Страница:
голосне квакання жаб i крекiт нiчного птаства, - зате ж i в римлян було на
випадок скрути ще два горби: на всхiд од першого витягався понад рiчкою
один, а далi, вже руба до Маурiакуму, другий, удвiчi бiльший. I за
римським станом, як i за табором Гатила, теж протiкала рiчка - заслiн на
випадок вiдступу.
Ецiй мусив оцiнити таку великодушнiсть iз боку гунiв.
Гатило дивився на ©хнiй осяяний вогнями табiр i намагавсь уявити свого
супротивника, якого знав ще молодим отроком. Тодi, лiт тому сорок, Ецiй
був талем при дворi дiда його Великого князя Данка в старiй стольницi
Витичевi. Невже й вiн тепер постарiв i посивiв? Тодi се був хитрий i
в'юнкий iллiрi ць, а тепер став римлянином i римським патрицi м, якому сам
iмператор Валентинiвн змовчував. I то мусило бути правда, бо ж Ецi ва
слава непереможного водiя легiонiв бучала ще тодi, коли Богдан Гатило був
молодий i навiть геть юний.
- Палять, - сказав, пiдiйшовши до Великого князя ки©вського, Вишата й
кинув у той бiк, де мерехтiв багаттям римський табiр.
Гатило тiльки кивнув, i старому конюшому було досить i того скупого
поруху. Отже, князь уже не злостився на нього, а се головне. Вишата
подавсь перевiрити, як несуть сторожу во© руськi на березi Маурiакуму та
на всiх вартах навколо табору. Гатило ж увiйшов до сво © полотки, опустив
завiсу й дмухнув на поставець, пiдвiшений до середньо© сохи. Вiн заснув
одразу, щойно лiг i вкрився легким полотном свого корзна, хоч голова
кололась од болю - далася взнаки вчорашня безсонна нiч i цiлоденна
бiганина.
Вранцi, ще Дажбог i на свiт не благословляв, руське ополчення було
готове до бою. Гатило кивнув сво му гудочниковi, й той заграв сигнал
готовностi. В усьому величезному таборi, оточеному возами та глибоким
ровом пiд горою, заграли труби й роги. 3-вiд римського стану ©м вiдповiли
бойовими кличами, але вони не кликали вперед. I коли на всходi вдарило
списами перше сонячне промiння, з-за рiчки прибуло тро латинян у скоряних
панцирах, обкутих мiдними бляшками, але без мечiв i сулиць. Латиняни
попросилися до царя гунiв Аттiли.
Богдан сказав упустити ©х.
- Патрицiй Ецiй, вождь усього римського та готського ополчення, зичить
здоров'я тобi й тво©м во водам, царю! - сказав молодший чорнявий латинець,
певно, високого звання.
- Хай вернуться його зичення на нього ж, - вiдповiв Гатило через
тлумача Костана. - Й о що молить патрицiй?
- Рече битися взавтра, царю, - мовив той самий чорнявець.
- Пощо?
- Бо римськi й готськi во© цiлу нiч не спали, й буде нечесно, коли цар
гунiв Аттiла скориста собi ©хню муку.
Гатило довго думав, тодi сказав Костановi:
- Речи ©м, хай перекажуть сво му вождевi: руси нiколи не б'ють
безоружного!
Й вiдпустив нарочитих од римського полководця. Вiн передбачав се.
Заставши русiв у вже готовому й мiцному таборi, латини обов'язково
намагатимуться вiдкласти день велико© ратi, щоб i собi добре зготуватися.
Й передбачення справдились.
Можам руським i всiм ©хнiм з'юзникам було дозволено ходити вiльно, але
бути приоружно й коней не розсiдлувати. Вишатi Гатило сказав:
- За малою гiркою по той бiк болота постав заслiн. Конюший негайно
передав наказ Великого князя, й у густих очеретах понад болотом прича©лося
чотири сотнi пiшцiв i комонникiв. Гатило ще раз перевiрив укрiплення - мав
побачити востанн все на власнi очi - й довго стояв коло свого червоного
намету з голубим прапорцем. Табiр вирував. Понад окопом смажили в'ялене
м'ясо пiшцi з усiх земель. Вони поскидали з себе зайву одiж, але мечi
тримали на пасах через плечi, ©х було так багато, що з гори Гатиловi
здавалося, нiби то одне живе й ворухке тiло, яке зайняло всю смугу мiж
окопом та возами. За кiльцем возiв гуртувалася кiннота, й там було ще
тiснiше, хоч круг мав щонайменше п'ять гонь упоперек. Над табором стояв
сизий дим од вогнiв, усе клекотало й вирувало так, що людям доводилося
кричати, аби ©х почули навiть найближчi товаришi. Мiж конов'язами ходили
можi, вдягненi й напiвголi, в самих ногавицях та смушевих шапках, то тут,
то там майорiли барвистi корзна во вод i боляр, i прозiрними вежами стояли
позв'язуванi десятками довгi списи.
Перед обiдом до великокняжо© полотки прийшов Ардарiк. Вождь численних
полкiв остроготсько© Гепiди був похмурий, його свiтлi, майже бiлi брови
звелись на перенiссi.
- Йду не лише вiд себе, Великий княже, а й вiд Велiмира, Тодомира та
Видимира...
- Вiдаю, про що ректи-ймеш, - перебив його Богдан Гатило, та кремезний
острогот не втiшився його словами.
- Ти вiда ш, i всi вiдають, а тво© князi, та боляри, та великi во води
здрять на нас вовком. Ми смо готи...
- Я-м сполчився не проти всiх готiв, а супротиву Теодорiкових. Теодорiк
зламав слово сво . Вiн ускоком з-пiд волостi городу Ки вого, й я покараю
свого роба невiрного. В схiднi ж готи вiрнi слову сво му, й ти, Ардарiку,
речи друзям сво©м i мо©м приятелям Видимировi, Велiмировi та Тодомировi,
що Великий князь ки©вський однаково любить усi язики, котрi шанують у
ньому вождя.
Ардарiк мовчки, не перебиваючи, слухав Гатила й сказав щось тiльки
тодi, коли той закiнчив:
- Так речеш ти... А вельможi тво© мислять другояко...
- Всi вiдають, що ти був си й лиша шся мiжним вождем пiд мо ю рукою.
Готський князь, одначе, не збирався йти, й видать було, що ма казати
Гатиловi не тiльки се. Богдан терпляче ждав, i нарештi Ардарiк промовив:
- Там однокровнi нашi. Захiднi готи, але таки готи, i я. Великий
княже...
Гатило збагнув, що непоко©ть остроготського князя.
Вiн сказав:
- Я поставлю тво©х, i Видимирових, i Велiмирових, i Тодомирових готiв
там, де стояти-ймуть не захiднi готи, а римляни. Я вже-м думав про се.
Ардарiкове обличчя просвiтлiло, й досi зведенi докупи брови розiйшлись.
Вiн стримано, але шанобливо вклонився Гатиловi й пiшов. А Богдан лишився
знову сам на сам зi сво©ми думками. Найдужче непоко©ло його те, що великий
жупан iспанський та маврiтанський Гейзо й досi не прийшов зi сво©м
вiйськом. Не прислав навiть можа нарочитого сказати, де вiн й що собi
дума . Та й Гатиловi нарочитцi, яких Вишата посилав одного за одним на
полудень, мов у водi тонули.
Коли сонце, окресливши дуту над станом, схилилося за невидиму звiдси
рiчку Марну, до полотки несмiливо заглянув Вишата. Пiсля сво © невдало©
облоги Генабума вiн i досi почувався винний перед Богданом. Гатило, мов
тiльки й чекав старого конюшого, спитався:
- Де той твiй... калмак?
- Шаман?
- Шаман.
Вишата махнув рукою в полунiчний бiк.
- Приведи.
Перший вельмiж землi Русько© вийшов i за пiвгодини повернувсь iз
калмаком. Шаман радо всмiхався до Гатила на всi сво© зуби, задоволений, що
той прислав по нього.
- Ворожи! - наказав Гатило.
- Кого ворожи? - перепитав шаман i нахилив голову до Великого князя.
- Кого, кого! Ворожи, який день дадуть нам узавтра кумири.
- Руськi кумири? Калмацькi кумири?
- Ворожи, до кого вмi ш.
Вишата сказав:
- Ардарiк ма юдея.
- Ворожбита?
Вельмiж кивнув.
- Нехай калмак ворожить.
Шаман скинув додолу двогорбий мiх, який висiв йому через плече, й
заходився розкладати на килимi сво причандалля: велику картату хустку,
темну мiдну кулю, в якiй щось торохтiло, коротеньку дудку з розширеним
кра м, якесь корiння та зiлля, тро маленьких череп'яних горняток,
затканих i зав'язаних брудною ганчiркою, й сказав:
- Треба вогонь.
Вишата гукнув до когось надвiр, i незабаром челядник унiс i поставив
серед полотки велику мiдну жарiвницю на високому тринозi. В полотцi, де
було й так задушно, пахнуло розпеченим повiтрям.
- Треба сiдай у куток, - сказав шаман Гатиловi й Вишатi, й вони
виконали його волю. Шаман дмухнув на червоний жар i кинув туди кiлька
бадилинок. Полотка виповнилася ©дким димом. Тодi ворожбит узяв свою мiдну
кулю й заходився тупцяти навколо жарiвницi й торохтiти кулею. Вiн бiгав,
теленькав i щось незрозумiле виспiвував, а Гатило з Вишатою пильно стежили
за кожним його рухом.
По якомусь часi шаман сiв коло жарiвницi, пiдiбгавши обидвi ноги, взяв
до рук дудку, кинув на жар кiлька корiнчикiв, линув туди з кожного горняти
по кiлька крапель яко©сь рiдини - аж засичало, й узявся вигравати на
писклявiй дудцi, водночас пильнуючи жарiвницю. Звiдти пiдiймались угору
тонкi рожевi дасма диму, й клубочились, i розвiювалися пiд повстяним
шатром намету. Й звуки теж немов то припадали до самого килима, то
здiймались угору, де стояла вже густа смердюча хмарка.
Тодi шаман урвав той писк i впав долiлиць на килим, аж його бiла
повстяна шапка, заторочена чорними смужками, впала пiд жарiвницю.
- Що ? - стурбовано схопився Гатило. Шаман, не наважуючись пiдвести
голову, промимрив плаксивим голосом:
- Погана-погана, княз...
Богдан здавленим горлом наказав:
- Речи!
- Вбивай буде шаман княз...
- Речи! - повторив так само Гатило.
- Погана речи...
- Пощо?
- Дим iде вгору, а тодi падай... Погано речи дим... Заплутай дим i
зав'язай дим... Нема побiда Гатило.
- Лжа ! - гаркнув Богдан i насилу втримався, щоб не копнути шамана
носаком. Шаман, пильно стежачи за його чобiтьми, поволi задкував до виходу
й приказував:
- Калмак не лжа, дим не лжа... Дим правда речи... Коли вiн схопився на
ноги й пiрнув у нiч, пошматовану вогнями. Гатило розметав усе ворожбитове
причандалля, повикидав його з полотки геть, а тодi буркнув до Вишати:
- Давай сюди твого юдея.
Незабаром юдея привели, несучи за ним велику й важку мармурову плиту.
На плитi було намальоване коло, подiлене через середину, й у кiлькох
мiсцях рябiли якiсь рiзи, пофарбованi в син та червоне. Юдей поклав плиту
на килим i сiв, схрестивши ноги.
- Мовиш по-руському? - спитав Гатило.
- Й по-руському, й по-готському, й по-латинському, й по-грецькому, й
по... '
- Ректи-ймеш по-руському, - перебив його князь. - Аби-м чув усе сам.
- Добре, добре, як волить Великий князь! - покивав довгим носом юдей. -
Але нехай князь сяде навпроти. То так треба, щоб князь сидiв навпроти,
Великий княже.
Гатило сiв на килимi. Юдей перекрутив плиту:
- Князева познака "Г"? чи "Б"?
- "Г", сирiч Гатило.
- Тодi перекрутимо камiнь отак.
Ворожбит налаштував плиту рiзою "Г" до Богдана, всипав у кухлик жменю
рiзнобарвних камiнчикiв, поторохтiв ними, як допiру й калмацький шаман, i
вивернув на плиту. Камiнчики покотилися, деякi впали на килим, iншi лягли
бiля кола та його знакiв. Юдей подивився, вайкнув i сказав:
- Перекину завдруге.
- Пощо? - звiв брови князь.
- Недобре стали знаки, Великий княже. Але можна до трьох разiв...
Юдей знову сипонув кольоровими камiнчиками й, подивившись, удруге,
згрiб ©х до кухлика:
- Ще раз...
По третiй же спробi вiн злякано блимнув на Гатила й узявся за голову:
- Ва-ай!.. Пощо перекидав смь! Пощо-м перекидав? Було б з першого
разу, було б з першого. Вай-вай... Нехай Великий князь лiпше вижене мене,
нiж я прорiкати-йму йому таку долю...
- Я звелю повiсити тебе, якщо не повiда ш менi правди, - тихо сказав
Гатило.
- Вай, бiдна голова моя...
- Речи! - гримнув Гатило.
- Вай... Коло твого знаку... Осе "Г" по-юдейському... Коло нього
злiворуч лежить синiй шол, а справоруч - зелений... Якби було супротивно,
о, якби було супротивно!..
- Що жде мене взавтра? - тихо спитав князь.
- Вельми недобре, вельми. Але якщо ти хочеш повiсити вбогого юдея, то я
лiпше тобi все... Не гнiвайся, свiтлий... Якби тут лежав червоний шол,
якби ж червоний... Римляни завтра мати-ймуть гору... Вай-вай... Убога моя
голова пiсля сього... Лiпше було б за першим разом вiщувати, вай-вай...
Але що зроблено, того не переробиш. Богдан вийшов з полотки й подивився
на ворожий стан за рiчкою. Може, юдей i мав правду, бо на горбi з
протилежного боку Маурiакуму горiло стiльки вогнiв, скiльки Богдановi ще
не доводилося бачити в усiх ворожих таборах разом.
Коли Гатило зайшов до полотки, нi юдея, нi Вишати там уже не було,
тiльки в паркому повiтрi й досi смердiло ©дким чадом калмакового зiлля,
викликаючи в Гатиловiй головi непри мнi думки. Що ж сталося з Гейзом i де
його рать? Адже по сутi се заради них, сво©х захiдних динокревцiв,
прийшли сюди руси, не задля Юсти-Грати Гонорi©... Але нi Гейза, нi навiть
вiстей од нього не було. Гатило не боявся за свою голову - нею вiн нiколи
не дорожив. Та що буде, коли римляни й справдi вiзьмуть над ним гору? Як
подивиться на його поразку Русь?..
Вiн гукнув челядникiв й послав зiбрати всiх вiдьмакiв, якi тiльки
серед ратi.
- Русинських! - нагадав вiн. - I Вишатi речи, хай прийде.
Вишати челядник не знайшов, але вiдунiв прийшло аж п'ятеро. Всi були
старi й сивобородi, мов поважнi чiльники родiв. I Гатиловi чомусь почало
здаватися, що сi вiдьмаки мусять порадувати його чи бодай утiшити. Один з
дiдiв, наймолодший, тримав за роги торiшнього барана. Гатило кивнув ©м до
полотки, та найстарiший вiдун сказав:
- Чинити-ймемо требу тут, надворi. До вогнища. Дво з них повалили
барана, третiй перерiзав йому горлянку широким ножем. Баран схопився на
ноги, кiлька разiв метнувся в рiзнi боки й упав.
- То добре, - сказав старiйший вiдун. - Лежить головою до рiчки. Там
латини.
Коли з барана стягли скору, старiйший розстелив ©© на землi й почав
уважно вивчати. Але нiчого не сказав, тiльки бородою повiв убiк. Докруж
зiбралося чимало можiв, якi боялись навiть голосно дихати. Гатило спитав
старiйшого:
- Що повiдала скора?
Вiдьмак обтер нiж об наво© постолiв:
- Не все на вiку радiти, княже. Й почав розтинати бiлу тушу. Витягши
печiнку, вiн подивився до вогню й гримнув на можiв:
- Не застуйте свiтла!
Можi розступилися, й старий сивобородий вiдьмак сказав:
- Печiння добре. Втiшишся, княже.
- Що буде взавтра? Як утiшусь?
- Те вiдають, сливiнь, Бог, та Дажбог, та Перун Громовержець. Чи мало
тобi того, що-м повiдав? Гляньмо на серце.
Вiн дiстав ще теплий круглий м'яз, i серце теж уселяло надiю.
- Де варила?
Челядники принесли два великi й закiптюженi мiднi казани й налляли ©х
водою. Вiдьмаки почали гуртом членувати барана й кидати м'ясо великими
шматками в воду. Казани приставили до вогню, й усi вiдiйшли, бо м'ясо
вариться не так швидко, як би хотiлося.
Пiд опiвнiч, коли Велика Ведмедиця напилася води в Полунiчному морi й
лягла набiк, старiйший вiдун наказав зливати юшку. Вона при мно пахла
домашнiм варивом, i декому вiд того свербiло в горлi, та нiхто й не
подумав осквернити святу требу. Всi, хто знову посходився до княжо©
полотки, сидiли на охололiй землi й пильно стежили за рухами вiдьмакiв.
Давши м'ясовi прохолонути, старiйший склав його в одне варило, тодi всi
п'ятеро всiлися коло нього й почали вiддiляти м'ясо од кiсток. Розiмлiла
баранина була пiддатлива, й найстарiший вiдун заходився ворожити по
кiстках. Богдан стояв над варилами й жадiбно ловив кожне слово й кожен рух
дiдових вус i брiв. Старiйший вiдун промовляв, i Гатило то хмурнiв з виду,
то полегшено зiтхав, то скреготав зубами, то знову зiтхав, бо начувся
багато й утiшних, i прикрих, i радiсних, i сумних слiв.
Мiсяця того-таки в наступний день
Удосвiта ввесь руський табiр уже був на ногах i, коли з-за лiсу на
довгому горбi зiйшло сонце. Великий князь ки©вський Богдан Гатило чинив
требу перед раттю. Йому подали трьох бiлих пiвнiв, i вiн одтяв ©м голови:
двом з першого разу, третьому ж тiльки з другого. То теж було знамення, й
Гатило пiднiс угору скривавлений меч:
- Боже, й ти, Дажбоже, й ти, Дано, й ти, Перуне Громовержцю, й ти, Юре
Побiднику, вам урiкаю сю кров, i хай буде так, як схочете ви, кому требили
i вiтцi, й дiди, й прадiди нашi в землi Руськiй. Хай буде воля ваша!
Його слова було чути далеко, й можi стояли, слухали князевих слiв i
чекали зову. Нарештi загула довга мiдна труба Великого князя, по нiй
озвалися труби iнших князiв та боляр. Гатило сiв на свого сiрого
яблукатого й поправував униз. Сi © митi почулися труби та роги в
римсько-готському станi. Ворог приймав виклик. Гатило минув шерегу возiв,
дiйшов до рову, якусь мить постояв, удивляючись туди, де височiв
на©жачений списами ворожий табiр, i простяг руку назад.
Вишата подав йому куцу й тонку сулицю з блискучим сталевим площиком на
кiнцi, Гатило пiднявся на стременах i далеко метнув ©© в бiк ворога.
- Князь уже почав! - щосили гукнув до ратникiв старий конюший Вишата. -
Потягнiм, дружино, по князi!
Повiтря знову розтяли ляскiтливi мiднi згуки, переростаючи в могутню
бойову пiсню, вiд яко© в можiв стискалися щелепи й зводились на перенiссi
широкi густi брови. Повiльним кроком сходили вони стежками, що лишались
помiж окопами глибокого й широкого рову. Спершу йшли пiшцi й ставали кожен
пiд бунчук свого зверхника чи князя. Й коли рiв проминули останнi можi, за
ним густою хмарою посунули комонники. Збудженi загальним галасом i
пiдсвiдомим чуттям, конi заливисто iржали й ставали дибки. Переднi
косували бiльмами на глибокий рiв, але йшли й iшли, покiрнi волi
вершникiв.
На тому боцi вiдбувалося те саме. Римляни й готи також залишили табiр
на горi й сходили вниз. I звiдти линули тонкi виляски мiдних труб i рогiв,
а можi руськi сторожко вдивлялися в ту веремiю й чекали митi, коли вдруге
загудуть ©хнi труби.
Пославши вивiдцiв до само© рiчки, Гатило вже знав, яким ладом
битиметься ворог.
- По лiву руку латини, по праву готи, а посерединi всi инчi, - сказав
десяцький.
Гатило розiставив сво© полки так: по праву руку, навпроти римських
легiонiв, - схiднi готи Видимира, Велiмира, Тодомира й Ардарiка; всi вони
пiдкорялись князевi Ардарiковi. Посерединi став з руськими полками сам.
Проти русiв були тi, що вивiдця ©х назвав "усi инчi", тобто пiдвладнi
римлянам слов'янськi дружини. На лiвому кра© Гатило поставив сiврiв, i
деревлян, i лугарiв, i полки неслов'янських язикiв пiд бунчук князя Годоя.
- Ти-с боявся стати супротиву кревних сво©х, - сказав вiн вождевi готiв
Ардарiковi. - Я ж iду й не страхаюся.
Ардарiк схилив очi додолу. Та вiн не почував себе винним. Гатило мав
сво© плани щодо потойбiчних слов'ян, а то вже зовсiм рiзнi речi.
Великий князь ки©вський наказав знову густи, але римляни чомусь не
вiдповiли на виклик. Незабаром з-од ©хнiх лав прискакали до самого берега
на конях дво нарочитцiв. Богдан упiзнав учорашнього молодого сла. Другий
був новий - ще молодший за сього.
- Патрицiй Ецiй кличе Аттiлу перейти на наш бiк. Якщо ми стояти-ймемо
так, то не зможемо стрiтися. Мiж нами рiчка, свiтлий царю.
Богдан вiдповiв через тлумача Костана:
- Речи велемiжному Ецi вi, що Аттiла просить його на свiй бiк. Учора ми
смо вже вволили мольбу Ецiя, хай таки вiн уволить нашу.
Нарочитцi повернули назад, а Гатило подумав, що мiг би таки й уволити
волю Ецiя. Вишата сказав:
- Мiлко . Вiн не вiда .
То була iстина, Ецiй i справдi не встиг вимiряти глибину рiчцi й тепер
бо©ться: пустить сво© легiони на той бiк, i гуни переб'ють ©х ще в водi.
З сього можна було б скористатись. I коли римськi нарочитцi з'явилися
на протилежному березi вдруге, Богдан вiдповiв, що згоден переправитися
через рiчку, хай лишень римляни та готи вiдiйдуть аж до свого стану.
Незабаром латини прискакали й повiдомили волю зверхника:
- Патрицiй Ецiй згоджу ться!
У ворожому таборi заграла сурма. Гатило скликав сво©х князiв та боляр i
звелiв пропустити комонникiв уперед. Усе робилося швидко: списоносцi та
мечники розступилися, в проходи ринула кiннота й умить переправилася на
той бiк Маурiакуму, за нею бiгцем подалися пiшцi. Й доки римляни та готи
перешикувалися, комонники полетiли на них. Такого блискавичного кидка
нiхто в римському таборi не сподiвався. Руська кiннота раптом ударила в
середину, в ту саму середину, якiй Ецiй найменш довiряв i яку й поставив
туди, щоб мати ©© пiд пильним оком лiвого та правого крила.
Тут мало хто й чинив опiр. Гатило завчасно посилав до вождя гальських
аланiв, бана Санка, ябеду, й Санко вiдповiв дуже прихильно. Так само було
вчинено й iз жупаном Сватоплуком, який двiчi спробував гостроти руського
меча й не хотiв утрет , й з вождями поморських вендiв-слов'ян. Тепер уся
середина ворожих полкiв змiшалась i завирувала, й доки лiвий римський та
правий готський кра© спам'яталися й повернули сво© коп'я туди, надiйшли
пiшаки русько© ратi. Вони не давали римлянам i готам зiмкнутись водно.
Пiдвладнi Гатиловi готи Ардарiка склiщилися з першими лавами римських
легiонiв, готи мусили битись окремо проти численно© ратi деревлян, сiврiв,
лугарiв та всiх iнших, кого вiв уперед п'ятдесятишестирiчний князь Годой.
Комонники Гатила вiдтиснули назад, аж пiд саму гору, де тепер стояв
порожнiй римський табiр, во©в бана Санка, Сватоплука та решти слов'янських
князiв i жупанiв i поволi гнали ©х поза готськими лавами конунга Теодорiка
до берега. Однi хапали ©хн оружжя, iншi скидали вершникiв з коней, i во©,
що допiру становили середину ворожо© лави, тепер уже мало нагадували
вiйсько. Тiльки молодий жупан Мiровой, що так пiдступно повiвся з рiдним
братом Хладiво м, кричав до сво©х во вод i сотникiв не пiддаватися
проклятим русам i стояти на смерть. Але одна вдало кинена палиця вибила
його з сiдла, строщивши руку.
Мiровой, ухопивши меч здоровою лiвицею, спробував ударити в спину бана
Санка, що нагодився пiд удар, однак Санко ще мiг упоратись iз людиною без
правицi. Мiровоя, накинувши йому зашморг на шию, потягли до берега.
Римляни пiд проводом самого Ецiя билися спокiйно й розважливо, як i
належить уславленим легiонам уславленого полководця. Ардарiк iз Велiмиром,
Видимиром i Тодомиром щосили тиснули на закутi в цупку скору та залiзо
римськi лави, але дiстати середини, звiдки керував Ецiй та його помiчники
Лiторiй i Ромул, так i не могли.
Один за одним падали пiд ударами коротких римських мечiв лави
бiлобривих остроготiв. ©хнi мiсця займали заднiшi, але тiснi шереги
легiонерiв стояли щит у щит, i хоч поранених та вбитих було багато й серед
них, однак Ардарiковi не щастило пробити в щiльно стулених щитах бодай
одну продухвину. Трохи далi в лiву руч тялися довгими коп'ями його
комонники з комонниками римськими, та й там кумири не схиляли вагiв сво©х
нi в один, нi в другий бiк.
Помалу середина спорожнiла. Багатьох русини вже переганяли на той бiк,
до свого табору, затятi прихильники Риму лишились лежати на полi боронi
або ж перебiгли туди, де билися з русами готи чи латинцi. Декотрi ж
повернули списи проти сво©х довчорашнiх господарiв.
Гатило тепер носився вiд одного краю до другого через усе ратне поле.
Скрiзь лунали болiснi зойки поранених, рать до хрипу кричала всiма мовами
вропи, в повiтрi дзижчали стрiли, пущенi не знати й чи ю рукою, й Гатило
продирався мiж них, цiлий i невшкоджений. Готи Теодорiка билися в
металевих та цупких, мов пiдошва, скоряних латах. Русини, як i завше в
бою, незважаючи на страшенну спеку, були в овечих, вивернених навиворiт,
гунях. Ворожi мечi й сулицi сковзали по довгiй вовнi й вiдскакували
незгiрш, як од готських лат. Лише хто не хто з-помiж русiв мав на собi
скоряну рiзницю або кольчугу з тонкого дроту. Хтось крикнув:
- Пильнуйся, княжеi
Богдан пiдсвiдоме нахиливсь, i над самою головою йому прошелестiла в
повiтрi важка палиця, обкута залiзом, улучила в якогось можа-русина й
вибила його з сiдла. Богдан лише глянув i зострожив коня, бо в ратi всiх
не пережалi ш i всiм не допоможеш, а вiн доконче мусив гнати на свiй
правий край, де тепер поряд iз остроготами Ардарiка, Велiмира, Видимира й
Тодомира вступили в сiчу з римськими легiонами й русичi.
Богдан прибув дуже вчасно. Три комонники в шоломах iз кiнськими гривами
опосiли Ардарiка, й той ледве змагав одбиватись. Великий князь вiдчепив од
сiдла свою важезну палицю, власне, гатило, розмахнувся й посадовив одного
коня на зад, перебивши йому хребець коло крупа. Кiнь страшно закричав,
спинаючись на переднi ноги, й доки легiонер намагався встати, Богдан
поклав i його коло коня. Другому вершниковi Гатило перебив широколезу
рогатину, позбавивши збро©, третього вже доконав Ардарiк.
- Видiв си, що на серединi? - гукнув Великий князь, перекрикуючи
людський гамiр та ляскiт оружжя.
- Слава тобi! - вигукнув Ардарiк, обтираючи пiт iз виду й лаштуючись
устряти в нову сiчу.
На витолоченiй травi лежали й судомилися в передсмертних муках тисячi й
тисячi можiв i в латах, i в гунях, i в кольчугах. Живi топталися ногами по
живих i мертвих, кони чавили копитами тих, хто впав i силкувався звестись,
докруж лунали зойки й прокльони, й двi стiни до зубiв зоружених людей
намагалися попхнути одна одну назад.
Бойовище було в розпалi, й Гатило з млiстю в серцi думав, чи© ж кумири
переможуть сьогоднi - римськi чи таки руськi.
З лiвого краю прискакав нарочитець:
- Князь Годой рече, аби-с дав трохи комонникiв!
Комонникiв вiльних не було, й Гатило помчався сам до полкiв Годоя. Десь
там рубався поперед сво©х чубатих косакiв i його син Данко. Богдановi
раптом защемiло в грудях, мов од жалючо© стрiли. Вiн уп'явсь острогами в
змиленi боки жеребця. Старий Годой, утрапивши в сiчi шапку, бився з готами
простоволосий. Сивий оселедець метлявся по голеному тiм'© й лiз у вiчi.
Гатило пристро©вся поруч i, коли пiд ударом його важезно© палицi впало
дво "латаних", крикнув косацькому князевi:
- Не виджу Данка!!! Де ?!!
Старий Годой, не припиняючи рубати мечем, у промiжку мiж двома вдарами
кивнув назад:
- Та-ам!
Гатило завернув коня й мало не зiштовхнувся з гнiдим волохатим
жеребчиком Вишати.
- Данка! - крикнув Вишата за сво ю звичкою тiльки одне слово. Гатиловi
стислося серце.
- Живий?!
Вишата кивнув i докинув:
- Нога!
Поранена в сiчi нога - то ще й повезло Данковi, й Гатило подумки
молився Перуновi та Юровi Побiднику, щоб се було одне з тих прикрощiв, якi
йому наворожили вчора ввечерi. Вiн знову повернувся до Годоя й вимахував
там сво©м гатилом добру годину. Готська, пущена здалеку стрiла вп'ялась
йому в груди, прорвала дво колець кольчуги й застрягла в м'язi. Гатило
хотiв висмикнути, та навершя вiдломилося й не давало змоги махати рукою.
Вiн одскакав сажнiв на п'ятдесят i заходився скидати з себе кольчугу.
Площик стрiли впинався в груди й викликав бiль. Гатило силою рвонув
кольчугу й стяг iз себе, лишившись в однiй сорочцi. Вiн лапнувся - пазуха
була в кровi - й насилу витяг бронзове жало, слизьке й невловне. Й у цю
мить на нього ринулося душ iз п'ятеро закутих у панцири латинян.
випадок скрути ще два горби: на всхiд од першого витягався понад рiчкою
один, а далi, вже руба до Маурiакуму, другий, удвiчi бiльший. I за
римським станом, як i за табором Гатила, теж протiкала рiчка - заслiн на
випадок вiдступу.
Ецiй мусив оцiнити таку великодушнiсть iз боку гунiв.
Гатило дивився на ©хнiй осяяний вогнями табiр i намагавсь уявити свого
супротивника, якого знав ще молодим отроком. Тодi, лiт тому сорок, Ецiй
був талем при дворi дiда його Великого князя Данка в старiй стольницi
Витичевi. Невже й вiн тепер постарiв i посивiв? Тодi се був хитрий i
в'юнкий iллiрi ць, а тепер став римлянином i римським патрицi м, якому сам
iмператор Валентинiвн змовчував. I то мусило бути правда, бо ж Ецi ва
слава непереможного водiя легiонiв бучала ще тодi, коли Богдан Гатило був
молодий i навiть геть юний.
- Палять, - сказав, пiдiйшовши до Великого князя ки©вського, Вишата й
кинув у той бiк, де мерехтiв багаттям римський табiр.
Гатило тiльки кивнув, i старому конюшому було досить i того скупого
поруху. Отже, князь уже не злостився на нього, а се головне. Вишата
подавсь перевiрити, як несуть сторожу во© руськi на березi Маурiакуму та
на всiх вартах навколо табору. Гатило ж увiйшов до сво © полотки, опустив
завiсу й дмухнув на поставець, пiдвiшений до середньо© сохи. Вiн заснув
одразу, щойно лiг i вкрився легким полотном свого корзна, хоч голова
кололась од болю - далася взнаки вчорашня безсонна нiч i цiлоденна
бiганина.
Вранцi, ще Дажбог i на свiт не благословляв, руське ополчення було
готове до бою. Гатило кивнув сво му гудочниковi, й той заграв сигнал
готовностi. В усьому величезному таборi, оточеному возами та глибоким
ровом пiд горою, заграли труби й роги. 3-вiд римського стану ©м вiдповiли
бойовими кличами, але вони не кликали вперед. I коли на всходi вдарило
списами перше сонячне промiння, з-за рiчки прибуло тро латинян у скоряних
панцирах, обкутих мiдними бляшками, але без мечiв i сулиць. Латиняни
попросилися до царя гунiв Аттiли.
Богдан сказав упустити ©х.
- Патрицiй Ецiй, вождь усього римського та готського ополчення, зичить
здоров'я тобi й тво©м во водам, царю! - сказав молодший чорнявий латинець,
певно, високого звання.
- Хай вернуться його зичення на нього ж, - вiдповiв Гатило через
тлумача Костана. - Й о що молить патрицiй?
- Рече битися взавтра, царю, - мовив той самий чорнявець.
- Пощо?
- Бо римськi й готськi во© цiлу нiч не спали, й буде нечесно, коли цар
гунiв Аттiла скориста собi ©хню муку.
Гатило довго думав, тодi сказав Костановi:
- Речи ©м, хай перекажуть сво му вождевi: руси нiколи не б'ють
безоружного!
Й вiдпустив нарочитих од римського полководця. Вiн передбачав се.
Заставши русiв у вже готовому й мiцному таборi, латини обов'язково
намагатимуться вiдкласти день велико© ратi, щоб i собi добре зготуватися.
Й передбачення справдились.
Можам руським i всiм ©хнiм з'юзникам було дозволено ходити вiльно, але
бути приоружно й коней не розсiдлувати. Вишатi Гатило сказав:
- За малою гiркою по той бiк болота постав заслiн. Конюший негайно
передав наказ Великого князя, й у густих очеретах понад болотом прича©лося
чотири сотнi пiшцiв i комонникiв. Гатило ще раз перевiрив укрiплення - мав
побачити востанн все на власнi очi - й довго стояв коло свого червоного
намету з голубим прапорцем. Табiр вирував. Понад окопом смажили в'ялене
м'ясо пiшцi з усiх земель. Вони поскидали з себе зайву одiж, але мечi
тримали на пасах через плечi, ©х було так багато, що з гори Гатиловi
здавалося, нiби то одне живе й ворухке тiло, яке зайняло всю смугу мiж
окопом та возами. За кiльцем возiв гуртувалася кiннота, й там було ще
тiснiше, хоч круг мав щонайменше п'ять гонь упоперек. Над табором стояв
сизий дим од вогнiв, усе клекотало й вирувало так, що людям доводилося
кричати, аби ©х почули навiть найближчi товаришi. Мiж конов'язами ходили
можi, вдягненi й напiвголi, в самих ногавицях та смушевих шапках, то тут,
то там майорiли барвистi корзна во вод i боляр, i прозiрними вежами стояли
позв'язуванi десятками довгi списи.
Перед обiдом до великокняжо© полотки прийшов Ардарiк. Вождь численних
полкiв остроготсько© Гепiди був похмурий, його свiтлi, майже бiлi брови
звелись на перенiссi.
- Йду не лише вiд себе, Великий княже, а й вiд Велiмира, Тодомира та
Видимира...
- Вiдаю, про що ректи-ймеш, - перебив його Богдан Гатило, та кремезний
острогот не втiшився його словами.
- Ти вiда ш, i всi вiдають, а тво© князi, та боляри, та великi во води
здрять на нас вовком. Ми смо готи...
- Я-м сполчився не проти всiх готiв, а супротиву Теодорiкових. Теодорiк
зламав слово сво . Вiн ускоком з-пiд волостi городу Ки вого, й я покараю
свого роба невiрного. В схiднi ж готи вiрнi слову сво му, й ти, Ардарiку,
речи друзям сво©м i мо©м приятелям Видимировi, Велiмировi та Тодомировi,
що Великий князь ки©вський однаково любить усi язики, котрi шанують у
ньому вождя.
Ардарiк мовчки, не перебиваючи, слухав Гатила й сказав щось тiльки
тодi, коли той закiнчив:
- Так речеш ти... А вельможi тво© мислять другояко...
- Всi вiдають, що ти був си й лиша шся мiжним вождем пiд мо ю рукою.
Готський князь, одначе, не збирався йти, й видать було, що ма казати
Гатиловi не тiльки се. Богдан терпляче ждав, i нарештi Ардарiк промовив:
- Там однокровнi нашi. Захiднi готи, але таки готи, i я. Великий
княже...
Гатило збагнув, що непоко©ть остроготського князя.
Вiн сказав:
- Я поставлю тво©х, i Видимирових, i Велiмирових, i Тодомирових готiв
там, де стояти-ймуть не захiднi готи, а римляни. Я вже-м думав про се.
Ардарiкове обличчя просвiтлiло, й досi зведенi докупи брови розiйшлись.
Вiн стримано, але шанобливо вклонився Гатиловi й пiшов. А Богдан лишився
знову сам на сам зi сво©ми думками. Найдужче непоко©ло його те, що великий
жупан iспанський та маврiтанський Гейзо й досi не прийшов зi сво©м
вiйськом. Не прислав навiть можа нарочитого сказати, де вiн й що собi
дума . Та й Гатиловi нарочитцi, яких Вишата посилав одного за одним на
полудень, мов у водi тонули.
Коли сонце, окресливши дуту над станом, схилилося за невидиму звiдси
рiчку Марну, до полотки несмiливо заглянув Вишата. Пiсля сво © невдало©
облоги Генабума вiн i досi почувався винний перед Богданом. Гатило, мов
тiльки й чекав старого конюшого, спитався:
- Де той твiй... калмак?
- Шаман?
- Шаман.
Вишата махнув рукою в полунiчний бiк.
- Приведи.
Перший вельмiж землi Русько© вийшов i за пiвгодини повернувсь iз
калмаком. Шаман радо всмiхався до Гатила на всi сво© зуби, задоволений, що
той прислав по нього.
- Ворожи! - наказав Гатило.
- Кого ворожи? - перепитав шаман i нахилив голову до Великого князя.
- Кого, кого! Ворожи, який день дадуть нам узавтра кумири.
- Руськi кумири? Калмацькi кумири?
- Ворожи, до кого вмi ш.
Вишата сказав:
- Ардарiк ма юдея.
- Ворожбита?
Вельмiж кивнув.
- Нехай калмак ворожить.
Шаман скинув додолу двогорбий мiх, який висiв йому через плече, й
заходився розкладати на килимi сво причандалля: велику картату хустку,
темну мiдну кулю, в якiй щось торохтiло, коротеньку дудку з розширеним
кра м, якесь корiння та зiлля, тро маленьких череп'яних горняток,
затканих i зав'язаних брудною ганчiркою, й сказав:
- Треба вогонь.
Вишата гукнув до когось надвiр, i незабаром челядник унiс i поставив
серед полотки велику мiдну жарiвницю на високому тринозi. В полотцi, де
було й так задушно, пахнуло розпеченим повiтрям.
- Треба сiдай у куток, - сказав шаман Гатиловi й Вишатi, й вони
виконали його волю. Шаман дмухнув на червоний жар i кинув туди кiлька
бадилинок. Полотка виповнилася ©дким димом. Тодi ворожбит узяв свою мiдну
кулю й заходився тупцяти навколо жарiвницi й торохтiти кулею. Вiн бiгав,
теленькав i щось незрозумiле виспiвував, а Гатило з Вишатою пильно стежили
за кожним його рухом.
По якомусь часi шаман сiв коло жарiвницi, пiдiбгавши обидвi ноги, взяв
до рук дудку, кинув на жар кiлька корiнчикiв, линув туди з кожного горняти
по кiлька крапель яко©сь рiдини - аж засичало, й узявся вигравати на
писклявiй дудцi, водночас пильнуючи жарiвницю. Звiдти пiдiймались угору
тонкi рожевi дасма диму, й клубочились, i розвiювалися пiд повстяним
шатром намету. Й звуки теж немов то припадали до самого килима, то
здiймались угору, де стояла вже густа смердюча хмарка.
Тодi шаман урвав той писк i впав долiлиць на килим, аж його бiла
повстяна шапка, заторочена чорними смужками, впала пiд жарiвницю.
- Що ? - стурбовано схопився Гатило. Шаман, не наважуючись пiдвести
голову, промимрив плаксивим голосом:
- Погана-погана, княз...
Богдан здавленим горлом наказав:
- Речи!
- Вбивай буде шаман княз...
- Речи! - повторив так само Гатило.
- Погана речи...
- Пощо?
- Дим iде вгору, а тодi падай... Погано речи дим... Заплутай дим i
зав'язай дим... Нема побiда Гатило.
- Лжа ! - гаркнув Богдан i насилу втримався, щоб не копнути шамана
носаком. Шаман, пильно стежачи за його чобiтьми, поволi задкував до виходу
й приказував:
- Калмак не лжа, дим не лжа... Дим правда речи... Коли вiн схопився на
ноги й пiрнув у нiч, пошматовану вогнями. Гатило розметав усе ворожбитове
причандалля, повикидав його з полотки геть, а тодi буркнув до Вишати:
- Давай сюди твого юдея.
Незабаром юдея привели, несучи за ним велику й важку мармурову плиту.
На плитi було намальоване коло, подiлене через середину, й у кiлькох
мiсцях рябiли якiсь рiзи, пофарбованi в син та червоне. Юдей поклав плиту
на килим i сiв, схрестивши ноги.
- Мовиш по-руському? - спитав Гатило.
- Й по-руському, й по-готському, й по-латинському, й по-грецькому, й
по... '
- Ректи-ймеш по-руському, - перебив його князь. - Аби-м чув усе сам.
- Добре, добре, як волить Великий князь! - покивав довгим носом юдей. -
Але нехай князь сяде навпроти. То так треба, щоб князь сидiв навпроти,
Великий княже.
Гатило сiв на килимi. Юдей перекрутив плиту:
- Князева познака "Г"? чи "Б"?
- "Г", сирiч Гатило.
- Тодi перекрутимо камiнь отак.
Ворожбит налаштував плиту рiзою "Г" до Богдана, всипав у кухлик жменю
рiзнобарвних камiнчикiв, поторохтiв ними, як допiру й калмацький шаман, i
вивернув на плиту. Камiнчики покотилися, деякi впали на килим, iншi лягли
бiля кола та його знакiв. Юдей подивився, вайкнув i сказав:
- Перекину завдруге.
- Пощо? - звiв брови князь.
- Недобре стали знаки, Великий княже. Але можна до трьох разiв...
Юдей знову сипонув кольоровими камiнчиками й, подивившись, удруге,
згрiб ©х до кухлика:
- Ще раз...
По третiй же спробi вiн злякано блимнув на Гатила й узявся за голову:
- Ва-ай!.. Пощо перекидав смь! Пощо-м перекидав? Було б з першого
разу, було б з першого. Вай-вай... Нехай Великий князь лiпше вижене мене,
нiж я прорiкати-йму йому таку долю...
- Я звелю повiсити тебе, якщо не повiда ш менi правди, - тихо сказав
Гатило.
- Вай, бiдна голова моя...
- Речи! - гримнув Гатило.
- Вай... Коло твого знаку... Осе "Г" по-юдейському... Коло нього
злiворуч лежить синiй шол, а справоруч - зелений... Якби було супротивно,
о, якби було супротивно!..
- Що жде мене взавтра? - тихо спитав князь.
- Вельми недобре, вельми. Але якщо ти хочеш повiсити вбогого юдея, то я
лiпше тобi все... Не гнiвайся, свiтлий... Якби тут лежав червоний шол,
якби ж червоний... Римляни завтра мати-ймуть гору... Вай-вай... Убога моя
голова пiсля сього... Лiпше було б за першим разом вiщувати, вай-вай...
Але що зроблено, того не переробиш. Богдан вийшов з полотки й подивився
на ворожий стан за рiчкою. Може, юдей i мав правду, бо на горбi з
протилежного боку Маурiакуму горiло стiльки вогнiв, скiльки Богдановi ще
не доводилося бачити в усiх ворожих таборах разом.
Коли Гатило зайшов до полотки, нi юдея, нi Вишати там уже не було,
тiльки в паркому повiтрi й досi смердiло ©дким чадом калмакового зiлля,
викликаючи в Гатиловiй головi непри мнi думки. Що ж сталося з Гейзом i де
його рать? Адже по сутi се заради них, сво©х захiдних динокревцiв,
прийшли сюди руси, не задля Юсти-Грати Гонорi©... Але нi Гейза, нi навiть
вiстей од нього не було. Гатило не боявся за свою голову - нею вiн нiколи
не дорожив. Та що буде, коли римляни й справдi вiзьмуть над ним гору? Як
подивиться на його поразку Русь?..
Вiн гукнув челядникiв й послав зiбрати всiх вiдьмакiв, якi тiльки
серед ратi.
- Русинських! - нагадав вiн. - I Вишатi речи, хай прийде.
Вишати челядник не знайшов, але вiдунiв прийшло аж п'ятеро. Всi були
старi й сивобородi, мов поважнi чiльники родiв. I Гатиловi чомусь почало
здаватися, що сi вiдьмаки мусять порадувати його чи бодай утiшити. Один з
дiдiв, наймолодший, тримав за роги торiшнього барана. Гатило кивнув ©м до
полотки, та найстарiший вiдун сказав:
- Чинити-ймемо требу тут, надворi. До вогнища. Дво з них повалили
барана, третiй перерiзав йому горлянку широким ножем. Баран схопився на
ноги, кiлька разiв метнувся в рiзнi боки й упав.
- То добре, - сказав старiйший вiдун. - Лежить головою до рiчки. Там
латини.
Коли з барана стягли скору, старiйший розстелив ©© на землi й почав
уважно вивчати. Але нiчого не сказав, тiльки бородою повiв убiк. Докруж
зiбралося чимало можiв, якi боялись навiть голосно дихати. Гатило спитав
старiйшого:
- Що повiдала скора?
Вiдьмак обтер нiж об наво© постолiв:
- Не все на вiку радiти, княже. Й почав розтинати бiлу тушу. Витягши
печiнку, вiн подивився до вогню й гримнув на можiв:
- Не застуйте свiтла!
Можi розступилися, й старий сивобородий вiдьмак сказав:
- Печiння добре. Втiшишся, княже.
- Що буде взавтра? Як утiшусь?
- Те вiдають, сливiнь, Бог, та Дажбог, та Перун Громовержець. Чи мало
тобi того, що-м повiдав? Гляньмо на серце.
Вiн дiстав ще теплий круглий м'яз, i серце теж уселяло надiю.
- Де варила?
Челядники принесли два великi й закiптюженi мiднi казани й налляли ©х
водою. Вiдьмаки почали гуртом членувати барана й кидати м'ясо великими
шматками в воду. Казани приставили до вогню, й усi вiдiйшли, бо м'ясо
вариться не так швидко, як би хотiлося.
Пiд опiвнiч, коли Велика Ведмедиця напилася води в Полунiчному морi й
лягла набiк, старiйший вiдун наказав зливати юшку. Вона при мно пахла
домашнiм варивом, i декому вiд того свербiло в горлi, та нiхто й не
подумав осквернити святу требу. Всi, хто знову посходився до княжо©
полотки, сидiли на охололiй землi й пильно стежили за рухами вiдьмакiв.
Давши м'ясовi прохолонути, старiйший склав його в одне варило, тодi всi
п'ятеро всiлися коло нього й почали вiддiляти м'ясо од кiсток. Розiмлiла
баранина була пiддатлива, й найстарiший вiдун заходився ворожити по
кiстках. Богдан стояв над варилами й жадiбно ловив кожне слово й кожен рух
дiдових вус i брiв. Старiйший вiдун промовляв, i Гатило то хмурнiв з виду,
то полегшено зiтхав, то скреготав зубами, то знову зiтхав, бо начувся
багато й утiшних, i прикрих, i радiсних, i сумних слiв.
Мiсяця того-таки в наступний день
Удосвiта ввесь руський табiр уже був на ногах i, коли з-за лiсу на
довгому горбi зiйшло сонце. Великий князь ки©вський Богдан Гатило чинив
требу перед раттю. Йому подали трьох бiлих пiвнiв, i вiн одтяв ©м голови:
двом з першого разу, третьому ж тiльки з другого. То теж було знамення, й
Гатило пiднiс угору скривавлений меч:
- Боже, й ти, Дажбоже, й ти, Дано, й ти, Перуне Громовержцю, й ти, Юре
Побiднику, вам урiкаю сю кров, i хай буде так, як схочете ви, кому требили
i вiтцi, й дiди, й прадiди нашi в землi Руськiй. Хай буде воля ваша!
Його слова було чути далеко, й можi стояли, слухали князевих слiв i
чекали зову. Нарештi загула довга мiдна труба Великого князя, по нiй
озвалися труби iнших князiв та боляр. Гатило сiв на свого сiрого
яблукатого й поправував униз. Сi © митi почулися труби та роги в
римсько-готському станi. Ворог приймав виклик. Гатило минув шерегу возiв,
дiйшов до рову, якусь мить постояв, удивляючись туди, де височiв
на©жачений списами ворожий табiр, i простяг руку назад.
Вишата подав йому куцу й тонку сулицю з блискучим сталевим площиком на
кiнцi, Гатило пiднявся на стременах i далеко метнув ©© в бiк ворога.
- Князь уже почав! - щосили гукнув до ратникiв старий конюший Вишата. -
Потягнiм, дружино, по князi!
Повiтря знову розтяли ляскiтливi мiднi згуки, переростаючи в могутню
бойову пiсню, вiд яко© в можiв стискалися щелепи й зводились на перенiссi
широкi густi брови. Повiльним кроком сходили вони стежками, що лишались
помiж окопами глибокого й широкого рову. Спершу йшли пiшцi й ставали кожен
пiд бунчук свого зверхника чи князя. Й коли рiв проминули останнi можi, за
ним густою хмарою посунули комонники. Збудженi загальним галасом i
пiдсвiдомим чуттям, конi заливисто iржали й ставали дибки. Переднi
косували бiльмами на глибокий рiв, але йшли й iшли, покiрнi волi
вершникiв.
На тому боцi вiдбувалося те саме. Римляни й готи також залишили табiр
на горi й сходили вниз. I звiдти линули тонкi виляски мiдних труб i рогiв,
а можi руськi сторожко вдивлялися в ту веремiю й чекали митi, коли вдруге
загудуть ©хнi труби.
Пославши вивiдцiв до само© рiчки, Гатило вже знав, яким ладом
битиметься ворог.
- По лiву руку латини, по праву готи, а посерединi всi инчi, - сказав
десяцький.
Гатило розiставив сво© полки так: по праву руку, навпроти римських
легiонiв, - схiднi готи Видимира, Велiмира, Тодомира й Ардарiка; всi вони
пiдкорялись князевi Ардарiковi. Посерединi став з руськими полками сам.
Проти русiв були тi, що вивiдця ©х назвав "усi инчi", тобто пiдвладнi
римлянам слов'янськi дружини. На лiвому кра© Гатило поставив сiврiв, i
деревлян, i лугарiв, i полки неслов'янських язикiв пiд бунчук князя Годоя.
- Ти-с боявся стати супротиву кревних сво©х, - сказав вiн вождевi готiв
Ардарiковi. - Я ж iду й не страхаюся.
Ардарiк схилив очi додолу. Та вiн не почував себе винним. Гатило мав
сво© плани щодо потойбiчних слов'ян, а то вже зовсiм рiзнi речi.
Великий князь ки©вський наказав знову густи, але римляни чомусь не
вiдповiли на виклик. Незабаром з-од ©хнiх лав прискакали до самого берега
на конях дво нарочитцiв. Богдан упiзнав учорашнього молодого сла. Другий
був новий - ще молодший за сього.
- Патрицiй Ецiй кличе Аттiлу перейти на наш бiк. Якщо ми стояти-ймемо
так, то не зможемо стрiтися. Мiж нами рiчка, свiтлий царю.
Богдан вiдповiв через тлумача Костана:
- Речи велемiжному Ецi вi, що Аттiла просить його на свiй бiк. Учора ми
смо вже вволили мольбу Ецiя, хай таки вiн уволить нашу.
Нарочитцi повернули назад, а Гатило подумав, що мiг би таки й уволити
волю Ецiя. Вишата сказав:
- Мiлко . Вiн не вiда .
То була iстина, Ецiй i справдi не встиг вимiряти глибину рiчцi й тепер
бо©ться: пустить сво© легiони на той бiк, i гуни переб'ють ©х ще в водi.
З сього можна було б скористатись. I коли римськi нарочитцi з'явилися
на протилежному березi вдруге, Богдан вiдповiв, що згоден переправитися
через рiчку, хай лишень римляни та готи вiдiйдуть аж до свого стану.
Незабаром латини прискакали й повiдомили волю зверхника:
- Патрицiй Ецiй згоджу ться!
У ворожому таборi заграла сурма. Гатило скликав сво©х князiв та боляр i
звелiв пропустити комонникiв уперед. Усе робилося швидко: списоносцi та
мечники розступилися, в проходи ринула кiннота й умить переправилася на
той бiк Маурiакуму, за нею бiгцем подалися пiшцi. Й доки римляни та готи
перешикувалися, комонники полетiли на них. Такого блискавичного кидка
нiхто в римському таборi не сподiвався. Руська кiннота раптом ударила в
середину, в ту саму середину, якiй Ецiй найменш довiряв i яку й поставив
туди, щоб мати ©© пiд пильним оком лiвого та правого крила.
Тут мало хто й чинив опiр. Гатило завчасно посилав до вождя гальських
аланiв, бана Санка, ябеду, й Санко вiдповiв дуже прихильно. Так само було
вчинено й iз жупаном Сватоплуком, який двiчi спробував гостроти руського
меча й не хотiв утрет , й з вождями поморських вендiв-слов'ян. Тепер уся
середина ворожих полкiв змiшалась i завирувала, й доки лiвий римський та
правий готський кра© спам'яталися й повернули сво© коп'я туди, надiйшли
пiшаки русько© ратi. Вони не давали римлянам i готам зiмкнутись водно.
Пiдвладнi Гатиловi готи Ардарiка склiщилися з першими лавами римських
легiонiв, готи мусили битись окремо проти численно© ратi деревлян, сiврiв,
лугарiв та всiх iнших, кого вiв уперед п'ятдесятишестирiчний князь Годой.
Комонники Гатила вiдтиснули назад, аж пiд саму гору, де тепер стояв
порожнiй римський табiр, во©в бана Санка, Сватоплука та решти слов'янських
князiв i жупанiв i поволi гнали ©х поза готськими лавами конунга Теодорiка
до берега. Однi хапали ©хн оружжя, iншi скидали вершникiв з коней, i во©,
що допiру становили середину ворожо© лави, тепер уже мало нагадували
вiйсько. Тiльки молодий жупан Мiровой, що так пiдступно повiвся з рiдним
братом Хладiво м, кричав до сво©х во вод i сотникiв не пiддаватися
проклятим русам i стояти на смерть. Але одна вдало кинена палиця вибила
його з сiдла, строщивши руку.
Мiровой, ухопивши меч здоровою лiвицею, спробував ударити в спину бана
Санка, що нагодився пiд удар, однак Санко ще мiг упоратись iз людиною без
правицi. Мiровоя, накинувши йому зашморг на шию, потягли до берега.
Римляни пiд проводом самого Ецiя билися спокiйно й розважливо, як i
належить уславленим легiонам уславленого полководця. Ардарiк iз Велiмиром,
Видимиром i Тодомиром щосили тиснули на закутi в цупку скору та залiзо
римськi лави, але дiстати середини, звiдки керував Ецiй та його помiчники
Лiторiй i Ромул, так i не могли.
Один за одним падали пiд ударами коротких римських мечiв лави
бiлобривих остроготiв. ©хнi мiсця займали заднiшi, але тiснi шереги
легiонерiв стояли щит у щит, i хоч поранених та вбитих було багато й серед
них, однак Ардарiковi не щастило пробити в щiльно стулених щитах бодай
одну продухвину. Трохи далi в лiву руч тялися довгими коп'ями його
комонники з комонниками римськими, та й там кумири не схиляли вагiв сво©х
нi в один, нi в другий бiк.
Помалу середина спорожнiла. Багатьох русини вже переганяли на той бiк,
до свого табору, затятi прихильники Риму лишились лежати на полi боронi
або ж перебiгли туди, де билися з русами готи чи латинцi. Декотрi ж
повернули списи проти сво©х довчорашнiх господарiв.
Гатило тепер носився вiд одного краю до другого через усе ратне поле.
Скрiзь лунали болiснi зойки поранених, рать до хрипу кричала всiма мовами
вропи, в повiтрi дзижчали стрiли, пущенi не знати й чи ю рукою, й Гатило
продирався мiж них, цiлий i невшкоджений. Готи Теодорiка билися в
металевих та цупких, мов пiдошва, скоряних латах. Русини, як i завше в
бою, незважаючи на страшенну спеку, були в овечих, вивернених навиворiт,
гунях. Ворожi мечi й сулицi сковзали по довгiй вовнi й вiдскакували
незгiрш, як од готських лат. Лише хто не хто з-помiж русiв мав на собi
скоряну рiзницю або кольчугу з тонкого дроту. Хтось крикнув:
- Пильнуйся, княжеi
Богдан пiдсвiдоме нахиливсь, i над самою головою йому прошелестiла в
повiтрi важка палиця, обкута залiзом, улучила в якогось можа-русина й
вибила його з сiдла. Богдан лише глянув i зострожив коня, бо в ратi всiх
не пережалi ш i всiм не допоможеш, а вiн доконче мусив гнати на свiй
правий край, де тепер поряд iз остроготами Ардарiка, Велiмира, Видимира й
Тодомира вступили в сiчу з римськими легiонами й русичi.
Богдан прибув дуже вчасно. Три комонники в шоломах iз кiнськими гривами
опосiли Ардарiка, й той ледве змагав одбиватись. Великий князь вiдчепив од
сiдла свою важезну палицю, власне, гатило, розмахнувся й посадовив одного
коня на зад, перебивши йому хребець коло крупа. Кiнь страшно закричав,
спинаючись на переднi ноги, й доки легiонер намагався встати, Богдан
поклав i його коло коня. Другому вершниковi Гатило перебив широколезу
рогатину, позбавивши збро©, третього вже доконав Ардарiк.
- Видiв си, що на серединi? - гукнув Великий князь, перекрикуючи
людський гамiр та ляскiт оружжя.
- Слава тобi! - вигукнув Ардарiк, обтираючи пiт iз виду й лаштуючись
устряти в нову сiчу.
На витолоченiй травi лежали й судомилися в передсмертних муках тисячi й
тисячi можiв i в латах, i в гунях, i в кольчугах. Живi топталися ногами по
живих i мертвих, кони чавили копитами тих, хто впав i силкувався звестись,
докруж лунали зойки й прокльони, й двi стiни до зубiв зоружених людей
намагалися попхнути одна одну назад.
Бойовище було в розпалi, й Гатило з млiстю в серцi думав, чи© ж кумири
переможуть сьогоднi - римськi чи таки руськi.
З лiвого краю прискакав нарочитець:
- Князь Годой рече, аби-с дав трохи комонникiв!
Комонникiв вiльних не було, й Гатило помчався сам до полкiв Годоя. Десь
там рубався поперед сво©х чубатих косакiв i його син Данко. Богдановi
раптом защемiло в грудях, мов од жалючо© стрiли. Вiн уп'явсь острогами в
змиленi боки жеребця. Старий Годой, утрапивши в сiчi шапку, бився з готами
простоволосий. Сивий оселедець метлявся по голеному тiм'© й лiз у вiчi.
Гатило пристро©вся поруч i, коли пiд ударом його важезно© палицi впало
дво "латаних", крикнув косацькому князевi:
- Не виджу Данка!!! Де ?!!
Старий Годой, не припиняючи рубати мечем, у промiжку мiж двома вдарами
кивнув назад:
- Та-ам!
Гатило завернув коня й мало не зiштовхнувся з гнiдим волохатим
жеребчиком Вишати.
- Данка! - крикнув Вишата за сво ю звичкою тiльки одне слово. Гатиловi
стислося серце.
- Живий?!
Вишата кивнув i докинув:
- Нога!
Поранена в сiчi нога - то ще й повезло Данковi, й Гатило подумки
молився Перуновi та Юровi Побiднику, щоб се було одне з тих прикрощiв, якi
йому наворожили вчора ввечерi. Вiн знову повернувся до Годоя й вимахував
там сво©м гатилом добру годину. Готська, пущена здалеку стрiла вп'ялась
йому в груди, прорвала дво колець кольчуги й застрягла в м'язi. Гатило
хотiв висмикнути, та навершя вiдломилося й не давало змоги махати рукою.
Вiн одскакав сажнiв на п'ятдесят i заходився скидати з себе кольчугу.
Площик стрiли впинався в груди й викликав бiль. Гатило силою рвонув
кольчугу й стяг iз себе, лишившись в однiй сорочцi. Вiн лапнувся - пазуха
була в кровi - й насилу витяг бронзове жало, слизьке й невловне. Й у цю
мить на нього ринулося душ iз п'ятеро закутих у панцири латинян.