Страница:
кохана жона, й йому здавалося досить навiть i того, що вона живе, ходить i
диха , що вона на свiтi. Гримiльда, яку вiн i всi в Ки вому городi
називали тепер Гримою, теж не була схожа на ту замкнену жiнку з виразом
приречено© жертви, якою з'явилася вона сюди. Страшний Гатило, що сiяв у
серцях жах, виявився м'яким i згiдливим. Се спершу здивувало молоду жiнку,
й вона не вiрила сво©м очам. Тодi зрозумiла, що Гатило ставав таким тiльки
коло не©, що Гримiльда потрiбна сiй могутнiй i всевладнiй, а по сутi
самотнiй людинi, що в не© князь шука не просто жону, а iстоту, яка б дала
йому спочинок i забуття вiд непосильних турбот i щоденних хвилювань.
Се розтопило ©© скрижавiлу душу й розтопило так, що вона й сама не
помiтила, коли те сталося.
Гримiльда могла б уважати себе щасливою. По першому ж роцi вона
подарувала Гатиловi княжича Яролюба, й самого лише того було досить, аби
вiдчути себе господинею сього великого хорому й сього городу, тим бiльше,
що й почувалася тут краще, нiж будь-де: в убогому теремцi сво © нещасно©
матерi, котра, не знати з яких причин, так дивно закiнчила життя, чи в
повному непевних тiней i нещирих людей хоромi брата Гана-Гунтера, котрий у
власному королiвствi озирався, перш нiж сказати слово рiднiй сестрi рiдною
мовою. Останнi ж кiлька рокiв Гримiльда взагалi боялася згадувати, бо то
були роки жахiв i привидiв.
Гримiльда сидiла на широкому лiжку в малiй свiтлицi роздягнена до
сорочки, сидiла, звiсивши ноги додолу, на пухке ведмедно, розплiтала чорну
косу й чекала на Богдана. Гатило завжди приходив у рiзний час i щоразу
заставав жону свою третю отак. Неначе вона щойно роздяглася й тiльки
чекала сi © митi. Але Гримiльда не лягла навiть тодi, коли поряд
випростався Гатило. Щось непоко©ло жiнку, й Богдан чекав ©© слова. Проте
Грима мовчала, й вiн спитав:
- Чи добре чу ться мiй син Яролюб?
- Нiвроку, - вiдповiла княгиня.
- То що ж стало?
- Нiц...
Нiц - то таки нiчого, але щось та мало трапитись, i Богдан заходився
пригадувати, як минув сьогоднi день. Домажирич Адамiс пообiдi казав, що
старiйша княгиня, Русана, знову лаялася з молодою суперницею. Колись вiн
уже попереджав ©© - Русана була присмирнiла. Тепер же знову розпустила
язика й навiть погрожувала Гримi, й се могла бути правда, грек не став би
брехати.
Так i не дочекавшись, коли жона ляже поряд, Гатило на тих невеселих
думках i заснув, бо в князевiй головi були не тiльки жоночi которання, а
вся земля Руська - пiвсвiту. Та вранцi, несподiвано для всiх, вiн наказав
старiйшiй жонi сво©й лаштуватись у дорогу. Навантаживши речами добру валку
возiв, Гатило всадовив розплакану княгиню Русану й велiв одвезти ©© в свiй
городець Вишгород.
Гримiльда стала повновладною господинею в цiлому великокняжому дворi,
ввечерi, лежачи поряд Богдана, вона сухо дякувала йому за таку ласку,
проте лишалася незрозумiле холодною й неприступною.
Гатило не мiг дотямити, в чому причина. Таке траплялося вже не вперше.
Гримiльда кiлька разiв замикалась у собi, й тодi очi ©© переставали
бачити, вуха не чули нiчого, вона мовби дослухалась якогось голосу всеред
себе. Потiм усе поступово миналося, й нова жона князева знову ставала
ласкавою й уважною до нього, либонь, ще ласкавiшою.
Богдан спробував сам здогадатися, в чiм причина, але марно. Сього разу
вiн усе накинув старiйшiй жонi, та, виявилось, не вгадав.
Так спливали днi за днями, надiйшли й прошумiли Коляднi свята з ©хнiм
спiвом та галасом, у хоромi й досi жив сол великого жупана захiднього
Градимир, i Богдан ще не вiдпускав його з вiстями додому. Коли вiн скаже
сво слово, його вже не повернеш, бо слово - мов горобець. Належало все
зважити й вирiшити, належало дочекатись вiдповiдi й од конунга Теодорiка.
Голова йшла обертом, i Гримiльдина поведiнка не давала йому зосередитися й
вiдпочити навiть у власному лiжку.
- Послав я-м слiв до братiв тво©х, - сказав у середу ввечерi Гатило,
коли Гримiльда, потроху збувшись отi © незрозумiло© замкнутостi,
розповiдала йому про малого Яролюба, який зробив сьогоднi свiй перший
крок. Вона ж раптом дико глянула на нього й аж рукою вiдмахнулася:
- Н !..
Тодi винувато схилила голову й засоромилась, але вже не сказала йому й
слова - нi про сина, нi про те, що ©© так збентежило й налякало. Богдан
спитав:
- Пощо си зла така до братiв сво©х? Вона вiдповiла не зразу, коли ж i
мовила, то наче позиченим голосом:
- Бо не дали по менi.
Богдан ображено почав доводити ©й, що в нього й золота, й срiбла, й
iншого добра повнi скитницi й що не Треба йому нiякого приданого, та жона
бiльше не обзивалася.
Се тривало теж кiлька день, i Гатило почав здогадуватись, яка тому
причина. Гримiльда мовби втрачала розум, коли вiн згадував при нiй за ©©
рiдних братiв.
Гримiльда теж знала, про що вiн здогаду ться, й нiчого не могла вдiяти
з собою. Все ство ©© неначе бралося каменем, у вухах i десь аж нiби в
головi, пiд черепом, лунали тягучкi слова: "Й чути стало плач у городi
Рама - плакала Рахiль i нiяк не могла втiшитися..."
Великий князь наказав мiцнити стольний город. Вiн нарештi вiдпустив
Гейзового сла Градимира додому, й того ж дня пiшов оглядати свою твердь.
Востанн Гатило робив се, може, рокiв iз двадцять вiсiм тому, коли
повернувся пiсля довгих мандрiв до вiтчого вогнища. Тодi в порiвняннi з
грецькими та iншими городами, яких набачився за дев'ять лiт блукання, Ки©в
город здався йому смiховинне маленьким i нiкчемним: таку твердь могла
коп' м узяти пiвсотня гоплiтiв. Тепер вiн дивився на свiй стольний город,
який нiтрохи не змiнивсь, але думки були вже iншi.
Пiвсотнею гоплiтiв городу Ки вого не вiзьмеш. I хоча б через те, що
захищатимуть його люди, добре обiзнанi не тiльки з тим, як треба
боронитись, а й з тим, хто та як у свiтi робить облоги.
Досi Гатиловi лише раз довелося сидiти в обложеному городi, та й то
всього якихось три днi, поки надiйшло пiдкрiплення. То було в Сiрмi©.
Греки тодi легко здали твердь i порозбiгалися хто куди. Й коли Гатило
наказав воям сво©м iти ©м услiд, греки раптом з'явилися коло стiн Сiрмiя й
хотiли силою взяти ©©. Богдан бився разом iз усiма. Йому було якось весело
й щемко на душi, бо нiколи ще круг нього не бувало так трохи ратi. Три
стрiли тодi вп'ялись йому в кольчугу, одна, важка, пробила бороню й
уп'ялася в тiло. Богдан витяг ©©, й зневажливо потрощив, i ратився мечем
сво©м на заборолi стiни, аж поки греки стомились i пролунав ©хнiй рiжок до
вiдходу. Лише тодi Гатило сам собi промив рану окропом кiнсько© сечi,
приклав до не© подорожника й залiпив житньою опарою. За сiдмицю рана
взялася плiвкою.
Великий князь виходив увесь город i дав купу велiнь можам сво©м, якi
слiдували за ним i все брали до пам'ятi. З першими теплими днями мали
початися роботи на змiцнення старо© ки©всько© твердi. Роби й челядники
разом iз можами копатимуть новий, глибший рiв, пiдсипатимуть вали,
особливо коло незахищених природою захiднього та полудневого заборол. Iншi
мають замiнити ввесь гострокiл - для сього вже лежали привезенi з само©
Паннонi© дубовi колоди, завтовшки в два обхвати й удовжки по п'ять-шiсть
сажнiв, ©х возили два лiта й навеснi завезуть решту.
Гатило мав намiр помiняти ввесь гострокiл понад Боричевим Током,
навпроти Хоревицi та Дитинки. Полудневу ж та захiдню стiну князь вирiшив
зробити геть по-новому: спершу глибокий рiв, тодi вал, а над валом двома
чи й трьоми повершями - дубовi клiтi, затрамбованi глиною. Така стiна мала
бути мiцнiша навiть за муровану кам'яну - камiнь кришиться й рониться пiд
ударами грецьких таранiв та iнших стiнобийних машин, а сю стiну хай-но
спробу хтось угризти: залiзнi та мiднi баранячi голови одскакуватимуть
вiд них, як од подушки. Сi зруби ки©вськi теслi вже в'язали вiнцями. З
настанням весни вони пiднiмуть ©х на новий вал, i тодi город Ки©в стане
по-справжньому неприступний.
- Вишато, - сказав Великий князь, - то скiлько грабарiв копати-ймуть
рiв та сипати-ймуть вали? Старий вельмiж одповiв, як завше, стисло:
- По п'ятдесят iз кожно© укра©ни, а з Русi - триста.
Вишата був простоволосий, його грiла густа кучма сивого чуба,
стриженого пiд макотер. Але на собi вiн мав добру баранячу гуню, по
подолi, на рукавах та ковнiрi торочену чорною кунню - першою даниною
лiсових вятичiв.
- А буде?
Звичайно ж, вистачить, i Вишата лише всмiхнувся на знак згоди.
Вони всi стояли на помостi заборола. Ки©в город жив звичайними буднями.
З коминiв тягся в морозяне повiтря кошлатий дим, усе було закидане снiгом.
Де-не-де погавкували пси, в крайньому вiд Полудневих ворiт обiйстi
безпорадно мукало телятко, певно, днями знайшлося, й нiщо не вiстувало
небезпеки. Може, вiйна сюди й не докотиться. Ки©в город уже давно не знав
супостатiв, але князь не мусив споко©ти себе. Хоч би що, а стольниця ма
лишатися твердою, як людське серце.
Навеснi з царя-городу Константинополя надiйшли тривожнi вiстi. В
iмператорському дворi сталися великi змiни. Було усунуто вiд влади
справжнього правителя iмперi© препозита Хрисафiя. Хоч Гатило й був лихий
на нього за спробу замаху 447 року, та все ж та мно пiдтримував через
сво©х людей при дворi лукавого внуха. Хрисафiй був у царi-городi
ставленцем юпетських товстосумiв i таким чином послаблював силу стольно©
аристократi©. Пiд його дудку грав сам iмператор Теодосiй Другий. Тепер же
Хрисафiя скинено, й ще нiхто не знав, куди поверне кермо пiдступна
Пульхерiя.
Й доки Гатило мiркував, що ма робити; надiйшла нова звiстка: iмператор
Теодосiй загинув. По©хав на полювання й при©хав ногами вперед. I таке
трапля ться, бо нiхто з-помiж смертних не зна , де здожене його коса
Морани: в ратному вирi, на лову чи за бражним столом.
На братове мiсце сiла його старша сестра Пульхерiя, хоч вона й ранiше
правила державою замiсть слабовiльного Теодосiя. Синклiт обрав
iмператрицею Пульхерiю, бо ж брат ©© не лишив по собi можейсько© надi. Але
нова iмператриця мусила взяти собi можа в суправителi. Пульхерiя, якiй
минуло п'ятдесят друге лiто, на пораду нового улюбленця придвiрно© клiки
гота Аспара, взяла собi можем майже неписьменного Аспарового во воду
Маркiана. Але, бувши святошею, попросила Маркiана пощадити ©© дiвочу
непорочнiсть.
На бiк ново© правительки, зрадивши сво©х друзiв- гиптян, перейшов i
патрiарх Анатолiй. Таким чином Пульхерiя, Маркiан, Анатолiй i всемогутнiй
чiльник варварських тагм Аспар укупi з клiром та придвiрною знаттю дiяли
заодно. Се ж не провiщало нiчого доброго землi Руськiй.
Великий князь ки©вський негайно надiслав до царя-городу Константинополя
слiв iз вимогою новому iмператоровi Маркiановi поновити договiр, складений
три роки тому з його попередником Теодосi м. Але Маркiан, скориставшися зi
свого мiцного становища й з вiйни, яка мала спалахнути мiж Аттiлою та
Гейзом, з одного боку, та Римом i готами - з другого, не квапився
втверджувати ганебних договорiв iз "гунами". Тим бiльше, що йому стало
вiдомо й про зраду "вандальського" князя Мiровоя, якого на батькiв стiл
незаконно посадовив готський конунг Теодорiк. Основнi ж сили Гейза,
великого жупана Iспанi© та Маврiтанi©, теж були в Африцi.
Гатило на знак узгоди зi слов'янами Заходу порвав стосунки з Римом. Але
написав листа iмператоровi Валентинiановi, аби той не втручався в його
розправу над вiзiготами, як утiкачами з-пiд його влади й руського
пiдданства. Теодорiковi ж одiслав iншого листа: "Не май сподiвань на союз
iз Римом проти мене та брата мого Гейза".
В ЛIТО 451-е мiсяця березоля
Головна рать Великого ки©вського князя рушила з городу стольного ще за
зими. Гатило розраховував на несподiванiсть удару. Якби вiн потяг iз дому
першими весняними дорогами, перечекавши розпуття й повенi, був би на
берегах Райни за сорок день, тобто в серединi п'ятого мiсяця року -
квiтного. Вирушивши ж. снiгом, у стичнi, вiн до весни здолав Русь, i
Дерева, й Червенськi землi, й укра©ну моравцiв i став на берегах Лаби.
Позаду в нього здiймалися ще вкритi зимовою попоною верхи Снiжки-гори,
попереду виднiли Клиновець, iз полудневого боку вже зелений, та похилi
Руднi гори. Весна почалася ще на Одрi, й сей вiдтинок до Лаби ополчення
брало вже з останнiх сил. Рiчки, маленькi й великi, поскресали, навiть
лiсовi дороги стали важкi й пiдступнi. Конi провалювалися в мокрий,
нiздрявий снiг, вози та гарби з сiном i зерном для худоби стали в'язнути
по ступицi, воли схудли й виснажились, i Гатило наказав зупинити
ополчення, ледве переправивши заднi полки та валки на лiвий берег Лаби.
За Великим ки©вським князем пiшла раттю не сама тiльки Русь iз ©©
численними групами племен волинi дулiбсько©, галичi, бiлих i чорних
горватiв, бойкiв, лемкiв, карпiв, букачiв, божичiв, тиврiвцiв, улучичiв та
подолян. Великого князя ки©вського пiдтримала вся земля, пiдвладна йому:
Луг разом iз усiм кошем косарським, на чолi з молодим князем Данком
Богдановичем, уся Вкра©на i Сiврська пiд прапором старого чернегiвського
князя Божiвоя, й Дерева пiд проводом Гатилового шуряка Ратибора
Бiлгородського. Сво©х во©в надiслали й кривичi, й смоляки, й новi пiдданi
радимичi та в'ятичi, й деякi iншi племена, що населяли полунiчнi кра©
Русько© держави, й булгари, що сидiли по той бiк Дону, й киргизи та обри,
й саки з ясичами степовими.
Не було поряд лише Борислава. Та вiн, об' днавши в ополчення всю рать
задунайську й придунайську, разом з полками семигородськими йшов на захiд
iншим шляхом. Нарочитi можi донесли Гатиловi, що Борислав уже з' днався з
воями великокняжого брата Володаря й чека дальших наказiв у Добречинi.
Гатило послав кiлькох можiв на чолi з десятником Воротилом i сувору
ябеду до Борислава та Володаря:
Володаревi стояти на мiсцi, Бориславовi ж якомога швидше рухатись на
полудень до моря .Латинського й рiчки Сави в Сiрмi© й стерегти там тил
головно© ратi русько© вiд грекiв.
Богдан же Гатило зi сво©м вiйськом розташувавсь у вiдногах Рудно© гори
на лiвому березi Лаби. Коли чотири роки тому вiн дивився на рать, яка
лягла станом над Дунай-рiчкою, бачив чотири горби й чотири табори на них.
Тодi греки панiчно втiкали вiд нього й, неспроможнi стати йому супротиву,
вирiшили вбити його змi©ним жалом безбородого внуха. Тепер назустрiч
Гатиловi йшла рать не тiльки Риму та всiх пiдвладних йому язикiв, а й
хоробрi во© вiзiготiв, i всi народи, що схилялися перед ним. Тако© ратi
свiт ще не бачив. Зате не бачив i Гатило стiльки можiв пiд сво ю рукою.
Скрiзь, куди сягало Гатилове око, було чорно вiд людей, i вiд худоби та
возiв, i вiд коней, i вiд гостроверхих наметiв - скрiзь, на всiх схилах i
пагорбах, у всiх долинах i видолках курiлися вогнi, й та чорно-ряба маса
можiв i тварин, яка звiдси здавалася йому лiсовим мурашником, не мала нi
кiнця нi краю. Гатило ж сидiв, як i належалося Великому князевi й
самодержцю всi © неосяжно© держави, на високому версi, найвищому з-помiж
околишнiх пагорiв.
Вiн спитав старого конюшого, першо© пiсля себе людини в сьому
безконечному ворушкому свiтi:
- Скiлько во©в мо©х?
Вишата пильно подивився на один бiк, тодi на другий, немов лiчив
оружних пiшакiв i комонникiв, i дуже поважно вiдповiв:
- Безлiч!
Така вiдповiдь зовсiм не влаштовувала Великого князя ки©вського, та вiн
подумав, що нiхто й не втямить сказати йому точнiшого числа, й
заспоко©вся: Подiбного ополчення вiн i справдi ще нiколи не збирав пiд
сво© прапори, хоч уже дванадцяте лiто правив Руссю.
Полотка Великого князя була вогненно-червона, як i завше в походi, й
над нею маяв блакитний трикутний прапорець iз золотом вишитим ведмедиком
на ньому. Ведмедик устав на заднi лапи й сердито роззявив пащу.
Богдан тiльки тепер завважив, що ведмiдь повернувсь очима на захiд, а
ще вчора дивився кудись у бiк полунiчний.
Гатиловi по спинi побiгли мурашки вiд здогаду. Та се ж подають йому
знак кумири руськi!
Ввечерi вiн скликав у полотцi сво©й раду велiю й наказав iз сонцем
рушати. Коли ж усi розiйшлися, вiн покликав до себе старого конюшого.
- Мовив си, що ма ш волхва.
Вишата кивнув: так, вiдун у нього.
- То приведи.
Вишата довго гаявся й нарештi прийшов iз гладким пiдстаркуватим
чоловiком без вус i без бороди. Коли дiд скинув перед ним капловуху лисячу
шапку, на головi йому засвiтився пучок рiденького сивого волосся. Й та
сивина, що не кле©лася до товстощокого рожевого обличчя, й косi очi з
капшуками раптом одбили в Гатила будь-яку хiть питати в духiв сво © долi.
Вiн пiдiйшов до вилицюватого азiйця:
- Ти хто си?
- Ургуй, - вiдповiв той.
- Хто си, питаю. Роду-породу.
- Калмак.
У ворожбита була гарна молодеча усмiшка, та волхвувати Гатиловi вже так
i не схотiлось. Вiн махнув калмаковi йти, Вишата, помулявшись, i собi
пiшов, а Гатило залiз до полотки. Авжеж, якого дiдька! Руськi кумири
вказали йому сьогоднi путь, а вiн шука у калмацьких загонах свого сина
Данка.
Гатило лiг узголiв'ям до продухвини й задивився на небо. Воно було геть
усiяне синiми, бiлими й жовтими зiрками. Й через усе небо з полунiчних
кра©в тягся широкий i безконечний Райський Шлях[18]. Вiн iшов споконвiку в
тi кра© неба, лишивши праворуч Велику й Малу Ведмедицю, й казав русинам
напрямок, усiяний зорями-очима, й не було йому нi початку, нi кiнця, як не
ма ©х i життя на землi. Пiд ним русини проклали собi путь у греки. Тепер
же вiн показував туди, де чекала на князя ки©вського велика слава чи
незмiрна ганьба. Й то було ще одним знаком Дажбога, а може, й Перуна та
всепобiдника Юра, новою лiчбою, яку давало йому небо та руськi кумири.
Й уранцi, не тримаючись бiльше низiв та долин, Гатило вказав ополченню
сво му iншу путь - на полудневий захiд, через Рудницю, до витокiв
Дунай-рiчки та Райни в Чорногорi Захiднiй.
Гатило повiв сво© добiрнi комоннi полки лiвим кра м. Решту во©в
розподiлив чотирма по©здами, й вони теж сунули вперед широким вiялом,
чимраз дужче вiддаляючись один вiд одного й змiтаючи все на сво му шляху.
Першим праворуч од Великого князя йшов зi сво©м вiйськом Вишата. За ним на
такiй самiй розстанi гонь у триста-чотириста рiвнобiжне виступав Гатилiв
старший син Данко з косарями, потому князь Ратибор iз деревлянами, крайнiм
же був Божiвой чернегiвський, повiвши сiврiв, i радимичiв, i в'ятичiв, i
крив, i смолян.
I в уречений день, у середу сiдмицi, травного мiсяця в сьоме, лiта
451-го всi полки руського володаря напилися шоломами води з рiчки Райни.
Полишивши лiворуч себе озеро, з якого вибiгав Дунай, Гатило ривком здолав
хребет Чорногори й перейшов Райну вбрiд, мiлку й нешироку в сьому мiсцi
мiж двома пасмами високих полонин, але досить швидку й пiдступну.
Стара римська фортеця Бауракорум, яку греки звали Базилiсом, а
навколишнi смерди Базелем, оточена високими, зчорнiлими вiд часу кам'яними
стiнами, впала за три днi. Римська залога з добiрних пiшакiв та комонникiв
вiддалася Гатиловi на його ласку й волю. I через кожнi новi три-чотири
доби до Бауракорума, в головну ставку Гатила, надходили вiстi з iнших
полкiв, що переправлялися через Райну низами. Болярин Орест, нарочитець од
Вишати, привiз вiстку першим: у руках старого конюшого опинилась твердь
латинська Аргентiарiя з мiсцевою назвою Стребрениця[19]. Потiм прислав
гiнця старший Гатилiв син. Данковi косаки без бою взяли Вормацiю, тобто
Ворницю, стольний город бургундського короля Гана-Гунтера. Гримiльдин брат
здав синовi свого зятя Гатила всю землю Нови Лунг i перейшов на бiк
руського вiйська. Лише його барон, жупан лужицький Сватоплук, вiдiйшов iз
сво©м полком на Захiд, де сподiвався зустрiтись iз римськими легiонами.
Жупан пам'ятав давнiшню провину перед Гатилом i не наважився чекати його
ласки в Новому Лузi.
Богдан, почувши таке, негайно вирядив до жупана Сватоплука нарочитого
сла велiйого болярина турицького Войслава з та мною ябедою, про яку знав
лише вiн та Великий князь.
Годой, що заступив недужого Ратибора Бiлгородського, взяв у кривавiй,
але швидкiй сiчi город Могонцiакум[20], а Божiвой чернегiвський -
Агриппiну[21]. Таким чином, майже ввесь захiдний рубiж Галлi© був у руках
Великого князя ки©вського Богдана Гатила.
З сi ю, останньою, звiсткою прибув од Вишати вдруге болярин Орест.
Разом iз ним була сотня комонних можiв. На двох кобилах ©хали якась жона в
довгому чорному полоттi та маленький хлопчик, прив'язаний до сiдла за
нiжки. Орест уклонився Гатиловi, торкнувшись рукою мармурово© пiдлоги
свiтлицi, де чекав на нього Великий князь:
- Од конюшого Вишати... - й кивнув головою за вiкно.
Гатило виглянув: Що за жона там?
- Мiрово ва, - проказав Орест. - I син його мал.
- А Мiровой де?
- Вскочив, княже, - винувато потупив зiр болярин.
- Ускочив? Куди?
- Мабути, на захiд...
- "Мабути", - передражнив його князь, та не став сваритися. - Гукни
сюди.
- Жону? - перепитав Орест, але Гатило повторювати не любив.
Незабаром жона жупана Мiровоя, що так пiдступно зiгнав з вiтчого столу
свого старшого брата Хладiвоя й злигався з готами, стала перед очi
князевi. Вона була блiда й стомлена й тримала на руках малого сина. Гатило
сподiвався, що жупаниця зараз упаде навколiшки й заходиться повзати й
просити о милiсть, але молода жона в чорному полоттi лише стримано кивнула
головою. Богдан раптом крикнув на не©:
- Пощо не плазу ш у ноги менi?!
Жупаниця ще дужче зблiдла, й очi ©й застигли, але вона стояла й стояла,
мов кам'яний слуп на степовiй могилi. Тiльки коли хлоп'як, злякавшись
могутнього крику Га-тилового, заплакав, жона стрепенулась i погладила його
по русявiй голiвцi. Малюк заспоко©вся, й Гатило вдруге спитав, уже тихiше:
- Пощо не плазу ш, речу?
- То н ма толку, - ледь чутно мовила молодиця.
- Пощо?
Вона вiдповiла запитанням:
- Хиба не в ш, чия жона смь?
- Вiдаю, - проказав Гатило. - си жона Мiрово ва.
- Пото й млчу, - сказала жупаниця. - Н ма толку. смь жона татя, й сама
тать смь, i син муй тать ст. I зараз iзречеш, аби мене вбити й сина
мого, бо вiн мст ц за ойца свого!
Сi слова молода жупаниця мовила з останнiх сил, далебi, крикнула в вiчi
руському князевi. Гатило махнув на не© рукою, й можi, що вiддалiк стояли
за дверима, схопили ©© й потягли надвiр. Жупаниця ледь упиралась, i не
тому, що хотiла зощадити ще хвилю життя, а через те, що мала на собi
вузьке й довге, майже до п'ят полоття, яке спутувало ©й ноги й не давало
широко ступати. Й жонi зрадника, й нащадковi його, й усьому родовi до
четвертого колiна, як того вимагав закон руський, належала смерть, i всi
те знали, й жупаниця теж, i нi в кого воно не викликало сумнiву й вагання,
й нiхто не припускав яко©сь iншо© думки.
Гатило виглянув у вiкно. Се мало статися не тут, у захопленому
римському городi, а десь ген за високими мурами, й тро можiв уже виводили
жупаницю розвiдним мостом у чiльнi ворота.
Князь крикнув Орестовi:
- Бiжи напини!
Болярин здивовано блимнув на свого володаря й потрюхикав у дверi.
Гатило ж, коли в свiтлицi не лишилося нiкого, тихо зашептав:
- Даруй менi, Боже, й ти, Дажбоже, й ти, Морано-меснице. Заради Яролюба
переступив смь покон ваш...
Увечерi до лойово© свiчки Гатило сидiв i переказував двом ябедникам
сво©м - Костановi й Русичевi - ябеди до во води латинського Ецiя та до
готського конунга Теодорiка. Дяки-ябедники сидiли кожен за окремим
писалищем i тримали по розгорненому листi пергамену поперед себе.
- Костане, - сказав Гатило, - пиши римськими письменами: "Неперемiжний
Аттiла, небом поставлений над землею сво ю цар i повелитель усiх людей ©©,
а такоже грекiв, i римлян, i готiв, i бургундiв, i франкiв, i дацiян, i
всiх язик, що суть пiд небом, речу до конунга вiзiготського, роба свого
ускоклого. Речу тобi: був си робом мо©м i тако буде. Якщо ж поможеш
робовi Мiрово вi вскочити вiд мене в землю свою, такоже робовi невiрному
Сватоплуковi, звелю припнути погане падло тiла твого до хвоста коня мого й
тягати степом". Начертав си?
- Готово ! - вiдповiв Костан.
- Тепер уп'ять римськими письменами.
Костан умочив писало в тетрамен i пiдвiв очi на Великого князя. Гатило
заходився переказувати той самий початок i, коли злiчив усi сво© титули й
достойностi, сказав:
- "Мiжному ратеводцю Ецiю Аттiла рече: "Якщо ти споможеш роба мого
Теодорiка-конунга воями, чи кiньми, чи оружно, чи ще як, то бути головi
тво©й кромi плечу". Написав си?
- Ще... - вiдповiв ябедник, не встигаючи за князем, i почав повторювати
вголос те, що писав: "...чи ще як... то бути головi тво©й кромi... кромi
плечу..."
- Тепер сам начерти до царя латинського, по тому прочетеш менi.
Костан сипнув на вогкий пергамен жменю дрiбного пiску, струсив додолу й
пошкрiб писалом у рiдкому сивому волоссi. Такi вроки Гатило давав йому не
вперше, однак же вельми нелегка то рiч догодити Великому князевi. Костан
раптом уявив собi обличчя пихатого во начальника Ецiя, в якого колись
слугував за письмовця. Римлянин обов'язково порве сей згорток цупкого
пергамену, як робив завше, коли йому не до смаку виявлялася чиясь ябеда.
Вiн кiлька разiв умочав писало в каламарик, i тетрамен щоразу висихав.
Нарештi Костан вималював перше слово. "Аттiла", й усе пiшло швидко й
плавно.
Тим часом Гатило почав наказувати Русичевi ябеду до Борислава, свого
намiсника всi © Мiзi©, й Дакi©, й Сiрмi©:
- Пиши: "Гатило, Великий князь ки©вський..."
- Яким письмом? - перепитав ябедник. Гатило подумав.
- Пиши руськими четними рiзами. Якщо трапить до рук татських, аби не
розчитали суть... "Гатило, Великий князь ки©вський, i всi © Русi
самодержець, укра©ни Сiврсько©, й Дерев..."
Закiнчивши ябеди, Гатило наказав трьом слам збиратись удосвiта в далеку
путь трьома по©здами. Й уранцi, щойно сли рушили, як до свiтлицi Гатилово©
вбiг мiж приворiтний:
- Княже, готи!
Гатило спершу подумав, що готи зненацька з'явилися пiд стiнами городу
Бауракорума, та мiж сказав:
- Сли готськi моляться видiти тебе. Князь посмiхнувсь:
- Уводь.
По хвилi дво кремезних i ще досить молодих русявцiв з рудими й геть
однаковими довгими бородами вклонилися Гатиловi до землi. Один з них,
певно, сол, щось мовив, i Гатило тiльки тодi здогадався, що не покликав
перекладача.
- Костана сюди! - гукнув вiн у прочиненi дверi. Й коли ябедник увiйшов,
кивнув до гота, щоб казав сво© вiншування. Той самий рудобородий почав
диха , що вона на свiтi. Гримiльда, яку вiн i всi в Ки вому городi
називали тепер Гримою, теж не була схожа на ту замкнену жiнку з виразом
приречено© жертви, якою з'явилася вона сюди. Страшний Гатило, що сiяв у
серцях жах, виявився м'яким i згiдливим. Се спершу здивувало молоду жiнку,
й вона не вiрила сво©м очам. Тодi зрозумiла, що Гатило ставав таким тiльки
коло не©, що Гримiльда потрiбна сiй могутнiй i всевладнiй, а по сутi
самотнiй людинi, що в не© князь шука не просто жону, а iстоту, яка б дала
йому спочинок i забуття вiд непосильних турбот i щоденних хвилювань.
Се розтопило ©© скрижавiлу душу й розтопило так, що вона й сама не
помiтила, коли те сталося.
Гримiльда могла б уважати себе щасливою. По першому ж роцi вона
подарувала Гатиловi княжича Яролюба, й самого лише того було досить, аби
вiдчути себе господинею сього великого хорому й сього городу, тим бiльше,
що й почувалася тут краще, нiж будь-де: в убогому теремцi сво © нещасно©
матерi, котра, не знати з яких причин, так дивно закiнчила життя, чи в
повному непевних тiней i нещирих людей хоромi брата Гана-Гунтера, котрий у
власному королiвствi озирався, перш нiж сказати слово рiднiй сестрi рiдною
мовою. Останнi ж кiлька рокiв Гримiльда взагалi боялася згадувати, бо то
були роки жахiв i привидiв.
Гримiльда сидiла на широкому лiжку в малiй свiтлицi роздягнена до
сорочки, сидiла, звiсивши ноги додолу, на пухке ведмедно, розплiтала чорну
косу й чекала на Богдана. Гатило завжди приходив у рiзний час i щоразу
заставав жону свою третю отак. Неначе вона щойно роздяглася й тiльки
чекала сi © митi. Але Гримiльда не лягла навiть тодi, коли поряд
випростався Гатило. Щось непоко©ло жiнку, й Богдан чекав ©© слова. Проте
Грима мовчала, й вiн спитав:
- Чи добре чу ться мiй син Яролюб?
- Нiвроку, - вiдповiла княгиня.
- То що ж стало?
- Нiц...
Нiц - то таки нiчого, але щось та мало трапитись, i Богдан заходився
пригадувати, як минув сьогоднi день. Домажирич Адамiс пообiдi казав, що
старiйша княгиня, Русана, знову лаялася з молодою суперницею. Колись вiн
уже попереджав ©© - Русана була присмирнiла. Тепер же знову розпустила
язика й навiть погрожувала Гримi, й се могла бути правда, грек не став би
брехати.
Так i не дочекавшись, коли жона ляже поряд, Гатило на тих невеселих
думках i заснув, бо в князевiй головi були не тiльки жоночi которання, а
вся земля Руська - пiвсвiту. Та вранцi, несподiвано для всiх, вiн наказав
старiйшiй жонi сво©й лаштуватись у дорогу. Навантаживши речами добру валку
возiв, Гатило всадовив розплакану княгиню Русану й велiв одвезти ©© в свiй
городець Вишгород.
Гримiльда стала повновладною господинею в цiлому великокняжому дворi,
ввечерi, лежачи поряд Богдана, вона сухо дякувала йому за таку ласку,
проте лишалася незрозумiле холодною й неприступною.
Гатило не мiг дотямити, в чому причина. Таке траплялося вже не вперше.
Гримiльда кiлька разiв замикалась у собi, й тодi очi ©© переставали
бачити, вуха не чули нiчого, вона мовби дослухалась якогось голосу всеред
себе. Потiм усе поступово миналося, й нова жона князева знову ставала
ласкавою й уважною до нього, либонь, ще ласкавiшою.
Богдан спробував сам здогадатися, в чiм причина, але марно. Сього разу
вiн усе накинув старiйшiй жонi, та, виявилось, не вгадав.
Так спливали днi за днями, надiйшли й прошумiли Коляднi свята з ©хнiм
спiвом та галасом, у хоромi й досi жив сол великого жупана захiднього
Градимир, i Богдан ще не вiдпускав його з вiстями додому. Коли вiн скаже
сво слово, його вже не повернеш, бо слово - мов горобець. Належало все
зважити й вирiшити, належало дочекатись вiдповiдi й од конунга Теодорiка.
Голова йшла обертом, i Гримiльдина поведiнка не давала йому зосередитися й
вiдпочити навiть у власному лiжку.
- Послав я-м слiв до братiв тво©х, - сказав у середу ввечерi Гатило,
коли Гримiльда, потроху збувшись отi © незрозумiло© замкнутостi,
розповiдала йому про малого Яролюба, який зробив сьогоднi свiй перший
крок. Вона ж раптом дико глянула на нього й аж рукою вiдмахнулася:
- Н !..
Тодi винувато схилила голову й засоромилась, але вже не сказала йому й
слова - нi про сина, нi про те, що ©© так збентежило й налякало. Богдан
спитав:
- Пощо си зла така до братiв сво©х? Вона вiдповiла не зразу, коли ж i
мовила, то наче позиченим голосом:
- Бо не дали по менi.
Богдан ображено почав доводити ©й, що в нього й золота, й срiбла, й
iншого добра повнi скитницi й що не Треба йому нiякого приданого, та жона
бiльше не обзивалася.
Се тривало теж кiлька день, i Гатило почав здогадуватись, яка тому
причина. Гримiльда мовби втрачала розум, коли вiн згадував при нiй за ©©
рiдних братiв.
Гримiльда теж знала, про що вiн здогаду ться, й нiчого не могла вдiяти
з собою. Все ство ©© неначе бралося каменем, у вухах i десь аж нiби в
головi, пiд черепом, лунали тягучкi слова: "Й чути стало плач у городi
Рама - плакала Рахiль i нiяк не могла втiшитися..."
Великий князь наказав мiцнити стольний город. Вiн нарештi вiдпустив
Гейзового сла Градимира додому, й того ж дня пiшов оглядати свою твердь.
Востанн Гатило робив се, може, рокiв iз двадцять вiсiм тому, коли
повернувся пiсля довгих мандрiв до вiтчого вогнища. Тодi в порiвняннi з
грецькими та iншими городами, яких набачився за дев'ять лiт блукання, Ки©в
город здався йому смiховинне маленьким i нiкчемним: таку твердь могла
коп' м узяти пiвсотня гоплiтiв. Тепер вiн дивився на свiй стольний город,
який нiтрохи не змiнивсь, але думки були вже iншi.
Пiвсотнею гоплiтiв городу Ки вого не вiзьмеш. I хоча б через те, що
захищатимуть його люди, добре обiзнанi не тiльки з тим, як треба
боронитись, а й з тим, хто та як у свiтi робить облоги.
Досi Гатиловi лише раз довелося сидiти в обложеному городi, та й то
всього якихось три днi, поки надiйшло пiдкрiплення. То було в Сiрмi©.
Греки тодi легко здали твердь i порозбiгалися хто куди. Й коли Гатило
наказав воям сво©м iти ©м услiд, греки раптом з'явилися коло стiн Сiрмiя й
хотiли силою взяти ©©. Богдан бився разом iз усiма. Йому було якось весело
й щемко на душi, бо нiколи ще круг нього не бувало так трохи ратi. Три
стрiли тодi вп'ялись йому в кольчугу, одна, важка, пробила бороню й
уп'ялася в тiло. Богдан витяг ©©, й зневажливо потрощив, i ратився мечем
сво©м на заборолi стiни, аж поки греки стомились i пролунав ©хнiй рiжок до
вiдходу. Лише тодi Гатило сам собi промив рану окропом кiнсько© сечi,
приклав до не© подорожника й залiпив житньою опарою. За сiдмицю рана
взялася плiвкою.
Великий князь виходив увесь город i дав купу велiнь можам сво©м, якi
слiдували за ним i все брали до пам'ятi. З першими теплими днями мали
початися роботи на змiцнення старо© ки©всько© твердi. Роби й челядники
разом iз можами копатимуть новий, глибший рiв, пiдсипатимуть вали,
особливо коло незахищених природою захiднього та полудневого заборол. Iншi
мають замiнити ввесь гострокiл - для сього вже лежали привезенi з само©
Паннонi© дубовi колоди, завтовшки в два обхвати й удовжки по п'ять-шiсть
сажнiв, ©х возили два лiта й навеснi завезуть решту.
Гатило мав намiр помiняти ввесь гострокiл понад Боричевим Током,
навпроти Хоревицi та Дитинки. Полудневу ж та захiдню стiну князь вирiшив
зробити геть по-новому: спершу глибокий рiв, тодi вал, а над валом двома
чи й трьоми повершями - дубовi клiтi, затрамбованi глиною. Така стiна мала
бути мiцнiша навiть за муровану кам'яну - камiнь кришиться й рониться пiд
ударами грецьких таранiв та iнших стiнобийних машин, а сю стiну хай-но
спробу хтось угризти: залiзнi та мiднi баранячi голови одскакуватимуть
вiд них, як од подушки. Сi зруби ки©вськi теслi вже в'язали вiнцями. З
настанням весни вони пiднiмуть ©х на новий вал, i тодi город Ки©в стане
по-справжньому неприступний.
- Вишато, - сказав Великий князь, - то скiлько грабарiв копати-ймуть
рiв та сипати-ймуть вали? Старий вельмiж одповiв, як завше, стисло:
- По п'ятдесят iз кожно© укра©ни, а з Русi - триста.
Вишата був простоволосий, його грiла густа кучма сивого чуба,
стриженого пiд макотер. Але на собi вiн мав добру баранячу гуню, по
подолi, на рукавах та ковнiрi торочену чорною кунню - першою даниною
лiсових вятичiв.
- А буде?
Звичайно ж, вистачить, i Вишата лише всмiхнувся на знак згоди.
Вони всi стояли на помостi заборола. Ки©в город жив звичайними буднями.
З коминiв тягся в морозяне повiтря кошлатий дим, усе було закидане снiгом.
Де-не-де погавкували пси, в крайньому вiд Полудневих ворiт обiйстi
безпорадно мукало телятко, певно, днями знайшлося, й нiщо не вiстувало
небезпеки. Може, вiйна сюди й не докотиться. Ки©в город уже давно не знав
супостатiв, але князь не мусив споко©ти себе. Хоч би що, а стольниця ма
лишатися твердою, як людське серце.
Навеснi з царя-городу Константинополя надiйшли тривожнi вiстi. В
iмператорському дворi сталися великi змiни. Було усунуто вiд влади
справжнього правителя iмперi© препозита Хрисафiя. Хоч Гатило й був лихий
на нього за спробу замаху 447 року, та все ж та мно пiдтримував через
сво©х людей при дворi лукавого внуха. Хрисафiй був у царi-городi
ставленцем юпетських товстосумiв i таким чином послаблював силу стольно©
аристократi©. Пiд його дудку грав сам iмператор Теодосiй Другий. Тепер же
Хрисафiя скинено, й ще нiхто не знав, куди поверне кермо пiдступна
Пульхерiя.
Й доки Гатило мiркував, що ма робити; надiйшла нова звiстка: iмператор
Теодосiй загинув. По©хав на полювання й при©хав ногами вперед. I таке
трапля ться, бо нiхто з-помiж смертних не зна , де здожене його коса
Морани: в ратному вирi, на лову чи за бражним столом.
На братове мiсце сiла його старша сестра Пульхерiя, хоч вона й ранiше
правила державою замiсть слабовiльного Теодосiя. Синклiт обрав
iмператрицею Пульхерiю, бо ж брат ©© не лишив по собi можейсько© надi. Але
нова iмператриця мусила взяти собi можа в суправителi. Пульхерiя, якiй
минуло п'ятдесят друге лiто, на пораду нового улюбленця придвiрно© клiки
гота Аспара, взяла собi можем майже неписьменного Аспарового во воду
Маркiана. Але, бувши святошею, попросила Маркiана пощадити ©© дiвочу
непорочнiсть.
На бiк ново© правительки, зрадивши сво©х друзiв- гиптян, перейшов i
патрiарх Анатолiй. Таким чином Пульхерiя, Маркiан, Анатолiй i всемогутнiй
чiльник варварських тагм Аспар укупi з клiром та придвiрною знаттю дiяли
заодно. Се ж не провiщало нiчого доброго землi Руськiй.
Великий князь ки©вський негайно надiслав до царя-городу Константинополя
слiв iз вимогою новому iмператоровi Маркiановi поновити договiр, складений
три роки тому з його попередником Теодосi м. Але Маркiан, скориставшися зi
свого мiцного становища й з вiйни, яка мала спалахнути мiж Аттiлою та
Гейзом, з одного боку, та Римом i готами - з другого, не квапився
втверджувати ганебних договорiв iз "гунами". Тим бiльше, що йому стало
вiдомо й про зраду "вандальського" князя Мiровоя, якого на батькiв стiл
незаконно посадовив готський конунг Теодорiк. Основнi ж сили Гейза,
великого жупана Iспанi© та Маврiтанi©, теж були в Африцi.
Гатило на знак узгоди зi слов'янами Заходу порвав стосунки з Римом. Але
написав листа iмператоровi Валентинiановi, аби той не втручався в його
розправу над вiзiготами, як утiкачами з-пiд його влади й руського
пiдданства. Теодорiковi ж одiслав iншого листа: "Не май сподiвань на союз
iз Римом проти мене та брата мого Гейза".
В ЛIТО 451-е мiсяця березоля
Головна рать Великого ки©вського князя рушила з городу стольного ще за
зими. Гатило розраховував на несподiванiсть удару. Якби вiн потяг iз дому
першими весняними дорогами, перечекавши розпуття й повенi, був би на
берегах Райни за сорок день, тобто в серединi п'ятого мiсяця року -
квiтного. Вирушивши ж. снiгом, у стичнi, вiн до весни здолав Русь, i
Дерева, й Червенськi землi, й укра©ну моравцiв i став на берегах Лаби.
Позаду в нього здiймалися ще вкритi зимовою попоною верхи Снiжки-гори,
попереду виднiли Клиновець, iз полудневого боку вже зелений, та похилi
Руднi гори. Весна почалася ще на Одрi, й сей вiдтинок до Лаби ополчення
брало вже з останнiх сил. Рiчки, маленькi й великi, поскресали, навiть
лiсовi дороги стали важкi й пiдступнi. Конi провалювалися в мокрий,
нiздрявий снiг, вози та гарби з сiном i зерном для худоби стали в'язнути
по ступицi, воли схудли й виснажились, i Гатило наказав зупинити
ополчення, ледве переправивши заднi полки та валки на лiвий берег Лаби.
За Великим ки©вським князем пiшла раттю не сама тiльки Русь iз ©©
численними групами племен волинi дулiбсько©, галичi, бiлих i чорних
горватiв, бойкiв, лемкiв, карпiв, букачiв, божичiв, тиврiвцiв, улучичiв та
подолян. Великого князя ки©вського пiдтримала вся земля, пiдвладна йому:
Луг разом iз усiм кошем косарським, на чолi з молодим князем Данком
Богдановичем, уся Вкра©на i Сiврська пiд прапором старого чернегiвського
князя Божiвоя, й Дерева пiд проводом Гатилового шуряка Ратибора
Бiлгородського. Сво©х во©в надiслали й кривичi, й смоляки, й новi пiдданi
радимичi та в'ятичi, й деякi iншi племена, що населяли полунiчнi кра©
Русько© держави, й булгари, що сидiли по той бiк Дону, й киргизи та обри,
й саки з ясичами степовими.
Не було поряд лише Борислава. Та вiн, об' днавши в ополчення всю рать
задунайську й придунайську, разом з полками семигородськими йшов на захiд
iншим шляхом. Нарочитi можi донесли Гатиловi, що Борислав уже з' днався з
воями великокняжого брата Володаря й чека дальших наказiв у Добречинi.
Гатило послав кiлькох можiв на чолi з десятником Воротилом i сувору
ябеду до Борислава та Володаря:
Володаревi стояти на мiсцi, Бориславовi ж якомога швидше рухатись на
полудень до моря .Латинського й рiчки Сави в Сiрмi© й стерегти там тил
головно© ратi русько© вiд грекiв.
Богдан же Гатило зi сво©м вiйськом розташувавсь у вiдногах Рудно© гори
на лiвому березi Лаби. Коли чотири роки тому вiн дивився на рать, яка
лягла станом над Дунай-рiчкою, бачив чотири горби й чотири табори на них.
Тодi греки панiчно втiкали вiд нього й, неспроможнi стати йому супротиву,
вирiшили вбити його змi©ним жалом безбородого внуха. Тепер назустрiч
Гатиловi йшла рать не тiльки Риму та всiх пiдвладних йому язикiв, а й
хоробрi во© вiзiготiв, i всi народи, що схилялися перед ним. Тако© ратi
свiт ще не бачив. Зате не бачив i Гатило стiльки можiв пiд сво ю рукою.
Скрiзь, куди сягало Гатилове око, було чорно вiд людей, i вiд худоби та
возiв, i вiд коней, i вiд гостроверхих наметiв - скрiзь, на всiх схилах i
пагорбах, у всiх долинах i видолках курiлися вогнi, й та чорно-ряба маса
можiв i тварин, яка звiдси здавалася йому лiсовим мурашником, не мала нi
кiнця нi краю. Гатило ж сидiв, як i належалося Великому князевi й
самодержцю всi © неосяжно© держави, на високому версi, найвищому з-помiж
околишнiх пагорiв.
Вiн спитав старого конюшого, першо© пiсля себе людини в сьому
безконечному ворушкому свiтi:
- Скiлько во©в мо©х?
Вишата пильно подивився на один бiк, тодi на другий, немов лiчив
оружних пiшакiв i комонникiв, i дуже поважно вiдповiв:
- Безлiч!
Така вiдповiдь зовсiм не влаштовувала Великого князя ки©вського, та вiн
подумав, що нiхто й не втямить сказати йому точнiшого числа, й
заспоко©вся: Подiбного ополчення вiн i справдi ще нiколи не збирав пiд
сво© прапори, хоч уже дванадцяте лiто правив Руссю.
Полотка Великого князя була вогненно-червона, як i завше в походi, й
над нею маяв блакитний трикутний прапорець iз золотом вишитим ведмедиком
на ньому. Ведмедик устав на заднi лапи й сердито роззявив пащу.
Богдан тiльки тепер завважив, що ведмiдь повернувсь очима на захiд, а
ще вчора дивився кудись у бiк полунiчний.
Гатиловi по спинi побiгли мурашки вiд здогаду. Та се ж подають йому
знак кумири руськi!
Ввечерi вiн скликав у полотцi сво©й раду велiю й наказав iз сонцем
рушати. Коли ж усi розiйшлися, вiн покликав до себе старого конюшого.
- Мовив си, що ма ш волхва.
Вишата кивнув: так, вiдун у нього.
- То приведи.
Вишата довго гаявся й нарештi прийшов iз гладким пiдстаркуватим
чоловiком без вус i без бороди. Коли дiд скинув перед ним капловуху лисячу
шапку, на головi йому засвiтився пучок рiденького сивого волосся. Й та
сивина, що не кле©лася до товстощокого рожевого обличчя, й косi очi з
капшуками раптом одбили в Гатила будь-яку хiть питати в духiв сво © долi.
Вiн пiдiйшов до вилицюватого азiйця:
- Ти хто си?
- Ургуй, - вiдповiв той.
- Хто си, питаю. Роду-породу.
- Калмак.
У ворожбита була гарна молодеча усмiшка, та волхвувати Гатиловi вже так
i не схотiлось. Вiн махнув калмаковi йти, Вишата, помулявшись, i собi
пiшов, а Гатило залiз до полотки. Авжеж, якого дiдька! Руськi кумири
вказали йому сьогоднi путь, а вiн шука у калмацьких загонах свого сина
Данка.
Гатило лiг узголiв'ям до продухвини й задивився на небо. Воно було геть
усiяне синiми, бiлими й жовтими зiрками. Й через усе небо з полунiчних
кра©в тягся широкий i безконечний Райський Шлях[18]. Вiн iшов споконвiку в
тi кра© неба, лишивши праворуч Велику й Малу Ведмедицю, й казав русинам
напрямок, усiяний зорями-очима, й не було йому нi початку, нi кiнця, як не
ма ©х i життя на землi. Пiд ним русини проклали собi путь у греки. Тепер
же вiн показував туди, де чекала на князя ки©вського велика слава чи
незмiрна ганьба. Й то було ще одним знаком Дажбога, а може, й Перуна та
всепобiдника Юра, новою лiчбою, яку давало йому небо та руськi кумири.
Й уранцi, не тримаючись бiльше низiв та долин, Гатило вказав ополченню
сво му iншу путь - на полудневий захiд, через Рудницю, до витокiв
Дунай-рiчки та Райни в Чорногорi Захiднiй.
Гатило повiв сво© добiрнi комоннi полки лiвим кра м. Решту во©в
розподiлив чотирма по©здами, й вони теж сунули вперед широким вiялом,
чимраз дужче вiддаляючись один вiд одного й змiтаючи все на сво му шляху.
Першим праворуч од Великого князя йшов зi сво©м вiйськом Вишата. За ним на
такiй самiй розстанi гонь у триста-чотириста рiвнобiжне виступав Гатилiв
старший син Данко з косарями, потому князь Ратибор iз деревлянами, крайнiм
же був Божiвой чернегiвський, повiвши сiврiв, i радимичiв, i в'ятичiв, i
крив, i смолян.
I в уречений день, у середу сiдмицi, травного мiсяця в сьоме, лiта
451-го всi полки руського володаря напилися шоломами води з рiчки Райни.
Полишивши лiворуч себе озеро, з якого вибiгав Дунай, Гатило ривком здолав
хребет Чорногори й перейшов Райну вбрiд, мiлку й нешироку в сьому мiсцi
мiж двома пасмами високих полонин, але досить швидку й пiдступну.
Стара римська фортеця Бауракорум, яку греки звали Базилiсом, а
навколишнi смерди Базелем, оточена високими, зчорнiлими вiд часу кам'яними
стiнами, впала за три днi. Римська залога з добiрних пiшакiв та комонникiв
вiддалася Гатиловi на його ласку й волю. I через кожнi новi три-чотири
доби до Бауракорума, в головну ставку Гатила, надходили вiстi з iнших
полкiв, що переправлялися через Райну низами. Болярин Орест, нарочитець од
Вишати, привiз вiстку першим: у руках старого конюшого опинилась твердь
латинська Аргентiарiя з мiсцевою назвою Стребрениця[19]. Потiм прислав
гiнця старший Гатилiв син. Данковi косаки без бою взяли Вормацiю, тобто
Ворницю, стольний город бургундського короля Гана-Гунтера. Гримiльдин брат
здав синовi свого зятя Гатила всю землю Нови Лунг i перейшов на бiк
руського вiйська. Лише його барон, жупан лужицький Сватоплук, вiдiйшов iз
сво©м полком на Захiд, де сподiвався зустрiтись iз римськими легiонами.
Жупан пам'ятав давнiшню провину перед Гатилом i не наважився чекати його
ласки в Новому Лузi.
Богдан, почувши таке, негайно вирядив до жупана Сватоплука нарочитого
сла велiйого болярина турицького Войслава з та мною ябедою, про яку знав
лише вiн та Великий князь.
Годой, що заступив недужого Ратибора Бiлгородського, взяв у кривавiй,
але швидкiй сiчi город Могонцiакум[20], а Божiвой чернегiвський -
Агриппiну[21]. Таким чином, майже ввесь захiдний рубiж Галлi© був у руках
Великого князя ки©вського Богдана Гатила.
З сi ю, останньою, звiсткою прибув од Вишати вдруге болярин Орест.
Разом iз ним була сотня комонних можiв. На двох кобилах ©хали якась жона в
довгому чорному полоттi та маленький хлопчик, прив'язаний до сiдла за
нiжки. Орест уклонився Гатиловi, торкнувшись рукою мармурово© пiдлоги
свiтлицi, де чекав на нього Великий князь:
- Од конюшого Вишати... - й кивнув головою за вiкно.
Гатило виглянув: Що за жона там?
- Мiрово ва, - проказав Орест. - I син його мал.
- А Мiровой де?
- Вскочив, княже, - винувато потупив зiр болярин.
- Ускочив? Куди?
- Мабути, на захiд...
- "Мабути", - передражнив його князь, та не став сваритися. - Гукни
сюди.
- Жону? - перепитав Орест, але Гатило повторювати не любив.
Незабаром жона жупана Мiровоя, що так пiдступно зiгнав з вiтчого столу
свого старшого брата Хладiвоя й злигався з готами, стала перед очi
князевi. Вона була блiда й стомлена й тримала на руках малого сина. Гатило
сподiвався, що жупаниця зараз упаде навколiшки й заходиться повзати й
просити о милiсть, але молода жона в чорному полоттi лише стримано кивнула
головою. Богдан раптом крикнув на не©:
- Пощо не плазу ш у ноги менi?!
Жупаниця ще дужче зблiдла, й очi ©й застигли, але вона стояла й стояла,
мов кам'яний слуп на степовiй могилi. Тiльки коли хлоп'як, злякавшись
могутнього крику Га-тилового, заплакав, жона стрепенулась i погладила його
по русявiй голiвцi. Малюк заспоко©вся, й Гатило вдруге спитав, уже тихiше:
- Пощо не плазу ш, речу?
- То н ма толку, - ледь чутно мовила молодиця.
- Пощо?
Вона вiдповiла запитанням:
- Хиба не в ш, чия жона смь?
- Вiдаю, - проказав Гатило. - си жона Мiрово ва.
- Пото й млчу, - сказала жупаниця. - Н ма толку. смь жона татя, й сама
тать смь, i син муй тать ст. I зараз iзречеш, аби мене вбити й сина
мого, бо вiн мст ц за ойца свого!
Сi слова молода жупаниця мовила з останнiх сил, далебi, крикнула в вiчi
руському князевi. Гатило махнув на не© рукою, й можi, що вiддалiк стояли
за дверима, схопили ©© й потягли надвiр. Жупаниця ледь упиралась, i не
тому, що хотiла зощадити ще хвилю життя, а через те, що мала на собi
вузьке й довге, майже до п'ят полоття, яке спутувало ©й ноги й не давало
широко ступати. Й жонi зрадника, й нащадковi його, й усьому родовi до
четвертого колiна, як того вимагав закон руський, належала смерть, i всi
те знали, й жупаниця теж, i нi в кого воно не викликало сумнiву й вагання,
й нiхто не припускав яко©сь iншо© думки.
Гатило виглянув у вiкно. Се мало статися не тут, у захопленому
римському городi, а десь ген за високими мурами, й тро можiв уже виводили
жупаницю розвiдним мостом у чiльнi ворота.
Князь крикнув Орестовi:
- Бiжи напини!
Болярин здивовано блимнув на свого володаря й потрюхикав у дверi.
Гатило ж, коли в свiтлицi не лишилося нiкого, тихо зашептав:
- Даруй менi, Боже, й ти, Дажбоже, й ти, Морано-меснице. Заради Яролюба
переступив смь покон ваш...
Увечерi до лойово© свiчки Гатило сидiв i переказував двом ябедникам
сво©м - Костановi й Русичевi - ябеди до во води латинського Ецiя та до
готського конунга Теодорiка. Дяки-ябедники сидiли кожен за окремим
писалищем i тримали по розгорненому листi пергамену поперед себе.
- Костане, - сказав Гатило, - пиши римськими письменами: "Неперемiжний
Аттiла, небом поставлений над землею сво ю цар i повелитель усiх людей ©©,
а такоже грекiв, i римлян, i готiв, i бургундiв, i франкiв, i дацiян, i
всiх язик, що суть пiд небом, речу до конунга вiзiготського, роба свого
ускоклого. Речу тобi: був си робом мо©м i тако буде. Якщо ж поможеш
робовi Мiрово вi вскочити вiд мене в землю свою, такоже робовi невiрному
Сватоплуковi, звелю припнути погане падло тiла твого до хвоста коня мого й
тягати степом". Начертав си?
- Готово ! - вiдповiв Костан.
- Тепер уп'ять римськими письменами.
Костан умочив писало в тетрамен i пiдвiв очi на Великого князя. Гатило
заходився переказувати той самий початок i, коли злiчив усi сво© титули й
достойностi, сказав:
- "Мiжному ратеводцю Ецiю Аттiла рече: "Якщо ти споможеш роба мого
Теодорiка-конунга воями, чи кiньми, чи оружно, чи ще як, то бути головi
тво©й кромi плечу". Написав си?
- Ще... - вiдповiв ябедник, не встигаючи за князем, i почав повторювати
вголос те, що писав: "...чи ще як... то бути головi тво©й кромi... кромi
плечу..."
- Тепер сам начерти до царя латинського, по тому прочетеш менi.
Костан сипнув на вогкий пергамен жменю дрiбного пiску, струсив додолу й
пошкрiб писалом у рiдкому сивому волоссi. Такi вроки Гатило давав йому не
вперше, однак же вельми нелегка то рiч догодити Великому князевi. Костан
раптом уявив собi обличчя пихатого во начальника Ецiя, в якого колись
слугував за письмовця. Римлянин обов'язково порве сей згорток цупкого
пергамену, як робив завше, коли йому не до смаку виявлялася чиясь ябеда.
Вiн кiлька разiв умочав писало в каламарик, i тетрамен щоразу висихав.
Нарештi Костан вималював перше слово. "Аттiла", й усе пiшло швидко й
плавно.
Тим часом Гатило почав наказувати Русичевi ябеду до Борислава, свого
намiсника всi © Мiзi©, й Дакi©, й Сiрмi©:
- Пиши: "Гатило, Великий князь ки©вський..."
- Яким письмом? - перепитав ябедник. Гатило подумав.
- Пиши руськими четними рiзами. Якщо трапить до рук татських, аби не
розчитали суть... "Гатило, Великий князь ки©вський, i всi © Русi
самодержець, укра©ни Сiврсько©, й Дерев..."
Закiнчивши ябеди, Гатило наказав трьом слам збиратись удосвiта в далеку
путь трьома по©здами. Й уранцi, щойно сли рушили, як до свiтлицi Гатилово©
вбiг мiж приворiтний:
- Княже, готи!
Гатило спершу подумав, що готи зненацька з'явилися пiд стiнами городу
Бауракорума, та мiж сказав:
- Сли готськi моляться видiти тебе. Князь посмiхнувсь:
- Уводь.
По хвилi дво кремезних i ще досить молодих русявцiв з рудими й геть
однаковими довгими бородами вклонилися Гатиловi до землi. Один з них,
певно, сол, щось мовив, i Гатило тiльки тодi здогадався, що не покликав
перекладача.
- Костана сюди! - гукнув вiн у прочиненi дверi. Й коли ябедник увiйшов,
кивнув до гота, щоб казав сво© вiншування. Той самий рудобородий почав