Страница:
перевiзником, вiн каже, що таке могли вигадати лище люди необiзнанi, бо
Кия, мовляв, дуже шанував сам вiзантiйський iмператор. Тим часом дехто
вважа див. статтi в укра©нських часописах орi нталiста С. I. Наливайка),
що в ту давню давнину князь, який був одночасно й верховним жерцем свого
народу, мусив ревно виконувати не тiльки сво© державнi, а й
первосвященницькi функцi©. До цих, останнiх функцiй, належав обов'язок, а
може - право перевозити одноплемiнцiв човном на другий берег рiчки. Отже,
роль перевiзника була найпочеснiшою прерогативою державно© влади. Згаданий
Нестором факт сам по собi дуже красномовний. Тим паче що в деяких
дiалектах укра©нсько© мови й досi збереглися, певно, дуже старi дi слова
"кийлювати", "кийляти" й "кияти", якi означають переправлятися через
рiчку, вiдштовхуючись ки м, на плотi або поромi. Мабуть, найстарiша
пам'ять про це стародавн поняття збереглася в топонiмах принаймнi двох
сiл на Днiпрi неподалiк вiд, Ки ва та в мiстi на Дуна©, яке колись
називалося Ки вець, а тепер - Килiя. Й чи не тут належить шукати розгадку
вкра©нсько© столицi?
Але це не заперечу й iснування власного iменi з таким самим коренем.
1988 року, наприклад, вiдомий ки©вський вчений професор Г. К. Василенко
сказав на сторiнках газети "Радянська Укра©на", що Аттiла й Кий - це одне
й те саме. В сво му романi "Меч Арея" я назвав Аттiлу Гатилом. Думаю, мiж
словами "кий" та "гатило" можна поставити знак рiвняння; принаймнi вони
належать до одного синонiмiчного гнiзда: кий, гатило, довбня тощо.
Напевно, Кий можливiше не як iм'я, а як прiзвище чи прiзвисько, адже ©х
у давнину давали й за фах людини. Коли повернутися до карти Птолемея, то
його "амадоки" в перекладi з давньогрецько© означають "колоди, скрiпленi
докупи", тобто плiт. Припустимо, що амадоками греки називали людей, якi
плавали через рiчки плотами, а це те саме, що й поромники-перевiзники,
найближчi родичi амаксовiям-фурманам - чумакам. Чумак - слово, що виникло
в нас пiзнiше; за княжих часiв уживалося слово "товариш" - вiд "товар",
тобто валка возiв. З такими валками мандрували ки©вськi купцi "у варяги",
"в греки", "в хозари", "в булгари" тощо. Як бачимо, професiя "амаксовi©в"
була в давнину популярна у наших краях.
З другого боку карта Птолемея вабить нас iще й тим, що вже тодi разом
iз згадуваними амадоками та амаксовiями тут мешкали й iншi цiкавi нам
племена. "Мiж бастарнами (в межирiччi Пруту - Дунаю) та роксоланами (на
берегах Днiпра, Дону й Азовського моря) живуть хуни", - чита мо в
"Посiбнику з географi©").
Пiзнiше це рiзночитання на картах Птолемея й Геродота було ще дужче
поглиблено Йорданом та наступними iсториками, якi послуговувалися готською
мовою. Слова kwanen, konae, chonae, що означають "кияни", плуталися за
близькими звучанням словами kuna, kuena, quena, kwana й chona, якi
означають "жiнка". Просто Йордан i його послiдовники намагалися виправдати
Геродотове твердження, нiби на Днiпрi був народ, яким управляли жiнки, й у
такий спосiб помилка потроху канонiзувалася, перейшовши в норму.
Киян-град, мiсто киян-перевiзникiв, стало Куенугардом, Кiенуборгом - тобто
Мiстом жiнок або й просто Гунагардом - Мiстом гунiв.
Або згадаймо з цього приводу слова Марцiана Гераклiйського про те, що
обабiч Днiпра, вiдразу ж за аланами, живуть так званi хоани. Всi
погоджуються з тим, що хоани - це гуни, так само як стосовно Птолеме вих
хунiв. Але ж коли врахувати, що в латинськiй, а ще частiше - в
давньогрецькiй мовах "к" та "х" писались одне замiсть одного, то ко©ни й
хоани - це не що iнше, як кияни, тобто перевiзники.
Отже, якщо кияни так давно вiдомi iсторикам, то й столиця ©хня, отой
Метрополiс Птолемея та головне мiсто Геродотово© Басiле© - це теж не що
iнше, як "мати городiв руських" - Ки©в. Любор Нiдерле також припуска , що
згадуваний Птолеме м Метрополiс (III, 5, 14) був там же, де й Ки©в).
Але пригляньмося пильнiше до "батька iсторi©". Справдi-бо, все, що
говориться в нього про ту Басiлею, не може не стосуватися Ки ва й
Ки©вщини. На перехрестi таких важливих дорiг з пiвдня на пiвнiч i з заходу
на схiд мусив виникнути якийсь центр хоча б у ролi мiжнародно© торгово©
перевалки, в ролi складу багатих товарiв. Та й стратегiчне розташування
Ки ва - найкраще в усiх вiдношеннях: тако© думки дотримували й iсторики
вiйськово© справи.
А тепер зiставимо всi цi вiдомостi перших столiть ново© ери та пiзнiших
часiв iз тими, якi залишив нам Геродот. Насамперед слiд з'ясувати, кого
ма на увазi iсторик пiд словами "царськi скiфи", "скiфи-орачi",
"скiфи-хлiбороби" та "скiфи-кочовики". Може скластися враження, нiби
панiвний народ Велико© Скiфi© мешкав у кочовищах понад Чорним морем, отi ж
"орачi" та "хлiбороби" були пiдвладними колонiями "царських скiфiв". I все
було б зрозумiло й ясно, й можна було б легко погодитися, що миролюбнi,
важкi на пiдйом осiлi хлiборобськi племена пiдпали в залежнiсть од
войовничих кочовикiв, що не раз траплялося впродовж iсторi©. Хлiбороби
орють землю й забезпечують зерном сво©х, загарбникiв, а загарбники
стрижуть вайлуватих рабiв i царствують у кибитках. Та ось помира черговий
скiфський цар, i така струнка на перший погляд теорiя почина хитатися й
падати.
Геродот у сво©й "Iсторi©" каже: "Некрополi царiв скiфських розташованi
в Геррах..."
Отже, царськi некрополi-кладовища не в причорноморськiй Гiле©, де
кочують живi царi, а зовсiм iнде, куди "40 днiв плавання". Де ж ма мо
шукати тi Герри? Iсторик вiдповiда : "В тому самому мiсцi, до якого
Борисфен вiдомий".
Але читаймо далi: "Коли в них помира цар, то... очистивши його тiло
вiд нутрощiв i намастивши запашними олiями..., його возом везуть у Герри".
Де ж мусимо шукати ту землю? Геродот каже про це трохи ранiше:
виявля ться, в кра©нi, яка носить однойменну з рiчкою назву.
Рiчка Герр витiка з Борисфену там, звiдки вiн уже вiдомий; ця рiчка
одержала назву вiд кра©ни, на яку кажуть Герри". Далi чита мо, певно,
переписувачами попсованi рядки: Герр витiка з Борисфену (Днiпра!) i
впада в... Гiпакiрiс (Сiверський Донець!). Абсурд, бо
днiпровсько-донецький вододiл, як свiдчать топографи й гiдрологи, не
дозволив би жодному рукавовi, який би витiкав з Днiпра "на 40 днiв
плавання вiд гирла", впадати в рiчку зовсiм iншо© системи. Отже, Герр не
витiкав з Днiпра, а впадав у нього в областi Герри, а за сорок днiв од
моря Днiпром можна допливти приблизно до Десни (згадаймо, скiльки на
Подесеннi, побiля Прип'ятi, Тетерева та Iрпеня давнiх могил-курганiв!).
I Геродот да уточнення - де саме розташована царська вотчина: "За
рiчкою Герром мiститься ота сама Басiлея й живуть найхоробрiшi й численнi
дуже скiфи, якi вважають усiх iнших скiфiв сво©ми пiдданцями".
Таким чином, центр Геродотово© Скiфi© перемiщу ться з Причорноморських
степiв у землi "орачiв" та "хлiборобiв", а це вже щось iнше - кардинально
вiдмiнне.
А тепер пройдiмо шлях вiд Днiпрового гирла до то© Басiле©, де скiфи
ховали сво©х царiв. Усе нормально: коли вирушимо на веслах або пiд
вiтрилами з Лиману, то за сорок днiв, хоч би там що, опинимося в районi
Ки ва, долаючи в день по двадцять-тридцять кiлометрiв. Отже, цiлком
вiрогiдно, що коли за часiв Геродота вже був центр "усiх скiфiв" Басiлея,
то це там, де Птолеме ва "мати городiв" - Метрополiс, тобто Ки©в. Тим
бiльше вiрогiдно, коли зважити, що так званi амаксовi© - вiдомi нам з
ки©вських лiтописiв перевiзники-кияни.
Говорячи про землi, пiдвладнi скiфам, Геродот каже - головних племен
тут чотири: скiфи царськi, скiфи-орачi, скiфи-хлiбороби та скiфи-скотарi
(або номади, пастухи, кочовики). Можливо, кожне плем'я по-рiзному себе й
називало. Але ж як? I що за самим словом "скiфи"?
Загляньмо до словника вже згадуваного ки©вського еллiнiста Поспiшiля.
Там усi слова, що мають у собi корiнь "скiф-", означають дуже близькi
поняття: "скiф-ропос" - похмурий, сердитий; "скiфрадзо" - бути похмурим,
сердитим, сумним; "скiфропадзо" - дивитися сердито, похмуро чи сумно. Та
коли перекласти цi слова грецькою мовою взворот, одержимо геть
незрозумiле. Iнший словник, "Русско-греческий словарь" Е.Чорного (М.,
1885) да одинадцять перекладiв слова "похмурий": стiгнос, халепос,
склерос i т. д., й лише на одинадцятому мiсцi отой синонiм "скiфропос", а
слово "похмурий" з вiдтiнком "страшний" взагалi - скiлерос.
I коли вчита шся в усi тi переклади й контрпереклади, раптом спада на
думку: а хiба слово "суворий" не ляга в одне синонiмiчне гнiздо зi
словами "похмурий", "сердитий", "страшний" i "сумний"? Ляга , ще й дуже
добре! Воно мовби якесь середн арифметичне всiх отих понять. А коли так,
то з ним асоцiю ться назва пiвнiчних укра©нських племен, якi жили в
суворiй лiсовiй та болотистiй землi й самi були людьми суворо© вдачi.
Латинською мовою слово "суворi" переклада ться "северi", корiнь iз цих
трьох звукiв "с-в-р" на ознаку тi © само© якостi зустрiча ться в багатьох
iндо вропейських мовах, а майже в усiх слов'ян "север" став ознакою
пiвночi - традицiя, що тягнеться ще з доки©всько© Русi.
Отже, _севери, сiверяни_. Це - можлива самоназва скiфiв, i Геродот,
вiрний традицiям сво©х попередникiв (Платон свiдчить, що греки ще до
Солона мали звичку перекладати чужинськi власнi iмена), схоже, переклада
й назву цього народу: _скiфи_.
Й тодi кожна згадка Геродотова ста нiби зрозумiлiшою, й народ-привид
набува реальнiших рис й етнiчно© конкретностi. Царство скiфiв було
царством северiв, яких ми за правилами сучасно© фонетики тепер звемо
_сiверянами_? Сiверяни тримали сво вiйсько на пiвденних кордонах кра©ни -
на схiд вiд гирла Днiпра, бо все лiвобережжя було споконвiку сiверською
землею - аж до татарсько© навали. Це вiйсько, точнiше - вiйськовий стан
(сословие) - зветься в Геродота "царськими скiфами". Коли ж цар помирав,
його везли на вотчину - в Подесення (чи на Прип'ять?), у так званi Герри.
Що то - вотчина, про це свiдчить сам Геродот, а наш вiдомий фiлолог
Iларiон Огоновський пiдтверджу його свiдчення в сво му словнику: в часи
Троянсько© вiйни "герас" означало "королiвство" ("Словар до Гомерово©
Одиссе© i Iлiяди", Львiв, 1900).
Та чи тiльки на Лiвобережжi слiд шукати наших славетних пращурiв? Чи
тiльки суворi сiверяни були тим племенем, яке греки називали скiфами? Так,
ми розшукували ©х за 40 днiв плавання вiд гирла Днiпра. Так, за сорок днiв
справдi можна допливти, на веслах чи пiд вiтрилами, до Ки ва та Десни. Але
майже навпроти деснянського гирла впада в Днiпро вiдразу три значнi
притоки: Iрпiнь, Тетерiв i Прип'ять. Чи не казав Геродот про котрусь iз
них? Щоправда, жодна з тих рiчок не ма в сво©й назвi й натяку на той
Геродотiв Герр. А може, пам'ять народна зберегла цю назву в назвi
мiсцевостi, краю? Щось, пов'язане з поняттям "старий", "давнiй"...
Ну, як же: ма мо таку область - Древлянська земля!
Нестор Лiтописець казав - тамтешнi люди живуть "у деревах", тобто в
лiсах, через те й прозвали себе древлянами, як ото поляни - полянами, бо
живуть у полi. Навряд чи це саме так. Видатний радянський iсторик В. В.
Мавродiн запевня , що назва "поляни" походить не вiд слова "поле", так
само, як i назва "древляни" - не вiд слова "дерева". Назва _Древлянська
земля_ походить вiд слова "_древнiй_", "_древня_". А це те саме, що
"_старий_", те саме, що "_Герри_".
Але ж Геродот, говорячи про Герри, згаду й однойменну рiчку. Що то за
рiчка? Iрпiнь? Тетерiв? Прип'ять? А може, Здвиж або Горинь? Не виключено,
що двi з половиною тисячi рокiв тому всi цi рiчки звались по-iншому, хоча
гiдронiми - рiч дуже живуча. На Укра©нському Полiссi, що в давнину звалося
Древлянщиною, нинi рiчки з такою назвою справдi нема, зате лишилася згадка
про iснування там принаймнi двох рiчок з дуже цiкавими для нас назвами.
Рiчка Деревна протiкала в давнину неподалiк Житомира. © згадано в
Iпатiвському лiтописовi пiд роком 1150-м. Друга рiчка дожила майже до
наших днiв, ©© пам'ятають ще нинi живi люди. Рiчка впадала в Уж i звалася
Древлянка. Це задокументовано в Житомирському томi "Iсторi© мiст i сiл
Укра©ни".
Отак поступово ми й наблизилися до вотчини не всу згадуваних "царських
скiфiв" - панiвного племенi найстародавнiшо© праслов'янсько© держави. Не
даремно край ще за Ки©всько© Русi називався Древлянiя.
Але для вточнення координат Геррiв-Древлянi© слiд урахувати й ще одну
важливу подробицю. Коли ми шукали рiчку Герр на Сiверянщинi, ми проминули
найбiльшу праву притоку Десни - _Снов_. Тим часом це дуже цiкава рiчка.
Давно-давно в басейнi Десни жили балто-литовськi племена - найближчi мовнi
родичi племен слов'янських. Ми не зна мо, яким дiалектом розмовляли тi з
них, що селились на берегах Снову, але сучасною литовською мовою "сеновiс"
означа "старий". Може, саме цю рiчку мав на увазi й Геродот, говорячи про
Герр?
I ще одна дрiбничка: колись Древлянiя володiла не тiльки Полiссям на
правому березi Днiпра, а й нинiшньою територi ю Ки ва та значною частиною
Лiвобережжя, можливо, всiм Подесенням. У такому разi не дивуймося, що на
територi© нашо© найдавнiшо© держави дуже популярнi були рiчки з назвою
Древня. Адже ж ма мо кiлька Трубежiв, кiлька Десен, кiлька Ужiв та Бугiв.
То хто ж тодi скiфи й хто - гуни? Безперечно, лише рiзнi назви одного й
того самого народу на рiзних етапах iсторичного поступу. Чому ж археологи
й досi не пiдтвердили цi © гiпотези, яка народилася не сьогоднi? Нам
зда ться, тому, що вони не шукали пiдтверджень. Якщо вiрити наслiдкам
розкопок, гуни просто "випарувались", пропали, яко тi та мничi обри. Й це
тiльки тому, що усталилася застарiла думка, нiбито гуни -
пiвнiчнокитайськi племена. Археологи й шукають на гунських шляхах монголiв
або принаймнi тюркiв, а коли й знаходять там, де мали бути тюрки,
слов'янськi поховання, речi слов'янсько© збро© та побуту, це зовсiм не
асоцiю ться в них iз поняттям азiйцiв i не вiдповiда наперед загаданому.
Iз скiфами вийшло навпаки. Знехтувавши висновки сучасникiв-самовидцiв,
археологи шукають у Причорномор'© слiдiв кочових народiв i знаходять ©х,
навiть дуже часто. Розкопано вже чимало скiфських могил з багатим умiстом
релiквiй кочовикiв. У них шукачi вбачають пiдтвердження теж наперед
запрограмовано© гiпотези, забуваючи при цьому слова Геродота, що "скiфи
ховали сво©х царiв у Басiле©", а не в Причорномор'©. Знаходячи в деяких
могилах цiлi золотi скарби, археологи оголошують поховання "царськими".
Але той дороговказ Геродота не може не тиснути на свiдомiсть, i тодi вченi
намагаються якось узгодити сво© висновки з його застереженнями: визначають
мiсце Басiле© та Геррiв за рiчкою Конкою, назвавши ©© Герром. Але ж до
того Герру 40 днiв плавання, а до Конки - не бiльш як 10.
Отже, всi знайденi на Пiвднi Укра©ни скарби не царськi, а якщо й
царськi - то не скiфськi. Ми зна мо про перебування в Причорноморських
степах численних тюркських i навiть окремих iранських племен, i це факт,
який не виклика сумнiвiв. I нiчого дивного в тому нема , коли ми в
могилах "скiфського часу" знаходимо поховання ©хнiх во начальникiв i
вождiв. Та й чи тiльки ©хнiх?
Скажiмо, антропологiчний аналiз зображень скiфiв на Куль-Обськiй вазi
може призвести до твердження, що то люди не слов'янсько© подоби:
характерний профiль, розрiз очей, одяг тощо викликають асоцiацi© з
аварами-обрами, i з черкесами, i з чорними клобуками, i з представниками
якого завгодно тюркського чи iранського племенi, i навiть iз греками.
Натомiсть конопаси з Нiкопольського скарбу, особливо ж той, що приборку
жеребця, виказу характернi риси типового слов'янина. Й робити скидку на
якусь традицiю чи школу в мистецтвi стародавнiх карбувальникiв не
доводиться, бо зображення на Нiкопольськiй вазi свiдчать про портретну
правдоподiбнiсть зображених на нiй фiгур, чого не скажеш про вазу
Куль-Обську: там усi на одне лице.
Прислужуються нам i подальшi знахiдки археологiв. Згадаймо, наприклад,
чудовий скарб, знайдений на розкопках "скiфського некрополя" поблизу с.
Балки Запорiзько© областi, знахiдку, яку видобула експедицiя Iнституту
археологi© АН УРСР пiд керiвництвом В. I. Бiдзiлi. Багато вчених, у тому
числi й академiк Б. О. Рибаков, сказали, що цю знахiдку важко переоцiнити.
Але вдивiмося пильнiше в чiтку портретну характеристику зображених на вазi
скiфiв. Усi прийшли до висновку, що майстер IV вiку старо© ери викарбував
на металi портрети конкретних осiб, а цi особи зовсiм не схожi нi на
iранцiв, нi на тюркiв, а на наших дядькiв, яких сотнями знайдеш у кожнiм
укра©нськiм селi. Не менш цiкавим вида ться також багатющий скарб золотих
виробiв Товсто© могили на Днiпропетровщинi, знайдений археологом i поетом
Борисом Мозолевським 1971 року.
Коли взяти до уваги все це, а так само й факт, що в генезi укра©нського
народу брали участь тюркськi та iншi неслов'янськi племена, то мимоволi
виника вже певною мiрою риторичне запитання: так хто ж були скiфи? Й хоч
професор В. П. Петров не встиг дати ствердно© вiдповiдi, але вiн рiшуче
заперечив: скiфи не були iранцями. Це, на його думку, був iндо вропейський
народ, спорiднений iз балто-слов'янами.
Згадаймо вислiв Костянтина Багрянородного про наших предкiв, на яких
греки казали скiфи та гуни, хоча самi звалися русами. За пiвтори тисячi
рокiв до цього iмператора-iсторика майже тими самими словами
схарактеризував ©х Геродот: "Скiфи всiх племен звуть себе "cколотами",
тобто "царськими". Еллiни ж називають ©х скiфами". Отже, ма мо й самоназву
скiфiв: сколоти. Цим iменем себе називали заснованi трьома
братами-царевичами Лiпокса м, Гарпокса м та Колакса м племена авхати,
траспi©, катiари та паралати. Але ж, крiм "царських" племен, були ще й
племена скiфiв-кочовикiв, скiфiв-орачiв та скiфiв-хлiборобiв.
Видатний радянський iсторик Б. В. Рибаков твердить: сколоти - це
праслов'яни. Але хто ж тодi отi та мничi скiфи-хлiбороби та скiфи-орачi?
Адже вони споконвiку жили на територi© Правобережно© Укра©ни, вирощували
хлiб не тiльки для себе, а й на потребу Еллади та iнших кра©н, розвивали
ремесла та мистецтва, про якi сучаснi ©м греки й не мрiяли. Коли отi
чотири племенi зараховано до слов'янських, то скiфи-орачi та
скiфи-хлiбороби й поготiв були слов'яни. Ну, а Л. Нiдерле зарахову до
слов'янських ще й скiфське плем'я будинiв . Якщо на територi© Укра©ни жило
колись iранське плем'я, то це були отi згаданi Геродотом "скiфи-кочовики".
Геродот лишив нам неоцiненний документ - зафiксував на папiрусi чи
пергаментi кiлька "скiфських" слiв. Пiсля старанного аналiзу далеко не всi
вони виявилися справдi скiфськими, один з небагатьох виняткiв - оте вже
кiлька разiв згадуване слово "сколоти". Колись i менi вчувалися в ньому
давнi еллiнськi звуки: "ско-лопс" - дерево або "сколiоо - кривий, лукавий
тощо. Та потiм я подумав: а навiщо тут вишукувати вiддалену схожiсть iз
словами iншо© мови, якщо слово звучить чисто по-нашому? "Сколоти" - це
просто сколоти, як ото були ще поляни, древляни чи бiлi хорвати, й
цiлковиту рацiю ма академiк Б. О. Рибаков, називаючи сколотiв
праслов'янами.
До речi, слова з цим коренем i досi активно поширенi в сучаснiй
укра©нськiй мовi. Борис Грiнченко, наприклад, переклада слово "сколотити"
росiйською мовою так: возмутить, встревожить. У виданому ж 1977 року в
Москвi романi сучасного росiйського письменника В. В. Лiчутiна "Долгий
отдых", творi про подi© та людей початку минулого сторiччя, слово
"сколотный" нинi переклада ться як "незаконний".
Або вiзьмiмо ще одне Геродотове слово: Пората. Вiн свiдчить, що так
"скiфи" називали сво ю мовою рiчку Прут. Чи можна знайти аналоги цьому
слову нинi? Можна, хоча вже й небагато: поратися, працювати, прати,
праник, перти... Та розгорнiмо знову роман В. Лiчутiна - й на сторiнцi 19
прочита мо: "Девка порато работящая", тобто "Дiвка дуже працьовита".
Виходить, Прут (рiчка Дужа, Сильна) за часiв Геродота мав слов'янську
назву, яку зберегли до наших днiв корiннi жителi росiйсько© Пiвночi (геро©
роману "Долгий отдых" - споконвiчнi помори, та й сам Лiчутiн - помор.
А ось iнший приклад: Геродот назива одне з племен, що жило на пiвнiч
вiд Скiфi©: андрофагiв. Андрофаги - слово, безперечно, грецьке й
переклада ться "людо©ди". Невже в тi часи ще iснував канiбалiзм? Та
погортаймо Лаврентi©вський лiтопис - розповiдь про Ки©вську Русь, i пiд
роком 1096 справдi натрапимо на слово "самоядь", яке в пiзнiших документах
перетворю ться на "само©дiв". Так з давнiх давен у наших краях називали
далекi звiдси сомадiйськi племена (ненцiв та iнших), а Геродот старанно
переклав це слово сво ю мовою. Хiба й це не ще одне свiдчення того, що
скiфи - слов'яни?
Це факт, i хай нас не бентежать отi дивнi, залишенi нам Геродотом та
iншими iсториками слова, якi не мають нiчого спiльного зi слов'янськими.
Останнiм часом В. Аба в та деякi iншi войовничi iранiсти зробили багато
спроб довести, нiбито скiфи були людьми iранського походження. Не дивуюся
з осетина Аба ва - дивуюся з наших укра©нцiв, якi силкуються будь-що
пiдрубати й так добряче порубане iсторичне корiння рiдного народу, аби
всупереч здоровому глуздовi довести, буцiмто 2 - З тисячi рокiв тому цього
нещасного народу й на свiтi не було, бо, виходить, не було йому мiсця на
планетi. Ки©вський професор В. П. Петров спростував багаторiчнi силкування
В. I. Аба ва "осетинiзувати" скiфiв, тепер уже одностайний хор iранiстiв
зазнав серйозного дисонансу й збою. В. П. Петров рiшуче заявив: скiфи - не
iранцi. На жаль, вiн так i не встиг довести ©хню етнiчну приналежнiсть, бо
на справжню природу таких слiв, як "сколоти" або "Пората", не звернув
уваги, а решту "скiфських" лексем намагався розшифрувати з допомогою
фракiйсько© (теж, до речi, не набагато вiдомiшо©) та балтских мов. Тим
часом бiльшiсть полишених нам Геродотом "скiфських" слiв та iмен виявились
або чисто грецькими, або спотвореними грецькими. Ось кiлька грецьких слiв,
якi ми досi вважали "скiфськими":
Люк - "Вовк" (скiфський цар).
Савлiй - "Той, що ходить манiрно" (скiфський цар).
Паралати - "Тi, що живуть за кочовиками" (скiфське плем'я).
Тюрас - "Каламутний" (р. Днiстер).
Або - Папей... Скiльки чорнила згайновано на цього "головного
скiфського бога", якого Геродот ототожнював iз Зевсом! I всi дослiдники,
слухняно йдучи за В. Аба вим, в один голос твердили й про нiбито iранську
"нацiональнiсть" того бога, й про його роль у пантеонi богiв iранських
племен та народiв, i про таке колоритне та соковите iранське ж звучання
самого слова, вибудуваного за суворими нормами iрансько© морфологi© й
фонетики. Тим часом жодному довiрливому прихильниковi Аба ва й на думку не
спало пiддати творчому сумнiву "iранськiсть" головного скiфського
божества.
Нiкому з "iранiстiв" не спадало на думку й iнше: що Геродот, який у
кожному разi неодмiнно пiдкреслював мовну спорiдненiсть тих або тих
племен, жодним словом не натякнув про бодай вiддаленi кревнi чи мовнi
зв'язки скiфiв iз персами. Усi iранськi мови й тепер, через двi з
половиною тисячi рокiв, дуже схожi одна на одну. Таджицький поет i
мовознавець Бозор Собiр мене запевняв, що таджик, iранець, осетин, курд чи
пуштун чудово розумiють однi одних без перекладача. А двi з половиною
тисячi рокiв тому, коли iранськi мови були ще ближчими й, напевно, взагалi
не потребували в сво му середовищi перекладачiв! То невже ж би Геродот не
сказав, що скiфи й перси, мiж якими спалахнула така жорстока вiйна,
розмовляли близькими мовами?
Нашим iсторикам це не спадало на думку, та ©х i звинувачувати в цьому
грiх, бо якась добра душа давно колись вирiшила, що радянським ученим
цiлком досить знати росiйську мову. Ну, а якби комусь раптом спало на
думку завагатись у безпомильностi Аба ва й уважнiше прочитати бодай
Геродота, очам вiдкрилося б невiрогiдне.
Ось той уривок про богiв: "Скiфською мовою Гестiя зветься Табiтi, Зевс
(i, як на мене, то цiлком правильно), - Папей". Звернiм особливу увагу на
слова в дужках. Невже Геродот знав скiфську мову, що так само-впевнено
схвалював правильнiсть iменi чужинського бога? Батько iсторi© не знав
жодно© мови, крiм рiдно©. Як же тодi розумiти оте його зауваження?
Звернiмося спершу до словника - "Древнегреческо-русского словаря",
укладеного Й. X. Дворецьким за редакцi ю члена-кореспондента АН СРСР С. I.
Соболевського й виданого в Москвi 1958 року. Кращого видання в нас поки що
нема . За браком грецького шрифта в друкарнях пишу грецьке слово
латинськими лiтерами:
Pappaios. Iз закiнчення видно, що це - одна з форм давньогрецького
присвiйного прикметника. Але чи з грецького кореня утворений сам
прикметник? Так, iз кореня слова pappos, що означа "дiд", "прадiд",
"пращур". й паралельна форма вiдiменних чи присвiйних прикметникiв: iз
закiнченням -oos. Наприклад pappoos. I pappaios, i pappoos перекладаються
однаково: дiдiвський, прадiдiвський, установлений пращурами.
Тепер лише ста зрозумiлим, чому Геродот так схвально поставився до
iменi чужого, скiфського божества. Те вже цитоване речення про богiв
скiфських належить читати так: "Скiфською мовою Гестiя зветься Табiтi,
Зевс (i, як на мене, цiлком правильно) - Прадiдiвським". Просто
перекладачi механiчно сприйняли грецьке слово за не грецьке й не стали
його перекладати.
За цим принципом утворювалися всi давньогрецькi присвiйнi прикметники:
Nilos (Нiл) - Nilaios, Niloos (Нiльський). koitos (постiль) - koitaios,
koitoos (постiльний), filos (друг) - filaios, filoos (дружнiй). pappos
(дiд, прадiд, пращур) - pappaios, pappoos (дiдiвський, прадiдiвський,
установлений пращурами).
Поступово ста зрозумiлiшим, хто були отi скiфи та по-якому вони
розмовляли. Й хто були гуни, яких давнi й пiзнiшi iсторики називали теж
скiфами. Мимоволi хочеться ще раз нагадати слова вiзантiйського iмператора
Костянтина Багрянородного про народ, який сам себе величав русами, хоча
iншi народи продовжували вперто називати його скiфами та гунами.
Й на згадку само собою спада , що сучаснi монголи не вiдмовляються нi
вiд Чiнгiсхана, нi вiд Батия, нi вiд того, що колись призвело до розпаду
могутньо© Ки©всько© держави. Монголи були, й слiв iз пiснi не викинеш.
Нiхто нiяких полiтичних конструкцiй не буду на вироках давноминулих
часiв. Монголи не претендують на землi, якi на певний час були потрапили в
Кия, мовляв, дуже шанував сам вiзантiйський iмператор. Тим часом дехто
вважа див. статтi в укра©нських часописах орi нталiста С. I. Наливайка),
що в ту давню давнину князь, який був одночасно й верховним жерцем свого
народу, мусив ревно виконувати не тiльки сво© державнi, а й
первосвященницькi функцi©. До цих, останнiх функцiй, належав обов'язок, а
може - право перевозити одноплемiнцiв човном на другий берег рiчки. Отже,
роль перевiзника була найпочеснiшою прерогативою державно© влади. Згаданий
Нестором факт сам по собi дуже красномовний. Тим паче що в деяких
дiалектах укра©нсько© мови й досi збереглися, певно, дуже старi дi слова
"кийлювати", "кийляти" й "кияти", якi означають переправлятися через
рiчку, вiдштовхуючись ки м, на плотi або поромi. Мабуть, найстарiша
пам'ять про це стародавн поняття збереглася в топонiмах принаймнi двох
сiл на Днiпрi неподалiк вiд, Ки ва та в мiстi на Дуна©, яке колись
називалося Ки вець, а тепер - Килiя. Й чи не тут належить шукати розгадку
вкра©нсько© столицi?
Але це не заперечу й iснування власного iменi з таким самим коренем.
1988 року, наприклад, вiдомий ки©вський вчений професор Г. К. Василенко
сказав на сторiнках газети "Радянська Укра©на", що Аттiла й Кий - це одне
й те саме. В сво му романi "Меч Арея" я назвав Аттiлу Гатилом. Думаю, мiж
словами "кий" та "гатило" можна поставити знак рiвняння; принаймнi вони
належать до одного синонiмiчного гнiзда: кий, гатило, довбня тощо.
Напевно, Кий можливiше не як iм'я, а як прiзвище чи прiзвисько, адже ©х
у давнину давали й за фах людини. Коли повернутися до карти Птолемея, то
його "амадоки" в перекладi з давньогрецько© означають "колоди, скрiпленi
докупи", тобто плiт. Припустимо, що амадоками греки називали людей, якi
плавали через рiчки плотами, а це те саме, що й поромники-перевiзники,
найближчi родичi амаксовiям-фурманам - чумакам. Чумак - слово, що виникло
в нас пiзнiше; за княжих часiв уживалося слово "товариш" - вiд "товар",
тобто валка возiв. З такими валками мандрували ки©вськi купцi "у варяги",
"в греки", "в хозари", "в булгари" тощо. Як бачимо, професiя "амаксовi©в"
була в давнину популярна у наших краях.
З другого боку карта Птолемея вабить нас iще й тим, що вже тодi разом
iз згадуваними амадоками та амаксовiями тут мешкали й iншi цiкавi нам
племена. "Мiж бастарнами (в межирiччi Пруту - Дунаю) та роксоланами (на
берегах Днiпра, Дону й Азовського моря) живуть хуни", - чита мо в
"Посiбнику з географi©").
Пiзнiше це рiзночитання на картах Птолемея й Геродота було ще дужче
поглиблено Йорданом та наступними iсториками, якi послуговувалися готською
мовою. Слова kwanen, konae, chonae, що означають "кияни", плуталися за
близькими звучанням словами kuna, kuena, quena, kwana й chona, якi
означають "жiнка". Просто Йордан i його послiдовники намагалися виправдати
Геродотове твердження, нiби на Днiпрi був народ, яким управляли жiнки, й у
такий спосiб помилка потроху канонiзувалася, перейшовши в норму.
Киян-град, мiсто киян-перевiзникiв, стало Куенугардом, Кiенуборгом - тобто
Мiстом жiнок або й просто Гунагардом - Мiстом гунiв.
Або згадаймо з цього приводу слова Марцiана Гераклiйського про те, що
обабiч Днiпра, вiдразу ж за аланами, живуть так званi хоани. Всi
погоджуються з тим, що хоани - це гуни, так само як стосовно Птолеме вих
хунiв. Але ж коли врахувати, що в латинськiй, а ще частiше - в
давньогрецькiй мовах "к" та "х" писались одне замiсть одного, то ко©ни й
хоани - це не що iнше, як кияни, тобто перевiзники.
Отже, якщо кияни так давно вiдомi iсторикам, то й столиця ©хня, отой
Метрополiс Птолемея та головне мiсто Геродотово© Басiле© - це теж не що
iнше, як "мати городiв руських" - Ки©в. Любор Нiдерле також припуска , що
згадуваний Птолеме м Метрополiс (III, 5, 14) був там же, де й Ки©в).
Але пригляньмося пильнiше до "батька iсторi©". Справдi-бо, все, що
говориться в нього про ту Басiлею, не може не стосуватися Ки ва й
Ки©вщини. На перехрестi таких важливих дорiг з пiвдня на пiвнiч i з заходу
на схiд мусив виникнути якийсь центр хоча б у ролi мiжнародно© торгово©
перевалки, в ролi складу багатих товарiв. Та й стратегiчне розташування
Ки ва - найкраще в усiх вiдношеннях: тако© думки дотримували й iсторики
вiйськово© справи.
А тепер зiставимо всi цi вiдомостi перших столiть ново© ери та пiзнiших
часiв iз тими, якi залишив нам Геродот. Насамперед слiд з'ясувати, кого
ма на увазi iсторик пiд словами "царськi скiфи", "скiфи-орачi",
"скiфи-хлiбороби" та "скiфи-кочовики". Може скластися враження, нiби
панiвний народ Велико© Скiфi© мешкав у кочовищах понад Чорним морем, отi ж
"орачi" та "хлiбороби" були пiдвладними колонiями "царських скiфiв". I все
було б зрозумiло й ясно, й можна було б легко погодитися, що миролюбнi,
важкi на пiдйом осiлi хлiборобськi племена пiдпали в залежнiсть од
войовничих кочовикiв, що не раз траплялося впродовж iсторi©. Хлiбороби
орють землю й забезпечують зерном сво©х, загарбникiв, а загарбники
стрижуть вайлуватих рабiв i царствують у кибитках. Та ось помира черговий
скiфський цар, i така струнка на перший погляд теорiя почина хитатися й
падати.
Геродот у сво©й "Iсторi©" каже: "Некрополi царiв скiфських розташованi
в Геррах..."
Отже, царськi некрополi-кладовища не в причорноморськiй Гiле©, де
кочують живi царi, а зовсiм iнде, куди "40 днiв плавання". Де ж ма мо
шукати тi Герри? Iсторик вiдповiда : "В тому самому мiсцi, до якого
Борисфен вiдомий".
Але читаймо далi: "Коли в них помира цар, то... очистивши його тiло
вiд нутрощiв i намастивши запашними олiями..., його возом везуть у Герри".
Де ж мусимо шукати ту землю? Геродот каже про це трохи ранiше:
виявля ться, в кра©нi, яка носить однойменну з рiчкою назву.
Рiчка Герр витiка з Борисфену там, звiдки вiн уже вiдомий; ця рiчка
одержала назву вiд кра©ни, на яку кажуть Герри". Далi чита мо, певно,
переписувачами попсованi рядки: Герр витiка з Борисфену (Днiпра!) i
впада в... Гiпакiрiс (Сiверський Донець!). Абсурд, бо
днiпровсько-донецький вододiл, як свiдчать топографи й гiдрологи, не
дозволив би жодному рукавовi, який би витiкав з Днiпра "на 40 днiв
плавання вiд гирла", впадати в рiчку зовсiм iншо© системи. Отже, Герр не
витiкав з Днiпра, а впадав у нього в областi Герри, а за сорок днiв од
моря Днiпром можна допливти приблизно до Десни (згадаймо, скiльки на
Подесеннi, побiля Прип'ятi, Тетерева та Iрпеня давнiх могил-курганiв!).
I Геродот да уточнення - де саме розташована царська вотчина: "За
рiчкою Герром мiститься ота сама Басiлея й живуть найхоробрiшi й численнi
дуже скiфи, якi вважають усiх iнших скiфiв сво©ми пiдданцями".
Таким чином, центр Геродотово© Скiфi© перемiщу ться з Причорноморських
степiв у землi "орачiв" та "хлiборобiв", а це вже щось iнше - кардинально
вiдмiнне.
А тепер пройдiмо шлях вiд Днiпрового гирла до то© Басiле©, де скiфи
ховали сво©х царiв. Усе нормально: коли вирушимо на веслах або пiд
вiтрилами з Лиману, то за сорок днiв, хоч би там що, опинимося в районi
Ки ва, долаючи в день по двадцять-тридцять кiлометрiв. Отже, цiлком
вiрогiдно, що коли за часiв Геродота вже був центр "усiх скiфiв" Басiлея,
то це там, де Птолеме ва "мати городiв" - Метрополiс, тобто Ки©в. Тим
бiльше вiрогiдно, коли зважити, що так званi амаксовi© - вiдомi нам з
ки©вських лiтописiв перевiзники-кияни.
Говорячи про землi, пiдвладнi скiфам, Геродот каже - головних племен
тут чотири: скiфи царськi, скiфи-орачi, скiфи-хлiбороби та скiфи-скотарi
(або номади, пастухи, кочовики). Можливо, кожне плем'я по-рiзному себе й
називало. Але ж як? I що за самим словом "скiфи"?
Загляньмо до словника вже згадуваного ки©вського еллiнiста Поспiшiля.
Там усi слова, що мають у собi корiнь "скiф-", означають дуже близькi
поняття: "скiф-ропос" - похмурий, сердитий; "скiфрадзо" - бути похмурим,
сердитим, сумним; "скiфропадзо" - дивитися сердито, похмуро чи сумно. Та
коли перекласти цi слова грецькою мовою взворот, одержимо геть
незрозумiле. Iнший словник, "Русско-греческий словарь" Е.Чорного (М.,
1885) да одинадцять перекладiв слова "похмурий": стiгнос, халепос,
склерос i т. д., й лише на одинадцятому мiсцi отой синонiм "скiфропос", а
слово "похмурий" з вiдтiнком "страшний" взагалi - скiлерос.
I коли вчита шся в усi тi переклади й контрпереклади, раптом спада на
думку: а хiба слово "суворий" не ляга в одне синонiмiчне гнiздо зi
словами "похмурий", "сердитий", "страшний" i "сумний"? Ляга , ще й дуже
добре! Воно мовби якесь середн арифметичне всiх отих понять. А коли так,
то з ним асоцiю ться назва пiвнiчних укра©нських племен, якi жили в
суворiй лiсовiй та болотистiй землi й самi були людьми суворо© вдачi.
Латинською мовою слово "суворi" переклада ться "северi", корiнь iз цих
трьох звукiв "с-в-р" на ознаку тi © само© якостi зустрiча ться в багатьох
iндо вропейських мовах, а майже в усiх слов'ян "север" став ознакою
пiвночi - традицiя, що тягнеться ще з доки©всько© Русi.
Отже, _севери, сiверяни_. Це - можлива самоназва скiфiв, i Геродот,
вiрний традицiям сво©х попередникiв (Платон свiдчить, що греки ще до
Солона мали звичку перекладати чужинськi власнi iмена), схоже, переклада
й назву цього народу: _скiфи_.
Й тодi кожна згадка Геродотова ста нiби зрозумiлiшою, й народ-привид
набува реальнiших рис й етнiчно© конкретностi. Царство скiфiв було
царством северiв, яких ми за правилами сучасно© фонетики тепер звемо
_сiверянами_? Сiверяни тримали сво вiйсько на пiвденних кордонах кра©ни -
на схiд вiд гирла Днiпра, бо все лiвобережжя було споконвiку сiверською
землею - аж до татарсько© навали. Це вiйсько, точнiше - вiйськовий стан
(сословие) - зветься в Геродота "царськими скiфами". Коли ж цар помирав,
його везли на вотчину - в Подесення (чи на Прип'ять?), у так званi Герри.
Що то - вотчина, про це свiдчить сам Геродот, а наш вiдомий фiлолог
Iларiон Огоновський пiдтверджу його свiдчення в сво му словнику: в часи
Троянсько© вiйни "герас" означало "королiвство" ("Словар до Гомерово©
Одиссе© i Iлiяди", Львiв, 1900).
Та чи тiльки на Лiвобережжi слiд шукати наших славетних пращурiв? Чи
тiльки суворi сiверяни були тим племенем, яке греки називали скiфами? Так,
ми розшукували ©х за 40 днiв плавання вiд гирла Днiпра. Так, за сорок днiв
справдi можна допливти, на веслах чи пiд вiтрилами, до Ки ва та Десни. Але
майже навпроти деснянського гирла впада в Днiпро вiдразу три значнi
притоки: Iрпiнь, Тетерiв i Прип'ять. Чи не казав Геродот про котрусь iз
них? Щоправда, жодна з тих рiчок не ма в сво©й назвi й натяку на той
Геродотiв Герр. А може, пам'ять народна зберегла цю назву в назвi
мiсцевостi, краю? Щось, пов'язане з поняттям "старий", "давнiй"...
Ну, як же: ма мо таку область - Древлянська земля!
Нестор Лiтописець казав - тамтешнi люди живуть "у деревах", тобто в
лiсах, через те й прозвали себе древлянами, як ото поляни - полянами, бо
живуть у полi. Навряд чи це саме так. Видатний радянський iсторик В. В.
Мавродiн запевня , що назва "поляни" походить не вiд слова "поле", так
само, як i назва "древляни" - не вiд слова "дерева". Назва _Древлянська
земля_ походить вiд слова "_древнiй_", "_древня_". А це те саме, що
"_старий_", те саме, що "_Герри_".
Але ж Геродот, говорячи про Герри, згаду й однойменну рiчку. Що то за
рiчка? Iрпiнь? Тетерiв? Прип'ять? А може, Здвиж або Горинь? Не виключено,
що двi з половиною тисячi рокiв тому всi цi рiчки звались по-iншому, хоча
гiдронiми - рiч дуже живуча. На Укра©нському Полiссi, що в давнину звалося
Древлянщиною, нинi рiчки з такою назвою справдi нема, зате лишилася згадка
про iснування там принаймнi двох рiчок з дуже цiкавими для нас назвами.
Рiчка Деревна протiкала в давнину неподалiк Житомира. © згадано в
Iпатiвському лiтописовi пiд роком 1150-м. Друга рiчка дожила майже до
наших днiв, ©© пам'ятають ще нинi живi люди. Рiчка впадала в Уж i звалася
Древлянка. Це задокументовано в Житомирському томi "Iсторi© мiст i сiл
Укра©ни".
Отак поступово ми й наблизилися до вотчини не всу згадуваних "царських
скiфiв" - панiвного племенi найстародавнiшо© праслов'янсько© держави. Не
даремно край ще за Ки©всько© Русi називався Древлянiя.
Але для вточнення координат Геррiв-Древлянi© слiд урахувати й ще одну
важливу подробицю. Коли ми шукали рiчку Герр на Сiверянщинi, ми проминули
найбiльшу праву притоку Десни - _Снов_. Тим часом це дуже цiкава рiчка.
Давно-давно в басейнi Десни жили балто-литовськi племена - найближчi мовнi
родичi племен слов'янських. Ми не зна мо, яким дiалектом розмовляли тi з
них, що селились на берегах Снову, але сучасною литовською мовою "сеновiс"
означа "старий". Може, саме цю рiчку мав на увазi й Геродот, говорячи про
Герр?
I ще одна дрiбничка: колись Древлянiя володiла не тiльки Полiссям на
правому березi Днiпра, а й нинiшньою територi ю Ки ва та значною частиною
Лiвобережжя, можливо, всiм Подесенням. У такому разi не дивуймося, що на
територi© нашо© найдавнiшо© держави дуже популярнi були рiчки з назвою
Древня. Адже ж ма мо кiлька Трубежiв, кiлька Десен, кiлька Ужiв та Бугiв.
То хто ж тодi скiфи й хто - гуни? Безперечно, лише рiзнi назви одного й
того самого народу на рiзних етапах iсторичного поступу. Чому ж археологи
й досi не пiдтвердили цi © гiпотези, яка народилася не сьогоднi? Нам
зда ться, тому, що вони не шукали пiдтверджень. Якщо вiрити наслiдкам
розкопок, гуни просто "випарувались", пропали, яко тi та мничi обри. Й це
тiльки тому, що усталилася застарiла думка, нiбито гуни -
пiвнiчнокитайськi племена. Археологи й шукають на гунських шляхах монголiв
або принаймнi тюркiв, а коли й знаходять там, де мали бути тюрки,
слов'янськi поховання, речi слов'янсько© збро© та побуту, це зовсiм не
асоцiю ться в них iз поняттям азiйцiв i не вiдповiда наперед загаданому.
Iз скiфами вийшло навпаки. Знехтувавши висновки сучасникiв-самовидцiв,
археологи шукають у Причорномор'© слiдiв кочових народiв i знаходять ©х,
навiть дуже часто. Розкопано вже чимало скiфських могил з багатим умiстом
релiквiй кочовикiв. У них шукачi вбачають пiдтвердження теж наперед
запрограмовано© гiпотези, забуваючи при цьому слова Геродота, що "скiфи
ховали сво©х царiв у Басiле©", а не в Причорномор'©. Знаходячи в деяких
могилах цiлi золотi скарби, археологи оголошують поховання "царськими".
Але той дороговказ Геродота не може не тиснути на свiдомiсть, i тодi вченi
намагаються якось узгодити сво© висновки з його застереженнями: визначають
мiсце Басiле© та Геррiв за рiчкою Конкою, назвавши ©© Герром. Але ж до
того Герру 40 днiв плавання, а до Конки - не бiльш як 10.
Отже, всi знайденi на Пiвднi Укра©ни скарби не царськi, а якщо й
царськi - то не скiфськi. Ми зна мо про перебування в Причорноморських
степах численних тюркських i навiть окремих iранських племен, i це факт,
який не виклика сумнiвiв. I нiчого дивного в тому нема , коли ми в
могилах "скiфського часу" знаходимо поховання ©хнiх во начальникiв i
вождiв. Та й чи тiльки ©хнiх?
Скажiмо, антропологiчний аналiз зображень скiфiв на Куль-Обськiй вазi
може призвести до твердження, що то люди не слов'янсько© подоби:
характерний профiль, розрiз очей, одяг тощо викликають асоцiацi© з
аварами-обрами, i з черкесами, i з чорними клобуками, i з представниками
якого завгодно тюркського чи iранського племенi, i навiть iз греками.
Натомiсть конопаси з Нiкопольського скарбу, особливо ж той, що приборку
жеребця, виказу характернi риси типового слов'янина. Й робити скидку на
якусь традицiю чи школу в мистецтвi стародавнiх карбувальникiв не
доводиться, бо зображення на Нiкопольськiй вазi свiдчать про портретну
правдоподiбнiсть зображених на нiй фiгур, чого не скажеш про вазу
Куль-Обську: там усi на одне лице.
Прислужуються нам i подальшi знахiдки археологiв. Згадаймо, наприклад,
чудовий скарб, знайдений на розкопках "скiфського некрополя" поблизу с.
Балки Запорiзько© областi, знахiдку, яку видобула експедицiя Iнституту
археологi© АН УРСР пiд керiвництвом В. I. Бiдзiлi. Багато вчених, у тому
числi й академiк Б. О. Рибаков, сказали, що цю знахiдку важко переоцiнити.
Але вдивiмося пильнiше в чiтку портретну характеристику зображених на вазi
скiфiв. Усi прийшли до висновку, що майстер IV вiку старо© ери викарбував
на металi портрети конкретних осiб, а цi особи зовсiм не схожi нi на
iранцiв, нi на тюркiв, а на наших дядькiв, яких сотнями знайдеш у кожнiм
укра©нськiм селi. Не менш цiкавим вида ться також багатющий скарб золотих
виробiв Товсто© могили на Днiпропетровщинi, знайдений археологом i поетом
Борисом Мозолевським 1971 року.
Коли взяти до уваги все це, а так само й факт, що в генезi укра©нського
народу брали участь тюркськi та iншi неслов'янськi племена, то мимоволi
виника вже певною мiрою риторичне запитання: так хто ж були скiфи? Й хоч
професор В. П. Петров не встиг дати ствердно© вiдповiдi, але вiн рiшуче
заперечив: скiфи не були iранцями. Це, на його думку, був iндо вропейський
народ, спорiднений iз балто-слов'янами.
Згадаймо вислiв Костянтина Багрянородного про наших предкiв, на яких
греки казали скiфи та гуни, хоча самi звалися русами. За пiвтори тисячi
рокiв до цього iмператора-iсторика майже тими самими словами
схарактеризував ©х Геродот: "Скiфи всiх племен звуть себе "cколотами",
тобто "царськими". Еллiни ж називають ©х скiфами". Отже, ма мо й самоназву
скiфiв: сколоти. Цим iменем себе називали заснованi трьома
братами-царевичами Лiпокса м, Гарпокса м та Колакса м племена авхати,
траспi©, катiари та паралати. Але ж, крiм "царських" племен, були ще й
племена скiфiв-кочовикiв, скiфiв-орачiв та скiфiв-хлiборобiв.
Видатний радянський iсторик Б. В. Рибаков твердить: сколоти - це
праслов'яни. Але хто ж тодi отi та мничi скiфи-хлiбороби та скiфи-орачi?
Адже вони споконвiку жили на територi© Правобережно© Укра©ни, вирощували
хлiб не тiльки для себе, а й на потребу Еллади та iнших кра©н, розвивали
ремесла та мистецтва, про якi сучаснi ©м греки й не мрiяли. Коли отi
чотири племенi зараховано до слов'янських, то скiфи-орачi та
скiфи-хлiбороби й поготiв були слов'яни. Ну, а Л. Нiдерле зарахову до
слов'янських ще й скiфське плем'я будинiв . Якщо на територi© Укра©ни жило
колись iранське плем'я, то це були отi згаданi Геродотом "скiфи-кочовики".
Геродот лишив нам неоцiненний документ - зафiксував на папiрусi чи
пергаментi кiлька "скiфських" слiв. Пiсля старанного аналiзу далеко не всi
вони виявилися справдi скiфськими, один з небагатьох виняткiв - оте вже
кiлька разiв згадуване слово "сколоти". Колись i менi вчувалися в ньому
давнi еллiнськi звуки: "ско-лопс" - дерево або "сколiоо - кривий, лукавий
тощо. Та потiм я подумав: а навiщо тут вишукувати вiддалену схожiсть iз
словами iншо© мови, якщо слово звучить чисто по-нашому? "Сколоти" - це
просто сколоти, як ото були ще поляни, древляни чи бiлi хорвати, й
цiлковиту рацiю ма академiк Б. О. Рибаков, називаючи сколотiв
праслов'янами.
До речi, слова з цим коренем i досi активно поширенi в сучаснiй
укра©нськiй мовi. Борис Грiнченко, наприклад, переклада слово "сколотити"
росiйською мовою так: возмутить, встревожить. У виданому ж 1977 року в
Москвi романi сучасного росiйського письменника В. В. Лiчутiна "Долгий
отдых", творi про подi© та людей початку минулого сторiччя, слово
"сколотный" нинi переклада ться як "незаконний".
Або вiзьмiмо ще одне Геродотове слово: Пората. Вiн свiдчить, що так
"скiфи" називали сво ю мовою рiчку Прут. Чи можна знайти аналоги цьому
слову нинi? Можна, хоча вже й небагато: поратися, працювати, прати,
праник, перти... Та розгорнiмо знову роман В. Лiчутiна - й на сторiнцi 19
прочита мо: "Девка порато работящая", тобто "Дiвка дуже працьовита".
Виходить, Прут (рiчка Дужа, Сильна) за часiв Геродота мав слов'янську
назву, яку зберегли до наших днiв корiннi жителi росiйсько© Пiвночi (геро©
роману "Долгий отдых" - споконвiчнi помори, та й сам Лiчутiн - помор.
А ось iнший приклад: Геродот назива одне з племен, що жило на пiвнiч
вiд Скiфi©: андрофагiв. Андрофаги - слово, безперечно, грецьке й
переклада ться "людо©ди". Невже в тi часи ще iснував канiбалiзм? Та
погортаймо Лаврентi©вський лiтопис - розповiдь про Ки©вську Русь, i пiд
роком 1096 справдi натрапимо на слово "самоядь", яке в пiзнiших документах
перетворю ться на "само©дiв". Так з давнiх давен у наших краях називали
далекi звiдси сомадiйськi племена (ненцiв та iнших), а Геродот старанно
переклав це слово сво ю мовою. Хiба й це не ще одне свiдчення того, що
скiфи - слов'яни?
Це факт, i хай нас не бентежать отi дивнi, залишенi нам Геродотом та
iншими iсториками слова, якi не мають нiчого спiльного зi слов'янськими.
Останнiм часом В. Аба в та деякi iншi войовничi iранiсти зробили багато
спроб довести, нiбито скiфи були людьми iранського походження. Не дивуюся
з осетина Аба ва - дивуюся з наших укра©нцiв, якi силкуються будь-що
пiдрубати й так добряче порубане iсторичне корiння рiдного народу, аби
всупереч здоровому глуздовi довести, буцiмто 2 - З тисячi рокiв тому цього
нещасного народу й на свiтi не було, бо, виходить, не було йому мiсця на
планетi. Ки©вський професор В. П. Петров спростував багаторiчнi силкування
В. I. Аба ва "осетинiзувати" скiфiв, тепер уже одностайний хор iранiстiв
зазнав серйозного дисонансу й збою. В. П. Петров рiшуче заявив: скiфи - не
iранцi. На жаль, вiн так i не встиг довести ©хню етнiчну приналежнiсть, бо
на справжню природу таких слiв, як "сколоти" або "Пората", не звернув
уваги, а решту "скiфських" лексем намагався розшифрувати з допомогою
фракiйсько© (теж, до речi, не набагато вiдомiшо©) та балтских мов. Тим
часом бiльшiсть полишених нам Геродотом "скiфських" слiв та iмен виявились
або чисто грецькими, або спотвореними грецькими. Ось кiлька грецьких слiв,
якi ми досi вважали "скiфськими":
Люк - "Вовк" (скiфський цар).
Савлiй - "Той, що ходить манiрно" (скiфський цар).
Паралати - "Тi, що живуть за кочовиками" (скiфське плем'я).
Тюрас - "Каламутний" (р. Днiстер).
Або - Папей... Скiльки чорнила згайновано на цього "головного
скiфського бога", якого Геродот ототожнював iз Зевсом! I всi дослiдники,
слухняно йдучи за В. Аба вим, в один голос твердили й про нiбито iранську
"нацiональнiсть" того бога, й про його роль у пантеонi богiв iранських
племен та народiв, i про таке колоритне та соковите iранське ж звучання
самого слова, вибудуваного за суворими нормами iрансько© морфологi© й
фонетики. Тим часом жодному довiрливому прихильниковi Аба ва й на думку не
спало пiддати творчому сумнiву "iранськiсть" головного скiфського
божества.
Нiкому з "iранiстiв" не спадало на думку й iнше: що Геродот, який у
кожному разi неодмiнно пiдкреслював мовну спорiдненiсть тих або тих
племен, жодним словом не натякнув про бодай вiддаленi кревнi чи мовнi
зв'язки скiфiв iз персами. Усi iранськi мови й тепер, через двi з
половиною тисячi рокiв, дуже схожi одна на одну. Таджицький поет i
мовознавець Бозор Собiр мене запевняв, що таджик, iранець, осетин, курд чи
пуштун чудово розумiють однi одних без перекладача. А двi з половиною
тисячi рокiв тому, коли iранськi мови були ще ближчими й, напевно, взагалi
не потребували в сво му середовищi перекладачiв! То невже ж би Геродот не
сказав, що скiфи й перси, мiж якими спалахнула така жорстока вiйна,
розмовляли близькими мовами?
Нашим iсторикам це не спадало на думку, та ©х i звинувачувати в цьому
грiх, бо якась добра душа давно колись вирiшила, що радянським ученим
цiлком досить знати росiйську мову. Ну, а якби комусь раптом спало на
думку завагатись у безпомильностi Аба ва й уважнiше прочитати бодай
Геродота, очам вiдкрилося б невiрогiдне.
Ось той уривок про богiв: "Скiфською мовою Гестiя зветься Табiтi, Зевс
(i, як на мене, то цiлком правильно), - Папей". Звернiм особливу увагу на
слова в дужках. Невже Геродот знав скiфську мову, що так само-впевнено
схвалював правильнiсть iменi чужинського бога? Батько iсторi© не знав
жодно© мови, крiм рiдно©. Як же тодi розумiти оте його зауваження?
Звернiмося спершу до словника - "Древнегреческо-русского словаря",
укладеного Й. X. Дворецьким за редакцi ю члена-кореспондента АН СРСР С. I.
Соболевського й виданого в Москвi 1958 року. Кращого видання в нас поки що
нема . За браком грецького шрифта в друкарнях пишу грецьке слово
латинськими лiтерами:
Pappaios. Iз закiнчення видно, що це - одна з форм давньогрецького
присвiйного прикметника. Але чи з грецького кореня утворений сам
прикметник? Так, iз кореня слова pappos, що означа "дiд", "прадiд",
"пращур". й паралельна форма вiдiменних чи присвiйних прикметникiв: iз
закiнченням -oos. Наприклад pappoos. I pappaios, i pappoos перекладаються
однаково: дiдiвський, прадiдiвський, установлений пращурами.
Тепер лише ста зрозумiлим, чому Геродот так схвально поставився до
iменi чужого, скiфського божества. Те вже цитоване речення про богiв
скiфських належить читати так: "Скiфською мовою Гестiя зветься Табiтi,
Зевс (i, як на мене, цiлком правильно) - Прадiдiвським". Просто
перекладачi механiчно сприйняли грецьке слово за не грецьке й не стали
його перекладати.
За цим принципом утворювалися всi давньогрецькi присвiйнi прикметники:
Nilos (Нiл) - Nilaios, Niloos (Нiльський). koitos (постiль) - koitaios,
koitoos (постiльний), filos (друг) - filaios, filoos (дружнiй). pappos
(дiд, прадiд, пращур) - pappaios, pappoos (дiдiвський, прадiдiвський,
установлений пращурами).
Поступово ста зрозумiлiшим, хто були отi скiфи та по-якому вони
розмовляли. Й хто були гуни, яких давнi й пiзнiшi iсторики називали теж
скiфами. Мимоволi хочеться ще раз нагадати слова вiзантiйського iмператора
Костянтина Багрянородного про народ, який сам себе величав русами, хоча
iншi народи продовжували вперто називати його скiфами та гунами.
Й на згадку само собою спада , що сучаснi монголи не вiдмовляються нi
вiд Чiнгiсхана, нi вiд Батия, нi вiд того, що колись призвело до розпаду
могутньо© Ки©всько© держави. Монголи були, й слiв iз пiснi не викинеш.
Нiхто нiяких полiтичних конструкцiй не буду на вироках давноминулих
часiв. Монголи не претендують на землi, якi на певний час були потрапили в