Страница:
червня. Полуботок зробив настанови й повiдав усiм, в яку сторону хилиться
чорна вiха. Хилиться вона на крiпацтво всiм посполитим, на новi страшнi
побори, на втрату всiх вольностей, на те, аби посварити старшину з
поспiльством. Цар уда себе його захисником, насправдi ж чорна хмара
нависла над всiм укра©нським людом. Тiльки нерозумнi голови можуть нинi
затiвати сварки, ма тну тяганину, позови. Пильнуйте, сказав, аби нiде не
було нiяких зловживань, пильнуйте закону та звича©в наших. З пiвнiчно©
столицi ©дуть новi й новi ревiзори та комiсари, збирачi податкiв з
вiдставних ундерiв, не пускайте ©х у полки та сотнi без наших осавулiв, i
значкових та бунчукових.
Ще раз наказав Жураковському та Лизогубу, щоби були зiбранi пiдписи пiд
чолобитними вiд усього вiйська. I якщо доведеться вийти в похiд
вiйськовий, то всi справи чинити розважливо, порадившись з канцелярi ю,
завжди бути тверезими й жодним непотребством не займатися. Вiн уже про
щось здогадувався, про що ми всi й гадки не мали.
Розiйшлися всi, лишився з найвiрнiшими - Жураковським, Савичем,
Ханенком та Биковським. Савич - вiдданий сво му шуряку душею i не меншою
мiрою Укра©нi, тiльки трохи полохливий, розуму ж в'юнкого, спритного (всi
дивувалися, як у такому важкому тiлi вжива ться такий швидкий i гострий
розум) - незабаром вийшов до окремо© свiтлицi i саморуч писав якiсь листи.
ЧАСТИНА П'ЯТА. СМЕРТЬ i БЕЗСМЕРТЯ
В серединi Петрового посту, тринадцятого червня, ми ви©хали з Глухова.
Дехто намагався вiдговорити гетьмана, аби не вирушав у дорогу сього
непевного дня, одначе Полуботок на те не зважив, у прикмети не вiрив. З
гетьманом ©хали Савич, Чарниш з синами Iваном та Петром, Чернiгiвського
полку писар Iван Янушкевич, гадяцький полковий суддя Григорiй Грабянка,
наказний полковник переяславський Iван Данилович, наказний стародубський
Петро Корецький, вiйськовий товариш Косович, бунчуковий товариш
Володковський, канцеляристи Ханенко, Романович, Биковський, я, пiп Василь
Петров та ще кiлька чоловiк, а також по кiлька челядникiв гетьмана,
Чарниша, Савича - всього шiстдесят сiм чоловiк. Та охорона.
хали без особливих пригод, тiльки, коли переправлялися через Десну,
надто перевантажили пором, i вiн почав тонути, четверо коней зiрвалося,
один втонув, тро випливло, адже стояли бiля возiв випряженi, пором, який
уже допливав до берега, пiдхопили руками дядьки та допомогли причалити.
Якось ночували в лiсi, i вночi лiс сповнився пересвистом, ми всi не спали,
тримали напоготовi зброю, але на нас не напали.
Бiля Орла вдарилися навпрошки й заблудили, проблукали в пущах цiлий
день та нiч, i аж наступного ранку побачили чоловiка, який притьма вiд нас
утiкав, його впiймали, то був бортник, котрий зоддалiк прийняв нас за
розбiйникiв, вiн i вивiв обоз на битий шлях.
Два тижнi перепочивали в Москвi, а далi рушили на Пiтер i при©хали туди
третього серпня.
Санктпiтербурх вирiс i погарнiшав. Побiльшало будинкiв кам'яних,
кiлькаповерхових - дерев'янi швидко псувалися, цар наказав мурувати новi
тiльки з каменю, настала заборона по всiй Росi© на будiвництво з каменю,
хто не хотiв зводити в Пiтерi нових кам'яниць, тому розбирали покрiвлю.
З'явилося й кiлька вулиць, мощених каменем, але по слободах стояли
дерев'янi хати й навiть хижi, а бiля них - купи гною, який дощами змивало
в канали та Неву.
На Василь вському островi й нинi величався над iншими палацами палац
Меншикова з садом, вiн поступався хiба що царському саду, де порскали
водою фонтани й сидiли в клiтках небаченi в наших краях птахи та звiрi.
Вночi в царському саду горiли олiйнi лiхтарi на стовпах i подекуди на
вулицях також. На Невi - кораблi плавали й прапорцями рiзнокольоровими
один одного вiтали й цiлi обози корабельнi, це вельми цiкаво й при мно для
ока. Церкви вигравали золотоголовими банями, а вечорами вогнi,
фей рверками званi, бiля палацiв пускано. Одначе побiльшало й нестаткiв.
На вулицях люду харпацького повно, та такого, що готовi, або вбити тебе,
або продати дитину за кусень хлiба. Хлiб доправляли з Прусi© та Данцига,
але хiба можна його накупитися на стiльки ротiв, до того ж карбованець
росiйський схуд у п'ять разiв, за один старий давали п'ять нових. Люди ©ли
капусту гнилу та рибу, од яко© сморiд стояв страшенний. Замученi поборами,
службою у вiйську пiшому та морському, люди знаходили собi iншу службу -
розбiйну. Довколишнi лiси були переповненi прибишами, яких ловили i вiшали
на деревах понад дорогами. I скрiзь того бiдного мужика тицяли носом: i
ореш не так, i вiвцi пасеш не так, i хату фунду ш не так, i бороду носиш,
а треба, щоб був безбородий, i щодень, щогодини: грошi, грошi, грошi -
плати в царську скарбницю. Не так чхнув, не так почухався - плати.
Людей натикалося в Пiтер сила-силенна, одначе вiк ©х був короткий.
Казали, люду двадцять п'ять тисяч статi чоловiчо©, а лежало в землицi, по
якiй ступали живi, вже сто. Менше як за двадцять лiт! Расея-а-а! Така вона
споконвiкiв. Людину тут не шанують, не тiльки просту, а й панiв, i всi
разом топлять лихо в горiлцi. Хто в аглицькiй, а хто в сво©й, гiркiй, з
пригарою. I кожна пиятика, навiть у князiвських палатах, закiнчувалася
бiйками, князi та бояри хапали один одного за окупленi бороди, стягували з
голiв перуки й плювали один одному в обличчя. Те не вiд добра: ©хн життя
також не медами кроплене.
Багатьох сво©х знайомих та приятелiв не знайшли живими нашi старшини в
столицi. Й деякi недруги завершили вiк пiд сокирою ката або на мотузку, з
укра©нських-таки ж конопель зсуканому. Проте невiдомо: чи вистачило б
мотузкiв, якби вiшали всiх винуватих хоча б у хабарництвi. Цар наказав
написати iменний указ: якщо хтось украде стiльки, що на тi грошi можна
купити мотузок,- ма бути повiшений. На що генерал-црокурор осмiлився
зауважити: "Царю, невже ви хочете залишитись один, без пiдлеглих?" Цар
розреготався.
У Пiтерi не помирилося дво найбiльших хабарникiв: пiдканцлер Шафiров
та обер-прокурор Скорняков-Писар в, кожному здавалося, що його недруг
гребе бiльше. Скорняков-Писар в не переставав нашiптувати царевi, аби не
допускав до булави Полуботка, мовляв, вiн чоловiк не зовсiм совiсний, а
сам крав казеннi грошi, аж поки не був викритий тим таки Шафiровим. В днi
нашого при©зду Скорняков-Писар в крокував журавлиною ходою на плацу - був
розжалуваний у солдати, а Шафiров, полежавши на пласi, в яку катова сокира
ввiгналася бiля самiсiнько© його голови, по©хав у холодне сибiрське
заслання. Пiд судом помер Курбатов, князь Гагарiн i обер-фiскал Нестеров
скiнчили сво© життя - один на шибеницi, другий на пласi. Особливо жахливою
була смерть князя Гагарiна. Його повiсили перед вiкнами Юстиць-колегi©, i
передсмертнi муки князя з волi царя спостерiгали всi його родичi. Довкола
шибеницi стояв частокiл iз паль з понастромлюваними на них головами, помiж
них на особливому ешафотi мрiла голова брата царицi-удови. Вiдтак тiло
Гагарiна забрали вiд того добiрного товариства, перевезли в Росiйську
слободу й, лишивши в споднях, почепили на простiй шибеницi, серед
повiшеного "подлого" люду, потому перечiплювали з одно© на iншу ще на три
шибеницi, а вже аж тодi одвезли в Сибiр догнивати на шибеницi, витесанiй
iз добро© сибiрсько© сосни. Сливе, вiн один у всiй державi не брав
хабарiв, цар наполягав, аби князь зiзнався в хабарництвi, а вiн - рiшуче
заперечував. За те й поплатився так жорстоко.
То ж не дивно, що саме в день святого Петра вилiз на крамницю чернець,
пiдняв на палицi клобук свiй i заволав на весь майдан, що антихрист
явився, вiн буде печатати всiх i тiльки тим, кого запечата , дасть хлiба.
Чимало людей вiрили в пришестя антихриста. Чернець також сконав на
шибеницi, та ще й, допитаний розпеченою шиною, назвав кiлька десяткiв
чоловiк, всiх сво©х знайомих, котрi, мовбито, думають так, як вiн.
Багато чого довiдалися ми в Пiтерi в той рокований при©зд. Найперше вiд
князя-папи, головного царського блазня, в дворi якого й оселилися,
найнявши той двiр за двадцять шiсть карбованцiв - двi кам'янi палати та
кiлька дерев'яних хат, по-тутешньому пiдклiтей. Сiни в тих пiдклiтях
величезнi, а горницi - маленькi, та й не горницi то, а темнi, як нiч,
комори, у них i справжнiх вiкон не було, а тiльки дiрки, котрi на нiч
засувалися дощечками. В тiй темiнi челядники раз по раз розбивали лоби, й
врештi купили на три копiйки по аркушу паперу, проолi©ли його та
повставляли замiсть дощечок. Доймали блощицi, й ми грiли в казанах воду та
обливали кип'ячкою стiни.
Конi одiгнали за слободу, там було дешевше утримати ©х, а найняли двох
©здових з чотирма кiньми, i ©здили в сво©х санях. Iнодi давав старшинам
свiй ви©зд князь-папа.
Блазень, вiн таки блазень, плеска язиком, що спаде на думку, то кпить з
когось, то гнiва ться вдавано, то регочеться... а очi здебiльшого сумнi й
розумнi. То вельми важка служба, бути блазнем, та ще при такому царевi, як
Петро.
Зовсiм недавно було справлено весiлля князя-папи - супроти його волi,
рiк опирався Бутурлiн забаганцi Петра, одначе мусив скоритися. Одружували
його на вдовi попереднього блазня - Микити Зотова. Чотири за©ки
запрошували гостей, всi запрошенi прибули до церкви Свято© Тройцi в
личинах, стрiляли гармати, трiпотiли прапори з двоголовими орлами. Вiнчали
князя-папу в Тро©цькiй церквi, потому цар i гостi вийшли з церкви й цар
ударив у барабан, та так, що позаздрив би будь-який барабанщик. Либонь,
вiн i народився для такого ремесла. Особливi маршали шикували гостей -
понад тисячу чоловiк - i повели ©х по площi, гостi крокували повiльно,
величалися один перед одним личинами, цар, одягнений голландським
матросом, гатив у барабан, перед ним iшли три сурмачi й сурмили безугавно,
князь-кесар в золотiй коронi та зi скiпетром у руках плуганився за царем,
а вже за ним - перси, китайцi, капуцини, домiнiканцi, стародавнi римляни -
хто яку личину одягнув. Черiдкою дибали кардинали - молодi люди зi знатних
родiв - гiркi п'яницi,- щойно помирав вiд горiлки один - на його мiсце цар
призначав iншого, теж iз князiв та бояр. В оточеннi такого почту, а також
свити з дванадцяти за©к, князь-папа ©здив з вiзитами до вельмож, у вiзки
були запряженi воли, осли, свинi, ведмедi, козли, в одному з вiзкiв
трусився цар.
Повеличавшись, пожирувавши зо двi дзигаревi години, "молодий" - старий
дiд Бутурлiн - з "молодою", бабою шiстдесяти рокiв, повели гостей в
колегiю i там гуляли до пiзньо© ночi; й знову стрiляли гармати й шипiли
фей рверки, i верховодив на тому банкетi голий Бахус. Стату© Бахуса стояли
в Лiтньому саду, у царському палацi - либонь, це був найшанованiший царем
"святий".
Наступного дня личини збиралися на тому ж мiсцi, що й учора, щоби
провести молодих у Поштовий дiм, а що вiн стояв по той бiк Неви, то для
папи та його кардиналiв було споруджено особливий плiт - iз порожнiх,
пов'язаних мiж собою бочок. На кожнiй парi бочок стояла ще одна, а в нiй
сидiв кардинал. Князь-папа плив у велетенському пивному казанi, також
поставленому на порожнi бочки, казан - повен пива, i в пивi, у
велетенському ковшi, неначе в човнi, плавав князь-папа, з казана було
видно тiльки його голову. I вiн, i кардинали, котрi трубили в коров'ячi
роги, помирали зi страху, надто князь-папа, бо поперед нього на
дерев'яному страховищi сидiв Нептун i весь час крутив сво©м тризубом кiвш,
а Бахус, який прилiпився ззаду казана, загрiбав пиво велетенською ложкою й
також розгойдував ковша. Щойно князь-папа почав вибиратися з казана, цар
змигнув, i кiлька молодцiв кинулися йому "допомагати" й шубовснули його в
пиво, так що виволокли ледь живого. По тому всi личини гуляли до вечора й
ще цiлих чотири днi. I нiхто з личин не осмiлювався пiти з того брудного
гульбиська - боялися царського гнiву. Так розважалися цар i його панство,
голота ж, чорнота пила гiрку по шинках i розважалася видовищем смертних
кар, мук, якi чинилися майже щодня. Страшнi колеса, палi обнизали
Тро©цький майдан, помiж усiма зубцями Петропавловсько© фортецi стримiли
колоди, на них розгойдувалися повiшенi, здалеку, з цi © сторони, вони були
схожi на грушi. В освяту всiх тих мук Петро наказав вибити медаль, на тiй
медалi сяяла на високiй горi корона, освiтлена сонцем, i ярiли слова:
"Величество тво везде ясно". Ту медаль чiпляли найдостойнiшим.
Гай-гай, думав я, що то може бути з того люду, котрий надивиться на тих
блазнiв та на тi страхiтливi смертовбивства, яке милосердя може втриматись
в настраханому, озлобленому серцi!
А якi грошi потрачено! На гойдалки позолоченi, на човни дивовижнi, на
блазнiвськi палаци. Простий люд кона i звiрi в нуждi, голодi, темрявi,
неуцтвi. Це ж i ми станемо такими?!
Як я вже сказав, ми мешкали в князя-папи, "найшутiйшого з шутiв", на
його широкому обiйстi, де стояло з десяток зрубiв. Я жодного разу не
бачив, щоб Бутурлiн блазнював удома, тобто за власною волею, був це скорше
вельми стомлений i сумний старий чоловiк, мучений хворобами, катований
сво ю лихою службою.
* * *
На Тро©цькiй пристанi, де ми зупинилися, гетьман i генеральнi старшини
перепочивали лише один день, бо вже наступного вiддали вiзиту великому
канцлеру князю Головкiну, а п'ятого виставлялися в Сенатi i вели там довгу
бесiду. Шостого ©здили на острiв Котлiн, де ©х поставили перед царем. Цар
приймав милостиво, зичливо, одначе гомонiли тiльки про дорогу, погоду,
врожай, цар кудись поспiшав i сказав, що о всiляких турботних справах
поговорять завтра або позавтра. Але нi завтра, нi позавтра вiн не покликав
наших старшин. Чи то навмисно уникав, чи то перебивали похорони, якi
потягнулися цiлою низкою однi за одними. Ховали покiйникiв значних,
вельможних, родiв князiвських i навiть царських, i похорони вiдбували
пишнi, багатi, з вiйськовими командами, при зiбраннi всiх найвищих попiв.
Спершу помер князь Григорiй Федорович Долгорукий, далi раптово - Петро
Iванович Бутурлiн, на подвiр'© якого зупинилися, за ним цариця Парасковiя
Федорiвна - дружина Iвана Олексiйовича, царевого брата... А помiж
похоронами та поминками, аби, як сказав князь Меншиков, не заплiснявiти в
скорботi, влаштовували веселi банкети та грища. Якщо до того не було
приводу - його знаходили, Меншиков сам показував приклад, влаштував
гульбище на честь його калисько© перемоги над шведом, яка сталася 1706
року, банкетували три днi. В калиському бою пороху було витрачено
вдесятеро менше, нiж на фей рверки на честь тi © перемоги. Свято було
облаштовано так, аби нагадувало царевi урочистостi по Полтавськiй
перемозi. Семеро трiумфальних ворiт, на кожних - великий золотий
росiйський орел побивав сiрого шведського лева, й сурмачi, i хори, i
волоченi в пилюцi шведськi прапори, й прикованi до возiв, всiляко
приниженi шведськi полоненi. Нинi полонених удавали Меншиковi челядники.
Тодi, по Полтавi, ще були само©ди в шкурах на оленях на чолi з "сво©м"
царем - французом Вiменi; той Вiменi був божевiльний, кумедний
божевiльний, чим i сподобався царевi, й той настановив його царем над
само©дами. I ще тодi була таке, об чiм, либонь, забув Меншиков. Цар увесь
час ©хав попереду, московити вiтали його галасами та горiлкою; i вiн пив
кiвш за ковшем, i пережерся горiлки, й зненацька почав тiпати головою,
хвицяти ногами та руками, рот йому перекривило, очi полiзли з лоба, й вiн,
завернувши коня, раптом погнав назад. Налетiв на росiйського солдата, який
нiс шведський прапор, i тiльки Бог вiда , що йому привидiлося п'яному,
Петро вихопив палаш та почав рубати бiдолаху на шматки. В тривозi,
страховi, сум'яттi царя обступили його ж генерали й наледве вговтали.
На калиськiй меншиковськiй "перемозi" Петро також пив багато, але
нiкого не порубав i навiть бешкету не зчинив. Найпишнiше свято в тi днi
було облаштовано на честь Петрового ботика, човна, того самого, в якому
вiн у юному вiцi плавав по Яузi та по ставу пiд Москвою. Для цього з
Кронслонi прибув увесь флот, i ботик шниряв помiж кораблiв, а тi
салютували йому, офiцери та матроси вiддавали всiлякi почестi, адмiрали
були на ботику гребцями, сам Петро стояв бiля стерна.
Салютами та фей рверками спалили пороху на дванадцять тисяч
карбованцiв, я тодi подумав, що це ж можна було взути в чоботи дванадцять
тисяч сирiт та вдiв. Босi ходили в Пiтерi навiть спуде© академi©, платнi
©м не давали, й вони жили з жебрiв та крадiжок.
Ботик оббили мiддю, почепили на щоглу царський прапор i урочисто
поставили в фортецi яко святиню. Царськi лакизи цiлували мiдь на
кораблику, з наших для цiлування не пiдiйшов нiхто.
Окрiм того, що розважався на святах, цар завше мав якусь свою власну
розвагу, сирiч забаганку: карликiв, слонiв, змi©них монстрiв i всiляких
виродкiв, закрашених у горiлцi, нинi ж всюди возив з собою чоловiка з
Прусi©, котрий пiднiмав однi ю рукою гармату в п'ятдесят каменiв, себто в
двiстi п'ятдесят фунтiв, а зубами - ослiн у сiмнадцять фунтiв, чiплявся
п'ятами та головою за два стiльцi, два солдати клали йому на живiт
каменюку й розбивали ©© молотом. Того дня, коли показали його нашiй
старшинi, прусак зрушив на Тро©цькiй площi навантажений мiшками з пшеницею
вiз, що його не змогли зрушити два битюги. Цар плескав у долонi й
реготiвся, неначе це вiн попер того воза. А що ще й насмiхався над всiма,
хто стояв довкiл, найперше ж над нами, лiнивими "хохлами", то з козацько©
товпи, увесь час озираючись на гетьмана, вийшов козак Яким Горох, поплював
у долонi, пiдняв дубового дишля, впер собi в живiт i попхав воза на те
саме мiсце, звiдки його приволiк пруський дужака. Цар аж рота роззявив, та
й забув закрити, вiн кiлька разiв плеснув у долонi, але було видно, що
невдоволений. Ще й вельми невдоволений. Вiн хотiв звести на борню прусака
та Гороха, але простакуватий з вигляду Горох здогадувався, що прусак
накоцюбеньканий на се дiло, й мовив:
- Я борюкаюся тiльки п'яний.
- Скiльки ж тобi треба, щоб напитися? - запитав цар.
- Не знаю,- щиро вiдказав Горох.- Мабуть, з вiдро. Та хто б дурний дав
стiльки горiлки!
У такий спосiб Горох вiдiтнув i думку вшенькати себе в ту затiю: "Хто
дурний дасть стiльки горiлки!" Цар промовчав.
Либонь, Петро не тiльки гаяв час на банкети та гульбища, лягав вiн
пiзно, вставав рано, його бачили то в корабельнi адмiралтейства, то на
каналах, то на полi, де навчалися солдати. Разiв о два i я зоддалiк бачив
його запряжену однокiнь двоколку з скринею позаду, казали, в тiй скринi
змайстрована штукенцiя яка мiря , скiльки верств цар про©хав за день. Я ж
подумав, що мота вона на колiщата людське горе. Одначе на гетьмана в царя
часу не було. Всi нашi розумiли, що то не спроста, й тривога не полишала
нас. Одного дня, довiдавшись, що цар буде в Сенатi, гетьман до самого
обiду чекав там на нього, але цар чомусь не прийшов.
Гетьман i старшини ще раз навiдали Головкiна, побували в Меншикова,
Апраксiна, князя Василя Долгорукого, Дега, де ©х приймали привiтно,
господарi вихваляли гостинцi, якими обдаровували ©х гетьман та старшина.
Здавалося, багатi©, князi та графи, у винах заморських купаються, але
кожному при мна дармiвщина! Та й де ще в свiтi такi золотi меди, на
Засуллi, таке сало, як у Прилуках, такий вiск, як у Стародубi! А борошно,
змелене пахучими степовими вiтрами з полтавських пшениць, а руна срiбнi,
що самi в'ються в тонкi панчохи, а рушники кролевецькi, тоншi за шовки,
хрестики, ронди й шаблi, кованi нiжинськими майстрами, а срiбнi
пiдсвiчники, вилитi в глухiвських гамарнях! Й кому не при мнi простi,
привiтнi слова, мовленi щирим, нелукавимд серцем. Майтеся з нами, як з
людьми, не кривдiть нас, i ми полюбимо вас, як братiв, подiлимося з вами
всiм, що тiльки в нас . На ту щирiсть дехто вiдповiдав щирiстю. Одначе не
всi.
По деякому часi мiшки з нашими запасами добряче схудли, й гетьман
послав за новими, й привезли чотирма пiдводами горiлки перегнано© тридцать
носаток та вiсiмдесят три кварти, горiлки анисово© шiсть барил, вишнiвки
антал, масла десять пудiв, воску дев'ять пудiв, тютюну турецького два ока,
простого п'ятдесят папуш, сала, м'яса, пшона, сухарiв, круп, меду, свiчок
воскових триста, сальних двiстi, варення з троянди, пряникiв, вiсiм сiдел
дорогих з чапраками, ронди...
Гетьман шукав зустрiчi з царем, хоч подавати одразу чолобитну не
збирався. Чекав пiдмоги - ще однi © чолобитно© вiд полкiв, насамперед з
Миргорода вiд Апостола та з Ки ва вiд Ганського. Жураковський пообiцяв
добути ©х i надiслати з Биковським. Й нарештi Биковський тi листи привiз.
...Дивнi© тут у Пiтерi бувають восени вечори та ночi вечорi i не
звечорi , посутенi жовто, й та жовта сутiнь довго-довго сто©ть над
землею, i не розбереш, не глянувши на дзигарик, вечiр це чи нiч, болить
голова та ста маркiтно на душi. Ось такого вечора, коли спати хочеться, а
заснути не вда ться, я вийшов з сво © хати з небiленими стiнами - тут
стiни не бiлять нi ззовнi, нi зсередини, всенький вiк вони чорнi, з
позатиканими мохом дiрками, у високих панiв вигемблюванi,- вийшов з тi ©
хати, пiдклiттю звано©, й заглянув до комори сусiдньо©, у якiй також жили
канцеляристи. Я знав, що старший канцелярист Микола Ханенко, либонь,
найближчий чоловiк до гетьмана, ляга дуже пiзно, вiн дозволяв менi
посидiти при його свiчi та почитати книгу Пуффендорфа "Введення в iсторiю
вропейських народiв", придбану ним тут-таки, в Пiтерi, дорогу вельми, й
через те на руки ©© вiн не давав, а може, не давав ще й через те, що хоч
книга та й була видана i в Московi©, але Пуффендорф той дуже погано писав
про московськi порядки, московський стрiй, i тi, хто читав сю книгу,
ризикували потрапити у та мнi списки, хоч сам цар буцiмто за читання се©
книги й не велiв карати.
Ханенко сидiв на лавi, випроставши довгi ноги в коротких блискучих
сап'янцях, i читав нiмецьку газету. Свiча стояла на вiкнi, Ханенко надто
нахилив на себе газету, й вона димiла у верхньому кутику. Ханенко того не
бачив, i я загасив пальцями. В кiмнатi стояв важкий дух шкiри, чоловiчого
поту, тютюну - тут мешкало з десяток чоловiк. Нинi всi вони валандалися в
мiстi. Було жарко - край холодний, топити починали рано. В кiмнатi
велетенська пiч дивовижного строю, аби добутися до челюстiв, треба було
пройти лазом помiж нею та стiною й ще одним лазом, i вже звiдти топити.
- Чого тобi? - На мить одiрвав од газети очi старший канцелярист. Вiн
нiколи не звертався до мене так. Неговiркий, ввiчливий, до всiх привiтний,
вельми вчений, вiн видавався менi чоловiком особливим, i я тратився при
ньому, вiн, либонь, бачив це й намагався, аби я почувався вiльнiше, мався
зi мною лагiдно. Але сьогоднi вiн програв на бiльярдi якомусь корабельному
офiцеру сорок копiйок i був вовкодухий.
Я не одважився сказати, що хочу почитати Пуффендорфову книгу, й
промимрив:
- Та так... Не спиться. Ханенко вiдклав газету.
- I менi не спиться. Цi ночi жовтi... очi ви©дають. Хочеться на
Укра©ну.
У цю мить до кiмнати зайшов гетьман. У короткому жупанi, м'яких, без
каблукiв, турецьких чоботях, без шапки. Вдихнув носом повiтря, мовив:
- Горiлим смердить.
- Газета зачадiла,- пояснив Ханенко. Гетьман поглянув у мiй бiк, я
майже вiдгадав той погляд - був зайвий у цiй кiмнатi,- хотiв уже вийти, та
Полуботок зненацька запитав Ханенка:
- Переклав чолобитну на письмо московське?
- Переклав,- вiдказав старший канцелярист.
- А хто перепише на бланкет?
Ханенко подумав мить i вiдказав:
- Та ось Iван i перепише. Московську грамоту вiн зна i почерк мас
гарний. Чоловiк свiй. Гетьман подивився на мене.
- Гаразд. Посади його завтра вранцi у мо©м поко© i покажи, як писати.
Наступного дня я сидiв у гетьманськiй вiтальнi, прикрашенiй нашими
укра©нськими рушниками та барсовою шкурою, й списував на чистий бланкет
чолобитнi Одну - в Iноземну колегiю, в цiй чолобитнiй старшина вiд iменi
укра©нського поспiльства просила вiдмiнити тяжкi побори, не чiпати судiв
укра©нських, лишити ©х такими, якими були одвiку, й права та вольностi
козакам повернути, адже тi вольностi утвердженi за царя Олексiя
Михайловича та гетьмана Хмеля й вiд самого його iмператорсько© величностi
нинiшнього государя при наставленнi на гетьманство Скоропадського
конфiрмованi. Другу чолобитну - в Сенат, у нiй були показанi всi
гетьманськi прибутки й куди та в якiй кiлькостi вони витрачаються - плата
компанiйцям, сердюкам, канцеляристам, гармашам, трембачам, на стацi©
драгунiв, на лиття гармат i таке iнше. I ще одна чолобитна - царевi, у нiй
старшина просила вчинити замiсть Малоросiйсько© колегi© генеральний суд о
сiмох персонах та провести вибори гетьмана.
На тих бланкетах, на якi я списував чолобитнi, внизу були пiдписи
генеральних старшин, полковникiв, бунчукових товаришiв у кiлькостi
великiй. Потiм я не раз згадував те мо переписування, тi бланкети, адже
©х використали як свiдчення в усiй тiй справi, яка склалася.
Чолобитну подали через два днi,- цар саме був у Колегi© iноземних
справ,- вiн пробiг ©© очима й повiз з собою на острiв Котлiн. Вiн не
сказав нiчого, але всi, хто був при тому,- Полуботок, Чарниш, Савич,-
бачили, як микуляв очима, як прикусив губу - тамував гнiв.
Наступного дня подали чолобитнi iмператрицi Катеринi та канцлеру
Головкiну. Чарниш просив не робити того, та й Савич трохи м'явся,
пам'ятали вид царський гнiвний, але Полуботок сказав:
- Нам з порожнiми руками вертатися не можна. Мовчати не мусимо. Ми
нiколи не зласкавимо сих людей. Що нижче хилитимемося, то дужче нас
гнутимуть. Добра тут не розумiють, i добром не доб' мося нiчого. Права
нашi - одвiку, од предкiв наших, поступатися ними - се поступитися ©хньою
пам'яттю. Пiдемо призначеною нам дорогою до кiнця.
- Людьми править закон...- спробував заперечити Чарниш.- Чий закон
вищий...
Гетьман обiрвав його:
- Закон цей лихий. Ма мо жити сво©м, праведним законом. А якщо не
вдасться жити - то померти за нього.
Так сказав. I не звернув з роковано© путi. Либонь, вiн не вельми
сподiвався, що доб' ться правди. Його живила якась iнша вiра. Може, та, що
його муки, його страждання окупляться в потомках. Засiються в ©хнiх душах
свободою, непокорою й проростуть у добрий час буйним колосом. Гетьман жив
чорна вiха. Хилиться вона на крiпацтво всiм посполитим, на новi страшнi
побори, на втрату всiх вольностей, на те, аби посварити старшину з
поспiльством. Цар уда себе його захисником, насправдi ж чорна хмара
нависла над всiм укра©нським людом. Тiльки нерозумнi голови можуть нинi
затiвати сварки, ма тну тяганину, позови. Пильнуйте, сказав, аби нiде не
було нiяких зловживань, пильнуйте закону та звича©в наших. З пiвнiчно©
столицi ©дуть новi й новi ревiзори та комiсари, збирачi податкiв з
вiдставних ундерiв, не пускайте ©х у полки та сотнi без наших осавулiв, i
значкових та бунчукових.
Ще раз наказав Жураковському та Лизогубу, щоби були зiбранi пiдписи пiд
чолобитними вiд усього вiйська. I якщо доведеться вийти в похiд
вiйськовий, то всi справи чинити розважливо, порадившись з канцелярi ю,
завжди бути тверезими й жодним непотребством не займатися. Вiн уже про
щось здогадувався, про що ми всi й гадки не мали.
Розiйшлися всi, лишився з найвiрнiшими - Жураковським, Савичем,
Ханенком та Биковським. Савич - вiдданий сво му шуряку душею i не меншою
мiрою Укра©нi, тiльки трохи полохливий, розуму ж в'юнкого, спритного (всi
дивувалися, як у такому важкому тiлi вжива ться такий швидкий i гострий
розум) - незабаром вийшов до окремо© свiтлицi i саморуч писав якiсь листи.
ЧАСТИНА П'ЯТА. СМЕРТЬ i БЕЗСМЕРТЯ
В серединi Петрового посту, тринадцятого червня, ми ви©хали з Глухова.
Дехто намагався вiдговорити гетьмана, аби не вирушав у дорогу сього
непевного дня, одначе Полуботок на те не зважив, у прикмети не вiрив. З
гетьманом ©хали Савич, Чарниш з синами Iваном та Петром, Чернiгiвського
полку писар Iван Янушкевич, гадяцький полковий суддя Григорiй Грабянка,
наказний полковник переяславський Iван Данилович, наказний стародубський
Петро Корецький, вiйськовий товариш Косович, бунчуковий товариш
Володковський, канцеляристи Ханенко, Романович, Биковський, я, пiп Василь
Петров та ще кiлька чоловiк, а також по кiлька челядникiв гетьмана,
Чарниша, Савича - всього шiстдесят сiм чоловiк. Та охорона.
хали без особливих пригод, тiльки, коли переправлялися через Десну,
надто перевантажили пором, i вiн почав тонути, четверо коней зiрвалося,
один втонув, тро випливло, адже стояли бiля возiв випряженi, пором, який
уже допливав до берега, пiдхопили руками дядьки та допомогли причалити.
Якось ночували в лiсi, i вночi лiс сповнився пересвистом, ми всi не спали,
тримали напоготовi зброю, але на нас не напали.
Бiля Орла вдарилися навпрошки й заблудили, проблукали в пущах цiлий
день та нiч, i аж наступного ранку побачили чоловiка, який притьма вiд нас
утiкав, його впiймали, то був бортник, котрий зоддалiк прийняв нас за
розбiйникiв, вiн i вивiв обоз на битий шлях.
Два тижнi перепочивали в Москвi, а далi рушили на Пiтер i при©хали туди
третього серпня.
Санктпiтербурх вирiс i погарнiшав. Побiльшало будинкiв кам'яних,
кiлькаповерхових - дерев'янi швидко псувалися, цар наказав мурувати новi
тiльки з каменю, настала заборона по всiй Росi© на будiвництво з каменю,
хто не хотiв зводити в Пiтерi нових кам'яниць, тому розбирали покрiвлю.
З'явилося й кiлька вулиць, мощених каменем, але по слободах стояли
дерев'янi хати й навiть хижi, а бiля них - купи гною, який дощами змивало
в канали та Неву.
На Василь вському островi й нинi величався над iншими палацами палац
Меншикова з садом, вiн поступався хiба що царському саду, де порскали
водою фонтани й сидiли в клiтках небаченi в наших краях птахи та звiрi.
Вночi в царському саду горiли олiйнi лiхтарi на стовпах i подекуди на
вулицях також. На Невi - кораблi плавали й прапорцями рiзнокольоровими
один одного вiтали й цiлi обози корабельнi, це вельми цiкаво й при мно для
ока. Церкви вигравали золотоголовими банями, а вечорами вогнi,
фей рверками званi, бiля палацiв пускано. Одначе побiльшало й нестаткiв.
На вулицях люду харпацького повно, та такого, що готовi, або вбити тебе,
або продати дитину за кусень хлiба. Хлiб доправляли з Прусi© та Данцига,
але хiба можна його накупитися на стiльки ротiв, до того ж карбованець
росiйський схуд у п'ять разiв, за один старий давали п'ять нових. Люди ©ли
капусту гнилу та рибу, од яко© сморiд стояв страшенний. Замученi поборами,
службою у вiйську пiшому та морському, люди знаходили собi iншу службу -
розбiйну. Довколишнi лiси були переповненi прибишами, яких ловили i вiшали
на деревах понад дорогами. I скрiзь того бiдного мужика тицяли носом: i
ореш не так, i вiвцi пасеш не так, i хату фунду ш не так, i бороду носиш,
а треба, щоб був безбородий, i щодень, щогодини: грошi, грошi, грошi -
плати в царську скарбницю. Не так чхнув, не так почухався - плати.
Людей натикалося в Пiтер сила-силенна, одначе вiк ©х був короткий.
Казали, люду двадцять п'ять тисяч статi чоловiчо©, а лежало в землицi, по
якiй ступали живi, вже сто. Менше як за двадцять лiт! Расея-а-а! Така вона
споконвiкiв. Людину тут не шанують, не тiльки просту, а й панiв, i всi
разом топлять лихо в горiлцi. Хто в аглицькiй, а хто в сво©й, гiркiй, з
пригарою. I кожна пиятика, навiть у князiвських палатах, закiнчувалася
бiйками, князi та бояри хапали один одного за окупленi бороди, стягували з
голiв перуки й плювали один одному в обличчя. Те не вiд добра: ©хн життя
також не медами кроплене.
Багатьох сво©х знайомих та приятелiв не знайшли живими нашi старшини в
столицi. Й деякi недруги завершили вiк пiд сокирою ката або на мотузку, з
укра©нських-таки ж конопель зсуканому. Проте невiдомо: чи вистачило б
мотузкiв, якби вiшали всiх винуватих хоча б у хабарництвi. Цар наказав
написати iменний указ: якщо хтось украде стiльки, що на тi грошi можна
купити мотузок,- ма бути повiшений. На що генерал-црокурор осмiлився
зауважити: "Царю, невже ви хочете залишитись один, без пiдлеглих?" Цар
розреготався.
У Пiтерi не помирилося дво найбiльших хабарникiв: пiдканцлер Шафiров
та обер-прокурор Скорняков-Писар в, кожному здавалося, що його недруг
гребе бiльше. Скорняков-Писар в не переставав нашiптувати царевi, аби не
допускав до булави Полуботка, мовляв, вiн чоловiк не зовсiм совiсний, а
сам крав казеннi грошi, аж поки не був викритий тим таки Шафiровим. В днi
нашого при©зду Скорняков-Писар в крокував журавлиною ходою на плацу - був
розжалуваний у солдати, а Шафiров, полежавши на пласi, в яку катова сокира
ввiгналася бiля самiсiнько© його голови, по©хав у холодне сибiрське
заслання. Пiд судом помер Курбатов, князь Гагарiн i обер-фiскал Нестеров
скiнчили сво© життя - один на шибеницi, другий на пласi. Особливо жахливою
була смерть князя Гагарiна. Його повiсили перед вiкнами Юстиць-колегi©, i
передсмертнi муки князя з волi царя спостерiгали всi його родичi. Довкола
шибеницi стояв частокiл iз паль з понастромлюваними на них головами, помiж
них на особливому ешафотi мрiла голова брата царицi-удови. Вiдтак тiло
Гагарiна забрали вiд того добiрного товариства, перевезли в Росiйську
слободу й, лишивши в споднях, почепили на простiй шибеницi, серед
повiшеного "подлого" люду, потому перечiплювали з одно© на iншу ще на три
шибеницi, а вже аж тодi одвезли в Сибiр догнивати на шибеницi, витесанiй
iз добро© сибiрсько© сосни. Сливе, вiн один у всiй державi не брав
хабарiв, цар наполягав, аби князь зiзнався в хабарництвi, а вiн - рiшуче
заперечував. За те й поплатився так жорстоко.
То ж не дивно, що саме в день святого Петра вилiз на крамницю чернець,
пiдняв на палицi клобук свiй i заволав на весь майдан, що антихрист
явився, вiн буде печатати всiх i тiльки тим, кого запечата , дасть хлiба.
Чимало людей вiрили в пришестя антихриста. Чернець також сконав на
шибеницi, та ще й, допитаний розпеченою шиною, назвав кiлька десяткiв
чоловiк, всiх сво©х знайомих, котрi, мовбито, думають так, як вiн.
Багато чого довiдалися ми в Пiтерi в той рокований при©зд. Найперше вiд
князя-папи, головного царського блазня, в дворi якого й оселилися,
найнявши той двiр за двадцять шiсть карбованцiв - двi кам'янi палати та
кiлька дерев'яних хат, по-тутешньому пiдклiтей. Сiни в тих пiдклiтях
величезнi, а горницi - маленькi, та й не горницi то, а темнi, як нiч,
комори, у них i справжнiх вiкон не було, а тiльки дiрки, котрi на нiч
засувалися дощечками. В тiй темiнi челядники раз по раз розбивали лоби, й
врештi купили на три копiйки по аркушу паперу, проолi©ли його та
повставляли замiсть дощечок. Доймали блощицi, й ми грiли в казанах воду та
обливали кип'ячкою стiни.
Конi одiгнали за слободу, там було дешевше утримати ©х, а найняли двох
©здових з чотирма кiньми, i ©здили в сво©х санях. Iнодi давав старшинам
свiй ви©зд князь-папа.
Блазень, вiн таки блазень, плеска язиком, що спаде на думку, то кпить з
когось, то гнiва ться вдавано, то регочеться... а очi здебiльшого сумнi й
розумнi. То вельми важка служба, бути блазнем, та ще при такому царевi, як
Петро.
Зовсiм недавно було справлено весiлля князя-папи - супроти його волi,
рiк опирався Бутурлiн забаганцi Петра, одначе мусив скоритися. Одружували
його на вдовi попереднього блазня - Микити Зотова. Чотири за©ки
запрошували гостей, всi запрошенi прибули до церкви Свято© Тройцi в
личинах, стрiляли гармати, трiпотiли прапори з двоголовими орлами. Вiнчали
князя-папу в Тро©цькiй церквi, потому цар i гостi вийшли з церкви й цар
ударив у барабан, та так, що позаздрив би будь-який барабанщик. Либонь,
вiн i народився для такого ремесла. Особливi маршали шикували гостей -
понад тисячу чоловiк - i повели ©х по площi, гостi крокували повiльно,
величалися один перед одним личинами, цар, одягнений голландським
матросом, гатив у барабан, перед ним iшли три сурмачi й сурмили безугавно,
князь-кесар в золотiй коронi та зi скiпетром у руках плуганився за царем,
а вже за ним - перси, китайцi, капуцини, домiнiканцi, стародавнi римляни -
хто яку личину одягнув. Черiдкою дибали кардинали - молодi люди зi знатних
родiв - гiркi п'яницi,- щойно помирав вiд горiлки один - на його мiсце цар
призначав iншого, теж iз князiв та бояр. В оточеннi такого почту, а також
свити з дванадцяти за©к, князь-папа ©здив з вiзитами до вельмож, у вiзки
були запряженi воли, осли, свинi, ведмедi, козли, в одному з вiзкiв
трусився цар.
Повеличавшись, пожирувавши зо двi дзигаревi години, "молодий" - старий
дiд Бутурлiн - з "молодою", бабою шiстдесяти рокiв, повели гостей в
колегiю i там гуляли до пiзньо© ночi; й знову стрiляли гармати й шипiли
фей рверки, i верховодив на тому банкетi голий Бахус. Стату© Бахуса стояли
в Лiтньому саду, у царському палацi - либонь, це був найшанованiший царем
"святий".
Наступного дня личини збиралися на тому ж мiсцi, що й учора, щоби
провести молодих у Поштовий дiм, а що вiн стояв по той бiк Неви, то для
папи та його кардиналiв було споруджено особливий плiт - iз порожнiх,
пов'язаних мiж собою бочок. На кожнiй парi бочок стояла ще одна, а в нiй
сидiв кардинал. Князь-папа плив у велетенському пивному казанi, також
поставленому на порожнi бочки, казан - повен пива, i в пивi, у
велетенському ковшi, неначе в човнi, плавав князь-папа, з казана було
видно тiльки його голову. I вiн, i кардинали, котрi трубили в коров'ячi
роги, помирали зi страху, надто князь-папа, бо поперед нього на
дерев'яному страховищi сидiв Нептун i весь час крутив сво©м тризубом кiвш,
а Бахус, який прилiпився ззаду казана, загрiбав пиво велетенською ложкою й
також розгойдував ковша. Щойно князь-папа почав вибиратися з казана, цар
змигнув, i кiлька молодцiв кинулися йому "допомагати" й шубовснули його в
пиво, так що виволокли ледь живого. По тому всi личини гуляли до вечора й
ще цiлих чотири днi. I нiхто з личин не осмiлювався пiти з того брудного
гульбиська - боялися царського гнiву. Так розважалися цар i його панство,
голота ж, чорнота пила гiрку по шинках i розважалася видовищем смертних
кар, мук, якi чинилися майже щодня. Страшнi колеса, палi обнизали
Тро©цький майдан, помiж усiма зубцями Петропавловсько© фортецi стримiли
колоди, на них розгойдувалися повiшенi, здалеку, з цi © сторони, вони були
схожi на грушi. В освяту всiх тих мук Петро наказав вибити медаль, на тiй
медалi сяяла на високiй горi корона, освiтлена сонцем, i ярiли слова:
"Величество тво везде ясно". Ту медаль чiпляли найдостойнiшим.
Гай-гай, думав я, що то може бути з того люду, котрий надивиться на тих
блазнiв та на тi страхiтливi смертовбивства, яке милосердя може втриматись
в настраханому, озлобленому серцi!
А якi грошi потрачено! На гойдалки позолоченi, на човни дивовижнi, на
блазнiвськi палаци. Простий люд кона i звiрi в нуждi, голодi, темрявi,
неуцтвi. Це ж i ми станемо такими?!
Як я вже сказав, ми мешкали в князя-папи, "найшутiйшого з шутiв", на
його широкому обiйстi, де стояло з десяток зрубiв. Я жодного разу не
бачив, щоб Бутурлiн блазнював удома, тобто за власною волею, був це скорше
вельми стомлений i сумний старий чоловiк, мучений хворобами, катований
сво ю лихою службою.
* * *
На Тро©цькiй пристанi, де ми зупинилися, гетьман i генеральнi старшини
перепочивали лише один день, бо вже наступного вiддали вiзиту великому
канцлеру князю Головкiну, а п'ятого виставлялися в Сенатi i вели там довгу
бесiду. Шостого ©здили на острiв Котлiн, де ©х поставили перед царем. Цар
приймав милостиво, зичливо, одначе гомонiли тiльки про дорогу, погоду,
врожай, цар кудись поспiшав i сказав, що о всiляких турботних справах
поговорять завтра або позавтра. Але нi завтра, нi позавтра вiн не покликав
наших старшин. Чи то навмисно уникав, чи то перебивали похорони, якi
потягнулися цiлою низкою однi за одними. Ховали покiйникiв значних,
вельможних, родiв князiвських i навiть царських, i похорони вiдбували
пишнi, багатi, з вiйськовими командами, при зiбраннi всiх найвищих попiв.
Спершу помер князь Григорiй Федорович Долгорукий, далi раптово - Петро
Iванович Бутурлiн, на подвiр'© якого зупинилися, за ним цариця Парасковiя
Федорiвна - дружина Iвана Олексiйовича, царевого брата... А помiж
похоронами та поминками, аби, як сказав князь Меншиков, не заплiснявiти в
скорботi, влаштовували веселi банкети та грища. Якщо до того не було
приводу - його знаходили, Меншиков сам показував приклад, влаштував
гульбище на честь його калисько© перемоги над шведом, яка сталася 1706
року, банкетували три днi. В калиському бою пороху було витрачено
вдесятеро менше, нiж на фей рверки на честь тi © перемоги. Свято було
облаштовано так, аби нагадувало царевi урочистостi по Полтавськiй
перемозi. Семеро трiумфальних ворiт, на кожних - великий золотий
росiйський орел побивав сiрого шведського лева, й сурмачi, i хори, i
волоченi в пилюцi шведськi прапори, й прикованi до возiв, всiляко
приниженi шведськi полоненi. Нинi полонених удавали Меншиковi челядники.
Тодi, по Полтавi, ще були само©ди в шкурах на оленях на чолi з "сво©м"
царем - французом Вiменi; той Вiменi був божевiльний, кумедний
божевiльний, чим i сподобався царевi, й той настановив його царем над
само©дами. I ще тодi була таке, об чiм, либонь, забув Меншиков. Цар увесь
час ©хав попереду, московити вiтали його галасами та горiлкою; i вiн пив
кiвш за ковшем, i пережерся горiлки, й зненацька почав тiпати головою,
хвицяти ногами та руками, рот йому перекривило, очi полiзли з лоба, й вiн,
завернувши коня, раптом погнав назад. Налетiв на росiйського солдата, який
нiс шведський прапор, i тiльки Бог вiда , що йому привидiлося п'яному,
Петро вихопив палаш та почав рубати бiдолаху на шматки. В тривозi,
страховi, сум'яттi царя обступили його ж генерали й наледве вговтали.
На калиськiй меншиковськiй "перемозi" Петро також пив багато, але
нiкого не порубав i навiть бешкету не зчинив. Найпишнiше свято в тi днi
було облаштовано на честь Петрового ботика, човна, того самого, в якому
вiн у юному вiцi плавав по Яузi та по ставу пiд Москвою. Для цього з
Кронслонi прибув увесь флот, i ботик шниряв помiж кораблiв, а тi
салютували йому, офiцери та матроси вiддавали всiлякi почестi, адмiрали
були на ботику гребцями, сам Петро стояв бiля стерна.
Салютами та фей рверками спалили пороху на дванадцять тисяч
карбованцiв, я тодi подумав, що це ж можна було взути в чоботи дванадцять
тисяч сирiт та вдiв. Босi ходили в Пiтерi навiть спуде© академi©, платнi
©м не давали, й вони жили з жебрiв та крадiжок.
Ботик оббили мiддю, почепили на щоглу царський прапор i урочисто
поставили в фортецi яко святиню. Царськi лакизи цiлували мiдь на
кораблику, з наших для цiлування не пiдiйшов нiхто.
Окрiм того, що розважався на святах, цар завше мав якусь свою власну
розвагу, сирiч забаганку: карликiв, слонiв, змi©них монстрiв i всiляких
виродкiв, закрашених у горiлцi, нинi ж всюди возив з собою чоловiка з
Прусi©, котрий пiднiмав однi ю рукою гармату в п'ятдесят каменiв, себто в
двiстi п'ятдесят фунтiв, а зубами - ослiн у сiмнадцять фунтiв, чiплявся
п'ятами та головою за два стiльцi, два солдати клали йому на живiт
каменюку й розбивали ©© молотом. Того дня, коли показали його нашiй
старшинi, прусак зрушив на Тро©цькiй площi навантажений мiшками з пшеницею
вiз, що його не змогли зрушити два битюги. Цар плескав у долонi й
реготiвся, неначе це вiн попер того воза. А що ще й насмiхався над всiма,
хто стояв довкiл, найперше ж над нами, лiнивими "хохлами", то з козацько©
товпи, увесь час озираючись на гетьмана, вийшов козак Яким Горох, поплював
у долонi, пiдняв дубового дишля, впер собi в живiт i попхав воза на те
саме мiсце, звiдки його приволiк пруський дужака. Цар аж рота роззявив, та
й забув закрити, вiн кiлька разiв плеснув у долонi, але було видно, що
невдоволений. Ще й вельми невдоволений. Вiн хотiв звести на борню прусака
та Гороха, але простакуватий з вигляду Горох здогадувався, що прусак
накоцюбеньканий на се дiло, й мовив:
- Я борюкаюся тiльки п'яний.
- Скiльки ж тобi треба, щоб напитися? - запитав цар.
- Не знаю,- щиро вiдказав Горох.- Мабуть, з вiдро. Та хто б дурний дав
стiльки горiлки!
У такий спосiб Горох вiдiтнув i думку вшенькати себе в ту затiю: "Хто
дурний дасть стiльки горiлки!" Цар промовчав.
Либонь, Петро не тiльки гаяв час на банкети та гульбища, лягав вiн
пiзно, вставав рано, його бачили то в корабельнi адмiралтейства, то на
каналах, то на полi, де навчалися солдати. Разiв о два i я зоддалiк бачив
його запряжену однокiнь двоколку з скринею позаду, казали, в тiй скринi
змайстрована штукенцiя яка мiря , скiльки верств цар про©хав за день. Я ж
подумав, що мота вона на колiщата людське горе. Одначе на гетьмана в царя
часу не було. Всi нашi розумiли, що то не спроста, й тривога не полишала
нас. Одного дня, довiдавшись, що цар буде в Сенатi, гетьман до самого
обiду чекав там на нього, але цар чомусь не прийшов.
Гетьман i старшини ще раз навiдали Головкiна, побували в Меншикова,
Апраксiна, князя Василя Долгорукого, Дега, де ©х приймали привiтно,
господарi вихваляли гостинцi, якими обдаровували ©х гетьман та старшина.
Здавалося, багатi©, князi та графи, у винах заморських купаються, але
кожному при мна дармiвщина! Та й де ще в свiтi такi золотi меди, на
Засуллi, таке сало, як у Прилуках, такий вiск, як у Стародубi! А борошно,
змелене пахучими степовими вiтрами з полтавських пшениць, а руна срiбнi,
що самi в'ються в тонкi панчохи, а рушники кролевецькi, тоншi за шовки,
хрестики, ронди й шаблi, кованi нiжинськими майстрами, а срiбнi
пiдсвiчники, вилитi в глухiвських гамарнях! Й кому не при мнi простi,
привiтнi слова, мовленi щирим, нелукавимд серцем. Майтеся з нами, як з
людьми, не кривдiть нас, i ми полюбимо вас, як братiв, подiлимося з вами
всiм, що тiльки в нас . На ту щирiсть дехто вiдповiдав щирiстю. Одначе не
всi.
По деякому часi мiшки з нашими запасами добряче схудли, й гетьман
послав за новими, й привезли чотирма пiдводами горiлки перегнано© тридцать
носаток та вiсiмдесят три кварти, горiлки анисово© шiсть барил, вишнiвки
антал, масла десять пудiв, воску дев'ять пудiв, тютюну турецького два ока,
простого п'ятдесят папуш, сала, м'яса, пшона, сухарiв, круп, меду, свiчок
воскових триста, сальних двiстi, варення з троянди, пряникiв, вiсiм сiдел
дорогих з чапраками, ронди...
Гетьман шукав зустрiчi з царем, хоч подавати одразу чолобитну не
збирався. Чекав пiдмоги - ще однi © чолобитно© вiд полкiв, насамперед з
Миргорода вiд Апостола та з Ки ва вiд Ганського. Жураковський пообiцяв
добути ©х i надiслати з Биковським. Й нарештi Биковський тi листи привiз.
...Дивнi© тут у Пiтерi бувають восени вечори та ночi вечорi i не
звечорi , посутенi жовто, й та жовта сутiнь довго-довго сто©ть над
землею, i не розбереш, не глянувши на дзигарик, вечiр це чи нiч, болить
голова та ста маркiтно на душi. Ось такого вечора, коли спати хочеться, а
заснути не вда ться, я вийшов з сво © хати з небiленими стiнами - тут
стiни не бiлять нi ззовнi, нi зсередини, всенький вiк вони чорнi, з
позатиканими мохом дiрками, у високих панiв вигемблюванi,- вийшов з тi ©
хати, пiдклiттю звано©, й заглянув до комори сусiдньо©, у якiй також жили
канцеляристи. Я знав, що старший канцелярист Микола Ханенко, либонь,
найближчий чоловiк до гетьмана, ляга дуже пiзно, вiн дозволяв менi
посидiти при його свiчi та почитати книгу Пуффендорфа "Введення в iсторiю
вропейських народiв", придбану ним тут-таки, в Пiтерi, дорогу вельми, й
через те на руки ©© вiн не давав, а може, не давав ще й через те, що хоч
книга та й була видана i в Московi©, але Пуффендорф той дуже погано писав
про московськi порядки, московський стрiй, i тi, хто читав сю книгу,
ризикували потрапити у та мнi списки, хоч сам цар буцiмто за читання се©
книги й не велiв карати.
Ханенко сидiв на лавi, випроставши довгi ноги в коротких блискучих
сап'янцях, i читав нiмецьку газету. Свiча стояла на вiкнi, Ханенко надто
нахилив на себе газету, й вона димiла у верхньому кутику. Ханенко того не
бачив, i я загасив пальцями. В кiмнатi стояв важкий дух шкiри, чоловiчого
поту, тютюну - тут мешкало з десяток чоловiк. Нинi всi вони валандалися в
мiстi. Було жарко - край холодний, топити починали рано. В кiмнатi
велетенська пiч дивовижного строю, аби добутися до челюстiв, треба було
пройти лазом помiж нею та стiною й ще одним лазом, i вже звiдти топити.
- Чого тобi? - На мить одiрвав од газети очi старший канцелярист. Вiн
нiколи не звертався до мене так. Неговiркий, ввiчливий, до всiх привiтний,
вельми вчений, вiн видавався менi чоловiком особливим, i я тратився при
ньому, вiн, либонь, бачив це й намагався, аби я почувався вiльнiше, мався
зi мною лагiдно. Але сьогоднi вiн програв на бiльярдi якомусь корабельному
офiцеру сорок копiйок i був вовкодухий.
Я не одважився сказати, що хочу почитати Пуффендорфову книгу, й
промимрив:
- Та так... Не спиться. Ханенко вiдклав газету.
- I менi не спиться. Цi ночi жовтi... очi ви©дають. Хочеться на
Укра©ну.
У цю мить до кiмнати зайшов гетьман. У короткому жупанi, м'яких, без
каблукiв, турецьких чоботях, без шапки. Вдихнув носом повiтря, мовив:
- Горiлим смердить.
- Газета зачадiла,- пояснив Ханенко. Гетьман поглянув у мiй бiк, я
майже вiдгадав той погляд - був зайвий у цiй кiмнатi,- хотiв уже вийти, та
Полуботок зненацька запитав Ханенка:
- Переклав чолобитну на письмо московське?
- Переклав,- вiдказав старший канцелярист.
- А хто перепише на бланкет?
Ханенко подумав мить i вiдказав:
- Та ось Iван i перепише. Московську грамоту вiн зна i почерк мас
гарний. Чоловiк свiй. Гетьман подивився на мене.
- Гаразд. Посади його завтра вранцi у мо©м поко© i покажи, як писати.
Наступного дня я сидiв у гетьманськiй вiтальнi, прикрашенiй нашими
укра©нськими рушниками та барсовою шкурою, й списував на чистий бланкет
чолобитнi Одну - в Iноземну колегiю, в цiй чолобитнiй старшина вiд iменi
укра©нського поспiльства просила вiдмiнити тяжкi побори, не чiпати судiв
укра©нських, лишити ©х такими, якими були одвiку, й права та вольностi
козакам повернути, адже тi вольностi утвердженi за царя Олексiя
Михайловича та гетьмана Хмеля й вiд самого його iмператорсько© величностi
нинiшнього государя при наставленнi на гетьманство Скоропадського
конфiрмованi. Другу чолобитну - в Сенат, у нiй були показанi всi
гетьманськi прибутки й куди та в якiй кiлькостi вони витрачаються - плата
компанiйцям, сердюкам, канцеляристам, гармашам, трембачам, на стацi©
драгунiв, на лиття гармат i таке iнше. I ще одна чолобитна - царевi, у нiй
старшина просила вчинити замiсть Малоросiйсько© колегi© генеральний суд о
сiмох персонах та провести вибори гетьмана.
На тих бланкетах, на якi я списував чолобитнi, внизу були пiдписи
генеральних старшин, полковникiв, бунчукових товаришiв у кiлькостi
великiй. Потiм я не раз згадував те мо переписування, тi бланкети, адже
©х використали як свiдчення в усiй тiй справi, яка склалася.
Чолобитну подали через два днi,- цар саме був у Колегi© iноземних
справ,- вiн пробiг ©© очима й повiз з собою на острiв Котлiн. Вiн не
сказав нiчого, але всi, хто був при тому,- Полуботок, Чарниш, Савич,-
бачили, як микуляв очима, як прикусив губу - тамував гнiв.
Наступного дня подали чолобитнi iмператрицi Катеринi та канцлеру
Головкiну. Чарниш просив не робити того, та й Савич трохи м'явся,
пам'ятали вид царський гнiвний, але Полуботок сказав:
- Нам з порожнiми руками вертатися не можна. Мовчати не мусимо. Ми
нiколи не зласкавимо сих людей. Що нижче хилитимемося, то дужче нас
гнутимуть. Добра тут не розумiють, i добром не доб' мося нiчого. Права
нашi - одвiку, од предкiв наших, поступатися ними - се поступитися ©хньою
пам'яттю. Пiдемо призначеною нам дорогою до кiнця.
- Людьми править закон...- спробував заперечити Чарниш.- Чий закон
вищий...
Гетьман обiрвав його:
- Закон цей лихий. Ма мо жити сво©м, праведним законом. А якщо не
вдасться жити - то померти за нього.
Так сказав. I не звернув з роковано© путi. Либонь, вiн не вельми
сподiвався, що доб' ться правди. Його живила якась iнша вiра. Може, та, що
його муки, його страждання окупляться в потомках. Засiються в ©хнiх душах
свободою, непокорою й проростуть у добрий час буйним колосом. Гетьман жив