Бiлик Iван. Меч Арея

русини й фряги переднiх лав розчепилися, й стало чути голос готамана
Шумила. Старий стяг з голови шапку й вимахував нею, фряги ж нiяк не
змагали протнути його вивернено© догори хутром баранячо© гунi. Гатило
почув дiдовi слова:
- Го-гой!.. Русичi-i-i!.. Я-м посiк ©хнього кня-а-азя-а!..
Й тут-таки зiв'янув i пустив додолу руку з косацькою шапкою.
Тодi повiтря здригнулося вiд могутнього зову "Сла-а-а-ва-а!", - й
русичi суцiльною лавою посунули вперед, ворог не витримав останнього
натиску й повернув yсn'ять, а кияни, й бiлогородцi, й iскоростичi, й
переяславцi гналися й гналися за втiкачами, й сiкли голови в шоломах з
вiдвалом i без одвалу, й кидали зашморги на ши© зайдам, i була сiча жахна,
й був полон, i помста, й пожива.
Наступного дня до Гатилового стану прийшли бити чолом тi князi чудськi,
й сумськi, й мськi, й муромськi, якi завчас утекли з фрязько-готського
ополчення, й Великий князь ки©вський справедливо розсудив ©х, узявши талiв
по кiлька сот од кожного й наказавши племенам бути надалi обачнiшими в
доборi друзiв i недругiв...
Богдан стояв на високiй горi коло Вишгорода й удивлявся з-пiд долонi
туди, де височiли новi вежi над його стольним городом. Дорогою через луки
гнав комонник, низько припавши до холки коня. В тiй самотнiй рухомiй
цяточцi було щось тривожне, й Великий князь одчув, як його серце холоне в
передчуттi лихо© звiстки...


В ЛIТО 454-е мiсяця червця

То була справжня несподiванка для Гатила, й вiн картав себе останнiми
словами, що не зважив на застороги бернського князя. Тодорiк ще й ранiше
казав, нiби таль Валтарiй Аквiтанський ма на оцi недобре, та Гатило не
звертав уваги на се. Позавчора ж знову прийшов до полотки:
- Великий княже... Гот Валтарiй утiк.
- Куди?!
- Нiхто не вiда .
Богдан Гатило подумав i наказав послати здогiнцiв. Але досвiдченi можi
перешукали всi лiсовi стежки й дороги вiд пiвдня до заходу, бо коли
Валтарiй i справдi втiк, то мав податися таки на захiд, у кра© готськi, -
й не знайшли не тiльки Валтарiя, а й слiдiв його. Богдан сподiвався, що
готський таль просто вiдстав або змiшався з руськими ратниками, та й се
виявилося марницею: в жодного сотника й десятника Валтарiя не було.
Тодi князь, переправившись через Здвиж, послав гiнця в Ки©в - i
попередити городян про сво повернення, й заразом спитати, чи не прибився
молодий гот, бува, до городу. Та гiнець у дорозi затримавсь, - кiнь
звихнув ногу, - й випередив рать усього на годину чи двi й тепер стояв
перед князем i червонiв.
- Коли?! - майже гаркнув розлютований князь.
- Хiба звечора... Взяв двох коней i...
Майже добу тому! Ще коли Богдан був по той бiк Здвижу!
Гатило стьобнув коня й пустився через вишгородськi луки до городу
Ки вого. Та тут дiзнавсь про таке, вiд чого забракло повiтря.
Старий конюший розповiдав:
- Приходить учора й рече: "Велить князь дати золочене оружжя й молодого
жеребця, того, що ма зiрку на лобi та бiлий хвiст". Я його питаю: "Нащо
князевi тотi iграшки?" Вiн же рече: "Князь ки©вський верта ться з походу
побiдного й хоче зодягтися в золоте". Я-м мусив дати все те : й шолом, i
калаптир, i щит, i меч, i лук... А надвечiр дивлюся - вже нема готського
таля. Нема й чашницi грекинi Iладiки...
Богдан Гатило враз iзсутулився й потяг ноги до хорому, забувши й
Войслава, й полки, що таборились на Тiчку, на Торговищi й у Дiбровi,
забувши про славлiння, яке збиралися спiвати йому дiви ки©вськi, чекаючи
тiльки помаху Войславово© руки. Сталось те, чого вiн найдужче боявся. Таль
Валтарiй ускочив, але завдав йому ще й другого, дошкульнiшого вдару...
Паскудниця! Хто б мiг подумати, що в отих ©© променистих очах стiльки
зрадливостi й пiдступу, хто б мiг подумати!..
Вiн увiйшов до сво © спочивальнi, побачив на стiнi порожнi кiлочки, де
ранiш висiли золоченi облади й просто в чоботях розтягся ниць на ложу.
Скiльки капостi розвелось у свiтi, скiльки омани... Й кожне намага ться
вдарити тебе в найболючiше, щоб бiльше не встав i не звiвся. Вiн так
квапивсь iз походу домiв, а виявилося, серце не пiддурило. Кумири
попереджали його про зраду, вiн же не йняв ©м вiри й тепер мусить
розплачуватись.
Богдан зiбгав чисту незайману подушку, тодi раптом жбурнув нею в
слюдяне вiкно - аж друзки посипалися.
- Войславе!
Вiн вибiг у сiни й на сходинах зустрiв старого конюшого.
- Войславе! Крикни серед можiв: хто здожене тих ускокiв i принесе менi
©хнi голови - того позолочу!
Старий конюший гайнув до княжих ворiт, а тодi вулицею за город. I перед
самим смерканням Залозним шляхом i всiма путiвцями, що тяглися рiвнобiжне
з ним, ви©хало сорок можiв комонних, i кожен вiв по собi запасного коня:
людина здатна витримати три доби в дорозi, не стуливши ока й не злазячи з
сiдла, кiнь же пiд вершником упаде за пiвдня.
Вгадав мiж Лосько, який вирушив лiсовою стежкою понад битим Залозним
шляхом. Вiн здогнав ускокiв на четвертий день за городцем Iзяславом, що
належав деревлянському жупановi Ярошу. Готський таль Валтарiй
Аквiтанський, тримаючи за повiд сiрого яблукатого жеребця з бiлим хвостом
та бiлою гривою, пив воду з Горинi. Вiн навiть не встиг сiсти верхи, коли
налетiв княжий дружинник Лосько, пустивши повiд запасному коневi. Гот
витяг меч iз золотого пiхва й заходився люто вимахувати ним. Але Лосько
швидко повалив його вдало метнутою сулицею. Бiлявий довгочубий Валтарiй
упустив меча й упав. Лосько злiз i замахнувся на пораненого, щоб одрубати
йому голову, та чиясь рука вхопила його ззаду. То була чорнобрива грекиня,
яку Лоськовi доводилося не раз бачити на княжому дворi.
- Не вбивай...
Русин подивився на лежачого й зашилив меч свiй назад у пiхво. Валтарiй
люто блимав на нього, розгублений несподiваною ласкою.
- Нехай, - сказав Лосько. - Не мо то дiло, лиш князеве. Рече милувати
- помилу , рече потяти - потне...
Вiн перев'язав гота й посадив на яблукатого жеребця, який задирався з
його вороним, тодi прикрутив до сiдла мотузкою за обидвi ноги й наказав
дiвчинi теж сiдати. Iладiка мовчки скорилася його волi. Вигляд у не© був
геть окаянний: довге бузкове полоття роздерлось i майже не прикривало
грудей, i вся вона була пошарпана й дуже брудна, мовби качалася в пилюцi
на шляху.
- Пощо-с така нещасна? - спитав Лосько. Iладiка кивнула на скрученого в
сiдлi Валтарiя.
- Бита си? Чи поята?
Вона глянула на русина, тодi на гота й не вiдповiла нiчого. Йшли
наквапом. Валтарiй то втрачав свiдомiсть i починав хилитися набiк,
примотужений коневi попiд черево, то знову випростувався.
Ввечерi коло багаття вiн сказав, зневажливо дивлячись на Лоська:
- Був би-м одяг калантир...
Лосько посмiхнувся:
- Моя сулиця пробива щит, не те що калантир.
Настрiй у нього був добрий. Тепер вiн отрима з Гатила обiцяну
винагороду й зможе справити собi власного коня чи бодай пару воликiв. А
князь не поскупиться. Коли треба буде, Лосько нагада йому й той випадок
на Каталаунських полях три лiта тому. Тодi кий, призначений для Гатила,
перебив руку Лоськовi. Тепер вiн одержить iз князя мзду й зможе поставити
добру хижу або й теремець, як у покiйного можа Глiба з ©хнього Городища. Й
вступити до дико© вири[48]... В тiй же вирi людина завжди зможе дати собi
раду.
Вони повернулися до городу Ки вого на сьомий день, бо йшли поволi:
Валтарiй не змiг би витримати ©зди швидко©, Лоськовi ж кортiло вручити
готського таля Богдановi живим. Лосько, як з'ясувалося, прибув навiть
першим, i се сповнювало його серце гордiстю й новими надiями. Здавши
бранцiв зрадiлому Войславовi, Лосько погнав коня з ворiт. Лише тепер вiн
одчув з усi ю силою, як стомився. Крутила колись перебита в бою рука, й то
мало бути на негiдь. Вiн проминув Полудневi ворота й, махнувши до
товаришiв у сторожi, пойняв бiлогородську путь. Усi вже давно сидять
удома, його ж рiднi побиваються за ним, хоч, певно, й дiзнались, шо з
далеко© ратi вiн повернувся живий-здоровий.
Тодi йому спало на думку щось iнше: а чи не погодиться Гатило наставити
його в Городищi годованим можем - замiсть убитого взимку Глiба?
Й вiн зострожив стомленого коня, щоб подiлитися думкою з рiдними...
Гатило негайно почув про повернення втiкачiв - сказали челядники, ще й
Войслав не встиг прийти. Князь вибiг на сходи, пойнятий пiвтори сiдмицi
тамованою люттю. Готський княжич Валтарiй Аквiтанський сидiв посеред двору
зi скрученими назад руками, грекиня ж вiдiйшла трохи вбiк. Першою думкою в
Богдана було - потяти обох на коренi тут-таки, серед свого дворища. Вiн до
половини витяг меч, Iладiка ступила йому назустрiч, упала навколiшки й
затулила вид руками, чекаючи останньо© митi.
Гатило завмер, так i не витягши меча. На нiй було пошматоване бузкове
полоття, й крiзь дiрку випнулось припале курявою круглясте персо. Вiн узяв
©© за руку, й дiвчина вискнула вiд несподiванки.
- Йди до хорому! - грубо мовив ©й Гатило й попхнув уперед, Iладiка,
заточуючись, пiшла, й тiльки коло ганку згадала про сво полоття й почала
стягати шмаття на грудях. - А сього до порубу! - сказав Гатило Войславовi.
Сам же пiшов у дверi, якi щойно рипнули за молодою грекинею.
Вiн здогнав ©© на повершi й повелiв, кивнувши на дверi спочивальнi:
- Сюди!
Дiвчина ввiйшла й стала коло порога, затуляючи перса руками. Вiн
зупинивсь навпроти не© й довго дивився ©й у вiчi, стиснувши вуста. Грекиня
витримала погляд. Гатило так само, як i допiру надворi, загрозливо рипучим
голосом кинув:
- Поведу тебе жоною собi! А тому тво му зiтну голову! Чула-с?
Iладiка чула, але не вiдповiла нi слова, бо ©© раптом охопила страшенна
слабкiсть у ногах. Вона посунулася по дубовому одвiрку й сiла просто бiля
порога, незручно пiдiбгавши пiд себе ноги. З очей поллялися сльози,
промиваючи на брудних щоках свiтлi стежечки. Так вона й сидiла, дивлячись
на нього, й Гатило теж не рушив з мiсця, широко розiставивши червонi
чоботи пiдборами оклiш.
Тодi вона пiдвелася й ступила в його бiк раз i вдруге й охопила
в'юнкими напiвголими руками Гатила за шию, й припала йому до широко©
грудини.
- Ладочку мiй... Ладочку... Я-м залюбила тебе зодразу, як увидiла-м...
Тому взе два лiта... Ти-с не мав зе хотi й дивитися на мене. Ладочку мiй,
ладочку...
© слова падали йому на груди й зiгрiвали його, мов мiцний давнiй мед,
а вiн стояв, наче дерев'яний, повiсивши руки додолу. Вiн теж мiг би
сказати ©й багато, дуже багато гарних i пекучих слiв, як нiсся з дальньо©
ратi додому, як чекав того дня, коли нарештi зможе знову побачити ©© й
пригорнути до себе, й перепросити за тi грубощi, яких колись набалакав ©й,
хоч i тодi вже кохав... Але Гатило продовжував стояти, болiсно ковтаючи
борлаком, то тiльки греки такi велерiчивi, поляниновi ж не личить всу , на
вiтер кидати слова й сквернити ними почування сво©.
Iладiка сказала:
- Хтiв си потяти мене там, серед двору...
Вiн не вiдповiв, а дiвчина докинула:
- Я ж незаймана смь. Ти сам се увидиш.
Вiн насилу вимовив:
- Пощо ж мовчала-с?
Iладiка зiтхнула: Соромила-м ся...
Й розповiла йому все, що сталось перед його поверненням з далекого
походу.
Готський заложник, небiж теперiшнього конунга Торiсмунда,
дев'ятнадцятирiчний Валтарiй давно вже накидав на не© оком - ще задовго до
походу. Вiн знав, що Iладiка коха князя, й знущався з не©, мовляв, хiба
не ма ш хреста в пазусi, що не гиду ш кохати поганського царя, та ще й
тричi жонатого.
Валтарiй часто пiдстерiгав ©© в темному кутку, й освiдчувався в
коханнi, й намагався поцiлувати бодай, але вона вiдштовхувала його, й
утiкала, й по тому гiрко плакала, зачинившись у сво©й клiтi, бо Гатило
зумисне не помiчав ©© й щоразу грубо гримав.
А тодi по©хав у полунiчну рать, i потяглися нескiнченнi мiсяцi чекання
й тихих дiвочих слiз. Добре, що хоч Гатило й готського таля з собою взяв.
I раптом на початку мiсяця червця Валтарiй прискакав у город Ки©в,
повiдомивши, буцiмто Гатило прислав його по не©. Вона зрадiла неймовiрно й
ладна була спiвати на радощах, але таль застерiг:
- Мовчи, бо Гатило звелiв менi привезти тебе до стану його нишком.
Руськi поганськi закони не дозволяють жонам бути серед ратникiв. Жди мене
по заходi сонця коло Щекавицi, там, де перетинаються Соляний i Залозний
шляхи.
Iладiка так i зробила, тамуючи серце, яке аж калатало вiд сподiвання
близько© зустрiчi з Гатилом. Валтарiй прийшов о двох конях, i вона сiла на
гнiдого. хали цiлу нiч i цiлий наступний день майже без перепочину, й
тiльки тодi ©© розiбрали сумнiви. Дорога вела ©х усе на захiд i на захiд.
Вона сказала про се Вадтарi вi, й молодий гот одкрився:
- ©демо в Аквiтанiю!
Iладiка повернула коня й хотiла втекти назад, але не змогла втекти, бо
була в сво му вузькому довгому полоттi й сидiла на конi, звiсивши ноги на
один бiк. Та й Валтарi©в бiлохвостий яблукатий жеребець, якого кохав
Гатило для себе, вдався прудкий i витривалий.
Валтарiй завiв ©© в хащi й прив'язав до дерева. Тодi розпалив багаття
й, певний, що йому пощастило уникнути переслiдування, почав, насмiхаючись,
розповiдати ©й сво© задуми. Вiн пiшов у рать на полунiч, сподiваючись там
перескочити до сво©х одноплемiнцiв-готiа, а при можливостi вбити Великого
князя ки©вського й помститися за смерть свого дiда, конунга вiзiготiв
Теодорiка, Та йому не пощастило здiйснити нi першого, нi другого задуму:
за його кожним кроком пильно стежив князь Тодорiк Бернський.
Тодi Валтарiй наважився втiкати сам. Зробити се, коли до городу Ки вого
повернеться вся рать, було б майже неможливо. Мусив якось випередити
Гатила. Вiн так i зробив. У хитрого Войслава видурив двох добрих коней та
ще й оружжя самого князя Гатила. Й, звичайно, не мiг утриматися, щоб не
викрасти й Iладiку, яку давно вподобав...
Молодий гот одв'язав дiвчину й почав домагатись од не© кохання. Дiвчина
не давалась йому до рук, дряпалася й кусалась. Вiн пошматував на нiй одiж,
але так i не змiг подолати.
- Не люблю тебе! - кричала вона, обiрвана й виваляна в пилюку,
розкуйовджена та лиха, мов тигриця. - Нiколи не буду тво ю, так i затям!
- Але не будеш i Гатиловою! - вiдповiв ©й Валтарiй Аквiтанський.
- Буду!
- Нi, не будеш!
- Пощо?
- Не люба си йому.
- Яке тво дiло! Буду!
- Однаково не будеш.
- Пощо?
- Якби вiн i полюбив тебе, все б одно не взяв таку...
- Яку?
- Отаку обшарпану. Глянься, на кого схожа си. Вся плоть вигляда . Вiн
тепер не повiрить, що ти не була-с... мо ю.
Пiсля того змагання Iладiка й справдi мала жалюгiдний вигляд. Вона
плакала й побивалась, а наступного дня не промовила до бiлявого хлопця й
слова, твердо вирiшивши втекти з-серед дороги. Та гот пильно стежив за
Iладiкою.
Богдан обiйняв дiвчину й мiцно притиснув ©© до змучених грудей,
Iладiчине пухке волосся чiплялося за його вiд учора неголене пiдборiддя, й
довгi посивiлi вуса здавалися першою памороззю на збурених чорних хвилях.
Богдан гладив тi хвилi й думав, що мав би бути вiтцем сiй дiвчинi, але
кумири посiяли в ньому зерна Лади до не©, й тут чоловiк невiльний будь-що
вдiяти. Його могутн тiло наливалося нетерплячою силою, дiвчина в
Гатилових руках уся горiла, та вiн здолав у собi той вогонь i грубо
видерся з ©© млосних обiймiв.
I тiльки в стайнях охолов i заспоко©вся. Руський покон лиша ться
поконом для всiх, i Гатило не мав права топтати його, бо князь хоч i
князем, i нiхто не владний заперечити володаревi, але його найдужче видно
з-помiж усiх, i йому зовсiм не байдуже, що про нього думатимуть кияни й
некияни.
дине, що мiг собi дозволити Гатило, - справити весiлля не в Купальську
сiдмицю, як заведено серед русинiв, а ранiше, бо свята теж повстановлюванi
людьми чи кумирами не просто так, а з розумним задумом: женитися й
веселитись тодi, коли роботу в полi зроблено й попереду лишаються тiльки
жнива та збирання врожаю. Або ж i зовсiм серед зими, по холодi. Великий же
князь мав змогу зробити се й ранiше.
Й того-таки вечора вiн оголосив про свiй намiр повести нову жону.
Войслав був геть приголомшений звiсткою, Борислав же весело засмiявся:
- Слава тобi, Гатиле! Хай щастить землi Руськiйi Нарештi Великий князь
ки©вський став тим Гатилом, яким вiн знав його змалечку, й тут справдi
було з чого радiти. Борислав тiльки й завважив:
- А як же отець ©©, Iлiя?
Богдан Гатило вперше подумав про сей бiк справи. Iлiя все-таки князь,
хоч i грецький, i належало дотримати покону.
- Iстину рече Борислав Борич, - мовив старий конюший Войслав.
Отець же Гатилово© першо© жони Руски, яку князь посадив у Вишгородi,
сiмдесятип'ятирiчний жупан вруцький Во©бор закивав лисою головою:
- Треба сла рядити, Богдане.
Тесть i сього разу не мав нiчого проти нового зятевого злюбу. Його
ровесник витичiвський посадник Ждан теж погодився:
- Виряджай, Гатиле, сла сватiвного.
Великий князь обiйняв поглядом усiх присутнiх, а в краснiй свiтлицi
зiбралося душ iз двадцять князiв i велi©х та малих боляр:
- Кого ж послемо до князя Iлi©?
- Та кого? - по паузi обiзвався князь Во©бор. - Сли мене та... - вiн
обдивився присутнiх, - та Ждана-посадника. Ми смо можi старi й сивi.
- Тебе не личить, - засмiявся Борислав Борич. - Тесть си Гатиловi. Там
же всi носять хрести в пазухах, то ще й...
Се зачепило Богдана, й вiн сказав:
- Хай ©де тесть мiй Во©борi 3 хрестатими панькатись не будемо. Не ми
©м, а вони нам дань дають i вони роби нашi!
Вiн мiг би сказати сим людям, як сестра римського iмператора, Юста,
сама колись вiддавала йому руку свою, навiть лягла б у ложе його, коли б
вiн того захотiв, i лягла б, як остання налiжниця. Та Гатило не мав намiру
казати про се, бо князi та боляри, якi сидiли в його краснiй свiтлицi,
мусили й самi все добре пам'ятати.
- дьте, - сказав вiн тестевi та витичiвському посадниковi Ждану. -
дьте взавтра до корсунського князя Iлi© й везiть йому викуп за дочку,
достойний нашо© землi й нашо© слави.
Але нiхто не розходився. Всi чекали останньо© волi, й Гатило сказав:
- У недiлю почнемо,
Тiльки тепер князi та боляри заворушилися й почали вставати з лав,
розташованих попiд стiнами довго© свiтлицi. Шарудiли коприною й паволоками
свитки та ногавицi, бряжчали мечi об пiдлогу пiхвами, радцi, кланяючись
Гатиловi, дво по дво виходили в сiни й жваво перемовлялися. Великий
князь ки©вський не щодня жону вiв, та й не щоразу Русь народжувала такого
князя, тому весiлля мусило бути гiдним його ймена й величi городу Ки вого.
Кожен мав подбати про вiно для князя, вiно ж абияке не пiднесеш, отже, й
сього разу трiщатимуть спини невпокiрних смердiв.
Була середа сiдмицi, ввечерi ж напередоднi весiлля Богдан Гатило мав
дуже непри мну й важку розмову з власним сином, княжичем Юрi м.
Юрко був неговiркий, але ласкавий i поштивий до вiтця свого. Й раптом
щось iз ним сталися. Богдан помiтив се ще в четвер. Зустрiвши сина в
стайнях за новими гридницями, вiн сказав:
- Прийди по заходi сонця, маю ректи тобi про справи тво©.
Хотiв поговорити з сином, чи не пора наставити його тисяцьким над усi ю
великокняжою дружиною. Та Юрко лише буркнув щось незрозумiле й увечерi не
прийшов. Гатило, не дочекавшись, послав по нього тивуна Туткая. Кiбценосий
сакин повернувся нешвидко й сказав:
- Княжича нема в дворi. Я-м перешукав у всiх стайнях, i в во©нських, i
в малому хоромi, й скрiзь...
У п'ятницю рано Гатило знову послав котрогось челядника, та сина знову
нiхто не мiг знайти. Лиха думка кольнула князя в серце, й удосвiта
наступного дня вiн здибав Юрка. Молодий сотник був верхи й мав намiр
шаснути повз вiтця, та Гатило, стоячи в розчинених воротях, ухопив коня за
вузду.
- Куди зiбрався-с?
- Пустiть! - глухо проказав Юрко й спробував здибити коня, Гатило ж
тримав мiцно.
- Злазь.
Юрко, зашарiвшись, вишилив ногу й стрибнув додолу.
- Ходiм.
Гатило поманив пiдстаркуватого челядника Мааса й вiддав йому синового
жеребця:
- Розсiдлай.
А сам пiшов до хорому, певен, що Юрко тепер нiкуди не дiнеться й не
втече, поламавши волю вiтцеву.
Вони сидiли в столовiй свiтлицi й не дивились один на одного.
- Що-с намислив проти вiтця? - тихо спитав Гатило. Син мовчав, i се ще
дужче хвилювало князя. Вiн повторив: - Що-с намислив?
Двадцятишестирiчний сотник уперто дивився кудись у вiкно, широкобровий
i гарний, i темно-каре волосся спадало йому до плiч, як i належить
княжичевi.
- А нiчого, - нарештi видавив син.
- Вiри не йму. Щось та пече тобi душу. Повiдай, сину. В княжому домi
котора - то найлихiший ворог. Нехай татi землi нашо© в пря котораються -
не ми. За що стережеш зло на вiтця - речи!
Син мовчав, i Гатило теж мовчав i дивився в iнше вiкно, й тисячi думок
снувалися йому в головi, й жодна не трималась купи.
Й раптом непри мний здогад, що пiдсвiдоме вколов його вчора вранцi,
застелив Гатиловi очi млою. Вiн обернувся до сина й довго зорив на його
вперто зведенi брови й мiцно стисненi вуста.
- Заради... не©?
Сi слова зронилися мимохiть, i Гатило пошкодував, та було вже пiзно
каратися й каятись, бо слово не горобець.
Обличчя Юркове, допiру блiде й нетутешн , почало братися знiтом, аж на
очах виступила роса. Вiн зiрвався на ноги й хотiв бiгти геть, але знову
сiв i низько схилив голову.
Гатиловi все стерпло всерединi. Рука сама вхопила довгу косу
шпакуватого оселедця й почала сукати й накручувати його, й голене тiм'я то
натягалося зморшками до правого вуха, то знову розгладжувалось. Отже,
сталося найстрашнiше. Син пiднявся проти батька й пiднявся заради жони...
Юрко важко, слово по слову, вимовив;
- Я-м хiть мав... молити вас... руки ©©...
Вiн зiрвався, з розгону турнув дверi й погуркотiв довгими сiньми геть,
i Гатило не спинив його. Не мав сили не те що встати, а й язиком
ворухнути. Вся любов, яку вiн грiв у серцi до молодшого сина,
випарувалася, щезла, як омана, й натомiсть лишився камiнь, круглий,
холодний голяк, i Гатиловi здалося, що вiн одчува його вагу й його холод.
Потому хижа кров почала бити в скронi, й вiн тепер ледве всидiв, щоб не
схопитися, бо коли б не втримавсь, могло б статися щось набагато
страшнiше.
Богдан просидiв у свiтлицi до самих обiд, тодi пiшов у спочивальню й не
вiдповiдав нi на якi стукоти в дверi, хоч увесь хором аж бринiв од люду,
мов потурбована бджолина борть. Роби, й челядники, й тивуни, й
дома-жиричi, й боляри великi та малi готувалися до завтрашнього весiлля.
Вiн же лежав горiлиць узутий i дивився на гладенько тесанi колоди. Й
тiльки коли смерклось, устав i стомленою, майже старечою ходою подався до
коней за новими будiвлями. Можi-дружинники - хто сидiв на присьпах, хто
грав у зернь, хто зiбрався гуртиком i просто теревенив, - навiть не
звернули на Гатила уваги, бо ж о цю пору князь нiколи не приходив сюди.
В стайнях теж було тихо й поночi, та Гатило впевнено ступав помiж двома
рядами. Конюхи вже попоралися, й конi лунко хрупали з ясел овес. Вiн
пiдiйшов до гнiдого жеребця й застав там сина, як i сподiвався. Юрко
змалечку так робив: у хвилину поганого настрою завжди втiкав до свого
коня.
В темрявi нiчого не було видно, й Гатило сiв край ясел. Гнiдий
жеребець, упiзнавши його, заспокiйливо гигикнув i знову встромив голову в
ясла.
- То послiдня лада моя, - хрипко проказав Гатило.
Син глибоко зiтхнув, але нiчого не вiдповiв на се.
- Послiдня, - мовив Гатило знову. - Тобi ж перша... Ти ще стрiнеш на
сво©й путi, а я...
Юрко вдруге зiтхнув, i з темряви долинуло:
- Я-м такоже мислив про се...
Хвиля бурхливо© нiжностi до сина мало не зiрвала Богдана з мiсця, та
вiн утримав себе в руках. Йому стало соромно за тi думки й за той камiнь,
що вмостився був у його грудях, холодний i важкий голяк, i вiн таки не
змiг устояти й поклав руку синовi на плече. Й хоч Юрко сидiв мовчазний i
напружений, але то так належало сидiти справжньому во вi й справжньому
князевi полянському. Богдан стиснув йому плече й вийшов пружною ходою
людини, якiй нарештi одлягло вiд серця.
Мiсяця липня в перший день
Раннього недiльного ранку, - ще в княжому дворi тiльки курей випустили
з пташниць, а вiвчарi виманювали з кошар баранiв iз великими мiдними
дзвонами на шиях, - повернувся князь Годой. Вiн був дуже стомлений, цiлий
учорашнiй день i цiлу нiч не злазив iз сiдла, немовби передчував, що в
Гатиловому дiдинцi назрiвають важливi подi©.
Годой залишив Великого князя в окаянному станi й тепер поспiшав додому,
не знаючи, кого застане в городi Ки вому й кого не застане, бо життя - й
се вiн затямив упродовж свого вже немалого вiку - рiч складна й не
пiдда ться нiяким законам i правильникам.
Князь Годой мав садибу навпроти Гатилових ворiт - по той бiк Священного
пагорба з дерев'яними та кам'яними вистуканами Бога, й Дажбога, й Дани, й
Перуна, й iнших кумирiв. Вiн долав останнi версти до городу Ки вого з
нетерпiнням украй виснажено© лiтньо© людини якнайшвидше дiстатися рiдного
вогнища й м'якого ложа. Та коли його домажирич розповiв йому про все, що
сталося в Ки вому городi й що мало вiдбутись, вiн тiльки обтрусив поли,
збив шапкою пилюку з чобiт i вийшов за ворота.
По другий бiк Священного пагорба стояв терем його сестри Радмили,
вдовицi старого конюшого Вищати Огнянича. Годой пiшов туди, але ворота ще
були на засувах, вiн подумав i звернув поза сво ю садибою в Кожум'яцьку
вулицю, в кiнцi яко© був двiр Войслава.
Колишнiй велiй болярин турицький, а тепер старий конюший, уже
прокинувся й сидiв на сходах терема, спросоння клiпаючи й чухмарячись. Вiн
крикнув на псiв, що посiли були Годечана, й почоломкався з ним, кудлатий,
ще невмитий i нечесаний.
Обидва велiможi посiдали на сходинах.
- З царя-городу ©деш? - спитав Войслав.
- Iз царя-городу Константинополя й iз Рима.
- Що там греки й латинцi?
- Та що ж...
Годо вi не хотiлося розмовляти, але Войслав гукнув у дверi:
- Мунчо! Пива принеси нам з холоднiшого зимника!
Челядник збiгав i швидко повернувся з двома великими коряками пiнястого
пива. Годой та Войслав сьорбнули живлющо© вологи, й князь потроху
розбалакався.
- Знав си во воду римського Ецiя?
- Авжеж. То й що?
- Нема вже Ецiя.
- Вмер?
- Умер! - хмикнув Годой. - Умер, та не сам...
Вiн знову сьорбнув з коряка й розповiв старому конюшому про полководця
латинських легiонiв.
Флавiй Ецiй не був римлянин. Вiн народився в лiто 395-е й походив з
давнього iллiрiйського княжого роду. Коли вiзiготський король Аларiх
удерся на територiю Схiдньо© Римсько© iмперi© й зруйнував Корiнф, Аргос i