Страница:
довiдався, що то зшитки з вiршами, власними й чужими, з тих, якi йому
сподобалися, а також "Кроничка, - хронiка подiй, яку вiв власноручно. Про
власнi вiршi не говорив нiкому, нiкому ©х не читав. Родоводу ж вiн не вiв,
та й, либонь, не просто було видивитися його в глибинах рокiв; по тих
буревiях, якi крутило на Укра©нi, присипало не лише окремi роди, а й
полки, цiлi кра©. Корiння славетних укра©нських родiв рубали вороги,
рубали жорстоко й безжально, вiття i листя спалювали. Я сам гортав мiськi
книги, то в тiй, то в iншiй спливало лицарське, козацьке iм'я Полуботкiв.
Так у актовiй книзi за 1619 рiк лишився запис про те, що Ярема Полуботок,
якого ляхи марно намагалися привести до сво © вiри, отримав вiд
чернiгiвського во води Салтикова дозвiл ловити в озерi рибу та бити в пущi
звiра - "свободи на двадцять лiт,, а в актi за 1637 рiк записано, що той
же Ярема, райця чернiгiвський, "продав частину свого шлика на рiчцi
Стрижень пiд Чернiговом Тишку Климовичу,. З тих же книг довiду мось, що в
1668 роцi проживав у Чернiговi Левон Артемович Полуботок i що Полуботки
володiли сiльцем Полуботками пiд Чернiговом, котрого позбулися ще за
Хмельниччини. Хто з тодiшнiх Полуботкiв зацiлiв по Хмельниччинi, хто
погинув - се невiдомо. В тi лихолiтнi роки тисячi й тисячi козацьких голiв
падали в ковилу та пирi©, якими поросли укра©нськi поля. Пронизанi з усiх
чотирьох сторiн колючими вiтрами, укра©нськi степи стали мiсцем бойовищ
численних ворожих армiй, кожна ворожа сила випихала поперед себе для
прикриття якогось укра©нського отамана чи отаманця, обiцяючи утвердити
його гетьманом на цiй землi, а укра©нський нарiд зробити вiльним та
щасливим.
Насправдi ж усiх тих лиховiсних зайд надили лише важкi укра©нськi
чорноземи, ©м були потрiбнi не укра©нськi лицарi, а укра©нськi раби, й
вони без кiнця толочили копитами коней цю згорьовану землю. Скiльки
облесних слiв злетiло з чутких вуст, скiльки складено обiцянок пiд
хрестами грецьким i римським, гай-гай - все то обман i пiдступи. Отож, ми
тiльки зна мо, що немало Полуботкiв погинуло в кривавих сiчах. Вже за
гетьмана Многогрiшного козакував у Чернiгiвському полку сотник Артем
Полуботок, а його син Леонтiй за Самойловича досяг переяславського
полковництва, а далi уряду генерального бунчужного. Владний, сповнений
гiдностi, вiйськово© вiдваги, Леонтiй змусив заповажати себе не менш
владного Мазепу, одначе в пiдозрiливiй головi хитрого, умудреного гетьмана
раз по раз виникали думки про можливi пiдступи генерального хорунжого, й
коли в 1691 роцi в Польщi було схоплено ченця Соломона, чоловiка
нерозгаданого, та мничого, дивного, котрий при©хав до короля з дружнiми
листами, буцiмто написаними Мазепою, а насправдi ним самим, Соломоном, в
чому й зiзнався на квестi©, то вiн сказав, що про цей його пiдступ знав
гадяцький полковник Михайло Самойлович. Потягли на дибу Михайла
Самойловича, й той пiд тортурами вимовив ще одне iм'я - Павла Полуботка,
сина Леонтiя, мовляв, той також вiдав про пiдступ Соломона, я йому
вiдкрився. Приступили до Павла Полуботка - чому не доповiв (не донiс)
Мазепi? Павло Полуботок вiдказав: донос - не мо ремесло, одначе з
Михайлового патякання та мниць не робив, запитайте хоча б Данила Апостола,
полковника миргородського. Було таке, пiдтвердив Апостол, я сам оповiстив
Мазепу. Одначе оповiстив Апостол, а не Полуботок!
Мазепа не прощав найменших провин. I наказав одiбрати в батька та сина
Полуботкiв уряди, ма тностi, нагороди та пустити обох в свiт голими й
ославленими.
Одначе слава, вона завше ходить о двох ликах. Одне - сатанинське,
потворне, друге-благородне, чисте, ясне. Яке воно в тi © чи тi © людини,
вона може довести. Павло Полуботок довiв це в тяжких походах, битвах,
трудах. Доводив мовчазно, мужньо - не старшинi, не Мазепi, а всiм чесним
людям. Щоправда, походи, в яких брав участь, здебiльшого були безславнi,
одначе не з його, Полуботка, вини. Двiчi ходив на Крим з улюбленцем царицi
Софi©, ©© коханцем Голiциним, горiли перед ними пiдпаленi татарами степи,
падали вiд спраги i втоми конi та люди, i тiльки завдяки вiдвазi козакiв
та ©хньому вмiнню вiйсько не було погромлене до кiнця; схрещував широку
козацьку шаблю з дзвiнкими лядськими сигiзмундiвками, з палашами шведiв,
терпiв голод i холод, не нарiкав на долю, й врештi недовiрливе Мазепине
серце пом'якшало, з нього вивiялася колишня недовiра й осуга, i вiн
призначив на мiсце померлого чернiгiвського полковника Юхима Лизогуба
Павла Полуботка. Леонтiя на той час уже не було на свiтi, вiн скiнчив
життя в бiдностi та неславi. Його син тодi вже зажив слави валечного,
мудрого, розважливого козака. По тому, як Мазепа, перемудрувавши самого
себе, не вiдкривши сво©х замiрiв нiкому, перейшов на сторону Карла, в
Глуховi зiбралася на раду старшина, а також виборнi вiд полкiв; маючи себе
людьми вольними, деякi козаки почали гукати на гетьмана Полуботка, одначе
цар Петро люто затупотiв на них чоботиськами, а про Полуботка мовив: "...з
нього може статися другий Мазепа,. Чому так подумав - невiдомо, тому, що
чернiгiвський, полковник не вклонявся низько царевi, не злизував порох з
його брудних ботфортiв, тому, що його поважали козаки, а чи тому, що
славився розумом та мудрiстю. А яка розумна, мудра людина захоче увесь вiк
ходити в услузi чужоземцевi?
За велiнням царя на гетьмана було обрано-призначено Iвана
Скоропадського, чоловiка невисоких помислiв, сумирного, супокiрного,
серцем доброго, незлобивого. Козаки сказали спасибi й на тому. Щоправда, й
Полуботка тодi цар вiд себе не вiдштовхнув, вiн улещав усiх, хто мiг бути
корисний йому в боротьбi з Карлом, якого боявся панiчно. Цар видав
унiверсали, у яких писав, що вiн завжди любив укра©нський народ, а
проклятий Мазепа, наперекiр йому, запроваджував по Укра©нi панщину, хотiв
перевести в панщинникiв усiх укра©нцiв; Петро обiцяв козакам усiлякi
пiльги та добра, обiцяв i клявся всiма святими берегти укра©нськi давнини,
поважати козацькi закони та звича©, вовiки вiчнi оберiгати ©хнi вольностi.
Все це - до Полтавсько© баталi©. По тому в царевi одразу наступила одмiна.
Коли 17 липня 1709 року Скоропадський подав царю пункти про обiцянi пiльги
та вольностi, вказуючи ще й на розор, якого зазнала Укра©на, отримав
загогулисту дулю.
У тiй вiдмовi, зокрема, було зазначено, що нi в якому випадку не слiд
вiдновлювати поруйнованi двори в мiстi Чернiговi - цар про Полуботка
пам'ятав, з ока його не спускав. Не погодився вiн також на те, щоб у
походах укра©нськими козаками командували укра©нськi старшини, хоч гетьман
писав, що росiйськi генерали укра©нського строю не знають, мови
укра©нсько© не розумiють, здебiльшого вiддають неправильнi велiння; не
вiддав Петро й "позичених, в укра©нцiв для вiйни з Карлом гармат,
заборонив зносини з запорожцями, а далi зовсiм вiдмiнив виборнiсть
старшини, посилав козакiв у найтяжчi битви та на найважчi роботи, аби
вигубити козацький рiд.
Зрослий у кра©нi, де нiхто, навiть першi бояри, не мав й крихти
свободи, все життя мався "нижайшими рабами,, Iвашками та Петрушками, де
увесь у сукупностi народ був рабом, звик коритися царевi, боярам, навiть
сiльським старостам, вiн не мiг спокiйно чути таких слiв, як "вольность,
та "свобода,; щодалi вiдносив його вiд грiзно© Полтави плин часу та
забувався страх, бiльшою ставала його нелюбов до Укра©ни з ©© хоч i
невеликими вольностями. В днi во нних баталiй зi шведами на Укра©нi цар
побачив Ки©в, прадавня укра©нська столиця вразила його красою, багатством,
вразила, а не зачарувала, вiн уже тодi поклав собi зробити все для
занепаду цього мiста, яке вiчно буде нагадувати всiм слов'янським
мешканцям iмперi©, звiдки пiшли справжнi русичi, хто принiс у Рязань,
Москву, Твер свiтло розуму та вчення, зберiг його та розвинув, й вирiшив
утвердити всупереч цьому мiсту iнше, сво , не шкодуючи коштiв та людських
життiв. Найлiпше зводити його на кiстках тих-таки укра©нцiв.
Треба було зробити все, щоб укра©нцi забули, хто вони, що виросли "в
кра©,, "укра©нi,, тобто метрополi©, що Русь була тiльки Укра©на, Мала
Росiя, знову ж таки - метрополiя, як Мала Грецiя, Малий Рим, а Велика
Росiя -все iнше, всi iншi землi - тиверцi, кривичi, i навiть чудь i меря,
що тодi, як слово "Укра©на, вже лунало широко, Московi© i в поминi ще не
було. Водночас укра©нцям було заборонено торувати далi сво© давнi торговi
шляхи в Сiлезiю та Балтику, зокрема в Данциг та Кенiгсберг, велено везти
товари в Москву та Пiтер, де за них давали половинну цiну, вийшов указ,
який забороняв укра©нським купцям торгувати з запорожцями, а також ©здити
до Чорного моря по сiль та рибу. Укра©на, неначе хворий чоловiк, хирiла на
очах. Попереду в не© були повний занепад, убогiсть, рабське нидiння.
До всього цього я поволi дiйшов сво©м розумом пiзнiше, зiставляючи
прочитане та побачене, обмислюючи почуте вiд iнших i вiд Полуботка також.
А тодi мав царя за провiсника Бога й молився за його здоров'я.
Полковнику на той час сповнилося п'ятдесят сiм рокiв, був вiн ще
мiцний, у розповнi сили, великий, але не важкий, плечистий i дужий. Роки,
як це здебiльшого бува , не скували душу надмiрною обережнiстю, страхом
втратити те, що ма , вдовольнитися посланим долею. Та й не про себе вiн
дбав, не лише власними клопотами сушив голову.
У особистому життi на той час спiзнав i доброго й злого. Рiк тому
вiдiйшла в iншi свiти дружина полковника фимiя Стратилатiвна, й цi ©
весни вiн одружився вдруге на вдовi бунчукового товариша Яворського Ганнi
Романiвнi, ©й тодi було рокiв пiд сорок, i вона здавалася менi старою
жiнкою. Про покiйницю фимiю розповiдали, що вона була висока, гордовита,
поважна, сувора, Ганна Романiвна, навпаки, добра й лагiдна, й тиха, як
тепле лiто. Вийде з шитвом на ганок, усмiхнеться нiяково, сяде й слуха
щебiт пташок (а може, й не слуха ) i пiде так само непомiтно. Вона любила
мене як сина, жалiла за сирiтство, намагалася втиснути в руку, неначе
маленькому, то пирiжок з капустою, то пундика, а я соромився.
Давно поодружувалися полковниковi сини- Андрiй та Якiв, вони жили при
батьковi, одначе Андрiй часто вiдлучався в село Михайлiвку бiля Гадяча,
яке батько обiцяв лишити йому, й сам полковник кохався в тому далекому вiд
Чернiгова селi, там стояв великий двiр з винокурнею та водяним млином, там
тримав чимало свого добра i, якщо вдавалося, вiд'©здив туди на вiдпочинок.
Полуботок не дав синам значних ма тностей, не дав великих посагiв i
двом старшим дочкам, якi повиходили замiж за людей незначних, малома тних,
покiйна дружина докоряла за це Полуботковi, та й iншi люди подейкували про
полковникову скупiсть, довгий час так думав i я. I вже значно пiзнiше
перемiнив свою думку. Хоч i третiй, Оленцi, яка незабаром вiддасться за
сина лубенського полковника Андрiя Маркевича, Якова, також посагу не
дасть. То вже гетьманша Анастасiя Маркiвна виклопотала дво сiл в гетьмана
сво му мазунцевi Якову.
Гетьманша хотiла порiднитися з Полуботками й дивилася, як здавалося ©й,
далеко наперед. Тi © весни пан полковник звершив кiлька вигiдних для себе
купiвель, придбав угiддя в селах Грунь, Оболонн , Довжик, Тубичi, а також
у мiстечку Любеч. I в Довжику, i в Губичах, i в Групi, i в Оболонньому
статкував давно, тi села були данi йому на ранг, одначе земля в них йому
не належала; козаки господарювали самi по собi з сво©ми пiдсусiдками,
котрi справляли козакiв на вiйну, селяни самi по собi, вони платили
осенщину - чинш, залежно вiд свого статку: вiд двадцяти копiйок до двох
карбованцiв на рiк. Звичайно, полковник, як i всi iншi старшини, хотiв
мати якомога бiльше землi. Двiстi дворiв Оболоння платили сто двадцять
шiсть карбованцiв тридцять п'ять копiйок, а село Полуботки, у яких мав
лише три двори, два с половиною карбованцi. Одначе рiк тому Полуботок
купив у Полуботках в багатого козака Соливенка за чотириста золотих, себто
за вiсiмдесят карбованцiв, чималий шмат поля й заселив його пiдсусiдками.
I опинилася нива селянина Родька Бовтрика посеред полковникових угiдь, i
торгував ©© Полуботок запекло, а Бовтрик не вiддавав, i двiчi посилав пан
полковник копачiв "закопати ниву, Бовтрика - обкопати канавою, а той
копачiв проганяв, i врештi поступився Родько, продав ниву. Вдова
Стрi вська сама продала свою нивку, й спокусився на продаж Тимошенко й
подався собi до полковника, а позаду бiг його син Терешко та просив не
продавати ниву, бо ж лишаться без землi, а вiн збира ться женитися, хто за
нього, безземельного, пiде; старий же одгризався, одмахувався й казав:
"Державець ма право,. А син вiдказував крiзь сльози: "Пiсля того, як
продаси ниву, будеш не державцем, а злиднем,.
Все це я бачив на власнi очi, чув на власнi вуха, бо стояв серед
покосiв на Полуботковому сiнокосi. А сталося це так. Доки Полуботок, по
тому як ми при©хали до Чернiгова, був зайнятий оцим господарським
клопотом, у мене також появився свiй клопiт - видивлятися у вiкно, коли на
подвiр'я вибiжать Уляся з Оленкою, та при днатися до них. Я сподiвався, що
полковник i далi не завдаватиме менi нiяко© служби, але вiн, на мiй подив
i розчаруваня, вже другого дня по при©здi сказав:
- Пора й тобi, Iване, сукать дратву.
Я здивувався.
- Ви хочете оддати мене в чоботарi?
Полуботок осмiхнувся.
- Це така примовка. Шевського дiла починають учитися з сукання дратви.
Ти ж повчися трохи канцелярi©, потримай у руках книги шнуровi© та
прибутковi, подивися на життя, а небавом сядеш за стiл з вiйськовими
канцеляристами. А ще мiй домашнiй пiдписар занедужав, по©деш зi мною в
Полуботки.
Я неохоче погодився. Не знаю, може, полковник щось помiтив i хотiв
одшити мене од Улясi чи й справдi вирiшив сповнити дану мо му батьковi
обiцянку.
Наступного дня ми по©хали на сiнокiс. Вiд Чернiгова до Полуботкiв - двi
чи три верстви, ми прикопотили верхи, зупинилися пiд вiльхами над
Стрижнем. Свiтило сонце, дикi голуби купалися в його променях, туркотiли у
вiльхах, луг зеленiв, надив очi жовтизною квiтiв, скошенi трави пахли
водянисто-п'янко, накликали спомини оддалеку-далеку, десь iз дитинства.
Одинадцять косарiв махали косами, й змигувало на косах промiння,
здавалося, вони косили його, а не трави: одворiтнi покоси з сонячного
промiння.
Полковник узяв косу й повiв косарiв, ручку брав широку, покiс
бунтувався в пояс. Двi широкi дороги лишалися за полковником, здавалося,
то про©хав вiз, а не людина вдавила стерню чобiтьми, бiлiла сорочка на
широкiй спинi, пiд кiнець друго© ручки на нiй "сiв орел, -проступила пляма
вiд поту, темнiла мiцна засмагла шия й свистiла коса, стинаючи трави пiд
самий корiнь, з мохом. Я позаздрив полковнику, його силi, впевненостi,
подумав, що нiколи не змiг би нi косити так (я справдi взяв косу, за
першим же помахом загнав ©© носком у купину й, хоч далi тримав ©© як
треба, одначе ручку брав вузеньку-вузеньку й лишав за собою гриву в двi
четвертi), нi господарювати, нi владарювати. Нема в мене нi хисту до
того, нi духу, нi прагнення. Але ж я такий самий чоловiк, з тако© само©
плотi й кровi? Де все те береться в одних i чомусь його нема в iнших?
Вони самi не хочуть того, чи не вмiють, не можуть примусити себе
наказувати iншим людям розпоряджатися ©хнiми долями? А може, i тим не дане
таке право, може, вони одбирають його в iнших та ще й упевнюють себе, що
так i повинно бути?
Поки так розмiрковував, помiж косарiв сталося замiшання. Старий
Тимошенко, котрий чипiв бiля воза, знозу пiдчовгав до полковника:
- То що да те за мо© грунти?
Може, через те, що роздумував над тим, хто ма право розпоряджатися
чужим життям, чужими долями (на мою думку - тiльки Бог), а чи з якогось
iншого боку побачилася менi кривда, яка чинилася перед мо©ми очима,-
Терешко, трохи старший за мене парубок, не зможе одружитися, а вiн же,
мабуть, вже коха якусь дiвчину,- я раптом ступив наперед i голосно
сказав:
- Пане полковнику, не можна зараз купляти в нього ниву, вiн п'яний. Та
й просто не можна, не по правдi це.
Полуботок подивився на мене, i менi назавжди запам'ятався той
вогнисто-чорний погляд, важкий i гострий, як помах коси, вiн пiдтяв мене,
але я не впав, хоч щось i похитнулося в менi.
Я дуже часто вбовтуюсь туди, куди не треба, одначе цього разу за тим не
пошкодував.
- Веди його, Терешку, додому,- сказав полковник. I син узяв батька пiд
руку. Проходячи повз мене, кинув на мене скрадливий погляд, i той погляд
був менi вiддякою.
Мабуть, я зiпсував Полуботку той день, день закосин, вiн не випив з
косарями, а лише наказав вийняти з торокiв пляшки з горiлкою i закупку та
покласти все те на покiс. I не грали в коси косарi, й не пiдiйшли гребцi -
жiнки в бiлих намiтках, всi вони сподiвалися веселого свята, а я зiпсував
його.
Ми пере©хали через село - невеличке сiльце на двi вулицi та два
завулки, хат на тридцять-сорок, роздiлене навпiл рiчечкою, яку люди
називають Ровом, ви©хали на горб, i Полуботок оглядав жита, сво© жита, не
добрi й не поганi, такi собi, але вже рославi. В житах пiдпадьомкав
перепел, Полуботкiв перепел, полковник дивився на жито без радостi,
либонь, я таки добре пригiрчив йому душу, а може, вiн думав про щось
зовсiм iнше.
За вечерею Полуботок розповiв про пригоду на сiнокосi, i Якiв сказав,
що то недобре втручатися в чужi справи, але раптом пiдхопилася Уляся й
заступилася за мене:
- Iван зна , де правда, а де ошуканство...
Полковник кашлянув, а Якiв знизав плечима:
- Звiдки вiн зна ?
- Душа в нього така, правдива.
Я пiк ракiв, але щось танцювало в мо му серцi.
Вже гадав, що Полуботок не вiзьме мене в наступнi по©здки, але через
три днi вiн знову звелiв сiдлати буланого коника. Пiзнiше переконався, що
за всiлякий дрiбний непослух, кабешi, сказане наперекiр полковник зла не
трима . Наступного дня розмовля , мовби нiчого й не сталося, й навiть не
зна ш, насправжки забув усе чи дотриму ться такого штабу. А з приводу
Тимошенка i його грунтiв сказав аж через два тижнi: "Роз'ятрив ти мене
таки, не в сво вклюнувся... Одначе - люби, Боже, правду. Не гнiваюся я на
тебе, хоч давно кортiла менi та земля,.
З нами мав ©хати Охрiм, який пильнував при полковнику його особисто©
канцелярi©, вiв книгу пожиткiв, але вiн хворiв i далi, й ту книгу довелося
везти менi.
Ми ©здили до мiста Любеча, де в пана полковника були чи не найбiльшi
сiножатi. У полковника був двiр i дiм з свiтлицею бiля ринку та
П'ятницько© школи, однi ю стороною двiр виходив на вулицю Ринкову, другою
на цвинтар. I прикупив вiн до того двору великий сад i город попiд мiським
ровом, який йому продала вдова отця Покровського. Вечiрньою порою я довго
ходив понад ровом по старому валу, власне, вже й не валу, а горбу, дивився
на Днiпро, на далеке, нинi польське зарiччя, на рiчки й зарiчки, на луки,
безкiнечнi зеленi луки з дитинно синiми очима озерець, тим лукам не було
кiнця-краю, i не було кiнця-краю мо©м думкам. Я вимрiював собi таке мiсце,
тихе й чарiвне, хоч мрiя була безглузда, вимрiював собi i Улясi: я бачив
©© на цих луках, ми блукали по них, узявшись за руки, й слухали, як
квилить ча чка-чубарочка, як дере в болотi онучi деркач i... як калатають
нашi серця. Мабуть, то калатало в мене в головi.
Ми прожили в Любечi бiльше тижня, полковник ©здив на луки в урочище
Псарне i в урочище Гончариха, де в нього було два млини по одному поставу,
понад рiчками Свишнею i понад Болгачем, я ©здив з ним i записував у книгу
пожиткiв, скiльки поставлено стогiв, скiльки накошено копиць; об'©хали
Плiохiв, Мама вський та Клiтнянський. лiси, де Полуботок визначив дiлянки
на поруб. Полковник все обдивлявся сам i обмiрював, чи то вiн не довiряв
сво©м управителям, чи вважав, що вони зроблять гiрше за нього. Приймав вiн
i скаржникiв, i тих, хто йшов позиватися. Одначе судовими справами не
займався i, якщо не вдавалося примирити позивачiв, вiдправляв ©х до
полкового суду. Найбiльше мене зацiкавила скарга селян Домишлина. Аби
об' днати сво© землi в Любечi i бiля нього, Полуботок обмiняв село
Домишлин на село Боровичi та слободу Боровицьку, котрими володiв
вiйськовий товариш Василь Полуницький. I ось тепер у свiтлицi стояло
четверо домишлян, а я читав грамоту вiд посполитих, яку вони привезли: "З
гiрким нашим плачем i невтомними слiзьми прибiга мо до вельможностi вашо©,
ускаржу мось на пана Полуницького, державцю нашого домишлянського, од
котрого незноснi i невиповiднi несемо долегливостi i утяжiння, так в
роботизнах уставичних, як i в податях непомiрних. За попереднiх державцiв
платили в рiк по пiвталяра грошей i по пiвосьмачки вiвса, а тепер
Полуницький бере од двору по 16 шагiв грiшми i по три четверики вiвса. I
так робить що хоче. Особливо, коли всiх нас загоном вишле в Любещину, в
сво село Козел, для оранки i сiвби, й працю мо там недiль по шiсть i по
сiм без вiдпочинку, i нехай би ми ще самi вiдправляли польову роботу, а то
й тут, в Домишлинi, жiнки i дiти нашi щоденно на панщинi, в дворi пана
Полуницького. Але й це ще не все: почав вiн, пан Полуницький, обкладати
нас всiлякими поборами: ви©хавши на днях в Чернiгiв, наказав сво©й панi
брати з нас, дивлячись по багатству, у кого золотих 20, у кого талярiв 5,
у кого золотих 10. За неплатiння того побору панi посадовила жiнок i дiтей
до в'язницi тюремно© i мучить ©х не по-християнськи, оточивши крiпкою
сторожею i не дозволяючи нам i хлiба ©м подати. I все це, щоб ми заплатили
побор. Та й ма тностями нашими розпоряджа ться пан Полуницький, як сво©ми,
бере з наших отар собi баранiв, якi гладшi, на вибiр, за що й слова йому
не кажи. Землi нашi власнi вiдбира , а ми й гетьманськi унiверсали мали на
нашi землi, а вiн, пан Полуницький, ©х вiдiбрав, бортi нашi руба i
знищу . Вся обще громада домишлянська вiд мала до велика,.
Я читав це послання, й сльози застилали менi зiр. Крiзь сиву пелену
бачив полковника, який стояв бiля вiкна й дивився в сад, менi здалося, що
вiн не чу того, що я читаю, хоч читав я голосно й виразно. А там, де
йшлося про ув'язнених жiнок та дiтей, навiть помовчав трохи. Отож читав я
картку домишлянцiв з сердечним болем, але трохи й з при мнiстю, адже
ранiше цим селом володiв пан полковник i селяни там не знали панщини, а
платили невеликий чинш, полковник ©х не утискував, не ув'язнював, не
одбирав землi. Таких поборiв, як у Домишлинi, либонь, не було бiльше нiде.
Отже я дещо "прощав, пану полковнику. А полковник мовчав. I я не знав, що
думати про ту його мовчанку. Може, вiн шкоду за тим, що сам не брав
стiльки, як Полуницький, може, розгнiвався й зараз прожене селян?.. Я вже
пам'ятав, що мовчанка Полуботка не завжди однакова. Бува , вiн мовчить i
про щось дума , а погляд пронизливий i мовби закам'янiлий, але то
закам'янiлiсть перед важливим рiшенням,- тодi вiн неначе забува про тебе,
й тобi ста непри мно, тривожно. Або ж мовби й чу , пройде по кiмнатi,
зупиниться й знову дума . Либонь, багато думав впродовж життя, та не все
передумав. А то подивиться на тебе, неначе вперше бачить: хто ти й що ти
i чого сто©ш тут, i ти чомусь малi ш. Не люблю людей владних, сливе через
те, що сам не такий. Владний чоловiк здатний зайняти й чужий куток. Я ж не
знайшов i свого, й, може, не знайду нiколи оту свою долю. Може, я
нiкчемний, але не люблю насильства, через те й вибирав собi стежечку
вузеньку, протоптану в сторонi вiд стежок, вигепаних мiцними чоботиськами.
На тих сво©х вузеньких стежечках я цар i Бог, (у мрiях), i тiльки там менi
добре. Одначе полковникову владнiсть терпiв. Почував, що за нею щось
сто©ть, що то не просто владнiсть, а щось бiльше. I терпiв його
зауваження: "Ну чого, Iване, манiжишся, ти ж не дiвка,.- "Я не манiжуся...
Я такий ,.- "Ставай iншим. Гостри зуби. Бо розжують i виплюнуть,.- "Не
вмiю iншим... i не хочу..., - "Отако©,.
Сам знав, що життя - то сутнiсть жорстока й зла i що знайти в ньому
затишок важко. Полковник часто хмурив дугастi брови, щось там у ньому
всерединi борсалося кострубате й болюче, що й вiн не мiг його викинути, i,
либонь, через те я примирявся з ним та терпiв. Полуботок викликав повагу.
Якусь iншу, не ту, яку викликають високими урядами, багатством. Вiн
викликав повагу як людина розумна, самостiйна. Я також прагнув у життi
незалежностi, одначе в мене виходило якось так, що мною завжди хтось
опiкувався. Просто, я, мабуть, не вельми самостiйний.
Але що таке самостiйнiсть? Це певнiсть, що посiв сво , а не чуже мiсце,
й саме таке, яке вiдповiда тобi, тво му призначенню, що вмi ш
розпорядитися собою i тим мiсцем? Знову ж таки, нам легше, коли ми
переклада мо власнi клопоти на когось iншого, хто може виправити всi нашi
похибки, хто може вiд свого й нашого iменi кермувати, велiти, владарювати,
ми ж того не вмi мо, бо©мося. Коли ми дума мо про себе,, примiря мо все до
совiстi, вона бiжить по хiдниках нашо© душi, ми поспiша мо за нею й бачимо
самi негаразди, ми ладнi зупинити ©©, ми бо©мося посуватися далi, аби не
побачити чогось гiршого. З такими думками, таким стро м душi багато не
здобудеш.
Павло Леонтiйович був з тих людей, котрi не йдуть за порадою до iнших,
за порадою йшли до нього. За порадою, за захистом або й просто посидiти в
його товариствi, вiдчутися, спокiйнiше, мiцнiше. Але що стояло за тим
полковниковим споко м, за тi ю владнiстю, я ще не знав.
Полуботок повернувся спиною до вiкна, сiв за стiл. Його руки важко
темнiли на бiлiм убрусi.
- Вiзьми, Iване, скаргу. А ви,- до селян,-при©здiть на п'ятницю до
Чернiгова.Коли селяни вклонилися й пiшли, мовив менi:- Не маю права
розглядати скаргу сам. То бiльше - село колись було мо©м.
Я здивувався, що вiн поясню менi. Таке було вперше. Менi ледь-ледь
затеплiло в грудях. Хоч думав я зовсiм про iнше: коли ми вже по©демо
додому. А що, як не застану Уляну?
А вiн узяв пожиткову книгу, послинив пальця, погортав.
- Добре пишеш. Випис у тебе хороший, i думка жива. Охрiм старий i
ледачий, вестимеш книгу пожиткiв на ви©здах. Тiльки пильнуй. Пожитки
люблять порядок. Втямив?
Вiн подивився на мене примруженими очима, потер долонею гладенько
виголене пiдборiддя.
- А може, й не тямиш. А доведеться... Все доведеться робити. Життя,
сподобалися, а також "Кроничка, - хронiка подiй, яку вiв власноручно. Про
власнi вiршi не говорив нiкому, нiкому ©х не читав. Родоводу ж вiн не вiв,
та й, либонь, не просто було видивитися його в глибинах рокiв; по тих
буревiях, якi крутило на Укра©нi, присипало не лише окремi роди, а й
полки, цiлi кра©. Корiння славетних укра©нських родiв рубали вороги,
рубали жорстоко й безжально, вiття i листя спалювали. Я сам гортав мiськi
книги, то в тiй, то в iншiй спливало лицарське, козацьке iм'я Полуботкiв.
Так у актовiй книзi за 1619 рiк лишився запис про те, що Ярема Полуботок,
якого ляхи марно намагалися привести до сво © вiри, отримав вiд
чернiгiвського во води Салтикова дозвiл ловити в озерi рибу та бити в пущi
звiра - "свободи на двадцять лiт,, а в актi за 1637 рiк записано, що той
же Ярема, райця чернiгiвський, "продав частину свого шлика на рiчцi
Стрижень пiд Чернiговом Тишку Климовичу,. З тих же книг довiду мось, що в
1668 роцi проживав у Чернiговi Левон Артемович Полуботок i що Полуботки
володiли сiльцем Полуботками пiд Чернiговом, котрого позбулися ще за
Хмельниччини. Хто з тодiшнiх Полуботкiв зацiлiв по Хмельниччинi, хто
погинув - се невiдомо. В тi лихолiтнi роки тисячi й тисячi козацьких голiв
падали в ковилу та пирi©, якими поросли укра©нськi поля. Пронизанi з усiх
чотирьох сторiн колючими вiтрами, укра©нськi степи стали мiсцем бойовищ
численних ворожих армiй, кожна ворожа сила випихала поперед себе для
прикриття якогось укра©нського отамана чи отаманця, обiцяючи утвердити
його гетьманом на цiй землi, а укра©нський нарiд зробити вiльним та
щасливим.
Насправдi ж усiх тих лиховiсних зайд надили лише важкi укра©нськi
чорноземи, ©м були потрiбнi не укра©нськi лицарi, а укра©нськi раби, й
вони без кiнця толочили копитами коней цю згорьовану землю. Скiльки
облесних слiв злетiло з чутких вуст, скiльки складено обiцянок пiд
хрестами грецьким i римським, гай-гай - все то обман i пiдступи. Отож, ми
тiльки зна мо, що немало Полуботкiв погинуло в кривавих сiчах. Вже за
гетьмана Многогрiшного козакував у Чернiгiвському полку сотник Артем
Полуботок, а його син Леонтiй за Самойловича досяг переяславського
полковництва, а далi уряду генерального бунчужного. Владний, сповнений
гiдностi, вiйськово© вiдваги, Леонтiй змусив заповажати себе не менш
владного Мазепу, одначе в пiдозрiливiй головi хитрого, умудреного гетьмана
раз по раз виникали думки про можливi пiдступи генерального хорунжого, й
коли в 1691 роцi в Польщi було схоплено ченця Соломона, чоловiка
нерозгаданого, та мничого, дивного, котрий при©хав до короля з дружнiми
листами, буцiмто написаними Мазепою, а насправдi ним самим, Соломоном, в
чому й зiзнався на квестi©, то вiн сказав, що про цей його пiдступ знав
гадяцький полковник Михайло Самойлович. Потягли на дибу Михайла
Самойловича, й той пiд тортурами вимовив ще одне iм'я - Павла Полуботка,
сина Леонтiя, мовляв, той також вiдав про пiдступ Соломона, я йому
вiдкрився. Приступили до Павла Полуботка - чому не доповiв (не донiс)
Мазепi? Павло Полуботок вiдказав: донос - не мо ремесло, одначе з
Михайлового патякання та мниць не робив, запитайте хоча б Данила Апостола,
полковника миргородського. Було таке, пiдтвердив Апостол, я сам оповiстив
Мазепу. Одначе оповiстив Апостол, а не Полуботок!
Мазепа не прощав найменших провин. I наказав одiбрати в батька та сина
Полуботкiв уряди, ма тностi, нагороди та пустити обох в свiт голими й
ославленими.
Одначе слава, вона завше ходить о двох ликах. Одне - сатанинське,
потворне, друге-благородне, чисте, ясне. Яке воно в тi © чи тi © людини,
вона може довести. Павло Полуботок довiв це в тяжких походах, битвах,
трудах. Доводив мовчазно, мужньо - не старшинi, не Мазепi, а всiм чесним
людям. Щоправда, походи, в яких брав участь, здебiльшого були безславнi,
одначе не з його, Полуботка, вини. Двiчi ходив на Крим з улюбленцем царицi
Софi©, ©© коханцем Голiциним, горiли перед ними пiдпаленi татарами степи,
падали вiд спраги i втоми конi та люди, i тiльки завдяки вiдвазi козакiв
та ©хньому вмiнню вiйсько не було погромлене до кiнця; схрещував широку
козацьку шаблю з дзвiнкими лядськими сигiзмундiвками, з палашами шведiв,
терпiв голод i холод, не нарiкав на долю, й врештi недовiрливе Мазепине
серце пом'якшало, з нього вивiялася колишня недовiра й осуга, i вiн
призначив на мiсце померлого чернiгiвського полковника Юхима Лизогуба
Павла Полуботка. Леонтiя на той час уже не було на свiтi, вiн скiнчив
життя в бiдностi та неславi. Його син тодi вже зажив слави валечного,
мудрого, розважливого козака. По тому, як Мазепа, перемудрувавши самого
себе, не вiдкривши сво©х замiрiв нiкому, перейшов на сторону Карла, в
Глуховi зiбралася на раду старшина, а також виборнi вiд полкiв; маючи себе
людьми вольними, деякi козаки почали гукати на гетьмана Полуботка, одначе
цар Петро люто затупотiв на них чоботиськами, а про Полуботка мовив: "...з
нього може статися другий Мазепа,. Чому так подумав - невiдомо, тому, що
чернiгiвський, полковник не вклонявся низько царевi, не злизував порох з
його брудних ботфортiв, тому, що його поважали козаки, а чи тому, що
славився розумом та мудрiстю. А яка розумна, мудра людина захоче увесь вiк
ходити в услузi чужоземцевi?
За велiнням царя на гетьмана було обрано-призначено Iвана
Скоропадського, чоловiка невисоких помислiв, сумирного, супокiрного,
серцем доброго, незлобивого. Козаки сказали спасибi й на тому. Щоправда, й
Полуботка тодi цар вiд себе не вiдштовхнув, вiн улещав усiх, хто мiг бути
корисний йому в боротьбi з Карлом, якого боявся панiчно. Цар видав
унiверсали, у яких писав, що вiн завжди любив укра©нський народ, а
проклятий Мазепа, наперекiр йому, запроваджував по Укра©нi панщину, хотiв
перевести в панщинникiв усiх укра©нцiв; Петро обiцяв козакам усiлякi
пiльги та добра, обiцяв i клявся всiма святими берегти укра©нськi давнини,
поважати козацькi закони та звича©, вовiки вiчнi оберiгати ©хнi вольностi.
Все це - до Полтавсько© баталi©. По тому в царевi одразу наступила одмiна.
Коли 17 липня 1709 року Скоропадський подав царю пункти про обiцянi пiльги
та вольностi, вказуючи ще й на розор, якого зазнала Укра©на, отримав
загогулисту дулю.
У тiй вiдмовi, зокрема, було зазначено, що нi в якому випадку не слiд
вiдновлювати поруйнованi двори в мiстi Чернiговi - цар про Полуботка
пам'ятав, з ока його не спускав. Не погодився вiн також на те, щоб у
походах укра©нськими козаками командували укра©нськi старшини, хоч гетьман
писав, що росiйськi генерали укра©нського строю не знають, мови
укра©нсько© не розумiють, здебiльшого вiддають неправильнi велiння; не
вiддав Петро й "позичених, в укра©нцiв для вiйни з Карлом гармат,
заборонив зносини з запорожцями, а далi зовсiм вiдмiнив виборнiсть
старшини, посилав козакiв у найтяжчi битви та на найважчi роботи, аби
вигубити козацький рiд.
Зрослий у кра©нi, де нiхто, навiть першi бояри, не мав й крихти
свободи, все життя мався "нижайшими рабами,, Iвашками та Петрушками, де
увесь у сукупностi народ був рабом, звик коритися царевi, боярам, навiть
сiльським старостам, вiн не мiг спокiйно чути таких слiв, як "вольность,
та "свобода,; щодалi вiдносив його вiд грiзно© Полтави плин часу та
забувався страх, бiльшою ставала його нелюбов до Укра©ни з ©© хоч i
невеликими вольностями. В днi во нних баталiй зi шведами на Укра©нi цар
побачив Ки©в, прадавня укра©нська столиця вразила його красою, багатством,
вразила, а не зачарувала, вiн уже тодi поклав собi зробити все для
занепаду цього мiста, яке вiчно буде нагадувати всiм слов'янським
мешканцям iмперi©, звiдки пiшли справжнi русичi, хто принiс у Рязань,
Москву, Твер свiтло розуму та вчення, зберiг його та розвинув, й вирiшив
утвердити всупереч цьому мiсту iнше, сво , не шкодуючи коштiв та людських
життiв. Найлiпше зводити його на кiстках тих-таки укра©нцiв.
Треба було зробити все, щоб укра©нцi забули, хто вони, що виросли "в
кра©,, "укра©нi,, тобто метрополi©, що Русь була тiльки Укра©на, Мала
Росiя, знову ж таки - метрополiя, як Мала Грецiя, Малий Рим, а Велика
Росiя -все iнше, всi iншi землi - тиверцi, кривичi, i навiть чудь i меря,
що тодi, як слово "Укра©на, вже лунало широко, Московi© i в поминi ще не
було. Водночас укра©нцям було заборонено торувати далi сво© давнi торговi
шляхи в Сiлезiю та Балтику, зокрема в Данциг та Кенiгсберг, велено везти
товари в Москву та Пiтер, де за них давали половинну цiну, вийшов указ,
який забороняв укра©нським купцям торгувати з запорожцями, а також ©здити
до Чорного моря по сiль та рибу. Укра©на, неначе хворий чоловiк, хирiла на
очах. Попереду в не© були повний занепад, убогiсть, рабське нидiння.
До всього цього я поволi дiйшов сво©м розумом пiзнiше, зiставляючи
прочитане та побачене, обмислюючи почуте вiд iнших i вiд Полуботка також.
А тодi мав царя за провiсника Бога й молився за його здоров'я.
Полковнику на той час сповнилося п'ятдесят сiм рокiв, був вiн ще
мiцний, у розповнi сили, великий, але не важкий, плечистий i дужий. Роки,
як це здебiльшого бува , не скували душу надмiрною обережнiстю, страхом
втратити те, що ма , вдовольнитися посланим долею. Та й не про себе вiн
дбав, не лише власними клопотами сушив голову.
У особистому життi на той час спiзнав i доброго й злого. Рiк тому
вiдiйшла в iншi свiти дружина полковника фимiя Стратилатiвна, й цi ©
весни вiн одружився вдруге на вдовi бунчукового товариша Яворського Ганнi
Романiвнi, ©й тодi було рокiв пiд сорок, i вона здавалася менi старою
жiнкою. Про покiйницю фимiю розповiдали, що вона була висока, гордовита,
поважна, сувора, Ганна Романiвна, навпаки, добра й лагiдна, й тиха, як
тепле лiто. Вийде з шитвом на ганок, усмiхнеться нiяково, сяде й слуха
щебiт пташок (а може, й не слуха ) i пiде так само непомiтно. Вона любила
мене як сина, жалiла за сирiтство, намагалася втиснути в руку, неначе
маленькому, то пирiжок з капустою, то пундика, а я соромився.
Давно поодружувалися полковниковi сини- Андрiй та Якiв, вони жили при
батьковi, одначе Андрiй часто вiдлучався в село Михайлiвку бiля Гадяча,
яке батько обiцяв лишити йому, й сам полковник кохався в тому далекому вiд
Чернiгова селi, там стояв великий двiр з винокурнею та водяним млином, там
тримав чимало свого добра i, якщо вдавалося, вiд'©здив туди на вiдпочинок.
Полуботок не дав синам значних ма тностей, не дав великих посагiв i
двом старшим дочкам, якi повиходили замiж за людей незначних, малома тних,
покiйна дружина докоряла за це Полуботковi, та й iншi люди подейкували про
полковникову скупiсть, довгий час так думав i я. I вже значно пiзнiше
перемiнив свою думку. Хоч i третiй, Оленцi, яка незабаром вiддасться за
сина лубенського полковника Андрiя Маркевича, Якова, також посагу не
дасть. То вже гетьманша Анастасiя Маркiвна виклопотала дво сiл в гетьмана
сво му мазунцевi Якову.
Гетьманша хотiла порiднитися з Полуботками й дивилася, як здавалося ©й,
далеко наперед. Тi © весни пан полковник звершив кiлька вигiдних для себе
купiвель, придбав угiддя в селах Грунь, Оболонн , Довжик, Тубичi, а також
у мiстечку Любеч. I в Довжику, i в Губичах, i в Групi, i в Оболонньому
статкував давно, тi села були данi йому на ранг, одначе земля в них йому
не належала; козаки господарювали самi по собi з сво©ми пiдсусiдками,
котрi справляли козакiв на вiйну, селяни самi по собi, вони платили
осенщину - чинш, залежно вiд свого статку: вiд двадцяти копiйок до двох
карбованцiв на рiк. Звичайно, полковник, як i всi iншi старшини, хотiв
мати якомога бiльше землi. Двiстi дворiв Оболоння платили сто двадцять
шiсть карбованцiв тридцять п'ять копiйок, а село Полуботки, у яких мав
лише три двори, два с половиною карбованцi. Одначе рiк тому Полуботок
купив у Полуботках в багатого козака Соливенка за чотириста золотих, себто
за вiсiмдесят карбованцiв, чималий шмат поля й заселив його пiдсусiдками.
I опинилася нива селянина Родька Бовтрика посеред полковникових угiдь, i
торгував ©© Полуботок запекло, а Бовтрик не вiддавав, i двiчi посилав пан
полковник копачiв "закопати ниву, Бовтрика - обкопати канавою, а той
копачiв проганяв, i врештi поступився Родько, продав ниву. Вдова
Стрi вська сама продала свою нивку, й спокусився на продаж Тимошенко й
подався собi до полковника, а позаду бiг його син Терешко та просив не
продавати ниву, бо ж лишаться без землi, а вiн збира ться женитися, хто за
нього, безземельного, пiде; старий же одгризався, одмахувався й казав:
"Державець ма право,. А син вiдказував крiзь сльози: "Пiсля того, як
продаси ниву, будеш не державцем, а злиднем,.
Все це я бачив на власнi очi, чув на власнi вуха, бо стояв серед
покосiв на Полуботковому сiнокосi. А сталося це так. Доки Полуботок, по
тому як ми при©хали до Чернiгова, був зайнятий оцим господарським
клопотом, у мене також появився свiй клопiт - видивлятися у вiкно, коли на
подвiр'я вибiжать Уляся з Оленкою, та при днатися до них. Я сподiвався, що
полковник i далi не завдаватиме менi нiяко© служби, але вiн, на мiй подив
i розчаруваня, вже другого дня по при©здi сказав:
- Пора й тобi, Iване, сукать дратву.
Я здивувався.
- Ви хочете оддати мене в чоботарi?
Полуботок осмiхнувся.
- Це така примовка. Шевського дiла починають учитися з сукання дратви.
Ти ж повчися трохи канцелярi©, потримай у руках книги шнуровi© та
прибутковi, подивися на життя, а небавом сядеш за стiл з вiйськовими
канцеляристами. А ще мiй домашнiй пiдписар занедужав, по©деш зi мною в
Полуботки.
Я неохоче погодився. Не знаю, може, полковник щось помiтив i хотiв
одшити мене од Улясi чи й справдi вирiшив сповнити дану мо му батьковi
обiцянку.
Наступного дня ми по©хали на сiнокiс. Вiд Чернiгова до Полуботкiв - двi
чи три верстви, ми прикопотили верхи, зупинилися пiд вiльхами над
Стрижнем. Свiтило сонце, дикi голуби купалися в його променях, туркотiли у
вiльхах, луг зеленiв, надив очi жовтизною квiтiв, скошенi трави пахли
водянисто-п'янко, накликали спомини оддалеку-далеку, десь iз дитинства.
Одинадцять косарiв махали косами, й змигувало на косах промiння,
здавалося, вони косили його, а не трави: одворiтнi покоси з сонячного
промiння.
Полковник узяв косу й повiв косарiв, ручку брав широку, покiс
бунтувався в пояс. Двi широкi дороги лишалися за полковником, здавалося,
то про©хав вiз, а не людина вдавила стерню чобiтьми, бiлiла сорочка на
широкiй спинi, пiд кiнець друго© ручки на нiй "сiв орел, -проступила пляма
вiд поту, темнiла мiцна засмагла шия й свистiла коса, стинаючи трави пiд
самий корiнь, з мохом. Я позаздрив полковнику, його силi, впевненостi,
подумав, що нiколи не змiг би нi косити так (я справдi взяв косу, за
першим же помахом загнав ©© носком у купину й, хоч далi тримав ©© як
треба, одначе ручку брав вузеньку-вузеньку й лишав за собою гриву в двi
четвертi), нi господарювати, нi владарювати. Нема в мене нi хисту до
того, нi духу, нi прагнення. Але ж я такий самий чоловiк, з тако© само©
плотi й кровi? Де все те береться в одних i чомусь його нема в iнших?
Вони самi не хочуть того, чи не вмiють, не можуть примусити себе
наказувати iншим людям розпоряджатися ©хнiми долями? А може, i тим не дане
таке право, може, вони одбирають його в iнших та ще й упевнюють себе, що
так i повинно бути?
Поки так розмiрковував, помiж косарiв сталося замiшання. Старий
Тимошенко, котрий чипiв бiля воза, знозу пiдчовгав до полковника:
- То що да те за мо© грунти?
Може, через те, що роздумував над тим, хто ма право розпоряджатися
чужим життям, чужими долями (на мою думку - тiльки Бог), а чи з якогось
iншого боку побачилася менi кривда, яка чинилася перед мо©ми очима,-
Терешко, трохи старший за мене парубок, не зможе одружитися, а вiн же,
мабуть, вже коха якусь дiвчину,- я раптом ступив наперед i голосно
сказав:
- Пане полковнику, не можна зараз купляти в нього ниву, вiн п'яний. Та
й просто не можна, не по правдi це.
Полуботок подивився на мене, i менi назавжди запам'ятався той
вогнисто-чорний погляд, важкий i гострий, як помах коси, вiн пiдтяв мене,
але я не впав, хоч щось i похитнулося в менi.
Я дуже часто вбовтуюсь туди, куди не треба, одначе цього разу за тим не
пошкодував.
- Веди його, Терешку, додому,- сказав полковник. I син узяв батька пiд
руку. Проходячи повз мене, кинув на мене скрадливий погляд, i той погляд
був менi вiддякою.
Мабуть, я зiпсував Полуботку той день, день закосин, вiн не випив з
косарями, а лише наказав вийняти з торокiв пляшки з горiлкою i закупку та
покласти все те на покiс. I не грали в коси косарi, й не пiдiйшли гребцi -
жiнки в бiлих намiтках, всi вони сподiвалися веселого свята, а я зiпсував
його.
Ми пере©хали через село - невеличке сiльце на двi вулицi та два
завулки, хат на тридцять-сорок, роздiлене навпiл рiчечкою, яку люди
називають Ровом, ви©хали на горб, i Полуботок оглядав жита, сво© жита, не
добрi й не поганi, такi собi, але вже рославi. В житах пiдпадьомкав
перепел, Полуботкiв перепел, полковник дивився на жито без радостi,
либонь, я таки добре пригiрчив йому душу, а може, вiн думав про щось
зовсiм iнше.
За вечерею Полуботок розповiв про пригоду на сiнокосi, i Якiв сказав,
що то недобре втручатися в чужi справи, але раптом пiдхопилася Уляся й
заступилася за мене:
- Iван зна , де правда, а де ошуканство...
Полковник кашлянув, а Якiв знизав плечима:
- Звiдки вiн зна ?
- Душа в нього така, правдива.
Я пiк ракiв, але щось танцювало в мо му серцi.
Вже гадав, що Полуботок не вiзьме мене в наступнi по©здки, але через
три днi вiн знову звелiв сiдлати буланого коника. Пiзнiше переконався, що
за всiлякий дрiбний непослух, кабешi, сказане наперекiр полковник зла не
трима . Наступного дня розмовля , мовби нiчого й не сталося, й навiть не
зна ш, насправжки забув усе чи дотриму ться такого штабу. А з приводу
Тимошенка i його грунтiв сказав аж через два тижнi: "Роз'ятрив ти мене
таки, не в сво вклюнувся... Одначе - люби, Боже, правду. Не гнiваюся я на
тебе, хоч давно кортiла менi та земля,.
З нами мав ©хати Охрiм, який пильнував при полковнику його особисто©
канцелярi©, вiв книгу пожиткiв, але вiн хворiв i далi, й ту книгу довелося
везти менi.
Ми ©здили до мiста Любеча, де в пана полковника були чи не найбiльшi
сiножатi. У полковника був двiр i дiм з свiтлицею бiля ринку та
П'ятницько© школи, однi ю стороною двiр виходив на вулицю Ринкову, другою
на цвинтар. I прикупив вiн до того двору великий сад i город попiд мiським
ровом, який йому продала вдова отця Покровського. Вечiрньою порою я довго
ходив понад ровом по старому валу, власне, вже й не валу, а горбу, дивився
на Днiпро, на далеке, нинi польське зарiччя, на рiчки й зарiчки, на луки,
безкiнечнi зеленi луки з дитинно синiми очима озерець, тим лукам не було
кiнця-краю, i не було кiнця-краю мо©м думкам. Я вимрiював собi таке мiсце,
тихе й чарiвне, хоч мрiя була безглузда, вимрiював собi i Улясi: я бачив
©© на цих луках, ми блукали по них, узявшись за руки, й слухали, як
квилить ча чка-чубарочка, як дере в болотi онучi деркач i... як калатають
нашi серця. Мабуть, то калатало в мене в головi.
Ми прожили в Любечi бiльше тижня, полковник ©здив на луки в урочище
Псарне i в урочище Гончариха, де в нього було два млини по одному поставу,
понад рiчками Свишнею i понад Болгачем, я ©здив з ним i записував у книгу
пожиткiв, скiльки поставлено стогiв, скiльки накошено копиць; об'©хали
Плiохiв, Мама вський та Клiтнянський. лiси, де Полуботок визначив дiлянки
на поруб. Полковник все обдивлявся сам i обмiрював, чи то вiн не довiряв
сво©м управителям, чи вважав, що вони зроблять гiрше за нього. Приймав вiн
i скаржникiв, i тих, хто йшов позиватися. Одначе судовими справами не
займався i, якщо не вдавалося примирити позивачiв, вiдправляв ©х до
полкового суду. Найбiльше мене зацiкавила скарга селян Домишлина. Аби
об' днати сво© землi в Любечi i бiля нього, Полуботок обмiняв село
Домишлин на село Боровичi та слободу Боровицьку, котрими володiв
вiйськовий товариш Василь Полуницький. I ось тепер у свiтлицi стояло
четверо домишлян, а я читав грамоту вiд посполитих, яку вони привезли: "З
гiрким нашим плачем i невтомними слiзьми прибiга мо до вельможностi вашо©,
ускаржу мось на пана Полуницького, державцю нашого домишлянського, од
котрого незноснi i невиповiднi несемо долегливостi i утяжiння, так в
роботизнах уставичних, як i в податях непомiрних. За попереднiх державцiв
платили в рiк по пiвталяра грошей i по пiвосьмачки вiвса, а тепер
Полуницький бере од двору по 16 шагiв грiшми i по три четверики вiвса. I
так робить що хоче. Особливо, коли всiх нас загоном вишле в Любещину, в
сво село Козел, для оранки i сiвби, й працю мо там недiль по шiсть i по
сiм без вiдпочинку, i нехай би ми ще самi вiдправляли польову роботу, а то
й тут, в Домишлинi, жiнки i дiти нашi щоденно на панщинi, в дворi пана
Полуницького. Але й це ще не все: почав вiн, пан Полуницький, обкладати
нас всiлякими поборами: ви©хавши на днях в Чернiгiв, наказав сво©й панi
брати з нас, дивлячись по багатству, у кого золотих 20, у кого талярiв 5,
у кого золотих 10. За неплатiння того побору панi посадовила жiнок i дiтей
до в'язницi тюремно© i мучить ©х не по-християнськи, оточивши крiпкою
сторожею i не дозволяючи нам i хлiба ©м подати. I все це, щоб ми заплатили
побор. Та й ма тностями нашими розпоряджа ться пан Полуницький, як сво©ми,
бере з наших отар собi баранiв, якi гладшi, на вибiр, за що й слова йому
не кажи. Землi нашi власнi вiдбира , а ми й гетьманськi унiверсали мали на
нашi землi, а вiн, пан Полуницький, ©х вiдiбрав, бортi нашi руба i
знищу . Вся обще громада домишлянська вiд мала до велика,.
Я читав це послання, й сльози застилали менi зiр. Крiзь сиву пелену
бачив полковника, який стояв бiля вiкна й дивився в сад, менi здалося, що
вiн не чу того, що я читаю, хоч читав я голосно й виразно. А там, де
йшлося про ув'язнених жiнок та дiтей, навiть помовчав трохи. Отож читав я
картку домишлянцiв з сердечним болем, але трохи й з при мнiстю, адже
ранiше цим селом володiв пан полковник i селяни там не знали панщини, а
платили невеликий чинш, полковник ©х не утискував, не ув'язнював, не
одбирав землi. Таких поборiв, як у Домишлинi, либонь, не було бiльше нiде.
Отже я дещо "прощав, пану полковнику. А полковник мовчав. I я не знав, що
думати про ту його мовчанку. Може, вiн шкоду за тим, що сам не брав
стiльки, як Полуницький, може, розгнiвався й зараз прожене селян?.. Я вже
пам'ятав, що мовчанка Полуботка не завжди однакова. Бува , вiн мовчить i
про щось дума , а погляд пронизливий i мовби закам'янiлий, але то
закам'янiлiсть перед важливим рiшенням,- тодi вiн неначе забува про тебе,
й тобi ста непри мно, тривожно. Або ж мовби й чу , пройде по кiмнатi,
зупиниться й знову дума . Либонь, багато думав впродовж життя, та не все
передумав. А то подивиться на тебе, неначе вперше бачить: хто ти й що ти
i чого сто©ш тут, i ти чомусь малi ш. Не люблю людей владних, сливе через
те, що сам не такий. Владний чоловiк здатний зайняти й чужий куток. Я ж не
знайшов i свого, й, може, не знайду нiколи оту свою долю. Може, я
нiкчемний, але не люблю насильства, через те й вибирав собi стежечку
вузеньку, протоптану в сторонi вiд стежок, вигепаних мiцними чоботиськами.
На тих сво©х вузеньких стежечках я цар i Бог, (у мрiях), i тiльки там менi
добре. Одначе полковникову владнiсть терпiв. Почував, що за нею щось
сто©ть, що то не просто владнiсть, а щось бiльше. I терпiв його
зауваження: "Ну чого, Iване, манiжишся, ти ж не дiвка,.- "Я не манiжуся...
Я такий ,.- "Ставай iншим. Гостри зуби. Бо розжують i виплюнуть,.- "Не
вмiю iншим... i не хочу..., - "Отако©,.
Сам знав, що життя - то сутнiсть жорстока й зла i що знайти в ньому
затишок важко. Полковник часто хмурив дугастi брови, щось там у ньому
всерединi борсалося кострубате й болюче, що й вiн не мiг його викинути, i,
либонь, через те я примирявся з ним та терпiв. Полуботок викликав повагу.
Якусь iншу, не ту, яку викликають високими урядами, багатством. Вiн
викликав повагу як людина розумна, самостiйна. Я також прагнув у життi
незалежностi, одначе в мене виходило якось так, що мною завжди хтось
опiкувався. Просто, я, мабуть, не вельми самостiйний.
Але що таке самостiйнiсть? Це певнiсть, що посiв сво , а не чуже мiсце,
й саме таке, яке вiдповiда тобi, тво му призначенню, що вмi ш
розпорядитися собою i тим мiсцем? Знову ж таки, нам легше, коли ми
переклада мо власнi клопоти на когось iншого, хто може виправити всi нашi
похибки, хто може вiд свого й нашого iменi кермувати, велiти, владарювати,
ми ж того не вмi мо, бо©мося. Коли ми дума мо про себе,, примiря мо все до
совiстi, вона бiжить по хiдниках нашо© душi, ми поспiша мо за нею й бачимо
самi негаразди, ми ладнi зупинити ©©, ми бо©мося посуватися далi, аби не
побачити чогось гiршого. З такими думками, таким стро м душi багато не
здобудеш.
Павло Леонтiйович був з тих людей, котрi не йдуть за порадою до iнших,
за порадою йшли до нього. За порадою, за захистом або й просто посидiти в
його товариствi, вiдчутися, спокiйнiше, мiцнiше. Але що стояло за тим
полковниковим споко м, за тi ю владнiстю, я ще не знав.
Полуботок повернувся спиною до вiкна, сiв за стiл. Його руки важко
темнiли на бiлiм убрусi.
- Вiзьми, Iване, скаргу. А ви,- до селян,-при©здiть на п'ятницю до
Чернiгова.Коли селяни вклонилися й пiшли, мовив менi:- Не маю права
розглядати скаргу сам. То бiльше - село колись було мо©м.
Я здивувався, що вiн поясню менi. Таке було вперше. Менi ледь-ледь
затеплiло в грудях. Хоч думав я зовсiм про iнше: коли ми вже по©демо
додому. А що, як не застану Уляну?
А вiн узяв пожиткову книгу, послинив пальця, погортав.
- Добре пишеш. Випис у тебе хороший, i думка жива. Охрiм старий i
ледачий, вестимеш книгу пожиткiв на ви©здах. Тiльки пильнуй. Пожитки
люблять порядок. Втямив?
Вiн подивився на мене примруженими очима, потер долонею гладенько
виголене пiдборiддя.
- А може, й не тямиш. А доведеться... Все доведеться робити. Життя,