Страница:
навiть продавали нишком за чималi грошi.
Незабаром до нас долучився Борзакiвський, ми читали Корба втрьох, я
читав, вони слухали, деякi мiсця примушували прочитувати ще раз. По
читаннi Рубан ховав книгу пiд помiст, а я по тому довго не мiг заснути,
лежав i передумував прочитане.
Ми читали книгу пота мно, з великою осторогою на той час бiля нас
крутилося багато всiляких людей, надто внадився якийсь юродивий,
круглоголовий, товстогубий, тiлистий, вiн гасив у церквi свiчi, говорив
загадково - вигукував; безстрашно лаяв царя та його посiпак, називав Петра
антихристом, а його дiяння кривавими, роздавав усiм по шматочку залiза, ми
залiзо брали, але розмови з ним не пiдтримували, в нас виникла пiдозра, що
це не юродивий; отож, коли вiн з'являвся, говорили тiльки про погоду та
про те, коли повернемося додому. Остерiгалися ми навiть декого з сво©х.
Ми розпочали читати книгу з оповiдi про стрiлецький бунт та про
кривавицю по тому, бо хоч нинi бунту не було, але кривавилося так само, й
катiвськi знаряддя були такi самi. "Бажаючи показати, що стiни мiста, за
якi стрiльцi хотiли проникнути, священнi i недосяжнi, государ звелiв
всунути колоди в ближнi до ворiт бiйницi й на кожнiй колодi повiсити по
два бунтiвники. Таким способом було скарано в цей день понад 200
чоловiк",- читали ми, а коли по тому виходили за ворота, бачили на стiнах
Петропавловки схожi на грушi тiла, котрi висiли на палях. "Ця кара, 27
жовтня 1698 року,- писав Корб,- рiзко вiдрiзня ться вiд попереднiх; вона
звершена досить вiдмiнним способом i майже невiрогiдним: 330 чоловiк за
раз, виведенi пiд рокований удар сокири, облили всю долину хоч i
росiйською, але злочинною кров'ю, ця велетенська страта могла бути
виконана лише через те, що всi бояри, сенатори царства, думнi й дяки,
котрi були членами ради, що зiбралася з приводу стрiлецького бунту, за
царським велiнням були прикликанi в Преображенське, де й мусили взятися за
роботу катiв. Кожен з них, завдаючи удару, схиблював, через те, що рука
тремтiла при виконаннi незвично© працi, iз всiх бояр, вельми невдатних
мiстрiв, один боярин вiдзначився особливо невдалим ударом: не вцiливши в
шию засудженого, потяв його по спинi; стрiлець, перерубаний таким чином
надво , терпiв би невимовнi муки, якби Олексашка, вправно орудуючи
сокирою, не вiдрубав страждальцю голову".
Далi оповiдалося про страту священикiв, яких катували блазнi, бо всiм
iншим християнам це було б грiшне, а також про страту трьох рiдних братiв,
про те, як оплакували живих стрiльцiв ©хнi жони, матерi, сестри, дiти -
стрiльцi сидiли на возах, i, за покивом нiмця, вiз зривався з мiсця й мчав
на площу, й стражденнi жiнки та дiти бiгли слiдом, волали про помилування
©хнього годувальника. Оповiдав Корб й про царя:
"День жахливий, оскiльки сьогоднi скарано двiстi чоловiк. Цей день, без
сумнiву, повинен бути вiдмiчений чорною фарбою. Всiм повiдрубували голови
сокирою. На широкiй площi, яка приляга до Кремля, стояли плахи, на якi
засудженi мусили класти голови. Я вимiряв кроками плахи й вiдмiтаю, що
вони вдвiчi бiльшi в ширину, нiж у довжину".
"Сто п'ятдесят бунтiвникiв приведенi до Яузи. Кажуть, що цар вiдрубав
мечем голови вiсiмдесятьом чотирьом бунтiвникам, при тому боярин Плеще в
пiднiмав ©х за волосся, щоб удар був точнiший. Три мечi були приготованi
для такого вжитку. Один з них, коли цар замахнувся ним, розлетiвся на
друзки..."
По тому посол Гварiента з Корбом були запрошенi вiд царя в замiський
дiм князя Ромодановського помилуватися потiшними вогнями. "Особа, котра
грала ролю патрiарха, святкувала посвячення палацу, збудованого царем".
Корб не вельми дивувався з усього того, що побачив, i наводив слова Iоанна
Барклая, котрий писав про московитiв так: "Цей нарiд, створений для
рабства, ненавидить навiть тiнь вольностi. Нарiд цей покiрний, коли
перебува пiд гнiтом, i сво власне рабське становище йому зовсiм не
зда ться поганим, навпаки, охоче зiзна ться в тому, що всi вони государевi
холопи. Цар ма повну владу над ©хнiми ма тками i життям. Навiть турки не
виказують з такою гидотною покiрнiстю свого приниження перед скiпетром
сво©х оттоманiв. Росiяни по собi судять i про iншi народи... Вельможi,
хоча вони самi раби, з нестерпною гордiстю поводяться з нижчими й
простолюдинами, яких, звичайно, вiд зневаги до них, називають чорним
народом." Всi вони "...неосвiченi, слабкi й тупi розумом, часом,
пороззявлявши роти й повитрiщавши очi, з таким подивом дивляться на
iноземця, що й себе не пам'ятають вiд здивування". "Вправи у вiльних
науках, як зайве утруднення для молодi, вiдкидають, фiлософiю забороняють,
астрономи збезчещенi яко чародi©..."
I ще Корб писав: "Навiть люди бiльш, якi наймаються за певну плату, не
можуть за власним бажанням вiдiйти вiд сво©х панiв... Та що там казати,
московити не можуть терпiти волi й, зда ться, вони навiть самi ладнi
опиратися сво му власному щастю, оскiльки цей народ не створений для
щастя..."
Не знаю, що думали Борзакiвський та Рубець, а я думав про те, що
все-таки добре, що в нас iншi порядки, iншi закони. Одначе й ту мою
радiсть перепиляв сво©м скрипучим голосом Рубець:
- Усе це й нас чека . Нiкуди ми вiд нього не дiнемося. Вiд законiв
московських та порядкiв ©хнiх. I вiд царя також.
Вiн мовби наврочив. Бо на кiнець нашого московського гостювання сталася
притичина, яка викликала в нас i насмiх, i подив, i страх. Ми збиралися в
дорогу, й цар власною персоною при©хав провести гетьмана. Був у шитому
золотом каптанi, усмiхнений i урочистий, поплiскував гетьмаца по спинi
велетенською засмаглою рукою, пив i ©в за чотирьох, смiявся, аж порохня
сипалася зi стелi, й раптом уловив з розмови за столом, що в когось iз
козакiв болить зуб. Петро рвучко пiдвiвся й зажадав, аби йому показали
того козака. Вмить приволокли Рубця, посадовили на лаву, цар видобув з
шкiряно© готувальнi велетенськi клiщi, наказав Рубцевi розкрити рота й
вхопив корiнного зуба, рвонув, клiщi клацнули, в ротi у Рубця хряснуло, й
зуб упав на пiдлогу. Рубець застогнав, цар моргнув сво му денщиковi, й той
прибiг з кухлем горiлки. Рубець випив, похлинаючись. Червона, з кров'ю
горiлка текла йому по пiдборiддi, капала на жупан. Вдоволений цар сiв за
стiл i кутуляв ковбасу з капустою. По тому, як у Рубця стухла щока (нiхто
не знав, здоровий чи хворий зуб вивихнув цар), козаки кепкували з нього,
казали, що вiн вiдбувся дуже легко, за два днi цар лiкував якусь бабу,
випускав ©й з печiнки довгим шилом воду, й пiсля того баба сконала, ще й
лежала два днi непохована, бо цар-лiкар зажадав власноручно вчинити розтин
тiла, та не мав часу.
Петро вiд'©здив до Ревеля, ми ж верталися додому. По дорозi довiдалися,
що по царевому указу через його посланця Писар ва на свято сходження
Святого Духа взято з Ки ва митрополита Ки©вського Iоасафа Кроковського, а
з ним купно й архiмандрита Печорського Iоаникiя Санютовича, ми з ними
розминулися в дорозi, митрополит був хворий i помер у Тверi, де його й
поховав тверський архi рей.
Здавалося, ми привезли з московського гостива цiлу купу лих: довгий час
стояла страшенна засуха, й згорiв у Ки вi Печорський монастир з усiма
скарбами, окрiм печер, а за три днi - Подiл, окрiм Академi©, аж до
побережних дворiв. I вигорiло в Чернiговi все старе мiсто, стояла тiльки
катедра архi пископа чернiгiвського, яку ледве загасили, та ще кiлька
кам'яниць.
Вiд Чернiгова лишилося чорне згарище. Печальне й сумне, й навiть
вороння над нами не крякало, лиш де-не-де ворушилися на попелищах
згорбленi постатi, зачувши стукiт кiнських копит, розпростувалися, й
обличчя тих людей здавалися також спаленими. Нема в свiтi нiчого
страшнiшого, як пожежа, людськi серця по нiй стають, неначе головешки, а
попелища людських душ нiмують чорнотою. А ще ж був оскуд на хлiб i на
овочi, й зима накочувалася на мiсто, як бiлий саван. Дiм i обiйстя
Полуботка над Стрижнем зацiлiли.
Одначе для мене всi цi страхiтливi лиха вже не мали жодного значення, я
не бачив ©х, не думав про них, вони втонули в мо му власному горi, яке
вразило мене, наче куля пташину, котра летить до свого гнiзда, про що
виспiвано в пiснi.
У Севську Рубець оповiв менi про те, що сталося двадцять шостого червня
в домi Меншикова - про велiння царя звiнчати Петра Толстого з Уляною.
Прямий i нелукавий Рубець вважав, що пора менi знати про те, й порадив не
©хати до Глухова.
- Не печаль свого серця, не рви його... царського велiння не
переiнакшиш,сказав.- Ти козак... Козак з горя не плаче. Та й... Може, горе
не велике... Бо чи й оддав би гетьман за тебе панночку... Ще знайдеш
дiвчину до любовi. Або я тобi знайду. Таку кралю...
Але я рже його не слухав. Конi ще були нерозсiдланi, стояли на
постоялому дворi, бiля конов'язi, я вiдв'язав свого, упав у сiдло й
полетiв на Глухiв. Я ледве тямив, що роблю, просто не мiг стояти на мiсцi
й слухати Рубця, я не знав, куди подiти себе, менi зчорнiв у очах свiт,
розпач розпирав груди, там палав вогонь, i я гасив його тугим степовим
вiтром, хапаючи його розтуленим ротом. Я загнав коня, найняв у придорожнiй
корчмi врея з кiньми, й на них при©хав у Глухiв. Я не знав, що робитиму,
що скажу Улясi, але до не© мене не допустила гетьманша. Вона давно знала
через гетьманових кур' рiв про царську волю, пишалася тим, величалася й не
допускала навiть мислi, що щось може стати на завадi.
Дво козакiв припровадили мене до свiтлицi гетьманшi, самi вийшли за
дверi й стояли там, готовi по першому ж поклику вскочити до свiтлицi й
схопити мене, а може, й посiкти шаблями, я чув потупування ©хнiх чобiт за
дверима, сама ж Анастасiя Маркiвна стояла обiч столу в довгiм темнiм
стро©, в чорнiй хустцi, схожа на черницю, сувора, строга, владна.
- Ти або несповна розуму, або божевiльний. Ти розумi ш, що таке царська
воля! Не накликай на себе лиха,- одкарбувала темними вустами.- Забудь i
викинь з голови. I не було нiчого. Нiчогiсiнького! Бо й не було.
Я похитнувся, сперся на кахляну пiч.
- Я... тiльки побачусь з Уляною.
- Для чого? Вона вже примирилася, каже, що, може, це й на краще. I тебе
бачити не бажа .
- Неправда! - несамовито вигукнув я i враз зiмлiв душею, вона полетiла
кудись униз, у чорну прiрву. Я не все розумiв, був неначе в туманi, одна
думка ярiла в головi - це - кiнець. В мене бiльше нема нiчого.
Мене доконали слова Анастасi© Маркiвни, в яких була своя. страшна
правда:
- Втям, Юлiана не просто дiвка... © батько - гетьман. Вiн в одвiтi за
всю Укра©ну. Зичить ©й добра... Юлiана розумi це. А ти - не хочеш
зрозумiти.
- Не хочу... Не можу,- прошелестiв спеченими вустами.- Я хочу ©©
побачити. Я ©й скажу... Очi гетьманшi налилися жовтим вогнем:
- Запам'ятай: на цьому подвiр'© ти був востанн . Якщо ступиш ще хоч
раз... будеш розiрваний псами. Я вже вiддала таке велiння вартовим
козакам.
Зрозумiв, що домагатися побачення з Улясею марно. Не знаю, звiдкiля в
мене взялися сили вислухати те все, либонь, то був спокiй за межею серця.
Я навiть здобувся на таке:
- Гаразд, пiду, якщо сповните мо прохання: передайте ©й дарунок.- I
поклав на стiл загорнутий у хусточку барометрум.
Анастасiя Маркiвна розгорнула хусточку, у великому подивi, навiть
замiшаннi розглядала барометрум.
- Що це таке? - запитала.
- Ця рiч вiщу погоду.
Гетьманша подивилася на мене, як на причмеленого.
- Добре, передам.
- Поклянiться!
Вона невдоволено нахмурила чорнi, густi брови (нестеменно такi, як в
Улясi. Боже мiй, за вiщо така кара - у мо © Улясi брови та очi цi © змi©)
й перехрестилася до iкони.
Я вийшов за дверi не попрощавшись i пiшов до ворiт. Дво козакiв
гупотiли чобiтьми за мо ю спиною.
Неначе сновида, волiкся вулицею, не помiчаючи, куди йду. Ноги самi
принесли мене додому. Там не було нiкого - лiто, всi в полi, посеред хати
на розiсланому лiжнику бавилися двi мо© сестрички та малий братик,
нянька-челядниця сидiла на лавi. Дiти не помiтили мене.
Я вийшов у двiр. Батько мав невеликий дiм у мiстi, там ладнав справи
гетьмансько© служби, але обiйстя, де ми всi жили,- за мiською брамою, аж у
кiнцi Веригiна. За обiйстям -- широкi луки, за ними - лiс. У луках
зеленiли отави, у яких жеврiли червоне та червоно-синьо квiти дозрiлого
лiта, лiс на овидi вставав кучерявою хмаркою. Але i луки, й лiс, i небо
були для мене сiрi, затканi брудною рядниною, i, як менi здавалося,
назавжди. Неначе сновида, волiкся по саду, до городу, крiзь дзвiн у вухах
до мене долiтало кування зозулi. Потому десь заплакала iволга, я
оглянувся, iволги не побачив, зовсiм поруч, за тином рясно червонiли
вишнi. Стежкою вiд озерця з рушниками на коромислi пройшла дiвчина у вiнку
з волошок, коромисло погойдувалось в лад ©© ходi, i я аж зiгнувся з болю,
ясно та чiтко згадавши все, що сталося допiру.
Iде Роман додомоньку,
Спустив на дiл головоньку,-
виспiвувала дiвчина. Вона пройшла попiд самим мо©м серцем, пройшла
Улясею, мо ю i вже чужою навiки, i я подумав, що для мене в цьому життi
скiнчилося все й жити далi нiчого. Нi, я не збирався заподiювати собi
смерть, найперше тому, що те - супроти Бога, просто мене бiльше не
цiкавило життя, я чув у собi якусь дивну, сумну-пресумну мелодiю i вже
крiзь не©, глухо, згуки життя. Сльози застилали менi зiр, в грудях стояла
печаль, там звершувався похорон, не по мо му коханню, я знав, що воно в
менi незгасне, вiчне донесу його до могили, як найвищий Божий дарунок i
дарунок свiту сього, похорон i печаль по тому, що в свiтi мало б
збуватися, але нiколи не збува ться, й через те марнi всi нашi клопоти.
Ступав нога за ногою, брiв через мо дитинство, яке вривалося в мо
горе, як весняна вода у висохле озеро. Тут промайнули мо© дитячi роки,
тiльки тут жив життям безхмарним i безмрiйним, i, може, те життя i
найкраще. Я цвiв разом з пiвниками, лiтав з джмелями, стрибав жабеням
через рiвчак i падав увечерi втомлений на милi неньчинi руки. Вона купала
мене в шаплику у пахучiй, з любистком, водi й несла, вкутавши у великий
рушник, до лiжка.
Он з тi © яблунi, тодi ще яблуньки, обiрвав геть усi першi
яблучка-зеленцi, й вiтець посмикав мене за вухо, це була перша справедлива
сувора наука, а мама дала медяника, щоб не плакав. У оту саджалку стрибало
"чортеня". Я справдi думав, що то чортеня, бо воно було геть чорне, ще й
наставляло рiжки, я з криком бiг до хати, розбудив батька, котрий
вiдпочивав по обiдi, й ми пiшли до саджалки вдвох. Ховався за батька, а
батько враз почав реготiтися, потому реготiлися ми обо - "чортеня"
виявилося циганчуком, цигани стояли табором за Веригiном, воно купалося й
вимазалося в глей.
Дорогою з лукiв iшли люди з косами та граблями, я вiдступив за хлiв,
щоб вони не помiтили мене. Менi здавалося, всi вони знають про мо горе,
наругу надi мною й смiятимуться з мене. Я зовсiм не знав людей, надто
отих, що за плугом, З серпом та косою, бо й челядникiв бачив рiдко, не
часто при©здив на вакацi©, я аж мовби трохи бридився ними, бо ж жили
коноплями, волами, гно©вками i не знали, хто такi Ксенофонт та Спiноза...
Вже потiм дознаю, що убогiший за багатьох iз них, бо крiпка вiрою й
праведна життям людина ближча до Бога, нiж усi тi, хто протолочив уподовж
i впоперек Його вчення, а сам погруз у грiхах. Простi убогi люди навiть не
мають часу помiркувати над тим, що таке совiсть, добро, вони не
намагаються вивертами розуму свого обiйти iстину, вони самi живуть правдою
та iстиною.
У оцих хащах якось був заплутався шулiка - погнався за пташкою й
застряв у колючому вiттi, борсався й не мiг виборсатися, а в менi боролося
дво почуттiв - жаль до шулiки й водночас жорстокiсть - вiн убива пташок,
хапа курчат. ...Нинi шулiка гнався за мною. Вiн женеться за мною давно i
зараз ударив зi всi © сили.
...Я переступив через перелаз i зупинився. Передi мною, схрестивши руки
на великих, наче паляницi, грудях, стояла мачуха. Обличчя в не© теж
велике, важке, погляд напружений...
- Чого прийшов?
Я привiтався й вiдповiв:
- А куди ж менi йти? Це моя домiвка.
- Це не твоя домiвка. Батько вiддав тебе на службу, й там ма ш
заробляти собi добра.
Вона промовляла голосно, сердито, а ©© очi бiгали, як двi мишi в
пастцi, i голос деренчав, тодi я не збагнув, вiд чого, здогадався пiзнiше:
то був страх, прикритий грубiстю та нахабством. На мачусi, незважаючи на
спеку, був грезетовий, пiдбитий дуклею кунтуш, кунтуш мо © матерi, я бачив
це, менi було соромно i кривдне.
- Нема тут нiчого твого. Не вiдписав тобi батько... На мене тестамент
його...
- Не встиг переписати.
- Не захотiв. За те, що ти призвiв його до смертi. Ти його не доглянув.
Цi слова вдарили мене навiдлiг. Я похитнувся i аж заплющив очi. Я ще
дуже мало знав про свiт, про життя, його задери й чорнi прiрви, я багато
знав про життя царiв, святих мученикiв, стовпiв церкви, знав молитви, умiв
складати вiршi - тобто знав i умiв те, чого мене вчили i що було
непотрiбне. Знав дрiбнi бурсацькi шахрайства, образи та помсти, але не
знав великих шахрайств, великого обману, на яких трима ться свiт, за якi
продають душу, не вважаючи, що продали ©©. Якимись пота мними закра©нами
власно© душi вiдчув ницiсть цi © жiнки й свою вищiсть, я був чесний, вона
безчесна (повною мiрою чи частково, це не важило), я возвеличувався над
нею, i це в свою чергу зiграло фатальну роль у мо му подальшому життi. Хоч
була в цьому вивищеннi й iстиннiсть: я не втратив совiстi i сподiвався не
втратити ©© нiколи, прожити Божими заповiдями,- вони в iстинному життi на
першому мiсцi.
Але образа була така велика, вштрикнута в iншу криваву рану, що я аж
захитався. В мо©й головi кривавився вогонь, i думка, яка викiльчувалась,
була одна: мерщiй, мерщiй звiдси, з цього двору, з цього проклятого мiста,
на край свiту чи хоч у саме пекло, аби не бачити цих людей, не чути ©хнiх
слiв.
Потiм я не раз шкодував на ту хвилю, бо коли б перемiг себе, перетерпiв
прокльони та кпини й зажадав сво © частки вiтцiвщини, мачуха сама б
поступилася. Принаймнi вiддала б дещицю. А може, й не вiддала б. У не©
тро дiтей, вона виривала спадок для них, для них занапащала душу,
сподiваючись, що Бог простить той грiх. Але ж ще був суд. Я мiг скласти
позов. Там, у лiсi над Валда м, козаки трактували пункти Статуту не на мою
користь. Пiзнiше довiдався, що вони просто не знали ©х, синовi вiд першо©
дружини нiчого не належить тодi, коли батько вiддiлив його ранiше, або
коли син уже ма сво© власнi великi ма тностi. Мене ж батько не вiддiляв,
я пiшов учитися; так, тодi я не сподiвався на свою частку, бо думав, що
залишусь в Академi© назавжди...
Не хотiв позову, не хотiв суду, не хотiв сво © частки вiтцiвщини. Я
випадав з цього свiту, чи свiт утiкав вiд мене, обкладав мене туманами, i
я стояв посеред нього маленький, розгублений, знищений.
I став цей день, стали цi днi першою ниточкою з пасемця, з якого
потяглися всi iншi, й забрали в мене надiю та вiру в свiт та людей, iз
чого потiм зiткалося чорне полотно мого життя. Якби я тодi став на сво©й
правдi супроти мачухи й не пiшов з мiста, все було б iнакше. Але тодi не
було б усього iншого, не споминав би, що споминаю нинi. Лiта мо© довгi© i
все, що лишилося в мене, це спомини, згадую минуле й бачу, що милосердний
Бог посилав менi випробування великi, аби побачити крiпость мо © вiри, в
останню мить показував путь iстинну, а основне - посилав допомогу в добрих
знаках, мудрих вчителях та вiрних побратимах. Про них уже нiхто не
розкаже, окрiм мене.
Однi свiдки понищенi, iншi отримали багатi уряди й за ними забули,
вигнали з пам'ятi, як чужу худобу з пашi, образи тих людей i всi тi сумнi
та грiзнi подi©; все забулося, все поросло пирi м-травою, як пороста
колись доглянута, а далi покинута нива. Але на покинутi ниви здебiльшого
знову приходять плугатарi... Я втiшаюся в сво©й скорботi думкою, що таки
прийде хтось дознати iстини, дознати, що вчинилося тодi, вже при©жджали
тро паничiв. Так, при©жджали не за тим, що треба, i все-таки, либонь,
один з них ще вернеться, отже, чули вони про все те, мають якесь
розумiння, хоч вiдають, що воно небезпечне.
Бережу в пам'ятi всi iмена: людей мужнiх, зичливих вiтчизнi, Богу
угодних i тих, хто хитався, й тих, хто тяжкими обставинами був змушений
служити неправдi, й тих, хто з лютою зловорожiстю чинив крквду, Не молю
для всiх прощення в Бога,- хоч i грiх це великий, а тiльки для тих, хто
служив правдi й народовi свому. Кiнець усих тих валечних людей - це
початок доконечно© погибелi нашо© вiтчизни, той, хто посiда найбiльше в
мо му серцi i мислях мiсце, знав це, бачив наперед сво©м просвiтленим
розумом за вiтчизну вiн молився, за не© пiшов на той свiт, хоч мiг прожити
в достатку, шанi та споко©
Помер вiн, i закотилося сонце нашо© вiтчизни, й хто зна, чи ще зiйде
коли-небудь. А щоб зiйшло, треба не загубите думки та поради тих, хто за
не© боровся i поклав на ©© олтар сво життя, треба зберегти й висiяти тi
зернята, що лишилися, може ж, вони зiйдуть колись. В надi© на те живу.
Лiта мо© сивi©, сил менша й менша , пригаса зiр, тiльки горять у
пам'ятi, неначе свiчi, славнi лиця, й бачу все те, неначе ско©лося воно
вчора. Спочатку я йшов по краю того поля, далi доля штовхнула мене до
середини, всi тi подi© переплелися з подiями мого життя, через них, через
себе самого, яким був, яким усе бачив i брав у серце, вертаюся в тi далекi
лiта й проходжу в сувору браму, котру вченi люди називають гiсторi ю.
Живу я на монастирськiй пасiцi, доглядаю ©©, маю сво©х десятеро
вуликiв, споглядаю Божу красу: пасiка в старому саду пiд лiсом, при
зеленiй долинi, частина вуликiв - на бортях, на корячкуватих дубах та
линах,- гуде бджола, щебечуть пташки - Божа благодать. Божа краса, яку
бачу все гiрше й гiрше, але вловлюю душею. Ми жада мо найдужче тодi, кажи
втрача мо, коли те, що любилося, мина , вiдлiта , i так всюди - в коханнi
радостi, вiтцiвствi, спогляданнi свiту. За мо©м куренем - старий кущ
шипшини й низенький камiнний хрест на запалiй могилi. Менi невiдомо, хто в
тiй могилi похований - дощi з'©ли висiченi на хрестi iм'я та прiзвище
небiжчика, лишилися у верхньому кутику каменя тiльки перехрещенi стрiла та
шматок козацького ратища, отже, це - козацька могила. Вона менi як мiта,
як вiха, як звик журби та тривоги. Щойно дiткнусь до теплого каменю
долонею, й прониже долоню голочками, й застрибають тi голочки по жилах, й
щось засвiтиться в пам'ятi.
Здебiльшого вже згадуване не раз, а iнодi й нове, присипане порохом лiт
на самiм денцi, i я видобуваю його, обтрушую, обтираю, дивуюся й
прилаштовую в той стрiй, який шикую впродовж багатьох лiт. Спомини давно
стали мо©м життям, а той далекий бiль - справжнiй. Для мене справжн все
те, а не оце - спекота лiтнього дня, гудiння бджiл, скрекiт сороки в лiсi
та голоси, що iнодi долiтають з толоки. То рата© порають чужу ниву. Тут я
не потрiбен нiкому й нiхто менi не потрiбен, i все оце пригускле,
присохле, пiдневiльне життя не потрiбне нi цим людям, нi ©хнiм нащадкам, з
нього нiчого взяти для майбутнього, з нього не вичавити жодно© краплi
мудростi, окрiм хiба тi ©, що рабство - то рабство, а та давня мудрiсть
була здебiльшого свiтлою, як струменi джерельно© води, там була боротьба,
але була звитяга, була Надiя.
-...Бог не простить вам цього,- тiльки й прошепотiв я. На саму думку
про суддю, райцiв менi помлiло в душi. Та й не тим вона горiла, зазнала,
як менi здавалося, втрати бiльшо©, непоправно©. 3 сiнешнiх дверей
виглядали три русявi голiвки - мо© напiврiднi сестри та братик, це задля
них мачуха так тяжко порушувала людський та Божий закон; при тих на©вних
очах я не мiг сказати iнших слiв. Моя душа враз обважнiла, щось мовби
дотлiвало в нiй, почував неймовiрну втому й поволiк ноги до ворiт. I враз
з сiней вибiгла й кинулася до мене, вхопила рученятами за полу Катеринка -
середульша з трьох, мала щось белькотiла, либонь вона не розумiла нiчого з
того, що вiдбувалося. Я ж чимось сподобався ©й, чи запам'ятала мене з
минулого року, коли дарував ©й гостинця, i я розгубився. Я взагалi не
знав, що воно таке дiти i як з ними поводитися, й гостинцiв у мене не
було, вони лишилися в обозi. I тепер для чогось длубався в кишенi, й
раптом з не© випав мiдний гудзик, я пiдняв гудзик i дав дiвчинцi.
Катеринка засмiялася, а я прочинив ворота й швидко закрокував по вулицi.
Одначе нагла думка збила мене з кроку, зупинився, вiдтак вернувся в
двiр, пройшов повз оторопiлу мачуху до хати й рiшуче зняв з кiлочка на
покутнiй стiнi стару темну бандуру. Це була ще дiдова бандура, в свята,
iнодi i в недiлю батько бувало грав на нiй. Грав тiльки жартiвливi
пiсеньки, здебiльшого випивши, але якось так, мовби глузував з самих
пiсеньок. Й менi те подобалося, а мамi чомусь нi, вона червонiла, щось
таке казала, а сердитися не вмiла. Я намагався запам'ятати стрiй i лад
батькових пiсеньок i потiм потай знiмав бандуру, але в мене нiчого не
виходило. Просив батька повчити мене гри на бандурi, але вiн навiть не
удостоював мене вiдповiддю. Та й рiдко кого з сусiдiв чи родичiв
удостоював розмовою. Часто був похмурий, мовчазний, завжди чимось
невдоволений, ще й вельми заздрiсний. Йому здавалося, що його, нащадка
славетного Сулими, обiйшли урядами i ма ткостями. Уряд генерального
хорунжого справдi не вельми значний, не те що уряд суддi, писаря чи
обозного. А те, що вiн нажив, пiшло прахом ще при Мазепi. Але, як я тепер
розумiю, на щось бiльше мiй батько i не заслуговував, був важкодумом i
упертюхом.
Мiй погляд упав на пiдвiконня, там лежали мiй псалтир та ще якась
книга, я взяв ©х i разом з бандурою вклав до шкiряно© торби, яка висiла в
сiнях. Закинувши за спину торбу, рушив з двору. В ту мить вiдчував себе
безмежно спустошеним, аж безтiлесним, i безтiлеснiсть та була не легкою, а
безтiлеснiстю каменя. Почувався одиноким i самотнiм, як обгорiлий дуб
серед поля, як фiгура-хрест при дорозi, що похилився на яр. Пiд тим
хрестом похованi великi грiшники, сотничиха та ©© коханець, мiрошницький
син Iван- сотник запопав ©х неподалiк вiд цього мiсця в дикому вишняку й
порубав обох шаблею. Колись цей хрест викликав у нас, хлопчакiв, лячну,
гарячу цiкавiсть, страх, тепер же лише нагадав менi про марнiсть людського
життя та навiяв ще бiльший смуток. Скрипiла на дорозi гарба, мукали
Незабаром до нас долучився Борзакiвський, ми читали Корба втрьох, я
читав, вони слухали, деякi мiсця примушували прочитувати ще раз. По
читаннi Рубан ховав книгу пiд помiст, а я по тому довго не мiг заснути,
лежав i передумував прочитане.
Ми читали книгу пота мно, з великою осторогою на той час бiля нас
крутилося багато всiляких людей, надто внадився якийсь юродивий,
круглоголовий, товстогубий, тiлистий, вiн гасив у церквi свiчi, говорив
загадково - вигукував; безстрашно лаяв царя та його посiпак, називав Петра
антихристом, а його дiяння кривавими, роздавав усiм по шматочку залiза, ми
залiзо брали, але розмови з ним не пiдтримували, в нас виникла пiдозра, що
це не юродивий; отож, коли вiн з'являвся, говорили тiльки про погоду та
про те, коли повернемося додому. Остерiгалися ми навiть декого з сво©х.
Ми розпочали читати книгу з оповiдi про стрiлецький бунт та про
кривавицю по тому, бо хоч нинi бунту не було, але кривавилося так само, й
катiвськi знаряддя були такi самi. "Бажаючи показати, що стiни мiста, за
якi стрiльцi хотiли проникнути, священнi i недосяжнi, государ звелiв
всунути колоди в ближнi до ворiт бiйницi й на кожнiй колодi повiсити по
два бунтiвники. Таким способом було скарано в цей день понад 200
чоловiк",- читали ми, а коли по тому виходили за ворота, бачили на стiнах
Петропавловки схожi на грушi тiла, котрi висiли на палях. "Ця кара, 27
жовтня 1698 року,- писав Корб,- рiзко вiдрiзня ться вiд попереднiх; вона
звершена досить вiдмiнним способом i майже невiрогiдним: 330 чоловiк за
раз, виведенi пiд рокований удар сокири, облили всю долину хоч i
росiйською, але злочинною кров'ю, ця велетенська страта могла бути
виконана лише через те, що всi бояри, сенатори царства, думнi й дяки,
котрi були членами ради, що зiбралася з приводу стрiлецького бунту, за
царським велiнням були прикликанi в Преображенське, де й мусили взятися за
роботу катiв. Кожен з них, завдаючи удару, схиблював, через те, що рука
тремтiла при виконаннi незвично© працi, iз всiх бояр, вельми невдатних
мiстрiв, один боярин вiдзначився особливо невдалим ударом: не вцiливши в
шию засудженого, потяв його по спинi; стрiлець, перерубаний таким чином
надво , терпiв би невимовнi муки, якби Олексашка, вправно орудуючи
сокирою, не вiдрубав страждальцю голову".
Далi оповiдалося про страту священикiв, яких катували блазнi, бо всiм
iншим християнам це було б грiшне, а також про страту трьох рiдних братiв,
про те, як оплакували живих стрiльцiв ©хнi жони, матерi, сестри, дiти -
стрiльцi сидiли на возах, i, за покивом нiмця, вiз зривався з мiсця й мчав
на площу, й стражденнi жiнки та дiти бiгли слiдом, волали про помилування
©хнього годувальника. Оповiдав Корб й про царя:
"День жахливий, оскiльки сьогоднi скарано двiстi чоловiк. Цей день, без
сумнiву, повинен бути вiдмiчений чорною фарбою. Всiм повiдрубували голови
сокирою. На широкiй площi, яка приляга до Кремля, стояли плахи, на якi
засудженi мусили класти голови. Я вимiряв кроками плахи й вiдмiтаю, що
вони вдвiчi бiльшi в ширину, нiж у довжину".
"Сто п'ятдесят бунтiвникiв приведенi до Яузи. Кажуть, що цар вiдрубав
мечем голови вiсiмдесятьом чотирьом бунтiвникам, при тому боярин Плеще в
пiднiмав ©х за волосся, щоб удар був точнiший. Три мечi були приготованi
для такого вжитку. Один з них, коли цар замахнувся ним, розлетiвся на
друзки..."
По тому посол Гварiента з Корбом були запрошенi вiд царя в замiський
дiм князя Ромодановського помилуватися потiшними вогнями. "Особа, котра
грала ролю патрiарха, святкувала посвячення палацу, збудованого царем".
Корб не вельми дивувався з усього того, що побачив, i наводив слова Iоанна
Барклая, котрий писав про московитiв так: "Цей нарiд, створений для
рабства, ненавидить навiть тiнь вольностi. Нарiд цей покiрний, коли
перебува пiд гнiтом, i сво власне рабське становище йому зовсiм не
зда ться поганим, навпаки, охоче зiзна ться в тому, що всi вони государевi
холопи. Цар ма повну владу над ©хнiми ма тками i життям. Навiть турки не
виказують з такою гидотною покiрнiстю свого приниження перед скiпетром
сво©х оттоманiв. Росiяни по собi судять i про iншi народи... Вельможi,
хоча вони самi раби, з нестерпною гордiстю поводяться з нижчими й
простолюдинами, яких, звичайно, вiд зневаги до них, називають чорним
народом." Всi вони "...неосвiченi, слабкi й тупi розумом, часом,
пороззявлявши роти й повитрiщавши очi, з таким подивом дивляться на
iноземця, що й себе не пам'ятають вiд здивування". "Вправи у вiльних
науках, як зайве утруднення для молодi, вiдкидають, фiлософiю забороняють,
астрономи збезчещенi яко чародi©..."
I ще Корб писав: "Навiть люди бiльш, якi наймаються за певну плату, не
можуть за власним бажанням вiдiйти вiд сво©х панiв... Та що там казати,
московити не можуть терпiти волi й, зда ться, вони навiть самi ладнi
опиратися сво му власному щастю, оскiльки цей народ не створений для
щастя..."
Не знаю, що думали Борзакiвський та Рубець, а я думав про те, що
все-таки добре, що в нас iншi порядки, iншi закони. Одначе й ту мою
радiсть перепиляв сво©м скрипучим голосом Рубець:
- Усе це й нас чека . Нiкуди ми вiд нього не дiнемося. Вiд законiв
московських та порядкiв ©хнiх. I вiд царя також.
Вiн мовби наврочив. Бо на кiнець нашого московського гостювання сталася
притичина, яка викликала в нас i насмiх, i подив, i страх. Ми збиралися в
дорогу, й цар власною персоною при©хав провести гетьмана. Був у шитому
золотом каптанi, усмiхнений i урочистий, поплiскував гетьмаца по спинi
велетенською засмаглою рукою, пив i ©в за чотирьох, смiявся, аж порохня
сипалася зi стелi, й раптом уловив з розмови за столом, що в когось iз
козакiв болить зуб. Петро рвучко пiдвiвся й зажадав, аби йому показали
того козака. Вмить приволокли Рубця, посадовили на лаву, цар видобув з
шкiряно© готувальнi велетенськi клiщi, наказав Рубцевi розкрити рота й
вхопив корiнного зуба, рвонув, клiщi клацнули, в ротi у Рубця хряснуло, й
зуб упав на пiдлогу. Рубець застогнав, цар моргнув сво му денщиковi, й той
прибiг з кухлем горiлки. Рубець випив, похлинаючись. Червона, з кров'ю
горiлка текла йому по пiдборiддi, капала на жупан. Вдоволений цар сiв за
стiл i кутуляв ковбасу з капустою. По тому, як у Рубця стухла щока (нiхто
не знав, здоровий чи хворий зуб вивихнув цар), козаки кепкували з нього,
казали, що вiн вiдбувся дуже легко, за два днi цар лiкував якусь бабу,
випускав ©й з печiнки довгим шилом воду, й пiсля того баба сконала, ще й
лежала два днi непохована, бо цар-лiкар зажадав власноручно вчинити розтин
тiла, та не мав часу.
Петро вiд'©здив до Ревеля, ми ж верталися додому. По дорозi довiдалися,
що по царевому указу через його посланця Писар ва на свято сходження
Святого Духа взято з Ки ва митрополита Ки©вського Iоасафа Кроковського, а
з ним купно й архiмандрита Печорського Iоаникiя Санютовича, ми з ними
розминулися в дорозi, митрополит був хворий i помер у Тверi, де його й
поховав тверський архi рей.
Здавалося, ми привезли з московського гостива цiлу купу лих: довгий час
стояла страшенна засуха, й згорiв у Ки вi Печорський монастир з усiма
скарбами, окрiм печер, а за три днi - Подiл, окрiм Академi©, аж до
побережних дворiв. I вигорiло в Чернiговi все старе мiсто, стояла тiльки
катедра архi пископа чернiгiвського, яку ледве загасили, та ще кiлька
кам'яниць.
Вiд Чернiгова лишилося чорне згарище. Печальне й сумне, й навiть
вороння над нами не крякало, лиш де-не-де ворушилися на попелищах
згорбленi постатi, зачувши стукiт кiнських копит, розпростувалися, й
обличчя тих людей здавалися також спаленими. Нема в свiтi нiчого
страшнiшого, як пожежа, людськi серця по нiй стають, неначе головешки, а
попелища людських душ нiмують чорнотою. А ще ж був оскуд на хлiб i на
овочi, й зима накочувалася на мiсто, як бiлий саван. Дiм i обiйстя
Полуботка над Стрижнем зацiлiли.
Одначе для мене всi цi страхiтливi лиха вже не мали жодного значення, я
не бачив ©х, не думав про них, вони втонули в мо му власному горi, яке
вразило мене, наче куля пташину, котра летить до свого гнiзда, про що
виспiвано в пiснi.
У Севську Рубець оповiв менi про те, що сталося двадцять шостого червня
в домi Меншикова - про велiння царя звiнчати Петра Толстого з Уляною.
Прямий i нелукавий Рубець вважав, що пора менi знати про те, й порадив не
©хати до Глухова.
- Не печаль свого серця, не рви його... царського велiння не
переiнакшиш,сказав.- Ти козак... Козак з горя не плаче. Та й... Може, горе
не велике... Бо чи й оддав би гетьман за тебе панночку... Ще знайдеш
дiвчину до любовi. Або я тобi знайду. Таку кралю...
Але я рже його не слухав. Конi ще були нерозсiдланi, стояли на
постоялому дворi, бiля конов'язi, я вiдв'язав свого, упав у сiдло й
полетiв на Глухiв. Я ледве тямив, що роблю, просто не мiг стояти на мiсцi
й слухати Рубця, я не знав, куди подiти себе, менi зчорнiв у очах свiт,
розпач розпирав груди, там палав вогонь, i я гасив його тугим степовим
вiтром, хапаючи його розтуленим ротом. Я загнав коня, найняв у придорожнiй
корчмi врея з кiньми, й на них при©хав у Глухiв. Я не знав, що робитиму,
що скажу Улясi, але до не© мене не допустила гетьманша. Вона давно знала
через гетьманових кур' рiв про царську волю, пишалася тим, величалася й не
допускала навiть мислi, що щось може стати на завадi.
Дво козакiв припровадили мене до свiтлицi гетьманшi, самi вийшли за
дверi й стояли там, готовi по першому ж поклику вскочити до свiтлицi й
схопити мене, а може, й посiкти шаблями, я чув потупування ©хнiх чобiт за
дверима, сама ж Анастасiя Маркiвна стояла обiч столу в довгiм темнiм
стро©, в чорнiй хустцi, схожа на черницю, сувора, строга, владна.
- Ти або несповна розуму, або божевiльний. Ти розумi ш, що таке царська
воля! Не накликай на себе лиха,- одкарбувала темними вустами.- Забудь i
викинь з голови. I не було нiчого. Нiчогiсiнького! Бо й не було.
Я похитнувся, сперся на кахляну пiч.
- Я... тiльки побачусь з Уляною.
- Для чого? Вона вже примирилася, каже, що, може, це й на краще. I тебе
бачити не бажа .
- Неправда! - несамовито вигукнув я i враз зiмлiв душею, вона полетiла
кудись униз, у чорну прiрву. Я не все розумiв, був неначе в туманi, одна
думка ярiла в головi - це - кiнець. В мене бiльше нема нiчого.
Мене доконали слова Анастасi© Маркiвни, в яких була своя. страшна
правда:
- Втям, Юлiана не просто дiвка... © батько - гетьман. Вiн в одвiтi за
всю Укра©ну. Зичить ©й добра... Юлiана розумi це. А ти - не хочеш
зрозумiти.
- Не хочу... Не можу,- прошелестiв спеченими вустами.- Я хочу ©©
побачити. Я ©й скажу... Очi гетьманшi налилися жовтим вогнем:
- Запам'ятай: на цьому подвiр'© ти був востанн . Якщо ступиш ще хоч
раз... будеш розiрваний псами. Я вже вiддала таке велiння вартовим
козакам.
Зрозумiв, що домагатися побачення з Улясею марно. Не знаю, звiдкiля в
мене взялися сили вислухати те все, либонь, то був спокiй за межею серця.
Я навiть здобувся на таке:
- Гаразд, пiду, якщо сповните мо прохання: передайте ©й дарунок.- I
поклав на стiл загорнутий у хусточку барометрум.
Анастасiя Маркiвна розгорнула хусточку, у великому подивi, навiть
замiшаннi розглядала барометрум.
- Що це таке? - запитала.
- Ця рiч вiщу погоду.
Гетьманша подивилася на мене, як на причмеленого.
- Добре, передам.
- Поклянiться!
Вона невдоволено нахмурила чорнi, густi брови (нестеменно такi, як в
Улясi. Боже мiй, за вiщо така кара - у мо © Улясi брови та очi цi © змi©)
й перехрестилася до iкони.
Я вийшов за дверi не попрощавшись i пiшов до ворiт. Дво козакiв
гупотiли чобiтьми за мо ю спиною.
Неначе сновида, волiкся вулицею, не помiчаючи, куди йду. Ноги самi
принесли мене додому. Там не було нiкого - лiто, всi в полi, посеред хати
на розiсланому лiжнику бавилися двi мо© сестрички та малий братик,
нянька-челядниця сидiла на лавi. Дiти не помiтили мене.
Я вийшов у двiр. Батько мав невеликий дiм у мiстi, там ладнав справи
гетьмансько© служби, але обiйстя, де ми всi жили,- за мiською брамою, аж у
кiнцi Веригiна. За обiйстям -- широкi луки, за ними - лiс. У луках
зеленiли отави, у яких жеврiли червоне та червоно-синьо квiти дозрiлого
лiта, лiс на овидi вставав кучерявою хмаркою. Але i луки, й лiс, i небо
були для мене сiрi, затканi брудною рядниною, i, як менi здавалося,
назавжди. Неначе сновида, волiкся по саду, до городу, крiзь дзвiн у вухах
до мене долiтало кування зозулi. Потому десь заплакала iволга, я
оглянувся, iволги не побачив, зовсiм поруч, за тином рясно червонiли
вишнi. Стежкою вiд озерця з рушниками на коромислi пройшла дiвчина у вiнку
з волошок, коромисло погойдувалось в лад ©© ходi, i я аж зiгнувся з болю,
ясно та чiтко згадавши все, що сталося допiру.
Iде Роман додомоньку,
Спустив на дiл головоньку,-
виспiвувала дiвчина. Вона пройшла попiд самим мо©м серцем, пройшла
Улясею, мо ю i вже чужою навiки, i я подумав, що для мене в цьому життi
скiнчилося все й жити далi нiчого. Нi, я не збирався заподiювати собi
смерть, найперше тому, що те - супроти Бога, просто мене бiльше не
цiкавило життя, я чув у собi якусь дивну, сумну-пресумну мелодiю i вже
крiзь не©, глухо, згуки життя. Сльози застилали менi зiр, в грудях стояла
печаль, там звершувався похорон, не по мо му коханню, я знав, що воно в
менi незгасне, вiчне донесу його до могили, як найвищий Божий дарунок i
дарунок свiту сього, похорон i печаль по тому, що в свiтi мало б
збуватися, але нiколи не збува ться, й через те марнi всi нашi клопоти.
Ступав нога за ногою, брiв через мо дитинство, яке вривалося в мо
горе, як весняна вода у висохле озеро. Тут промайнули мо© дитячi роки,
тiльки тут жив життям безхмарним i безмрiйним, i, може, те життя i
найкраще. Я цвiв разом з пiвниками, лiтав з джмелями, стрибав жабеням
через рiвчак i падав увечерi втомлений на милi неньчинi руки. Вона купала
мене в шаплику у пахучiй, з любистком, водi й несла, вкутавши у великий
рушник, до лiжка.
Он з тi © яблунi, тодi ще яблуньки, обiрвав геть усi першi
яблучка-зеленцi, й вiтець посмикав мене за вухо, це була перша справедлива
сувора наука, а мама дала медяника, щоб не плакав. У оту саджалку стрибало
"чортеня". Я справдi думав, що то чортеня, бо воно було геть чорне, ще й
наставляло рiжки, я з криком бiг до хати, розбудив батька, котрий
вiдпочивав по обiдi, й ми пiшли до саджалки вдвох. Ховався за батька, а
батько враз почав реготiтися, потому реготiлися ми обо - "чортеня"
виявилося циганчуком, цигани стояли табором за Веригiном, воно купалося й
вимазалося в глей.
Дорогою з лукiв iшли люди з косами та граблями, я вiдступив за хлiв,
щоб вони не помiтили мене. Менi здавалося, всi вони знають про мо горе,
наругу надi мною й смiятимуться з мене. Я зовсiм не знав людей, надто
отих, що за плугом, З серпом та косою, бо й челядникiв бачив рiдко, не
часто при©здив на вакацi©, я аж мовби трохи бридився ними, бо ж жили
коноплями, волами, гно©вками i не знали, хто такi Ксенофонт та Спiноза...
Вже потiм дознаю, що убогiший за багатьох iз них, бо крiпка вiрою й
праведна життям людина ближча до Бога, нiж усi тi, хто протолочив уподовж
i впоперек Його вчення, а сам погруз у грiхах. Простi убогi люди навiть не
мають часу помiркувати над тим, що таке совiсть, добро, вони не
намагаються вивертами розуму свого обiйти iстину, вони самi живуть правдою
та iстиною.
У оцих хащах якось був заплутався шулiка - погнався за пташкою й
застряв у колючому вiттi, борсався й не мiг виборсатися, а в менi боролося
дво почуттiв - жаль до шулiки й водночас жорстокiсть - вiн убива пташок,
хапа курчат. ...Нинi шулiка гнався за мною. Вiн женеться за мною давно i
зараз ударив зi всi © сили.
...Я переступив через перелаз i зупинився. Передi мною, схрестивши руки
на великих, наче паляницi, грудях, стояла мачуха. Обличчя в не© теж
велике, важке, погляд напружений...
- Чого прийшов?
Я привiтався й вiдповiв:
- А куди ж менi йти? Це моя домiвка.
- Це не твоя домiвка. Батько вiддав тебе на службу, й там ма ш
заробляти собi добра.
Вона промовляла голосно, сердито, а ©© очi бiгали, як двi мишi в
пастцi, i голос деренчав, тодi я не збагнув, вiд чого, здогадався пiзнiше:
то був страх, прикритий грубiстю та нахабством. На мачусi, незважаючи на
спеку, був грезетовий, пiдбитий дуклею кунтуш, кунтуш мо © матерi, я бачив
це, менi було соромно i кривдне.
- Нема тут нiчого твого. Не вiдписав тобi батько... На мене тестамент
його...
- Не встиг переписати.
- Не захотiв. За те, що ти призвiв його до смертi. Ти його не доглянув.
Цi слова вдарили мене навiдлiг. Я похитнувся i аж заплющив очi. Я ще
дуже мало знав про свiт, про життя, його задери й чорнi прiрви, я багато
знав про життя царiв, святих мученикiв, стовпiв церкви, знав молитви, умiв
складати вiршi - тобто знав i умiв те, чого мене вчили i що було
непотрiбне. Знав дрiбнi бурсацькi шахрайства, образи та помсти, але не
знав великих шахрайств, великого обману, на яких трима ться свiт, за якi
продають душу, не вважаючи, що продали ©©. Якимись пота мними закра©нами
власно© душi вiдчув ницiсть цi © жiнки й свою вищiсть, я був чесний, вона
безчесна (повною мiрою чи частково, це не важило), я возвеличувався над
нею, i це в свою чергу зiграло фатальну роль у мо му подальшому життi. Хоч
була в цьому вивищеннi й iстиннiсть: я не втратив совiстi i сподiвався не
втратити ©© нiколи, прожити Божими заповiдями,- вони в iстинному життi на
першому мiсцi.
Але образа була така велика, вштрикнута в iншу криваву рану, що я аж
захитався. В мо©й головi кривавився вогонь, i думка, яка викiльчувалась,
була одна: мерщiй, мерщiй звiдси, з цього двору, з цього проклятого мiста,
на край свiту чи хоч у саме пекло, аби не бачити цих людей, не чути ©хнiх
слiв.
Потiм я не раз шкодував на ту хвилю, бо коли б перемiг себе, перетерпiв
прокльони та кпини й зажадав сво © частки вiтцiвщини, мачуха сама б
поступилася. Принаймнi вiддала б дещицю. А може, й не вiддала б. У не©
тро дiтей, вона виривала спадок для них, для них занапащала душу,
сподiваючись, що Бог простить той грiх. Але ж ще був суд. Я мiг скласти
позов. Там, у лiсi над Валда м, козаки трактували пункти Статуту не на мою
користь. Пiзнiше довiдався, що вони просто не знали ©х, синовi вiд першо©
дружини нiчого не належить тодi, коли батько вiддiлив його ранiше, або
коли син уже ма сво© власнi великi ма тностi. Мене ж батько не вiддiляв,
я пiшов учитися; так, тодi я не сподiвався на свою частку, бо думав, що
залишусь в Академi© назавжди...
Не хотiв позову, не хотiв суду, не хотiв сво © частки вiтцiвщини. Я
випадав з цього свiту, чи свiт утiкав вiд мене, обкладав мене туманами, i
я стояв посеред нього маленький, розгублений, знищений.
I став цей день, стали цi днi першою ниточкою з пасемця, з якого
потяглися всi iншi, й забрали в мене надiю та вiру в свiт та людей, iз
чого потiм зiткалося чорне полотно мого життя. Якби я тодi став на сво©й
правдi супроти мачухи й не пiшов з мiста, все було б iнакше. Але тодi не
було б усього iншого, не споминав би, що споминаю нинi. Лiта мо© довгi© i
все, що лишилося в мене, це спомини, згадую минуле й бачу, що милосердний
Бог посилав менi випробування великi, аби побачити крiпость мо © вiри, в
останню мить показував путь iстинну, а основне - посилав допомогу в добрих
знаках, мудрих вчителях та вiрних побратимах. Про них уже нiхто не
розкаже, окрiм мене.
Однi свiдки понищенi, iншi отримали багатi уряди й за ними забули,
вигнали з пам'ятi, як чужу худобу з пашi, образи тих людей i всi тi сумнi
та грiзнi подi©; все забулося, все поросло пирi м-травою, як пороста
колись доглянута, а далi покинута нива. Але на покинутi ниви здебiльшого
знову приходять плугатарi... Я втiшаюся в сво©й скорботi думкою, що таки
прийде хтось дознати iстини, дознати, що вчинилося тодi, вже при©жджали
тро паничiв. Так, при©жджали не за тим, що треба, i все-таки, либонь,
один з них ще вернеться, отже, чули вони про все те, мають якесь
розумiння, хоч вiдають, що воно небезпечне.
Бережу в пам'ятi всi iмена: людей мужнiх, зичливих вiтчизнi, Богу
угодних i тих, хто хитався, й тих, хто тяжкими обставинами був змушений
служити неправдi, й тих, хто з лютою зловорожiстю чинив крквду, Не молю
для всiх прощення в Бога,- хоч i грiх це великий, а тiльки для тих, хто
служив правдi й народовi свому. Кiнець усих тих валечних людей - це
початок доконечно© погибелi нашо© вiтчизни, той, хто посiда найбiльше в
мо му серцi i мислях мiсце, знав це, бачив наперед сво©м просвiтленим
розумом за вiтчизну вiн молився, за не© пiшов на той свiт, хоч мiг прожити
в достатку, шанi та споко©
Помер вiн, i закотилося сонце нашо© вiтчизни, й хто зна, чи ще зiйде
коли-небудь. А щоб зiйшло, треба не загубите думки та поради тих, хто за
не© боровся i поклав на ©© олтар сво життя, треба зберегти й висiяти тi
зернята, що лишилися, може ж, вони зiйдуть колись. В надi© на те живу.
Лiта мо© сивi©, сил менша й менша , пригаса зiр, тiльки горять у
пам'ятi, неначе свiчi, славнi лиця, й бачу все те, неначе ско©лося воно
вчора. Спочатку я йшов по краю того поля, далi доля штовхнула мене до
середини, всi тi подi© переплелися з подiями мого життя, через них, через
себе самого, яким був, яким усе бачив i брав у серце, вертаюся в тi далекi
лiта й проходжу в сувору браму, котру вченi люди називають гiсторi ю.
Живу я на монастирськiй пасiцi, доглядаю ©©, маю сво©х десятеро
вуликiв, споглядаю Божу красу: пасiка в старому саду пiд лiсом, при
зеленiй долинi, частина вуликiв - на бортях, на корячкуватих дубах та
линах,- гуде бджола, щебечуть пташки - Божа благодать. Божа краса, яку
бачу все гiрше й гiрше, але вловлюю душею. Ми жада мо найдужче тодi, кажи
втрача мо, коли те, що любилося, мина , вiдлiта , i так всюди - в коханнi
радостi, вiтцiвствi, спогляданнi свiту. За мо©м куренем - старий кущ
шипшини й низенький камiнний хрест на запалiй могилi. Менi невiдомо, хто в
тiй могилi похований - дощi з'©ли висiченi на хрестi iм'я та прiзвище
небiжчика, лишилися у верхньому кутику каменя тiльки перехрещенi стрiла та
шматок козацького ратища, отже, це - козацька могила. Вона менi як мiта,
як вiха, як звик журби та тривоги. Щойно дiткнусь до теплого каменю
долонею, й прониже долоню голочками, й застрибають тi голочки по жилах, й
щось засвiтиться в пам'ятi.
Здебiльшого вже згадуване не раз, а iнодi й нове, присипане порохом лiт
на самiм денцi, i я видобуваю його, обтрушую, обтираю, дивуюся й
прилаштовую в той стрiй, який шикую впродовж багатьох лiт. Спомини давно
стали мо©м життям, а той далекий бiль - справжнiй. Для мене справжн все
те, а не оце - спекота лiтнього дня, гудiння бджiл, скрекiт сороки в лiсi
та голоси, що iнодi долiтають з толоки. То рата© порають чужу ниву. Тут я
не потрiбен нiкому й нiхто менi не потрiбен, i все оце пригускле,
присохле, пiдневiльне життя не потрiбне нi цим людям, нi ©хнiм нащадкам, з
нього нiчого взяти для майбутнього, з нього не вичавити жодно© краплi
мудростi, окрiм хiба тi ©, що рабство - то рабство, а та давня мудрiсть
була здебiльшого свiтлою, як струменi джерельно© води, там була боротьба,
але була звитяга, була Надiя.
-...Бог не простить вам цього,- тiльки й прошепотiв я. На саму думку
про суддю, райцiв менi помлiло в душi. Та й не тим вона горiла, зазнала,
як менi здавалося, втрати бiльшо©, непоправно©. 3 сiнешнiх дверей
виглядали три русявi голiвки - мо© напiврiднi сестри та братик, це задля
них мачуха так тяжко порушувала людський та Божий закон; при тих на©вних
очах я не мiг сказати iнших слiв. Моя душа враз обважнiла, щось мовби
дотлiвало в нiй, почував неймовiрну втому й поволiк ноги до ворiт. I враз
з сiней вибiгла й кинулася до мене, вхопила рученятами за полу Катеринка -
середульша з трьох, мала щось белькотiла, либонь вона не розумiла нiчого з
того, що вiдбувалося. Я ж чимось сподобався ©й, чи запам'ятала мене з
минулого року, коли дарував ©й гостинця, i я розгубився. Я взагалi не
знав, що воно таке дiти i як з ними поводитися, й гостинцiв у мене не
було, вони лишилися в обозi. I тепер для чогось длубався в кишенi, й
раптом з не© випав мiдний гудзик, я пiдняв гудзик i дав дiвчинцi.
Катеринка засмiялася, а я прочинив ворота й швидко закрокував по вулицi.
Одначе нагла думка збила мене з кроку, зупинився, вiдтак вернувся в
двiр, пройшов повз оторопiлу мачуху до хати й рiшуче зняв з кiлочка на
покутнiй стiнi стару темну бандуру. Це була ще дiдова бандура, в свята,
iнодi i в недiлю батько бувало грав на нiй. Грав тiльки жартiвливi
пiсеньки, здебiльшого випивши, але якось так, мовби глузував з самих
пiсеньок. Й менi те подобалося, а мамi чомусь нi, вона червонiла, щось
таке казала, а сердитися не вмiла. Я намагався запам'ятати стрiй i лад
батькових пiсеньок i потiм потай знiмав бандуру, але в мене нiчого не
виходило. Просив батька повчити мене гри на бандурi, але вiн навiть не
удостоював мене вiдповiддю. Та й рiдко кого з сусiдiв чи родичiв
удостоював розмовою. Часто був похмурий, мовчазний, завжди чимось
невдоволений, ще й вельми заздрiсний. Йому здавалося, що його, нащадка
славетного Сулими, обiйшли урядами i ма ткостями. Уряд генерального
хорунжого справдi не вельми значний, не те що уряд суддi, писаря чи
обозного. А те, що вiн нажив, пiшло прахом ще при Мазепi. Але, як я тепер
розумiю, на щось бiльше мiй батько i не заслуговував, був важкодумом i
упертюхом.
Мiй погляд упав на пiдвiконня, там лежали мiй псалтир та ще якась
книга, я взяв ©х i разом з бандурою вклав до шкiряно© торби, яка висiла в
сiнях. Закинувши за спину торбу, рушив з двору. В ту мить вiдчував себе
безмежно спустошеним, аж безтiлесним, i безтiлеснiсть та була не легкою, а
безтiлеснiстю каменя. Почувався одиноким i самотнiм, як обгорiлий дуб
серед поля, як фiгура-хрест при дорозi, що похилився на яр. Пiд тим
хрестом похованi великi грiшники, сотничиха та ©© коханець, мiрошницький
син Iван- сотник запопав ©х неподалiк вiд цього мiсця в дикому вишняку й
порубав обох шаблею. Колись цей хрест викликав у нас, хлопчакiв, лячну,
гарячу цiкавiсть, страх, тепер же лише нагадав менi про марнiсть людського
життя та навiяв ще бiльший смуток. Скрипiла на дорозi гарба, мукали