Страница:
хрестi.
- Вночi хтось човником ©здить на острiв,- сказав зненацька.- Жiнка.
- Дiвчина. Ганна Легейдина, нареченому ©сти возить. Утiк вiн з
пiвдороги, з степiв донських. Любляться вони. А повiнчати я ©х боюся,-
похилив голову пiп, немовби вибачаючись передi мною: мовляв, отакий я -
язиком, а отакий - на дiлi. Я не осуджував його, бо й сам ще нiкого не
заступив грудьми. Одначе поклав собi, що намагатимусь жити iншим законом,
справедливим. Христос сам розiп'явся за iнших, вiн не скорився Пiлатовi,
не вимолював у нього життя. Я передумував сво життя, життя людей, з якими
зустрiчався, бачив себе в минулому, немовби в двох образах: отак на
кипарисi прогляда крiзь один, свiжонамальований образ iнший, давнiй -
iншого святого, iнше обличчя. Ми молимося цьому, другому, святому, хоч
пам'ята мо, що там ще одна парсуна. Безгрiшним був тiльки Христос, це
знають всi, одначе не з однаковим сумлiнням дивляться на це: однi хочуть
наслiдувати його, також бути безгрiшними, iншi грiшать без страху та
совiстi - мовляв, все одно всi в грiхах, а бiльше чи менше, те не ма
значення; як на мене нинiшнього, потурати кривдникам, людожерам людським -
потурати грiховi.
Забiгаючи перед себе, мушу сказати, що диспут, який розпочали в Городнi
з отцем лисе м, багато разiв продовжували в Чернiговi, гомосць таки
зайшов у повний розмир з мирянами й мусив вибиратися з парафi©, я
порекомендував його Полуботку, й полковник погодився взяти отця лисея
домашнiм духiвником при каплицi над Стрижнем.
Поки я виважував у головi сво© новi думки, а в серцi вiдчай i страх,
наш пiдосавул сказав, що за день ми обшука мо село, всi хащi й по©демо
додому. Я страшенно стривожився, не знав, що менi робити з утiкачем на
островi, адже вже мовби почувався його спiльником, спiльником тi ©
дiвчини... Цар забрав у мене любов, тепер вiн хоче забрати ©© в оцього
хлопця та дiвчини. Якщо вiн забере ©© - буде вчинено велику кривду, якщо ж
я не допущу до того - стану супроти царя... Я вельми подосадував на себе i
на життя: ну чому повсякчас маю ставати на той або на той бiк, навiть у
справах, якi мене не стосуються, чому не можу махнути рукою i жити тiльки
власними клопотами?
Одначе щось пiдказувало менi: рятуючи чужу любов, я рятую i власну,
нехай i занапащену, рятую себе самого i саму правду.
Проболiвши душею день, увечерi таки пiшов у береги, але ледве не
вскочив у халепу: нiч була темна, я чекав пiд вербою дiвчину, й щойно вона
ступила з човна, схопив ©© за руку. Вона вирвалася, кинулася тiкати -
мовчки, без крику,я побiг за нею, гукаючи, щоб зупинилася, вона
заплуталася в бур'янi i впала, я впав поруч не© й знову вхопив ©© за руку,
вона виривалася, я ледве вгамував ©©, промовляючи: "З нами хресна сила, я
свiй, ти не бiйся". Й коли вона трохи заспоко©лася, я сказав, аби
верталася й попередила нареченого, що завтра буде облава в селi, нехай
утiка в поле або в лiс, а наступно© ночi вернеться на острiв. Дiвчина,
мабуть, не вельми вiрила менi - в темрявi я бачив тiльки ©© блискучi очi,-
я перехрестився й забожився, що кажу правду. Повернувшись до хати, я
помолився содiяному добру. Було трохи страшно, але в той же час почував у
грудях твердий пружок, котрий появився невiдь звiдки. У менi мовби щось
проростало, пробуджувалося, я прислухався з недовiрою. Вже коли
поверталися до Чернiгова, розповiв про втеклого козака та дiвчину
Борзакiвському, а також про те, що попередив ©х (мабуть, хотiв раз i
назавжди вивiрити Борзакiвського), а той, вислухавши мене, добряче
вибанiтував.
- Зробив - мовчи. Нiхто того не зна . Хочеш, щоб похвалив? А якщо я
розкажу ще комусь? Живи сам по собi...
Ми ©хали поруч, гнiдий румак покусував мого мирного плохенького бурого
коника, i я ледве втримував його й подумав, що навiть у цьому покусуваннi
якийсь знак. I я раптом розсердився й сказав:
- Я не хочу жити собi. Але не хочу жити й для iнших.
- Отако©,- здивувався Борзакiвський.- I в поле не ©дь, i дома не
лишайся...
- Я так сказав, бо... нiби проснувся. Пiсля Пiтера й пiсля того, що
побачив удома. Ми оце ©здили на лови... самих себе. Чому себе ловимо? Чому
батожимо самi себе? Хiба гiршi за iнших?
- Всiлякi...
- Так, а серед нас запроданцi, що зреклися роду свого, батькiв сво©х,
дiдiв сво©х, шабель сво©х, звича©в сво©х, коней сво©х...
- Це вже ти заскочив... Коней не зрiка ться нiхто. I волiв, i
упругiв...
- Це я знаю. Свiт корчиться в злобi, зажерливостi, люди множаться й
народжують грiшникiв - все гiрших та гiрших, кличуть до доброти, до
всепрощення, а самi недобрi та лукавi. Свiт занурений у розбiй,
захланнiсть, загарбництво - чужих земель, чужого добра, чужо© мудростi,- я
це бачу...
- Iване, не говори, наче пiп на проповiдi,- попросив Борзакiвський.
- Я увесь вiк читаю собi проповiдi. Кажу до того, що ми, менi зда ться,
не гiршi за iнших людей, за всiх, яких бачив: татар, нiмцiв, полякiв,
московитiв. Ми й трудящi, i грамотнi, принаймнi, грамотнiшi за московитiв,
й мусимо зрiкатися самi себе, сво©х добр, сво©х антецесорiв... Ось i оцi
лови...
- Ти зробив на копi чку, а похваля шся на таляр,- перепинив мене
Борзакiвський.Мiрку ш справедливо, й домiркувався до чогось, мiркуй i
далi, але тримай все те при собi. Хiба зна ш мiру сво © душi? Вiзьмуть на
квестiю... й прорветься вона, як гнила верша. Ти, Iване, вельми на©вний, а
то й дурникуватий трохи, а може, прикида шся таким, це, до речi, вигiдно,
за це тобi прощають тво© незугарностi, але до певно© межi. Не вскоч у
халепу й не введи в не© нiкого. Зрештою, ну... менi зда ться, ще люди,
якi мiркують так само, як ти, але що вони можуть удiяти? Отож? Читав книгу
Корба?.. Але Корб далеко, у Вiднi, його й цар не дiстане. А тут... Нинi
вивiдникiв усiляких розвелося... Он навiть твiй Вурчик розвiсив вуха та
слуха ,- жартом скiнчив розмову Борзакiвський.
На ту мить Борзакiвський трохи впав у мо©х очах. З того дня я почав
дужче хилитися до Рубця, хоч був вiн надто закоржавiлий i пiдкепковував
часто надi мною, зате ходив направцi.
- Свiт сто©ть на брехнi та силi,- казав вiн.- Смерть чига на тебе на
кожному кроцi. Вiрити не можна нiкому. А жити потрiбно так, щоб самому
бути зверху, а iншi - насподi.
Я не вмiв так жити. Я хотiв вiрити. Але в Рубцевих словах почувалася
грiзна сила, закрайками душi я здогадувався, що вони сливе правдивi, й сам
Рубець викликав у мене повагу.
* * *
Ми вернулися в мiсто. Воно потроху вiдбудовувалося пiсля пожежi, в
ньому скрiзь комашилися люди, щось копали, тесали, вкопували якiсь
стовпи,- здавалося, це мурахи трудяться над сво©м поруйнованим гнiздом.
Весна була напрочуд тепла, а далi пiшли дощi, йшли i в травнi, i в
червнi, трави стояли рутв'яно-зеленi, плодовi дерева важко хилили
безплiднi, з засохлим цвiтом вiти, скрiзь гнало бур'янища, вiдомо ж бо, що
бур'ян не росте так нiде, як на попелищах. З густими дощами, з дрiбною
мчижкою в людськi серця падав новий неспокiй: що ж воно буде, чи не
згноять дощi хлiба та городину? А тут ще посто©, побори,- люди ходили
чорнi, усмiшки зникли з облич.
На той час вийшов повторний монарший указ, за яким заборонялося
друкувати малоросiйським нарiччям церковнi книги. Лаврська друкарня
пiдпадала пiд нагляд присланих з Москви ченцiв.
Лаврськi ченцi сполошилися, захвилювалися, кинулися до гетьмана, але
той тiльки розводив руками. Вiн переживав i вболiвав, але влада його
танула, збiгала, як вода з пробитого водяного дзигаря, ©© лишилося
тiль-тiль на денцi. По деяких сотнях козаки ще обирали старим звича м
сотникiв, присилали папери на утвердження тих виборiв, але гетьман
пiдписувати ©х боявся. Лише iнодi одважувався прошепотiти: "Нехай
сотнику . Якщо того... нiхто не напише доноса,. Ки©вськi ченцi царському
указу не скорялися довго, тодi було покликано до Пiтера ки©вського
митрополита, а з ним архiмандрита Печорського. Митрополит помер у дорозi,
чи то вiд дум важких, чи то вiд тягару на душi, чи й бозна вiд чого.
У гетьмана на душi стояли тумани. Тумани стояли й над Есманню. Серце
пiдказувало йому тяжкi перемiни, молив Бога, аби те сталося хоч пiзнiше,
вже пiсля його смертi. I в нас, у Чернiговi, й на хуторi над Стрижнем
клубочили тi ж тумани, заволокли обрiй. Нiхто не знав, що воно там, за
ними.
На хуторi розгодинювалося лише тодi, коли туди при©жджав з наймолодшою
полковниковою дочкою його наймолодший зять - Якiв Маркевич. Вiн влiтав, як
шура-бура, розкутурхував усiх, вiд сторожа до полковника, розбурхував,
розсмiював i реготiвся сам, веселився, неначе хлопчик. I не сказати, щоб
був легковажний, просто таку мав вдачу. Я радiв кожному його при©здовi. Та
що там я,- занурений у думи суворий полковник яснiв лицем i вiдмахувався
широкою немов праник, долонею тiльки для годиться.
- Татуню, татуню (так вiн називав Полуботка), ви тiльки подивiться, яку
я люльку купив для вас у вiрменина. В цiлому свiтi нема тако© люльки. А
як вона вiдчиня ться? Секрет! Ось пиптик - натиснули, i вже! Не гасне на
найбiльшому вiтрi, тютюн не розсипа ться. А вам, мамуню, привiз птушок
заморських i насiння нiмецко© цибулi... А вам, хлопцi, гарнець горiлки.
Рум'янолиций, чорновусий, чорнобровий, волоокий, i очi тi оливою
облитi, крутився на всi боки, роздавав подарунки, не забуваючи при тому
нiкого. Навiть мене - привiз новеньку бандуру, веркi©вську, з козаком
Мама м. Хоч не раз менi ставало тяжко дивитися на тотi© веселощi, то
бiльше, саме на ©хньому з Оленкою весiллi спалахнуло по-справжньому наше з
Уляною кохання, весiльнi скрипки закрутили нас у тому вихорi. А ще ж вiн
був трохи схожий на Уляну...
- Не кисни, Iване, проквасиш молодi© лiта. Молодiсть - вона одна, й
життя одне, не встигнеш зоглядiтись, а вже вус посивiв. Лiтай, поки
лiта ться, пий, поки п' ться... Розуму не пропивай i дiло сво знай.
Ех-ма, щастя-долi чортма. Це - коли ©© не шука ш. Удар, Iване, "Журавля",
покажемо ©м, Оленко, як у Лубнах танцюють!
I лiтала Оленка з Яковом у парi по кленових мостинах у кунтушi
бiлоносовому, спiдницi атласнiй, запасцi темного штофу, майорiла шовкова
намiтка, миготiли жовтi козловi чоботи... I щось миготiло в мо©й головi й
тонко, неначе молодий льодок, потьохкувало в серцi, а тисячi голосiв
чорними ангелами кричали, що те миготiння грiшне й дивитися менi в той бiк
не треба.
Навiдомо, багато знала Оленка про мене та Уляну, чи вiдала, як глибоко
розпанахане мо серце, може, й справдi вважала, що ми з Уляною побiгали,
погралися та й забули про все. Вона сво щастя в Якововi знайшла i
розповiдала про сво щастя, чомусь мене обрала для сво©х сповiдань. Саме
мене чомусь дуже часто обирали жiнки та дiвчата, аби подiлитися сво©ми
та мницями. Вони дiлилися зi мною, неначе з святим, але я вiдчував, що,
коли б зробив бодай несмiливий крок, вони могли б не тiльки роздiлити зi
мною старi грiхи, а й сотворити новi. Вiд того менi ставало жаско. Чому
так, не знав. Чим саме навертав ©х на те, може, тим, що вони якось знали,
вiдчували, що я дiвич, i душа моя не пом'ята, й серце мо чисте. Всi на
свiтi прагнуть чистого, щоби... забруднити його.
I потiм яких тiльки див не творить цей свiт. Як тiльки не переплуту ,
не перекуйовджу всi нитки! Бо одного разу менi приснилося... приснилося
ясно та гаряче, що я согрiшив з Оленкою... I той грiх став вiдомий, i мене
потягнули до колода дубово©, бiля яко© стояв високий, худий, жилавий мiстр
з чорним ощиреним ротом i широченною шаблею в руцi. Диво, я не злякався, я
йшов на страту хоч iз мукою, але й з почуттям, що кара справедлива, я
тiльки боявся, аби про мiй грiх не довiдалася Уляся. Отакий дивний i
страшний сон менi приснився.
Якось нас iз Оленкою побачив бiля перелазу Якiв i жартiвливо покивав
пальцем:
- Оленко, не зажартовуй з Iваном. Бачиш, як вiн почервонiв. Iван ще
малий.
Але Якiв був не тiльки мартоплясом, жартiвником. Вiн мав зiрке око й
добре розумiвся на тому, що дiялося довкола. Московити потискали козакiв,
й про те гомонiли всi, проте гомонiли обачно, з осторогою оглядаючись.
Iнодi хтось i вирветься поперед iнших з гострим словом - гурт сам по собi,
мовчазний, пiд'юджу , пiдштовху ,- й принишкне, примовкне. Та не такий був
Якiв, Одного разу за широким столом пiдняв чару й сказав:
- Вип' мо, братцi, щоб воля не захирiла, щоб були ми господарями у
власнiй хатi й щоб спини нашi не гнулися. Земля наша нiким нам не
дарована, давнини нашi - од предкiв, ми зумi мо оборонити ©х, бо шаблi
нашi не тупiшi за шаблi наших сусiдiв.
Я бачив, як здригнули Полуботковi брови, як вiн прояснiв чолом, а далi
нахмурився: радiв за свого зятя, пишався ним i боявся за нього. Мабуть,
вони мали мiж собою балачку, й не одну, бо далi на людях Якiв не
висловлював отако прямо сво©х думок, плiв мову тонко та хитро, так що
жодного кiнчика не було видно, але всi здогадувалися, куди веде та
мережка, А нам - Борзакiвському, менi, Биковському - казав:
- Ось вже скiльки часу ми йдемо спиною наперед. Перед нашим носом
вимахують ки м, i ми вiдступа мо, вiдступа мо. Мо', пора зупинитись? Бо
так можна i в урвище впасти.
Я тратився й малiв, тратився перед такою вiдвагою, малiв перед таким
валечним козаком, ще й думав про те, якого гарного мужа ма Оленка i як
менi далеко до його чеснот, до його вiдваги, до його вмiння розвеселити,
пiднести людей, та ще в такий сумний час.
* * *
Уже кiлька мiсяцiв я обтираю лiктi за широким кленовим столом полково©
канцелярi©. Поки що ходжу в копi©стах, пiдписках, суддя обiця (чи
страха ) незабаром покласти на мене першу справу.
Мешкаю у великiй хатi разом з iншими неодруженими канцеляристами, менi
призначено жупан та чоботи на рiк. При хатi, де ми живемо, сад та город,
одначе вельми запущений, город канцеляристи весною засадили, одначе не
пололи, ходили туди тiльки по часник та цибулю, мак зарiс бур'яном,
гарбузи поплелися по деревах i тинах, подерлися навiть на хату. Малина та
порiчки в саду давно здичавiли, тiльки сливи, теж напiвдикi, ронили в
траву синi, продовгуватi плоди. Я любив ту глушину, залазив у чагарi,
лежав, пiдклавши пiд голову свитку.
Я вже багато чого вмiв, багато знав з того, що робилося в полку i в
кра©, знав навiть деякi та мницi. В полку глухо гомонiли, що наступа
кiнець усiм вольностям, усiм давнинам, якими жив наш люд. Вольностi нашi
вкорочували, наглядачiв на Укра©ну присилали все лютiших i лютiших,
називалися вони обер-фiскалами. Такого-сякого стольника Андрiя Iзмайлова,
котрий був настановлений при гетьманi для нагляду, замiнили Федором
Протась вим, чоловiком ницим, пiдлим, ще й драпiжним. Не кращим був i
Дмитро Голiцин, який сидiв у Ки вi. За чималий хабар нашим людям вдалося
прочитати листа, надiсланого Голiциним канцлеру Головкiну. "Для нашо©
безпечностi,- писав вiн,- на Укра©нi треба насамперед посiяти ворожнечу
мiж полковниками й гетьманом... Коли народ дiзна ться, що гетьман тако©
влади, як Мазепа, не матиме, то сподiваюся, що будуть приходити з
доносами... Як ранiше я вам писав, так i тепер повторюю: треба, щоб у всiх
кiстах полковниками були люди, якi не згоднi з гетьманом, коли вони будуть
не згоднi, то всi ©хнi дiла будуть нам вiдкритi".
I хоч гетьман, будучи в Москвi, просив, аби чужинських полковникiв на
Укра©ну не присилали, на його прохання не зважали, й за останнiй рiк сiло
на полковництва два москалi. Якщо якийсь полковничий уряд звiльнявся, з
Москви надходило повiдомлення, щоб полковника там не обирали, бо
"определение учинитца вскоре". Скоропадський покiрно чекав "определения".
Нинiшнiй гетьман,- говорили на Укра©нi,- людина сумирна, постояти за
Укра©ну не iме; хто не нападе - всi деруть, коли б дiждатися, щоб
гетьманом був чернiгiвський полковник... Не так давно вiн за Укра©ну стояв
i москалям ©© розоряти не давав; в його полку без його розпорядження
москалi нiчого не беруть.
Се була правда. Москалi у нас стояли гарнiзонами в кiлькох мiстечках, у
селах посто©в було мало, й жили солдати не по хатах, а в великих куренях,
збудованих для них. Усi апеляцi©, якi виникали помiж офiцерами та
мiсцевими старшинами, полковник розбирав сам, в присутностi обох сторiн,
численних свiдкiв, i чинив по-справедливостi. Суворий та мовчазний, вiв
справу так, що справедливiсть ставала очевидною всiм. Либонь, i в нашому
полку були зброднi та донощики, й вони доносили, але чомусь апеляцiй з
Пiтера до нас не поступало.
Одначе незабаром полковниковi довелося приймати апеляцi© зi всi ©
Укра©ни. На початку того таки тисяча сiмсот двадцять другого року гетьмана
Iвана Скоропадського знову було покликано до Москви й затримано там
надовго, вiд'©жджаючи, гетьман залишив замiсть себе чернiгiвського
полковника.
Полуботок i далi жив у Чернiговi, до Глухова на©здив, отож i бiльшiсть
справ розглядалися в нашiй канцелярi©. Прибували справи новi, й випливали
старi, Скоропадський був чоловiком, який не любив нiяких турбацiй, всi тi
справи, покрутившись мiсяць-другий, лягали на спочинок на дно велетенських
скринь. Тепер ©х витягали звiдти й розглядали заново.
Менi вельми запам'яталася одна, оскiльки розпочалася вона при менi,
коли я ще мешкав у Комишнi, одразу по замiнi Чарниша Милорадовичем. Саме
по тiй апеляцi© менi разом з Борзакiвським довелося ©хати до Гадяча при
генеральному судцi Савичу. Надiйшло кiлька скарг з Котельви, що
Милорадович хоче силомiць узяти ©© собi в пiдданство.
Котельва - мiстечко козацьке, пiд Милорадовичеву руку хилитися не
хотiло, вчинило вiдчайдушний опiр його спробам посiсти поля та луки
котельв'ян, тодi гадяцький полковник вдався до розору Котельви.
Милорадовичевi слуги вирубували лiси довкола Котельви, руйнували греблi та
палили млини, сам полковник влаштовував на котельв'янських полях
полювання; ганяв з чамбуками, з тренбами, прапорами та бубнами, ловчi
витоптали хлiби й городину, перебили безлiч гусей та свиней i захопили
чимало коней. Ускаржилися на Милорадовича Ярема Короткий та Луцик
Бакуменко. Другою скаргою була скарга сотника Iвана Пирятинського. Його
хорт обiгнав на полюваннi хортiв Милорадовича, сотник пiднiс Милорадовичу
впольованого його хортом зайця, а полковник почав бити олов'яною фляшкою
сотника по головi. Сотник сказав, що напише гетьману, Милорадович вiдповiв
- пиши, я тим папiрцем оне мiсце пiдiтру.
Людей тягли до квестi© за найменшу провину й без оно©; хтось купив
горiлку не в його крамницi, хтось не хотiв уступити млина, на когось
донесли, що "казав проти македонського кавалiра сарказми", таких карали
особливо тяжко, пiдвiшували за руки до сволока й били так, що крiзь одяг
проступала кров. "Дам фiскалам по триста ки©в,- похвалявся Милорадович,-
одiб'ю шкуру од кiсток, вже нiкуди не по©дуть зi скаргами".
Глухiвськi канцеляристи розповiдали, що Скоропадський бубонiв при
нечисленних свiдках: "Затурбував нас сво©ми строгостями полковник, одбира
собi всi доходи, ратушi в полку запустiли, управлiння вiддав на вiдкуп
слугам сво©м", одначе всi скарги складав до судово© скринi, ходу ©м не
давав, пам'ятаючи цареву промеморiю про те, що "Милорадович верность мне
свою показал".
Ми при©хали до Гадяча. Полковник був у вiд'©здi, й Савич, вiдаючи, з
ким ма справу, слiдства не вчиняв, одначе люди провiдали про те, що
при©хав генеральний писар, й смiливiшi потягнулися зi скаргами. Я
записував скарги, й не одна сльоза впала менi з очей на папiр. На власнi
очi бачив, як полковничi слуги хапали на базарi людей i завдавали до цюпи,
тримаючи ©х там, поки не вiдкупляться. Козакам i посполитим ускаржуватися
не було куди: Милорадович знищив ратушнi суди й зробив судилищем свiй дiм.
Там правили його жiнка, брати, син, полковниковi прикажчики. Не тiльки
посполитi, а й козаки платили полковнику чинш i ясенщину - вiд коня i вола
по дванадцять .шагiв i по четверику вiвса й вiдбували всiляке послушенство
- косили сiно, орали, молотили, рубали дрова, топили печi, стерегли двiр,
козацькi вдови бiлили йому хати, й мусили купляти тiльки його горiлку.
Милорадович ще в Сербi© розпочав займатися всiляким гендлем, тепер
розгорнувся в двi руки. Пiдряди на горiлку брав по кiлька тисяч вiдер i
прикупляв та перепродував шовк, його служники гнали в Крим табуни скоту -
по двiстi й бiльше штук, а звiдти везли вино, шовк, сап'ян, воли
переганяли в Шльонськ та Пiтер - по п'ятсот, шiстсот голiв за один раз, i
все то була дармова праця - люди працювали на сво©х харчах i в сво©й
одежi. Всiм тим заправляли серби та москалi, й приступитися до них нiхто
не мiг.
Вiдчайдушний опiр вчинив Милорадовичу козак Балясний iз Веприка, котрий
мав селiтровий заводик i варив селiтру. Милорадовичева Уляна забажала
придбати той заводик, звичайно ж, за безцiнь - "сама варитиму селiтру",
одначе Балясний затявся. Пiшов пiд ки©, але не скорився, писав на всi боки
скарги, й тодi його, буцiм за те, що не вклонився полковнику, вхопили й на
свято Зiшестя Святого Духа оповили ланцюгами та прикували до гармати.
Морили на гарматi спрагою, оправлявся просто на гармату, одначе не
здавався. Тодi його посадовили на незасiдлану, страшенно худу, гостроверху
коняку, й сам Милорадович гнав ту коняку поперед себе тридцять верст i
пригнав на свiй хутiр, де Балясного було посаджено в iндичник пiд варту.
Про все це розповiв Савичу син Балясного. Савич не знав, що робити, й
послав козака до Полуботка. Полуботок наказав Балясного звiльнити й, аби
Милорадович не вчинив над ним якогось нового злого вчинку, привезти в
Глухiв.
На той час сам Милорадович повернувся в Гадяч. Савич показав йому листа
вiд Полуботка. Сербин звився, ляснув нагайкою по столу, аж продiрявив
бiлий убрус. Савич знизав плечима й мовив:
- Чини, як зна ш. Тiльки скажу тобi, Полуботок - не Скоропадський.
Милорадович стояв посеред свiтлицi - темний лицем, лиса голова
виблискувала, неначе кована з мiдi, очi налилися червiнню. Вiн нiчого не
сказав, одягнув шапку й вийшов. Ще раз вимахнув нагайкою, й високий, у
пiвтора людськi зрости, кущ конопель упав, перерiзаний навпiл, жовтий
димок закурiв з них, вiтер понiс його просто до мене - я стояв пiд вишнею
i голосно чхнув. Милорадович повернув голову в мiй бiк, бiлки його очей
зблиснули, й вiн подався за ворота.
Того вечора Балясного було звiльнено. Ми ж проваландалися в Гадячi ще
кiлька днiв, нiякого слiдства Савич бiльше не чинив, кiлька разiв
зустрiчався з Милорадовичем, а про що гомонiли - не вiдаю. Щоправда, i в
гостину до гадяцького полковника Савич не ходив, може, той не запрошував,
а може, генеральний суддя не захотiв. Вiн уже натомився, умлiвав вiд
спекоти - був це дуже тiлистий, неначе з пшеничного тiста вилiплений,
чоловiк,- раз по раз утирався велетенською шовковою хусткою, тратив час на
килимi пiд грушею за кухлем холодного узвару й вимiрковував спосiб скорше
вернутися в Глухiв. Бiля обережного, нерiшучого Скоропадського i сам став
обережним, хоч душею вболiвав за козацьку справу. Либонь, у його жилах
гомонiла справжня козацька кров, напо на полиновим запахом Дикого поля,
яке вздовж i впоперек об'©здили його предки, любив козацьку пiсню,
розповiдi про минувшину, аж трохи загорявся вiд них, але надто багато
додалося до тi © кровi солодких наливок та густих заморських вин, кров
пригускла. Тепер бiля Полуботка та кров зануртувала швидше. Повернувшись
до Глухова, Полуботковi склав звiт про Милорадовича правдивий. Полуботок
закликав гадяцького полковника до Глухова. Проте Милорадович у Глухiв не
поспiшав, натомiсть його обоз торував путь до пiвнiчно© столицi, в палубах
високих возiв погойдувалися барила з анисiвкою, вишнiвкою, горiлку везли в
дарунок царевi (Петро дарунки любив). Старший команди вiз у скриньцi
листа, в якому гадяцький полковник нагадував Петровi про сво© заслуги
перед iмперi ю та ускаржувався на причiпки нового уряду, а також ще одного
листа-подяку царевi вiд гадяцьких козакiв та мiщан за "присилку до них
такого зацного кавалiра". Пiдписи вибивав киями. I коли "гадяцький
кавалiр" при©хав до Глухова, то на столi перед Полуботком вже лежало
цареве послання, в якому було сказано: "Оного гадяцького полковника
всiляко шанувати i всiляке належне шанування вiддавати".
Указ прийшов на гетьманську канцелярiю, а сам Милорадович отримав орден
на стрiчцi. Два тижнi пиячив з тi © радостi гадяцький полковник, напившись
роздягався догола, ставав перед дзеркалом, чiпляв через плече стрiчку з
орденом i вигукував у дзеркало до власного вiдображення: "Хто ти такий?" I
сам вiдповiдав: "Ясновельможний пан полковник, його царсько© величностi
кавалiр". Одного разу його служник Самiйло залiз у димар, i, коли
Милорадович запитав до дзеркала: "Хто ти такий", Самiйло прогундосив з
грубки: "Волоський вар'ят i дурень царя небесного". Милорадович упав з
переляку, а отямившись, пiдiйшов до вiкна, Семен саме вилазив з димаря,
полковник ухопив рушницю й застрiлив його. Ще й сам подав позов, буцiм
Семен хотiв його пограбувати, й склав на мертвого Семена неславу.
Челядники, котрих привiв у свiдки, потвердили, буцiм Семен лазив у грубку
для грабунку.
Тими пиятиками, вбивством Семена i судом над ним, вже мертвим, вкинув
Гадяч у неймовiрний переляк.
...Милорадович зайшов до свiтлицi сягнистою ходою, шабля летiла за ним,
неначе довгошия птаха, що склала крила i шуга з височинi, закаблуками
стукотiв, неначе ступав по гайку власного будинку. В свiтлицi найдовався
довго. Ми, канцеляристи, стовпилися бiля вiкон, якi виходили на ганок,
чекали. Сподiвалися, що почу мо крик, сварку, погрози... Милорадович
вийшов тихо, ледь зiгнувшись, ступав м'яко, шаблю в надiлках тримав у
лiвiй руцi. Вже зiйшовши з ганку, одягнув шапку. Зупинився, чомусь
оглянувся. Повiльно пiшов з двору.
Що то за розмова вiдбулася в них з Полуботком, про що гомонiли -
невiдомо, Полуботок пiсля того покликав мене й звелiв переписати якийсь
папiру i був такий, як i завше - спокiйний, розважливий.
По тому на довгий час лихi чутки по гадяцькому полковнику запали.
Либонь, зата©вся до певного часу. А може, й сказав йому щось таке
чернiгiвський полковник, може, й прохукав у душу дiрку якимись особливими
словами, мовляв, ти ж вже наш, пустив корiння в цю землю, i брати тво©
- Вночi хтось човником ©здить на острiв,- сказав зненацька.- Жiнка.
- Дiвчина. Ганна Легейдина, нареченому ©сти возить. Утiк вiн з
пiвдороги, з степiв донських. Любляться вони. А повiнчати я ©х боюся,-
похилив голову пiп, немовби вибачаючись передi мною: мовляв, отакий я -
язиком, а отакий - на дiлi. Я не осуджував його, бо й сам ще нiкого не
заступив грудьми. Одначе поклав собi, що намагатимусь жити iншим законом,
справедливим. Христос сам розiп'явся за iнших, вiн не скорився Пiлатовi,
не вимолював у нього життя. Я передумував сво життя, життя людей, з якими
зустрiчався, бачив себе в минулому, немовби в двох образах: отак на
кипарисi прогляда крiзь один, свiжонамальований образ iнший, давнiй -
iншого святого, iнше обличчя. Ми молимося цьому, другому, святому, хоч
пам'ята мо, що там ще одна парсуна. Безгрiшним був тiльки Христос, це
знають всi, одначе не з однаковим сумлiнням дивляться на це: однi хочуть
наслiдувати його, також бути безгрiшними, iншi грiшать без страху та
совiстi - мовляв, все одно всi в грiхах, а бiльше чи менше, те не ма
значення; як на мене нинiшнього, потурати кривдникам, людожерам людським -
потурати грiховi.
Забiгаючи перед себе, мушу сказати, що диспут, який розпочали в Городнi
з отцем лисе м, багато разiв продовжували в Чернiговi, гомосць таки
зайшов у повний розмир з мирянами й мусив вибиратися з парафi©, я
порекомендував його Полуботку, й полковник погодився взяти отця лисея
домашнiм духiвником при каплицi над Стрижнем.
Поки я виважував у головi сво© новi думки, а в серцi вiдчай i страх,
наш пiдосавул сказав, що за день ми обшука мо село, всi хащi й по©демо
додому. Я страшенно стривожився, не знав, що менi робити з утiкачем на
островi, адже вже мовби почувався його спiльником, спiльником тi ©
дiвчини... Цар забрав у мене любов, тепер вiн хоче забрати ©© в оцього
хлопця та дiвчини. Якщо вiн забере ©© - буде вчинено велику кривду, якщо ж
я не допущу до того - стану супроти царя... Я вельми подосадував на себе i
на життя: ну чому повсякчас маю ставати на той або на той бiк, навiть у
справах, якi мене не стосуються, чому не можу махнути рукою i жити тiльки
власними клопотами?
Одначе щось пiдказувало менi: рятуючи чужу любов, я рятую i власну,
нехай i занапащену, рятую себе самого i саму правду.
Проболiвши душею день, увечерi таки пiшов у береги, але ледве не
вскочив у халепу: нiч була темна, я чекав пiд вербою дiвчину, й щойно вона
ступила з човна, схопив ©© за руку. Вона вирвалася, кинулася тiкати -
мовчки, без крику,я побiг за нею, гукаючи, щоб зупинилася, вона
заплуталася в бур'янi i впала, я впав поруч не© й знову вхопив ©© за руку,
вона виривалася, я ледве вгамував ©©, промовляючи: "З нами хресна сила, я
свiй, ти не бiйся". Й коли вона трохи заспоко©лася, я сказав, аби
верталася й попередила нареченого, що завтра буде облава в селi, нехай
утiка в поле або в лiс, а наступно© ночi вернеться на острiв. Дiвчина,
мабуть, не вельми вiрила менi - в темрявi я бачив тiльки ©© блискучi очi,-
я перехрестився й забожився, що кажу правду. Повернувшись до хати, я
помолився содiяному добру. Було трохи страшно, але в той же час почував у
грудях твердий пружок, котрий появився невiдь звiдки. У менi мовби щось
проростало, пробуджувалося, я прислухався з недовiрою. Вже коли
поверталися до Чернiгова, розповiв про втеклого козака та дiвчину
Борзакiвському, а також про те, що попередив ©х (мабуть, хотiв раз i
назавжди вивiрити Борзакiвського), а той, вислухавши мене, добряче
вибанiтував.
- Зробив - мовчи. Нiхто того не зна . Хочеш, щоб похвалив? А якщо я
розкажу ще комусь? Живи сам по собi...
Ми ©хали поруч, гнiдий румак покусував мого мирного плохенького бурого
коника, i я ледве втримував його й подумав, що навiть у цьому покусуваннi
якийсь знак. I я раптом розсердився й сказав:
- Я не хочу жити собi. Але не хочу жити й для iнших.
- Отако©,- здивувався Борзакiвський.- I в поле не ©дь, i дома не
лишайся...
- Я так сказав, бо... нiби проснувся. Пiсля Пiтера й пiсля того, що
побачив удома. Ми оце ©здили на лови... самих себе. Чому себе ловимо? Чому
батожимо самi себе? Хiба гiршi за iнших?
- Всiлякi...
- Так, а серед нас запроданцi, що зреклися роду свого, батькiв сво©х,
дiдiв сво©х, шабель сво©х, звича©в сво©х, коней сво©х...
- Це вже ти заскочив... Коней не зрiка ться нiхто. I волiв, i
упругiв...
- Це я знаю. Свiт корчиться в злобi, зажерливостi, люди множаться й
народжують грiшникiв - все гiрших та гiрших, кличуть до доброти, до
всепрощення, а самi недобрi та лукавi. Свiт занурений у розбiй,
захланнiсть, загарбництво - чужих земель, чужого добра, чужо© мудростi,- я
це бачу...
- Iване, не говори, наче пiп на проповiдi,- попросив Борзакiвський.
- Я увесь вiк читаю собi проповiдi. Кажу до того, що ми, менi зда ться,
не гiршi за iнших людей, за всiх, яких бачив: татар, нiмцiв, полякiв,
московитiв. Ми й трудящi, i грамотнi, принаймнi, грамотнiшi за московитiв,
й мусимо зрiкатися самi себе, сво©х добр, сво©х антецесорiв... Ось i оцi
лови...
- Ти зробив на копi чку, а похваля шся на таляр,- перепинив мене
Борзакiвський.Мiрку ш справедливо, й домiркувався до чогось, мiркуй i
далi, але тримай все те при собi. Хiба зна ш мiру сво © душi? Вiзьмуть на
квестiю... й прорветься вона, як гнила верша. Ти, Iване, вельми на©вний, а
то й дурникуватий трохи, а може, прикида шся таким, це, до речi, вигiдно,
за це тобi прощають тво© незугарностi, але до певно© межi. Не вскоч у
халепу й не введи в не© нiкого. Зрештою, ну... менi зда ться, ще люди,
якi мiркують так само, як ти, але що вони можуть удiяти? Отож? Читав книгу
Корба?.. Але Корб далеко, у Вiднi, його й цар не дiстане. А тут... Нинi
вивiдникiв усiляких розвелося... Он навiть твiй Вурчик розвiсив вуха та
слуха ,- жартом скiнчив розмову Борзакiвський.
На ту мить Борзакiвський трохи впав у мо©х очах. З того дня я почав
дужче хилитися до Рубця, хоч був вiн надто закоржавiлий i пiдкепковував
часто надi мною, зате ходив направцi.
- Свiт сто©ть на брехнi та силi,- казав вiн.- Смерть чига на тебе на
кожному кроцi. Вiрити не можна нiкому. А жити потрiбно так, щоб самому
бути зверху, а iншi - насподi.
Я не вмiв так жити. Я хотiв вiрити. Але в Рубцевих словах почувалася
грiзна сила, закрайками душi я здогадувався, що вони сливе правдивi, й сам
Рубець викликав у мене повагу.
* * *
Ми вернулися в мiсто. Воно потроху вiдбудовувалося пiсля пожежi, в
ньому скрiзь комашилися люди, щось копали, тесали, вкопували якiсь
стовпи,- здавалося, це мурахи трудяться над сво©м поруйнованим гнiздом.
Весна була напрочуд тепла, а далi пiшли дощi, йшли i в травнi, i в
червнi, трави стояли рутв'яно-зеленi, плодовi дерева важко хилили
безплiднi, з засохлим цвiтом вiти, скрiзь гнало бур'янища, вiдомо ж бо, що
бур'ян не росте так нiде, як на попелищах. З густими дощами, з дрiбною
мчижкою в людськi серця падав новий неспокiй: що ж воно буде, чи не
згноять дощi хлiба та городину? А тут ще посто©, побори,- люди ходили
чорнi, усмiшки зникли з облич.
На той час вийшов повторний монарший указ, за яким заборонялося
друкувати малоросiйським нарiччям церковнi книги. Лаврська друкарня
пiдпадала пiд нагляд присланих з Москви ченцiв.
Лаврськi ченцi сполошилися, захвилювалися, кинулися до гетьмана, але
той тiльки розводив руками. Вiн переживав i вболiвав, але влада його
танула, збiгала, як вода з пробитого водяного дзигаря, ©© лишилося
тiль-тiль на денцi. По деяких сотнях козаки ще обирали старим звича м
сотникiв, присилали папери на утвердження тих виборiв, але гетьман
пiдписувати ©х боявся. Лише iнодi одважувався прошепотiти: "Нехай
сотнику . Якщо того... нiхто не напише доноса,. Ки©вськi ченцi царському
указу не скорялися довго, тодi було покликано до Пiтера ки©вського
митрополита, а з ним архiмандрита Печорського. Митрополит помер у дорозi,
чи то вiд дум важких, чи то вiд тягару на душi, чи й бозна вiд чого.
У гетьмана на душi стояли тумани. Тумани стояли й над Есманню. Серце
пiдказувало йому тяжкi перемiни, молив Бога, аби те сталося хоч пiзнiше,
вже пiсля його смертi. I в нас, у Чернiговi, й на хуторi над Стрижнем
клубочили тi ж тумани, заволокли обрiй. Нiхто не знав, що воно там, за
ними.
На хуторi розгодинювалося лише тодi, коли туди при©жджав з наймолодшою
полковниковою дочкою його наймолодший зять - Якiв Маркевич. Вiн влiтав, як
шура-бура, розкутурхував усiх, вiд сторожа до полковника, розбурхував,
розсмiював i реготiвся сам, веселився, неначе хлопчик. I не сказати, щоб
був легковажний, просто таку мав вдачу. Я радiв кожному його при©здовi. Та
що там я,- занурений у думи суворий полковник яснiв лицем i вiдмахувався
широкою немов праник, долонею тiльки для годиться.
- Татуню, татуню (так вiн називав Полуботка), ви тiльки подивiться, яку
я люльку купив для вас у вiрменина. В цiлому свiтi нема тако© люльки. А
як вона вiдчиня ться? Секрет! Ось пиптик - натиснули, i вже! Не гасне на
найбiльшому вiтрi, тютюн не розсипа ться. А вам, мамуню, привiз птушок
заморських i насiння нiмецко© цибулi... А вам, хлопцi, гарнець горiлки.
Рум'янолиций, чорновусий, чорнобровий, волоокий, i очi тi оливою
облитi, крутився на всi боки, роздавав подарунки, не забуваючи при тому
нiкого. Навiть мене - привiз новеньку бандуру, веркi©вську, з козаком
Мама м. Хоч не раз менi ставало тяжко дивитися на тотi© веселощi, то
бiльше, саме на ©хньому з Оленкою весiллi спалахнуло по-справжньому наше з
Уляною кохання, весiльнi скрипки закрутили нас у тому вихорi. А ще ж вiн
був трохи схожий на Уляну...
- Не кисни, Iване, проквасиш молодi© лiта. Молодiсть - вона одна, й
життя одне, не встигнеш зоглядiтись, а вже вус посивiв. Лiтай, поки
лiта ться, пий, поки п' ться... Розуму не пропивай i дiло сво знай.
Ех-ма, щастя-долi чортма. Це - коли ©© не шука ш. Удар, Iване, "Журавля",
покажемо ©м, Оленко, як у Лубнах танцюють!
I лiтала Оленка з Яковом у парi по кленових мостинах у кунтушi
бiлоносовому, спiдницi атласнiй, запасцi темного штофу, майорiла шовкова
намiтка, миготiли жовтi козловi чоботи... I щось миготiло в мо©й головi й
тонко, неначе молодий льодок, потьохкувало в серцi, а тисячi голосiв
чорними ангелами кричали, що те миготiння грiшне й дивитися менi в той бiк
не треба.
Навiдомо, багато знала Оленка про мене та Уляну, чи вiдала, як глибоко
розпанахане мо серце, може, й справдi вважала, що ми з Уляною побiгали,
погралися та й забули про все. Вона сво щастя в Якововi знайшла i
розповiдала про сво щастя, чомусь мене обрала для сво©х сповiдань. Саме
мене чомусь дуже часто обирали жiнки та дiвчата, аби подiлитися сво©ми
та мницями. Вони дiлилися зi мною, неначе з святим, але я вiдчував, що,
коли б зробив бодай несмiливий крок, вони могли б не тiльки роздiлити зi
мною старi грiхи, а й сотворити новi. Вiд того менi ставало жаско. Чому
так, не знав. Чим саме навертав ©х на те, може, тим, що вони якось знали,
вiдчували, що я дiвич, i душа моя не пом'ята, й серце мо чисте. Всi на
свiтi прагнуть чистого, щоби... забруднити його.
I потiм яких тiльки див не творить цей свiт. Як тiльки не переплуту ,
не перекуйовджу всi нитки! Бо одного разу менi приснилося... приснилося
ясно та гаряче, що я согрiшив з Оленкою... I той грiх став вiдомий, i мене
потягнули до колода дубово©, бiля яко© стояв високий, худий, жилавий мiстр
з чорним ощиреним ротом i широченною шаблею в руцi. Диво, я не злякався, я
йшов на страту хоч iз мукою, але й з почуттям, що кара справедлива, я
тiльки боявся, аби про мiй грiх не довiдалася Уляся. Отакий дивний i
страшний сон менi приснився.
Якось нас iз Оленкою побачив бiля перелазу Якiв i жартiвливо покивав
пальцем:
- Оленко, не зажартовуй з Iваном. Бачиш, як вiн почервонiв. Iван ще
малий.
Але Якiв був не тiльки мартоплясом, жартiвником. Вiн мав зiрке око й
добре розумiвся на тому, що дiялося довкола. Московити потискали козакiв,
й про те гомонiли всi, проте гомонiли обачно, з осторогою оглядаючись.
Iнодi хтось i вирветься поперед iнших з гострим словом - гурт сам по собi,
мовчазний, пiд'юджу , пiдштовху ,- й принишкне, примовкне. Та не такий був
Якiв, Одного разу за широким столом пiдняв чару й сказав:
- Вип' мо, братцi, щоб воля не захирiла, щоб були ми господарями у
власнiй хатi й щоб спини нашi не гнулися. Земля наша нiким нам не
дарована, давнини нашi - од предкiв, ми зумi мо оборонити ©х, бо шаблi
нашi не тупiшi за шаблi наших сусiдiв.
Я бачив, як здригнули Полуботковi брови, як вiн прояснiв чолом, а далi
нахмурився: радiв за свого зятя, пишався ним i боявся за нього. Мабуть,
вони мали мiж собою балачку, й не одну, бо далi на людях Якiв не
висловлював отако прямо сво©х думок, плiв мову тонко та хитро, так що
жодного кiнчика не було видно, але всi здогадувалися, куди веде та
мережка, А нам - Борзакiвському, менi, Биковському - казав:
- Ось вже скiльки часу ми йдемо спиною наперед. Перед нашим носом
вимахують ки м, i ми вiдступа мо, вiдступа мо. Мо', пора зупинитись? Бо
так можна i в урвище впасти.
Я тратився й малiв, тратився перед такою вiдвагою, малiв перед таким
валечним козаком, ще й думав про те, якого гарного мужа ма Оленка i як
менi далеко до його чеснот, до його вiдваги, до його вмiння розвеселити,
пiднести людей, та ще в такий сумний час.
* * *
Уже кiлька мiсяцiв я обтираю лiктi за широким кленовим столом полково©
канцелярi©. Поки що ходжу в копi©стах, пiдписках, суддя обiця (чи
страха ) незабаром покласти на мене першу справу.
Мешкаю у великiй хатi разом з iншими неодруженими канцеляристами, менi
призначено жупан та чоботи на рiк. При хатi, де ми живемо, сад та город,
одначе вельми запущений, город канцеляристи весною засадили, одначе не
пололи, ходили туди тiльки по часник та цибулю, мак зарiс бур'яном,
гарбузи поплелися по деревах i тинах, подерлися навiть на хату. Малина та
порiчки в саду давно здичавiли, тiльки сливи, теж напiвдикi, ронили в
траву синi, продовгуватi плоди. Я любив ту глушину, залазив у чагарi,
лежав, пiдклавши пiд голову свитку.
Я вже багато чого вмiв, багато знав з того, що робилося в полку i в
кра©, знав навiть деякi та мницi. В полку глухо гомонiли, що наступа
кiнець усiм вольностям, усiм давнинам, якими жив наш люд. Вольностi нашi
вкорочували, наглядачiв на Укра©ну присилали все лютiших i лютiших,
називалися вони обер-фiскалами. Такого-сякого стольника Андрiя Iзмайлова,
котрий був настановлений при гетьманi для нагляду, замiнили Федором
Протась вим, чоловiком ницим, пiдлим, ще й драпiжним. Не кращим був i
Дмитро Голiцин, який сидiв у Ки вi. За чималий хабар нашим людям вдалося
прочитати листа, надiсланого Голiциним канцлеру Головкiну. "Для нашо©
безпечностi,- писав вiн,- на Укра©нi треба насамперед посiяти ворожнечу
мiж полковниками й гетьманом... Коли народ дiзна ться, що гетьман тако©
влади, як Мазепа, не матиме, то сподiваюся, що будуть приходити з
доносами... Як ранiше я вам писав, так i тепер повторюю: треба, щоб у всiх
кiстах полковниками були люди, якi не згоднi з гетьманом, коли вони будуть
не згоднi, то всi ©хнi дiла будуть нам вiдкритi".
I хоч гетьман, будучи в Москвi, просив, аби чужинських полковникiв на
Укра©ну не присилали, на його прохання не зважали, й за останнiй рiк сiло
на полковництва два москалi. Якщо якийсь полковничий уряд звiльнявся, з
Москви надходило повiдомлення, щоб полковника там не обирали, бо
"определение учинитца вскоре". Скоропадський покiрно чекав "определения".
Нинiшнiй гетьман,- говорили на Укра©нi,- людина сумирна, постояти за
Укра©ну не iме; хто не нападе - всi деруть, коли б дiждатися, щоб
гетьманом був чернiгiвський полковник... Не так давно вiн за Укра©ну стояв
i москалям ©© розоряти не давав; в його полку без його розпорядження
москалi нiчого не беруть.
Се була правда. Москалi у нас стояли гарнiзонами в кiлькох мiстечках, у
селах посто©в було мало, й жили солдати не по хатах, а в великих куренях,
збудованих для них. Усi апеляцi©, якi виникали помiж офiцерами та
мiсцевими старшинами, полковник розбирав сам, в присутностi обох сторiн,
численних свiдкiв, i чинив по-справедливостi. Суворий та мовчазний, вiв
справу так, що справедливiсть ставала очевидною всiм. Либонь, i в нашому
полку були зброднi та донощики, й вони доносили, але чомусь апеляцiй з
Пiтера до нас не поступало.
Одначе незабаром полковниковi довелося приймати апеляцi© зi всi ©
Укра©ни. На початку того таки тисяча сiмсот двадцять другого року гетьмана
Iвана Скоропадського знову було покликано до Москви й затримано там
надовго, вiд'©жджаючи, гетьман залишив замiсть себе чернiгiвського
полковника.
Полуботок i далi жив у Чернiговi, до Глухова на©здив, отож i бiльшiсть
справ розглядалися в нашiй канцелярi©. Прибували справи новi, й випливали
старi, Скоропадський був чоловiком, який не любив нiяких турбацiй, всi тi
справи, покрутившись мiсяць-другий, лягали на спочинок на дно велетенських
скринь. Тепер ©х витягали звiдти й розглядали заново.
Менi вельми запам'яталася одна, оскiльки розпочалася вона при менi,
коли я ще мешкав у Комишнi, одразу по замiнi Чарниша Милорадовичем. Саме
по тiй апеляцi© менi разом з Борзакiвським довелося ©хати до Гадяча при
генеральному судцi Савичу. Надiйшло кiлька скарг з Котельви, що
Милорадович хоче силомiць узяти ©© собi в пiдданство.
Котельва - мiстечко козацьке, пiд Милорадовичеву руку хилитися не
хотiло, вчинило вiдчайдушний опiр його спробам посiсти поля та луки
котельв'ян, тодi гадяцький полковник вдався до розору Котельви.
Милорадовичевi слуги вирубували лiси довкола Котельви, руйнували греблi та
палили млини, сам полковник влаштовував на котельв'янських полях
полювання; ганяв з чамбуками, з тренбами, прапорами та бубнами, ловчi
витоптали хлiби й городину, перебили безлiч гусей та свиней i захопили
чимало коней. Ускаржилися на Милорадовича Ярема Короткий та Луцик
Бакуменко. Другою скаргою була скарга сотника Iвана Пирятинського. Його
хорт обiгнав на полюваннi хортiв Милорадовича, сотник пiднiс Милорадовичу
впольованого його хортом зайця, а полковник почав бити олов'яною фляшкою
сотника по головi. Сотник сказав, що напише гетьману, Милорадович вiдповiв
- пиши, я тим папiрцем оне мiсце пiдiтру.
Людей тягли до квестi© за найменшу провину й без оно©; хтось купив
горiлку не в його крамницi, хтось не хотiв уступити млина, на когось
донесли, що "казав проти македонського кавалiра сарказми", таких карали
особливо тяжко, пiдвiшували за руки до сволока й били так, що крiзь одяг
проступала кров. "Дам фiскалам по триста ки©в,- похвалявся Милорадович,-
одiб'ю шкуру од кiсток, вже нiкуди не по©дуть зi скаргами".
Глухiвськi канцеляристи розповiдали, що Скоропадський бубонiв при
нечисленних свiдках: "Затурбував нас сво©ми строгостями полковник, одбира
собi всi доходи, ратушi в полку запустiли, управлiння вiддав на вiдкуп
слугам сво©м", одначе всi скарги складав до судово© скринi, ходу ©м не
давав, пам'ятаючи цареву промеморiю про те, що "Милорадович верность мне
свою показал".
Ми при©хали до Гадяча. Полковник був у вiд'©здi, й Савич, вiдаючи, з
ким ма справу, слiдства не вчиняв, одначе люди провiдали про те, що
при©хав генеральний писар, й смiливiшi потягнулися зi скаргами. Я
записував скарги, й не одна сльоза впала менi з очей на папiр. На власнi
очi бачив, як полковничi слуги хапали на базарi людей i завдавали до цюпи,
тримаючи ©х там, поки не вiдкупляться. Козакам i посполитим ускаржуватися
не було куди: Милорадович знищив ратушнi суди й зробив судилищем свiй дiм.
Там правили його жiнка, брати, син, полковниковi прикажчики. Не тiльки
посполитi, а й козаки платили полковнику чинш i ясенщину - вiд коня i вола
по дванадцять .шагiв i по четверику вiвса й вiдбували всiляке послушенство
- косили сiно, орали, молотили, рубали дрова, топили печi, стерегли двiр,
козацькi вдови бiлили йому хати, й мусили купляти тiльки його горiлку.
Милорадович ще в Сербi© розпочав займатися всiляким гендлем, тепер
розгорнувся в двi руки. Пiдряди на горiлку брав по кiлька тисяч вiдер i
прикупляв та перепродував шовк, його служники гнали в Крим табуни скоту -
по двiстi й бiльше штук, а звiдти везли вино, шовк, сап'ян, воли
переганяли в Шльонськ та Пiтер - по п'ятсот, шiстсот голiв за один раз, i
все то була дармова праця - люди працювали на сво©х харчах i в сво©й
одежi. Всiм тим заправляли серби та москалi, й приступитися до них нiхто
не мiг.
Вiдчайдушний опiр вчинив Милорадовичу козак Балясний iз Веприка, котрий
мав селiтровий заводик i варив селiтру. Милорадовичева Уляна забажала
придбати той заводик, звичайно ж, за безцiнь - "сама варитиму селiтру",
одначе Балясний затявся. Пiшов пiд ки©, але не скорився, писав на всi боки
скарги, й тодi його, буцiм за те, що не вклонився полковнику, вхопили й на
свято Зiшестя Святого Духа оповили ланцюгами та прикували до гармати.
Морили на гарматi спрагою, оправлявся просто на гармату, одначе не
здавався. Тодi його посадовили на незасiдлану, страшенно худу, гостроверху
коняку, й сам Милорадович гнав ту коняку поперед себе тридцять верст i
пригнав на свiй хутiр, де Балясного було посаджено в iндичник пiд варту.
Про все це розповiв Савичу син Балясного. Савич не знав, що робити, й
послав козака до Полуботка. Полуботок наказав Балясного звiльнити й, аби
Милорадович не вчинив над ним якогось нового злого вчинку, привезти в
Глухiв.
На той час сам Милорадович повернувся в Гадяч. Савич показав йому листа
вiд Полуботка. Сербин звився, ляснув нагайкою по столу, аж продiрявив
бiлий убрус. Савич знизав плечима й мовив:
- Чини, як зна ш. Тiльки скажу тобi, Полуботок - не Скоропадський.
Милорадович стояв посеред свiтлицi - темний лицем, лиса голова
виблискувала, неначе кована з мiдi, очi налилися червiнню. Вiн нiчого не
сказав, одягнув шапку й вийшов. Ще раз вимахнув нагайкою, й високий, у
пiвтора людськi зрости, кущ конопель упав, перерiзаний навпiл, жовтий
димок закурiв з них, вiтер понiс його просто до мене - я стояв пiд вишнею
i голосно чхнув. Милорадович повернув голову в мiй бiк, бiлки його очей
зблиснули, й вiн подався за ворота.
Того вечора Балясного було звiльнено. Ми ж проваландалися в Гадячi ще
кiлька днiв, нiякого слiдства Савич бiльше не чинив, кiлька разiв
зустрiчався з Милорадовичем, а про що гомонiли - не вiдаю. Щоправда, i в
гостину до гадяцького полковника Савич не ходив, може, той не запрошував,
а може, генеральний суддя не захотiв. Вiн уже натомився, умлiвав вiд
спекоти - був це дуже тiлистий, неначе з пшеничного тiста вилiплений,
чоловiк,- раз по раз утирався велетенською шовковою хусткою, тратив час на
килимi пiд грушею за кухлем холодного узвару й вимiрковував спосiб скорше
вернутися в Глухiв. Бiля обережного, нерiшучого Скоропадського i сам став
обережним, хоч душею вболiвав за козацьку справу. Либонь, у його жилах
гомонiла справжня козацька кров, напо на полиновим запахом Дикого поля,
яке вздовж i впоперек об'©здили його предки, любив козацьку пiсню,
розповiдi про минувшину, аж трохи загорявся вiд них, але надто багато
додалося до тi © кровi солодких наливок та густих заморських вин, кров
пригускла. Тепер бiля Полуботка та кров зануртувала швидше. Повернувшись
до Глухова, Полуботковi склав звiт про Милорадовича правдивий. Полуботок
закликав гадяцького полковника до Глухова. Проте Милорадович у Глухiв не
поспiшав, натомiсть його обоз торував путь до пiвнiчно© столицi, в палубах
високих возiв погойдувалися барила з анисiвкою, вишнiвкою, горiлку везли в
дарунок царевi (Петро дарунки любив). Старший команди вiз у скриньцi
листа, в якому гадяцький полковник нагадував Петровi про сво© заслуги
перед iмперi ю та ускаржувався на причiпки нового уряду, а також ще одного
листа-подяку царевi вiд гадяцьких козакiв та мiщан за "присилку до них
такого зацного кавалiра". Пiдписи вибивав киями. I коли "гадяцький
кавалiр" при©хав до Глухова, то на столi перед Полуботком вже лежало
цареве послання, в якому було сказано: "Оного гадяцького полковника
всiляко шанувати i всiляке належне шанування вiддавати".
Указ прийшов на гетьманську канцелярiю, а сам Милорадович отримав орден
на стрiчцi. Два тижнi пиячив з тi © радостi гадяцький полковник, напившись
роздягався догола, ставав перед дзеркалом, чiпляв через плече стрiчку з
орденом i вигукував у дзеркало до власного вiдображення: "Хто ти такий?" I
сам вiдповiдав: "Ясновельможний пан полковник, його царсько© величностi
кавалiр". Одного разу його служник Самiйло залiз у димар, i, коли
Милорадович запитав до дзеркала: "Хто ти такий", Самiйло прогундосив з
грубки: "Волоський вар'ят i дурень царя небесного". Милорадович упав з
переляку, а отямившись, пiдiйшов до вiкна, Семен саме вилазив з димаря,
полковник ухопив рушницю й застрiлив його. Ще й сам подав позов, буцiм
Семен хотiв його пограбувати, й склав на мертвого Семена неславу.
Челядники, котрих привiв у свiдки, потвердили, буцiм Семен лазив у грубку
для грабунку.
Тими пиятиками, вбивством Семена i судом над ним, вже мертвим, вкинув
Гадяч у неймовiрний переляк.
...Милорадович зайшов до свiтлицi сягнистою ходою, шабля летiла за ним,
неначе довгошия птаха, що склала крила i шуга з височинi, закаблуками
стукотiв, неначе ступав по гайку власного будинку. В свiтлицi найдовався
довго. Ми, канцеляристи, стовпилися бiля вiкон, якi виходили на ганок,
чекали. Сподiвалися, що почу мо крик, сварку, погрози... Милорадович
вийшов тихо, ледь зiгнувшись, ступав м'яко, шаблю в надiлках тримав у
лiвiй руцi. Вже зiйшовши з ганку, одягнув шапку. Зупинився, чомусь
оглянувся. Повiльно пiшов з двору.
Що то за розмова вiдбулася в них з Полуботком, про що гомонiли -
невiдомо, Полуботок пiсля того покликав мене й звелiв переписати якийсь
папiру i був такий, як i завше - спокiйний, розважливий.
По тому на довгий час лихi чутки по гадяцькому полковнику запали.
Либонь, зата©вся до певного часу. А може, й сказав йому щось таке
чернiгiвський полковник, може, й прохукав у душу дiрку якимись особливими
словами, мовляв, ти ж вже наш, пустив корiння в цю землю, i брати тво©