Страница:
але тепер, пiсля тривалого часу, пiсля ©© одруження, я називав ©© в мислях
не Улясею, а Уляною, сам не вiдаю чому. Кохання мого не поменшало, але
щось не давало менi вимовити це iм'я, як вимовляв ранiше. Тiльки iнодi,
iскрою вiд багаття, пролiтало в думцi - "Улясю"). Нинi для мене важило
тiльки одне - пам'ята , любить. Хоч... важило для чого? Для самолюбства,
для самовтiхи?.. Можливо, й так... Я знав, що тепер можу жити спокiйно,
хоч мало б бути навпаки.
У цю мить слiпi старчихи на папертi заспiвали "Святу п'ятницю", i я
зiйшов униз, до бузкових кущiв. Вони стояли в колючому iне©, який творив з
них дивний чар, а з високо© берези вiтер обвiвав iнiй просто на мене.
Я прийшов на кватирю, й Семен не впiзнав мене.
- Ти, бува, не випив? - запитав.
А я походжав по хатi та посмiхався, а тодi взяв кобзу й заграв нi сiло
нi впало:
"Ой Романе, Романоньку,
Чи ма ш ти родиноньку?" -
"Ой маю я родиноньку,
Одну сестру Оленоньку" -
"Ой Романе, Романочку,
Продай сестру Оленочку,
Дам я срiбла не вагою,
Дам я злота не лiчбою..."
...Iде Роман додомоньку,
Спустив на дiл головоньку,
Вийшла сестра Оленочка,
Пита ться вона його:
"Ой братчику, Романочку,
Де ти того коня взяв?, -
"Менi турчин дарував".
Виливши в пiснi жар душi, я зажурився. Вiдчув велику втому, ще й
подивування, що не такий, яким вважав себе донедавна. Проте ще раз сказав
собi: доля не з' днала нас, але любитиму я Уляну до загину, й це не грiх
перед Творцем.
Я бiльше не прагнув побачити ©© й з двору не ходив.
* * *
Вiд Нiжина до Бутiвки ми добиралися три тижнi. Коли лишалося вже зовсiм
недалеко, верст, може, десять, перед Городнею, сотенним мiстечком, нас
захопила хурделиця, та така що ми ледве добилися до мiстечка, й снiги
накрили нас там на цiлих п'ять днiв. Таких снiгiв я ще не бачив нiколи.
Вони лежали вище тинiв, врiвень з стрiхами, в садках, верболозах стримiли
з-пiд бiло© бинди лише верхнi патички. До колодязiв, до хлiвiв люди
пробивали довгi вузькi лази й не ©здили по вулицях майже тиждень, поки
снiги не затужавiли. Потiм ми викопували сани з-пiд снiгу, витягали ©х на
вулицю й виводили, виволiкали туди коней i ©хали обережно, бо то той то
iнший кiнь провалювався по черево.
Сидячи в Городнi, я думав про те, як житиму й що робитиму далi. Я вже
знав, що Бутiвка - село невелике, там маленька дерев'яна церквиця, й
священиковi не потрiбнi в нiй нiякi пiдпомiчники. Селяни не можуть
прохарчувати попа та дяка. I писаря в селi нема , вiйт сам справля
писарськi обов'язки, яких кiт наплакав. Я вперше чомусь гiрко задумався
над бiднiстю, над власною бiднiстю й бiднiстю взагалi. Вже самими думками
про статок порушував Божу заповiдь ("Легше верблюдовi пролiзти у вушко
голки, анiж багатому попасти в рай"), ще зовсiм недавнечко я пiдносився
над захланнiстю, репаним багатством, зневажав грошi, тепер же мовби щось
одмiнилося в менi, бiднiсть пропiкала як вогонь. Я вже шкодував, що не
вiдстояв свою частку вiтцiвщини. Я почав напитувати в Городнi яко©сь
служби й таки напитав - пiддячого в Микола©вськiй городнянськiй церквi.
Тихим зимовим ранком ми добулися до Бутiвки, поминули село i в'©хали на
панське подвiр'я, яке розташувалося на невисокiм горбi над широкою
долиною. За долиною чорнiв лiс, туди вела дорога на село Жабчичi. Село й
долина - присипанi снiгами, холодними, як смуток. Грива осок та очеретiв
за селом свiдчила, що там протiка невелика рiчечка, десь вона поверта в
село, посеред села - висока гребля. В селi - всього двi вулицi - хрестом -
та кiлька провулкiв. Панська садиба не багата й не бiдна, Бутович ставив
©© бiля хутора, й сюди, на скуплю, лiт двадцять тому посадовив людей. Вже
пiднялися тополi, обступили з чотирьох бокiв подвiр'я та сад, на подвiр'©
хлiви, клунi, льодовня й двi хати - одна панська, на двi половини, й друга
для челядi, також на двi половини - чоловiчу та жiночу.
Я переночував у селi, а ранком попрощався з Семеном та подякував йому,
пiшов у Городню.
...Поки що роботи в мене було небагато. Допомагав у церквi дяковi та
паламаревi, спiвав на криласi, й голос та спiв мiй сподобалися мирянам та
панотцевi. I панотець менi сподобався вельми, простотою та щирiстю,
казаннями сво©ми, розумом, здобутим з житейських криниць. Одначе вiн мав i
кiлька книжок, надто справила на мене велике враження книга Данила
Братковського "Свiт, розглянутий по частинах", i я був подивований, що
ранiше не читав ©©, а вийшла друком, що було видно з вiршiв, давненько.
Хоч йшлося в нiй про Польщу, кривди шляхти над хлопами, але поет тужив над
всi ю нашою вiтцiвщиною, над усiм кра м i по той, i по сей бiк Днiпра,
обстоював людину просту, згорьовану, й закликав до злагоди, до одно© хати
всiх: голодних i сирiт, здорових i хворих, ошатних i голих, та раяв, як
зробити, щоб всi мали однаково, несли один i той же тягар.
З одного боку, це було, як у Божих заповiдях, з iншого - трохи не так,
цей Данило Братковський не тiльки просив не кривдити хлопа, а й пiдказував
хлоповi, щоб боронився й допинався справедливостi. Чи такою мусить бути
справедливiсть, мiркував я, адже в свiтi одвiку iснують багатi та бiднi й
кожен бiдний хоче стати багатим, i, якщо може, ста , й майже нiхто з них
не дума про рай, про оте вушко голки, в яке пролiзе верблюд. I чомусь
великi багатi©, великi пани здебiльшого людьми не нашими, зайшлими, вони
пiдгортають пiд себе наше добро й не люблять нас.
Отцю лисею я прислуговував у церквi та на требах i допомагав удома,
був вiн чоловiком вельми правдивим, непримирливим, одначе мав добру душу й
служив прикладом мирянам, брав з них помiрно, хоч мав чималу сiм'ю, й
освiтлював свiтлом сво © душi мою путь у чорних безнадiйних нетрях життя.
Вiдправивши службу, вiн шевцював, обшивав сiм'ю та родичiв й не
соромився того. Коли я вперше застав його за цi ю роботою, вiн помiтив мiй
здивований погляд i мовив:
- Чого, отроче, сторопiв? Вiтець небесний заповiв усiм нам працю, в нiй
нема нi грiха, нi сорому. Вiн сам трудився шiсть днiв, творив усе сво©ми
руками в потi чола, зрошуймо сво© чола потом i ми.
- Сан ваш...
"Я iстинна виноградна лоза, а батько мiй виноградар". Вiн ходив помежи
людьми й не шкодував нiг сво©х, й мив ноги учням сво©м та витирав ©х
полотняною шматиною. Нiяка робота не ганьбить людину, ©© ганьблять
ледарство, невiгластво, лжа.
- А що пiдносить?
- Правдивiсть, любов i вiра. Вiра - найдуждче.
- Але й любов?
- I любов також. Якщо вона чиста й безкорислива. Але найпаче - вiра.
Вона - шлях до iстини.
Мабуть, я грiшив сво©ми запитаннями, але не мiг стриматися:
- Iстина, а для чого?
- Вона дару людям свободу.
- Але ж,- одважився заперечити,- в нашому кра© дуже багато людей. I
ста ©х день од дня бiльше й бiльше. Як же нам усiм замати ©©, свободу?
- Через iстину й вiру. Ми слабкi в вiрi i ще не спiзнали iстини. Нема
серед нас тако© людини, яка б показала шлях до не©. Бодай цiною власного
життя. Пам'ята ш, що сказав Каяфа: "Помiркуйте, що краще: щоб одна людина
померла за народ чи щоб увесь народ загинув?"
Дратва мелькала в сухеньких попових руках, я дивився на них, немов
заворожений.
- А для чого помирати? - запитав тихо.
лисей послинив дратву, прошилив ©© в дiрку й сказав:
"Якщо пшеничина, упавши в землю, не помре, вона залишиться одна, а якщо
помре, то принесе багато нових зерен". Сказано про iнше, але годиться й
пiд сю рiч. Помре одна - народ житиме.
Тодi не збагнув переiнакшено© отцем лисе м сутi цих вангельських
слiв, збагнув ©© значно пiзнiше.
...Настала весна, тепла i дружна, снiг станув швидко, розлившись синiми
водами по долинах i видолинках, сонце пливло вгору та вгору, на Теплого
Олексiя прилетiв перший бузько, походжав по полю, неначе дбайливий
господар - чи все тут гаразд. Вечорами на колодках почали збиратися
дiвчата, виспiвували сливе до ранку. Я допiзна порався в церковному садку,
палив листя, слухав пересвист качачих крил у пiтьмi над головою, слухав
дiвочий спiв, котрий тривожив мене i ятрив серце споминами.
На Юрi©в день, як i годиться, городняни вийшли на сво© ниви з хлiбом,
салом, ковбасами, червоними крашанками; ми з отцем лисе м обходили нивки,
кропили ©х свяченою водою, пiд густою-прегустою грушкою витинали тро©стi
музики, жiнки й чоловiки частувалися, дiти качалися по житу. Майорiли на
вiтрi хустки, плахти, вiтер розсипав по горбах музику, але справжнiх
веселощiв не було.
З Бутiвки також вийшли два гурти людей - селяни та Милорадовичева
челядь, i там заторохтiв бубон, задзвенiли цимбали й верескнула скрипка,
неначе кидала комусь виклик. Городнянський бубон задзвонив усiма
брязкальцями, скрипка аж верещала, люди полишали сво© нивки, сходилися всi
до одного гурту. Я вже знав, що помiж городнянцями та бутiвчанами пану
ворожнеча, й тi i тi займають скотину iншо© сторони, б'ються помiж собою
пастушки, минулого року бутiвчани забили на смерть у сво му лiсi
городнянського порубщика.
- Коли б не сталося бiйки,- стурбовано мовив отець лисей.
- За вiщо? - запитав я.
- Бо Бутович поселив сво©х людей на городнянських землях. На пiсках -
невдобiях. Поставив городнянськiй громадi три кухви горiлки... Я
застерiгав - не послухалися. "Нащо нам той пiсок". А як зародив вiн -
бутiвчани тро лiт тирлували там худобу,- кинулися однiмати, та пiзно. До
того ж нi в яких наших книгах та земля не значиться, а вписана в
Бутовичевi пожитковi книги. Сього року ярина зiйшла особливо гарно. Ой,
коли б таки не зчинилася шванка.
Шванка таки зчинилася. Отець лисей утихомирював мирян, проте дiсталося
й йому та ще й вiд сво©х, бо нагадав ©м про тi три кухви горiлки, вiн
устиг вихопитися на коня, але роз'ярiлi та захмелiлi городняни стягли
лисея з коня й потовкли його добряче, кiлька разiв копнули ногою, набили
на потилицi гулю, а що я кинувся його обороняти, то дiсталося й менi.
Врештi отцю лисею вдалося зiп'ястися на ноги, вiн зiрвав з себе хрест i
пригрозив прокляттям.
Городняни ще кiлька днiв бунтували проти свого попа, не пускали в
череду двi поповi корови та вiвцi, i в недiлю на службi отець лисей
виголосив проповiдь. Тако© проповiдi менi бiльше не довелося чути нiколи:
- Слава в вишнiх Богу i мир на землi! Якого нема i якого ви не хочете.
З' дную скорботи вашi, якщо вони у вас iстиннi, з сво©ми молитвами й молю
Господа, щоб вiн простив вас дурних. Скажiть, кого недостойного я
зневажив, кого образив? Кому принiс зло, за кого не молився щиро? Кому, в
чому, що в мо©х силах, вiдмовив? Моя душа опечалена, мо серце оповите
скорботою. Ви не християни, а лютi собаки, якi кусають руку, котра несе ©м
©сти. Де ваш розум? Де ваша совiсть? Я не буду накликати на вашi дурнi
голови нещастя, я проситиму Всевишнього, аби вiн помилував вас i замiнив у
ваших головах трухлi клепки на цiлi, вибрав з ваших сердець злобу й
впустив туди хоч трохи свiтла. Багато я мiг би ще сказати вам, але ви ще
не здатнi всього збагнути. Коли ж прийде дух iстини, вiн не лише звiсту
вам про майбутнiсть, а й вiдкри вам правду у всiй повнотi, й тим уславить
мене, бо звiсту вам те, що сприйме вiд мене.
Миряни слухали понуро i так само понуро розiйшлися по домiвках. Вони не
розкаювалися в сво©й яростi проти отця лисея, не приймали його казання. Я
бачив це по ©хнiх очах i розумiв, що вони не втихомиряться, що лемiшка
заварю ться крута. В четверту по Великодню недiлю, на святого Георгiя
Побiдоносця, отець лисей був битий знову. Вiдправивши утреню та
прочитавши проповiдь "Про розслаблення", належну цьому дневi, запросив до
себе на братську учту кiлька значних глухiвських козакiв, i випили всi по
чарцi, й виникла помiж отцем лисе м та сотником Скафарi м свара, свара -
нiзащо. Скафарiй розповiв, як вiн сотникував ще в Старих Санжарах, то
сталося там таке чудо-лихо, зайшлий маляр намалював нечистого, та так
намалював, що наступного дня з церкви пропало все золото - нечистий його
забрав. Отець лисей мовив, що нiякий намальований дiдько забрати золото
не може, забрав його маляр, Скафарiй не погодився, стояв на сво му, отець
лисей пiшов на мирову, запропонував випити, але сотник чарки не взяв.
- Ти сучий сину, попе,- гукнув вiн.- Ти сам чортом ставлений у попи. А
мене сам цар настановив на уряд.
- Я не бачив нi того, нi того, вони менi однаковi,- вiдказав пiп.- У
мене сво© владики, а над усiма ними владики небеснi, тебе цар настановив,
а в нас сво© звича©, закони та права, й папери у нас на те .
- А куди ти подiв папери на городнянську землю? - в'©дливо запитав
Скафарiй.- I це ти царя з чортом зрiвняв.- I вхопив отця лисея за бороду,
почав тузувати, товкти головою об стiл, наледве його вiдняли в
роз'ятреного сотника козаки Ясько Меланченко та Носко Парасченко. Вони
вивели сотника на вулицю, а отець лисей кричав з ганку, що вiн завдасть
до секвестру Скафарiя, в нього такi папери, що тiльки вiн ©х покаже, й
того вiзьмуть в тюремне в'язання.
Скафарiй вирвався й побiг назад, але отець лисей устиг замкнути дверi.
- Ти верни громадi папери на землю,- ревiв Скафарiй. Отець лисей
вiдтулив сiнешнi дверi i зсукав дулю:
- Ось тобi i тво©й громадi.
То був вельми необачний вчинок, який незабаром призвiв до великого
лиха.
Наступного дня з Бутiвки охляп на конi прибiг хлопець i передав менi
Семенове прохання при©хати до нього. Я трохи повагався, бо ж розумiв, що
якшання з бутiвчанами може викликати в городнян пiдозру й до мене (що й
справдилося), але згадав усе добро, що зробив менi Семен, вибрався на
коника позаду хлопця, й ми покопитили на Бутiвку.
- Я оце вдався до тебе,- сказав Семен,- бо панi папiр прислала, але
писано так, що важко розiбрати. Спробуй прочитати.
Я знав, що Семен ма малу грамоту, але ж листи читати вмi , i
здивувався. Одначе не подав вигляду, почав читати.
- "Семене, слуго наш, вiстимо стало менi, що городняни дуже потискують
наших бутiвських людей на ©хнiх полях, потому крiпко тобi наказую не
вступати городнянам i по возможностi одбиваться од них. Якщо трапиться, що
нашi застануть на сво©х полях городнян, наказую грабувати ©хнiх коней i
волiв, при тому роби так: якщо городняни заграблять у бутiвчан десять
коней, ти заграб у них двадцятеро. Та вправляйся в господарствi кукiбнiше,
греблю погачуй, перекрий конюшню й амбар, щоб покрiвля не протiкала. Чутно
нам тут, що свиней у тебе зовсiм мало осталося, й то, кон шно, од тво ©
недбайливостi: як приженуть ©х з поля, то ви зганя те ©х в одну кучу й при
тому свинi ©дять поросят. Ти повинен наглядати, щоб цього не було. Якщо
поганий свинар попався, так накажи вiйту, аби знайшов хорошого за цiну,
яку й люди платять".
Семен почухав бороду й сказав чи то менi, чи то сам собi:
- "Чутно тут нам..." За триста верст чутно. Хто ж це так голосно
гомонить панi у вуха? Ну, було таке один раз, з'©ли четверо поросят... Й
ще одне задавили. Ти тi © чутки не ширив?
- Бог з вами.- Я перехрестився.
- Вiрю. Ти хлопець щирий. А що там у Городнi? Яким духом городняни
дишуть?
"То ось для чого прикликав мене Семен",- подумав i сказав, що соромив
©х у церквi батюшка лисей в сво му казаннi, а бiльше нiчого не знаю.
- Той лисей сам така зараза...- буркнув Семен i знову в роздум самому
собi: - Не вгомоняться вони. А ти,- вже до мене,- якщо почу ш чи побачиш
щось таке - одразу до мене... Або шепни Скафарiю...
Семен ладнав мене в нашiптувачi, й менi стало прикро. Нiколи не був
довiдником - нi в семiнарi©, нi в колегi©, не буду й тепер. Мав би
залишити сво© думки при собi, одначе не стримався:
- Так вони й скажуть менi. Та й те ... Негарно це...
- А в мо©х санях ©здити гарно? I хлiб мiй кутуляти?
- Я вiдпрацьовував.
- Хиндю ти вiдпрацьовував.
Я повернувся й вийшов з хати. Не збирався ставати Семеновим
нашiптувачем i брав до серця клопоти городнян. Лежало мiстечко Городня на
московськiм шляху, й общiпували його всi, хто хотiв, ще й всiм воно чомусь
здавалося нiчи©м, полишеним Господом i державцями. Мiстечко справдi
розрослося знедавна, до нього прибилося багато зайшлих людей, серед них
чимало до ката спритних, якi почали пiдгинати iнших, оббирати ©х, i врештi
старожитнi городняни, колишнi ре стровики, залишилися без землi, деякi з
них самi опинилися в пiдсусiдках i тепер охкали, та було пiзно. Кинулися
вiдвойовувати землю у бутiвчан, на яку були так необачно махнули рукою -
самi супiски та болото,- а тi тепер не поступалися. Семен боявся, що гнiв
городнянсько© громади справу ться на Бутiвку, й зокрема на нього, але вiн
несподiвано справувався в iнший бiк.
Мене мучили темнi сни, наснилася Уляся в трунi, i я пробудився в
сльозах, а пробудившись, вже не мiг заснути, й ледве засiрiло, пiшов до
церкви прибирати, й поприбирав скрiзь та приготував усе до служби, а потiм
сiв бiля дверей у лiвому притворi, крiпко задумався над сво©м життям.
Все менi було байдуже, якби мiг, залiз би в якусь шпарину i вже не
вилiз з не©, не хотiлося навiть молитися, темнi лики святих були похмурi i
здавалися менi втомленими. Мабуть, то я сам розтратив свою силу в боротьбi
з стихiями життя, згубив надiю на Нього, адже вважав, що в найбiльшiй
скрутi Вiн менi завжди прийде на помiч, бо ж вiрую щиро й нiчого лихого не
вчинив, а все, що роблю, тiльки во славу Його. Вiн на помiч не прийшов. Я
не маю права дорiкати Йому, але й життя менi остирилося.
I раптом я зауважив, що в церквi сто©ть якийсь гомiн. Служба ж мала
розпочатися тiльки увечерi. Я здивувався, став вглядатися в сутiнь, яка
завжди стояла в церквi, й побачив людей, якi йшли до вiвтаря й щось гукали
та вимахували руками.
Я поволi пiдвiвся, обтрусився, якусь мить постояв бiля стiни й
наблизився до натовпу. Одначе спершу роззирнувся, подивився в темнi,
захвойданi дощами, запиленi вузенькi вiконця церквицi, й по тому, звiдки
падало свiтло, визначив, що вже полудень. Отак довго я спав! Мимоволi
почав прислухатися та приглядатися. Довго не мiг нiчого второпати. Натовп
вирував - самi чоловiки,- посерединi стояв отець лисей, зяпав ротом, щось
говорив, але його не слухали. До його блiдого, якось дивно, вниз i вбiк,
витягненого обличчя тяглися вузлуватi чорнi руки, гачкастi пальцi були
схожi на кiгтi, деякi дiткалися попово© голови, деякi шарпали одяг. Отець
лисей був одягнений у домашн , стояв зiгнутий, розгублений i знiчений.
Я все ще не мiг нiчого розчовпати, не мiг зрозумiти, чому цi люди такi
злi, чого хочуть вiд отця лисея, чому дозволяють собi такi невшетечнi
вчинки в найсвятiшому мiсцi - в церквi й чому такий зляканий, безпомiчний
пiп, котрий здебiльшого вмi знайти замашне слово, усмирити, прилякати
мирян: "Не Божi ви творiння, а жалюгiднi тварi, молiться, грiшники,
просiть мене, щоб молився за вас, бо покину вас я i Вiн покине вас". Нинi
вони не боялися попа, а вiн боявся ©х.
- Вiддай добром, лiпше буде!
- Все 'дно знайдемо!
- Й тодi закопа мо тебе пiд дзвiницею!
- Вiддавай, бо порiшимо,- лунало з усiх бокiв.
- Люди добрi, миряни,- пiдвiв руку, неначе для благословення, отець
лисей, i на мить всi притихли.- Нема в мене нiяких паперiв. Не ховав я
ваших вольностей i прав, не ховав паперiв на землю, яку захопили бутiвцi.
Всi козаки в компутнi списки вписанi. Кого нема , хто випав - питайте в
уряду. А в мене нема нiчого.
- Брешеш, як пес собi в бороду,- верескнув тонким голосом
рудий-прерудий, тонкий i перехняблений на лiвий бiк чоловiк, що стояв бiля
попа. Вiн верховодив натовпом.
- Вони ще од гетьмана Хмеля, гетьман Мазепа потвердив ©х.
- Вони завше в церквi були,- прогув густий басюра.- Ти ©х затахлював,
царський брехуне. Оддай добром.
Завирувало знову. Що сталося в мiстечку, хто зворохобив цих людей
(зворохобило, як я втямив пiзнiше, саме життя), я не знав, не розумiв та й
не намагався зрозумiти.
- Шукайте, вони десь тут,- прокалатало, як дзвiн.- Пiп похвалявся перед
Скафарi м, що вони в нього.
Половина людей заметалася по церквi, iншi побiгли до комор, полiзли на
дзвiницю.
З скринi в лiвому притворi полетiли на пiдлогу старi богослужбовi
книги, iншi папери, кiлька чоловiк порпалися в них, жбурляли пiд ноги, в
повiтрi кружляли одiрванi аркушi.
Хтось помiтив мене, гукнув:
- Ось пiддяченя, може, воно зна .
- Добре менi пiддяченя, у нього вже матня по землi волочиться. Кажуть,
воно з Семеном при©хало i в Бутiвку швендя ...
Рудий дядько хотiв ухопити мене рукою за пiдборiддя, але я, не знаю, як
те сталося, раптом озвiрився, скрипнув зубами, й вiн вiдскочив.
- Куса ться, гадюка. Тягнiть його сюди.
Мене заштовхали, i я опинився бiля отця лисея.
Я не злякався, навпаки, якийсь ©дкий холодок пробiг по грудях, я
набурмосився. Цей мiй грiзний, непоступливий вигляд зупинив людей.
- Нiчого я не знаю. Й знати не хочу,- рiшуче мовив.- Ви тут сво© й
розбирайтеся. Звiдки менi знати, хто ви такi й ким були, де вашi майна? Я
з iнших кра©в.
- Ти терся в церквi, може, зна ш? - мовив хтось примирливо.
- Який дурень показав би менi тотi папери. Я сказав щось не вельми
розумне, не вигiдне для отця лисея, зрозумiв це й замовк.
У церквi гуляла паперова вiхола. Але то лiтали сторiнки з старих
требникiв, псалтирiв, свiтських книг; грамот люди не знайшли. Вони
нишпорили навiть в олтарi, знехтувавши страх Господнiй. I ставали все
лютiшi та лютiшi, одчайнiшi, а декотрi аж веселi вiд одчайностi. Я
подумав, що такi люди найнебезпечнiшi.
- Вiн заховав ©х удома,- нараз пролунало пiд високим склепiнням i
вiдбилося кiлька разiв: "-ома, -ома, -ома". Люди посунули з церкви. Нас
потягли за поли, били в плечi Надворi я роздивився, що людей небагато,
чоловiк тридцять, то в церквi менi видалося, що ©х багато. Городня -
мiстечко маленьке, з пiвсотнi дворiв, бiльша половина селян мали орну
землю, лiс i левади, а дехто - тiльки городи, наймитували в багатших та на
млинах, займалися шевством, колiсництвом та бондарством - це тi, чи© землi
посiли люди Бутовича. Але всi були роз'ятренi, рiшучi, всiх вела одна сила
i одна пристрасть. Я не вiдав, що це таке, яка це сила, бо вiдав тiльки
силу слова - друкованого та мовленого. Багатьох iз них я вже знав, то були
сумирнi шевцi, винокури, бондарi, плугатарi, добрi та лагiднi, покiрнi
всiляким урядовцям, нинi ж були рiшучi, не схожi на самих себе. Я подумав:
як то люди вiдмiнюються вкупi, стають зовсiм iншими, це вже не одна
людина, а чотириногий звiр, який не сприйма людського слова й не
пiдкоря ться нi людським, нi Божим законам, ©х усiх обiйма одне почуття,
i вже щось iнше пов'язу в один ланцюг, в одну гирю, якась надiя, якась
думка чи й не думка, не надiя, а лютiсть i страх, котрi роблять людину
безрозсудною. Миготiли шапки, свити та кунтушi, кожушанки, сипалися
прокляття та погрози. Вар'яти кричали, сичали, свистiли, гакали. Перейшли
по греблi через Чебриж, над яким стояло попове обiйстя, благенькi ворота
трiснули, й натовп ввалився на подвiр'я. Валував пес, розлiталися кури,
теля з переляку перестрибнуло через тинок i дринзало в городi. З хати
полетiли подушки, книги, всiляке начиння, за кiлька хвилин вишкребли все i
стояли ще дужче розлюченi та розгубленi. Низенький, натоптуватий дядько,
на назвисько Хряпа, тусав отця лисея в потилицю, а той стояв, зiгнувшись,
притиснувши руки до живота. Верховодив рудий дядько, наймення якого я не
знав, вiн перший закричав:
- Омана. Тут грамоти не може бути. Вона в церквi. Нас знову потягли до
церкви. Роз'ятренi люди знову шукали по притворах, в олтарi, в ризницi, на
якийсь час вони навiть забули про нас, одначе втекти не можна було - в
дверях стояло дво чи тро дядькiв, один - з кiлком, виламаним з тину.
Отець лисей трохи очуняв, заспоко©вся, вiн тихо мовив до мене:
- Принеси непомiтно облаченi .
Мене нiхто не пильнував, я принiс пiдризник, поручi та пояс, ризи i
пiтрахиль. лисей почав облачатися, хтось iз дядькiв хотiв завадити, але
я заступив попа, вiн уже одягнув ризи, пiдризник накинув пiдсподом, я
допомiг одягнути поверх риз пiтрахиль.
- Якщо зможеш, удар до вечернi,- знову попросив отець лисей.
Я полiз на дзвiницю, вдарив у дзвони, швиденько спустився й пройшов у
ризницю та взяв кадило. В церквi сутенiло й вже горiло кiлька свiчок,
хтось засвiтив ©х, од однi © я запалив кадило та роздмухав його. Коли я
пiдiйшов до отця лисея, вiн уже служив вечерню.
Дядьки спантеличено оглядалися, тепер нiхто не одважувався пiдступити
до отця лисея; люди розумiли, що ©х ошукано, але не могли нiчого вдiяти.
Зiрвати з священика ризи, перервати святу молитву - то непрощенний грiх.
- Нехай одслужить,- сказав рудий.- А тодi...
Що буде тодi, ми не знали, але погроза пролунала застрашливо.
Що то була за служба Божа - не переповiсти. Отець лисей служив
вечерню, я пiдспiвував йому та кадив кадильницею, з жахом думаючи про те,
що служба незабаром ма закiнчитися. Либонь, про те ж думав i отець
лисей; скiнчивши вечiрнi молитви, вiн почав спiвати тропарi, неначе це
був Свiтлий понедiлок, мабуть, вони йому найперше спливли на пам'ять.
Впала нiч, ми були втомленi до краю, виморенi, але не спиняли спiву нi на
хвилину. Далi були акафiсти Спасителю i Божiй Матерi, молитви до святого
причастя, вангельськi спiви; отець лисей починав хрипiти, спiв
пiдхоплював я. Люди виходили й заходили, кiлькоро навiть сiло в порозi,
всi вони слухали молитви без належно© поваги, скорше навiть зi злiстю,
одначе не перепиняли нас. А ми спiвали й спiвали, i святi, здавалося менi,
повтомлювалися слухати, а що вже казати про нас... Я ще сяк так тримався,
отець лисей похитувався i врештi притулився спиною до горiзьби олтаря.
Ми дотрималися до свiтанку й розпочали вiдправу, я знову вдарив у
дзвони, але нiхто з мирян, окрiм наших нерозумних кривдникiв, не прийшов,
мабуть, у мiстечку всi знали, що дi ться в церквi.
Я злiз з дзвiницi й вийшов надвiр. Найдужче мене вразило, що дво
молодих парубкiв на церковнiм тинку гойдалися на дошцi в переваги. Ще тро
сидiли на церковних сходах, снiдали. Хто ©м принiс снiданок - не знаю,
либонь, жiнки, отже, вони також пiдтримували сво©х чоловiкiв. У воротях
стояв з дубиною караульний дядько, дрiмав. Я подумав, що можу нинi легко
втекти, попiд бузковими кущами обiйду церкву, а там перелiзу через тин та
й вийду в береги. Одначе покинути отця лисея не мiг. Й не мав великого
страху, вiн мовби обвiявся, облущився з мо © душi, я бачив убозтво цього
не Улясею, а Уляною, сам не вiдаю чому. Кохання мого не поменшало, але
щось не давало менi вимовити це iм'я, як вимовляв ранiше. Тiльки iнодi,
iскрою вiд багаття, пролiтало в думцi - "Улясю"). Нинi для мене важило
тiльки одне - пам'ята , любить. Хоч... важило для чого? Для самолюбства,
для самовтiхи?.. Можливо, й так... Я знав, що тепер можу жити спокiйно,
хоч мало б бути навпаки.
У цю мить слiпi старчихи на папертi заспiвали "Святу п'ятницю", i я
зiйшов униз, до бузкових кущiв. Вони стояли в колючому iне©, який творив з
них дивний чар, а з високо© берези вiтер обвiвав iнiй просто на мене.
Я прийшов на кватирю, й Семен не впiзнав мене.
- Ти, бува, не випив? - запитав.
А я походжав по хатi та посмiхався, а тодi взяв кобзу й заграв нi сiло
нi впало:
"Ой Романе, Романоньку,
Чи ма ш ти родиноньку?" -
"Ой маю я родиноньку,
Одну сестру Оленоньку" -
"Ой Романе, Романочку,
Продай сестру Оленочку,
Дам я срiбла не вагою,
Дам я злота не лiчбою..."
...Iде Роман додомоньку,
Спустив на дiл головоньку,
Вийшла сестра Оленочка,
Пита ться вона його:
"Ой братчику, Романочку,
Де ти того коня взяв?, -
"Менi турчин дарував".
Виливши в пiснi жар душi, я зажурився. Вiдчув велику втому, ще й
подивування, що не такий, яким вважав себе донедавна. Проте ще раз сказав
собi: доля не з' днала нас, але любитиму я Уляну до загину, й це не грiх
перед Творцем.
Я бiльше не прагнув побачити ©© й з двору не ходив.
* * *
Вiд Нiжина до Бутiвки ми добиралися три тижнi. Коли лишалося вже зовсiм
недалеко, верст, може, десять, перед Городнею, сотенним мiстечком, нас
захопила хурделиця, та така що ми ледве добилися до мiстечка, й снiги
накрили нас там на цiлих п'ять днiв. Таких снiгiв я ще не бачив нiколи.
Вони лежали вище тинiв, врiвень з стрiхами, в садках, верболозах стримiли
з-пiд бiло© бинди лише верхнi патички. До колодязiв, до хлiвiв люди
пробивали довгi вузькi лази й не ©здили по вулицях майже тиждень, поки
снiги не затужавiли. Потiм ми викопували сани з-пiд снiгу, витягали ©х на
вулицю й виводили, виволiкали туди коней i ©хали обережно, бо то той то
iнший кiнь провалювався по черево.
Сидячи в Городнi, я думав про те, як житиму й що робитиму далi. Я вже
знав, що Бутiвка - село невелике, там маленька дерев'яна церквиця, й
священиковi не потрiбнi в нiй нiякi пiдпомiчники. Селяни не можуть
прохарчувати попа та дяка. I писаря в селi нема , вiйт сам справля
писарськi обов'язки, яких кiт наплакав. Я вперше чомусь гiрко задумався
над бiднiстю, над власною бiднiстю й бiднiстю взагалi. Вже самими думками
про статок порушував Божу заповiдь ("Легше верблюдовi пролiзти у вушко
голки, анiж багатому попасти в рай"), ще зовсiм недавнечко я пiдносився
над захланнiстю, репаним багатством, зневажав грошi, тепер же мовби щось
одмiнилося в менi, бiднiсть пропiкала як вогонь. Я вже шкодував, що не
вiдстояв свою частку вiтцiвщини. Я почав напитувати в Городнi яко©сь
служби й таки напитав - пiддячого в Микола©вськiй городнянськiй церквi.
Тихим зимовим ранком ми добулися до Бутiвки, поминули село i в'©хали на
панське подвiр'я, яке розташувалося на невисокiм горбi над широкою
долиною. За долиною чорнiв лiс, туди вела дорога на село Жабчичi. Село й
долина - присипанi снiгами, холодними, як смуток. Грива осок та очеретiв
за селом свiдчила, що там протiка невелика рiчечка, десь вона поверта в
село, посеред села - висока гребля. В селi - всього двi вулицi - хрестом -
та кiлька провулкiв. Панська садиба не багата й не бiдна, Бутович ставив
©© бiля хутора, й сюди, на скуплю, лiт двадцять тому посадовив людей. Вже
пiднялися тополi, обступили з чотирьох бокiв подвiр'я та сад, на подвiр'©
хлiви, клунi, льодовня й двi хати - одна панська, на двi половини, й друга
для челядi, також на двi половини - чоловiчу та жiночу.
Я переночував у селi, а ранком попрощався з Семеном та подякував йому,
пiшов у Городню.
...Поки що роботи в мене було небагато. Допомагав у церквi дяковi та
паламаревi, спiвав на криласi, й голос та спiв мiй сподобалися мирянам та
панотцевi. I панотець менi сподобався вельми, простотою та щирiстю,
казаннями сво©ми, розумом, здобутим з житейських криниць. Одначе вiн мав i
кiлька книжок, надто справила на мене велике враження книга Данила
Братковського "Свiт, розглянутий по частинах", i я був подивований, що
ранiше не читав ©©, а вийшла друком, що було видно з вiршiв, давненько.
Хоч йшлося в нiй про Польщу, кривди шляхти над хлопами, але поет тужив над
всi ю нашою вiтцiвщиною, над усiм кра м i по той, i по сей бiк Днiпра,
обстоював людину просту, згорьовану, й закликав до злагоди, до одно© хати
всiх: голодних i сирiт, здорових i хворих, ошатних i голих, та раяв, як
зробити, щоб всi мали однаково, несли один i той же тягар.
З одного боку, це було, як у Божих заповiдях, з iншого - трохи не так,
цей Данило Братковський не тiльки просив не кривдити хлопа, а й пiдказував
хлоповi, щоб боронився й допинався справедливостi. Чи такою мусить бути
справедливiсть, мiркував я, адже в свiтi одвiку iснують багатi та бiднi й
кожен бiдний хоче стати багатим, i, якщо може, ста , й майже нiхто з них
не дума про рай, про оте вушко голки, в яке пролiзе верблюд. I чомусь
великi багатi©, великi пани здебiльшого людьми не нашими, зайшлими, вони
пiдгортають пiд себе наше добро й не люблять нас.
Отцю лисею я прислуговував у церквi та на требах i допомагав удома,
був вiн чоловiком вельми правдивим, непримирливим, одначе мав добру душу й
служив прикладом мирянам, брав з них помiрно, хоч мав чималу сiм'ю, й
освiтлював свiтлом сво © душi мою путь у чорних безнадiйних нетрях життя.
Вiдправивши службу, вiн шевцював, обшивав сiм'ю та родичiв й не
соромився того. Коли я вперше застав його за цi ю роботою, вiн помiтив мiй
здивований погляд i мовив:
- Чого, отроче, сторопiв? Вiтець небесний заповiв усiм нам працю, в нiй
нема нi грiха, нi сорому. Вiн сам трудився шiсть днiв, творив усе сво©ми
руками в потi чола, зрошуймо сво© чола потом i ми.
- Сан ваш...
"Я iстинна виноградна лоза, а батько мiй виноградар". Вiн ходив помежи
людьми й не шкодував нiг сво©х, й мив ноги учням сво©м та витирав ©х
полотняною шматиною. Нiяка робота не ганьбить людину, ©© ганьблять
ледарство, невiгластво, лжа.
- А що пiдносить?
- Правдивiсть, любов i вiра. Вiра - найдуждче.
- Але й любов?
- I любов також. Якщо вона чиста й безкорислива. Але найпаче - вiра.
Вона - шлях до iстини.
Мабуть, я грiшив сво©ми запитаннями, але не мiг стриматися:
- Iстина, а для чого?
- Вона дару людям свободу.
- Але ж,- одважився заперечити,- в нашому кра© дуже багато людей. I
ста ©х день од дня бiльше й бiльше. Як же нам усiм замати ©©, свободу?
- Через iстину й вiру. Ми слабкi в вiрi i ще не спiзнали iстини. Нема
серед нас тако© людини, яка б показала шлях до не©. Бодай цiною власного
життя. Пам'ята ш, що сказав Каяфа: "Помiркуйте, що краще: щоб одна людина
померла за народ чи щоб увесь народ загинув?"
Дратва мелькала в сухеньких попових руках, я дивився на них, немов
заворожений.
- А для чого помирати? - запитав тихо.
лисей послинив дратву, прошилив ©© в дiрку й сказав:
"Якщо пшеничина, упавши в землю, не помре, вона залишиться одна, а якщо
помре, то принесе багато нових зерен". Сказано про iнше, але годиться й
пiд сю рiч. Помре одна - народ житиме.
Тодi не збагнув переiнакшено© отцем лисе м сутi цих вангельських
слiв, збагнув ©© значно пiзнiше.
...Настала весна, тепла i дружна, снiг станув швидко, розлившись синiми
водами по долинах i видолинках, сонце пливло вгору та вгору, на Теплого
Олексiя прилетiв перший бузько, походжав по полю, неначе дбайливий
господар - чи все тут гаразд. Вечорами на колодках почали збиратися
дiвчата, виспiвували сливе до ранку. Я допiзна порався в церковному садку,
палив листя, слухав пересвист качачих крил у пiтьмi над головою, слухав
дiвочий спiв, котрий тривожив мене i ятрив серце споминами.
На Юрi©в день, як i годиться, городняни вийшли на сво© ниви з хлiбом,
салом, ковбасами, червоними крашанками; ми з отцем лисе м обходили нивки,
кропили ©х свяченою водою, пiд густою-прегустою грушкою витинали тро©стi
музики, жiнки й чоловiки частувалися, дiти качалися по житу. Майорiли на
вiтрi хустки, плахти, вiтер розсипав по горбах музику, але справжнiх
веселощiв не було.
З Бутiвки також вийшли два гурти людей - селяни та Милорадовичева
челядь, i там заторохтiв бубон, задзвенiли цимбали й верескнула скрипка,
неначе кидала комусь виклик. Городнянський бубон задзвонив усiма
брязкальцями, скрипка аж верещала, люди полишали сво© нивки, сходилися всi
до одного гурту. Я вже знав, що помiж городнянцями та бутiвчанами пану
ворожнеча, й тi i тi займають скотину iншо© сторони, б'ються помiж собою
пастушки, минулого року бутiвчани забили на смерть у сво му лiсi
городнянського порубщика.
- Коли б не сталося бiйки,- стурбовано мовив отець лисей.
- За вiщо? - запитав я.
- Бо Бутович поселив сво©х людей на городнянських землях. На пiсках -
невдобiях. Поставив городнянськiй громадi три кухви горiлки... Я
застерiгав - не послухалися. "Нащо нам той пiсок". А як зародив вiн -
бутiвчани тро лiт тирлували там худобу,- кинулися однiмати, та пiзно. До
того ж нi в яких наших книгах та земля не значиться, а вписана в
Бутовичевi пожитковi книги. Сього року ярина зiйшла особливо гарно. Ой,
коли б таки не зчинилася шванка.
Шванка таки зчинилася. Отець лисей утихомирював мирян, проте дiсталося
й йому та ще й вiд сво©х, бо нагадав ©м про тi три кухви горiлки, вiн
устиг вихопитися на коня, але роз'ярiлi та захмелiлi городняни стягли
лисея з коня й потовкли його добряче, кiлька разiв копнули ногою, набили
на потилицi гулю, а що я кинувся його обороняти, то дiсталося й менi.
Врештi отцю лисею вдалося зiп'ястися на ноги, вiн зiрвав з себе хрест i
пригрозив прокляттям.
Городняни ще кiлька днiв бунтували проти свого попа, не пускали в
череду двi поповi корови та вiвцi, i в недiлю на службi отець лисей
виголосив проповiдь. Тако© проповiдi менi бiльше не довелося чути нiколи:
- Слава в вишнiх Богу i мир на землi! Якого нема i якого ви не хочете.
З' дную скорботи вашi, якщо вони у вас iстиннi, з сво©ми молитвами й молю
Господа, щоб вiн простив вас дурних. Скажiть, кого недостойного я
зневажив, кого образив? Кому принiс зло, за кого не молився щиро? Кому, в
чому, що в мо©х силах, вiдмовив? Моя душа опечалена, мо серце оповите
скорботою. Ви не християни, а лютi собаки, якi кусають руку, котра несе ©м
©сти. Де ваш розум? Де ваша совiсть? Я не буду накликати на вашi дурнi
голови нещастя, я проситиму Всевишнього, аби вiн помилував вас i замiнив у
ваших головах трухлi клепки на цiлi, вибрав з ваших сердець злобу й
впустив туди хоч трохи свiтла. Багато я мiг би ще сказати вам, але ви ще
не здатнi всього збагнути. Коли ж прийде дух iстини, вiн не лише звiсту
вам про майбутнiсть, а й вiдкри вам правду у всiй повнотi, й тим уславить
мене, бо звiсту вам те, що сприйме вiд мене.
Миряни слухали понуро i так само понуро розiйшлися по домiвках. Вони не
розкаювалися в сво©й яростi проти отця лисея, не приймали його казання. Я
бачив це по ©хнiх очах i розумiв, що вони не втихомиряться, що лемiшка
заварю ться крута. В четверту по Великодню недiлю, на святого Георгiя
Побiдоносця, отець лисей був битий знову. Вiдправивши утреню та
прочитавши проповiдь "Про розслаблення", належну цьому дневi, запросив до
себе на братську учту кiлька значних глухiвських козакiв, i випили всi по
чарцi, й виникла помiж отцем лисе м та сотником Скафарi м свара, свара -
нiзащо. Скафарiй розповiв, як вiн сотникував ще в Старих Санжарах, то
сталося там таке чудо-лихо, зайшлий маляр намалював нечистого, та так
намалював, що наступного дня з церкви пропало все золото - нечистий його
забрав. Отець лисей мовив, що нiякий намальований дiдько забрати золото
не може, забрав його маляр, Скафарiй не погодився, стояв на сво му, отець
лисей пiшов на мирову, запропонував випити, але сотник чарки не взяв.
- Ти сучий сину, попе,- гукнув вiн.- Ти сам чортом ставлений у попи. А
мене сам цар настановив на уряд.
- Я не бачив нi того, нi того, вони менi однаковi,- вiдказав пiп.- У
мене сво© владики, а над усiма ними владики небеснi, тебе цар настановив,
а в нас сво© звича©, закони та права, й папери у нас на те .
- А куди ти подiв папери на городнянську землю? - в'©дливо запитав
Скафарiй.- I це ти царя з чортом зрiвняв.- I вхопив отця лисея за бороду,
почав тузувати, товкти головою об стiл, наледве його вiдняли в
роз'ятреного сотника козаки Ясько Меланченко та Носко Парасченко. Вони
вивели сотника на вулицю, а отець лисей кричав з ганку, що вiн завдасть
до секвестру Скафарiя, в нього такi папери, що тiльки вiн ©х покаже, й
того вiзьмуть в тюремне в'язання.
Скафарiй вирвався й побiг назад, але отець лисей устиг замкнути дверi.
- Ти верни громадi папери на землю,- ревiв Скафарiй. Отець лисей
вiдтулив сiнешнi дверi i зсукав дулю:
- Ось тобi i тво©й громадi.
То був вельми необачний вчинок, який незабаром призвiв до великого
лиха.
Наступного дня з Бутiвки охляп на конi прибiг хлопець i передав менi
Семенове прохання при©хати до нього. Я трохи повагався, бо ж розумiв, що
якшання з бутiвчанами може викликати в городнян пiдозру й до мене (що й
справдилося), але згадав усе добро, що зробив менi Семен, вибрався на
коника позаду хлопця, й ми покопитили на Бутiвку.
- Я оце вдався до тебе,- сказав Семен,- бо панi папiр прислала, але
писано так, що важко розiбрати. Спробуй прочитати.
Я знав, що Семен ма малу грамоту, але ж листи читати вмi , i
здивувався. Одначе не подав вигляду, почав читати.
- "Семене, слуго наш, вiстимо стало менi, що городняни дуже потискують
наших бутiвських людей на ©хнiх полях, потому крiпко тобi наказую не
вступати городнянам i по возможностi одбиваться од них. Якщо трапиться, що
нашi застануть на сво©х полях городнян, наказую грабувати ©хнiх коней i
волiв, при тому роби так: якщо городняни заграблять у бутiвчан десять
коней, ти заграб у них двадцятеро. Та вправляйся в господарствi кукiбнiше,
греблю погачуй, перекрий конюшню й амбар, щоб покрiвля не протiкала. Чутно
нам тут, що свиней у тебе зовсiм мало осталося, й то, кон шно, од тво ©
недбайливостi: як приженуть ©х з поля, то ви зганя те ©х в одну кучу й при
тому свинi ©дять поросят. Ти повинен наглядати, щоб цього не було. Якщо
поганий свинар попався, так накажи вiйту, аби знайшов хорошого за цiну,
яку й люди платять".
Семен почухав бороду й сказав чи то менi, чи то сам собi:
- "Чутно тут нам..." За триста верст чутно. Хто ж це так голосно
гомонить панi у вуха? Ну, було таке один раз, з'©ли четверо поросят... Й
ще одне задавили. Ти тi © чутки не ширив?
- Бог з вами.- Я перехрестився.
- Вiрю. Ти хлопець щирий. А що там у Городнi? Яким духом городняни
дишуть?
"То ось для чого прикликав мене Семен",- подумав i сказав, що соромив
©х у церквi батюшка лисей в сво му казаннi, а бiльше нiчого не знаю.
- Той лисей сам така зараза...- буркнув Семен i знову в роздум самому
собi: - Не вгомоняться вони. А ти,- вже до мене,- якщо почу ш чи побачиш
щось таке - одразу до мене... Або шепни Скафарiю...
Семен ладнав мене в нашiптувачi, й менi стало прикро. Нiколи не був
довiдником - нi в семiнарi©, нi в колегi©, не буду й тепер. Мав би
залишити сво© думки при собi, одначе не стримався:
- Так вони й скажуть менi. Та й те ... Негарно це...
- А в мо©х санях ©здити гарно? I хлiб мiй кутуляти?
- Я вiдпрацьовував.
- Хиндю ти вiдпрацьовував.
Я повернувся й вийшов з хати. Не збирався ставати Семеновим
нашiптувачем i брав до серця клопоти городнян. Лежало мiстечко Городня на
московськiм шляху, й общiпували його всi, хто хотiв, ще й всiм воно чомусь
здавалося нiчи©м, полишеним Господом i державцями. Мiстечко справдi
розрослося знедавна, до нього прибилося багато зайшлих людей, серед них
чимало до ката спритних, якi почали пiдгинати iнших, оббирати ©х, i врештi
старожитнi городняни, колишнi ре стровики, залишилися без землi, деякi з
них самi опинилися в пiдсусiдках i тепер охкали, та було пiзно. Кинулися
вiдвойовувати землю у бутiвчан, на яку були так необачно махнули рукою -
самi супiски та болото,- а тi тепер не поступалися. Семен боявся, що гнiв
городнянсько© громади справу ться на Бутiвку, й зокрема на нього, але вiн
несподiвано справувався в iнший бiк.
Мене мучили темнi сни, наснилася Уляся в трунi, i я пробудився в
сльозах, а пробудившись, вже не мiг заснути, й ледве засiрiло, пiшов до
церкви прибирати, й поприбирав скрiзь та приготував усе до служби, а потiм
сiв бiля дверей у лiвому притворi, крiпко задумався над сво©м життям.
Все менi було байдуже, якби мiг, залiз би в якусь шпарину i вже не
вилiз з не©, не хотiлося навiть молитися, темнi лики святих були похмурi i
здавалися менi втомленими. Мабуть, то я сам розтратив свою силу в боротьбi
з стихiями життя, згубив надiю на Нього, адже вважав, що в найбiльшiй
скрутi Вiн менi завжди прийде на помiч, бо ж вiрую щиро й нiчого лихого не
вчинив, а все, що роблю, тiльки во славу Його. Вiн на помiч не прийшов. Я
не маю права дорiкати Йому, але й життя менi остирилося.
I раптом я зауважив, що в церквi сто©ть якийсь гомiн. Служба ж мала
розпочатися тiльки увечерi. Я здивувався, став вглядатися в сутiнь, яка
завжди стояла в церквi, й побачив людей, якi йшли до вiвтаря й щось гукали
та вимахували руками.
Я поволi пiдвiвся, обтрусився, якусь мить постояв бiля стiни й
наблизився до натовпу. Одначе спершу роззирнувся, подивився в темнi,
захвойданi дощами, запиленi вузенькi вiконця церквицi, й по тому, звiдки
падало свiтло, визначив, що вже полудень. Отак довго я спав! Мимоволi
почав прислухатися та приглядатися. Довго не мiг нiчого второпати. Натовп
вирував - самi чоловiки,- посерединi стояв отець лисей, зяпав ротом, щось
говорив, але його не слухали. До його блiдого, якось дивно, вниз i вбiк,
витягненого обличчя тяглися вузлуватi чорнi руки, гачкастi пальцi були
схожi на кiгтi, деякi дiткалися попово© голови, деякi шарпали одяг. Отець
лисей був одягнений у домашн , стояв зiгнутий, розгублений i знiчений.
Я все ще не мiг нiчого розчовпати, не мiг зрозумiти, чому цi люди такi
злi, чого хочуть вiд отця лисея, чому дозволяють собi такi невшетечнi
вчинки в найсвятiшому мiсцi - в церквi й чому такий зляканий, безпомiчний
пiп, котрий здебiльшого вмi знайти замашне слово, усмирити, прилякати
мирян: "Не Божi ви творiння, а жалюгiднi тварi, молiться, грiшники,
просiть мене, щоб молився за вас, бо покину вас я i Вiн покине вас". Нинi
вони не боялися попа, а вiн боявся ©х.
- Вiддай добром, лiпше буде!
- Все 'дно знайдемо!
- Й тодi закопа мо тебе пiд дзвiницею!
- Вiддавай, бо порiшимо,- лунало з усiх бокiв.
- Люди добрi, миряни,- пiдвiв руку, неначе для благословення, отець
лисей, i на мить всi притихли.- Нема в мене нiяких паперiв. Не ховав я
ваших вольностей i прав, не ховав паперiв на землю, яку захопили бутiвцi.
Всi козаки в компутнi списки вписанi. Кого нема , хто випав - питайте в
уряду. А в мене нема нiчого.
- Брешеш, як пес собi в бороду,- верескнув тонким голосом
рудий-прерудий, тонкий i перехняблений на лiвий бiк чоловiк, що стояв бiля
попа. Вiн верховодив натовпом.
- Вони ще од гетьмана Хмеля, гетьман Мазепа потвердив ©х.
- Вони завше в церквi були,- прогув густий басюра.- Ти ©х затахлював,
царський брехуне. Оддай добром.
Завирувало знову. Що сталося в мiстечку, хто зворохобив цих людей
(зворохобило, як я втямив пiзнiше, саме життя), я не знав, не розумiв та й
не намагався зрозумiти.
- Шукайте, вони десь тут,- прокалатало, як дзвiн.- Пiп похвалявся перед
Скафарi м, що вони в нього.
Половина людей заметалася по церквi, iншi побiгли до комор, полiзли на
дзвiницю.
З скринi в лiвому притворi полетiли на пiдлогу старi богослужбовi
книги, iншi папери, кiлька чоловiк порпалися в них, жбурляли пiд ноги, в
повiтрi кружляли одiрванi аркушi.
Хтось помiтив мене, гукнув:
- Ось пiддяченя, може, воно зна .
- Добре менi пiддяченя, у нього вже матня по землi волочиться. Кажуть,
воно з Семеном при©хало i в Бутiвку швендя ...
Рудий дядько хотiв ухопити мене рукою за пiдборiддя, але я, не знаю, як
те сталося, раптом озвiрився, скрипнув зубами, й вiн вiдскочив.
- Куса ться, гадюка. Тягнiть його сюди.
Мене заштовхали, i я опинився бiля отця лисея.
Я не злякався, навпаки, якийсь ©дкий холодок пробiг по грудях, я
набурмосився. Цей мiй грiзний, непоступливий вигляд зупинив людей.
- Нiчого я не знаю. Й знати не хочу,- рiшуче мовив.- Ви тут сво© й
розбирайтеся. Звiдки менi знати, хто ви такi й ким були, де вашi майна? Я
з iнших кра©в.
- Ти терся в церквi, може, зна ш? - мовив хтось примирливо.
- Який дурень показав би менi тотi папери. Я сказав щось не вельми
розумне, не вигiдне для отця лисея, зрозумiв це й замовк.
У церквi гуляла паперова вiхола. Але то лiтали сторiнки з старих
требникiв, псалтирiв, свiтських книг; грамот люди не знайшли. Вони
нишпорили навiть в олтарi, знехтувавши страх Господнiй. I ставали все
лютiшi та лютiшi, одчайнiшi, а декотрi аж веселi вiд одчайностi. Я
подумав, що такi люди найнебезпечнiшi.
- Вiн заховав ©х удома,- нараз пролунало пiд високим склепiнням i
вiдбилося кiлька разiв: "-ома, -ома, -ома". Люди посунули з церкви. Нас
потягли за поли, били в плечi Надворi я роздивився, що людей небагато,
чоловiк тридцять, то в церквi менi видалося, що ©х багато. Городня -
мiстечко маленьке, з пiвсотнi дворiв, бiльша половина селян мали орну
землю, лiс i левади, а дехто - тiльки городи, наймитували в багатших та на
млинах, займалися шевством, колiсництвом та бондарством - це тi, чи© землi
посiли люди Бутовича. Але всi були роз'ятренi, рiшучi, всiх вела одна сила
i одна пристрасть. Я не вiдав, що це таке, яка це сила, бо вiдав тiльки
силу слова - друкованого та мовленого. Багатьох iз них я вже знав, то були
сумирнi шевцi, винокури, бондарi, плугатарi, добрi та лагiднi, покiрнi
всiляким урядовцям, нинi ж були рiшучi, не схожi на самих себе. Я подумав:
як то люди вiдмiнюються вкупi, стають зовсiм iншими, це вже не одна
людина, а чотириногий звiр, який не сприйма людського слова й не
пiдкоря ться нi людським, нi Божим законам, ©х усiх обiйма одне почуття,
i вже щось iнше пов'язу в один ланцюг, в одну гирю, якась надiя, якась
думка чи й не думка, не надiя, а лютiсть i страх, котрi роблять людину
безрозсудною. Миготiли шапки, свити та кунтушi, кожушанки, сипалися
прокляття та погрози. Вар'яти кричали, сичали, свистiли, гакали. Перейшли
по греблi через Чебриж, над яким стояло попове обiйстя, благенькi ворота
трiснули, й натовп ввалився на подвiр'я. Валував пес, розлiталися кури,
теля з переляку перестрибнуло через тинок i дринзало в городi. З хати
полетiли подушки, книги, всiляке начиння, за кiлька хвилин вишкребли все i
стояли ще дужче розлюченi та розгубленi. Низенький, натоптуватий дядько,
на назвисько Хряпа, тусав отця лисея в потилицю, а той стояв, зiгнувшись,
притиснувши руки до живота. Верховодив рудий дядько, наймення якого я не
знав, вiн перший закричав:
- Омана. Тут грамоти не може бути. Вона в церквi. Нас знову потягли до
церкви. Роз'ятренi люди знову шукали по притворах, в олтарi, в ризницi, на
якийсь час вони навiть забули про нас, одначе втекти не можна було - в
дверях стояло дво чи тро дядькiв, один - з кiлком, виламаним з тину.
Отець лисей трохи очуняв, заспоко©вся, вiн тихо мовив до мене:
- Принеси непомiтно облаченi .
Мене нiхто не пильнував, я принiс пiдризник, поручi та пояс, ризи i
пiтрахиль. лисей почав облачатися, хтось iз дядькiв хотiв завадити, але
я заступив попа, вiн уже одягнув ризи, пiдризник накинув пiдсподом, я
допомiг одягнути поверх риз пiтрахиль.
- Якщо зможеш, удар до вечернi,- знову попросив отець лисей.
Я полiз на дзвiницю, вдарив у дзвони, швиденько спустився й пройшов у
ризницю та взяв кадило. В церквi сутенiло й вже горiло кiлька свiчок,
хтось засвiтив ©х, од однi © я запалив кадило та роздмухав його. Коли я
пiдiйшов до отця лисея, вiн уже служив вечерню.
Дядьки спантеличено оглядалися, тепер нiхто не одважувався пiдступити
до отця лисея; люди розумiли, що ©х ошукано, але не могли нiчого вдiяти.
Зiрвати з священика ризи, перервати святу молитву - то непрощенний грiх.
- Нехай одслужить,- сказав рудий.- А тодi...
Що буде тодi, ми не знали, але погроза пролунала застрашливо.
Що то була за служба Божа - не переповiсти. Отець лисей служив
вечерню, я пiдспiвував йому та кадив кадильницею, з жахом думаючи про те,
що служба незабаром ма закiнчитися. Либонь, про те ж думав i отець
лисей; скiнчивши вечiрнi молитви, вiн почав спiвати тропарi, неначе це
був Свiтлий понедiлок, мабуть, вони йому найперше спливли на пам'ять.
Впала нiч, ми були втомленi до краю, виморенi, але не спиняли спiву нi на
хвилину. Далi були акафiсти Спасителю i Божiй Матерi, молитви до святого
причастя, вангельськi спiви; отець лисей починав хрипiти, спiв
пiдхоплював я. Люди виходили й заходили, кiлькоро навiть сiло в порозi,
всi вони слухали молитви без належно© поваги, скорше навiть зi злiстю,
одначе не перепиняли нас. А ми спiвали й спiвали, i святi, здавалося менi,
повтомлювалися слухати, а що вже казати про нас... Я ще сяк так тримався,
отець лисей похитувався i врештi притулився спиною до горiзьби олтаря.
Ми дотрималися до свiтанку й розпочали вiдправу, я знову вдарив у
дзвони, але нiхто з мирян, окрiм наших нерозумних кривдникiв, не прийшов,
мабуть, у мiстечку всi знали, що дi ться в церквi.
Я злiз з дзвiницi й вийшов надвiр. Найдужче мене вразило, що дво
молодих парубкiв на церковнiм тинку гойдалися на дошцi в переваги. Ще тро
сидiли на церковних сходах, снiдали. Хто ©м принiс снiданок - не знаю,
либонь, жiнки, отже, вони також пiдтримували сво©х чоловiкiв. У воротях
стояв з дубиною караульний дядько, дрiмав. Я подумав, що можу нинi легко
втекти, попiд бузковими кущами обiйду церкву, а там перелiзу через тин та
й вийду в береги. Одначе покинути отця лисея не мiг. Й не мав великого
страху, вiн мовби обвiявся, облущився з мо © душi, я бачив убозтво цього