Страница:
помислами вищими, нам недоступними, офiрував сво . життя тим, хто прийде
до нас. Так менi зда ться. Людина - Боже творiння, у ©© серцi - Бог. У
серцi справжньо© людини, яка дивиться на небо, а не лише собi пiд ноги,
вишукуючи там корму собi. Бог створив людину для молитви, для пiснi, й наш
люд, наш народ виплекав чудовi пiснi й чистi молитви, а ©х вiдбирають у
нас i нав'язують нам чужi, не прив'язанi до серця нашого, бо ж не
виплеканi в ньому. Я не знаю, чому Бог допуска це. Чому вiн терпить на
землi ницих i пiдлих, i що ж тодi виходить - вiн i в них? Не може сього
бути. Але чому в свiтi добре живеться негiднику, супостату й так важко
хорошiй людинi? Житимеш по совiстi - пропадеш, i що ж тодi - лицемiрити,
хитрувати, казати неправду? Цiлувати чужi iкони й плювати на сво©?
Сi питання мучили мене, я вже тодi побачив: покорися, примирися
Полуботок з неправдою, й був би гетьманом, i розкошував у палатах, помер у
пуховиках. Що його зупиняло?
Совiсть! Правда народу свого, у який вiрив i задля якого став на ту
роковану путь. А з ним став i я.
Я плакав уночi, але не з жалю до себе, а з жалю за народ свiй, за те,
що його так попирають, що ось тут, у Пiтерi, холодному й чужому, кращi
люди народу мого мусять стояти бiля порогiв чужинських та просити, наче
милостi, аби ©м вiдчинили дверi, в той час, як пороги нашi цi самi чужинцi
переступають, не питаючи дозволу, й плюють на них, i коять у наших
свiтлицях, що ©м хочеться. Я сам почувався приниженим, бо так вже тут
повелося, що люди убогi© i ницi духом, неосвiченi, майже дикi величалися
перед нами, називали нас "хохлами" й "мазепинцями" i жакували, скiльки
могли. Хто ж ©х навчив сьому? З чого велич ©хня? З темноти власно©,
лютостi i невiгластва, безсердечностi i нещадимостi. З нахапаного у iнших
народiв - з книжок, у яких нiчого не розумiють, монстрiв, у. горiлцi
заквашених, перук з волосся чужоземних бабiв, стридiй, виловлених у теплих
чужоземних морях, кроплених чужоземною цитриною, яких проковтують з
величезною огидою, боючись гнiву царя, котрий не батьком народу сво му,
а вiтчимом, лютим i помраченним, хоч i тямку ться на дечому й коха ться в
новинках вропейських. Якби ж то вiн до отого всього кращого, що позичив у
сусiдiв, позичив доброти та спочутливостi, то й велося б ©м усiм на добре,
але вiн вганяв позичковане в тiла й душi ©хнi, неначе цвяхи, аж цвiркала
кров, i ходили вони всi отако, з пробитими душами, й накидалися з болю та
ненавистi на iнших, найперше на нас. Кусанi самi, кусалися, зневаженi
самi, зневажали iнших. Такий стрiй се© держави й закон ©© такий на вiки
вiчнi. I тi добрi люди, якi серед них, мусять коритися сьому законовi iз
принуки таки ж топтати всiх, хто трапиться.
* * *
У тi днi початку осенi Полуботка, Чарниша та Савича покликали до
Та мно© канцелярi©. Виклик був нагальний, несподiваний. ...Ще вчора вранцi
нiмець показував ©м у кунсткамерi всiлякi штукенцi© стеклами
запалювальними, з мiкроскопiв знятими, увечерi слухали з палатах у
Меншикова спiви дiвок iталiйських. А ще ©х запрошували до Лiтнього саду на
фей рверки (й ми всi ходили туди подивитися, стояли за огорожею), там
сяяли вогнi, ракети з шипiнням злiтали в повiтря, й стояв одразу за
ворiтьми змайстрований з дерева велетенський двоголовий орел, а мiж його
нiг ще один орел двоголовий, менший, i обсипали вогнi орлiв, i солдати
роздавали дармiвщинне пиво людям, i люд у саду та поза садом веселився,
забувши на той час сво© лиха та турботи, й нам мовби трохи розгодинилося в
думах... А наступного дня вранцi суворий i похмурий гвардiйський поручик
повелiв iти до Та мно© канцелярi©. Старшини йшли повз тих орлiв обсмалених
i думали в тривозi, навiщо ©х покликано...
У Та мнiй канцелярi© з ними мовби просто бесiдували, а мовби й робили
дiзнання. За столом, над яким висiв бляховий двоголовий орел, сидiв
вiце-президент з Сенату, й генерал-прокурор канцелярi© i ще якiсь люди -
пiддячi, котрi шарудiли паперами й щось писали, а також писали за окремим
маленьким столиком дво нотарiусiв, адже "кожне слово ма лишити слiд на
паперi". Те, що покликали не до Сенату, й навiть не до Юстиць-колегi©, не
вiщувало нiчого доброго.
Старшини не одразу дотямкували, хто тут старший i кому мають
вiдповiдати, адже запитувало одразу кiлька чоловiк, либонь, старшим був
вирлоокий худорлявий пан з високим чолом та стрiлками-вусиками, задраними
вгору на iноземний кшталт. Кiлька разiв приходив на вигiднi розмови
генерал-прокурор Ягужинський, сiдав за стiл, запитував, напускав на себе
та мничiсть та пиху, вдавав, буцiм не зна близько Полуботка, не
чаркувався з ним i не чоломкався, й дарункiв вiд нього не приймав;
кабiнет-секретар Макаров, навпаки, вiтався приязно, яко давнiй знайомий,
сiдав збоку й слухав, у розмову не встручався. Здебiльшого ж дiзнання
чинили люди незнайомi, пiддячi й асесори Та мно© канцелярi©, вичитували
щось у паперах та задавали питання:
- Чому це ти, пане полковнику, заборонив вивозити хлiб до нашого
государства? - рiвним голосом, не одриваючи очей вiд паперiв, запитував
пiддячий.
- Тому що недорiд був i в нас, i за границею, хлiба ледве вистачило
нашому вiйську та драгунам, що на стацiях.
Не знати, задовольнила пiддячого вiдповiдь чи нi, вiн нiчого не показав
сво©м виглядом, колупав великим пальцем у вусi, вичитував щось з теки.
Нотарiуси скрипiли перами.
I далi всi запитання були недобрi, пiдступнi, i хоч вимовляли ©х рiзнi
люди, здавалося, що прошемрянi одними губами.
- Щойно при©хав до вас Вельямiнов, ви розiслали по всiх полках
унiверсали. Для чого?
- Вельямiнов розiслав сво©х офiцерiв, щоб вони пiд'юджували людей, аби
тi не визнавали сво © старшини. Ми ж закликали до порядку i послуху,-
вiдказав Полуботок. Чарниш схитнув головою на згоду, Савич також.
Губи шемряли далi:
- Ви послали в Кролевець козака Уманця, щоб велiв обирати сотника
Семена Григоровича та Захара Колiсниченка, перший - зять зрадника
Кожуровського, другий - шурин Горленка, який пристав до Мазепи. Толстой
писав вам з Нiжина, що потрiбно настановити на сотника Головарiвського,
вiрного слугу государя, ви вчинили по-сво му.
- У нас на вибори виставляють кiлька чоловiк, а не одну персону. Ми
можемо радити кого-небудь, а справа козакiв вибирати, кого хочуть. Ми
радили обрати з трьох: Григоровича, Огi нка i Колiсниченка.
Головарiвського козаки не захотiли, й не лише козаки, а й мiщани, бо вiн
грунти вiднiма i людей розоря .
Асесори зглядалися помiж собою. Не могли втямити, як це обирати з
кiлькох одного.
- Ну... для чого виставляти кiлькох? - запитав один з них.- Старший
велить - хiба того мало?
Полуботок довго мовчав. Нарештi стиха кашлянув i, поглянувши з жалем на
асесорiв, мовив:
- Мало... Я не зможу вам пояснити... Потрiбно починати з грекiв.
- Ви там всi богопротивним Арiстотелевим словом оскверненi,- кинув той
самий асесор.
- Арiстотелеве слово - вчене слово... Хоч воно й не звернене до Бога.
Це правда. Але...- Полуботок махнув рукою, бо зрозумiв, що його вивiдники
сього зрозумiти не годнi.
Запала непри мна мовчанка. © згладив Савич:
- Ще Скоропадський послав у абшид, себто одтрутив од сотництва,
Головарiвського, бо той вельми захланний, людей кривдив.
Губи пошльопали й розтулилися знову, очi ж були зодна-ковленi, мали
один вираз.
- Малоросiйською колегi ю визначено казначея i комiсара для збирання
грошей. Колегiя велiла назначити казначе©в iз гарнiзонних солдатiв, але ви
сказали, що казначе© та комiсари вже обранi, бо з гарнiзонних солдатiв
вибирати нiкого, всi. вони бiднi й привласнюватимуть грошi.
Чарниш i Савич несамохiть попiдхоплювалися з лави. Чарниш - високий,
обличчям темний, неначе циган, чорноволосий, гарний з себе, хоч вже
немолодий, Савич - тiлистий, бiлолиций, бiлочубий, вiн з самого початку
впрiв i витирав обличчя зеленою хусткою.
- Се - неправда,- вигукнув Савич.
- Де ж вони бiднi,- обурено розвiв руками Чарниш.- Чимало тих
гарнiзонних солдатiв уже мають у нас сво© крамницi й торгують аж гай гуде.
- Чому гуде гай? - не зрозумiли асесори.
- Ну... Так у нас кажуть. Лiхо торгуют,- мовив по-московському.
Очицi подивилися в папiр, губи прорекли:
- Минулого року в малоросiйськi полки були визначенi збирачi, яким
велено збирати грошi, хлiб, мед, i тiльки в царську скарбницю. А ти,
полковнику, одiбрав у них двi тисячi двiстi шiстдесят чотири карбованцi i
хлiба шiстсот двадцять вiсiм четвертей.
Полуботок неквапливо вийняв кисет i набив люльку. Пахучий димок
легеньким струмiнцем поплив по кiмнатi, залоскотав нiздрi асесорам та
пiддячим.
- Царевi грошi i хлiб збирали колезькi, а не полковi збирачi. Яким
чином ми могли в них те одiбрати? Покажiть хоч один папiр, де б колегiя
писала нам о такiм вчинку.
- А ось i папiр... У Стародубський полк послано Пеклицького. З колегi©
йому був указ, щоб прибув з грошима. Вiн не явився...
- За сенатським указом грошi мають зберiгатися там, де вони зiбранi.
Через те ©х i поклали в Стародубi при полковiй старшинi. х було сто
карбованцiв з гаком. Там вони й лишилися, а про те, що Вельямiнов писав
Поклицькому, ми не вiда мо. Кому писав, з того й овiт.
- Не вiда те й про те, що Вельямiнов указав вам сотника Мануйловича в
низовий похiд не посилати, а ви послали...
- Послав його нiжинський полковник, у нього й запитуйте... I просто...-
У Полуботка на думцi крутилися мiцнi слова, вiн змiв ©х а натомiсть мовив;
- Все це - дрiбнi причiпки по намовi Вельямiнова. Вiн сам дрiбний...
Одначе дрiбнi, як горох, запитання сипалися й далi, на них здебiльшого
вiдповiдали Чарниш та Савич.
Через два днi Та мна канцелярiя поклала на вивiднi терези свiй основний
камiнь - донос любецького попа Гаврила ти доноси козакiв Стародубського
полку Ломаки i Сухоти, якi самi й привезли сво© наклепницькi листи аж у
Пiтер. Цидула попа Гаврила була довга та особливо в'©длива: Полуботкiв
управитель проклав дорогу через його город, поставив корчму на поповiй
землi, викосив сiно на двох островах, взяв два вулики в бортях, не шану
сану попового й безлiч iншого.
В'©дливий, скажений пiп сутяжив з усiма: з любецьким сотником, вiйтом,
з Полуботковим управителем, з власними мирянами. такi люди для котрих i
життя не життя, якщо нема з ким посутяжити.
Пани та мнi канцеляристи справляли трiумф, ввели до кiмнати, Ломаку та
Сухоту, якi, один, одвертаючи вид, а другий просто в очi гетьману,
виказали сво© скарги.
Савич та Чарниш, приголомшенi, мовчали.
Полуботок теж довго мовчав, а тодi запитав у скаржникiв:
- Ви давно з Стародуба? Яка там погода? Льон уже вибрали?
Ломака та Сухота перезирнулися. Вiдказав Ломака, знизавши перед тим
плечима й микульнувши до колегiантiв чорними, загнаними вглиб очицями,
мовляв, бачите, про що запиту гетьман, може, вiн не при здоровому глуздi.
- Льон вибирають. Добулися ми за вiсiмнадцять днiв.
- Швидко. Вельми швидко,- сказав Полуботок i пiдвiвся. Стояв суворий,
важкий, тамував гнiв.- Так прудко можна до©хати тiльки ямським способом.
Покажiть подорожню!
Ломака та Сухота запитували в колегiантiв поглядами, що ©м робити.
- Покажiть! - звелiв прокурор.
Сухота дiстав подорожню. Полуботок узяв ©©, перебiг очима.
- Писано по-московському. Й грошi прогоннi дано колегi ю. З якого ж це
респекту президент так розщедрився? Кому закон велить давати грошi на
прогони? Царським кур' рам, генералам... I тiльки. А цих ось прирiвняли до
генералiв. Пiп Гаврило також давно на мене зуби стриже. Бо не може
пережувати в Любечi все, що на них трапить.- Гетьман кинув подорожню на
стiл.- I скiльки ж вам заплатив генерал? Ну, сього ви не скажете. Мiй
велце ласкавий приятель Вельямiнов од першого дня через послушникiв сво©х
нашiпту у вуха людям нашого краю: "Пишiть на Полуботка, i у вас не буде
нi панiв, нi пiдданих". Хiба се правда? У вас у Московi© нема нi панiв,
нi холопiв? I не означено всiх людей ревiзi ю, хто в якому станi ма жити?
I панщини вашi посполитi не роблять? У нас посполитi платять чинш, а в
рангових селах мають ще по два днi роботизни. Це тiльки в цих селах, й
лише по два днi. такi старшини, що закон той переступають. I ми велимо
карати ©х. I у вас такий закон? Скажiть? Шукайте, шукайте, панове, що
хочете, але дошукуйтесь правди.
Пiддячi, асесори мовчали. Прокурор пiдвiвся й вийшов. Сухота i Ломака
заклякли бiля дверей, неначе стовпцi.
На тому й скiнчився перший вивiд у Та мнiй канцелярi©. Та не скiнчився
пiдступ. Вiн тiльки починався. В чорнiй печi Та мно© канцелярi© по
та мному царевому велiнню варили iншу страву - отруйнiшу - державно©
зради. Воду та сiль на не© принiс... наш вчений земляк, псковський
архi пископ Феофан Прокопович. Нашi старшини, не знаючи про це,
клопоталися перед ним, аби заступився за нарiд свiй, бо не вiдали й того,
що то вже був не його нарiд. Я з .Ханенком також побували в колишнього
спудея Ки©всько© Академi©, яка й нам обом була альма-матiр'ю, Ханенковi
вповнi, менi - частково. Архi пископ благословив нас i вiв з нами довгу
бесiду; себто вiн говорив, а ми слухали. Вiн не дав нi менi, нi Ханенковi
рота розтулити. Що вже вчений, а що вже люб'язний, солодкоречивий,
солодкоокий, аж ся тими зеленими очима, i все сплеску пухкими ручками. Й
такий запальний, раз по раз пiдхоплю ться та бiга по келi©, i такий
простий, такий доступний... Я трохи нiтився, Ханенко ж мався вiльно,
навiть та©в у мiжбрiв'© ледь помiтний насмiх, за що я аж сердився на
нього. Але, на щастя, Прокопович чомусь того не зауважував. Простота й
доступнiсть ©хньо© святостi, як я довiдався пiзнiше, були сво рiдною
гординею. "Я такий великий, а розмовляю з вами, як з рiвними". Й не
лiпилася ця простота до то© розкошi, у якiй жив Прокопович, як не лiпиться
до стiни собору стара iконка з сiльсько© церквицi. Як ©© не обновлюй,
якими рушниками не обвiшуй, навiть коли вона стане чудодiйною, все одно на
мальованих золотом стiнах, серед пишного убранства та золотих i срiбних
iкон виглядатиме чужою.
Палати ©х превелебiя бiльшою мiрою були свiтськi, анiж монастирськi -
великi вiкна, красивi дрiбнички на столах та на особливих пiдставках,
щоправда, висiло кiлька дорогих iкон, стояв хрестик, всипаний коштовним
камiнням, i лежало вангелi в золотiм обкладi. Менi здалося, що його тут
нiхто не вiдкрива . I скрiзь по кiмнатах - а ©х було багато - книги,
книги, книги, на стiнах безлiч мальованих олi ю картин, i на самому
видному мiсцi контерфект царя в латах, схожого на вгодованого кота, котрий
щойно з'©в чужу сметану. Обличчя кругле, вуса - сторчма, очi булькатi,
вилупленi. Страшний цар на патретi, ще страшнiший вiн у життi. Я впився
поглядом у книги, ледве приховуючи здивування, адже то здебiльшого були
книги свiтськi, чужоземнi - з механiки та математики, фiлософi©, права,
лiтератури, надто багато було античних авторiв. Аж рябiло в очах, мелькали
iмена Арiстотеля, Сенеки, Дiогена, Гомера, Езопа, Софокла, а за ними
Гiзель, Ян Кохановський, Сербi вський, Галятовський i Ставровецький
Транквiлiон, в окремiй кiмнатi стояли мiкроскопи, ще якiсь прилади, над
дверима висiв барометрум. Я здригнувся. Згадав, як шукав у подарунок УлянI
чогось такого, "чого нi в кого нема ", i купив у нiмця барометрум за
карбованця. Либонь, Анастасiя Маркiвна викинула його на смiтник. пископ
похвалився, що в нього й телескоп, Грегорем назива ться, у якого вiн
дивиться на звiзди, вiн би й нам дав подивитися в окуляр, так зараз день.
У його ротi кругленько перекочувалися цитати з Локка, Бекона, посилався
вiн то на Копернiка, то на Галiлея,- Боже мiй, кладезь розуму, стовп
свiтський i церковний, я навiть подумав, що Бог - це й справдi розум. Хоч
вже вiдав, що бiльшою мiрою Бог - це iстина та совiсть, але на той час
забув про це. Показав нам преосвященний i сво© власнi рукописнi книги,
"Поетику" та "Риторику", "Володимира", i я, червонiючи, зiзнався, що бiгав
по Щекавицькiй горi бiсеням у сiй його драмi, й вiн вельми зрадiв чи вдав,
що зрадiв, i сплеснув пухкими руками, й мовив, закотивши пiд лоба зеленi
очi, який то був золотий час, i якi гарнi ки©вськi гори та Академiя
Ки©вська, котрiй вiддав майже п'ятнадцять рокiв життя, i як там його
любили, i що був вiн там професором та ректором, i що саме там став
справжньою людиною, копав криницю вчення глибоко, але не докопав, довелося
©хати сюди.
- Там i Спiноза, i Декарт, i Галiлей, а тут... Якщо запита ш кого, чи
зна вiн фiлософiю, то почу ш: "еллiнських борзостей не тякох, нi
риторських остроном не читах, нi з фiлософами в бесiдах не бивах - через
те душа моя вiд грiха чиста".
I засмiявся дзвiнко та весело. I казав далi:
- Нас, киян, називають "нехаями" й стороняться. Коли б не ©х
величнiсть, то й зовсiм життя не було б. х величнiсть сам вельми вчений i
любить людей освiчених, просвiща всiх свiтлом розуму свого, а лiнивих та
впертих - ще й палицею.
I засмiявся знову, й покотився по свiтлицях на коротких нiжках, а ми
пiшли за ним. Ханенко крокував поруч з пископом, й була та пара вельми
кумедна, один гiнкий та високий, а другий низенький i пухкий, як попiвська
паляничка.
Я ж додумав: прикро, якщо тобi, пане Феофане, так добре велося в Ки вi,
чого подався до Пiтера? Чого так намагався впасти в очi царевi, здобути
його прихильнiсть i допинався, щоб той забрав тебе до Санктпiтербурха? I
одразу ж засоромився сво © думки. А Прокопович вже показував книги новi,
написанi тут, буквар "Первое учение отроком", "Правда воли монаршей",
родословник росiйських царiв та книгу про церковний притч i ченцiв. Ця
книга випливала з Феофанових дiянь по реформацiях церкви, якi доручив йому
цар. Кiлька рокiв трудився над тим регламентом колишнiй ки©вський мудрець
i довiв справу до кiнця. ("Ну що, пошив попiвську нову одiж?" - цар
Феофану. "Дошиваю".-"Поспiшай, у мене вже шапка готова",- посмiхаючись
мовив цар).
Нинi в Москвi вже нема патрiарха, а Святiший синод, вельми подiбний
до iнших колегiй, з президентом та вiце-президентом на чолi. Один з тих
вiце-президентiв - псковський пископ. Справу поставлено добре: нагляда
за синодом полковник, синод пiдляга Сенатовi й навiть поганенького попика
не висвятять без дозволу того полковника та Сенату.
Петро бо©ться церковного суперництва, пам'ята , як в днi криваво©
стрiлецько© страти з патрiарших поко©в видибцяв патрiарх Адрiан з святим
Микола м у руках та iншi чини церковнi й рушили навперейми царевi, котрий
©хав на новi страти, аби зупинити його й зупинити рiку криваву, яка текла
в Москву-рiку. Цар оскаженiв, трохи не вбив патрiарха й гукнув на всю
вулицю: "Поклади iкону, де взяв, поки я не поклав тебе тут". Патрiарх
злякався, позадкував до сво©х поко©в, а тодi ви©хав у монастир i замкнувся
там. Волiв не бачити царя. Воно б i добре - сиди за монастирськими
стiнами, але ж народ почав ремствувати, нарiкати, й царевi довелося
витягати патрiарха за вуха на свiт Божий та хоч iнодi ставити поруч з
собою, аби люди бачили ©х разом.
Нецеремонний Ханенко не зупинив свого погляду на нових працях
Прокоповича, взяв з шафи рукописну хартiю i почав ©© переглядати. Сього не
можна було витлумачити iнакше, як тiльки отак: був ти, святий отче, колись
ученим та пi©том, помiняв свiт науки на митру, саккос на патерицю
позолочену, а нинi ти служка при царевi, хоч i високого чину.
I я, аби розвiяти гiркий димок, що враз оповив нас, сказав:
- Боже милосердний, скiльки книг в свiтi, й ви збагатили ту
книгозбiрню чудовим сво©м творiнням. Я нещодавно прочитав "Прощання з
книгами" ©хньо© святостi покiйного Стефана Яворського, яка то зворушлива
рiч! Як вiн любив книги, i якою вченою людиною був.
Я не знав, що допустився бiльшо© нетактовностi, нiж Ханенко. По дорозi
додому той менi се розтовкмачив. Були се запеклi вороги, й не кидалися
один на одного з кулаками тiльки через те, що цар змусив ©х поцiлуватися й
поклястися у вiчнiй дружбi i скласти царевi слово нiколи не ворогувати.
Розiйшовшись, вони довго плювалися, одначе на людях сво © ненавистi не
виказували. Феофан славив усi царевi дiяння, його вiйни, його кораблi,
нове управлiння, новий град Пiтер, фiскальство -"аки в зелi© хидна
укритися не могла", закони про носiння iноземного одягу, маскаради та
асамбле© - все-все. Вiтiйствував на заздрiсть iншим вiтiям. I мав за те
немало. пископство i архi рейський сан, вiце-президентство, дорогi поко©,
дорогi напо©, найкращого кухаря в столицi, й суперничав у прийомах гостей,
надто царя, з самим генерал-прокурором Ягужинським, у котрого i кухарi, i
вина заграничнi найвищого гатунку. Цар особисто подарував псковському
владицi вiтрильного бу ра та бот, на яких Прокопович розважав гостей.
Яворський, навпаки - огуджував, звичайно, здебiльшого в алегорiях,.
одначе й прямо, прилюдно - в церквi,- одруження царя з лiфляндською
повi ю, розпусту i свавiлля царя, нехтування ним церкви та закону Божого i
вказував на гнаного й нелюбого батьком сина царевича Олексiя як на дину
надiю захисту святовiтцiвських заповiтiв та церковно© благодатi. Гудив,
ганьбив, й невiдомо чому все це терпiв цар. Може, через те, що, википiвши,
видзвонивши високим громовим голосом царевi ганьбу, блюститель престолу
лякався й писав листи покаяннi, й пiдписувався "смиренним Стефаном,
пастушком недостойним" та iншими принизливими словами, як i всi iншi.
Либонь, цар бачив, що це не Никон, який проголосив його батьковi анафему й
трохи не вирвав з царевих рук скiпетр, що вiд Яворського великого лиха
можна не сподiватися, а настанови iншого - хтозна яким вiн буде. Вiн
призначив Яворського й президентом синоду, але той у синод не ходив до
само© смертi. Вiн помер торiк, пiд рiк новий. Помер останнiй чоловiк, на
котрого все-таки та мно покладалися Петровi недруги, вважаючи, що вiн
стане проти царя-антихриста й поведе ©х. Не став. Не повiв. Хоч, може,
щось i думав, i замишляв, бо незадовго перед смертю Та мна канцелярiя
робила про нього вивiд, складали протоколи, йому загрожувала смертна кара,
але вiн помер, i протоколи кудись подiлися. Проте, мабуть, то був якийсь
його невеликий спалах, недарма перед смертю вiн писав у синод листи,
пiдписуючись гiрко-насмiшкувато стосовно самого себе "смиренний Стефан,
старець немiчний". Все сво добро та книгозбiрню Яворський заповiв рiдному
Нiжину.
Про книги Прокоповича Яворський казав, що вiд них смердить зу©тським
духом, вдавався вiн i до протестацi© проти настановлення псковського
пископа вiце-президентом синоду, але з того нiчого не вийшло. Яворський
висловлював свою зневагу Прокоповичу прямо, той же в сво©х проповiдях
натякав на змi©не жало Яворського, папський дух, забуваючи, що сам вдихнув
того духу в себе немало. Повчившись у Ки©вськiй Академi© до сiмнадцяти
рокiв, вiн подався за кордон, тинявся по зу©тських школах, перейшов в
унiю, постригся в ченцi, незабаром випiрнув аж у Римi, в колегi©
зу©тськiй, навчався сам i навчав iнших. Мав iмення лисей, лизар,
Самiйло, а може, й ще якiсь. Ласкавий до всiх, всi його любили, взяв його
в сво серце й президент колегi© зу©тсько© й покохав його, як рiдного
сина. Одначе потiм Самiйло- лизар щось там учварив, й довелося йому
втiкати з великою ганьбою. Одначе вiн не вельми тим переймався,
помандрувавши ще трохи по тамтешнiх свiтах, примандрував на Укра©ну,
вдруге постригся в чернецтво i, взявши наймення свого покiйного дядька -
Феофан, повернувся в Ки©в, де досягнув висот великих, як у науцi, так i в
пi©тицi та драмi. Кiлька разiв перестрiвав сво©ми вiтiйськими ораторiями
царя, намагався впасти йому в око, проспiвав славу Меншикову, i, врештi,
свiтлiйший, засолоджений медовими Феофановими словами, привiв його до царя
й той зупинив на ньому монарше око.
Пiзнiше, сидячи в кiптявiй iзбi на подвiр'© вже покiйного князя-папи,
ми з Ханенком часто згадували тi нашi походеньки до Прокоповича й скрушно
зiтхали, що два укра©нськi мужi, найбiльшi свiточi науки та муз, замiсть
того, щоб вславляти рiдний край, покинули його й тратили час та здоров'я
на служiння чужинським iдолам та на вза мну ворожнечу. Гай-гай, скiльки
доброго могли зробити, скiльки слави принести рiднiй землi! А вони
занедбали науки, високе ангельське слово, один марно топтався довкола
стовпа з двоголовим орлом, другий угрунтовував стовпа.
...Прокопович пригощав нас ча м з бубликами та проскурами з родзинками.
Вони з Ханенком вели балачку про сфери суть недоступнi для мене, й те менi
було прикро. Про якесь матерiальне сполучення речей, про Арiстотелевi
атоми, про Декарта та Галiлея, я в Академi© до тих наук не доступився -
батько не дав. Одначе поволеньки Ханенко перевiв розмову на рiдний край.
Прокопович знову сплескував руками, промовляв сльозливо, що йому майже
щоночi сниться рiдний Ки©в, у якому народився й прохлопчакував найкращi
роки, сниться Днiпро, га© заднiпрянськi, вишнi та грушi солодкi... Вивiв
ту свою колiю Ханенко на нинiшнi лиха землi нашо©, на утиски та одбирання
прав народу укра©нського - власне, на те, задля чого ми й прийшли, задля
чого вже не раз навiдувалися сюди декотрi нашi старшини. пископ уже чув
©хнi стогони, ми ж прийшли, аби почув нашi - його колишнiх побратимiв i
учнiв по колегi©, сирiч пастви Божо©, отож i його, владики земного. Ми
боялися, що вiн не впустить нас у сво© хороми, що його служники проженуть
нас, а може, ще й нацькують на нас собак, а вiн виявився простим та
приступним, не тiльки впустив до свiтлицi, а й почастував дорогими
на©дками та напоями. А от у душу свою не впустив.
Я не знаю, чи то навмисне Прокопович ховав сво© зеленi, швидкi, наче
блискавки, очi за парою, яка валувала вiд чашки з ча м,- фуркав вiн на чай
запекло,- чи справдi студив чай, але я бачив лише його розкидисту, вiялом,
бороду та рожевi вуха. Вiн спробував ще раз вернутися в еллiнськi часи та
кра©, але Ханенко вперто тягнув його на нашi збiднiлi поля, в нашi
зубожiлi села, визував з легких, iз посрiбленими пряжками сандалiй та
взував у порудiлi вiд роси i збучавiлi чоботи. Феофан тi © взувачки не
приймав. Ханенко оповiв про всi лиха та кривди й просив у владики
заступництва. I той, врештi, знову сплеснув руками, прорiк:
до нас. Так менi зда ться. Людина - Боже творiння, у ©© серцi - Бог. У
серцi справжньо© людини, яка дивиться на небо, а не лише собi пiд ноги,
вишукуючи там корму собi. Бог створив людину для молитви, для пiснi, й наш
люд, наш народ виплекав чудовi пiснi й чистi молитви, а ©х вiдбирають у
нас i нав'язують нам чужi, не прив'язанi до серця нашого, бо ж не
виплеканi в ньому. Я не знаю, чому Бог допуска це. Чому вiн терпить на
землi ницих i пiдлих, i що ж тодi виходить - вiн i в них? Не може сього
бути. Але чому в свiтi добре живеться негiднику, супостату й так важко
хорошiй людинi? Житимеш по совiстi - пропадеш, i що ж тодi - лицемiрити,
хитрувати, казати неправду? Цiлувати чужi iкони й плювати на сво©?
Сi питання мучили мене, я вже тодi побачив: покорися, примирися
Полуботок з неправдою, й був би гетьманом, i розкошував у палатах, помер у
пуховиках. Що його зупиняло?
Совiсть! Правда народу свого, у який вiрив i задля якого став на ту
роковану путь. А з ним став i я.
Я плакав уночi, але не з жалю до себе, а з жалю за народ свiй, за те,
що його так попирають, що ось тут, у Пiтерi, холодному й чужому, кращi
люди народу мого мусять стояти бiля порогiв чужинських та просити, наче
милостi, аби ©м вiдчинили дверi, в той час, як пороги нашi цi самi чужинцi
переступають, не питаючи дозволу, й плюють на них, i коять у наших
свiтлицях, що ©м хочеться. Я сам почувався приниженим, бо так вже тут
повелося, що люди убогi© i ницi духом, неосвiченi, майже дикi величалися
перед нами, називали нас "хохлами" й "мазепинцями" i жакували, скiльки
могли. Хто ж ©х навчив сьому? З чого велич ©хня? З темноти власно©,
лютостi i невiгластва, безсердечностi i нещадимостi. З нахапаного у iнших
народiв - з книжок, у яких нiчого не розумiють, монстрiв, у. горiлцi
заквашених, перук з волосся чужоземних бабiв, стридiй, виловлених у теплих
чужоземних морях, кроплених чужоземною цитриною, яких проковтують з
величезною огидою, боючись гнiву царя, котрий не батьком народу сво му,
а вiтчимом, лютим i помраченним, хоч i тямку ться на дечому й коха ться в
новинках вропейських. Якби ж то вiн до отого всього кращого, що позичив у
сусiдiв, позичив доброти та спочутливостi, то й велося б ©м усiм на добре,
але вiн вганяв позичковане в тiла й душi ©хнi, неначе цвяхи, аж цвiркала
кров, i ходили вони всi отако, з пробитими душами, й накидалися з болю та
ненавистi на iнших, найперше на нас. Кусанi самi, кусалися, зневаженi
самi, зневажали iнших. Такий стрiй се© держави й закон ©© такий на вiки
вiчнi. I тi добрi люди, якi серед них, мусять коритися сьому законовi iз
принуки таки ж топтати всiх, хто трапиться.
* * *
У тi днi початку осенi Полуботка, Чарниша та Савича покликали до
Та мно© канцелярi©. Виклик був нагальний, несподiваний. ...Ще вчора вранцi
нiмець показував ©м у кунсткамерi всiлякi штукенцi© стеклами
запалювальними, з мiкроскопiв знятими, увечерi слухали з палатах у
Меншикова спiви дiвок iталiйських. А ще ©х запрошували до Лiтнього саду на
фей рверки (й ми всi ходили туди подивитися, стояли за огорожею), там
сяяли вогнi, ракети з шипiнням злiтали в повiтря, й стояв одразу за
ворiтьми змайстрований з дерева велетенський двоголовий орел, а мiж його
нiг ще один орел двоголовий, менший, i обсипали вогнi орлiв, i солдати
роздавали дармiвщинне пиво людям, i люд у саду та поза садом веселився,
забувши на той час сво© лиха та турботи, й нам мовби трохи розгодинилося в
думах... А наступного дня вранцi суворий i похмурий гвардiйський поручик
повелiв iти до Та мно© канцелярi©. Старшини йшли повз тих орлiв обсмалених
i думали в тривозi, навiщо ©х покликано...
У Та мнiй канцелярi© з ними мовби просто бесiдували, а мовби й робили
дiзнання. За столом, над яким висiв бляховий двоголовий орел, сидiв
вiце-президент з Сенату, й генерал-прокурор канцелярi© i ще якiсь люди -
пiддячi, котрi шарудiли паперами й щось писали, а також писали за окремим
маленьким столиком дво нотарiусiв, адже "кожне слово ма лишити слiд на
паперi". Те, що покликали не до Сенату, й навiть не до Юстиць-колегi©, не
вiщувало нiчого доброго.
Старшини не одразу дотямкували, хто тут старший i кому мають
вiдповiдати, адже запитувало одразу кiлька чоловiк, либонь, старшим був
вирлоокий худорлявий пан з високим чолом та стрiлками-вусиками, задраними
вгору на iноземний кшталт. Кiлька разiв приходив на вигiднi розмови
генерал-прокурор Ягужинський, сiдав за стiл, запитував, напускав на себе
та мничiсть та пиху, вдавав, буцiм не зна близько Полуботка, не
чаркувався з ним i не чоломкався, й дарункiв вiд нього не приймав;
кабiнет-секретар Макаров, навпаки, вiтався приязно, яко давнiй знайомий,
сiдав збоку й слухав, у розмову не встручався. Здебiльшого ж дiзнання
чинили люди незнайомi, пiддячi й асесори Та мно© канцелярi©, вичитували
щось у паперах та задавали питання:
- Чому це ти, пане полковнику, заборонив вивозити хлiб до нашого
государства? - рiвним голосом, не одриваючи очей вiд паперiв, запитував
пiддячий.
- Тому що недорiд був i в нас, i за границею, хлiба ледве вистачило
нашому вiйську та драгунам, що на стацiях.
Не знати, задовольнила пiддячого вiдповiдь чи нi, вiн нiчого не показав
сво©м виглядом, колупав великим пальцем у вусi, вичитував щось з теки.
Нотарiуси скрипiли перами.
I далi всi запитання були недобрi, пiдступнi, i хоч вимовляли ©х рiзнi
люди, здавалося, що прошемрянi одними губами.
- Щойно при©хав до вас Вельямiнов, ви розiслали по всiх полках
унiверсали. Для чого?
- Вельямiнов розiслав сво©х офiцерiв, щоб вони пiд'юджували людей, аби
тi не визнавали сво © старшини. Ми ж закликали до порядку i послуху,-
вiдказав Полуботок. Чарниш схитнув головою на згоду, Савич також.
Губи шемряли далi:
- Ви послали в Кролевець козака Уманця, щоб велiв обирати сотника
Семена Григоровича та Захара Колiсниченка, перший - зять зрадника
Кожуровського, другий - шурин Горленка, який пристав до Мазепи. Толстой
писав вам з Нiжина, що потрiбно настановити на сотника Головарiвського,
вiрного слугу государя, ви вчинили по-сво му.
- У нас на вибори виставляють кiлька чоловiк, а не одну персону. Ми
можемо радити кого-небудь, а справа козакiв вибирати, кого хочуть. Ми
радили обрати з трьох: Григоровича, Огi нка i Колiсниченка.
Головарiвського козаки не захотiли, й не лише козаки, а й мiщани, бо вiн
грунти вiднiма i людей розоря .
Асесори зглядалися помiж собою. Не могли втямити, як це обирати з
кiлькох одного.
- Ну... для чого виставляти кiлькох? - запитав один з них.- Старший
велить - хiба того мало?
Полуботок довго мовчав. Нарештi стиха кашлянув i, поглянувши з жалем на
асесорiв, мовив:
- Мало... Я не зможу вам пояснити... Потрiбно починати з грекiв.
- Ви там всi богопротивним Арiстотелевим словом оскверненi,- кинув той
самий асесор.
- Арiстотелеве слово - вчене слово... Хоч воно й не звернене до Бога.
Це правда. Але...- Полуботок махнув рукою, бо зрозумiв, що його вивiдники
сього зрозумiти не годнi.
Запала непри мна мовчанка. © згладив Савич:
- Ще Скоропадський послав у абшид, себто одтрутив од сотництва,
Головарiвського, бо той вельми захланний, людей кривдив.
Губи пошльопали й розтулилися знову, очi ж були зодна-ковленi, мали
один вираз.
- Малоросiйською колегi ю визначено казначея i комiсара для збирання
грошей. Колегiя велiла назначити казначе©в iз гарнiзонних солдатiв, але ви
сказали, що казначе© та комiсари вже обранi, бо з гарнiзонних солдатiв
вибирати нiкого, всi. вони бiднi й привласнюватимуть грошi.
Чарниш i Савич несамохiть попiдхоплювалися з лави. Чарниш - високий,
обличчям темний, неначе циган, чорноволосий, гарний з себе, хоч вже
немолодий, Савич - тiлистий, бiлолиций, бiлочубий, вiн з самого початку
впрiв i витирав обличчя зеленою хусткою.
- Се - неправда,- вигукнув Савич.
- Де ж вони бiднi,- обурено розвiв руками Чарниш.- Чимало тих
гарнiзонних солдатiв уже мають у нас сво© крамницi й торгують аж гай гуде.
- Чому гуде гай? - не зрозумiли асесори.
- Ну... Так у нас кажуть. Лiхо торгуют,- мовив по-московському.
Очицi подивилися в папiр, губи прорекли:
- Минулого року в малоросiйськi полки були визначенi збирачi, яким
велено збирати грошi, хлiб, мед, i тiльки в царську скарбницю. А ти,
полковнику, одiбрав у них двi тисячi двiстi шiстдесят чотири карбованцi i
хлiба шiстсот двадцять вiсiм четвертей.
Полуботок неквапливо вийняв кисет i набив люльку. Пахучий димок
легеньким струмiнцем поплив по кiмнатi, залоскотав нiздрi асесорам та
пiддячим.
- Царевi грошi i хлiб збирали колезькi, а не полковi збирачi. Яким
чином ми могли в них те одiбрати? Покажiть хоч один папiр, де б колегiя
писала нам о такiм вчинку.
- А ось i папiр... У Стародубський полк послано Пеклицького. З колегi©
йому був указ, щоб прибув з грошима. Вiн не явився...
- За сенатським указом грошi мають зберiгатися там, де вони зiбранi.
Через те ©х i поклали в Стародубi при полковiй старшинi. х було сто
карбованцiв з гаком. Там вони й лишилися, а про те, що Вельямiнов писав
Поклицькому, ми не вiда мо. Кому писав, з того й овiт.
- Не вiда те й про те, що Вельямiнов указав вам сотника Мануйловича в
низовий похiд не посилати, а ви послали...
- Послав його нiжинський полковник, у нього й запитуйте... I просто...-
У Полуботка на думцi крутилися мiцнi слова, вiн змiв ©х а натомiсть мовив;
- Все це - дрiбнi причiпки по намовi Вельямiнова. Вiн сам дрiбний...
Одначе дрiбнi, як горох, запитання сипалися й далi, на них здебiльшого
вiдповiдали Чарниш та Савич.
Через два днi Та мна канцелярiя поклала на вивiднi терези свiй основний
камiнь - донос любецького попа Гаврила ти доноси козакiв Стародубського
полку Ломаки i Сухоти, якi самi й привезли сво© наклепницькi листи аж у
Пiтер. Цидула попа Гаврила була довга та особливо в'©длива: Полуботкiв
управитель проклав дорогу через його город, поставив корчму на поповiй
землi, викосив сiно на двох островах, взяв два вулики в бортях, не шану
сану попового й безлiч iншого.
В'©дливий, скажений пiп сутяжив з усiма: з любецьким сотником, вiйтом,
з Полуботковим управителем, з власними мирянами. такi люди для котрих i
життя не життя, якщо нема з ким посутяжити.
Пани та мнi канцеляристи справляли трiумф, ввели до кiмнати, Ломаку та
Сухоту, якi, один, одвертаючи вид, а другий просто в очi гетьману,
виказали сво© скарги.
Савич та Чарниш, приголомшенi, мовчали.
Полуботок теж довго мовчав, а тодi запитав у скаржникiв:
- Ви давно з Стародуба? Яка там погода? Льон уже вибрали?
Ломака та Сухота перезирнулися. Вiдказав Ломака, знизавши перед тим
плечима й микульнувши до колегiантiв чорними, загнаними вглиб очицями,
мовляв, бачите, про що запиту гетьман, може, вiн не при здоровому глуздi.
- Льон вибирають. Добулися ми за вiсiмнадцять днiв.
- Швидко. Вельми швидко,- сказав Полуботок i пiдвiвся. Стояв суворий,
важкий, тамував гнiв.- Так прудко можна до©хати тiльки ямським способом.
Покажiть подорожню!
Ломака та Сухота запитували в колегiантiв поглядами, що ©м робити.
- Покажiть! - звелiв прокурор.
Сухота дiстав подорожню. Полуботок узяв ©©, перебiг очима.
- Писано по-московському. Й грошi прогоннi дано колегi ю. З якого ж це
респекту президент так розщедрився? Кому закон велить давати грошi на
прогони? Царським кур' рам, генералам... I тiльки. А цих ось прирiвняли до
генералiв. Пiп Гаврило також давно на мене зуби стриже. Бо не може
пережувати в Любечi все, що на них трапить.- Гетьман кинув подорожню на
стiл.- I скiльки ж вам заплатив генерал? Ну, сього ви не скажете. Мiй
велце ласкавий приятель Вельямiнов од першого дня через послушникiв сво©х
нашiпту у вуха людям нашого краю: "Пишiть на Полуботка, i у вас не буде
нi панiв, нi пiдданих". Хiба се правда? У вас у Московi© нема нi панiв,
нi холопiв? I не означено всiх людей ревiзi ю, хто в якому станi ма жити?
I панщини вашi посполитi не роблять? У нас посполитi платять чинш, а в
рангових селах мають ще по два днi роботизни. Це тiльки в цих селах, й
лише по два днi. такi старшини, що закон той переступають. I ми велимо
карати ©х. I у вас такий закон? Скажiть? Шукайте, шукайте, панове, що
хочете, але дошукуйтесь правди.
Пiддячi, асесори мовчали. Прокурор пiдвiвся й вийшов. Сухота i Ломака
заклякли бiля дверей, неначе стовпцi.
На тому й скiнчився перший вивiд у Та мнiй канцелярi©. Та не скiнчився
пiдступ. Вiн тiльки починався. В чорнiй печi Та мно© канцелярi© по
та мному царевому велiнню варили iншу страву - отруйнiшу - державно©
зради. Воду та сiль на не© принiс... наш вчений земляк, псковський
архi пископ Феофан Прокопович. Нашi старшини, не знаючи про це,
клопоталися перед ним, аби заступився за нарiд свiй, бо не вiдали й того,
що то вже був не його нарiд. Я з .Ханенком також побували в колишнього
спудея Ки©всько© Академi©, яка й нам обом була альма-матiр'ю, Ханенковi
вповнi, менi - частково. Архi пископ благословив нас i вiв з нами довгу
бесiду; себто вiн говорив, а ми слухали. Вiн не дав нi менi, нi Ханенковi
рота розтулити. Що вже вчений, а що вже люб'язний, солодкоречивий,
солодкоокий, аж ся тими зеленими очима, i все сплеску пухкими ручками. Й
такий запальний, раз по раз пiдхоплю ться та бiга по келi©, i такий
простий, такий доступний... Я трохи нiтився, Ханенко ж мався вiльно,
навiть та©в у мiжбрiв'© ледь помiтний насмiх, за що я аж сердився на
нього. Але, на щастя, Прокопович чомусь того не зауважував. Простота й
доступнiсть ©хньо© святостi, як я довiдався пiзнiше, були сво рiдною
гординею. "Я такий великий, а розмовляю з вами, як з рiвними". Й не
лiпилася ця простота до то© розкошi, у якiй жив Прокопович, як не лiпиться
до стiни собору стара iконка з сiльсько© церквицi. Як ©© не обновлюй,
якими рушниками не обвiшуй, навiть коли вона стане чудодiйною, все одно на
мальованих золотом стiнах, серед пишного убранства та золотих i срiбних
iкон виглядатиме чужою.
Палати ©х превелебiя бiльшою мiрою були свiтськi, анiж монастирськi -
великi вiкна, красивi дрiбнички на столах та на особливих пiдставках,
щоправда, висiло кiлька дорогих iкон, стояв хрестик, всипаний коштовним
камiнням, i лежало вангелi в золотiм обкладi. Менi здалося, що його тут
нiхто не вiдкрива . I скрiзь по кiмнатах - а ©х було багато - книги,
книги, книги, на стiнах безлiч мальованих олi ю картин, i на самому
видному мiсцi контерфект царя в латах, схожого на вгодованого кота, котрий
щойно з'©в чужу сметану. Обличчя кругле, вуса - сторчма, очi булькатi,
вилупленi. Страшний цар на патретi, ще страшнiший вiн у життi. Я впився
поглядом у книги, ледве приховуючи здивування, адже то здебiльшого були
книги свiтськi, чужоземнi - з механiки та математики, фiлософi©, права,
лiтератури, надто багато було античних авторiв. Аж рябiло в очах, мелькали
iмена Арiстотеля, Сенеки, Дiогена, Гомера, Езопа, Софокла, а за ними
Гiзель, Ян Кохановський, Сербi вський, Галятовський i Ставровецький
Транквiлiон, в окремiй кiмнатi стояли мiкроскопи, ще якiсь прилади, над
дверима висiв барометрум. Я здригнувся. Згадав, як шукав у подарунок УлянI
чогось такого, "чого нi в кого нема ", i купив у нiмця барометрум за
карбованця. Либонь, Анастасiя Маркiвна викинула його на смiтник. пископ
похвалився, що в нього й телескоп, Грегорем назива ться, у якого вiн
дивиться на звiзди, вiн би й нам дав подивитися в окуляр, так зараз день.
У його ротi кругленько перекочувалися цитати з Локка, Бекона, посилався
вiн то на Копернiка, то на Галiлея,- Боже мiй, кладезь розуму, стовп
свiтський i церковний, я навiть подумав, що Бог - це й справдi розум. Хоч
вже вiдав, що бiльшою мiрою Бог - це iстина та совiсть, але на той час
забув про це. Показав нам преосвященний i сво© власнi рукописнi книги,
"Поетику" та "Риторику", "Володимира", i я, червонiючи, зiзнався, що бiгав
по Щекавицькiй горi бiсеням у сiй його драмi, й вiн вельми зрадiв чи вдав,
що зрадiв, i сплеснув пухкими руками, й мовив, закотивши пiд лоба зеленi
очi, який то був золотий час, i якi гарнi ки©вськi гори та Академiя
Ки©вська, котрiй вiддав майже п'ятнадцять рокiв життя, i як там його
любили, i що був вiн там професором та ректором, i що саме там став
справжньою людиною, копав криницю вчення глибоко, але не докопав, довелося
©хати сюди.
- Там i Спiноза, i Декарт, i Галiлей, а тут... Якщо запита ш кого, чи
зна вiн фiлософiю, то почу ш: "еллiнських борзостей не тякох, нi
риторських остроном не читах, нi з фiлософами в бесiдах не бивах - через
те душа моя вiд грiха чиста".
I засмiявся дзвiнко та весело. I казав далi:
- Нас, киян, називають "нехаями" й стороняться. Коли б не ©х
величнiсть, то й зовсiм життя не було б. х величнiсть сам вельми вчений i
любить людей освiчених, просвiща всiх свiтлом розуму свого, а лiнивих та
впертих - ще й палицею.
I засмiявся знову, й покотився по свiтлицях на коротких нiжках, а ми
пiшли за ним. Ханенко крокував поруч з пископом, й була та пара вельми
кумедна, один гiнкий та високий, а другий низенький i пухкий, як попiвська
паляничка.
Я ж додумав: прикро, якщо тобi, пане Феофане, так добре велося в Ки вi,
чого подався до Пiтера? Чого так намагався впасти в очi царевi, здобути
його прихильнiсть i допинався, щоб той забрав тебе до Санктпiтербурха? I
одразу ж засоромився сво © думки. А Прокопович вже показував книги новi,
написанi тут, буквар "Первое учение отроком", "Правда воли монаршей",
родословник росiйських царiв та книгу про церковний притч i ченцiв. Ця
книга випливала з Феофанових дiянь по реформацiях церкви, якi доручив йому
цар. Кiлька рокiв трудився над тим регламентом колишнiй ки©вський мудрець
i довiв справу до кiнця. ("Ну що, пошив попiвську нову одiж?" - цар
Феофану. "Дошиваю".-"Поспiшай, у мене вже шапка готова",- посмiхаючись
мовив цар).
Нинi в Москвi вже нема патрiарха, а Святiший синод, вельми подiбний
до iнших колегiй, з президентом та вiце-президентом на чолi. Один з тих
вiце-президентiв - псковський пископ. Справу поставлено добре: нагляда
за синодом полковник, синод пiдляга Сенатовi й навiть поганенького попика
не висвятять без дозволу того полковника та Сенату.
Петро бо©ться церковного суперництва, пам'ята , як в днi криваво©
стрiлецько© страти з патрiарших поко©в видибцяв патрiарх Адрiан з святим
Микола м у руках та iншi чини церковнi й рушили навперейми царевi, котрий
©хав на новi страти, аби зупинити його й зупинити рiку криваву, яка текла
в Москву-рiку. Цар оскаженiв, трохи не вбив патрiарха й гукнув на всю
вулицю: "Поклади iкону, де взяв, поки я не поклав тебе тут". Патрiарх
злякався, позадкував до сво©х поко©в, а тодi ви©хав у монастир i замкнувся
там. Волiв не бачити царя. Воно б i добре - сиди за монастирськими
стiнами, але ж народ почав ремствувати, нарiкати, й царевi довелося
витягати патрiарха за вуха на свiт Божий та хоч iнодi ставити поруч з
собою, аби люди бачили ©х разом.
Нецеремонний Ханенко не зупинив свого погляду на нових працях
Прокоповича, взяв з шафи рукописну хартiю i почав ©© переглядати. Сього не
можна було витлумачити iнакше, як тiльки отак: був ти, святий отче, колись
ученим та пi©том, помiняв свiт науки на митру, саккос на патерицю
позолочену, а нинi ти служка при царевi, хоч i високого чину.
I я, аби розвiяти гiркий димок, що враз оповив нас, сказав:
- Боже милосердний, скiльки книг в свiтi, й ви збагатили ту
книгозбiрню чудовим сво©м творiнням. Я нещодавно прочитав "Прощання з
книгами" ©хньо© святостi покiйного Стефана Яворського, яка то зворушлива
рiч! Як вiн любив книги, i якою вченою людиною був.
Я не знав, що допустився бiльшо© нетактовностi, нiж Ханенко. По дорозi
додому той менi се розтовкмачив. Були се запеклi вороги, й не кидалися
один на одного з кулаками тiльки через те, що цар змусив ©х поцiлуватися й
поклястися у вiчнiй дружбi i скласти царевi слово нiколи не ворогувати.
Розiйшовшись, вони довго плювалися, одначе на людях сво © ненавистi не
виказували. Феофан славив усi царевi дiяння, його вiйни, його кораблi,
нове управлiння, новий град Пiтер, фiскальство -"аки в зелi© хидна
укритися не могла", закони про носiння iноземного одягу, маскаради та
асамбле© - все-все. Вiтiйствував на заздрiсть iншим вiтiям. I мав за те
немало. пископство i архi рейський сан, вiце-президентство, дорогi поко©,
дорогi напо©, найкращого кухаря в столицi, й суперничав у прийомах гостей,
надто царя, з самим генерал-прокурором Ягужинським, у котрого i кухарi, i
вина заграничнi найвищого гатунку. Цар особисто подарував псковському
владицi вiтрильного бу ра та бот, на яких Прокопович розважав гостей.
Яворський, навпаки - огуджував, звичайно, здебiльшого в алегорiях,.
одначе й прямо, прилюдно - в церквi,- одруження царя з лiфляндською
повi ю, розпусту i свавiлля царя, нехтування ним церкви та закону Божого i
вказував на гнаного й нелюбого батьком сина царевича Олексiя як на дину
надiю захисту святовiтцiвських заповiтiв та церковно© благодатi. Гудив,
ганьбив, й невiдомо чому все це терпiв цар. Може, через те, що, википiвши,
видзвонивши високим громовим голосом царевi ганьбу, блюститель престолу
лякався й писав листи покаяннi, й пiдписувався "смиренним Стефаном,
пастушком недостойним" та iншими принизливими словами, як i всi iншi.
Либонь, цар бачив, що це не Никон, який проголосив його батьковi анафему й
трохи не вирвав з царевих рук скiпетр, що вiд Яворського великого лиха
можна не сподiватися, а настанови iншого - хтозна яким вiн буде. Вiн
призначив Яворського й президентом синоду, але той у синод не ходив до
само© смертi. Вiн помер торiк, пiд рiк новий. Помер останнiй чоловiк, на
котрого все-таки та мно покладалися Петровi недруги, вважаючи, що вiн
стане проти царя-антихриста й поведе ©х. Не став. Не повiв. Хоч, може,
щось i думав, i замишляв, бо незадовго перед смертю Та мна канцелярiя
робила про нього вивiд, складали протоколи, йому загрожувала смертна кара,
але вiн помер, i протоколи кудись подiлися. Проте, мабуть, то був якийсь
його невеликий спалах, недарма перед смертю вiн писав у синод листи,
пiдписуючись гiрко-насмiшкувато стосовно самого себе "смиренний Стефан,
старець немiчний". Все сво добро та книгозбiрню Яворський заповiв рiдному
Нiжину.
Про книги Прокоповича Яворський казав, що вiд них смердить зу©тським
духом, вдавався вiн i до протестацi© проти настановлення псковського
пископа вiце-президентом синоду, але з того нiчого не вийшло. Яворський
висловлював свою зневагу Прокоповичу прямо, той же в сво©х проповiдях
натякав на змi©не жало Яворського, папський дух, забуваючи, що сам вдихнув
того духу в себе немало. Повчившись у Ки©вськiй Академi© до сiмнадцяти
рокiв, вiн подався за кордон, тинявся по зу©тських школах, перейшов в
унiю, постригся в ченцi, незабаром випiрнув аж у Римi, в колегi©
зу©тськiй, навчався сам i навчав iнших. Мав iмення лисей, лизар,
Самiйло, а може, й ще якiсь. Ласкавий до всiх, всi його любили, взяв його
в сво серце й президент колегi© зу©тсько© й покохав його, як рiдного
сина. Одначе потiм Самiйло- лизар щось там учварив, й довелося йому
втiкати з великою ганьбою. Одначе вiн не вельми тим переймався,
помандрувавши ще трохи по тамтешнiх свiтах, примандрував на Укра©ну,
вдруге постригся в чернецтво i, взявши наймення свого покiйного дядька -
Феофан, повернувся в Ки©в, де досягнув висот великих, як у науцi, так i в
пi©тицi та драмi. Кiлька разiв перестрiвав сво©ми вiтiйськими ораторiями
царя, намагався впасти йому в око, проспiвав славу Меншикову, i, врештi,
свiтлiйший, засолоджений медовими Феофановими словами, привiв його до царя
й той зупинив на ньому монарше око.
Пiзнiше, сидячи в кiптявiй iзбi на подвiр'© вже покiйного князя-папи,
ми з Ханенком часто згадували тi нашi походеньки до Прокоповича й скрушно
зiтхали, що два укра©нськi мужi, найбiльшi свiточi науки та муз, замiсть
того, щоб вславляти рiдний край, покинули його й тратили час та здоров'я
на служiння чужинським iдолам та на вза мну ворожнечу. Гай-гай, скiльки
доброго могли зробити, скiльки слави принести рiднiй землi! А вони
занедбали науки, високе ангельське слово, один марно топтався довкола
стовпа з двоголовим орлом, другий угрунтовував стовпа.
...Прокопович пригощав нас ча м з бубликами та проскурами з родзинками.
Вони з Ханенком вели балачку про сфери суть недоступнi для мене, й те менi
було прикро. Про якесь матерiальне сполучення речей, про Арiстотелевi
атоми, про Декарта та Галiлея, я в Академi© до тих наук не доступився -
батько не дав. Одначе поволеньки Ханенко перевiв розмову на рiдний край.
Прокопович знову сплескував руками, промовляв сльозливо, що йому майже
щоночi сниться рiдний Ки©в, у якому народився й прохлопчакував найкращi
роки, сниться Днiпро, га© заднiпрянськi, вишнi та грушi солодкi... Вивiв
ту свою колiю Ханенко на нинiшнi лиха землi нашо©, на утиски та одбирання
прав народу укра©нського - власне, на те, задля чого ми й прийшли, задля
чого вже не раз навiдувалися сюди декотрi нашi старшини. пископ уже чув
©хнi стогони, ми ж прийшли, аби почув нашi - його колишнiх побратимiв i
учнiв по колегi©, сирiч пастви Божо©, отож i його, владики земного. Ми
боялися, що вiн не впустить нас у сво© хороми, що його служники проженуть
нас, а може, ще й нацькують на нас собак, а вiн виявився простим та
приступним, не тiльки впустив до свiтлицi, а й почастував дорогими
на©дками та напоями. А от у душу свою не впустив.
Я не знаю, чи то навмисне Прокопович ховав сво© зеленi, швидкi, наче
блискавки, очi за парою, яка валувала вiд чашки з ча м,- фуркав вiн на чай
запекло,- чи справдi студив чай, але я бачив лише його розкидисту, вiялом,
бороду та рожевi вуха. Вiн спробував ще раз вернутися в еллiнськi часи та
кра©, але Ханенко вперто тягнув його на нашi збiднiлi поля, в нашi
зубожiлi села, визував з легких, iз посрiбленими пряжками сандалiй та
взував у порудiлi вiд роси i збучавiлi чоботи. Феофан тi © взувачки не
приймав. Ханенко оповiв про всi лиха та кривди й просив у владики
заступництва. I той, врештi, знову сплеснув руками, прорiк: