Страница:
долетiла, й княжич намагався виснажити поранену тварину. Олень на скаку
силувався видерти рогами стрiлу, яка завдавала йому пекучого болю, але
швидкостi не зменшував.
Так змагалися вони з годину, й, коли поминули городище Можiв Ловчих,
олень раптом, у три скоки, перестрибнув на протилежний берег i пiрнув у
лiс. То було просто незбагненне - тварина мов стрибала по водi, й Богдан
зопалу повернув теж до рiчки. Та кiнь довго бив ногами пiну, доки
виборсався на той берег, а за оленем уже й слiд запався.
Богдан ще з пiвгодини гнав коня понад Либiддю, сподiваючись на те, що
поранений рогань знову приб' ться до води, та незабаром Либiдь стала
вужчати, вужчати, дiлитись надво й натро , й княжич спинив жеребця, в
якого вiд довгого бiгу боки взялися милом, а ноги дрiбно тремтiли.
Повернувшись до того мiсця, де олень пiрнув у хащi, Богдан роззирнувся.
Куди мiг податися рогань зi стрiлою в ши©? Так нi до чого й не
додумавшись, продирався густою Дiбровою, що облягала Ки©в iз заходу.
Слiдiв нiяких не було, й княжич дав коневi волю. По якомусь часi
жеребець вивiв його на взлiсся.
Натомлений гонитвою, жеребчик форкав i сiпав зубами повiддя, Богдан
подумав, що данина вислизнула йому з рук i треба подбати бодай про явив.
Помалу по©хав у той бiк, де за Щековою горою була Глибочиця.
Та до рiчки дiставсь лише тодi, коли сонце вихопилося над саму Ки©вську
гору, що круглiла на полудневому всходi. Розсiдлав сiрого, пустив на велю.
Жеребець одразу потрюхикав до води й пив довго й жадiбно, лише тодi почав
пастися поблизу.
Богдан лежав пiд кущем верби. Страшенно хотiлося ©сти, а ©жа лишилася в
Борислава чи Вишати, й хто ©х зна , де вони зараз. Йому не шкода було за
роганем, що втiк. Хлопець думав про вчорашню подiю. Й мiж картинами
запеклого бойовиська, мiж обличчями диких степовикiв, яких до пуття й
розгледiти не встиг, раз по раз напливали великi синi очi та чорнi брови
незнано© дiвчини.
Власне, княжна Ясновида цiлу нiч снилася йому, вiн лише тепер згадав
про се. Зда ться, Богдан утiкав од не©, а вона за ним гналася, хотiла
поцiлувати, та вiн бiг занадто швидко. Сердився сам на себе, що так
бiжить, але не мiг спинитися.
Приклав долоню до вуст, аби згадати, як вона вчора, пiсля сiчi,
поцiлувала його просто в матерi на очах. I стало так млосно й весело, що
вiн схопився на рiвнi й хотiв знову сiдлати жеребця.
Та раптом згадав, як плакав у мами на грудях пiсля жахливо© сiчi,
плакав при нiй, тiй дивнiй дiвчинi, соромився дурних слiз, але нiчого не
мiг iз собою вдiяти.
Яка ж дiва тепер на нього погляне?
Богдан лiг горiлиць i непомiтно заснув. Прокинувсь од мокрого дотику.
Сiрий стояв над ним i торкав губою за щоку. Хлопець пiдвiвся й сiв. Десь
довгенько спав, бо тiнь утекла, й тепер лежав пiд сонцем. Устав i
заходився сiдлати.
Щоб знову не продиратися лiсом, Богдан поза Щековою горою попрямував на
Оболонь, де схрещувалися два великi шляхи - Соляний i Залозний. Поминувши
перехрестя, вiн увiйшов до вщелини мiж Щекавицею та Хоревицею й мiцним
мiстком, що витримав сьоголiтню повiнь, перебрався через Глибочицю. Вiдтак
мав Соляний шлях довести його прямо домiв, до Ки вого.
Шлях зав'юнився вгору й угору, знову почалась Дiброва, але просiка була
широка, й Богдан пустив спочилого жеребця вскач. Незабаром вiн здогнав
незнайомого комонника й, махнувши йому недбало рукою, мов досвiдчений мiж,
помчав далi. Комонник був з лугарiв, що стояли городами за Яропiнню,
Здвижем i Тетеревом, бо з-пiд кошлато© смушево© шапки виглядав оселедець
чорного чуба, й через сi коси лугарiв прозивали косарями, чи навiть
косаками.
В Ки вому городi панувала щоденна метушнява. Туди й сюди сновигали
можi, малi бояри, домажиричi, вогнищани, нарочитi можi, тивуни, городяни,
роби й челядники, - всi, хто жив у городi чи мав до нього якесь
вiдношення. В княжому дворi, за високим гостроколом на найвищому пагорбi,
теж в усi боки бiгали челядники - з терема до клiтей, i знову до терема, й
до медушi, й скiтницi, й до ста нь та обори. Зустрiвши на порозi дебелого
Малка, Богдан сказав:
- Мати.
Малко вже давно навчився розумiти княжича й вiдповiв:
- Княгиня в медушi сидить. Пощо тобi?
Але княжич лише махнув рукою й побiг до пiдвалу, в якому зберiгалися
меди. Княгиня Рада з бiлявою робою Гундою переливала брунатний настояний
мед з мало© кадi в бiльшу. Богдан, не чекавши, поки вона закiнчить,
пiдiйшов i смикнув матiр за рукав:
- Чу те, вiддайте мене замiж.
- Га? - здивувалась княгиня. - Як то замiж? - аж у долонi сплеснула
регочучи.
- Замiж тiльки дiв оддають, - пояснила роба Гунда, бiлобрива готська
полонянка, яка вже давно жила в княжому дворi й досить вiльно говорила
мовою полян.
- Не тобi кажу! - огризнувся княжич, та обидвi жiнки весело реготали, й
вiн люто зиркнув на них i вихопився сходинками з пiдвалу, нахвалюючись:
- Тодi я сам... я сам!..
Богдан побiг до терема, трохи не збив Малка, який i досi стовбичив на
ганку, й почав шарпати всi дверi пiдряд, але, так нiкого й не знайшовши в
теремi, крiм двох челядникiв, якi не знати нащо шкребли дошки в сiнях,
знову пiдбiг до Малка.
- Де ?
Тивун сього разу не збагнув, що вiд нього вимагають, i перепитав:
- Хто?
- Хто, хто! - буркнув хлопець. - Вона!
- А-а, - здогадався тивун. - Там, за пiдклiтями в садку.
Богдан, стрибнувши з високого ганку, майнув за клiтi, наставлянi попiд
городським гостроколом. У сьому мiсцi гострокiл вигинався i правив стiною
княжого дворища, городця, де стояв високий терем на два поверхи й вежу та
всi господарчi будiвлi. Мiцний паркан з гострих дубових паль обгороджував
дiдинець князя вiд окольного мiста й був маленькою твердинею в Ки вому
городi. Хлопець метнув до садка, що зеленiв бiля самiсiньких ворiт
городця, й став мов укопаний. Княжна Ясновида сидiла на дерев'яному
стiльчику пiд яблунею. Тут-таки лежав на вкритiй вовчим хутром лавi
батько, князь Милодух.
Ки©вського князя в городi нiхто не вважав господарем. Вiн уже рокiв iз
десять хворiв на тяжкий недуг, що не пiддавався лiкуванню жодним зiллям,
рiк у рiк блiд i худнув, був схожий на справжнього нава[1], проте Морана,
всесильна богиня смертi, не вiдбирала в нього життя. Князь цiлими днями
вилежувався, взимку в теремi, влiтку в садочку, розмовляв кволим голоском,
i всiм Ки вим городом, та й не лише городом, а й цiлим князiвством,
правила його дiловита жона Рада.
Княжич Богдан якусь мить вагавсь, тодi приступив до Ясновиди й,
затинаючись, мовив:
- Я б-беру тебе жоною!
Й хворий князь, i Ясновида дивилися на нього, мов на привид, потому
княжна закотилася дзвiнким смiхом, i Богдан не витримав поважного тону й
уже вдарив на благання:
- Чу ш?..
Княжна й досi реготала, хворий князь i собi кволо всмiхався, й хлопець
не знав, що й мовити.
- Малий ще си, - впоко©вшись, устала Ясновида. - Пiдрости трохи, тодi
й веди собi жону.
Богдана мов гедзь укусив. Вiн крикнув, i голос йому то басив, то
зривався на пiвники:
- Малий смь? Малий?.. А вчора? Речи, хто вчора побив тамтих? Де б си
була вчора, да би-м не змiг я там-тих степовикiв? Зир туди! - Й вiн
показав рукою на ворота, де й досi стримiла голова степового розбишаки,
наткнута на високу жердину. - Де б си була?
Та княжна й далi смiялася, чорнобрива й свiтлоока, й знову торочила:
- Пiдрости, княжичу, малий ще си, малий...
Богдановi хотiлося пiдскочити й надавати ©й ляпасiв за таке знущання,
та хворий батько теж глузливо посмiхався, тодi прибiг ще замурзаний
Богданiв братик Волод i заблискав на нього спiдлоба, колупаючись у носi,
Богдановi забракло сил, вiн крутнувся й побiг за ворота. Й коли збiгав з
насипу в окольний город, мало не наскочив на комонника.
То був той самий косак, якого Богдан випередив нещодавно в Дубовому
лiсi навпроти гори Дитинки. Через сiдло в нього був перекинений великий
рудий олень зi ще молодими не розгiлляченими рогами. Богдан одразу впiзнав
свого роганя - бiля горлянки й досi стримiла його коротка важка стрiла з
бiлою лебедячою пiр'©ною на зарiзi.
Непогамована лють збурилася в Богдановi, й вiн кинувся до чубатого
комонника та почав стягати роганя з сiдла. Проте комонник штовхнув його
чоботом у груди й, доки хлопець пiдiймався з пилюки, проскочив у ворота
городця.
Не тямлячи себе вiд образи, Богдан побiг аж до Полудневих ворiт, потому
звернув у Хрещатий Яр, iзсунувсь осипом униз i, шаснувши в кущi
ясно-зелено© лiщини, дав волю сльозам. Плакав довго й гiрко, плакав
уголос, i в голосi снувалась настирлива думка: охаблюсь, охаблюся дому,
нехай тодi шукають, нехай плаче й мати, й вона, я ж повернуся тiльки тодi,
коли про мене загомонить уся земля - й Полянська, й Деревська, й Сiврська,
й цiлий свiт. Ось тодi вона побачить, iз кого смiялася, нехай, нехай...
Так вiн пролежав до самого вечора, й, коли сонце сховалося за Дiброву,
прийшли Борислав iз Вишатою. Вони вже все знали й нi про що не запитували.
Богдан розповiв ©м про сво© плани.
- Пiйдете зi мною?
Борислав розгублено вiдповiв:
- А чого ж би й нiт.
Вишата ж тiльки широко всмiхнувся.
- Сього-таки вечора! - сказав Богдан.
Товаришi зiтхнули. Княжича однаково не перекона ш, коли надумався до
чогось. I хоч як було лячно, хлопцi поклали на тому, що смерком викрадуть
iз княжих ста нь коней, вiзьмуть зброю, оружжя та харчу - й у путь.
Та коли, дiждавшись ночi, вивели й посiдлали коней i збиралися дати
дьору з городця, бiля самих ворiт iз наштрикнутою на палю мертвою головою
Богдан раптом став. Йому вчувся знайомий голос. Кинувши коня, вiн шаснув у
садок. На лавi, де сьогоднi вдень лежав батько, лежала княжна Ясновида,
над нею ж вовтузився той прийшлий косак i намагався приборкати ©©.
Страшенний здогад рiзонув Богдана по серцi. То мав бути згадуваний учора
Ясновидою лужицький князь Джурдже. Княжна вiдчайдушне боронилася й
плакала, й хлопцевi знову заслiпило вiчi люттю. Вiн пiдскочив до лавки,
вхопив приблудного косарина за кiску й потяг, аж у того з несподiванки
голова заломилась назад.
Богдан з усього маху дав йому по пицi, той вiдскочив, i в темрявi хижо
зблиснув короткий латинський меч. Богдан теж витяг оружжя з пiхов i
дзвiнко крикнув:
- Боронися! Клич сво©х косацьких кумирiв на пiдмогу!
Сутичка була коротка. Противники чи й устигли тричi схрестити мечi, й
може, тому, що князь Джурдже випив надмiру меду, а може, просто не
розрахував сво©х сил i спритностi, та сталося так, що, вiдбивши Богданiв
меч, вiн готувався кинутись на знахабнiлого отрока, однак лише болiсно й
якось наче здивовано застогнав i впав навколiшки.
Богдан ошелешено позадкував i вдарився головою об яблуню, та в сю мить
iз мороку виринув Борислав i потяг його за собою. Вже коли пiдскочили до
Полудневих ворiт городу Ки вого й чекали, поки зоружений сулицею мiж
одчинить ©м, до слуху ©хнього долинув переляканий вереск, i Богдан упiзнав
у ньому голос Ясновиди.
Мiсяця того самого в третiй день
Цiлу нiч ©хали хлопцi битим Соляним шляхом, то женучи коней учвал, то
даючи ©м перепочити, попускали поводи лише в найгустiших лiсах i, коли за
Днiпром зблиснули першi променi сонця, опинились навпроти стольного городу
Витичевого. Богдан мав пiд собою свого влюбленого сiрого в яблуках
жеребчика, Борислав гнався вслiд йому на гнiдому, а за ним на рябiй кобилi
тримавсь трохи збоку Вишата.
Поминувши стольницю, хлопчаки напинили коней. З високого насипу на них
зорив мiж у рiзницi й шоломi. По якiйсь хвилi вiн гукнув: "Бериле!" На
насип вийшов ще один, зоружений сулицею, й хлопцi вп'ялися коням пiд
ребра, тiльки курява за ними стала. На витичiвському столi сидить Великим
князем Богданiв дiд Данко, та всiм вiдомо, що найбiльше в такому станi
належить стерегтися родичiв. I Великого князя зараз нема , пiшов походом
на греки, його ж тивуни та вогнищани - люд непевний, он як дивилися з валу
приворiтнi можi, тож краще таки триматися вiд них найдалi.
Лишивши по лiву руку Рожищiв, хлопцi звернули вбiк i вирiшили
переднювати. Мiшаний лiс понад Соляним шляхом був багатий на сонячнi
галяви, конi кали де пастися, до того ж i дичина тут велася.
Богдан сiв пiд ще не вбраним у листя дубом-нелинем i замислився. Про
забитого вчора князя Джурiже вiн не думав, хай лишень про нього дума ота
Ясновида, але в вухах йому й досi стояв ©© розпачливий, а може, зляканий
вереск. Пiд боком у Богдана без угаву теревенив Борислав, та княжич мовчав
i не вiдповiдав на його зачiпки. Коли людина вийшла з батькiвського
вогнища, мусить бути дорослою й мислити по-дорослому. Борислав був сином
велiйого болярина Борислава Старшего, вiдзначався винятковою балакучiстю,
та Богдан друкив iз ним, i хлопець жодного разу не зрадив свого княкича.
Другий, Вишата, був протилежнiстю Бориславовi. Вишатин батько Огнян
служив у княжому вогнпцi старим конюшим[2], а мати була робою, але не з
полонених, а з близьких: дiвчинкою ©© продав йому сiврськи© велiй болярин
Ладко, що тримав город у Нежинi. Вишата разом iз батьком та матiр'ю мешкав
у городцi ки©вського князя. Вiн майже нiколи не розмовляв, тiльки широке
всмiхався, нiби з чимось погоджувавсь, або ж червонiв i сопiв, коли йшлося
про щось неприйнятне. Вiн мав рокiв на п'ять або чотири бiльше за хлопцiв,
однак парубкувати ще й не думав i завше воловодився з меншими, даючи собою
керувати.
Борислав припинив торохтiти, й княжич наставив вухо:
"Що вiн пита ?"
- Речу, куди ж тепер, княжичу? Чи в полудневi кра©, чи на всхiд, у
Луги? Та пощо нам тi лугарi тепер, коли ти вбив ©хнього князя? Куди ж
поберемося"?
- Не з тих лугарiв, - буркнув Богдан, i Борислав знову закидав його
словами:
- Вiдаю, що не з тих. Тi сидять на рiчцi Луганi, а се земля Сiврська.
Та тiльки й сi, що за Вишгородом, ще одного з ними племенi.
- Не за Вишгородом. Далi сидять.
- Вiдаю, що далi. На Чорнобильськiй землi. Однаково й сi можуть
меститися. А чи-бо нiт?
Богдан знову збрижив чоло. Вiн i справдi думав податися на Лугань -
вольнi люди, косаки, роблять, що хочуть, воюють, i полюють, i
розважаються, i... не водяться з жонами. То тiльки ©хнi князi мають право
женитись, а лугарi-косаки дають обiтницю сiроманства: не одружуватись, не
кидати меча та сулицi з рук i пильно берегти свою землю вiд ворогiв. Так
вiн думав, але Борислав слушно рече...
- Мають меститися, - проказав Богдан.
- Куди ж тодi?
Княжич вiдповiв на се десь аж ополуднi.
- У греки.
- Куди-и? - протяг Борислав, але та думка раптом заполонила його. -
Правда твоя, княжичу! В греки! В греки! Чув си? - повернувся вiн до
Вишати.
Той згiдливо всмiхнувся.
- На сьому й буде! - сказав Богдан.
- Лiпо, лiпо! - радiв Борислав. - Там слави заживемо! Туди готи ходять
служити можами константинопольському володаревi. Наречемося й ми готами,
княже! Вiрно!
- Наречемося русинами. Й таких вiзьмуть. А вернемось...
Княжич не доказав. Жеребець задер голову й сторожко пряв вухами в бiк
Соляного шляху. Богдан схопився на ноги, Борислав теж, i тiльки Вишата
сидiв незрушно, притуливши спину до шерехкого дуба. Незабаром з-вiд шляху
зачувся кiнський тупiт, i, перш нiж хлоп'яки встигли злякатися, галяву
зусiбiч iз гиком i свистом опосiли комонники. Всi були в барвистих
ногавицях, на плечах мали рiзнокольоровi корзна, з-пiд корзон же виглядали
гаптованi й зеленим, i червоним, i синiм, i жовтим, i чорним шнуром
коротшi чи довшi гунi. Переднi, побачивши на галявi людей, спершу напинили
коней, розгледiвши, знову весело засвистали й загикали, пiдкидаючи догори
смушевi клобуки. Тiльки тепер хлоп'ята постерегли, що то лугарi, бо голови
й бороди в усiх до диного були поголенi й з макiвок поза вухо звисали
вузенькi оселедцi волосся, мов у князiв.
- Гой, отроче, - звернувсь один з них до Вишати, як найстаршого, - конi
пасете?
Вишата лише всмiхнувся по вуха, Борислав же вмить побiг знайомитися.
- З Лугу сте?
- З Лугу, - вiдповiв йому кремезний косак iз довгим копi м, до якого
був прив'язаний густий чорний конячий хвiст.
- А куди?
- На Луг-таки! - засмiявся косак, а Борислав знiяковiло шморгнув носом.
- Не шморгай, косаки можi вольнi, куди хочуть, туди й ©дуть.
- А з якого Лугу сте? - знову почав допитуватися Борислав. - 3
Чорнобильського?
- Нiт, не з Чорнобильського. - Косак устромив списа з кiнським хвостом
у землю й скочив додолу. - 3 Луганi-рiчки. Чув си?
- Чув смь...
- Ось таке, - пiдсумував кремезний косак i гукнув до сво©х: -
Розсiдлуй, братове!
Лугарi позiскакували з коней i заходилися розсiдлувати. Вмить на галявi
зайнялося вогнище, восьмеро косакiв не знати й звiдки принесли вбитого
соханя, оббiлували його й настромили над багаттям. Лiс виповнився
лоскiтливими пахощами смаженого м'яса, й хлопцi згадали, що сьогоднi й не
снiдали. Про Богдана годi й казати: вiн нiчого не мав у ротi
хтозна-вiдколи.
Хлопцi помалу запереступали до багаття. Борислав, маючи на оцi сво ,
ввесь час липнув:
- Коли ж ви руша те? Сього ж днi?
- Не горить, - смiявся косацький отаман. - Нам аби заутра бути в
Луговиках.
- На Чорнобильськiй землi?
- На Чорнобильськiй.
- Пощо?
- Кошового можа ма мо жонити.
- Князя Джурджа? - вихопилося в Борислава, й вiн почервонiв.
- Та Джурджа ж. По-нашому Юра.
- Як се по-вашому?
- Я-м роду полянського. По-нашому Юр. А по-сiврському Джюрджь. Он у нас
косак iз землi Сiврсько©, його ймено такоже Джюрджь. А по-деревлянському
Тур. Тепер вiда ш?
- Вiдаю, - мовив Борислав i перезирнувся з Богданом.
- А князя Юра зна ш? - запитав кремезний отаман i перевернув жердину з
лосем.
- Чув смь, - ухильно вiдповiв Борислав, похоловши вiд страху.
Але страх виявився марним. Отаман був балакучим i вiщим. Перевертаючи
над вогнем лося, вiн почав пояснювати:
- Як ми речемо на сього звiра?
- Лось, - одказав хлопець.
- Iстинно. А сiври речуть на нього лусь. А в Деревах речуть лись. Зумiв
си?
- Зумiв смь, - усмiхнувся хлопець.
- А як той звiр, що живе в лiсi й страшно гарчить? Видiв си такого?
- Нi. Лише забитого. Медвiдь речеться.
- О! - погодивсь отаман. - А пощо? Бо мед вiда . А ти вiда ш?
- Вiдаю!
- То й ти си медвiдь?!
Отаман зареготав, реготали й усi, хто чатував коло вогнища.
- Не смь медвiдь, але чоловiк, - пiдшморгнув Борислав.
- А ци вiда ш ти, що чоловiк так i звався колись?
- Коли?
- А давно.
- Не вiдаю.
- Так слухай. така пiсня:
Ой пiду я до лiсу, до лiсочку,
Та втну собi дубову тесочку,
А на тiй тесi та рогатина,
Та й не пострашусь лютого русина.
Вiддай ми, русине, сво рухо,
Щоб тепло було ми та сухо.
Косак не спiвав, а навспiвки проказував пiсню, яко© хлоп'якам не
доводилося чути.
- Осе таке, - закiнчив вiн. - То як? Зумiв си? Ти якого си роду?
- Полянського.
- Тож ти i си русин. Усi поляни - руси: й тиверцi, й улучичi, й
дулiби, й геть усi до Галицьких верхiв. Бо поляни народженi медведями,
сирiч, русинами. Тиверцi й досi кажуть на сього звiра рус. Од русiв
пiшло все наше плем'я. Того й звемося руси, або русичi, сирiч сини
руса-медведя. Зумiв си?
- Зумiв смь, - протяг Борислав, а Вишата широко всмiхнувся. Йому дуже
сподобалась оповiдь косатого лугаря, бо й сам дуже скидався на медведя.
Тiльки Богдан мовчки стояв осторонь.
Отаман спитав:
- Хто ваш зверхник? От сей? - вiн кивнув на всмiхненого Вишату,
найвищого й найстаршого з-помiж трьох" але Борислав показав очима на
Богдана.
- Тю! - здивувався косак. - Пощо?
- Княжич, - вихопилося в Борислава, й вiн закусив язика, та слово вже
кинуте, й тут нiчого не вдi ш.
- Велике цабе, - посмiхнувся косак. - Я б, бувши вами, вiддався б пiд
руку от сього. Здоровий, як медвiдь, i дужий, та ще дужчий буде. А що
княжич?..
Борислав вибачливо блимнув на княжича, той мовчки червонiв.
- А ти, вуйку, не дивися... Вiн того дня скiлькох потрощив гатилом...
I почав розповiдати про позавчорашн бойовисько пiд Ки вим городом.
Засмаглi лугарi слухали, аж роти пороззявляли, а коли Борислав дiйшов краю
сво © розповiдi, кремезний отаман приступив до Богдана й узяв його за
плечi:
- От се по-нашому! - Тодi подумав i тихо сказав: - Iди до мо © чоти.
Хоч ти й недолiток та ще й княжич... Ми з тебе доброго косака зробимо.
Хочеш?
Богдан, похиливши голову, мовчав. Сей здоровенний лугар ще не зна
всього, не зна , що вiн, Богдан, заколов учора вночi ©хнього зверхника,
хоч i мрiяв шукати слави саме серед осих веселих людей iз косами за вухом.
- Братове! - гримнув до товаришiв отаман. - Чи чули сте? Ма мо нового
косака. Зветься Богдан Гатило. Хай усi вiдають, як сей отрок дубовим
гатилом потрощив голови ворогам землi Русько©! Богдан Гатило! На сьому
бути! Гатило!
Се слово сподобалося всiм, i кожен пiдходив, аби ближче подивитися на
хлоп'яка, який стояв оддалiк i мовчки тупивсь у землю.
- А ти не бре? - раптом прискалив око кремезний отаман.
- Хай покара мене Морана, хай упаде менi Пек на голову! - скоромовкою
заприсягнувся Борислав.
- Тодi на сьому й покладемо! - сказав останн слово косацький отаман.
Але Богдан ще не сказав свого слова.
Обiдали всi гуртом. Лугарi сидiли круг багаття, кожному дiсталося по
доброму шматку смажено© лосини, й кожен, перш нiж уп'ястися в не© зубами,
вiдривав найкращий кусник i кидав у жар, урiкаючи сво му захисниковi.
Згадувано було й Бiлого Бога Дажбога, що зветься Сонцем; i вiтця його
Соварога, який праву небом i землею i був уже тодi, коли в свiтi ще
нiчого не було; й саму Землю-матiр, що ©© дехто прозива Ладою, бо да лад
i людям, i тваринi, й усякому зеловi; й Перуна, котрий мече блискавки, й
Перунових духiв; i весняного Дажбога Ярила; й чотириголового Дажбога
Свiтовида; й семиголового Дажбога Сiмаргла; i холодноруку Морану, котра
вiдбира в чоловiка життя; й Цура з Пеком, що живуть у вогнi земному й
пiдземному; й русалiй, водяникiв, лiсовикiв та домовикiв, без яких не
ступиш i кроку, й навiть упирiв та вовкулакiв, бо не зна ш, де будеш
узавтра, куди зверне твоя нога й звiдки слiд чигати небезпеки.
- А Мокошу забули? Хай береже косакiв од грiха, iже речеться ручний
блуд. Бо в косака зроду-звiку нема й не було жони, нi лади-любки, а сил
багато й руки суть великi. Тож хай береже нас од грiха. ж, Мокошо!
I почалося загальне трапезування.
Пiсля обiду пiшли напувати коней, тодi дехто покликався на влови, iншi
латали ногавицi й гунi, дехто лагодив кiнську збрую чи оружжя.
Вечеряли свiжовпольованими дикунами та косулею. Перед смерком же в стан
заблукала сива вiдьма. Вона ворожила косакам на руцi й передрiкала ©хню
долю. Косаки сприймали ©© слова цiлком серйозно й дякували, хто чим
спроможний, i нарiкали новi жертви сво©м богам та богиням.
Вiстусi дали добре попо©сти, й вона сiла грiти старi кiстки бiля
вогнища. Тодi згадали про новоявленого косака Богдана, й не тому, що вiн
був княжичем, а через те, що вславився як Гатило.
Вiдьма взяла хлопцеву дiсницю й почала розбиратися в заплутанiй лiнi©
його життя. Говорила й про зелений бiр, i про холодну воду, й про перемоги
на боронному полi, й про дiвчину чорнокосу, й про синьооку, й про славу
ловчу, й про перестрiт на роздорiжжi, закiнчила ж так:
- А вмреш од жони, яку залюбиш. Умреш, коли трiсне тятива твого лука.
В Богдана по спинi полiзли мурахи. Вiн широко розплющеними очима
дивився на стару вiстунку, яка, повiдавши його долю, смачно вминала
розiмлiлу дичатину. Коли вогонь згас i в таборi настала тиша й темрява,
княжич тихо витяг з тулi© свого новенького лука й замахнувся, щоб
пошпурити його якнайдалi вiд себе. Хоч би там що було з усiма отими
жонами, зате лук викине, свою наглу смерть.
Але, замахнувшись, передумав i почав розв'язувати тятиву. Адже вона
може лопнути й сама по собi, просто перетлiти й лопнути, й ворожiння
старо© вiстухи збудеться. Зубами й нiгтями насилу розв'язавши тугу тятиву,
вiн кинув ©© в потiк. Тепер се вже не тятива, а просто шматок турячо©
жили, й слова вiдьми не збудуться. Закинув Богдан i тернове лучище, лише
потому спокiйно лiг спати...
Мiсяця того ж в останнiй день
Уранцi, коли косаки зiбралися в дорогу, Богдан сказав отамановi:
- Пiйду в греки.
Вони стояли на битому Соляному шляху - малий отрок на сiрому жеребцi й
загартований у сiчах отаман iз довгим оселедцем чуба, що визмiювався з
чорного смушкового клобука поза праве вухо. Отаман анi слова не сказав
Богдановi. Вже все знав про нього, геть усе: що той женихався до
нежинсько© княжни Ясновиди, й що вбив у сутичцi князя Юра, й що тепер iде
шукати слави. В iншому випадку косацький отаман просто б одляскав отрока,
та в його вiчу той отрок заслуговував на шану - то був не звичайнiсiнький
князюк, пихатий i розбещений волостю, а рiвний йому й товаришам його мiж
Богдан Гатило.
На взбiччi Соляного шляху стояла валка возiв, що прямувала з далеких
сiврських Холмiв. Гречники ©хали в Ольбiю по сiль i в Ки вому городi вчора
дiзналися про смерть лугарського кошового Джюрджя.
- Стережися мести, - тiльки й сказав отаман Богдановi й нахилив корогву
вперед: - Потягнiмо, братт !
м треба-таки було до городу Ки вого, мали йти на весiлля, потрапили ж
на похорон, та ще й кошовий поклав голову не в чеснiй сiчi з ворогом, а в
сутичцi за жону.
Косацькi конi збивали копитами куряву й вiддалялися на полунiч, а юнак
стояв i понуро дивився ©м услiд. Щирий луганський сiкун припав йому до
душi, Богдан охоче лишився б у його чотi, бiльшо© слави нiде не заживеш,
як серед вiдчайдушно© браттi сiроманцiв-лугарiв, але отаман сказав:
"Стережися мести", - й се була жива iстина, вiд яко© на душi ставало трохи
лячно й холодно. Там, у хвостi гречнинсько© валки, походжав ще один
лугарський княжич - Годечан, брат уперше Джюрджевi, й хоч вiн був рокiв на
шiсть чи п'ять старший за Богдана, та лякатись його не хотiлося: Годечан
видавався якийсь худорлявий i кволий, наче стеблина степового маку, та й
не знав вiн, що вбивець його брата тут-таки, поряд. Однаково ж косацький
отаман, певно, мав на думцi саме княжича Годечана.
Валка готувалася в дорогу. Гречники запрягали в ярма полових круторогих
волiв i чекали наказу рушати. Богдан зi сво©ми хлопцями стояв край дороги
й дививсь на переднього. Той нарештi вклонився на всi чотири сторони й,
голосно проказавши: "Свiтовиде, не забудь нас у дорозi", - махнув рукою.
Гречники загейкали и потягли сво©х круторогих з узбiччя на шлях.
Богдан ударив жеребчика поробошнями в живiт i погнав поперед валки на
силувався видерти рогами стрiлу, яка завдавала йому пекучого болю, але
швидкостi не зменшував.
Так змагалися вони з годину, й, коли поминули городище Можiв Ловчих,
олень раптом, у три скоки, перестрибнув на протилежний берег i пiрнув у
лiс. То було просто незбагненне - тварина мов стрибала по водi, й Богдан
зопалу повернув теж до рiчки. Та кiнь довго бив ногами пiну, доки
виборсався на той берег, а за оленем уже й слiд запався.
Богдан ще з пiвгодини гнав коня понад Либiддю, сподiваючись на те, що
поранений рогань знову приб' ться до води, та незабаром Либiдь стала
вужчати, вужчати, дiлитись надво й натро , й княжич спинив жеребця, в
якого вiд довгого бiгу боки взялися милом, а ноги дрiбно тремтiли.
Повернувшись до того мiсця, де олень пiрнув у хащi, Богдан роззирнувся.
Куди мiг податися рогань зi стрiлою в ши©? Так нi до чого й не
додумавшись, продирався густою Дiбровою, що облягала Ки©в iз заходу.
Слiдiв нiяких не було, й княжич дав коневi волю. По якомусь часi
жеребець вивiв його на взлiсся.
Натомлений гонитвою, жеребчик форкав i сiпав зубами повiддя, Богдан
подумав, що данина вислизнула йому з рук i треба подбати бодай про явив.
Помалу по©хав у той бiк, де за Щековою горою була Глибочиця.
Та до рiчки дiставсь лише тодi, коли сонце вихопилося над саму Ки©вську
гору, що круглiла на полудневому всходi. Розсiдлав сiрого, пустив на велю.
Жеребець одразу потрюхикав до води й пив довго й жадiбно, лише тодi почав
пастися поблизу.
Богдан лежав пiд кущем верби. Страшенно хотiлося ©сти, а ©жа лишилася в
Борислава чи Вишати, й хто ©х зна , де вони зараз. Йому не шкода було за
роганем, що втiк. Хлопець думав про вчорашню подiю. Й мiж картинами
запеклого бойовиська, мiж обличчями диких степовикiв, яких до пуття й
розгледiти не встиг, раз по раз напливали великi синi очi та чорнi брови
незнано© дiвчини.
Власне, княжна Ясновида цiлу нiч снилася йому, вiн лише тепер згадав
про се. Зда ться, Богдан утiкав од не©, а вона за ним гналася, хотiла
поцiлувати, та вiн бiг занадто швидко. Сердився сам на себе, що так
бiжить, але не мiг спинитися.
Приклав долоню до вуст, аби згадати, як вона вчора, пiсля сiчi,
поцiлувала його просто в матерi на очах. I стало так млосно й весело, що
вiн схопився на рiвнi й хотiв знову сiдлати жеребця.
Та раптом згадав, як плакав у мами на грудях пiсля жахливо© сiчi,
плакав при нiй, тiй дивнiй дiвчинi, соромився дурних слiз, але нiчого не
мiг iз собою вдiяти.
Яка ж дiва тепер на нього погляне?
Богдан лiг горiлиць i непомiтно заснув. Прокинувсь од мокрого дотику.
Сiрий стояв над ним i торкав губою за щоку. Хлопець пiдвiвся й сiв. Десь
довгенько спав, бо тiнь утекла, й тепер лежав пiд сонцем. Устав i
заходився сiдлати.
Щоб знову не продиратися лiсом, Богдан поза Щековою горою попрямував на
Оболонь, де схрещувалися два великi шляхи - Соляний i Залозний. Поминувши
перехрестя, вiн увiйшов до вщелини мiж Щекавицею та Хоревицею й мiцним
мiстком, що витримав сьоголiтню повiнь, перебрався через Глибочицю. Вiдтак
мав Соляний шлях довести його прямо домiв, до Ки вого.
Шлях зав'юнився вгору й угору, знову почалась Дiброва, але просiка була
широка, й Богдан пустив спочилого жеребця вскач. Незабаром вiн здогнав
незнайомого комонника й, махнувши йому недбало рукою, мов досвiдчений мiж,
помчав далi. Комонник був з лугарiв, що стояли городами за Яропiнню,
Здвижем i Тетеревом, бо з-пiд кошлато© смушево© шапки виглядав оселедець
чорного чуба, й через сi коси лугарiв прозивали косарями, чи навiть
косаками.
В Ки вому городi панувала щоденна метушнява. Туди й сюди сновигали
можi, малi бояри, домажиричi, вогнищани, нарочитi можi, тивуни, городяни,
роби й челядники, - всi, хто жив у городi чи мав до нього якесь
вiдношення. В княжому дворi, за високим гостроколом на найвищому пагорбi,
теж в усi боки бiгали челядники - з терема до клiтей, i знову до терема, й
до медушi, й скiтницi, й до ста нь та обори. Зустрiвши на порозi дебелого
Малка, Богдан сказав:
- Мати.
Малко вже давно навчився розумiти княжича й вiдповiв:
- Княгиня в медушi сидить. Пощо тобi?
Але княжич лише махнув рукою й побiг до пiдвалу, в якому зберiгалися
меди. Княгиня Рада з бiлявою робою Гундою переливала брунатний настояний
мед з мало© кадi в бiльшу. Богдан, не чекавши, поки вона закiнчить,
пiдiйшов i смикнув матiр за рукав:
- Чу те, вiддайте мене замiж.
- Га? - здивувалась княгиня. - Як то замiж? - аж у долонi сплеснула
регочучи.
- Замiж тiльки дiв оддають, - пояснила роба Гунда, бiлобрива готська
полонянка, яка вже давно жила в княжому дворi й досить вiльно говорила
мовою полян.
- Не тобi кажу! - огризнувся княжич, та обидвi жiнки весело реготали, й
вiн люто зиркнув на них i вихопився сходинками з пiдвалу, нахвалюючись:
- Тодi я сам... я сам!..
Богдан побiг до терема, трохи не збив Малка, який i досi стовбичив на
ганку, й почав шарпати всi дверi пiдряд, але, так нiкого й не знайшовши в
теремi, крiм двох челядникiв, якi не знати нащо шкребли дошки в сiнях,
знову пiдбiг до Малка.
- Де ?
Тивун сього разу не збагнув, що вiд нього вимагають, i перепитав:
- Хто?
- Хто, хто! - буркнув хлопець. - Вона!
- А-а, - здогадався тивун. - Там, за пiдклiтями в садку.
Богдан, стрибнувши з високого ганку, майнув за клiтi, наставлянi попiд
городським гостроколом. У сьому мiсцi гострокiл вигинався i правив стiною
княжого дворища, городця, де стояв високий терем на два поверхи й вежу та
всi господарчi будiвлi. Мiцний паркан з гострих дубових паль обгороджував
дiдинець князя вiд окольного мiста й був маленькою твердинею в Ки вому
городi. Хлопець метнув до садка, що зеленiв бiля самiсiньких ворiт
городця, й став мов укопаний. Княжна Ясновида сидiла на дерев'яному
стiльчику пiд яблунею. Тут-таки лежав на вкритiй вовчим хутром лавi
батько, князь Милодух.
Ки©вського князя в городi нiхто не вважав господарем. Вiн уже рокiв iз
десять хворiв на тяжкий недуг, що не пiддавався лiкуванню жодним зiллям,
рiк у рiк блiд i худнув, був схожий на справжнього нава[1], проте Морана,
всесильна богиня смертi, не вiдбирала в нього життя. Князь цiлими днями
вилежувався, взимку в теремi, влiтку в садочку, розмовляв кволим голоском,
i всiм Ки вим городом, та й не лише городом, а й цiлим князiвством,
правила його дiловита жона Рада.
Княжич Богдан якусь мить вагавсь, тодi приступив до Ясновиди й,
затинаючись, мовив:
- Я б-беру тебе жоною!
Й хворий князь, i Ясновида дивилися на нього, мов на привид, потому
княжна закотилася дзвiнким смiхом, i Богдан не витримав поважного тону й
уже вдарив на благання:
- Чу ш?..
Княжна й досi реготала, хворий князь i собi кволо всмiхався, й хлопець
не знав, що й мовити.
- Малий ще си, - впоко©вшись, устала Ясновида. - Пiдрости трохи, тодi
й веди собi жону.
Богдана мов гедзь укусив. Вiн крикнув, i голос йому то басив, то
зривався на пiвники:
- Малий смь? Малий?.. А вчора? Речи, хто вчора побив тамтих? Де б си
була вчора, да би-м не змiг я там-тих степовикiв? Зир туди! - Й вiн
показав рукою на ворота, де й досi стримiла голова степового розбишаки,
наткнута на високу жердину. - Де б си була?
Та княжна й далi смiялася, чорнобрива й свiтлоока, й знову торочила:
- Пiдрости, княжичу, малий ще си, малий...
Богдановi хотiлося пiдскочити й надавати ©й ляпасiв за таке знущання,
та хворий батько теж глузливо посмiхався, тодi прибiг ще замурзаний
Богданiв братик Волод i заблискав на нього спiдлоба, колупаючись у носi,
Богдановi забракло сил, вiн крутнувся й побiг за ворота. Й коли збiгав з
насипу в окольний город, мало не наскочив на комонника.
То був той самий косак, якого Богдан випередив нещодавно в Дубовому
лiсi навпроти гори Дитинки. Через сiдло в нього був перекинений великий
рудий олень зi ще молодими не розгiлляченими рогами. Богдан одразу впiзнав
свого роганя - бiля горлянки й досi стримiла його коротка важка стрiла з
бiлою лебедячою пiр'©ною на зарiзi.
Непогамована лють збурилася в Богдановi, й вiн кинувся до чубатого
комонника та почав стягати роганя з сiдла. Проте комонник штовхнув його
чоботом у груди й, доки хлопець пiдiймався з пилюки, проскочив у ворота
городця.
Не тямлячи себе вiд образи, Богдан побiг аж до Полудневих ворiт, потому
звернув у Хрещатий Яр, iзсунувсь осипом униз i, шаснувши в кущi
ясно-зелено© лiщини, дав волю сльозам. Плакав довго й гiрко, плакав
уголос, i в голосi снувалась настирлива думка: охаблюсь, охаблюся дому,
нехай тодi шукають, нехай плаче й мати, й вона, я ж повернуся тiльки тодi,
коли про мене загомонить уся земля - й Полянська, й Деревська, й Сiврська,
й цiлий свiт. Ось тодi вона побачить, iз кого смiялася, нехай, нехай...
Так вiн пролежав до самого вечора, й, коли сонце сховалося за Дiброву,
прийшли Борислав iз Вишатою. Вони вже все знали й нi про що не запитували.
Богдан розповiв ©м про сво© плани.
- Пiйдете зi мною?
Борислав розгублено вiдповiв:
- А чого ж би й нiт.
Вишата ж тiльки широко всмiхнувся.
- Сього-таки вечора! - сказав Богдан.
Товаришi зiтхнули. Княжича однаково не перекона ш, коли надумався до
чогось. I хоч як було лячно, хлопцi поклали на тому, що смерком викрадуть
iз княжих ста нь коней, вiзьмуть зброю, оружжя та харчу - й у путь.
Та коли, дiждавшись ночi, вивели й посiдлали коней i збиралися дати
дьору з городця, бiля самих ворiт iз наштрикнутою на палю мертвою головою
Богдан раптом став. Йому вчувся знайомий голос. Кинувши коня, вiн шаснув у
садок. На лавi, де сьогоднi вдень лежав батько, лежала княжна Ясновида,
над нею ж вовтузився той прийшлий косак i намагався приборкати ©©.
Страшенний здогад рiзонув Богдана по серцi. То мав бути згадуваний учора
Ясновидою лужицький князь Джурдже. Княжна вiдчайдушне боронилася й
плакала, й хлопцевi знову заслiпило вiчi люттю. Вiн пiдскочив до лавки,
вхопив приблудного косарина за кiску й потяг, аж у того з несподiванки
голова заломилась назад.
Богдан з усього маху дав йому по пицi, той вiдскочив, i в темрявi хижо
зблиснув короткий латинський меч. Богдан теж витяг оружжя з пiхов i
дзвiнко крикнув:
- Боронися! Клич сво©х косацьких кумирiв на пiдмогу!
Сутичка була коротка. Противники чи й устигли тричi схрестити мечi, й
може, тому, що князь Джурдже випив надмiру меду, а може, просто не
розрахував сво©х сил i спритностi, та сталося так, що, вiдбивши Богданiв
меч, вiн готувався кинутись на знахабнiлого отрока, однак лише болiсно й
якось наче здивовано застогнав i впав навколiшки.
Богдан ошелешено позадкував i вдарився головою об яблуню, та в сю мить
iз мороку виринув Борислав i потяг його за собою. Вже коли пiдскочили до
Полудневих ворiт городу Ки вого й чекали, поки зоружений сулицею мiж
одчинить ©м, до слуху ©хнього долинув переляканий вереск, i Богдан упiзнав
у ньому голос Ясновиди.
Мiсяця того самого в третiй день
Цiлу нiч ©хали хлопцi битим Соляним шляхом, то женучи коней учвал, то
даючи ©м перепочити, попускали поводи лише в найгустiших лiсах i, коли за
Днiпром зблиснули першi променi сонця, опинились навпроти стольного городу
Витичевого. Богдан мав пiд собою свого влюбленого сiрого в яблуках
жеребчика, Борислав гнався вслiд йому на гнiдому, а за ним на рябiй кобилi
тримавсь трохи збоку Вишата.
Поминувши стольницю, хлопчаки напинили коней. З високого насипу на них
зорив мiж у рiзницi й шоломi. По якiйсь хвилi вiн гукнув: "Бериле!" На
насип вийшов ще один, зоружений сулицею, й хлопцi вп'ялися коням пiд
ребра, тiльки курява за ними стала. На витичiвському столi сидить Великим
князем Богданiв дiд Данко, та всiм вiдомо, що найбiльше в такому станi
належить стерегтися родичiв. I Великого князя зараз нема , пiшов походом
на греки, його ж тивуни та вогнищани - люд непевний, он як дивилися з валу
приворiтнi можi, тож краще таки триматися вiд них найдалi.
Лишивши по лiву руку Рожищiв, хлопцi звернули вбiк i вирiшили
переднювати. Мiшаний лiс понад Соляним шляхом був багатий на сонячнi
галяви, конi кали де пастися, до того ж i дичина тут велася.
Богдан сiв пiд ще не вбраним у листя дубом-нелинем i замислився. Про
забитого вчора князя Джурiже вiн не думав, хай лишень про нього дума ота
Ясновида, але в вухах йому й досi стояв ©© розпачливий, а може, зляканий
вереск. Пiд боком у Богдана без угаву теревенив Борислав, та княжич мовчав
i не вiдповiдав на його зачiпки. Коли людина вийшла з батькiвського
вогнища, мусить бути дорослою й мислити по-дорослому. Борислав був сином
велiйого болярина Борислава Старшего, вiдзначався винятковою балакучiстю,
та Богдан друкив iз ним, i хлопець жодного разу не зрадив свого княкича.
Другий, Вишата, був протилежнiстю Бориславовi. Вишатин батько Огнян
служив у княжому вогнпцi старим конюшим[2], а мати була робою, але не з
полонених, а з близьких: дiвчинкою ©© продав йому сiврськи© велiй болярин
Ладко, що тримав город у Нежинi. Вишата разом iз батьком та матiр'ю мешкав
у городцi ки©вського князя. Вiн майже нiколи не розмовляв, тiльки широке
всмiхався, нiби з чимось погоджувавсь, або ж червонiв i сопiв, коли йшлося
про щось неприйнятне. Вiн мав рокiв на п'ять або чотири бiльше за хлопцiв,
однак парубкувати ще й не думав i завше воловодився з меншими, даючи собою
керувати.
Борислав припинив торохтiти, й княжич наставив вухо:
"Що вiн пита ?"
- Речу, куди ж тепер, княжичу? Чи в полудневi кра©, чи на всхiд, у
Луги? Та пощо нам тi лугарi тепер, коли ти вбив ©хнього князя? Куди ж
поберемося"?
- Не з тих лугарiв, - буркнув Богдан, i Борислав знову закидав його
словами:
- Вiдаю, що не з тих. Тi сидять на рiчцi Луганi, а се земля Сiврська.
Та тiльки й сi, що за Вишгородом, ще одного з ними племенi.
- Не за Вишгородом. Далi сидять.
- Вiдаю, що далi. На Чорнобильськiй землi. Однаково й сi можуть
меститися. А чи-бо нiт?
Богдан знову збрижив чоло. Вiн i справдi думав податися на Лугань -
вольнi люди, косаки, роблять, що хочуть, воюють, i полюють, i
розважаються, i... не водяться з жонами. То тiльки ©хнi князi мають право
женитись, а лугарi-косаки дають обiтницю сiроманства: не одружуватись, не
кидати меча та сулицi з рук i пильно берегти свою землю вiд ворогiв. Так
вiн думав, але Борислав слушно рече...
- Мають меститися, - проказав Богдан.
- Куди ж тодi?
Княжич вiдповiв на се десь аж ополуднi.
- У греки.
- Куди-и? - протяг Борислав, але та думка раптом заполонила його. -
Правда твоя, княжичу! В греки! В греки! Чув си? - повернувся вiн до
Вишати.
Той згiдливо всмiхнувся.
- На сьому й буде! - сказав Богдан.
- Лiпо, лiпо! - радiв Борислав. - Там слави заживемо! Туди готи ходять
служити можами константинопольському володаревi. Наречемося й ми готами,
княже! Вiрно!
- Наречемося русинами. Й таких вiзьмуть. А вернемось...
Княжич не доказав. Жеребець задер голову й сторожко пряв вухами в бiк
Соляного шляху. Богдан схопився на ноги, Борислав теж, i тiльки Вишата
сидiв незрушно, притуливши спину до шерехкого дуба. Незабаром з-вiд шляху
зачувся кiнський тупiт, i, перш нiж хлоп'яки встигли злякатися, галяву
зусiбiч iз гиком i свистом опосiли комонники. Всi були в барвистих
ногавицях, на плечах мали рiзнокольоровi корзна, з-пiд корзон же виглядали
гаптованi й зеленим, i червоним, i синiм, i жовтим, i чорним шнуром
коротшi чи довшi гунi. Переднi, побачивши на галявi людей, спершу напинили
коней, розгледiвши, знову весело засвистали й загикали, пiдкидаючи догори
смушевi клобуки. Тiльки тепер хлоп'ята постерегли, що то лугарi, бо голови
й бороди в усiх до диного були поголенi й з макiвок поза вухо звисали
вузенькi оселедцi волосся, мов у князiв.
- Гой, отроче, - звернувсь один з них до Вишати, як найстаршого, - конi
пасете?
Вишата лише всмiхнувся по вуха, Борислав же вмить побiг знайомитися.
- З Лугу сте?
- З Лугу, - вiдповiв йому кремезний косак iз довгим копi м, до якого
був прив'язаний густий чорний конячий хвiст.
- А куди?
- На Луг-таки! - засмiявся косак, а Борислав знiяковiло шморгнув носом.
- Не шморгай, косаки можi вольнi, куди хочуть, туди й ©дуть.
- А з якого Лугу сте? - знову почав допитуватися Борислав. - 3
Чорнобильського?
- Нiт, не з Чорнобильського. - Косак устромив списа з кiнським хвостом
у землю й скочив додолу. - 3 Луганi-рiчки. Чув си?
- Чув смь...
- Ось таке, - пiдсумував кремезний косак i гукнув до сво©х: -
Розсiдлуй, братове!
Лугарi позiскакували з коней i заходилися розсiдлувати. Вмить на галявi
зайнялося вогнище, восьмеро косакiв не знати й звiдки принесли вбитого
соханя, оббiлували його й настромили над багаттям. Лiс виповнився
лоскiтливими пахощами смаженого м'яса, й хлопцi згадали, що сьогоднi й не
снiдали. Про Богдана годi й казати: вiн нiчого не мав у ротi
хтозна-вiдколи.
Хлопцi помалу запереступали до багаття. Борислав, маючи на оцi сво ,
ввесь час липнув:
- Коли ж ви руша те? Сього ж днi?
- Не горить, - смiявся косацький отаман. - Нам аби заутра бути в
Луговиках.
- На Чорнобильськiй землi?
- На Чорнобильськiй.
- Пощо?
- Кошового можа ма мо жонити.
- Князя Джурджа? - вихопилося в Борислава, й вiн почервонiв.
- Та Джурджа ж. По-нашому Юра.
- Як се по-вашому?
- Я-м роду полянського. По-нашому Юр. А по-сiврському Джюрджь. Он у нас
косак iз землi Сiврсько©, його ймено такоже Джюрджь. А по-деревлянському
Тур. Тепер вiда ш?
- Вiдаю, - мовив Борислав i перезирнувся з Богданом.
- А князя Юра зна ш? - запитав кремезний отаман i перевернув жердину з
лосем.
- Чув смь, - ухильно вiдповiв Борислав, похоловши вiд страху.
Але страх виявився марним. Отаман був балакучим i вiщим. Перевертаючи
над вогнем лося, вiн почав пояснювати:
- Як ми речемо на сього звiра?
- Лось, - одказав хлопець.
- Iстинно. А сiври речуть на нього лусь. А в Деревах речуть лись. Зумiв
си?
- Зумiв смь, - усмiхнувся хлопець.
- А як той звiр, що живе в лiсi й страшно гарчить? Видiв си такого?
- Нi. Лише забитого. Медвiдь речеться.
- О! - погодивсь отаман. - А пощо? Бо мед вiда . А ти вiда ш?
- Вiдаю!
- То й ти си медвiдь?!
Отаман зареготав, реготали й усi, хто чатував коло вогнища.
- Не смь медвiдь, але чоловiк, - пiдшморгнув Борислав.
- А ци вiда ш ти, що чоловiк так i звався колись?
- Коли?
- А давно.
- Не вiдаю.
- Так слухай. така пiсня:
Ой пiду я до лiсу, до лiсочку,
Та втну собi дубову тесочку,
А на тiй тесi та рогатина,
Та й не пострашусь лютого русина.
Вiддай ми, русине, сво рухо,
Щоб тепло було ми та сухо.
Косак не спiвав, а навспiвки проказував пiсню, яко© хлоп'якам не
доводилося чути.
- Осе таке, - закiнчив вiн. - То як? Зумiв си? Ти якого си роду?
- Полянського.
- Тож ти i си русин. Усi поляни - руси: й тиверцi, й улучичi, й
дулiби, й геть усi до Галицьких верхiв. Бо поляни народженi медведями,
сирiч, русинами. Тиверцi й досi кажуть на сього звiра рус. Од русiв
пiшло все наше плем'я. Того й звемося руси, або русичi, сирiч сини
руса-медведя. Зумiв си?
- Зумiв смь, - протяг Борислав, а Вишата широко всмiхнувся. Йому дуже
сподобалась оповiдь косатого лугаря, бо й сам дуже скидався на медведя.
Тiльки Богдан мовчки стояв осторонь.
Отаман спитав:
- Хто ваш зверхник? От сей? - вiн кивнув на всмiхненого Вишату,
найвищого й найстаршого з-помiж трьох" але Борислав показав очима на
Богдана.
- Тю! - здивувався косак. - Пощо?
- Княжич, - вихопилося в Борислава, й вiн закусив язика, та слово вже
кинуте, й тут нiчого не вдi ш.
- Велике цабе, - посмiхнувся косак. - Я б, бувши вами, вiддався б пiд
руку от сього. Здоровий, як медвiдь, i дужий, та ще дужчий буде. А що
княжич?..
Борислав вибачливо блимнув на княжича, той мовчки червонiв.
- А ти, вуйку, не дивися... Вiн того дня скiлькох потрощив гатилом...
I почав розповiдати про позавчорашн бойовисько пiд Ки вим городом.
Засмаглi лугарi слухали, аж роти пороззявляли, а коли Борислав дiйшов краю
сво © розповiдi, кремезний отаман приступив до Богдана й узяв його за
плечi:
- От се по-нашому! - Тодi подумав i тихо сказав: - Iди до мо © чоти.
Хоч ти й недолiток та ще й княжич... Ми з тебе доброго косака зробимо.
Хочеш?
Богдан, похиливши голову, мовчав. Сей здоровенний лугар ще не зна
всього, не зна , що вiн, Богдан, заколов учора вночi ©хнього зверхника,
хоч i мрiяв шукати слави саме серед осих веселих людей iз косами за вухом.
- Братове! - гримнув до товаришiв отаман. - Чи чули сте? Ма мо нового
косака. Зветься Богдан Гатило. Хай усi вiдають, як сей отрок дубовим
гатилом потрощив голови ворогам землi Русько©! Богдан Гатило! На сьому
бути! Гатило!
Се слово сподобалося всiм, i кожен пiдходив, аби ближче подивитися на
хлоп'яка, який стояв оддалiк i мовчки тупивсь у землю.
- А ти не бре? - раптом прискалив око кремезний отаман.
- Хай покара мене Морана, хай упаде менi Пек на голову! - скоромовкою
заприсягнувся Борислав.
- Тодi на сьому й покладемо! - сказав останн слово косацький отаман.
Але Богдан ще не сказав свого слова.
Обiдали всi гуртом. Лугарi сидiли круг багаття, кожному дiсталося по
доброму шматку смажено© лосини, й кожен, перш нiж уп'ястися в не© зубами,
вiдривав найкращий кусник i кидав у жар, урiкаючи сво му захисниковi.
Згадувано було й Бiлого Бога Дажбога, що зветься Сонцем; i вiтця його
Соварога, який праву небом i землею i був уже тодi, коли в свiтi ще
нiчого не було; й саму Землю-матiр, що ©© дехто прозива Ладою, бо да лад
i людям, i тваринi, й усякому зеловi; й Перуна, котрий мече блискавки, й
Перунових духiв; i весняного Дажбога Ярила; й чотириголового Дажбога
Свiтовида; й семиголового Дажбога Сiмаргла; i холодноруку Морану, котра
вiдбира в чоловiка життя; й Цура з Пеком, що живуть у вогнi земному й
пiдземному; й русалiй, водяникiв, лiсовикiв та домовикiв, без яких не
ступиш i кроку, й навiть упирiв та вовкулакiв, бо не зна ш, де будеш
узавтра, куди зверне твоя нога й звiдки слiд чигати небезпеки.
- А Мокошу забули? Хай береже косакiв од грiха, iже речеться ручний
блуд. Бо в косака зроду-звiку нема й не було жони, нi лади-любки, а сил
багато й руки суть великi. Тож хай береже нас од грiха. ж, Мокошо!
I почалося загальне трапезування.
Пiсля обiду пiшли напувати коней, тодi дехто покликався на влови, iншi
латали ногавицi й гунi, дехто лагодив кiнську збрую чи оружжя.
Вечеряли свiжовпольованими дикунами та косулею. Перед смерком же в стан
заблукала сива вiдьма. Вона ворожила косакам на руцi й передрiкала ©хню
долю. Косаки сприймали ©© слова цiлком серйозно й дякували, хто чим
спроможний, i нарiкали новi жертви сво©м богам та богиням.
Вiстусi дали добре попо©сти, й вона сiла грiти старi кiстки бiля
вогнища. Тодi згадали про новоявленого косака Богдана, й не тому, що вiн
був княжичем, а через те, що вславився як Гатило.
Вiдьма взяла хлопцеву дiсницю й почала розбиратися в заплутанiй лiнi©
його життя. Говорила й про зелений бiр, i про холодну воду, й про перемоги
на боронному полi, й про дiвчину чорнокосу, й про синьооку, й про славу
ловчу, й про перестрiт на роздорiжжi, закiнчила ж так:
- А вмреш од жони, яку залюбиш. Умреш, коли трiсне тятива твого лука.
В Богдана по спинi полiзли мурахи. Вiн широко розплющеними очима
дивився на стару вiстунку, яка, повiдавши його долю, смачно вминала
розiмлiлу дичатину. Коли вогонь згас i в таборi настала тиша й темрява,
княжич тихо витяг з тулi© свого новенького лука й замахнувся, щоб
пошпурити його якнайдалi вiд себе. Хоч би там що було з усiма отими
жонами, зате лук викине, свою наглу смерть.
Але, замахнувшись, передумав i почав розв'язувати тятиву. Адже вона
може лопнути й сама по собi, просто перетлiти й лопнути, й ворожiння
старо© вiстухи збудеться. Зубами й нiгтями насилу розв'язавши тугу тятиву,
вiн кинув ©© в потiк. Тепер се вже не тятива, а просто шматок турячо©
жили, й слова вiдьми не збудуться. Закинув Богдан i тернове лучище, лише
потому спокiйно лiг спати...
Мiсяця того ж в останнiй день
Уранцi, коли косаки зiбралися в дорогу, Богдан сказав отамановi:
- Пiйду в греки.
Вони стояли на битому Соляному шляху - малий отрок на сiрому жеребцi й
загартований у сiчах отаман iз довгим оселедцем чуба, що визмiювався з
чорного смушкового клобука поза праве вухо. Отаман анi слова не сказав
Богдановi. Вже все знав про нього, геть усе: що той женихався до
нежинсько© княжни Ясновиди, й що вбив у сутичцi князя Юра, й що тепер iде
шукати слави. В iншому випадку косацький отаман просто б одляскав отрока,
та в його вiчу той отрок заслуговував на шану - то був не звичайнiсiнький
князюк, пихатий i розбещений волостю, а рiвний йому й товаришам його мiж
Богдан Гатило.
На взбiччi Соляного шляху стояла валка возiв, що прямувала з далеких
сiврських Холмiв. Гречники ©хали в Ольбiю по сiль i в Ки вому городi вчора
дiзналися про смерть лугарського кошового Джюрджя.
- Стережися мести, - тiльки й сказав отаман Богдановi й нахилив корогву
вперед: - Потягнiмо, братт !
м треба-таки було до городу Ки вого, мали йти на весiлля, потрапили ж
на похорон, та ще й кошовий поклав голову не в чеснiй сiчi з ворогом, а в
сутичцi за жону.
Косацькi конi збивали копитами куряву й вiддалялися на полунiч, а юнак
стояв i понуро дивився ©м услiд. Щирий луганський сiкун припав йому до
душi, Богдан охоче лишився б у його чотi, бiльшо© слави нiде не заживеш,
як серед вiдчайдушно© браттi сiроманцiв-лугарiв, але отаман сказав:
"Стережися мести", - й се була жива iстина, вiд яко© на душi ставало трохи
лячно й холодно. Там, у хвостi гречнинсько© валки, походжав ще один
лугарський княжич - Годечан, брат уперше Джюрджевi, й хоч вiн був рокiв на
шiсть чи п'ять старший за Богдана, та лякатись його не хотiлося: Годечан
видавався якийсь худорлявий i кволий, наче стеблина степового маку, та й
не знав вiн, що вбивець його брата тут-таки, поряд. Однаково ж косацький
отаман, певно, мав на думцi саме княжича Годечана.
Валка готувалася в дорогу. Гречники запрягали в ярма полових круторогих
волiв i чекали наказу рушати. Богдан зi сво©ми хлопцями стояв край дороги
й дививсь на переднього. Той нарештi вклонився на всi чотири сторони й,
голосно проказавши: "Свiтовиде, не забудь нас у дорозi", - махнув рукою.
Гречники загейкали и потягли сво©х круторогих з узбiччя на шлях.
Богдан ударив жеребчика поробошнями в живiт i погнав поперед валки на