Страница:
столу вiтцевого, твiй брат Хладiвой уб' тебе. Вiн просив конунга
Теодорiка о помiч проти тебе, щоб забрати твою частку вiтчини, а тебе
звести".
Нерозважливий Мiровой негайно обложив брата в батькiвському домi й
тримав облогу сiм день, аж поки люди почали падати вiд спраги, бо колодязя
в дворищi жупановому не було. Хладiвой ледве врятувавсь утечею з вiрними
людьми й ще двi сiдмицi блукав горами та лiсами. Мiровой же переслiдував
його по п'ятах. А коли дiсталися Нового Лугу, який там називають Нови
Лунг, а готи кажуть Нiвлунг, або ж Бургундiя, то стало вiдомо, що Мiровой
уже сидить на вiтцевому столi сам.
- I страха мене, Велiй ксьондзе, же якби-м я вернувся, стяв би менi
голову. Проше о помоц, пан ксьондзе!
Богдан мовчав i тiльки дивився на миготливий язичок товсто© свiчi на
заставленому тарiлями столi. Звичайно, Теодорiк - старий i лукавий лис, i
се Богдановi давно вiдомо. Готський конунг сьогоднi скаже одне, а взавтра
зовсiм iнше, й клястиметься, що то суща правда, й спробуй-но впiймати його
на шпаркому. Але Гатило ще не вирiшив, як йому чинити в сьому випадку й що
сказати молодому жупаничевi, який прийшов до нього зi скаргою на конунга
та на свого рiдного брата.
- Сидiти-ймеш тут, у мене, поки що. Там видно стане, - вiдповiв
невизначено Гатило й заходився розпитувати про все, що чув i що бачив
Хладiвой, блукаючи свiтами. Жупанич видався балакучий i довiрливий, i
Гатило подумав, що се саме тi риси, яких не повинен мати володар, але
змовчав. Хто ще зна, який той другий брат, молодший, Мiровой.
Хладiвой розповiдав про римлян, чи© сли дуже часто проходять через його
вiтчину, не iнакше, як замислили новi кови з Теодорiком, i Богдан узяв се
собi на карб. Доведеться вирядити латинам у гостi ще кiлькох послухiв, тi,
що там, не впоруються. Згадував жупанич про якогось Змiя Горянина, який
мав незлiченнi скарби, тодi ©х утратив i сам наклав усiма сво©ми головами,
а голiв було тро . Гатило слухав тих теревень i думав про сво , аж раптом
нашорошився й потер спiтнiле чоло. Хладiвой удруге за сей вечiр згадав про
Новий Луг Бургундський.
- Вiда ш, пане ксьондзе, кто там крул м ст?
Богдан кивнув.
- Так ма той круль Гунтер сестру вельми л пу, ктора зовеся Гримiльда.
Бардзо ст л па! Такей жони ще-м не видiв. - Жупанич намагався вживати й
русинськi слова, якi знав, i виходило в нього "не бардзо л по". - Не чув
сси такей Гримiльди? Так ото © монж, мiж, убив тего Змiя Горянина й
забрав го злото, й стребро, й вшистко. А тодi й го, тего Сiкурда, альбо
ж Сiкура по-нашому, такоже хтось убив. I тепер тота коб та, жона тота
л пшайша, ходи в черному. Вдова! Але ж яка л па, яка красна! Видiв си,
пане ксьондзе, таку?
Та Гатило вже нiчого не чув i не слухав. Йому раптом знову привидiлась
ота молода чорнобрива русявка, кращо© за яку не бачив, одколи й живе.
Вiдтодi минуло дев'ять рокiв, як вона пiшла на добровiльну смерть - у
жертву кумирам за грiхи дiтей сво©х. Як то бува дивно в життi! Сьогоднi
вдень, щойно йому згадалася княгиня Ясновида, земля ©й пухом, як Вишата
повiдомив: Хладiвой. Мiж сими двома людьми нiби й нема нiякого зв'язку, та
руськi кумири все знають i все вiдають...
- I коли?
- Цо, пане ксьондзе?
- Речу: коли завдовiлася та княжна?
- Гримiльда? Тому лiт уже три або чтери. © по-нашому звут Грiма,
Грiмнiца. Бардзо л па жона , пане ксьондзе, бардзо л па. Л пшайша!
Бiльше Гатило нiчого не розпитував. Поряд мостився Вишата, який усе
знав i все вiдав, хоч i, як завжди, мовчав, i не хотiлося при ньому
розпитувати. Але й усю решту вечора, й цiлу нiч Великий князь ки©вський
думав за ту далеку землю, в якiй нiколи не був, i за короля Гунтера, якого
не бачив, але про якого чимало знав; i за його братiв, i за ту теж
небачену сестру ©хню, яка могла бути б йому дочкою.
А вранцi вiн послав нарочитого з п'ятьма можами до свого рiдного брата
Волода в Паннонiю з наказом i проханням негайно прибути. Нарочитий
повернувся в кiнцi жовтня. Разом iз ним при©хав не брат Великого князя
Володар, а його старший син, двадцятидворiчний довготелесий Остой. У
Волода всi дiти вiд першо© жони були такi цибатi, схожi на свою маму, яку
Богдан бачив усього раз.
- Отець недужий. Ма в ратi з далматинами перебиту руку, - сказав
Остой. - Прислав мене себе вмiсто.
Гатило подумав днiв зо два, що робити, та й послав Остоя в далекий
Новий Луг коло велико© рiчки Райни, в Захiднiй Галичинi, сватати вдову
Гримiльду за Великого князя ки©вського. Разом з Осто м по©хали велiй
болярин турицький Войслав, малий болярин з Дарницi Судко, домажирич грек
Адамiс та двадцятеро можiв учти. Поперед себе свати гнали десятеро коней,
вантажних дарами на викуп.
Крiм Вишати, Гатило нiкому не казав про сво нове одруження. По
закiнченнi грецького походу вiн узяв собi в Галичi другу жону. Але рка
лишилася там, на заходi землi полянсько©, в городищi Знятинi, яке князь
галицький Острiй дав за нею. Гатило пробув з молодою жоною всього три доби
й вiдтодi не бачив ©©. Спершу думав привчити до тi © думки й себе, й свою
першу, Русану, й усiх киян, але той крок Великого князя в стольному городi
сприйняли дуже спокiйно, з Русаною його стосунки не погiршали й не
покращали, бо нiколи не були близькими й щирими, й така всезагальна
байдужiсть призвела до того, що й сам Богдан мовби забув про сво
одруження. Та вiн i не покладав на нього чогось iншого, особливого. В
сорок сiм рокiв можа бiльше цiкавлять справи державнi та ратнi, анiж тi,
якими опiку ться вiчно молода Лада. Великий князь передусiм Великим
князем, решта все саме собою вiдходить убiк. Так воно й мусить бути, так
мiркував Богдан i тодi, коли слав сватiв до володаря Нового Лугу,
незважаючи на серце, яке раптом замло©лося йому в грудях, незважаючи на
юнацькi спогади й усе iнше, що з ними пов'язане.
Мiсяця листопада
Свати прибули в Бургундiю, коли почалось нудне осiнн дощiв'я, дерева
скинули з себе яскравi шати, й почорнiли, й притихли, чекаючи холодiв.
Повновода навiть у сьому мiсцi, каламутна вiд осiннiх вод, рiчка Райна
повiльно несла сво© хвилi кудись у тi кра©, де ще нiколи не заглядало
сонце. Так казали про не© слов'яни-венеди, що жили на ©© берегах, бо Райна
- це ж i райська, в раю ж нiхто нiколи не бував, i сонця там теж нема .
Готи ж, оселившись тут, по-сво му називають сю рiчку, адже ж Райн - i
райн, а ©хньою мовою те слово означа "чистий".
Увесь сватiвський по©зд був схожий на караван гостей-купцiв. ©х дорогою
й брали за торговцiв, i часом доводилося просто вибрiхуватись або й
утiкати вiд настирливих моравцiв, i лужицьких сербiв, й iнших вендських
племен, чи©ми землями ©хали. Були випадки, що й можi витягали меч, та й
самi свати бралися до оружжя, бо лiси й гори тут клекотiли вiд татей та
рiзного непевного люду. Й тепер Адамiс сам себе питав, чи така вона вже й
чиста, ся Райна. Пiсля пригоди, яка сталася в стольному городi Ки вому й
до яко© було втягнено й його, Адамiс мовби зiстарився десятьма роками, й
усе, що бачив i що чув, здавалося йому тепер не таким простим i
зрозумiлим, як зда ться на перший погляд. В усьому вiн убачав прихований
змiст i намагався розгадати в ньому саме се, що сокрите вiд простого ока
за облудою слiв i машкарою щирих усмiшок.
Головний сват, небiж Великого князя ки©вського Остой, нетерпляче смикав
стомленого коня, бо переправа могла затягтися до ночi, йому ж кортiло
якомога швидше прибути до городу, що здiймавсь на високому лiвому березi.
Адамiса не дивувала та нетерплячка, бо молодiсть завжди квапиться, хоч
i не завжди зна куди. Бiльше дивував його Судко. Ся людина здавен не була
байдужа грековi. Малий Дарницький болярин був колись господарем того вже
призабутого хлоп'яка з кучерявим лобом i палахкими чорними очима. Вiдколи
Богдан Гатило викупив Адамiса в Судка, минуло пiвтора десятка лiт, а
старий сивий болярин i досi поводиться з ним, наче зi сво©м робом, хоч
Адамiс давно вже вiльна людина, та й влади ма бiльше за сього чоловiка.
Протягом усього мiсяця ©хньо© дороги Судко тiльки зо п'ять разiв i
обiзвався до Адамiса, й сi слова були "Речи, хай запрягають" або ж: "Пощо
й досi каша кипить?"
Адамiс мiг би повторити всi тi слова, бо ©х було зовсiм не багато. Зате
Судко надзвичайно балакучiй iз Осто м, бо то не лише син Володарiв, а й
небiж caмого Гатила. Се й дивувало Адамiса. Та вiн не сердився. За сво
життя нелегке й несолодке, й надто ж за сей останнiй рiк вiн навчився й
дивуватися людям, i дарувати ©м ©хнi дрiбнi провини...
Конi, змерзлi на холоднiй мряцi, форкали й трiпали головами, загорненi
в рудi вовнянi корзна можi теж iз нетерпiнням чекали переправи. Сьогоднi
обiдали на походi, не спиняючись, аби встигнути завидна до мiсця, й од
надмiрного напруження сили людськi були на межi.
- Пливуть, - нарештi озвався Судко, який погано бачив зблизька, зате
добре вдалину. - Двi лоддi й плiт по собi тягнуть. Усi сядемо, княжичу, -
звертався вiн тiльки до Остоя.
- Чи дадуть отi клятi готи хоч по дзбину меду? - озвався котрийсь мiж,
а другий поправив його:
- Не готи вони, лиш такi самi, як i ми.
- Та вiдаю, - протяг перший. - Але ж вiра ©хня готська.
- А меду не варять, лиш брагу та пиво, - не став заперечувати другий,
однак i погоджуватися не хотiлось, бо коли людинi холодно, й голодно, й
кортить бодай спину випростати, ©© починають дiдьки попiд peбpа штрикати.
За пiвгодини човни притягли плiт, нарочитi сли Великого ки©вського
князя поставляли туди коней, в'ючних i верхових, поставали й самi, й тi,
що були в човнi, десятеро небалакучих можiв, потягли плота на той бiк.
Тиха вода, одначе ж, несла добре, зносила й зносила вниз, i веслувальники
попопрiли, поки нарештi причалили пiд високою рудою кручею.
- Стежка - гора! - показав ©м дорогу один з веслярiв коверканою
русинською мовою, й мандрiвники знову посiдали верхи. Город, який здавався
таким близьким з того берега, виявився досить далеко, й люди дiсталися
його вже перед самiсiньким смерком...
Гримiльда сидiла в невеликiй свiтлицi й пряла вовну, коли ©й сказали
збиратися, бо кличе король. Се була новина - брат уже не цiкавився нею
рокiв пiвтора чи й два, вiдколи поселив ©© в сьому сiльцi на добрий день
дороги вiд городу стольного.
- Чого ради? - сердито глянула вона до дверей, де стояла королевина
служниця Мiлада, лужичанка, яку при дворi звали на готський кшталт Мiльда.
- Н в м, н в м, жупанiце... - зацокотiла вона сво ю рiдною мовою, бо
в Брунгiльдиному хоромi лужицька була заборонена.
- Вiда ш, - одповiла Гримiльда. - Вiда ш, та мовчиш.
- Пан кроль заповiдав привезти тебе, жупанiце. Тут i тро кiнникiв...
Се Гримiльда й сама бачила в вiкно. Вона так i сказала:
- Видiла-м. А ти справжня готиня си стала. Й ле-жеш, як готиня.
- Уй, панi жупанiце... Вреклася-м не мовити, але... Свати при©хали.
- Свати? До кого?
- Тебе сватають, жупанiце!
- Удовицю? - Гримiльда похмуро засмiялася й устала. - Хто ж то ?
- Уй, панi...
- Хто, речи?
- Кроль руський...
- Гатiло?
- Он...
- I сам тут?
- Н , панi жупанiце. Прислав братового чада, княжича... Остоя. Остоя з
товаришi.
Гримiльда засмiялася ще лихiше, нiж допiру, й вiдповiла;
- Повiдай кролевi сьому, що-м уреклася замонж.
Вона вiдвернулась i бiльше не глянула на Мiладу, хоч скiльки та благала
й вмовляла ©©, скiльки квилiла змилосердитися, бо що скаже ©й пан кроль i
панi крольова...
Через день до Гримiльди з'явилися новi гостi - сього разу молодший брат
Огнян-Гагнi.
- Збирайся, сестро, - сказав вiн. - Сам Бугдан Гатiла прислав по тебе.
Шана тобi велiя буде...
Гримiльда примружилася на брата:
- Одного монжа мого сте вбили, тепер хчете другого мати?
- Не мов такего, сестро.
- Лжу-м повiдала? Речи: лжу?
- Ти, сестро, менi таке речеш...
Гримiльда знала, що несправедлива до Огняна, що вiн у тому непричетний,
але не могла себе стримати й знову крикнула:
- Всi сте однаковi! Всi геть до диного: що ти, що тамтi братт !
Огнян-Гагнi жалiбно поглянув на не© й вiдповiв:
- З ним були-смо приятелi.
Вiн справдi товаришував iз Сiкурдом, i Гримiльда розплакалася. Та
швидко втерла сльози й майже прогнала брата:
- Речи старiйшому, - вона мала на оцi брата Гана-Гунтера, короля, -
речи му, нехай перше поверне менi те, що згрiб по Сiкурдовi! Йди й речи,
коли-с невинний!
Брат Огнян пристояв, хотiв пiдiйти до сестри й торкнутися рукою ©©
гладенько зачесаного чорного волосся, та Гримiльда так чужо дивилася на
нього, що вiн не здобувсь на силi.
Коли Огнян-Гагнi по©хав, Гримiльда дала волю сльозам, тодi ввiйшла
свекруха Ойда й заходилася розпитувати, в чiм рiч. Почувши, сердито
хряпнула дверима й вийшла на свою половину теремця. Вона не приходила до
невiстки нi того дня, нi наступного, ввечерi ж увiйшла й, потупцявшись
коло лежанки, раптом сказала:
- Йди...
- Докуд? - стрепенулася Гримiльда.
- За Гатiлу. Мислила-м i перемислила-м... Iди-таки.
- Се речеш менi ти?
- Йди.
- Мати Сiкурдова?
- Сiкура венце не буде...
Вона втерла сльозу, але очi в не© були сухi й червонi.
- За тего нехристя? Поганця?
- Йди, Гримо.
- Не буде тего© Я-м християнка й за поганина не пiду. Вреклася-м
вiрнити Сiкурдовi.
- Сiкура нема ...
- Гатiла ж ма сто жiнi
- То лжа. Ма двох.
- Двох!.. - буркнула Гримiльда. - Однаково поганин. Так вони
перекидалися словами до пiзньо© ночi, замовкали тiльки тодi, коли
ввiходила ©хня челядниця, стара Лана. Гримiльда була страшенно лиха на
свекруху. Вона ладна була зробити ©й хто зна й що. Як може Сiкурдова мати
мовити таке? Як?
Але Ойда, сива й зморшкувата Ойда, знову й знову правила сво ©, попри
всi на свiтi закони честi й кровi.
- Йди.
Гримiльда почала пiдозрювати свою свекруху - не iнакше, як ©© пiдкупив
брат Гано. Але ж вона мати, й се не в'язалося нi в якi вузли.
Наступного дня прибув цiлий по©зд - i сватовець Великого князя
ки©вського Остой, i малий болярин Судко, й домажирич грек Адамiс, i
пископ землi Бургундсько© Ратарiй, i молодший брат Гримiльди Гагнi, й
середульший Горват-Гернот, i слуги та челядники.
- Я-м християнка, - гордовито вiдповiла Гримiльда на заказ княжича
Остоя. - Хiба ж личить менi йти по язичниковi?
- Русини родичi лужицьким сербам, - вiдповiв Остой. - Ми смо кореню
©дного й кровi дино©.
Гримiльда не вiдповiдала. Звичайно, то так, але ©й сама думка про
грiзного володаря русiв була непри мна. Втрутився пископ Ратарiй:
- В землi Гатiли многi християни, дочко. Многi витязi вiри нашо© там.
На тобi залежиться - зверне Гатiла очi сво© до Христа чи не зверне. Есфiр
стала жоною царя Артаксеркса, щоб урятувати Мардохая й увесь врейський
рiд вiд злого Аммана. Так речено в святому письмi, дочко. Стань же й ти
новою Есфiр'ю й порятуй свiй народ.
Гримiльду прорвало. Тепер вона вже знала, в чiм рiч i чому ©© так
старанно випихають за того "злого Аммана". Вона крикнула не до пископа, а
в вiчi сво му середульшому братовi, правiй руцi короля.
- Он що вам треба! Заткнути мною пащу лютого лева, якому колись
наступили сте на хвiст! Тепер я вже вiдаю! Все вiдаю! Й не вмовляйте мене
- не буде сього нiколи!
Вона втекла на другу половину терема - до свекрухи, впала на лежанку й
зайшлася лютим плачем, а стара сидiла й нiчого не казала ©й, навiть не
ворухнулася коло свого кужеля. Гримiльда голосила й тiпалась у лихоманцi,
коли ж сльози ссякли й на не© напала болiсна гикавка, стара Ойда взяла зi
столу мiдяну кварту й пiднесла невiстцi. Гримiльда, цокнувши зубами по
червоних вiнцях, випила все й злякано пiдвела очi на свекруху:
- Що дала-с менi випити?
В горлi ©й гiркотiло й пекло, але й гикавка, й тiпаниця враз урвались.
Ойда мовчала.
- Що було в квартi, речу? - пiдвищила голос Гримiльда.
Стара повiльно, по складах проказала глухим i мовби не сво©м голосом:
- Одворот-зiлля й приворот-зiлля, й будеш йому жоною.
Молода жiнка, не клiпаючи, дивилася на не©.
- Пощо зробила-с таке?
Стара нахилилася над нею, чорна й лиховiсна проти свiтла вiконечок, i
тiльки розпатлане сиве волосся ©й мовби сяяло навколо голови. Гримiльдi
здалося, що в свекрушиних очах майнула зелена вiдьомська iскрина. Вона аж
пiдвелася, щоб упевнитись, чи то правда, чи тiльки привидилось, але так
нiчого й не побачила. Свекруха вiдповiла:
- Кров Сiкура б' ться в мо серце. Але я-м стара, мо© руки вже не годнi
нi до чого. Тепер його кров битиме й у тво серце. А ти ж си молода й
дужа й ма ш багато лiт попереду.
То було справдi страшне, те, що казала Ойда, й невiстка дивилася на
не©, мов приворожена, зовсiм упритул, i не могла вiдвести погляду вiд ©©
очей.
I коли трохи згодом рипнули дверi й увiйшов пископ Ратарiй, вона й
його слова сприйняла так само. Вбраний у довгу фiалкову сутану й фiалкову
шапчинку на головi, опасистий пископ сказав:
- "Хто пiде за Христом, той не ма нi вiтця, нi матерi, нi братiв, нi
сестер", - так рече в посланнi свому апостол Лука.
Гримiльда ж думала сво . Хто сказав сi слова вустами Ратарiя? Брат
Гано? Чи свекруха? Вона почергово глянула на пископа, тодi на стару Ойду
й тремко зiтхнула В головi ©й усе переплуталося, й не могла нiчого нi
втямити, нi розiбрати. Й на думку спало схоплене колись у божому хоромi,
чому вона тодi не надала нiякого значення. "Й чути стало плач у городi
Рама - плакала Рахiль i нiяк не могла втiшитися..." Вона не знала, що то
за Рахiль, не знала й городу такого, та се було з того ж таки Святого
письма й стосувалося воно ©©, тiльки ©©.
Гримiльда, розтуливши вуста, гарячкове дивилася поперед себе й нiкого
не бачила.
Вранцi вона дала себе взяти й везти до королевого хорому, де вiдбулося
сватання за руським, та готським, та лужицьким звичаями, а коли над землею
©© дитинства впав перший снiг, вона була вже в стольному городi Кия. Вуста
Гримiльди, якi стулилися того дня в далекому сiльському теремцi, й очi ©©,
якi висохли того ж дня, так i лишалися всю дорогу, й вона ©хала, мов
зацiплена, й настирливi слова морозили ©й схололе серце: "Й чути стало
плач у городi Рама - плакала Рахiль i нiяк не могла втiшитися..."
Таку й побачив ©© Великий князь ки©вський Гатило. Перед ним стояла не
Гримiльда, а та, колишня, Ясновида-княжна, що на все життя запала йому в
душу...
В ЛIТО 448-е
- Не мав Христос плотi, яко плоть людська, злилось-бо во дино в ньому
тiлесне та божественне.
Так сказав утихiй, архiмандрит царгородського монастиря, й оголосився
супротиву патрiарховi всi© церкви християнсько© Флавiана, й мав друзiв у
лицi велiмiжного Хрисафiя- внуха та самого iмператора.
Й скликав патрiарх Флавiан собор малолюдний, i нарекли утихiя
ретиком, але вбити не могли, прислав-бо Хрисафiй на спомогу йому
ратникiв. I став на бiк утихiя Дiоскор, архi пископ олександрiйський, i
вбоявся засилля клiру юпетського папа Лев, i потяг руку за патрiархом
Флавi м.
Була-бо то рать не за бога нашого Iсуса Христа, але змагання за
волость: хто вiзьме гору - константинопольська чи ж юпетська знать
велiмiжна.
В ЛIТО 449-е
Й знову писав ябеду Лев, папа римський, iмператоровi Теодосi вi
Другому, й паче ж Пульхерi© всемiжнiй, знавши про ©© зненависть до внуха
Хрисафiя. Й скликав iмператор новий собор в Ефесi мiсяця серпня в 8 день,
i прозвали люди собор той татським.
I зiбрався в Ефесi ввесь клiр верховий i всi пископи - й грецькi, й
латинськi, й юпетськi, й кричали сторонцi Дiоскора та утихiя:
- Навпiл рубайте тих, котрi речуть: "Христос ма . два ства!"
Й удерлися мнихи числом тисяча, й вiв ©х чернець Варсума, й почали бити
сторонцiв патрiарших Флавiанових, i ховалися пископи пiд столи, й
витягали ©х, i знову били, нотарiям же пископським переламували пальцi. Й
повержений був Флавiан, i сам Дiоскор топтав його черевiями сво©ми. На
сторожi ж стояла рать Хрисафi ва. Й зрiклися всi пископи слiв сво©х, i
прокляли Флавiана й заслали його в кра©ни дальнi, й замучили там.
I сiв на столi патрiаршому паки юптянин, iм'ям Анатолiй, i сидiв лiт
9.
У те ж лiто видав конунг вiзiготський Теодорiк дочку свою за сина
велiйого жупана вендського Гейза, й стало замир'я межи готами й венедами.
В те ж лiто, мiсяця снiжного в 28-е, перемогла Пульхерiя ворога свого
первiйшого Хрисафiя й узяла всю волость у руки сво©. Й то був удар по
товстосумах юпетських, i правити стали товстосуми константинопольськi.
Пульхерiя ж, убоявшись людностi царгородсько©, яка надто запально
змагалася в битвах божих, розпустила партi© цирковi. Й прикликала знову
готiв-арiан стерегти лад у Константиновому городi, бо чернь царгородська,
ранiш зоружена, стала небезпечною. Й здружилася Пульхерiя з вождем
готським Аспаром, мав-бо пiд рукою многих готiв та инчих варварiв, а
такоже грецьких можiв та во вод.
В ЛIТО 450-е
Минула зима, минула й ще одна, й коли втрет над заборолами городу
Ки вого знову закружляли метелики першого снiгу, перед очi всi© Русi
самодержця Богдана Гатила стало нове сольство. То були велi© можi Гейза,
що правив Iспанi ю й Африкою.
- Готи, Велiй ксьондзе, - сказали сли, - стали купою з Римом i хочуть
ковтнути нас.
Гатило довго розмовляв зi слами Гейза, довго обмiрковував усi сторони
справи. Ся справа останнiми десятирiччями сплуталася в такий тугий ковтун,
що його можна було тiльки вiдрубати.
Колись венди, яких остроготи звуть вендлами, римляни ж вандалами, а
також племена свевiв, тобто славiв, та галинiв, знаних iноземцями як
алани, жили обабiч Райни. Готи, прийшовши з полунiчних Скандiнавських
земель, прогнали ©х i частково пiдкорили. Тi, що не хотiли миритися,
перейшли через Райну до сво©х родичiв галлiв, ранiше ще звойованих
римлянами, а пiзнiш подались на той бiк Пiрене©в - до Iспанi©. "Там, -
писав про них готський iсторик Йордан, - згадували вони все те зло, яке ©м
заподiяв король Геберiк, прогнавши з рiдно© землi. Так розповiдали ©м
батьки ©хнi". Великим жупаном сих слов'янських народiв був тодi Радогость.
Римлянам пощастило за допомогою готiв розбити Радогостя й узяти його в
полон, але роком пiзнiше, в лiто 407, слов'яни подолали Пiрене© й засiли в
Iспанi©. Все складалося на краще, мiсцевi жителi з обiймами зустрiчали ©х,
бо рабство римське, холодне й бездушне, не давало людям жити.
Тодi Рим нацькував на них iнших варварiв - вiзiготiв, щоб ©хнiми руками
повернути собi iспанську провiнцiю. Але iмператор Гонорiй 411 року
накликав тих готiв на свою голову. Варвари, слов'яни та готи не перегризли
одне одному горлянки, як того сподiвавсь iмператор. Валларiй, конунг
вiзiготiв, i досi вагався, з ким вести вiйну, хоч уже чотири роки сидiв в
Аквiтанi©. По тому минуло ще чотири роки, й нарештi Валларi вi пощастило
пересварити слов'янських володарiв Галицi©, Турингi© та Вендi©. В однiй
сутичцi мiж ними готи викрали жупана Предiвоя й вiдiслали його в Рим
iмператоровi Гонорiю. Але на тому й кiнчилася та рать. Валларiй помер, i
на його стiл був обраний конунгом Теодорiк, мiж дужий i нестрашимий.
Коли велiй жупан слов'янський Годо переправився з великим вiйськом
через Гiбралтар в Африку, щоб звоювати ще землi для свого народу, римляни
домовилися з новим конунгом вiзiготiв Теодорiком ударити на Iспанiю.
Слов'яни, боронячись, ледве дочекалися свого володаря. Годо повернувся й
розбив нападникiв.
Пiсля смертi Года батькiв стiл посiв Гейзо. Йордан так змальовував
сього "вандальського короля": "Вiн був середнього зросту й кульгав на одну
ногу, бо колись упав з коня. Глибокий у сво©х задумах, вiн говорив мало,
ненавидiв розкошi, був страшний у гнiвi сво му й ненаситний у завоюваннях;
далекоглядний у зносинах iз народами, вiн умiв, де треба, посiяти зерно
незгоди, вмiв i гасити зненависть до себе. Таким вiн уступив i в Африку,
закликаний Вонiфатi м (римським полководцем), де, як мовлять, прийнявши
волею божою владу, довго царствував i перед смертю скликав синiв сво©х i
заповiв ©м: живiть у мирi й любовi, наслiдуйте царство по ряду й черзi
старiйшого".
Але то вже було пiзнiше. Тим часом готський конунг Теодорiк i сам був
не вiд того, щоб розширити область свою за рахунок слов'ян чи римлян. Та
зброя не брала, на руках же Теодорiка малося двi доньки, й вiн мусив
подбати про ©хн майбуття. На трухлявий Рим не було чого й дивитися, в
слов'янськiй же державi жило безлiч княжичiв. Одну дочку Теодорiк i видав
за галльського князя. Другу ж узяв Ян, син великого жупана Iспанi© та
Африки Гейза.
Вiзiготськiй княжнi чимось не припав до вподоби свекор, i вона хотiла
отру©ти його. Нестримний у сво©й лютi жупан наказав позначити невiстку
тавром злодiйства: ©й вирвали нiздрi, повiдтинали вуха й вирядили до
батька.
Се сталося напровеснi минулого року. Ображений Теодорiк вирiшив
помститися, й Богдан Гатило знав, що то тiльки привiд до ратi, яка
назрiвала мiж вендськими слов'янами та готами довгi десятилiття.
- Ма мо знанн , - сказав Гатиловi сол, - що готський конунг послав
велi© дари iмператоровi римському Валентинiановi.
- Шука дружби? - сказав Гатило й зiтхнув.
- Так, пане Велiй ксьондзе, шука, - вiдповiв сол. Се був уже немолодий,
десь, мабуть, Гатилових рокiв мiж iз довгим сивим волоссям, важким носом,
i червонястим, добре подзьобаним вiспою лицем. Жупан Гра-димир, володар
чимало© жупи мiж рiчками Туром i Тугою. Говорив жупан тихо й хрипкувато й
уважно дивився в вiчi Великому князевi.
- Й що ма те чинити? - спитав Гатило.
- Буде валка вельми кервава, - вiдповiв Градимир. - Якщо готи здолають
нас, то повернуть копiя сво© й на Русь. То було зайве вмовляння, проте
Богдан кивнув:
- Давня iстина. Але я вiдаю ©©. Скiльки ратi сполчити може Гейзо?
Граднмир замислився. Такi серйознi речi можна торкати лише двом
володарям, але Гейзо казав йому й се, та й сам Градимир добре знав, на що
здатна й на вiщо не здатна його земля.
Поки жупан думав. Гатило вийшов у сiни й сказав можевi, що стояв там на
чатах:
- Вишату сюди. - Потому примовчав i додав: - Шу-мила такоже.
Вой подавсь виконувати наказ Великого князя, й Гатило знову сiв до
столу, де сутулився жупан Градимир i його два молодшi товаришi. Й коли
завiтали Вишата з косаком Шумилом, рада протяглася до пiзньо© ночi...
Вже майже два роки Гатило був на якомусь пiднесеннi. Кремезнi, трохи
зсутуленi плечi його розпросталися, хода стала пружнiша, й навiть сивини в
оселедцевi, що в'юнився з тiм'я поза вухо, мовби вбавилось. Поряд була
Теодорiка о помiч проти тебе, щоб забрати твою частку вiтчини, а тебе
звести".
Нерозважливий Мiровой негайно обложив брата в батькiвському домi й
тримав облогу сiм день, аж поки люди почали падати вiд спраги, бо колодязя
в дворищi жупановому не було. Хладiвой ледве врятувавсь утечею з вiрними
людьми й ще двi сiдмицi блукав горами та лiсами. Мiровой же переслiдував
його по п'ятах. А коли дiсталися Нового Лугу, який там називають Нови
Лунг, а готи кажуть Нiвлунг, або ж Бургундiя, то стало вiдомо, що Мiровой
уже сидить на вiтцевому столi сам.
- I страха мене, Велiй ксьондзе, же якби-м я вернувся, стяв би менi
голову. Проше о помоц, пан ксьондзе!
Богдан мовчав i тiльки дивився на миготливий язичок товсто© свiчi на
заставленому тарiлями столi. Звичайно, Теодорiк - старий i лукавий лис, i
се Богдановi давно вiдомо. Готський конунг сьогоднi скаже одне, а взавтра
зовсiм iнше, й клястиметься, що то суща правда, й спробуй-но впiймати його
на шпаркому. Але Гатило ще не вирiшив, як йому чинити в сьому випадку й що
сказати молодому жупаничевi, який прийшов до нього зi скаргою на конунга
та на свого рiдного брата.
- Сидiти-ймеш тут, у мене, поки що. Там видно стане, - вiдповiв
невизначено Гатило й заходився розпитувати про все, що чув i що бачив
Хладiвой, блукаючи свiтами. Жупанич видався балакучий i довiрливий, i
Гатило подумав, що се саме тi риси, яких не повинен мати володар, але
змовчав. Хто ще зна, який той другий брат, молодший, Мiровой.
Хладiвой розповiдав про римлян, чи© сли дуже часто проходять через його
вiтчину, не iнакше, як замислили новi кови з Теодорiком, i Богдан узяв се
собi на карб. Доведеться вирядити латинам у гостi ще кiлькох послухiв, тi,
що там, не впоруються. Згадував жупанич про якогось Змiя Горянина, який
мав незлiченнi скарби, тодi ©х утратив i сам наклав усiма сво©ми головами,
а голiв було тро . Гатило слухав тих теревень i думав про сво , аж раптом
нашорошився й потер спiтнiле чоло. Хладiвой удруге за сей вечiр згадав про
Новий Луг Бургундський.
- Вiда ш, пане ксьондзе, кто там крул м ст?
Богдан кивнув.
- Так ма той круль Гунтер сестру вельми л пу, ктора зовеся Гримiльда.
Бардзо ст л па! Такей жони ще-м не видiв. - Жупанич намагався вживати й
русинськi слова, якi знав, i виходило в нього "не бардзо л по". - Не чув
сси такей Гримiльди? Так ото © монж, мiж, убив тего Змiя Горянина й
забрав го злото, й стребро, й вшистко. А тодi й го, тего Сiкурда, альбо
ж Сiкура по-нашому, такоже хтось убив. I тепер тота коб та, жона тота
л пшайша, ходи в черному. Вдова! Але ж яка л па, яка красна! Видiв си,
пане ксьондзе, таку?
Та Гатило вже нiчого не чув i не слухав. Йому раптом знову привидiлась
ота молода чорнобрива русявка, кращо© за яку не бачив, одколи й живе.
Вiдтодi минуло дев'ять рокiв, як вона пiшла на добровiльну смерть - у
жертву кумирам за грiхи дiтей сво©х. Як то бува дивно в життi! Сьогоднi
вдень, щойно йому згадалася княгиня Ясновида, земля ©й пухом, як Вишата
повiдомив: Хладiвой. Мiж сими двома людьми нiби й нема нiякого зв'язку, та
руськi кумири все знають i все вiдають...
- I коли?
- Цо, пане ксьондзе?
- Речу: коли завдовiлася та княжна?
- Гримiльда? Тому лiт уже три або чтери. © по-нашому звут Грiма,
Грiмнiца. Бардзо л па жона , пане ксьондзе, бардзо л па. Л пшайша!
Бiльше Гатило нiчого не розпитував. Поряд мостився Вишата, який усе
знав i все вiдав, хоч i, як завжди, мовчав, i не хотiлося при ньому
розпитувати. Але й усю решту вечора, й цiлу нiч Великий князь ки©вський
думав за ту далеку землю, в якiй нiколи не був, i за короля Гунтера, якого
не бачив, але про якого чимало знав; i за його братiв, i за ту теж
небачену сестру ©хню, яка могла бути б йому дочкою.
А вранцi вiн послав нарочитого з п'ятьма можами до свого рiдного брата
Волода в Паннонiю з наказом i проханням негайно прибути. Нарочитий
повернувся в кiнцi жовтня. Разом iз ним при©хав не брат Великого князя
Володар, а його старший син, двадцятидворiчний довготелесий Остой. У
Волода всi дiти вiд першо© жони були такi цибатi, схожi на свою маму, яку
Богдан бачив усього раз.
- Отець недужий. Ма в ратi з далматинами перебиту руку, - сказав
Остой. - Прислав мене себе вмiсто.
Гатило подумав днiв зо два, що робити, та й послав Остоя в далекий
Новий Луг коло велико© рiчки Райни, в Захiднiй Галичинi, сватати вдову
Гримiльду за Великого князя ки©вського. Разом з Осто м по©хали велiй
болярин турицький Войслав, малий болярин з Дарницi Судко, домажирич грек
Адамiс та двадцятеро можiв учти. Поперед себе свати гнали десятеро коней,
вантажних дарами на викуп.
Крiм Вишати, Гатило нiкому не казав про сво нове одруження. По
закiнченнi грецького походу вiн узяв собi в Галичi другу жону. Але рка
лишилася там, на заходi землi полянсько©, в городищi Знятинi, яке князь
галицький Острiй дав за нею. Гатило пробув з молодою жоною всього три доби
й вiдтодi не бачив ©©. Спершу думав привчити до тi © думки й себе, й свою
першу, Русану, й усiх киян, але той крок Великого князя в стольному городi
сприйняли дуже спокiйно, з Русаною його стосунки не погiршали й не
покращали, бо нiколи не були близькими й щирими, й така всезагальна
байдужiсть призвела до того, що й сам Богдан мовби забув про сво
одруження. Та вiн i не покладав на нього чогось iншого, особливого. В
сорок сiм рокiв можа бiльше цiкавлять справи державнi та ратнi, анiж тi,
якими опiку ться вiчно молода Лада. Великий князь передусiм Великим
князем, решта все саме собою вiдходить убiк. Так воно й мусить бути, так
мiркував Богдан i тодi, коли слав сватiв до володаря Нового Лугу,
незважаючи на серце, яке раптом замло©лося йому в грудях, незважаючи на
юнацькi спогади й усе iнше, що з ними пов'язане.
Мiсяця листопада
Свати прибули в Бургундiю, коли почалось нудне осiнн дощiв'я, дерева
скинули з себе яскравi шати, й почорнiли, й притихли, чекаючи холодiв.
Повновода навiть у сьому мiсцi, каламутна вiд осiннiх вод, рiчка Райна
повiльно несла сво© хвилi кудись у тi кра©, де ще нiколи не заглядало
сонце. Так казали про не© слов'яни-венеди, що жили на ©© берегах, бо Райна
- це ж i райська, в раю ж нiхто нiколи не бував, i сонця там теж нема .
Готи ж, оселившись тут, по-сво му називають сю рiчку, адже ж Райн - i
райн, а ©хньою мовою те слово означа "чистий".
Увесь сватiвський по©зд був схожий на караван гостей-купцiв. ©х дорогою
й брали за торговцiв, i часом доводилося просто вибрiхуватись або й
утiкати вiд настирливих моравцiв, i лужицьких сербiв, й iнших вендських
племен, чи©ми землями ©хали. Були випадки, що й можi витягали меч, та й
самi свати бралися до оружжя, бо лiси й гори тут клекотiли вiд татей та
рiзного непевного люду. Й тепер Адамiс сам себе питав, чи така вона вже й
чиста, ся Райна. Пiсля пригоди, яка сталася в стольному городi Ки вому й
до яко© було втягнено й його, Адамiс мовби зiстарився десятьма роками, й
усе, що бачив i що чув, здавалося йому тепер не таким простим i
зрозумiлим, як зда ться на перший погляд. В усьому вiн убачав прихований
змiст i намагався розгадати в ньому саме се, що сокрите вiд простого ока
за облудою слiв i машкарою щирих усмiшок.
Головний сват, небiж Великого князя ки©вського Остой, нетерпляче смикав
стомленого коня, бо переправа могла затягтися до ночi, йому ж кортiло
якомога швидше прибути до городу, що здiймавсь на високому лiвому березi.
Адамiса не дивувала та нетерплячка, бо молодiсть завжди квапиться, хоч
i не завжди зна куди. Бiльше дивував його Судко. Ся людина здавен не була
байдужа грековi. Малий Дарницький болярин був колись господарем того вже
призабутого хлоп'яка з кучерявим лобом i палахкими чорними очима. Вiдколи
Богдан Гатило викупив Адамiса в Судка, минуло пiвтора десятка лiт, а
старий сивий болярин i досi поводиться з ним, наче зi сво©м робом, хоч
Адамiс давно вже вiльна людина, та й влади ма бiльше за сього чоловiка.
Протягом усього мiсяця ©хньо© дороги Судко тiльки зо п'ять разiв i
обiзвався до Адамiса, й сi слова були "Речи, хай запрягають" або ж: "Пощо
й досi каша кипить?"
Адамiс мiг би повторити всi тi слова, бо ©х було зовсiм не багато. Зате
Судко надзвичайно балакучiй iз Осто м, бо то не лише син Володарiв, а й
небiж caмого Гатила. Се й дивувало Адамiса. Та вiн не сердився. За сво
життя нелегке й несолодке, й надто ж за сей останнiй рiк вiн навчився й
дивуватися людям, i дарувати ©м ©хнi дрiбнi провини...
Конi, змерзлi на холоднiй мряцi, форкали й трiпали головами, загорненi
в рудi вовнянi корзна можi теж iз нетерпiнням чекали переправи. Сьогоднi
обiдали на походi, не спиняючись, аби встигнути завидна до мiсця, й од
надмiрного напруження сили людськi були на межi.
- Пливуть, - нарештi озвався Судко, який погано бачив зблизька, зате
добре вдалину. - Двi лоддi й плiт по собi тягнуть. Усi сядемо, княжичу, -
звертався вiн тiльки до Остоя.
- Чи дадуть отi клятi готи хоч по дзбину меду? - озвався котрийсь мiж,
а другий поправив його:
- Не готи вони, лиш такi самi, як i ми.
- Та вiдаю, - протяг перший. - Але ж вiра ©хня готська.
- А меду не варять, лиш брагу та пиво, - не став заперечувати другий,
однак i погоджуватися не хотiлось, бо коли людинi холодно, й голодно, й
кортить бодай спину випростати, ©© починають дiдьки попiд peбpа штрикати.
За пiвгодини човни притягли плiт, нарочитi сли Великого ки©вського
князя поставляли туди коней, в'ючних i верхових, поставали й самi, й тi,
що були в човнi, десятеро небалакучих можiв, потягли плота на той бiк.
Тиха вода, одначе ж, несла добре, зносила й зносила вниз, i веслувальники
попопрiли, поки нарештi причалили пiд високою рудою кручею.
- Стежка - гора! - показав ©м дорогу один з веслярiв коверканою
русинською мовою, й мандрiвники знову посiдали верхи. Город, який здавався
таким близьким з того берега, виявився досить далеко, й люди дiсталися
його вже перед самiсiньким смерком...
Гримiльда сидiла в невеликiй свiтлицi й пряла вовну, коли ©й сказали
збиратися, бо кличе король. Се була новина - брат уже не цiкавився нею
рокiв пiвтора чи й два, вiдколи поселив ©© в сьому сiльцi на добрий день
дороги вiд городу стольного.
- Чого ради? - сердито глянула вона до дверей, де стояла королевина
служниця Мiлада, лужичанка, яку при дворi звали на готський кшталт Мiльда.
- Н в м, н в м, жупанiце... - зацокотiла вона сво ю рiдною мовою, бо
в Брунгiльдиному хоромi лужицька була заборонена.
- Вiда ш, - одповiла Гримiльда. - Вiда ш, та мовчиш.
- Пан кроль заповiдав привезти тебе, жупанiце. Тут i тро кiнникiв...
Се Гримiльда й сама бачила в вiкно. Вона так i сказала:
- Видiла-м. А ти справжня готиня си стала. Й ле-жеш, як готиня.
- Уй, панi жупанiце... Вреклася-м не мовити, але... Свати при©хали.
- Свати? До кого?
- Тебе сватають, жупанiце!
- Удовицю? - Гримiльда похмуро засмiялася й устала. - Хто ж то ?
- Уй, панi...
- Хто, речи?
- Кроль руський...
- Гатiло?
- Он...
- I сам тут?
- Н , панi жупанiце. Прислав братового чада, княжича... Остоя. Остоя з
товаришi.
Гримiльда засмiялася ще лихiше, нiж допiру, й вiдповiла;
- Повiдай кролевi сьому, що-м уреклася замонж.
Вона вiдвернулась i бiльше не глянула на Мiладу, хоч скiльки та благала
й вмовляла ©©, скiльки квилiла змилосердитися, бо що скаже ©й пан кроль i
панi крольова...
Через день до Гримiльди з'явилися новi гостi - сього разу молодший брат
Огнян-Гагнi.
- Збирайся, сестро, - сказав вiн. - Сам Бугдан Гатiла прислав по тебе.
Шана тобi велiя буде...
Гримiльда примружилася на брата:
- Одного монжа мого сте вбили, тепер хчете другого мати?
- Не мов такего, сестро.
- Лжу-м повiдала? Речи: лжу?
- Ти, сестро, менi таке речеш...
Гримiльда знала, що несправедлива до Огняна, що вiн у тому непричетний,
але не могла себе стримати й знову крикнула:
- Всi сте однаковi! Всi геть до диного: що ти, що тамтi братт !
Огнян-Гагнi жалiбно поглянув на не© й вiдповiв:
- З ним були-смо приятелi.
Вiн справдi товаришував iз Сiкурдом, i Гримiльда розплакалася. Та
швидко втерла сльози й майже прогнала брата:
- Речи старiйшому, - вона мала на оцi брата Гана-Гунтера, короля, -
речи му, нехай перше поверне менi те, що згрiб по Сiкурдовi! Йди й речи,
коли-с невинний!
Брат Огнян пристояв, хотiв пiдiйти до сестри й торкнутися рукою ©©
гладенько зачесаного чорного волосся, та Гримiльда так чужо дивилася на
нього, що вiн не здобувсь на силi.
Коли Огнян-Гагнi по©хав, Гримiльда дала волю сльозам, тодi ввiйшла
свекруха Ойда й заходилася розпитувати, в чiм рiч. Почувши, сердито
хряпнула дверима й вийшла на свою половину теремця. Вона не приходила до
невiстки нi того дня, нi наступного, ввечерi ж увiйшла й, потупцявшись
коло лежанки, раптом сказала:
- Йди...
- Докуд? - стрепенулася Гримiльда.
- За Гатiлу. Мислила-м i перемислила-м... Iди-таки.
- Се речеш менi ти?
- Йди.
- Мати Сiкурдова?
- Сiкура венце не буде...
Вона втерла сльозу, але очi в не© були сухi й червонi.
- За тего нехристя? Поганця?
- Йди, Гримо.
- Не буде тего© Я-м християнка й за поганина не пiду. Вреклася-м
вiрнити Сiкурдовi.
- Сiкура нема ...
- Гатiла ж ма сто жiнi
- То лжа. Ма двох.
- Двох!.. - буркнула Гримiльда. - Однаково поганин. Так вони
перекидалися словами до пiзньо© ночi, замовкали тiльки тодi, коли
ввiходила ©хня челядниця, стара Лана. Гримiльда була страшенно лиха на
свекруху. Вона ладна була зробити ©й хто зна й що. Як може Сiкурдова мати
мовити таке? Як?
Але Ойда, сива й зморшкувата Ойда, знову й знову правила сво ©, попри
всi на свiтi закони честi й кровi.
- Йди.
Гримiльда почала пiдозрювати свою свекруху - не iнакше, як ©© пiдкупив
брат Гано. Але ж вона мати, й се не в'язалося нi в якi вузли.
Наступного дня прибув цiлий по©зд - i сватовець Великого князя
ки©вського Остой, i малий болярин Судко, й домажирич грек Адамiс, i
пископ землi Бургундсько© Ратарiй, i молодший брат Гримiльди Гагнi, й
середульший Горват-Гернот, i слуги та челядники.
- Я-м християнка, - гордовито вiдповiла Гримiльда на заказ княжича
Остоя. - Хiба ж личить менi йти по язичниковi?
- Русини родичi лужицьким сербам, - вiдповiв Остой. - Ми смо кореню
©дного й кровi дино©.
Гримiльда не вiдповiдала. Звичайно, то так, але ©й сама думка про
грiзного володаря русiв була непри мна. Втрутився пископ Ратарiй:
- В землi Гатiли многi християни, дочко. Многi витязi вiри нашо© там.
На тобi залежиться - зверне Гатiла очi сво© до Христа чи не зверне. Есфiр
стала жоною царя Артаксеркса, щоб урятувати Мардохая й увесь врейський
рiд вiд злого Аммана. Так речено в святому письмi, дочко. Стань же й ти
новою Есфiр'ю й порятуй свiй народ.
Гримiльду прорвало. Тепер вона вже знала, в чiм рiч i чому ©© так
старанно випихають за того "злого Аммана". Вона крикнула не до пископа, а
в вiчi сво му середульшому братовi, правiй руцi короля.
- Он що вам треба! Заткнути мною пащу лютого лева, якому колись
наступили сте на хвiст! Тепер я вже вiдаю! Все вiдаю! Й не вмовляйте мене
- не буде сього нiколи!
Вона втекла на другу половину терема - до свекрухи, впала на лежанку й
зайшлася лютим плачем, а стара сидiла й нiчого не казала ©й, навiть не
ворухнулася коло свого кужеля. Гримiльда голосила й тiпалась у лихоманцi,
коли ж сльози ссякли й на не© напала болiсна гикавка, стара Ойда взяла зi
столу мiдяну кварту й пiднесла невiстцi. Гримiльда, цокнувши зубами по
червоних вiнцях, випила все й злякано пiдвела очi на свекруху:
- Що дала-с менi випити?
В горлi ©й гiркотiло й пекло, але й гикавка, й тiпаниця враз урвались.
Ойда мовчала.
- Що було в квартi, речу? - пiдвищила голос Гримiльда.
Стара повiльно, по складах проказала глухим i мовби не сво©м голосом:
- Одворот-зiлля й приворот-зiлля, й будеш йому жоною.
Молода жiнка, не клiпаючи, дивилася на не©.
- Пощо зробила-с таке?
Стара нахилилася над нею, чорна й лиховiсна проти свiтла вiконечок, i
тiльки розпатлане сиве волосся ©й мовби сяяло навколо голови. Гримiльдi
здалося, що в свекрушиних очах майнула зелена вiдьомська iскрина. Вона аж
пiдвелася, щоб упевнитись, чи то правда, чи тiльки привидилось, але так
нiчого й не побачила. Свекруха вiдповiла:
- Кров Сiкура б' ться в мо серце. Але я-м стара, мо© руки вже не годнi
нi до чого. Тепер його кров битиме й у тво серце. А ти ж си молода й
дужа й ма ш багато лiт попереду.
То було справдi страшне, те, що казала Ойда, й невiстка дивилася на
не©, мов приворожена, зовсiм упритул, i не могла вiдвести погляду вiд ©©
очей.
I коли трохи згодом рипнули дверi й увiйшов пископ Ратарiй, вона й
його слова сприйняла так само. Вбраний у довгу фiалкову сутану й фiалкову
шапчинку на головi, опасистий пископ сказав:
- "Хто пiде за Христом, той не ма нi вiтця, нi матерi, нi братiв, нi
сестер", - так рече в посланнi свому апостол Лука.
Гримiльда ж думала сво . Хто сказав сi слова вустами Ратарiя? Брат
Гано? Чи свекруха? Вона почергово глянула на пископа, тодi на стару Ойду
й тремко зiтхнула В головi ©й усе переплуталося, й не могла нiчого нi
втямити, нi розiбрати. Й на думку спало схоплене колись у божому хоромi,
чому вона тодi не надала нiякого значення. "Й чути стало плач у городi
Рама - плакала Рахiль i нiяк не могла втiшитися..." Вона не знала, що то
за Рахiль, не знала й городу такого, та се було з того ж таки Святого
письма й стосувалося воно ©©, тiльки ©©.
Гримiльда, розтуливши вуста, гарячкове дивилася поперед себе й нiкого
не бачила.
Вранцi вона дала себе взяти й везти до королевого хорому, де вiдбулося
сватання за руським, та готським, та лужицьким звичаями, а коли над землею
©© дитинства впав перший снiг, вона була вже в стольному городi Кия. Вуста
Гримiльди, якi стулилися того дня в далекому сiльському теремцi, й очi ©©,
якi висохли того ж дня, так i лишалися всю дорогу, й вона ©хала, мов
зацiплена, й настирливi слова морозили ©й схололе серце: "Й чути стало
плач у городi Рама - плакала Рахiль i нiяк не могла втiшитися..."
Таку й побачив ©© Великий князь ки©вський Гатило. Перед ним стояла не
Гримiльда, а та, колишня, Ясновида-княжна, що на все життя запала йому в
душу...
В ЛIТО 448-е
- Не мав Христос плотi, яко плоть людська, злилось-бо во дино в ньому
тiлесне та божественне.
Так сказав утихiй, архiмандрит царгородського монастиря, й оголосився
супротиву патрiарховi всi© церкви християнсько© Флавiана, й мав друзiв у
лицi велiмiжного Хрисафiя- внуха та самого iмператора.
Й скликав патрiарх Флавiан собор малолюдний, i нарекли утихiя
ретиком, але вбити не могли, прислав-бо Хрисафiй на спомогу йому
ратникiв. I став на бiк утихiя Дiоскор, архi пископ олександрiйський, i
вбоявся засилля клiру юпетського папа Лев, i потяг руку за патрiархом
Флавi м.
Була-бо то рать не за бога нашого Iсуса Христа, але змагання за
волость: хто вiзьме гору - константинопольська чи ж юпетська знать
велiмiжна.
В ЛIТО 449-е
Й знову писав ябеду Лев, папа римський, iмператоровi Теодосi вi
Другому, й паче ж Пульхерi© всемiжнiй, знавши про ©© зненависть до внуха
Хрисафiя. Й скликав iмператор новий собор в Ефесi мiсяця серпня в 8 день,
i прозвали люди собор той татським.
I зiбрався в Ефесi ввесь клiр верховий i всi пископи - й грецькi, й
латинськi, й юпетськi, й кричали сторонцi Дiоскора та утихiя:
- Навпiл рубайте тих, котрi речуть: "Христос ма . два ства!"
Й удерлися мнихи числом тисяча, й вiв ©х чернець Варсума, й почали бити
сторонцiв патрiарших Флавiанових, i ховалися пископи пiд столи, й
витягали ©х, i знову били, нотарiям же пископським переламували пальцi. Й
повержений був Флавiан, i сам Дiоскор топтав його черевiями сво©ми. На
сторожi ж стояла рать Хрисафi ва. Й зрiклися всi пископи слiв сво©х, i
прокляли Флавiана й заслали його в кра©ни дальнi, й замучили там.
I сiв на столi патрiаршому паки юптянин, iм'ям Анатолiй, i сидiв лiт
9.
У те ж лiто видав конунг вiзiготський Теодорiк дочку свою за сина
велiйого жупана вендського Гейза, й стало замир'я межи готами й венедами.
В те ж лiто, мiсяця снiжного в 28-е, перемогла Пульхерiя ворога свого
первiйшого Хрисафiя й узяла всю волость у руки сво©. Й то був удар по
товстосумах юпетських, i правити стали товстосуми константинопольськi.
Пульхерiя ж, убоявшись людностi царгородсько©, яка надто запально
змагалася в битвах божих, розпустила партi© цирковi. Й прикликала знову
готiв-арiан стерегти лад у Константиновому городi, бо чернь царгородська,
ранiш зоружена, стала небезпечною. Й здружилася Пульхерiя з вождем
готським Аспаром, мав-бо пiд рукою многих готiв та инчих варварiв, а
такоже грецьких можiв та во вод.
В ЛIТО 450-е
Минула зима, минула й ще одна, й коли втрет над заборолами городу
Ки вого знову закружляли метелики першого снiгу, перед очi всi© Русi
самодержця Богдана Гатила стало нове сольство. То були велi© можi Гейза,
що правив Iспанi ю й Африкою.
- Готи, Велiй ксьондзе, - сказали сли, - стали купою з Римом i хочуть
ковтнути нас.
Гатило довго розмовляв зi слами Гейза, довго обмiрковував усi сторони
справи. Ся справа останнiми десятирiччями сплуталася в такий тугий ковтун,
що його можна було тiльки вiдрубати.
Колись венди, яких остроготи звуть вендлами, римляни ж вандалами, а
також племена свевiв, тобто славiв, та галинiв, знаних iноземцями як
алани, жили обабiч Райни. Готи, прийшовши з полунiчних Скандiнавських
земель, прогнали ©х i частково пiдкорили. Тi, що не хотiли миритися,
перейшли через Райну до сво©х родичiв галлiв, ранiше ще звойованих
римлянами, а пiзнiш подались на той бiк Пiрене©в - до Iспанi©. "Там, -
писав про них готський iсторик Йордан, - згадували вони все те зло, яке ©м
заподiяв король Геберiк, прогнавши з рiдно© землi. Так розповiдали ©м
батьки ©хнi". Великим жупаном сих слов'янських народiв був тодi Радогость.
Римлянам пощастило за допомогою готiв розбити Радогостя й узяти його в
полон, але роком пiзнiше, в лiто 407, слов'яни подолали Пiрене© й засiли в
Iспанi©. Все складалося на краще, мiсцевi жителi з обiймами зустрiчали ©х,
бо рабство римське, холодне й бездушне, не давало людям жити.
Тодi Рим нацькував на них iнших варварiв - вiзiготiв, щоб ©хнiми руками
повернути собi iспанську провiнцiю. Але iмператор Гонорiй 411 року
накликав тих готiв на свою голову. Варвари, слов'яни та готи не перегризли
одне одному горлянки, як того сподiвавсь iмператор. Валларiй, конунг
вiзiготiв, i досi вагався, з ким вести вiйну, хоч уже чотири роки сидiв в
Аквiтанi©. По тому минуло ще чотири роки, й нарештi Валларi вi пощастило
пересварити слов'янських володарiв Галицi©, Турингi© та Вендi©. В однiй
сутичцi мiж ними готи викрали жупана Предiвоя й вiдiслали його в Рим
iмператоровi Гонорiю. Але на тому й кiнчилася та рать. Валларiй помер, i
на його стiл був обраний конунгом Теодорiк, мiж дужий i нестрашимий.
Коли велiй жупан слов'янський Годо переправився з великим вiйськом
через Гiбралтар в Африку, щоб звоювати ще землi для свого народу, римляни
домовилися з новим конунгом вiзiготiв Теодорiком ударити на Iспанiю.
Слов'яни, боронячись, ледве дочекалися свого володаря. Годо повернувся й
розбив нападникiв.
Пiсля смертi Года батькiв стiл посiв Гейзо. Йордан так змальовував
сього "вандальського короля": "Вiн був середнього зросту й кульгав на одну
ногу, бо колись упав з коня. Глибокий у сво©х задумах, вiн говорив мало,
ненавидiв розкошi, був страшний у гнiвi сво му й ненаситний у завоюваннях;
далекоглядний у зносинах iз народами, вiн умiв, де треба, посiяти зерно
незгоди, вмiв i гасити зненависть до себе. Таким вiн уступив i в Африку,
закликаний Вонiфатi м (римським полководцем), де, як мовлять, прийнявши
волею божою владу, довго царствував i перед смертю скликав синiв сво©х i
заповiв ©м: живiть у мирi й любовi, наслiдуйте царство по ряду й черзi
старiйшого".
Але то вже було пiзнiше. Тим часом готський конунг Теодорiк i сам був
не вiд того, щоб розширити область свою за рахунок слов'ян чи римлян. Та
зброя не брала, на руках же Теодорiка малося двi доньки, й вiн мусив
подбати про ©хн майбуття. На трухлявий Рим не було чого й дивитися, в
слов'янськiй же державi жило безлiч княжичiв. Одну дочку Теодорiк i видав
за галльського князя. Другу ж узяв Ян, син великого жупана Iспанi© та
Африки Гейза.
Вiзiготськiй княжнi чимось не припав до вподоби свекор, i вона хотiла
отру©ти його. Нестримний у сво©й лютi жупан наказав позначити невiстку
тавром злодiйства: ©й вирвали нiздрi, повiдтинали вуха й вирядили до
батька.
Се сталося напровеснi минулого року. Ображений Теодорiк вирiшив
помститися, й Богдан Гатило знав, що то тiльки привiд до ратi, яка
назрiвала мiж вендськими слов'янами та готами довгi десятилiття.
- Ма мо знанн , - сказав Гатиловi сол, - що готський конунг послав
велi© дари iмператоровi римському Валентинiановi.
- Шука дружби? - сказав Гатило й зiтхнув.
- Так, пане Велiй ксьондзе, шука, - вiдповiв сол. Се був уже немолодий,
десь, мабуть, Гатилових рокiв мiж iз довгим сивим волоссям, важким носом,
i червонястим, добре подзьобаним вiспою лицем. Жупан Гра-димир, володар
чимало© жупи мiж рiчками Туром i Тугою. Говорив жупан тихо й хрипкувато й
уважно дивився в вiчi Великому князевi.
- Й що ма те чинити? - спитав Гатило.
- Буде валка вельми кервава, - вiдповiв Градимир. - Якщо готи здолають
нас, то повернуть копiя сво© й на Русь. То було зайве вмовляння, проте
Богдан кивнув:
- Давня iстина. Але я вiдаю ©©. Скiльки ратi сполчити може Гейзо?
Граднмир замислився. Такi серйознi речi можна торкати лише двом
володарям, але Гейзо казав йому й се, та й сам Градимир добре знав, на що
здатна й на вiщо не здатна його земля.
Поки жупан думав. Гатило вийшов у сiни й сказав можевi, що стояв там на
чатах:
- Вишату сюди. - Потому примовчав i додав: - Шу-мила такоже.
Вой подавсь виконувати наказ Великого князя, й Гатило знову сiв до
столу, де сутулився жупан Градимир i його два молодшi товаришi. Й коли
завiтали Вишата з косаком Шумилом, рада протяглася до пiзньо© ночi...
Вже майже два роки Гатило був на якомусь пiднесеннi. Кремезнi, трохи
зсутуленi плечi його розпросталися, хода стала пружнiша, й навiть сивини в
оселедцевi, що в'юнився з тiм'я поза вухо, мовби вбавилось. Поряд була