Страница:
нап' ться, було неможливо. Зненацька на нього находила якась туга, й вiн
казав:
- Якби той твiй Лука пошпарував холодною солоною водою палубу та потер
лiсочком гармату, щоб шкура на долонях позлазила, помудрiшав би трохи й не
бридив ледачего. Йди ти з ним у болото.
Я стенався, хрестився й очiкував слушнiшого часу, щоб продовжити
оповiдь. Мусив спасати Милю, але спасав i себе, вiн був потрiбен менi для
власного спасiння. Я трохи лукавлю, бо Пилип був менi потрiбен i задля
житейсько© вигоди, Я це розумiв, хоч i не зiзнавався в тому. Так, iнодi,
надто коли в нас довгий час не було грошей i Миля давно не пив i ставав
похмурий та злий, користав мене нещадно. Зупинившись у селi-найчастiше ми
зупинялися по шпиталях,--одразу розпитував шпитального старосту про
мирськi та церковнi справи в селi й майже силою спроваджував на якусь
роботу: прислужувати паламаревi, дяковi, спiвати на криласi, читати
псалтир над покiйником, переписувати компутнi списки в ратушi й навiть...
старцювати, чого я соромився страшенно i якомога уникав. Зате з Милею я
нiчого не боявся - в полi, в лiсi, та й до мiстечках, селах i хуторах
також. Кiлька разiв, величаючись перед дiвчатами, намагалися
позбиткуватися надi мною сiльськi парубки, та хоч у якiй би лiчбi вони не
були, ганебно вiдступали перед пудовими Милиними кулаками. Одного разу, в
помсту за свою ганьбу, знаючи, що йтимемо на ночiвлю цi ю вуличкою, вони
засiли увечерi з кiллям за височенним новеньким тином, та Миля мав не
тiльки чавуннi кулаки, а й дивовижну здатнiсть розгадувати чужi пiдступи;
вiн пiдважив тин i повалив його, парубки верещали та втiкали в городи, хто
на двох, а хто й на чотирьох.
Водночас було в Милi щось таке, що без кiнця вкручувало його у всiлякi
непри мнi, а то й небезпечнi пригоди. А може, не стiльки був винуватий у
всьому сам Миля, скiльки те, що всi намагалися скласти свою вину на
зайшлого чоловiка, поглумитися, пожаковати, позбиткуватися. Милину доброту
й на©внiсть вони не раз приймали за глупство, а потульнiсть за боягузтво.
Милю, якщо вiн перебував у доброму стро© душi, не просто було вивести з
рiвноваги, вiн терпiв довго й тiльки осмiхався.
Але була одна задерина, одна приключка, яка. не раз приводила нас до
лихих пригод - Пилип дратував москалiв. "Вони царськi, цар ©м платить за
розбiй, а менi за мо© кривди не заплатив..." Солдатiв було гибiль, на
Укра©нi появлялись все новi й новi полки, якi здебiльшого мали
чудернацькi, iноземнi назви й командувало ними багато чужоземцiв. Вiйсько
стояло посто м по мiстах i селах, по кiлька солдатiв у хатi, ще недавно
дозволялося ставити посто м москалiв тiльки до пiдсусiдкiв, тепер же вiд
постою не звiльнялися й виборнi козаки, i купцi та всi мiщани. I
поводилися тi постояльцi, немов завойовники, могли зовсiм не заплатити за
харчi та постiй, могли одняти, що сподобалося, могли поглумитися. Особливо
були небезпечнi, коли йшли походом, зупинялися ненадовго; господарi тодi
гнали у лiс кращих коней, а дiвчата й молодицi ховалися в очеретi, в
дозах, чекаючи, поки рота чи полк зiйде з села або слободи.
По всiх фортецях були розмiщенi гарнiзони, а на великих перехрестях
стояли караули, по шляхах i дорогах курiли верхи або вiзками збирачi
податкiв та казначе©, лiтали з командами полковi комiсари - виловлювали
втеклих солдатiв, а також козакiв, якi ухилялися вiд походiв пiд Дербент,
на Ладогу, в Таврiйськi степи. В одному селi менi випало переписати за
невелику плату стацiйнi списки, й мене вельми здивувало, як багато стацi©
взяли солдати за пiвроку з села, а саме: 68 курей, 14-гусей, 185 осьмачок
житнього борошна, 12 пшеничного, 3 осьмачки круп, 4 пуди масла, 8 пудiв
сала, 600 ступок солi, 84 кварти вина, 15 яловиць, 41 барана, а ще
горiлка, цебри пива на при©зд i вiд'©зд високих командирiв, пiдвози й
перевози провiанту та солдатiв, дрова й сiно... Село обiднiло за цi
пiвроку страшенно, й стояв там туск; невдоволення та злоба знаходили собi
добру поживу. Трапилося при нас: один дядько привiз у стацiю свиню, а на
возi, у сiна, був горщик масла на продаж, того горщика забрали солдати,
дядько розпаленiв i вдарив дрюком солдата по головi. Iншi солдати кинулися
на дядька, на помiч дядьковi побiг Миля, за ним ще кiлька базарiвчан.
Зчинилася бiйка, з яко© ми ледве вихопилися.
I не знiмав Пилип перед офiцерами шапки, й не пускав солдатiв до хат,
де ми зупинялися, й не захотiв допомогти двом москалям що застряли гарбою
з сiном у рудцi, а коли один з них замахнувся на нас батогом, Миля поламав
батога i хотiв пiдпалити сiно, та я не дав. Переживав щоразу вельми, й
обiцяв собi утекти вiд Милi - й не втiкав. Я все ще не мiг скласти
остаточно© думки про свого випадкового товариша, дедалi бiльше
переконувався, що Миля - це кiлька людей, i то зовсiм рiзних: добра дитина
i розбiйник, грiшник i праведник, брехун i найщирiший чоловiк, скромний i
хвалько, розпутник i цнота. Дивувався, як усе це сполучалося в ньому й що,
врештi, переважа . Залежно вiд обставин, переважало то те, то iнше. Читав
я колись книгу фiлософа Степана Хаввека, то вiн вважа , що наш свiт ма в
рiзний час рiзнi диспозицi© й залежно вiд того мiня сво© диспозицi©
людська душа, тi диспозицi© можна визначити лише по гороскопах i
дiзнатися, в який час якою буде душа тi © чи тi © людини. На мо© першi
мiркування, Пилипова вдача повнiстю вкладалася в Хаввекову фiлософiю,
одначе з часом я почав думати, що це не так - настрiй i поведiнка Милi
iнодi одмiнювалися по кiлька разiв на день, а то й на годину. Може, через
те, що в свiтi добро невiддiльне вiд зла, одне знищу iнше, одне породжу
iнше i якби запанувало лише те або те, свiт став би сiрим i нудним. Так
промовляла одна половина мого серця, а друга не погоджувалася, доводила,
що в свiтi мають панувати тiльки доброчиннiсть та порядок, бо вони - вiд
Бога, який усе визнача i всьому да лад. Вiн кличе нас добиватися
досконалостi, тiльки в нiй - iдеал людини, ним же створено©.
Але в цьому мiсцi мо© думки знову наштовхувалися на перепону. А звiдки
тодi страждання i грiх? Його вчинили вже Адам i ва, творенi руками самого
Бога. Я заплутався, нiтився душею, не мав способу, сили та розуму пiзнати
бодай зовнiшнi ознаки свiту, а що вже казати про його глибини! Що таке
свiт i що таке в ньому я? А iншi люди? Чому вони такi? Чому оцi москалi
накладають стацiю на цих людей, вiдбирають ©хню працю? Чому козакiв женуть
пiд далекий, непотрiбний нам Дербент i вони гинуть тисячами? Це також вiд
Бога? На цi запитання не мiг вiдповiсти, й лишалось втiшатися молитвою, а
також думкою, що я тiльки в днаннi з Богом, а сам по собi - нiчого не
значу. Може, згодом я пiзнаю бодай себе й зрозумiю хоч щось у цьому свiтi.
Для цього я прийшов у нього й мандрую по ньому; для чого живуть iншi люди
й для чого iсну вiн сам, цей великий, барвистий, тривожний, захланний
свiт, я також довiдаюсь потiм.
Милi трохи боявся, трохи осуджував його за схильнiсть до пиятики, за
одчайдушнiсть i водночас дечому вчився в нього. Академiя вклала в мою
голову багато знань, вiд Арiстотеля до Феофана Прокоповича, знань не для
життя, а для думання. У Пилипа я несамохiть, навiть проти власно© волi,
вчився жити, хапатися де зубами, де руками, де пробiгти, перестрибнути, а
де й проповзти. Корисна наука, хоч i гiрка та сумна, нею оддавна
користу ться значна частина людства.
Було б неправдою сказати, що в сво©х мандрах нас здибували тiльки лихi
пригоди та ми лише терпiли злиднi. Розкошiв, звичайно, не мали, але бували
й хорошi лагiднi днi. Ось чвала мо дорогою, холодком - дорога в' ться
попiд старими, дуплистими вербами, входимо до села, мина мо першу, другу
хату, розгляда мося, де б попити холоднячку, куди краще зробити першу
вiзиту добродiйцi удачi, аж нас зупиня окрик:
- Ану ходiть-но сюди, молодцi!
Зупиня мося, поверта мо на поклик голови. Багата, видно вже на перший
взiр, вельми багата хата з високим, широким ганком, обвитим виноградом, за
хатою осокори, на одному буслове гнiздо, в праву руку - сад, в лiву - двiр
з хлiвами та коморами, звiдти в'©зд, а вхiд - через хвiртку навпроти
ганку. На ганку сидить чоловiк з густим пишним, що ледь в' ться й
пшеничною хвилею нависа над чолом, чубом, розкiшними пшеничними вусами,
тугим, трохи схожим на котячу морду, обличчям, у вишитiй сорочцi,
розiмлiлий, роздобрiлий, либонь, щойно смачно пообiдав, на одному вусовi
ще видно бiлу цятку - необлизана сметана, перед ним сто©ть кухоль з
узваром, на тацi - грушi та великi жовтi сливи - запива обiд, засмачу
його садовиною. Лiва брова ледь заломлена, права - трохи опущена,одразу
видно - не простий козак, мiсцевий урядовець. Та й хто iнший може
дозволити собi розкошувати на ганку тако© днини: Петрiвка, давно минули
Петро та Дем'ян, жнива, вчора був Паликопа, сьогоднi всi в полi, на
роботi, поспiшають, а вiн сидить, знiчев'я погляда на шлях i зупиня
окриком усiх про©жджих i перехожих. Не зупиниться одразу, пошле навздогiн
наймита, а то й поскаче козак та заверне непослуха назад.
- Охрiм Шквиря, мiсцевий сотник,- одразу, щоб не було нiяких
непорозумiнь, вiдрекомендову ться.- Хто такi будете i куди йдете?
Миля вiдстороню мене, виходить наперед. Вiн - втiлення покори,
лагiдностi, доброти й доброзичливостi, ще й глибоко© шаноби: велика кругла
голова з зiм'ятою мичкою чорного, з ранньою памороззю сивини чуба схилена,
руки опущенi (в лiвiй - шапка), плечi схиленi, великi круглi очi чистi та
яснi. Я сам дивуюся такiй Милинiй перемiнi: чи його втомила довга дорога й
сподiва ться на вiдпочинок та поживу, чи й справдi йому сподобався сотник,
тiльки ж бо я знаю, що тi очi бувають i пронозливi та хитрi, й злi, й
ледачi.
- Хто ми i що ми, вельце ласкавий пане? Про себе скажу: й сам не знаю,
хто я. Так, перекотиполе, колишнiй охочекомонний козак Прилуцького полку,
а далi турецький галерник i матрос, i гармаш на суднах французьких та
голландських... Валасаюся по свiту, бо нема куди прихилити голову, там
помахаю цiпом там мiшки попиряю, там допоможу коня пiдкувати, там
пiдморгну молодицi, й вона насипле миску борщу. А iнша й варениками
пригостить. Якщо пiдморгну гарно...
Сотник смачно засмiявся. Потютькуватий i простакуватий Миля нинi
неймовiрно тонко вловив сотникiв настрiй: той випив чарку, смачно по©в,
роздобрiв, рознiжився, його душа жада ще чогось солодшого, бодай у жартi,
й Миля солодить йому ©©. А щоб сотник до кiнця зрозумiв, що то жарт, Миля
докида :
- Але якби сподiвався на тi борщi, давно б ноги простягнув. Простий,
значся, я чоловiк. А ось вiн. Мартин Рибка,- тут Миля вiдступа убiк,
являючи сотнику у всiй красi мою нужденну постать,- отакий, незавидний на
вигляд, отрок досто©нств великих i талантiв значних.
- Що ж вiн умi ? - недовiрливо каже сотник.
- Запитайте краще, чого вiн не вмi ,- покiрливо, але й з досто©нством
мовить Миля.- Голос ма такий, що мертвих пiднiма . Пройшов фiлозопiю i
богослов'я,лл кулi Миля (ох, як лл , я червонiю й нiчуся, але боюся
сказати правду, заперечити Милi, бо вiн мене потiм з'©сть),- всю службу
Божу, навiть кафiзму напам'ять шпарить, у всiх науках вправний, особливо в
гiсторичнiй, парсуни знатнi малю , житiя святих оповiда так, що тi святi
стають ще святiшi...
- Ану заспiвай "Iже херувими, царице моя...",- велить менi сотник, але
Миля докiрливо й прохально водночас хита головою:
- Ваша вельможнiсть, пiсля тако© довго© дороги, спеки сухим горлом
можна попсувати святу молитву i явити не той, що вподоба ваша милiсть,
голос. Звичайно, вiн заспiва й так, але було б краще, якби вiн вповнi i у
всiй красi втiшив ваш тонкий слух.
Я вже ледве переводжу дух вiд Милиного словоблуддя, не властивого йому,
i хочу щось сказати, але сотник перепиня мене:
- Доречно. Оришко,- кличе наймичку,- нагодуй прочан. Та не скупися.
Ми ©мо всмак, на©да мося донесхочу. Одначе, коли виходимо на подвiр'я,
виказувати свiй спiвецький хист менi випада не одразу, бо бiля ганку
стоять дво козакiв, якi прийшли позиватися за якесь сiно, а за яке, я не
можу второпати з ©хньо© мови, бо вони кажуть не водне, перебивають одне
одного й взивають одне одного всiлякими невшетечними словами i навiть
сукають дулi.
Сотник довго слуха , погладжуючи вуса, далi почина ©х посмикувати й
врештi:
- Гавриле, Митре! - Через перелаз перестрибують дво козакiв.- Посади
обох у погрiб, нехай там посидять та погомонять, може, дiйдуть згоди. Пива
жбанок поставте ©м... А закусi не давайте. Повечеряють ладком у того чи в
того вдома.
Як я побачив пiзнiше, отако сотник Охрiм Шквиря судив майже завжди. Я
спiваю йому "Богородице, зри скорботу мою" i "Богородице, дiво", по тому
сотнику виносять скрипку, i ми вдвох спiва мо "Iже херувими...", "Святу
Марiю" та спасiвських пiсень. Шквиря спiва й заплющу очi, вiн вельми
коха ться в спiвi. Як я потiм побачив, не пропускав у церквi жодно©
служби, ставав завжди попереду, бiля самого криласа i, якщо дячок
затягував не на той глас або пiвча брала занадто низько чи високо,
поправляв. Тiльки мене, ©й же Богу, не поправив жодного разу, хоч сам
визначив мене в пiддячi й наказав, щоб поклали менi платню. Я спiвав i з
пiвчою, i при панотцевi, прислужуючи йому - подаючи то Бiблiю, то
кадильницю, то свiчi, допомагаючи правити лiтургiю. Гарного клича
чоловiком був сотник Шквиря, iншого такого менi не доводилося бачити. При
церквi був шпиталь, у якому лежали покалiченi пiд Азовом козаки, а також
тулилося чимало iнших калiк i старцiв, i на всiх вiн щотижня посилав круп,
хлiба, горiлки, двi свiчi й сплачував прачцi та кухарцi, й вона варила
страву на всiх, на вiдмiну вiд iнших шпиталiв, де кожен напарив страву
собi сам.
Вдачi пан сотник був лагiдно©, часом впадав у смуток i зажуру й тодi
замикався в хатi й не виходив по кiлька днiв. У нього померли дружина та
син, лишилася дочка, й вiн вiддавав ©й всю свою любов, навiть у походи
намагався не ходити iз-за не©. Але невiдомi нам шляхи Господнi й добро не
завжди оплачу ться добром, по кiлькох роках довелося менi побувати в
посильцi в пана сотника, i я не впiзнав нi його самого, нi його колись
такого затишного, тихого гнiзда. Узяв пан сотник собi зятя, узяв дочцi до
любовi безма тного хорунжого, передав йому все господарство, а хорунжий
виявився людиною ворохобною i пiдлою, й розпочалися помiж ними сварки та
бiйки, й люто билися вони на шаблях, i вiдрубав хорунжий сотнику праву
руку. Я вже знайшов старого, зморщеного, зжовклого чоловiчка, який сидiв
на призьбi, нюхав нiмецьку табаку й витирав рукавом зажуренi, в червоних
прожилках сльозливi очi.
Якийсь незрозумiлий триб життя людського: все, що почина ться добре,
здебiльшого закiнчу ться погано, веселе вiнча ться сумним, а безмрiйне
тяжкою думою. Який з того зробити висновок, не знаю, дехто тлумачить так:
живи, поки можна, розкошуй i гуляй, а дехто - навпаки: не випробовуй долю
- не жартуй з нею, живи праведно в постах i молитвах, i тобi воздасться.
Але ж сотник Шквиря жив праведно?!
...З поля йде череда, здiйма на всю вулицю куряву, корови поспiшають
одна поперед одно©, вим'я ©м розпира молоко, в декотрих воно цiрка з
дiйок на дорогу. Дорога, верби понад нею, хлiви й хати - геть усе пропахло
молоком.
- Молочка оце б попити,- мовить Миля.
- Ти що, не на©вся? - дивуюся я.
- Та.. Дитинство згадалося... Мати... Славна вона була в мене,- й
нiяковi .
Вперще цей закоржавiлий волоцюга, випивайло згадав отако матiр, i в
мо му серцi скида ться сльоза, бо ж i моя мати була добра та славна, й
сподiвалася знайти щастя в дiтях, i пiшла на той свiт, не знайшовши його,
а мене зла доля, злi люди покривдили навiки i пустили по свiту старцем з
оскудiлим серцем. I я також запечалююся, й той хороший настрiй, який
зродився в мо©й душi пiсля гостин у пана сотника Шквирi, в'яне в нiй.
З легко© руки пана сотника велося нам i малося в тому селi гарно.
Скiнчилися жнива - врожайнi цього року,- люди вiтали паляницями та
пампушками з нового урожаю Маковiя та Спаса, а там уже пiдоспiли
Головосiки, а за ними й Друга Пречиста та Здвиження. Люди в селi були
сумирнi, працьовитi та добрi. Якось упiймали з чобiтьми зайшлого злодiя,
водили його по селу, й нiхто не хотiв упiзнавати сво© чоботи, аби не
ставати в позов, аби не впала з його рук на християнську душу кара, так i
вiдпустили того злодiя з чобiтьми, хоч гаразд знали, що чоботи не його,
прийшов вiн у село босий.
* * *
Кажуть, мiсце людинi Богом визначене. Але ж кажуть i так, що сама
людина прикраша сво мiсце. Мабуть, тут сполучилися те й те. Яке то було
гарне мiсце! Якi то були славнi люди! Село розкинулося в неширокiй долинi,
зi сходу до нього прилягав сосновий бiр, посеред села - величезний став,
попiд берегом плава притоплений човен, i дiтвора бовта ться довкола човна
та регочеться, а увечерi, як зiйде мiсяць, все село, з вербами, осокорами,
церквою, хатами, зорями в небi, вiдбива ться в тому ставу, й дiвчата
ходять колами за греблею, i всi такi молодi та гарнi, i в кожно© в коси
вплетено, або настурцi©, або королевий цвiт, або чорнобривцi. Хлопцi
стоять пiд вербами, палять люльки i вже потiм, як мiсяць заплута ться в
осокоринi, розбредаються з дiвчатами парами понад ставом. Я сиджу на ганку
шпитального дому або на папертi церковнiй, i серце менi млi солодко й
тоскно.
Сколихнуть тишу музики, й сколихнеться мо серце, та ще як заграють
пiсню, яку я грав для Улясi... I згадаю ©© очi, й вiдгадаю аж тепер все,
що викликала в не© моя пiсня. Музика завше жила в менi, в семiнарi© та в
Академi© вона не давала менi опуститися до спудейських шахрайств та
обманiв, в дорозi до Валдаю вселяла в мене силу, музика веде до Бога i для
того вигадана людьми.
Одначе це якась iнша музика... Хихотлива, грiховна, вона зваблю дiвчат
та хлопцiв, я вiдчуваю це, зваблю й мене, i я почуваю, що таки зваблююся,
що мо тiло налива ться грiховним, поганським жаром, i серджуся.
А потiм дiвчата та хлопцi розбредуться по вуличках та завулках, а став
мрiтиме, як заворожений, а я все сидiтиму, й вийде та сяде поруч мене
шпитальний староста, вiн же й сторож, Явтух, та розповiсть, що в ©хньому
селi баба вга, яка в темнi ночi лiта на веретенi довкола ставу, а в
свiтлi злiта в саме небо й знiма найяснiшу звiзду та хова пiд бочку.
Я слухаю та вдаю, що вiрю, бо вже знаю бабу Iвгу, й знаю, що вона
справдi в темнi ночi дивиться в хмари, як всi справжнi чародi©, i носить
пiд пахвою веретено, й туля ться в жнива по полю та наклика на хлiби
морози, й знайшлися були в селi люди, котрi злякалися ©вжиних чарiв, i
почали вимагати в пана сотника, аби дав бабу до квестi©, але пан сотник
присоромив тих неборак, вказавши ©м, що баба вга несповна розуму i всi в
селi вiдають про те, та й чи ж можуть морози вдарити в мiсяцi липнi, хiба
вони впали хоч раз?
Вдень я допомагаю в церквi дяковi та паламаревi, виконую всiляку роботу
по ©© оздобленню та прибиранню, я пораюся за пiддячого пiд час служби
Божо© - ношу чашу, роздаю антидор, роздмухую кадило, спiваю на криласi,
читаю псалтир над померлими. Й випали менi незвичнi небаченi нiколи ранiше
треби (дяк на той час занедужав): вернулися з-пiд Дербента козаки й
привезли сумнi звiстки аж у чотири двори, й вiдспiвували засипаних
дербентським пiском козакiв так, неначе вони щойно померли, тiльки замiсть
трун з тiлами стояли порожнi мари, покритi чорним сукном. I ридали жiнки
та плакали дiти, й горiли свiчки-громницi - великi свiчки, якi ставлять
бiля померлих, i читав я требника, тiльки не читав розрiшительно© молитви,
а по тому клали на мари вiнок барвiнковий i обносили кругом церкви. Дивнi
це були похорони, й хоч не було мертвякiв, почувався я погано, тривожно, й
думки всiлякi бралися до голови.
Жили ми з Пилипом при шпиталi, платили за ночiвлю по два шаги, я
заробляв у церквi, Миля - пiдручним у бондаря. Той бондар славився на всю
волость, окрiм бочок, барил та дiжечок робив дiжi на тiсто, кадiвби та
ступи. Бочки, барила та дiжечки Олекси Бондарчука розкочувалися по всiх
дворах, були мiцнi й ладнi. Олексинi вироби в волостi впiзнавали з одного
погляду. Бондарчук тримав двох наймитiв i охоче взяв Милю.
Як я вже сказав, жили ми при церковному шпиталi, в комiрцi, одначе
приходили туди здебiльшого тiльки на нiч, Миля цiлiсiнький день пропадав
на роботi, я порався в церквi або тинявся по селу, в мене завелося чимало
знайомих, та й заможнi господарi часто закликали до себе - то картку
синовi в вiйсько написати, то тестамент скласти, а то й просто поспiвати
та почитати Святе письмо. Найдужче я вподобав хату старих Бiлокобилок -
бездiтних дiда та баби. Стояла та хата скраю вигона, на горбочку, панувала
сво©м димарем i сво©ми осокорами над усiма iншими димарями та осокорами,
вона найперше впадала у вiчi прочанам та всiляким iншим подорожнiм, котрi
й завертали до не©. Хтозна, що ©х вабило туди найбiльше - низенький
перелаз бiля ворiт, добре втоптана стежка чи пiзн свiтло у вiкнах, одначе
вони не помилялися. Дiд та баба давали притулок усiм, обо лелiли ласкою
до людей, обо любили послухати про те, що дiялось, дi ться й содi ться в
свiтi. Я заникував туди майже щовечора - погомонiти, почитати Святе письмо
та розказати притчу.
...Лежать посеред хати на соломi прочани, потрiску в лежанцi хмиз,
бурмоче бiля вогню кулiш, потрiску пiд комином скiпка, вставлена в "бабу"
- глиняну грудку з проткнутими в сирiй глинi дiрками, а я лежу на соломi,
приплющивши очi, та оповiдаю про святого мученика, як вiн смiявся над
сво©ми мучителями, вони пекли його синiм залiзом, а вiн спiвав славу
Господу, й чув я, i чули всi скрежет зубовний, i чули лев'ячий рик, i
бачили, як кидався на святого лев, i всi тодi жахалися, найпаче дiти, а
вони вельми полюбляли м'якi кубельця в соломi Бiлокобилок, i всi цiпенiли,
й чути було стогони та схлипування, й першим починав плакати Миля й довго
не мiг утiшитися. Одначе бувало вiн же й псував тi нашi посиденьки.
Пам'ятаю, розповiдав я про те, як ходив по жидiвськiй землi Христос i
як прийшов вiн у город I рихон, де було люду сила-силенна й старшин
усiляких багато, а найстаршим серед них був Закхей, немилостивий i лютий,
котрий не вважав нi на бiдного, нi на вдову, нi на калiку. Драв з усiх.
Отож iде Господь по I рихону, люд довкола нього товпиться, прийшов i
Закхей подивитися та покепкувати над простаками. Зросту вiн був малого, не
видно йому нiчого за спинами та головами, от вiн i вилiз на дерево. Воно
стояло далеченько, одначе Господь зверта ться прямiсiнько до Закхея:
"Злiзь,- каже,- Закхею, хочу до тебе в господу пiти". Й пришли вони до
Закхейово© господи, й вiтав його Христос, i спiзнав Закхей грiхи сво©, i
впав Господу до нiг. Роздав половину свого багатства бiдним...
Миля не дослухав, плюнув у вогонь (а це само по собi грiх великий) i
сказав:
- Бридня це все.
- Як то бридня,- сполотнiв я.- В писанi© Святому...
- А якщо не бридня, тодi Господь також жив не по правдi. Чого вiн
попхався до того Закхея? Чого пiшов до грiшника?
- Як чого? Спасати,- сказав я.
- Спасати багатiя? А всi старцi так i залишилися старцями, бiднi -
бiдними? То ж ©м i сподiватися нi на що... Господь пiде до багатого, цього
самого... Закхея.
Я спробував заперечити, намагався розтлумачити Пилиповi, що Господь не
може спасти всiх, що вiн робить те в приклад iншим, але Миля не захотiв
слухати. Одягнув кунтуш i пiшов. А я всю нiч молився за нього.
З того дня вiн почав навiдувати Бiлокобилок все рiдше й рiдше. А потiм
перестав приходити туди зовсiм. Iнодi не приходив до шпиталю навiть на
нiч. Коли вiн не прийшов ночувати вперше, то я наступного дня побiг до
бондаря провiдати його, бондар з двома наймитами гупали пiд повiткою
дерев'яними молотками. Миля ж носив вiд криницi барила з водою, аби
замокали. Вiн наливав водою новеньке барило, брав його за вiнця пальцями й
нiс та ставив у рядочок бiля комори, нестеменно так носять макiтри та
горщики господинi. Я вкотре подивував Пилиповiй силi. Пилип мене мовби й
не помiтив, носив бочки й носив, а потiм сiв на дубовий окоренок, запалив
хитромудру перекручену муругу люльку й дивився в поле, яке починалося за
бондаревим обiйстям. Там жовтiли стернi, над якими кружляло гайвороння,
воно менi нагадало про недалеку осiнь. Менi по серцю черконула Милина
байдужiсть, донедавна я вважав, що ми товаришi, я - товариш молодший, вiн
- старший, неначе старший брат або й батько, в мене нiколи не було
товариша, i я вельми цiнував нашу дружбу, дарма що бачив у Милi безлiч
недосконалостей i навiть незугарностей. Миля мiг сказати кому-небудь щось
обмильне, не дотримати обiцянки, але зi мною вiн був правдивий та щирий, i
менi здавалося, що вiн любить мене. Щоправда, про це ми нiколи не
говорили, Миля взагалi не любив розповiдати про себе, здебiльшого мовчав
або мугикав щось собi пiд нiс, а що, не розiбрати. Упившись, посмiхався на
всi боки, спiвав пiсень, здебiльшого не наших, чужинських, чим вкидав
незнайомих людей у пiдозру або переляк.
Якось я повiв з ним балачку, що ось, мовляв, знайдемо його Улиту,
обсядемось десь на скупнi й почнемо господарювати втрьох. Миля довго
мовчав, я думав, що вiн обмiзкову мою пропозицiю, а вiн раптом сказав:
- Проп'ю я все, i сво , i тво , i Улитине. Я стенувся й подумав, що так
воно може й статися. А ще подумав: це вiд того, що Миля згубив одмiну
помiж добром i злом, згубив путь iстинну. Й намагався його настановити на
не© молитвами, притчами, оповiдями про життя святих праведникiв. Миля ж
часом збивав мене з пантелику несподiваними запитаннями, скажiмо, такими:
то все святi, вони десь там, покажи менi праведникiв на цьому свiтi, хто з
багатi©в роздав сво майно бiдним, у якому царствi-государствi старшини,
якi не обдирають сво©х пiдданих, чому цар не сплатив менi грошей
полонянських?
На цi запитання я був не годен вiдповiсти.
- Оце знайду Улиту, заберу з монастиря i поженю вас. Вона майже такого
вiку, як ти. Пiду в мандри, а до вас навiдуватимусь вiдпочити.
Я не захотiв розчаровувати Милю, хоч знав, що вже нiколи нi на кому не
одружуся.
Останнiм часом я майже згубив Милю з очей. Унадився вiн у шинок,
пропадав там, iнодi й заночовував. У тому шинку порядкувала Каська, жiнка
моторна, горласта, лукава. Казали, що пiдпилих козакiв вона пригоща
горiлкою, настояною на тютюнi, ще й обшахрайову ©х, казали, що пiдкупову
казав:
- Якби той твiй Лука пошпарував холодною солоною водою палубу та потер
лiсочком гармату, щоб шкура на долонях позлазила, помудрiшав би трохи й не
бридив ледачего. Йди ти з ним у болото.
Я стенався, хрестився й очiкував слушнiшого часу, щоб продовжити
оповiдь. Мусив спасати Милю, але спасав i себе, вiн був потрiбен менi для
власного спасiння. Я трохи лукавлю, бо Пилип був менi потрiбен i задля
житейсько© вигоди, Я це розумiв, хоч i не зiзнавався в тому. Так, iнодi,
надто коли в нас довгий час не було грошей i Миля давно не пив i ставав
похмурий та злий, користав мене нещадно. Зупинившись у селi-найчастiше ми
зупинялися по шпиталях,--одразу розпитував шпитального старосту про
мирськi та церковнi справи в селi й майже силою спроваджував на якусь
роботу: прислужувати паламаревi, дяковi, спiвати на криласi, читати
псалтир над покiйником, переписувати компутнi списки в ратушi й навiть...
старцювати, чого я соромився страшенно i якомога уникав. Зате з Милею я
нiчого не боявся - в полi, в лiсi, та й до мiстечках, селах i хуторах
також. Кiлька разiв, величаючись перед дiвчатами, намагалися
позбиткуватися надi мною сiльськi парубки, та хоч у якiй би лiчбi вони не
були, ганебно вiдступали перед пудовими Милиними кулаками. Одного разу, в
помсту за свою ганьбу, знаючи, що йтимемо на ночiвлю цi ю вуличкою, вони
засiли увечерi з кiллям за височенним новеньким тином, та Миля мав не
тiльки чавуннi кулаки, а й дивовижну здатнiсть розгадувати чужi пiдступи;
вiн пiдважив тин i повалив його, парубки верещали та втiкали в городи, хто
на двох, а хто й на чотирьох.
Водночас було в Милi щось таке, що без кiнця вкручувало його у всiлякi
непри мнi, а то й небезпечнi пригоди. А може, не стiльки був винуватий у
всьому сам Миля, скiльки те, що всi намагалися скласти свою вину на
зайшлого чоловiка, поглумитися, пожаковати, позбиткуватися. Милину доброту
й на©внiсть вони не раз приймали за глупство, а потульнiсть за боягузтво.
Милю, якщо вiн перебував у доброму стро© душi, не просто було вивести з
рiвноваги, вiн терпiв довго й тiльки осмiхався.
Але була одна задерина, одна приключка, яка. не раз приводила нас до
лихих пригод - Пилип дратував москалiв. "Вони царськi, цар ©м платить за
розбiй, а менi за мо© кривди не заплатив..." Солдатiв було гибiль, на
Укра©нi появлялись все новi й новi полки, якi здебiльшого мали
чудернацькi, iноземнi назви й командувало ними багато чужоземцiв. Вiйсько
стояло посто м по мiстах i селах, по кiлька солдатiв у хатi, ще недавно
дозволялося ставити посто м москалiв тiльки до пiдсусiдкiв, тепер же вiд
постою не звiльнялися й виборнi козаки, i купцi та всi мiщани. I
поводилися тi постояльцi, немов завойовники, могли зовсiм не заплатити за
харчi та постiй, могли одняти, що сподобалося, могли поглумитися. Особливо
були небезпечнi, коли йшли походом, зупинялися ненадовго; господарi тодi
гнали у лiс кращих коней, а дiвчата й молодицi ховалися в очеретi, в
дозах, чекаючи, поки рота чи полк зiйде з села або слободи.
По всiх фортецях були розмiщенi гарнiзони, а на великих перехрестях
стояли караули, по шляхах i дорогах курiли верхи або вiзками збирачi
податкiв та казначе©, лiтали з командами полковi комiсари - виловлювали
втеклих солдатiв, а також козакiв, якi ухилялися вiд походiв пiд Дербент,
на Ладогу, в Таврiйськi степи. В одному селi менi випало переписати за
невелику плату стацiйнi списки, й мене вельми здивувало, як багато стацi©
взяли солдати за пiвроку з села, а саме: 68 курей, 14-гусей, 185 осьмачок
житнього борошна, 12 пшеничного, 3 осьмачки круп, 4 пуди масла, 8 пудiв
сала, 600 ступок солi, 84 кварти вина, 15 яловиць, 41 барана, а ще
горiлка, цебри пива на при©зд i вiд'©зд високих командирiв, пiдвози й
перевози провiанту та солдатiв, дрова й сiно... Село обiднiло за цi
пiвроку страшенно, й стояв там туск; невдоволення та злоба знаходили собi
добру поживу. Трапилося при нас: один дядько привiз у стацiю свиню, а на
возi, у сiна, був горщик масла на продаж, того горщика забрали солдати,
дядько розпаленiв i вдарив дрюком солдата по головi. Iншi солдати кинулися
на дядька, на помiч дядьковi побiг Миля, за ним ще кiлька базарiвчан.
Зчинилася бiйка, з яко© ми ледве вихопилися.
I не знiмав Пилип перед офiцерами шапки, й не пускав солдатiв до хат,
де ми зупинялися, й не захотiв допомогти двом москалям що застряли гарбою
з сiном у рудцi, а коли один з них замахнувся на нас батогом, Миля поламав
батога i хотiв пiдпалити сiно, та я не дав. Переживав щоразу вельми, й
обiцяв собi утекти вiд Милi - й не втiкав. Я все ще не мiг скласти
остаточно© думки про свого випадкового товариша, дедалi бiльше
переконувався, що Миля - це кiлька людей, i то зовсiм рiзних: добра дитина
i розбiйник, грiшник i праведник, брехун i найщирiший чоловiк, скромний i
хвалько, розпутник i цнота. Дивувався, як усе це сполучалося в ньому й що,
врештi, переважа . Залежно вiд обставин, переважало то те, то iнше. Читав
я колись книгу фiлософа Степана Хаввека, то вiн вважа , що наш свiт ма в
рiзний час рiзнi диспозицi© й залежно вiд того мiня сво© диспозицi©
людська душа, тi диспозицi© можна визначити лише по гороскопах i
дiзнатися, в який час якою буде душа тi © чи тi © людини. На мо© першi
мiркування, Пилипова вдача повнiстю вкладалася в Хаввекову фiлософiю,
одначе з часом я почав думати, що це не так - настрiй i поведiнка Милi
iнодi одмiнювалися по кiлька разiв на день, а то й на годину. Може, через
те, що в свiтi добро невiддiльне вiд зла, одне знищу iнше, одне породжу
iнше i якби запанувало лише те або те, свiт став би сiрим i нудним. Так
промовляла одна половина мого серця, а друга не погоджувалася, доводила,
що в свiтi мають панувати тiльки доброчиннiсть та порядок, бо вони - вiд
Бога, який усе визнача i всьому да лад. Вiн кличе нас добиватися
досконалостi, тiльки в нiй - iдеал людини, ним же створено©.
Але в цьому мiсцi мо© думки знову наштовхувалися на перепону. А звiдки
тодi страждання i грiх? Його вчинили вже Адам i ва, творенi руками самого
Бога. Я заплутався, нiтився душею, не мав способу, сили та розуму пiзнати
бодай зовнiшнi ознаки свiту, а що вже казати про його глибини! Що таке
свiт i що таке в ньому я? А iншi люди? Чому вони такi? Чому оцi москалi
накладають стацiю на цих людей, вiдбирають ©хню працю? Чому козакiв женуть
пiд далекий, непотрiбний нам Дербент i вони гинуть тисячами? Це також вiд
Бога? На цi запитання не мiг вiдповiсти, й лишалось втiшатися молитвою, а
також думкою, що я тiльки в днаннi з Богом, а сам по собi - нiчого не
значу. Може, згодом я пiзнаю бодай себе й зрозумiю хоч щось у цьому свiтi.
Для цього я прийшов у нього й мандрую по ньому; для чого живуть iншi люди
й для чого iсну вiн сам, цей великий, барвистий, тривожний, захланний
свiт, я також довiдаюсь потiм.
Милi трохи боявся, трохи осуджував його за схильнiсть до пиятики, за
одчайдушнiсть i водночас дечому вчився в нього. Академiя вклала в мою
голову багато знань, вiд Арiстотеля до Феофана Прокоповича, знань не для
життя, а для думання. У Пилипа я несамохiть, навiть проти власно© волi,
вчився жити, хапатися де зубами, де руками, де пробiгти, перестрибнути, а
де й проповзти. Корисна наука, хоч i гiрка та сумна, нею оддавна
користу ться значна частина людства.
Було б неправдою сказати, що в сво©х мандрах нас здибували тiльки лихi
пригоди та ми лише терпiли злиднi. Розкошiв, звичайно, не мали, але бували
й хорошi лагiднi днi. Ось чвала мо дорогою, холодком - дорога в' ться
попiд старими, дуплистими вербами, входимо до села, мина мо першу, другу
хату, розгляда мося, де б попити холоднячку, куди краще зробити першу
вiзиту добродiйцi удачi, аж нас зупиня окрик:
- Ану ходiть-но сюди, молодцi!
Зупиня мося, поверта мо на поклик голови. Багата, видно вже на перший
взiр, вельми багата хата з високим, широким ганком, обвитим виноградом, за
хатою осокори, на одному буслове гнiздо, в праву руку - сад, в лiву - двiр
з хлiвами та коморами, звiдти в'©зд, а вхiд - через хвiртку навпроти
ганку. На ганку сидить чоловiк з густим пишним, що ледь в' ться й
пшеничною хвилею нависа над чолом, чубом, розкiшними пшеничними вусами,
тугим, трохи схожим на котячу морду, обличчям, у вишитiй сорочцi,
розiмлiлий, роздобрiлий, либонь, щойно смачно пообiдав, на одному вусовi
ще видно бiлу цятку - необлизана сметана, перед ним сто©ть кухоль з
узваром, на тацi - грушi та великi жовтi сливи - запива обiд, засмачу
його садовиною. Лiва брова ледь заломлена, права - трохи опущена,одразу
видно - не простий козак, мiсцевий урядовець. Та й хто iнший може
дозволити собi розкошувати на ганку тако© днини: Петрiвка, давно минули
Петро та Дем'ян, жнива, вчора був Паликопа, сьогоднi всi в полi, на
роботi, поспiшають, а вiн сидить, знiчев'я погляда на шлях i зупиня
окриком усiх про©жджих i перехожих. Не зупиниться одразу, пошле навздогiн
наймита, а то й поскаче козак та заверне непослуха назад.
- Охрiм Шквиря, мiсцевий сотник,- одразу, щоб не було нiяких
непорозумiнь, вiдрекомендову ться.- Хто такi будете i куди йдете?
Миля вiдстороню мене, виходить наперед. Вiн - втiлення покори,
лагiдностi, доброти й доброзичливостi, ще й глибоко© шаноби: велика кругла
голова з зiм'ятою мичкою чорного, з ранньою памороззю сивини чуба схилена,
руки опущенi (в лiвiй - шапка), плечi схиленi, великi круглi очi чистi та
яснi. Я сам дивуюся такiй Милинiй перемiнi: чи його втомила довга дорога й
сподiва ться на вiдпочинок та поживу, чи й справдi йому сподобався сотник,
тiльки ж бо я знаю, що тi очi бувають i пронозливi та хитрi, й злi, й
ледачi.
- Хто ми i що ми, вельце ласкавий пане? Про себе скажу: й сам не знаю,
хто я. Так, перекотиполе, колишнiй охочекомонний козак Прилуцького полку,
а далi турецький галерник i матрос, i гармаш на суднах французьких та
голландських... Валасаюся по свiту, бо нема куди прихилити голову, там
помахаю цiпом там мiшки попиряю, там допоможу коня пiдкувати, там
пiдморгну молодицi, й вона насипле миску борщу. А iнша й варениками
пригостить. Якщо пiдморгну гарно...
Сотник смачно засмiявся. Потютькуватий i простакуватий Миля нинi
неймовiрно тонко вловив сотникiв настрiй: той випив чарку, смачно по©в,
роздобрiв, рознiжився, його душа жада ще чогось солодшого, бодай у жартi,
й Миля солодить йому ©©. А щоб сотник до кiнця зрозумiв, що то жарт, Миля
докида :
- Але якби сподiвався на тi борщi, давно б ноги простягнув. Простий,
значся, я чоловiк. А ось вiн. Мартин Рибка,- тут Миля вiдступа убiк,
являючи сотнику у всiй красi мою нужденну постать,- отакий, незавидний на
вигляд, отрок досто©нств великих i талантiв значних.
- Що ж вiн умi ? - недовiрливо каже сотник.
- Запитайте краще, чого вiн не вмi ,- покiрливо, але й з досто©нством
мовить Миля.- Голос ма такий, що мертвих пiднiма . Пройшов фiлозопiю i
богослов'я,лл кулi Миля (ох, як лл , я червонiю й нiчуся, але боюся
сказати правду, заперечити Милi, бо вiн мене потiм з'©сть),- всю службу
Божу, навiть кафiзму напам'ять шпарить, у всiх науках вправний, особливо в
гiсторичнiй, парсуни знатнi малю , житiя святих оповiда так, що тi святi
стають ще святiшi...
- Ану заспiвай "Iже херувими, царице моя...",- велить менi сотник, але
Миля докiрливо й прохально водночас хита головою:
- Ваша вельможнiсть, пiсля тако© довго© дороги, спеки сухим горлом
можна попсувати святу молитву i явити не той, що вподоба ваша милiсть,
голос. Звичайно, вiн заспiва й так, але було б краще, якби вiн вповнi i у
всiй красi втiшив ваш тонкий слух.
Я вже ледве переводжу дух вiд Милиного словоблуддя, не властивого йому,
i хочу щось сказати, але сотник перепиня мене:
- Доречно. Оришко,- кличе наймичку,- нагодуй прочан. Та не скупися.
Ми ©мо всмак, на©да мося донесхочу. Одначе, коли виходимо на подвiр'я,
виказувати свiй спiвецький хист менi випада не одразу, бо бiля ганку
стоять дво козакiв, якi прийшли позиватися за якесь сiно, а за яке, я не
можу второпати з ©хньо© мови, бо вони кажуть не водне, перебивають одне
одного й взивають одне одного всiлякими невшетечними словами i навiть
сукають дулi.
Сотник довго слуха , погладжуючи вуса, далi почина ©х посмикувати й
врештi:
- Гавриле, Митре! - Через перелаз перестрибують дво козакiв.- Посади
обох у погрiб, нехай там посидять та погомонять, може, дiйдуть згоди. Пива
жбанок поставте ©м... А закусi не давайте. Повечеряють ладком у того чи в
того вдома.
Як я побачив пiзнiше, отако сотник Охрiм Шквиря судив майже завжди. Я
спiваю йому "Богородице, зри скорботу мою" i "Богородице, дiво", по тому
сотнику виносять скрипку, i ми вдвох спiва мо "Iже херувими...", "Святу
Марiю" та спасiвських пiсень. Шквиря спiва й заплющу очi, вiн вельми
коха ться в спiвi. Як я потiм побачив, не пропускав у церквi жодно©
служби, ставав завжди попереду, бiля самого криласа i, якщо дячок
затягував не на той глас або пiвча брала занадто низько чи високо,
поправляв. Тiльки мене, ©й же Богу, не поправив жодного разу, хоч сам
визначив мене в пiддячi й наказав, щоб поклали менi платню. Я спiвав i з
пiвчою, i при панотцевi, прислужуючи йому - подаючи то Бiблiю, то
кадильницю, то свiчi, допомагаючи правити лiтургiю. Гарного клича
чоловiком був сотник Шквиря, iншого такого менi не доводилося бачити. При
церквi був шпиталь, у якому лежали покалiченi пiд Азовом козаки, а також
тулилося чимало iнших калiк i старцiв, i на всiх вiн щотижня посилав круп,
хлiба, горiлки, двi свiчi й сплачував прачцi та кухарцi, й вона варила
страву на всiх, на вiдмiну вiд iнших шпиталiв, де кожен напарив страву
собi сам.
Вдачi пан сотник був лагiдно©, часом впадав у смуток i зажуру й тодi
замикався в хатi й не виходив по кiлька днiв. У нього померли дружина та
син, лишилася дочка, й вiн вiддавав ©й всю свою любов, навiть у походи
намагався не ходити iз-за не©. Але невiдомi нам шляхи Господнi й добро не
завжди оплачу ться добром, по кiлькох роках довелося менi побувати в
посильцi в пана сотника, i я не впiзнав нi його самого, нi його колись
такого затишного, тихого гнiзда. Узяв пан сотник собi зятя, узяв дочцi до
любовi безма тного хорунжого, передав йому все господарство, а хорунжий
виявився людиною ворохобною i пiдлою, й розпочалися помiж ними сварки та
бiйки, й люто билися вони на шаблях, i вiдрубав хорунжий сотнику праву
руку. Я вже знайшов старого, зморщеного, зжовклого чоловiчка, який сидiв
на призьбi, нюхав нiмецьку табаку й витирав рукавом зажуренi, в червоних
прожилках сльозливi очi.
Якийсь незрозумiлий триб життя людського: все, що почина ться добре,
здебiльшого закiнчу ться погано, веселе вiнча ться сумним, а безмрiйне
тяжкою думою. Який з того зробити висновок, не знаю, дехто тлумачить так:
живи, поки можна, розкошуй i гуляй, а дехто - навпаки: не випробовуй долю
- не жартуй з нею, живи праведно в постах i молитвах, i тобi воздасться.
Але ж сотник Шквиря жив праведно?!
...З поля йде череда, здiйма на всю вулицю куряву, корови поспiшають
одна поперед одно©, вим'я ©м розпира молоко, в декотрих воно цiрка з
дiйок на дорогу. Дорога, верби понад нею, хлiви й хати - геть усе пропахло
молоком.
- Молочка оце б попити,- мовить Миля.
- Ти що, не на©вся? - дивуюся я.
- Та.. Дитинство згадалося... Мати... Славна вона була в мене,- й
нiяковi .
Вперще цей закоржавiлий волоцюга, випивайло згадав отако матiр, i в
мо му серцi скида ться сльоза, бо ж i моя мати була добра та славна, й
сподiвалася знайти щастя в дiтях, i пiшла на той свiт, не знайшовши його,
а мене зла доля, злi люди покривдили навiки i пустили по свiту старцем з
оскудiлим серцем. I я також запечалююся, й той хороший настрiй, який
зродився в мо©й душi пiсля гостин у пана сотника Шквирi, в'яне в нiй.
З легко© руки пана сотника велося нам i малося в тому селi гарно.
Скiнчилися жнива - врожайнi цього року,- люди вiтали паляницями та
пампушками з нового урожаю Маковiя та Спаса, а там уже пiдоспiли
Головосiки, а за ними й Друга Пречиста та Здвиження. Люди в селi були
сумирнi, працьовитi та добрi. Якось упiймали з чобiтьми зайшлого злодiя,
водили його по селу, й нiхто не хотiв упiзнавати сво© чоботи, аби не
ставати в позов, аби не впала з його рук на християнську душу кара, так i
вiдпустили того злодiя з чобiтьми, хоч гаразд знали, що чоботи не його,
прийшов вiн у село босий.
* * *
Кажуть, мiсце людинi Богом визначене. Але ж кажуть i так, що сама
людина прикраша сво мiсце. Мабуть, тут сполучилися те й те. Яке то було
гарне мiсце! Якi то були славнi люди! Село розкинулося в неширокiй долинi,
зi сходу до нього прилягав сосновий бiр, посеред села - величезний став,
попiд берегом плава притоплений човен, i дiтвора бовта ться довкола човна
та регочеться, а увечерi, як зiйде мiсяць, все село, з вербами, осокорами,
церквою, хатами, зорями в небi, вiдбива ться в тому ставу, й дiвчата
ходять колами за греблею, i всi такi молодi та гарнi, i в кожно© в коси
вплетено, або настурцi©, або королевий цвiт, або чорнобривцi. Хлопцi
стоять пiд вербами, палять люльки i вже потiм, як мiсяць заплута ться в
осокоринi, розбредаються з дiвчатами парами понад ставом. Я сиджу на ганку
шпитального дому або на папертi церковнiй, i серце менi млi солодко й
тоскно.
Сколихнуть тишу музики, й сколихнеться мо серце, та ще як заграють
пiсню, яку я грав для Улясi... I згадаю ©© очi, й вiдгадаю аж тепер все,
що викликала в не© моя пiсня. Музика завше жила в менi, в семiнарi© та в
Академi© вона не давала менi опуститися до спудейських шахрайств та
обманiв, в дорозi до Валдаю вселяла в мене силу, музика веде до Бога i для
того вигадана людьми.
Одначе це якась iнша музика... Хихотлива, грiховна, вона зваблю дiвчат
та хлопцiв, я вiдчуваю це, зваблю й мене, i я почуваю, що таки зваблююся,
що мо тiло налива ться грiховним, поганським жаром, i серджуся.
А потiм дiвчата та хлопцi розбредуться по вуличках та завулках, а став
мрiтиме, як заворожений, а я все сидiтиму, й вийде та сяде поруч мене
шпитальний староста, вiн же й сторож, Явтух, та розповiсть, що в ©хньому
селi баба вга, яка в темнi ночi лiта на веретенi довкола ставу, а в
свiтлi злiта в саме небо й знiма найяснiшу звiзду та хова пiд бочку.
Я слухаю та вдаю, що вiрю, бо вже знаю бабу Iвгу, й знаю, що вона
справдi в темнi ночi дивиться в хмари, як всi справжнi чародi©, i носить
пiд пахвою веретено, й туля ться в жнива по полю та наклика на хлiби
морози, й знайшлися були в селi люди, котрi злякалися ©вжиних чарiв, i
почали вимагати в пана сотника, аби дав бабу до квестi©, але пан сотник
присоромив тих неборак, вказавши ©м, що баба вга несповна розуму i всi в
селi вiдають про те, та й чи ж можуть морози вдарити в мiсяцi липнi, хiба
вони впали хоч раз?
Вдень я допомагаю в церквi дяковi та паламаревi, виконую всiляку роботу
по ©© оздобленню та прибиранню, я пораюся за пiддячого пiд час служби
Божо© - ношу чашу, роздаю антидор, роздмухую кадило, спiваю на криласi,
читаю псалтир над померлими. Й випали менi незвичнi небаченi нiколи ранiше
треби (дяк на той час занедужав): вернулися з-пiд Дербента козаки й
привезли сумнi звiстки аж у чотири двори, й вiдспiвували засипаних
дербентським пiском козакiв так, неначе вони щойно померли, тiльки замiсть
трун з тiлами стояли порожнi мари, покритi чорним сукном. I ридали жiнки
та плакали дiти, й горiли свiчки-громницi - великi свiчки, якi ставлять
бiля померлих, i читав я требника, тiльки не читав розрiшительно© молитви,
а по тому клали на мари вiнок барвiнковий i обносили кругом церкви. Дивнi
це були похорони, й хоч не було мертвякiв, почувався я погано, тривожно, й
думки всiлякi бралися до голови.
Жили ми з Пилипом при шпиталi, платили за ночiвлю по два шаги, я
заробляв у церквi, Миля - пiдручним у бондаря. Той бондар славився на всю
волость, окрiм бочок, барил та дiжечок робив дiжi на тiсто, кадiвби та
ступи. Бочки, барила та дiжечки Олекси Бондарчука розкочувалися по всiх
дворах, були мiцнi й ладнi. Олексинi вироби в волостi впiзнавали з одного
погляду. Бондарчук тримав двох наймитiв i охоче взяв Милю.
Як я вже сказав, жили ми при церковному шпиталi, в комiрцi, одначе
приходили туди здебiльшого тiльки на нiч, Миля цiлiсiнький день пропадав
на роботi, я порався в церквi або тинявся по селу, в мене завелося чимало
знайомих, та й заможнi господарi часто закликали до себе - то картку
синовi в вiйсько написати, то тестамент скласти, а то й просто поспiвати
та почитати Святе письмо. Найдужче я вподобав хату старих Бiлокобилок -
бездiтних дiда та баби. Стояла та хата скраю вигона, на горбочку, панувала
сво©м димарем i сво©ми осокорами над усiма iншими димарями та осокорами,
вона найперше впадала у вiчi прочанам та всiляким iншим подорожнiм, котрi
й завертали до не©. Хтозна, що ©х вабило туди найбiльше - низенький
перелаз бiля ворiт, добре втоптана стежка чи пiзн свiтло у вiкнах, одначе
вони не помилялися. Дiд та баба давали притулок усiм, обо лелiли ласкою
до людей, обо любили послухати про те, що дiялось, дi ться й содi ться в
свiтi. Я заникував туди майже щовечора - погомонiти, почитати Святе письмо
та розказати притчу.
...Лежать посеред хати на соломi прочани, потрiску в лежанцi хмиз,
бурмоче бiля вогню кулiш, потрiску пiд комином скiпка, вставлена в "бабу"
- глиняну грудку з проткнутими в сирiй глинi дiрками, а я лежу на соломi,
приплющивши очi, та оповiдаю про святого мученика, як вiн смiявся над
сво©ми мучителями, вони пекли його синiм залiзом, а вiн спiвав славу
Господу, й чув я, i чули всi скрежет зубовний, i чули лев'ячий рик, i
бачили, як кидався на святого лев, i всi тодi жахалися, найпаче дiти, а
вони вельми полюбляли м'якi кубельця в соломi Бiлокобилок, i всi цiпенiли,
й чути було стогони та схлипування, й першим починав плакати Миля й довго
не мiг утiшитися. Одначе бувало вiн же й псував тi нашi посиденьки.
Пам'ятаю, розповiдав я про те, як ходив по жидiвськiй землi Христос i
як прийшов вiн у город I рихон, де було люду сила-силенна й старшин
усiляких багато, а найстаршим серед них був Закхей, немилостивий i лютий,
котрий не вважав нi на бiдного, нi на вдову, нi на калiку. Драв з усiх.
Отож iде Господь по I рихону, люд довкола нього товпиться, прийшов i
Закхей подивитися та покепкувати над простаками. Зросту вiн був малого, не
видно йому нiчого за спинами та головами, от вiн i вилiз на дерево. Воно
стояло далеченько, одначе Господь зверта ться прямiсiнько до Закхея:
"Злiзь,- каже,- Закхею, хочу до тебе в господу пiти". Й пришли вони до
Закхейово© господи, й вiтав його Христос, i спiзнав Закхей грiхи сво©, i
впав Господу до нiг. Роздав половину свого багатства бiдним...
Миля не дослухав, плюнув у вогонь (а це само по собi грiх великий) i
сказав:
- Бридня це все.
- Як то бридня,- сполотнiв я.- В писанi© Святому...
- А якщо не бридня, тодi Господь також жив не по правдi. Чого вiн
попхався до того Закхея? Чого пiшов до грiшника?
- Як чого? Спасати,- сказав я.
- Спасати багатiя? А всi старцi так i залишилися старцями, бiднi -
бiдними? То ж ©м i сподiватися нi на що... Господь пiде до багатого, цього
самого... Закхея.
Я спробував заперечити, намагався розтлумачити Пилиповi, що Господь не
може спасти всiх, що вiн робить те в приклад iншим, але Миля не захотiв
слухати. Одягнув кунтуш i пiшов. А я всю нiч молився за нього.
З того дня вiн почав навiдувати Бiлокобилок все рiдше й рiдше. А потiм
перестав приходити туди зовсiм. Iнодi не приходив до шпиталю навiть на
нiч. Коли вiн не прийшов ночувати вперше, то я наступного дня побiг до
бондаря провiдати його, бондар з двома наймитами гупали пiд повiткою
дерев'яними молотками. Миля ж носив вiд криницi барила з водою, аби
замокали. Вiн наливав водою новеньке барило, брав його за вiнця пальцями й
нiс та ставив у рядочок бiля комори, нестеменно так носять макiтри та
горщики господинi. Я вкотре подивував Пилиповiй силi. Пилип мене мовби й
не помiтив, носив бочки й носив, а потiм сiв на дубовий окоренок, запалив
хитромудру перекручену муругу люльку й дивився в поле, яке починалося за
бондаревим обiйстям. Там жовтiли стернi, над якими кружляло гайвороння,
воно менi нагадало про недалеку осiнь. Менi по серцю черконула Милина
байдужiсть, донедавна я вважав, що ми товаришi, я - товариш молодший, вiн
- старший, неначе старший брат або й батько, в мене нiколи не було
товариша, i я вельми цiнував нашу дружбу, дарма що бачив у Милi безлiч
недосконалостей i навiть незугарностей. Миля мiг сказати кому-небудь щось
обмильне, не дотримати обiцянки, але зi мною вiн був правдивий та щирий, i
менi здавалося, що вiн любить мене. Щоправда, про це ми нiколи не
говорили, Миля взагалi не любив розповiдати про себе, здебiльшого мовчав
або мугикав щось собi пiд нiс, а що, не розiбрати. Упившись, посмiхався на
всi боки, спiвав пiсень, здебiльшого не наших, чужинських, чим вкидав
незнайомих людей у пiдозру або переляк.
Якось я повiв з ним балачку, що ось, мовляв, знайдемо його Улиту,
обсядемось десь на скупнi й почнемо господарювати втрьох. Миля довго
мовчав, я думав, що вiн обмiзкову мою пропозицiю, а вiн раптом сказав:
- Проп'ю я все, i сво , i тво , i Улитине. Я стенувся й подумав, що так
воно може й статися. А ще подумав: це вiд того, що Миля згубив одмiну
помiж добром i злом, згубив путь iстинну. Й намагався його настановити на
не© молитвами, притчами, оповiдями про життя святих праведникiв. Миля ж
часом збивав мене з пантелику несподiваними запитаннями, скажiмо, такими:
то все святi, вони десь там, покажи менi праведникiв на цьому свiтi, хто з
багатi©в роздав сво майно бiдним, у якому царствi-государствi старшини,
якi не обдирають сво©х пiдданих, чому цар не сплатив менi грошей
полонянських?
На цi запитання я був не годен вiдповiсти.
- Оце знайду Улиту, заберу з монастиря i поженю вас. Вона майже такого
вiку, як ти. Пiду в мандри, а до вас навiдуватимусь вiдпочити.
Я не захотiв розчаровувати Милю, хоч знав, що вже нiколи нi на кому не
одружуся.
Останнiм часом я майже згубив Милю з очей. Унадився вiн у шинок,
пропадав там, iнодi й заночовував. У тому шинку порядкувала Каська, жiнка
моторна, горласта, лукава. Казали, що пiдпилих козакiв вона пригоща
горiлкою, настояною на тютюнi, ще й обшахрайову ©х, казали, що пiдкупову