Страница:
найвеличнiший з-помiж усiх володарiв, яких тiльки знав свiт i в теперiшнi,
й у давнi, й у праминулi часи. Й нiхто не знав, що ненаситнi до влади, але
нездарнi сатрапи часiв прийдешнiх у забобоннiй зненавистi до сього
улюбленця богiв i людей, самi варвари, прозиватимуть його варварином i
диким азiйцем, дзьобатимуть його пам'ять вiспиною заздрощiв, не знаючи
того, що лише великий народ у добу небаченого зрушення мiг породити сей
великий розум i сю велику волю й укласти ©х у мозок i серце однi © людини
- свого обранця й вождя.
АКСIОМИ НЕДОВЕДЕНИХ ТРАДИЦIЙ
Вiддавна слово гуни вважа ться лайкою. Звiдки тягнеться корiння тi ©
неслави, яка живе й досi, хоча самi гуни нiбiто зiйшли з теренiв iсторi©
вже п'ятнадцять столiть тому? Й чим заслужили вони тако© зневаги серед
народiв вропи, зневаги, якою користуються не менш одiознi вандали?
Першi iсторики, чи© згадки про гунiв дiйшли до нас, виводили
генеалогiчне дерево цього народу то з берегiв Льодовитого океану, то з
та мничих надр неiснуючих вропейських пустель, але в кожного з них крiзь
афiшовану об' ктивнiсть проступа зненависть до гунiв.
Римський iсторик кiнця IV сторiччя Аммiан Марцеллiн доводить, нiбито
вони прийшли в вропу з кра©ни Кiнокефалiв, тобто Песиголовцiв, - кра©ни,
яка розташована десь у тундрах, змальову ©х потворними монголами, котрi
зумисне обпiкають собi обличчя, щоб не росла борода. Готський же iсторик
Йордан виводить плем'я гунiв од шлюбу якихось вiдьом, яких буцiмто конунг
Фiлiмер прогнав у дикi степи, та ще та мничих "нечистих духiв". В iншому ж
мiсцi той самий Йордан твердить iнше: гуни пiшли з булгар...
Але не дивуймося Йордановi й Аммiану. Вони були дiтьми свого часу, й
над ними тяжiли традицi© ранньосередньовiчно© хронографiстики. Ми чита мо
твори цих iсторикiв iз застереженням, i нiякi "вiдьми", та "нечистi духи",
та казковi кра©ни Кiнокефалiв-Песиголовцiв не шокують нас.
Але як дивляться на предмет новiтнi iсторики? Перелiчувати всiх авторiв
тут було б недоцiльно, тож загляньмо до енциклопедiй, що ввiбрали в себе
квiнтесенцiю знань. У вiдповiдному томi БСЭ в статтi "Гунны" чита мо:
"Кочовий народ Центрально© Азi©, який мешкав спершу на пiвнiч i захiд
вiд р. Хуанхе й створив у III - II ст. до н. е. на територi© Монголi© та
Пд. Прибайкалля вiйськово-племiнний союз, вiдомий з китайських джерел пiд
назвою Хунну".
Й далi йдеться про те, як гуни пiдкорили Китай, як потiм, зазнавши
поразки, розкололись навпiл, i пiвнiчна частина ©хня почала поволi
кочувати на захiд, аж доки опинилася в вропi й у серединi V ст. прийшла в
занепад, а згодом розчинилася серед вропейцiв.
Те саме чита мо й в УРЕ. Рiзниця тiльки в тому, що тут подано
докладнiшi вiдомостi, а в першому виданнi сказано, що найдавнiшi згадки
про гунiв датуються 2356 роком до н. е.
Але ж у тих китайських джерелах iдеться про "сюнну", й ця назва,
погодьмося, дуже мало нагаду слово "гуни". Чи не про рiзнi народи тут
iдеться?
Якщо вивчити працi вiтчизняних археологiв й iсторикiв В. В. Бартольда,
К. О. Iностранцева, С. С. Сорокiна, С. В. Кисельова, М. П. Толя, М. Я.
Бiчурiна, В. В. Латишева, П. К. Козлова та О. М. Берштама, якi зазначенi в
енциклопедiях серед учених, що дослiджували iсторiю цього народу, то
вийде, що "хунну" справдi iснували й, згiдно з китайськими лiтописцями,
десь на зламi ер почали свiй неквапний марш на захiд. Знайдено й
археологiчне пiдтвердження того, що вони попутно засновували сво© кочовi
держави то в Пiвнiчнiй Монголi©, то й ще ближче до нас. Але, незважаючи нi
на якi старання вчених, захiднiше вiд Казахстану жодних слiдiв цього
могутнього й великого народу не знайдено.
Чи може таке бути? Адже гуни панували в вропi довгi столiття.
Вiдомо, що донька гунського царя, якого Аммiан назива просто Гуном,
була одружена з датським королем Фродо III, а вiн, за хронологi ю Торфея,
сiв на престол ще 222 року. Виходить, гуни вже були в вропi принаймнi з
кiнця II сторiччя. Останнi ж згадки про гунiв стосуються не Аттiли, навiть
не його синiв, а далекого вже нащадка Мундо, який служив при дворi
iмператора Юстiнiана.
Звiдси виника логiчне запитання: чи мiг такий могутнiй i вельми
численний народ, який проiснував у вропi щонайменше чотири столiття,
якому корився й сплачував данину цiлий континент, - не залишити по собi
слiду?
Нi, це був би абсурд.
Нашi вченi, та й не тiльки нашi, стверджують, що пiсля Аттiли його
iмперiя розпалася. Й це справдi так, але ж розпалась iмперiя, тобто
вiдпала бiльшiсть колонiй та залежних племен i народiв, самi ж гуни не
могли отак запастися в небуття!
Дiйсно, iсторiя зна чимало прикладiв, коли той чи той народ зникав
номiнальне, вливши свою кров у кров сильнiшого. Так сталось iз галлами, з
бiльшою частиною захiдних слов'ян, iз дакiйцями, якi в силу вiдомих
обставин навiть називатися почали iменем сво©х завойовникiв - римлянами
("румун" саме й означа "римлянин"); так вийшло нарештi й iз незчисленними
племенами наших половцiв. Але ж галли полишили по собi величезний арсенал
матерiальних пам'яток, хоч i втратили мову, а половцi, ставши компонентом
iнших, у тому числi й укра©нсько© нацi©, вiддали нам тисячi й тисячi сво©х
слiв, майже всi рiчки та озера Лiвобережно© Укра©ни, Причорномор'я й досi
носять тюркськi назви. А балки, а гори, а степовi пустелi та пiвпустелi!
Про високi половецькi могили з оригiнальними пам'ятниками на них уже годi
й казати: то релiквi©, якi красномовно свiдчать про те, що великий народ,
хоч би в яку скруту силою обставин потрапив, - зникнути не може.
Вiддавна серед деяких iсторикiв усталилася думка, нiби прямими
нащадками стародавнiх гунiв угорцi. Воно й справдi заманливо: адже в
вропi Угорщину називають Унгарiя (Hungaria), а державу Аттiли готськi
iсторiографи звали Гунiгард або Гуналанд. Угорцi щиро повiрили в це, хоча
й кажуть на себе "мадяри", й заходились посилено шукати пiдтвердження
тако© гiпотези. В похiд вирушило безлiч археологiчних експедицiй, якi
завдались метою знайти бодай незначнi слiди легендарних гунiв.
Й хоча всiм вiдомо, що угорцi прийшли на свою теперiшню землю з
угро-фiнського етнiчного материка в Приураллi через добрих чотири столiття
пiсля смертi Аттiли, але думка про Угорщину як кра©ну гунiв од
багатократного повторення так укорiнилася, що лиша ться й досi якоюсь
аксiомою (нiким, щоправда, не доведеною).
Висновок поки що може бути один: народiв-примар в iсторi© не було й не
могло бути; якщо ж вони й , то це плiд фантазi©, традицiя, яка тягнеться
ще з сивих часiв Геродота. Iснують i iснували народи в плотi й кровi, й
кожен був носi м сво ©, лише йому притаманно© духовно© й матерiально©
культури, а все що стосу ться матерiального, - вiчне й незнищенне. Й коли
ми не знайшли слiдiв Геродотом згадуваних амазонок, то це ще не означа ,
нiби ©х не було, а просто ми не там або не те шукали.
На яких же широтах i меридiанах шукати гунiв? Чи вертатися знову назад
у пiвпустелi Забайкалля та Монголi©, а чи продовжувати пошуки в тiй-таки
Угорщинi, де ми блука мо ось уже п'ятнадцять сторiч? I чи так уже старанно
ми дослiдили всi вiдомостi про гунiв?
Далебi нi. Тим часом багато iсторикiв i дуже, й не дуже давнього часу
спрямовували пошук та мничих гунiв у зовсiм iншому напрямку, нiж ми
шука мо зараз.
За свiдченням уже згадуваного Аммiана, готи дуже давно були знайомi з
гунами, ще задовго до славнозвiсного Болiмира (чи Велiмира), який 376 року
нiбито з'явився з-за Дону зi сво©ми ордами. Навпаки, гуни служили у
вiйську готських конунгiв i навiть воювали проти сво©х же одноплемiнцiв у
тiй готсько-гунськiй вiйнi.
Вiзантiйський iсторик III столiття (третього!) Марцiан Гераклiйський
пише, що обабiч Днiпра, за аланами, живуть так званi хоани. Отже, обабiч
Днiпра, а не десь там за Доном, за Волгою чи в Середнiй Азi©.
Думки про те, що гуни споконвiку жили на наших землях, дотримували й
вченi пiзнiших часiв. Услiд за Птолеме м, який писав, що гуни, котрих вiн
називав "хунами", мешкають на лiвому березi Днiпра; вслiд за Аммiаном та
Марцiаном Гераклiйським тако© само© точки зору дотриму й Адам Бременський
- пiвнiчнонiмецький хронiст друго© половини XI сторiччя: столиця Гунiгарду
зветься в нього Хiвен . I якщо ця назва зда ться нам сумнiвною, то
звернiмося до безпосереднього наступника й земляка Адама Бременського -
Гельмольда. Цей iсторик, який жив у серединi XII сторiччя, в сво©й
фундаментальнiй працi "Хронiка слов'ян" неодноразово повторю , що всi
слов'янськi землi, якi лежать на схiд вiд Данi© й славляться величезними
багатствами, датчани називали колись Острогардом, а тепер, у його,
Гельмольда, час, називають також Гунiгардом - через ©хн населення гунiв.
Там умiщу вiн i гунську столицю, яка зветься Хуе .
За його словами, земля гунiв почина ться вiдразу ж по той бiк Ельби.
Вчений, якого нiяк не назвеш слов'янофiлом, - навпаки, в нiмецькiй
експансi© на Схiд вiн був одним з ©© iдеологiв, - усi цi землi вiдда
гунам. I це в той час, коли, якщо вiрити деяким iсторикам, гунiв уже давно
й на свiтi не було, а ©хнi рештки хтозна-скiльки сторiч тому буцiмто
засимiлювались мiж мадярами.
Отже, слiд гадати, що так званi гуни - народ споконвiку вропейський i
нiзвiдки, тим бiльше з рiвнiчного Китаю, не прийшов. Але тут виника вже
щось новiше. Говорячи про Гунiгард, Гельмольд нiскiлечки не сумнiва ться в
тому, що це кра©на суто слов'янська, й навiть у свiй час, у серединi XII
сторiччя, в добу найвищого розквiту Ки©всько© Русi, наймогутнiшо© серед
усiх держав, назива столицею слов'янського свiту Хуе.
А що це справдi Ки©в, знаходимо пiдтвердження в iнших, ранiших i
пiзнiших авторiв. Ф. Гаген, наприклад, у сво©х примiтках до першого
нiмецького видання "Пiснi про Нiбелунгiв" каже, що Ки©в, той самий,
котрого Гельмольд назива Хуе, в сагах "Кiенуборг у Канугардi" варяги
називали Самбатом.
Цей Самбат не виклика особливих заперечень. Зда ться, всi iсторики вже
давно погодилися, що то Ки©в. Дивно тiльки, чому, погодившись iз одним,
вони пропускають повз увагу iншi твердження того самого автора: що й
Кiенуборг, i всi до нього подiбнi назви, - то не вигадка й не химера, а -
Ки©в.
Шведський вчений XVII сторiччя Олай Варелiй у примiтках до видання
"Герварсько© саги" пише, що в скандiнавському епосi Русь часто назива ться
Кра©ною Гунiв, а його спiввiтчизники вiддавен iменують Русь Гунегардом. I
при цьому поклика ться на Саксона Граматика, який так само вважа русiв i
гунiв одним народом.
Академiк Iмператорсько© Академi© Наук Л, Стефанi, який видав у Лейпцiгу
книгу Гельмольда "Хронiка слов'ян", твердить: Русь колись називалась
Гунiгардом.
Думки, що гуни - то не самоназва й не назва якогось та мничого народу,
котрий невiдомо звiдки взявся й не знати в якi тартарари запав,
дотримували й пiзнiшi iсторики, в тому числi й слов'янськi. Й навiть нашi
- вiтчизнянi. Чи не першим до цього висновку прийшов видатний
iсторик-демократ Юрiй Гуца, походженням укра©нець, який дослiджував
iсторiю слов'ян i виступав пiд псевдонiмами Венелович i Венелин. Ще в
першiй половинi минулого сторiччя висловив певнiсть, що царство Аттiли
було руською державою. Мав вiн i численних послiдовникiв. А ось що каже з
цього приводу вiдомий чеський i словацький вчений Павел Йосеф Шафарик: "Не
тiльки видатнi вiзантiйськi автори словом "гуни" називали слов'ян; захiднi
письменники, починаючи вiд Беди Венерабiлiса, гунами називали теж слов'ян.
Через те й зрозумiло, чому в германських народних переказах та iнших
давнiх пам ятках пiд назвою "гуни" маються на увазi слов'яни... Так само i
в пiвнiчних квiдах... гунськi богатирi Jarisleifr - Ярослав i Jarizscar -
Ярожир та iншi - також виявляються слов'янами". Бiльше того, Шафарик
твердить, що нащадкiв слов'ян у Швейцарi© до останнього часу звали гунами.
Так, стародавнi, античнi iсторики, починаючи вiд Геродота, мали за
звичай називати одним, збiрним iменем, багато племен i народiв, якi ©м
безпосередньо не загрожували. Довгий час усi пiвнiчнi народи в них були
гiпербореями, тодi стали скiфами, пiзнiше - сарматами й т. д. I якщо ми
вже кажемо, що гуни - аборигени вропи й мають власну назву слов'яни, то
логiчно виника запитання: а хто ж тодi були скiфи? Чи справдi ©х
асимiлювали сармати, заполонивши ©хнi землi пiсля походiв Александра
Македонського, як твердить М. М. Карамзiн услiд за Дiодором Сiцилiйським?
I куди ж дiлися тодi самi сармати? Черговий народ-примара?
Говорячи про стосунки грекiв з гунами, вiзантiйський дипломат Прiск
Панiйський розповiда про те, як напучував послiв iмператор Феодосiй II
перед по©здкою до Аттiли: "... Нам звелiли переказати гунському царевi,
мовляв, хай не вимага , щоб до нього виряджали послами сановникiв
найвищого рангу, бо цього не бувало нi за його, Аттiлиних предкiв, нi за
давнiших правителiв Скiфсько© держави". Або ось уривок уже з переговорiв
iз Аттiлою. Один з членiв посольства, Вiкiла, на якусь реплiку гунського
царя вiдповiв, що у Вiзантi© вже нема "жодного перебiжчика з числа
скiфського народу". Пiсля тако© вiдповiдi Аттiла спалахнув гнiвом i
сердито вилаяв того Вiкiлу, вважаючи, що перебiжчикiв ще багато.
Й тут, i там гунiв називають скiфами, й рiд Аттiли виводять з
найдревнiших скiфських династiй, навiть сам Аттiла каже, що його народ -
скiфський. Чи не помилка це? Але гортаймо далi щоденник грецького
дипломата, який особисто знав Аттiлу та його пiдданцiв. "Бачачи, що посол
Максимiн геть занепав духом, я пiшов разом з ним до Скотти, прихопивши й
Рустикiя, бо вiн знав скiфську мову".
Отже, гуни розмовляли не якоюсь, а скiфською мовою. Й трохи ближче:
"Аттiла при цьому оголосив, що коли роме© зволiкатимуть або ж почнуть
готуватися до вiйни, то й вiн перестане стримувати скiфiв вiд нападу".
Таким чином, i вiйсько в так званих гунiв - скiфське. Та не тiльки
Аттiла належав до предковiчно© скiфсько© династi© - ввесь його народ, як i
тисячу рокiв до того, був державним: "Коли Епiгена було призначено послом,
вони по©хали до Уннiв. Дiсталися Марга, мiсiйського мiста в Iллiрику. Воно
розташоване на березi Iстру, навпроти фортецi Константi©, яку видно на
тому боцi. Туди ж прибули й царськi скiфи"
Виходить, мало що змiнилося пiсля Геродота, й недоцiльно позбавляти
скiфiв етнiчно© приналежностi. Це не описка iсторика. Прiск i далi вжива
щодо гунiв той самий термiн: "Щоб за дотримування договору Роме© платили
Царським Скiфам щорiчно по сiмсот лiтр золота", "...вiн (Аттiла) подарував
новим послам коней та звiрячих смушкiв, якi правлять за оздобу Царським
Скiфам".
I все в гунiв скiфське: й одяг, i зброя, й закони, й звича©. Описуючи
подорож до Аттiлино© столицi, Прiск зазнача :
"Подолавши певну путь разом з варварами, ми, за наказом скiфiв,
приставлених до нас, ви©хали на iнший шлях, тим часом Аттiла зупинився в
якомусь мiстi, щоб узяти шлюб з донькою Ески, хоча вже й мав багатьох
жiнок: скiфський закон дозволя багатоженство"
"На нашi крики скiфи повибiгали з хат iз запаленими жмутами очерету...
й гостинно запросили нас до себе... Володарка селища, одна з дружин Влiда,
прислала для нас ©жу, яку внесли дуже вродливi жiнки. Це в скiфiв виявом
шани".
Прiск, який подорожу кра©ною гунiв, увесь час говорить нам про скiфiв:
"Онiгiс, пiсля царя найбагатший i наймогутнiший з-помiж скiфiв...". I це
тодi, коли пiсля зникнення самих скiфiв з полiтично© та географiчно© арени
свiту нiбито минуло вже близько восьми сторiч, звичайно, якщо вiрити
Карамзiну та Дiодоровi.
Там, де Прiск Панiйський опису зустрiч Аттiли з мешканцями столицi,
виникають зовсiм виразнi асоцiацi©. Мимоволi почина ш думати: звiдки
знайомий нам цей ритуал вiтання прибулого шановного мандрiвника? Аттiлу
зустрiчав хор дiвчат, спiваючи йому славу, а жона першого сановника
пiднесла царевi хлiб-сiль. При цьому iсторик зазнача : "Такий звичай
вважа ться в скiфiв знаком високо© пошани".
Ми бiльш-менш добре уявля мо собi придворнi й народнi звича© схiдних
народiв i племен, у тому числi угрофiнських, тюркських та монгольських. А
цей звичай вiдомий нам з пам'яток Х - XIII сторiч, i вiн належить нашому
народовi. Якщо виклика сумнiв отой, Прiском описаний, хор дiвчат, що
спiвали сво му царевi скiфських пiсень, то "хлiб-сiль" промовля ще
виразнiше. Цей звичай мiг народитися тiльки-тiльки в народу, який
споконвiку займа ться хлiборобством, а нiяк не в кочових скотарських
племен. Отже, нi гуни, нi скiфи, про яких iдеться в Прiска, не були й не
могли бути монголами чи якимись iншими вихiдцями з Пiвнiчного Китаю.
Може скластися враження, нiби Прiск Панiйський взагалi не знав слова
"гуни". Тодi погортаймо його нотатки ще. Прогулюючись вулицями Аттiлино©
столицi, вiн зустрiв чоловiка, який справив на нього неабияке враження:
"Мене здивувало, що скiф розмовля грецькою мовою". Та незабаром усе
з'ясувалося: "Позаяк дружина в них склада ться з рiзних варварських
народiв, то дружинники, крiм сво © власно© варварсько© мови, переймають
один вiд одного й гунську, й готську, й iталiйську мови; iталiйську - вiд
частого спiлкування з Римом... Той, що вiтав мене, мав вигляд людини, яка
живе в статках i навiть розкошах. На ньому було гарне вбрання, й волосся
мав пiдстрижене в кружечок..."
Ще один приклад. Кажучи про скомороха на бенкетi в Аттiли, Прiск
усмiха ться: "Дивний у сво©й зовнiшностi й одяговi, в голосi та рухах, вiн
мiшав докупи латинську, гунську й готську мови, й усi аж качались од
смiху".
Отож тут ма мо й гунську мову, але вона жодного разу не
протиставля ться скiфськiй, а ©© синонiмом, як i в цiм уривку. Це
стверджу й росiйський дослiдник Прiска Панiйського - Г. С. Дестунiс у
сво му коментаревi. Що ж до "пiдстриженого в кружечок волосся", то вiн тут
цiлком погоджу ться з Юрi м Венелином, так само, як i вiдносно
"хлiба-солi" та iнших атрибутiв "гунського" побуту й звича©в. А Венелин
був цiлком переконаний, що Прiсковi гуни-скiфи - народ слов'янський.
У двох останнiх уривках Прiска навiть нема слова "скiфи", але Прiск
його не забув, бо далi чита мо, що, коли цариця наказала сво му
дворецькому Адамiсовi покликати послiв на пишний бенкет, то греки завiтали
знову ж разом "з деякими знатними скiфами". "Всi гостi за законом
скiфсько© поштивостi, пiдводилися з-за столiв, здоровили нас повними
келихами й цiлували кожного".
У цiй картинi теж неважко вгадати щедру до гостей слов'янську душу. Й у
кожному абзацi Прiскового щоденника поперемiнне подибу мо цi два слова,
якi синонiмом одне одного: "гуни" й "скiфи". Й напрошу ться логiчний
висновок, що це - синонiми до третього слова - "слов'яни", й до четвертого
- "руси".
Вже далеко за Дуна м писав у сво©х нотатках Прiск Панiйський про
пересування посольства та його побут у дорозi: "Замiсть пшеницi тепер нам
давали просо, а замiсть вина - мед; саме так його в цих мiсцях i називали.
А тi, що нас супроводжували, одержували теж просо та ячмiнний напiй, що
зветься по-варварському камос". Це - надзвичайно цiкаве свiдчення, бо тут
зафiксовано, що так звана "скiфська" мова "гунiв" складалась iз
слов'янських слiв.
"Мед" у даному випадку не виклика сумнiву щодо походження. Зате
навколо iншого напою - "камосу" - точилося чимало дискусiй. Цей напiй
дехто оголосив не чим iншим, як кумисом: отже, питання етнiчно©
приналежностi гунiв мовбито розв'язувалося, - кочовики, бо лише кочовi
народи вживали кумис.
I хтозна-чому обминали пояснення Прiска, що той "камос"" виготовлявся
не з кобилячого молока, а з ячменю. А коли так, то це був напiй
хлiборобського народу, не кочового. Просто або ж Прiск, вуха якого були
незвиклi до сприймання "варварських" слiв, не змiг написати правильно, або
ж переписувачi спогади лiтери (грецька "вета" дуже схожа на лiтеру "мi" у
скоропису).
Було в Прiска й iнше цiкаве слово - "страва". Навколо нього в свiтi й
досi точаться баталi©. Автори рiзних нацiональностей намагаються
уподiбнити його до якогось мало або й ще менш подiбного кореня, й звiдси
каскад найфантастичнiших тлумачень. На жаль, укра©нсько© мови жоден з цих
дослiдникiв не знав, а в нас же це слово - серед найуживанiших i досi. Це
Прiскове слово зберiг для iсторi© Йордан, переписуючи в грецького автора
"гунський" ритуал поминання обiдом. "Оплакавши небiжчика таким голосiнням,
на його могилi справляють страву (так це в них самих назива ться), а пiсля
цього великий пир" '.
Отже, виходить, що "гуни" й "скiфи" - то не самоназви, а просто два
iноземнi наймення наших предкiв. Давньо врейський iсторик Иосиф Флавiй
(Иосиф бен Маттiт'яху) в сво©й працi "Подi© давнiх лiт" /I, 6, I/ писав
про населення нашо© кра©ни наприкiнцi минуло© ери: "Магог царював над тим
народом, що пiзнiше був прозваний - магогами, а греки називали його
скiфами".
I ронiм, сучасник Аттiли, пiдтверджу : "Магог - це скiфи" ("Книга
врейська", 20, 2). "Але, - чита мо в коментарях О. Скржинсько©, яка
видала твiр Иордана, - I ронiм - письменник початку V ст. - безперечно,
вкладав у поняття "скiфи" ("магог") iнший змiст, анiж Иосиф Флавiй -
письменник I ст. Пiд магогом-скiфами I ронiм мав на оцi сучасних йому
гунiв". I вiдома ленiнградська дослiдниця пiзньо© антики робить цей
висновок не лише на власних спостереженнях. Вона тут-таки поклика ться на
незаперечний авторитет: "На початку VI ст. архi пископ Кесарiйський Андрiй
у коментарi до Апокалiпсиса писав, що бiблiйнi племена гог i магог - тi ж
таки скiфськi племена, "що ©х ми тепер назива мо гунськими". Тако© думки
дотримували сучасники Аттiли, так само вважали й iсторики наступних часiв.
А Лев Диякон, видатний вiзантiйський iсторик Х сторiччя, йде ще далi,
говорячи про вiйну грекiв з князем Святославом: "Надавши чин патрицiя
мужньому й запальному Калокiровi, вiн (iмператор Никифор) послав його до
Тавроскiфiв, яких подеколи називають Росами" ". Й так Лев Диякон упродовж
усi © сво © "Iсторi©" назива росiв скiфами, тавроскiфами й навiть
таврами, зате дуже рiдко - власним iм'ям.
Отже ж, греки, котрi, безперечно, добре знали й свою iсторiю, й
грiзного царя Аттiлу, який завдав ©м стiльки лиха, чудово пам'ятали:
народ, що мешкав на пiвнiч вiд Чорного моря, звався двома iменами -
скiфами й гунами. Хоча вже в Х сторiччi, коли скiфи-гуни виявилися на
новому пiднесеннi й почали знову набувати слави наймогутнiшого в вропi
народу, греки почали ближче цiкавитися ними. Найвизначнiший iсторик того
часу, вiзантiйський iмператор Костянтин Багрянородний у творi "Про
управлiння iмперi ю" зазнача : "Цей народ ми назива мо скiфами або гунами.
Щоправда, самi себе вони звуть русами".
Подiбними словами за тисячу п'ятсот рокiв до Багрянородного висловився
про наших далеких пращурiв i Геродот (Л., 1972): мовляв, скiфами ©х
прозвали греки, самi ж себе вони називають околотами (IV, 6).
Та, зрештою, всiм вiдомi й слова нашого, ки©вського iсторика Нестора
Лiтописця, який, перелiчивши всi руськi племена, зауважу : "I городи
©хнi й донинi, й прозиванi вони греками Велика Скiфiя".
На нашу думку, свiдчень про те, що "гуни" та "скiфи" синонiми, -
досить. Але тут виника нова проблема: чи ж тiльки скiфiв, тобто схiдних
слов'ян, називали на початку нашо© ери гунами?
Найстарiшi пiснi германського епосу, найстарiшi й, безумовно, найменш
переiнакшенi, - iсландськi квiди-казання про грiзного царя Аттiлу
"Атлаквiда" та "Атла-маль", - дають нам пряму вiдповiдь на запитання:
гунами германцi називали й захiдних слов'ян. У всiм вiдомому драматичному
сюжетi нiбелунги звуться бургундами. Й коли вважати, що цi бургунди -
германцi, то й германцiв слiд називати гунами, бо ж бургунди в епосi -
родичi гунам. Тако© ж думки й П. Й. Шафарик'
В iншому епосi, так званiй "Новiй Еддi", слово "гуналюнди", тобто народ
гуни, вважа ться синонiмом до слiв "енети" й "венети". Це вченi помiтили
вже давно й висловили сво ставлення до квiд як згустку найдавнiшо©
народно© пам'ятi. В скандiнавському епосi "Хельга-квiда" слово "гуни" ма
те саме навантаження, що й в iсландських квiдах. В однiй з примовок до
"Хельга-квiди" сказано, що пiд словом гуни давнi шведи розумiли слов'ян,
пiзнiше почали ©х називати вендами й венедами. Звiдси слiд зробити
висновок, що "гуни" - загальна назва слов'янських народiв: i антiв та
склавенiв Иордана, яких пiзнiше грецькi ж таки iсторики називають лише
скiфами, й венетiв чи венедiв. Що енети, венети, вени та венди - слов'яни,
в цьому нiхто не сумнiва ться. х згаду ще Геродот - отих венетiв-енетiв
Пiвнiчно© Адрiатики (1, 96; V, 9). Назва походить вiд грецького "ене" -
слава, хвала. Це знав i видатний чеський iсторик Любор Нiдерле, але в
сво©й працi вiн каже: "Назва "слов'янин" - слов'янського походження,
одначе нам, хоч як це дивно, невiдомi нi його етимологiя, нi первiсне
значення... Походження назви "слов'яни" ще до XIII ст. почали пов'язувати
з поняттям "слава" й перекладати його "глорiозi" й "енети". Це тлумачення
втрималося до XIX ст., й вiдомий слов'янський поет i археолог Ян Коллар
пiдтримав його сво©м авторитетом. Iнше тлумачення, не менш давн ,
засвiдчене вже на початку XIV ст., пов'язу назву слов'яни-словени з
поняттям "слово" й переклада як "вербозi", "сермоналес", "гомоглотти".
Це пояснення сприйняли такi видатнi дослiдники, як Й. Добровський та П.
Шафарик. Останнiй спирався, зокрема, на аналогiчний факт, а саме, що
слов'яни називали сусiднiй народ, мови якого не розумiли, "нiмцями", вiд
сова "нiмий". Хоча ця, друга, гiпотеза мала багато прихильникiв, та все ж
бiльшiсть сучасних лiнгвiстiв одкида ©© на тiй пiдставi, що слов'янський
суфiкс - н, -енин, -янин завжди вказу на приналежнiсть до конкретно©
мiсцевостi й що в такому разi назва "слов'янин" повинна була бути утворена
вiд назви мiсцевостi ("Слово"?), - назви, яка, на жаль, нiде не
трапля ться...
Я. Розвадовський наводить низку назв рiчок у Польщi та Росi©, назв,
утворених вiд форми "слав" i "слов", i припуска , що iснувала рiчка, яку
називали Слова, або Слава, чи бодай болотиста мiсцевiсть, називана Словом,
а народ, який жив у тiй мiсцевостi, отримав од не© назву "слов'яни". Цi
назви рiчок утворенi мовбито вiд кореня, "клев",. який означав "заливати",
"поливати", "чистити". Тако© само© думки дотримував i Мiлан Будимир".
Я недаремно навiв таку довгу цитату, що вiддзеркалю думку одразу трьох
й у давнi, й у праминулi часи. Й нiхто не знав, що ненаситнi до влади, але
нездарнi сатрапи часiв прийдешнiх у забобоннiй зненавистi до сього
улюбленця богiв i людей, самi варвари, прозиватимуть його варварином i
диким азiйцем, дзьобатимуть його пам'ять вiспиною заздрощiв, не знаючи
того, що лише великий народ у добу небаченого зрушення мiг породити сей
великий розум i сю велику волю й укласти ©х у мозок i серце однi © людини
- свого обранця й вождя.
АКСIОМИ НЕДОВЕДЕНИХ ТРАДИЦIЙ
Вiддавна слово гуни вважа ться лайкою. Звiдки тягнеться корiння тi ©
неслави, яка живе й досi, хоча самi гуни нiбiто зiйшли з теренiв iсторi©
вже п'ятнадцять столiть тому? Й чим заслужили вони тако© зневаги серед
народiв вропи, зневаги, якою користуються не менш одiознi вандали?
Першi iсторики, чи© згадки про гунiв дiйшли до нас, виводили
генеалогiчне дерево цього народу то з берегiв Льодовитого океану, то з
та мничих надр неiснуючих вропейських пустель, але в кожного з них крiзь
афiшовану об' ктивнiсть проступа зненависть до гунiв.
Римський iсторик кiнця IV сторiччя Аммiан Марцеллiн доводить, нiбито
вони прийшли в вропу з кра©ни Кiнокефалiв, тобто Песиголовцiв, - кра©ни,
яка розташована десь у тундрах, змальову ©х потворними монголами, котрi
зумисне обпiкають собi обличчя, щоб не росла борода. Готський же iсторик
Йордан виводить плем'я гунiв од шлюбу якихось вiдьом, яких буцiмто конунг
Фiлiмер прогнав у дикi степи, та ще та мничих "нечистих духiв". В iншому ж
мiсцi той самий Йордан твердить iнше: гуни пiшли з булгар...
Але не дивуймося Йордановi й Аммiану. Вони були дiтьми свого часу, й
над ними тяжiли традицi© ранньосередньовiчно© хронографiстики. Ми чита мо
твори цих iсторикiв iз застереженням, i нiякi "вiдьми", та "нечистi духи",
та казковi кра©ни Кiнокефалiв-Песиголовцiв не шокують нас.
Але як дивляться на предмет новiтнi iсторики? Перелiчувати всiх авторiв
тут було б недоцiльно, тож загляньмо до енциклопедiй, що ввiбрали в себе
квiнтесенцiю знань. У вiдповiдному томi БСЭ в статтi "Гунны" чита мо:
"Кочовий народ Центрально© Азi©, який мешкав спершу на пiвнiч i захiд
вiд р. Хуанхе й створив у III - II ст. до н. е. на територi© Монголi© та
Пд. Прибайкалля вiйськово-племiнний союз, вiдомий з китайських джерел пiд
назвою Хунну".
Й далi йдеться про те, як гуни пiдкорили Китай, як потiм, зазнавши
поразки, розкололись навпiл, i пiвнiчна частина ©хня почала поволi
кочувати на захiд, аж доки опинилася в вропi й у серединi V ст. прийшла в
занепад, а згодом розчинилася серед вропейцiв.
Те саме чита мо й в УРЕ. Рiзниця тiльки в тому, що тут подано
докладнiшi вiдомостi, а в першому виданнi сказано, що найдавнiшi згадки
про гунiв датуються 2356 роком до н. е.
Але ж у тих китайських джерелах iдеться про "сюнну", й ця назва,
погодьмося, дуже мало нагаду слово "гуни". Чи не про рiзнi народи тут
iдеться?
Якщо вивчити працi вiтчизняних археологiв й iсторикiв В. В. Бартольда,
К. О. Iностранцева, С. С. Сорокiна, С. В. Кисельова, М. П. Толя, М. Я.
Бiчурiна, В. В. Латишева, П. К. Козлова та О. М. Берштама, якi зазначенi в
енциклопедiях серед учених, що дослiджували iсторiю цього народу, то
вийде, що "хунну" справдi iснували й, згiдно з китайськими лiтописцями,
десь на зламi ер почали свiй неквапний марш на захiд. Знайдено й
археологiчне пiдтвердження того, що вони попутно засновували сво© кочовi
держави то в Пiвнiчнiй Монголi©, то й ще ближче до нас. Але, незважаючи нi
на якi старання вчених, захiднiше вiд Казахстану жодних слiдiв цього
могутнього й великого народу не знайдено.
Чи може таке бути? Адже гуни панували в вропi довгi столiття.
Вiдомо, що донька гунського царя, якого Аммiан назива просто Гуном,
була одружена з датським королем Фродо III, а вiн, за хронологi ю Торфея,
сiв на престол ще 222 року. Виходить, гуни вже були в вропi принаймнi з
кiнця II сторiччя. Останнi ж згадки про гунiв стосуються не Аттiли, навiть
не його синiв, а далекого вже нащадка Мундо, який служив при дворi
iмператора Юстiнiана.
Звiдси виника логiчне запитання: чи мiг такий могутнiй i вельми
численний народ, який проiснував у вропi щонайменше чотири столiття,
якому корився й сплачував данину цiлий континент, - не залишити по собi
слiду?
Нi, це був би абсурд.
Нашi вченi, та й не тiльки нашi, стверджують, що пiсля Аттiли його
iмперiя розпалася. Й це справдi так, але ж розпалась iмперiя, тобто
вiдпала бiльшiсть колонiй та залежних племен i народiв, самi ж гуни не
могли отак запастися в небуття!
Дiйсно, iсторiя зна чимало прикладiв, коли той чи той народ зникав
номiнальне, вливши свою кров у кров сильнiшого. Так сталось iз галлами, з
бiльшою частиною захiдних слов'ян, iз дакiйцями, якi в силу вiдомих
обставин навiть називатися почали iменем сво©х завойовникiв - римлянами
("румун" саме й означа "римлянин"); так вийшло нарештi й iз незчисленними
племенами наших половцiв. Але ж галли полишили по собi величезний арсенал
матерiальних пам'яток, хоч i втратили мову, а половцi, ставши компонентом
iнших, у тому числi й укра©нсько© нацi©, вiддали нам тисячi й тисячi сво©х
слiв, майже всi рiчки та озера Лiвобережно© Укра©ни, Причорномор'я й досi
носять тюркськi назви. А балки, а гори, а степовi пустелi та пiвпустелi!
Про високi половецькi могили з оригiнальними пам'ятниками на них уже годi
й казати: то релiквi©, якi красномовно свiдчать про те, що великий народ,
хоч би в яку скруту силою обставин потрапив, - зникнути не може.
Вiддавна серед деяких iсторикiв усталилася думка, нiби прямими
нащадками стародавнiх гунiв угорцi. Воно й справдi заманливо: адже в
вропi Угорщину називають Унгарiя (Hungaria), а державу Аттiли готськi
iсторiографи звали Гунiгард або Гуналанд. Угорцi щиро повiрили в це, хоча
й кажуть на себе "мадяри", й заходились посилено шукати пiдтвердження
тако© гiпотези. В похiд вирушило безлiч археологiчних експедицiй, якi
завдались метою знайти бодай незначнi слiди легендарних гунiв.
Й хоча всiм вiдомо, що угорцi прийшли на свою теперiшню землю з
угро-фiнського етнiчного материка в Приураллi через добрих чотири столiття
пiсля смертi Аттiли, але думка про Угорщину як кра©ну гунiв од
багатократного повторення так укорiнилася, що лиша ться й досi якоюсь
аксiомою (нiким, щоправда, не доведеною).
Висновок поки що може бути один: народiв-примар в iсторi© не було й не
могло бути; якщо ж вони й , то це плiд фантазi©, традицiя, яка тягнеться
ще з сивих часiв Геродота. Iснують i iснували народи в плотi й кровi, й
кожен був носi м сво ©, лише йому притаманно© духовно© й матерiально©
культури, а все що стосу ться матерiального, - вiчне й незнищенне. Й коли
ми не знайшли слiдiв Геродотом згадуваних амазонок, то це ще не означа ,
нiби ©х не було, а просто ми не там або не те шукали.
На яких же широтах i меридiанах шукати гунiв? Чи вертатися знову назад
у пiвпустелi Забайкалля та Монголi©, а чи продовжувати пошуки в тiй-таки
Угорщинi, де ми блука мо ось уже п'ятнадцять сторiч? I чи так уже старанно
ми дослiдили всi вiдомостi про гунiв?
Далебi нi. Тим часом багато iсторикiв i дуже, й не дуже давнього часу
спрямовували пошук та мничих гунiв у зовсiм iншому напрямку, нiж ми
шука мо зараз.
За свiдченням уже згадуваного Аммiана, готи дуже давно були знайомi з
гунами, ще задовго до славнозвiсного Болiмира (чи Велiмира), який 376 року
нiбито з'явився з-за Дону зi сво©ми ордами. Навпаки, гуни служили у
вiйську готських конунгiв i навiть воювали проти сво©х же одноплемiнцiв у
тiй готсько-гунськiй вiйнi.
Вiзантiйський iсторик III столiття (третього!) Марцiан Гераклiйський
пише, що обабiч Днiпра, за аланами, живуть так званi хоани. Отже, обабiч
Днiпра, а не десь там за Доном, за Волгою чи в Середнiй Азi©.
Думки про те, що гуни споконвiку жили на наших землях, дотримували й
вченi пiзнiших часiв. Услiд за Птолеме м, який писав, що гуни, котрих вiн
називав "хунами", мешкають на лiвому березi Днiпра; вслiд за Аммiаном та
Марцiаном Гераклiйським тако© само© точки зору дотриму й Адам Бременський
- пiвнiчнонiмецький хронiст друго© половини XI сторiччя: столиця Гунiгарду
зветься в нього Хiвен . I якщо ця назва зда ться нам сумнiвною, то
звернiмося до безпосереднього наступника й земляка Адама Бременського -
Гельмольда. Цей iсторик, який жив у серединi XII сторiччя, в сво©й
фундаментальнiй працi "Хронiка слов'ян" неодноразово повторю , що всi
слов'янськi землi, якi лежать на схiд вiд Данi© й славляться величезними
багатствами, датчани називали колись Острогардом, а тепер, у його,
Гельмольда, час, називають також Гунiгардом - через ©хн населення гунiв.
Там умiщу вiн i гунську столицю, яка зветься Хуе .
За його словами, земля гунiв почина ться вiдразу ж по той бiк Ельби.
Вчений, якого нiяк не назвеш слов'янофiлом, - навпаки, в нiмецькiй
експансi© на Схiд вiн був одним з ©© iдеологiв, - усi цi землi вiдда
гунам. I це в той час, коли, якщо вiрити деяким iсторикам, гунiв уже давно
й на свiтi не було, а ©хнi рештки хтозна-скiльки сторiч тому буцiмто
засимiлювались мiж мадярами.
Отже, слiд гадати, що так званi гуни - народ споконвiку вропейський i
нiзвiдки, тим бiльше з рiвнiчного Китаю, не прийшов. Але тут виника вже
щось новiше. Говорячи про Гунiгард, Гельмольд нiскiлечки не сумнiва ться в
тому, що це кра©на суто слов'янська, й навiть у свiй час, у серединi XII
сторiччя, в добу найвищого розквiту Ки©всько© Русi, наймогутнiшо© серед
усiх держав, назива столицею слов'янського свiту Хуе.
А що це справдi Ки©в, знаходимо пiдтвердження в iнших, ранiших i
пiзнiших авторiв. Ф. Гаген, наприклад, у сво©х примiтках до першого
нiмецького видання "Пiснi про Нiбелунгiв" каже, що Ки©в, той самий,
котрого Гельмольд назива Хуе, в сагах "Кiенуборг у Канугардi" варяги
називали Самбатом.
Цей Самбат не виклика особливих заперечень. Зда ться, всi iсторики вже
давно погодилися, що то Ки©в. Дивно тiльки, чому, погодившись iз одним,
вони пропускають повз увагу iншi твердження того самого автора: що й
Кiенуборг, i всi до нього подiбнi назви, - то не вигадка й не химера, а -
Ки©в.
Шведський вчений XVII сторiччя Олай Варелiй у примiтках до видання
"Герварсько© саги" пише, що в скандiнавському епосi Русь часто назива ться
Кра©ною Гунiв, а його спiввiтчизники вiддавен iменують Русь Гунегардом. I
при цьому поклика ться на Саксона Граматика, який так само вважа русiв i
гунiв одним народом.
Академiк Iмператорсько© Академi© Наук Л, Стефанi, який видав у Лейпцiгу
книгу Гельмольда "Хронiка слов'ян", твердить: Русь колись називалась
Гунiгардом.
Думки, що гуни - то не самоназва й не назва якогось та мничого народу,
котрий невiдомо звiдки взявся й не знати в якi тартарари запав,
дотримували й пiзнiшi iсторики, в тому числi й слов'янськi. Й навiть нашi
- вiтчизнянi. Чи не першим до цього висновку прийшов видатний
iсторик-демократ Юрiй Гуца, походженням укра©нець, який дослiджував
iсторiю слов'ян i виступав пiд псевдонiмами Венелович i Венелин. Ще в
першiй половинi минулого сторiччя висловив певнiсть, що царство Аттiли
було руською державою. Мав вiн i численних послiдовникiв. А ось що каже з
цього приводу вiдомий чеський i словацький вчений Павел Йосеф Шафарик: "Не
тiльки видатнi вiзантiйськi автори словом "гуни" називали слов'ян; захiднi
письменники, починаючи вiд Беди Венерабiлiса, гунами називали теж слов'ян.
Через те й зрозумiло, чому в германських народних переказах та iнших
давнiх пам ятках пiд назвою "гуни" маються на увазi слов'яни... Так само i
в пiвнiчних квiдах... гунськi богатирi Jarisleifr - Ярослав i Jarizscar -
Ярожир та iншi - також виявляються слов'янами". Бiльше того, Шафарик
твердить, що нащадкiв слов'ян у Швейцарi© до останнього часу звали гунами.
Так, стародавнi, античнi iсторики, починаючи вiд Геродота, мали за
звичай називати одним, збiрним iменем, багато племен i народiв, якi ©м
безпосередньо не загрожували. Довгий час усi пiвнiчнi народи в них були
гiпербореями, тодi стали скiфами, пiзнiше - сарматами й т. д. I якщо ми
вже кажемо, що гуни - аборигени вропи й мають власну назву слов'яни, то
логiчно виника запитання: а хто ж тодi були скiфи? Чи справдi ©х
асимiлювали сармати, заполонивши ©хнi землi пiсля походiв Александра
Македонського, як твердить М. М. Карамзiн услiд за Дiодором Сiцилiйським?
I куди ж дiлися тодi самi сармати? Черговий народ-примара?
Говорячи про стосунки грекiв з гунами, вiзантiйський дипломат Прiск
Панiйський розповiда про те, як напучував послiв iмператор Феодосiй II
перед по©здкою до Аттiли: "... Нам звелiли переказати гунському царевi,
мовляв, хай не вимага , щоб до нього виряджали послами сановникiв
найвищого рангу, бо цього не бувало нi за його, Аттiлиних предкiв, нi за
давнiших правителiв Скiфсько© держави". Або ось уривок уже з переговорiв
iз Аттiлою. Один з членiв посольства, Вiкiла, на якусь реплiку гунського
царя вiдповiв, що у Вiзантi© вже нема "жодного перебiжчика з числа
скiфського народу". Пiсля тако© вiдповiдi Аттiла спалахнув гнiвом i
сердито вилаяв того Вiкiлу, вважаючи, що перебiжчикiв ще багато.
Й тут, i там гунiв називають скiфами, й рiд Аттiли виводять з
найдревнiших скiфських династiй, навiть сам Аттiла каже, що його народ -
скiфський. Чи не помилка це? Але гортаймо далi щоденник грецького
дипломата, який особисто знав Аттiлу та його пiдданцiв. "Бачачи, що посол
Максимiн геть занепав духом, я пiшов разом з ним до Скотти, прихопивши й
Рустикiя, бо вiн знав скiфську мову".
Отже, гуни розмовляли не якоюсь, а скiфською мовою. Й трохи ближче:
"Аттiла при цьому оголосив, що коли роме© зволiкатимуть або ж почнуть
готуватися до вiйни, то й вiн перестане стримувати скiфiв вiд нападу".
Таким чином, i вiйсько в так званих гунiв - скiфське. Та не тiльки
Аттiла належав до предковiчно© скiфсько© династi© - ввесь його народ, як i
тисячу рокiв до того, був державним: "Коли Епiгена було призначено послом,
вони по©хали до Уннiв. Дiсталися Марга, мiсiйського мiста в Iллiрику. Воно
розташоване на березi Iстру, навпроти фортецi Константi©, яку видно на
тому боцi. Туди ж прибули й царськi скiфи"
Виходить, мало що змiнилося пiсля Геродота, й недоцiльно позбавляти
скiфiв етнiчно© приналежностi. Це не описка iсторика. Прiск i далi вжива
щодо гунiв той самий термiн: "Щоб за дотримування договору Роме© платили
Царським Скiфам щорiчно по сiмсот лiтр золота", "...вiн (Аттiла) подарував
новим послам коней та звiрячих смушкiв, якi правлять за оздобу Царським
Скiфам".
I все в гунiв скiфське: й одяг, i зброя, й закони, й звича©. Описуючи
подорож до Аттiлино© столицi, Прiск зазнача :
"Подолавши певну путь разом з варварами, ми, за наказом скiфiв,
приставлених до нас, ви©хали на iнший шлях, тим часом Аттiла зупинився в
якомусь мiстi, щоб узяти шлюб з донькою Ески, хоча вже й мав багатьох
жiнок: скiфський закон дозволя багатоженство"
"На нашi крики скiфи повибiгали з хат iз запаленими жмутами очерету...
й гостинно запросили нас до себе... Володарка селища, одна з дружин Влiда,
прислала для нас ©жу, яку внесли дуже вродливi жiнки. Це в скiфiв виявом
шани".
Прiск, який подорожу кра©ною гунiв, увесь час говорить нам про скiфiв:
"Онiгiс, пiсля царя найбагатший i наймогутнiший з-помiж скiфiв...". I це
тодi, коли пiсля зникнення самих скiфiв з полiтично© та географiчно© арени
свiту нiбито минуло вже близько восьми сторiч, звичайно, якщо вiрити
Карамзiну та Дiодоровi.
Там, де Прiск Панiйський опису зустрiч Аттiли з мешканцями столицi,
виникають зовсiм виразнi асоцiацi©. Мимоволi почина ш думати: звiдки
знайомий нам цей ритуал вiтання прибулого шановного мандрiвника? Аттiлу
зустрiчав хор дiвчат, спiваючи йому славу, а жона першого сановника
пiднесла царевi хлiб-сiль. При цьому iсторик зазнача : "Такий звичай
вважа ться в скiфiв знаком високо© пошани".
Ми бiльш-менш добре уявля мо собi придворнi й народнi звича© схiдних
народiв i племен, у тому числi угрофiнських, тюркських та монгольських. А
цей звичай вiдомий нам з пам'яток Х - XIII сторiч, i вiн належить нашому
народовi. Якщо виклика сумнiв отой, Прiском описаний, хор дiвчат, що
спiвали сво му царевi скiфських пiсень, то "хлiб-сiль" промовля ще
виразнiше. Цей звичай мiг народитися тiльки-тiльки в народу, який
споконвiку займа ться хлiборобством, а нiяк не в кочових скотарських
племен. Отже, нi гуни, нi скiфи, про яких iдеться в Прiска, не були й не
могли бути монголами чи якимись iншими вихiдцями з Пiвнiчного Китаю.
Може скластися враження, нiби Прiск Панiйський взагалi не знав слова
"гуни". Тодi погортаймо його нотатки ще. Прогулюючись вулицями Аттiлино©
столицi, вiн зустрiв чоловiка, який справив на нього неабияке враження:
"Мене здивувало, що скiф розмовля грецькою мовою". Та незабаром усе
з'ясувалося: "Позаяк дружина в них склада ться з рiзних варварських
народiв, то дружинники, крiм сво © власно© варварсько© мови, переймають
один вiд одного й гунську, й готську, й iталiйську мови; iталiйську - вiд
частого спiлкування з Римом... Той, що вiтав мене, мав вигляд людини, яка
живе в статках i навiть розкошах. На ньому було гарне вбрання, й волосся
мав пiдстрижене в кружечок..."
Ще один приклад. Кажучи про скомороха на бенкетi в Аттiли, Прiск
усмiха ться: "Дивний у сво©й зовнiшностi й одяговi, в голосi та рухах, вiн
мiшав докупи латинську, гунську й готську мови, й усi аж качались од
смiху".
Отож тут ма мо й гунську мову, але вона жодного разу не
протиставля ться скiфськiй, а ©© синонiмом, як i в цiм уривку. Це
стверджу й росiйський дослiдник Прiска Панiйського - Г. С. Дестунiс у
сво му коментаревi. Що ж до "пiдстриженого в кружечок волосся", то вiн тут
цiлком погоджу ться з Юрi м Венелином, так само, як i вiдносно
"хлiба-солi" та iнших атрибутiв "гунського" побуту й звича©в. А Венелин
був цiлком переконаний, що Прiсковi гуни-скiфи - народ слов'янський.
У двох останнiх уривках Прiска навiть нема слова "скiфи", але Прiск
його не забув, бо далi чита мо, що, коли цариця наказала сво му
дворецькому Адамiсовi покликати послiв на пишний бенкет, то греки завiтали
знову ж разом "з деякими знатними скiфами". "Всi гостi за законом
скiфсько© поштивостi, пiдводилися з-за столiв, здоровили нас повними
келихами й цiлували кожного".
У цiй картинi теж неважко вгадати щедру до гостей слов'янську душу. Й у
кожному абзацi Прiскового щоденника поперемiнне подибу мо цi два слова,
якi синонiмом одне одного: "гуни" й "скiфи". Й напрошу ться логiчний
висновок, що це - синонiми до третього слова - "слов'яни", й до четвертого
- "руси".
Вже далеко за Дуна м писав у сво©х нотатках Прiск Панiйський про
пересування посольства та його побут у дорозi: "Замiсть пшеницi тепер нам
давали просо, а замiсть вина - мед; саме так його в цих мiсцях i називали.
А тi, що нас супроводжували, одержували теж просо та ячмiнний напiй, що
зветься по-варварському камос". Це - надзвичайно цiкаве свiдчення, бо тут
зафiксовано, що так звана "скiфська" мова "гунiв" складалась iз
слов'янських слiв.
"Мед" у даному випадку не виклика сумнiву щодо походження. Зате
навколо iншого напою - "камосу" - точилося чимало дискусiй. Цей напiй
дехто оголосив не чим iншим, як кумисом: отже, питання етнiчно©
приналежностi гунiв мовбито розв'язувалося, - кочовики, бо лише кочовi
народи вживали кумис.
I хтозна-чому обминали пояснення Прiска, що той "камос"" виготовлявся
не з кобилячого молока, а з ячменю. А коли так, то це був напiй
хлiборобського народу, не кочового. Просто або ж Прiск, вуха якого були
незвиклi до сприймання "варварських" слiв, не змiг написати правильно, або
ж переписувачi спогади лiтери (грецька "вета" дуже схожа на лiтеру "мi" у
скоропису).
Було в Прiска й iнше цiкаве слово - "страва". Навколо нього в свiтi й
досi точаться баталi©. Автори рiзних нацiональностей намагаються
уподiбнити його до якогось мало або й ще менш подiбного кореня, й звiдси
каскад найфантастичнiших тлумачень. На жаль, укра©нсько© мови жоден з цих
дослiдникiв не знав, а в нас же це слово - серед найуживанiших i досi. Це
Прiскове слово зберiг для iсторi© Йордан, переписуючи в грецького автора
"гунський" ритуал поминання обiдом. "Оплакавши небiжчика таким голосiнням,
на його могилi справляють страву (так це в них самих назива ться), а пiсля
цього великий пир" '.
Отже, виходить, що "гуни" й "скiфи" - то не самоназви, а просто два
iноземнi наймення наших предкiв. Давньо врейський iсторик Иосиф Флавiй
(Иосиф бен Маттiт'яху) в сво©й працi "Подi© давнiх лiт" /I, 6, I/ писав
про населення нашо© кра©ни наприкiнцi минуло© ери: "Магог царював над тим
народом, що пiзнiше був прозваний - магогами, а греки називали його
скiфами".
I ронiм, сучасник Аттiли, пiдтверджу : "Магог - це скiфи" ("Книга
врейська", 20, 2). "Але, - чита мо в коментарях О. Скржинсько©, яка
видала твiр Иордана, - I ронiм - письменник початку V ст. - безперечно,
вкладав у поняття "скiфи" ("магог") iнший змiст, анiж Иосиф Флавiй -
письменник I ст. Пiд магогом-скiфами I ронiм мав на оцi сучасних йому
гунiв". I вiдома ленiнградська дослiдниця пiзньо© антики робить цей
висновок не лише на власних спостереженнях. Вона тут-таки поклика ться на
незаперечний авторитет: "На початку VI ст. архi пископ Кесарiйський Андрiй
у коментарi до Апокалiпсиса писав, що бiблiйнi племена гог i магог - тi ж
таки скiфськi племена, "що ©х ми тепер назива мо гунськими". Тако© думки
дотримували сучасники Аттiли, так само вважали й iсторики наступних часiв.
А Лев Диякон, видатний вiзантiйський iсторик Х сторiччя, йде ще далi,
говорячи про вiйну грекiв з князем Святославом: "Надавши чин патрицiя
мужньому й запальному Калокiровi, вiн (iмператор Никифор) послав його до
Тавроскiфiв, яких подеколи називають Росами" ". Й так Лев Диякон упродовж
усi © сво © "Iсторi©" назива росiв скiфами, тавроскiфами й навiть
таврами, зате дуже рiдко - власним iм'ям.
Отже ж, греки, котрi, безперечно, добре знали й свою iсторiю, й
грiзного царя Аттiлу, який завдав ©м стiльки лиха, чудово пам'ятали:
народ, що мешкав на пiвнiч вiд Чорного моря, звався двома iменами -
скiфами й гунами. Хоча вже в Х сторiччi, коли скiфи-гуни виявилися на
новому пiднесеннi й почали знову набувати слави наймогутнiшого в вропi
народу, греки почали ближче цiкавитися ними. Найвизначнiший iсторик того
часу, вiзантiйський iмператор Костянтин Багрянородний у творi "Про
управлiння iмперi ю" зазнача : "Цей народ ми назива мо скiфами або гунами.
Щоправда, самi себе вони звуть русами".
Подiбними словами за тисячу п'ятсот рокiв до Багрянородного висловився
про наших далеких пращурiв i Геродот (Л., 1972): мовляв, скiфами ©х
прозвали греки, самi ж себе вони називають околотами (IV, 6).
Та, зрештою, всiм вiдомi й слова нашого, ки©вського iсторика Нестора
Лiтописця, який, перелiчивши всi руськi племена, зауважу : "I городи
©хнi й донинi, й прозиванi вони греками Велика Скiфiя".
На нашу думку, свiдчень про те, що "гуни" та "скiфи" синонiми, -
досить. Але тут виника нова проблема: чи ж тiльки скiфiв, тобто схiдних
слов'ян, називали на початку нашо© ери гунами?
Найстарiшi пiснi германського епосу, найстарiшi й, безумовно, найменш
переiнакшенi, - iсландськi квiди-казання про грiзного царя Аттiлу
"Атлаквiда" та "Атла-маль", - дають нам пряму вiдповiдь на запитання:
гунами германцi називали й захiдних слов'ян. У всiм вiдомому драматичному
сюжетi нiбелунги звуться бургундами. Й коли вважати, що цi бургунди -
германцi, то й германцiв слiд називати гунами, бо ж бургунди в епосi -
родичi гунам. Тако© ж думки й П. Й. Шафарик'
В iншому епосi, так званiй "Новiй Еддi", слово "гуналюнди", тобто народ
гуни, вважа ться синонiмом до слiв "енети" й "венети". Це вченi помiтили
вже давно й висловили сво ставлення до квiд як згустку найдавнiшо©
народно© пам'ятi. В скандiнавському епосi "Хельга-квiда" слово "гуни" ма
те саме навантаження, що й в iсландських квiдах. В однiй з примовок до
"Хельга-квiди" сказано, що пiд словом гуни давнi шведи розумiли слов'ян,
пiзнiше почали ©х називати вендами й венедами. Звiдси слiд зробити
висновок, що "гуни" - загальна назва слов'янських народiв: i антiв та
склавенiв Иордана, яких пiзнiше грецькi ж таки iсторики називають лише
скiфами, й венетiв чи венедiв. Що енети, венети, вени та венди - слов'яни,
в цьому нiхто не сумнiва ться. х згаду ще Геродот - отих венетiв-енетiв
Пiвнiчно© Адрiатики (1, 96; V, 9). Назва походить вiд грецького "ене" -
слава, хвала. Це знав i видатний чеський iсторик Любор Нiдерле, але в
сво©й працi вiн каже: "Назва "слов'янин" - слов'янського походження,
одначе нам, хоч як це дивно, невiдомi нi його етимологiя, нi первiсне
значення... Походження назви "слов'яни" ще до XIII ст. почали пов'язувати
з поняттям "слава" й перекладати його "глорiозi" й "енети". Це тлумачення
втрималося до XIX ст., й вiдомий слов'янський поет i археолог Ян Коллар
пiдтримав його сво©м авторитетом. Iнше тлумачення, не менш давн ,
засвiдчене вже на початку XIV ст., пов'язу назву слов'яни-словени з
поняттям "слово" й переклада як "вербозi", "сермоналес", "гомоглотти".
Це пояснення сприйняли такi видатнi дослiдники, як Й. Добровський та П.
Шафарик. Останнiй спирався, зокрема, на аналогiчний факт, а саме, що
слов'яни називали сусiднiй народ, мови якого не розумiли, "нiмцями", вiд
сова "нiмий". Хоча ця, друга, гiпотеза мала багато прихильникiв, та все ж
бiльшiсть сучасних лiнгвiстiв одкида ©© на тiй пiдставi, що слов'янський
суфiкс - н, -енин, -янин завжди вказу на приналежнiсть до конкретно©
мiсцевостi й що в такому разi назва "слов'янин" повинна була бути утворена
вiд назви мiсцевостi ("Слово"?), - назви, яка, на жаль, нiде не
трапля ться...
Я. Розвадовський наводить низку назв рiчок у Польщi та Росi©, назв,
утворених вiд форми "слав" i "слов", i припуска , що iснувала рiчка, яку
називали Слова, або Слава, чи бодай болотиста мiсцевiсть, називана Словом,
а народ, який жив у тiй мiсцевостi, отримав од не© назву "слов'яни". Цi
назви рiчок утворенi мовбито вiд кореня, "клев",. який означав "заливати",
"поливати", "чистити". Тако© само© думки дотримував i Мiлан Будимир".
Я недаремно навiв таку довгу цитату, що вiддзеркалю думку одразу трьох