Бiлик Iван. Меч Арея

вiтцевi мо му й мамi рiднiй мо©й... Якщо вони в животi й здоров'©...
Прiск, теж розчулений до слiз, пiдставив пригорщi, й Адамiс висипав у
них кiлька разкiв перлового намиста, огiрлиць i золотих та срiбних
перснiв.
У сей час до полотки ввiйшов Максимiн, й Адамiс квапливо попрощався.
- Се що ? - спитав консул, киваючи довгою бородою на коштовностi.
Прiск пояснив.
- Ладно чинить... ладно, - мовив старий грек, думаючи сво .
Прiска такi слова з вуст Максимiна просто вразили, бо консул уже давно,
класне, вiд самого Дунаю, не говорив iз ним прихильно. Максимiн спитав:
- Як його кличуть?
- Адамiс, - вiдповiв Прiск.
- Адамiс... Адамiс... Гарно кличуть. А як шану його ©хнiй Аттiла?
- Добре, кiрi консуле,
- Добре... Добре...
Бiльше консул нiчого не сказав, i Прiск думав - той i забув про
спiввiтчизника, що служить скiфському царевi. Та вийшло на iнше. Ввечерi,
коли Прiск зiбрався сiсти за сво© пергаменти, консул раптом згадав:
- Як, речеш, кличуть того грека?
- Адамiс, кiрi консуле.
- Адамiс, речеш? Адамiс... А чи не змiг би покликати його ще сюди?
- Коли?
- Зараз.
- Проти ночi?
- Дарма. Збiгай кликни.
Прiск помулявсь, але мусив iти.
- Якщо кiрос консул так рече...
В Адамiса в теремi ще не спали, й незабаром Прiск привiв його до сво ©
полотки, де на них чекав консул. Максимiн був дуже балакучий i незвично
привiтний, i ки©вського грека се страшенно здивувало. Спочатку вiн сидiв,
мов на голках, але коли Максимiн наказав Прiсковi витягти зi скринi срiбну
амфору грецького вина й почав пригощати гостя, Адамiс аж розчулився.
Максимiн довго розпитував його, звiдки вiн родом, чи християнином, чи
ма на батькiвщинi кревних, у чому його служба й чи добре платить Аттiла
за ту службу. Адамiс розповiдав докладно й охоче.
- А хто прислужу Аттiлi коло столу?
- Хто в хоромi , той i прислужу , кiрi консуле.
- Хто часту його вином?
- Кравчi, кiрi консуле.
- Кравчi... А тобi довiри Аттiла не ма . Так?
- Пощо ж! Як маю хiть, то й я частую.
- I ти?
Консул бiльше не розпитував. Лише розстебнув золоту фiбулу свого хiтона
й почав собi махати руками:
- Задушно...
В полотцi й справдi було парко, тим бiльш по якiйсь чарцi вина, питого
не за грецьким звича м, а по-скiфськи - не розведеним водою.
- Ходiм, Адамiсе, трохи надвiр, бо тут нема чим дихати, - по довгiй
паузi обiзвався Максимiн. - Та й Прiсковi треба писати, й ми вадимо йому.
Вони повставали й вийшли, й Прiск довго дивився вслiд ©м. Тако© щиро©
гостинностi вiн ще не бачив з боку свого чiльника. В голову бгалися рiзнi
думки й не давали зосередитись. Тетрамен сох на писалi, й Прiск знову й
знов умочав його в каламар iз чорною рiдиною, але так i не написав анi
рядка, поки Максимiн i повернувся.
Консул сiв на сво му ложу й утупив погляд в отвiр полотки. Руки йому
неспокiйно терлись одна об одну, й вiн жодного разу навiть не блимнув у
бiк свого ритора.
Так спливло два днi, й уранцi третього дня обидва сольства почали
збиратись у путь. Прiск допомагав ючити й запрягати конi в вiз iз
царськими дарами й час вiд часу тайкома позирав на свого зверхника.
Максимiн, гладкий i неповороткий Максимiн, хапливо бiгав мiж челядниками й
теж позирав у бiк хорому та до ворiт. I нарештi не втримався й поманив
Прiска.
- Пiди кликни... Адамiса.
Прiск тривожно глянув на консула, й старий заходився довго й квапливо
пояснювати:
- Маю хiть попрощатися з Адамiсом. Тут йому самотньо, а вiн же грек.
Мабути, й вiн хтiв би попрощатись, а не смi . То й речи йому: йди до
кiроса консула, бо, речи, ма хiть попрощатися з тутешнiм греком...
Прiск потяг ноги за браму великокняжого двору. Йому вельми не
подобалось i се доручення, й уся поведiнка консула. Вiн молився
Богородицi, щоб Адамiса не виявилось удома, бо, коли Адамiс прийде з ним
до Максимiна, станеться неодмiнно щось таке, чого не мусить статись. Прiск
зумисне повiльно йшов до ворiт, а коли вийшов з двору, звернув за
гострокiл i сiв на траву. Кожно© митi мiг прибiгти сюди й сам консул, не
дiждавшись його з Адамiсом, але Прiск сидiв i сидiв i не мав сили
звестися. Й коли минуло досить часу, вiн устав i поплентав назад.
- Адамiса нема вдома, - сказав вiн, витримуючи пильний погляд
Максимiна.
Старий раптом захапався й почав квапити челядникiв. Конi вже були
запряженi й посiдланi, й погоничi, а також руськi можi, що мали
супроводжувати невеликий по©зд до грецького кордону, рушили з
великокняжого двору. Гостей проводжала юрма киян до самих Полудневих
ворiт, а дiтлашня, штанна й голопупа, бiгла обабiч по©зда до самого
Соляного шляху. Максимiн сердито зиркав на малечу, тодi, кивнувши
Прiсковi, сказав:
- Дiстань з возу жменю родзинок. Прiск дiстав i подав консуловi. Старий
узяв i кинув поза себе дiтлахам просто в пилюку:
- Нате!
Дiти й справдi вiдчепились, але ласощiв з долу не брали. Тiльки один
замурзаний малюк пiдняв родзинку й поклав у рот, але котрийсь старший
пiдiйшов i ляснув його по губах.
- Плюнь!
Малюк виплюнув, а Максимiн, який спостерiгав ту сценку, все зрозумiв
без тлумача й лише буркнув:
- Варвари були завше варварами, хоч i малi.
Тодi вперше глянув у бiк городу Ки вого й штовхнув коня п'ятами попiд
ребра...
Прiск випадково вгадав. Адамiса й справдi не було вдома. Власне, вiн не
був у сво му теремi вже два днi - вiд того вечора, коли консул Максимiн
запросив його до сво © полотки, а потiм гукнув прогулятися надворi. Адамiс
не мiг заснути тi © ночi, й жона його Божана теж не спала й мовчки
дослухалась Адамiсових зiтхань i глухих стогонiв. Але вдавала, що спить.
Уранцi, сподiвалася, мiж сам розповiсть ©й про все, що його так хвилювало.
Та вранцi Адамiс раптом запрiг коня в двокiлку й нарiкся буцiмто ©де на
княжi бортницi.
Повернувсь аж на третiй день пiд полудн й. хрипким голосом запитав
жону:
- По©хали?
- Хто? - не зрозумiла тiлиста кароока Божана.
- Греки.
- Ого, вже давно! Ще зрання побрались. I глянула на свого чоловiка. Вiн
був марний i чорний, як дiл. Божанi спершу майнула в головi непри мна
думка. До Бортничiв, де була пасiка Великого князя, дорога пролягала через
Дарницю. Там же колись жив Адамiс... Але чоловiк був такий марний, що
Божана вiдкинула сво© дурнi побоювання й спитала турботливо:
- Чи-с не занедужав, Адаме? Та вiн тiльки полегшено вiдiтхнув i подався
з хати. Адамiс добре знав свiй норов, знав i те, що розповiсть про все
Гатиловi, та не думав, що се станеться так швидко. Вiн уникав зустрiчатися
з Великим князем i ходив такими стежками й такими дверима, кудою той i не
подумав би ходити. Й у найнесподiванiшому мiсцi раптом почув собi в спину:
- Що се ти крадешся, яко тать полунiчний, га?
- Хто си? - сiпнувсь Адамiс i зопалу впустив додолу дзбан iз
бурштиновим медом. Дзбан глухо хряснув об долiвку медушi й розлiзся.
Гатило стояв у прочинених дверях i реготав:
- Таки ж тать си! Он як си ся злякав!
Адамiс i справдi перелякано дивився на Гатилову постать, що
вимальовувалась у свiтлiй рамi дверей медушi чорним привидом. Рука
домажирича сама полiзла пiд широке червоне опоясо й дiстала звiдтам щось
маленьке й лискуче. Гатило взяв простягнену йому рiч i подивився:
- Що то ? Звiдкуду ма ш?
То був товстий золотий перстень iз тьмяним камiнцем смарагда.
- На дорозi-м його зналiз, - глухим голосом вiдповiв Адамiс i нахилив
очi додолу.
- На дорозi? - перепитав Гатило. - В поросi? Грек спробував угадати, чи
Великий князь глумиться, чи каже се просто так, але на яскравому тлi
виднiвся тiльки темний обрис, i годi було вловити вираз Гатилових очей.
- Розгрiб си порох, коли дивишся - перстень iз каменем. Такс ?
Адамiс i досi мовчав. Князь пiдiйшов, ухопив його правицею за барки й
заглянув йому впритул у вiчi:
- Так , га?
Й трусонув ним, аж голова грековi хитнулася назад.
Але грек твердо глянув на князя й тихо проказав:
- Не страхай мене, княже. Чуй, що ректи-йму тобi. Колись я-м урятував
тобi живота. Я зараз повiдаю тобi все, лишень заклянися, що не зробиш
нiчого лиховажного.
- Може, й землю примучиш мене ©сти? - просичав Гатило, та грек
заперечив:
- Нi, землю не треба. Дай лише слово.
- Добре.
Гатило вiдпустив Адамiса. Сивий оселедець на лискучiй простоволосiй
головi впав князевi межи очi, та Богдан не помiчав того.
- Все вiдаю, можеш i не казати.
Адамiс перелякано скинув на князя очi.
- Сей перстень дав тобi гiсть мiй. I в сьому перснi отрова. Тако
речу?
Домажирич не обзивався.
- Мовчиш. Зри тодi...
Гатило натиснув перстень указiвним пальцем з одного боку, камiнчик
одтуливсь, i на долоню висипалася пучечка бiлого пороху. Князь трохи
здивовано хмикнув.
- Вельми мало для такого можа, як я, - сказав вiн.
Адамiс глухо промовив:
- Я-м дав трохи Шарковi.
- Якому? Хто то?
- Пес...
Князь пристояв, тодi повернувся й вийшов, й Адамiс поплентав услiд
йому, знаючи напевно, куди той iде. Гатило спинився тiльки бiля терему
домажиричевого.
- Клич.
Адамiс подививсь докруж. Пса в дворищi не було нiде, й вiн подався до
низенько© клiтi, де стояла собача буда. Коло буди, вiдкидавши ноги, лежав
здоровезний рудий пес iз обрубаними для лютостi вухами. Адамiс поторкав
його ногою. Тварина була нежива, хоч i не встигла ще заклякнути.
- Коли дав йому-с отрови?
- Тому два днi, - прохрипiв грек. - Сього днi рано ще бiгав...
Адамiс тупо дивився на рудого собаку. Консул Максимiн того вечора
запевняв, що Аттiла не вмре вiд порошку в перснi, лише по якомусь часi
заслабне й стане згiдливiший у переговорах, а се так необхiдно для
Грецi©...
Богдан Гатило розтулив долоню й спробував витрусити порох, який i досi
тримав на долонi, але порох прилип у спiтнiлiй жменi. Князь обернувся й
пiшов до колодязя змити отрову, а змивши, мовчки вийшов з Адамiсового
двору. За пiвгодини в супроводi Борислава, Вишати та п'ятьох комонникiв о
коп'ях вiн проминув Полудневi ворота й одразу погнав коня вскач. Адамiс
усе те бачив, i серце йому мло©лось од передчуття неминучого лиха,
причиною якого став сам.
Богдан Гатило наздогнав грецьке сольство аж пiдве-чiр - мало не коло
городу Витичева. По©зд уже лаштувався ставати на ночiвлю, коли ззаду
залопотiли копитами конi. Мiж Воротило, який виступав попереду, враз
упiзнав Великого князя та його вельможiв i напинив по©зд. Богдан осадив
коня бiля самого консула.
Старий Максимiн сидiв на вороному iнохiдцевi блiдий i впрiлий. Спина
йому згорбилася, мов неповний мiх. Вiн не дививсь на Гатила, хоч бачив i
вiдчував кожен його рух i порух. Сталося те, чого всi цi днi найдужче
боявся консул. Вiн ще вчора пiдозрював, що той продажний одноплемiнець
зрадив його, а вранцi остаточно пересвiдчивсь у тому, хоч несмiлива надiя,
мов притрушена попелом жаринка, й досi не згасала в його переляканому
серцi, старому й стомленому роками серцi. Тепер же й та жаринка згасла.
Скiфський володар сидiв перед ним на сiрому яблукатому конi живий i
незвереджений, i зараз станеться те, чого й слiд було сподiватися. В
усьому винний той хрещений варварин Вiкiлла, й найбiльше - голощокий
Хрисафiй, внух, вiчний лис i холодний отруйник...
Гатило потяг коневi вуди - аж той торкнувся собi мордою грудей, i
крижаним, хрипкуватим од утоми, рипучим голосом проказав грецькою мовою:
- Речи володаревi сво му, робе: "Теодосiй висок породою, знаменит
родом. Аттiла не менш висок i знатен родом сво©м. Але Аттiла, внащадивши
монархiю вiд отця свойого, уповнi схоронив достойнiсть. А Теодосiй згубив
сю достойнiсть, унащаджену не токмо через те, що, взгодившись платити дань
Аттiлi, став робом його, але ще бiльш через те, що, яко роб невiрний i
лихо©мний, замислив чинити кови господаревi сво му, котрий поставлен над
ним небом i судьбою".
Потому зострожив свого жеребця, й тiльки курява за ним устала, й усi
незрушно стовбичили на мiсцi, мов кам'янi iдоли на давнiх могилах у степу;
всi, хто зрозумiв рiчi Великого князя ки©вського й хто не зрозумiв.
Не швидко стямився консул Максимiн. Вiн рушив з мiсця тiльки тодi, коли
чiльник русько© учти махнув рукою ©хати далi. Разом з Великим князем
ки©вським додому повернувся старий конюший Вишата й ще один комонник.
Велiй же болярин Борислав та решта можiв о коп'ях по©хали з консулом далi.
Гатило вiдряджав свого вельможа до Константинополя нарочитим слом. Вiн i
розповiв Прiсковi все, що лаштувалось останнiм часом проти самодержця всi©
Русi, й Прiск потiм чесно записав се до сво © книги.


Мiсяця вересня

Вiдтодi минуло тринадесять сiдмиць, i в Ки©в город прийшла золотава
осiнь. Було ще по-лiтньому тепло, тiльки берести за Хрещатим Яром
пойнялися першою сивиною та жилавi дуби в Дiбровi ронили на землю рясне
жолуддя. Гот Iнгельд, колишнiй роб, якого Богдан кiлька рокiв тому
наставив тивуном у сво му селi Можi Ловчi, казав, що в лiсi над
Либiддю-рiкою розвелося багато вепрiв-дикунiв. Вони перерили все довкола,
вередуючи навiть жолудями, й не вадило б трохи поганяти ©х. Але Великому
князевi пропала хiть до вловiв. Та й не до того було. В неосяжнiй землi
його почалися великi рухи. Цiлi племена лишали насидженi мiсця сво©х
пращурiв i йшли шукати долi в нових укра©нах, що належали тепер до столу
Великого ки©вського князя. Добра половина сiврiв, якi жили мiж Дiнцем
Сiврським i городом Прилукою, кинула свою землю й подалася на новi, за
Дунай, до тих сiврiв, що поселилися там ще за часiв Данка та Рогволода.
По сiврах туди-таки посунула й частина горватiв, бо пiд горами
Горватськими вже було надто людно. Ввесь час окремими по©здами, з жонами
та дiтьми вкупi, йшли через Русь на полудень i полунiчнi племена
дреговичiв, i смолякiв з довгими рудими бородами та iльменських словiн,
перемiшаних iз чуддю, муромою й iншими уграми. ©х теж вабили новi землi
руського князя в далекiй Мiзi©, якою правив тепер велiй болярин Борислав.
Нарочитi можi Гатила доносили, що смоличi геть оголили сво© поконнi
землi, й у ©хнiх весях тепер мало не вовки виють. До пересельцiв з
полуночi, крiм уже згаданих горватiв, лучилося й багато iнших полян,
особливо тиврiвцiв, улучичiв та божан. Се, з одного боку, було добре -
нехай греки забудуть про сво© колишнi володiння. З iншого боку, таке
гвалтовне переселення могло послабити не тiльки околицi землi, а й саму
Русь. Богдан уже збирався припинити той рух, бо й коло Дунаю, й за Дуна м
вистачало свого люду, а треба було подбати й про головнi землi. Й тут до
речi попросилися на звiльненi креси два племенi ляських полян. З Ляхi©
прийшли два брати - Радзiм i Вятко - й ударили чолом Великому князевi
ки©вському:
- Ми речемо се поляками. Й ви сте поляни. Пусти нас, зацни ксьондзе,
до свей ж мi. Вельми гунсто жи ми на Вiсл , й готськi фрягi не даюнт
жиччя.
Особливо велике було плем'я князя ляського Вятка. Його брат Радзiм
обiцяв теж привести, хоча й не багато. Гатило й вiддав ©м вiльнi кра©:
Радзiма посадовив на рiчцi Сожу, Вятка ще далi на полунiч, аж до земель
смолякiв.
Од Борислава надходили тривожнi вiстi. Греки невдоволенi таким масовим
заселенням сво © колишньо© провiнцi© Мiзi©. Та й сiври з горватами не
вдовольнилися лише так званою Сiрмi ю, а йшли далi на полудень,
просочуючись у надра Грецi© до самого Пелопоннесу. Мiж ними раз по раз
вибухали кривавi сутички, й се могло призвести до чого завгодно. Нова
вiйна ж з греками не входила до задуму Великого князя.
Вiн послав до сво©х намiсникiв у Сiрмiю та Мiзiю нарочитих можiв, аби
навести лад серед пересельцiв, бо й ляськi поляни, й моравцi, й iншi
венедськi племена теж почали сунути великими гуртами за Дунай.
Раз у раз посилаючи в усi кiнцi землi сво © нарочитих можiв та боляр,
Гатило де наказом, де обiцянками, а де й хитрiстю, нiким не пiдозрюваною,
намагався дати бодай якийсь лад тому бродiнню, що панувало скрiзь. Вiн
знав: держава мусить керуватися з одних рук, i всiлякими способами саджав
на волостi й укра©ни вiдданих людей. Тамтешнiх володарiв або брав до себе
у двiр, ваблячи багатством та новими землями, або ж доручав ©м важливi й
довготривалi сольства й намiсництва.
В сих турботах та в змаганнi зi слами рiзних укра©н i минали його днi.
Так тривало вiддавна, з того самого лiта, коли на горбi над сивим Днiпром
лiг у землю брат його дiда Рогволод, i всi звиклися до думки, що так i
мусить бути, бо Великий князь ки©вський, перед яким тремтiв увесь свiт,
мав тверду руку й крутий норов.
Серед мiсяця вересня, коли за полудневим заборолом та на Боричевому
Току мiрно гупали цiпи й кияни звозили зерно та солому в клiтi й на гумна,
до Великого князя ки©вського завiтало незвичне сольство. Не заморське й не
чужоземне, бо таких у княжому хоромi та в теремах вельможiв стольних було
майже щодня цiлими метками, а таки незвичне, й се просто схвилювало
Богдана.
Перед ним, високо тримаючи бриту голову з бiлим оселедцем коси, стояв
старий Шумило, косацький готаман з Лугiв. Гатило дивився на нього й
порiвнював iз ним себе. Скiльки ж то лiт минуло вiдтодi, як сей лугар десь
отам понад Соляним шляхом спiвав йому пiсню про ведмедя-русина? Мабуть, i
пригадати було б годi, коли б усi не пам'ятали, що того лiта помер Великий
князь руський Данко. Тридцять п'ять лiт, i то була правда, хоч як сумно
зiзнатися собi самому, що й ти постарiв на тридцять п'ять лiт, i зим, i
весен...
- А мiцний си ще вельми, - сказав Богдан, i те саме подумав про себе.
- Дуб у болотi не гни , Гатиле.
Се була теж iстина, й Богдановi стало надзвичайно при мно, що старий
готаман назвав його не князем i не Богданом, а тим iменем, яке сам йому
колись причепив.
- Пощо чолом б' ш, готамане? - запитав Гатило й раптом схаменувся, бо
косак i досi стояв перед ним наввипинки. - Ти сiдь, у ногах правди не ...
- Спаси Бiг. А то-м помислив, що й мене ма ш хiть морити, як останнього
сла грецького наче. Звик си, що всi стеляться перед очi тво©?
Гатило похмуро всмiхнувся. Те нагадування не дуже прийшлося йому до
смаку, проте знову спитав, коли старий усiвся:
- Пощо б'сш чолом? Виджу, не прийшов си для так.
У кутку сидiв, поклавши довгого меча поряд на лавицю, княжич Данко,
старший Богданiв син. Вiн був чорнявий i широкобровий, схожий на матiр,
але всiм iншим удався в батька - й зростом, i кремезними плечима, й навiть
дивився так, як i Гатило, з-пiд брiв.
- Забрав си Годоя, князя нашого кошового, - нарештi обiзвався Шумило.
- То й що ? Хiба вольниця косацька так вельми князя хче?
Шумило вправив оселедець за вухо й пригладив бiлi вуса.
- Хче не хче, а вирiй без матки не може. Кiш мене сле до тебе таки
чолом бити...
- Пощо? Годоя вам усп'ять?
Старий знову погладив вуса, певно, ховав лукаву посмiшку.
- Нi, Гатиле. Вiдаю й я, й инчi вiдають, що не даси нам узворот Годоя.
- За чим же слють тебе?
Шумило блимнув у куток, де мовчки сидiв Данко, тодi подививсь на
Богдана й сказав:
- Пусти нам княжича.
- Княжича?
Богдан теж узявся за свiй шпакуватий оселедець i накрутив його вузлом
на руку. Тодi глянув назад
! кивнув синовi, щоб вийшов з хати, бо розмова набувала надто
несподiваного повороту. Княжич устав i перевальцем пiшов до дверей, несучи
меч пiд пахвою.
- Княжича, речеш, - аж обiзвався Гатило. - Хiба ж не вiда ш ти, що я-м
нарiк його на стiл великокняжий, у себе мiсто?
Косак засовався на лавi й пiдiбрав поли безрукаво© гуньки, що
розхристалася на грудях.
- Бо не за нього ж б'ю, - сказав вiн. - Б'ю за меншого твого, Юрка.
З-пiд гунi старому знову визирнув червоний шовковий опояс на чималому
черевi.
- Малий ще.
- Малий? А згадай-но, Гатиле, який був си ти, коли...
Богдан махнув рукою, бо знав, що скаже косар, i страхався розчулитись.
Коли людина робить щось на самголова, то одне, навiть якщо мала, коли ж ©©
примучувати, - стережися дати помилу. Вiн так i сказав Шумиловi, й вони ще
довго сперечалися. Тивун принiс ©м холодно© браги з зимнику, вони випили
всю й так нi до чого й не домовились. Не мiг же Богдан узяти та й
бовкнути: люблю Юра свого й не маю сил одпустити вдалеч од себе! Хто й
зна, як сприйме се старий косар, а князевi, Великому князевi, треба дбати
й про те, як за нього думатимуть i як говоритимуть люди.
Коли вони виходили зi свiтлицi, стояв пiзнiй обiд. Можна було й
пополуднувати, й Гатило саме се збирався сказати Шумиловi, та не знав як,
аби дурним словом не зобидити старого лугаря. Й тут пiдiйшов Данко. Широкi
чорнi брови його були стуленi в суцiльну пряму смугу, й очi з-пiд них
дивилися твердо, навiть твердiше, нiж звично. Княжич проказав до батька
низьким голосом:
- Посадiть мене.
- Куди?
- До косарiв.
- Уречен сси столу великокняжому, - сердито вiдрубав Гатило й пiшов
геть.
- Я скидаюсь! - навздогiнцi гукнув йому син, i Великий князь обернувся
й здивовано глянув на нього. Тодi взяв старого косаря за плечi й мовчки
потяг у столову свiтлицю. Данко, певно, був увесь час поблизу й слухав
©хню розмову. Вiн уже давно спiдлоба дивився на батька - ще вiдтодi, як
Гатило заборонив йому злюбитися з донькою Дарницького малого болярина
Судка.
Тодi Богдан сказав йому: "Великий князь не належиться до себе, але до
великокнязiвського столу". Данко, звичайно, не зрозумiв його, бо в
двадцять з невеликим лiт мiж дума зовсiм не так, як у його сорок сiм.
Гатило бачив се й не знав, що робити. Вiн наказав тодi боляриновi негайно
вiддати свою доньку замiж, але тим справи не порятував. Данко став як
чужий, i се страшенно болiло Богдана.
Вiн чекав, що казатиме на те Шумило, та старий лугар мов i не чув його
розмови з сином. Богдан у думцi подякував готамановi, а по обiдi, коли
гостi розiйшлися, спитав:
- А що: взяв би-с i Данка?
- Взяв би-м! - охоче пристав на те Шумило. - Але то не для мене
самого, а для коша.
- Вiдаю, - мовив Гатило. - Вiдаю. Посаджу вам Данка. Тiльки... ходи
ротi до мене.
- Якiй ротi? Об чiм? - скинув бiлi брови Шумило.
- Ходи ротi, що прийдеш навчителем мо му молодшому, Юрковi.
Се вже було щось геть iнше, таке, що старий лугар i не думав досi про
нього. Вiн так i не вiдповiв нiчого, лише вранцi прийшов до Гатила й
сказав, привiтавшись пiднятою рукою, як то робили косаки:
- Речу без роти: прийду до сина твого, якщо такий старий дiдуган може
навчити Гатилового сина чогось путнього. Вiдвезу Данка й прийду... Чи маю
й землю ©сти?
Шумило хитро посмiхнувся, й Богдан лише рукою махнув.
- Мав Юрко навчителя доброго, та...
- Головою наклав? Богдан кивнув:
- У Мiзi©.
- Чув смь... Щаслива то смерть, Гатиле. Дай Бiг кожному в ратi лягти,
а не за пiччю. Найдужче-м боявся, що й ти таку смерть менi зичиш, а тепер
виджу, шану ш покон вiтцiв сво©х.
На тому вони й розiйшлися. Того-таки дня Данко постав перед вiтцем у
новому виглядi. Вiд його буйного чорного волосся на головi лишився тiльки
лискучий оселедець коси, й тiм'я сяяло проти сонця бiле й не-засмаглс й
здавалося химерною габрiйською ярмулкою в порiвняннi з брунатним
обвiтреним лицем. Данко вклонився батьковi до землi, й Гатило дав йому на
нову дорогу свiй важкий i довгий меч. Княжич торкнувся вустами леза коло
вруччя й з тi © митi перестав бути княжичем.
- А там, у Лугах, i землю ©сти-ймеш, - хитро примружився Шумило й
провiв долонею по вусах, аби стерти посмiшку.
Того ж дня вони з Данком побралися на Луги, й Гатило довго думав про
них обох. Як добре було б Данковi мати поряд себе такого Шумила... Але ж i
з Юрка треба людину зробити. Надто вiн ласкавий i нiжний, а се не личить
синовi Богдана Гатила. Чомусь пригадалися подi© сього лiта, й Викула, й
Максимiн, i золотий перстень iз тьмяним камiнцем смарагда, iдо й досi десь
лежав у княжiй опочивальнi, й Богдан уголос повторив:
- Не личить синовi Гатила...
Й раптом заболiло серце. Заболiло вперше в життi. Перед очима пропливли
картини давно забуто© юностi, й виразно, дуже виразно, мов навсправжки,
вiн побачив затуманене обличчя русяво© чорнооко© жiнки, майже дiвчини, яку
кохав колись i яко© не дала йому доля. Вiн зашилив руку в пазуху собi й
потер долонею те мiсце, де щойно озвалося серце, й тер доти, доки бiль
ущух. Було шкода сина, старшого сина Данка, й теж, мабуть, уперше в життi.
Богдан сумно всмiхнувся й устав. Доки серце не кольне, людина й не
згаду , що воно в не© в грудях. А таки ж ... Вiн пiднiс угору ту руку,
якою допiру тер серце, й гаряче проказав:
- Дай йому. Боже, тверду дiсницю й холодний розум. Я-м завинив проти
нього - хай лiпше на менi окошиться...
Й озирнувся, вiдчувши, що хтось мовчки сто©ть у дверях. То був старий
конюший Вишата. Князева молитва вразила його, й було трохи незручно, що
став свiдком тих сокровенних слiв.
- Там... - сказав Вишата. - Хладiвой. - I махнув рукою за глуху стiну
свiтлицi.
Гатило вийшов услiд по ньому, хоч личило б сидiти й чекати гостя тут, у
теремi. На княжому дворi було душ iз пiвсотнi можiв, убраних у куцi
жупанчики та вузенькi, об нозi, гачi, й Богдан би й так упiзнав, що то
венди, навi©ь коли б Вишата й не казав йому. Можi були при повнiм оружжi,
закуренi й стомленi. З гурту виступив молодий мiж у розшитiй золотим
галуном кацавейцi й пiдiйшов до Богдана:
- Чест Вельому ксьондзовi Гатiлi!
Й легко вклонився.
То був, напевно, Хладiвой, син жупана з верхнього Дунаю, й Гатило
кивнув йому.
- З такою раттю прийшов си брати город Ки©в? - пожартував вiн, i юнак
знiтився.
- Не, пане ксьондзе! Не© Пришед смь о помоц волати.
- Що стало?
- Ойт ц муй помрл ст.
- Жупан Хладiвой?
- Так, пане ксьондзе, муй ойт ц...
Юнак був русявий, дуже русявий, аж Богдановi здавалося, нiби волосся в
нього, що спадало аж до плiч, вигорiло на сонцi. Але руки мав великi й
мiцнi, певно, такi руки вмiють тримати меч.
Вiн повiв хлопця до хорому, Вишатi ж наказав розмiстити можiв
Хладiво вих на спочин. За вечерею жупанич оповiдав йому сво© пригоди.
Сидiли тiльки втрьох - вони дво та Вишата. Старий конюший за ввесь час не
промовив i слова, хоч i слухав дуже пильно й пив разом iз ними.
На верхньому Дуна©, власне, мiж витоками сi © рiчки та рiчки Райни, де
почина ться земля латинцiв, ко©лося недобре. Конунг Теодорiк, володар
готiв, намислив чинити кови. Коли раптово помер зверхник тi © землi жупан
Хладiвой, Теодорiк посiяв ворожнечу мiж його двома синами: Хладiво м та
Мiрово м. Стiл мав обiйняти старший, а готський конунг пiдiслав якогось
райтера, й той нашептав молодшому братовi Мiрово вi: "Якщо ти не забереш