд
стiнами тяглися лави, вкритi вовчими шкурами та ведмеднами. Середину
займав довгий дубовий стiл iз перехрещеними нiжками.
- Коли сте вмученi дорогою, то сiдайте чи влягайте на лавах, - сказав
опасистий.
Богдан придивився до нього. Вбраний був чоловiк у гарно поцяцьковану
гуню, з-пiд яко© визирав подiл бiло© лляно© сорочки, теж змережаний, на
ногах мав мiцнi поробошнi, наво© ж, обтелесавши всю литку, були
хрест-навхрест поперезанi червоним шнур'ям.
- Ти хто си? - спитав Богдан.
- Твiй дядько, княже, - вiдповiв гладун.
- утихiй? - недовiрливо поспитав Гатило. - То ти си такий старий i
гладкий? А ти не лжеш?
утихiй нiяково стенувся.
Богдан пiдiйшов до нього, безцеремонне розстебнув йому комiр гунi й
смикнув за вузенький ремiнчик сирицi, що виснув утихi вi з ши© в пазуху.
З пазухи вислизнув чималий срiбний хрест. Ки©вський князь потримав його
гидливо двома пальцями й кинув.
- Рекли можi, що ти-с хрестатий, а я-м не йняв ©м вiри. Виходить,
правду рекли?
- Правду, - знiчено мовив утихiй. Вiн поводився, мов на шкодi
впiйманий отрок, дарма що був удвiчi старший за Богдана.
Богдан повернувсь i пiшов до вiкна, зашибленого великими платiвками
слюди. Тодi повернувся й ще раз кинув оком на батькового двоюрiдного
брата. Поряд ще й досi стовбичив довготелесий Борислав, i кумеднiшо© пари
годi було й вигадати: утихiй сягав тому ледве до плеча, зате здавався
вп'ятеро гладшим. Лють вивiтрилася з Богдана, лишилась тiльки гидливiсть.
утихiй стояв посеред свiтлицi, широко розчепiривши товстi ноженята в
поробошнях, i ввесь масний вид його рясно вкрився потом. То це для такого
перегодованого кнура дiд пильну свiй стiл?
- А де ж Великий князь? - поспитав Богдан. утихiй розгубився.
- Отець... вiн... Його...
Богдан голосно засмiявся. Великий князь Рогволод умисне хова ться десь
у хоромi, й сього слiд було сподiватися. Стало по-справжньому смiшно -
iстину речуть, нiби старi люди на схилку лiт починають нагадувати дiтей.
Вiн пiдiйшов до двоюрiдного дядька й тицьнув пальцем у груди:
- А ти Великим князем скоро станеш?
Той усмiхнувся по-немовлячому щиро.
- Не вiдаю, княже.
- Як то? - скинув брови Богдан. Тодi махнув Бориславовi: - Йдiмо до
коней, болярине.
А ввечерi до тi © свiтлицi напхалося повно люду --то була шанувальна
трапеза. Прийшов нарештi й Великий князь. З'явився з бiчних дверей, худий
i чорний, а бiлi вуса й бiла чуприна, що звисала йому аж з-поза лисини
тоненьким оселедчиком на чоло, здавалися накле ними.
Вiн з погано прихованою ворожiстю глянув на Богдана й неспокiйно
заворушив рудуватими на кiнцях вусами, й той насторожений погляд молодий
князь ловив потiм на собi цiлий вечiр.
- Сiдай отут, княже, - рипучим голосом проказав старий, умостившись на
покутi, - по праворуч од мене. Ти сьогоднi си витязь.
I тi слова можна було розумiти як шану, коли б не лихий блиск у дiдових
вилинялих очах, що позирали з-пiд бiлих брiв.
- А так, а так, - пiдхопив слова Рогволода велiй болярин Ждан. - Один
головою наклав, i другий наклав, а Гатило, бач, повоював ясичiв i полону
тобi привiв, Рогволоде.
Гостi всiдалися весело й гамiрно. Стiл аж гнувся од усяких страв та
дзбанiв з медами. Дехто, не чекаючи, наливав собi в блискучий глечаний
полумисок i, прицмокуючи, куштував настояного на духмяному зiллi мiцного
питва. Дехто навiть посягав рукою до ще не торканих ягнят i пiдрум'янених
поросяток, бо княжо© чари не швидко дiждешся.
Богдан сiв о праву руку Великого князя й почав дивитися на гостей. Тут
були переважно Рогволодовi велiможi, багатьох вiн знав на ймення, декого
тiльки на вид, а були й геть незнайомi. Вiн сам до себе всмiхнувся. Нiчого
дивного, майже ж десять рокiв блукав iноземлями, шукаючи слави.
Бiля Богдана вмостивсь утихiй, i з тi © хвилi ки©вського князя почали
брати чорти. Гладезний куценький "дядечко" сопiв i шморгав носом, вiд
нього тхнуло потом i ще якимись гидкими чадищами. Богдан одсунувся трохи,
та опецькуватий спадко мець великого столу присунувся знову.
За утихi м возсiдав величний Ждан, по ньому йшла решта князiв та
велi©х боляр, i що далi, то ©хнi достойностi меншали. По лiву руч од
Великого князя мостилися менш значнi люди. Серед них Богдан помiтив нiби
зiбгану поставу Морятина. Мiж нарочитий, зустрiчаючись iз Богдановим
поглядом, опускав очi, й се Богдана страшно дивувало.
Великий князь пiдняв повну чару, велику й важку, мiдну, зокола ковану
срiблом i золотом, i надпив. Потому подав ©© Богдановi. В свiтлицi запала
мертва тиша, та Рогволод не проголосив жодно© здоровницi. Всi
заперезирались, подивованi й розгубленi, та з сiней полинула пiсня.
Спiвали дiви, як i вдень, славили князя на бiлому конi, й Богдановi трохи
попустило.
Кравчий з-поза спини долив надпиту Великим князем чару, Богдан пiдняв
©© й вихилив до дна. Хай би там що, але слiд триматися звичаю, лишеного
дiдами й прадiдами.
Чара пiшла далi, й Богдан подумав: "Добре, хоч пiсля сього слинявого
кабана утихiя не довелося пити".
Пили всi до Рогволода, й вiн коротко кивав головою, пили з одного
кубка, додержуючи всталеного ладу. Потому кравчий перенiс чашу по лiву руч
од Великого князя, й почалося частування друго© половини столу. Тим часом
дiвчата в сiнях спiвали славу, аж поки чара обiйшла ввесь довгий стiл.
Почалися розмови, згогом знявся гамiр, кожен ©в i пив, не добираючи вже
нi чину, нi ладу, перекрикуючи один одного й гримлячи по столi череп'яними
чашами-полумисками. Велiй болярин Ждан, вiдтиснувши утихiя, сказав
Богдановi гучним басом:
- Помстивсь си, княже, за честь роденського князя Вогняна. Хвала тобi.
П'ю до тебе!
Й пiднiс угору глечницю меду. В хатi запала тиша, бо Жданiв басило мов
поперерубував усi голоси. Й у тишi Великий князь Рогволод прорипiв:
- Шкода князя Вогняна. Земля йому пухом. Я-м любив його, як свого сина.
Богдан знову зустрiвся поглядом iз Морятином, i нарочитий мiж довше
дивився на нього.
- Де Харя? - спитав свого кравчого Рогволод.
- На тiй половинi, - показав рукою в бiк сiней кравчий.
Гостi заворушилися, всi поспiшили налити собi меду, й почулися голоси:
- Харю, Харю давай!
- Харю Мурина!
Кравчий привiв того отрока, з яким сьогоднi вдень розмовляв на ганку
Богдан. Вид у того був у сажi, в руках була козяча гайда з двома дудками.
Його всадовили бiля Морятина, хлопець надув шкiряний мiх i подивився на
Великого князя.
- Гуди, - сказав той.
- Яко©?
- Гуди яко©сь там...
Харя Мурин поклав пищаль у зуби. Сопiль зронила кiлька дрiбних
колiнець, i хату виповнила плавна й тягуча мелодiя. Надутий мiх гайдар
тримав пiд пахвою й поволi витискував з нього повiтря. Коли мiх западався,
вiн надував його знову. Нарештi, не припиняючи гудiння, вiн заспiвав:
Гей, хто в дорозi, та гей, хто в дорозi
Лиха-бiдоньки та й не зазнав...
Гайда спорожнювалась, вiн приклався до сопiлi вустами, граючи, додув i
заспiвав далi:
Той не вiда
Нi вiтрiв-стрибожичiв,
Нi трави, нi степу,
Нi солонь-сльозицi
Анi доброго добра,
Гей, гей та й ге-ей!..
Кiнчивши пiсню, Харя почав iншу, в нього був дзвiнкий i соковитий
голос, i Богдановi не вiрилося, що се той самий остюкуватий отрок, який
дрочився сьогоднi з ним на ганку. Ки©вський князь устав. Йому закортiло
пiдiйти ближче до ясноголосого хлопця, та Рогволод перепинив його:
- Сиди, княже. Зараз Харя повiда нам казочку.
Харя зiбгав бiлий мiх волохато© гайди, витер пiт з чола.
- Яку?
- Та якусь там...
- Казки! - заволали звiдусюди. - Казки!
- Не вiдаю яко©, - проказав Харя. - Всi вже-м переказав.
- Що видиш, про те й мов! - пiдказав йому хтось.
Харя обвiв присутнiх стомленим поглядом - було видно, що його дратують
осi люди.
- Виджу пiянi пики! - процiдив вiн крiзь зуби й чомусь подивився на
Великого князя, тодi ще довше - на Богдана. В Богдановi прокинулась образа
вiд сьогоднiшньо© розмови на ганку.
- То, може, тямиш на головi ходити? - з жовчю сказав вiн.
Харя зневажливо посмiхнувся.
- Тямлю й на головi, княже.
- На головi! - загукали гостi. - На головi! Богдан вiдвернувсь од
нього, та Харя Мурин казав тепер тiльки до ки©вського князя:
- Лiпше-таки повiдаю казочку.
- Сиди! - гримнув на нього Рогволод. - Хай Богдан, онука мiй, повiда
нам, як повоював недруга нашого яського кана.
- Кан утiк, - буркнув Гатило. - З-пiд копит менi втiк.
- А ти про тих, що не втекли. А чи-с мислив, що вiд тебе вже нiхто й
бiгти невольний?
Голос Рогволода був непри мний, i сам вiн мов настовбурчився - й
вусами, й бровами, й навiть оселедець, знак княжого досто©нства,
заворушився на лисому тiм'©.
- Можi мо© все повiдали сьогоднi, - стримуючись, мовив Богдан i
подумав: як вернеться додому, в Ки©в город, ма стяти собi довге волосся й
лишити саму кiску, бо й досi ходе, наче якийсь княжий мiж чи болярин. По
обидва боки сидiли кучматi, й лише Рогволод та ще тро носили на голеному
лобi князiвську довгу косу, заправлену поза вуха.
- Речеш "мо© можi", а хiба всi вони тво©? - обiзвався неголосно, але
так, щоб його чули, Рогволод. - А мо©х скiльки були з тобою?
Богдан зрозумiв, куди хилить старий, i похмуро вiдповiв:
- Дам тобi тiльки морзу Тохтока.
Великий князь ворухнув порудiлими на кiнцях вусами, й вид йому наллявся
кров'ю.
- Морзу Тохтока?
- Робiв забирай - хоч увесь полон. Менi до того байдуже.
- Менi - робiв, а собi морзакiв? Ха-ха!
Смiх його був неприродним, у ньому забринiла погроза. Се вiдчули всi,
бо дослухалися розмови мiж дiдом i онукою.
- Е, нi, княже, - втрутився велiй болярин Ждан. - А мо©х можiв зобидиш?
Я-м дав тобi тридесять i п'ять, а ти-с привiв менi всп'ять двадесять i
вiсiм. То як бути?
Богдан поглянув уздовж столу. На нього блискали десятки пар очей, i в
кожному вiчу засiла алч i жадоба. Навiть його власнi можi вперто дивились
на нього, чекаючи, що скаже ©хнiй князь.
- Беру собi трьох морзiв яських i сацьких! - проймаючись ©хньою
затятiстю, сказав Богдан.
Потроху хмiль брав гору, й за столом знову повис недоладний гомiн,
грюкали по стiльницi череп'янi келихи, цокали ножi об ягнячi маслаки, й
кожен жував, i хлебтав, i перекрикував сусiду. Велiй болярин Ждан недбало
вiдтрутив великокняжого сина, впнувшись йому лiктем у черево, й
перехилився до князя Богдана.
- Осе ж ходив си по свiтах, був-с у греках. Як там боляри маються?
- Кожен, як йому заманеться, - неохоче вiдповiв молодий князь: вiн i
досi злився на Ждана за його суплiку.
- Чував смь, що тамтi боляри держуть у руках усiх смердiв. Чи iстина
того?
- Iстина , - буркнув Богдан, а Борислав, який мостився на протилежному
боцi столу, охоче пояснив Ждановi:
- Робiв одпускають. Дають ©м те-се й одпускають, велiй болярине.
- Що дають? - наставив вухо й Великий князь.
- Що ж! Волiв дають, i плуга дають, i дерева на хижу, щоб мав де жити,
й садовлять на землю.
- Геть усi? - знову спитав Рогволод.
- Декоторi.
- Воно й наш смерд на землi сидить i воли ма . То й що з того? - сказав
Ждан.
А Борислав заходився пояснювати:
- Наш сидить на сво©й землi, й нам до тi © землi зась: вона до вири
належить. А ©хнi боляри держуть усю землю. На тобi, смерде, клапоть й ори
собi. Тодi восени менi за не© й жита, й пашеницi, й проса, й усього. Так
ото й .
- А-а, - протяг Ждан. - Де ж то таке в нас iзробиш, болярине! Вже його
прадiд, - Ждан кивнув головою в бiк Богдана, - таке брався робити, та...
- Що? - швидко спитав Богдан. - Що брався робити?
- З такого дива не буде пива, - протяг Ждан. - У нашого смерда лоб
твердий. Хоч ти його ки м по головi, а вiн сво ©: земля не болярська, а
вирська. Як вирське вiче мовить, так i буде. А вира чия ? - спитав Ждан.
I сам-таки вiдповiв: - ©хня, смердiвська, хай ©м Пек на голови. Що ма
чинити болярин? Повiдай менi, Богдане, що маю дiяти, коли в мене п'ятдесят
челядникiв? Далеко з ними розженешся?
Богдан мовчав. Усi вперто обминали його прадiда Велiмира. Нiхто нiчого
не хоче казати. Вiн подивився в той бiк, де сидiв скоморох Мурин. Харя
немовби чекав сi © митi й аж випростався.
- То волi ш казочки, княже ки©вський? - зло всмiхнувся вiн.
- Iди ти зi сво©ми казочками! - Богдановi од випитого йшла обертом
голова.
- Волi те казку, боляри? - спитав Харя.
I йому недружно вiдповiли:
- Давай казку, давай.
Скоморох кахикнув для уваги й почав:
- Були собi два вовки. дин старий, а другий молодий. Ото й жили
неподалiк один од одного й не здибувалися, бо нi той, нi той сього не
волiв. Та одного разу таки здибались на вузькому мiстку: той iшов туди, а
сей сюди. Стали вони й почали скiритися, та нi той, нi сей не поступався:
старий уже не мiг подужати молодого, молодий же ще не мiг зiпхнути старого
або перегризти йому горлянку. Сидiли отак, сидiли, тодi старий i рече:
"Чу ш, вовче-брате, давай так: хто дужче пащу роззяве, того й гора".
Зачали роззявляти. Один роззяве дуже, а другий ще дужче, один дуже, а
другий ще дужче. Тодi, як старий роззявився до самого глоту, молодий
ушилив йому в пащу хвiст, i той здох, бо не мав як одкусити молодому
хвоста.
Всi були радi вельми, бо старий вовк обрид ©м. Найборзше радiли вiвцi й
кози: великого лиха зазнали вiд нього...
Харя Мурин простяг руку до повно© чари й сьорбнув меду, Богдан же
пiдозрiливе дивився на скомороха. Вiн сподiвавсь iншого закiнчення, та
казочка виявилася безобидною. Ки©вський князь полегшено вiдiтхнув i
блиснув на Харю не сердито прискаленим оком.
- То й до чого твоя казочка? Старi завше вмирають, на тому й свiт
сто©ть i стояти-йме. Чи вiда ш се, скомороше?
Той поставив келиха й потиху сказав, роздiляючи кожне слово, нiби щоб i
нетямущi могли зрозумiти:
- Я те вiдаю, княже. Та нерозумнi вiвцi не вiдали того...
Князь i досi не помiчав пастки, кинуто© йому пiд ноги. Вiн простякувато
спитав:
- Чого не вiдали вiвцi?
- Не вiдали того, що в старого зубiв уже не було, а молодий мав повну
пащу великих i вельми гарних та... гострих зубiв.
Гостi вибухнули дружним реготом, бо Харя й сього разу доточив казцi
несподiваного хвостика. Всi прича©лися, позираючи то на молодого
ки©вського князя, то на скомороха.
Богдан, люто ухнувши, стрибнув на стiл i просто по мисках та
полумисках, перекидаючи полив'янi глечницi з медом, запереступав до
гайдара. Той сидiв незрушно, тiльки зблiд i мiцно стиснув ще мокрi вiд
меду вуста, проте сидiв i сидiв, навiть тодi, коли Богдан повис над ним,
задерши до стелi довгий лискучий меч. Але вiстря меча вп'ялося в сволок.
Богдан смикнув за вруччя раз i вдруге, нарештi висмикнув i застиг у
незручнiй позi посеред брудного, залитого й заляпаного столу.
В очах йому було здивування - й тим, що допiру сталося, i тим, що мало
статися, та якимось дивом не сталось. Малi боляри, велi© та простi можi,
якi сидiли на сьому кiнцi столу, повiдхилялися, майже падаючи долiспини
через лавицi. Богдан стрибнув додолу, вибiг у сiни й порозстiбав петлицi
гунi.
Таких дурощiв Богдан i не чекав од себе. Вийшло на те, хоч бери сiдлай
коня та просто додому. Й усе через свою пiдозрiливiсть. Марно сичав на
всiх - i на того череватого дядька, й на скомороха, й на Великого князя.
На душi стало тоскно. Треба, либонь, подивитися на самого себе. Великий
князь Рогволод, що б не було, йому дiд, рiдний брат його дiда Данка, рiдна
ж кров нiколи не стане водою, бо так улаштовано свiт, i Дажбог iз Даною
тому зарука.
Богдан вийшов у дворець, сiв на витолоченому споришi й глибоко зiтхнув.
По якомусь часi дверi знову рипнули, й чорна велика постать наблизилася
й стала збоку.
- То ти си, Морятине? - впiзнав Богдан.
- Я смь, - глухо проказав нарочитий мiж.
- Смiються тамтi?
- П'янi вони, - вiдповiв Морятин.
- Не лiпо ...
Богдан почувся раптом таким самотнiм, що хотiлось, аби бодай сей
похмурий чоловiк лишився при ньому.
- Позостанься коло мене, - мовив Богдан.
Морятин зненацька нахиливсь i дихнув молодому князевi просто в обличчя:
- Рогволод винний в тiм, що наклав головою Вогнян, роденський князь.
Ясичi пойняли його в полон i правили викупу, а Рогволод поскупився, не
дав. Пильнуйся й ти, княже!
I вiн мерщiй зник, розтанув у темрявi, лишивши Богдана самого з думками
й острахами.
В ЛIТО 423-е
Перейшли Iтиль-рiчку[7] унугундури, котраги, кутригури та iншi
булгарськi язики, й послав Рогволод косакiв на них луганських, i прийшов
князь луганський Годечан i рiк ©м: "Сле мене князь Великий у дань до вас".
I не вдали данi, й була сiча велика, й поворотив Годечан уп'ять, мав-бо
полки пiд рукою малi, й воротився вдруге, й була знову сiча вiд усходу до
заходу сонця, й подолiли косаки, й булгари побiгли волаючи, й появ Годечан
талiв[8], i полон многий, i вози, й вежi, й табуни, й вiвцi, й посадив
булгарам ©хнього ж князя кутригурського хана Коврата, й править пiд рукою
руського князя й до сьогоднi, даючи дань.
В ЛIТО 424-е мiсяця сухого
Зима кiнчалася, колись пращури в сей мiсяць сушили порубаний лiс, щоб
наступного, березоля, пустити його з вогнем, оддавши в жертву ненаситному
Пековi. Тепер же ланiв було досить, i не треба було сiкти i стинати дерев
i сушити ©х на морозi. Снiги стояли майже до колiна, твердi й злежанi за
зиму. Й з останнiм снiгом у вистелених теплим ведмедном санях, запряжених
парою коней, до городу Ки вого прибула гостя.
Богдан дивився на не© й не мiг угадати, хто б то мiг при©хати до них о