Страница:
говорили. Виходить, я кличу шанувати чужих вiтцiв i чужих матерiв? Тобто
мовби мо©х, а мовби й не мо©х.
Влучивши зручний момент, коли люди загомонiли помiж собою, я нахилився
до ченця й сказав:
- Святий отче, не кажiть, що ви чернець. I знiмiть пiдрясника та
скуфейку, помiняйте на iншу одiж. З Пiтера привезено царського указа
виловлювати бродячих ченцiв та брати ©х до в'язницi. Новий указ усi
сповняють пильно. Завтра по мiсту пiдуть солдати ловити таких, як ви.
Справдi, надiйшов такий указ, iз завтрашнього дня вiн брався до
виконання. Отож я переступив межу ще вчора, вчора я вже став на прю, не
помiтивши того. Якась невiдома сила вирiшила це в менi. I я пiднiсся
духом.
I всi в мiстi були пiднесенi, мовби одмолодiли. Декотрi старшини
вимагали покарати тих, хто не пiдписав до Сенату лист, з'явилися й всiлякi
нашiптувачi, одначе гетьман до розправи не допустив.
- Ся путь безконечна,- сказав вiн,- i нема на нiй нi переможцiв, нi
переможених, ©хнiй злочин - тiльки перед сво ю совiстю. Ми всi винуватi.
Славу дiдiв забули. Гордiсть втратили. Ходимо, поопускавши голови. Шаги
мiднi на землi шука мо.
- Правда, правда,- загомонiли старшини.
...Та й поприкушували язики. Бо вже через два тижнi прийшов у Глухiв
царський указ, одразу в колегiю i в гетьманську канцелярiю, де було
написано, що гетьман не може нiчого чинити, не погодивши з колегi ю, i що
"...кожен може являтись прямо в колегiю, не боячись козацько© старшини". I
самiй старшинi дали пристрашку. Другого вересня прийшла звiстка з далеко©
Ладоги, що на каналi помер Iван Черняк, наказний полковник полтавський, а
небавом ще одна - кiлька стародубських козакiв поскаржилися в Пiтер на
свого наказного полковника Журавського, й звiдти, з Пiтера, прийшов указ:
зичимо покiйнику на небi вiчного упоко ння, в обох полках обрати
полковникiв iз москалiв, яких - буде указано осiбно. Отак i Журавський
нiби опинився в покiйниках. Той указ вкинув усiх у тяжкi роздуми. Навiть
я, дрiбний канцелярист гетьмансько© канцелярi©, стояв при мiсяцi пiд
тополями й думав: на велику веремiю заходить, великий вогонь розгоря ться,
багато людей згорить на ньому. Можна й собi пообпалювати крильця. А свiт
такий гарний, такий ясний. Дозрiвають у садах яблука, мiсяць срiблом землю
залива ... Дихай, радуйся, живи. Не раду ться! Для чого жити? Протирати
штани в канцелярi©, дивитися, як занепада свiт, у якому нашi предки жили
по власнiй волi?..
А вже увечерi кiлька канцеляристiв, i я з ними, сидiли на валу й
ласували кавунами, якими нас пригощав Миля. Кавуни були великi,
темно-рябi, хтось висловив здогад, що вони з-за Есманi, з Веригiна. Я
захвилювався й запитав Милю, чи то правда, що кавуни з Веригiна, i в кого
вiн ©х купив.
- Та що я такий дурний, щоб купувати,- здивувася Миля.
- То ти, виходить, украв?
- Хiба то крадiжка, набрати кавунiв,- аж обурився Миля.- Одвiку ©х
крадуть... беруть тобто.
- Впiймають на греблi з кавунами, кинуть пiд млинове колесо,- сказав
Iлько.
- А я не ходжу через греблю. Я човником... Як воно часто ведеться,
розмова розпочалася з житейських клопотiв, а доскочила до справ великих.
Чомусь згадали Мазепу, маленький червононосий канцелярист Рукавиця мовив,
що од Мазепи пiшло все лихо, з ним погодився iнший канцелярист, Кирило
Копил, який сказав, що Мазепа перехитрував сам себе. Ховався й ховався з
сво©ми намiрами, поки Петро не розтягнув усiх козакiв укра©нських, тих пiд
Ревель, тих на Ладогу, тих ще кудись, i лишився гетьман зi жменькою
вiйська, та й те нiчого не знало, аж поки Мазепа не привiв його до Десни
та не сказав, що йдуть до Карла.
- Старий вiн був уже для такого дiла,- мовив Рукавиця.- В цьому вся
причина.
- Може, й правда,- погодився Копил.- Коли б на його мiсцi був Орлик...
Смiливий чоловiк i розуму великого. "Видячи Москву, обставлену многими
силами i укрiплену на морi та на землi, всiм ста страшно й небезпечно,
всi мають з' днатися у союз вiйськовий",прочитав по пам'ятi з Орликового
унiверсала.- Про те ж i король Карло писав: "Звернiть погляди на катiвськi
пристро©, в Москвi заведенi, подивiться на народи, державi Московськiй
пiдкоренi, й страшнi знаки тиранства постануть перед вами... Кому вiра,
свобода вiтчизни, жон i дiтей життя дороге, тi проти сво©х гонителiв,
злобителiв i утискувачiв повстануть".
Канцеляристи загомонiли, декотрi - обережно, застережливо, а декотрi й
гаряче, бо вже випили трохи. Вiд Полтавсько© баталi© минуло тринадцять
лiт, про не©, про шведчину знали в основному з оповiдей старших, тi подi©
хвилювали багатьох козакiв, вони перегравали ©х по-сво му i тлумачили
також.
Про Мазепу гомонiли старi й малi, i то по-рiзному, тобто гомонiли люди
простi, старшинам i урядовцям до тих розмов було зась, хiба що в колi
тiсному, де довiряли один одному. Про Орлика ж спогадувати було небезпечно
взагалi. Запеклий, смiливий, розумний, освiчений - знав латину, грецьку,
французьку, нiмецьку, польську, шведську й ще кiлька мов i розсилав на тих
мовах реляцi© до королiв та султанiв, зумiв подвигнути на вiйну проти
Росi© туркiв, i тi оточили росiйське вiйсько понад Прутом, i вже цар
готувався здатися в полон з усiм вiйськом, проте вдалося пiдкупити вiзиря,
котрий командував вiйськами i якому пiзнiше це коштувало в Стамбулi
голови. I сам Орлик зiбрав чимало вiйська з тих, хто встиг проскочити з
Мазепою пiд Переволочною на той бiк Днiпра, покликав запорожцiв, повiв на
Укра©ну, дiйшов до Бiло© Церкви, та, як вже те бувало не раз, зрадили його
невiрнi спiльники - татари й мусив вiдступати. Тепер Орлик десь ховався,
по його слiдах гнали царськi хорти-посiпаки, Петро наказав виловити
Орлика, чого б це не коштувало, Орлик вважався найбiльшим державним
злочинцем.
А тут, пiдiгрiтi горiлкою, хлопцi розбалакалися, розсмiливились, казали
про нього похвальнi слова. Я намагався ©х погамувати, переводив розмову на
iнше, але вони верталися на те саме тирло. А там же тiльки чорна збита
земля, що з того можна взяти собi на зажиток! Мазепи нема , Карла також, а
Орлик вi ться по свiту. Менi самому було цiкаво все те, й холодив серце
страх.
Розiйшлися, бо почав накрапати дощ. А вранцi, ледве повставали, прийшли
до нашого куреня капiтан з двома солдатами й повели Кирила Копила з собою.
Ми кинулися до гетьмана, але його не було - вiд'©хав до Чернiгова. Савич й
слухати не хотiв про те, щоб заступитися за свого канцеляриста, ледве
вмовили його написати цидулу. © понiс у колегiю Борзакiвський. Йому
вдалося домовитися тiльки про те, що при вивiдних розмовах буде присутнiй
глухiвський сотник Мануйлович. Того ж дня почали по одному викликати тих,
хто вчора увечерi був на валу при крамольнiй розмовi. Першим покликали
канцеляриста Василя Пастуха, вiн повернувся пом'ятий, а трохи веселий.
Розповiв, що дiзнання веде якийсь майор, але при тому присутнiй сам
прокурор колегi© Михайло Хрущов, напосiлися вони на нього вельми, але вiн
обвiв ©х довкола пальця, сказавши, що був п'яний i нiчого не пам'ята . Я
пригадав, як мався вчора Пастух, вiн справдi здебiльшого мовчав, пив
горiлку та ©в кавуни. Одначе що буде з iншими? Й що казати менi? Також
видавати себе за п'яного? Але в те нiхто не повiрить, всi знають, що я не
п'ю. Сказати правду? Те супротивне мо©й совiстi, всьому, чим жив, про що
думав останнiм часом. Посвiдчити, що нiчого такого не говорили, в те не
повiрять, вони звiдкiлясь вже знають правду. Мо чоло оросили липкi краплi
поту. Все на свiтi надто просто й непросто. Iснують тiльки двi сторони -
чорне й бiле, добро i зло, любов - ненависть, життя й смерть, правда та
неправда. Цей вибiр куций i здебiльшого страшний. I страшний нинi час. На
який би край я не став, вiн смертельно небезпечний для мене. Або
запроданець, або в'язень! Я - помiж двох каменiв, i вони зiтруть мене на
борошно. I ось я вже йду слiдом за солдатом. I такий я
маленький-маленький, i тiнь моя коротенька, не бiльше кроку. Солдат
понурий i злий, i тiнь його довга, рушниця телiпа ться за плечима й
хляпають прибитi пилюкою чоботи. Йдемо мiстом, i всi зустрiчнi
проводжають, мене хто подивованим, хто спiвчутливим поглядом, йдемо довгою
греблею, у водi схлюпу риба, чорна лиска попливла в очерет i потягла за
собою вервечку каченят, десь iволга п' тягучий осiннiй сiк пiзнiх вишень
i давиться ним, виспiву коротко, кiркiтливо, на Веригiнi в присохлому
листi сито виблискують велетенськi кавуни на баштанах. Життя тече, життя
виру ... Таким воно буде й без мене. Стрибають горобцi на дорозi, й
стрибають горобцями мо© думки, шукають викруту. А його ж нема ... Чорне
або бiле. Добро або зло. Горобцi пiд решетом, i страшно... Неймовiрно
страшно. Всi йдуть по сво©й волi, а я йду за солдатом. Ще нещодавно я був
присутнiй на квестi© i впевнив себе, що витримаю й сам будь-якi
випробування. Витримаю в iм'я добра та справедливостi. В iм'я мого люду, в
iм'я Укра©ни.
Але виявля ться, що справедливiсть мала i велика. Велика, це загинути
за Укра©ну, загинути на велелюддi, красиво й почесно. Але здебiльшого
ма мо причетнiсть до справедливостi мало©. Коли людина поступа ться по
дрiбочцi, по цяточцi, коли щоденнi вигоди штовхають ©© до тих поступок, i
вона ледве чи й помiча те. А якщо i помiча , то: ну що залежить вiд
отако© дрiбницi. Звiсно, вона розумi , що вчинила нечесно, але вчинок той
такий маленький... А за нього можна понести велику кару. Як оце ниньки.
Ну, посвiдчу я на користь Кирила Копила, п'янички i перелюбника,
захланного чоловiчка... I мене самого вiзьмуть до тюремного ув'язнення. Й
кому буде з того печаль? Хто згада про мене? Заб'ють канчуками, згноять у
ямi. I то нiзащо. За п'яничку Кирила Копила!..
Посвiдчу на користь тих, хто допиту Кирила, на користi, колегi©... Про
те знатимуть всi. Й цуратимуться мене. Показуватимуть пальцями. Я не зможу
бiльше працювати в Генеральнiй канцелярi©. А основне, я не зможу поважати
себе А ще таке: "Люби, Боже, правду". А правда така, що гiрша неправди.
Почувався щиглем, загнаним в сильця. Я боявся сказати щось таке, об чiм
шкодуватиму довго, можливо, все життя. Я боявся не сказати нiчого... бо
теж можу шкодувати, вже не на волi, а за гратами. Серде мо тiпалося й
тремтiло, i в головi гуло, як у порожньому коминi. Менi здавалося,
вивiдники все розумiють, про все здогадуються, бачать мене наскрiзь.
Одначе людина не щиголь, ©© розум верткий i хитрий, вiн прагне отi ©
середини, яко© здебiльшого нема i яку iнодi вда ться знайти. Я знайшов ©©
вже на порозi кам'яницi, до яко© мене привели. Кам'яниця колись була
коморою, в нiй зберiгали щось цiнне, бо дверi - оббитi залiзом i вiкна
вгорi маленькi, загратованi. Пiд стiною стояв стiл, за ним сидiли тiлистий
прокурор Хрущов, майор з хвацькими вусиками та гострими бровами i
вiйськовий писар, а трохи збоку, на ослонцi без спинки - сотник
Мануйлович, який вдавав байдужiсть, але тiльки вдавав, у його очах
присипанi сiрим попелом байдужостi тлiли iскри. Вiн перший i розкаже про
мене все.
Я став посеред кам'яницi, розглядався. Розглядався навмисно довго,
трохи вiдкривши рота.
- Ти будеш канцелярист Iван? - запитав майор, перед тим заглянувши до
паперу, який лежав перед ним.
Я не вiдгукнувся, розглядався далi. Якiсь гаки попiд стiною, либонь, на
них вiшали копченi окiсти, в стелi - дiри.
- Ти сть Iван Сулима? - вже голоснiше запитав майор.
- Га, що? - сказав я i подивився на майора. Той зглянувся з прокурором.
- Ти що, погано чу ш? - обiзвався Хрущов.
- Еге ж, прийшов оце,- вiдказав я. Прокурор i майор зглянулися знову.
- Вiн глухий? - запитав прокурор Мануйловича.
Той знизав плечима.
- Зда ться, трохи недочува .
- Нащо ж його тримають у канцелярi©?
- Пише справно. I грамоту зна .
Майор пiдвiвся й пiдiйшов до мене.
- Що ти чув учора на валу? - гарикнув просто менi в обличчя.
Я витрiщив очi.
- На валу! - прогримiв майор.
- Кавуни ©в. Солодкi,- голосно, вельми голосно вiдказав я.
Тепер ми кричали обо . Майор допитувався, про що гомонiли канцеляристи
на валу, а я плiв йому, що на думку збiгало. Врештi майор утомився,
пiдiйшов до столу, взяв аркуш паперу й написав на ньому: "Про що учора
ввечерi розмовляли канцеляристи? Що казав про Орлика Копил? Вiн читав
якогось листа?" Я покрутив головою i написав: "Паперу в Копилових руках я
не бачив, а про що говорили канцеляристи, не знаю. Бо глухий. Колись упав
з коня". Я бачив, як осмiхався Мануйлович. Либонь, йому подобалося, як я
воджу по пустирях вивiдникiв. Вони ж ще трохи поморочилися зi мною й
вiдпустили. Хоч майор i висловив сумнiв:
- Цей хлопець зупиняв усiх iнших, казав, щоб не згадували Орлика. Отже,
вiн чув.
- Може, щось i чув. Через те й застерiгав. Вiн i зараз дещо чу .
Я йшов через греблю з Веригiна, i вже веселiше цвiрiнчали горобцi, й
iволга мовчала, а на осокорi щебетали дрозди.
Тепер я думав про те, хто виказав Копила, хто переповiв усю розмову на
валу. Нас було шестеро, Миля - сьомий. Хтось iз семи. Звичайно, не Миля.
Отже, хтось iз п'яти.
Думав i думав, до розлому в головi, й нi до чого не мiг додуматися.
Всi, кого допитувано, пiшли стежкою, яку вказав Пастух: були п'янi,
нiчого не пам'ята мо. Дознання обiрвалося раптово: хтось вночi вийняв з
прибоя патика, яким зачинявся льох у дворi колегi©, i Копил утiк. Якийсь
зичливець допомiг йому втекти, бо й обох вартових було пiдпо но, вони
спали на соломi бiля погреба.
- Якi смiливцi,- казав менi Iлько.- Там же стiльки сторожi. I Копил
також... Хто б мiг подумати... Миршавий, нiкчемний. Куди вiн мiг податися?
- Звiдки я знаю.
- Може, й справдi мав вiд Орлика якийсь знак? То такий чоловiк...
- Який?..
- Славний. Хiба не так?
Я чомусь промовчав.
З Чернiгова при©хав темний, як хмара, Полуботок. Розмовляв, а в очах
печаль i холодок зимовий.
А тим часом з колегi© летiли листи густiше, нiж листя з осiннiх берiз.
Колегiя виставляла себе захисником усiх покривджених i пiд'юджувала
козакiв та селян подавати скарги на старшину. Вельямiнов дiяв пiдступно,
йому найперше було потрiбно сколупнути весь нинiшнiй укра©нський уряд i
посадити на його мiсце сво©х урядовцiв. I вже в селi Погребах побито
старосту, i вже старшину Данила Забiлу натовп тягнув по вулицi за волосся.
Ся остання новина розвеселила всiх у Глуховi. Данило Забiла - чоловiк
ворохобний, вiдчайдушний i вельми лихий, вiн писав доноси ще на покiйного
Скоропадського, оббрiхував його тяжко, буцiмто гетьман якша ться з Орликом
та Карлом, буцiмто звива кубло зради, буцiмто люту i немилосердно кара
людей. Все те було неправдою, i ось врештi покарали самого Забiлу, котрий
тепер писав те саме на Полуботка й раяв москалям, як краще потолочити
укра©нську старшину, прибрати ©© до рук.
Полуботок видав унiверсал, аби люди на московськi пiд'юдливi поклики не
пiддавалися, сидiли тихо, працювали, землi один в одного не одбирали,
самовольств не чинили. На всi незлагоди закон, потрiбно звертатися до
суду, до Генерально© канцелярi©, а не до колегi©.
Кiлька чоловiк вже наступного дня забрали позови з колегi©. Вельямiнов
знесамовитiв, примчав з Веригiна. Кипiв i бризкав пiною кричав i
погрожував. Його прозорi, нiби налитi голубою водою, очi посатанiли. Важко
було збагнути, що це за чоловiк. Чи в нього душа i, якщо , що в тiй
душi. Людського закону там не було. Бога й поготiв. Вiн скрипiв, жахтiв, а
гетьман сидiв на фотелi спокiйний. Кiлька старшин горбилися пiд стiною на
лавi:
- Без вiдома колегi© унiверсалiв не посилати! Нiяких повелiнь, якi
супротивнi повелiнням колегi©, також! Iнакше...
- Я наказний гетьман, i це ствердив сам цар. Вище гетьмана на Укра©нi
нiколи нiкого не було. До того ж, я знаю тутешнiй люд i звича© набагато
лiпше за вас, бо тут народився i прожив життя.
- Я бригадир i президент,- заревiв Вельямiнов.- А ти що таке передi
мною? Нiщо! Ось я вас зiгну так, що й iншi трiснуть. Государ наказав
перемiнити вашi давнини й робити по-сво му.
Я дивився на президента колегi©. Я розгадав його. Вiн тiльки вдавав
лютiсть, злiсть. Насправдi ж нiчого того не було. Це був млинок,
змайстрований i виставлений на вiтер дужою, пiдступною рукою. Не перший i
не останнiй. Вiн - негiдник, але таким його пустив у свiт творець, не той,
що на небi, а той, що на землi.
- Пане бригадир. Де вчилися тако© вшетечностi? Хто вашi батьки? -
запитав Полуботок.
- А що тобi до того? - спантеличився Вельямiнов.
- Нiчого. Просто в нас не прийнято ображати людей. Та ще старших вiком.
Навiть школяр те зна . А потiм... Шкода вас. Отако напнетеся... Погляньте,
як посинiли... Удар може вхопити...
Тро штаб-офiцерiв, якi стояли за спиною бригадира, поопускали погляди.
Вельямiнов налився бурякове й заревiв уже зовсiм не до речi:
- Я вам указ!
- Тiльки неправа людина може кричати. Ви не поважа те наших законiв i
не поважа те сво©х. Менi соромно таке слухати. Мав вас за просвiщенну
людину, а ви ма теся, наче п'ятий солдат. Не соромтеся самi, не соромте
честi мундиру свого. Йдiть звiдси добром. Про все я повiдаю його
величностi. I, зрештою, готовий будь-яко© хвилини, хоч i зараз,
задовольнити ваш афект лицарським звича м, який i ми, козаки, зна мо.
Вельямiнов удав, що не почув останнiх слiв.
Полуботок вiдав: все, що чинить Вельямiнов, то за та мним велiнням
царя, яке бригадир i викону . Це не людина, а державний батiг, i вiн не
зупиниться. Наступа тяжкий час лютого двобою з стодужим змi м, яким
росiйська державнiсть.
Щось кривавилося перед очима гетьмана, й серце йому стислося, i, щоб
хоч на мить вiдволiктися вiд тих думок, не датися на пiдмову царського
посiпаки, адже вiн пащекував ще й для того, аби викликати його на сварку,
аби Полуботок необачно сказав щось у бiк царя, Москви, пiдвiвся й
подивився на вангельську картину, на якiй дво сiячiв сiяли зерна. За
ними йшли бiлi птахи й клювали тi зерна.
- Ми люди мирнi,- мовив гетьман, звертаючись поглядом до
штаб-офiцерiв.- Ми рата©, тiльки лихо змушувало нас брати й руки шаблю. Ми
завше захища мось, а не напада мо. Така нам випала доля. Ми сi мо зерна
для всiх, хто йде до нас з миром. I для птахiв небесних також. I живемо в
злагодi з Богом та законом, який Божим, праведним. Подумайте об сiм.
Я бачив, як по тiй розмовi гетьман вийшов на подвiр'я, пройшов на вал i
став пiд кленом. Я бачив, як приклав вiн до серця руку й зiтхнув. Вiн звик
ставати проти ворога з шаблею, а тут доводилося ширмувати словами, та й то
тiльки закладатися, а не нападити. Важкi це змаги, i - нiяко© свiтлини
попереду. Вiн обвiв поглядом хати i сади на передмiстi, рiчку й зарiччя,
темний лiс на овидi. О, як вiн любив цей свiй край, о, як бажав йому
добра, хотiв його захистити. Вiддавав йому в офiру всi сво© сили й життя.
* * *
Бiй розпочався лютий, жорстокий, нещадний. Не свистiли шаблi, не
гримали гармати, але втрати були не меншi, нiж в найкривавiшiй битвi.
Хиталася пiд ногами твердь, але це помiчали не всi. То бiльше, по тiй
стрiчi Вельямiнов зрозумiв, що програ у словеснiй змазi, та й iншi факцi©
вимагали обачностi, обережностi. Нiштадтський мир, день ангела Катерини,
Петрово© жiнки, мусили святкувати разом. Хто святкував, а хто вдавав, що
святку . Старшина знала, що в Пiтерi буде вiдомо, як справляли день ангела
царицi, отож гримали гармати й хитрий Троцина орацiю тримав, у якiй
порiвнював царицю з орлицею, а ©© чоловiка з орлом, котрi сидять на
високому пiднебесному сiдалi й оглядають сво© володiння.
Так дожили до Рiздва Христового. У перший день свiтлого Рiздва
зiбралася старшина в Генеральнiй канцелярi© i пiшли всi до церкви. День
був морозяний, сiялася легенька пороша, посипала червонi та зеленi верхи
шапок, кожухи, сукнами критi. Панував настрiй урочистий, святковий, дзвони
дзвонили по всiх церквах. Менi здалося, що вони дзвонять не в одне,
перемовляються пота мно мiж собою - Микола©вська тут, у мiстi, i
Богородицi Рiздва на Веригiнi, в цiй старшина слуха службу, там -
Вельямiнов з штаб-офiцерами. А Бог один i Рiздво одне на всiх! По тому
старшина ненадовго зайшла до Савича й вiддала там пошанiвок вину
угорському та кримському, i старший канцелярист Матвiй Себастiанович мав
переру латиною, яку всi слухали з увагою та достойнiстю.
Далi старшина нанесла вiзит Полуботку, i в шумнiй тiснявi Троцина
говорив орацiю, аплiкуючи гетьманове правлiння до новонародженого од
колiна Навинового Христа Господнього, по тому всi пiшли до гетьманшi, яка
частувала старшин улюбленим напо м покiйного - вином французьким,
настояним на грушах-дулях. Туди прийшов i Вельямiнов з прокурорами, й
знову Себастiанович мав переру латиною, й московити не зрозумiли жодного
слова, бо латини не знали. Москва i Пiтер були напакованi iноземцями, i
вся та випадкова мiшанина мов тiльки поглиблювала одвiчну московитську
заскорузлiсть та неграмотнiсть.
Укра©нцi, при©хавши в Москву пiдписувати укладену в Переяславi угоду,
не знайшли там освiчених людей, на всю Московiю була одна друкарня, та й
та майже перестала друкувати, i всi священнi книги переписували вiд руки
напiвграмотнi дячки, й допереписувалися, що з тих книг не розумiли нiчого
не тiльки миряни, а й самi священики. Й тодi було закликано з Ки©всько©
Академi© тридцять академiстiв з пифанi м Словинецьким на чолi, й вони
переклали з грецьких оригiналiв вангелi i псалтир, i канонiк, i всi iншi
священнi книги, фундували друкарню та видали тi книги, а також багато
iнших - математику та астрономiю, i космогонiю, i Фукiдiдову iсторiю, i
житi Олександра Македонського, й багато-багато iнших. I при©хав туди ще
один ки©вський академiст - Симеон Полоцький та заснував школу, й спорудив
комедiйнi хоромини, у яких лицедiяв сво© ж драми з життя священного, й
почав учити московитiв римованого вiршування, бо вони такого не знали й не
вмiли. Цар Олексiй та патрiарх Никон благоволiли до киян, одначе знайшлося
чимало темних людей, якi почали гукати, що укра©нцi навчають ©х латинсько©
схизми, богопротивно© Арiстотелево© науки, закликали молитися по-старому,
хреститися двома перстами (пам'ятали Бога-вiтця та Бога-сина, а Бога-духа
забули), й стався там розкол церковний, i зазнали кияни чимало кривд,
одначе, й пiсля повергнення ©хнього найбiльшого заступника Никона, цар
Олексiй не велiв проганяти укра©нських академiстiв, а запросив з Ки ва ще
кiльканадцятеро. I так - донинi. Стефан Яворський береже патрiарший
престол, Феофан Прокопович навча княжат та уклада план Пiтербурсько©
академi©, цар вельми полюбля погомонiти з ки©вськими вченими академiстами
i... хоче затоптати землю, в якiй вони виросли й звiдки наука
розпросторю ться по всiй землi слов'янськiй. Московитам ще потрiбно довго
пнутись, аби науку творити вiд себе. Одначе це - до слова.
Того першого дня Рiздва 1723 року Полуботок з Вельямiновим вiзитами не
обмiнялися. Проте третього дня гетьман прийняв запрошення президента
колегi© i був у нього на iменинах. Там i сподибав звiстку, що цар вернувся
з Астраханi в Москву. Кажуть, що люди найдужче веселяться у великому щастi
та перед великим лихом. То, мабуть, правда. Ще нiколи не справляли
глухiвчани так бучно Рiздва, ще нiколи не бачили глухiвськi вулички
запряжених у глабцi коней в таких дорогих рондах, стрiчках - хоч куди тут
©здити - найдальшi гостини - за верству. I весiлля бучнi та голоснi, i
Водохрище на шостий день на льоду, куди вийшло самих попiв у золотих ризах
душ сто, i хрест з льоду сажнiв три заввишки, й престол, i сотня
глухiвська з двохсот козакiв пройшла трiумфальною ходою по льоду, а що вже
люду - не протовпитись.
Не було там тiльки Полуботка. Вiн сидiв удома, й до нього заходили то
Борзакiвський, то Жураковський, то Войцехович - його зять, сотник
седнiвський,то Iван Добронизький - сотник переяславський - сестринець. Все
- люди вiрнi, такi, що вмiють пильнувати та мницi. Гетьман радився з ними,
кого послати до Москви. Намiтили двадцять чотири особи: Василя Кочубея
(сина Кочубея, страченого Мазепою), Андрiя Миклашевського, Петра Кулябку,
Степана Гамалiю, iнших двадцятеро, й написали ©м листи з проханням негайно
прибути до гетьмансько© столицi. Й приготували листа царевi, його складали
довго, переписували кiлька разiв: просили елекцii - виборiв гетьмана,
голосами вiльними, за давнiм правом. Полуботок здогадувався, що цар
вiдтягу вибори з певною метою, ма якийсь пота мний замисел, вiдав i те,
що його цар до булави не допустить, й мав те за марницю, волiв, аби обрали
будь-кого, але таки обрали. Про елекцiю просили i в листi до Меншикова,
одначе Борзакiвський, котрий мав його вручити свiтлiйшому, спочатку
повинен був розвiдати, яким духом диха князь. Поспiшали - царя легше
досягти в Москвi, й там бiльше людей, зичливих укра©нськiй справi, в
Пiтерi Петро ма ться особливо запекло, незгiдливе й уперто. Може, то так
дiють на нього невськi тумани, може, почуваеться там занадто впевнено,
може, щось iнше розпалю i драту його.
Поки укладали посольство до Москви, поки умовляли старшин на ту факцiю,
з Москви надiйшов указ про настановлення ще трьох московських комендантiв
в укра©нських мiстах: Богданова в Чернiговi, Яковл ва в Переяславi i
Пашкова в Стародубi. Вражений тим указом, Полуботок написав царевi, що це
небачене попрання наших вольностей, законiв i пунктiв Хмельницького, адже
за пунктами комендант мав бути тiльки в Ки вi, вже потiм, по Полтавськiй
битвi, цар домiгся, щоб такий комендант сидiв у Полтавi, тепер
понаставляли комендантiв скрiзь, i всiм ©м ставилося в обов'язок не тiльки
займатися гарнiзонними справами, а й втручатися в справи полковi.
Гаразд пам'ятаю гетьмана в тi днi. Вiн часто вiд'©здив - у полки та
сотнi,- стемнiв лицем, чоло перерiзали глибокi зморшки. Я тодi ще не все
розумiв, молодiсть ма той триб, що шука собi кого наслiдувати. Таким
прикладом ставав менi наказний гетьман. Вiн бачив далi всiх нас, розумiв
усе глибше за нас. Пам'ятаю вечiр у канцелярi©, вже майже всi розiйшлися,
нас лишилося чоловiк сiм. I тодi зайшов гетьман. Втомлений, мовчазний. Сiв
на стiлець, простягнув до грубки, до вогню великi руки, звиклi й до чепiг,
i до шаблi, дивився у вогонь нездвижним поглядом. Щось важко думав. На
дворi лютувала завiя, торигала вiконницями, била у вiкна сухим снiгом,
мовби мо©х, а мовби й не мо©х.
Влучивши зручний момент, коли люди загомонiли помiж собою, я нахилився
до ченця й сказав:
- Святий отче, не кажiть, що ви чернець. I знiмiть пiдрясника та
скуфейку, помiняйте на iншу одiж. З Пiтера привезено царського указа
виловлювати бродячих ченцiв та брати ©х до в'язницi. Новий указ усi
сповняють пильно. Завтра по мiсту пiдуть солдати ловити таких, як ви.
Справдi, надiйшов такий указ, iз завтрашнього дня вiн брався до
виконання. Отож я переступив межу ще вчора, вчора я вже став на прю, не
помiтивши того. Якась невiдома сила вирiшила це в менi. I я пiднiсся
духом.
I всi в мiстi були пiднесенi, мовби одмолодiли. Декотрi старшини
вимагали покарати тих, хто не пiдписав до Сенату лист, з'явилися й всiлякi
нашiптувачi, одначе гетьман до розправи не допустив.
- Ся путь безконечна,- сказав вiн,- i нема на нiй нi переможцiв, нi
переможених, ©хнiй злочин - тiльки перед сво ю совiстю. Ми всi винуватi.
Славу дiдiв забули. Гордiсть втратили. Ходимо, поопускавши голови. Шаги
мiднi на землi шука мо.
- Правда, правда,- загомонiли старшини.
...Та й поприкушували язики. Бо вже через два тижнi прийшов у Глухiв
царський указ, одразу в колегiю i в гетьманську канцелярiю, де було
написано, що гетьман не може нiчого чинити, не погодивши з колегi ю, i що
"...кожен може являтись прямо в колегiю, не боячись козацько© старшини". I
самiй старшинi дали пристрашку. Другого вересня прийшла звiстка з далеко©
Ладоги, що на каналi помер Iван Черняк, наказний полковник полтавський, а
небавом ще одна - кiлька стародубських козакiв поскаржилися в Пiтер на
свого наказного полковника Журавського, й звiдти, з Пiтера, прийшов указ:
зичимо покiйнику на небi вiчного упоко ння, в обох полках обрати
полковникiв iз москалiв, яких - буде указано осiбно. Отак i Журавський
нiби опинився в покiйниках. Той указ вкинув усiх у тяжкi роздуми. Навiть
я, дрiбний канцелярист гетьмансько© канцелярi©, стояв при мiсяцi пiд
тополями й думав: на велику веремiю заходить, великий вогонь розгоря ться,
багато людей згорить на ньому. Можна й собi пообпалювати крильця. А свiт
такий гарний, такий ясний. Дозрiвають у садах яблука, мiсяць срiблом землю
залива ... Дихай, радуйся, живи. Не раду ться! Для чого жити? Протирати
штани в канцелярi©, дивитися, як занепада свiт, у якому нашi предки жили
по власнiй волi?..
А вже увечерi кiлька канцеляристiв, i я з ними, сидiли на валу й
ласували кавунами, якими нас пригощав Миля. Кавуни були великi,
темно-рябi, хтось висловив здогад, що вони з-за Есманi, з Веригiна. Я
захвилювався й запитав Милю, чи то правда, що кавуни з Веригiна, i в кого
вiн ©х купив.
- Та що я такий дурний, щоб купувати,- здивувася Миля.
- То ти, виходить, украв?
- Хiба то крадiжка, набрати кавунiв,- аж обурився Миля.- Одвiку ©х
крадуть... беруть тобто.
- Впiймають на греблi з кавунами, кинуть пiд млинове колесо,- сказав
Iлько.
- А я не ходжу через греблю. Я човником... Як воно часто ведеться,
розмова розпочалася з житейських клопотiв, а доскочила до справ великих.
Чомусь згадали Мазепу, маленький червононосий канцелярист Рукавиця мовив,
що од Мазепи пiшло все лихо, з ним погодився iнший канцелярист, Кирило
Копил, який сказав, що Мазепа перехитрував сам себе. Ховався й ховався з
сво©ми намiрами, поки Петро не розтягнув усiх козакiв укра©нських, тих пiд
Ревель, тих на Ладогу, тих ще кудись, i лишився гетьман зi жменькою
вiйська, та й те нiчого не знало, аж поки Мазепа не привiв його до Десни
та не сказав, що йдуть до Карла.
- Старий вiн був уже для такого дiла,- мовив Рукавиця.- В цьому вся
причина.
- Може, й правда,- погодився Копил.- Коли б на його мiсцi був Орлик...
Смiливий чоловiк i розуму великого. "Видячи Москву, обставлену многими
силами i укрiплену на морi та на землi, всiм ста страшно й небезпечно,
всi мають з' днатися у союз вiйськовий",прочитав по пам'ятi з Орликового
унiверсала.- Про те ж i король Карло писав: "Звернiть погляди на катiвськi
пристро©, в Москвi заведенi, подивiться на народи, державi Московськiй
пiдкоренi, й страшнi знаки тиранства постануть перед вами... Кому вiра,
свобода вiтчизни, жон i дiтей життя дороге, тi проти сво©х гонителiв,
злобителiв i утискувачiв повстануть".
Канцеляристи загомонiли, декотрi - обережно, застережливо, а декотрi й
гаряче, бо вже випили трохи. Вiд Полтавсько© баталi© минуло тринадцять
лiт, про не©, про шведчину знали в основному з оповiдей старших, тi подi©
хвилювали багатьох козакiв, вони перегравали ©х по-сво му i тлумачили
також.
Про Мазепу гомонiли старi й малi, i то по-рiзному, тобто гомонiли люди
простi, старшинам i урядовцям до тих розмов було зась, хiба що в колi
тiсному, де довiряли один одному. Про Орлика ж спогадувати було небезпечно
взагалi. Запеклий, смiливий, розумний, освiчений - знав латину, грецьку,
французьку, нiмецьку, польську, шведську й ще кiлька мов i розсилав на тих
мовах реляцi© до королiв та султанiв, зумiв подвигнути на вiйну проти
Росi© туркiв, i тi оточили росiйське вiйсько понад Прутом, i вже цар
готувався здатися в полон з усiм вiйськом, проте вдалося пiдкупити вiзиря,
котрий командував вiйськами i якому пiзнiше це коштувало в Стамбулi
голови. I сам Орлик зiбрав чимало вiйська з тих, хто встиг проскочити з
Мазепою пiд Переволочною на той бiк Днiпра, покликав запорожцiв, повiв на
Укра©ну, дiйшов до Бiло© Церкви, та, як вже те бувало не раз, зрадили його
невiрнi спiльники - татари й мусив вiдступати. Тепер Орлик десь ховався,
по його слiдах гнали царськi хорти-посiпаки, Петро наказав виловити
Орлика, чого б це не коштувало, Орлик вважався найбiльшим державним
злочинцем.
А тут, пiдiгрiтi горiлкою, хлопцi розбалакалися, розсмiливились, казали
про нього похвальнi слова. Я намагався ©х погамувати, переводив розмову на
iнше, але вони верталися на те саме тирло. А там же тiльки чорна збита
земля, що з того можна взяти собi на зажиток! Мазепи нема , Карла також, а
Орлик вi ться по свiту. Менi самому було цiкаво все те, й холодив серце
страх.
Розiйшлися, бо почав накрапати дощ. А вранцi, ледве повставали, прийшли
до нашого куреня капiтан з двома солдатами й повели Кирила Копила з собою.
Ми кинулися до гетьмана, але його не було - вiд'©хав до Чернiгова. Савич й
слухати не хотiв про те, щоб заступитися за свого канцеляриста, ледве
вмовили його написати цидулу. © понiс у колегiю Борзакiвський. Йому
вдалося домовитися тiльки про те, що при вивiдних розмовах буде присутнiй
глухiвський сотник Мануйлович. Того ж дня почали по одному викликати тих,
хто вчора увечерi був на валу при крамольнiй розмовi. Першим покликали
канцеляриста Василя Пастуха, вiн повернувся пом'ятий, а трохи веселий.
Розповiв, що дiзнання веде якийсь майор, але при тому присутнiй сам
прокурор колегi© Михайло Хрущов, напосiлися вони на нього вельми, але вiн
обвiв ©х довкола пальця, сказавши, що був п'яний i нiчого не пам'ята . Я
пригадав, як мався вчора Пастух, вiн справдi здебiльшого мовчав, пив
горiлку та ©в кавуни. Одначе що буде з iншими? Й що казати менi? Також
видавати себе за п'яного? Але в те нiхто не повiрить, всi знають, що я не
п'ю. Сказати правду? Те супротивне мо©й совiстi, всьому, чим жив, про що
думав останнiм часом. Посвiдчити, що нiчого такого не говорили, в те не
повiрять, вони звiдкiлясь вже знають правду. Мо чоло оросили липкi краплi
поту. Все на свiтi надто просто й непросто. Iснують тiльки двi сторони -
чорне й бiле, добро i зло, любов - ненависть, життя й смерть, правда та
неправда. Цей вибiр куций i здебiльшого страшний. I страшний нинi час. На
який би край я не став, вiн смертельно небезпечний для мене. Або
запроданець, або в'язень! Я - помiж двох каменiв, i вони зiтруть мене на
борошно. I ось я вже йду слiдом за солдатом. I такий я
маленький-маленький, i тiнь моя коротенька, не бiльше кроку. Солдат
понурий i злий, i тiнь його довга, рушниця телiпа ться за плечима й
хляпають прибитi пилюкою чоботи. Йдемо мiстом, i всi зустрiчнi
проводжають, мене хто подивованим, хто спiвчутливим поглядом, йдемо довгою
греблею, у водi схлюпу риба, чорна лиска попливла в очерет i потягла за
собою вервечку каченят, десь iволга п' тягучий осiннiй сiк пiзнiх вишень
i давиться ним, виспiву коротко, кiркiтливо, на Веригiнi в присохлому
листi сито виблискують велетенськi кавуни на баштанах. Життя тече, життя
виру ... Таким воно буде й без мене. Стрибають горобцi на дорозi, й
стрибають горобцями мо© думки, шукають викруту. А його ж нема ... Чорне
або бiле. Добро або зло. Горобцi пiд решетом, i страшно... Неймовiрно
страшно. Всi йдуть по сво©й волi, а я йду за солдатом. Ще нещодавно я був
присутнiй на квестi© i впевнив себе, що витримаю й сам будь-якi
випробування. Витримаю в iм'я добра та справедливостi. В iм'я мого люду, в
iм'я Укра©ни.
Але виявля ться, що справедливiсть мала i велика. Велика, це загинути
за Укра©ну, загинути на велелюддi, красиво й почесно. Але здебiльшого
ма мо причетнiсть до справедливостi мало©. Коли людина поступа ться по
дрiбочцi, по цяточцi, коли щоденнi вигоди штовхають ©© до тих поступок, i
вона ледве чи й помiча те. А якщо i помiча , то: ну що залежить вiд
отако© дрiбницi. Звiсно, вона розумi , що вчинила нечесно, але вчинок той
такий маленький... А за нього можна понести велику кару. Як оце ниньки.
Ну, посвiдчу я на користь Кирила Копила, п'янички i перелюбника,
захланного чоловiчка... I мене самого вiзьмуть до тюремного ув'язнення. Й
кому буде з того печаль? Хто згада про мене? Заб'ють канчуками, згноять у
ямi. I то нiзащо. За п'яничку Кирила Копила!..
Посвiдчу на користь тих, хто допиту Кирила, на користi, колегi©... Про
те знатимуть всi. Й цуратимуться мене. Показуватимуть пальцями. Я не зможу
бiльше працювати в Генеральнiй канцелярi©. А основне, я не зможу поважати
себе А ще таке: "Люби, Боже, правду". А правда така, що гiрша неправди.
Почувався щиглем, загнаним в сильця. Я боявся сказати щось таке, об чiм
шкодуватиму довго, можливо, все життя. Я боявся не сказати нiчого... бо
теж можу шкодувати, вже не на волi, а за гратами. Серде мо тiпалося й
тремтiло, i в головi гуло, як у порожньому коминi. Менi здавалося,
вивiдники все розумiють, про все здогадуються, бачать мене наскрiзь.
Одначе людина не щиголь, ©© розум верткий i хитрий, вiн прагне отi ©
середини, яко© здебiльшого нема i яку iнодi вда ться знайти. Я знайшов ©©
вже на порозi кам'яницi, до яко© мене привели. Кам'яниця колись була
коморою, в нiй зберiгали щось цiнне, бо дверi - оббитi залiзом i вiкна
вгорi маленькi, загратованi. Пiд стiною стояв стiл, за ним сидiли тiлистий
прокурор Хрущов, майор з хвацькими вусиками та гострими бровами i
вiйськовий писар, а трохи збоку, на ослонцi без спинки - сотник
Мануйлович, який вдавав байдужiсть, але тiльки вдавав, у його очах
присипанi сiрим попелом байдужостi тлiли iскри. Вiн перший i розкаже про
мене все.
Я став посеред кам'яницi, розглядався. Розглядався навмисно довго,
трохи вiдкривши рота.
- Ти будеш канцелярист Iван? - запитав майор, перед тим заглянувши до
паперу, який лежав перед ним.
Я не вiдгукнувся, розглядався далi. Якiсь гаки попiд стiною, либонь, на
них вiшали копченi окiсти, в стелi - дiри.
- Ти сть Iван Сулима? - вже голоснiше запитав майор.
- Га, що? - сказав я i подивився на майора. Той зглянувся з прокурором.
- Ти що, погано чу ш? - обiзвався Хрущов.
- Еге ж, прийшов оце,- вiдказав я. Прокурор i майор зглянулися знову.
- Вiн глухий? - запитав прокурор Мануйловича.
Той знизав плечима.
- Зда ться, трохи недочува .
- Нащо ж його тримають у канцелярi©?
- Пише справно. I грамоту зна .
Майор пiдвiвся й пiдiйшов до мене.
- Що ти чув учора на валу? - гарикнув просто менi в обличчя.
Я витрiщив очi.
- На валу! - прогримiв майор.
- Кавуни ©в. Солодкi,- голосно, вельми голосно вiдказав я.
Тепер ми кричали обо . Майор допитувався, про що гомонiли канцеляристи
на валу, а я плiв йому, що на думку збiгало. Врештi майор утомився,
пiдiйшов до столу, взяв аркуш паперу й написав на ньому: "Про що учора
ввечерi розмовляли канцеляристи? Що казав про Орлика Копил? Вiн читав
якогось листа?" Я покрутив головою i написав: "Паперу в Копилових руках я
не бачив, а про що говорили канцеляристи, не знаю. Бо глухий. Колись упав
з коня". Я бачив, як осмiхався Мануйлович. Либонь, йому подобалося, як я
воджу по пустирях вивiдникiв. Вони ж ще трохи поморочилися зi мною й
вiдпустили. Хоч майор i висловив сумнiв:
- Цей хлопець зупиняв усiх iнших, казав, щоб не згадували Орлика. Отже,
вiн чув.
- Може, щось i чув. Через те й застерiгав. Вiн i зараз дещо чу .
Я йшов через греблю з Веригiна, i вже веселiше цвiрiнчали горобцi, й
iволга мовчала, а на осокорi щебетали дрозди.
Тепер я думав про те, хто виказав Копила, хто переповiв усю розмову на
валу. Нас було шестеро, Миля - сьомий. Хтось iз семи. Звичайно, не Миля.
Отже, хтось iз п'яти.
Думав i думав, до розлому в головi, й нi до чого не мiг додуматися.
Всi, кого допитувано, пiшли стежкою, яку вказав Пастух: були п'янi,
нiчого не пам'ята мо. Дознання обiрвалося раптово: хтось вночi вийняв з
прибоя патика, яким зачинявся льох у дворi колегi©, i Копил утiк. Якийсь
зичливець допомiг йому втекти, бо й обох вартових було пiдпо но, вони
спали на соломi бiля погреба.
- Якi смiливцi,- казав менi Iлько.- Там же стiльки сторожi. I Копил
також... Хто б мiг подумати... Миршавий, нiкчемний. Куди вiн мiг податися?
- Звiдки я знаю.
- Може, й справдi мав вiд Орлика якийсь знак? То такий чоловiк...
- Який?..
- Славний. Хiба не так?
Я чомусь промовчав.
З Чернiгова при©хав темний, як хмара, Полуботок. Розмовляв, а в очах
печаль i холодок зимовий.
А тим часом з колегi© летiли листи густiше, нiж листя з осiннiх берiз.
Колегiя виставляла себе захисником усiх покривджених i пiд'юджувала
козакiв та селян подавати скарги на старшину. Вельямiнов дiяв пiдступно,
йому найперше було потрiбно сколупнути весь нинiшнiй укра©нський уряд i
посадити на його мiсце сво©х урядовцiв. I вже в селi Погребах побито
старосту, i вже старшину Данила Забiлу натовп тягнув по вулицi за волосся.
Ся остання новина розвеселила всiх у Глуховi. Данило Забiла - чоловiк
ворохобний, вiдчайдушний i вельми лихий, вiн писав доноси ще на покiйного
Скоропадського, оббрiхував його тяжко, буцiмто гетьман якша ться з Орликом
та Карлом, буцiмто звива кубло зради, буцiмто люту i немилосердно кара
людей. Все те було неправдою, i ось врештi покарали самого Забiлу, котрий
тепер писав те саме на Полуботка й раяв москалям, як краще потолочити
укра©нську старшину, прибрати ©© до рук.
Полуботок видав унiверсал, аби люди на московськi пiд'юдливi поклики не
пiддавалися, сидiли тихо, працювали, землi один в одного не одбирали,
самовольств не чинили. На всi незлагоди закон, потрiбно звертатися до
суду, до Генерально© канцелярi©, а не до колегi©.
Кiлька чоловiк вже наступного дня забрали позови з колегi©. Вельямiнов
знесамовитiв, примчав з Веригiна. Кипiв i бризкав пiною кричав i
погрожував. Його прозорi, нiби налитi голубою водою, очi посатанiли. Важко
було збагнути, що це за чоловiк. Чи в нього душа i, якщо , що в тiй
душi. Людського закону там не було. Бога й поготiв. Вiн скрипiв, жахтiв, а
гетьман сидiв на фотелi спокiйний. Кiлька старшин горбилися пiд стiною на
лавi:
- Без вiдома колегi© унiверсалiв не посилати! Нiяких повелiнь, якi
супротивнi повелiнням колегi©, також! Iнакше...
- Я наказний гетьман, i це ствердив сам цар. Вище гетьмана на Укра©нi
нiколи нiкого не було. До того ж, я знаю тутешнiй люд i звича© набагато
лiпше за вас, бо тут народився i прожив життя.
- Я бригадир i президент,- заревiв Вельямiнов.- А ти що таке передi
мною? Нiщо! Ось я вас зiгну так, що й iншi трiснуть. Государ наказав
перемiнити вашi давнини й робити по-сво му.
Я дивився на президента колегi©. Я розгадав його. Вiн тiльки вдавав
лютiсть, злiсть. Насправдi ж нiчого того не було. Це був млинок,
змайстрований i виставлений на вiтер дужою, пiдступною рукою. Не перший i
не останнiй. Вiн - негiдник, але таким його пустив у свiт творець, не той,
що на небi, а той, що на землi.
- Пане бригадир. Де вчилися тако© вшетечностi? Хто вашi батьки? -
запитав Полуботок.
- А що тобi до того? - спантеличився Вельямiнов.
- Нiчого. Просто в нас не прийнято ображати людей. Та ще старших вiком.
Навiть школяр те зна . А потiм... Шкода вас. Отако напнетеся... Погляньте,
як посинiли... Удар може вхопити...
Тро штаб-офiцерiв, якi стояли за спиною бригадира, поопускали погляди.
Вельямiнов налився бурякове й заревiв уже зовсiм не до речi:
- Я вам указ!
- Тiльки неправа людина може кричати. Ви не поважа те наших законiв i
не поважа те сво©х. Менi соромно таке слухати. Мав вас за просвiщенну
людину, а ви ма теся, наче п'ятий солдат. Не соромтеся самi, не соромте
честi мундиру свого. Йдiть звiдси добром. Про все я повiдаю його
величностi. I, зрештою, готовий будь-яко© хвилини, хоч i зараз,
задовольнити ваш афект лицарським звича м, який i ми, козаки, зна мо.
Вельямiнов удав, що не почув останнiх слiв.
Полуботок вiдав: все, що чинить Вельямiнов, то за та мним велiнням
царя, яке бригадир i викону . Це не людина, а державний батiг, i вiн не
зупиниться. Наступа тяжкий час лютого двобою з стодужим змi м, яким
росiйська державнiсть.
Щось кривавилося перед очима гетьмана, й серце йому стислося, i, щоб
хоч на мить вiдволiктися вiд тих думок, не датися на пiдмову царського
посiпаки, адже вiн пащекував ще й для того, аби викликати його на сварку,
аби Полуботок необачно сказав щось у бiк царя, Москви, пiдвiвся й
подивився на вангельську картину, на якiй дво сiячiв сiяли зерна. За
ними йшли бiлi птахи й клювали тi зерна.
- Ми люди мирнi,- мовив гетьман, звертаючись поглядом до
штаб-офiцерiв.- Ми рата©, тiльки лихо змушувало нас брати й руки шаблю. Ми
завше захища мось, а не напада мо. Така нам випала доля. Ми сi мо зерна
для всiх, хто йде до нас з миром. I для птахiв небесних також. I живемо в
злагодi з Богом та законом, який Божим, праведним. Подумайте об сiм.
Я бачив, як по тiй розмовi гетьман вийшов на подвiр'я, пройшов на вал i
став пiд кленом. Я бачив, як приклав вiн до серця руку й зiтхнув. Вiн звик
ставати проти ворога з шаблею, а тут доводилося ширмувати словами, та й то
тiльки закладатися, а не нападити. Важкi це змаги, i - нiяко© свiтлини
попереду. Вiн обвiв поглядом хати i сади на передмiстi, рiчку й зарiччя,
темний лiс на овидi. О, як вiн любив цей свiй край, о, як бажав йому
добра, хотiв його захистити. Вiддавав йому в офiру всi сво© сили й життя.
* * *
Бiй розпочався лютий, жорстокий, нещадний. Не свистiли шаблi, не
гримали гармати, але втрати були не меншi, нiж в найкривавiшiй битвi.
Хиталася пiд ногами твердь, але це помiчали не всi. То бiльше, по тiй
стрiчi Вельямiнов зрозумiв, що програ у словеснiй змазi, та й iншi факцi©
вимагали обачностi, обережностi. Нiштадтський мир, день ангела Катерини,
Петрово© жiнки, мусили святкувати разом. Хто святкував, а хто вдавав, що
святку . Старшина знала, що в Пiтерi буде вiдомо, як справляли день ангела
царицi, отож гримали гармати й хитрий Троцина орацiю тримав, у якiй
порiвнював царицю з орлицею, а ©© чоловiка з орлом, котрi сидять на
високому пiднебесному сiдалi й оглядають сво© володiння.
Так дожили до Рiздва Христового. У перший день свiтлого Рiздва
зiбралася старшина в Генеральнiй канцелярi© i пiшли всi до церкви. День
був морозяний, сiялася легенька пороша, посипала червонi та зеленi верхи
шапок, кожухи, сукнами критi. Панував настрiй урочистий, святковий, дзвони
дзвонили по всiх церквах. Менi здалося, що вони дзвонять не в одне,
перемовляються пота мно мiж собою - Микола©вська тут, у мiстi, i
Богородицi Рiздва на Веригiнi, в цiй старшина слуха службу, там -
Вельямiнов з штаб-офiцерами. А Бог один i Рiздво одне на всiх! По тому
старшина ненадовго зайшла до Савича й вiддала там пошанiвок вину
угорському та кримському, i старший канцелярист Матвiй Себастiанович мав
переру латиною, яку всi слухали з увагою та достойнiстю.
Далi старшина нанесла вiзит Полуботку, i в шумнiй тiснявi Троцина
говорив орацiю, аплiкуючи гетьманове правлiння до новонародженого од
колiна Навинового Христа Господнього, по тому всi пiшли до гетьманшi, яка
частувала старшин улюбленим напо м покiйного - вином французьким,
настояним на грушах-дулях. Туди прийшов i Вельямiнов з прокурорами, й
знову Себастiанович мав переру латиною, й московити не зрозумiли жодного
слова, бо латини не знали. Москва i Пiтер були напакованi iноземцями, i
вся та випадкова мiшанина мов тiльки поглиблювала одвiчну московитську
заскорузлiсть та неграмотнiсть.
Укра©нцi, при©хавши в Москву пiдписувати укладену в Переяславi угоду,
не знайшли там освiчених людей, на всю Московiю була одна друкарня, та й
та майже перестала друкувати, i всi священнi книги переписували вiд руки
напiвграмотнi дячки, й допереписувалися, що з тих книг не розумiли нiчого
не тiльки миряни, а й самi священики. Й тодi було закликано з Ки©всько©
Академi© тридцять академiстiв з пифанi м Словинецьким на чолi, й вони
переклали з грецьких оригiналiв вангелi i псалтир, i канонiк, i всi iншi
священнi книги, фундували друкарню та видали тi книги, а також багато
iнших - математику та астрономiю, i космогонiю, i Фукiдiдову iсторiю, i
житi Олександра Македонського, й багато-багато iнших. I при©хав туди ще
один ки©вський академiст - Симеон Полоцький та заснував школу, й спорудив
комедiйнi хоромини, у яких лицедiяв сво© ж драми з життя священного, й
почав учити московитiв римованого вiршування, бо вони такого не знали й не
вмiли. Цар Олексiй та патрiарх Никон благоволiли до киян, одначе знайшлося
чимало темних людей, якi почали гукати, що укра©нцi навчають ©х латинсько©
схизми, богопротивно© Арiстотелево© науки, закликали молитися по-старому,
хреститися двома перстами (пам'ятали Бога-вiтця та Бога-сина, а Бога-духа
забули), й стався там розкол церковний, i зазнали кияни чимало кривд,
одначе, й пiсля повергнення ©хнього найбiльшого заступника Никона, цар
Олексiй не велiв проганяти укра©нських академiстiв, а запросив з Ки ва ще
кiльканадцятеро. I так - донинi. Стефан Яворський береже патрiарший
престол, Феофан Прокопович навча княжат та уклада план Пiтербурсько©
академi©, цар вельми полюбля погомонiти з ки©вськими вченими академiстами
i... хоче затоптати землю, в якiй вони виросли й звiдки наука
розпросторю ться по всiй землi слов'янськiй. Московитам ще потрiбно довго
пнутись, аби науку творити вiд себе. Одначе це - до слова.
Того першого дня Рiздва 1723 року Полуботок з Вельямiновим вiзитами не
обмiнялися. Проте третього дня гетьман прийняв запрошення президента
колегi© i був у нього на iменинах. Там i сподибав звiстку, що цар вернувся
з Астраханi в Москву. Кажуть, що люди найдужче веселяться у великому щастi
та перед великим лихом. То, мабуть, правда. Ще нiколи не справляли
глухiвчани так бучно Рiздва, ще нiколи не бачили глухiвськi вулички
запряжених у глабцi коней в таких дорогих рондах, стрiчках - хоч куди тут
©здити - найдальшi гостини - за верству. I весiлля бучнi та голоснi, i
Водохрище на шостий день на льоду, куди вийшло самих попiв у золотих ризах
душ сто, i хрест з льоду сажнiв три заввишки, й престол, i сотня
глухiвська з двохсот козакiв пройшла трiумфальною ходою по льоду, а що вже
люду - не протовпитись.
Не було там тiльки Полуботка. Вiн сидiв удома, й до нього заходили то
Борзакiвський, то Жураковський, то Войцехович - його зять, сотник
седнiвський,то Iван Добронизький - сотник переяславський - сестринець. Все
- люди вiрнi, такi, що вмiють пильнувати та мницi. Гетьман радився з ними,
кого послати до Москви. Намiтили двадцять чотири особи: Василя Кочубея
(сина Кочубея, страченого Мазепою), Андрiя Миклашевського, Петра Кулябку,
Степана Гамалiю, iнших двадцятеро, й написали ©м листи з проханням негайно
прибути до гетьмансько© столицi. Й приготували листа царевi, його складали
довго, переписували кiлька разiв: просили елекцii - виборiв гетьмана,
голосами вiльними, за давнiм правом. Полуботок здогадувався, що цар
вiдтягу вибори з певною метою, ма якийсь пота мний замисел, вiдав i те,
що його цар до булави не допустить, й мав те за марницю, волiв, аби обрали
будь-кого, але таки обрали. Про елекцiю просили i в листi до Меншикова,
одначе Борзакiвський, котрий мав його вручити свiтлiйшому, спочатку
повинен був розвiдати, яким духом диха князь. Поспiшали - царя легше
досягти в Москвi, й там бiльше людей, зичливих укра©нськiй справi, в
Пiтерi Петро ма ться особливо запекло, незгiдливе й уперто. Може, то так
дiють на нього невськi тумани, може, почуваеться там занадто впевнено,
може, щось iнше розпалю i драту його.
Поки укладали посольство до Москви, поки умовляли старшин на ту факцiю,
з Москви надiйшов указ про настановлення ще трьох московських комендантiв
в укра©нських мiстах: Богданова в Чернiговi, Яковл ва в Переяславi i
Пашкова в Стародубi. Вражений тим указом, Полуботок написав царевi, що це
небачене попрання наших вольностей, законiв i пунктiв Хмельницького, адже
за пунктами комендант мав бути тiльки в Ки вi, вже потiм, по Полтавськiй
битвi, цар домiгся, щоб такий комендант сидiв у Полтавi, тепер
понаставляли комендантiв скрiзь, i всiм ©м ставилося в обов'язок не тiльки
займатися гарнiзонними справами, а й втручатися в справи полковi.
Гаразд пам'ятаю гетьмана в тi днi. Вiн часто вiд'©здив - у полки та
сотнi,- стемнiв лицем, чоло перерiзали глибокi зморшки. Я тодi ще не все
розумiв, молодiсть ма той триб, що шука собi кого наслiдувати. Таким
прикладом ставав менi наказний гетьман. Вiн бачив далi всiх нас, розумiв
усе глибше за нас. Пам'ятаю вечiр у канцелярi©, вже майже всi розiйшлися,
нас лишилося чоловiк сiм. I тодi зайшов гетьман. Втомлений, мовчазний. Сiв
на стiлець, простягнув до грубки, до вогню великi руки, звиклi й до чепiг,
i до шаблi, дивився у вогонь нездвижним поглядом. Щось важко думав. На
дворi лютувала завiя, торигала вiконницями, била у вiкна сухим снiгом,