Страница:
Максимiн наставляв вухо до ©хнього перешiптування.
- Отакий гладкий, - уточнив Русич, i тепер уже й Прiск розреготався, за
вiщо консул Максимiн нагородив його важким поглядом.
Нарештi, нагодованi, розiмлiлi вiд вогню та мiцного меду, подорожнi
повдягалися спати, й смерди, господарi тих осель, де вони спинились,
вiддали ©м i зручнi поли, й цупкi теплi рядна. Буря ж надворi шалiла всю
нiч i припинилася тiльки пiд ранок.
"Наступного дня, посiдлавши конi й позапрягавши вози сво©, сольство
рушило до господарки селища вклонитись ©й та подяковати з гостину, а
такоже пiднести ©й у дар три сереблянi келихи, кiлько скор червленого
сап'яну, та ще iндського перцю, та фiнiкiв, та рiзноличних овочiв, котрих
у сiй землi нема й котрi вельми цiнуються варварами. Вклонившись ©й, ми
смо подалися в путь..."
Дороги розвезло пiсля тi © сiрашно© зливи, конi ледве тягли вози,
сковзались пiд вершниками, й усi потомилися - й тварини, й люди, бо дощi
пройшли не тiльки в Балтi, а й скрiзь, де ©хало сольство грецького
iмператора. Й що ближче пiд'©здили до стольного городу Скiфi©, то
понурiшим ставав сол Максимiн, i Прiск нiяк не мiг уторопати, яка причина
тому.
"По семи днях дороги пристави спинили нас, мовивши, що сольство мусить
дiждатися в сьому мiсцi Аттiлу й одтепер слiдувати за ним.
Тут зустрiли смо ся iз слами Захiдньо© iмперi©[15], котрi ©хали до
Атiлли й такоже були суть спиненi. Зустрiтили смо ся з комiтом Ромулом,
примут-префектом Норiки, та во начальником Романом.
З ними ©хав i Констанцiй, котрого Ецiй послав до Аттiли для письмовства
та ябедництва".
Констанцiй був родом з Захiдньо© Галичини - Вандалi©, що за далекою
рiчкою Райна. Вiн добре знав по-русинському й по-латинi, а трохи й
по-грецькому, тому Прiск одразу заприятелював iз ним. Хоч Констанцiй був i
робрм Ецiя, та вдався веселий i дотепний, багато знав й охоче розповiдав
хлопцевi рiзнi бувальщини й небувальщини й про римлян, i про
"гунiв-скiфiв", i про готiв, i Прiск так i лип до нього з розпитуванням.
- Зодкуду вмi ш по-скiфському? - спитав його Прiск. - си ж бо
християнин. Виджу святе знамено в тебе на ши©...
- Християнин смь, - вiдповiв Констанцiй, - але ж хреста може мати в
пазусi не лишень грек чи латинець.
- То ти скiф си?
- А так. Так речуть на нас греки й латинцi. Хай буде скiф або й гун.
хньо© кровi смь.
- То си супротиву племiнцiв сво©х? - здивувався молодий грек.
На що Констанцiй вiдповiв iз посмiхом:
- Чув си, щоби крiв ставала водою?
- Нi.
- Тож i я-м такий. Мене мати кличе Кдстаном, а по-наськи означу
мiцний, як кiстка.
Прiсковi сподобалося таке порiвняння, й вiн завважив:
- То й по-латинi означу добре: Констанцiй - сирiч мiж постiйний i
несхибний.
Вiдтодi вони й здружились.
"Дiждавшись про©зду Аттiли, - писав Прiск уже в Ки вому городi, - ми
всi разом по©хали вслiд йому. Й коли смо ся переправили через кiлько
рiчок, добули смо ся городу великого, де сто©ть хором Аттiли. Велелiпству
хорому того, як суть рiкли нам, не було й нема рiвних. Сей хором
зiстро ний з брускiв та обаполiв, вельми красно обтесаних, i зоточений
дерев'яною ж стiною, але та стiна не заборолом, а здобою.
Поблиз царського хорому стояв терем конюшого з такою самою загородою,
але не здоблений вежами, як хором. На вельми поважнiй далинi вiд забору
видiлася баня, котру конюшич, по царевi найбагатший, наймогутнiший серед
скiфiв, зiстро©в з каменю, привезеного з Паннонi©. Бо варвари, котрi
населяють сю частку кра©ни, не мають нi каменю, нi доброго дерева, пощо й
лiс, i всi стрiйнi матерiали вживають привiзнi з инчих мiсць. I зодчим на
стро©ннi банi був полоненець, узятий у Сiрмi©..."
Все дивувало тут молодого грека, й вiн першого ж вечора, коли всi
полягали спати, квапливо низав лiтеру до лiтери, вмочаючи писало в
тетрамен:
"Нарiк смь столицю Аттiли селом, - писав вiн, перечитавши якийсь
абзац, - але се село схоже на величезний город. Хором таки дерев'яний, але
зiстро ний з брускiв, так безщiльно припасованих та блискучих, що насилу
видно, де постулюванi межи собою. Тут простор столовi свiтлицi, портики,
велекрасно розташованi Хоромна ж площа, обнесена забором, така велика, що
сама ©© велич виказу царську оселю...
Коли Аттiла, вертаючись з походу, пiд'©жджав до городу стольного, його
зустрiтив хор дiв у довгих бiлих запиналах, i жони несли над ними полог.
Дiви спiвали царевi славу".
Пiд пологом iшло назустрiч Гатиловi й усе його сiмейство. Дiвчата
затягли давньо© пiснi, яких спiвають на стрiтi Великого князя:
Тяжко головi кромi плечу,
Зло тiлу кромi голови,
Руськiй землi без князя Великого.
Сонце свiтиться на небесi,
Князь Великий в Руськiй землi,
Дiвицi пiють на Дуна©,
В'ються голоси через море до Ки ва,
Князь iде на Зборичiв.
Город радий, земля весела,
Пiвши пiсню старому князевi,
А потому й молодим...
Коли Великий князь ки©вський пiд'©здив до терема старого конюшого,
Вишатина жона Радмила з великим почтом челядникiв i робiв, мовби й не
помiчаючи свого можа, пiднесла Гатиловi хлiб-сiль на гарному рушниковi й
срiблянiй тацi та чару доброго меду.
"Сей покон, - записав увечерi Прiск, - в скiфiв знаком найвисочайшо©
шани. Цар випив чарку, скуштував хлiба з сiллю й по©хав до хорому..."
Сольство ж грецького iмператора та сольство iмператора латинського за
наказом Гатила лишилося в дирцi старого конюшого. Й тiльки коли Великий
князь поминув ворота, боляриня конюша вклонилася сво му любому можевi.
Сивий, засмаглий на вiтрах Вишата поглянув у вiчi сво©й жонi й зашарiвся
вiд раптово зринулих почуттiв. Але в домi були гостi, й господиня пiшла
вiтати ©х край свого вогнища. Вона сама пригощала ©х обiдом, i за довгим
столом була вся родина старого конюшого та багато рiзних вельможiв. Обiд
затягся до пiзнього вечора, й потомленi дорогою, ситими стравами та
мiцними медами гостi подалися спати до сво©х полоток, розiп'ятих на
просторому великокняжому дворi пiд деревами, якi нашiптували про тишу й
так довго сподiваний одпочинок пiсля тривало© й виснажливо© подорожi.
Й тiльки консул Максимiн, iз яким Прiсковi випало спати в однiй
полотцi, довго вовтузився на м'якiй постелi й нiяк не мiг заснути. Прiск
разiв зо три прокидався, Максимiн же сопiв i перевертавсь iз боку на бiк,
немов його поклали спати не на лебедячих перинах, а на мiхах iз голяками.
Мiсяця того самого
Наступного ранку Максимiн ще вдосвiта збудив свого ритора й послав до
старого конюшого Вишата Огнянича вручити йому дари сла грецького та заодно
й довiдатися, на коли Великий князь ки©вський призначив звiщання. Прiск
умився бiля колодязя - просто з корита. Пiсля вчорашнього "обiду" в
конюшого страшенно хотiлося спати - аж очi щемiли, та заперечувати
консуловi не випадало, й мусив пiдкоритись. У просторому дворi не видно
було нi душi, тiльки по той бiк колодязного журавля сумирно лежав
здоровенний собака. Прiск хотiв поманити його, та пес мовби й не до нього.
В курнику за стайнями нетерпляче басив пiвень, бо незабаром мало зiйти
сонце. Небо вже вияснилось, i тiльки сулиць на три над широкою заплавою
сяяла ранкова зоря.
Прiск повернувся до полотки. Поруч iз ©хньою стояли ще двi - Ромула з
Романом та Констанцiя з ©хнiм робом. Хлопець позiхнув i, подумки кленучи
старого консула, що збудив його перед курми, влз пiд широке корзно великий
пакунок iз дарунками й потягся з великокняжого двору. Максимiн узайве
нагадав йому:
- Й нi з ким нi про що!..
- Добре, кiрi консуле, - мовив Прiск i пiшов. З двiрця варта випустила
його, але коли дiйшов до Вишатиного двору, там брама ще стояла зачинена.
Прiск подумав, чи погрюкати в дубовi обаполи ворiт, а чи нi, й таки не
наважився. Що робитиме там, коли його навiть i впустять? Так чи так,
доведеться стовбичити пiд вiкнами того мовчазного вельможа.
Й вiн вирiшив поблукати ранковим городом. У деяких дворах уже грюкали
об цямрини колодязнi вiдра - невсипущi попрокидалися й, певно, напували
худобу. Десь у протилежному кiнцi скавульнув собака, в iншому мiсцi
заляскав крильми й кукурiкнув пiвень. Прiск ходив то в один бiк вулицi, то
в iнший, не надто вiддаляючись од Вишатиного двору, й роздивлявся на
чепурнi скiфськi оселi, рiвненько вишпаруванi глиною, побiленi й пiдведенi
в кого руденьким, у кого синiм або ж зеленим. Стрiхи були майже скрiзь
однаковi - солом'янi, але траплялися й гонтовi, й навiть черепичнi.
"Прогулюючись коло терема, - писав потiм Прiск, - я раптом почув слово,
яке вразило мене. То було грецьке здоровлення: "Хайре!" ("Радуйся!") Се
мовив чоловiк, проходячи мимо. Дивлячись на одiж його, я-м узяв того можа
за скiфа. Мене зчудувало, що скiфський вой рече по-грецькому. Складаючи
полки з рiзноличних народiв, вони переймають один в одного гунську,
готську, а за частим зносiнням з римлянами - й латинську мови. Грецька ж
тут чу ться тiльки мiж полоненцями, взятими у Фракi© або ж на змор'©
Iллiрi©. Але ©х зразу впiзна ш серед скiфiв по рубищу й печальному виду.
Той же, що менi вклонився, увидiвсь менi скiфом, котрий жи замож-но й
розкiшне. Вiн був одягнений у багату, ошатну одiж, його волосся було
стрижене пiд кружечок. Очутилося ж, що то грек, узятий полоном у Мiзi©,
а тепер вiн живе тут..."
Се був Адамiс, який багато рокiв тому врятував Гатила, коли той тонув у
Днiпрi. Тепер вiн служив домажиричем у палатах царицi Русани. Адамiс щиро
зрадiв зустрiчi з одноплемiнцем, негайно повiв його до свого дому, й добре
пригостив, i все розпитував, як там на батькiвщинi, як живуть тепер люди й
чим клопочуться.
- Вельми-м скучив за рiдною домiвкою, - визнав Адамiс, коли вони випили
добрий дзбан розведеного, за грецьким звича м, водою вина. - Дуже-м скучив
i за кревними, й за мовою сво ю... Бува , як здушить серце - хоч плач або
бiжи пiшки в Мiзiю...
- То пощо ж не бiжиш? - спитав Прiск.
- Пощо... - повторив Адамiс. - Жону маю тут i п'ятеро дiтей, i... добре
тут жи ться.
- Хiба то добре, коли серце купа ться в сльозах? Я не змiг би-м жити в
чужiй землi, Адамiсе... Скiльки-м пробув у сiй Скiфi©, а вже тягне додому.
Адамiс зiтхнув, але заперечив:
- Я-м полюбив скiфський покон. Ми часто сполча мось, то так. Зате в
мир насолоджу мося красним i велелюбим поко м. I нiхто не тремтить, щоби в
нього не вiдняли того, котре вiн ма й шану . В мо©й старiй вiтчинi, в
Грецi©, волостять тирани, а малодушнi роби не смiляться боронитись. Там
нема правосуддя, нi рiвностi в податях. I сильнi гнiтять слабих...
- Ти любиш Скiфiю дужче за рiдну землю, - мовив Прiск, але в голосi
його не було докору.
- Так , - вiдповiв Адамiс. - Ся земля мо ю другою вiтчиною.
- I бороду голиш...
- Се велить покон скiфiв.
- I волосся кружечком... Як ви се чините, що в усiх однакове!
- Вельми просто. Вдяга ш на голову судину таку, горнець великий, iже
зветься тут макотер, бо в ньому труть мак, i вiдтина ш усе, що вигляда з
макотера.
Але розмова перейшла на веселе, бо вiд зустрiчi й випитого вина, хай i
розведеного на водi, обо вельми звеселилися. В такому станi й повiв
Адамiс свого молодого гостя й одноплемiнця до поважного болярина. Вишата
вже встиг устати й поснiдати, його жона боляриня Радмила, запнувшись для
годиться прозiрним полотком, пригощала юного ритора смачними стравами й
добрим вином. Вишата запросив Максимiна разом iз Прiском, а також слiв од
захiдного римського iмператора, до себе на вечерю.
А наступного дня Вишата сам супроводив обидва сольства до царицi.
Жона Великого князя ки©вського Русана мешкала в окремому хоромi. Прiск
iз непослабною цiкавiстю роздивлявся й усе запам'ятовував, щоб увечерi
записати сво© враження.
"На двiрцi були многi тереми та клiтi. Однi красно зiстро нi з
гладеньких колод, пов'язаних межи себе як вiнки, й здiймаються на добру
вись. Тут жила жона Аттiли. Зустрiнутий у дверях варварами, я ввiйшов до
хорому й застав ©© на м'якому ложу. Пiдлога була встелена килимами, многi
жони стояли окiл царицi. А дiви сидiли навпроти не© долi й узорили
рiзноличними нитками корзна, ко© вдягають тут зверх одiжi. Вклонившись
царицi, я пiднiс ©й дари й вийшов..."
Повиходили й iншi дяки та кляузники, лишились тiльки обидва сли та ще
римський во начальник Роман, бо жона Великого князя ки©вського - то таки
цариця й простим людям не личить мулятися перед нею.
Прiск мав намiр оглянути й iншi будiвлi великокняжого двору, та юрма,
що тирлувалася коло ганку головного хорому, заступила йому дорогу, й вiн
не змiг проникнути всередину. Смерди, й можi, й рiзне болярство дрiбного
кшталту чекало виходу Гатила. Нарештi Великий князь ки©вський з'явився на
ганку в супроводi мовчазного вельможа Вишати. Й кожен, хто мав до князя
прохання, пiдходив по черзi, й Гатило творив свiй суд.
"Не тiльки гуни, а й инчi народи, ©м пiдволоснi, любили сього дивного
можа за його велi© цноти й за правосуддя. Многi греки й римляни
добровiльно служили йому..."
Скiнчивши суд, Великий князь ки©вський повернувся до хорому, де на
нього вже з трепетом чекали сли вiд рiзних кра©н i народiв.
Але нi римських, нi грецьких послiв Гатило так i не прийняв нi того
дня, нi наступного. Вишата ж, коли його про се питали, тiльки всмiхався й
калiчив грецьку мову:
- Гуляйте. Аттiла зна , коли...
Й сли обох iмператорiв, i ©хнi люди з учти цiлi вечори просиджували за
дошками табули[16], щоб якось та згаяти час. I щоразу розмовляли про
Гатила, бо вiн був уже не тiльки в сiй варварськiй кра©нi, а й у цiлому
свiтi. Й Прiск, уважно дослухаючись розмов, старанно вiдтворював ©х на
тонкiй заячiй скорi пергамену.
"Ромул, мiж, бувалий у многих сольствах, маючи мудрiсть у тому, рече,
що щастя й могуття Аттiли такi велi©, що вiн, пещений ними, вже не терпить
нiкоторого перечення, хоч яке справедливе воно. "Нiхто з дотеперiшнiх
царiв Скiфi©, та й инчих земель, - рече далi Ромул, - не вчинив стiлькох
великих дiл, та ще за такi короткi лiта, як Аттiла. Його волость
простира ться за острови на океанi, й не тiлько народи Скiфi©, але й
римляни та греки суть його данниками. Не доводячись i тим, вiн хоче
розширити свою державу звоюванням Персi©. Мiдiя[17] ж не далеко вiд
Скiфi©. Гуни вже вiдають дорогу туди: ходили тi ю дорогою, коли в них
шалiв голод. I Захiдня, й Всхiдня iмперi© не змогли суть стати супротиву
йому, бо полчилися в инчих землях. Тодi Божко з Красо м, котрi з роду
царiв скiфських, сполчили велi© полки й проникли в Мiдiю. Се тi самi,
котрi пiзнiш були слами в Римi для укладання ладу з нами. Вони самi
речуть, що, минувши в той похiд степи й переправившись через озеро
Меотiду, подолали гори Кавказькi й за п'ятнадцять днiв досягли Мiдi©. Й
тiльки велi© полки персiв примучили ©х вернутись у свою землю - инчою
дорогою, понад берегом Каспiйського моря".
"Так, - рече далi Ромул, - Аттiлi неважко примучити собi Мiдiю, й
Парфiю, й усю Персiю. Ратна сила його така, що нiхто супротиву ©й стати не
зможе. Ми молимо бога, щоб Аттiла повернув оружжя сво на персiв".
"Але я вельми страшуся, - рече Максимiн, - що, примучивши мiдiв, парфiв
i персiв, Аттiла вернеться зодтуду володарем Риму, Всхiднього й
Захiднього. Зречеться достойностi титулу стратига, ко©м ушанували його
римляни, й звелить величати себе iмператором. Вiн уже мовив колись у гнiвi
сво му: "Полководцi iмператора вашого роби йому. А мо© ж полководцi такi
самi царi, як i ваш iмператор".
Лише на п'ятий по прибуттi день Великий князь ки©вський Богдан Гатило
прийняв сла iмператора Теодосiя, а також Ромула, сла захiдньоримського
iмператора Валентинiвна Третього. Нi Максимiн, анi Ромул не мали пiдстави
бути невдоволеними тривалим "звiщанням" i могли вважати свою мiсiю вдало
виконаною. На знак закiнчення переговорiв Гатило вшанував обох слiв пишним
обiдом.
"У значений час разом iз слами Захiдньо© Римсько© iмперi©, - пише
Прiск, - ми смо предстали Аттiлi при входi до столово© свiтлицi. Тут
кравчi, за поконом землi сi ©, пiднесли нам чари, аби смо перед трапезою
помолилися за здоров'я царя ©хнього. Випивши, ми пiшли смо на вреченi нам
мiсця коло столу. Ослони стояли обабоки свiтлицi. Посерединi, за столом
инчим, сидiв Аттiла в крiслi. Позад нього, на звишiннi в кiлько приступок,
було його царське мiсце - пiд пологом з рiзноличного цвiту ткання. Такi
пологи над злюбним ложем вiшають римляни й греки".
Первоповажнi мiсця були за столом управоруч од царя. Ми смо сидiли з
лiвого боку. Вище за нас усiвс'я Борич, найзнатнiший серед скiфiв. Конюший
мостився на сiдлицi вправуруч царського мiсця. Навпроти нього повсiдались
обидва сини Аттiли. Однако ж старший син був поруч нього, на которiйсь
розстанi, трохи вище й сидiв, шанобно потупивши зiр перед вiтцем".
Борислав, якого Прiск, назвавши Боричем, бачив уперше, бо той лише
сього днi при©хав з далеко© Мiзi©, з-за Дунаю, раз по раз пiдносив угору
келиха й виголошував здоровницi за Великого князя, й за iмператора
Теодосiя, й за другого iмператора - Велентинiана. Велiй болярин був дуже
веселий, бо змолоду полюбляв пири, й Гатило мусив пригасити його запал:
- Борисе, - вiн називав його коротким iменням дуже рiдко, але того дня
сказав так навiть при гостях, немовби вернулася ©хня буйна молодiсть i не
було сиве волосся нi в князя, нi в його побратима. - Борисе! Боричу!
Дай-но гостям попо©сти, бо впо©ш голодних! Люди-бо заморськi, п'ють вино з
водою.
- Хай вiдають, коли пирували в князя нашого! - весело вiдгукнувся
Борислав, але таки припинив споювання.
Прiск писав потiм:
"Одмiннi страви подавалися всiм на серебляних блюдах.
А перед Аттiлою було поставлене просте. Вiн був умiрним у всьому.
Гостям пiдношено золотi й сереблянi чари, а його чара була деревляна. Одiж
на ньому була такоже не ошатна й нiчим не рiзнилась од инчих, може, тiлько
простотою. Нi висячий при боцi меч, нi шнур'я варварських черевi©в, нi
його комонна зброя не були здобленi золотом, камiнцями чи абикотрими
дорогоцiнностями, яко в усiх инчих скiфiв, що сидiли у свiтлицi".
Й заморськi гостi, й численнi вельможi ки©вськi й не ки©вськi багато
©ли, ще бiльше пили, й над столами з кожною випитою чаркою здiймався
дедалi бiльший гамiр. Кравчi та челядники ледве встигали носити страви
пирувальникам та мiняти порожнi дзбани повними.
"З настанням вечора, коли були запаленi свiчi, прийшли суть два спiвцi
й почали виславляти подвиги Аттiли. Всi гостi зворотили зори на них. Однi
уподобляли пiснi, инчi були у захватi, пом'януючи вславлюванi ратi. Дiди
ж, виснаженi берем'ям лiт i вже змиренi духом, проливали сльози. За
спiвцями виступив наперед скоморох i рiзноличними викрутасами покликав
усепiльний смiх.
Насамкiнець появився Харя Мурий. Вельми дивен з виду й одiжжу, голосом
i тiлорухами, вiн мiшав у казаннях сво©х римську, гунську та готську мови
й поморив усiх смiхом сво©м..."
То був уже не молодий скоморох, якого Богдан Гатило, перенiсши столицю
з Витичева назад до городу Ки вого, взяв iз собою. Харя Мурин прийшов
одягнений у пiстряву свиту з рiзними рукавами, що сягали йому за колiна, в
дивацькому клобуковi з дзвоником i в чорнiй машкарi. Вiн, раз по раз
накидаючи оком на Великого князя, розповiдав про те, як його буцiмто
розлучили злi люди з коханою голубицею. Прiск, якому сп'янiлий Костан
перекладав через десяте в п'яте, не второпав змiсту арлекiнади. Вiн думав,
що ся щемка пригода справдi сталася з тим сивим чоловiком, i дуже
дивувався, чому "скiфи" так весело регочуть з чужого лиха.
"Пiд час сього приставляння тiлько Аттiла не звертав нi на кого зору
свого. З усмiхом утiшним вiн дивився на свого молодшого сина, реченого
Юрiй, який стояв збiч нього, й ласкаво пестив його рукою по щоцi".
Пир затягся до пiзньо© ночi, й Прiск теж упився. Вранцi йому страшенно
хотiлося спати, та мусив розлучитися з м'яким ложем у консульськiй полотцi
пiд деревами садка. Обидва сли вирушили до старого конюшого проситися в
зворотну путь.
"Конюший мав звiщання з инчими вельможами й складав харатi© вiд iм'я
Аттiли до iмператорiв. З ним були писцi, й серед оних - Рустицiй родом з
Верхньо© Мiзi©. Його побрали полоном, але за велi© цноти Аттiла взяв його
до себе для складання писмь..."
Того-таки дня цариця Русана наказала сво му домажиричевi Адамiсовi
привiтати гостей у себе. Й молодий грецький сол увечерi записав до сво©х
пергаменiв:
"Прийшли смо до нього вкупi з кiлькома скiфами й були смо вдосто нi
благосклонного й привiтного прийому, й нагощенi добрими стравами. Всi, ко©
були на обiдi, за поконом скiфським вiтали нас, пiдводячись i пiдносячи
нам повнi чари, обнiмаючи нас i чоломкаючи почередно..." Всi були
задоволенi - й гостi, й господарi, бо переговори успiшно завершилися.
Лишавсь тiльки прощальний пир у хоромi Великого князя ки©вського. Й
Прiсковi здавалося дивним, чому старий консул не веселиться разом з
iншими, коли навiть поважний Ромул, сол захiднього iмператора, й той пiшов
у танок серед гамiрно© свiтлицi.
Нарештi настав i прощальний пир - вiдпускний. Сли поприходили в
найдорогшому одязi, русини теж убрались по-святковому. Всi обмiнювалися
здоровленнями, пили один до одного чару й зичили многi лiта й великi
звершення. Сього разу коло Гатила за столом сидiв уже не його старший син
Данко, якого князь вiдiслав у далекi землi, а Богданiв тесть, бiлий, як
сметана, Во©бор з деревського городу Вручого. Сiмдесятилiтнiй жупан щось
розважливо казав Гатиловi, й той лише зрiдка кивав головою. Незважаючи на
нове одруження, вони й надалi лишалися в доброму зиченнi.
Через три днi посольства, багато обдарованi Гатилом, лаштувалися в
далеку путь додому, й найдужче за всiх квапився чомусь консул Максимiн.
Прiск хотiв був уже пiдiйти до свого зверхника й розпитати, в чому
причина. Та сталася подiя, що завадила йому зробити се...
Мiсяця того-таки
Вiдколи зустрiв у Ки вому городi землякiв сво©х, Адамiс перебував у
якомусь пiднесеному святковому настро©. З пам'ятi виринали давно забутi
подi© далекого дитинства та нещасливих юнацьких рокiв, що принесли йому
полон i робство. Переходячи з рук до рук, вiн урештi потрапив у двiр
малого Дарницького болярина Судка, який одзначався винятковою скареднiстю
й був можем вельми грубим i жорстоким. I хто зна, як би склалася подальша
доля молодого роба, коли б вiн того далекого морозовитого дня листопада
лiта 433-го не врятував молодого Ки©вського князя.
Тодi Богдан купив його в свого болярчна за великi грошi й одпустив на
волю. Адамiс не знав, що з нею робити, з тi ю волею. То була для нього
цiлковита несподiванка, , й вiн ходив кiлька день мов приголомшений.
Здiйснилася його давня болюча мрiя. Тепер вiн мiг нарештi повернутись у
рiдну землю. Та непевнi сили тримали його тут, мов на припонi.
Так вiн, зiбравши добру торбину й одягши подаровану князем нову гуню,
рушив у далеку путь. Пристав до гречникiв i мав намiр iз ними разом
дiстатися рiдних кра©в. Але по тижнi часу раптом знову з'явивсь у Ки вому
городi. Й не тiльки чуття вдячностi до дивакуватого князя ки©вського
привели його назад. За кiльканадцять верст у чепурненькому Вишгородцi жила
гарна чорнявка Божана, що присушила його серце до сi © землi.
Ранiше вiн не мiг i мислити собi про не©. Божана була донька
гордовитого вишгородського смерда Живка, йому ж, Адамiсовi, лишалося ще
багато лiт неволi. За сей час Божану видали б замiж i, звичайно, не робовi
в руки, такому, як вiн. Але тепер усе змiнилось. Адамiсовi прийшла
несподiвана воля, й вiн ставав рiвноправним чоловiком, незгiрш за батька
Божаниного.
Дiва теж наполягла на сво му, й ©© не довелось навiть умикати проти
вiтцевого велiння. Адамiс iз молодою жоничкою поселивсь на Боричевому Току
пiд заборолом городу Ки вого, де вже стояло кiлька хиж, i зайнявся
рибальством. Се йому вдалося, й вiн би й далi жив отак, але Борислав, кому
належав Тiк iз дiда й прадiда, вирiшив зiгнати посадцiв зi сво © землi й
оселити ©х пiд Ворожiллю.
Адамiс пiшов проситися челядником до ки©вського князя. Богдан Гатило
найняв його, наставив спершу рибальським чiльником, тодi тивуном, а по
п'яти роках i домажиричем до терема жони сво © Русани. Й за два наступних
роки Адамiс iзвiв собi власний терем пiд заборолом княжого двору.
Справи його йшли на краще. Жона любила свого грека й мало не щолiта
дарувала йому сина чи доньку. Адамiс був задоволений життям сво©м, i
тiльки туга за далекою вiтчиною тру©ла йому днi. Часом серце Адамiсове
заливалося слiзьми, й вiн ладен був пiшки йти в тi кра©, де народився й
звiдки привели його сюди в кайданах. Але щоденнi клопоти й родинне щастя
потроху тамували той смуток, й Адамiс нiкуди не йшов i лишався в сво му
привiтному теремi коло княжого двiрця. Вiн перейняв i мову, й звича©
людей, серед яких оселився, й незабаром уже нiчим не вiдрiзнявсь од
русинiв-киян, хiба що був трохи смаглявiший.
Але зустрiч iз Прiском та iншими земляками розвередила стару його рану.
Вiн не проминав нагоди, щоб побути з Прiском бодай трохи, бо Максимiна,
поважного й непривiтного консула, страхався й уникав; не минав щасливого
випадку хоч кiлькома словами перекинутися з молодим одноплемiнцем сво ю
рiдною й вже трохи призабутою мовою. Й iз тривогою та щемом у серцi думав
про той незабарний день, коли доведеться прощатися з привiтним i щирим
земляком. I ладен був садовити на воза й жону, й дрiбних дiтей i ©хати
свiт за очi, туди, де народився й вирiс i де ще мусили жити його батьки,
брати та сестри, - туди, де жили греки.
Вiн i вблагав княгиню запросити слiв уже не до не©, як перш, а до
нього, Адамiса. Й вiтав гостей, як i чим тiльки був спроможний.
По тому днi серце ще дужче мло©лося в грудях, i вiн ходив мов хмара, бо
час невблаганно спливав. I не вiдав, що робитиме, коли настане той
неминучий день, який урештi мав-таки настати, бо дине, що не поверта ться
нiколи, то час. Коли Великий князь ки©вський дав слам одпускний обiд,
Адамiс прийшов до свого нового друга з подарунками.
- Се для тебе, друже, - сказав вiн, даючи йому великого срiбного келиха
з широкими золотими вiнцями. - Згадуй мене на нашiй землi. А се для хорому
божого. Нехай слуги Христовi помоляться за грiшну душу раба божого
Адамiса, - й подав Прiсковi кубок зi щирого золота. - Се ж... - Адамiс
одвернувся, бо раптовi сльози стиснули йому горлянку. - Се ж... Се вiдвези
- Отакий гладкий, - уточнив Русич, i тепер уже й Прiск розреготався, за
вiщо консул Максимiн нагородив його важким поглядом.
Нарештi, нагодованi, розiмлiлi вiд вогню та мiцного меду, подорожнi
повдягалися спати, й смерди, господарi тих осель, де вони спинились,
вiддали ©м i зручнi поли, й цупкi теплi рядна. Буря ж надворi шалiла всю
нiч i припинилася тiльки пiд ранок.
"Наступного дня, посiдлавши конi й позапрягавши вози сво©, сольство
рушило до господарки селища вклонитись ©й та подяковати з гостину, а
такоже пiднести ©й у дар три сереблянi келихи, кiлько скор червленого
сап'яну, та ще iндського перцю, та фiнiкiв, та рiзноличних овочiв, котрих
у сiй землi нема й котрi вельми цiнуються варварами. Вклонившись ©й, ми
смо подалися в путь..."
Дороги розвезло пiсля тi © сiрашно© зливи, конi ледве тягли вози,
сковзались пiд вершниками, й усi потомилися - й тварини, й люди, бо дощi
пройшли не тiльки в Балтi, а й скрiзь, де ©хало сольство грецького
iмператора. Й що ближче пiд'©здили до стольного городу Скiфi©, то
понурiшим ставав сол Максимiн, i Прiск нiяк не мiг уторопати, яка причина
тому.
"По семи днях дороги пристави спинили нас, мовивши, що сольство мусить
дiждатися в сьому мiсцi Аттiлу й одтепер слiдувати за ним.
Тут зустрiли смо ся iз слами Захiдньо© iмперi©[15], котрi ©хали до
Атiлли й такоже були суть спиненi. Зустрiтили смо ся з комiтом Ромулом,
примут-префектом Норiки, та во начальником Романом.
З ними ©хав i Констанцiй, котрого Ецiй послав до Аттiли для письмовства
та ябедництва".
Констанцiй був родом з Захiдньо© Галичини - Вандалi©, що за далекою
рiчкою Райна. Вiн добре знав по-русинському й по-латинi, а трохи й
по-грецькому, тому Прiск одразу заприятелював iз ним. Хоч Констанцiй був i
робрм Ецiя, та вдався веселий i дотепний, багато знав й охоче розповiдав
хлопцевi рiзнi бувальщини й небувальщини й про римлян, i про
"гунiв-скiфiв", i про готiв, i Прiск так i лип до нього з розпитуванням.
- Зодкуду вмi ш по-скiфському? - спитав його Прiск. - си ж бо
християнин. Виджу святе знамено в тебе на ши©...
- Християнин смь, - вiдповiв Констанцiй, - але ж хреста може мати в
пазусi не лишень грек чи латинець.
- То ти скiф си?
- А так. Так речуть на нас греки й латинцi. Хай буде скiф або й гун.
хньо© кровi смь.
- То си супротиву племiнцiв сво©х? - здивувався молодий грек.
На що Констанцiй вiдповiв iз посмiхом:
- Чув си, щоби крiв ставала водою?
- Нi.
- Тож i я-м такий. Мене мати кличе Кдстаном, а по-наськи означу
мiцний, як кiстка.
Прiсковi сподобалося таке порiвняння, й вiн завважив:
- То й по-латинi означу добре: Констанцiй - сирiч мiж постiйний i
несхибний.
Вiдтодi вони й здружились.
"Дiждавшись про©зду Аттiли, - писав Прiск уже в Ки вому городi, - ми
всi разом по©хали вслiд йому. Й коли смо ся переправили через кiлько
рiчок, добули смо ся городу великого, де сто©ть хором Аттiли. Велелiпству
хорому того, як суть рiкли нам, не було й нема рiвних. Сей хором
зiстро ний з брускiв та обаполiв, вельми красно обтесаних, i зоточений
дерев'яною ж стiною, але та стiна не заборолом, а здобою.
Поблиз царського хорому стояв терем конюшого з такою самою загородою,
але не здоблений вежами, як хором. На вельми поважнiй далинi вiд забору
видiлася баня, котру конюшич, по царевi найбагатший, наймогутнiший серед
скiфiв, зiстро©в з каменю, привезеного з Паннонi©. Бо варвари, котрi
населяють сю частку кра©ни, не мають нi каменю, нi доброго дерева, пощо й
лiс, i всi стрiйнi матерiали вживають привiзнi з инчих мiсць. I зодчим на
стро©ннi банi був полоненець, узятий у Сiрмi©..."
Все дивувало тут молодого грека, й вiн першого ж вечора, коли всi
полягали спати, квапливо низав лiтеру до лiтери, вмочаючи писало в
тетрамен:
"Нарiк смь столицю Аттiли селом, - писав вiн, перечитавши якийсь
абзац, - але се село схоже на величезний город. Хором таки дерев'яний, але
зiстро ний з брускiв, так безщiльно припасованих та блискучих, що насилу
видно, де постулюванi межи собою. Тут простор столовi свiтлицi, портики,
велекрасно розташованi Хоромна ж площа, обнесена забором, така велика, що
сама ©© велич виказу царську оселю...
Коли Аттiла, вертаючись з походу, пiд'©жджав до городу стольного, його
зустрiтив хор дiв у довгих бiлих запиналах, i жони несли над ними полог.
Дiви спiвали царевi славу".
Пiд пологом iшло назустрiч Гатиловi й усе його сiмейство. Дiвчата
затягли давньо© пiснi, яких спiвають на стрiтi Великого князя:
Тяжко головi кромi плечу,
Зло тiлу кромi голови,
Руськiй землi без князя Великого.
Сонце свiтиться на небесi,
Князь Великий в Руськiй землi,
Дiвицi пiють на Дуна©,
В'ються голоси через море до Ки ва,
Князь iде на Зборичiв.
Город радий, земля весела,
Пiвши пiсню старому князевi,
А потому й молодим...
Коли Великий князь ки©вський пiд'©здив до терема старого конюшого,
Вишатина жона Радмила з великим почтом челядникiв i робiв, мовби й не
помiчаючи свого можа, пiднесла Гатиловi хлiб-сiль на гарному рушниковi й
срiблянiй тацi та чару доброго меду.
"Сей покон, - записав увечерi Прiск, - в скiфiв знаком найвисочайшо©
шани. Цар випив чарку, скуштував хлiба з сiллю й по©хав до хорому..."
Сольство ж грецького iмператора та сольство iмператора латинського за
наказом Гатила лишилося в дирцi старого конюшого. Й тiльки коли Великий
князь поминув ворота, боляриня конюша вклонилася сво му любому можевi.
Сивий, засмаглий на вiтрах Вишата поглянув у вiчi сво©й жонi й зашарiвся
вiд раптово зринулих почуттiв. Але в домi були гостi, й господиня пiшла
вiтати ©х край свого вогнища. Вона сама пригощала ©х обiдом, i за довгим
столом була вся родина старого конюшого та багато рiзних вельможiв. Обiд
затягся до пiзнього вечора, й потомленi дорогою, ситими стравами та
мiцними медами гостi подалися спати до сво©х полоток, розiп'ятих на
просторому великокняжому дворi пiд деревами, якi нашiптували про тишу й
так довго сподiваний одпочинок пiсля тривало© й виснажливо© подорожi.
Й тiльки консул Максимiн, iз яким Прiсковi випало спати в однiй
полотцi, довго вовтузився на м'якiй постелi й нiяк не мiг заснути. Прiск
разiв зо три прокидався, Максимiн же сопiв i перевертавсь iз боку на бiк,
немов його поклали спати не на лебедячих перинах, а на мiхах iз голяками.
Мiсяця того самого
Наступного ранку Максимiн ще вдосвiта збудив свого ритора й послав до
старого конюшого Вишата Огнянича вручити йому дари сла грецького та заодно
й довiдатися, на коли Великий князь ки©вський призначив звiщання. Прiск
умився бiля колодязя - просто з корита. Пiсля вчорашнього "обiду" в
конюшого страшенно хотiлося спати - аж очi щемiли, та заперечувати
консуловi не випадало, й мусив пiдкоритись. У просторому дворi не видно
було нi душi, тiльки по той бiк колодязного журавля сумирно лежав
здоровенний собака. Прiск хотiв поманити його, та пес мовби й не до нього.
В курнику за стайнями нетерпляче басив пiвень, бо незабаром мало зiйти
сонце. Небо вже вияснилось, i тiльки сулиць на три над широкою заплавою
сяяла ранкова зоря.
Прiск повернувся до полотки. Поруч iз ©хньою стояли ще двi - Ромула з
Романом та Констанцiя з ©хнiм робом. Хлопець позiхнув i, подумки кленучи
старого консула, що збудив його перед курми, влз пiд широке корзно великий
пакунок iз дарунками й потягся з великокняжого двору. Максимiн узайве
нагадав йому:
- Й нi з ким нi про що!..
- Добре, кiрi консуле, - мовив Прiск i пiшов. З двiрця варта випустила
його, але коли дiйшов до Вишатиного двору, там брама ще стояла зачинена.
Прiск подумав, чи погрюкати в дубовi обаполи ворiт, а чи нi, й таки не
наважився. Що робитиме там, коли його навiть i впустять? Так чи так,
доведеться стовбичити пiд вiкнами того мовчазного вельможа.
Й вiн вирiшив поблукати ранковим городом. У деяких дворах уже грюкали
об цямрини колодязнi вiдра - невсипущi попрокидалися й, певно, напували
худобу. Десь у протилежному кiнцi скавульнув собака, в iншому мiсцi
заляскав крильми й кукурiкнув пiвень. Прiск ходив то в один бiк вулицi, то
в iнший, не надто вiддаляючись од Вишатиного двору, й роздивлявся на
чепурнi скiфськi оселi, рiвненько вишпаруванi глиною, побiленi й пiдведенi
в кого руденьким, у кого синiм або ж зеленим. Стрiхи були майже скрiзь
однаковi - солом'янi, але траплялися й гонтовi, й навiть черепичнi.
"Прогулюючись коло терема, - писав потiм Прiск, - я раптом почув слово,
яке вразило мене. То було грецьке здоровлення: "Хайре!" ("Радуйся!") Се
мовив чоловiк, проходячи мимо. Дивлячись на одiж його, я-м узяв того можа
за скiфа. Мене зчудувало, що скiфський вой рече по-грецькому. Складаючи
полки з рiзноличних народiв, вони переймають один в одного гунську,
готську, а за частим зносiнням з римлянами - й латинську мови. Грецька ж
тут чу ться тiльки мiж полоненцями, взятими у Фракi© або ж на змор'©
Iллiрi©. Але ©х зразу впiзна ш серед скiфiв по рубищу й печальному виду.
Той же, що менi вклонився, увидiвсь менi скiфом, котрий жи замож-но й
розкiшне. Вiн був одягнений у багату, ошатну одiж, його волосся було
стрижене пiд кружечок. Очутилося ж, що то грек, узятий полоном у Мiзi©,
а тепер вiн живе тут..."
Се був Адамiс, який багато рокiв тому врятував Гатила, коли той тонув у
Днiпрi. Тепер вiн служив домажиричем у палатах царицi Русани. Адамiс щиро
зрадiв зустрiчi з одноплемiнцем, негайно повiв його до свого дому, й добре
пригостив, i все розпитував, як там на батькiвщинi, як живуть тепер люди й
чим клопочуться.
- Вельми-м скучив за рiдною домiвкою, - визнав Адамiс, коли вони випили
добрий дзбан розведеного, за грецьким звича м, водою вина. - Дуже-м скучив
i за кревними, й за мовою сво ю... Бува , як здушить серце - хоч плач або
бiжи пiшки в Мiзiю...
- То пощо ж не бiжиш? - спитав Прiск.
- Пощо... - повторив Адамiс. - Жону маю тут i п'ятеро дiтей, i... добре
тут жи ться.
- Хiба то добре, коли серце купа ться в сльозах? Я не змiг би-м жити в
чужiй землi, Адамiсе... Скiльки-м пробув у сiй Скiфi©, а вже тягне додому.
Адамiс зiтхнув, але заперечив:
- Я-м полюбив скiфський покон. Ми часто сполча мось, то так. Зате в
мир насолоджу мося красним i велелюбим поко м. I нiхто не тремтить, щоби в
нього не вiдняли того, котре вiн ма й шану . В мо©й старiй вiтчинi, в
Грецi©, волостять тирани, а малодушнi роби не смiляться боронитись. Там
нема правосуддя, нi рiвностi в податях. I сильнi гнiтять слабих...
- Ти любиш Скiфiю дужче за рiдну землю, - мовив Прiск, але в голосi
його не було докору.
- Так , - вiдповiв Адамiс. - Ся земля мо ю другою вiтчиною.
- I бороду голиш...
- Се велить покон скiфiв.
- I волосся кружечком... Як ви се чините, що в усiх однакове!
- Вельми просто. Вдяга ш на голову судину таку, горнець великий, iже
зветься тут макотер, бо в ньому труть мак, i вiдтина ш усе, що вигляда з
макотера.
Але розмова перейшла на веселе, бо вiд зустрiчi й випитого вина, хай i
розведеного на водi, обо вельми звеселилися. В такому станi й повiв
Адамiс свого молодого гостя й одноплемiнця до поважного болярина. Вишата
вже встиг устати й поснiдати, його жона боляриня Радмила, запнувшись для
годиться прозiрним полотком, пригощала юного ритора смачними стравами й
добрим вином. Вишата запросив Максимiна разом iз Прiском, а також слiв од
захiдного римського iмператора, до себе на вечерю.
А наступного дня Вишата сам супроводив обидва сольства до царицi.
Жона Великого князя ки©вського Русана мешкала в окремому хоромi. Прiск
iз непослабною цiкавiстю роздивлявся й усе запам'ятовував, щоб увечерi
записати сво© враження.
"На двiрцi були многi тереми та клiтi. Однi красно зiстро нi з
гладеньких колод, пов'язаних межи себе як вiнки, й здiймаються на добру
вись. Тут жила жона Аттiли. Зустрiнутий у дверях варварами, я ввiйшов до
хорому й застав ©© на м'якому ложу. Пiдлога була встелена килимами, многi
жони стояли окiл царицi. А дiви сидiли навпроти не© долi й узорили
рiзноличними нитками корзна, ко© вдягають тут зверх одiжi. Вклонившись
царицi, я пiднiс ©й дари й вийшов..."
Повиходили й iншi дяки та кляузники, лишились тiльки обидва сли та ще
римський во начальник Роман, бо жона Великого князя ки©вського - то таки
цариця й простим людям не личить мулятися перед нею.
Прiск мав намiр оглянути й iншi будiвлi великокняжого двору, та юрма,
що тирлувалася коло ганку головного хорому, заступила йому дорогу, й вiн
не змiг проникнути всередину. Смерди, й можi, й рiзне болярство дрiбного
кшталту чекало виходу Гатила. Нарештi Великий князь ки©вський з'явився на
ганку в супроводi мовчазного вельможа Вишати. Й кожен, хто мав до князя
прохання, пiдходив по черзi, й Гатило творив свiй суд.
"Не тiльки гуни, а й инчi народи, ©м пiдволоснi, любили сього дивного
можа за його велi© цноти й за правосуддя. Многi греки й римляни
добровiльно служили йому..."
Скiнчивши суд, Великий князь ки©вський повернувся до хорому, де на
нього вже з трепетом чекали сли вiд рiзних кра©н i народiв.
Але нi римських, нi грецьких послiв Гатило так i не прийняв нi того
дня, нi наступного. Вишата ж, коли його про се питали, тiльки всмiхався й
калiчив грецьку мову:
- Гуляйте. Аттiла зна , коли...
Й сли обох iмператорiв, i ©хнi люди з учти цiлi вечори просиджували за
дошками табули[16], щоб якось та згаяти час. I щоразу розмовляли про
Гатила, бо вiн був уже не тiльки в сiй варварськiй кра©нi, а й у цiлому
свiтi. Й Прiск, уважно дослухаючись розмов, старанно вiдтворював ©х на
тонкiй заячiй скорi пергамену.
"Ромул, мiж, бувалий у многих сольствах, маючи мудрiсть у тому, рече,
що щастя й могуття Аттiли такi велi©, що вiн, пещений ними, вже не терпить
нiкоторого перечення, хоч яке справедливе воно. "Нiхто з дотеперiшнiх
царiв Скiфi©, та й инчих земель, - рече далi Ромул, - не вчинив стiлькох
великих дiл, та ще за такi короткi лiта, як Аттiла. Його волость
простира ться за острови на океанi, й не тiлько народи Скiфi©, але й
римляни та греки суть його данниками. Не доводячись i тим, вiн хоче
розширити свою державу звоюванням Персi©. Мiдiя[17] ж не далеко вiд
Скiфi©. Гуни вже вiдають дорогу туди: ходили тi ю дорогою, коли в них
шалiв голод. I Захiдня, й Всхiдня iмперi© не змогли суть стати супротиву
йому, бо полчилися в инчих землях. Тодi Божко з Красо м, котрi з роду
царiв скiфських, сполчили велi© полки й проникли в Мiдiю. Се тi самi,
котрi пiзнiш були слами в Римi для укладання ладу з нами. Вони самi
речуть, що, минувши в той похiд степи й переправившись через озеро
Меотiду, подолали гори Кавказькi й за п'ятнадцять днiв досягли Мiдi©. Й
тiльки велi© полки персiв примучили ©х вернутись у свою землю - инчою
дорогою, понад берегом Каспiйського моря".
"Так, - рече далi Ромул, - Аттiлi неважко примучити собi Мiдiю, й
Парфiю, й усю Персiю. Ратна сила його така, що нiхто супротиву ©й стати не
зможе. Ми молимо бога, щоб Аттiла повернув оружжя сво на персiв".
"Але я вельми страшуся, - рече Максимiн, - що, примучивши мiдiв, парфiв
i персiв, Аттiла вернеться зодтуду володарем Риму, Всхiднього й
Захiднього. Зречеться достойностi титулу стратига, ко©м ушанували його
римляни, й звелить величати себе iмператором. Вiн уже мовив колись у гнiвi
сво му: "Полководцi iмператора вашого роби йому. А мо© ж полководцi такi
самi царi, як i ваш iмператор".
Лише на п'ятий по прибуттi день Великий князь ки©вський Богдан Гатило
прийняв сла iмператора Теодосiя, а також Ромула, сла захiдньоримського
iмператора Валентинiвна Третього. Нi Максимiн, анi Ромул не мали пiдстави
бути невдоволеними тривалим "звiщанням" i могли вважати свою мiсiю вдало
виконаною. На знак закiнчення переговорiв Гатило вшанував обох слiв пишним
обiдом.
"У значений час разом iз слами Захiдньо© Римсько© iмперi©, - пише
Прiск, - ми смо предстали Аттiлi при входi до столово© свiтлицi. Тут
кравчi, за поконом землi сi ©, пiднесли нам чари, аби смо перед трапезою
помолилися за здоров'я царя ©хнього. Випивши, ми пiшли смо на вреченi нам
мiсця коло столу. Ослони стояли обабоки свiтлицi. Посерединi, за столом
инчим, сидiв Аттiла в крiслi. Позад нього, на звишiннi в кiлько приступок,
було його царське мiсце - пiд пологом з рiзноличного цвiту ткання. Такi
пологи над злюбним ложем вiшають римляни й греки".
Первоповажнi мiсця були за столом управоруч од царя. Ми смо сидiли з
лiвого боку. Вище за нас усiвс'я Борич, найзнатнiший серед скiфiв. Конюший
мостився на сiдлицi вправуруч царського мiсця. Навпроти нього повсiдались
обидва сини Аттiли. Однако ж старший син був поруч нього, на которiйсь
розстанi, трохи вище й сидiв, шанобно потупивши зiр перед вiтцем".
Борислав, якого Прiск, назвавши Боричем, бачив уперше, бо той лише
сього днi при©хав з далеко© Мiзi©, з-за Дунаю, раз по раз пiдносив угору
келиха й виголошував здоровницi за Великого князя, й за iмператора
Теодосiя, й за другого iмператора - Велентинiана. Велiй болярин був дуже
веселий, бо змолоду полюбляв пири, й Гатило мусив пригасити його запал:
- Борисе, - вiн називав його коротким iменням дуже рiдко, але того дня
сказав так навiть при гостях, немовби вернулася ©хня буйна молодiсть i не
було сиве волосся нi в князя, нi в його побратима. - Борисе! Боричу!
Дай-но гостям попо©сти, бо впо©ш голодних! Люди-бо заморськi, п'ють вино з
водою.
- Хай вiдають, коли пирували в князя нашого! - весело вiдгукнувся
Борислав, але таки припинив споювання.
Прiск писав потiм:
"Одмiннi страви подавалися всiм на серебляних блюдах.
А перед Аттiлою було поставлене просте. Вiн був умiрним у всьому.
Гостям пiдношено золотi й сереблянi чари, а його чара була деревляна. Одiж
на ньому була такоже не ошатна й нiчим не рiзнилась од инчих, може, тiлько
простотою. Нi висячий при боцi меч, нi шнур'я варварських черевi©в, нi
його комонна зброя не були здобленi золотом, камiнцями чи абикотрими
дорогоцiнностями, яко в усiх инчих скiфiв, що сидiли у свiтлицi".
Й заморськi гостi, й численнi вельможi ки©вськi й не ки©вськi багато
©ли, ще бiльше пили, й над столами з кожною випитою чаркою здiймався
дедалi бiльший гамiр. Кравчi та челядники ледве встигали носити страви
пирувальникам та мiняти порожнi дзбани повними.
"З настанням вечора, коли були запаленi свiчi, прийшли суть два спiвцi
й почали виславляти подвиги Аттiли. Всi гостi зворотили зори на них. Однi
уподобляли пiснi, инчi були у захватi, пом'януючи вславлюванi ратi. Дiди
ж, виснаженi берем'ям лiт i вже змиренi духом, проливали сльози. За
спiвцями виступив наперед скоморох i рiзноличними викрутасами покликав
усепiльний смiх.
Насамкiнець появився Харя Мурий. Вельми дивен з виду й одiжжу, голосом
i тiлорухами, вiн мiшав у казаннях сво©х римську, гунську та готську мови
й поморив усiх смiхом сво©м..."
То був уже не молодий скоморох, якого Богдан Гатило, перенiсши столицю
з Витичева назад до городу Ки вого, взяв iз собою. Харя Мурин прийшов
одягнений у пiстряву свиту з рiзними рукавами, що сягали йому за колiна, в
дивацькому клобуковi з дзвоником i в чорнiй машкарi. Вiн, раз по раз
накидаючи оком на Великого князя, розповiдав про те, як його буцiмто
розлучили злi люди з коханою голубицею. Прiск, якому сп'янiлий Костан
перекладав через десяте в п'яте, не второпав змiсту арлекiнади. Вiн думав,
що ся щемка пригода справдi сталася з тим сивим чоловiком, i дуже
дивувався, чому "скiфи" так весело регочуть з чужого лиха.
"Пiд час сього приставляння тiлько Аттiла не звертав нi на кого зору
свого. З усмiхом утiшним вiн дивився на свого молодшого сина, реченого
Юрiй, який стояв збiч нього, й ласкаво пестив його рукою по щоцi".
Пир затягся до пiзньо© ночi, й Прiск теж упився. Вранцi йому страшенно
хотiлося спати, та мусив розлучитися з м'яким ложем у консульськiй полотцi
пiд деревами садка. Обидва сли вирушили до старого конюшого проситися в
зворотну путь.
"Конюший мав звiщання з инчими вельможами й складав харатi© вiд iм'я
Аттiли до iмператорiв. З ним були писцi, й серед оних - Рустицiй родом з
Верхньо© Мiзi©. Його побрали полоном, але за велi© цноти Аттiла взяв його
до себе для складання писмь..."
Того-таки дня цариця Русана наказала сво му домажиричевi Адамiсовi
привiтати гостей у себе. Й молодий грецький сол увечерi записав до сво©х
пергаменiв:
"Прийшли смо до нього вкупi з кiлькома скiфами й були смо вдосто нi
благосклонного й привiтного прийому, й нагощенi добрими стравами. Всi, ко©
були на обiдi, за поконом скiфським вiтали нас, пiдводячись i пiдносячи
нам повнi чари, обнiмаючи нас i чоломкаючи почередно..." Всi були
задоволенi - й гостi, й господарi, бо переговори успiшно завершилися.
Лишавсь тiльки прощальний пир у хоромi Великого князя ки©вського. Й
Прiсковi здавалося дивним, чому старий консул не веселиться разом з
iншими, коли навiть поважний Ромул, сол захiднього iмператора, й той пiшов
у танок серед гамiрно© свiтлицi.
Нарештi настав i прощальний пир - вiдпускний. Сли поприходили в
найдорогшому одязi, русини теж убрались по-святковому. Всi обмiнювалися
здоровленнями, пили один до одного чару й зичили многi лiта й великi
звершення. Сього разу коло Гатила за столом сидiв уже не його старший син
Данко, якого князь вiдiслав у далекi землi, а Богданiв тесть, бiлий, як
сметана, Во©бор з деревського городу Вручого. Сiмдесятилiтнiй жупан щось
розважливо казав Гатиловi, й той лише зрiдка кивав головою. Незважаючи на
нове одруження, вони й надалi лишалися в доброму зиченнi.
Через три днi посольства, багато обдарованi Гатилом, лаштувалися в
далеку путь додому, й найдужче за всiх квапився чомусь консул Максимiн.
Прiск хотiв був уже пiдiйти до свого зверхника й розпитати, в чому
причина. Та сталася подiя, що завадила йому зробити се...
Мiсяця того-таки
Вiдколи зустрiв у Ки вому городi землякiв сво©х, Адамiс перебував у
якомусь пiднесеному святковому настро©. З пам'ятi виринали давно забутi
подi© далекого дитинства та нещасливих юнацьких рокiв, що принесли йому
полон i робство. Переходячи з рук до рук, вiн урештi потрапив у двiр
малого Дарницького болярина Судка, який одзначався винятковою скареднiстю
й був можем вельми грубим i жорстоким. I хто зна, як би склалася подальша
доля молодого роба, коли б вiн того далекого морозовитого дня листопада
лiта 433-го не врятував молодого Ки©вського князя.
Тодi Богдан купив його в свого болярчна за великi грошi й одпустив на
волю. Адамiс не знав, що з нею робити, з тi ю волею. То була для нього
цiлковита несподiванка, , й вiн ходив кiлька день мов приголомшений.
Здiйснилася його давня болюча мрiя. Тепер вiн мiг нарештi повернутись у
рiдну землю. Та непевнi сили тримали його тут, мов на припонi.
Так вiн, зiбравши добру торбину й одягши подаровану князем нову гуню,
рушив у далеку путь. Пристав до гречникiв i мав намiр iз ними разом
дiстатися рiдних кра©в. Але по тижнi часу раптом знову з'явивсь у Ки вому
городi. Й не тiльки чуття вдячностi до дивакуватого князя ки©вського
привели його назад. За кiльканадцять верст у чепурненькому Вишгородцi жила
гарна чорнявка Божана, що присушила його серце до сi © землi.
Ранiше вiн не мiг i мислити собi про не©. Божана була донька
гордовитого вишгородського смерда Живка, йому ж, Адамiсовi, лишалося ще
багато лiт неволi. За сей час Божану видали б замiж i, звичайно, не робовi
в руки, такому, як вiн. Але тепер усе змiнилось. Адамiсовi прийшла
несподiвана воля, й вiн ставав рiвноправним чоловiком, незгiрш за батька
Божаниного.
Дiва теж наполягла на сво му, й ©© не довелось навiть умикати проти
вiтцевого велiння. Адамiс iз молодою жоничкою поселивсь на Боричевому Току
пiд заборолом городу Ки вого, де вже стояло кiлька хиж, i зайнявся
рибальством. Се йому вдалося, й вiн би й далi жив отак, але Борислав, кому
належав Тiк iз дiда й прадiда, вирiшив зiгнати посадцiв зi сво © землi й
оселити ©х пiд Ворожiллю.
Адамiс пiшов проситися челядником до ки©вського князя. Богдан Гатило
найняв його, наставив спершу рибальським чiльником, тодi тивуном, а по
п'яти роках i домажиричем до терема жони сво © Русани. Й за два наступних
роки Адамiс iзвiв собi власний терем пiд заборолом княжого двору.
Справи його йшли на краще. Жона любила свого грека й мало не щолiта
дарувала йому сина чи доньку. Адамiс був задоволений життям сво©м, i
тiльки туга за далекою вiтчиною тру©ла йому днi. Часом серце Адамiсове
заливалося слiзьми, й вiн ладен був пiшки йти в тi кра©, де народився й
звiдки привели його сюди в кайданах. Але щоденнi клопоти й родинне щастя
потроху тамували той смуток, й Адамiс нiкуди не йшов i лишався в сво му
привiтному теремi коло княжого двiрця. Вiн перейняв i мову, й звича©
людей, серед яких оселився, й незабаром уже нiчим не вiдрiзнявсь од
русинiв-киян, хiба що був трохи смаглявiший.
Але зустрiч iз Прiском та iншими земляками розвередила стару його рану.
Вiн не проминав нагоди, щоб побути з Прiском бодай трохи, бо Максимiна,
поважного й непривiтного консула, страхався й уникав; не минав щасливого
випадку хоч кiлькома словами перекинутися з молодим одноплемiнцем сво ю
рiдною й вже трохи призабутою мовою. Й iз тривогою та щемом у серцi думав
про той незабарний день, коли доведеться прощатися з привiтним i щирим
земляком. I ладен був садовити на воза й жону, й дрiбних дiтей i ©хати
свiт за очi, туди, де народився й вирiс i де ще мусили жити його батьки,
брати та сестри, - туди, де жили греки.
Вiн i вблагав княгиню запросити слiв уже не до не©, як перш, а до
нього, Адамiса. Й вiтав гостей, як i чим тiльки був спроможний.
По тому днi серце ще дужче мло©лося в грудях, i вiн ходив мов хмара, бо
час невблаганно спливав. I не вiдав, що робитиме, коли настане той
неминучий день, який урештi мав-таки настати, бо дине, що не поверта ться
нiколи, то час. Коли Великий князь ки©вський дав слам одпускний обiд,
Адамiс прийшов до свого нового друга з подарунками.
- Се для тебе, друже, - сказав вiн, даючи йому великого срiбного келиха
з широкими золотими вiнцями. - Згадуй мене на нашiй землi. А се для хорому
божого. Нехай слуги Христовi помоляться за грiшну душу раба божого
Адамiса, - й подав Прiсковi кубок зi щирого золота. - Се ж... - Адамiс
одвернувся, бо раптовi сльози стиснули йому горлянку. - Се ж... Се вiдвези