Страница:
Генеральний суддя на той час сидiв у пiдвали канцелярi© та пив пиво.
Iлько посунув за мною.
- Чекай, Iване. Ти того... Не кажи суддi... Дурний я... I бiдний... Не
розтямкував, що й до чого.
- Не бреши, Iльку. Тямку ш ти добре... Хотiв заробити...
- Бiльше не буду. От ©й же Богу.- Мене розчулило Iлькове дитяче каяття.
Ми помирилися. Кажуть, дорога до iстини - з помилок, Iлько, подумав я, вже
знайшов ©©.
З колегi© летiли указ за указом по судових справах всiх рангiв, декотрi
укази солдати носили з колегi© й нам у Генеральну канцелярiю, i були там
укази на виклики сотникiв та полковникiв по старих судових справах, як,
скажiмо, виклики сокиринського та глухiнського сотникiв, i дозволи значним
козакам ловити рибу в Деснi, Сожi, Путi, Бесядi, Судостi, Iвотi, Убедi,
Острi, хоч тi рибнi угiддя були давно вiдданi в оренду, а грошi з них iшли
у вiйськову скарбницю й укази з вимогою доповiдати кожному полку, кожнiй
сотнi, якi податки там збирають i куди йдуть грошi, скiльки збирають хлiба
та вигонять куф горiлки, скiльки в полках та сотнях козакiв i посполитих,
i укази з забороною приймати в полках запорожцiв та татар, а також не
ширити до них листи, а листи, що надходитимуть звiдти, вiдсилати в
колегiю. I публiкували указ на збирання по всiх полках на колегiю
тютюново© та бджолино© десятини, а потому послали сво©х збирачiв податкiв
по всiх полках. Тi укази та промеморi© були писанi з диявольською
хитрiстю, по них виходило, що цар та колегiя тiльки й клопочуться простими
людьми, а укра©нська старшина тих людей дотира . Москва зводила
укра©нських козакiв та посполитих у сварку з старшиною. Отако вiн
"клопотався" укра©нським людом, а власний люд по всiй Московi© зубожiв до
останньо© межi, до того ж там заходило на нову ревiзiю, за якою всi
росiйськi простi люди ставали панщинними. Гетьман якось сказав, що по
ревiзi© в Московi© зроблять ревiзiю й тут i всiх укра©нських козакiв та
посполитих запровадять у панщину. Сього боявся найдужче.
На укази колегi© Полуботок наказав дослати в полки унiверсал, аби
десятин не збирали, й сталася в нього з Вельямiновим вельми гостра
розмова, генерал навiть ногами тупотiв, й погрози кидав, i лютував
страшенно. Полуботок вислухав погрози мовчки, одначе, йдучи з двору,
мовив, що до десятин i iнших податкiв Вельямiнову зась, сього на Укра©нi
нiколи не було й не буде.
Того дня ще одним указом Вельямiнов викликав до себе судцю
генерального, але Полуботок того не пустив. Й склали в Генеральнiй
канцелярi© до Сенату промеморiю, в якiй оскаржили самоуправство
Вельямiнова. Оповiли, що засипа вiн Генеральну канцелярiю та полки
указами, а укази, як вiдомо, вида тiльки цар, що втруча ться в справи, у
яких нiчого не розумi , сi розмир помiж старшиною та козаками, пiдрива
повагу до багатьох вельми шанованих, валечних козакiв i що в вiйську
зроста нарiкання на ту паперову завiрюху та на генеральськi погрози.
Написали й царевi, вже в котрий раз. Цар сидiв у Астраханi, укра©нськiй
генеральнiй канцелярi© не вiдповiдав. Й тримали в Астраханi Семена Рубця
та Василя Биковського. Вони зробили зо двi посилки листами, в яких
повiдомляли, що з приводу виборiв гетьмана нiчого нового сказати не
можуть, цар мовчить. Послали туди Ханенка, але й його було затримано, вiн
повернувся аж тринадцятого грудня, грамоти вiд царя не привiз.
Полуботок продиктував листа обер-секретаревi Сенату Iвану Позднякову,
чоловiку зичливому до укра©нцiв, у якому було сказано про укази
Вельямiнова та про десятини. "Через ту колегiю сильний кривдить слабкого,
нiхто нiкого не слуха i нiяко© справедливостi вчинити не можна",- так
скiнчив свою мову в листi до Позднякова Полуботок. Написали й Меншикову -
вельми обережно, Меншиков дихав проти укра©нцiв чорним димом жадiбний i
захланний, вiн нашорошував вуха на шемрання тих старшин, якi несли йому
багатий ралець. Погромивши та потоптавши Батурин, отримавши вiд царя
Батуринську волость у вiчне володiння, почав захоплювати та при днувати
сусiднi волостi й то вже не добирав способу, аби скарати тих, хто не хотiв
вiддавати сво© володiння. Батурин виглядав пустелею, Меншиков вистинав там
старих i малих i тепер чортив себе за такий недогляд, якби ж то знав, що
тi землi достануться йому, рубав би голiв менше.
До подарованого Петром Меншикову Почепу свiтлiйший приклинцював Баклань
i Мглин i всiх козакiв перевiв у посполитi. З Почепа посипалися в Сенат
скарги, ©х прийняв до розгляду вiце-канцлер барон Шафiров, почав
розмотувати клубочок, який Меншиков старанно ховав. Шафiрову стали в помiч
Голiцини та Долгорукi, люди родовитi, яких посунули на край столу
Меншикови, Скорнякови-Писар ви й iншi людцi, котрi вибралися нагору з
царсько© ласки. Шафiров таки взяв верх над Меншиковим, зiбрав незаперечнi
свiдчення хабарництва та беззаконня свiтлiйшого, хоч потiм, наступно©
весни, Меншиков та Скорняков-Писар в упiймали Шафiрова на дрiбнiй
неправдi, причепили туди ще кiлька справ вигаданих i спровадили його на
ешафот, i вже коли кат замахнувся сокирою, аж тодi вийшов з натовпу
кабiнет-секретар царя Макаров i проголосив, що Петро дару Шафiрову життя
й замiня смерть довiчним засланням до Сибiру. А про свого улюбленця
Меншикова тiльки й вказав, що той зачатий в беззаконнi й таким уже помре.
Мовляв, що з нього взяти.
Отож, пишучи листи до Москви - в Сенат, доводилося брати до уваги все.
Тим часом з колегi© почали вимагати вiд старшин, аби являлися туди за
викликами, й свiдчили, i вiдповiдали на позови, й складали ре стри добра,
яке в полках та сотнях. Тих, що не йшли по добрiй волi, приводили
солдати, неначе злочинцiв. Старшини кинулися до Полуботка, i вiн ©м
вiдказав:
- Чого мовчите? Я пишу в Москву. Пишiть i ви, бо менi не до кiнця ймуть
вiри.
Кiлька чоловiк написали до Сенату, одначе пiдписувати листи не
квапилися. Врештi пiдписалося вiд полкiв сiмнадцять чоловiк, здебiльшого
не першi люди, й принесли листа Полуботку. Той вiднiс його Вельямiнову,
аби, за законом, генерал передав до Сенату. Й знову вони говорили гостро,
й знову слова летiли, як стрiли, пущенi з близько© вiдстанi. Полуботок
вернувся з листом, почав шукати значних козакiв, якi б одвезли скаргу в
Москву, але нiхто не хотiв ©© брати до рук. Врештi повiз сотник Холодович.
* * *
На той час випало менi ©хати з Пилипом Борзакiвським при суддi
Тарасовичу в мiстечко Корон на вияснення кiлькох справ. Суддя Тарасович -
опасистий чоловiк лiт пiд п'ятдесят, неквапливий, трохи занудливий,
сповнений самоповаги, коли вiн починав говорити навiть про найбуденнiшi
речi, скажiмо, якi страви любить, то зупиняв коня, й ми мусили зупиняти
конi та слухати уважно, тобто вдавати, що слуха мо, хоч у очах
Борзакiвського грали жовтi бiсики; тими зупинками пiдкреслювалася
важливiсть того, що оповiда суддя, й це нам настирилося добряче, далi ми
хоч i зупиняли конi, одначе про©хавши вперед, i суддя промовляв нам у
спини.
Борзакiвський, хоч поглядав на Тарасовича iронiчно, слухався його -
суддя свою справу знав i закону пильнував. Вiд Борзакiвського, як i завше,
пахло кагве та гiшпанським тютюном, кагве вiн примудрявся варити навiть у
дорозi, в полi, на маленькому тиблику, й пив ©© невеликими ковточками,
Тарасович бридував тим напо м i запивав обiд узваром, який його служник
возив у шкiряному мiшку. Узвар укисав, i служник потiм довго мив мiшок у
рiчцi.
У Коропi ми зупинилися в дяка й взялися до вияснення справ. Одна справа
була химерна й не вельми складна. Пiвтора тижнi тому помер заможний
господар Йосип Остапенко. Лишив трьох синiв, всi були одруженi, старшого,
Радна, вiн вiддiлив, дво молодших жило при ньому. Почали дiлити батькове
майно й знайшли в скринi грамоту гетьмана Мазепи - на козацтво Йосипу
Остапенку. За особливi заслуги в Кримському походi, у який Остапенко ходив
козацьким пiдпомiчником, його було уведено в козацьке звання. Одначе до
само© смертi Остапенка про те, окрiм нього самого, нiхто не знав, i
невiдомо, чому Остапенко приховав грамоту. Може, через те, що козакiв тодi
щороку посилали в походи, а в Остапенка - три сини, не хотiв, аби погинули
на каналах та в болотах пiвнiчних, а може, боявся, що грамота - пiдписана
Мазепою, якого проголосили зрадником i якому в церквах вичитували анафему.
Тепер, коли пiдпомiчникiв почали загонити в посполитi, сини вирiшили
оприлюднити грамоту й однiмали ©© один в одного. Не вта мниченим у закони,
©м здавалося, що козаком стане тiльки той, хто заволодi грамотою.
Зчинилася в хатi буча, втрутилися невiстки й собi почали виривати папiр.
Брати чубилися, сварилися, кожен доводив, що грамота ма належати йому.
Найстарший - за законом старшинства, найменший - бо посiдав батькiв
спадок, середульший - бо доглядав батька до смертi. У тiй бучi вже добряче
пом'яту й пошарпану грамоту вдалося вихопити наймолодшiй меткiй та
проворнiй невiстцi. Саме топилося в печi, й вона з криком: "Коли так,
нехай вона не дiстанеться нiкому" вкинула грамоту в пiч, й папiр згорiв.
Уже наступного дня Остапенки дознали, що за тi ю грамотою мали бути
козаками всi тро , але ©© вже не було.
Що могли вдiяти ми? Нiхто з людей, окрiм самих Остапенкiв, тi © грамоти
не бачив, не знайшли запису нi в Генеральнiй, нi в полковiй канцелярi©.
Склали на папiр свiдчення самих Остапенкiв, списали, хто з них що
пам'ятав, а пам'ятали вони надзвичайно мало, та й поклали для передачi
Генеральному суду. Надiй на те, що суд ствердить за Остапенками козацьке
право, не було нiяких - чверть вiку лежала грамота в Остапенка в скринi, а
сам вiн з синами сповняв посполитський закон. Остапенки намагалися дати
Тарасовичу хабаря, але вiн хабаря не взяв. А ми з Борзакiвським з'©ли в
Остапенковiм саду велетенську, в жовтих порепах диню-дубiвку, вельми
смачну. Не знаю, чи те хабаром. Ще Борзакiвський пожартував з
Остапенками, якi сiкалися до наймолодшо©, вельми гарно© на вроду,
невiстки, мовляв, оддайте нам ©© на розправу. Остапенки жарту не
зрозумiли, стояли всi тро поопускавши руки, великi, чорнi, циганкуватi,
бандитуватi з вигляду, та такими, як казали сусiди, були й насправдi, й
таким був ©хнiй батько, який перехитрував себе. Остапенки сказали, що
вчинять розправу самi, й тодi Борзакiвський пригрозив ©м сходом та
квестi ю, якщо вчинять таке. Бiлява красуня-невiстка дивилася на нього
повними вдячностi, а також захоплення очима. Я подумав, що вона б охоче
вiддалася йому "на розправу". Такими очима на Борзакiвського дивиться
багато жiнок, та те й не диво: вродливець, балакун у кита вому жупанi з
мережаною люлькою в зубах, в угорськiй шапцi, з-пiд яко© в'ються кучерi.
Наступна справа була складнiша й до розгляду важка. Погинув у власному
лiсi козак Кiндрат Папiрний, його було забито сокирами. Тiло знайшли серед
свiжого порубу, порубане дерево зникло. Брат i син Напiрного прийшли до
здогаду, що Кiндрат нагодився в лiс, коли деревину крали злодi©, й вони
вбили його. Почали самi нишком вивiдувати, знайшли свiжопорубану деревину
в сусiдньому селi, у козака Шатила, й вимагали взяти його до квестi©.
Визначити нинi, та це деревина чи не та, було неможливо, Шатило з зятем
попиляли колодки на дошки й вiдмагалися з усiх сил.
х було взято до тюремного в'язання й поодягано на обох диби - дошки на
чотири дiри. А що вони й далi не визнавали сво © вини, а позовна сторона
справу подирала й шкод сво©х кривавих допивалася, Тарасевич наказав взяти
©х на квестiю.
Отако, в дибах, з голими спинами, сiли Шатило з зятем перед суддями та
перед Папiрними - брат i син покiйного мали стояти перед катованими,
дивитися на муки, тiльки так могла об'явитися правда, адже, якщо Папiрнi
завдали на муки людей безневинних по якiйсь сво©й давнiй злобi, то,
спостерiгаючи катiвництво, мали вiдмовитись вiд свого позову, в свою чергу
шкодуючiй сторонi важче тримати брехню перед родичами вбитого.
Мiстр замахнувся канчуком-восьмериком i вдарив. Старий Шатило навiть не
здригнувся. Витримав усi тридцять ударiв, i кров текла йому по
розшматованiй спинi, й канчук розбризкував кров по сiрих стiнах. Коли ж
почали бити Шатилового зятя, тонкошийого парубiйка, вiн зайойкав,
закричав, а далi запросився, щось забелькотiв, либонь, хотiв повiдати
якусь та мницю, але на нього пронизливо, нищiвно подивився тесть.
I я дивився на те страшне дiзнання. Не знати чому. Адже мiг не бути при
тому. Але стояв, i моя душа кричала, i бушували в грудях страх, осуд,
злiсть. А я стояв. Стояв зовсiм не з цiкавостi. Просто сказав собi, що
мушу вистояти до кiнця, мовби готував себе до чогось, хоч до чого, не
вiдав сам. Страх ходив у мене попiд ребрами, менi хотiлося втекти звiдси,
але я собi того не дозволяв. Вже розумiв, що життя суворе й страшне i, аби
вижити, маю знати все про нього, щоб лишитись людиною й не зрадити за
першо© лихо© нагоди себе самого.
Зойкав парубiйко, зойкала моя душа, мовби то ©© мiстр смугував
канчуком-восьмериком. Шатили так нiчого й не сказали, i тодi Тарасович i
полковi пiдсудки повелiли вiдвести ©х знову до цюпи, а завтра допитати
синiм залiзом.
Одначе наступного дня допит не вiдбувся. Увечерi сталася пригода, яка
перевернула життя мiстечка на кiлька днiв згори донизу. У Коропi стояли
посто м солдати Сибiрського полку, чималий гурт ©х того вечора гуляв у
корчмi. Спершу вони платили, а далi пили i ©ли й пiшли, не заплативши.
Корчмар побiг за ними, просив заплатити, солдати реготiлися i йшли собi
далi.
- От глупий хохол,- казали, а один зупинився й штовхнув корчмаря, аж
той упав на тин i затявся. I загорiлася в корчмаревi злiсть, вiн вихопив з
тину кiлок i вдарив солдата по плечах. Той закричав i упав. Решта солдат
кинулися до корчмаря, той ударився навтьоки й прибiг до козацько©
дерев'яно© фортецi. Там вже готувалися на ночiвлю, корчмар ускочив, i
козаки зачинили ворота. П'янi солдати почали кидати гласи в фортецю,
погрожували, дво подiставали шаблi й штрикали в щiлини мiж дошками ворiт,
поранили одного козака в ногу. Далi солдатам надiйшла пiдмога - прибiгло
ще кiлька з рушницями, почали стрiляти. Стрiляли й козаки з фортечки. I
вдарили в литаври на сполох. I повискакували з хат збройнi козаки. Солдати
вiдступили до в'язницi, либонь, вирiшили тримати облогу там. Сторожа
хотiла ©х не впустити, вони прогнали сторожу. Потому, бачачи, що
непереливки, повiдбивали замки й випустили в'язнiв. Мабуть, сподiвалися,
що тi кинуться на козакiв, а може, мали якусь iншу гадку. Проте в'язнi, а
було ©х душ двадцять (i Шатили з зятем серед них), всi побiгли до рiчки,
перепливли ©©, тiльки дво лишилося на цьому боцi - не вмiли плавати. Та
ще лишився якийсь в'язень, вiн не захотiв утiкати. Солдати ж, у яких на
той час пройшли хмiль i гарячка, бачачи, що вскочили в чималу халепу,
зламали в тюрмi мостини й прокопали хiд на волю - в такий спосiб замiтали
слiди.
Наступного дня почалося слiдство, його вели полковник Сибiрського полку
та два майори, а також були покликанi бурмiстр i сотник коропськi. Ми
також прийшли на тюремний двiр. Туди привели дво солдатiв, якi казали, що
пiдкоп зробили в'язнi, й привели в'язня, котрий не захотiв утiкати.
В'язень посвiдчив, що пiдкоп вчинили самi солдати, й показав, як це вони
робили. Солдати заперечували, погрожували в'язневi. Я дивився на в'язня, й
що бiльше вдивлявся в його обличчя, то дужче мене охоплювало хвилювання.
Це був... Пилип Миля. Дебела постать, кругле, як дiжа, обличчя, тiльки
змарнiле вельми, пронозливi очi, якi не викликали довiри в тих, хто чинив
дiзнання.
Я стояв у гуртi. Миля мене не бачив. А хвилювання огортало мене дедалi
дужче, Я не знав, що вчинив Миля, чому знову опинився в цюпi, може, убив
кого або обiкрав, не вельми хотiлося освiдчуватися в такому знайомствi.
Але в цю мить згадав Христа i апостолiв його, якi вiдреклися вiд нього, й
хоч Миля не був Христом, а я його апостолом, ступив уперед i сказав, що
цього чоловiка знаю i даю йому вiру. Солдатiв тут же взяли пiд варту. Миля
ж не стiльки зрадiв менi, скiльки здивувався, що я в таких шатах i при
такому товариствi. Я ж повiв мову далi: якщо провина цього чоловiка, тобто
Милi, невелика, вiддайте його нам зi всiма його шкодами на виправлення та
замолювання грiхiв. Не знаю, звiдки в мене взялася така смiливiсть -
перебрати на себе Милинi грiхи. Мабуть, все-таки не вiрив, щоб Миля мiг
вчинити якийсь великий богопротивний грiх.
Бурмiстр вiдказав, що провини Милi не вельми означенi й, оскiльки вiн
не втiкав, отже, почува ться не винуватим, i можна вiддати його на нашу
волю.
Отак привiв Милю на двiр, в якому стояли посто м. А що там стало тiсно,
й хотiлося спочатку поговорити з Милею самому, а вже потому привести до
розмови з Тарасовичем, ми перебралися до сусiдньо© хати.
Миля охмолостався дуже швидко, пiшов кудись i вернувся з пляшкою
горiлки, сiном заткнутою, запросив до чарки чинбаря, й господиня поставила
нам на стiл вечерю - холодець з квасом та пироги з горохом, а також були
огiрки свiжi, й ми славно повечеряли. Подивував, як то швидко Миля дiстав
горiлки, либонь, у нього й грошей не було, у нього ©х не було нiколи, а
якщо й завалявся якийсь грiш, мали б одiбрати перед тим, як запровадити до
в'язницi.
Господар постелив нам у коморi, але я дуже швидко вибрався звiдти -
такий там стояв сморiд од шкiр, котрi, либонь, тiльки недавно звiдти
забрали. А Миля любiсiнько вклався й спав до ранку, я ж кулився на кулях
очерету пiд хлiвом, i заважали менi спати брехання собак, якесь шемрання в
соломi, возiння горобцiв у стрiсi над головою. То були дуже неспокiйнi
горобцi.
Вранцi, па снiданку, Миля розповiв менi свою одiссею:
- Як розiйшлись ми тодi, пристав я до купцiв татарських, пограбованих.
Хоч не все в них i пограбували - грошi вони сховали в землi, в наметi.
Припрошували вони мене до себе, бо боялися грабiжникiв. I подумав я: по©в
християнського хлiба, давай скуштую поганського. I став ©м у пригодi, бо
таки спробували напасти на нас у степу комишники, але я лад сво©м татарам
дав, прогнали розбiйникiв. То ж як минули Перекопську башту i прийшли в
Крим, в улуси ©хнi, купцi подякували менi й заплатили добре. Чи не вперше
пiсля французьких дукатiв, за плавання по морю отриманих, мав я в руках
стiльки золота. I вирiшив поваласатися по Криму, купцi виклопотали менi у
якогось дуже високого старшини ярлик на пере©зди ще й листа подорожнього,
i я помандрував на Козлов, далi на Кафу, ще раз подивився на море, але
воно мене нi холодило нi грiло. I остирилося менi тамтешн життя - нема
горiлки добро©, самi вина, нема балачки до душi: з татарами не
набалака шся, бо й кепсько знаю по-татарськи; а сво© там здебiльшого в
услуженi© рабськiм, а тi, що на волi,- дуже хитрi. В одному мiстечку, вже
по дорозi назад, спiзнав я жiнку з оцього самого Коропа, Харитиною ©©
звати, вона втрапила в неволю, по©хавши в гостi до сестри пiд Полтаву. I
хоч прожила в татарському бранi чотири роки, так побивалася за домiвкою,
за донечкою сво ю, за рiднею, так день i нiч плакала, що пожалiв я ©© й
заплатив татарину викуп з тих грошей, що лишилися. Татарин не дорого взяв,
бо за тими слiзьми й побиванням всяка робота валилася в не© з рук i
користi з не© татарину було мало. Отож купив я ще коника та вiзка на двох
колесах, i по©хали ми. хали довго, майже три мiсяцi, й спiзналися за
дорогу ближче й, що грiха та©ти, жили вшетечно. Себто, вона дужче
призвича©лася до мене, чи й так сказати - закохалася. I я трохи звик до
не©. Але при©хали, i я по закону передав ©© чоловiковi в руки. I раптом
вона в крик, не хочу з чоловiком, хочу з тобою. Тут i мо серце трохи
занидiло, але ж закон закон. То вже потiм я дознав, що й чоловiк ©©
хотiв узяти шлюб з одною пристаркуватою дiвкою, умовляли попа, аби
повiнчав, i той вже був завагався, а тодi таки вiдмовив. Воно й зрозумiло:
важко чоловiковi в хатi без господинi, та й Харитина хоч i не вельми
показна з себе, маленька, тендiтна, а таки ж гарна. Отож вона й давай мене
та мно вмовляти: втiкаймо вдвох, i квит. Я довго не хотiв, а потiм здався:
жiнка просить, як не поступитися. I подалися ми тим самим возиком на
Новгород-Сiверський, аби далi в руському кра© сховатися. Але Харитинин
чоловiк зiбрав погоню, й наздогнали вони нас бiля Мезина й вернули ©©
силомiць додому. I ухопила тодi мене досада, а за нею й злiсть, купив я
жупанок польський, перекрутив вуса, перемiнив i шапку, лишив возика, а на
коника поклав сiделечко, й припхався вночi знову в Короп. Думаю, дери
лико, як дереться - любись, поки тебе люблять. Де ще така дурна
знайдеться... Та й злiсть же... При©хав увечерi, зустрiвся менi козак, я й
почав розпитувати про Харитину та про ©© чоловiка, як там та що, й видаю
себе за ляшка. А той козак упiзнав мене, тiльки вигляду не подав, а був
вiн родаком чоловiка Харитини, та одразу до нього. Коли б я хоч був
сховався де-небудь, а то, дурний, в корчмi сидiв. I мене любiсiнько попiд
руки з корчми та прямiсiнько до цюпи...
Я дивувався, я знову бачив колишнього Милю - розбiйника й дитину,
брехуна i правдивця, все те й ще багато iншого вживалося в однiй людинi.
- А ти, Мартине, як? - запитав Миля.
- Не Мартин я, Iван.
Миля недовiрливо подавився на мене.
- Ти що, вивiдник пота мний?.. Так не вельми схожий на вивiдника.
- Чому?
- Ну... Роззявкуватий... I не хитрий. Я розреготався.
- Правда твоя, Пилипе. Не вивiдник я... Просто мене теж доля викинула з
колиски, як i тебе. I оповiв про себе.
- То ти... син Сулими? Багатiй! Мабуть, горiлок та наливок у погребi...
- Не багатший вiд тебе.
Потому Миля повiдав про сво© митарства Тарасовичу та Борзакiвському.
Простий i на©вний Миля iнодi бував i пронозливим та хитрим водночас.
Тарасовичу та Борзакiвському вiн розповiдав так, що тi аж хилилися один на
одного од реготу й примушували деякi мiсця переповiдати по кiлька разiв,
надто реготiвся Борзакiвський, i вельми гарний у нього був смiх.
- Ти Пилип,- сказав вiн на закiнчення,- i я Пилип. Ти ось влип, а я не
влип. На ж тобi пiвталяра за таку гарну розповiдь та принеси хорошо©
горiлки по два ока на кожного.
Я не знав, що нам робити далi з Милею, й запитав Борзакiвського, й той
вiдказав:
- Заберемо з собою, а там побачимо.
Пилипа Милю ми з Борзакiвським влаштували сторожем на глухiвському
обiйстi Полуботка. Вмовляти гетьмана довелось недовго, на той час вiн був
пiднесений i розхмарений, що траплялося з ним надзвичайно рiдко. I всi
старшини й писарi в Генеральнiй канцелярi© трiумфували: з Сенату надiйшла
реляцiя, в якiй колегi© велiли указiв бiльше не писати, а тiльки
промеморi© i листи, й тi з поштивiстю та ввiчливiстю, щоб колегiя приймала
скарги тiльки по апеляцiях, а всi iншi справи правили суди укра©нськi, як
те й ранiше велося, й щоби поборами не обкладали всiх пiдряд, а тiльки
тих, хто спроможний сплатити без шкоди для власного господарства.
Бог вiда , що сприяло такому вирiшенню справи: зичливiсть деяких
сенаторiв до Укра©ни, де побували самi й де ©х приймали шанобливо та
хлiбосольно, й бачили вони й укра©нських давнинах, правах та звичаях
запоруку доброго ладу та статку, й потайки не хотiли, аби цар дотирав усе
добре, а чи сприяли незлагоди помiж сенаторами, казали, добряче натиснув
Меншиков, боявся, що колегiя, прибравши все до сво©х рук, прибере i його
почепськi нечеснi набутки, так чи так, але трiумф стався. I вже тi, що
боялися пiдписувати листа в Сенат, бiгли до гетьмана й запевняли, що на
той час не могли при©хати в Глухiв - були недужi, у вiд'©здах, обламалися
в дорозi, i вже тi, що пiдписали, заламували шапки, ось ми, мовляв, якi,
нiчого не бо©мося, важили життям, i вже генеральнi старшини чаркувалися, а
канцеляристи пили в шинку, i радiсть робила гiрку горiлку солодкою, а меди
мiцнiшими.
Я не пив горiлки, не пив i медiв. Я помолився Богу й подумав про те, що
стояв тодi в сторонi, та мене й не кликали до тих паперiв (хто я такий,
молодший канцелярист) i не запитували мо © думки, але якби покликали, якби
запитали, як би вчинив? Звичайно, ниньки знаю, на чийому боцi
справедливiсть i перевага, цар - великий i грiзний, але й вiн пiд Богом, i
оце його повелiння неправедне. Але знав я й те, що праведний шлях крутий i
тернистий, здебiльшого закiнчу ться прiрвою. Я оддавна впевняв себе, що
живу в днаннi з Богом i в крутий час Вiн мене поряту . Нi, не поряту .
Може, винагородить там, на небi. Якщо не забуде. Нас багато. Свiт великий,
широкий, вiн квiтуватиме, а мене не буде. Я , i мене нема . Нi, таки . I
для чогось... Для чого? Для чого всi ми? Рятуватися? Тобто рятувати
себе, а все нехай гине? Чому воно ма гинути? Чим воно гiрше за те, що в
наших сусiдiв? Воно не гiрше, а в дечому й краще. Я завжди думав, що шлях
людський - шлях вдосконалення. Вдосконалення самого себе. I ось тепер
запитую для чого вдосконалення? Для радостi душi? Але ж сього мало. Я -
тiльки порошина в свiтi, у якому добро i зло, й часом вони невiддiльнi.
Отож вiдвiвати зло вiд добра й нищити його? Працювати на добро. Нинi я
знаю, де воно i яке воно. Мо© очi отверзлися, мiй розум ясно показу , де
правда. Але, може, менi не втручатися нi в що, може, то не моя справа?
Вчора я зайшов до Борзакiвського, не застав його вдома, а в хатi було
повно люду, за столом сидiв мандрiвний чернець у чорному шовковому
пiдряснику, без камiлавки, але в скуфейцi, вiн проповiдував слово Боже й
розказував про вiдьом та упирiв, а також про те, що чимало монастирiв на
Московщинi спорожнiло, бо оскудiли вельми, побори накладено на святих
отцiв великi, й що багато церков там сто©ть безголосих - дзвони познiмали
й попереливали на гармати, а на новi нема грошей, i натякав, що те саме
чека й нашi святi обителi. Авжеж, подумав я, iнакше й бути не може, цар
церкву пiдломив пiд себе, зробив сво©м оруддям. Нашi попи служать чужiй
владi, чужим порядкам, а отже, йдуть супроти того, що передали нам нашi
предки, нашi батьки. I ось ми спiва мо молитви, якi нам укажуть, i навiть
славимо Бога не по-нашому. (Вперше заро©лася в мо©й головi така думка, i я
здивувався ©й). "Шануй вiтця свого i матiр свою..." Чужою мовою шепочемо,
й чийого ж тодi вiтця кличемо шанувати? Моя мати i мiй вiтець сею мовою не
Iлько посунув за мною.
- Чекай, Iване. Ти того... Не кажи суддi... Дурний я... I бiдний... Не
розтямкував, що й до чого.
- Не бреши, Iльку. Тямку ш ти добре... Хотiв заробити...
- Бiльше не буду. От ©й же Богу.- Мене розчулило Iлькове дитяче каяття.
Ми помирилися. Кажуть, дорога до iстини - з помилок, Iлько, подумав я, вже
знайшов ©©.
З колегi© летiли указ за указом по судових справах всiх рангiв, декотрi
укази солдати носили з колегi© й нам у Генеральну канцелярiю, i були там
укази на виклики сотникiв та полковникiв по старих судових справах, як,
скажiмо, виклики сокиринського та глухiнського сотникiв, i дозволи значним
козакам ловити рибу в Деснi, Сожi, Путi, Бесядi, Судостi, Iвотi, Убедi,
Острi, хоч тi рибнi угiддя були давно вiдданi в оренду, а грошi з них iшли
у вiйськову скарбницю й укази з вимогою доповiдати кожному полку, кожнiй
сотнi, якi податки там збирають i куди йдуть грошi, скiльки збирають хлiба
та вигонять куф горiлки, скiльки в полках та сотнях козакiв i посполитих,
i укази з забороною приймати в полках запорожцiв та татар, а також не
ширити до них листи, а листи, що надходитимуть звiдти, вiдсилати в
колегiю. I публiкували указ на збирання по всiх полках на колегiю
тютюново© та бджолино© десятини, а потому послали сво©х збирачiв податкiв
по всiх полках. Тi укази та промеморi© були писанi з диявольською
хитрiстю, по них виходило, що цар та колегiя тiльки й клопочуться простими
людьми, а укра©нська старшина тих людей дотира . Москва зводила
укра©нських козакiв та посполитих у сварку з старшиною. Отако вiн
"клопотався" укра©нським людом, а власний люд по всiй Московi© зубожiв до
останньо© межi, до того ж там заходило на нову ревiзiю, за якою всi
росiйськi простi люди ставали панщинними. Гетьман якось сказав, що по
ревiзi© в Московi© зроблять ревiзiю й тут i всiх укра©нських козакiв та
посполитих запровадять у панщину. Сього боявся найдужче.
На укази колегi© Полуботок наказав дослати в полки унiверсал, аби
десятин не збирали, й сталася в нього з Вельямiновим вельми гостра
розмова, генерал навiть ногами тупотiв, й погрози кидав, i лютував
страшенно. Полуботок вислухав погрози мовчки, одначе, йдучи з двору,
мовив, що до десятин i iнших податкiв Вельямiнову зась, сього на Укра©нi
нiколи не було й не буде.
Того дня ще одним указом Вельямiнов викликав до себе судцю
генерального, але Полуботок того не пустив. Й склали в Генеральнiй
канцелярi© до Сенату промеморiю, в якiй оскаржили самоуправство
Вельямiнова. Оповiли, що засипа вiн Генеральну канцелярiю та полки
указами, а укази, як вiдомо, вида тiльки цар, що втруча ться в справи, у
яких нiчого не розумi , сi розмир помiж старшиною та козаками, пiдрива
повагу до багатьох вельми шанованих, валечних козакiв i що в вiйську
зроста нарiкання на ту паперову завiрюху та на генеральськi погрози.
Написали й царевi, вже в котрий раз. Цар сидiв у Астраханi, укра©нськiй
генеральнiй канцелярi© не вiдповiдав. Й тримали в Астраханi Семена Рубця
та Василя Биковського. Вони зробили зо двi посилки листами, в яких
повiдомляли, що з приводу виборiв гетьмана нiчого нового сказати не
можуть, цар мовчить. Послали туди Ханенка, але й його було затримано, вiн
повернувся аж тринадцятого грудня, грамоти вiд царя не привiз.
Полуботок продиктував листа обер-секретаревi Сенату Iвану Позднякову,
чоловiку зичливому до укра©нцiв, у якому було сказано про укази
Вельямiнова та про десятини. "Через ту колегiю сильний кривдить слабкого,
нiхто нiкого не слуха i нiяко© справедливостi вчинити не можна",- так
скiнчив свою мову в листi до Позднякова Полуботок. Написали й Меншикову -
вельми обережно, Меншиков дихав проти укра©нцiв чорним димом жадiбний i
захланний, вiн нашорошував вуха на шемрання тих старшин, якi несли йому
багатий ралець. Погромивши та потоптавши Батурин, отримавши вiд царя
Батуринську волость у вiчне володiння, почав захоплювати та при днувати
сусiднi волостi й то вже не добирав способу, аби скарати тих, хто не хотiв
вiддавати сво© володiння. Батурин виглядав пустелею, Меншиков вистинав там
старих i малих i тепер чортив себе за такий недогляд, якби ж то знав, що
тi землi достануться йому, рубав би голiв менше.
До подарованого Петром Меншикову Почепу свiтлiйший приклинцював Баклань
i Мглин i всiх козакiв перевiв у посполитi. З Почепа посипалися в Сенат
скарги, ©х прийняв до розгляду вiце-канцлер барон Шафiров, почав
розмотувати клубочок, який Меншиков старанно ховав. Шафiрову стали в помiч
Голiцини та Долгорукi, люди родовитi, яких посунули на край столу
Меншикови, Скорнякови-Писар ви й iншi людцi, котрi вибралися нагору з
царсько© ласки. Шафiров таки взяв верх над Меншиковим, зiбрав незаперечнi
свiдчення хабарництва та беззаконня свiтлiйшого, хоч потiм, наступно©
весни, Меншиков та Скорняков-Писар в упiймали Шафiрова на дрiбнiй
неправдi, причепили туди ще кiлька справ вигаданих i спровадили його на
ешафот, i вже коли кат замахнувся сокирою, аж тодi вийшов з натовпу
кабiнет-секретар царя Макаров i проголосив, що Петро дару Шафiрову життя
й замiня смерть довiчним засланням до Сибiру. А про свого улюбленця
Меншикова тiльки й вказав, що той зачатий в беззаконнi й таким уже помре.
Мовляв, що з нього взяти.
Отож, пишучи листи до Москви - в Сенат, доводилося брати до уваги все.
Тим часом з колегi© почали вимагати вiд старшин, аби являлися туди за
викликами, й свiдчили, i вiдповiдали на позови, й складали ре стри добра,
яке в полках та сотнях. Тих, що не йшли по добрiй волi, приводили
солдати, неначе злочинцiв. Старшини кинулися до Полуботка, i вiн ©м
вiдказав:
- Чого мовчите? Я пишу в Москву. Пишiть i ви, бо менi не до кiнця ймуть
вiри.
Кiлька чоловiк написали до Сенату, одначе пiдписувати листи не
квапилися. Врештi пiдписалося вiд полкiв сiмнадцять чоловiк, здебiльшого
не першi люди, й принесли листа Полуботку. Той вiднiс його Вельямiнову,
аби, за законом, генерал передав до Сенату. Й знову вони говорили гостро,
й знову слова летiли, як стрiли, пущенi з близько© вiдстанi. Полуботок
вернувся з листом, почав шукати значних козакiв, якi б одвезли скаргу в
Москву, але нiхто не хотiв ©© брати до рук. Врештi повiз сотник Холодович.
* * *
На той час випало менi ©хати з Пилипом Борзакiвським при суддi
Тарасовичу в мiстечко Корон на вияснення кiлькох справ. Суддя Тарасович -
опасистий чоловiк лiт пiд п'ятдесят, неквапливий, трохи занудливий,
сповнений самоповаги, коли вiн починав говорити навiть про найбуденнiшi
речi, скажiмо, якi страви любить, то зупиняв коня, й ми мусили зупиняти
конi та слухати уважно, тобто вдавати, що слуха мо, хоч у очах
Борзакiвського грали жовтi бiсики; тими зупинками пiдкреслювалася
важливiсть того, що оповiда суддя, й це нам настирилося добряче, далi ми
хоч i зупиняли конi, одначе про©хавши вперед, i суддя промовляв нам у
спини.
Борзакiвський, хоч поглядав на Тарасовича iронiчно, слухався його -
суддя свою справу знав i закону пильнував. Вiд Борзакiвського, як i завше,
пахло кагве та гiшпанським тютюном, кагве вiн примудрявся варити навiть у
дорозi, в полi, на маленькому тиблику, й пив ©© невеликими ковточками,
Тарасович бридував тим напо м i запивав обiд узваром, який його служник
возив у шкiряному мiшку. Узвар укисав, i служник потiм довго мив мiшок у
рiчцi.
У Коропi ми зупинилися в дяка й взялися до вияснення справ. Одна справа
була химерна й не вельми складна. Пiвтора тижнi тому помер заможний
господар Йосип Остапенко. Лишив трьох синiв, всi були одруженi, старшого,
Радна, вiн вiддiлив, дво молодших жило при ньому. Почали дiлити батькове
майно й знайшли в скринi грамоту гетьмана Мазепи - на козацтво Йосипу
Остапенку. За особливi заслуги в Кримському походi, у який Остапенко ходив
козацьким пiдпомiчником, його було уведено в козацьке звання. Одначе до
само© смертi Остапенка про те, окрiм нього самого, нiхто не знав, i
невiдомо, чому Остапенко приховав грамоту. Може, через те, що козакiв тодi
щороку посилали в походи, а в Остапенка - три сини, не хотiв, аби погинули
на каналах та в болотах пiвнiчних, а може, боявся, що грамота - пiдписана
Мазепою, якого проголосили зрадником i якому в церквах вичитували анафему.
Тепер, коли пiдпомiчникiв почали загонити в посполитi, сини вирiшили
оприлюднити грамоту й однiмали ©© один в одного. Не вта мниченим у закони,
©м здавалося, що козаком стане тiльки той, хто заволодi грамотою.
Зчинилася в хатi буча, втрутилися невiстки й собi почали виривати папiр.
Брати чубилися, сварилися, кожен доводив, що грамота ма належати йому.
Найстарший - за законом старшинства, найменший - бо посiдав батькiв
спадок, середульший - бо доглядав батька до смертi. У тiй бучi вже добряче
пом'яту й пошарпану грамоту вдалося вихопити наймолодшiй меткiй та
проворнiй невiстцi. Саме топилося в печi, й вона з криком: "Коли так,
нехай вона не дiстанеться нiкому" вкинула грамоту в пiч, й папiр згорiв.
Уже наступного дня Остапенки дознали, що за тi ю грамотою мали бути
козаками всi тро , але ©© вже не було.
Що могли вдiяти ми? Нiхто з людей, окрiм самих Остапенкiв, тi © грамоти
не бачив, не знайшли запису нi в Генеральнiй, нi в полковiй канцелярi©.
Склали на папiр свiдчення самих Остапенкiв, списали, хто з них що
пам'ятав, а пам'ятали вони надзвичайно мало, та й поклали для передачi
Генеральному суду. Надiй на те, що суд ствердить за Остапенками козацьке
право, не було нiяких - чверть вiку лежала грамота в Остапенка в скринi, а
сам вiн з синами сповняв посполитський закон. Остапенки намагалися дати
Тарасовичу хабаря, але вiн хабаря не взяв. А ми з Борзакiвським з'©ли в
Остапенковiм саду велетенську, в жовтих порепах диню-дубiвку, вельми
смачну. Не знаю, чи те хабаром. Ще Борзакiвський пожартував з
Остапенками, якi сiкалися до наймолодшо©, вельми гарно© на вроду,
невiстки, мовляв, оддайте нам ©© на розправу. Остапенки жарту не
зрозумiли, стояли всi тро поопускавши руки, великi, чорнi, циганкуватi,
бандитуватi з вигляду, та такими, як казали сусiди, були й насправдi, й
таким був ©хнiй батько, який перехитрував себе. Остапенки сказали, що
вчинять розправу самi, й тодi Борзакiвський пригрозив ©м сходом та
квестi ю, якщо вчинять таке. Бiлява красуня-невiстка дивилася на нього
повними вдячностi, а також захоплення очима. Я подумав, що вона б охоче
вiддалася йому "на розправу". Такими очима на Борзакiвського дивиться
багато жiнок, та те й не диво: вродливець, балакун у кита вому жупанi з
мережаною люлькою в зубах, в угорськiй шапцi, з-пiд яко© в'ються кучерi.
Наступна справа була складнiша й до розгляду важка. Погинув у власному
лiсi козак Кiндрат Папiрний, його було забито сокирами. Тiло знайшли серед
свiжого порубу, порубане дерево зникло. Брат i син Напiрного прийшли до
здогаду, що Кiндрат нагодився в лiс, коли деревину крали злодi©, й вони
вбили його. Почали самi нишком вивiдувати, знайшли свiжопорубану деревину
в сусiдньому селi, у козака Шатила, й вимагали взяти його до квестi©.
Визначити нинi, та це деревина чи не та, було неможливо, Шатило з зятем
попиляли колодки на дошки й вiдмагалися з усiх сил.
х було взято до тюремного в'язання й поодягано на обох диби - дошки на
чотири дiри. А що вони й далi не визнавали сво © вини, а позовна сторона
справу подирала й шкод сво©х кривавих допивалася, Тарасевич наказав взяти
©х на квестiю.
Отако, в дибах, з голими спинами, сiли Шатило з зятем перед суддями та
перед Папiрними - брат i син покiйного мали стояти перед катованими,
дивитися на муки, тiльки так могла об'явитися правда, адже, якщо Папiрнi
завдали на муки людей безневинних по якiйсь сво©й давнiй злобi, то,
спостерiгаючи катiвництво, мали вiдмовитись вiд свого позову, в свою чергу
шкодуючiй сторонi важче тримати брехню перед родичами вбитого.
Мiстр замахнувся канчуком-восьмериком i вдарив. Старий Шатило навiть не
здригнувся. Витримав усi тридцять ударiв, i кров текла йому по
розшматованiй спинi, й канчук розбризкував кров по сiрих стiнах. Коли ж
почали бити Шатилового зятя, тонкошийого парубiйка, вiн зайойкав,
закричав, а далi запросився, щось забелькотiв, либонь, хотiв повiдати
якусь та мницю, але на нього пронизливо, нищiвно подивився тесть.
I я дивився на те страшне дiзнання. Не знати чому. Адже мiг не бути при
тому. Але стояв, i моя душа кричала, i бушували в грудях страх, осуд,
злiсть. А я стояв. Стояв зовсiм не з цiкавостi. Просто сказав собi, що
мушу вистояти до кiнця, мовби готував себе до чогось, хоч до чого, не
вiдав сам. Страх ходив у мене попiд ребрами, менi хотiлося втекти звiдси,
але я собi того не дозволяв. Вже розумiв, що життя суворе й страшне i, аби
вижити, маю знати все про нього, щоб лишитись людиною й не зрадити за
першо© лихо© нагоди себе самого.
Зойкав парубiйко, зойкала моя душа, мовби то ©© мiстр смугував
канчуком-восьмериком. Шатили так нiчого й не сказали, i тодi Тарасович i
полковi пiдсудки повелiли вiдвести ©х знову до цюпи, а завтра допитати
синiм залiзом.
Одначе наступного дня допит не вiдбувся. Увечерi сталася пригода, яка
перевернула життя мiстечка на кiлька днiв згори донизу. У Коропi стояли
посто м солдати Сибiрського полку, чималий гурт ©х того вечора гуляв у
корчмi. Спершу вони платили, а далi пили i ©ли й пiшли, не заплативши.
Корчмар побiг за ними, просив заплатити, солдати реготiлися i йшли собi
далi.
- От глупий хохол,- казали, а один зупинився й штовхнув корчмаря, аж
той упав на тин i затявся. I загорiлася в корчмаревi злiсть, вiн вихопив з
тину кiлок i вдарив солдата по плечах. Той закричав i упав. Решта солдат
кинулися до корчмаря, той ударився навтьоки й прибiг до козацько©
дерев'яно© фортецi. Там вже готувалися на ночiвлю, корчмар ускочив, i
козаки зачинили ворота. П'янi солдати почали кидати гласи в фортецю,
погрожували, дво подiставали шаблi й штрикали в щiлини мiж дошками ворiт,
поранили одного козака в ногу. Далi солдатам надiйшла пiдмога - прибiгло
ще кiлька з рушницями, почали стрiляти. Стрiляли й козаки з фортечки. I
вдарили в литаври на сполох. I повискакували з хат збройнi козаки. Солдати
вiдступили до в'язницi, либонь, вирiшили тримати облогу там. Сторожа
хотiла ©х не впустити, вони прогнали сторожу. Потому, бачачи, що
непереливки, повiдбивали замки й випустили в'язнiв. Мабуть, сподiвалися,
що тi кинуться на козакiв, а може, мали якусь iншу гадку. Проте в'язнi, а
було ©х душ двадцять (i Шатили з зятем серед них), всi побiгли до рiчки,
перепливли ©©, тiльки дво лишилося на цьому боцi - не вмiли плавати. Та
ще лишився якийсь в'язень, вiн не захотiв утiкати. Солдати ж, у яких на
той час пройшли хмiль i гарячка, бачачи, що вскочили в чималу халепу,
зламали в тюрмi мостини й прокопали хiд на волю - в такий спосiб замiтали
слiди.
Наступного дня почалося слiдство, його вели полковник Сибiрського полку
та два майори, а також були покликанi бурмiстр i сотник коропськi. Ми
також прийшли на тюремний двiр. Туди привели дво солдатiв, якi казали, що
пiдкоп зробили в'язнi, й привели в'язня, котрий не захотiв утiкати.
В'язень посвiдчив, що пiдкоп вчинили самi солдати, й показав, як це вони
робили. Солдати заперечували, погрожували в'язневi. Я дивився на в'язня, й
що бiльше вдивлявся в його обличчя, то дужче мене охоплювало хвилювання.
Це був... Пилип Миля. Дебела постать, кругле, як дiжа, обличчя, тiльки
змарнiле вельми, пронозливi очi, якi не викликали довiри в тих, хто чинив
дiзнання.
Я стояв у гуртi. Миля мене не бачив. А хвилювання огортало мене дедалi
дужче, Я не знав, що вчинив Миля, чому знову опинився в цюпi, може, убив
кого або обiкрав, не вельми хотiлося освiдчуватися в такому знайомствi.
Але в цю мить згадав Христа i апостолiв його, якi вiдреклися вiд нього, й
хоч Миля не був Христом, а я його апостолом, ступив уперед i сказав, що
цього чоловiка знаю i даю йому вiру. Солдатiв тут же взяли пiд варту. Миля
ж не стiльки зрадiв менi, скiльки здивувався, що я в таких шатах i при
такому товариствi. Я ж повiв мову далi: якщо провина цього чоловiка, тобто
Милi, невелика, вiддайте його нам зi всiма його шкодами на виправлення та
замолювання грiхiв. Не знаю, звiдки в мене взялася така смiливiсть -
перебрати на себе Милинi грiхи. Мабуть, все-таки не вiрив, щоб Миля мiг
вчинити якийсь великий богопротивний грiх.
Бурмiстр вiдказав, що провини Милi не вельми означенi й, оскiльки вiн
не втiкав, отже, почува ться не винуватим, i можна вiддати його на нашу
волю.
Отак привiв Милю на двiр, в якому стояли посто м. А що там стало тiсно,
й хотiлося спочатку поговорити з Милею самому, а вже потому привести до
розмови з Тарасовичем, ми перебралися до сусiдньо© хати.
Миля охмолостався дуже швидко, пiшов кудись i вернувся з пляшкою
горiлки, сiном заткнутою, запросив до чарки чинбаря, й господиня поставила
нам на стiл вечерю - холодець з квасом та пироги з горохом, а також були
огiрки свiжi, й ми славно повечеряли. Подивував, як то швидко Миля дiстав
горiлки, либонь, у нього й грошей не було, у нього ©х не було нiколи, а
якщо й завалявся якийсь грiш, мали б одiбрати перед тим, як запровадити до
в'язницi.
Господар постелив нам у коморi, але я дуже швидко вибрався звiдти -
такий там стояв сморiд од шкiр, котрi, либонь, тiльки недавно звiдти
забрали. А Миля любiсiнько вклався й спав до ранку, я ж кулився на кулях
очерету пiд хлiвом, i заважали менi спати брехання собак, якесь шемрання в
соломi, возiння горобцiв у стрiсi над головою. То були дуже неспокiйнi
горобцi.
Вранцi, па снiданку, Миля розповiв менi свою одiссею:
- Як розiйшлись ми тодi, пристав я до купцiв татарських, пограбованих.
Хоч не все в них i пограбували - грошi вони сховали в землi, в наметi.
Припрошували вони мене до себе, бо боялися грабiжникiв. I подумав я: по©в
християнського хлiба, давай скуштую поганського. I став ©м у пригодi, бо
таки спробували напасти на нас у степу комишники, але я лад сво©м татарам
дав, прогнали розбiйникiв. То ж як минули Перекопську башту i прийшли в
Крим, в улуси ©хнi, купцi подякували менi й заплатили добре. Чи не вперше
пiсля французьких дукатiв, за плавання по морю отриманих, мав я в руках
стiльки золота. I вирiшив поваласатися по Криму, купцi виклопотали менi у
якогось дуже високого старшини ярлик на пере©зди ще й листа подорожнього,
i я помандрував на Козлов, далi на Кафу, ще раз подивився на море, але
воно мене нi холодило нi грiло. I остирилося менi тамтешн життя - нема
горiлки добро©, самi вина, нема балачки до душi: з татарами не
набалака шся, бо й кепсько знаю по-татарськи; а сво© там здебiльшого в
услуженi© рабськiм, а тi, що на волi,- дуже хитрi. В одному мiстечку, вже
по дорозi назад, спiзнав я жiнку з оцього самого Коропа, Харитиною ©©
звати, вона втрапила в неволю, по©хавши в гостi до сестри пiд Полтаву. I
хоч прожила в татарському бранi чотири роки, так побивалася за домiвкою,
за донечкою сво ю, за рiднею, так день i нiч плакала, що пожалiв я ©© й
заплатив татарину викуп з тих грошей, що лишилися. Татарин не дорого взяв,
бо за тими слiзьми й побиванням всяка робота валилася в не© з рук i
користi з не© татарину було мало. Отож купив я ще коника та вiзка на двох
колесах, i по©хали ми. хали довго, майже три мiсяцi, й спiзналися за
дорогу ближче й, що грiха та©ти, жили вшетечно. Себто, вона дужче
призвича©лася до мене, чи й так сказати - закохалася. I я трохи звик до
не©. Але при©хали, i я по закону передав ©© чоловiковi в руки. I раптом
вона в крик, не хочу з чоловiком, хочу з тобою. Тут i мо серце трохи
занидiло, але ж закон закон. То вже потiм я дознав, що й чоловiк ©©
хотiв узяти шлюб з одною пристаркуватою дiвкою, умовляли попа, аби
повiнчав, i той вже був завагався, а тодi таки вiдмовив. Воно й зрозумiло:
важко чоловiковi в хатi без господинi, та й Харитина хоч i не вельми
показна з себе, маленька, тендiтна, а таки ж гарна. Отож вона й давай мене
та мно вмовляти: втiкаймо вдвох, i квит. Я довго не хотiв, а потiм здався:
жiнка просить, як не поступитися. I подалися ми тим самим возиком на
Новгород-Сiверський, аби далi в руському кра© сховатися. Але Харитинин
чоловiк зiбрав погоню, й наздогнали вони нас бiля Мезина й вернули ©©
силомiць додому. I ухопила тодi мене досада, а за нею й злiсть, купив я
жупанок польський, перекрутив вуса, перемiнив i шапку, лишив возика, а на
коника поклав сiделечко, й припхався вночi знову в Короп. Думаю, дери
лико, як дереться - любись, поки тебе люблять. Де ще така дурна
знайдеться... Та й злiсть же... При©хав увечерi, зустрiвся менi козак, я й
почав розпитувати про Харитину та про ©© чоловiка, як там та що, й видаю
себе за ляшка. А той козак упiзнав мене, тiльки вигляду не подав, а був
вiн родаком чоловiка Харитини, та одразу до нього. Коли б я хоч був
сховався де-небудь, а то, дурний, в корчмi сидiв. I мене любiсiнько попiд
руки з корчми та прямiсiнько до цюпи...
Я дивувався, я знову бачив колишнього Милю - розбiйника й дитину,
брехуна i правдивця, все те й ще багато iншого вживалося в однiй людинi.
- А ти, Мартине, як? - запитав Миля.
- Не Мартин я, Iван.
Миля недовiрливо подавився на мене.
- Ти що, вивiдник пота мний?.. Так не вельми схожий на вивiдника.
- Чому?
- Ну... Роззявкуватий... I не хитрий. Я розреготався.
- Правда твоя, Пилипе. Не вивiдник я... Просто мене теж доля викинула з
колиски, як i тебе. I оповiв про себе.
- То ти... син Сулими? Багатiй! Мабуть, горiлок та наливок у погребi...
- Не багатший вiд тебе.
Потому Миля повiдав про сво© митарства Тарасовичу та Борзакiвському.
Простий i на©вний Миля iнодi бував i пронозливим та хитрим водночас.
Тарасовичу та Борзакiвському вiн розповiдав так, що тi аж хилилися один на
одного од реготу й примушували деякi мiсця переповiдати по кiлька разiв,
надто реготiвся Борзакiвський, i вельми гарний у нього був смiх.
- Ти Пилип,- сказав вiн на закiнчення,- i я Пилип. Ти ось влип, а я не
влип. На ж тобi пiвталяра за таку гарну розповiдь та принеси хорошо©
горiлки по два ока на кожного.
Я не знав, що нам робити далi з Милею, й запитав Борзакiвського, й той
вiдказав:
- Заберемо з собою, а там побачимо.
Пилипа Милю ми з Борзакiвським влаштували сторожем на глухiвському
обiйстi Полуботка. Вмовляти гетьмана довелось недовго, на той час вiн був
пiднесений i розхмарений, що траплялося з ним надзвичайно рiдко. I всi
старшини й писарi в Генеральнiй канцелярi© трiумфували: з Сенату надiйшла
реляцiя, в якiй колегi© велiли указiв бiльше не писати, а тiльки
промеморi© i листи, й тi з поштивiстю та ввiчливiстю, щоб колегiя приймала
скарги тiльки по апеляцiях, а всi iншi справи правили суди укра©нськi, як
те й ранiше велося, й щоби поборами не обкладали всiх пiдряд, а тiльки
тих, хто спроможний сплатити без шкоди для власного господарства.
Бог вiда , що сприяло такому вирiшенню справи: зичливiсть деяких
сенаторiв до Укра©ни, де побували самi й де ©х приймали шанобливо та
хлiбосольно, й бачили вони й укра©нських давнинах, правах та звичаях
запоруку доброго ладу та статку, й потайки не хотiли, аби цар дотирав усе
добре, а чи сприяли незлагоди помiж сенаторами, казали, добряче натиснув
Меншиков, боявся, що колегiя, прибравши все до сво©х рук, прибере i його
почепськi нечеснi набутки, так чи так, але трiумф стався. I вже тi, що
боялися пiдписувати листа в Сенат, бiгли до гетьмана й запевняли, що на
той час не могли при©хати в Глухiв - були недужi, у вiд'©здах, обламалися
в дорозi, i вже тi, що пiдписали, заламували шапки, ось ми, мовляв, якi,
нiчого не бо©мося, важили життям, i вже генеральнi старшини чаркувалися, а
канцеляристи пили в шинку, i радiсть робила гiрку горiлку солодкою, а меди
мiцнiшими.
Я не пив горiлки, не пив i медiв. Я помолився Богу й подумав про те, що
стояв тодi в сторонi, та мене й не кликали до тих паперiв (хто я такий,
молодший канцелярист) i не запитували мо © думки, але якби покликали, якби
запитали, як би вчинив? Звичайно, ниньки знаю, на чийому боцi
справедливiсть i перевага, цар - великий i грiзний, але й вiн пiд Богом, i
оце його повелiння неправедне. Але знав я й те, що праведний шлях крутий i
тернистий, здебiльшого закiнчу ться прiрвою. Я оддавна впевняв себе, що
живу в днаннi з Богом i в крутий час Вiн мене поряту . Нi, не поряту .
Може, винагородить там, на небi. Якщо не забуде. Нас багато. Свiт великий,
широкий, вiн квiтуватиме, а мене не буде. Я , i мене нема . Нi, таки . I
для чогось... Для чого? Для чого всi ми? Рятуватися? Тобто рятувати
себе, а все нехай гине? Чому воно ма гинути? Чим воно гiрше за те, що в
наших сусiдiв? Воно не гiрше, а в дечому й краще. Я завжди думав, що шлях
людський - шлях вдосконалення. Вдосконалення самого себе. I ось тепер
запитую для чого вдосконалення? Для радостi душi? Але ж сього мало. Я -
тiльки порошина в свiтi, у якому добро i зло, й часом вони невiддiльнi.
Отож вiдвiвати зло вiд добра й нищити його? Працювати на добро. Нинi я
знаю, де воно i яке воно. Мо© очi отверзлися, мiй розум ясно показу , де
правда. Але, може, менi не втручатися нi в що, може, то не моя справа?
Вчора я зайшов до Борзакiвського, не застав його вдома, а в хатi було
повно люду, за столом сидiв мандрiвний чернець у чорному шовковому
пiдряснику, без камiлавки, але в скуфейцi, вiн проповiдував слово Боже й
розказував про вiдьом та упирiв, а також про те, що чимало монастирiв на
Московщинi спорожнiло, бо оскудiли вельми, побори накладено на святих
отцiв великi, й що багато церков там сто©ть безголосих - дзвони познiмали
й попереливали на гармати, а на новi нема грошей, i натякав, що те саме
чека й нашi святi обителi. Авжеж, подумав я, iнакше й бути не може, цар
церкву пiдломив пiд себе, зробив сво©м оруддям. Нашi попи служать чужiй
владi, чужим порядкам, а отже, йдуть супроти того, що передали нам нашi
предки, нашi батьки. I ось ми спiва мо молитви, якi нам укажуть, i навiть
славимо Бога не по-нашому. (Вперше заро©лася в мо©й головi така думка, i я
здивувався ©й). "Шануй вiтця свого i матiр свою..." Чужою мовою шепочемо,
й чийого ж тодi вiтця кличемо шанувати? Моя мати i мiй вiтець сею мовою не