Страница:
я вдарив зупершу по лiвiй.
Годечан узяв пiхво й поволi засилив меч назад.
- Хай буде так, - сказав вiн. - Кров зове мене до меча, а вiра здержу
руку.
Того дня Годой так i не змiг по©хати. Вiн був уже й зiбрався, та бiля
колодязя, де косарi по©ли його коней, пiдковзнувся на льоду й звихнув
ногу. Спершу думав, що минеться, та на коня сiсти не знайшов сили. Колiно
йому наче задубло. Спираючись на довгий меч, князь Годой ледве дошкандибав
у хором. Певно, болiло дуже, бо Годой зблiд, i чоло йому вкрилося рясним
холодним: потом, але з вуст не зронилось нi стогону, нi пiвстогону,
луганський князь навiть бадьористо всмiхався до Богдана, й се нiби змирило
з ним ки©вського володаря.
- Посидь у Ки вому городi, княже, так ©хати не личить.
Богдан звелiв челядникам перенести хворого на спiдн повершя, де стояла
широка пiч i було тепло. Годой не заперечував, i господаревi навiть
здавалося, що вiн радий сво му зувiччу.
Гатило сам дивувався, що так раптово змiнились його почуття до
луганського князя.
В свiтлицi сидiла стара княгиня, запнута вдовиним полотком по самi
вiчi, бо так велить покон землi Русько©, але розмовляла з хворим гостем
вiльно й невимушене. Говори про його батькiв i про спiльних, не вiдомих
Богдановi родичiв. Коли Богдан зайшов, мати встала з лави й незвично
клопiтливою ходою подалася геть. Богдан вийшов за нею аж у сiни, дивився,
поки вiдчинить дверi на свою, жоночу половину, однак стара княгиня й не
обернулася. Здивовано хмикнувши, Богдан зачинив по собi й сiв подалiк.
Йому подумалося, чи не Руска, молода господиня, стала причиною того
хвилювання.
Вiн поспитав Годоя:
- Що, язвить?
Бiль десь-то був i справдi великий, бо гiсть навiть не вiдповiв, лише
махнув кволо рукою. Ки©вський князь хотiв був йому сказати щось таке
при мне, та слова повiльно спливали в пам'ятi, й доки пригадував, рипнули
дверi, й на порозi стала княгиня Рада. Богдан глянув на не© й одразу
зрозумiв i що трапилося, й чому тодi мати так поквапне зникла на сво©й
половинi хати.
Стара господиня стояла в навстiж одчинених дверях, у свiтлицю тягло
холодом, але так треба було, й нiхто на те не зважав. У руках у не© Богдан
побачив здорового зозулястого пiвня з широким ярим гребенем i такими
самими борiдками, що спадали йому на рябi могутнi груди.
- Ма ш пiвника, княже Богдане! - врочистим голосом рекла стара княгиня
й низько вклонилася синовi Той поволi встав, пiдiйшов до не© й мовчки
поторкав птаха за червоний клобук. Пiвень невдоволено киркнув на його руку
й трiпонув головою.
- Пiвник? - перепитав князь.
- Ма ш пiвника ще одного, - вже не так урочисто вiдповiла стара
господиня.
- Коли?
- Осе!
Вона простягла йому зозулястого гребенача й знову вклонилась, Богдан
узяв його й пiшов повз матiр на ганок, тодi, згадавши, разом iз птахом ув
однiй руцi збiгав нагору й повернувся вже пiдперезаний мечем i в теплiй
овечiй гунi, виквашенiй у дубовiй корi.
У двiрцi вже зiбралося чимало люду - й челядники, й роби княжi, й можi,
й пiдлi кияни, чулися збудженi веселi голоси, й коли ки©вський князь
повернувся назад до Годоя, в наквацьованих кров'ю руках його була тiльки
зозуляста й гриваста пiвняча голова. Князь аж сяяв од радощiв.
Годой пiдвiвся на вистеленiй бурим ведмедном лавi й узяв ту голову, й
обидва так старанно роздивлялися ©©, нiби могли помiтити в нiй риси юного
ки©вського княжича, який народився кiлька хвилин тому.
- Першого Данком си нарiк? - поспитав Годой.
- Данком.
- Лiпо , що не кура й сього разу.
- Так .
Вони старанно уникали слова син, бо не можна згадувати людину, перше
нiж ©© вречено буде котромусь кумировi. Ки©вський князь, побоюючись, аби
гiсть не переступив покону пращурiв, бо вiд хрестатих можна сподiватися
всього, поквапливо сказав:
- Учинив смь требу всемiжному Юру. Нарiкаю йому сина свого!
Тепер можна було не боятись урокiв, i вiн, а по ньому й князь Годой,
полегшено зiтхнули.
- Юрко?
- Так буде, - вiдповiв ки©вський князь i знову почав ворожити на
пiвнячiй головi, бо там усе сказано: й яким виросте новий княжич, i що
робитиме, й скiльки перемог на ратному полi матиме за сво життя, й
скiльки поразок.
Увечерi на горi княжого хорому зiбралася весела учта. Годой, спираючись
на довгий меч, пiднявся й собi сходинами на другий поверх. У найбiльшiй
княжiй свiтлицi сидiли всi значнi люди князiвства. Навiть челядникам i
робам було виставлено в пiдклiтях кадь меду й кiлька дзбанiв сити.
При©хав i тесть князя ки©вського вруцький князь Во©бор. Старий
надзвичайно тiшився, що його донька Русана дару князевi тiльки чад
можеського шибу. Добре випивши, вiн перекрикував усю весiльбу:
- А речи, княже: лiпа моя кров?
Богдан удоволено кивав головою й пив, i хоч настоянi меди не брали
його, та настрiй мав добрий, веселий, бо таки можеське чадо двiчi пiдряд
народити - неабияка достойнiсть, Ки вому городовi треба можiв ратних,
смiливих, i про се князь говорив того вечора не раз i не двiчi.
Годой не був п'яний, бо пив мало, вiв здалеку й нiколи не закiнчував
сво © думки, Богдан же швидко розгадував його хитрощi, й се теж додавало
настрою.
- Греки не познають нашу звитягу.
- Вони дають Великому князевi дань.
- То не з шани, княже. Лиш убояться мечiв наших.
- Слава й за те.
- Слава, та чи надовго? Вони гнусяться мм...
- Язичниками?
Годой, не знавши, як вимовити те слово, щоб не образити Богдана, тепер
кивнув.
- Я нiколи не начеплю сво му синовi хреста на шию, - розгадавши, куди
верне Годой, усмiхнувся ки©вський князь.
Годой похилив голову й теж усмiхнувся.
- Речи сво©м грекам, що ки©вський князь Богдан Гатило такоже гнуша ться
©хнiх кумирiв.
- Бог дин , княже, - нагадав луганський гiсть, але в душi поцiнував
киянина: той таки не сказав: "Гнушаюся тво©х кумирiв".
- Ти чув си про... Юрiв меч?
Годой пильно вдививсь у ки©вського князя й не зразу вiдповiв; у
свiтлицi було гамiрно, задушно й пiвтемно, горiла тiльки свiча бiля них та
смоляна скiпка над протилежним кра м столу. Косар спробував упiймати вираз
Богданових очей, але не змiг i вiдповiв зовсiм не те, про що його питано:
- Тепер найможнiшим оружжям ...
Богдан докинув:
- Я вiдаю, про що ма ш хiть казати: хрест?
- Хрест, - потвердив Годой. - Ти прийдеш до сього, княже. Нехай лише не
буде пiзно. А... меча Юрового... не згадуй. Вiн приносить котору.
- Меч Юра - то оружжя супроти котори, - впевнено заперечив Богдан.
- Вiн видавався й тво му прадiдовi не до руки.
- Прадiдо мiй звольнив Русь, i Сiверу, й Дерева з-пiд готiв. I лужан
звольнив.
Поки Годой мiркував, Богдан заговорив про геть iнше.
- Не мислив си, пощо грецькi князi та боляри в такiй моцi суть?
- У якiй моцi?
- Скоти багато ймають.
- Не вiдаю.
- А я вiдаю. Бо вельми багато робiв iмуть.
- Не знаю. Ти був си в греках...
- Був i многе смь видiв. Багато ймають скоти. А ми смо дужчi за них.
- Дужчi?
- Дужчi смо, бо ©хнi роби й челядники втiкають од них i бiжать до нас.
Роб скiльки тягне? Десять гривен? Нашi роби висиджують на десять гривен -
i вiльнi. Я садю його на землю, й вiн оре ©©, бо вiн уже смерд. А
грецькi роби? Роби суть - робами будуть i до скону. А з роба - скiльки си
вбив, стiльки й в'©хав. Чи так ?
- Так... - невпевнено вiдповiв Годой, ще не розумiючи Богдана до кiнця.
- Дожи мо, що в грекiв не зостанеться робiв - повтiкають. А хто грекам
рiллю орати-йме?
- Княже, - заперечив Годой. - Христос рече: всяка волость вiд бога.
Прийми хрест на груди - й смерд, i роб, i челядник твердити-йме: князь вiд
бога.
- Вiру ш?
- Вiрую, - твердо вiдповiв Годой.
Богдан замислився, бо над таким варто було й справдi подумати.
- Усякий чоловiк роб божий. Так рече ваш Христос?
- Так.
- А нашi кумири речуть: був си робом - робом i по смертi будеш. Був же
си вольним - i там будеш вольним. Зумiв си?
- Нi, - вiдказав гiсть, бо князь, певно, мовив про щось складнiше, нiж
отi слова, що ж за ними крилося, збагнути не мiг. А Богдан повiв далi:
- Був си робом - робом i будеш. А як скинеш ярмо - ти вже не роб.
Зумiв си? Годой повiльно кивнув.
- Не зумiв си, княже. Чуй: русиновi гидко робом бути. Чув казання:
лiпше-бо потятим бути, анiже полоненим. Чув си?
- Чув смь.
- Ото такий русин. Зате вiн любе й свого Бога, й Волоса, й Морану, й
усiх. Лiпше-бо потятим бути, анiже полоненим. I поки русин тримати-йметься
свого, доти буде вольним. А грек? Йому Христос рече: всi ви роби - й на
землi, й на небесi. Втече вiд князя свого роб - i радi . Не втече - що ж,
потерпить трохи: на небi всi рiвнi. Так i до чужинцiв. А русинова шия до
ярма не звикла. Так-бо рече Бог, i Дажбог, i всi, в кого вiру мо. То чи©
кумири лiпшi, га-а?!
Богдан трiумфував, бо Годой не мiг вiдповiсти на те нi слова, нi
пiвслова. Луганський князь лише спитав:
- Умi ш, княже, письма грецького?
- Вмiю, - вiдповiв той. - Один граматик показав у Константиновому
городi. Пощо пита ш?
Годой тiльки такнув.
- А ти вмi ш?
- Нi.
Богдан раптом подивився на нього майже непритомним поглядом и крикнув:
- Зроби диво! Зроби диво - i я ввiрую!
Усi замовкли й утупилися в князя та його гостя.
- Яке диво? Я-м не апостол, щоб робити диво.
Всi заволали п'яними голосами:
- Волi мо дива!
- Дива!
- Ввiру мо!
Годой сидiв як неживий - поганцi знущалися з його вiри.
- Учини диво - й князь Гатило накине хреста на шию княжичевi Юрiю! -
перекричав усiх Богданiв тесть Во©бор.
Годо вi на думку спадали життя всiляких святих великомученикiв,
розтерзаних i зганьблених поганцями, й вiн приготувався до найгiршого.
Перед очима попливло й завихрилось у задушному маревi пiвтемно© свiтлицi,
блискали тiльки золотi й срiбнi гривнi на шиях язичникiв та ©хнi розжаренi
медом i хiттю вiчi.
Велiй болярин Борислав, який чув усю розмову, тут-таки вигадав:
- Поставимо тридесять лучникiв iз заповитими очима, й вони
стрiляти-ймуть у тебе.
- Волi ш? Чи страха шся? - пристав до його думки Богдан. - Якщо твiй
бог - вiн заборонить тебе. Ти ж вiру ш?
Годой чув усе те мов крiзь товсту запону, вуста йому мимоволi
ворушились чи то в молитвi, чи в прокльонах до кровожерливих поганцiв, i
вiн ледве чутно промимрив у вiдповiдь на Богданове домагання:
- Вiрую в диного бога.
В свiтлицi запала тиша, й Богдан теж присмирнiв, i голос його був
глухий i схвильований.
- Вiру ш, твiй бог заборонить тебе?
Мовчанка висла й досi й тиснула всiм на вуха - тодi хтось порушив ©©:
- Вiру ш - то йди.
- Йди!.. Йди!..
Годой, мов непритомний, устав i вибрався з-за дубового, геть
обгидженого недо©дками столу, сперся на меч, потому зробив крок до дверей,
i всi розступилися перед ним. Вiн хотiв, бажав, щоб ся путь через довгу
свiтлицю нiколи не кiнчалась. Та все ма край, попереду розчинилися дверi
в сiни, й звiдти сапонуло клуб'ям морозу. Нога болiла, й вiн спирався на
довгий меч, хтось навiть спiвчутливо взяв його попiд руки й допомiг зiйти
з високих приступкiв ганку.
- Стань коло стiни, - розпорядився Борислав - то вiн пiдтримував Годоя.
- Стань отак, а ми зараз...
Велiй болярин Борислав одмiряв на снiгу тридцять крокiв i сказав
юрмиську, що сипонув з терема:
- Звiдсюду!
Лучники знайшлися швидко - всi тридцять, як i загадував болярин, бо
майже кожен повiсив у княжих сiнях свiй лук. Борислав проорав утоптаний
снiг i поставляв лучникiв.
Тепер заповивайте очi.
Вiн розпоряджався жваво й весело, як умiв робити на княжих учтах,
неначе йшлося про якусь безневинну забавку, а не важилося людське життя.
- Заловили сте?
- Заповили смо!
Надворi стояла ясна зоряна нiч, пiд ногами бiлiв снiг, але Годо во©
постатi на чорному тлi теремного зрубу майже не було видно навiть iз
незав'язаними очима. Годой се знав, i на якусь мить у головi майнула
рятiвна думка сховатися за вiнок рогу теремного, та вiн стримав себе.
Хотiлося згадати бодай якусь молитву, що пасувала б до такого випадку, та
з пам'ятi все вивiтрилося. Спливли тiльки, не знати до чого, слова
котрогось апостола - чи Луки, чи Марка. Й вiн пiвголосом проказав ©х: "На
рiках вавiлонських сидiли смо i плакали, пригадуючи Сiон..." Але такi
зовсiм не придатнi до випадку слова не трималися душi, й Годой стояв,
ухопившись обiруч за ручник меча, й голене тiм'я його аж болiло вiд
стичневого морозу й напруження. Вiн подумав про те, що забув у свiтлицi
свiй смушевий клобук, сумно всмiхнувся, й у сю мить звiдтам пролунав
Бориславiв голос:
- Стрiль!
Годой ще встиг почути, як недружно забринiли тятиви напнутих лукiв, бо
за тридцять крокiв чути навiть шепiт людини, - тодi в усьому тiлi настала
неймовiрна слабiсть, ноги пiдiгнулися, й вiн упав.
Лучники й усi, хто пильно стежив за дивною грою, сипонули в бiк терема,
сковзаючись i перечiпаючи один одного й за кiлька крокiв поставали мов
укопанi. Пiд стiною терема нерухомо лежав князь, у якого вони щойно
випустили тридцять стрiл, хоч i з заповитими очима, але таки тридцять
стрiл iз тридцяти крокiв, а кожен з них убивав куницю з шiстдесяти й
сiмдесяти, влучавши в око чи бодай у голову, щоб не псувати смушка.
Мовчали довго, дивлячись на розпростерту пiд стiною людину, й нiхто не
наважувався пiдiйти, й позад усiх стовбичив розхристаний i простоволосий
князь Богдан. I коли вже дехто, так i не здобувшись на смiливостi, почав
одступати назад, тiло на снiгу несподiвано ворухнулось, тодi ще й ще, i
Годой, тихо зойкнувши, сперся на меч i встав на повний зрiст. Отямився
першим Борислав. Пiдбiгши до Годоя, вiн обмацав його всього, тодi
придуркувато гигикнув, i все зiбрання п'яних i напiвп'яних людей
зареготало.
В дубових колодах теремно© стiни стримiли всi тридцять стрiл, i
стримiли так купно, що кожна з них могла протяти Годоя, коли б вiн в
останню мить не знепритомнiв i не впав...
Князь Годой по©хав рано-вранцi, ще вдосвiта, коли й двiрцевi роби не
вставали, i нiхто до пуття не знав, у якому напрямку вiн зник: чи подався
додому, на Луг, чи по©хав таки до Нежинi.
Прокинувшись, Богдан знайшов на столi в тiй клiтi, де ночував гiсть,
важкий сувiй у дерев'яному чохлi з мiдними защiпками. Ввесь чохол займав
широкий, так само, як i защiпка, мiдний хрест, помережаний чоловiчками й
химерними знаками. Спершу Богдан подумав, що Годой забув книгу, та,
по-перше, вона лежала на сiмiсiнькiй виднотi, а по-друге, виявилася
християнським святим письмом. Се князь утямив одразу, щойно розгорнув
сувоя. Вiн iз забобонним страхом одiпхнув ту книгу геть i навiть плюнув
собi через плече. Нi, тако© речi Годой забути не мiг, се зроблено зумисне,
й Богдан не знав, що йому чинити. Покружлявши навколо столу, вiн простяг
руку, тодi вiдсмикнув ©©, наче впiкся, потому розгонув-таки книгу й сiв на
лаву. Незвиклi вiчi вирiзняли забутi лiтери грецького альфабета й поволi
складали ©х у слова.
Так вiн i просидiв над книгою до самого полудника, ворушачи вустами й
упiвголоса промовляючи сам до себе.
Мiсяця березоля
Снiг узявся зерням, у полях чорнiли великi протали, й дороги розвезло.
Богдан сидiв прикутий до свого двiрця. Про полювання не могло бути й мови,
та й яке полювання в березолi, коли дикуницi ходять пороснi й оленки
вилизують сво©х ще мокрих теляток? Цiлий мiсяць, добрих чотири сiдмицi
ки©вський князь по складах читав грубезну книгу, й що далi вчитувався, то
бiльше зло розбирало його на Годоя.
Коли п'янi гостi знайшли пiд стiною непритомного князя лугарiв,
вибухнув регiт. I тiльки Богдан тодi не смiявся. Стояв позаду всiх i
думав, що се, може, й те диво, якого вимагав од християнина й вiн, i
веселi гостi.
То була перша книга в його життi, бо в греках вiн тiльки вивчився
читати. Й коли перегорнув до кiнця шкiряний сувiй, замислився.
Жорстокий i кровожерливий бог юде©в i всi його боженята. Свiй власний
народ розiгнав на чотири вiтри. Тодi Богдановi спало на думку iнше: невже
той бог такий могутнiй i такий мудрий? Адже його раз по раз обводить
докруг пальця Сатана©л! Якщо бог усе сотворив сво©ми руками - то нащо ж
сотворював грiхи та спокуси? Невже бог гова не вiдав, що Змiй одурить
його й уверне його ж творiння в смертний грiх?
I коли одного вечора до терема прийшов велiй болярин Борислав, князь
уже мав цiлковито готову думку щодо юдейських богiв.
- Нашi суть лiпшi, - сказав вiн Бориславовi.
- Хто? - не второпав той. Богдан вiдповiв:
- Русинськi кумири.
В каламутнi шибочки було видно, як розпливчатими чорними цятками над
голим вiттям трепет у княжому двiрцi лiтають довкола старих гнiзд
гайворони, ©хнiй гелгiт линув у свiтлицю, й Борислав сам до себе мовив:
- Весна йде...
- Весна, - повторив Богдан, i собi глянувши в вiконечко. - Чи чув си,
де ... Годой?
- Нi, - озвався Борислав. - Пощо тобi Годой?
- Питаю, - вiдповiв князь. - Ото лежить його книга.
- Виджу.
- Що дi Вишата?
- А що? - безбарвним голосом одгукнувся велiй болярин. - Шкребе конi
тво©. - Й раптом пiдвищив голос: - Забув си, княже, лiта нашi молодi©?
Сидиш на столi вiтця свого й нас си геть охабився.
- А що хiба дi ться? - здивувався Богдан. Велiй болярин уперше
нагадував йому про ©хнi далекi мандри й про молодечi подвиги в чужих
землях. - Затужився-с, болярине?
- Закляк смь.
- Пощо?
- Пощо, пощо... Бо не виджу о праву руч себе Гатила! Ось пощо!
Богдана такi слова ще дужче здивували. Йому було й боляче слухати той
докiр, i водночас радiсно, бо й сам засидiвсь - ратному можевi нiяк не
личить триматися подолу жониного полоття. Вiн поклав руки на стiл i схилив
чоло. Щось не так iдеться в його життi, не так, як думалось, i Борислав,
мабуть, першим се помiтив. Надворi починалася весна, кров у жилах сiпала
дужче, вони ж сидять i чекають не знати чого, живуть вiд учти до учти,
п'ють пiнявi меди i бешкетують. I справдi, чи личить ратному можевi таке
життя?
Богдан знову зiтхнув, тодi встав, пiдiйшов до вiкна, в яке виглядав
довготелесий болярин. Борислав навiть не ворухнувся.
- Яке лiто пiшло... Вишатi?
- Що ради пита ш? - ображено блимнув на нього Борислав. - Забув си?
Чотирма лiтами вскаку вiд нас.
- Тридесять i друге лiто, - не звертаючи уваги на Бориславове
роздратування, мовив князь. - I ти ©дну жону ма ш, i я маю. Вже й чадi
можесько© замали смо...
Князь пiдвiвся вийшов у сiни, тодi загримотiв схiдцями в пiдклiть, i
звiдти почувся його грубий голос:
- Туткаю! Меду!
Й повернувся назад, потому знову вийшов, i вже знадвору пролунало:
- Гей, Вишато! Вишато!.. Ходи сюди!
Ввiйшли всi тро : Богдан, Вишата й роб, наречений Тутка м.
- Став! - розпорядився князь, i роб гримнув дубовим корцем об
стiльницю. - Й страви яко©сь!
Тодi сiв до столу й кивнув на мiсця супроти себе.
- Затужив i ти си, старий конюше? - спитав вiн вайлуватого
вогнищанина. - Давай речи й ти: "Забув си про нас, княже!"
Вишата розгублено блимав, i Богдановi стало смiшно, бо той нiчого не
вiдав про розмову, що вiдбулася допiру в свiтлицi.
- Женитися ма ш хiть?
Вишата похитав головою.
- Не ма ш? А що б си рiк, аби тобi княжу доцю?
Старий конюший широко всмiхнувся.
- Повiв би-с княжну до хижi?
Той ще ширше розтяг вуста. Ввiйшов роб Туткай, молодий чорнявий отрок з
яського полону, поставив поряд iз корцем смаженого журавля на дерев'янiй
тацi й мовчки вийшов.
- То що вречеш, Вишато?
- А ти речеш про кого? - засовався Борислав, бо й сам ще не второпав,
куди гне Богдан. - Про кого мовиш, Гатиле?
Богдан загрiб з корця меду й вихилив одним духом, тодi викрутив нiжку
журавля й почав за©дати.
- Збирайтеся в дальню путь, - сказав вiн, зиркнувши на того й на того.
- Мав си хрестатих налiжниць, Вишато?
- Я смь мав, - одповiв за друга велiй болярин. -
Роба в мене жи , готка.
- - А ти? - напосiдався князь.
Вишата почервонiв i закрутив головою, нахилившись над столом.
- Тепер мати-ймеш. Се речу тобi я. Гатило! Зумiв си?
Старий конюший i досi пiк ракiв.
- Увидиш, чи не подряпав бiлi перса ©й отой... хрестi А ми з Бориславом
спита мо. Вiн мав налiжницею робу, ти ж мати-ймеш княжну хрещату!
Бiльше князь нiчого не казав. А вранцi наступного дня три комонники
вийшли з Полудневих ворiт городу Ки вого й стали на грузький Соляний
гостинець.
Iшли поволi, бо конi сковзалися в багнюцi, зострожували ©х тiльки там,
де в затiнку ще не потанув снiг. Усi були вдягненi в теплi овечi гунi,
пiдперезанi широкими поясами, при мечах але без щитiв. Борислав i Вишата
мали в тулах луки й стрiли, Богдан же припасував до сiдла коване мiддю та
залiзом гатило. Майже всю дорогу мовчали. Вечiр опосiв ©х неподалiк
стольного городу Витичева, та князь не спинився на ночiвлю - звернув через
три-чотири гонi в холодний чорний лiс. У лiсi було моторошно, з вияркiв на
них чатували бiси й лiсовики, та незабаром розпалили багаття й опинилися в
повнiй безпецi.
Наступного вечора дiсталися Родня й теж заночували в лiсi, тiльки
раннього ранку, невхильно стежачи за Соляним шляхом, переправилися плотом
через Днiпро. Рiчка вже скресла, й подорожнi дякували за те всемогутнiй
Данi, бо про переправу Богдан якось i не подумав.
- То добрий знак, - ожвавився князь. - Кумири блюдять нас i держать
по нас руку.
- Таж куди ми йдемо? - вже чи не вдесяте за сi два днi спитав велiй
болярин, спитав без особливого сподiвання на вiдповiдь, однак Богдан
сказав:
- У Луги.
- В Луги? Годо вi в гостi?
- Годо вi. Нехай явить нам ще одне диво. Тодi не ввiрували смо кумирам
його.
Борислава се страшенно звеселило, й, коли пере©хали через широко
розлитий Днiпро, вiн почав квапити:
- Острож, Гатиле, бо ма мо спiзнитися! Руки сверблять!
- Попочуха ш руки, путь не близька.
- Вiдаю, княже, та...
Вони йшли великою Сiврською землею, яка, здавалося, не ма нi кiнця нi
краю, четверту пiсля Родня нiч переночували в невеликому городцi Олтавi,
добрали там коням вiвса й подалися далi. Скрiзь на шляху траплялися великi
й малi села та городи, й люди в них розмовляли так, як у сусiднiй Нежинi.
- Сiври! - зневажливо вiдгукувався Борислав. - I речуть не по-руськи, й
носяться не так. Сiверь!
Вишата ж мовчав, але було видно, що важка дорога йому зовсiм неважка й
що вiн прихильно ставиться до сi © князево© вигадки.
Ледве десятого вечора попереду зблиснула широка рiчка, й Богдан мовив:
- Лугань. Так нарекли ©© косарi. - Й повторив: -Лугань.
- Аж куди забралися! - вигукнув Борислав. - Де Старий Луг у Венедах - а
де ся ©хня Лугань! Лужани - як iуде© - по всiй землi розсипанi. В Старому
Лузi ще ©хнiй рiд? - поспитав вiн князя.
- Речуть, , - непевно вiдмовив Богдан. - Речуть, готи ©х там
примучують до вiри сво ©.
Ся думка мов розбудила його, й вiн заквапився шукати ночiвлю. Стали в
березi мiж густими заростями верболозу й швиденько скидали хмизку на
багаття, хоч сонце ще й не зайшло. Навсiбiч, куди сягало око, хвилювався
плескатими пагорбами степ, i тiльки де-не-де чорнiли смужки лiсу, рожево
зблискували проти скiсних променiв сонця невеликi веснянi озерця. За сi
десять день весна вже набралася сили, й у лузi росла молоденька травиця.
Хоч вона була солона й недобра, конi жадiбно хапали ©©, скучивши за довгу
зиму.
Абияк повечерявши в'яленим м'ясом i запивши водою з Луганi, вони
полягали спати й таки добре спали, бо то не жарт остiльки днiв зряду не
полишати сiдел, та ще пiсля зимово© сплячки в теремi.
Знайшовши якусь дорогу, що вела невiдомо куди, вони поволi рушили. Й
незабаром, назустрiч ©м трапився комонний косак. Вiн кудись поспiшав i
скоромовкою пояснив зустрiчним, де паланка князя Годоя. Розмовляв
по-лужанському, й .тро русинiв ледве зрозумiли його:
- До тего лясу, далей за гуром, за гуром - i юж сте в паланце.
- Натягнiть клобуки на вуха, - сказав Богдан супутникам. Вашi-бо голови
пiд макотер стриженi, а тут усi ходять iз косами.
Й виставив свого чуба мало не на лоб. Так вони дiсталися гори за лiсом,
а попiд горою було повно народу.
- Масниця?! - плеснув себе по чолi Борислав. - Про©здили смо масницю.
Заради тебе! - вдавано насварився вiн Вишатi, й той у вiдповiдь розтяг
вуста.
Збiговисько й справдi святкувало масницю. Всi були гарно вбранi, веселi
й п'янi, десь гула невидима гайда, й люди кружлялись у корогодах.
- Мислив смь, що на Лугах самi лугарi-косаки! - гукнув до товаришiв
цибатий болярин.
А Богдан пояснив:
- У паланках жиють i люди. Тi, що прийшли у нашу землю з кра©в
захiднiх. А косарi обiтники - жiн не вiдають, лише полчаться й ратi
ведуть.
- Мовиш менi, княже, як отроковi. Й сам те вiдаю, - образився Борислав,
але розмови розмовами, та треба було щось i робити. Й першому
Бориславовi-таки спало на думку: - Масницю ж хрестатi не блюдуть?
- Мабути, нi, - без упевненостi вiдповiв Богдан. - Що ради пита ш?
- А то, що наша голубка сидить зараз у хоромi. Ви гуляйте попiд лiсом,
а я пiду й увиджу, як там ...
Богдан пристав до думки. Треба було й справдi наперед розвiдати й вже
тодi гадати, як умикнути Вишатi красну Дiву.
Вони зi старим конюшим пiрнули в ще голий лiс, а Борислав подався поза
весiльниками до паланки, яка виднiла неподалiк. Та минув обiд i полудень,
короткий весняний день хилився до вечора, Борислава ж не було й не було.
Вже коли смерклося й у лiсi стало страшно, Богдан сказав сво му мовчазному
товаришевi:
- Ходiм i ми, Вишато. Може, наш болярин уже й кiстками десь лiг невiсту
тобi здобуваючи.
Вишата схопився з мiсця. Та зачувся квапливий кiнський тупiт, спочатку
слабкий, наче хто пальцями по столi тюкав, тодi дужчий i дужчий, i нарештi
бiля самого взлiсся коротко свиснуло.
- Борислав! - угадав князь i вiдгукнувся тим самим знаком.
Комонник ускочив до лiсу й напинив коня бiля них.
- Де був си стiльки?
- Добував смь невiсту сьому лежневi! - весело вiдповiв болярин. -
Сiдлайте!
- Ми смо готовi.
- Тодi бiжiм. Ось вона, голубонька, в мене. Через сiдло й справдi
перевисало щось темне й довге.
Богдан пiдiйшов i торкнувся рукою. В теплiй Бориславовiй гунi
вгадувалось людське тiло.
- На, забирай! - озвався Борислав до Вишати. - Аби-с не рiк на мене
чогось лихого за свою княжну.
Вишата, вже сидячи верхи, перебрав у нього дiвчину, всадовив ©© поперед
себе, й утiкачi поквапилися через лiсок у напрямку до рiчки.
- Як же-с умикнув ©©? - спитав Богдан.
Але Борислав лише вiдмахнувся:
- Нехай завтра повiдаю. Втiкаймо.
Вийшовши до берега Луганi, вони понад водою пустили конi вскач, тодi
стали на дорогу, що привела ©х сюди, й бiгли чи не до других пiвнiв.
- Видиш, княже, - сказав болярин, коли зупинялися перепочити. - Видиш,
Годечан узяв пiхво й поволi засилив меч назад.
- Хай буде так, - сказав вiн. - Кров зове мене до меча, а вiра здержу
руку.
Того дня Годой так i не змiг по©хати. Вiн був уже й зiбрався, та бiля
колодязя, де косарi по©ли його коней, пiдковзнувся на льоду й звихнув
ногу. Спершу думав, що минеться, та на коня сiсти не знайшов сили. Колiно
йому наче задубло. Спираючись на довгий меч, князь Годой ледве дошкандибав
у хором. Певно, болiло дуже, бо Годой зблiд, i чоло йому вкрилося рясним
холодним: потом, але з вуст не зронилось нi стогону, нi пiвстогону,
луганський князь навiть бадьористо всмiхався до Богдана, й се нiби змирило
з ним ки©вського володаря.
- Посидь у Ки вому городi, княже, так ©хати не личить.
Богдан звелiв челядникам перенести хворого на спiдн повершя, де стояла
широка пiч i було тепло. Годой не заперечував, i господаревi навiть
здавалося, що вiн радий сво му зувiччу.
Гатило сам дивувався, що так раптово змiнились його почуття до
луганського князя.
В свiтлицi сидiла стара княгиня, запнута вдовиним полотком по самi
вiчi, бо так велить покон землi Русько©, але розмовляла з хворим гостем
вiльно й невимушене. Говори про його батькiв i про спiльних, не вiдомих
Богдановi родичiв. Коли Богдан зайшов, мати встала з лави й незвично
клопiтливою ходою подалася геть. Богдан вийшов за нею аж у сiни, дивився,
поки вiдчинить дверi на свою, жоночу половину, однак стара княгиня й не
обернулася. Здивовано хмикнувши, Богдан зачинив по собi й сiв подалiк.
Йому подумалося, чи не Руска, молода господиня, стала причиною того
хвилювання.
Вiн поспитав Годоя:
- Що, язвить?
Бiль десь-то був i справдi великий, бо гiсть навiть не вiдповiв, лише
махнув кволо рукою. Ки©вський князь хотiв був йому сказати щось таке
при мне, та слова повiльно спливали в пам'ятi, й доки пригадував, рипнули
дверi, й на порозi стала княгиня Рада. Богдан глянув на не© й одразу
зрозумiв i що трапилося, й чому тодi мати так поквапне зникла на сво©й
половинi хати.
Стара господиня стояла в навстiж одчинених дверях, у свiтлицю тягло
холодом, але так треба було, й нiхто на те не зважав. У руках у не© Богдан
побачив здорового зозулястого пiвня з широким ярим гребенем i такими
самими борiдками, що спадали йому на рябi могутнi груди.
- Ма ш пiвника, княже Богдане! - врочистим голосом рекла стара княгиня
й низько вклонилася синовi Той поволi встав, пiдiйшов до не© й мовчки
поторкав птаха за червоний клобук. Пiвень невдоволено киркнув на його руку
й трiпонув головою.
- Пiвник? - перепитав князь.
- Ма ш пiвника ще одного, - вже не так урочисто вiдповiла стара
господиня.
- Коли?
- Осе!
Вона простягла йому зозулястого гребенача й знову вклонилась, Богдан
узяв його й пiшов повз матiр на ганок, тодi, згадавши, разом iз птахом ув
однiй руцi збiгав нагору й повернувся вже пiдперезаний мечем i в теплiй
овечiй гунi, виквашенiй у дубовiй корi.
У двiрцi вже зiбралося чимало люду - й челядники, й роби княжi, й можi,
й пiдлi кияни, чулися збудженi веселi голоси, й коли ки©вський князь
повернувся назад до Годоя, в наквацьованих кров'ю руках його була тiльки
зозуляста й гриваста пiвняча голова. Князь аж сяяв од радощiв.
Годой пiдвiвся на вистеленiй бурим ведмедном лавi й узяв ту голову, й
обидва так старанно роздивлялися ©©, нiби могли помiтити в нiй риси юного
ки©вського княжича, який народився кiлька хвилин тому.
- Першого Данком си нарiк? - поспитав Годой.
- Данком.
- Лiпо , що не кура й сього разу.
- Так .
Вони старанно уникали слова син, бо не можна згадувати людину, перше
нiж ©© вречено буде котромусь кумировi. Ки©вський князь, побоюючись, аби
гiсть не переступив покону пращурiв, бо вiд хрестатих можна сподiватися
всього, поквапливо сказав:
- Учинив смь требу всемiжному Юру. Нарiкаю йому сина свого!
Тепер можна було не боятись урокiв, i вiн, а по ньому й князь Годой,
полегшено зiтхнули.
- Юрко?
- Так буде, - вiдповiв ки©вський князь i знову почав ворожити на
пiвнячiй головi, бо там усе сказано: й яким виросте новий княжич, i що
робитиме, й скiльки перемог на ратному полi матиме за сво життя, й
скiльки поразок.
Увечерi на горi княжого хорому зiбралася весела учта. Годой, спираючись
на довгий меч, пiднявся й собi сходинами на другий поверх. У найбiльшiй
княжiй свiтлицi сидiли всi значнi люди князiвства. Навiть челядникам i
робам було виставлено в пiдклiтях кадь меду й кiлька дзбанiв сити.
При©хав i тесть князя ки©вського вруцький князь Во©бор. Старий
надзвичайно тiшився, що його донька Русана дару князевi тiльки чад
можеського шибу. Добре випивши, вiн перекрикував усю весiльбу:
- А речи, княже: лiпа моя кров?
Богдан удоволено кивав головою й пив, i хоч настоянi меди не брали
його, та настрiй мав добрий, веселий, бо таки можеське чадо двiчi пiдряд
народити - неабияка достойнiсть, Ки вому городовi треба можiв ратних,
смiливих, i про се князь говорив того вечора не раз i не двiчi.
Годой не був п'яний, бо пив мало, вiв здалеку й нiколи не закiнчував
сво © думки, Богдан же швидко розгадував його хитрощi, й се теж додавало
настрою.
- Греки не познають нашу звитягу.
- Вони дають Великому князевi дань.
- То не з шани, княже. Лиш убояться мечiв наших.
- Слава й за те.
- Слава, та чи надовго? Вони гнусяться мм...
- Язичниками?
Годой, не знавши, як вимовити те слово, щоб не образити Богдана, тепер
кивнув.
- Я нiколи не начеплю сво му синовi хреста на шию, - розгадавши, куди
верне Годой, усмiхнувся ки©вський князь.
Годой похилив голову й теж усмiхнувся.
- Речи сво©м грекам, що ки©вський князь Богдан Гатило такоже гнуша ться
©хнiх кумирiв.
- Бог дин , княже, - нагадав луганський гiсть, але в душi поцiнував
киянина: той таки не сказав: "Гнушаюся тво©х кумирiв".
- Ти чув си про... Юрiв меч?
Годой пильно вдививсь у ки©вського князя й не зразу вiдповiв; у
свiтлицi було гамiрно, задушно й пiвтемно, горiла тiльки свiча бiля них та
смоляна скiпка над протилежним кра м столу. Косар спробував упiймати вираз
Богданових очей, але не змiг i вiдповiв зовсiм не те, про що його питано:
- Тепер найможнiшим оружжям ...
Богдан докинув:
- Я вiдаю, про що ма ш хiть казати: хрест?
- Хрест, - потвердив Годой. - Ти прийдеш до сього, княже. Нехай лише не
буде пiзно. А... меча Юрового... не згадуй. Вiн приносить котору.
- Меч Юра - то оружжя супроти котори, - впевнено заперечив Богдан.
- Вiн видавався й тво му прадiдовi не до руки.
- Прадiдо мiй звольнив Русь, i Сiверу, й Дерева з-пiд готiв. I лужан
звольнив.
Поки Годой мiркував, Богдан заговорив про геть iнше.
- Не мислив си, пощо грецькi князi та боляри в такiй моцi суть?
- У якiй моцi?
- Скоти багато ймають.
- Не вiдаю.
- А я вiдаю. Бо вельми багато робiв iмуть.
- Не знаю. Ти був си в греках...
- Був i многе смь видiв. Багато ймають скоти. А ми смо дужчi за них.
- Дужчi?
- Дужчi смо, бо ©хнi роби й челядники втiкають од них i бiжать до нас.
Роб скiльки тягне? Десять гривен? Нашi роби висиджують на десять гривен -
i вiльнi. Я садю його на землю, й вiн оре ©©, бо вiн уже смерд. А
грецькi роби? Роби суть - робами будуть i до скону. А з роба - скiльки си
вбив, стiльки й в'©хав. Чи так ?
- Так... - невпевнено вiдповiв Годой, ще не розумiючи Богдана до кiнця.
- Дожи мо, що в грекiв не зостанеться робiв - повтiкають. А хто грекам
рiллю орати-йме?
- Княже, - заперечив Годой. - Христос рече: всяка волость вiд бога.
Прийми хрест на груди - й смерд, i роб, i челядник твердити-йме: князь вiд
бога.
- Вiру ш?
- Вiрую, - твердо вiдповiв Годой.
Богдан замислився, бо над таким варто було й справдi подумати.
- Усякий чоловiк роб божий. Так рече ваш Христос?
- Так.
- А нашi кумири речуть: був си робом - робом i по смертi будеш. Був же
си вольним - i там будеш вольним. Зумiв си?
- Нi, - вiдказав гiсть, бо князь, певно, мовив про щось складнiше, нiж
отi слова, що ж за ними крилося, збагнути не мiг. А Богдан повiв далi:
- Був си робом - робом i будеш. А як скинеш ярмо - ти вже не роб.
Зумiв си? Годой повiльно кивнув.
- Не зумiв си, княже. Чуй: русиновi гидко робом бути. Чув казання:
лiпше-бо потятим бути, анiже полоненим. Чув си?
- Чув смь.
- Ото такий русин. Зате вiн любе й свого Бога, й Волоса, й Морану, й
усiх. Лiпше-бо потятим бути, анiже полоненим. I поки русин тримати-йметься
свого, доти буде вольним. А грек? Йому Христос рече: всi ви роби - й на
землi, й на небесi. Втече вiд князя свого роб - i радi . Не втече - що ж,
потерпить трохи: на небi всi рiвнi. Так i до чужинцiв. А русинова шия до
ярма не звикла. Так-бо рече Бог, i Дажбог, i всi, в кого вiру мо. То чи©
кумири лiпшi, га-а?!
Богдан трiумфував, бо Годой не мiг вiдповiсти на те нi слова, нi
пiвслова. Луганський князь лише спитав:
- Умi ш, княже, письма грецького?
- Вмiю, - вiдповiв той. - Один граматик показав у Константиновому
городi. Пощо пита ш?
Годой тiльки такнув.
- А ти вмi ш?
- Нi.
Богдан раптом подивився на нього майже непритомним поглядом и крикнув:
- Зроби диво! Зроби диво - i я ввiрую!
Усi замовкли й утупилися в князя та його гостя.
- Яке диво? Я-м не апостол, щоб робити диво.
Всi заволали п'яними голосами:
- Волi мо дива!
- Дива!
- Ввiру мо!
Годой сидiв як неживий - поганцi знущалися з його вiри.
- Учини диво - й князь Гатило накине хреста на шию княжичевi Юрiю! -
перекричав усiх Богданiв тесть Во©бор.
Годо вi на думку спадали життя всiляких святих великомученикiв,
розтерзаних i зганьблених поганцями, й вiн приготувався до найгiршого.
Перед очима попливло й завихрилось у задушному маревi пiвтемно© свiтлицi,
блискали тiльки золотi й срiбнi гривнi на шиях язичникiв та ©хнi розжаренi
медом i хiттю вiчi.
Велiй болярин Борислав, який чув усю розмову, тут-таки вигадав:
- Поставимо тридесять лучникiв iз заповитими очима, й вони
стрiляти-ймуть у тебе.
- Волi ш? Чи страха шся? - пристав до його думки Богдан. - Якщо твiй
бог - вiн заборонить тебе. Ти ж вiру ш?
Годой чув усе те мов крiзь товсту запону, вуста йому мимоволi
ворушились чи то в молитвi, чи в прокльонах до кровожерливих поганцiв, i
вiн ледве чутно промимрив у вiдповiдь на Богданове домагання:
- Вiрую в диного бога.
В свiтлицi запала тиша, й Богдан теж присмирнiв, i голос його був
глухий i схвильований.
- Вiру ш, твiй бог заборонить тебе?
Мовчанка висла й досi й тиснула всiм на вуха - тодi хтось порушив ©©:
- Вiру ш - то йди.
- Йди!.. Йди!..
Годой, мов непритомний, устав i вибрався з-за дубового, геть
обгидженого недо©дками столу, сперся на меч, потому зробив крок до дверей,
i всi розступилися перед ним. Вiн хотiв, бажав, щоб ся путь через довгу
свiтлицю нiколи не кiнчалась. Та все ма край, попереду розчинилися дверi
в сiни, й звiдти сапонуло клуб'ям морозу. Нога болiла, й вiн спирався на
довгий меч, хтось навiть спiвчутливо взяв його попiд руки й допомiг зiйти
з високих приступкiв ганку.
- Стань коло стiни, - розпорядився Борислав - то вiн пiдтримував Годоя.
- Стань отак, а ми зараз...
Велiй болярин Борислав одмiряв на снiгу тридцять крокiв i сказав
юрмиську, що сипонув з терема:
- Звiдсюду!
Лучники знайшлися швидко - всi тридцять, як i загадував болярин, бо
майже кожен повiсив у княжих сiнях свiй лук. Борислав проорав утоптаний
снiг i поставляв лучникiв.
Тепер заповивайте очi.
Вiн розпоряджався жваво й весело, як умiв робити на княжих учтах,
неначе йшлося про якусь безневинну забавку, а не важилося людське життя.
- Заловили сте?
- Заповили смо!
Надворi стояла ясна зоряна нiч, пiд ногами бiлiв снiг, але Годо во©
постатi на чорному тлi теремного зрубу майже не було видно навiть iз
незав'язаними очима. Годой се знав, i на якусь мить у головi майнула
рятiвна думка сховатися за вiнок рогу теремного, та вiн стримав себе.
Хотiлося згадати бодай якусь молитву, що пасувала б до такого випадку, та
з пам'ятi все вивiтрилося. Спливли тiльки, не знати до чого, слова
котрогось апостола - чи Луки, чи Марка. Й вiн пiвголосом проказав ©х: "На
рiках вавiлонських сидiли смо i плакали, пригадуючи Сiон..." Але такi
зовсiм не придатнi до випадку слова не трималися душi, й Годой стояв,
ухопившись обiруч за ручник меча, й голене тiм'я його аж болiло вiд
стичневого морозу й напруження. Вiн подумав про те, що забув у свiтлицi
свiй смушевий клобук, сумно всмiхнувся, й у сю мить звiдтам пролунав
Бориславiв голос:
- Стрiль!
Годой ще встиг почути, як недружно забринiли тятиви напнутих лукiв, бо
за тридцять крокiв чути навiть шепiт людини, - тодi в усьому тiлi настала
неймовiрна слабiсть, ноги пiдiгнулися, й вiн упав.
Лучники й усi, хто пильно стежив за дивною грою, сипонули в бiк терема,
сковзаючись i перечiпаючи один одного й за кiлька крокiв поставали мов
укопанi. Пiд стiною терема нерухомо лежав князь, у якого вони щойно
випустили тридцять стрiл, хоч i з заповитими очима, але таки тридцять
стрiл iз тридцяти крокiв, а кожен з них убивав куницю з шiстдесяти й
сiмдесяти, влучавши в око чи бодай у голову, щоб не псувати смушка.
Мовчали довго, дивлячись на розпростерту пiд стiною людину, й нiхто не
наважувався пiдiйти, й позад усiх стовбичив розхристаний i простоволосий
князь Богдан. I коли вже дехто, так i не здобувшись на смiливостi, почав
одступати назад, тiло на снiгу несподiвано ворухнулось, тодi ще й ще, i
Годой, тихо зойкнувши, сперся на меч i встав на повний зрiст. Отямився
першим Борислав. Пiдбiгши до Годоя, вiн обмацав його всього, тодi
придуркувато гигикнув, i все зiбрання п'яних i напiвп'яних людей
зареготало.
В дубових колодах теремно© стiни стримiли всi тридцять стрiл, i
стримiли так купно, що кожна з них могла протяти Годоя, коли б вiн в
останню мить не знепритомнiв i не впав...
Князь Годой по©хав рано-вранцi, ще вдосвiта, коли й двiрцевi роби не
вставали, i нiхто до пуття не знав, у якому напрямку вiн зник: чи подався
додому, на Луг, чи по©хав таки до Нежинi.
Прокинувшись, Богдан знайшов на столi в тiй клiтi, де ночував гiсть,
важкий сувiй у дерев'яному чохлi з мiдними защiпками. Ввесь чохол займав
широкий, так само, як i защiпка, мiдний хрест, помережаний чоловiчками й
химерними знаками. Спершу Богдан подумав, що Годой забув книгу, та,
по-перше, вона лежала на сiмiсiнькiй виднотi, а по-друге, виявилася
християнським святим письмом. Се князь утямив одразу, щойно розгорнув
сувоя. Вiн iз забобонним страхом одiпхнув ту книгу геть i навiть плюнув
собi через плече. Нi, тако© речi Годой забути не мiг, се зроблено зумисне,
й Богдан не знав, що йому чинити. Покружлявши навколо столу, вiн простяг
руку, тодi вiдсмикнув ©©, наче впiкся, потому розгонув-таки книгу й сiв на
лаву. Незвиклi вiчi вирiзняли забутi лiтери грецького альфабета й поволi
складали ©х у слова.
Так вiн i просидiв над книгою до самого полудника, ворушачи вустами й
упiвголоса промовляючи сам до себе.
Мiсяця березоля
Снiг узявся зерням, у полях чорнiли великi протали, й дороги розвезло.
Богдан сидiв прикутий до свого двiрця. Про полювання не могло бути й мови,
та й яке полювання в березолi, коли дикуницi ходять пороснi й оленки
вилизують сво©х ще мокрих теляток? Цiлий мiсяць, добрих чотири сiдмицi
ки©вський князь по складах читав грубезну книгу, й що далi вчитувався, то
бiльше зло розбирало його на Годоя.
Коли п'янi гостi знайшли пiд стiною непритомного князя лугарiв,
вибухнув регiт. I тiльки Богдан тодi не смiявся. Стояв позаду всiх i
думав, що се, може, й те диво, якого вимагав од християнина й вiн, i
веселi гостi.
То була перша книга в його життi, бо в греках вiн тiльки вивчився
читати. Й коли перегорнув до кiнця шкiряний сувiй, замислився.
Жорстокий i кровожерливий бог юде©в i всi його боженята. Свiй власний
народ розiгнав на чотири вiтри. Тодi Богдановi спало на думку iнше: невже
той бог такий могутнiй i такий мудрий? Адже його раз по раз обводить
докруг пальця Сатана©л! Якщо бог усе сотворив сво©ми руками - то нащо ж
сотворював грiхи та спокуси? Невже бог гова не вiдав, що Змiй одурить
його й уверне його ж творiння в смертний грiх?
I коли одного вечора до терема прийшов велiй болярин Борислав, князь
уже мав цiлковито готову думку щодо юдейських богiв.
- Нашi суть лiпшi, - сказав вiн Бориславовi.
- Хто? - не второпав той. Богдан вiдповiв:
- Русинськi кумири.
В каламутнi шибочки було видно, як розпливчатими чорними цятками над
голим вiттям трепет у княжому двiрцi лiтають довкола старих гнiзд
гайворони, ©хнiй гелгiт линув у свiтлицю, й Борислав сам до себе мовив:
- Весна йде...
- Весна, - повторив Богдан, i собi глянувши в вiконечко. - Чи чув си,
де ... Годой?
- Нi, - озвався Борислав. - Пощо тобi Годой?
- Питаю, - вiдповiв князь. - Ото лежить його книга.
- Виджу.
- Що дi Вишата?
- А що? - безбарвним голосом одгукнувся велiй болярин. - Шкребе конi
тво©. - Й раптом пiдвищив голос: - Забув си, княже, лiта нашi молодi©?
Сидиш на столi вiтця свого й нас си геть охабився.
- А що хiба дi ться? - здивувався Богдан. Велiй болярин уперше
нагадував йому про ©хнi далекi мандри й про молодечi подвиги в чужих
землях. - Затужився-с, болярине?
- Закляк смь.
- Пощо?
- Пощо, пощо... Бо не виджу о праву руч себе Гатила! Ось пощо!
Богдана такi слова ще дужче здивували. Йому було й боляче слухати той
докiр, i водночас радiсно, бо й сам засидiвсь - ратному можевi нiяк не
личить триматися подолу жониного полоття. Вiн поклав руки на стiл i схилив
чоло. Щось не так iдеться в його життi, не так, як думалось, i Борислав,
мабуть, першим се помiтив. Надворi починалася весна, кров у жилах сiпала
дужче, вони ж сидять i чекають не знати чого, живуть вiд учти до учти,
п'ють пiнявi меди i бешкетують. I справдi, чи личить ратному можевi таке
життя?
Богдан знову зiтхнув, тодi встав, пiдiйшов до вiкна, в яке виглядав
довготелесий болярин. Борислав навiть не ворухнувся.
- Яке лiто пiшло... Вишатi?
- Що ради пита ш? - ображено блимнув на нього Борислав. - Забув си?
Чотирма лiтами вскаку вiд нас.
- Тридесять i друге лiто, - не звертаючи уваги на Бориславове
роздратування, мовив князь. - I ти ©дну жону ма ш, i я маю. Вже й чадi
можесько© замали смо...
Князь пiдвiвся вийшов у сiни, тодi загримотiв схiдцями в пiдклiть, i
звiдти почувся його грубий голос:
- Туткаю! Меду!
Й повернувся назад, потому знову вийшов, i вже знадвору пролунало:
- Гей, Вишато! Вишато!.. Ходи сюди!
Ввiйшли всi тро : Богдан, Вишата й роб, наречений Тутка м.
- Став! - розпорядився князь, i роб гримнув дубовим корцем об
стiльницю. - Й страви яко©сь!
Тодi сiв до столу й кивнув на мiсця супроти себе.
- Затужив i ти си, старий конюше? - спитав вiн вайлуватого
вогнищанина. - Давай речи й ти: "Забув си про нас, княже!"
Вишата розгублено блимав, i Богдановi стало смiшно, бо той нiчого не
вiдав про розмову, що вiдбулася допiру в свiтлицi.
- Женитися ма ш хiть?
Вишата похитав головою.
- Не ма ш? А що б си рiк, аби тобi княжу доцю?
Старий конюший широко всмiхнувся.
- Повiв би-с княжну до хижi?
Той ще ширше розтяг вуста. Ввiйшов роб Туткай, молодий чорнявий отрок з
яського полону, поставив поряд iз корцем смаженого журавля на дерев'янiй
тацi й мовчки вийшов.
- То що вречеш, Вишато?
- А ти речеш про кого? - засовався Борислав, бо й сам ще не второпав,
куди гне Богдан. - Про кого мовиш, Гатиле?
Богдан загрiб з корця меду й вихилив одним духом, тодi викрутив нiжку
журавля й почав за©дати.
- Збирайтеся в дальню путь, - сказав вiн, зиркнувши на того й на того.
- Мав си хрестатих налiжниць, Вишато?
- Я смь мав, - одповiв за друга велiй болярин. -
Роба в мене жи , готка.
- - А ти? - напосiдався князь.
Вишата почервонiв i закрутив головою, нахилившись над столом.
- Тепер мати-ймеш. Се речу тобi я. Гатило! Зумiв си?
Старий конюший i досi пiк ракiв.
- Увидиш, чи не подряпав бiлi перса ©й отой... хрестi А ми з Бориславом
спита мо. Вiн мав налiжницею робу, ти ж мати-ймеш княжну хрещату!
Бiльше князь нiчого не казав. А вранцi наступного дня три комонники
вийшли з Полудневих ворiт городу Ки вого й стали на грузький Соляний
гостинець.
Iшли поволi, бо конi сковзалися в багнюцi, зострожували ©х тiльки там,
де в затiнку ще не потанув снiг. Усi були вдягненi в теплi овечi гунi,
пiдперезанi широкими поясами, при мечах але без щитiв. Борислав i Вишата
мали в тулах луки й стрiли, Богдан же припасував до сiдла коване мiддю та
залiзом гатило. Майже всю дорогу мовчали. Вечiр опосiв ©х неподалiк
стольного городу Витичева, та князь не спинився на ночiвлю - звернув через
три-чотири гонi в холодний чорний лiс. У лiсi було моторошно, з вияркiв на
них чатували бiси й лiсовики, та незабаром розпалили багаття й опинилися в
повнiй безпецi.
Наступного вечора дiсталися Родня й теж заночували в лiсi, тiльки
раннього ранку, невхильно стежачи за Соляним шляхом, переправилися плотом
через Днiпро. Рiчка вже скресла, й подорожнi дякували за те всемогутнiй
Данi, бо про переправу Богдан якось i не подумав.
- То добрий знак, - ожвавився князь. - Кумири блюдять нас i держать
по нас руку.
- Таж куди ми йдемо? - вже чи не вдесяте за сi два днi спитав велiй
болярин, спитав без особливого сподiвання на вiдповiдь, однак Богдан
сказав:
- У Луги.
- В Луги? Годо вi в гостi?
- Годо вi. Нехай явить нам ще одне диво. Тодi не ввiрували смо кумирам
його.
Борислава се страшенно звеселило, й, коли пере©хали через широко
розлитий Днiпро, вiн почав квапити:
- Острож, Гатиле, бо ма мо спiзнитися! Руки сверблять!
- Попочуха ш руки, путь не близька.
- Вiдаю, княже, та...
Вони йшли великою Сiврською землею, яка, здавалося, не ма нi кiнця нi
краю, четверту пiсля Родня нiч переночували в невеликому городцi Олтавi,
добрали там коням вiвса й подалися далi. Скрiзь на шляху траплялися великi
й малi села та городи, й люди в них розмовляли так, як у сусiднiй Нежинi.
- Сiври! - зневажливо вiдгукувався Борислав. - I речуть не по-руськи, й
носяться не так. Сiверь!
Вишата ж мовчав, але було видно, що важка дорога йому зовсiм неважка й
що вiн прихильно ставиться до сi © князево© вигадки.
Ледве десятого вечора попереду зблиснула широка рiчка, й Богдан мовив:
- Лугань. Так нарекли ©© косарi. - Й повторив: -Лугань.
- Аж куди забралися! - вигукнув Борислав. - Де Старий Луг у Венедах - а
де ся ©хня Лугань! Лужани - як iуде© - по всiй землi розсипанi. В Старому
Лузi ще ©хнiй рiд? - поспитав вiн князя.
- Речуть, , - непевно вiдмовив Богдан. - Речуть, готи ©х там
примучують до вiри сво ©.
Ся думка мов розбудила його, й вiн заквапився шукати ночiвлю. Стали в
березi мiж густими заростями верболозу й швиденько скидали хмизку на
багаття, хоч сонце ще й не зайшло. Навсiбiч, куди сягало око, хвилювався
плескатими пагорбами степ, i тiльки де-не-де чорнiли смужки лiсу, рожево
зблискували проти скiсних променiв сонця невеликi веснянi озерця. За сi
десять день весна вже набралася сили, й у лузi росла молоденька травиця.
Хоч вона була солона й недобра, конi жадiбно хапали ©©, скучивши за довгу
зиму.
Абияк повечерявши в'яленим м'ясом i запивши водою з Луганi, вони
полягали спати й таки добре спали, бо то не жарт остiльки днiв зряду не
полишати сiдел, та ще пiсля зимово© сплячки в теремi.
Знайшовши якусь дорогу, що вела невiдомо куди, вони поволi рушили. Й
незабаром, назустрiч ©м трапився комонний косак. Вiн кудись поспiшав i
скоромовкою пояснив зустрiчним, де паланка князя Годоя. Розмовляв
по-лужанському, й .тро русинiв ледве зрозумiли його:
- До тего лясу, далей за гуром, за гуром - i юж сте в паланце.
- Натягнiть клобуки на вуха, - сказав Богдан супутникам. Вашi-бо голови
пiд макотер стриженi, а тут усi ходять iз косами.
Й виставив свого чуба мало не на лоб. Так вони дiсталися гори за лiсом,
а попiд горою було повно народу.
- Масниця?! - плеснув себе по чолi Борислав. - Про©здили смо масницю.
Заради тебе! - вдавано насварився вiн Вишатi, й той у вiдповiдь розтяг
вуста.
Збiговисько й справдi святкувало масницю. Всi були гарно вбранi, веселi
й п'янi, десь гула невидима гайда, й люди кружлялись у корогодах.
- Мислив смь, що на Лугах самi лугарi-косаки! - гукнув до товаришiв
цибатий болярин.
А Богдан пояснив:
- У паланках жиють i люди. Тi, що прийшли у нашу землю з кра©в
захiднiх. А косарi обiтники - жiн не вiдають, лише полчаться й ратi
ведуть.
- Мовиш менi, княже, як отроковi. Й сам те вiдаю, - образився Борислав,
але розмови розмовами, та треба було щось i робити. Й першому
Бориславовi-таки спало на думку: - Масницю ж хрестатi не блюдуть?
- Мабути, нi, - без упевненостi вiдповiв Богдан. - Що ради пита ш?
- А то, що наша голубка сидить зараз у хоромi. Ви гуляйте попiд лiсом,
а я пiду й увиджу, як там ...
Богдан пристав до думки. Треба було й справдi наперед розвiдати й вже
тодi гадати, як умикнути Вишатi красну Дiву.
Вони зi старим конюшим пiрнули в ще голий лiс, а Борислав подався поза
весiльниками до паланки, яка виднiла неподалiк. Та минув обiд i полудень,
короткий весняний день хилився до вечора, Борислава ж не було й не було.
Вже коли смерклося й у лiсi стало страшно, Богдан сказав сво му мовчазному
товаришевi:
- Ходiм i ми, Вишато. Може, наш болярин уже й кiстками десь лiг невiсту
тобi здобуваючи.
Вишата схопився з мiсця. Та зачувся квапливий кiнський тупiт, спочатку
слабкий, наче хто пальцями по столi тюкав, тодi дужчий i дужчий, i нарештi
бiля самого взлiсся коротко свиснуло.
- Борислав! - угадав князь i вiдгукнувся тим самим знаком.
Комонник ускочив до лiсу й напинив коня бiля них.
- Де був си стiльки?
- Добував смь невiсту сьому лежневi! - весело вiдповiв болярин. -
Сiдлайте!
- Ми смо готовi.
- Тодi бiжiм. Ось вона, голубонька, в мене. Через сiдло й справдi
перевисало щось темне й довге.
Богдан пiдiйшов i торкнувся рукою. В теплiй Бориславовiй гунi
вгадувалось людське тiло.
- На, забирай! - озвався Борислав до Вишати. - Аби-с не рiк на мене
чогось лихого за свою княжну.
Вишата, вже сидячи верхи, перебрав у нього дiвчину, всадовив ©© поперед
себе, й утiкачi поквапилися через лiсок у напрямку до рiчки.
- Як же-с умикнув ©©? - спитав Богдан.
Але Борислав лише вiдмахнувся:
- Нехай завтра повiдаю. Втiкаймо.
Вийшовши до берега Луганi, вони понад водою пустили конi вскач, тодi
стали на дорогу, що привела ©х сюди, й бiгли чи не до других пiвнiв.
- Видиш, княже, - сказав болярин, коли зупинялися перепочити. - Видиш,