Страница:
залежнiсть до ©хнiх пращурiв, так само як греки не збираються вимагати
назад Константинополя, який п'ять сторiч тому став турецьким мiстом
Стамбулом. I кожен народ зокрема, й усi народи разом свято бережуть
пам'ять про сво минуле, хоч би яким здавалося воно з висоти
сьогоднiшнього дня й сьогоднiшньо© моралi. Бо iсторiя, як сказав один
вiдомий вчений, схожа на багатоповерхову споруду, в якiй ми посiда мо
найвищий поверх. Кожне поколiння буду сво житло все вище й вище, й
споруда то мiцнiша, що мiцнiшi ©© пiдвалини. Ми повиннi знати кожен камiнь
свого фундаменту й кожну цеглинку поверхiв, якi лишилися пiд нами, щоб при
зведеннi верхнього, нашого ярусу врахувати все до дрiбничок: i мiцну
гранiтну кладку, й зотлiлi пiдпори, не соромлячись казати собi правду й
правильно оцiнювати.
А соромитися гунiв i скiфiв нам таки й нема чого. Навпаки: коли чуйним
скальпелем зiшкребти з полотна давнiх подiй не завжди вмiле й не щоразу
чесне малювання пiзнiших епох та iсторикiв, то перед очима нам раптом
постане яскрава панорама геро©чних битв i гiрких поразок, генiальних
полководцiв та мислителiв i не менш генiальних пройдисвiтiв, панорама
величних епох злету й перiодiв незбагненного карколомного спаду. Й усе те
наше, й усе то - ми, бо ми вспадкували кров наших далеких i прадавнiх
пращурiв, а разом з кров'ю - й пам'ять тих часiв, i ця iстина вже не
потребу жодних доказiв.
Слова "гуни" й "вандалiзм" ми сприйняли з чужих вуст, наче аксiому, в
якiй мовби не личить i сумнiватись. Тепер це звучить як осуд, як
вособлення слiпо© лютi варварiв, що зруйнували Рим i стiльки сала залили
за шкуру готам. Рим був осередком свiтово© культури й свiтово©
фiлософсько© думки, це так, це - iстина, але iстина й те, що Рим був також
i жандармом античного й ранньосередньовiчного свiту, фортецею, за чи©ми
гранiтними мурами зiбралися торговцi, наглядачi й власники рабiв i
залiзними легiонами намагались накинути рабство й усiм тим народам свiту,
котрi ще не зазнали ©хнiх кайданiв i нашийникiв. Рим був нездоланною
цитаделлю, яка, проте, давно вже виявилась пiдточена тотальною корупцi ю й
давно перестала створювати матерiальнi й духовнi вартостi.
Й треба було сили не менш потужно© й жорстоко©, яка завалила б ту
незрушну тисячолiтню фортецю. Й такою силою стали слов'яни на сходi,
слов'яни й германцi на захiдних краях континенту. Що ж, нема чого й
казати, борня була жорстока - на життя чи смерть. Але згадаймо варварськi
розправи й з боку римлян, коли вони часом брали гору над "варварами": рiки
кровi й багатомильнi "але©" розiп'ятих на хрестах, поголовний грабунок та
знищення вогнем i мечем усього того, що насмiлювалося пiднятись проти
Священно© Iмперi© та ©© новим богом помазаних володарiв. Згадаймо все це -
й жорстока лють "варварiв" у жодне порiвняння не стане з витонченим
вандалiзмом римських просвiщенних карателiв.
Тим часом "вандалами" й "гунами" лишились в iсторi© тi, хто ще не вмiв
у пишних трактатах i хронiках описати справжнiй хiд подiй i справжню
вартiсть вождiв та народiв. Тому ми повиннi з потрiйною пильнiстю
ставитися до кожного слова, мовленого про нас, i тому потрiйно© цiни
набува кожне об' ктивне речення, написане iсториками в поривi
великодушностi чи з якихось iнших, не вiдомих нам мiркувань, бо тi, хто
тримав у руках перо чи рiзець, не щоразу, далеко не завжди були
великодушнi й прямi в сво©х судженнях, заполоненi шовiнiзмом або обплутанi
павутиною багатоярусно© залежностi вiд володарiв, класiв та епох; адже в
усi часи iдеологiя була й лиша ться партiйною, а iсторiографiя, як жодна з
наук, - найменш об' ктивним важелем у системi iдеологiй.
Так, Аттiла був "варвар", якого iсторики ворожого табору намагалися
змалювати найчорнiшими фарбами, особливо, коли бралися за видимий портрет.
Але якого, спитаймо себе, великого дiяча давньорусько© iсторi©
змальовувано красенем? З-пiд писала римських та грецьких iсторикiв усi
вони виходили кривими, похмурими й звiроподiбними. Та коли вiдсiяти зерно
вiд суб' ктивно© полови, то часом може вималюватися зовсiм iнший портрет.
Адже сам Прiск переказу нам слова Аттiлиних ворогiв про "царя гунiв".
Римський сановник Ромул мовить у Прiскових щоденниках: "Нiхто з-помiж
царiв, що володарювали в Скiфi© чи в будь-якiй iншiй кра©нi, в такий
короткий час не здiйснив стiльки великих справ, як Аттiла". В германському
епосi "Бiтерольф i Дiтлiб" мудрiсть Аттiли порiвнюють iз Соломоновою. Але
Соломон, як свiдчить епос, при всiй його величностi не мав поряд себе
стiлькох витязiв, скiльки ©х бачив Бiтерольф при дворi могутнього Аттiли.
Та й сам Йордан каже: "Аттiла, володар усiх гунiв i можновладець -
небачений у свiтi - племен чи не цiло© Скiфi©, достойний подиву в його
неймовiрнiй славi серед усiх варварiв... Любитель вiйни, сам вiн був
людиною помiркованою й витриманою, вiдзначався свiтлим розумом, був
приступний для тих, що потребували допомоги, й прихильний до кожного, в
кого раз повiрив".
Людиною винятково© справедливостi змальову його й Прiск, бо простий
люд горнувся до Аттiли. Грек Адамiс, який жив у столицi гунiв, сказав
Прiсковi - й правдивий iсторик не вта©в його висловлювання: "Я люблю
скiфськi звича©... Ми часто вою мо, зате в мирний перiод утiша мося
досконалим споко м i не бо©мося втратити свого кревного майна. На мо©й
колишнiй батькiвщинi, в Римськiй iмперi©, володарюють тирани, а малодушнi
раби не зважуються навiть боронитися вiд них. Там нема нi правосуддя, нi
рiвностi в державних податках, а сильнiший душить слабшого".
Ось якi слова про великого полководця й державного дiяча знаходимо в
Прiска та Йордана: "Великий цар-великого народу, господар досi нечувано©
могутностi, царств Скiфi© та Германi© самодержець... тримаючи в жаху Рим
Схiдний i Рим Захiдний..., незлiченнi пiдкоренi мiста не пiддавав
пограбуванню, а ласкаво обкладав ©х щорiчною даниною".
За портретом цього "варвара", "бича божого" вимальову ться постава
справдi мудрого, гуманного й прекрасного душею русина. Десь-то недаремно
навiть Карамзiн, який загалом повторю вигадки необ' ктивних ворогiв
Аттiли, каже пiсля цитування Прiска: "Ми звикли зображувати гунiв
чудиськами; певно, Аттiла був не дуже потворний, бо Гонорiя, сестра
iмператора Валентинiвна, пропонувала йому руку свою". Та хiба ж не точно
таким самiсiньким азiатом малював i Святослава Лев Диякон: голе тiм'я,
маленькi оченята, плескатий нiс?...4
В статтi, благословленiй до друку академiком Б. О. Рибаковим та
академiком М. Т. Рильським, яка була надрукована в ч. 1 журналу "Народна
творчiсть та етнографiя" за 1962 рiк, говориться: "Протягом довго©
геро©чно© iсторi© Русь переживала перiоди розквiту, коли греки й римляни
запозичали в не© мiфологiю, що була важливим елементом антично© культури,
метали, хлiборобство. Могутня Ки©вська держава IX - XIII ст. була тiльки
одним з пiзнiших фактiв iсторi© Русi, стародавня ж iсторiя й культура ©©
ще чекають на широкi дослiдження".
Й одним з таких перiодiв, на наше глибоке переконання, був перiод
Велiмира - Аттiли, й настав час повернутися до них обличчям, скинувши з
них ганебний ярлик, пришитий готами. Що ж, готiв можна зрозумiти. Слов'яни
були тим валом на ©хньому шляху до поглинення вропи, який вони мусили
гризти зубами, й кожна жменя землi того валу давалася ©м з кров'ю. В
©хньому уявленнi гуни - напiвзвiрi, бо люто боронили свою прадiдами
заповiдану землю. Але згадаймо часи готсько© експансi© на вропейському
материку - й усi уявлення помiняються мiсцями, й кров захолоне в жилах.
Конунг Вiнiтар, подолавши 376 року одного iз слов'янських володарiв -
Буса, розiп'яв i його, i його синiв, i сiмдесят найзначнiших бояр на
хрестах. Конунг Фродо III, перемiгши в битвi захiдних слов'ян
(венедiв-вандалiв), прикинувшись, нiби збира ться вести вiйну з якимось
там спiльним ворогом, скликав усiх слов'янських князiв-васалiв разом з
©хнiм найдобiрнiшим вiйськом i по-зрадницькому перерiзав, передавив та
перевiшав усiх, у такий спосiб позбавивши слов'ян можливостi опору й
назвавшись пiсля цього конунгом датським i вандальським.
То чи треба ж так слiпо сприймати й готське твердження про "вандалiзм"
слов'ян? Далебi, нi, хоч похмура епоха гото-слов'янсько© боротьби була й
справдi жорстокою й у нiй панував основний закон "зуб за зуб i око за
око". То бiльше, що слов'яни обороняли свою землю й мали всi права на
жорстокiсть до зайд-асимiляторiв.
Так, русини перших столiть ново© ери були великим i висококультурним
народом, i применшення цього - то вiдрижка ще далеко не вмерло© теорi©
норманiзму. Адже така могутня iмперiя, як Ки©вська Русь, що протягом
пiвтисячолiття пiдтримувала статус-кво в вропi - та й у цiлому свiтi, -
не могла виникнути з надр напiвдиких племен, якi нiбито перебували мало не
на стадi© родово-общинного ладу, з примiтивною економiкою й ремеслами, не
кажучи вже про нерозвиненiсть класового суспiльства. Нi, вропа
розвивалася рiвномiрно в усiх сво©х ланках. На одному боцi був Рим з його
рабовласницькою системою, на другому боцi - так званi "варвари", якi
протиставили Римовi новi, прогресивнiшi форми продуктивних сил та
виробничих вза мин: усi "варвари", в тому числi германцi та слов'яни. Й
коли в боротьбi проти спiльного ворога вони загалом зберегли мiж собою
стан рiвноваги, то це означа , що вони й перебували на загалом однаковому
рiвнi розвитку. Рiзниця полягала хiба в тому, що готи прийняли
християнство значно ранiше, але й це сталося тiльки через те, що вони жили
ближче до ще досить могутнього на той час Риму, та й були залежними вiд
нього в повному розумiннi цього слова: пiдлеглими. А Русь, могутня й
самостiйна, ще цiлих сiм сторiч зберiгала свою iдеологiчну незалежнiсть
вiд Риму Схiдного й Риму Захiдного й прийняла християнство тiльки тодi,
коли воно стало загальною "модою" й мiрилом престижу. Й прийняла не пiд
загрозою меча, як iншi народи вропи, а добровiльно й безболiсно, не
втративши при цьому свого морального суверенiтету, не кажучи вже про
територiальний.
Культура Антично© Русi була висока, про що свiдчать й iсторичнi, й
фольклорнi, й археологiчнi вiдомостi. Безперервнiсть традицiй
хлiборобських народiв, якi населяли нашi землi принаймнi ще за три тисячi
рокiв до ново© ери, давно стала аксiомою й не вимага доведення. Знахiдки
ж останнiх археологiчних розкопок на Укра©нi не тiльки пiдтверджують це, а
й доводять високий рiвень тодiшньо© культури й суспiльного розвитку.
Нам досi було вiдомо, що на територi© Укра©ни вже п'ять тисяч рокiв
тому, наприклад, виробляли чудовий керамiчний посуд, простота й
витонченiсть форми якого ставили це гончарне мистецтво на рiвень з
шедеврами стародавнього свiту. Не знали ми тiльки, де й хто його виробляв.
Закрадалися навiть сумнiви - може, все це вироблялося не в нашiй землi, бо
норманiсти населяли ©© примiтивними напiвдикими племенами.
Та ось 1970 року археологiчна експедицiя Державного iсторичного музею
Укра©ни на чолi з Т. Г. Мовшета знайшла в басейнi Середнього Днiстра
унiкальнi гончарнi печi, де виготовлявся саме цей посуд. Цiлий квартал
гончарних майстерень! Цi печi належать до того типу, якими користуються й
сучаснi гончарi. "Нашi дослiдження, - стверджу Т. Г. Мовша, - змiнюють
уявлення про економiку давньохлiборобських наших племен i про роль
гончарства в нiй". Гончарнi печi, знайденi бiля села Жванець на
Хмельниччинi, належать до тi © категорi©, яку можуть обслуговувати лише
чоловiки, а гончарство вже тодi, п'ять тисяч рокiв тому, стало не домашнiм
заняттям для власного вжитку, а ремеслом i промислом. Та й розмiщення
кiлькох таких двоярусних печей поряд свiдчить про те, що посуд вироблявся
масово, отже, для ринку. Коли зважити на високу якiсть керамiки та ©©
чудове оформления, то стане зрозумiло, чому належить вважати культуру
Антично© Русi дуже високою.
Учитаймось лиш пильнiше в рядки Геродотово© "Iсторi©", й ми там
побачимо, що так, усе збiга ться, все вiдповiда чiтким законам
спiвмiрностi продуктивних сил i виробничих вза мин: i та чудова гончарна
промисловiсть, i високо розвинене хлiборобство околотiв, бо ж сам Геродот
каже - й нiхто не силував його казати саме таке:
"Над алазонами (тобто на Середньому й Верхньому Днiстрi) живуть так
званi скiфи-хлiбороби, якi сiють хлiб не для власного вжитку, а на
продаж". А це може означати лише одне: хлiборобське суспiльство тут було
високо розвинене, з товарним виробництвом i ремеслами, а отже ж, i
класове.
I це в той час, коли Еллади ще й на свiтi не було, а стародавнi
гиптяни називали грекiв не еллiнами, а "дикими данайцями", якi тiльки й
умiли, що служити пращниками вiйську фараонiв найдавнiших династiй.
Рiвень культури та соцiального розвитку Антично© Русi пiдтверджують i
археологiчнi розкопки в самому Ки вi. Сотнi й сотнi грошових знахiдок i
десятки грошових скарбiв II - III сторiч ново© ери можуть свiдчити тiльки
одне: поряд з високорозвиненою промисловiстю ремiсникiв iснувала широко
розгалужена система торгiвлi. Якщо в землi знайдено десятки великих
грошових скарбiв, то в сто й тисячу разiв бiльше було ©х в обiговi, бо
скарби закопували в землю не для археологiв, а для того, щоб переховати на
певний час, а потiм викопати й пустити ©х знову в обiг. Десятки багатих
скарбiв так i лишилися з невiдомих причин у землi, й вони взайве, й цього
разу беззаперечно, засвiдчують наявнiсть високорозвиненого товарного
виробництва тодiшнього суспiльства.
Звiдси, очевидно, слiд зробити й логiчний висновок: наявнiсть
численного класу купцiв передбача iснування не якихось селищ або горрдищ
общинно-родово© формацi©, а мiст, якi цiлком вiдповiдали вимогам
пiзньорабовласницького чи ранньофеодального суспiльства.
Таким мiстом був принаймнi в I - III сторiччях Ки©в, тобто Гунугард i
Гунiборг часiв Аттiли, тобто Метрополi Птолемея, а може, й той Ки©в, що
був центром Геродотово© Басiле©, або Геррiв. Тепер уже нiхто не зважу ться
"народжувати" Ки©в у VIII - IX, навiть X сторiччях, як ще було донедавна.
Тепер Ки ву ласкаво дозволено виникнути в V сторiччi. Але це - також
несправедливiсть. Чому для визначення статусу мiста ми мусимо неодмiнно
втискатись у схоластичнi рамки? Невже мiсто ста мiстом тiльки тодi, коли
в центрi його виника фортеця, а навколо - незахищений ремiсничий посад? А
якщо все було разом, i фортеця, й посад, як, скажiмо, в найдавнiших мiстах
планети - в Шумерi, та й пiзнiше - аж до ранньо© Вiзантi©? В деяких таких
мiстах населення було переважно хлiборобським, але ж ми назива мо ©х
мiстами! А який же статус дати тодi поселенням часiв Трипiльсько©
культури, поселенням, у яких зводилися кiлькаповерховi будинки й жило до
25000 мешканцiв? Цi осередки не були захищенi фортечними мурами - i
все-таки то були мiста. Кожен час у кожному регiонi диктував сво© правила.
Якщо кра©нi не загрожувало вторгнення, то для чого зводити мури?
Та чи й могло бути таке мiсто на територi© нинiшнього Ки ва або ж бодай
неподалiк вiд нього?
В тiм-то й справа, що було. Коли, звичайно, не пiдходити до нього зi
схоластичним аршином i не вимагати вiд античного мiста того, чого належить
вимагати хiба що вiд поселень середнього, ба навiть пiзнього
Середньовiччя. Чи була Скiфiя в часи свого найбiльшого розквiту класовим
суспiльством? Безперечно. Iснував панiвний клас вiйськово-племiнно© знатi,
iснував клас виробникiв - вiльних хлiборобiв, пастухiв та ремiсництва, був
також клас рабiв, про що чiтко сказано в "Iсторi©" Геродота.
Ми раз у раз вiдкрива мо багатющi поховання скiфських вельмож з
промовистими доказами класового розшарування й високорозвинено©
ремiсницько© творчостi, й не менш розвиненого товарного виробництва не
тiльки хлiба, а й промислових товарiв. Надзвичайно високого розвитку
набуло й мистецтво. Греки досягли колосальних висот у мистецтвi
наслiдування й копiювання форм природи, але ©м було далеко до скiфських
митцiв, якi першими в свiтi, випередивши тисячолiття, сягнули i нинi не
перевершених еверестiв символiзму, стилiзацi© та абстрактного бачення
свiту.
Але повернiмося думкою до мiста, яке все-таки було. Воно виникло в
межах нинiшньо© столицi Укра©ни не пiзнiше VI сторiччя до н. е. й iснувало
за часiв Геродота, тож вiн не мiг не чувати про нього. Так, мiсто виросло
не точно там, де згодом постали палаци Володимира та Ярослава, Софiя
Ки©вська чи баня Золотих ворiт. Воно було трохи далi на пiвдень, мiж
ки©вськими мiкрорайонами Феофанi ю та Хотовим, займало високе, зусiбiч
оточене глибоким ровом плато, взяте нагорi в мiцне кiльце стрiмкого валу,
мало три брами та дерев'янi обороннi вежi. А площа мiста перевершувала
загальну площу всiх трьох "класичних" ки©вських гiр: Старо-ки©всько©,
Щекавицi та Хоревицi: 31 гектар! I це на добрих пiвтори тисячi рокiв
ранiше вiд Володимира та Ярослава.
В радянськiй iсторiографi© налiчу ться аж три рiзнi "дати народження"
Ки ва. Дехто назива навiть... Х сторiччя! Не так давно, як ми зна мо,
Ки ву "дозволили" вiдзначити 1500-рiчний ювiлей. Але давно iсну й третя
думка: iсторiю Ки ва слiд починати вiд тих поселень, що з'явилися на його
нинiшнiй територi© задовго до полянського князя Кия й навiть до ново© ери.
Тако© думки дотримували видатнi укра©нськi вченi I. М. Самойловський, В.
П. Петров та багато iнших iсторикiв.
Навряд чи можна вiдшукати кращий варiант для того, щоб сказати: ось
античний Ки©в - величезне й могутн першомiсто Ки©в-Хотiвський, од якого
слiд починати лiточислення Матерi мiст руських. Археологи називають його
"городищем", i це в ©хнiх вустах звучить зневажливо. Але ж ми кажемо, що
полянський князь Кий збудував "мал городок" - то чим же це вище? Якщо
французи не так давно вiдсвяткували 2000-лiття сво © столицi тiльки на тiй
пiдставi, що Юлiй Цезар згадав серед переможених галлiв якесь плем'я
паризi нiв, а сам Париж засновано через три сотнi рокiв по смертi
Цезаревiй, то ми мусимо взяти за дату народження нашого Ки ва VI сторiччя
до н. е., коли на пiвденних околицях нашо© столицi народився
Ки©в-Хотiвський.
Доба Ки ва-Хотiвського була добою розквiту таких городищ (насправдi -
античних мiст) на територi© всi © Укра©ни. Згадаймо хоча б Немирiвське,
Гаврилiвське, Кам'янське та Бiльське городища, заснованi тодi-таки
хлiборобськими "скiфськими" племенами. А ще згадаймо Змiйовi вали -
могутнi фортифiкацiйнi споруди, першi з яких виникли теж у "скiфський"
час.
Тiльки високорозвинене суспiльство спроможне на подiбнi трудомiсткi й
дорогi будови, й тогочасне суспiльство було таким. Хоч у якихось галузях
поступу племена та племiннi об' днання Пiвнiчного Причорномор'я вiдставали
од грекiв, але в суспiльному розвитку, як казав вiдомий ленiнградський
вчений В. Ф. Гайдукевич, iшли майже в ногу з давнiми греками.
Хiба ж не про це свiдчить iсторiя Скiфi©? Чому тодi ми намага мося
принизити самих себе й запекло твердимо, нiби в нашiй минувшинi не було нi
блискучо© культури, нi гiдних подиву звершень, анi чудових мiст? Усе це
було, був i Ки©в (може, хiба що називався Хотовим чи ще там як) за пiвтори
тисячi рокiв до Олега й Iгоря, хай i не на тих самих пагорбах, але стояв.
Живi мiста мають властивiсть рухатися в просторi. Кожна епоха висувала
сво© закони, сво© вимоги й до людей, i до мiст. Стародавнiй Галич,
наприклад, був од Галича сучасного за шiсть кiлометрiв, але ж ми не
кажемо, що це рiзнi населенi пункти. З цього приводу надзвичайно цiнною
вида ться нам знахiдка Г. М. та I. Г. Шовкоплясiв у ки©вському мiкрорайонi
Оболонь. Вони вiдкрили поселення II ст. до н. е. - II ст. н. е., що
неабияк прислужилось iсторикам, продовжуючи бiографiю Ки ва.
Iсторiя наша повна бiлих плям, iсторiографiя ряснi плямами темними й
ще бiльше - затемненими. Й цей справедливий докiр, як казав Олександр
Хомич Вельтман, талановитий росiйський письменник та iсторик, може, не
досить озбро ний археологiчними матерiалами, зате щедро обдарований
талантом ретроспективного аналiтика, - ляга на сумлiння не так
найдавнiших iсторикiв, як на iсторикiв доби iстинно варварсько©, коли
стараннiсть, доброчеснiсть та прагнення об' ктивностi, що iснувала ранiше,
почали в масовому порядку, при переписуваннi античних свiдчень та хронiк,
замiнюватись невiгласькими перекручуваннями, описками та свiдомим
пiдтасовуванням для наперед планованого вкорiнення в iсторiографi©
неiснуючих фактiв i дiй, прийшлих династiй та прийшлих
народiв-завойовникiв. Та й нинi далеко не кожен iсторик може похвастатися,
що вiн очистив себе вiд скверни тих варварських традицiй.
I наш святий першообов'язок - вишукувати в половi нещиростi й
тенденцiйних перекручень зерна правди, хоч би як важко й на перший погляд
безнадiйно це здавалось.
1972-1990 pp.
[1] Н а в - мрець.
[2] Одна з найвищих посад у давнiй Ки©вськiй Русi.
[3] Ч а с - мiра вiдстанi, приблизно 5 км.
[4] Сарана.
[5] Слово "гуни" слов'янського походження i в багатьох iсторичних
джерелах пишеться з одним "н" (авт.).
[6] Борошном називали взагалi харчi.
[7] Волгу.
[8] Т а л ь- заложник.
[9] гипетська.
[10] В е р е к т и - молотити, звiдси вересень - мiсяць молотiння.
[11] Тепер м. Очакiв Микола©всько© областi
[12] Херсонес, або Корсунь, був коло теперiшнього Севастополя, влежав
до Вiзантi©.
[13] Писар.
[14] Тут i далi цитуються слова, залишенi давньогрецьким iсториком
Прiском, який жив у V сторiччi й вiдвiдував столицю Аттiли.
[15] Захiдна Римська iмперiя зi столицею в Римi. Схiдна iмперiя, зi
столицею в Константинополi, теж звалася Римською, хоч насправдi була
грецька.
[16] Гра.
[17] Персiя.
[18] Чумацький Шлях.
[19] Аргентум - срiбло (лат.). Тепер Страсбург.
[20] Майнц.
[21] Кельн.
22] Мiланi.
[23] Тепер Орлеан, мiсто на вигинi правого берега р. Луари.
[24] Подiбну промову, за свiдченням iсторика Иордана, Теодорiк
виголосив i перед бо м з Аттiлою.
[25] Тепер Шварцвальд у Захiднiй Нiмеччинi
[26] Однi з найвищих посад великокняжого двору в стародавнiх русинiв.
[27] Iталi ць.
[28] Флагеллум - дрюк, бич, кий.
[29] Дослiвно переклада ться: Божий Бич (порiвняй: Богдан Гатило).
[30] Лев Перший (лат.).
[31] Ходити ротi - клястися, присягатися.
[32] Шовку.
[33] Калiмера - Ласкаво прошу!
[34] Радiй, пане iмператоре.
[35] Кало - добре (грецьк.).
[36] Життя.
[37] Мотузка.
[38] Бiблiотеки.
[39] Тепер там початок вул. Володимирсько©, трохи вище вiд iсторичного
музею.
[40] Викуп, платня.
[41] Тепер м. Вормс на лiвому Березi р. Рейну.
[42] Викупу.
[43] Луската рiзниця.
[44] Разом з правою рукою.
[45] Великий келих
[46] Варягiв.
[47] Пiзнiше його прозвали Чудським.
[48] "Дика вира" - об' днання заможних смердiв серед сiльсько©
общини-громади на давнiй Укра©нi
назад Константинополя, який п'ять сторiч тому став турецьким мiстом
Стамбулом. I кожен народ зокрема, й усi народи разом свято бережуть
пам'ять про сво минуле, хоч би яким здавалося воно з висоти
сьогоднiшнього дня й сьогоднiшньо© моралi. Бо iсторiя, як сказав один
вiдомий вчений, схожа на багатоповерхову споруду, в якiй ми посiда мо
найвищий поверх. Кожне поколiння буду сво житло все вище й вище, й
споруда то мiцнiша, що мiцнiшi ©© пiдвалини. Ми повиннi знати кожен камiнь
свого фундаменту й кожну цеглинку поверхiв, якi лишилися пiд нами, щоб при
зведеннi верхнього, нашого ярусу врахувати все до дрiбничок: i мiцну
гранiтну кладку, й зотлiлi пiдпори, не соромлячись казати собi правду й
правильно оцiнювати.
А соромитися гунiв i скiфiв нам таки й нема чого. Навпаки: коли чуйним
скальпелем зiшкребти з полотна давнiх подiй не завжди вмiле й не щоразу
чесне малювання пiзнiших епох та iсторикiв, то перед очима нам раптом
постане яскрава панорама геро©чних битв i гiрких поразок, генiальних
полководцiв та мислителiв i не менш генiальних пройдисвiтiв, панорама
величних епох злету й перiодiв незбагненного карколомного спаду. Й усе те
наше, й усе то - ми, бо ми вспадкували кров наших далеких i прадавнiх
пращурiв, а разом з кров'ю - й пам'ять тих часiв, i ця iстина вже не
потребу жодних доказiв.
Слова "гуни" й "вандалiзм" ми сприйняли з чужих вуст, наче аксiому, в
якiй мовби не личить i сумнiватись. Тепер це звучить як осуд, як
вособлення слiпо© лютi варварiв, що зруйнували Рим i стiльки сала залили
за шкуру готам. Рим був осередком свiтово© культури й свiтово©
фiлософсько© думки, це так, це - iстина, але iстина й те, що Рим був також
i жандармом античного й ранньосередньовiчного свiту, фортецею, за чи©ми
гранiтними мурами зiбралися торговцi, наглядачi й власники рабiв i
залiзними легiонами намагались накинути рабство й усiм тим народам свiту,
котрi ще не зазнали ©хнiх кайданiв i нашийникiв. Рим був нездоланною
цитаделлю, яка, проте, давно вже виявилась пiдточена тотальною корупцi ю й
давно перестала створювати матерiальнi й духовнi вартостi.
Й треба було сили не менш потужно© й жорстоко©, яка завалила б ту
незрушну тисячолiтню фортецю. Й такою силою стали слов'яни на сходi,
слов'яни й германцi на захiдних краях континенту. Що ж, нема чого й
казати, борня була жорстока - на життя чи смерть. Але згадаймо варварськi
розправи й з боку римлян, коли вони часом брали гору над "варварами": рiки
кровi й багатомильнi "але©" розiп'ятих на хрестах, поголовний грабунок та
знищення вогнем i мечем усього того, що насмiлювалося пiднятись проти
Священно© Iмперi© та ©© новим богом помазаних володарiв. Згадаймо все це -
й жорстока лють "варварiв" у жодне порiвняння не стане з витонченим
вандалiзмом римських просвiщенних карателiв.
Тим часом "вандалами" й "гунами" лишились в iсторi© тi, хто ще не вмiв
у пишних трактатах i хронiках описати справжнiй хiд подiй i справжню
вартiсть вождiв та народiв. Тому ми повиннi з потрiйною пильнiстю
ставитися до кожного слова, мовленого про нас, i тому потрiйно© цiни
набува кожне об' ктивне речення, написане iсториками в поривi
великодушностi чи з якихось iнших, не вiдомих нам мiркувань, бо тi, хто
тримав у руках перо чи рiзець, не щоразу, далеко не завжди були
великодушнi й прямi в сво©х судженнях, заполоненi шовiнiзмом або обплутанi
павутиною багатоярусно© залежностi вiд володарiв, класiв та епох; адже в
усi часи iдеологiя була й лиша ться партiйною, а iсторiографiя, як жодна з
наук, - найменш об' ктивним важелем у системi iдеологiй.
Так, Аттiла був "варвар", якого iсторики ворожого табору намагалися
змалювати найчорнiшими фарбами, особливо, коли бралися за видимий портрет.
Але якого, спитаймо себе, великого дiяча давньорусько© iсторi©
змальовувано красенем? З-пiд писала римських та грецьких iсторикiв усi
вони виходили кривими, похмурими й звiроподiбними. Та коли вiдсiяти зерно
вiд суб' ктивно© полови, то часом може вималюватися зовсiм iнший портрет.
Адже сам Прiск переказу нам слова Аттiлиних ворогiв про "царя гунiв".
Римський сановник Ромул мовить у Прiскових щоденниках: "Нiхто з-помiж
царiв, що володарювали в Скiфi© чи в будь-якiй iншiй кра©нi, в такий
короткий час не здiйснив стiльки великих справ, як Аттiла". В германському
епосi "Бiтерольф i Дiтлiб" мудрiсть Аттiли порiвнюють iз Соломоновою. Але
Соломон, як свiдчить епос, при всiй його величностi не мав поряд себе
стiлькох витязiв, скiльки ©х бачив Бiтерольф при дворi могутнього Аттiли.
Та й сам Йордан каже: "Аттiла, володар усiх гунiв i можновладець -
небачений у свiтi - племен чи не цiло© Скiфi©, достойний подиву в його
неймовiрнiй славi серед усiх варварiв... Любитель вiйни, сам вiн був
людиною помiркованою й витриманою, вiдзначався свiтлим розумом, був
приступний для тих, що потребували допомоги, й прихильний до кожного, в
кого раз повiрив".
Людиною винятково© справедливостi змальову його й Прiск, бо простий
люд горнувся до Аттiли. Грек Адамiс, який жив у столицi гунiв, сказав
Прiсковi - й правдивий iсторик не вта©в його висловлювання: "Я люблю
скiфськi звича©... Ми часто вою мо, зате в мирний перiод утiша мося
досконалим споко м i не бо©мося втратити свого кревного майна. На мо©й
колишнiй батькiвщинi, в Римськiй iмперi©, володарюють тирани, а малодушнi
раби не зважуються навiть боронитися вiд них. Там нема нi правосуддя, нi
рiвностi в державних податках, а сильнiший душить слабшого".
Ось якi слова про великого полководця й державного дiяча знаходимо в
Прiска та Йордана: "Великий цар-великого народу, господар досi нечувано©
могутностi, царств Скiфi© та Германi© самодержець... тримаючи в жаху Рим
Схiдний i Рим Захiдний..., незлiченнi пiдкоренi мiста не пiддавав
пограбуванню, а ласкаво обкладав ©х щорiчною даниною".
За портретом цього "варвара", "бича божого" вимальову ться постава
справдi мудрого, гуманного й прекрасного душею русина. Десь-то недаремно
навiть Карамзiн, який загалом повторю вигадки необ' ктивних ворогiв
Аттiли, каже пiсля цитування Прiска: "Ми звикли зображувати гунiв
чудиськами; певно, Аттiла був не дуже потворний, бо Гонорiя, сестра
iмператора Валентинiвна, пропонувала йому руку свою". Та хiба ж не точно
таким самiсiньким азiатом малював i Святослава Лев Диякон: голе тiм'я,
маленькi оченята, плескатий нiс?...4
В статтi, благословленiй до друку академiком Б. О. Рибаковим та
академiком М. Т. Рильським, яка була надрукована в ч. 1 журналу "Народна
творчiсть та етнографiя" за 1962 рiк, говориться: "Протягом довго©
геро©чно© iсторi© Русь переживала перiоди розквiту, коли греки й римляни
запозичали в не© мiфологiю, що була важливим елементом антично© культури,
метали, хлiборобство. Могутня Ки©вська держава IX - XIII ст. була тiльки
одним з пiзнiших фактiв iсторi© Русi, стародавня ж iсторiя й культура ©©
ще чекають на широкi дослiдження".
Й одним з таких перiодiв, на наше глибоке переконання, був перiод
Велiмира - Аттiли, й настав час повернутися до них обличчям, скинувши з
них ганебний ярлик, пришитий готами. Що ж, готiв можна зрозумiти. Слов'яни
були тим валом на ©хньому шляху до поглинення вропи, який вони мусили
гризти зубами, й кожна жменя землi того валу давалася ©м з кров'ю. В
©хньому уявленнi гуни - напiвзвiрi, бо люто боронили свою прадiдами
заповiдану землю. Але згадаймо часи готсько© експансi© на вропейському
материку - й усi уявлення помiняються мiсцями, й кров захолоне в жилах.
Конунг Вiнiтар, подолавши 376 року одного iз слов'янських володарiв -
Буса, розiп'яв i його, i його синiв, i сiмдесят найзначнiших бояр на
хрестах. Конунг Фродо III, перемiгши в битвi захiдних слов'ян
(венедiв-вандалiв), прикинувшись, нiби збира ться вести вiйну з якимось
там спiльним ворогом, скликав усiх слов'янських князiв-васалiв разом з
©хнiм найдобiрнiшим вiйськом i по-зрадницькому перерiзав, передавив та
перевiшав усiх, у такий спосiб позбавивши слов'ян можливостi опору й
назвавшись пiсля цього конунгом датським i вандальським.
То чи треба ж так слiпо сприймати й готське твердження про "вандалiзм"
слов'ян? Далебi, нi, хоч похмура епоха гото-слов'янсько© боротьби була й
справдi жорстокою й у нiй панував основний закон "зуб за зуб i око за
око". То бiльше, що слов'яни обороняли свою землю й мали всi права на
жорстокiсть до зайд-асимiляторiв.
Так, русини перших столiть ново© ери були великим i висококультурним
народом, i применшення цього - то вiдрижка ще далеко не вмерло© теорi©
норманiзму. Адже така могутня iмперiя, як Ки©вська Русь, що протягом
пiвтисячолiття пiдтримувала статус-кво в вропi - та й у цiлому свiтi, -
не могла виникнути з надр напiвдиких племен, якi нiбито перебували мало не
на стадi© родово-общинного ладу, з примiтивною економiкою й ремеслами, не
кажучи вже про нерозвиненiсть класового суспiльства. Нi, вропа
розвивалася рiвномiрно в усiх сво©х ланках. На одному боцi був Рим з його
рабовласницькою системою, на другому боцi - так званi "варвари", якi
протиставили Римовi новi, прогресивнiшi форми продуктивних сил та
виробничих вза мин: усi "варвари", в тому числi германцi та слов'яни. Й
коли в боротьбi проти спiльного ворога вони загалом зберегли мiж собою
стан рiвноваги, то це означа , що вони й перебували на загалом однаковому
рiвнi розвитку. Рiзниця полягала хiба в тому, що готи прийняли
християнство значно ранiше, але й це сталося тiльки через те, що вони жили
ближче до ще досить могутнього на той час Риму, та й були залежними вiд
нього в повному розумiннi цього слова: пiдлеглими. А Русь, могутня й
самостiйна, ще цiлих сiм сторiч зберiгала свою iдеологiчну незалежнiсть
вiд Риму Схiдного й Риму Захiдного й прийняла християнство тiльки тодi,
коли воно стало загальною "модою" й мiрилом престижу. Й прийняла не пiд
загрозою меча, як iншi народи вропи, а добровiльно й безболiсно, не
втративши при цьому свого морального суверенiтету, не кажучи вже про
територiальний.
Культура Антично© Русi була висока, про що свiдчать й iсторичнi, й
фольклорнi, й археологiчнi вiдомостi. Безперервнiсть традицiй
хлiборобських народiв, якi населяли нашi землi принаймнi ще за три тисячi
рокiв до ново© ери, давно стала аксiомою й не вимага доведення. Знахiдки
ж останнiх археологiчних розкопок на Укра©нi не тiльки пiдтверджують це, а
й доводять високий рiвень тодiшньо© культури й суспiльного розвитку.
Нам досi було вiдомо, що на територi© Укра©ни вже п'ять тисяч рокiв
тому, наприклад, виробляли чудовий керамiчний посуд, простота й
витонченiсть форми якого ставили це гончарне мистецтво на рiвень з
шедеврами стародавнього свiту. Не знали ми тiльки, де й хто його виробляв.
Закрадалися навiть сумнiви - може, все це вироблялося не в нашiй землi, бо
норманiсти населяли ©© примiтивними напiвдикими племенами.
Та ось 1970 року археологiчна експедицiя Державного iсторичного музею
Укра©ни на чолi з Т. Г. Мовшета знайшла в басейнi Середнього Днiстра
унiкальнi гончарнi печi, де виготовлявся саме цей посуд. Цiлий квартал
гончарних майстерень! Цi печi належать до того типу, якими користуються й
сучаснi гончарi. "Нашi дослiдження, - стверджу Т. Г. Мовша, - змiнюють
уявлення про економiку давньохлiборобських наших племен i про роль
гончарства в нiй". Гончарнi печi, знайденi бiля села Жванець на
Хмельниччинi, належать до тi © категорi©, яку можуть обслуговувати лише
чоловiки, а гончарство вже тодi, п'ять тисяч рокiв тому, стало не домашнiм
заняттям для власного вжитку, а ремеслом i промислом. Та й розмiщення
кiлькох таких двоярусних печей поряд свiдчить про те, що посуд вироблявся
масово, отже, для ринку. Коли зважити на високу якiсть керамiки та ©©
чудове оформления, то стане зрозумiло, чому належить вважати культуру
Антично© Русi дуже високою.
Учитаймось лиш пильнiше в рядки Геродотово© "Iсторi©", й ми там
побачимо, що так, усе збiга ться, все вiдповiда чiтким законам
спiвмiрностi продуктивних сил i виробничих вза мин: i та чудова гончарна
промисловiсть, i високо розвинене хлiборобство околотiв, бо ж сам Геродот
каже - й нiхто не силував його казати саме таке:
"Над алазонами (тобто на Середньому й Верхньому Днiстрi) живуть так
званi скiфи-хлiбороби, якi сiють хлiб не для власного вжитку, а на
продаж". А це може означати лише одне: хлiборобське суспiльство тут було
високо розвинене, з товарним виробництвом i ремеслами, а отже ж, i
класове.
I це в той час, коли Еллади ще й на свiтi не було, а стародавнi
гиптяни називали грекiв не еллiнами, а "дикими данайцями", якi тiльки й
умiли, що служити пращниками вiйську фараонiв найдавнiших династiй.
Рiвень культури та соцiального розвитку Антично© Русi пiдтверджують i
археологiчнi розкопки в самому Ки вi. Сотнi й сотнi грошових знахiдок i
десятки грошових скарбiв II - III сторiч ново© ери можуть свiдчити тiльки
одне: поряд з високорозвиненою промисловiстю ремiсникiв iснувала широко
розгалужена система торгiвлi. Якщо в землi знайдено десятки великих
грошових скарбiв, то в сто й тисячу разiв бiльше було ©х в обiговi, бо
скарби закопували в землю не для археологiв, а для того, щоб переховати на
певний час, а потiм викопати й пустити ©х знову в обiг. Десятки багатих
скарбiв так i лишилися з невiдомих причин у землi, й вони взайве, й цього
разу беззаперечно, засвiдчують наявнiсть високорозвиненого товарного
виробництва тодiшнього суспiльства.
Звiдси, очевидно, слiд зробити й логiчний висновок: наявнiсть
численного класу купцiв передбача iснування не якихось селищ або горрдищ
общинно-родово© формацi©, а мiст, якi цiлком вiдповiдали вимогам
пiзньорабовласницького чи ранньофеодального суспiльства.
Таким мiстом був принаймнi в I - III сторiччях Ки©в, тобто Гунугард i
Гунiборг часiв Аттiли, тобто Метрополi Птолемея, а може, й той Ки©в, що
був центром Геродотово© Басiле©, або Геррiв. Тепер уже нiхто не зважу ться
"народжувати" Ки©в у VIII - IX, навiть X сторiччях, як ще було донедавна.
Тепер Ки ву ласкаво дозволено виникнути в V сторiччi. Але це - також
несправедливiсть. Чому для визначення статусу мiста ми мусимо неодмiнно
втискатись у схоластичнi рамки? Невже мiсто ста мiстом тiльки тодi, коли
в центрi його виника фортеця, а навколо - незахищений ремiсничий посад? А
якщо все було разом, i фортеця, й посад, як, скажiмо, в найдавнiших мiстах
планети - в Шумерi, та й пiзнiше - аж до ранньо© Вiзантi©? В деяких таких
мiстах населення було переважно хлiборобським, але ж ми назива мо ©х
мiстами! А який же статус дати тодi поселенням часiв Трипiльсько©
культури, поселенням, у яких зводилися кiлькаповерховi будинки й жило до
25000 мешканцiв? Цi осередки не були захищенi фортечними мурами - i
все-таки то були мiста. Кожен час у кожному регiонi диктував сво© правила.
Якщо кра©нi не загрожувало вторгнення, то для чого зводити мури?
Та чи й могло бути таке мiсто на територi© нинiшнього Ки ва або ж бодай
неподалiк вiд нього?
В тiм-то й справа, що було. Коли, звичайно, не пiдходити до нього зi
схоластичним аршином i не вимагати вiд античного мiста того, чого належить
вимагати хiба що вiд поселень середнього, ба навiть пiзнього
Середньовiччя. Чи була Скiфiя в часи свого найбiльшого розквiту класовим
суспiльством? Безперечно. Iснував панiвний клас вiйськово-племiнно© знатi,
iснував клас виробникiв - вiльних хлiборобiв, пастухiв та ремiсництва, був
також клас рабiв, про що чiтко сказано в "Iсторi©" Геродота.
Ми раз у раз вiдкрива мо багатющi поховання скiфських вельмож з
промовистими доказами класового розшарування й високорозвинено©
ремiсницько© творчостi, й не менш розвиненого товарного виробництва не
тiльки хлiба, а й промислових товарiв. Надзвичайно високого розвитку
набуло й мистецтво. Греки досягли колосальних висот у мистецтвi
наслiдування й копiювання форм природи, але ©м було далеко до скiфських
митцiв, якi першими в свiтi, випередивши тисячолiття, сягнули i нинi не
перевершених еверестiв символiзму, стилiзацi© та абстрактного бачення
свiту.
Але повернiмося думкою до мiста, яке все-таки було. Воно виникло в
межах нинiшньо© столицi Укра©ни не пiзнiше VI сторiччя до н. е. й iснувало
за часiв Геродота, тож вiн не мiг не чувати про нього. Так, мiсто виросло
не точно там, де згодом постали палаци Володимира та Ярослава, Софiя
Ки©вська чи баня Золотих ворiт. Воно було трохи далi на пiвдень, мiж
ки©вськими мiкрорайонами Феофанi ю та Хотовим, займало високе, зусiбiч
оточене глибоким ровом плато, взяте нагорi в мiцне кiльце стрiмкого валу,
мало три брами та дерев'янi обороннi вежi. А площа мiста перевершувала
загальну площу всiх трьох "класичних" ки©вських гiр: Старо-ки©всько©,
Щекавицi та Хоревицi: 31 гектар! I це на добрих пiвтори тисячi рокiв
ранiше вiд Володимира та Ярослава.
В радянськiй iсторiографi© налiчу ться аж три рiзнi "дати народження"
Ки ва. Дехто назива навiть... Х сторiччя! Не так давно, як ми зна мо,
Ки ву "дозволили" вiдзначити 1500-рiчний ювiлей. Але давно iсну й третя
думка: iсторiю Ки ва слiд починати вiд тих поселень, що з'явилися на його
нинiшнiй територi© задовго до полянського князя Кия й навiть до ново© ери.
Тако© думки дотримували видатнi укра©нськi вченi I. М. Самойловський, В.
П. Петров та багато iнших iсторикiв.
Навряд чи можна вiдшукати кращий варiант для того, щоб сказати: ось
античний Ки©в - величезне й могутн першомiсто Ки©в-Хотiвський, од якого
слiд починати лiточислення Матерi мiст руських. Археологи називають його
"городищем", i це в ©хнiх вустах звучить зневажливо. Але ж ми кажемо, що
полянський князь Кий збудував "мал городок" - то чим же це вище? Якщо
французи не так давно вiдсвяткували 2000-лiття сво © столицi тiльки на тiй
пiдставi, що Юлiй Цезар згадав серед переможених галлiв якесь плем'я
паризi нiв, а сам Париж засновано через три сотнi рокiв по смертi
Цезаревiй, то ми мусимо взяти за дату народження нашого Ки ва VI сторiччя
до н. е., коли на пiвденних околицях нашо© столицi народився
Ки©в-Хотiвський.
Доба Ки ва-Хотiвського була добою розквiту таких городищ (насправдi -
античних мiст) на територi© всi © Укра©ни. Згадаймо хоча б Немирiвське,
Гаврилiвське, Кам'янське та Бiльське городища, заснованi тодi-таки
хлiборобськими "скiфськими" племенами. А ще згадаймо Змiйовi вали -
могутнi фортифiкацiйнi споруди, першi з яких виникли теж у "скiфський"
час.
Тiльки високорозвинене суспiльство спроможне на подiбнi трудомiсткi й
дорогi будови, й тогочасне суспiльство було таким. Хоч у якихось галузях
поступу племена та племiннi об' днання Пiвнiчного Причорномор'я вiдставали
од грекiв, але в суспiльному розвитку, як казав вiдомий ленiнградський
вчений В. Ф. Гайдукевич, iшли майже в ногу з давнiми греками.
Хiба ж не про це свiдчить iсторiя Скiфi©? Чому тодi ми намага мося
принизити самих себе й запекло твердимо, нiби в нашiй минувшинi не було нi
блискучо© культури, нi гiдних подиву звершень, анi чудових мiст? Усе це
було, був i Ки©в (може, хiба що називався Хотовим чи ще там як) за пiвтори
тисячi рокiв до Олега й Iгоря, хай i не на тих самих пагорбах, але стояв.
Живi мiста мають властивiсть рухатися в просторi. Кожна епоха висувала
сво© закони, сво© вимоги й до людей, i до мiст. Стародавнiй Галич,
наприклад, був од Галича сучасного за шiсть кiлометрiв, але ж ми не
кажемо, що це рiзнi населенi пункти. З цього приводу надзвичайно цiнною
вида ться нам знахiдка Г. М. та I. Г. Шовкоплясiв у ки©вському мiкрорайонi
Оболонь. Вони вiдкрили поселення II ст. до н. е. - II ст. н. е., що
неабияк прислужилось iсторикам, продовжуючи бiографiю Ки ва.
Iсторiя наша повна бiлих плям, iсторiографiя ряснi плямами темними й
ще бiльше - затемненими. Й цей справедливий докiр, як казав Олександр
Хомич Вельтман, талановитий росiйський письменник та iсторик, може, не
досить озбро ний археологiчними матерiалами, зате щедро обдарований
талантом ретроспективного аналiтика, - ляга на сумлiння не так
найдавнiших iсторикiв, як на iсторикiв доби iстинно варварсько©, коли
стараннiсть, доброчеснiсть та прагнення об' ктивностi, що iснувала ранiше,
почали в масовому порядку, при переписуваннi античних свiдчень та хронiк,
замiнюватись невiгласькими перекручуваннями, описками та свiдомим
пiдтасовуванням для наперед планованого вкорiнення в iсторiографi©
неiснуючих фактiв i дiй, прийшлих династiй та прийшлих
народiв-завойовникiв. Та й нинi далеко не кожен iсторик може похвастатися,
що вiн очистив себе вiд скверни тих варварських традицiй.
I наш святий першообов'язок - вишукувати в половi нещиростi й
тенденцiйних перекручень зерна правди, хоч би як важко й на перший погляд
безнадiйно це здавалось.
1972-1990 pp.
[1] Н а в - мрець.
[2] Одна з найвищих посад у давнiй Ки©вськiй Русi.
[3] Ч а с - мiра вiдстанi, приблизно 5 км.
[4] Сарана.
[5] Слово "гуни" слов'янського походження i в багатьох iсторичних
джерелах пишеться з одним "н" (авт.).
[6] Борошном називали взагалi харчi.
[7] Волгу.
[8] Т а л ь- заложник.
[9] гипетська.
[10] В е р е к т и - молотити, звiдси вересень - мiсяць молотiння.
[11] Тепер м. Очакiв Микола©всько© областi
[12] Херсонес, або Корсунь, був коло теперiшнього Севастополя, влежав
до Вiзантi©.
[13] Писар.
[14] Тут i далi цитуються слова, залишенi давньогрецьким iсториком
Прiском, який жив у V сторiччi й вiдвiдував столицю Аттiли.
[15] Захiдна Римська iмперiя зi столицею в Римi. Схiдна iмперiя, зi
столицею в Константинополi, теж звалася Римською, хоч насправдi була
грецька.
[16] Гра.
[17] Персiя.
[18] Чумацький Шлях.
[19] Аргентум - срiбло (лат.). Тепер Страсбург.
[20] Майнц.
[21] Кельн.
22] Мiланi.
[23] Тепер Орлеан, мiсто на вигинi правого берега р. Луари.
[24] Подiбну промову, за свiдченням iсторика Иордана, Теодорiк
виголосив i перед бо м з Аттiлою.
[25] Тепер Шварцвальд у Захiднiй Нiмеччинi
[26] Однi з найвищих посад великокняжого двору в стародавнiх русинiв.
[27] Iталi ць.
[28] Флагеллум - дрюк, бич, кий.
[29] Дослiвно переклада ться: Божий Бич (порiвняй: Богдан Гатило).
[30] Лев Перший (лат.).
[31] Ходити ротi - клястися, присягатися.
[32] Шовку.
[33] Калiмера - Ласкаво прошу!
[34] Радiй, пане iмператоре.
[35] Кало - добре (грецьк.).
[36] Життя.
[37] Мотузка.
[38] Бiблiотеки.
[39] Тепер там початок вул. Володимирсько©, трохи вище вiд iсторичного
музею.
[40] Викуп, платня.
[41] Тепер м. Вормс на лiвому Березi р. Рейну.
[42] Викупу.
[43] Луската рiзниця.
[44] Разом з правою рукою.
[45] Великий келих
[46] Варягiв.
[47] Пiзнiше його прозвали Чудським.
[48] "Дика вира" - об' днання заможних смердiв серед сiльсько©
общини-громади на давнiй Укра©нi