Мушкетик Ю.. Гетьманський скарб

на бiк, в головi гуло, й болiло все тiло.
Десь аж в обiд придибав до села. Окрiм Легкий не пустив мене в двiр,
замахнувся, щоб ударити, але тiльки тусонув у плече, i я заточився та
похилявся на тин. Допитався про все за селом у пастухiв. Левада, яку я
стерiг, була ранiше громадським пастiвником, Охрiм Легким захопив ©©
самочинно, загородив пiд сiнокiс. Люди якийсь час терпiли, а цього ранку,
коли гнали повз леваду на поле товар, розвар'ювалися, розпалилися й
поваляли жердини, а худобу спрямували в траву. На той час в одного
Охрiмового сина зiбралися толочани. Охрiм посадовив на коней синiв,
толочан, а також сво©х пiдсусiдкiв, i вони вигнали череду. Зараз справу
розбирають отаман i вiйт.
Мене те вже не обходило. Одначе менi болiло не тiльки тiло, а й душа:
за вiщо меж побито? Адже я не заподiяв нiкому нiяко© кривди, нiчого не
знав i стерiг леваду за ©жу та чотири шаги, якi пообiцяв менi Легкий, мене
ж покривдили i люди, й господар. Я нi в що не втручався, зовсiм не знав
©хнiх порядкiв; сво© негаразди, свою злiсть вони склали на мене, навiть не
запитавши, що про все те думаю. А що, справдi, я думаю про все те? Лише
одне: свiт надто недосконалий i в ньому дуже багато жорстокостей. Я хочу
жити тихо, нiкого не чiпаю, але мене постiйно чiпають, та ще й як. Я не
винуватий перед цими людьми А може, й вони не винуватi? х покривдили теж.
Вони такi ж нещаснi, як i я. Можливо, ще нещаснiшi, бо не вiдають, що
творять. Людина нiколи не зна , що вона робить, ©й зда ться, що зна й що
робить вона добро, принаймнi, добро собi, а вона й собi сотворя зло.
З усього цього я зробив висновок: се менi наука надалi. Про все
вкладатиму свою думку, а всiлякi трастя обiйду десятою дорогою.
Я був понищений i розбитий, все мовби одмiнилося в менi, щось умирало,
й щось народжувалося: незнане, терпке, димчате, народжувалося в порожнечi,
схожiй на ту, яка була перед сотворенням свiту. Я дивувався цiй порожнечi
й тому терпкому, незвiданому, й щось менi пiдказувало, що я не тiльки
втiкаю вiд кривди, вiд горя (хоч раз по раз наражаюся на них), вiд самого
себе, а й шукаю себе. Либонь, таки в кривдi, в горi, але шукаю. I або
знайду, або загину зовсiм, втрачу власну душу. Бачить Бог, не я став на цю
путь, мене штовхнули на не©.
А ще менi було страшенно шкода бандури, яку розлютованi господарi
потовкли на трiски, здавалося, в менi нiби щось обiрвалося, нiби мене
вiдтрутили, вiдрiзали вiд чогось дорогого. Так i не заграв на тiй бандурi
жодного разу, не видобув жодного звуку, трохи боявся ©©, менi здавалося,
що тiльки задзвенять струни, й постане все те: недiльний день, тато з
мамою на лавi в саду, мама, як завше, сумна, а тато, суворий i понурий,
перебира струни бандури...
Надвечiр додибав до Борзни. Переночував у монастирському саду серед
прочан, а вранцi пiшов на ярмарковий майдан в надi© розжитися на якийсь
снiданок. На площi гамiрно, попри©жджали навколишнi селяни, поважнi
дядьки, якi на огiрки кажуть "гурки", а на рядно "радно", й зупинилася там
чумацька валка з Дону з в'яленим чабаком, i повiдкривали мiщани сво© ятки,
винесли перекупки кошики. Ковбаси звичайнi, ковбаски грецькi - пласкi,
шинка, гречанi млинцi в салi... Запахи гемонськi!
Проте задарма нiхто не дасть i крихти, жебрати я не навчився й досi, А
шинки, пивнi комори, харчiвнi поодчиняли дверi, заковтують при©жджий люд,
шинкарi, шинкарки, пiдпомiчнi наймити зазивають перехожих на всi голоси,
вимахують бiлими рушниками, припрохують всiлякими приповiдками. Мерщiй
утiкати звiдси, поки не запаморочилось у головi, поки не впав бiля яко©сь
ятки.
I враз м'який, голодний погляд зiштовхнувся з чи©мось твердим, як лезо
ножа. Я дивився й не вiрив собi, а повiривши, не знав, що сказати, як
повестися. Так, це був вiн, той, що прийшов з нiчно© темiнi до
вiвчарського вогнища й пiшов, навiть не назвавши свого iменi. Тодi я
заздрив йому, поривався за ним, тепер менi чомусь вiдiбрало мову. Чоловiк
сидiв просто на землi пiд яткою й перевзувався. Вiн глипнув на мене один
раз i мовби прип'яв мене до себе, хоч далi й не дивився в мiй бiк, а
акуратно, як лялечку, вкутав онучею ногу, вправив ©© у великий, рудуватий
чобiт, пiдвiвся, притупнув, притупнув ще раз i звiв на мене великi, схожi
на небезпечнi, що всмоктують у себе все живе, плеса, очi.
- Ти спав бiля вогнища. Як тебе звати i хто ти такий?
Я вiдповiв.
Чоловiк дивився вбiк i щось розмiрковував, мабуть, вiн думав:
зв'язуватися зi мною чи нi.
- Мене звати Пилип Миля. Я хочу ©сти i пити. Що в тебе , щоб заставити
або продати?
Пiдкоряючись голосу Пилипа Милi, я розв'язав торбу й показав псалтир та
книгу Алевенгока. Псалтир вiн потримав у руцi i поклав назад у торбу,
кинувши: "Не годиться". I запитав про Алевенгока. Я розтовкмачив, що то за
книга, й боячись ново© лихо© пригоди, розповiв, як продавав книгу бiля
корчми.
Миля не смiявся з мо © пригоди, вiн тiльки хмикнув:
- Дурне продавало й дурне купувало. Ходiмо. Повiв мене до чи не
найбагатшого шинку, який стояв при битiй дорозi. На лавах - сукнянi
налавочники, на стiнi картина "Блудний син". В цю мить я позаздрив
блудному синовi: вiн сво© митарства вже вiдбув, його вiтають вiтець i
ненька, вiтець замовив на його честь розкiшний обiд, наказав зарiзати
гладке теля... А моя путь - вся попереду, й ось зараз матимемо нову лиху
пригоду. В кутку бiля вiкна витинали тро©стi музики, либонь, найнятi
шинкарем на весь день. Миля владно махнув рукою музикам, i вони вмовкли,
пiдiйшов до обiп'ятого по станi бiлим мiшком тлустого шинкаря, врея.
- Тобi пощастило, шинкарю,- мовив,- ось маю найновiшу нiмецьку книгу,
по якiй можна лiкувати всi хвороби. Оддаю майже задурно - битий таляр.
- Варуй Боже, нема тако© цiни, яка б то книга не була,- сказав
шинкар.- Бесiди "Златоуст" я вчора прийняв за пiвдуката.
- "Златоустом" тiла не вилiку ш,- вiдрiзав Миля.- А цi ю книгою -
го-го.
Шинкар розкрив книгу навмання, пожував великими губами, прочитав: "Тодi
беруть угорського вина, кип'ятять, додають туди меду, оцту, борсучого сала
й п'ють на нiч. Кольки в грудях проходять". Читав вiн повiльно, врейська
i нiмецька мови схожi мiж собою, i витлумачив написане правильно. Нам з
Милею вельми пощастило, що шинкарiв погляд упав саме на те мiсце, в книзi
розповiдалося про будову тiла й дуже мало про хвороби та про ©х лiкування.
- Пiвдуката, може, й дав би,- промовив шинкар.
- Срiбний таляр.
- Пiвталяра, простого.
Врештi-решт зiйшлися на сорока копiйках - на двадцять копiйок менше вiд
таляра.
У мо©х очах нинi то були грошi немалi.
Одначе грошi недовго подзвонювали в кишенi Пилипа Милi. Вiн замовив
кров'яно© ковбаси, галушок iз салом i, звичайно ж, горiлки та пива. Я
вперше за останнi днi смачно i вволю по©в. Пилип Миля почав гуляти -
кiлька разiв замовляв музики, i танцював сам пiд тi музики, й пив, i
спiвав на якiйсь незрозумiлiй мовi, й зачiпав чоловiкiв та жiнок, якi
заникували до шинку, пригощав якогось знайомого. Присмолився до однi ©
молодицi, й дво козакiв уже ставали в ©© захист до бiйки, я ж почав
просити. Милю, й вiн вiдчепився. На подив, п'яний Миля мене слухався в
усьому, от тiльки не бажав зупинитися в пиятицi. Вiн величав мене по iменi
та по батьковi - Мартином Кириловичем (так я йому назвався - Мартином
Рибкою, Рибка - прiзвище мо © матiнки, я не хотiв, щоб мене розпитувала
"чи не з тих я Сулимiв", жадав уникнути людсько© цiкавостi, людських
клинiв i навiть спiвчуття), а також "паном канцеляристом" та паном
семiнаристом, хоч я не був нi тим, нi тим, i похвалявся перед шинковими
гостями мо ю вченiстю, про яку не знав анiчогiсiнько, хiба тiльки те, що в
мо©й торб виявилося двi книги: псалтир та Алевенгок. Коли вiн знову почав
спiвати на незрозумiлiй менi мовi, я запитав мого, яка це пiсня, по-якому
вiн спiвав, Миля струснув великою кудлатою головою, спочатку нiби аж
здивувався, що спiва по-чужинськи, а тодi зронив на руки голову й довго
сидiв так, менi здалося, що Миля плаче. Але вiн не плакав, а тiльки важко
зiтхнув i сказав:
- Я й сам уже не знаю, по-якому спiваю. I хто я такий - Ахмед, Фiлiп чи
Пилип. Усе перемiшалося в мо©й головi. Оцi пiснi - вся плата, яку маю за
службу царевi та за полон турецький. Воював я пiд Азовом, першим на стiну
вилiз, i потрапив до турецького полону, я п'ять рокiв катряжив на
турецькiй галерi, з яко© втiк у порту Амстердам. Але куди мав податися:
без одежi, без грошей? Найнявся в матроси на вiйськове судно, ходив
пушкарем в оборонi суден торгових, двiчi тонув, був на вгинi зi шведами,
далi втрапив на судно французьке, торгове, ходили аж до Африки. Як заробив
трохи грошей - пiшов додому. Через Францiю i Нiмеччину, через Польщу,
стратив усе й таки добився. А тут...- Пилип махнув рукою: - А тут вже
нiкого. Чума забрала увесь мiй рiд. Лишилася одна- дина
сестра-сестричка... Улитою ©© звати. Вона десь у монастирi.
- У якому монастирi? - запитав я.
- Якби ж то я знав... Оце ходжу шукаю. Кiлька лiт тому якiсь прочани
заходили в мо село й сказали, що вона в монастирi. При iменi сво му
старому... А в якому?.. Нiкому до того не було дiла, нiхто не запитав. Я
вже обiйшов пiв-Укра©ни...Миля набив люльку.- Вона була зовсiм мала, як я
на вiйну пiшов. А все через вiтця мого...
- У чому ж вiтець винуватий? - знову запитав я, й подумав про свого
вiтця, пригадав його смерть, i менi стало моторошно.
- Не те щоб винуватий...- Миля затягнувся. Було видно, що спомини
наплинули на нього навальне й вiн не зна , з чого розпочати.- Мiй дiд
випав з козакiв за гетьмана Брюжовецького, той на догоду царевi та за
царськi милостi наполовину скоротив козацький ре стр, тож батько поклав
будь-що вернутися в козаки. Заплатив полковому писарю, i той вписав його в
козацький компут. Дiд мiй був сумирний i тихий, а батько гарячий,
ворохобний, честолюбний. Останн важило немало. Бо ж у той лихий час
чимало козакiв, особливо старих i недужих, переписалося в пiдпомiчники -
цар навiть написав спецiального указа проти того. Лихим стало козаче
життя, вiйни та вiйни, чужi ©х на вiйну женуть i сво© примусом ведуть...
Виборному козаковi доводилося утримувати вiйськовий справунок, i якщо вiн
не на вiйнi, то в прикордоннiй службi, на лiнiях усiляких, у тривозi
постiйнiй. Ниви позаростали, розор настав козаковi. Одначе батько не
зважив на те. I коштувало це... Ой, скiльки коштувало. Бо як почали
перевiряти компутнi списки, довелося класти в шапку, i полковнику, i
сотнику, й усiм при©жджим писарям, котрi в тi списки заглядали. Трохи не
старцями пустили нас... Оддав батько половину поля в заставщину. I
однак...- Миля усмiхнувся.- Не горював, а радiв. Козаком лишився. Веселий
вiн був, все виспiвував... За чепiгами, за цiпом, на коневi... Веселий i
задерикуватий. Боялися його в селi, було як вип' , то до всiх чiпля ться.
А гоноровитий - страх. Все хотiв возвеличитись перед односельчанами. З
того ранкору оддав мене i в школу. Привiв якось на греблю за Хавин став i
вказу рукою на криту гонгом хату абшидованого полкового писаря, багатiя
Загайного: "Учися, сину, й матимеш такий дiм, такi воли, такий сад". А як
вiд'©жджав на вiйну, сказав iнакше: "Учися добре сину, й пiзна ш, що таке
наука, що таке вчений чоловiк i яка з того користь. Бо й вiра свята не
може стояти без науки. Ось вернуся, оддам тебе вчитись до Ки ва".
Але вчився я тiльки три зими. В першу зиму, в заметiлi, батько носив
мене до школи зашушканого в кирею. Дуже вже йому хотiлося, аби я став
писарем або канцеляристом... Одначе батько з то© клято© вiйни турецько© не
вернувся. Цар вискочив з не© без шапки й штанiв, а батька накрила сира
земля.- Миля вибив з люльки попiл об закаблук, пiдвiвся.- А з ним загинув
i останнiй лад у нашому господарствi. I наука моя скiнчилася. А те, що
вписався в козаки... окошилося на менi ж. Бо як вирiс, то й мене забрали
на вiйну. А що було далi, я вже тобi розказав. Писав царевi, щоб заплатив
за службу та полон - по всiх iнших кра©нах за те платять,- i на всi картки
менi вiдмовлено, а останнiй раз пригрозили секвестром. Краще б я в
голландця чи навiть у турка лишився.
- В чужiй вiрi! - жахнувся я.
- Ет... що там...- Миля вiдвернувся,- Вiра в тобi... Якщо вона .
Ту нiч я гаряче молився Богу, щоб простив йому цей тяжкий грiх i iншi
грiхи, бо постерiг я й те, що вiн не вiрить у святi чуда й навiть... у
безсмертя душi.
- Куди ж... iшов ти, де твоя вiтцiвщина? - запитав я.
- У цих краях,- повiв рукою Миля, але де саме його батькiвське дворище,
чомусь не сказав.- Сестру шукаю...Може, знайду...
Я розчулився, трохи не заплакав i сказав, що буду йому братом, допоможу
шукати сестру i, коли знайдемо ©©, стану ©й братом.
- Я брат безма тний, а ти - голий,- сумно i якось мляво мовив Миля.-
Куди ми ©© вiзьмемо...
Я почав його переконувати, що ми працюватимемо й застатку мо...
Миля усмiхався. Менi здалося, що вiн не вiрить, що знайде сестру й не
вельми клопочеться тим. А я навпаки - загорiвся, запалився, менi вельми
хотiлося допомогти товаришевi, й далi ми заходили до всiх жiночих
монастирiв, якi траплялися по дорозi.
Ми переночували на рундуцi в шинку. Пiсля того, як Миля похмелився, у
вас не лишилося й шага. Миля ще трохи посидiв пiд шинком, а далi вмився з
криницi й сказав:
- Ходiмо до Нiжина. Там базар великий, крамниць багато...
Я здригнувся. Не випадало менi туди йти, хоча й тягнуло непереможно. Я
не знав, чи вже там Толстой, чи вже вийшла за нього Уляна. Побачити б ©©
на мить...
Нi, цур, обiйду Нiжин десятою дорогою. Побачу, роз'ятрю серце. Та й як
явлюся Улясi на очi отакий обiрваний, захланний? За недовгий час я
зчорнiв, схуд, якось у корчмi заглянув у вмазане в стiну люстерко й не
впiзнав себе. I я збрехав Милi, що був у Нiжинi недавнечко. Миля також вже
побував там, обiйшов усi монастирi, йому взагалi було байдуже, куди йти,
аби тiльки йти. Його мандрiвна душа жадала дороги, волi, нових пригод, без
того, либонь, вже не змiг би й прожити. А Улита - то бiльше приключка i
притлумлена бiль у серцi. В кожно© людини ма манячити щось попереду,
велике чи маленьке, iнакше ©й дуже важко жити.
Саме отак важко й безнадiйно на той час жилося менi. Попереду -
порожнеча, безкiнечна вервечка сiрих днiв. I хоч для мене також не мало
значення, куди йти, дорогу вибирав я. Ми вдарились на Плоске, Мрин, Козари
- в обхiд Нiжина. Менi вже не хотiлося розлучатися з Милею, хоч трохи й
розчарувався в ньому за отi проциндренi сорок копiйок, щось таки вабило в
ньому.

* * *

Ми йшли до обiду, дорога була гарна, помiж верболозiв, помiж болiт,
соснякiв та хвойникiв, траплялися й лiси великi, дрiмучi, в одному такому
лiсi ми перепочили та пiдхарчувалися малиною. © тут було гибiль, малиновi
хащi, густi, поплутанi, тягнулися в глибiнь лiсу, здавалося, то зелена
колюча рiка, окроплена червоним, плине пiд високим верховiттям. В
передобiдню пору дорога повела нас помiж широких пiль, де, обкуренi рудим
пилком, доспiвали жита - покляклi, безшелеснi, рiдкi; великi золотистi
кузьки гнули донизу, до сухо© землi колосся. На горбi бiлiли постатi - там
жали ячмiнь, котрий доспiва першим. Дiд i тро жiнок, одна з них, либонь,
господиня, двi iншi - челядницi. Нива велика, вони тiльки розпочали ©©
жати.
Менi на подив. Миля, оддавши короткого добридня, взяв ввiткнутий носком
у землю серп i почав жати. Нiхто його не проганяв i не казав нiчого, а вiн
жав i жав, загрiбаючи широкою долонею коротке, тлусте, мiцне стебло -
останнi веснянi дощi ще встигли. пiдправити ячменi. Тiльки раз
розiгнувшись, усмiхнувся широкою усмiшкою й кинув вдоволено:
- Бач, не розучився.
Челядницi попiдводилися, зайняли постатi за Пилипом. Дiд розкидав
перевесла, господиня в'язала снопи.
- А ти чого сто©ш,- гукнув до мене Миля.- Складай у полукiпки снопи.
- Я... не вмiю,- мовив знiчено.
- Зумi ш. Носи до купи. Я покажу. Це дуже просто,- показував Миля.-
Один снiп наспiд, потiм по два з кожно© iз чотирьох сторiн колоссям
досередини, тодi отако, поверх них ще двiчi по два, далi - по одному, а
наверх - шапку.
Полукiпок стояв як лялечка.
Наука справдi нехитра, але коли припiка сонце, чоботи ковзають по
рiллi й стають важкi, неначе до них вчепили колодки, i млiють руки,
сповняти ©© непросто. Я ледве дотягнув до полудня. Миля ж працював до
вечора.
I працювали ми ще два днi, поки не вижали ниву, й заплатила нам
господиня щедро.
- Будемо ощадити,- сказав Миля, пiдкидаючи на долонi мiдяки та срiбний
таляр, який поблискував зверху.- Вистачить нам на двi недiлi або й бiльше.
А там я приведу в такi кра©... де рiки з киселю i береги з житняку. Сiда ш
на берег, лама ш окрайця i - ложкою в рiчку.
Я недовiрливо поглядав на нього.
- Пригадуй страви, якi тiльки зна ш, вибирай. Всi замовимо в корчмi...
"Вибирай страви" не в'язалося з ощадливiстю, та й не вельми менi
хотiлося ©х вибирати пiсля борщу з карасями та заправлено© олi ю гречано©
кашi, якими нагодувала нас на дорогу господиня.
Але йшли ми цiлий день, i на вечiр у мо му голодному животi вуркотiло,
як у жлуктi, в яке вкинули розпечений камiнь. Я перебирав у наметi страви,
якi колись бодай куштував, намагався вгадати, якi на©дки чекають на нас у
корчмi. Моя голодна мрiя шикувала миски з вергунами, борщем з поросятиною,
полумиски з галушками, локшиною, гречаними млинцями та пампушками з сиром,
пирогами з маком та медом. Ясна рiч, всього того одночасно не могло бути в
жоднiй корчмi свiту, одначе корчма нам трапилася багата, й були там
справдi вергуни, i лемiшка, й млинцi, хоч i не гречанi, але м'якi,
пшеничнi, й узвар iз сушених слив та терну.
Проте не пiшло все те менi на користь, бо випало випити окрiм двох
кухлiв узвару чашу гiрку. Миля почав гуляти. Спочатку випив око горiлки й
сказав, що оце вже й по всьому, одначе до хвилi замовив стоянець
волоського вина й знову пообiцяв, що на сьогоднi тим вдовольниться. Може
б, i вдовольнився, та до нього, побачивши грошi, якi, розплачуючись з
шинкарем, Пилип виймав з кишенi, пiдсiв москаль. Москалiв у шинку було
кiлька - вони стояли в селi посто м. Миля розбалакався з москалем i почав
частувати нового товариша. Треба сказати, що сходився вiн з людьми
навдивовижу швидко, пройшов пiвсвiту, а людей не знав, довiряв усiм, вiд
чого раз по раз мав кривди, Чаркувалися вони недовго, солдат швидко
сп'янiв, пiдняв чарку за здоров'я царя й вимагав, щоб за здоров'я царя
пили всi, москалi й дядьки випили, а Миля вiдмовився, пам'ятаючи свою
кривду вiд царя, ще й сказав, що цар Петро - причмелений. Москаль
розпасiювався, казився, тупотiв ногами та кричав "Мазепа", й Пилип
промовисто виклав на стiл обидва кулаки - величезнi, чорнi, кожен як гиря,
й москаль притих.
На середньому пальцi лiво© Милино© руки - великий, товстий срiбний
перстень, на якому викарбуваний якийсь чубатий птах. Перстень аж влип,
врiс у явлень. Миля його жодного разу не знiмав i, на мiй подив, не
пропив. Кiлька разiв я приставав до Пилипа з розпитуванням, що то за
перстень, одначе вiн вiдмовчувався.
На той час зринув лемент в iншому кутку корчми, де тро москалiв
пiдмовили грати в карти сiльського дядька, пiдпомiчника. Дядько сiв до
гри, яко© не знав, не розумiв ©©, та й був пiдпитий, весь час програвав.
Вiн програв усi, якi мав i якi позичив ще в двох господарiв, грошi,
заставив воли та воза, шестеро овечок i теж програв. Простакуватий з
вигляду, та, мабуть, i за вдачею, з носом-пиптем, обсмоктаними, тоненькими
вусами, лупав посоловiлими очима й тiльки повторював:
- Оце так! Оце так
I тодi в корчму вбiгла худа довговида жiнка з дитиною на руках,- хтось
©й повiдав про те, що чоловiк програ господарство,- й вона наробила
крику. Волосся вибилося ©й з-пiд очiпка, верхнi гаки керсетки
розстебнулися, вона вимахувала рукою, тицяла чоловiковi дитину й голосила.
I верещало, заливалося плачем перелякане дитя. Москалi спробували
вiдтрутити ©©, й тодi вона стала на колiна й почала просити ©х:
- Москалики-соколики, полиште його, дурного, вiн п'яний, пожалiйте мене
а дiтьми, не робiть старцями. Йди, потурмаку, додому, а ви вiддайте йому
грошi...
- Так не бьiвает. Йди прочь, глупая женщина,- вiдказували москалi.
Бачив, як наливаються багрецем Пилиповi щоки, як склянiють очi. Я не
знав, що менi робити - спробувати зупинити його, адже насува ться велике
лихо, й шкода було нещасно© жiнки. Я зовсiм не вмiв грати в карти, але був
переконаний, що солдати вчинили не по справедливостi, з iншого боку,
солдати, як менi тодi здавалося, це - закон, влада, а протяг влади йти
грiховно й небезпечно. Та й просто - ©х багато... Менi ж не випадало
лишати Милю одного проти трьох, хоч яка там з мене помiч, але не прийти
йому на допомогу, то вже майже зрада. Дорога вже навчила мене багато чому
й хоч трохи вигартувала мо© тiло та душу. Проте я все ще вагався, а Миля
тим часом важко пiдвiвся, ступив до гравцiв:
- Вiддайте чоловiковi грошi!
- Та ты что, с лопухов вьiлез. Бьiвалый ведь человек, знаешь, что такое
игра и честь игрока!
- Вiв не вмi цi © гри.
- А нам какое дело. Не садись.
Миля замислився. Зата©вши подих, я чекав: ударить чи не вдарить? Миля
не вдарив. Вiн раптом сiв за стiл.
- Я буду з вами грати.
Що то була за гра, важко розповiсти. Я млiв душею, я потерпав, що Миля
також програ ться, але Миля 6ув схожий на Бога в днi сотворiння свiту. Вiн
аж переродився, анi iскорки хмелю не лишилося в його очах, був напружений,
наструнений i водночас спокiйний, карти мелькали в його руках, як осiнн
листя в тугому вихорi. Москалi ледве встигали водити очима, вони
повитягували ши©, один навiть висолопив та прикусив язика. Замовкла,
злякано спостерiгала за грою жiнка, мало тямлячи, що воно дi ться,
замовкло навiть дитя, господар, що програвся, притулився спиною до стiни,
й по його щоках котилися п'янi сльози. Попiдводилися люди за iншими
столами.
Коли Миля одiграв бiльше як половину програних господарем грошей, один
з москалiв, найстарший серед них по чину, ундер, пiдвiвся й закричав:
- Он махлюет, он играет нечестно!
Посхоплювалися й дво iнших москалiв, пiдтримали ундера:
- Махлюет, зто нечестно.
Вони почали хапати грошi, якi лежали на столi кiлькома стовпчиками, але
Миля обома руками так деменув у груди ундера й ще одного солдата, що тi
вiдлетiли на кiлька крокiв вiд столу й попадали на пiдлогу. Миля згрiб зi
столу грошi й засунув молодицi до кишенi керсетки:
- На, втiкай звiдси.
Та метнулася на вулицю, а Миля став у дверях, заступивши шлях погонi.
Далi вчинилася шванка. В корчмi, окрiм тих, що грали в карти, було ще тро
москалiв, вони почали наскакувати на Милю й одлiтали од нього, як грушi.
Нiби й не вельми замахувався Пилип, одначе бив невiдпорне, швидко, аж було
важко повiрити, що в цьому вайлуватому тiлi прихована така спритнiсть. До
того ж i бив вiн якось незрозумiло, чудернацько, не по-нашому.
- Мазепи, предателi,- кричали москалi.
Я й отерпав зi страху, i чудувався, i навiть пишався сво©м товаришем.
Таки був рушив йому на помiч, але хтось смикнув мене за полу свити, i я
гепнувся бiля дверей.
У корчмi стояв шарварок: миготiли кулаки, лунали стогони, лайка,
погрози. Врештi москалi втямили, що так ©м супротивника не здолати, й
погасили свiчки. А погасивши, пiд'юдженi темрявою, горiлкою, кинулися
грабувати корчму. Хапали пляшки з горiлкою (було чути брязкiт скла), хтось
щось потягнув зi столу (посипалось череп'я), i враз пролунав погрозливий
вигук:
- Райцi, райцi йдуть.
Затупотiли ноги, хтось верещав, щось падало, в дверях миготiли тiнi.
Втiкачiв нiхто не зупиняв i не переслiдував, тiльки хтось вимахував рукою
за кожною тiнню,- я лежав бiля дверей i бачив те дуже добре. Коли тупiт
затих, в темрявi пролунав голос - попросив, щоб засвiтили свiтло. Корчмар,
низенький врей з лисиною на всю голову, роздмухав пiд припiчком жар i
запалив клоччя, а вiд нього свiчу. В корчмi стояв погром, валялися битий
посуд, склянки, ослiнцi. Дядьки позабивалися пiд стiл i виглядали звiдти,
як бички з верболозу. Миля сидiв навпочiпки бiля стiни й набивав люльку.
Нiяких райцiв не було.
- То я гукнув, буцiм iдуть райцi,- похвалився корчмар, либонь, не
вельми засмучений погромом - те йому не первина.- Прошу шановних гостей у
свiдки: я всiх грабiжникiв позначкував квачиком.- I показав паличку та
глечик з дьогтем.Завтра пiду до найстаршого начальника й
здрайцiв-грабiжникiв знайдуть за тими позначками.
Я аж тепер зрозумiв, хто то вимахував у дверях рукою при з'явi кожно©
постатi.
Корчмар та його жiнка прибрали в корчмi, i хоч як я намагався витягти
звiдти Милю, вiн не пiшов i гуляв до ранку й пропив усi грошi. I тiльки
вранцi, протверезiвши, послухав мо © ради та зiйшов разом зi мною з села,
погодившись, що розкрут нiчно© пригоди може бути й не на нашу користь. Ба,
навiть просто в свiдки нам iти не випадало.
Треба сказати, що по пиятицi, протверезiвши. Миля здебiльшого ставав
слухняний, неначе дитина. Почував свою вину, ховав очi, i якщо я нагадував
про вчорашн , крутив головою:
- Ти того,. Мартине... Не нагадуй. I так на душi гидко.
- Нащо ж п' ш?
- А нащо ти не п' ш?
- Не хочу.
- А я хочу.
Отак розкантувалися. Добрим, злагодливим Пилип був i п'яним, але коли
починав упиватись - ставав непоступливим, упертим i вельми часто
дратiвливим, злим, а то й жорстоким. Якщо довго не пив - також. Кiлька
разiв я намагався не допустити його до чарки, ховав грошi, якщо вони в нас
були, й казав, що ми ©х загубили, й видобував по кiлька шагiв - на обiд.
Миля здогадувався про мо© хитрощi, якийсь час терпiв, iнодi й довгенько, а
потiм починав хмурнiти, дратуватися й одного разу побив мене. По тому
напився й плакав i просив пробачення. Того разу я хотiв покинути його, й
не покинув, менi не дозволила совiсть. Розумiв, що потрiбний Милi, що без
мене йому буде ще гiрше, що мушу рятувати його, настановляти на праведну
путь, либонь, колись Миля був гарним чоловiком. Лукавi, недобрi люди
повели його в нетрi, налили половину його серця вогнем, злобою, друга ж
половина була чиста. Пiд час наших мандрiв, надто коли отаборювалися на
день-два десь бiля рiчки, перепочивали, прали, я переповiдав йому житi
святих великомученикiв, праведникiв, i вiн слухав з увагою, розчулювався й
навiть плакав.
Одначе вгадати, слухатиме вiн сьогоднi оповiдi зi Святого письма чи